34

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

КРИМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. С.І. ГЕОРГІЄВСЬКОГО

Автореферат

на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Порушення реологічних властивостей крові та їх корекція у хворих хронічним обструктивним захворюванням легень, гіпертонічною хворобою і при їх поєднанні

14.01.02 - внутрішні хвороби

Костіна Валентина Миколаївна

Сімферополь - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Вищому державному навчальному закладі України „Українська медична стоматологічна академія” МОЗ України.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Гольденберг Юрій Миронович, Вищий державний навчальний заклад України “Українська медична стоматологічна академія”, завідувач кафедри пропедевтики внутрішньої медицини з доглядом за хворими.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Хренов Олександр Андрійович, Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського, завідувач кафедри внутрішньої медицини №1;

доктор медичних наук, професор Ковальова Ольга Миколаївна, Харківський національний медичний університет, завідувачка кафедри пропедевтики внутрішньої медицини №1.

Захист відбудеться 25.09.2009 року 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 52.600.01 при Кримському державному медичному університеті ім. С.І. Георгієвського (95006, м. Сімферополь, бул. Леніна 5/7).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгієвського (95006, м. Сімферополь, бул. Леніна 5/7).

Автореферат розісланий 25.08.2009 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Є.П. Смуглов

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Зростання в країнах Європи захворюваності на ХОЗЛ (4 місце серед усіх причин смерті в загальній популяції) й АГ (страждає близько 40 % дорослого населення), а також поширеність метаболічного синдрому (20-30 % дорослого населення) дозволяють стверджувати, що подальше вивчення патогенетичних особливостей їх поєднаного перебігу і пошук нових шляхів диференційованої патогенетичної терапії зазначеної "тріади" патологічних станів є актуальними.

Вчення про ХОЗЛ і АГ в останнє десятиліття суттєво доповнилося новими науковими фактами, серед яких, на нашу думку, потрібно особливо виділити обґрунтування наявності особливих фенотипів хвороб, які розвиваються в комбінації з МС (комбінація абдомінального ожиріння, порушеної толерантності до глюкози, АГ, гіпертригліцеридемії й гіперхолестеринемії) (Wilson D. et al., 1993; Shaheen S. et al., 1999; Бутрова С.А., 2001 і др.). Отримані нові переконливі наукові аргументи, які доводять, що прогресування як ХОЗЛ, так і АГ, а також розвиток МС супроводжуються функціонально-структурними змінами тих чи інших формених елементів крові, а також однієї з інтегральних характеристик мікроциркуляції, що суттєво впливає на гемодинамічні параметри, - в'язкості крові в цілому (Gray-Donald K., 1996; Shen J. et al., 2007 і др.).

У великих багатоцентрових дослідженнях виявлено, що ймовірність розвитку АГ в осіб середнього віку з надлишковою масою тіла на 50 % вища, ніж у людей із нормальною масою тіла (Аметов А.С., 2002; Аронов Д. М., 2002 і др.), а при комбінації АГ із МС ризик розвитку ІХС збільшується в 2-3 рази, мозкового інсульту - в 7 разів (Mikhail N. et al., 1999; Epping-Jordan J. et al., 2005 і др.). Виявлений також безпосередній вплив МС на перебіг ХОЗЛ (Mikhail N. et al., 1999; Tabet J. et al., 2002; Park Y. Et al., 2003 і др.)

У світлі вищевикладеного подальше вивчення патогенетичних особливостей поєднаного перебігу ХОЗЛ і АГ в осіб із метаболічним синдромом бачиться нам досить перспективним напрямком, тому що воно є основою для розробки нових шляхів диференційованої патогенетичної терапії зазначених хвороб.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є фрагментом НДР Донецького національного медичного університету за темою Міністерства науки й освіти "Теоретичні і експериментальні дослідження багатокомпонентних міжфазних шарів і розробка методів міжфазної тензіометрії й реометрії для медичних застосувань" (номер державної реєстрації 03.07/00227). Здобувач є співвиконавцем цієї роботи.

Мета дослідження: дати наукове обґрунтування доцільності використання й оцінити клінічну ефективність застосування акарбози (глюкобай) для корекції порушень реологічних властивостей крові й метаболічного синдрому в комплексній терапії поєднаного перебігу хронічного обструктивного захворювання легень і артеріальної гіпертензії.

Основні завдання дослідження.

1. У померлих хворих із поєднаним перебігом ХОЗЛ і АГ провести ретроспективний аналіз індексу маси тіла, за допомогою якого виявити наявність високого ризику розвитку метаболічного синдрому.

2. Дати інтегральну оцінку (за шкалою BODE index) індексу маси тіла, диспное, показника дистанції в тесті з 6-ти хвилинною ходьбою, ОФВ1 у хворих із поєднаним перебігом ХОЗЛ і АГ.

3. Виявити особливості дисбалансу макро - і мікрореологічних властивостей крові за поєднаного перебігу ХОЗЛ, АГ і метаболічного синдрому.

4. Встановити клінічну ефективність застосування акарбози (глюкобай) для корекції дисбалансу реологічних властивостей крові, а також клінічних і лабораторних проявів метаболічного синдрому в комплексній терапії поєднаного перебігу ХОЗЛ і АГ у хворих з інсулінорезистентністю.

Об'єкт дослідження. Патогенез ХОЗЛ і АГ за їх поєднаного перебігу.

метаболічний синдром акарбоза кров

Предмет дослідження. Особливості макро - і мікрореологічних властивостей крові, клінічних і лабораторних проявів метаболічного синдрому у хворих із поєднаним перебігом ХОЗЛ, АГ і патогенетичне обґрунтування використання.

Методи дослідження. Загальноклінічні, функціональні, біохімічні, біофізичні, статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. Уперше встановлено, що за поєднаного перебігу ХОЗЛ і АГ характерні розвиток метаболічного синдрому, зростання диспное, зниження толерантності до фізичного навантаження, збільшення порушення функції зовнішнього дихання й зростання ризику госпіталізації й смерті (за шкалою BODE).

Доведено, що поєднаний перебіг ХОЗЛ і АГ в осіб з інсулінорезистентністю характеризується істотним збільшенням дисбалансу реологічних властивостей крові, системної гемодинаміки й функціонального стану міокарда.

Вперше використано акарбозу (глюкобай) у ролі модулятора гемореологічного гомеостазу, а також клініко-лабораторних проявів метаболічного синдрому в комплексній терапії хворих із поєднаним перебігом ХОЗЛ, АГ та інсулінорезистентності.

Доведена клінічна ефективність використання акарбози (глюкобай) для корекції гемодинамічої основи АГ - дисбалансу функціональної інтеграції серцевого викиду й системної гемодинаміки (насамперед - ЗПСО) у хворих із АГ, поєднаною з ХОЗЛ і метаболічним синдромом.

Практичне значення отриманих результатів. Результати дослідження розширюють розуміння патогенетичних особливостей поєднаного перебігу ХОЗЛ і АГ за розвитку інсулінорезистентності за рахунок дослідження дисбалансу гемореологічного гомеостазу, системної гемодинаміки й функціонального стану міокарда. Останнє, у свою чергу, свідчить про те, що врахування наявності метаболічного синдрому необхідне для вибору раціональної комплексної терапії у хворих із комбінацією ХОЗЛ і АГ.

Розроблений і впроваджений у клінічну практику метод корекції гемореологічних порушень, клініко-лабораторних проявів метаболічного синдрому, а також порушень системної гемодинаміки й функціонального стану міокарда в комплексній терапії хворих із поєднаним перебігом ХОЗЛ, АГ та інсулінорезистентності.

Впровадження результатів роботи в практику. Матеріали дисертаційної роботи впроваджені в практику пульмонологічного відділення Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського, сімейної амбулаторії й терапевтичних відділень №1 і 2 4-ї міської клінічної лікарні (м. Полтава), Пирятинської ЦРЛ Полтавської області, обласного фтизіопульмонологічного центру м. Івано-Франківська; у педагогічний процес Донецького, Харківського національних, Луганського, Буковинського, Івано-Франківського державних медичних університетів і ВДНЗ України „Українська медична стоматологічна академія".

Особистий внесок здобувача. Дисертант виконала патентний пошук, результати якого висвітлені в розділі "Огляд літератури", що свідчить про відсутність аналогів наукових розробок. Основні публікації за темою дисертації мають пріоритетний характер. Пошукач самостійно проводила відбір хворих, їх комплексне обстеження, лікування й контроль за його ефективністю. Виконані науковий аналіз отриманих результатів, їх математична обробка, сформульовані мета і завдання, основні положення, висновки і практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи викладені на Всеукраїнській науково-практичній конференції „Варіабельність артеріального тиску й серцевого ритму як фактори серцево-судинних ускладнень" (Полтава, 2005); на міжнародних науково-практичних конференціях „ Актуальні питання експериментальної й клінічної медицини" (Суми, 2006) і „ Артеріальна гіпертензія: виявлення, патогенез, діагностика, профілактика й лікування" (Івано-Франківськ, 2006), на ІV міжнародній науково-практичній конференції "Європейська наука XXІ століття - 2008" (Прага, 2008), на V міжнародній науково-практичній конференції "Сучасні наукові досягнення" (Прага, 2009).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 23 наукові праці, серед них 4 роботи у журналах, рекомендованих ВАК України, виконані здобувачем самостійно. 10 публікацій зі співавторами (5-в журналах, 5 - у матеріалах наукових форумів) і 4 тез без співавторів. Отримано 3 свідоцтва на раціоналізаторську пропозицію і 2 патенти на корисну модель.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація викладена українською мовою на 131 сторінці, складається зі вступу, 5 розділів (у тому числі огляду літератури, матеріалів і методів, 3 розділів власних досліджень), аналізу й узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій, списку використаної літератури зі 311 найменувань (95 кирилицею й 216 латиницею). Робота ілюстрована 44 таблицями і 6 рисунками.

Основний зміст роботи

Матеріали і методи дослідження. Обстежено 157 хворих, які перебували на стаціонарному лікуванні в пульмонологічному відділенні Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського й терапевтичних відділеннях №1 і 2 4-ї міської клінічної лікарні м. Полтави. Хворі розділені на такі групи: 1 - 51 хворий на ХОЗЛ I-II ступенів тяжкості; 2 - 34 хворих на ХОЗЛ I-II ступенів тяжкості в комбінації з АГ; 3 - 49 хворих на АГ.

У 4 групу ввійшли 23 хворі на ХОЗЛ I-II ступенів тяжкості з перебігом у комбінації з АГ, у лікувальний комплекс яким уводили 12-ти тижневий курс інгібітору альфа-глюкозидази акарбози (глюкобай) дозою 150 мг/добу. Контролем для 4 групи хворих були хворі 2 групи, які не одержували курсу лікування акарбозою.

В якості контролю обстежено 21 донор у відповідному віковому діапазоні (здорові особи).

Додатково ми провели ретроспективний аналіз 147 історій хвороби й результатів патологоанатомічного дослідження померлих хворих із поєднаним перебігом ХОЗЛ і АГ протягом 1990 - 2005 рр., які перебували на лікуванні в пульмонологічному відділенні обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського (м. Полтава). Провідною метою ретроспективного аналізу була характеристика BMI в померлих хворих (без обліку причин смерті, фактора паління, інших супутніх хвороб і факторів) (Chen J. еt al., 2000).

Діагноз ХОЗЛ установлювали на підставі даних комплексного клініко-рентгенологічного обстеження, зокрема дослідження функції зовнішнього дихання. Вимірювання і реєстрацію параметрів зовнішнього дихання, що охоплюють спірограму, пневмотахограму, потік-об'ємну діаграму з автоматичним обчисленням пульмонологічних показників, здійснювали на комп'ютеризованому комплексі "Кардіо+" випуску Ніжинського науково-виробничого об'єднання (Україна). Основними функціональними показниками для оцінки бронхіальної обструкції були: ОФВ₁, ЖЄЛ, ФЖЄЛ, ОФВ₁/ЖЄЛ.

Матеріалом дослідження служила кров. Дослідження крові проводили двічі: до початку лікування й після призначеного 12-ти тижневого курсу лікування.

Ми використали шкалу BODE (BODE index - body-mass index (B), the degree of airflow obstruction (O) and functional dyspnea (D), and exercise capacity (E) as assessed by the six-minute-walk test) Celli B. R. еt al. (2004).

Визначали BMI - індекс маси тіла (body mass index, кг/ (ріст у метрах) І; категорії: знижена - BMI 18,5; нормальна - 18,5-24,9; підвищена - ? 25,0; передожиріння - 25,0-29,9; ожиріння I ступеня - 30,0-34,9; ожиріння II ступеня - 35,0-39,94; ожиріння III ступеня - ? 40). Досліджували також 6-MWD - відстань, пройдену при 6-ти хвилинній ходьбі (the distance walked in six minutes); диспное MMRC (modified Medical Research Council dyspnea) (Malesci D. Et al., 2006), ОФВ₁ (% від величини норми) (Фещенко Ю.І., 2006 і др.).

Ехокг-дослідження проводили за стандартними методиками (Колоденюк В.П., 1992; Бобров В. О, 1997; Алехин М.Н., 1996). КДО й КСО лівого шлуночка обчислювали за формулою Teicholz L. D. еt al. (Бобров В.О., 1997)]: КДО = 7 (2,4+КДР.) КДР³; КСО=7 (2,4+КСР) КСР³.

Ударний об'єм лівого шлуночка обчислювали як різницю між кінцевим діастолічним і кінцевим систолічним об'ємами: УО (див³) = КДО см^{3 -} КСО см³. Хвилинний об'єм лівого шлуночка обчислювали як добуток ударного об'єму на частоту серцевих скорочень: ХО = УОЧСС (л/хв.). Фракцію викиду лівого шлуночка обчислювали як відношення ударного об'єму лівого шлуночка до його кінцевого діастолічного об'єму: ФВ = УО/КДО100%.

Для характеристики скоротливої функції міокарда визначали середню швидкість циркулярного скорочення волокон міокарда: Vcf - ¹= (КДР-КСР): КДРdt, де dt - час скорочення задньої стінки лівого шлуночка.

Тетраполярну реоплетизмографію використовували для оцінки периферичного кровообігу й визначення питомих об'ємів крові (рідини) в судинних басейнах грудної клітки, черевної порожнини, гомілки й пальця.

Дослідження проводили на реоплетизмографі РПГ 2-02 [Битар С.А., 1992). За даними реоплетизмографії проводили кількісну оцінку ударних і хвилинних об'ємів кровообігу в черевній порожнині, гомілці й пальці. Одночасно обчислювали питомі об'єми крові (рідини), що дозволяє опосередковано оцінити виразність затримки рідини в досліджуваних регіонах.

Індекс агрегації еритроцитів (ІАЕ) оцінювали за допомогою реологічного аналізатора "АКР-2" (Росія) за А.С. Парфеновим (1994). Забір крові (5 мл) проводили з кубітальної вени ранком натще до і після закінчення курсу лікування.

Індекс агрегації тромбоцитів (ІАТ) оцінювали шляхом вимірювання світлопропускання в багатій на тромбоцити плазмі крові. Забір крові (5 мл) у пробірку з 3,8 % розчином цитрату натрію проводили з кубітальної вени ранком натще. Агрегацію тромбоцитів оцінювали у відповідь на додавання 2 мкмоль/л аденозиндифосфату на колориметрі КФК - 2 (Україна). Дослідження проводили турбідометричним методом Борна (Меньшиков В.В., 1987).

В'язкість плазми крові (ВП) визначали на ротаційному віскозиметрі "Low Shear-30" (Швейцарія) в діапазоні швидкостей зсуву 1,28-128 сек. ? Забір крові (5 мл) проводили з кубітальної вени ранком натще до і після закінчення курсу лікування.

Динамічний поверхневий натяг сироватки крові визначали за допомогою методу міжфазної тензіореометрії. Був використаний комп'ютерний адсорбційний тензіометр "МРТ2-lauda" (Німеччина) (Казаков В.Н. с соавт., 2003). Результати надавалися у вигляді тензіограм - кривих залежності часу існування поверхні (t), на яких комп'ютер визначав крапки, відповідно t=0,01 сек. (ПН1), t=1 сек. (ПН2) і t=100 сек. (ПН3). Для визначення статичного (рівноважного) поверхневого натягу (ПН4 при t) застосовували метод аналізу форми вісьсиметричних крапель (комп'ютерний тензіореометр "Adsa-Toronto", Канада). До додаткових переваг методу належить можливість вивчення у хворих дилятаційних реологічних (механічних) характеристик адсорбційних шарів крові. У наших дослідженнях використовувалася швидка стресова деформація розширення поверхні (при t=12000 сек.) із визначенням модуля в'язкоеластичності (ВЕ). Після розширення краплі поверхневий натяг помірно релаксує, тобто повертається до свого початкового значення, і цей показник називається часом релаксації. Час релаксації сироватки (ЧР) характеризував здатність моношару відновлювати початковий стан. Забір крові (5 мл) проводили з кубітальної вени ранком натще до і після закінчення курсу лікування.

Статистичну обробку даних експериментів виконували за допомогою програми Microsoft Excel із пакета Microsoft Office 2003.

Результати дослідження і їх обговорення. Нами встановлено, що ретроспективний аналіз 147 історій хвороби й результатів патологоанатомічного дослідження померлих хворих із поєднаним перебігом ХОЗЛ і АГ свідчить, що в 87 % хворих із поєднаним плином АГ і ХОЗЛ характерне підвищення BMI і це підвищення укладається в діапазон, характерний для ожиріння I - II ступеня.

Зазначені факти з'явилися для нас науковим обґрунтуванням для переносу наукових досліджень у клініку й оцінки стану хворих 1-й, 2-й і 3-й груп з використанням мультифакторної системи BODE - доведеного високоінформативного предиктора госпіталізації й летальності (у тому числі й із приводу серцево-судинної патології) хворих ХОЗЛ.

Нами встановлено, що у хворих ХОЗЛ I-II ступені важкості наявність АГ і надлишкової маси тіла (метаболічний синдром) характеризується більш низької (на 20,7 %, р < 0,001) величиною ОФВ₁ - головного спірометричного параметра визначення ступеня важкості захворювання.

Встановлено також, що у хворих 1-ї і 3-ї групи BMI не виходить за межі діапазону його фізіологічних коливань, а у хворих 2-ї групи (ХОЗЛ + АГ) - вірогідно підвищено на 57,8 % (р<0,001). Таким чином, категорія BMI у хворих 2-ї групи укладається в діапазон, характерний для ожиріння I ступеня.

По результату 6-ти хвилинного тесту нами встановлено, що хворі як 1-ї, так і 2-ї і 3-ї груп пройшли вірогідно меншу відстань, чим здорові особи. При цьому показник 6-MWD у хворих 2-ї групи на 24,2 % (р₁ < 0,001) нижчий, чим у хворих 1-ї групи. Показник диспное MMRC у хворих 2-ї групи на 21,1 % (р<0,001) вищий, чим у хворих 1-ї групи й на 39,3 % (р<0,001) вищий, чим у хворих 3-ї групи.

Таким чином, отримані нами факти свідчать, що ступінь важкості ХОЗЛ (по показникові BODE) в осіб з АГ більш виражена, чим у хворих ХОЗЛ без АГ і, як наслідок, характеризується зростанням на 66,7% (р<0,001) BODE index і ризику госпіталізації й смертності.

Необхідно відзначити, що у хворих 3-ї групи (АГ) оцінка ОФВ₁, відстані, пройденого при 6-ти хвилинній ходьбі, характеристика диспное MMRC і індекс маси тіла проводилися тільки з порівняльною метою. Оцінка BODE у хворих 3-ї групи не проводилася, тому що зазначена шкала призначена для оцінки ваги стану хворих ХОЗЛ.

Нами застосований, один із самих безпечних препаратів, що впливають на постпрандіальний рівень глюкози й інсулінорезистентність, є акарбоза (глюкобай), представник класу інгібіторів альфа-глюкозидаз, механізм дії якої полягає в оборотній блокаді альфа-глюкозидаз - ключових ферментів, які сприяють розщепленню складних цукрів, що надходять із їжею.

Базисна терапія для хворих на ХОЗЛ охоплювала: сальбутамол дозою 100 мкг до 8 інгаляцій за добу; макропен 400 мг через 12 год. протягом 7 днів. Призначення макропену було обумовлене інфекційним характером загострення ХОЗЛ (наявність гнійного харкотиння, підвищення температури тіла, запальні зміни в аналізах крові та харкотиння).

Функції муколітика виконував лікарський препарат амброксол (лазолван) дозою 45 мг/добу протягом 4 тижнів.

Нами проведена порівняльна оцінка впливу лікування на ряд показників у хворих 2-ї групи (АГ + ХОЗЛ + метаболічний синдром, які не одержували акарбозу) і хворих 4-ї групи (АГ + ХОЗЛ + метаболічний синдром, у лікувальний комплекс яким включався 12-ти тижневий курс акарбози (глюкобай) у дозі 150 мг/добу). Пацієнти 4-ї групи починали приймати акарбозу по 50 мг 1 раз у день до їжі (під час вечері) протягом 1-го тижня, з 2-го тижня - по 50 мг 2 рази (сніданок і вечеря) і з 3-го тижня - по 50 мг 3 рази на добу перед їжею до закінчення дослідження при гарній переносимості лікування.

Усім пацієнтам 2-й і 4-й груп були рекомендовані немедикаментозні заходи (індивідуальна гіпокалорійна дієта зі зниженим змістом вуглеводів, жирів і підвищення фізичної активності), спрямовані на зниження маси тіла. Попередня антигіпертензивна терапія не могла мінятися протягом усього часу спостереження.

Потрібно підкреслити, що в 2-ю й 4-ю групи включалися пацієнти обох стать у віці від 18 до 60 років включно, що мають BMI > 25 кг/м², порушену толерантність до глюкози (згідно з визначенням рівень глюкози в плазмі крові натще нижче 7 ммоль/л, рівень глюкози в плазмі крові після перорального приймання 75 г глюкози 7,8 і вище й нижче 11,1 ммоль/л), і м'яку АГ (згідно з визначенням систолічний АТ (САТ) у положенні сидячи 140 мм рт. ст. і вище й нижче 160 мм рт. ст. і/або діастолічний АТ (ДАТ) у положенні сидячи 90 мм рт. ст. і вище й нижче 100 мм рт. ст.). Пацієнти могли приймати будь-яку антигіпертензивну терапію. У дослідження також включалися пацієнти, що не приймали антигіпертензивну терапію.

Нами встановлено, що у хворих 4-ї групи під впливом курсу лікування акарбозою має місце істотне більш значиме досягнення цільових рівнів глюкози в плазмі крові, а також досягнення цільових значень АТ й зниження BMI.

Так, в 2-й групі цільові рівні глюкози постпрандіальної на 2-м етапі дослідження виявлено в 7 (20,6 %) хворих, в 4-й групі - в 21 (91,3 %) хворого.

Досягнення цільових значень САТ і ДАТ (у денний час) під впливом проведеної терапії у хворих 2-ї і 4-ї груп на 2-м етапі дослідження склало відповідно в 16 (47,5 %) і 18 (52,9 %) хворих і 19 (82,6 %) і 21 (87,0 %) хворих.

BMI на 2-м етапі дослідження у хворих 2-ї групи суттєво не змінився, а у хворих 4-ї групи - знизився на 11,0 % і склав 29,50 ± 0,71 (при вихідному значенні BMI 33,16 ± 0,61, вірогідність відмінності між ними < 0,001).

Встановлено також, що у хворих 4-ї групи під впливом курсового лікування акарбозою виявлено статистично достовірне зменшення КСО (на 4,7%, p < 0,05) і зростання ФВ (на 6,2 %, p < 0,05). У хворих як 2-ї, так і 4-ї груп на другому етапі дослідження виявлене також статистично значиме зниження ЗПСО. У хворих 4-ї групи (на відміну від хворих 2-ї групи) на 2-м етапі дослідження виявлене також достовірне зростання нормалізованої швидкості скорочення як задньої стінки лівого шлуночка, так і міжшлуночкової перетинки.

У такий спосіб нами встановлено, що включення в комплекс лікування хворих із поєднаним плином АГ, ХОЗЛ і метаболічного синдрому акарбози підвищує скорочувальну функцію міокарда лівого шлуночка й ці зміни носять опосередкований характер (тому що акарбоза не виявляє інотропного ефекту) за рахунок зниження постнавантаження. Підтвердженням цьому, на нашу думку, є достовірне зниження у хворих 4-ї групи загального периферичного судинного опору, а також статистично значимі зміни регіонарного кровотоку під впливом акарбози в судинному регіоні пальця (що може документувати вазодилатуючу дію акарбози).

Проводячи аналіз частоти небажаних явищ, що розвилися у хворих 2-ї і 4-ї груп під впливом проведеної терапії, ми встановили, що у хворих 4-ї групи, що одержували курс лікування акарбози, не відзначалося серцево-судинних подій, включаючи госпіталізацію із приводу ІХС.

Разом з тим під впливом акарбози мали місце диспептичні явища - метеоризм, біль у животі, діарея, а також 1 випадок алергійних реакцій. Необхідно також відзначити, що в групі хворих, що одержували акарбозу мав місце тільки 1 випадок загострення ХОЗЛ (у порівнянні з 7 випадками у хворих 2-ї групи). Через кропивницю із групи лікування вийшов 1 (4,3 %) пацієнт, через метеоризм - 1 (4,3 %) хворий.

У результаті дослідження реологічних властивостей крові нами встановлено, що поєднаний перебіг АГ і ХОЗЛ характеризується істотним порушенням таких мікрореологічних характеристик, як агрегація еритроцитів.

Таблиця 1

Індекс агрегації еритроцитів у хворих 1-ї, 2-ї і 3-ї груп, відносних одиниць

Показник	Стат. показ.	Здорові	1-а група	2-а група	3-я група
ІАЕ	M ± m n p	1,29 ± 0,02 21	1,35 ± 0,04 51 < 0,2	1,87 ± 0,06 34 < 0,001	1,40 ± 0,05 49 < 0,05

Примітка: р - вірогідність відмінностей, вирахувана в порівнянні із групою здорових осіб.

Як видно з табл. 1, ІАЕ у хворих ХОЗЛ I-II ступеня важкості (1-а група) не виходить за межі діапазону його фізіологічних коливань, у хворих АГ (3-я група) - підвищено на 8,5 % (р < 0,05), а у хворих із поєднаною патологією (2-а група) - на 45,0 % (р < 0,001).

Результати дослідження динаміки індексу агрегації еритроцитів під впливом лікування у хворих 2-ї і 4-ї груп представлені в табл.2.

Таблиця 2

Динаміка індексу агрегації еритроцитів під впливом лікування у хворих 2-ї і 4-ї груп, відносних одиниць

Показник	Стат. показ.	Здорові	2-а група	4-а група
			Етапи дослідження	Етапи дослідження
			1-й етап	2-й етап	1-й етап	2-й етап
ІАЕ	M ± m n p p1	1,29 ± 0,02 21	1,87 ± 0,06 34 < 0,001	1,83 ± 0,07 34 < 0,001 > 0,5	1,82 ± 0,08 23 < 0,001	1,33 ± 0,07 23 > 0,5 < 0,001

Примітка: р - вірогідність відмінностей, вирахувана в порівнянні із групою здорових осіб, р₁ - вірогідність відмінностей, вирахувана в порівнянні з 1-м етапом дослідження в тій же групі хворих.

Цифровий матеріал, представлений у табл.2 свідчить, що у хворих 2-ї групи динаміки ІАЕ під впливом проведеного лікування не виявлено. У хворих же 4-ї групи під впливом курсу лікування акарбозою (глюкобай) має місце статистично значиме зниження дослідженого показника на 26,9 % (р₁ < 0,001).

Таблиця 3

Індекс агрегації тромбоцитів у хворих 1-ї, 2-ї і 3-ї груп, %

Показ-ник	Стат. показ.	Здорові	1-а група	2-а група	3-я група
ІАТ	M ± m n p	22,46 ± 0,76 21	24,50 ± 0,67 51 < 0,05	28,37 ± 0,86 34 < 0,001	24,42 ± 0,58 49 < 0,05

Примітка: р - вірогідність відмінностей, вирахувана в порівнянні із групою здорових осіб.

Нами встановлено (табл.3), що показник ІАТ підвищений у хворих всіх трьох групах. Максимальне зростання індексу агрегації тромбоцитів виявлено у хворих із поєднаним перебігом АГ і ХОЗЛ (на 26,3 %, р < 0,001).

Результати динаміки індексу агрегації тромбоцитів під впливом лікування у хворих 2-ї і 4-ї груп представлені в табл.4.

Таблиця 4

Динаміка індексу агрегації тромбоцитів під впливом лікування у хворих 2-ї і 4-ї груп, %

Показник	Стат. показ.	Здорові	2-а група	4-а група
			Етапи дослідження	Етапи дослідження
			1-й етап	2-й етап	1-й етап	2-й етап
ІАТ	M ± m n p p1	22,46 ± 0,26 21	28,37 ± 0,86 34 < 0,001	27,04 ± 0,90 34 < 0,001 < 0,5	26,35 ± 0,79 23 < 0,001	24,41 ± 0,84 23 < 0,05 < 0,1

Примітка: р - вірогідність відмінностей, вирахувана в порівнянні із групою здорових осіб, р₁ - вірогідність відмінностей, вирахувана в порівнянні з 1-м етапом дослідження в тій же групі хворих.

Цифровий матеріал, представлений у табл.4 свідчить, що ІАТ у хворих 2-ї і 4-ї груп на 1-му етапі дослідження статистично значимо підвищений і суттєво не міняється під впливом проведеної терапії.

Результати дослідження в'язкості плазми (ВП) крові у хворих 1-ї групи становили: 1-а групи 1,70 ± 0,03 мПас (р< 0,05), 2-а групи 1,89 ± 0,02 мПас (р< 0,001) і 3-я групи 1,74±0,02 мПас (р< 0,001). У здорових осіб цей показник становив1,62 ± 0,02 мПас. Цифровий матеріал свідчить, що ВП у хворих 1-ї, 2-ї і 3-ї груп підвищена відповідно на 4,9 % (р < 0,05), 16,7 % (р < 0,001) і 7,4 % (р < 0,001). Звертає на себе увагу, що ВП у хворих із поєднаним перебігом ХОЗЛ і АГ (2-а група) суттєво вища (вірогідність відмінностей між ними < 0,001), чим у хворих як 1-ї, так і 3-ї груп.

Результати динаміки ВП під впливом лікування у хворих 2-ї і 4-ї груп представлені в табл.5.

Таблиця 5

Динаміка в'язкості плазми під впливом лікування у хворих 2-ї і 4-ї груп, мПас

Показник	Стат. показ.	Здорові	2-а група	4-а група
			Етапи дослідження	Етапи дослідження
			1-й етап	2-й етап	1-й етап	2-й етап
ВП	M ± m n p p1	1,62 ± 0,02 21	1,89 ± 0,02 34 < 0,001	1,86 ± 0,04 34 < 0,001 > 0,5	1,84 ± 0,03 23 < 0,001	1,72 ± 0,04 23 < 0,05 < 0,02

Примітка: р - вірогідність відмінностей, вирахувана в порівнянні із групою здорових осіб, р₁ - вірогідність відмінностей, вирахувана в порівнянні з 1-м етапом дослідження в тій же групі хворих.

Як видно з табл.5, статистично значимої динаміки показника ВП під впливом проведеної терапії у хворих 2-ї групи не виявлено. У хворих же 4-ї групи, що одержували 12-тижневий курс інгібітору альфа-глюкозидази акарбози (глюкобай) у дозі 150 мг/добу виявлено достовірне зниження дослідженого показника на 6,5 % (р < 0,02).

Результати дослідження модуля в'язкоеластичності крові (ВЕ) у хворих до лікуванння становили: 1-а групи 14,70 ± 0,08 мН/м (р< 0,05); 2-а групи 8,11 ± 0,09 мН/м (р< 0,05); і 3-я групи 12,74 ± 0,10 мН/м (р< 0,001). У здорових осіб цей показник становив 33,72 ± 1,13. Аналіз представленого цифрового матеріалу свідчить, що показник ВЕ у хворих 1-ї, 2-ї і 3-ї груп знижений відповідно на 56,4 % (р < 0,001), 75,9 % (р < 0,001) і 66,2 % (р < 0,001). Звертає на себе увагу, що ВЕ у хворих із поєднаним перебігом ХОЗЛ і АГ (2-а група) вірогідно нижча, чим у хворих як 1-ї, так і 3-ї груп (вірогідність відмінностей між ними < 0,001).

Результати дослідження динаміки ВЕ під впливом лікування у хворих 2-ї і 4-ї груп представлені в табл.6.

Нами встановлено (табл.6), що під впливом проведеної терапії показник ВЕ крові у хворих 2-ї групи зростає на 27,6 % (р < 0,001), а у хворих 4-ї групи - на 106,5 % (р < 0,001).

Таблиця 6

Динаміка в'язкоеластичності крові під впливом лікування у хворих 2-ї і 4-ї груп, мН/м

9Показник	Стат. показ.	Здорові	2-а група	4-а група
			Етапи дослідження	Етапи дослідження
			1-й етап	2-й етап	1-й етап	2-й етап
ВЕ	M ± m n p p1	33,72 ± 1,13 21	8,11 ± 0,09 34 < 0,001	10,32 ± 0,08 34 < 0,001 < 0,001	8,80 ± 0,12 23 < 0,001	18,17 ± 0,11 23 < 0,001 < 0,001

Примітка: р - вірогідність відмінностей, вирахувана в порівнянні із групою здорових осіб, р₁ - вірогідність відмінностей, вирахувана в порівнянні з 1-м етапом дослідження в тій же групі хворих.

Результати дослідження часу релаксації крові (ЧР) крові у хворих 1-ї, 2-ї і 3-ї груп відповідно склали - 124,11 ± 4,25; 121,28 ± 6,87; 125,49 ± 5,83 (здорові - 127,86 ± 3,43) (р< 0,5).

Таким чином, показник ЧР крові у хворих 1-ї, 2-ї і 3-ї груп суттєво не змінений.

Під впливом проведеної терапії показник ЧР крові у хворих 2-й і 4-й груп суттєвих змін не набув.

Результати дослідження динамічного поверхневого натягу сироватки крові у хворих 1-ї, 2-ї і 3-ї груп представлені в табл.7.

Таблиця 7

Дослідження динамічного поверхневого натягу сироватки крові (ПН1,t = 0,01 с) у хворих 1-ї, 2-ї і 3-ї груп, мН/м

Показник	Стат. показ.	Здорові	1-а група	2-а група	3-я група
ПН1	M ± m n p	69,96 ± 2,13 21	72,43 ± 1,30 51 < 0,5	76,50 ± 1,57 34 < 0,02	74,04 ± 1,23 49 < 0,1

Примітка: р - вірогідність відмінностей, вирахувана в порівнянні із групою здорових осіб.

Нами встановлено (табл. 8), що показник ПН1 у хворих 1-ї і 3-ї груп суттєво не змінений, а у хворих 2-ї групи - підвищений на 9,3 % (р < 0,02).

Результати дослідження динаміки показника ПН1 під впливом проведеної терапії у хворих 2-ї і 4-ї груп представлені в табл.8.

Таблиця 8

Вплив проведеної терапії на динамічний поверхневий натяг сироватки крові (ПН1, t = 0,01 сек) у хворих 2-ї і 4-ї груп, мН/м

Показник	Стат. показ.	Здорові	2-а група	4-а група
			Етапи дослідження	Етапи дослідження
			1-й етап	2-й етап	1-й етап	2-й етап
ПН1	M ± m n p p1	69,96 ± 2,13 21	76,50 ± 1,57 34 < 0,02	75,02 ± 2,02 34 < 0,1 > 0,5	78,01 ± 1,84 23 < 0,01	72,33 ± 2, 20 23 < 0,5 < 0,05

Примітка: р - вірогідність відмінностей, вирахувана в порівнянні із групою здорових осіб, р₁ - вірогідність відмінностей, вирахувана в порівнянні з 1-м етапом дослідження в тій же групі хворих.

Аналіз представленого в табл.8 цифрового матеріалу свідчить, що під впливом проведеної терапії показник ПН1 у хворих 2-ї групи суттєво не міняється, а у хворих, що одержували 12-ти тижневий курс акарбози (глюкобай) - статистично значимо знижується на 7,3 % (р₁ < 0,05).

Показник ПН2 у хворих 1-й і 3-й груп не виходить за межі діапазону його фізіологічних коливань, а у хворих 2-й групи - підвищений на 7,6 % (р<0,02). Статистично значимої динаміки показника ПН2 у хворих 2-й і 4-й груп на другому етапі дослідження (у порівнянні з першим етапом дослідження) не виявлено.

Показник ПН3 у хворих 1-й групи суттєво не змінений, а у хворих 2-й і 3-й груп - підвищений відповідно на 20,7 % і 11,7 %.

Показник ПН3 на другому етапі дослідження (у порівнянні з першим етапом дослідження) у хворих як 2-ї, так і 4-ї груп вірогідно знижується відповідно на 5,9 % і 11,5 %.

При дослідженні статичного (рівноважного) поверхневого натягу сироватки крові достовірної динаміки показника ПН4 у хворих 1-ї, 2-ї і 3-ї груп, а також у хворих 2-ї і 4-ї груп під впливом проведеної терапії нами не виявлено.

Таким чином, нами встановлено, що поєднаний перебіг АГ і ХОЗЛ характеризується істотним зростанням дисбалансу гемореологічних характеристик крові - зростанням агрегації еритроцитів і тромбоцитів, в'язкості плазми, зниженням модуля в'язкоеластичності крові, а також порушенням динамічного поверхневого натягу сироватки крові (підвищенням ПН1, ПН2 і ПН3).

Висновки

Результати дослідження висвітлюють особливості дисбалансу гемореологічних властивостей крові у хворих із поєднаним перебігом ХОЗЛ, АГ й метаболічного синдрому, що супроводжується зростанням ризику госпіталізації й смерті (за шкалою BODE) хворих. Розроблений і впроваджений у клінічну практику метод застосування акарбози (глюкобай) як модулятора гемореологічного гомеостазу, а також метаболічного синдрому в таких хворих.

1. Результати ретроспективного аналізу 147 історій хвороби та патологоанатомічного дослідження померлих хворих із поєднаним перебігом ХОЗЛ і АГ свідчить, що у 87 % хворих мало місце підвищення індексу маси тіла, як наслідок - високий ризик розвитку (наявності) метаболічного синдрому.

2. У прижиттєвому дослідженні наявність МС у хворих із поєднаним перебігом ХОЗЛ і АГ характеризується підвищенням індексу маси тіла, наростанням диспное, зниженням показника дистанції в тесті з 6-ти хвилинною ходьбою, нижчою величиною ОФВ₁ і як наслідок - зростанням на 66,7 % BODE index і ризику госпіталізації й смерті.

3. Виявлено, що поєднаний перебіг ХОЗЛ, АГ і МС характеризується істотним зростанням дисбалансу гемореологічних характеристик крові - підвищенням агрегації еритроцитів і тромбоцитів, в'язкості плазми, зниженням модуля в'язкоеластичності крові, а також порушенням динамічного поверхневого натягу сироватки крові (підвищенням ПН1, ПН2 і ПН3).

4. У хворих із поєднаним перебігом ХОЗЛ, АГ і МС під дією курсу лікування акарбозою (глюкобай) достовірно значиміше досягаються цільові рівні глюкози в плазмі крові, цільові значення АТ, зниження індексу маси тіла.

5. Доведена певна гемодинамічна ефективність монотерапії акарбозою, яка характеризується зниженням КСО, ЗПСО, а також зростанням ФВ і показника нормалізованої швидкості скорочення задньої стінки лівого шлуночка та міжшлуночкової перегородки у хворих із поєднаним перебігом ХОЗЛ, АГ і МС.

6. Використання 12-ти тижневого курсу інгібітору альфа-глюкозидази акарбози в комплексній терапії хворих із поєднаним перебігом ХОЗЛ, АГ і МС сприяє достовірному зменшенню дисбалансу гемореологічних характеристик крові за рахунок статистично значимого зниження показників ІАЕ, ІАТ, ВП і ПН1, а також зростанню ВЕ.

Практичні рекомендації

1. Для уточнення тяжкості перебігу хронічного обструктивного захворювання легень в осіб з артеріальною гіпертонією і надлишковою масою тіла рекомендується оцінювати тяжкість стану за шкалою BODE.

2. У хворих із поєднаним перебігом ХОЗЛ і АГ лікувальну тактику необхідно формувати з урахуванням наявності метаболічного синдрому (інсулінорезистентності). Корекція МС у комплексній терапії хворих із поєднаним перебігом ХОЗЛ і АГ дозволить підвищити ефективність терапії.

3. Для корекції дисбалансу гемореологічних характеристик крові, досягнення цільових рівнів постпрандіальної глюкози в крові, цільових значень кров'яного тиску, зниження індексу маси тіла, а також корекції гемодинамічних порушень у хворих на ХОЗЛ у поєднанні з АГ й інсулінорезистентністю рекомендується додавати до базисної терапії ХОЗЛ 12-ти тижневий курс інгібітору альфа-глюкозидази акарбози (глюкобай) дозою 50 мг 1 раз за день до їди (перед вечерею) протягом 1-го тижня, з 2-го тижня - по 50 мг 2 рази (сніданок і вечеря) і з 3-го тижня - по 50 мг 3 рази за добу за доброї переносимості лікування.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Костина В.Н. Особенности питательного статуса, риск госпитализации и смертности (по BODE index) у больных с сочетанным течением хронического обструктивного заболевания легких и артериальной гипертензии/В.Н. Костина. - Світ медицини та біології. - 2009, №2 (І). - С.24 - 29

2. Костина В.Н. Динамика реологических свойств крови у больных с сочетанным течением артериальной гипертензии и хронического обструктивного заболевания легких под влиянием лечения акарбозой (глюкобай) /В.Н. Костина, Ю.М. Гольденберг. - Світ медицини та біології. - 2009, №2 (І). - С.29 - 34 (автором проведений відбір хворих, лікування, статистична обробка даних, підготовлено статтю до друку).

3. Костина В.Н. Нарушения реологических свойств крови при хроническом обструктивном заболевании легких на фоне гипертонической болезни /В.Н. Костина, Ю.М. Гольденберг, Е.Е. Петров. - Проблеми екології та медицини. - 2007. - Том 11, № 1-2. - С.11-14 (автором проведений відбір хворих, статистична обробка даних, підготовлено статтю до друку).

4. Порушення плазмової ланки реологічних властивостей крові при хронічному обструктивному захворюванні легень, гіпертонічній хворобі і їх поєднанні / [Костіна В.М., Гольденберг Ю.М., Петров Є. Є., Настрога Т. В.]. - Проблеми екології та медицини. - 2007. - Том 11, № 5-6. - С. 19-22 (автором виконано набір клінічного матеріалу, проведено статистичну обробку даних, підготовлено статтю до друку).

5. Костина В.Н. Терапия нарушений реологических свойств крови у больных хроническим обструктивным заболеванием легких на фоне гипертонической болезни /В.Н. Костина. - Наукові праці. Науково-методичний журнал Миколаївського державного гуманітарного університету ім. Петра Могили комплексу "Києво-Могилянська академія". - 2008. - Том 78, випуск 65. - С.74-76.

6. Синяченко О.В. Нарушения реологических свойств крови при хроническом бронхите, гипертонической болезни и их сочетанной патологии /О.В. Синяченко, Ю.М. Гольденберг, В.Н. Костина. - Кровообращение и гемостаз. - 2006. - № 3. - С.53-57 (автором проведено дослідження еритроцитарної, тромбоцитарної та плазмової ланки реологічних властивостей крові, аналіз результатів, сформульовані висновки).

7. Костина В.Н. Эффективность лечения гипертонической болезни на фоне хронического бронхита и ее связь с состоянием реологических свойств крови /В.Н. Костина. - Врачебная практика. - 2006. - №2. - С.87-90.

8. Костина В.Н. Гипертоническая болезнь на фоне хронического бронхита: нарушение реологических свойств крови /В.Н. Костина. - Український медичний альманах. - 2006. - Т.9, №2. - С.62-64.

9. Костина В.Н. Эффективность лечения хронического бронхита на фоне гипертонической болезни и ее связь с состоянием реологических свойств крови /В.Н. Костина, Ю.М. Гольденберг, О.В. Синяченко. - Вестник неотложной и восстановительной медицины. - 2006. - Т.7, №1. - С.70-73 (автором проведений клінічний експеримент, аналіз результатів дослідження, сформульовані висновки).

10. Патент на корисну модель №35671. Спосіб лікування обструктивного захворювання легень на фоні гіпертонічної хвороби. Автор: Костіна В.М. Заявлено 19.05.2008. Опубліковано 25.09.2008, бюлетень №18, 2008.

11. Патент на корисну модель №25545. Спосіб лікування хронічного обструктивного захворювання легень. Автори: Гольденберг Ю.М., Костіна В.М. Заявлено 11.04.2007. Опубліковано 10.08.2007, бюлетень №12, 2007 (автором проведено клінічний експеримент, статистична обробка даних, узагальнено результати досліджень і сформулювано висновки).

12. Костина В.Н. Изменение системной гемодинамики и функционального состояния миокарда у больных с сочетанным течением артериальной гипертензии и хронического обструктивного заболевания легких под влиянием лечения акарбозой (глюкобай) /В.Н. Костина. - Материалы V Международной научно-практической конференции "Современные научные достижения - 2009". Прага. - 2009. - Том 11. - С.27 - 33.

13. Повышение эффективности лечебных мероприятий при хроническом обструктивном заболевании легких, гипертонической болезни и их сочетанной патологии / [Костина В.Н., Бугасова И.Ф., Туркевич О.В. Мамай И. О.]. - Материалы ІV Международной научно-практической конференции "Европейская наука ??І столетия - 2008". Прага. - 2008. - Том 14. - С. 19-20 (автором узагальнено результати досліджень, зроблено висновки, підготовлено тези до друку).

14. Свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію РП №0024 Спосіб лікування амброксолом хронічного обструктивного захворювання легень. Автор: Костіна В.М. Протокол №1 від 19.05.2008 р. ВДНЗ України" Українська медична стоматологічна академія”.

15. Свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію РП №0019 Спосіб лікування хронічного обструктивного захворювання легень. Автори: Костіна В.М., Гольденберг Ю.М. Протокол №2 від 26.04.2007 р. ВДНЗ України" Українська медична стоматологічна академія” (автором проведено клінічний експеримент, узагальнено результати досліджень і сформулювала висновки).

16. Свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію РП №0020 Спосіб застосування муколітиків при хронічному обструктивному захворюванні легень. Автори: Костіна В.М., Гольденберг Ю.М. Протокол №2 від 26.04.2007 р. ВДНЗ України" Українська медична стоматологічна академія” (автором проведений клінічний експеримент, узагальнення результатів дослідження і сформульовані висновки).

17. Костіна В.М. Оптимізація лікування хворих на хронічне обструктивне захворювання легень, гіпертонічну хворобу та поєднану патологію із врахуванням порушень реологічних властивостей крові /В.М. Костіна. - Вісник Української медичної стоматологічної академії: Актуальні проблеми сучасної медицини. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Медична наука - 2007” - 13 грудня 2007 р., том 7, випуск 4. - С.184.

18. Костина В.Н. Оценка эффективности лечения гипертонической болезни (ГБ) с учетом нарушений реологические свойств крови /В.Н. Костина. - Матеріали науково-практичної конференції. Артеріальна гіпертензія: виявлення, патогенез, діагностика, профілактика, лікування”. - Івано-Франківськ, 2006. - С.48-50.

19. Костіна В.М. Міжфазна тензіореометрія у хворих з поєднаною патологією хронічного бронхіту на фоні гіпертонічної хвороби /В.М. Костіна. - Матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції „Європейська наука ХХ1 століття: стратегія і перспективи розвитку-2006”. - Дніпропетровськ. Наука і освіта. - 2006. - Т.4, С.59-60.

20. Костина В.Н. Коррекция нарушений реологических свойств крови у больных хроническим бронхитом (ХБ) на фоне гипертонической болезни (ГБ) /В.Н. Костина, Ю.М. Гольденберг. - Матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції „Європейська наука ХХI століття: стратегія і перспективи розвитку-2006”. - Дніпропетровськ. Наука і освіта. - 2006. - Т.4, С.60-62 (автором проведено клінічний експеримент, узагальнено результати досліджень).

21. Костіна В.М. Порушення реологічних властивостей крові та їх корекція у хворих хронічним бронхітом, гіпертонічною хворобою та при їх поєднанні /В.М. Костіна, О.В. Синяченко. Ю.М. Гольденберг. - Матеріали ХІ Конгресу Світової Федерації Українських Лікарських Товариств, - Полтава. - Київ - Чикаго - 2006, С.325-326 (автором проведено узагальнення результатів дослідження та зроблені висновки).

22. Костина В.Н. Оценка эффективности лечения больных хроническим бронхитом (ХОЗЛ) с учетом нарушения РСК /В.Н. Костина, Ю.М. Гольденберг. - Матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції „Сучасні наукові дослідження-2006”. Дніпропетровськ. Наука і освіта - 2006. - Т.13, С.67-69 (автором проведено підбір хворих для дослідження, виконано клінічний експеримент, узагальнення результатів та сформульовані висновки).

23. Костіна В.М. Динамічна міжфазна тензіореометрія крові у хворих з хронічним бронхітом, перебігаючим на тлі артеріальної гіпертензії /В.М. Костіна, Ю.М. Гольденберг. - Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної академії: Всеукраїнська науково-практична конференція. - Полтава. - 2005. - Т.5, випуск 3 (11). - С.58-59 (автором виконано фізико-хімічне дослідження сироватки крові у дослідних групах та аналіз результатів, сформульовані висновки).

Анотація

Костіна В.М. Порушення реологічних властивостей крові і їх корекція у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень, гіпертонічну хворобу і при їх поєднанні. Рукопис.

...