Механізми порушення функції і структури ендотеліоцитів ендокарда та мікроциркуляторного русла міокарда при емоційному стресі, гіперхолестеринемії і їх поєднанні

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 616.071+611.018.74+616.126+616.127+612.176+612.397

14.03.04 - патологічна фізіологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

МЕХАНІЗМИ ПОРУШЕННЯ ФУНКЦІЇ І СТРУКТУРИ ЕНДОТЕЛІОЦИТІВ ЕНДОКАРДА ТА МІКРОЦИРКУЛЯТОРНОГО РУСЛА МІОКАРДА ПРИ ЕМОЦІЙНОМУ СТРЕСІ, ГІПЕРХОЛЕСТЕРИНЕМІЇ І ЇХ ПОЄДНАННІ

Лучко Ігор Миколайович

Одеса - 2009



Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Івано-Франківському національному медичному університеті МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Левицький Володимир Андрійович, Івано-Франківський національний медичний університет МОЗ України, м. Івано-Франківськ, завідувач кафедри анатомії людини

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Шандра Олексій Антонович, Одеський державний медичний університет МОЗ України, м. Одеса, завідувач кафедри фізіології

доктор медичних наук, професор Насібуллін Борис Абдулайович, Український науково-дослідний інститут реабілітації та курортології МОЗ України, м. Одеса, провідний науковий співробітник

Захист дисертації відбудеться «29» квітня 2009 р.о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.600.01 при Одеському державному медичному університеті МОЗ України (65082, м. Одеса, пров. Валіховський, 2).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеського державного медичного університету МОЗ України (65082, м. Одеса, пров. Валіховський, 3).

Автореферат розісланий «24» березня 2009 р.

В. о. вченого секретаря спеціалізованої вченої ради Д 41.600.01 д.мед.н, професор Я.В. Рожковський



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Порушення функції ендотелію лежить в основі різних захворювань, у тому числі таких поширених, як артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, атеросклероз, цукровий діабет та ін. Ендотеліальна дисфункція розглядається не тільки як маркер судинних захворювань, але й як важливий ініціюючий фактор їх розвитку [Братусь В.В., Шумаков В.А., 2004; Бабак О.Я. та ін., 2006; Барабой В.А., 2006; Czepluch F.S., 2007; Stan R.V., 2007]. У той же час, ендотелій є мішенню для впливу різноманітних терапевтичних середників [Xie L., 2003; Новикова Н., 2005; Шевченко О.С., 2005; Лисегуб В.Г. та ін.; 2006].

Особливо небезпечними факторами впливу на ендотелій є стрес та гіперхолестеринемія. Під їх дією, як і під впливом цілого ряду інших ушкоджуючих чинників, відбувається трансформація ендотелію із ключової ланки у підтриманні гомеостазу в найбільше за площею і наймасивніше за об'ємом джерело гуморальних факторів, які його дестабілізують [Гавриш А.С., 2005; Погосова Г.В., 2007]. У першу чергу, стресові ушкодження ендотелію супроводжуються порушеннями синтезу простагландинів, у тому числі і простацикліну, та перебувають у прямій залежності від сили та тривалості дії стресора [Малая Л.Т. и др., 2000; Солодков А.П., Щербинин И.Ю., 2002; Марков Х.М. и др., 2006]. В результаті збільшується продукція ендотелієм вазоконстрикторних факторів, відбувається дестабілізація мембран тромбоцитів і підвищення їх адгезивно-агрегаційних властивостей [Волков В.И., Запровальная О.Е., 2003; Pronko T.P., Lis M.A., 2003].

Стосовно впливу гіперхолестеринемії на синтез простацикліну ендотелієм судин, то результати різних досліджень є неоднозначними. Більшість авторів схиляються до думки про існування тісного взаємозв'язку між пригніченням виділення цього простагландину і розвитком атеросклеротичного процесу, що підтверджується експериментальними та клінічними даними [Dell Omo G. et al., 2003; Братусь В.В., Шумаков В.А., 2004]. Однак, існують дані про те, що в умовах гіперхолестеринемії синтез простацикліну не тільки не зменшується, а навіть збільшується [Arehart T. et al., 2007]. Тим не менше, відомо, що при гіперхолестеринемії відбувається надлишкове накопичення холестерину (ХС) у мембранах клітин різних органів [Кремінська І.Б., Левицький В.А., 2006, 2007], у тому числі міокарду та ендокарду, змінюється співвідношення між різними класами ліпідів крові, що, безперечно, в значній мірі відбивається на реакції клітин на дію нейрогуморальних факторів при емоційному стресі.

Водночас, дані літератури про вплив емоційного стресу на виникнення пошкоджень серця і, зокрема, ендотеліоцитів ендокарду та мікроциркуляторного русла міокарду із порушенням їх структури і функції в умовах аліментарної гіперхолестеринемії є обмеженими і суперечливими [Гавриш А.С., 2005; Нейко Є.М., 2005].

Виходячи з цього, ми присвятили своє дослідження розв'язанню цих суперечливих питань, що дозволило нам розкрити нові ланки патогенезу порушень коронарного кровообігу та розвитку ішемічної хвороби серця при поєднанні емоційно-больового стресу і гіперхолестеринемії. Поряд з цим, дослідження стану ендокарду шлуночків за згаданих умов дає змогу встановити нові закономірності тромбоутворення в камерах серця.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану Івано-Франківського національного медичного університету (ІФНМУ) МОЗ України і є фрагментом науково-дослідної роботи кафедри патологічної фізіології „Механізми ендотеліальної дисфункції мікроциркуляторного русла міокарда, аорти та судин нижніх кінцівок при емоційному стресі, гіперхолестеринемії, фізичному навантаженні та їх поєднанні” (№ держреєстрації 0105U004976). Здобувач є співвиконавцем даної наукової роботи.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є з'ясування загальних механізмів порушення функції і структури ендотеліоцитів ендокарду та мікроциркуляторного русла міокарду при емоційно-больовому стресі, гіперхолестеринемії та їх поєднанні.

Задачі дослідження:

1. Дослідити вміст простацикліну та тромбоксану А2 у плазмі крові, серцевому м'язі та ендокарді при емоційно-больовому стресі, гіперхолестеринемії і їх поєднанні.

2. Визначити вміст маркерів пошкодження мембранних структур ендотеліоцитів (5-нуклеотидази, фактора Віллебранда, тромбомодуліну) у крові та ендотеліальних тільцях при емоційно-больовому стресі, гіперхолестеринемії і їх поєднанні.

3. Вивчити склад ліпідів серцевого м'яза, ендокарду і крові при емоційно-больовому стресі, гіперхолестеринемії та їх поєднанні.

4. Вивчити вплив L-аргініну як основного субстрату синтезу оксиду азоту на стан ендокарду при емоційно-больовому стресі, гіперхолестеринемії та їх поєднанні.

5. Дослідити можливі функціональні та структурні ознаки корегування ендотеліальної дисфункції застосуванням фармакологічних середників (антагоністів кальцію, б- і в-адреноблокаторів, антиоксидантів, блокаторів циклооксигеназ). простациклін тромбоксан гіперхолестеринемія міокард

6. Вивчити мікроскопічні та ультраструктурні зміни ендотеліоцитів ендокарду і судин мікроциркуляторного русла міокарду при емоційно-больовому стресі, гіперхолестеринемії та їх поєднанні.

Об'єкт дослідження: механізми порушень функцій серця за умов атерогенної дієти та емоційно-больового стресу.

Предмет дослідження: морфофункціональний стан ендотеліоцитів ендокарду та мікроциркуляторного русла міокарду при емоційно-больовому стресі, гіперхолестеринемії і їх поєднанні.

Методи дослідження: біохімічні, імуноферментні, радіоімунні, радіоферментні, морфологічні, морфометричні, статистичний.

Наукова новизна отриманих результатів. Пріоритет дослідження полягає в комплексному морфофункціональному вивченні дисфункції ендотелію серця. За допомогою морфологічних, морфометричних, біохімічних, імуноферментних та радіонуклідних методів досліджені механізми впливу емоційно-больового стресу та аліментарної гіперхолестеринемії на стан ендотелію ендокарду і мікроциркуляторного русла міокарду.

Новими є дані про значення простацикліну, тромбоксану А2 і оксиду азоту у механізмах порушення коронарного кровообігу при емоційно-больовому стресі, гіперхолестеринемії та їх поєднанні, що є важливим для розкриття патогенезу ішемічної хвороби серця та механізмів тромбоутворення в його камерах.

Вперше встановлено, що гіперхолестеринемія потенціює ушкоджуючий вплив емоційно-больового стресу, наслідком чого є пригнічення простациклінсинтезуючої і активація тромбоксансинтезуючої систем. При цьому вказані зміни корелюють із тривалістю дії стресового фактора.

Новими є дані про зміни вмісту нейтральних ліпідів у міокарді та ендокарді при гострому емоційно-больовому стресі. Встановлено, що у цих структурах відбувається збільшення рівня вільних жирних кислот і вільного ХС з одночасним зменшенням концентрації триацилгліцеринів та ефірів ХС, що є свідченням активації у них гідролітичних процесів. Вперше відмічено, що в умовах дії тригодинного емоційно-больового стресу активність 5'-нуклеотидази і циклооксигенази суттєво зростають, а при поєднанні стресу і гіперхолестеринемії, навпаки, активність цих ферментів пригнічується, тому зменшується синтез аденозину та простацикліну.

Встановлено, що найбільш виражену цитопротекторну дію по відношенню до ендотелію серця за умов стресового впливу у поєднанні із атерогенною дієтою мають в-адреноблокатори і блокатори Са2+-каналів, тоді як використання блокаторів циклооксигеназ, зокрема, індометацину, посилює ушкодження ендотелію. L-аргінін суттєво попереджає пошкодження ендотеліоцитів в умовах аліментарної гіперхолестеринемії, у меншій мірі - при емоційно-больовому стресі, і є неефективним при стресі, ускладненому гіперхолестеринемією.

Новими є дані про морфологічні зміни ендотелію ендокарду і судин мікроциркуляторного русла міокарду при емоційно-больовому стресі, гіперхолестеринемії та їх поєднанні. Вперше відмічено, що з морфологічної точки зору можливі два варіанти ушкодження ендотеліоцитів серця: або злущення цілих клітин, або відрив фрагментів їх цитоплазми, оточених плазматичною мембраною, з утворенням, так званих ендотеліальних тілець.

Практичне значення одержаних результатів. Виконане дослідження з нових позицій висвітлює комплексний ушкоджуючий вплив на структурні і функціональні властивості ендотелію серця таких факторів як емоційно-больовий стрес та аліментарна гіперхолестеринемія, доповнює існуючі уявлення про етіологію і патогенез ендотеліальної дисфункції з ознаками тромбоутворення.

Результати дисертаційної роботи можуть використовуватися як теоретичне обгрунтування при розробці нових технологій і методів у різних сферах медицини.

Знання механізмів та клітинних посередників, через які реалізується патогенна ендотеліотропна дія стресу і гіперхолестеринемії на серце відкривають нові можливості застосування з лікувальною метою як нових, так і вже традиційних антиангінальних засобів.

Результати роботи можуть стати базовими для подальшого поглибленого вивчення ендотеліальної дисфункції та її локальних проявів у судинах інших органів та систем організму.

Отримані результати дослідження впроваджені в навчальний процес і науково-дослідну роботу на кафедрах патологічної фізіології Буковинського державного медичного університету, Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, Дніпропетровської державної медичної академії, Кримського державного медичного університету ім. С.І. Ге-оргієвського, Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, Одеського державного медичного університету та Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є особистою науковою працею здобувача, яким самостійно проаналізована наукова література і обґрунтована ідея, визначена тема і складені план та робоча програма дослідження. Самостійно здійснено підбір тварин, змодельовано емоційно-больовий стрес та аліментарну гіперхолестеринемію, проведено забір матеріалу для біохімічних, імуноферментних, радіонуклідних і морфологічних досліджень. Особисто проведено статистичну обробку, аналіз і узагальнення отриманих результатів. Самостійно сформульовано висновки та практичні рекомендації, відредаговано й оформлено роботу.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи доповідались і обговорювались на 9-и наукових конференціях та пленумах, а саме: 29-й обласній конференції молодих вчених-медиків (Івано-Франківськ, 1997), Пленумі наукового товариства патофізіологів України, присв'яченого 90-річчю від дня народження чл.-кор. АМН СРСР, проф. Зайка М.Н. (Київ, 1998), Пленумі наукового товариства патофізіологів України (Одеса, 2002), науково-практичній конференції „Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения” (Сімферополь, 2006), міжнародній науково-практичній конференції студентів, молодих вчених, лікарів та викладачів „Актуальні питання експериментальної та клінічної медицини”, присв'яченій Дню науки в Україні (Суми, 2007), Всеукраїнській науково-практичній конференції ,,Довкілля і здоров'я” (Тернопіль, 2007), ІХ-му з'їзді Всеукраїнського лікарського товариства (Вінниця, 2007), ІІ-й Всеукраїнській науково-практичній конференції „Сучасні методичні підходи до аналізу стану здоров'я” (Луганськ, 2008), науково-практичній конференції ,,Фундаментальна медицина - практиці охорони здоров'я” (Київ, 2008).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 15 наукових робіт, з них: статей у фахових наукових виданнях, рекомендованих ВАК України - 8 (4 - самостійно, 4 - у співавторстві), 7 тез у матеріалах наукових конференцій та з'їздів.

Структура і обсяг дисертації. Роботу викладено на 180 сторінках комп'ютерного тексту. Вона складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів і методів дослідження, 4-х розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення отриманих результатів, висновків і списку використаних джерел. Дисертація ілюстрована 34 таблицями і 21 рисунком та фотографіями. Перелік використаних літературних джерел містить 332 найменування, з них 234 - кирилицею і 98 - латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Експериментальні дослідження проведені на 165-и білих безпородних статевозрілих щурах-самцях масою 180-240 г і 92-х кролях масою 2,0-3,0 кг, які утримувалися в умовах кафедрального віварію і були поділені на 4 групи: 1-а - контрольна (інтактні тварини, які отримували звичайну для них їжу); 2-а - тварини, які перебували на атерогенній дієті; 3-я - тварини, що приймали звичайну їжу та піддавалися дії емоційно-больового стресу (ЕБС) різної тривалості; 4-а - тварини з аліментарною гіперхолестеринемією (ГХЕ), які піддавалися впливу стресу. Експериментальні дослідження проведені згідно вимог комісії з біоетики ІФНМУ (протокол № 17/07 від 22 лютого 2007р).

ЕБС у кролів та щурів моделювали за методом O. Desiderato еt al. (1974).

Для моделювання аліментарної ГХЕ щурам щоденно протягом 60 діб через зонд в ротову порожнину вводили 250 мг ХС в 1 мл свинячого сала із обов'язковим додаванням жовчних кислот. Кролі щоденно протягом 30 діб через шприц, з'єднаний з гумовою трубкою, яку вводили в ротову порожнину, отримували 20 % емульсію ХС в рослинній олії (0,3 г/кг маси тіла) [Peiler F.U. et al., 1986]. Матеріал (кров і серце) забирався під нембуталовим наркозом із розрахунку 40 мг/кг маси тварини.

Для визначення ХС у сироватці крові використовували фотоколориметричний метод, в основі якого лежить якісна реакція Лібермана-Бурхарда [Кучеренко Н.Е., Васильев А.Н., 1985]. Дослідження ліпідного складу серцевого м'язу і ендокарду здійснювали методом екстрагування жирів сумішшю хлороформу та метанолу [Folch. J. et al., 1957]. Вміст вільних жирних кислот (ВЖК) і фракцій нейтральних ліпідів у досліджуваних структурах проводили після попередньої тонкошарової хроматографії на силікагелі („Voelm”, Англія). Розміщення фракцій визначали за відповідними стандартами, в ролі яких використовували ВЖК, триацилгліцерини (ТАГ) („Serva”, Німеччина), ХС („Reanal”, Угорщина), ХС олеат (,,Amersham”, Англія). Кількісну оцінку проводили за допомогою тест-наборів ,,Хемапол” (Чехія). Вміст ВЖК визначали радіохімічним методом [Hanina B., Shoshana A., 1987].

Визначення маркерів пошкодження плазматичної мембрани ендотеліоцитів проводили після попереднього осадження ендотеліальних тілець на фільтрі із діаметром пор 0,25 мкм [Герелюк І.П. та ін., 1998]. Дослідження вмісту фактора Віллебранда і тромбомодуліну у плазмі крові та ендотеліальних тільцях здійснювали імуноферментним методом, використовуючи набори “Еnzyme-linked immunosorbent assay” (ELISA „Diagnostica Stago Asniers”, Франція).

Вміст адреналіну, норадреналіну та дофаміну у плазмі крові визначали радіоферментним методом за допомогою стандартних наборів „Катехола” (Чехія).

Дослідження вмісту ейкозаноїдів у плазмі крові, серцевому м'язі та ендокарді проводили за допомогою радіоімунного методу, використовуючи наступні тест-набори: 1) іH-prostaglangin E2 („Clinical Assays”, США); 2) іH - prostaglangin F2б RIA KIT („Direct”, Угорщина); 3) 125I-tromboxane B2 RIA KIT („Direct”, Угорщина); 4) 125I-6-keto-prostaglangin F1б RIA KIT („Direct”, Угорщина). Активність ферменту 5'-нуклеотидази визначали високочутливим радіоферментним методом [Banditeelli S. еt al., 1996].

Ступінь ушкодження ендотелію ендокарду шлуночків встановлювали за кількістю злущених клітин у мазках-відбитках на 1мм2 площі. Мазки-відбитки готували окремо з макропрепаратів ендокарду лівого і правого шлуночків, прикладаючи їх до предметних скелець. Ендотеліоцити у мазках- відбитках фарбували за методом Д.Л. Романовського (1890). Встановлено, що одне поле зору (ок7; об90) відповідає площі 0,025 ммІ, тобто, для визначення кількості злущених ендотеліоцитів на площі 1 ммІ відбитку ендокарду проводили підрахунок клітин у 40 полях зору [Автандилов Г.Г., 1990].

Матеріал (ендокард та міокард шлуночків) для електронномікроскопічного дослідження готували за загальноприйнятим методом. Ультратонкі зрізи досліджували і фотографували на мікроскопах УЕМВ-100В і ПЕМ-100 (ВАТ „SELMI”, Україна) з прискорюючою напругою 75 В.

Для фармакологічної корекції пошкоджень ендотелію використовували:

1) L-аргінін (10 % олійний розчин в ампулах по 10 мл, виробництва „LAPHAL”, Франція) перорально в дозі 100 мг/кг перед моделюванням ЕБС і щодня паралельно з атерогенною дієтою;

2) фентоламін (порошок по 0,025 г, виробництва „Здоров'я”, Україна) та пропранолол (0,1 % розчин в ампулах по 1 мл, виробництва „Здоров'я”, Україна) одноразово внутрішньовенно перед початком стресового впливу (0,5 мг/кг);

3) індометацин (порошок по 0,025 г, виробництва „Здоров'я”, Україна) вводили за допомогою зонда в шлунок за 90 хв до початку дії ЕБС (10 мг/кг);

4) фіноптин (0,25 % розчин в ампулах по 2 мл, виробництва „ORION”, США) внутрішньом'язово за 30 хв до стрес-реакції (2,5 мг/кг);

5) простенон (0,1 % розчин в ампулах по 1 мл, виробництва „Здоров'я”, Україна) внутрішньом'язово за 15 хв перед дією стресора (0,8 мг/кг).

Досліджувались наступні показники: кількість злущених ендотеліоцитів у мазках-відбитках з ендокарду лівого шлуночка, вміст вільних жирних кислот в ендокарді та міокарді та вміст ендотеліальних тілець у крові (за маркером пошкодження ендотеліоцитів - фактором Віллебранда).

Варіаційно-статистичну обробку отриманих даних здійснювали з використанням t-критерію Стюдента [Ойвин И.А., 1960]. Відмінності вважались статистично достовірними при р<0,05. Обробка отриманих результатів проведена за допомогою ПЕОМ з використанням програмного пакету Microsoft Excel-2000.

Результати дослідження та їх обговорення. Результати проведених дос-

ліджень показали, що вже після дії одногодинного ЕБС має місце різке зростання концентрації катехоламінів у крові. Так, у порівнянні з контролем рівень адреналіну і норадреналіну підвищується відповідно у 8,5 і 7,1 рази, дофаміну у 18,4 рази, а після дії тригодинного стресу ще більше зростає концентрація дофаміну, тоді як рівні адреналіну і норадреналіну дещо знижуються. Це є свідченням вираженої активації симпатоадреналової системи (САС), на що вказують і інші дослідники [Клименко В.І., 2005; Погосова Г.В., 2007]. На фоні такої активації САС у крові різко зростає рівень простагландинів (ПГ) класів Е2, F2б та І2, який чітко корелює з тривалістю дії стресора і носить, на нашу думку, захисний характер, оскільки відіграє певну роль у обмеженні пошкоджуючої дії на серцево-судинну систему катехоламінів. Разом з тим, у крові збільшується вміст і тромбоксану А2 (ТхА2), але індекс ТхА2/ПГІ2 зростає (у 2,1 рази, р<0,001) тільки після 0,5 год від початку дії стресу. Подалі він знижується, що є наслідком компенсаторного підсилення синтезу простацикліну (ПГI2), особливо, у скелетних м'язах [Мельник С.Б., 1994; Малая Л.Т., Корж А.Н, 2000]. Поряд з цим підсилюється синтез ПГІ2 і в ендокарді та міокарді, що також корелює із тривалістю дії стресора. Зокрема, при одногодинному стресі в ендокарді вміст цього ПГ зростає з 1290,00 до 2291,25 пг/г тканини (р<0,001), у міокарді з 1675,00 до 2502,50 пг/г тканини (р<0,001). Одночасно із збільшенням концентрації ПГІ2 у міокарді зростає і рівень ТхА2. Так, після 0,5, 1 і 3 год від початку дії стресора рівень цього ПГ у серцевому м'язі збільшується відповідно у 1,7, 2,2 і 3,0 рази (р<0,001) у порівнянні з контролем (213,75 пг/г тканини). При цьому синтез ТхА2 все ж випереджає продукцію ПГІ2, тому індекс ТхА2/ПГІ2 зростає.

Поряд із порушенням рівноваги у простациклін-тромбоксановій системі, під впливом стресу відбуваються виражені зміни у ліпідному складі плазматичних мембран клітинних структур міо- і ендокарду. Так, після тригодинної стрес-реакції у міокарді щурів на 62,5 % збільшується вміст ВЖК (р<0,001) і на 23,0 % зменшується рівень етерифікованого ХС (р<0,001), тоді як концентрація вільного ХС і ТАГ змінюється статистично невірогідно. У ендокарді такі зміни носять дещо інший характер, а саме, рівні неетерифікованого ХС та ВЖК у ньому збільшуються відповідно на 13,9 % і 36,8 % (р<0,001), а вміст етерифікованого ХС та ТАГ зменшується відповідно на 17,7 % (р<0,001) і 11,2 % (р<0,05). Накопичення вільного ХС та ВЖК, особливо у ендокарді, імовірно, відбувається за рахунок гідролізу ефірів ХС та ТАГ. При цьому ВЖК на фоні збільшення потреб міокарду в кисні потенціюють ушкоджуючу дію катехоламінів на серце, підвищують проникність клітинних мембран, сприяють накопиченню агрегатів тромбоцитів у мікроциркуляторному руслі [Мхитарян Л.С. та ін., 1998; Міщенко І.В., 2002; Барабой В. А., 2006].

Внаслідок ушкодження плазматичної мембрани ендотеліоцитів під впливом стресу, відбувається суттєве збільшення в крові тромбомодуліну (41,25 проти 24,25 нг/мл в контролі, р<0,001) і фактора Віллебранда (21,78 проти 10,50 нг/мл, р<0,001). Крім того, з ушкоджених клітин вивільняється 5'-нуклеотидаза, активність якої у плазмі крові підвищується у порівнянні з контролем в 1,6 рази. Під впливом цього ферменту підсилюється розпад аденозинмонофосфорної кислоти і збільшується утворення аденозину, який володіє вазодилататорною та антиагрегаційною дією, що є важливою ознакою компенсаторно-пристосувальних реакцій при стресі.

Морфологічні методи підтверджують ушкоджуючий вплив стресу на ендокард шлуночків та ендотелій мікроциркуляторного русла міокарда. Електронномікроскопічно виявляється набряк ендотеліоцитів, трансформація їх цитоплазматичних мікровезикул та мікропіноцитозних пухирців у вакуолі різного розміру, часткове руйнування мембранних органел. Люменальна частина плазматичної мембрани утворює численні пальцеподібні випинання, які часто відокремлюються від клітин і у вигляді ендотеліальних тілець (цитопластів) вільно перебувають у просвіті капілярів. У більш пізньому періоді спостерігається відшарування і повна десквамація окремих ендотеліоцитів. Кількість ендотеліальних тілець та ендотеліоцитів, які циркулюють у крові, перебуває у прямій залежності від тривалості стресового впливу. Так, при тригодинному стресі кількість ендотеліоцитів у полі зору мікроскопа збільшується у порівнянні з контролем у 2,0 - 2,1 рази. Це супроводжується візуальним збільшенням кількості ендотеліальних тілець у циркулюючій крові, що визначається за допомогою електронної мікроскопії. Таке ж збільшення кількості циркулюючих ендотеліоцитів та їх фрагментів у крові виявляється шляхом визначення концентрації досліджуваних маркерів ендотеліальної дисфункції (ЕД) (тромбомодуліну, фактора Віллебранда, 5'-нуклеотидази) у матеріалі, який залишився на фільтрі після фільтрації плазми крові. Слід відмітити, що у післястресовому періоді ступінь ушкодження ендотеліоцитів ендокарда лівого шлуночка значно зростає. Особливо таке явище виражене через 24 год після стресового впливу. В цей період після тригодинної дії стресора кількість злущених клітин у мазках-відбитках у 2,2 рази є більшою у порівнянні з кількістю клітин, зафіксованою відразу після впливу ЕБС. Подібні зміни описуються при хронічному стресі та гіперадреналінемії в аорті [Гавриш А. С., 1997, 2005], при надмірних фізичних навантаженнях у стегновій артерії [Кремінська І. Б., 2006].

У тварин, які перебували на атерогенному раціоні, суттєво збільшується вміст у плазмі крові загального ХС (у щурів з 1,53 до 2,78 ммоль/л, р<0,001, у кролів - з 1,34 до 5,34 ммоль/л, р<0,001). Крім того, як у щурів, так і у кролів відмічається зменшення ХС-акцепторної функції ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ) (через зниження їх концентрації у плазмі крові), що, як відомо, є одним із механізмів накопичення ХС у мембранах клітин крові, аорти і міокарда [Климов А.Н., Никульчева Н.Г., 1999; Ляшенко В.П., 2003] і сприятливим фактором для розвитку ендотеліальної дисфункції.

Зміни рівнів загального ХС і холестерину ЛПВЩ у плазмі крові супроводжуються зростанням вмісту вільного ХС у плазматичних мембранах клітин міокарду та ендокарду. У міокарді вміст вказаного ліпіду збільшується на 12,4 % (р<0,01), в ендокарді - на 13,0 % (р<0,01). Порівняльна характеристика зрушень у ліпідному спектрі дозволяє нам зробити висновок, що накопичення цього ліпіду має місце як у плазматичних мембранах ендотелію ендокарду, так і у відповідних структурах ендотеліоцитів капілярів міокарду.

Крім виражених порушень у ліпідному спектрі мембранних структур клітин міокарду та ендокарду, у таких тварин у серцевому м'язі відбуваються зміни вмісту досліджуваних ПГ. Так, у щурів, які знаходилися на атерогенному раціоні, рівень ТхА2 в міокарді у порівнянні з контрольними даними зростає на 63,1 % і не компенсується адекватним збільшенням продукції ПГІ2, оскільки його вміст зростає тільки на 18,6 %. Такий дисбаланс у концентрації різних груп ПГ є передумовою вазоконстрикції коронарних артерій і підвищення тромбогенного потенціалу крові у судинах мікроциркуляторного русла міокарда [Panteghini M., 2004; Arehart E. et al., 2007]. Поряд з цим, зміни вмісту ПГІ2 в ендокарді, ТхА2 і ПГІ2 у міокарді та їх співвідношення у плазмі крові цієї групи експериментальних тварин є невірогідними.

Значні порушення балансу ліпідів у крові та в структурах ендо- та міокарду, збільшення у них вмісту тромбоксану А2 проявляються вираженими ознаками ушкодження ендотеліоцитів серця, які характеризуються збільшенням циркулюючих у крові ендотеліальних тілець на фоні незначної активності в них 5'-нуклеотидази. Якщо кількість ендотеліальних тілець (за фактором Віллебранда) збільшується у 6,7 рази, то активність 5'-нуклеотидази зростає тільки у 3,5 рази. Отже, при атерогенному раціоні на поверхні ендотеліальних тілець синтез аденозину сповільнюється. Поряд з цим, пригнічується синтез ендотеліоцитами ендокарду лівого шлуночка та самими ендотеліальними тільцями ПГІ2, вміст якого, зокрема у ендотеліальних тільцях, зменшується у 1,7 рази (р<0,02). Цим самим створюються додаткові умови для коронароспазму та тромбоутворення.

Наявність ушкодження ендотеліоцитів ендокарду та мікросудин міокарду підтверджується морфологічними методами дослідження. Аналіз мазків-відбитків з ендокарду правого і лівого шлуночків засвідчує збільшення в них клітинних структур у порівнянні з контролем у 2,6 та 2,7 рази відповідно.

Вивчивши функціональні та структурні ознаки розвитку ЕД під впливом окремо взятих стресу та атерогенного раціону, ми дослідили морфо-функціональні особливості цих ознак за умов поєднаної дії обох патогенних факторів і відмітили цілий ряд його якісних та кількісних відмінностей.

У першу чергу такі відмінності стосуються особливостей проявів активації САС. Відмічено, що поєднання вищезгаданих факторів веде до збільшення концентрації у крові адреналіну і норадреналіну відповідно на 13,4 % і 18,0 % (у порівнянні з впливом одного тільки ЕБС), тоді як вміст дофаміну практично не змінюється. На нашу думку такий ефект обумовлюється тим, що атерогенний раціон, який передує стресу, викликає помітну активацію САС і призводить до вичерпання катехоламінових резервів та підвищення активності катехолруйнуючих ферментів (моноамінооксидази, катехолоксиметилтрансферази). Тому, на такому фоні вплив стресового фактора на САС є вже менш ефективним.

Дещо інший характер при поєднанні стресу і атерогенного раціону, у порівнянні з дією кожного із цих факторів зокрема, носять зміни в спектрі нейтральних ліпідів плазматичних мембран ендотеліоцитів ендокарда і дрібних судин міокарда. За таких умов вміст вільного ХС у міокарді зростає на 23,2, у ендокарді - на 32,4 %, що на 19,4 і 16,2 % перевищує аналогічні показники при впливі тільки стресу. Водночас, в ендокарді відбувається підвищення на 32,3 % вмісту і етерифікованого ХС. Крім того, в досліджуваних структурах цих тварин збільшується накопичення ВЖК, концентрація яких у міокарді зростає на 104,0, в ендокарді - на 57,9 %, тоді як при дії тільки стресу їх рівень у міокарді підвищується на 62,5 %, а в ендокарді - на 36,8 %. Ендогенним джерелом ВЖК при цьому, як стверджують окремі автори [Геннис Р., 1997, Климов А.Н. и соавт., 1999], можуть бути фосфоліпіди, ТАГ та ефіри ХС. Виходячи з цих даних, можна стверджувати, що стрес на фоні атерогенного раціону є надзвичайно небезпечним, оскільки супроводжується накопиченням у плазматичних мембранах клітин ендокарда і міокарда вільного ХС та ВЖК, що є одним із молекулярних механізмів їх ушкодження. Крім того, необхідно відмітити, що стресові ситуації є причиною виникнення ендогенної ГХЕ, яка разом з екзогенною поглиблює свій ушкоджуючий ефект [Пшенникова М.Г., 2000; Ляшенко В.П., 2003].

Підвищення вмісту ВЖК у досліджуваних структурах супроводжується зростанням концентрації вільної арахідонової кислоти, із якої під впливом циклооксигеназ синтезуються ПГ. Але синтез цієї групи біологічно активних речовин під впливом атерогенної дієти та стресу має виражені особливості і значно відрізняється від такого при впливі тільки стресу. Так, на відміну від стресу, коли в ендокарді і міокарді синтез ПГІ2 підсилюється, то при поєднанні тригодинної стрес-реакції із атерогенним раціоном вміст цього простагландину знижується: у міокарді - на 40,0 %, в ендокарді - на 13,9 % (р<0,01). Поряд з цим, за таких умов різко зростає продукція тромбоцитами міокарда ТхА2. Наприклад, якщо після 0,5 год впливу стресора на здорових тварин вміст цієї сполуки у міокарді збільшується в 1,6 рази (р<0,001), то при його поєднанні з атерогенною дієтою - у 2,2 рази. Після впливу тригодинного стресу цей показник є ще вищим. На фоні вираженого пригнічення синтезу ПГІ2 ендотеліоцитами і підвищення продукції ТхА2 тромбоцитами характерним для стресу у поєднанні з атерогенним раціоном є виражене збільшення ТхА2/ПГІ2 індексу, який опосередковано характеризує стан мікроциркуляції. Якщо в контрольній групі він становить 0,55, то за згаданих умов при півгодинному стресі - 0,84 (р<0,001), одногодинному - 1,17 і тригодинному - 1,37. Звідси можна зробити висновок, що при впливі стресу на фоні ГХЕ створюються сприятливі умови для вазоконстрикції та підвищення тромбогенного потенціалу крові, що, в свою чергу, призводить до виражених розладів мікроциркуляції не тільки у серцевому м'язі, а і в інших органах [Гавриш А.С., 1999; Малая Л.Т., Корж А.Н., 2000; Какауридзе Н. Г., 2001].

Зрушення в ліпідному складі плазматичних мембран ендотеліоцитів серця і дисбаланс у системі простагландинів при поєднаному впливі обох патогенних факторів супроводжуються змінами з боку маркерів ЕД, зокрема, різко підвищується вміст у плазмі крові тромбомодуліну і фактора Віллебранда. Відмічено, що у порівнянні з тваринами, які піддавалися дії тільки стресу, рівень тромбомодуліну зростає на 17,6 % (р<0,05), а фактора Віллебранда - на 49,7 %. На 38,0 % підвищується активність 5ґ-нуклеотидази. Крім того, в умовах атерогенного раціону стрес-реакція сприяє збільшенню кількості в крові циркулюючих ендотеліальних тілець та злущених ендотеліоцитів. Зокрема, за фактором Віллебранда цей показник зростає у 2,5 рази, за тромбомодуліном - у 2,7 рази. Однак, при цьому в згаданих клітинних структурах суттєво (на 24,2 %) знижується активність 5'-нуклеотидази і сповільнюється (на 33,7 %) синтез ПГІ2. Зменшення утворення аденозину та простацикліну на поверхні ендотеліальних тілець є передумовою для їх взаємодії з тромбоцитами і запуску внутрішнього механізму зсідання крові [Arehart E. et al., 2007; Banditeelli S. et al., 2007].

Підсилення деструктивних змін та десквамації ендотеліоцитів при дії стресу в умовах атерогенної дієти підтверджується електронномікроскопічно та аналізом мазків-відбитків з ендокарда шлуночків (рис. 1).

Так, якщо після гострого тригодинного стресу кількість злущених ендотеліоцитів у мазках-відбитках з ендокарду правого і лівого шлуночків зростає у 4,3 рази, то на фоні ГХЕ їх кількість збільшується відповідно у 6,4 та 6,5 рази. При цьому у полі зору мікроскопа зустрічаються скупчення 20 і більше ендотеліоцитів, що вказує на можливе їх відшарування цілими пластами. Вищеописані процеси є ще одним механізмом тромбоутворення та розладів гемомікроциркуляції.

У значній мірі про механізми ушкоджуючого впливу стресу та атерогенного раціону на ендотеліоцити серця із розвитком вираженої ендотеліальної дисфункції можна судити по результатах їх фармакокорекції (рис.2). Встановлено, що використання L-aргініну паралельно з атерогенною дієтою, чи його введення перед впливом стресу відповідно в 1,4 рази (р<0,001) і у 1,2 рази (р<0,05) обмежує у експериментальних тварин десквамацію ендотеліоцитів ендокарда, тоді як його застосування при поєднанні цих двох факторів є неефективним (р>0,5).

Рис 1. Ступінь ураження ендотелію ендокарда шлуночків щурів при ЕБС (3 год), ускладненому ГХЕ.

* - вірогідність змін порівняно з контролем (p<0,05)

На нашу думку, така дія L-аргініну реалізується через два основні механізми, які початково пов'язані зі збільшенням утворення в клітинах оксиду азоту (NO). По-перше, ця сполука має здатність активувати в ендотеліоцитах цитоплазматичну гуанілатциклазу, що призводить до збільшення концентрації цГМФ і, відповідно, до зменшення внутрішньоклітинної концентрації іонів кальцію та, в кінцевому результаті, пригнічення кальцієвих механізмів ушкодження клітин. По-друге, NO знижує функціональну активність тромбоцитів, пригнічує їх адгезію та агре-гацію, чим попереджується ураження ендотеліоцитів [Bцger R.H., Bode-Bцger S.M., 1996]. Крім того, є дані про здатність NO попереджувати зрушення показників прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу та функціонування мітохондрій [Посохова К.А., 2002; Юзьків М.Я. та ін., 2003].

Результати досліджень з використанням ряду інших лікарських препаратів дозволяють стверджувати, що у патогенезі пошкоджень ендотелію серця і розвитку його дисфункції в умовах стресу, атерогенного раціону та їх поєднання приймають участь декілька складових компонентів. Серед них основним механізмом, через який реалізуються стресові пошкодження є стимуляція адренорецепторів катехоламінами з подальшою участю іонів кальцію. Визначальна роль при цьому належить в-адренорецепторам, у меншій мірі - б-адренорецепторам.

Рис. 2. Ступінь злущення ендотеліоцитів ендокарда лівого шлуночка щурів при ЕБС, ГХЕ та їх поєднанні за умов застосування L-аргініну.

* - вірогідність змін порівняно з тваринами, яким не застосовували L-аргінін (p<0,05)

Прийти до такого висновку нам дозволило використання в-адреноблокатора пропранололу, б-адреноблокатора фентоламіну та блокатора Са2+-каналів фіноптину. При цьому нами відмічено, що найкращими цитопротекторними властивостями щодо ендотелію ендокарда щурів володіють пропранолол та фіноптин, зменшуючи десквамацію клітин при стресі на 63,7 і 48,8 %, а при поєднанні стресу і атерогенної дієти - на 52,1 і 26,7 % відповідно. Фентоламін зменшує десквамацію ендотеліоцитів в обох згаданих групах тварин на 16,1 та 15,5 % (р<0,02). Пропранолол і фіноптин мають найкращий ефект у стабілізації вмісту в ендокарді та міокарді ВЖК. Фентоламін при поєднанні обох патогенних чинників статистично вірогідно обмежує збільшення концентрації ВЖК тільки у міокарді. Зменшення кількості циркулюючих у крові ендотеліальних тілець (за фактором Віллебранда) є максимальним при застосуванні фіноптину і вираженим після введення пропранололу. Мінімальні позитивні ефекти стосовно кількості ендотеліальних тілець спостерігаються в умовах використання фентоламіну. Незначним цитопотекторним впливом володіє антиоксидант простенон, а індометацин, як блокатор циклооксигеназ, за даних умов відіграє негативне значення.

Таким чином, у результаті проведених нами досліджень встановлено, що емоційно-больовий стрес, атерогенний раціон та їх поєднання супроводжуються значними структурними змінами ендотеліоцитів та розвитком вираженої ЕД. Найбільш суттєвими механізмами розвитку таких процесів є наступні. По-перше, активація САС та токсичний вплив надлишку катехоламінів на фізіологічні системи організму реалізується переважно через в-адренорецептори. По-друге, зміни ліпідного складу мембранних структур ендотеліоцитів ендокарду і капілярів міокарду, що проявляється накопиченням у них вільного ХС та ВЖК. По-третє, дисбаланс у простациклін- та тромбоксансинтезуючих системах досліджуваних структур (особливо при поєднанні обох факторів) і створення сприятливих умов для вазокострикції і зростання тромбогенного потенціалу крові, наслідком чого є розлади мікроциркуляції в серці. Описані функціональні розлади мають відповідні морфологічні еківаленти, крайніми проявами яких є мікроклазматоз, утворення ендотеліальних тілець та десквамація ендотеліоцитів.



ВИСНОВКИ

У дисертації проведено екпериментальне обґрунтування і нове вирішення наукової задачі, яка стосується механізмів розвитку дисфункції ендотелію серця під впливом емоційно-больового стресу та аліментарної гіперхолестеринемії.

В умовах стрес-реакції, атерогенного раціону та їх поєднання спостерігається дисбаланс у тромбоксан- та простациклінсинтезуючій системах. При впливі тільки стресового фактора підвищення вмісту тромбоксану А2 у серцевому м'язі та плазмі крові у певній мірі компенсується підсиленням продукції ендотелієм простацикліну. Вплив обох чинників супроводжується вираженою перевагою синтезу тромбоксану А2 над синтезом простацикліну та значним збільшенням тромбоксан-простациклінового індексу, що є одним із проявів розвитку ендотеліальної дисфункції.

В умовах емоційно-больового стресу у міокарді та ендокарді збільшується вміст вільних жирних кислот та вільного ХС відповідно на 62,5 і 36,8 % та 4,1 і 13,9 %. При атерогенному раціоні в обох досліджуваних структурах підвищується концентрація вільного ХС у 1,1 рази, а у крові зменшується вміст ХС ліпопротеїнів високої щільності у 1,2-1,4 рази. При емоційно-больовому стресі у поєднанні з атерогенною дієтою рівень ХС і вільних жирних кислот зростає у ендокарді відповідно на 32,4 і 104,0 %, у міокарді - на 23,2 і 57,9 %.

Під впливом стресового фактора у крові зростає концентрація маркерів ендотеліальної дисфункції (фактора Віллебранда - у 2,1 рази, тромбомодуліну - в 1,7 рази) та підвищується активність 5'-нуклеотидази в 1,6 рази, що є прямим відображенням збільшення кількості у крові циркулюючих ендотеліальних тілець. При атерогенній дієті з ендотеліальними маркерами відбуваються аналогічні зміни, але активність 5'-нуклеотидази знижується. В умовах стрес-реакції на фоні атерогенного раціону зміни концентрації у крові фактора Віллебранда та тромбомодуліну, як і кількість циркулюючих ендотеліальних тілець, є максимально вираженими. У цих тільцях суттєво знижується активність 5'-нуклеотидази та сповільнюється синтез простацикліну.

Вживання експериментальними тваринами L-aргініну паралельно з атерогенною дієтою або його введення перед стресовим впливом обмежує десквамацію клітин ендотелію ендокарда в 1,2-1,4 рази. У випадку поєднаної дії стресу та атерогенного раціону застосування цього препарату є неефективним.

В умовах стрес-реакції та атерогенного раціону розрізняється два типи пошкодження ендотеліоцитів ендокарду та мікросудин серця. Перший тип є більш раннім і характеризується локальним набряком ендотеліоцитів, утворенням плазмолемою люменальної поверхні багаточисленних вип'ячувань, які подалі відшаровуються від клітин і циркулюють в крові у вигляді ендотеліальних тілець. Другий тип ураження є більш пізнім і проявляється відшаровуванням ендотеліоцитів від базальної мембрани та їх злущенням. При поєднанні стресу та атерогенної дієти такі типи ушкодження ендотелію є максимально вираженими.

Найбільш вираженим цитопротекторним впливом на ендотеліоцити ендокарду та інтими мікросудин міокарду при дії досліджуваних патогенних факторів володіють в-адреноблокатори (пропранолол) і блокатори Са2+- каналів (фіноптин). Позитивний ефект б-адреноблокатора фентоламіну і антиоксиданта простенону є незначним.

Суттєву роль в обмеженні стресових пошкоджень серця відіграють простагландини. Введення перед стрес-реакцією блокатора циклооксигеназ індометацину, що веде до пригнічення синтезу цих біологічно активних сполук, проявляється збільшенням кількості циркулюючих у крові ендотеліальних тілець та підсиленням десквамації ендотеліоцитів ендокарду.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Лучко І. М. Активація гідролізу нейтральних ліпідів в серцевому м'язі у ранній фазі гострого емоційного стресу / І. П. Герелюк, І. М. Лучко // Галицький лікарський вісник. - 1999. - Т. 6, № 4. - С. 32-33. Особистий внесок здобувача: літературний пошук, проведення частини експериментальних досліджень, статистична обробка отриманих даних, оформлення статті.

2. Лучко І. М. Співвідношення між вмістом катехоламінів і простагландинів у крові та ступенем ураження ендотеліоцитів ендокарда лівого шлуночка при гострому емоційно-больовому стресі / І. М. Лучко // Галицький лікарський вісник. - 2000. - Т. 7, № 3. - С. 73-75.

3. Лучко І. М. Деякі аспекти порушення мікроциркуляції в серцевому м'язі щурів при емоційно-больовому стресі, ускладненому гіперхолестеринемією / В. А. Левицький, І. М. Лучко, Н. Г. Міхєєва // Буковинський медичний вісник. - 2002. - Т. 6, № 2-3. - С. 135-137. Особистий внесок здобувача: проведення частини експериментальних досліджень, статистична обробка результатів.

4. Лучко І. М. Система циклічних нуклеотидів та вміст деяких ейкозаноїдів у серцевому м'язі щурів при гострому емоційно-больовому стресі / І. М. Лучко, В. А. Левицький // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения. Труды Крымского государственного медицинского университета им. С.И. Георгиевского. - 2006. - Т. 142, ч. 3. - С. 94-96. Особистий внесок здобувача: літературний пошук, проведення експериментальних досліджень, статистична обробка результатів.

5. Лучко І. М. Цитопротективна дія L-аргініну по відношенню до ендотелію ендокарда лівого шлуночка щурів при емоційному стресі, гіперхолестеринемії та їх поєднаному впливі / І. М. Лучко // Галицький лікарський вісник. - 2006. - Т. 13, № 3. - С. 50-51.

6. Лучко І. М. Деякі прояви ендотеліальної дисфункції в умовах емоційного стресу та аліментарної гіперхолестеринемії / І. М. Лучко // Експериментальна та клінінічна фізіологія і біохімія. - 2008. - № 2 (42). - С. 13-17.

7. Лучко І. М. Біохімічні та морфологічні прояви ендотеліальної дисфункції ендокарда і судин міокарда при емоційно-больовому cтресі у поєднанні з гіперхолестеринемією / В. А. Левицький, І. М. Лучко // Фізіологічний журнал. - 2008. - Т. 54, № 5. - С. 75-80. Особистий внесок здобувача: проведення частини експериментальних досліджень, статистична обробка результатів, оформлення статті.

8. Лучко І. М. Фармакологічна корекція пошкоджень ендотелію серця в умовах емоційно-больового стресу, ускладненого гіперхолестеринемією / І. М. Лучко // Фундаментальна медицина - практиці охорони здоров'я : наук.-практ. конф., 5-6 червня, 2008 р. : зб. наук. праць співробітників НМАПО ім. П. Л. Шупика. - К., 2008. - Вип. 17, кн. 3. - С. 292-298.

9. Лучко І. М. Ураження ендотеліоцитів ендокарду шлуночків при емоційному стресі / І. М. Лучко // 29-а обласна наук. конф. молодих вчених-медиків, 15-16 квітня, 1997 р. : тези доп. - Івано-Франківськ, 1997. - С. 4.

10. Лучко І. М. Ендотеліальні тільця в крові при патології серцево-судинної системи / І. П. Герелюк, І. М. Лучко, В. І. Герелюк // Фізіологічний журнал. - 1998. - Т. 44, № 4. - С. 65-66. (Матеріали пленуму наукового товариства патофізіологів України, присв'яченого 90-річчю від дня народження чл.-кор. АМН СРСР, проф. Зайка М. Н., 20-22 травня, 1998 р. : тези доп.). Особистий внесок здобувача: аналіз літературних джерел, статистична обробка отриманих даних.

11. Лучко І. М. Вплив аліментарної гіперхолестеринемії на вміст нейтральних ліпідів і синтез простацикліну та тромбоксану А2 у серці щурів / І. М. Лучко, В. А. Левицький, Н. Г. Міхєєва, М. Я. Дручків // Фізіологічний журнал. - 2002. - Т. 48, № 4. - С. 99-100. (Матеріали пленуму наукового товариства патофізіологів України, 19-21 вересня, 2002 р. : тези доп.) Особистий внесок здобувача: проведення частини експериментальних досліджень, участь в оформленні тез.

12. Лучко І. М. Зміна складу нейтральних ліпідів ендокарда щурів при емоційному стресі, ускладненому гіперхолестеринемією / І. М. Лучко // Актуальні питання експериментальної та клінічної медицини : міжнар. наук.-практ. конф. студентів, вчених, лікарів та викладачів, присв'ячена Дню науки в Україні, 25-26 квітня, 2007 р. : тези доп. - Суми, 2007. - С. 22.

13. Лучко І. М. Гідроліз нейтральних ліпідів в серцевому м'язі щурів при дії емоційно-больового стресу в умовах гіперхолестеринемії / І. М. Лу-чко, В. А. Левицький // Довкілля і здоров'я : всеукр. наук.-практ. конф., 26-27 квітня, 2007 р. : тези доп. - Тернопіль, 2007. - С. 35. Особистий внесок здобувача: проведення експериментальних досліджень, статистична обробка результатів, оформлення тез.

14. Лучко І. М. Вміст тромбомодуліну та фактора Віллебранда в плазмі крові і ендотеліальних тільцях у кроликів при гострому емоційно-больовому стресі / І. М. Лучко, В. А. Левицький // ІХ з'їзд Всеукраїнського лікарського товариства, 10-12 травня, 2007 р. : тези доп. - Вінниця, 2007.- С. 312. Особистий внесок здобувача: літературний пошук, проведення експериментальних досліджень, статистична обробка отриманих даних.

15. Лучко І. М. Фармакологічна корекція вмісту вільних жирних кислот у ендокарді і міокарді щурів в умовах емоційно-больового стресу, ускладненого гіперхолестеринемією / І. М. Лучко // Сучасні методичні підходи до аналізу стану здоров'я : ІІ-а всеукр. наук.-практ. конф, 17-18 березня, 2008 р. : тези доп. - Луганськ, 2008. - С. 11.



АНОТАЦІЯ

Лучко І.М. Механізми порушення функції і структури ендотеліоцитів ендокарда та мікроциркуляторного русла міокарда при емоційному стресі, гіперхолестеринемії і їх поєднанні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.04 - патологічна фізіологія. - Одеський державний медичний університет МОЗ України. - Одеса, 2009.

Дисертація присвячена дослідженню ліпідного спектру крові, ендо- та міокарду, активності простациклін- і тромбоксансинтезуючої систем, маркерів ендотеліальної дисфункції (тромбомодулін, фактор Віллебранда, 5'-нуклеотидаза) та морфологічних змін ендотелію серця під впливом емоційно-больового стресу, аліментарної гіперхолестеринемії і їх поєднання.

Вплив гострого стресу на ендотелій ендокарда та мікроциркуляторного русла міокарда характеризується зростанням активності простациклін- і тромбоксансинтезуючої систем, збільшенням вмісту в клітинах вільного холестерину і вільних жирних кислот, утворенням ендотеліальних тілець та повною десквамацією окремих ендотеліоцитів.

Гіперхолестеринемія супроводжується накопиченням холестерину у плазматичних мембранах ендотеліоцитів серця. Синтез тромбоксану А2 переважає над синтезом простацикліну. Гіперхолестеринемія потенціює дію емоційно-больового стресу, проявом чого є збільшення кількості ендотеліальних тілець, посилення процесу десквамацї ендотеліоцитів та зростання вмісту в крові маркерів ендотеліальної дисфункції.

Ключові слова: ендотелій, ендокард, міокард, стрес, гіперхолестеринемія.



АННОТАЦИЯ

Лучко И.Н. Механизмы нарушения функции и структуры эндотелиоцитов эндокарда и микроциркуляторного русла миокарда при эмоциональном стрессе, гиперхолестеринемии и их сочетании. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.03.04 - патологическая физиология. - Одесский государственный медицинский университет МЗ Украины. - Одесса, 2009.

Диссертация посвящена исследованию липидного спектра крови, эндо- и миокарда, активности простациклин- и тромбоксансинтезирующих систем, отдельных маркеров эндотелиальной дисфункции (тромбомодулин, фактор Виллебранда, 5'-нуклеотидаза) и морфологических изменений эндотелия сердца при воздействии эмоционально-болевого стресса (ЭБС), алиментарной гиперхолестеринемии (ГХЕ) и их сочетания.

Установлено, что ЭБС оказывает повреждающее действие на эндотелий эндокарда и сосудов миокарда, что сопровождается целым рядом морфофункциональных расстройств. Во-первых, в результате резкой активации симпатоадреналовой системы и многократного повышения концентрации в крови катехоламинов, происходит повреждение плазматической мембраны эндотелиоцитов, в результате чего развивается микроклазматоз, частичное или полное отслоение клеток от базальной мембраны и их слущивание. Это подтверждается данными световой и электронной микроскопии, а также результатами исследования уровня маркеров эндотелиальной дисфункции, в частности, возрастанием содержания в крови простациклина (ПГІ2) в 3,8 (р<0,001) раза, тромбомодулина, фактора Виллебранда (соответственно в 1,7 и 2,1 раза (р<0,001) по сравнению с контрольными животными, а также повышением активности 5'-нуклеотидазы (в 1,6 раза). Во-вторых, острый ЭБС ведёт к изменениям в спектре нейтральных липидов плазматических мембран клеток миокарда и эндокарда крыс, основной характеристикой которых является увеличение в упомянутых структурах содержания свободного холестерина (ХС) (на 4,1, р>0,05 и 13,9 %, р<0,001 соответственно) и свободных жирных кислот (62,5 и 36,8 %, р<0,001), параллельное уменьшение этерифицированного ХС и триацилглицеринов (в миокарде - 23,0, (р<0,001) и 2,7 %, (р>0,05), в эндокарде - 17,7 и 11,2 %, р<0,05). И, в-третьих, действие стрессора сопровождается возрастанием активности простациклин- и тромбоксансинтезирующих систем, что проявляется активацией синтеза ПГІ2 в эндотелиоцитах сосудов сердечной мышцы и эндокарда в ответ на увеличение продукции тромбоцитами тромбоксана (ТхА2). Указанные изменения коррелируют с длительностью стресс-реакции.

...