Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Львівський національний медичний університет

АВТОРЕФЕРАТ

Особливості адаптаційних реакцій організму вагітних при ускладненому невиношуванням гестаційному процесі та їх корекція

14.01.01 Ї акушерство та гінекологія

Корнієнко Вячеслав Григорович

Львів - 2009

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі акушерства, гінекології та перинатології факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Пирогова Віра Іванівна, Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України, завідувач кафедри акушерства, гінекології та перинатології факультету післядипломної освіти

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Бойчук Алла Володимирівна, Державний вищий навчальний заклад «Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я.Горбачевського» МОЗ України, завідувач кафедри акушерства та гінекології факультету післядипломної освіти

доктор медичних наук, професор

Жук Світлана Іванівна, Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України, професор кафедри акушерства і гінекології №1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Невиношування вагітності, і передчасні пологи, зокрема, залишаються однією з основних проблем сучасного акушерства. За визначенням ВООЗ, частота невиношування вагітності та передчасних пологів і їх наслідки значною мірою відображають рівень надання спеціалізованої медичної допомоги, дієвість програм антенатальної охорони плода і безпечного материнства (V.Terzidou, 2002; M.Dhont, 2003). Передчасні пологи визначають рівень перинатальної захворюваності і смертності. Перинатальна смертність недоношених новонароджених більш ніж у 30 разів вища, ніж доношених, на долю недоношених дітей припадає 60 - 70 % ранньої неонатальної смертності та високий відсоток інвалідизації з дитинства (Є.Ф.Кира, 1999; О.М.Лук'янова, 2003; Ю.И.Барашнев, 2007; Р.О.Моісеєнко. 2008; N.Embleton, 2001; M.Sims, 2001).

Проблема втрати вагітності має велике соціальне значення, оскільки створює підґрунтя для виникнення психо-емоційних розладів у жінок, родинних конфліктів, боязні або відмови від наступної вагітності (В.М.Сидельникова, 2006; Z.Gueldea et al., 2001). Стан нейроендокринних механізмів адаптації у вагітних при ускладненому невиношуванням гестаційному процесі характеризується суттєвими змінами балансу стрес-асоційованих гормонів, що виникають під впливом постійного психоемоційного напруження, притаманному цьому контингенту жінок (Г.О.Гребініченко, 2003; О.О.Єгоров, 2003). Порушення міжгормональних взаємозв'язків спричиняє негативний вплив на перебіг гестаційного процесу, сприяє розвитку каскаду імунологічних, метаболічних порушень, що реалізується виникненням плацентарної недостатності, затримки розвитку плода, передчасному завершенню вагітності (В.В.Абрамченко, 2001; Б.М. Венцківський і співав., 2001; R.Franche, 2001). Питання адекватної оцінки нейро-вегетативних механізмів регуляції під час вагітності, здатності організму до адаптації в умовах впливу стресових факторів вивчаються науковцями різних фахів (О.В.Коркушко і співавт., 2002; Т.Ю.Бабіч, 2008; C. Bertrand і співавт., 1999; P.Gold, 2002). Весь гестаційний процес знаходиться під контролем нейро-вегетативних і гуморальних систем регуляції організму (R.Lederman, 1995; F.Zuspan, 1997). Баланс катехоламінів та їх метаболітів, варіабельність серцевого ритму (ВСР) як маркери стану вегетативних регуляторних систем організму при стресі є важливими показниками функціонального стану стрес-адаптаційних систем при стресових ситуаціях, до яких належить і загроза невиношування вагітності (Ю.П.Вдовиченко і співавт., 2004; В.И.Циркин і співавт., 2004; M.Cruz et al., 1997). Однак робіт, присвячених комплексному вивченню стресо-стійкості організму при ускладненому невиношуванням гестаційному процесі є обмаль, а дані, що наводяться, достатньо суперечливі. Вивчення маркерів стану адаптаційних механізмів організму як предикторів ускладнень гестаційного процесу, які можуть розглядатися як підґрунтя цілеспрямованого вибору адекватної терапії для збереження вагітності є надзвичайно важливим, що і зумовило мету нашої роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри акушерства, гінекології та перинатології факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького “Прогнозування порушень, профілактика, лікування і реабілітація репродуктивного здоров'я жінок у різні вікові періоди в сучасних соціально-економічних умовах Львівщини” (№ державної реєстрації 0106U012668). Дисертант є співвиконавцем теми.

Мета дослідження - покращити акушерські та перинатальні наслідки у вагітних із загрозою невиношування шляхом удосконалення діагностично-лікувальних заходів на основі вивчення адаптаційних реакцій, варіабельності серцевого ритму та балансу стресорних гормонів.

Задачі дослідження:

1. Дослідити неспецифічні маркери стану адаптаційних систем організму при загрозі недоношування вагітності на основі проспективного аналізу.

2. Вивчити особливості ВСР при неускладненому перебігу вагітності та при загрозі передчасних пологів.

3. Вивчити особливості стрес-реалізуючої і стрес-лімітуючої систем на основі балансу стресорних гормонів як показників стану адаптаційних систем при загрозі передчасних пологів.

4. Вивчити психо-емоційний стан вагітних з обтяженим невиношуванням акушерським анамнезом та при загрозі переривання вагітності.

5. Удосконалити комплекс заходів з ранньої діагностики і профілактики синдрому дезадаптації у вагітних із загрозою невиношування для профілактики ускладнень гестаційного процесу.

Об'єкт дослідження: адаптаційні реакції організму вагітних при загрозі втрати вагітності.

Предмет дослідження: варіабельність серцевого ритму, стресорні гормони, психо-емоційний стан вагітних при загрозі передчасних пологів.

Методи дослідження: клінічні, ультрасонографічні, електрофізіологічні, гормональні, біохімічні, молекулярно-біологічні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Суттєвою науковою новизною відрізняються дані щодо ВСР при неускладненій вагітності та при загрозі передчасних пологів. Встановлено, що у вагітних з нормальним перебігом вагітності переважає гуморально-метаболічний рівень регуляції серцевого ритму, має місце активація тонусу симпатичного відділу автономної нервової системи. Уперше встановлено, що при загрозі передчасних пологів спостерігається зниження тонусу симпатичного і парасимпатичного відділу нервової системи, а, отже, зниження впливу рефлекторного вегетативного рівня регуляції. Розширено існуючі дані щодо балансу катехоламінів і серотоніну у вагітних із загрозою передчасних пологів. Вперше отримані дані щодо динаміки формування синдрому дезадаптації у вагітних із втратою плода в анамнезі і загрозою невиношування у різні гестаційні періоди. Доведено, що більш ніж у половини жінок вагітність перебігає на фоні постійного напруження стрес-лімітуючої системи, водночас у третини виявляється зниження функції серотонінергічної ланки, що свідчить про зрив адаптації до впливу стресогенного подразника при надмірній реакції на нього. Встановлено, у переважної більшості вагітних при загрозі передчасних пологів знижений рівень екскреції адреналіну та підвищений рівень екскреції норадреналіну свідчать про недостатню вираженість адаптаційних реакцій, при цьому активність медіаторної ланки симпато-адреналової системи переважає над активністю її гормональної ланки, що сприяє активації скоротливої функції матки та загрозі переривання вагітності. Уточнені особливості перебігу гестаційного процесу при дезадаптації під час вагітності. Удосконалено діагностично-лікувальні заходи для підвищення ефективності ранньої діагностики і профілактики синдрому дезадаптації при загрозі невиношування. Доведено доцільність профілактики та корекції синдрому дезадаптації при невиношуванні вагітності в комплексі лікувальних заходів.

Практичне значення одержаних результатів. Запропоновано комплексне неінвазивне дослідження ВСР, рівня екскреції катехоламінів, балансу серотоніну та психоемоційного стану вагітних при загрозі передчасних пологів, що дає можливість диференційованого підходу до проведення профілактично-лікувальних заходів. Результати дослідження впроваджені у роботу жіночих консультацій і родопомічних закладів м. Львова і Львівської області, м. Луцьк, м. Рівне. Теоретичні положення використовуються у навчальному процесі на кафедрі акушерства, гінекології та перинатології факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. Видано інформаційний лист за матеріалами дисертації (Визначення вмісту серотоніну у крові за допомогою удосконаленої спектрофлуорометричної методики: К., 2007).

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно проведено клінічне, ультразвукове та електрофізіологічне обстеження вагітних, забір та підготовка до дослідження біологічних матеріалів. Лабораторні дослідження проведені за безпосередньою участю автора. Дисертантом особисто проаналізовано значимість вивчених параметрів для оцінки стану адаптаційних систем при вагітності у жінок з обтяженим акушерським анамнезом. Дисертант самостійно здійснив статистичну обробку отриманих результатів, аналіз та узагальнення результатів, формулювання наукових положень дисертації, висновків та практичних рекомендацій, впровадження їх у практику та відображення в опублікованих працях. В роботах, виконаних у співавторстві, дисертанту належить проведення клініко-лабораторного обстеження жінок, опрацювання та аналіз результатів, оформлення статей.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи представлені та обговорені на 66-й науковій конференції студентів та молодих вчених ЛНМУ ім. Данила Галицького (Львів, 2005), 67-й науковій конференції студентів та молодих вчених ЛНМУ ім. Данила Галицького (Львів, 2006), науково-практичній конференції «Актуальні питання сучасного акушерства» (Тернопіль, 2007), науково-практичній конференції «Актуальные вопросы акушерства, гинекологии и перинатологии» (Судак, 2007), ІІІ Международном Конгрессе по репродуктивной медицине» (Москва, Росія, 2009).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження представлені у 8 публікаціях, з них 4 статей у наукових фахових журналах, рекомендованих ВАК України, 1 - у закордонних виданнях, 2 - у матеріалах і збірниках наукових конгресів і конференцій, 1 деклараційний Патент України.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 170 сторінках друкованого тексту, складається зі вступу, огляду літератури, розділу матеріали та методи дослідження, трьох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій, додатків, списку використаних джерел, який включає 293 джерела, із них - 191 кирилицею та 102 латиницею. Дисертація ілюстрована 18 таблицями та 14 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріали та методи дослідження. Для досягнення мети і вирішення поставлених у дисертаційній роботі завдань на першому етапі роботи було проведено аналіз перебігу вагітності у 580 вагітних, відібраних методом випадкової вибірки, які перебували із загрозою передчасних пологів у 22 - 36 тижні гестації у Львівському обласному державному перинатальному центрі у 2003 - 2005 роках.

Метою роботи на першому етапі був відбір когорти пацієнток для проведення основного етапу роботи. Критеріями включення вагітних у дослідження була попередня втрата вагітності у другому або третьому триместрі гестації та/або загроза невиношування при даній вагітності; відсутність генітального інфікування збудниками, що передаються статевим шляхом; аномалій розвитку органів статевої системи; одноплідна вагітність; відсутність операції кесаревого розтину в анамнезі та важкої екстрагенітальної патології; поінформована згода пацієнток. Пацієнтки з верифікованим сифілісом та ВІЛ-інфікуванням у дане дослідження не включались. Для дотримання умов включення у дослідження на першому етапі роботи проводилось обстеження вагітних на інфікування ЗПСШ шляхом виявлення антигенів уреаплазм, ВПГ-ІІ, ЦМВ і хламідій у зішкрябах слизової цервікального каналу імуноферментним методом і методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР), обстеження на сифіліс та ВІЛ-інфікування.

За результатами аналізу перебігу гестаційного процесу та відповідно до критеріїв включення на другому етапі роботи під спостереженням перебувало 200 вагітних із передчасними пологами в анамнезі та /або загрозою передчасних пологів при даній вагітності у терміни гестації від 22 до 36 тижнів вагітності. Дані спостереження фіксувались у анкеті, яка включала дані акушерсько-гінекологічного анамнезу, перебігу гестаційного періоду до госпіталізації, питання медико-біологічного, соціально-економічного характеру. Детально аналізувався акушерсько-гінекологічний анамнез, перебіг попередніх та даної вагітностей, пологів та раннього неонатального періоду. За шкалою чинників ризику недоношування вагітності розраховували ймовірність виникнення переривання вагітності та адекватність проведених на попередньому етапі лікувально-профілактичних заходів.

Першу (І) основну клінічну групу склали 70 вагітних з попередньою втратою вагітності без ознак передчасних пологів на момент обстеження. У другу (ІІ) основну групу увійшли 80 вагітних з попередньою втратою вагітності та з наявною загрозою передчасних пологів. Групу порівняння склали 30 першовагітних жінок у аналогічні терміни із загрозою передчасних пологів без вказівок в анамнезі на втрату вагітності або переривання вагітності. Контрольну групу становили 20 першовагітних жінок із неускладненим перебігом гестаційного процесу.

Обстеження вагітних проводили відповідно до клінічних протоколів та наказів МОЗ України. Клінічні обстеження, об'єктивне загально-соматичне та акушерське обстеження проводили рутинними методами. Виконували загальні клінічні аналізи крові та сечі, визначали загальний білірубін, протеїнограму, електроліти, глюкозу крові, коагулограму, проводили дослідження мікробіоценозу родових шляхів за показаннями.

Критеріями загрози переривання вагітності при ультразвуковому дослідженні вважали вкорочення шийки матки в середньому до 25 мм, клінічними - підвищений тонус матки, наявність больового синдрому та структурні зміни шийки матки при внутрішньому дослідженні.

Ультразвукове обстеження вагітних проводилося за допомогою ультразвукової діагностичної системи HDI 5000 Sono CT (Philips Ultrasound, США) Ехографію проводили за стандартною методикою в режимі реального часу з використанням конвексного трансабдомінального (2-5 МГц) та трансвагінального (5-9 МГц) датчиків. Експозиція ультразвукового обстеження складала 20 - 30 хвилин. Проводилась ультразвукова фетометрія за загальноприйнятою методикою. Для виявлення ультрасонографічних маркерів плацентарної недостатності проводили оцінку розвитку плаценти за критеріями P.Grannum (1979). Дослідження матково-плодово-плацентарного кровообігу проводили на ультразвуковому діагностичному приладі “SonoMed 400” шляхом імпульсної доплерометрії кровоплину у маткових артеріях, артерії пуповини та внутрішній сонній артерії плода. Кардіотокографію серцебиття плода здійснювали в напівфовлерівському положенні жінки. Аналіз кардіотахограм проводили за стандартними методиками.

Для вивчення психоемоційного стану вагітних використовували адаптовані опитувальники, рекомендовані для застосування в акушерській практиці: адаптований тест-опитувальник «Рівень суб'єктивного контролю Дж. Роттера» (в адаптації Е.Ф.Бажина і співав.); тест Спілберга-Ханіна з метою оцінки рівня тривожності на момент обстеження (реактивної тривожності як стану) та особистісної тривожності, шкалу-oпитувальник кількісної і якісної оцінки психосоматичного стану вагітної і породіллі (В.В.Абрамченко, Т.А.Немчинов (2001).

Тонус ВНС оцінювали за параметрами варіабельності серцевого ритму шляхом неінвазивної реєстрації миттєвих значень пульсу (пристрій МІКРОС-2000) (М.Р.Гжегоцький і співавт., Деклараційний патент України №41826 від 11.04.2001, бюлетень «Промислова власність», №8, 2001). Визначення ВСР проводилось на основі реєстрації периферичного пульсу, що включає вимірювання послідовності RR-інтервалів протягом 5 хвилин з подальшим математичним опрацюванням за допомогою комп'ютерної програми «PlsMntr».

З метою стандартизації за 24 години до проведення проб відміняли (при можливості) лікарські засоби, що потенційно можуть впливати на параметри ВСР, обмежували фізичні та психо-емоційні навантаження. Функціональні проби проводилися в ранковий час, через 2 години після прийому їжі, периферичний пульс реєстрували в лежачому положенні на лівому боці протягом 5 хвилин після 10 хвилинного періоду спокою при спокійному диханні та при відсутності сенсорних подразників і при ортостатичній пробі. Реєстрацію та комп'ютерний аналіз ВСР виконували відповідно до міжнародних стандартів, рекомендованих робочою групою Європейського товариства кардіостимуляції та електрофізіології (Heart Rate Variability: Standards of measurement, physiological interpretation, and clinical use / Task Force of the European Society of Cardiology and the North American Society of Pacing and Electrophysiology, 1996). Оцінювали статистичні та спектральні показники ВСР: SDАNN (мс) (стандартне відхилення середніх RR-інтервалів, обчислених за 5 хвилин), RMSSD (мс) (корінь квадратний середнього значення квадратів різниці послідовних RR-інтервалів, який відображає вплив парасимпатичної ланки ВНС); спектральну потужність (мс²) в наднизькочастотному діапазоні (VLF, 0,0033-0,04 Гц, який відображує активність вищих надсегментарних центрів вегетативної регуляції), низькочастотному діапазоні (LF, 0,04-0,15 Гц, що зумовлена активністю симпатичних модуляторів) та високочастотному діапазоні (HF, 0,15-0,4 Гц, що відображує вагусні впливи). Також оцінювали ТР (мс²) - загальну потужність спектру в діапазоні до 0,4 ГЦ, внесок хвиль наднизької, низької та високої частоти у загальну потужність спектру - VLF %, LF %, HF %, розраховували показник LF/HF - симпато-вагальний баланс.

Стан симпато-адреналової системи оцінювали за показниками добової екскреції адреналіну та норадреналіну (Е.Ш.Матлина і співавт., 1969) та рівнем серотоніну у крові (Л.Я.Прошина, 1981 у модифікації Т.С.Зазуляк, 2007). Перед визначенням екскреції катехоламінів вагітні протягом двох діб не вживали каву, міцний чай, банани, твердий сир.

Статистичну обробку результатів досліджень проводили з використанням стандартних програм статистичного аналізу Microsoft Excel 5.0 та Statistica 6.0. Кількісні показники характеризували середнім арифметичним M та середнім квадратичним відхиленням (M ± SD). Для оцінки ступеня розходжень результатів використовували t-критерій Стьюдента та критерій Вілкінсона-Манна-Уітні. Відмінність порівнюваних величин вважали достовірними при рівні р<0,05.

Результати досліджень та їх обговорення. Вік обстежених вагітних коливався від 19 до 42 років, складав у середньому 25,9 ± 6,7 років і достовірно не різнився між сформованими групами вагітних. Отримані результати щодо вікового градієнту вагітних із загрозою передчасних пологів свідчать, що дана патологія з майже однаковою частотою зустрічається у всіх вікових групах, що суперечить даним літератури про переважний розвиток загрози переривання вагітності у юних жінок і жінок, старших за 35 років. Праця, пов'язана зі значними емоційними навантаженнями, навчання або, навпаки, незайнятість суспільно-корисною працею, низький економічний статус є факторами, які сприяють створенню емоційно-нервового напруження, запуску процесів дезадаптації і можуть реалізуватися патологією вагітності. Отже, частка жінок, які перед настанням вагітності або у ранні терміни перебували в умовах психоемоційної напруги складала 59,7 % обстежених вагітних.

У гінекологічному анамнезі вагітних з загрозою передчасних пологів зі значною частотою спостерігались вказівки на запальні захворювання різних відділів генітального тракту, порушення менструальної функції, безплідність, значна частка пацієнток перенесла лапаротомні, лапароскопічні оперативні втручання або втручання на шийці матки. Звертало на себе увагу, що при збереженні важливості таких чинників, як порушення МЦ (18,5 %), ЗЗОМТ (14,5 %), безплідність (11 % - 12,5 %) у терміни вагітності 28 - 36 тижнів значно частіше спостерігались вказівки на перенесені втручання на шийці матки (11,5 %), що може свідчити про розвиток неспроможності внутрішнього вічка шийки матки або наявність скритого джерела інфекції.

У повторновагітних жінок із загрозою передчасних пологів спостерігалась в анамнезі значна кількість вагітностей, які перервалися самовільно, що може слугувати маркером можливої патології гестаційного процесу в майбутньому і складати засади для ретельного спостереження в амбулаторних умовах. Більше ніж у половини пацієнток (59,3 %) спостерігалась загроза переривання у більш ранні терміни при даній вагітності. вагітність анамнез акушерський серцевий

Екстрагенітальна патологія мала місце у 242 (41,7 %) вагітних, однак ні в одному випадку не носила важкого перебігу і не суперечила критеріям включення в дослідження. На увагу заслуговує і значна частота перенесених в дитинстві та пубертатному періоді дитячих інфекційних захворювань вагітними основних груп (65,3 %) і групи порівняння (40,0 %), що могло бути чинником розвитку порушень у гіпоталамо-гіпофізарно-яєчниковій системі.

У більшості обстежених вагітних всіх груп становлення менструальної функції спостерігалось у віці 12-13 років, що є характерним для нашого географічного поясу. Однак у вагітних І основної групи і групи порівняння у кожної десятої (12,9 % і 13,3 %) відмічено більш пізнє встановлення менструальної функції (Р<0,05). Серед порушень менструальної функції у вагітних І-ї та ІІ-ї основних груп найчастіше зустрічалися альгодисменорея, гіпер-, оліго- та опсоменорея. Очевидно, що в період становлення менструальної функції у вагітних із ПП мають місце гормональні зміни, які в подальшому призводять до порушення репродуктивної функції, оскільки дисфункція гіпоталамо-гіпофізарної системи, що виникла у пубертатному періоді і не ліквідована до настання вагітності, обумовлює неповноцінну адаптацію до вагітності.

У повторновагітних жінок І і ІІ основних груп (25,7 % і 16,3 % відповідно) із загрозою передчасних пологів спостерігалась в анамнезі значна кількість вагітностей, які перервалися самовільно, і в той же час після невдалого завершення попередньої вагітності кожна друга пацієнтка від 1 до 2 разів вдавалась до штучного переривання вагітності, що свідчить про недостатню роботу з планування сім'ї з даним контингентом жінок і є маркером ймовірної патології гестаційного процесу в майбутньому. На особливу увагу заслуговує факт, що планованими були 85 % вагітностей у контрольній групі. У той же час, у І і ІІ основних групах частка планованих вагітностей була вірогідно нижчою (47,1 % і 55,0 %, p<0,05), що без сумніву відобразилося на подальшому перебігу вагітності і знов підтверджує недостатній рівень антенатальної та гінекологічної допомоги на амбулаторному етапі. Із симптомами загрози переривання вагітності, до моменту даної госпіталізації, лікувалися стаціонарно лише 32,2 % вагітних основних груп і групи порівняння, тоді як 33,9 % вагітних лікувались амбулаторно від 5 до 10 днів. На недостатню увагу до вагітних із ризиком передчасних пологів вказує той факт, що при тому, що гострі респіраторно-вірусні захворювання та інша гостра патологія дихальних шляхів в І-ІІ триместрах вагітності відмічалася у 46,0 % пацієнток І і ІІ основних груп, тільки 31,9 % з них звертались до лікарів. Аналіз адекватності надання акушерської допомоги на етапі первинної медико-санітарної допомоги обстеженим вагітним показує, що у вагітних групи високого ризику невиношування вагітності несвоєчасне звернення для проведення диспансерного спостереження зумовлює неадекватність наступних профілактичних і лікувальних заходів, однак також свідчить про недостатній рівень планування сім'ї й антенатальної допомоги даній категорії жінок.

Адекватний стан нейрогуморальних адаптаційних систем є особливо важливим для нормального перебігу гестаційного процесу у вагітних жінок. Визначення вираженості адаптаційних реакцій у жінок із загрозою передчасних пологів дасть можливість прогнозувати та корегувати подальше протікання вагітності.

Потенційно небезпечним для психічного і фізичного здоров'я людини є тривалий, хронічний стрес, який утруднює адаптацію до умов, що постійно змінюються. Стрес-реакція не тільки передує розвитку стійкої адаптації, але і відіграє важливу роль в її формуванні. Це забезпечується, по-перше, шляхом мобілізації енергетичних і структурних ресурсів організму і їх спрямованого перерозподілу у бік переважного забезпечення систем, відповідальних за адаптацію до даного чинника, а по-друге, шляхом прямого впливу стресових гормонів і медіаторів на метаболізм і функцію органів-мішеней. Попередні втрати вагітності, супутні гінекологічні та соматичні захворювання, психоемоційний неспокій при переживанні за перебіг теперішньої вагітності, можуть впливати на функціональний стан фізіологічних систем, які забезпечують адаптацію організму і розвиток гестаційного процесу. ВНС є однією з регуляторних систем забезпечення адаптаційних реакцій у відповідь на вплив стресогенних чинників, що реалізується за рахунок збалансованої взаємодії симпатичної та парасимпатичної ланок.

Результати вивчення рівня тривожності показали, що у вагітних з неускладненим перебігом гестаційного процесу рівень реактивної та особистісної тревоги не перевищував 33 бали, що свідчило про збалансований емоційний стан (табл.1).

Таблиця 1

Рівні особистої та реактивної тривожності у обстежених вагітних (бали)

Примітка: * - Р< 0,05 порівняно з показниками контрольної групи

Ситуативна або реактивна тривожність, як стан, характеризується суб'єктивно емоціями, які переживаються (напруження, непокій, нервозність, стурбованість). Цей стан виникає як емоційна реакція на стресову ситуацію і може бути різним, як за інтенсивністю, так і за динамічністю в часі. Особистості з високою особистою тривожністю оцінюють досить широкий спектр життєвих ситуацій як загрожуючий їх життєдіяльності і схильні відповідати на ці ситуації вираженим станом реактивної тривожності.

Нами відмічено, що зі зростанням терміну вагітності і очікуванням пологів у першовагітних з необтяженим акушерським анамнезом (контрольна група) виявлялась тенденція до наростання рівнів особистої та реактивної тривожності до рівнів помірної тривожності, що пояснюється наростанням переживань за благополучне завершення вагітності при відсутності особистого досвіду. У вагітних І основної групи з попередньою втратою вагітності виявлено значне підвищення як рівня ситуаційної тривожності, так і рівня особистої тривожності (табл.1). Підвищений рівень тривожності у них зберігається на всьому протязі вагітності, однак у ІІІ триместрі вагітності рівень особистої тривоги зменшується порівняно із показниками ІІ триместру (р<0,05), у той час як рівень реактивної тривожності залишається практично на попередньому рівні. Для вагітних із загрозою передчасних пологів (ІІ основна група) притаманний високий рівень особистої й реактивної тривожності, який утримувався до третього триместру вагітності (р<0,05).

У формуванні адаптаційно-захисних реакцій організму провідна роль належить серотонінергічній та симпато-адреналовій системам (САС). Стресові впливи активують стрес-реалізуючу систему, а це, в свою чергу, проявляється збільшенням синтезу катехоламінів і підвищенням їх вмісту у крові та сечі. За фізіологічного перебігу вагітності зміни синтезу катехоламінів є адекватною реакцією організму на стрес, але у випадках, коли вагітність виступає як надмірний подразник (загроза або страх повторної втрати вагітності), відбувається порушення функціональної активності симпато-адреналової системи. Нейрогуморальні реакції, що лежать в основі процесів адаптації, є фізіологічним підґрунтям емоційного стресу, водночас стійкість до стресу значною мірою визначається індивідуальними особливостями вагітної. Проведені визначення показали, що у вагітних при неускладненому перебігу вагітності за відсутності психоемоційних стресів, рівень екскреції катехоламінів із сечею протягом досліджуваного періоду гестації (ІІ та ІІІ триместри вагітності) залишався стабільним. У той же час у групах жінок із загрозою переривання вагітності показники екскреції адреналіну та норадреналіну коливались у значних межах.

У І основній групі у 32,9 % вагітних мало місце значне зниження добової екскреції адреналіну, у 42,9 % - визначались показники, які знаходились в межах, аналогічних контрольній групі, тоді як підвищення екскреції адреналіну, що можна розцінювати як активацію гормональної ланки симпато-адреалової системи і механізм адаптації до впливу стресових чинників, мало місце лише у 24,2 % вагітних (рис.1). У той же час більш виражені порушення у балансі катехоламінів спостерігались у жінок, що перенесли втрату вагітності та мають загрозу передчасних пологів (ІІ основна група).

У цій групі у 58,8 % вагітних відмічено значне зниження рівня екскреції адреналіну, а підвищений рівень спостерігався тільки у 25 % випадків. Навпаки, у групі порівняння спостерігалась активація стрес-реалізуючої системи, що проявлялось підвищенням рівня екскреції адреналіну у 40,0 % вагітних. В третьому триместрі у І основній групі спостерігалося зниження числа вагітних з надмірною екскрецією адреналіну: з 24,2 % до 14,3 %. У 44,3 % вагітних першої основної групи екскреція адреналіну залишалась в межах коливань, характерних для контрольної групи.

Рис. 1. Зміни екскреції адреналіну у вагітних із загрозою передчасних пологів у ІІ триместрі

Однак значне зниження екскреції адреналіну мало місце у 41,4 % жінок цієї групи, що свідчило про подальше виснаження адаптаційних механізмів (рис.2).

Рис. 2. Зміни екскреції адреналіну у вагітних із загрозою передчасних пологів у ІІІ триместрі (%)

Аналогічні тенденції простежувались у групі порівняння, однак найбільш вираженим зменшення числа вагітних із надмірною екскрецією адреналіну мало місце у ІІ основній групі (з 25 % до 15 %). Серед вагітних ІІ основної групи переважали пацієнтки з підвищеною екскрецією норадреналіну у ІІ і ІІІ триместрах вагітності, що відповідало клінічному перебігу та психо-емоційному стану вагітних (рис.3). У третьому триместрі спостерігалося зменшення числа вагітних із підвищеною екскрецією норадареналіну і зростала кількість вагітних зі зменшенням напруги симпато-адреналової системи (рис.4).

Зі збільшенням терміну гестації спостерігається поступове зниження функціональної напруги симпато-адреналової системи у жінок із загрозою переривання вагітності. Однак, наявність зниженого порівняно із контролем рівня екскреції адреналіну та підвищений рівень екскреції норадреналіну свідчать про недостатню вираженість адаптаційних реакцій у переважної більшості вагітних із пізнім викиднем або передчасними пологами в анамнезі.

Рис. 3. Зміни екскреції норадреналіну у вагітних із загрозою передчасних пологів у ІІ триместрі (%)

Рис. 4. Зміни екскреції норадреналіну у вагітних із загрозою передчасних пологів у ІІІ триместрі (%)

При цьому активність медіаторної ланки симпато-адреналової системи переважає над активністю її гормональної (адреналової) ланки, а оскільки норадреналін має виражену контрактильну дію на міометрій, зазначені зміни можуть сприяти активації скоротливої функції матки та розвитку загрози переривання вагітності. Ці зрушення позначаються на формуванні адаптивних реакцій у цього контингенту жінок, характеризуючи процес дезадаптації. У другому триместрі гестації підвищений рівень серотоніну в крові виявлявся більше ніж у 50,0 % вагітних І і ІІ основних груп, які мали в минулому передчасні втрати вагітності (відповідно 68,8 % у ІІ основній групі і 45,7 % - у І основній групі). У 23,3 % вагітних групи порівняння, 25,7 % І основної групи і 17,5 % ІІ основної групи вміст серотоніну коливався в межах, характерних для контрольної групи; зниження функції серотонінергічної системи мало місце у 13,7% вагітних ІІ групи, у 26,7 % групи порівняння і у 28,6 % - у вагітних І основної групи) протягом періоду спостереження.

Таким чином, при диференційованому аналізі рівнів серотоніну в сироватці крові вагітних основних груп встановлено, що більш ніж у половині випадків вагітність перебігає на фоні постійного високого напруження функції стрес-лімітуючої серотонінергічної системи. Однак у третини жінок всіх груп спостереження виявляється зниження функції стрес-лімітуючої системи організму, можливо, внаслідок її виснаження або через вихідну фенотипічну неповноцінність цієї системи захисту організму при стресі у цих вагітних, яка проявляється відсутністю адаптації та звикання організму до довготривалого впливу стресогенного подразника та постійною надмірної реакцією на нього. При цьому характерним є поєднання зниженого рівня серотоніну із високими рівнями екскреції катехоламінів із сечею. Серотонін, окрім гальмування стрес-реакції, виявляє вплив на різні структури організму, зокрема, призводить до збудження гладком'язових волокон судинної стінки і матки. Таким чином, захисна по своїй суті надлишкова продукція серотоніну при загрозі передчасних пологів, покликана у балансі гальмувати надмірне збудження стрес-реалізуючих систем, сприяє виникненню загрози переривання вагітності та погіршення стану внутрішньоутробного плода за рахунок звуження як маткових, так і плацентарних судин. Дисбаланс стрес-реалізуючих та стрес-лімітуючих систем у вагітних із перманентною загрозою передчасних пологів призводить до зниження адаптаційної функції симпато-адреналової системи при дії хронічного психоемоційного стресу, а виражене компенсаторне підвищення активності стрес-лімітуючої серотонінергічної системи справляє негативний вплив на перебіг вагітності. Ці зрушення позначаються на формуванні адаптивних реакцій у цього контингенту жінок, характеризуючи процес дезадаптації. Нейрогуморальні адаптаційні системи, що приймають участь одночасно в нервових і гормональних механізмах регуляції, є особливо важливими для нормального перебігу гестаційного процесу у вагітних жінок. Встановлення типу адаптаційних реакцій при допомозі визначення рівня катехоламінів у жінок із загрозою передчасних пологів дає можливість прогнозувати та корегувати подальше протікання вагітності.

Аналіз ВСР у здорових невагітних жінок репродуктивного віку показав, що для них характерним є нормальний баланс регуляторних систем. У структурі спектральної потужності ритмограм здорових вагітних відмічено збільшення частки хвиль дуже низької частотності (VLF) (на 43,5% щодо контролю, р<0,05), що вказує на переважання гуморально-метаболічного рівня регуляції серцевого ритму У вагітних спостерігається істотне зниження сумарної спектральної потужності (ТР), яка при неускладненому перебігу вагітності становить 38,8 %, а при загрозі передчасних пологів - 43,6 % щодо контролю (р<0,05). Симпато-вагальний індекс у вагітних з неускладненим перебігом гестаційного процесу істотно перевищує цей показник у контролі, що вказує на значну активацію тонусу симпатичного відділу автономної нервової системи. Збільшення індексу централізації є найбільш вираженим у вагітних з нормальним перебігом вагітності і свідчить про переважання активності центрального контуру регуляції над автономними. Проте при ортостатичній пробі у всіх вагітних спостерігається зниження LF/НF коефіцієнту, яке більш виражене у пізні терміни вагітності, на відміну від невагітнихю Однак у вагітних із загрозою ПП відмічається набагато менше (на 25,5%) зростання загальної потужності спектру потужності, відповідно виражене зниження частки LF і більш істотне зниження частки високочастотних хвиль (НF) (р<0,05 порівняно з контролем), що свідчить про зниження тонусу симпатичного і парасимпатичного відділу нервової системи, а, отже, зниження впливу рефлекторного вегетативного рівня регуляції. У частини вагітних із втратою вагітності в анамнезі спостерігається активація стрес-реалізуючої системи, що корелює з їх психоемоційним станом. Найбільш виражені зміни, характерні для стану дезадаптації, виявляються у жінок із вираженою картиною загрози переривання вагітності. Зазначене визначає доцільність проведення патогенетично обґрунтованих профілактичних заходів у вагітних із обтяженим втратою плода анамнезом до появи ознак загрози переривання вагітності.

До комплексу терапії, що призначалась з метою збереження вагітності (мікронізований натуральний прогестерон у піхвових таблетках по 50 мг двічі на добу, токолітики при наявності вираженого тонусу матки довенно крапельно 1 раз на добу протягом 2-3 діб), 33 вагітних з ІІ основної групи з вираженими проявами синдрому дезадаптації отримували протягом 4 тижнів фіто-метаболічний препарат Кратал по 1 таблетці 3 рази на добу. Кратал завдяки збалансованому складу (таурин, екстракт плодів глоду колючого, екстракт кропиви собачої) виявляє багатогранний вплив на адренергічні структури шляхом зменшення виділення медіаторів, має судиннорозширюючий ефект, нейропротекторну, нейротропну, седативну дію. Включення препарату Кратал у комплекс лікування вагітних із синдромом дезадаптації і загрозою передчасних пологів патогенетично обґрунтоване його фармакодинамічними властивостями. Проведені дослідження після курсу комбінованої терапії показало, що у 84,8 % вагітних вдалося досягнути нормалізації ВСР за основними параметрами (підвищення сумарної спектральної потужності, зростання частки LF і НF до рівня неускладненої вагітності), що свідчить про нормалізацію активності симпатичного і парасимпатичного відділів нервової системи. Покращення адаптаційних реакцій організму жінок, що отримували модифікований курс терапії, спрямованої на збереження вагітності, засвідчували нормалізація показників стрес-реалізуючої та стрес-лімітуючої систем, що проявлялося екскрецією адреналіну і норадреналіну та рівнем серотоніну у крові на рівні неускладненого перебігу вагітності. Клінічна ефективність модифікованої терапії підтверджена доношуванням вагітності до терміну пологів у 32 (96,97 %) пацієнток із народженням доношених новонароджених з оцінкою за шкалою Апгар 8-9 балів.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичні основи та нове вирішення науково-прикладного завдання акушерства, яке характеризується розробкою засад для покращення акушерських та перинатальних наслідків у вагітних із загрозою передчасних пологів на основі вивчення адаптаційних реакцій, варіабельності серцевого ритму та балансу стресорних гормонів.

1. Встановлено, що у вагітних із загрозою ПП у 59,7 % випадків виявляються неспецифічні маркери психоемоційної напруги (обтяжений соматичний та акушерсько-гінекологічний анамнези, незадовільні соціально-побутові умови, фізичне та психоемоційне перенапруження, загроза переривання вагітності у І триместрі, екстрагенітальна патологія), що складає передумови для розвитку дезадаптаційних процесів. Вагітним із загрозою передчасних пологів протягом всього періоду гестації притаманний високий рівень особистої й реактивної тривожності (відповідно 74,3 ± 3,7 і 76,5 ± 2,5 балів при 30,1 ± 2,7 і 29,7± 2,1 балів у контролі (р<0,05), що свідчить про високий рівень психологічного стресу.

2. Вивчення ВСР показало, що при неускладненій вагітності у структурі спектральної потужності ритмограммає місце збільшення частки хвиль дуже низької частотності (VLF) (на 43, 5% щодо контролю, р<0,05), що вказує на переважання гуморально-метаболічного рівня регуляції серцевого ритму При загрозі передчасних пологів спостерігається зниження частки LF, більш істотне зниження частки високочастотних хвиль (НF), що свідчить про зниження тонусу симпатичного і парасимпатичного відділу нервової системи, а, отже, зниження впливу рефлекторного вегетативного рівня регуляції.

3. Встановлено, що у переважної більшості вагітних (58,8 %) при загрозі передчасних пологів знижений рівень екскреції адреналіну (10,6 ± 2,1 нмоль/добу, р<0,05) та підвищений рівень екскреції норадреналіну (218,7 ± 56,7 нмоль/добу, р<0,05) порівняно з неускладненим перебігом гестаційного процесу свідчать про недостатню вираженість адаптаційних реакцій, при цьому активність медіаторної ланки симпато-адреналової системи переважає над активністю її гормональної ланки, що сприяє активації скоротливої функції матки та загрозі переривання вагітності.

4. При диференційованому аналізі рівнів серотоніну в сироватці крові вагітних встановлено, що більш ніж у половині випадків вагітність перебігає на фоні постійного напруження функції стрес-лімітуючої серотонінергічної системи (1,96 - 2,46 мкмоль/л при 1,25 ± 0,05 мкмоль/л у контролі, р<0,001). У третини вагітних з загрозою передчасних пологів виявляється зниження функції стрес-лімітуючої системи організму, що свідчить про відсутність адаптації та звикання організму до довготривалого впливу стресогенного подразника при надмірній реакції на нього. При цьому характерним є поєднання зниженого рівня серотоніну в сироватці крові із високими рівнями екскреції катехоламінів із сечею.

5. Включення фіто-метаболічного препарату у комплекс лікування вагітних із синдромом дезадаптації і загрозою передчасних пологів дозволило у 84,8 % вагітних досягнути нормалізації ВСР за основними параметрами, нормалізації показників стрес-реалізуючої та стрес-лімітуючої систем, що проявлялося екскрецією адреналіну і норадреналіну та рівнем серотоніну у сироватці крові на рівні неускладненого перебігу вагітності, отримати позитивний клінічний ефект у 96,97 % жінок.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Для контролю і прогнозування функціонального стану вагітних з ускладненим невиношуванням гестаційним процесом та вираженості у них адаптаційних реакцій доцільно проводити аналіз варіабельності серцевого ритму.

2. Для дослідження ВСР рекомендується використання мікросистеми швидкого визначення тонусу ВНС шляхом неінвазивної реєстрації миттєвих значень пульсу (пристрій МІКРОС-2000). Визначення варіабельності серцевого ритму проводиться на основі реєстрації периферичного пульсу, що включає вимірювання послідовності RR-інтервалів протягом 5 хвилин з подальшим математичним опрацюванням за допомогою комп'ютерної програми «PlsMntr».

3. Визначення екскреції катехоламінів та рівня серотоніну в крові, як показників функціонування стрес-реалізуючих та стрес-лімітуючих систем організму, рекомендовано використовувати у якості додаткових маркерів оцінки адаптаційних реакцій вагітних.

4. Для уточнення ґенезу дезадаптації у вагітних доцільне вивчення їх психоемоційного стану.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Корнієнко В.Г. Особливості показників серотоніну у вагітних із загрозою передчасних пологів та ускладненим акушерським анамнезом / В.Г.Корнієнко // Практична медицина. - 2007. - №4. - С. 119-122.

2. Корнієнко В.Г. Оцінка вегетативної регуляції ритму серця у вагітних як метод прогнозування адаптаційної відповіді / В.Г.Корнієнко, В.І.Пирогова // Здобутки клінічної і експериментальної медицини. - 2007. - №4. - С. 113-115. (Дисертантом проведений аналіз та інтерпретація результатів дослідження, сформульовані висновки).

3. Корнієнко В.Г. Особливості адаптаційних реакцій організму вагітних при невиношуванні вагітності / В.Г.Корнієнко, В.І.Пирогова // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения : труды Крымского государственного медицинского университета им. С. И. Георгиевского. - Симферополь: Изд. центр КГМУ, 2007. - Т.143, ч.3. - С. 129-131. (Дисертантом проведений аналіз та інтерпретація результатів дослідження, оформлено текст статті).

4. Корнієнко В.Г. Особливості психоемоційного стану та екскреції катехоламінів у вагітних із загрозою передчасних пологів / В.Г.Корнієнко, В.І.Пирогова // Практична медицина. - 2009. - №1 - С.17-20. (Дисертант приймав участь у наборі та аналізі клінічного матеріалу, написанні статті).

5. Пат. 24026 U Україна, МПК А 61 В 5/02. Спосіб прогнозування загрози переривання вагітності / Гжегоцький М.Р., Пирогова В.І., Ковальчук С.М., Корнієнко В.Г.; заявник і патентовласник ЛНМУ ім. Данила Галицького. - № u200702439; заявл. 05.03.07; опубл. 11.06.07, Бюл. № 8.(Дисертант є автором ідеї запропонованого способу прогнозування).

6. Тєлєгіна Т. Спектральний аналіз варіабельності серцевого ритму у вагітних із загрозою передчасних пологів [електронний ресурс]: Т.Тєлєгіна, В.Корнієнко, О.Філик // Тези доповідей 66-ї наук. конф. студентів та молодих вчених з міжнародною участю “Досягнення сучасної медицини”. - 80 Min / 700 MB. - Львів, 2005. - 1 електрон. опт. диск. (CD-ROM). (Дисертант здійснив аналіз клінічного матеріалу, зробив висновки).

7. Корнієнко В.Г. Особливості варіабельності серцевого ритму на основі спектрального аналізу жінок з різним перебігом вагітності [електронний ресурс] : В.Г.Корнієнко // Тези доповідей 67-ї наукової конференції студентів та молодих вчених з міжнародною участю. - 80 Min / 700 MB. - Львів, 2006. - 1 електрон. опт. диск. (CD-ROM).

8. Корниенко В.Г. Прогнозирование адаптационного ответа у беременных с угрозой невынашивания / В.Г.Корниенко, С.А.Шурпяк // Проблемы репродукции: ІІІ международный конгресс по репродуктивной медицине. - Москва, 2009. - Cпециальный выпуск. - С 88-89. (Дисертантом здійснено аналіз і систематизацію клінічного матеріалу).

АНОТАЦІЯ

Корнієнко В.Г. Особливості адаптаційних реакцій організму вагітних при ускладненому невиношуванням гестаційному процесі та їх корекція. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01 - акушерство та гінекологія. Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Львів, 2009.

У дисертації наведено теоретичні основи та нове вирішення науково-прикладного завдання акушерства, яке характеризується розробкою засад для покращення акушерських та перинатальних наслідків у вагітних із загрозою ПП на основі вивчення адаптаційних реакцій, ВСР та балансу стресорних гормонів. Обстежено 200 вагітних із загрозою ПП. Встановлено, що у вагітних із загрозою ПП у 59,7 % випадків виявляються неспецифічні маркери психоемоційної напруги, що складає передумови для розвитку дезадаптаційних процесів. Вагітним із загрозою передчасних пологів протягом всього періоду гестації притаманний високий рівень особистої й реактивної тривожності, що свідчить про високий рівень психологічного стресу. При загрозі передчасних пологів спостерігається зниження частки LF, більш істотне зниження частки високочастотних хвиль (НF), що свідчить про зниження тонусу симпатичного і парасимпатичного відділу нервової системи, а, отже, зниження впливу рефлекторного вегетативного рівня регуляції. У переважної більшості вагітних (58,8 %) при загрозі передчасних пологів виявляється знижений рівень екскреції адреналіну та підвищений рівень екскреції норадреналіну порівняно з неускладненим перебігом гестаційного процесу. Це свідчить про недостатню вираженість адаптаційних реакцій, при цьому активність медіаторної ланки симпато-адреналової системи переважає над активністю її гормональної ланки, що сприяє активації скоротливої функції матки та загрозі переривання вагітності. У третини вагітних з загрозою передчасних пологів виявляється зниження функції стрес-лімітуючої системи організму, що свідчить про відсутність адаптації та звикання організму до довготривалого впливу стресогенного подразника при надмірній реакції на нього. Включення фіто-метаболічного препарату у комплекс лікування вагітних із синдромом дезадаптації і загрозою передчасних пологів дозволило у 84,8 % вагітних досягнути нормалізації ВСР за основними параметрами, нормалізації показників стрес-реалізуючої та стрес-лімітуючої систем, що проявлялося екскрецією адреналіну і норадреналіну та рівнем серотоніну у сироватці крові на рівні неускладненого перебігу вагітності, отримати позитивний клінічний ефект у 96,97 % жінок.

Ключові слова: адаптація, варіабельність серцевого ритму, катехоламіни, серотонін, психоемоційний стан, передчасні пологи

Корниенко В.Г. Особенности адаптационных реакций организма беременных при осложненном невынашиванием гестационном процессе и их коррекция. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.01 - акушерство и гинекология. - Львовский национальный медицинский университет имени Данила Галицкого, Львов, 2009.

В диссертации приведены теоретические основы и новое решение научно-прикладного задания акушерства, которое характеризуется разработкой принципов для улучшения акушерских и перинатальных исходов у беременных с угрозой преждевременных родов на основе изучения адаптационных реакций, ВСР и баланса стрессорных| гормонов. Обследовано 200 беременные с угрозой преждевременных родов. Установлено, что у беременных с угрозой преждевременных родов| в 59,7 % случаев выявляются неспецифические маркеры психоэмоционального напряжения (отягощенный соматический и акушерско-гинекологический анамнезы, неудовлетворительные социально-бытовые условия, физическое и психоэмоциональное перенапряжение, угроза прерывания беременности в первом триместре, экстрагенитальная патология), которые составляют предпосылки для развития дезадаптационных процессов. Беременным с угрозой преждевременных родов присущ высокий уровень личной и реактивной тревожности, который свидетельствует о высоком уровне психологического стресса. Изучение ВСР показало, что при неосложненной беременности в структуре спектральной мощности ритмограмм имеет место увеличение части волн очень низкой частотности (VLF) (на 43,5%), которое указывает на преобладание гуморально-метаболического уровня регуляции сердечного ритма. При угрозе преждевременных родов наблюдается снижение части LF, более существенное снижение части НF, что свидетельствует о снижении тонуса симпатичного и парасимпатического отдела нервной системы и снижении влияния рефлекторного вегетативного уровня регуляции. У 58,8 % беременных при угрозе преждевременных родов снижен уровень экскреции адреналина (10,6 ± 2,1 нмоль/сут, р<0,05) и повышен уровень экскреции норадреналина (218,7 ± 56,7 нмоль/сут, р<0,05), котроые свидетельствуют о недостаточной выраженности адаптационных реакций, при этом активность медиаторного звена симпато-адреналовой системы преобладает над активностью ее гормонального звена, что способствует активации сократительной функции матки. При анализе уровней серотонина в крови установлено, что более чем в половине случаев беременность протекает на фоне постоянного напряжения функции стресс-лимитирующей серотонинэргической системы (1,96 - 2,46 мкмоль/л при 1,25 ± 0,05 мкмоль/л в контроле, р<0,001). У трети беременных с угрозой преждевременных родов выявляется снижение функции стресс-лимитирующей системы организма, что свидетельствует про отсутствие адаптации и привыкание организма к долговременному влиянию стрессогенного раздражителя при избыточной реакции на него. При этом характерным является сочетание сниженного уровня серотонина в крови с высокими уровнями экскреции катехоламинов с мочой. Включение фито-метаболического препарата в комплекс лечения беременных с синдромом дезадаптации и угрозой преждевременных родов позволило у 84,8 % беременных достичь нормализации ВСР по основным параметрам, нормализации показателей стресс-реализующей и стресс-лимитирующей систем, что проявлялось экскрецией адреналина и норадреналина и уровнем серотонина в крови на уровне неосложненного течения беременности и получить положительный клинический эффект в 96,97 % женщин.