Диференційна діагностика та комплексне лікування вугрової хвороби (акне) і акнеподібних дерматозів (розацеа, демодекоз)

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

УДК: 616.53-002.25-085.322:616.15

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

ДИФЕРЕНЦІЙНА ДІАГНОСТИКА ТА КОМПЛЕКСНЕ ЛІКУВАННЯ ВУГРОВОЇ ХВОРОБИ (АКНЕ) І АКНЕПОДІБНИХ ДЕРМАТОЗІВ (РОЗАЦЕА, ДЕМОДЕКОЗ)

14.01.20 - шкірні та венеричні хвороби

КЛИМЕНКО Анна Василівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця МОЗ України

Науковий керівник

доктор медичних наук, професор Степаненко Віктор Іванович, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України, професор кафедри дерматології та венерології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Коган Борис Григорович, Олександрівська клінічна лікарня м. Києва, завідувач поліклінічного відділення;

кандидат медичних наук, доцент Федорич Павло Володимирович, Українська військово-медична академія, професор кафедри військової загальної практики і сімейної медицини (м. Київ).

Захист дисертації відбудеться «17» вересня 2009 року о 13³⁰ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.003.02 при Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця за адресою: 01023, м. Київ, вул. Шовковична, 39/1, Центральна міська клінічна лікарня, корпус 2.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (адреса 03057, м. Київ-57, вул. Зоологічна, 1).

Автореферат розісланий « 12 » серпня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор С.Г. Свирид

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

анке розацеа демодекоз косметологічний

Актуальність теми. У останні десятиліття відстежується тенденція зростання рівня захворюваності серед населення дорослого віку, в тому числі в Україні, на вугрову хворобу (акне) та акнеподібні дерматози, зокрема розацеа і демодикоз (Ахтямов С.Н., 2003; Калюжная Л.Д., 2004; Федотов В.П., 2005; Проценко Т.В., 2007,; Prewig G., 2001; Taylor S., 2002; Harper J. 2003).

Різні клінічні варіанти акне реєструються у 5% жінок та у 3% чоловіків раннього дорослого та дорослого віку (Аравийская Е.А., 1998). Розацеа та демодикоз також є достатньо розповсюдженими дерматозами, зокрема питома розацеа становить 5% серед всіх дерматологічних нозологій (Потекаев Н.Н., 2000).

У останні роки було проведено ряд фундаментальних та клінічних досліджень, які сприяли поглибленню уявлень щодо механізмів розвитку акне, розацеа і демодикозу (Кутасевич Я.Ф, 2003; Коган Б.Г., 2005; Проценко Т.В., 2007; Возианова С.В., 2008; Ross J., 2002; Taylor S.,2002; Harper J., 2003; Vulcan P., 2005). Разом з тим, етіологія і патогенез цих дерматозів залишаються недостатньо з'ясованими.

Діагностика акне, розацеа і демодикозу доповнюється описанням встановлених нових провокуючих чинників їх розвитку та різноманітними клінічними варіантами цих дерматозів (Шармазан С.И., 2000; Огурцова А.Н., 2004; Дюдюн А.Д., 2005; Абрагамович Л.Е., 2005; Разнатовский К.И., 2005; Рахманова С.Н., 2005; Rebora A., 2001; Moravvej H., 2005).

Акне, розацеа і демодикоз включають достатньо чисельну кількість клінічних варіантів. Разом з тим, клінічні варіанти цих дерматозів у дорослих осіб є недостатньо вивченими, а їх диференційна діагностика здійснюється без використання точних обчислювальних методів.

В останні роки в дерматовенерології для розробки оптимальних методів діагностики, прогнозу та ефективності лікування знаходять поширення математичні методи обчислення. У цьому аспекті потребує на увагу обчислювальний метод, який ґрунтується на формулі Байєса (теорема про зворотну вірогідність) (Гублер Е.В., 1978; Ledley R., 1996), що пов'язує апостеріорні (посттестові) знання з апріорними (первісно бездоказовими) вірогідностями, а також метод послідовного статистичного аналізу Вальда (Генкин А.А., 1998).

Крім цього, для розуміння діагностичної цінності результатів тестів з позицій доказової медицини Флетчер Р. (1998) запропонував застосувати оригінальну чотирипольну таблицю, що дозволяє визначати співвідношення поміж результатами тестування та правильним діагнозом.

Відповідні математичні методи обчислення застосовувались в дослідженнях з оптимізації і нозологічної диференціації атопічного дерматиту, спадкових дерматозів, хламідіозу, раннього прихованого сифілісу (Юдина И.Е., 1999; Бычкова Н.И., 2001; Филиппов Н.Е., 2001; Фриго Н.В., 2002).

Разом з тим, для диференційної діагностики акне, розацеа і демодикозу до теперішнього часу використовувались тільки напівкількісні методи, а у якості діагностичних критеріїв враховувались вік і стать пацієнтів, дебют запального процесу у поєднанні з клініко-морфологічними проявами та результатами лабораторних тестів на наявність кліщів-демодицид, без аналізу їх диференційної інформативності.

Кількісні методи оцінки знайшли застосування тільки у наукових дослідженнях при підрахунку морфологічних елементів висипки при акне для визначення ступеня тяжкості ураження. Разом з тим, на сучасному етапі дерматологія та її складова медична косметологія прискорено доповнюються новими діагностичними і терапевтичними методами, що потребує залучення принципів доказовості з математичною оцінкою достовірності результатів.

На сучасному етапі при розробці тактики лікування акне, розацеа і демодикозу більшість лікарів-дерматовенерологів дотримуються думки щодо раціональності проведення комбінованої етапної терапії цих дерматозів з урахуванням клінічної картини ураження та наявності ускладнень (Потекаев Н.Н., 2001; Стоянова Е.В., 2005; Коган Б.Г., 2006; Возианова С.В., 2008; Gedik G., 2005; Gupta A., 2005).

Системна і місцева патогенетична терапія акне, розацеа і демодикозу передбачає індивідуалізоване застосування антибіотиків, ретиноїдів, антиандрогенів (Аравийская Е.З., 2005; Дашкова Н.А., 2006; Перламутров Ю.Н., 2007; Gurer M., 2002). Враховуючи провідне значення кліщів-демодицид у розвитку демодикозу, а також літературні дані щодо можливого значення цих паразитів у патогенезі акне і розацеа, доцільним є удосконалення їх лабораторної діагностики та проведення раціональної акарицидної терапії (Огурцова А.Н., 2004; Коган Б.Г., 2006; Vulcan P., 2005).

Довготривала системна та місцева терапія акне, розацеа і демодикозу може призводити до виникнення побічних ефектів, що потребує застосування препаратів гепатопротекторної і детоксикаційної дії (Бурова С.А., 2003; Гулей Л.О., 2006). Вказується також на необхідність залучення в комплексну терапію акне, розацеа і демодикозу лікувальних косметологічних засобів та корекції резидуальних проявів цих дерматозів (Проценко Т.В., 2007, 2009; Цепколенко В.А., 2007).

Разом з тим, незважаючи на великий арсенал лікарських препаратів, засобів та методів, які запропоновані для лікування акне, розацеа і демодикозу, їх терапевтична ефективність досить часто є недостатньою, що призводить до виникнення рецидивів та поглиблення тяжкості перебігу дерматозів.

Таким чином, актуальність медичної проблеми вугрової хвороби (акне) та акнеподібних дерматозів (розацеа, демодикоз) вказує на необхідність більш поглибленого дослідження їх етіопатогенезу і клініки, а також розробки нових методів диференційної діагностики та удосконалених підходів до етапної індивідуалізованої терапії і реабілітації хворих на ці дерматози, що визначало мету дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відповідності з основним науковим напрямком кафедри дерматології та венерології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця і комплексною темою «Патогенез та лікування розповсюджених хронічних дерматозів та захворювань, що переважно передаються статевим шляхом» (державний реєстраційний номер 0105U006874). Дисертантом в комплексній темі виконано окремі фрагменти.

Мета роботи. Підвищення ефективності лікування вугрової хвороби (акне ) і акнеподібних дерматозів (розацеа, демодикоз), зокрема досягнення повного виліковування у більшого відсотку хворих, з урахуванням особливостей патогенезу, клінічних форм та удосконалення алгоритмів диференційної діагностики цих захворювань.

Для досягнення поставленої мети вирішувались наступні задачі:

1. Провести поглиблений аналіз нозологічного профілю і клінічних форм вугрової хвороби (акне) і акнеподібних дерматозів (розацеа, демодикоз) у пацієнтів, які звертаються до дерматовенерологічних закладів м. Києва, в тому числі з урахуванням віку і статі хворих, а також тривалості перебігу захворювань та ефективності проведеної у минулому терапії.

2. З урахуванням результатів поглибленого клінічного обстеження хворих на акне, розацеа і демодикоз визначити певні подібні та прикметні симптомокомплекси і ознаки, що притаманні цим дерматозам.

3. Визначити комплекс алгоритмів диференційної діагностики акне, розацеа і демодикозу та провести оцінку діагностичної значимості ряду параклінічних тестів з використанням точних обчислювальних методів.

4. Дослідити та провести порівняльний аналіз частоти супутньої патології у обстежених хворих на акне, розацеа і демодикоз, зокрема порушень функцій шлунково-кишкового тракту, дисбалансу рівня статевих гормонів, патології органів репродуктивної системи та іншої соматичної обтяженості, значимої в патогенезі цих дерматозів.

5. На засадах доказової медицини провести обчислення та аналіз результатів лабораторних досліджень на наявність кліщів-демодицид у хворих на акне, розацеа і демодикоз, а також визначити значення результатів відповідних акарологічних тестів для диференційної діагностики цих дерматозів.

6. Розробити раціональну тактику етапного індивідуалізованого лікування акне, розацеа і демодикозу, що дозволить досягати повного виліковування та прийнятного косметологічного ефекту у більшого відсотку хворих на ці дерматози.

Предмет дослідження. Хворі на вугрову хворобу (акне) та акнеподібні дерматози (розацеа, демодикоз). Лусочки рогового шару епідермісу шкіри, змиви водно-ліпідної мантії шкіри, секрет сальних залоз, кліщі-демодициди, кров хворих, дихальний тест з міченою уреазою для визначення наявності хелікобактерної інфекції в шлунку хворих.

Об'єкт дослідження. Зміна жирно-кислотного складу шкірного сала у хворих на вугрову хворобу (акне) та акнеподібні дерматози (розацеа, демодикоз). Оцінка значення кліщів-демодицид як одного з чинників виникнення і розвитку акне та акнеподібних дерматозів. Зміна системи ланок гомеостазу у хворих на різні клінічні форми акне та акнеподібних дерматозів. Зміни показників рівня статевих гормонів в організмі жінок та чоловіків, хворих на вугрову хворобу (акне) та акнеподібні дерматози (розацеа, демодикоз).

Методи дослідження. Клінічні, мікроскопічні, фізіологічні, біохімічні, імунологічні, обчислювальні, статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. Встановлено ряд подібних чинників і механізмів розвитку вугрової хвороби (акне) та акнеподібних дерматозів (розацеа, демодикоз). Визначено деякі прикметні клінічні симптомокомплекси і ознаки, що притаманні цим дерматозам.

Вперше з метою більш точної диференційної діагностики акне, розацеа і демодикозу застосовані обчислювальні методи наукових досліджень, які ґрунтуються на формулі Байеса (теорема про зворотну вірогідність, що пов'язує апостеріорні вірогідності з апріорними), а також метод послідовного статистичного аналізу. Застосування відповідних обчислювальних методів для розробки алгоритмів діагностики акне, розацеа і демодикозу дозволяє визначати вірогідні моделі цих захворювань.

Вперше для діагностики акне, розацеа і демодикозу, з урахуванням порівняльного аналізу результатів клініко-лабораторних досліджень, розроблені диференційно-діагностичні таблиці, що ґрунтуються на критеріях відношення вірогідності діагностичних гіпотез з оцінкою інформативності ознак.

Вперше проведена оцінка діагностичної достовірності лабораторних тестів на виявлення кліщів-демодицид для встановлення нозологічного діагнозу «демодикоз» при різних формах клінічного розпізнавання цього дерматозу, визначено прогностичне значення відповідного лабораторного дослідження та клінічного обстеження, а також достовірність результатів тестів.

Розроблено раціональну тактику етапної індивідуалізованої терапії хворих на акне, розацеа і демодикоз, зокрема специфічної базисної (системної, топічної), патогенетичної і реабілітаційної, що дозволяє досягати стійкого терапевтичного та прийнятного косметологічного ефекту.

Розроблено оригінальний спосіб комплексного лікування вугрової хвороби . На розроблений спосіб отримано Патент №41924 України, А 61 К38/43. Зареєстровано в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 10.06.2009. Опубл.10.06.2009, Бюл. №11, 2009 р., С.5.21.

Практичне значення отриманих результатів. Науково обґрунтована програма і алгоритми комплексного обстеження хворих на вугрову хворобу (акне) та акнеподібні дерматози (розацеа, демодикоз) дозволяють своєчасно виявляти провідні і додаткові чинники розвитку запального процесу, визначати клінічні форми та тяжкість ураження, а також наявність супутньої патології в організмі пацієнтів.

Застосування обчислювальних методів для диференційної діагностики акне, розацеа і демодикозу дозволило розробити диференційно-діагностичні таблиці, які забезпечують достатньо високий рівень клінічної діагностики цих дерматозів.

Розроблені раціональні схеми етапного лікування акне, розацеа і демодикозу шляхом проведення комбінованої базисної (системної, топічної) та патогенетичної терапії, а також застосування препаратів лікарської косметики, дозволяють досягати повного клінічного виліковування та прийнятного косметологічного ефекту у більшого відсотка хворих.

Результати дисертаційних досліджень впровадженого в практику Київських міського і обласного шкірно-венерологічного диспансерів, шкірно-венерологічного відділення Олександрівської клінічної лікарні м. Києва, ряду районних шкірно-венерологічних диспансерів м. Києва, а також у навчальний процес при викладанні курсу дерматології студентам і лікарям-інтернам на кафедрі дерматології та венерології НМУ імені О.О. Богомольця. За результатами досліджень підготовлені до видання методичні рекомендації.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведено аналіз даних літератури, визначено мету і завдання роботи, складено план досліджень, здійснено клінічні та лабораторні дослідження.

Клінічний матеріал зібрано автором на клінічних базах кафедри дерматології та венерології НМУ імені О.О. Богомольця (шкірно-венерологічне відділення Олександрівської клінічної лікарні м. Києва, Київський міський шкірно-венерологічний диспансер, а також у консультативній поліклініці Олександрівської клінічної лікарні м. Києва).

Апробація результатів дослідження. Головні положення дисертації та результати досліджень доповідались і обговорювались на: засіданнях кафедри дерматології та венерології НМУ імені О.О. Богомольця в 2005-2008 рр.; всеукраїнських науково-практичних конференціях Української асоціації лікарів дерматовенерологів і косметологів: «Дерматовенерологія та косметологія на рубежі століть: наука, практика, навчання» (м. Київ, 19-20 квітня, 2007 р.); «Інфекції, що передаються статевим шляхом, та хвороби шкіри - наукове, медичне, соціальне та суспільне значення» (м. Рівне, 27-28 вересня, 2007 р.); «Алергодерматози та захворювання, що передаються статевим шляхом» (м. Одеса, 17-18 квітня, 2008 р.), «Імунозалежні, онкологічні захворювання шкіри та урогенітальні інфекції» (м. Дніпропетровськ, 23-24 жовтня 2008 р.,); «Стандарти лікування хронічних дерматозів та урогенітальних інфекцій» (м. Донецьк, 7 травня 2009 р.).

Публікація матеріалів дослідження. За матеріалами дисертації опубліковано 7 наукових праць, в тому числі 7 журнальних статей у виданнях, рекомендованих ВАК України. Отримано Патент України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, аналітичного огляду літератури, опису матеріалів і методів дослідження, 3 розділів власних досліджень, аналізу результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій і списку використаних літературних джерел. Загальний обсяг роботи складає 219 сторінок, включаючи 19 таблиць і 18 рисунків та список літературних джерел з 344 найменувань, зокрема 207 кирилицею, 137 латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. В період 2006-2008 рр. нами було комплексно обстежено 247 пацієнтів, в тому числі 184 хворих на вугрову хворобу (акне), 33 - на розацеа, 30 - на демодикоз. Згідно зі статтю обстежених хворих жінок було 163 (66%), чоловіків - 84 (34%). Вік обстежених пацієнтів коливався від 20 до 68 років. При цьому переважна більшість хворих - 200 (81%) була у віці від 20 до 50 років.

Крім того, нами було піддано детальному аналізу результати клініко-лабораторних досліджень, зареєстрованих в амбулаторних картах і історіях хвороби 158 хворих на вугрову хворобу та 31 хворого на демодикоз, які в період 2002-2005 рр. проходили обстеження та лікування в спеціалізованих дерматовенерологічних закладах м. Києва.

Загальна кількість обстежених нами хворих на акне становила 184 особи, в тому числі 119 (65%) жінок та 65 (35%) чоловіків. Вік обстежених жінок коливався від 20 до 46 років, а чоловіків - від 20 до 39 років.

Згідно з даними анамнезу та клінічної картини ураження у 28 (24%) зі 119 обстежених жінок та у 62 (95%) з 65 чоловіків у віці від 20 до 30 років було діагностовано персистуючі юнацькі акне. У частини пацієнтів було діагностовано ряд інших клінічних варіантів акне, зокрема гіперандрогенні акне, пременструальні акне, агравовані акне, як утворились на тлі вульгарних себорейних акне. У 27 (23%) зі 119 обстежених жінок було діагностовано ідіопатичні акне дорослих. Узагальнений розподіл клінічних варіантів акне у обстежених хворих з урахуванням патогенезу запального процесу представлено у таблиці 1.

Таблиця 1

Клінічні варіанти акне у обстежених хворих з урахуванням патогенезу запального процесу

Згідно з клінічною картиною ураження переважної більшості обстежених хворих на акне, зокрема у 172 (93%) зі 184 пацієнтів, було зареєстровано легку та середньо-тяжку форми, а у 12 (7%) - тяжку форму ураження.

Нами були визначені постійні ознаки основного симптомокомплексу акне, які реєструвались при всіх клінічних формах і варіантах ураження у обстежених хворих. Зокрема, до відповідних ознак належать: первинний фолікулярний характер ураження; клінічний поліморфізм первинних елементів висипки; наявність первісних незапальних елементів І-го порядку (комедони); наявність запальних елементів І-го порядку (фолікулярні папули, пустули, вузли) з розвитком елементів ІІ-го порядку; розвиток запальних елементів ІІ-го порядку з первинних незапальних елементів; локалізація елементів висипки у себорейних зонах; підвищене саловиділення; зв'язок дебюту з фізіологічними гормональними змінами або ендокринними порушеннями.

Потрібно відзначити, що відповідні ознаки основного симптомокомплексу акне відокремлено не є патогномонічними. Окремі з них досить часто виявляються при різних захворюваннях, зокрема фолікулярний характер висипки. Непатогномонічною ознакою є також гіперсеборея, яка може бути індивідуальною конституційною особливістю типу шкіри.

Враховуючи вищенаведене, діагностично специфічним та патогномонічним вважається наявність усіх вищенаведених ознак симптомокомплексу.

Терміни «розацеа» або «рожеві вугрі» характеризують захворювання, яке на теперішній час відносять у групу акнеподібних уражень, а у минулі десятиліття вважали різновидом акне. Таким чином, визначення більш чітких клінічних ознак та критеріїв розацеа є важливим для проведення диференційної діагностики цього дерматозу з акне.

Під нашим спостереженням перебувало 33 хворих на розацеа, в тому числі 21 (62%) жінок та 12 (38%) чоловіків. Ці хворі були залучені у дослідження для виявлення комплексу основних ознак дерматозу.

У хворих на розацеа з урахуванням аналізу клінічної картини та перебігу захворювання були визначені основні інформативні ознаки:

стадійний розвиток з поступовим формуванням першочергових та основних судинних уражень (застійна еритема, розширення мікросудин, ангіоневроз); вторинна гіперплазія салових залоз, набряк і потовщення шкіри обличчя); клініко-морфологічні елементи 1-го порядку - незапальна еритема (на стадії прерозацеа тимчасова, у подальшому персистуюча); телеангіоектазії (зростаючої тяжкості і розповсюдженості); запальні елементи шкірної висипки ІІ-го порядку (папули, пустули) без зв'язку з комедонами; відсутність рубців після зворотного розвитку папульозно-пустульозної висипки; виразне значення різноманітних екзогенних та ендогенних чинників, які спричиняють судинну реакцію та рецидиви розацеа; стійкий прогредієнтний багаторічний перебіг без тенденції до зворотного розвитку при відсутності лікування.

Аналіз вибірки клініко-морфологічних характеристик, зареєстрованих у обстежених хворих на розацеа, вказує на наявність нижченаведеного переважаючого комплексу ознак: персистуюча, насичена, синяво-бліда, зливна центрофаціальна еритема з флаш-феноменом; телеангіоктазії ІІ ступеня; папульозна висипка з переважаючою кількістю дрібних ізольованих елементів, чисельність яких зростає при папульозній та пустульозній стадіях; пустульозна висипка з наявністю поодиноких елементів при папульозній стадії та багаточисельність при пустульозній стадії; класичний прогредієнтний, стадійний перебіг; провокуючий вплив ряду екзогенних та ендогенних чинників, які спричиняють флаш-феномен і рецидиви розацеа.

Питання щодо нозологічної самостійності демодикозу активно дискутувалось у минулі десятиліття серед профільних спеціалістів. При цьому основним етіологічним чинником демодикозу було запропоновано вважати інвазію кліщами-демодицидами Demodex folliculorum, Demodex brevis.

З метою виявлення певних клінічних та інформативних ознак і особливостей демодикозу, що дозволяють відрізнити його від вугрової хвороби та розацеа, нами було піддано аналізу результати власного клінічного обстеження 30 хворих на демодикоз, а також аналіз результатів клінічного обстеження (згідно з амбулаторними картами) 31 хворого на демодикоз, які в період 2002-2005 рр. проходили обстеження в дерматовенерологічних закладах м. Києва.

У хворих на демодикоз були визначені основні клінічні особливості цього дерматозу: фолікулярний характер первинних запальних елементів; домінування поверхневих запальних фолікулярних елементів; поліморфізм висипки має невеликий діапазон (первинні елементи висипки: папули, папуло-пустули, еритема), вторинні елементи (фолікулярні лусочки, серозні кірочки) і пітиріазиформна фолікулярна десквамація на обличчі; нерівномірна локалізація фолікулітів на обличчі: тенденція до асиметрії з однобічним ураженням, скупчення папул; дебют у зрілому віці; відсутність зв'язку папул і папулопустул з облогою сальноволосяного каналу затримним гіперкератозом (відсутність мікрокомедонів); відсутність первинних судинних та дермальних уражень, зокрема флаш-феномену, ангіоматозу і фіброплазії.

Разом з тим, більш точна діагностика демодикозу потребує кількісної, якісної та порядкової деталізації симптомів захворювання.

Проведені нами клінічні спостереження дозволили виявити у хворих на демодикоз ряд специфічних особливостей морфологічних елементів шкірної висипки та їх динаміку. Зокрема, морфологічні елементи висипки у обстежених хворих на демодикоз були представлені: дрібними еритемосквамозними плямами з періодичним загостренням; дрібними перифолікулярними лусочками сірувато-білого кольору (фолікулярне лущення); поверхневими фолікулярними запальними папулами (діаметр 1,0-1,5 мм), червоного кольору, м'якої консистенції; поверхневими фолікулярними папулопустулами невеликих розмірів (від шпилькової головки до просяного зерна), конусоподібної форми, овальної конфігурації, червоного кольору, з нечіткими межами.

З урахуванням поглибленого аналізу результатів проведених досліджень нами було визначено найбільш статистично значимий симптомокомплекс демодикозу. Відповідний клінічний симптомокомплекс включає: папульозні і папулопустульозні фолікулярні запальні елементи; еритематозно-сквамозні вогнища; пітіріазиформна перифолікулярна десквамація; своєрідна нерівномірна локалізація ураження, асиметрія, переважна односторонність, вогнищеві скупчення, ураження повік; постзапальний меланоз; суб'єктивні відчуття; дебют у зрілому віці; хронічний рецидивуючий перебіг; сезонність загострень; загострення після аліментарних порушень; загострення на тлі прийому антибіотиків та при застосуванні місцевих глюкокортикостероїдів; загострення після нервових стресів; терапевтична ефективність місцевих антипаразитарних засобів.

Діагностика демодикозу акне і розацеа ґрунтується на анамнезі, клінічній картині ураження та результатах лабораторних досліджень на виявлення кліщів-демодицид.

На сучасному етапі виявлення кліщів-демодицид вважається визначальним критерієм для встановлення діагнозу демодикоз. Разом з тим, згідно з проведеним нами узагальненим анамнезом чисельних літературних повідомлень ряду авторів поодинокі особини кліщів-демодицид можуть виявлятись орієнтовно у 10% осіб зі здоровою зовні шкірою обличчя, а також орієнтовно у 15% хворих на різні клінічні варіанти акне та у ? 50% хворих на розацеа, що утруднює диференційну діагностику цих дерматозів.

Окремі дослідники вважають діагностично значимим для встановлення діагнозу демодикоз виявлення 5 і більше особин кліщів-демодицид на 1 см² шкіри. При цьому інші автори висловлюють заперечення щодо відповідних кількісних діагностичних критеріїв. Відсутність одностайної думки щодо діагностично значимої для встановлення діагнозу демодикоз чисельності кліщів-демодицид на 1 см² ураженої шкіри потребує застосування обчислювальних методів.

У обстежених нами хворих за умов виявлення кліщів-демодицид обрахування вірогідності захворювання на демодикоз проводилось відповідно до формули Байєса для умовних вірогідностей. При обрахуванні згідно з цією формулою було встановлено, що при проведенні акарологічних досліджень позитивний результат на наявність кліщів-демодицид реєструвався у 10% обстежених хворих з клінічними ознаками розацеа та у 18% хворих у групі з клінічним симптомокомплексом, притаманним акне. Відповідні показники вказують, що в групі обстеження може бути орієнтовно 25-30% хибнопозитивних результатів досліджень для встановлення діагнозу демодикоз, тобто крім справжньопозитивного результату акарологічного тесту у хворих на демодикоз буде певна кількість хибнопозитивних результатів у хворих на розацеа і акне.

Проведене нами обґрунтування співвідношення виявлених вірогідностей дозволило визначити діагностичний коефіцієнт, тобто ознаку справжньопозитивного результату досліджень на наявність кліщів-демодицид у групі обстежених хворих. Відповідний діагностичний коефіцієнт у цифровому визначенні становив 4 особини кліщів-демодицид на 1 см² шкіри для встановлення діагнозу демодикоз.

Для порівняння діагностичної ефективності проведених акарологічних діагностичних досліджень з позицій доказової медицини, зокрема оцінки специфічності, чутливості, прогностичного значення та відношення правдоподібності при негативних і позитивних результатах тесту, було проведено розгляд їх характеристик за допомогою оригінальної чотирипольної таблиці, запропонованої Флетчером Р. (1998). Відповідні дослідження проводились у трьох вибіркових групах хворих.

У першу групу були залучені всі обстежені хворі з акнеподібною висипкою зі заздалегідь встановленими апостеріорною вірогідністю клінічними діагнозами, в тому числі хворі на акне, розацеа і демодикоз. Ця перша вибіркова група розглядалась у припущенні невибіркового направлення хворих для проведення дослідження на наявність кліщів-демодицид.

При залученні пацієнтів у другу і третю вибіркові групи для проведення математичного обчислення враховувались проаналізовані фактичні результати попереднього клінічного обстеження хворих. При цьому у другу і третю вибіркові групи були зараховані хворі з клінічним симптомокомплексом, притаманним демодикозу, та хворі з попередньо встановленим діагнозом демодекоз.

Порівняльний аналіз проведеного обчислення дозволяє зробити ряд висновків, які мають практичне значення. Зокрема, встановлена достатньо висока кількість справжньонегативних результатів лабораторних досліджень на наявність кліщів-демодицид у першій вибірковій групі пацієнтів (80%) у порівнянні з кількістю справжньонегативних результатів у хворих другої і третьої вибіркових груп (10% і 14% відповідно, p<0,05), вказує на необхідність більш раціонального підходу до проведення цих досліджень, зокрема з урахуванням попередньо визначених прикметних клінічних симптомокомплексів, притаманних акне, розацеа і демодикозу. Підтвердженням цього є також встановлена велика кількість хибнопозитивних результатів лабораторних тестів у першій вибірковій групі пацієнтів (29%) у порівнянні з хворими другої і третьої вибіркових груп (3% і 6% відповідно, p<0,05). Крім того, нераціональний підхід до відбору хворих для проведення досліджень на наявність кліщів-демодицид знижує діагностичну цінність відповідного лабораторного тесту для остаточного встановлення діагнозу демодикоз. Підтвердженням цього є встановлені нами достатньо низькі показники позитивних результатів лабораторного тесту у першій вибірковій групі пацієнтів, у порівнянні з високими їх показниками у хворих другої і третьої вибіркових груп (87% і 94% відповідно, p<0,05).

Було також проведено обчислення прогностичної цінності та відношення правдоподібності результатів тестів згідно з формулами, які включають чутливість, специфічність і розповсюдженість захворювань у досліджених групах хворих. Враховуючи, що правдоподібність є відношенням двох вірогідностей, зокрема діагнозу «демодикоз» та конкуруючої можливості інших досліджуваних захворювань, логарифмовані показники відношення відповідних вірогідностей розглядаються як діагностичні коефіцієнти, які свідчать проти хибної діагностики демодикозу. У даному випадку значення діагностичного коефіцієнта є достатньою величиною, яка у клінічній діагностиці згідно з методом неоднорідної послідовності процедури вважається підпороговою і достовірно вказує на відсутність припустимого захворювання або його хибну діагностику.

Встановлені достатньо високі показники відношення правдоподібності негативних результатів лабораторних тестів мають суттєве значення для диференційної діагностики акне з іншими акнеподібними дерматозами.

Вибірковий клінічний підхід до направлення хворих на лабораторне дослідження на наявність кліщів-демодицид має суттєве прогностичне значення, зокрема для підвищення чисельності випадків встановлення діагнозу «демодикоз». Разом з тим, враховуючи можливість хибнонегативних та хибнопозитивних результатів відповідних лабораторних тестів, при проведенні диференційної діагностики акне, розацеа і демодикозу має обов'язково враховуватись наявність визначених прикметних клінічних ознак основного симптомокомплексу цих дерматозів.

У обстежених нами хворих на акне та акнеподібні дерматози було також проведено порівняльний аналіз виявленої різноманітної супутньої патології.

Узагальнений та порівняльний аналіз вищенаведених результатів комплексних досліджень вказує на відсутність статистично достовірних відмінностей щодо чисельності виявлення супутньої патології з боку органів шлунково-кишкового тракту, ендокринної та репродуктивної систем у різних групах пацієнтів, хворих на акне, розацеа і демодикоз. Разом з тим, відстежується тенденція щодо більш високої частоти уражень органів репродуктивної системи, а також дисбалансу рівня статевих гормонів у обстежених жінок, хворих на акне. У обстежених хворих на розацеа і демодикоз встановлена тенденція до більш високої частоти порушень функціонування органів шлунково-кишкового тракту і печінки. Разом з тим, відповідні відмінності є статистично недостовірними. Потрібно відзначити, що встановлені у обстежених хворих порушення функціонування органів шлунково-кишкового тракту і печінки є достатньо поширеними серед осіб другого періоду зрілого та похилого віку. При цьому потребує на увагу встановлена у обстежених хворих на демодикоз і розацеа достатньо висока частота комбінованої супутньої патології з боку різних органів і систем, що вказує на можливість сукупного її впливу на розвиток і перебіг цього дерматозу.

Таким чином, встановлені показники рівня патологічних змін та порушень в організмі хворих на акне, розацеа і демодикоз відповідають віковому профілю відповідної патології та не мають специфічного характеру і достовірних відмінностей між дослідженими нозологічними формами шкірної патології. В зв'язку з цим встановлені відповідні супутні патологічні зміни не мають диференційно-діагностичного значення. Разом з тим, при розробці тактики проведення комплексної індивідуалізованої терапії доцільним є врахування достатньо високого індексу соматичної обтяженості у частини хворих на демодикоз, акне і розацеа, а також рівня і характеру дисбалансу статевих гормонів, що суттєво може впливати на характер і тяжкість клінічного перебігу цих дерматозів.

Тактика лікування обстежених хворих на акне, розацеа і демодикоз передбачала проведення комплексної індивідуалізованої етапної терапії з урахуванням патогенезу, клінічної картини ураження та наявність супутньої патології. Етапне лікування хворих на акне з легким та помірним ступенем тяжкості передбачало комбіноване місцеве застосування крему Скінорен (азелаїнова кислота) та лосьону Зінеріт, складовими якого є: 4% еритроміцин, 2% цинк ацетат, спеціальний спиртовий розчин. Відповідні засоби пацієнтам рекомендувалось 2 рази на день послідовно наносити на шкіру у ділянках запального процесу. Тривалість курсу лікування визначалась індивідуалізовано і становила від 3 до 5 місяців. Згідно з клінічними спостереженнями поєднане застосування крему Скінорен і лосьону Зінеріт сприяло прискореній негативації запальних проявів, що вказує на синергічну дію цих засобів.

Комплексне етапне лікування хворих на акне з середньотяжкою та тяжкою формами перебігу передбачало застосування системної антибіотикотерапії, зокрема препаратами доксициклін (по 0,1 г перорально 2 рази на добу) або доксицикліну моногідрат (по 0,1 г перорально 1 раз на добу) протягом 1-2 місяців. Тривалість курсу системної антибіотикотерапії визначалась індивідуалізовано з урахуванням тяжкості клінічної картини та ефективності лікування. Крім цього, хворим з тяжкою клінічною формою акне через 1 місяць після завершення першого курсу системної антибіотикотерапії проводився другий курс лікування одним з антибіотиків групи макролідів, зокрема препаратом джозаміцин (по 500 мг перорально 1 раз на добу) або препаратом азитроміцин (по 250 мг 1 раз на добу). Тривалість другого курсу системної антибіотикотерапії у відповідних хворих на акне становила 20-30 днів. Паралельно з прийомом антибіотиків відповідним хворим на акне призначалась місцева терапія кремом Скінорен.

Тактика базисної системної та місцевої терапії хворих на розацеа і демодикоз також визначалась індивідуалізовано. Зокрема, хворим на еритематозну форму розацеа і демодикозу першочергово, для зменшення гіперемії, застосовувались холодні примочки 1-2% розчином резорцину або 1-2% розчином борної кислоти. Ці процедури рекомендувалось проводити 5-6 разів на день з експозицією 15-20 хвилин, протягом 3-6 днів, що визначалось терміном негативації еритеми.

На першому етапі комплексного лікування всім хворим на демодикоз, а також частині хворих на різні клінічні варіанти акне і розацеа, у яких були виявлені поодинокі особини кліщів-демодицид (від 1 до 3 паразитів на 1 см² шкіри обличчя), проводилась антипаразитарна терапія. Відповідна терапія передбачала місцеве застосування 4% перметринового крему (змащування шкіри обличчя 2 рази на день, протягом 20 днів). Подальша місцева терапія хворих на демодикоз та хворих на акне і розацеа після досягнення ерадикації кліщів-демодицид передбачала комбіноване застосування лосьону Зінеріт та крему Скінорен, протягом 4-6 місяців.

Хворим на різні клінічні варіанти розацеа, у яких не було виявлено кліщів-демодицид, місцева етапна терапія початково передбачала застосування препаратів Зінеріт і Скінорен протягом 4-6 місяців.

Паралельно з проведенням місцевої комбінованої терапії хворим на папульозну та пустульозну форми демодикозу і розацеа призначався прийом антибіотика азитроміцина по 500 мг перорально 1 раз на добу протягом 3 днів, а у подальшому - по 500 мг 1 раз на тиждень протягом 3 місяців.

Важливе значення в комплексному лікуванні хворих на акне, розацеа і демодикоз приділялось терапевтичній корекції виявленої різнопланової супутньої патології. Зокрема, хворим, у яких було діагностовано дисбактеріоз кишечника призначався пробіотик Хілак-форте по 20-30 крапель перорально під час прийому їжі 3 рази на день паралельно з проведенням курсів системної антибіотикотерапії. За наявності у частини хворих інфекції Helicobacter pylori у шлунку проводилась її терапевтична ерадикація згідно з рекомендаціями лікарів-гастроентерологів. Встановлене порушення рівня та дисбалансу статевих гормонів у частини обстежених жінок, хворих на акне, розацеа і демодикоз, потребувало призначення препарату Діане-35 по 1 драже перорально відповідно до індивідуальної інструкції протягом трьох циклів, тобто 3 місяці.

Крім того, комплексне лікування обстежених нами хворих на середньо тяжкі та тяжкі пустульозні форми акне, розацеа і демодикозу передбачало індивідуалізоване проведення мануальних заходів, зокрема комедоноекстракції, механічної чистки, кріомасажу рідким азотом, а також розкривання нагноєних вузлів і кіст та евакуація гною.

Оцінка клінічної ефективності запропонованої нами тактики комбінованого етапного лікування обстежених хворих на різні клінічні форми акне, розацеа і демодикозу проводилась в динаміці проведення та після завершення індивідуалізованих курсів терапії, тривалість яких становила від 4 до 6 місяців.

Згідно з аналізами результатів проведеного лікування, клінічного одужування або значного клінічного покращення було досягнуто у 145 (79%) зі 184 хворих на акне, а також у 25 (76%) з 33 хворих на розацеа та у 25 (84%) з 30 хворих на демодикоз. Помірне клінічне покращення реєструвалось у 30 (16%) хворих на акне, 6 (18%) хворих на розацеа та 4 (13%) хворих на демодикоз. Разом з тим у 9 (5%) хворих на акне та у 2 (6%) хворих на розацеа і у 1 (3%) хворого на демодикоз після завершення комбінованого лікування спостерігався незначний клінічний ефект. Відповідним хворим з незначним клінічним ефектом після проведеного лікування було проведено повторний курс базисної системної терапії згідно із запропонованими нами індивідуалізованими схемами лікування, що дозволило досягти значного або помірного клінічного покращення.

Найбільш важливими показниками ефективної оптимізації лікування хворих на акне, розацеа і демодикоз є ряд компонентів, зокрема достатнє зменшення тяжкості і активності клінічної картини ураження, зменшення несприятливих побічних ефектів базисної терапії, косметологічне уривання резидуальних дефектів після активних запальних проявів, а також зниження тенденції до рецидивів. Після регресу запальних елементів висипки на шкірі залишаються постакне, мелазма, телеангіоектазії та інші залишкові прояви. Відповідні прояви потребують проведення комплексних реабілітаційних заходів, зокрема шляхом залучення засобів лікарської косметики.

Потрібно відзначити, що призначення хворим на акне, розацеа і демодикоз засобів лікарської косметики та засобів специфічного догляду за шкірою має проводитись індивідуалізовано з урахуванням особливостей типу шкіри, активності і характеру залишкових проявів шкірної висипки, а також пори року.

Етапне реабілітаційне лікування обстежених нами хворих на різні клінічні форми акне, розацеа і демодикозу передбачало застосування ряду нових засобів лікарської косметики, розроблених дерматологічними лабораторіями «Біоскрін» та «Урьяж» (Франція). Зокрема, у дерматологічних лабораторіях Біоскрін було створено спектр косметичних засобів на основі ексклюзивного екстракту Гінкго Білоба - Гінкго Флавону 40, розробленого виключно для застосування в дерматології, для специфічного догляду за різними типами шкіри. Дерматологічними лабораторіями Урьяж також розроблено ряд оригінальних фармакологічних формул для засобів лікарської косметики та специфічного догляду за шкірою.

Пацієнтам з жирною проблемною шкірою рекомендувалось застосування очищувального гелю Діоцинак (лабораторії Біоскрін), а також очищувального гелю Ісеак (лабораторії Урьяж). До складу гелю Діоцинак входять: екстракт Гінкго Флавон 40, сульфат міді 0,05%, цинк, піролідон карбоксилат цинку 0,1%, саліцилова кислота та неіонні поверхнево-активні речовини.

У весняну та літню пори року реабілітаційна терапія у пацієнтів з жирною проблемною шкірою передбачала додаткове місцеве застосування препарату лінії Ісеак (сонцезахисний флюїд SPF 30).

У обстежених пацієнтів з сухою та схильною до подразнення шкірою обличчя на етапі реабілітаційного місцевого лікування застосовувався гель Cu-Zn (лабораторії Ур'яж) або гель Гінколіум (лабораторії Біоскрін).

Терміни застосування відповідних засобів лікарської косметики дерматологічних лабораторій «Біоскрін» та «Ур'яж» у обстежених пацієнтів з жирною проблемною або сухою та схильною до подразнення шкірою обличчя визначались індивідуалізовано і коливались від 3 до 6 місяців.

Після закінчення пацієнтами розроблених нами індивідуалізованих етапних (базисних і реабілітаційних) курсів лікування проводилась оцінка терапевтичних результатів з використанням клінічних та статистичних методів.

Видужування або значного клінічного покращення було досягнуто у 151 (82%) зі 184 обстежених пацієнтів з різними клінічними варіантами акне, а також у 26 (78%) з 33 хворих на розацеа та у 27 (91%) з 30 пацієнтів, які страждали на демодикоз. Значне покращення реєструвалось у 20 (11%) хворих на акне, а також у 6 (17%) пацієнтів, які страждали на розацеа, та у 2 (6%) хворих на демодикоз. Незначного терапевтичного ефекту було досягнуто у 13 (7%) хворих на акне, у 1 (5%) хворого на розацеа та у 1 (3%) пацієнта, який страждав на демодикоз.

У обстежених хворих крім визначення клінічної ефективності запропонованого етапного лікування було також проведено оцінку якісної динаміки тяжкості запального процесу.

Узагальнений аналіз якісної динаміки змін проявів запального процесу у обстежених нами хворих після проведеного етапного лікування вказував на суттєве послаблення активних проявів та зниження загальної тяжкості клінічної картини, які досягали 83,1% від початкового значення у хворих на акне, у 67,6% хворих на розацеа та у 69, 5% хворих на демодикоз.

Після завершення запропонованого індивідуалізованого (базисного та реабілітаційного) лікування пацієнти продовжували перебувати під амбулаторним наглядом протягом 1-2 років. Стійкий позитивний ефект після проведеної терапії був зареєстрований у 151 (82%) пацієнта, що раніше страждали на різні клінічні варіанти вугрової хвороби (акне), а також у 26 (78%) хворих на розацеа, та у 27 (91%) хворих на демодикоз.

Разом з тим, у 16 (9%) обстежених хворих на акне, а також у 4 (12%) пацієнтів, які страждали на розацеа, та у 2 (6%) хворих на демодикоз в динаміці амбулаторного спостереження було зареєстровано персистуючий перебіг запального процесу з низькою активністю клінічних проявів. Крім того, у 17 (9%) обстежених пацієнтів, хворих на акне, а також у 3 (8%), хворих на розацеа, та у 1 (3%) пацієнта, який в минулому страждав на демодикоз, було зареєстровано клінічний рецидив запального процесу.

При проведенні повторного індивідуалізованого комплексного клініко-лабораторного обстеження відповідних хворих було встановлено ряд екзогенних та ендогенних чинників, як могли сприяти персистуючому перебігу та рецидиву акне, розацеа і демодикозу. Цим хворим було вказано на необхідність неухильного виконання рекомендацій щодо дотримання дієти та уникнення прямого сонячного випромінення, а також проведено індивідуалізовані терапевтичні заходи, спрямовані на усунення та корекцію деяких ендогенних і екзогенних чинників, значимих в патогенезі акне, розацеа і демодикозу. Крім того, хворим з клінічним рецидивом акне, розацеа і демодикозу було повторно проведено курс індивідуалізованої базисної та реабілітаційної терапії, що дозволило досягти повного регресу активних запальних елементів шкірної висипки, а також стійкого терапевтичного та прийнятного косметологічного ефекту.

Таким чином, запропоновані нами схеми диференційованого етапного лікування хворих на різні клінічні варіанти акне, розацеа і демодикозу дозволяють досягати стійкого терапевтичного і прийнятного косметологічного ефекту та рекомендуються для широкого запровадження в практику роботи профільних дерматовенерологічних і косметологічних закладів.

ВИСНОВКИ

В дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі стосовно підвищення ефективності лікування хворих на різні клінічні варіанти вугрової хвороби (акне) та акнеподібних дерматозів (розацеа, демодикоз), зокрема досягнення повного виліковування і прийнятного косметологічного результату за рахунок удосконалення алгоритмів диференційної діагностики цих дерматозів та проведення етапної специфічної патогенетичної і реабілітаційної терапії.

1. Згідно з результатами власного клініко-лабораторного обстеження 247 пацієнтів, які страждали на акнеподібну висипку з локалізацією на шкірі обличчя, у 184 (75%) хворих було діагностовано вугрову хворобу (акне), у 33 (13%) - розацеа, у 30 (12%) - демодикоз. Згідно статі серед 247 відповідних хворих жінок було - 171 (69%), чоловіків - 76 (31%). Більшість хворих (81%) була у віці від 20 до 50 років. Серед клінічних варіантів акне діагностованих у 119 обстежених хворих жінок переважали персистуючі юнацькі акне, ідіопатичні акне дорослих, гіперандрогенні та пременструальні акне з легкою або середньо-тяжкою клінічною картиною запального процесу. Більшість обстежених хворих на розацеа і демодикоз страждали на папулопустульозну форму ураження. У переважної більшості хворих на акне, розацеа і демодикоз було діагностовано персистуючий перебіг, або черговий рецидив запального процесу, що вказує на несвоєчасну діагностику та недостатню терапевтичну ефективність попередньо проведеного лікування.

2. На підставі статистичного аналізу результатів власного поглибленого клінічного обстеження 184 хворих на вугрову хворобу (акне), 33 хворих на розацеа та 30 хворих на демодикоз, а також з урахуванням аналізу даних амбулаторних карт і історій хвороб у 158 хворих на акне та 31 хворого на демодикоз, які у останні роки проходили обстеження і лікування в дерматовенерологічних закладах м. Києва, визначені певні обмежені клінічні симптомокомплекси, притаманні цим дерматозам. Визначення відповідних симптомокомплексів дозволяє, незважаючи на різноманітність клінічних варіантів акне, розацеа і демодикозу, однозначно розрізняти нозологічні форми, а також використовувати їх у якості логічних моделей на попередньому етапі орієнтовної діагностики цих дерматозів. Основу їх структури складають прикметні клінічні ознаки, які віддзеркалюють загальну закономірність запального процесу при різних клінічних варіантах акне, розацеа і демодикозу.

3. Розроблені алгоритми діагностики акне, розацеа і демодикозу дозволяють оцінити прийнятну визначеність діагнозу та диференційну інформативність прикметних і постійних симптомокомплексів в залежності від їх якісної характеристики та обсягу. Крім того, виділення дослідним шляхом певних прикметних клінічних ознак, притаманних акне, розацеа і демодикозу, дозволяє проводити перевірку істинності діагнозу, диференціювати хибно негативні та хибнопозитивні результати діагностичного тесту.

4. У групі обстежених хворих на акне встановлено достатньо високу частоту дисбалансу рівня статевих гормонів та патології органів репродуктивної системи (43%), а у групах хворих на розацеа та демодикоз діагностовано більш високу частоту різнопланових порушень функцій органів шлунково-кишкового тракту та печінки (99% і 60% відповідно). При цьому у групах хворих на розацеа та демодикоз діагностовано високий рівень комбінованої соматичної обтяженості, що вказує на можливість сукупного її впливу на розвиток і перебіг цих дерматозів. Разом з тим, узагальнений та порівняльний аналіз результатів відповідних лабораторних і спеціальних досліджень свідчить про відсутність статистично достовірних відмінностей щодо частоти виявлення супутньої патології у хворих на акне, розацеа і демодикоз, що визначає важливість результатів лабораторного тесту на наявність кліщів-демодицид для диференційної діагностики цих дерматозів.

5. З урахуванням аналізу результатів цілеспрямованих обчислень, проведених на засадах доказової медицини, доведено важливе значення лабораторних тестів на наявність кліщів-демодицид для диференційної діагностики акне, розацеа і демодикозу. При цьому, враховуючи можливість хибнонегативних та хибнопозитивних результатів відповідних лабораторних тестів, проведення диференційної діагностики акне, розацеа і демодикозу потребує обов'язкового врахування визначених прикметних клінічних ознак, притаманних цим дерматозам. Індивідуалізоване врахування результатів клінічного обстеження та акарологічних тестів є важливим для розробки тактики раціонального етапного лікування хворих на акне та акнеподібні дерматози, в тому числі з залученням місцевої антипаразитарної терапії.

6. Розроблено раціональні схеми етапного лікування хворих на різні клінічні варіанти акне, розацеа і демодикозу, які передбачають індивідуалізоване проведення комбінованої базисної (системної, топічної) терапії, а також терапевтичних заходів, спрямованих на усунення або корекцію супутніх чинників, значимих в патогенезі цих дерматозів, та застосування засобів лікарської косметики. Проведення відповідного етапного базисного та реабілітаційного лікування дозволяє досягати повного виліковування та прийнятного косметологічного ефекту у більшого відсотку хворих на акне, розацеа і демодикоз.