Комплексне лікування зубо-щелепних аномалій у дітей з корекцією процесів адаптації та моделювання у кістковій тканині щелеп

Размещено на http://www.allbest.ru/

[Введите текст]

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА

«ІНСТИТУТ СТОМАТОЛОГІЇ АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ»

УДК (616-08.031.81+616.314+616.716):612.394.2

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Комплексне лікування зубо-щелепних аномалій у дітей з корекцією процесів адаптації та моделювання у кістковій тканині щелеп

14.01.22 - стоматологія

Одеса - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Державній установі «Інститут стоматології АМН України», м. Одеса.

Науковий консультант:

доктор медичних наук, професор Дєньга Оксана Василівна,

Державна установа «Інститут стоматології АМН України», м. Одеса,

завідувач відділення стоматології дитячого віку

Офіційні опоненти:

- доктор медичних наук, старший науковий співробітник Терешина Тетяна Петрівна, Державна установа «Інститут стоматології АМН України», м. Одеса, завідувач лабораторії гігієни порожнини рота;

- доктор медичних наук, доцент Смаглюк Любов Вікентіївна, Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія» МОЗ України, м. Полтава, професор кафедри післядипломної освіти лікарів-стоматологів;

- доктор медичних наук, професор Дорошенко Світлана Іванівна, Медичний інститут Української асоціації народної медицини, м. Київ, завідувач кафедри ортопедичної стоматології та ортодонтії

Захист відбудеться «21» вересня 2009 р. о 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.563.01 в Державній установі «Інститут стоматології АМН України» за адресою: 65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська,11.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державної установи «Інститут стоматології АМН України» (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська,11).

Автореферат розісланий «20» серпня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Ю.Г. Чумакова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За останні три десятиліття спостерігається тенденція до росту частоти зубо-щелепних аномалій (ЗЩА) у дітей, що обумовлено дією стійких патогенетичних механізмів, які утримують стабільно високий рівень поширеності в популяції. Ці механізми пов'язані з факторами екологічного, генетичного характеру, погіршенням здоров'я жінок і дітей: високою частотою ускладненого перебігу вагітності і пологів, ростом хронічних захворювань, відносним зростанням частоти вродженої і спадкової патології (Хорошилкина Ф.Я., 1999; Аболмасов Н.Г. с соавт., 2000; Дистель В.А., Сунцов В.Г., Вагнер В.Д., 2001; Боловина Я.П., 2002; Дхуаи Хатем Бен, Руденко М.М., 2003; Чепик Е.А. с соавт., 2007; Stahl F., Grabowski R., Wigger K., 2003).

Використання сучасних незнімних апаратів (брекет-систем), особливо у період постійного прикусу, докорінно змінило підхід до лікування зубо-щелепних аномалій, ефективність якого підтверджується даними літератури (Аюпова Ф.С., Агимегова О.А., 2000; Герасимов С.Н., 2002; Арсенина О.И. с соавт., 2003; Гарбацевич Н.А., 2004; Персин Л.С., 2004; Маклвфлин Р., Беннет Д., Тревези Х., 2005; Вильямс С., 2006; Фліс П.С., 2007; Sakai А., Thompson W.J., 1999; Pandis N., Bourauel C., 2007). Проте низка досліджень свідчать, що ортодонтичне лікування сучасними незнімними апаратами порушує гомеостаз ротової порожнини, погіршує гігієнічний стан органів і тканин ротової порожнини, знижує функціональну резистентність твердих тканин зубів, а також може сприяти запальним процесам тканин, які оточують зуби (Слабковская А.Б. с соавт., 2001; Даньков Н.Д., 2003; Улитовский С.Б., 2003; Головко Н.В., Аль Хатіб Шаді, 2004; Денисова Ю.Л., Наумович С.А., 2004; Деньга О.В. с соавт., 2004; Шумінська Т.А., 2005; Лихота К.М., Мельник І.В., 2007; Kocsis A., Kocsis G., 1997; Hobson R.S., Clark J.D., How U.K., 1998; Spencer R.J., Haria S., Evans R.D., 1999).

Відомо, що ортодонтичне переміщення зубів відбувається в результаті резорбції і новоутворення кісткової тканини, які стимулюються адекватно регулюючими силами тиску і натягу. Разом з тим, інші тканини періодонту також зазнають посиленої перебудови, яка регулюється характером локальної дії сил: в окремих ділянках періодонта проходить посилений синтез і (або) резорбція колагенових волокон та інших його компонентів. Саме процеси безперервної перебудови забезпечують адаптацію кісткової тканини до функціональних навантажень, які постійно змінюються, як в стінках зубної альвеоли, так і в підтримуючій кістці альвеолярного відростка (Хорошилкина Ф.Я., 1999; Наумович С.А., Крушевский А.Е., 2000).

Раніше проведені дослідження свідчать, що кісткова тканина постійно змінюється за рахунок процесів росту, моделювання (формування), ремоделювання і репарації. Механізми репарації і ремоделювання функціонують протягом всього життя і є основою функціональної адаптації кісткової тканини у постійно змінному "зовнішньому механічному полі". Ремоделювання починається в ембріональному періоді, а також у відповідь на зміни метаболізму кісткової тканини будь-якої етіології (Риггз Б.Л., Мелтон Л.Д., 2000). У наш час розглядають два можливих варіанти передачі механічних сигналів до остеокластів: 1) механічні сили діють безпосередньо на механорецептори остеокластів і (або) преостеокластів; 2) механічний стрес впливає на остеокласти опосередковано через остеобласти або хондроцити. Про перевагу другого шляху говорять дані про наявність на остеобластах механочутливих іонних каналів. Певну роль у ремоделюванні кістки відіграють динамічні електричні потенціали, які виникають у кістці внаслідок п'єзоефекту при механічній деформації компонентів екстраклітинного матриксу. На жаль, механізми цієї регуляції вивчаються недостатньо інтенсивно (Щепеткин А.И., 1976; Зацепин С.Т., 2001).

Аналіз літератури (Регирер С.А. с соавт., 2000; Корнилов Н.В., Аврунин А.С., 2001) показав, що механочутливість кісткової тканини - це прерогатива кісткових клітин, в основному остеоцитів. Механічними стимулами можуть бути зовнішні сили і «власна напруга», яка виникає у клітині у процесі взаємодії з позаклітинним матриксом. Головним регулятором механочутливості клітин і кісткової тканини в цілому є іони Са²⁺ і їх переміщення в транспортній системі кістки. Структура, фізико-механічні характеристики і композиційний склад кісткової тканини (за співвідношенням органічної і мінеральної фаз і води) тісно корелюють між собою. Однак, цих досліджень недостатньо для вирішення проблем, з якими зустрічаються ортодонти під час лікування дітей.

У доступній літературі, як вітчизняній, так і зарубіжній, зустрічаються лише поодинокі повідомлення про результати досліджень процесів адаптації і ремоделювання кісткової тканини під час ортодонтичного лікування. Доцільним є і вивчення механізмів моделювання кісткової тканини, і реакції організму на застосування ортодонтичних сил під час лікування зубо-щелепних аномалій, адже саме під дією ортодонтичних сил, які являють собою багатоплановий стрес для організму, порушуються процеси ремоделювання. Вивчення цих порушень та можливості профілактики і корекції їх в процесі ортодонтичного лікування є актуальною задачею стоматології дитячого віку і ортодонтії.

Актуальним є подальше вивчення процесів адаптації в порожнині рота у динаміці лікування зубо-щелепних аномалій з урахуванням довготривалого застосування незнімних апаратів.

Доцільним і актуальним є пошук методик визначення рівня функціональних реакцій організму і стану неспецифічної резистентності, зокрема у ротовій порожнині, і можливості їх корекції, для визначення оптимальних термінів початку ортодонтичного лікування та тактики його проведення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану 4 НДР Інституту стоматології АМН України, м. Одеса: «Удосконалити лікування та профілактику рецидивів захворювань тканин пародонту та карієсу в осіб із зниженою неспецифічною резистентністю» (шифр АМН 055.04, № ДР 0104U000866); «Вивчення епідеміології основних стоматологічних захворювань у дітей України у взаємозв'язку з біогеохімічними факторами оточуючого середовища» (шифр АМН 041.01, № ДР 0101U001324); «Дослідити протеолітичні механізми лікувально-профілактичної дії остеотропних препаратів при стоматологічній патології» (шифр АМН 053.04, № ДР 0104U000865). Дисертант є відповідальним виконавцем НДР ДУ «Інститут стоматології АМН України» «Розробити методи корекції кісткового метаболізму при проведенні лікувально-профілактичних заходів у дітей з карієсом зубів, флюорозом, захворюваннями тканин пародонту та зубо-щелепними аномаліями» (шифр АМН 067.07, № ДР 0107U000907).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження - обґрунтування концепції підвищення ефективності комплексного лікування зубо-щелепних аномалій у дітей незнімними апаратами шляхом корекції рівня функціональних реакцій організму до початку і протягом активного періоду лікування та направленого моделювання кісткової тканини щелеп.

Для досягнення поставленої мети визначено наступні завдання:

1. Вивчити частоту і структуру зубо-щелепних аномалій у дітей 6 -17 років різних регіонів України.

2. Дослідити мінеральну щільність кісткової тканини у дітей різних регіонів України за допомогою ультразвукової денситометрії і ехоостеометрії.

3. Вивчити вплив остеотропних і адаптогенних препаратів на процеси остеогенезу в кістковій тканині щелеп в експерименті на тваринах.

4. Розробити модель ортодонтичного переміщення зубів в експерименті на тваринах.

5. Вивчити морфологічні зміни тканин, які оточують зуб, на моделі ортодонтичного переміщення зубів у щурів.

6. Розробити в експерименті на тваринах комплекс методів регуляції моделювання кісткової тканини і корекції адаптаційних процесів під час ортодонтичного переміщення зубів.

7. Визначити стан функціональних реакцій у дітей 12-14 років із зубо-щелепними аномаліями.

8. Розробити і обґрунтувати алгоритм обстеження дітей і запропонувати маркери визначення функціонального стану і неспецифічної резистентності організму до початку ортодонтичного лікування.

9. Провести клініко-лабораторне обґрунтування методів регуляції моделювання кісткової тканини під час ортодонтичного переміщення зубів і корекції адаптаційних процесів у динаміці лікування ЗЩА у дітей.

10. Розробити рекомендації комплексного лікування ЗЩА у дітей у період постійного прикусу (12-15- річні діти).

Об'єкт дослідження - процеси моделювання (ремоделювання) кісткової тканини щелеп у динаміці ортодонтичного лікування у дітей та на моделі ортодонтичного переміщення зубів у тварин.

Предмет дослідження - вплив загальних і місцевих чинників на стан функціональних реакцій в порожнині рота дітей із ЗЩА, зміни в тканинах пародонту і альвеолярній кістці у процесі ортодонтичного переміщення зубів та шляхи впливу на процеси моделювання кісткової тканини на різних етапах комплексного лікування зубо-щелепних аномалій і деформацій.

Методи дослідження: епідеміологічні - для вивчення частоти ЗЩА, стану твердих тканин зубів і пародонту та гігієни порожнини рота; експериментальні на тваринах - для дослідження механізмів моделювання кісткової тканини альвеолярних відростків і вивчення ефективності дії адаптогенів та остеотропних препаратів під час ортодонтичного переміщення зубів; клінічні - обстеження хворих з використанням індексної оцінки стану твердих тканин зубів, пародонту, гігієни порожнини рота; рентгенологічні; біометричні; лабораторні - для визначення гомеостазу ротової рідини дітей, комплексної оцінки зарядового стану букального епітелію, спектроколориметричного дослідження твердих тканин зубів і пародонту; біохімічні - для оцінки стану мінерального обміну і метаболізму кісткової тканини, рівня функціональних реакцій у ротовій порожнині та оцінки впливу адаптогенів і остеотропних препаратів; остеоденситометрія і ехоостеометрія - для вивчення структурно-функціонального стану кісткової тканини; статистичні. аномалія щелепний остеогенез мінеральний

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше, на підставі сучасних клінічних, біохімічних і біофізичних досліджень, доведено необхідність призначення дітям із зубо-щелепними аномаліями адаптогенів до початку ортодонтичного лікування для корекції адаптаційних процесів в організмі та адаптогенів і остеотропних препаратів після фіксації незнімних апаратів для регулювання направленого моделювання кісткової тканини у динаміці активного періоду лікування.

В експерименті на моделі аліментарної остеодистрофії у щурів вперше встановлено, що максимальне збільшення мінеральної щільності стегнової кістки і товщини її компактного шару відбувається після застосування комплексу препаратів - кальциум Д, імуно-тон, цинктерал. Біохімічні дослідження переконливо показали, що дія цинктерала переважно направлена на стимуляцію функціональної активності остеобластів (підвищення активності лужної фосфатази і загальної протеолітичної активності), застосування кальциум Д та імуно-тона пригнічує активність остеокластів (гальмування активності еластази і кислої фосфатази). Поєднане введення композиції цих препаратів сприяє одночасній нормалізації активності маркерних ферментів остеобластів і остеокластів, що дозволяє попередити порушення функціональної і структурної організації кісткової тканини внаслідок неповноцінного харчування.

Вперше в експерименті на моделі ортодонтичного переміщення зубів у щурів за допомогою ортодонтичної закриваючої пружини (Патент на корисну модель № 21033 від 15.02.2007 р.) встановлено необхідність попереднього підвищення неспецифічної резистентності організму перед проведенням ортодонтичного переміщення зубів з подальшою активацією остеогенезу у кістковій тканині щелеп після ортодонтичного втручання шляхом застосовування адаптаційно-остеотропного комплексу.

За результатами морфологічного дослідження тканинних комплексів щелеп під час ортодонтичного переміщення зубів у щурів вперше встановлено, що під дією ортодонтичної сили у кістковій тканині навколо зуба, який переміщується, відбуваються процеси її моделювання, які відрізняються від фізіологічного ремоделювання і не подібні на репаративну регенерацію кістки.

Вперше встановлені вікові ступені мінералізації кісткової тканини скелета за даними ультразвукової денситометрії (Т-показник) у результаті епідеміологічного обстеження дітей 6-17 років різних регіонів України та показано кореляційний зв'язок BUA з антропометричними показниками і SOS (r = 0,42-0,49), та частотою зубо-щелепних аномалій.

За результатами комплексної оцінки клінічних, біометричних, біохімічних, біофізичних і рентгенологічних досліджень дітей із ЗЩА, а також антропометричних вимірювань діагностичних моделей їх щелеп, визначені маркери функціонального стану і резистентності організму до початку ортодонтичного лікування, встановлені ступені тяжкості деформації зубних рядів (Патент на корисну модель № 32404 від 12.05.2008 р.) та розроблений спосіб визначення зміни положення зубів у динаміці ортодонтичного лікування (Патент на корисну модель № 27433 від 25.10.2007 р.).

Розроблено й обгрунтовано схеми лікувально-профілактичних заходів корекції адаптаційних реакцій організму і направленого моделювання кісткової тканини під час ортодонтичного лікування дітей з нормальним і низьким рівнем функціональних реакцій (Висновок за заявкою на винахід (корисну модель) № u 2009 03129 від 03.04.2009 р.).

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані основні напрямки і принципи комплексного лікування дітей з зубо-щелепними аномаліями і деформаціями, розроблена схема диференційного визначення стану функціональних реакцій до початку ортодонтичного лікування.

Розроблено, обґрунтовано і апробовано у клініці схему застосування адаптогенів і остеотропних препаратів у динаміці ортодонтичного лікування дітей.

Проаналізована доцільність використання денситометричних досліджень при плануванні лікування незнімними ортодонтичними апаратами у дітей і підлітків. Розроблені і запропоновані до використання у повсякденній практиці алгоритми обстеження пацієнтів з зубо-щелепними аномаліями.

Запропонована методика визначення ступеня тяжкості деформацій зубних рядів за результатами антропометричних вимірювань діагностичних моделей (Патент на корисну модель № 32404 від 12.05.2008 р.).

Проаналізована інформативність і об'єктивність маркерів визначення функціональних реакцій організму у дітей із зубо-щелепними аномаліями і розроблені рекомендації їх використання у повсякденній практиці.

Розроблені профілактично-лікувальні комплекси для підвищення резистентності організму перед початком ортодонтичного лікування і стимуляції процесів моделювання кісткової тканини у динаміці апаратурного лікування зубо-щелепних аномалій у дітей із застосуванням адаптогенів і остеотропних препаратів упроваджені у клінічну практику відділення стоматології дитячого віку і ортодонтії ДУ «Інститут стоматології АМН України», м. Одеса, кафедри стоматології дитячого віку ОДМУ, Одеської обласної клінічної стоматологічної поліклініки. Способи визначення ступеня тяжкості деформації зубних рядів і визначення відстані (величини проміжку) між зубами при їх ортодонтичному переміщені упроваджені у навчальний процес кафедр стоматології дитячого віку ДДМА, ДонНМУ ім. М. Горького, ВНМУ ім. М.І. Пирогова, ІФДМУ, ЛНМУ ім. Данила Галицького, ЛДМУ, ОДМУ, кафедр ортопедичної стоматології ЛНМУ ім. Данила Галицького і ОДМУ.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно виконано патентно-інформаційний пошук по темі дисертації, сформульовані мета і завдання роботи, обґрунтовано вибір методів дослідження. Особисто дисертантом проведені всі клінічні дослідження, обстеження і лікування хворих, забір клінічного матеріалу (ротової рідини, мазків з слизової оболонки порожнини рота), аналіз отриманих результатів, їх статистична обробка, підготовка усіх публікацій, формування висновків роботи, практичних рекомендацій, оформлення і написання дисертації.

Експериментальні дослідження на тваринах виконані при особистій участі автора у віварії ІС АМН України (зав. - І.В.Ходаков); морфологічні дослідження - у лабораторії морфології Інституту очних хвороб та тканевої терапії ім. В.П. Філатова АМН України (д.мед.н., проф. В.В. Вітт); біохімічні дослідження ротової рідини хворих, сечі, крові, біоптатів кістки і тканин пародонту тварин - в лабораторії біохімії відділу біотехнології ІС АМН України (зав. лаб. - к.б.н., с.н.с. О.А.Макаренко). Ультразвукову денситометрію проводили у відділені стоматології дитячого віку ІСАМН України (зав. - д.мед.н., проф. О.В.Дєньга).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації викладені у вигляді лекцій і доповідей та обговорені на: І Міжнародній конференції «Актуальні проблеми ортодонтії» (Львів, 2000); Міжнародній науково-практичній конференції "Епідеміологія основних стоматологічних захворювань" (Івано-Франківськ, 2004); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання дитячої стоматології та ортодонтії» (Одеса, 2005); V Міжнародній науково-практичній конференції (Мінськ, 2006); конференції «Біофізичні стандарти та інформаційні технології в медицині» (Одеса, 2006); Міжнародній науково-практичній конференції «Ортодонтія - перспектива стоматології» (Полтава, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції «Стоматологічне здоров'я - дітям України» (Київ, 2007); науково-практичній конференції з міжнародною участю «Досягнення та перспективи розвитку сучасної стоматології» (Одеса, 2008); ІІІ (Х) з'їзді Асоціації стоматологів України (Полтава, 2008); Ювілейній міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання сучасної стоматології» (Львів, 2008); Ювілейній міжнародній науково-практичній конференції «Стоматологія - вчора, сьогодні і завтра, перспективи і напрямки розвитку» (Івано-Франківськ, 2009); конференції «Наукові та практичні аспекти індивідуальної та професійної гігієни порожнини рота у дітей та дорослих» (Одеса, 2009).

Публікації. Основні наукові та прикладні результати дисертаційної роботи опубліковані у вигляді 46 наукових праць, серед них 26 статей у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 3 статті у журналах, 13 тез у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій, з'їздів. Отримано 4 патенти на корисну модель і 1 висновок про подання заявки на корисну модель до Державного департаменту інтелектуальної власності.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 367 сторінках принтерного тексту (з них 306 стор. основного тексту) і складається із вступу, аналітичного огляду літератури, опису об'єктів і методів дослідження, 6 розділів власних досліджень, аналізу й узагальнення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаної літератури, що містить 544 джерела, з них 153 - іноземних авторів. Роботу проілюстровано 96 таблицями і 87 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріали і методи дослідження. Для вирішення поставленої мети і завдань роботи проведено клінічні, експериментальні і лабораторні дослідження.

Клінічні методи дослідження. Діагностику зубо-щелепних аномалій та деформацій проводили на основі клінічного обстеження хворих, яке включало збір анамнезу, зовнішній огляд, огляд обличчя, його симетрію, пропорційність розвитку щелеп, положення губ, виразність носо-губних і підборідкових складок, ступінь відкривання рота та тип дихання. Обстеження скронево-нижньощелепних суглобів проводилось шляхом зовнішньої і внутрішньої пальпації. При внутрішньоротовому огляді визначали стан твердих тканин зубів і пародонту, положення зубів в зубних рядах, форму та розміри зубних рядів та їх співвідношення. Ортодонтичний діагноз встановлювався у відповідності до класифікацій Калвеліса, Енгля та Хорошилкіної (Персин Л.С., 1996; Хорошилкина Ф.Я., 1999). Стан твердих тканин зубів оцінювали за індексами КПВ і КПВп. Стан тканин пародонту визначали за допомогою проби Шиллера-Писарєва, індексів РМА, CPITN. Гігієнічний стан ротової порожнини визначали з використанням індексів Silness-Loe, Stallard (Хоменко Л.А., 2000).

Під час епідеміологічних обстежень оглянуто 1700 дітей у віці 6-17 років у Львівській, Волинській, Київській, Дніпропетровській, Луганській, Одеській, Полтавській областях України та АР Крим. Стан функціональних реакцій визначено у 123 пацієнтів, які звернулись за ортодонтичною допомогою. Комплексне лікування зубо-щелепних аномалій проведено 95 пацієнтам 12-14 річного віку.

Антропометричні методи дослідження. При вивченні діагностичних моделей щелеп визначали аномалії розмірів зубів і зубних рядів, розташування зубів, форму зубних рядів. Виявляли порушення співвідношення зубних рядів у трьох взаємно перпендикулярних напрямках. При вимірюванні штангенциркулем діагностичних моделей щелеп визначали в міліметрах наступні розміри та їх співвідношення: мезіо-дистальні розміри коронок зубів; довжину переднього відрізку верхньої і нижньої зубних дуг (за Korkhaus); ширину зубних рядів (за Pont); лонгитудинальну довжину зубного ряду визначали за методом Нансе (Nance) (Персин Л.С., 1996).

Рентгенологічні методи дослідження. Усім пацієнтам, які звернулись за ортодонтичною допомогою (123 дитини у віці 12-14 років), проведено ортопантомографію для визначення: співвідношення коронок зачатків постійних зубів з коренем поряд розміщених постійних зубів; аномалії числа; кількості і розташування ретенованих зубів; напрямку прорізування зачатків постійних зубів і ступеня їх розташування; співпадіння середньої лінії між центральними верхніми і нижніми різцями; взаємовідносин зубних рядів у вертикальному і мезіо-дистальному напрямках справа та зліва; корпусного зміщення сусідніх зубів або їх нахилу, вертикального переміщення зубів, розміщених на протилежному боці; тісного розташування постійних різців і іклів, що прорізались, та їх зачатків; „віялоподібного” розміщення різців верхньої і нижньої щелеп; кутів нахилу повздовжніх осей постійних зубів, що прорізались, і їх зачатків по відношенню до площини, перпендикулярної середині площини обличчя; ступеня формування коренів постійних зубів; симетричності розвитку нижньої та верхньої щелеп (Нетцель Ф., Шульц К., 2006; Ославський О.М.,2005)

Біофізичні методи дослідження. Для оцінки структурно-функціонального стану кісткової тканини скелета проводили ультразвуку денситометрію за допомогою денситометра "Sonost 2000" (Корея), визначаючи: ШПУ (SOS) - швидкість поширення ультразвуку в м/с; ШОУ (BUA) - широкосмугове ослаблення ультразвуку в дБ/мГц; ІМ (BQI) - індекс міцності кісткової тканини в %; T-score - критерій порівняння із здоровими дорослими людьми у віці 20 років. Дослідження мінеральної щільності кісткової тканини щелеп проводили за допомогою ехоостеометра "ЭОМ-01Ц".

Оцінку стабільності рН ротової рідини (рН) проводили за методом Дєньги О.В. із співав. (1995).

Комплексна оцінка зарядового стану клітин букального епітелію (КБЕ) проводилась за методом Дєньги О.В. із співавт. (1997).

Спектроколориметричні дослідження для визначення мінералізаційних процесів у твердих тканинах зубів і стану мікрокапілярного русла крові слизової оболонки ясен проводились за методом Дєньги О.В. із співав. (1999).

Біохімічні методи дослідження. Біохімічний аналіз проводили у рідкій частині ротової рідини дітей для визначення деяких біохімічних показників, які можуть свідчити про ступінь розвитку патологічного стану або про ефективність лікувально-профілактичних заходів. Ротову рідину збирали ранком натще у центрифужні пробірки протягом 5 хв. Зберігали до проведення аналізів при t -20⁰ С. Перед дослідженням проби розморожували при кімнатній температурі, центрифугували при 3,5 тис.об/хв. протягом 15 хв.

У ротовій рідині визначали вміст білка (Lowry О.Н. et al., 1951), активність еластази (Visser L., 1972), активність кислої фосфатази (КФ) (Левицкий А.П. с соавт., 1973), вміст малонового диальдегіду (МДА) (Стальная И.Д., Гаришвили Т.Г., 1977), активність каталази (Каролюк М.А. с соавт., 1988), супероксиддисмутази (СОД) (Чевари С. с соавт., 1985). У сироватці крові визначали концентрацію кальцію і фосфору (Розенберг П.А., Бялко Н.К., 1969), загальну протеолітичну активність (ЗПА) (Барабаш Р.Д., Левицкий А.П., 1973) і вміст інгібитора трипсина (ІТ) (Левицкий А.П., 1974). У гомогенатах альвеолярної кістки вивчали активність лужної і кислої фосфатаз (Левицкий А.П. с соавт., 1973, 2005, 2006), у стегновій кістці додатково - вміст кальцію і фосфору. У сечі щурів визначали вміст глікозаміногліканів (ГАГ), оксипроліну (ОП) і креатинину (Кузьмичева Н.И., 1984; Осадчук М.А., 1978). Для оцінки ступеня обсіменіння порожнини рота визначали активність уреази і показник ступеня дисбактеріоза (СД), який вираховується як відношення відносної активності уреази до відносного вмісту лізоциму у ротовій рідині (Комаров Ф.И. с соавт., 2001).

Біохімічний аналіз ротової рідини дітей проводили на шести етапах спостережень: вихідний (під час формування груп); перед фіксацією ортодонтичних апаратів; через 1 місяць після фіксації апаратів; через 3 місяці після фіксації апаратів; через 4 місяці після фіксації апаратів; через 6 місяців після фіксації апаратів.

Експериментальні дослідження. Проведено 3 експерименти, в яких використано 150 білих щурів лінії Вістар стадного розведення обох статей.

Для визначення найефективнішого остеотропного препарату експеримент проведено на 70 самках щурів лінії Вістар стадного розведення у віці 9 місяців масою 309-364 г. на моделі аліментарної остеодистрофії. Тварини були поділені на шість груп: 1 - інтактний контроль, щурів утримували на дієті віварію (ДВ); 2 - контроль, на неповноцінній дієті (НД) без введення препаратів; 3 - НД + введення кальциум Д 1,3 мг/кг; 4 - НД + введення імуно-тона 1,8 мг/кг; 5 - НД + введення цинктерала 10 мг/кг; 6 - НД + введення композиції у вище вказаних дозах. Препарати вводили кожний день per os у вигляді водяної суспензії. Експеримент тривав 2 місяці. У щурів обох груп виділяли стегнову, велику гомілкову, плечові кістки, а також нижню щелепу для визначення їх щільності. Крім того, у тварин досліджуваних груп, які отримували препарати, виділяли стегнові кістки для оцінки їх щільності, товщини стінки діафізу і товщини компактного шару в стінці діафізу. Іншу стегнову кістку виділяли для біохімічного визначення активності кислої і лужної фосфатаз, загальної протеолітичної активності, активності катепсинів і еластази.

Для вивчення морфологічних змін у кістковій тканині у динаміці ортодонтичного лікування відтворено модель ортодонтичного переміщення зубів (МОПЗ) у 20 щурів 4-місячного віку, які знаходились на дієті віварію. Тваринам проводили наркоз (тіопентал) і за допомогою ортодонтичної лігатури фіксували закриваючу пружину до першого верхнього моляру і до верхніх різців.

Морфологічно вивчено 20 тканинних комплексів, які складались із верхнього моляру, м'яких тканин, які були навколо нього, і альвеолярних відростків. Тварини були поділені на 4 групи (по 5 щурів у кожній групі) в залежності від термінів виведення з експерименту: через 3 дні після фіксації ортодонтичного апарату; через 7 днів; через 14 днів і через 21 день. Висічений комплекс вказаних структур фіксували у 10% нейтральному формаліні, декальцинували. Матеріал заливали у парафін, а зрізи фарбували гематоксилін- еозином і за Ван-Гізоном. Всього досліджено 80 об'єктів.

Для вивчення адаптогенної і остеотропної ефективності препаратів на моделі ортодонтичного втручання проведено експеримент на 60 самцях щурів лінії Вістар стадного розведення 6-місячного віку, масою 285-341 г. Тварини були поділені на 5 груп по 12 щурів у кожній: 1 група - інтактний контроль; 2 група - модель ортодонтичного переміщення зубів (МОПЗ); 3 група - кверцетин 150 мг/кг за 14 днів до МОПЗ; 4 група - глюкозамін сульфат (Дона) - 150 мг/кг, цинктерал 10 мг/кг та кальциум Д 1,3 мл/кг після МОПЗ на 21 день; 5 група - кверцетин 150 мг/кг за 14 днів до МОПЗ, глюкозамін сульфат (Дона) - 150 мг/кг, цинктерал 10 мг/кг та кальциум Д 1,3 мл/кг після МОПЗ на 21 день. Препарати кверцетин, глюкозамін сульфат, цинктерал та кальциум Д вводили за схемою кожний день per os у вигляді водяної суспензії. Щурам інтактної групи і контрольної з моделлю ортодонтичного переміщення зубів вводили воду. У сечі кожний день протягом трьох діб визначали вміст глікозаміногліканів, оксипроліну і креатинину. Середні значення вираховували за результатами трьох діб. Збирали сироватку крові, виділяли верхні щелепи для біохімічного аналізу. У гомогенатах кісткової тканини проводили визначення активності КФ і ЩФ, ЗПА, еластази. В другій частині кісток визначали концентрацію кальцію і неорганічних фосфатів. У сироватці крові проводили визначення ЗПА і вміст інгібітору трипсину (ІТ), а по співвідношенню ІТ/ЗПА опосередковано судили про рівень неспецифічної резистентності організму.

Схеми комплексного лікування хворих. Комплексне лікування зубо-щелепних аномалій включало використання незнімних ортодонтичних апаратів (брекет-системи). Після завершення активного лікування, у ретенційному періоді, використовувались знімні або незнімні ретейнери. Усім пацієнтам до початку ортодонтичного лікування проводили санацію порожнини рота і професійну гігієну порожнини рота, навчали правилам індивідуальної гігієни.

Пацієнтам, у яких за попередніми дослідженнями визначили нормальний рівень функціональних реакцій, призначали: до фіксації брекетів - кверцетин (2 г на добу протягом 10 днів); через місяць після фіксації брекетів - глюкозамін сульфат (Дона) (1,5 г на добу 4 тижні), кальциум Д (15 мл на добу 4 тижні), цинктерал (2 таблетки (248 мг) на добу 4 тижні) і 1 раз у 6 місяців - кверцетин (2 г на добу 10 днів).

Пацієнтам із зниженим рівнем функціональних реакцій призначали: до фіксації брекетів - лецитин (5г на добу 4 тижні), імуно-тон (20 мл на добу 10 днів); після фіксації брекетів - кверцетин (2 г на добу 20 днів); через місяць після фіксації брекетів - глюкозамін сульфат (Дона) ( 1,5 г на добу 4 тижні), кальциум Д (15 мл на добу 4 тижні), цинктерал (2 таблетки на добу 4 тижні) і кожних 3 місяці - кверцетин (2 г на добу 4 тижні) і аплікації корвитином протягом 10 хв 1 раз на добу.

Статистичні методи. Усі одержані результати оброблені варіаційно-статистичними методами аналізу з використанням t-критерію Ст'юдента. Дані вважали достовірними при рівні значущості 0,95, тобто Р<0,05.

Результати дослідження та їх обговорення. Епідеміологічні обстеження дітей 6-17 років, які проведені у різних регіонах України, свідчать про високу поширеність зубо-щелепних аномалій у всіх вікових періодах. У дітей 6-7 річного віку частота ЗЩА коливається від 41,4 % ( схід) до 93,5 % (центр), у 12 річних - від 40,0 % (захід) до 96,7% (центр), у віці 15 років - від 43,4 % (захід) до 93,0 % (схід).

Високі показники поширеності та інтенсивності карієсу зубів виявлено у всіх вікових групах обстежених дітей. У дітей 6-7 річного віку поширеність карієсу зубів знаходилась в межах від 70,9 % до 96,7 %, а інтенсивність - від 2,6±0,19 зубів до 6,71±0,63 зубів (за індексом кп+КПВ), у 12 річному віці - від 53,8 % до 93,3 %, КПВ - від 1,37±0,12 до 3,33±0,2 зубів, і у 15 річному віці - від 63,0 % до 96,7 %, КПВ - від 2,03±0,20 до 6,0±0,61 зубів.

Аналізуючи стан гігієни порожнини рота і захворюваність тканин пародонту у дітей різних регіонів України, не вдалося виявити певних закономірностей, пов'язаних із місцем проживання: з віком у більшості дітей гігієнічний стан ротової порожнини покращувався, тоді як пародонтальні показники погіршувались переважно у дітей 12-річного віку.

Дослідження мінеральної щільності кісткової тканини у дітей ультразвуковою денситометрією показало, що достовірної різниці значень не виявлено як у хлопців, так і у дівчат. Проте у хлопців 7-річного віку з Волині і Дніпропетровська швидкість ультразвуку була дещо вищою, тоді як у жителів м. Львова, м. Одеси і смт. Щебетовки була нижчою і практично однаковою. У 12- річному віці значення швидкості проходження ультразвуку значно не відрізнялись. У 15-річному віці показники SOS зросли у дітей усіх населених пунктів, хоча у хлопців смт. Щебетовка і у дівчат м. Одеси значення практично не змінились, що свідчить про недостатні темпи мінералізації кісткової тканини у цих дітей.

Широкосмугове ослаблення ультразвуку (BUA), як показник не тільки мінеральної щільності, але і кількості, розмірів й просторової орієнтації трабекулярної кісткової тканини, має особливе значення у визначенні ступеня формування кістки у дітей. У 7-річному віці значення BUA у хлопців були дещо вищими у порівнянні із дівчатами, хоча значних і достовірних гендерних коливань не виявлено. У 12-річному віці значення широкосмугового ослаблення ультразвуку у дітей зростає, що свідчить про формування кісткової тканини і особливо про її структуризацію. Така ж тенденція спостерігається і у 15-річних дітей. Проте відмічається незначна затримка у формуванні структури кістки у дітей м. Дніпропетровськ.

При аналізі показників якості кістки (BQI) у дітей усіх вікових періодів не вдалося виявити певних відмінностей, або закономірностей, які б характеризували процеси формування кісткової тканини у залежності від регіону проживання або статі обстежених.

Ступінь мінералізації кісткової тканини оцінювали за показником Т- score. У 7-річних дітей усіх регіонів України визначається низька мінеральна щільність кісткової тканини. До 12-річного віку спостерігається підвищення мінеральної щільності кістки як у дівчат, так і у хлопців, проте у хлопців м. Дніпропетровськ і у дівчат м. Одеси і м. Дніпропетровська значення T-score зросли незначно і практично відповідали значенням 7-річних дітей, що свідчить про затримку формування кісткової тканини. У 15-річному віці у мешканців м. Львова, смт. Іваничі (Волинь), смт. Щебетовка (Крим) показники T-score наближались до норми. У хлопців м. Дніпропетровська і у дівчат м. Одеси і м. Дніпропетровська, подібно до результатів у 12-річних, відмічається затримка формування кісткової тканини. Аналіз результатів дослідження під час епідеміологічного обстеження дітей 6-17 річного віку за допомогою ультразвукового денситометра «Sonost 2000» за показником T-score дозволив запропонувати межі коливання мінеральної щільності кісткової тканини для дітей різного віку (оскільки, у заводських параметрах денситометра не введено вікових значень за критерієм порівняння, показник Z-score не аналізувався, показник T-score оцінювався за параметрами денситометра, тому визначення "остеопенія" і "остеопороз" стосовно дітей трактували, як інтенсивність мінералізації кісткової тканини) (табл.1).

Таблиця 1 Інтенсивність формування кісткової тканини (МЩКТ) у дітей і підлітків

Аналізуючи результати ехоостеометричних досліджень вимірювання швидкості проходження ультразвукової хвилі через альвеолярну кістку під час епідеміологічних обстежень, ми не виявили вікових закономірностей зміни показників швидкості УЗ-хвиль, особливо у період змінного прикусу. У сформованому постійному прикусі помітні певні тенденції до збільшення швидкості проходження звуку через кісткову тканину щелеп, що свідчить про зростання щільності кісткової тканини

Експериментальне дослідження найефективнішого остеотропного препарату на моделі аліментарної остеодистрофії показало, що після двомісячного вживання щурами раціону, який дефіцитний за вмістом кальцію, фосфору і білку, зменшення щільності кісток мало достовірний характер: у стегновій на 8,6 % , великогомілковій - на 10,6 %, плечовій - на 9,6 %, нижній щелепі - на 5,7 % та її альвеолярному відростку - на 6,7 %. Лікування аліментарної остеодистрофії у щурів препаратами імуно-тон або цинктерал не змінило щільності цільної стегнової кістки. Збільшення щільності стегнової кістки і товщини компактного шару, знижених внаслідок дефіциту аліментарних факторів, зареєстровано тільки після профілактики остеодистрофії щурів препаратом «Кальциум Д» (на 5,5 %) або композицією вищеперерахованих препаратів (на 6,0 %). Через 2 місяці після утримання тварин на раціоні з дефіцитом кальцію і фосфору встановлено достовірне зниження активності КФ у кістковій тканині на 25,9 % (p<0,05). Введення щурам окремо кальциум Д, імуно-тона або цинктерала суттєво не вплинуло на цей показник. Відновлення нормального рівня активності КФ до 16,05+1,54 нкат/г у кістковій тканині було зареєстровано тільки після профілактики остеодистрофії у щурів композицією препаратів (18,04+1,56 нкат/г у щурів на дієті віварію) (р>0,05).

Біохімічний аналіз показав суттєве, у 2,5 рази (р<0,05), збільшення активності ЛФ в кістковій тканині щурів, які отримували дієту, неповноцінну за вмістом кальцію, фосфору і амінокислот. Профілактичне введення імуно-тону або цинктералу не зменшило активність ЛФ. Найефективнішими препаратами, які знижують надмірну активність ЛФ при остеодистрофії у щурів, виявились кальциум Д і композиція всіх препаратів, які зменшили у кістковій тканині щурів цей показник до рівня здорових тварин.

Дисбаланс процесів мінералізації, а саме активності кісткових фосфатаз при аліментарній остеодистрофії у щурів, демонструє співвідношення ЛФ/КФ. У здорових щурів цей коефіцієнт дорівнює 5,6, а у тварин з аліментарним дефіцитом кальцію, фосфору і амінокислот - підвищується до 19,2. Приблизно однаково знижується коефіцієнт ЛФ/КФ у кістковій тканині щурів після профілактики кальциум Д або цинктералом (11,4 і 11,2, відповідно). В меншій мірі зменшилось це співвідношення після введення тваринам імуно-тону - до 14,7. А найнижчі значення ЛФ/КФ зареєстровані після застосування композиції препаратів .

Поряд з порушенням процесів мінералізації в кістковій тканині щурів при остеодистрофії установлено падіння ЗПА на 36,6 % (р < 0,05), що свідчить про зниження інтенсивності біосинтезу колагену кісткової тканини. Після застосування препарату «Кальциум Д» спостерігається тенденція до підвищення кісткової ЗПА. У кістковій тканині щурів, яким вводили цинктерал або композицію препаратів, встановлено підвищення ЗПА (209,6+21,7 нкат/г і 175,8+14,1 нкат/г, відповідно) до рівня, зареєстрованого у здорових тварин (202,1+19,8 нкат/г).

Неповноцінна дієта викликала достовірне підвищення активності катепсинів у кістковій тканині (р<0,05). Введення окремо всіх препаратів суттєво не вплинуло на цей показник, який залишався на високому рівні (р<0,05). Виключення склала тільки група щурів, яка отримувала композицію препаратів: активність катепсинів у кістковій тканині цієї групи тварин зменшилась до значення у здорових щурів (р >0,05).

Активність еластази у кістковій тканині на фоні остеодистрофії підвищується на 33 %. Застосування усіх препаратів, які вивчались, нормалізувало активність кісткової еластази (р<0,05), а значить, і оптимізувало резорбційні процеси в кістковій тканині щурів на фоні аліментарної остеодистрофії.

Експериментальне дослідження адаптогенної і остеотропної ефективності препаратів проведено на моделі ортодонтичного переміщення зубів (МОПЗ) у щурів. Загальна тривалість експерименту складала 35 днів.

Дослідження сироватки крові щурів показало, що ортодонтичне переміщення зубів приводить до достовірного підвищення ЗПА з 2,92+0,21 нкат/л до 4,28+0,37 нкат/л (р<0,002), що дозволяє розглядати ортодонтичне втручання в якості прозапального фактору, який негативно впливає на загальний стан організму. Якщо ж щурам за 14 днів до проведення ортодонтичного втручання вводили кверцетин, то у сироватці крові цих тварин ЗПА не змінювалась і відповідала рівню в інтактній групі. У сироватці крові щурів, які отримували після моделювання ортодонтичного переміщення зубів глюкозамін сульфат, цинктерал та кальциум Д, ЗПА знизилась несуттєво (р>0,2). При комплексній корекції, яка включала застосування адаптогену до МОПЗ і остеотропних препаратів після ортодонтичного переміщення зубів, рівень ЗПА (3,10+0,24 нкат/л) відповідав значенням у інтактних тварин.

Ортодонтичне переміщення зубів викликає суттєве (у 1,75 рази) підвищення ЗПА у кістковій тканині, що свідчить про інтенсифікацію утворення колагену у щелеповій кістці, на якій відтворювали МОПЗ. Попереднє введення кверцетину значно не вплинуло на ЗПА, і її рівень у кістковій тканині щелеп тварин був достовірно вищий, аніж у інтактних щурів (р<0,001). Ще більш високий рівень ЗПА був зареєстрований у щурів після МОПЗ і введення глюкозаміна сульфата, цинктерала та кальциум Д, хоча у цьому випадку активність протеаз була на рівні тварин, у яких відтворювали МОПЗ без введення препаратів (р<0,001 ).

Ортодонтичне переміщення зубів викликає резорбцію кісткової тканини, про що говорить збільшення активності еластази (р<0,02). Введення адаптогену перед МОПЗ суттєво не вплинуло на цей показник (0,05<р<0,1 і р>0,3), але коли після МОПЗ щурі отримували комплекс остеотропних препаратів, то активність еластази, яка характеризує рівень деградації колагену кісткової тканини, знижувалась до нормального рівня (р>0,3). Найнижчі значення активності еластази зареєстровані у кістковій тканині щелеп щурів, які отримували кверцетин перед МОПЗ, а потім глюкозамін сульфат, цинктерал та кальциум Д.

При МОПЗ співвідношення активності протеаз ЗПА до еластази (ЗПА/Е) підвищується, що свідчить про певну перевагу синтетичних процесів над резорбцією. У щурів, які отримували кверцетин перед МОПЗ, співвідношення ЗПА/Е практично не змінювалось, а після введення остеопротекторів - збільшилось в 1,3 рази. Попереднє застосування адаптогену до ортодонтичного втручання і наступне введення остеотропних препаратів щурам підвищувало коефіцієнт ЗПА/Е майже у 2 рази у порівнянні із щурами, яким відтворювали МОПЗ і не вводили препарати.

Порушення білкового обміну у кістковій тканині впливає на кількісний вміст глюкозаміногліканів (ГАГ) і оксипроліну (ОП), які виділялись із добовою сечею. Введення щурам глюкозаміна сульфату, цинктералу та кальциум Д або комплексного введення щурам адаптогену і остеопротекторів привело до достовірного зниження ГАГ і ОП у добовій сечі тварин.

Ортодонтичне втручання приводить також до збільшення активності маркерного ферменту остеобластів, лужної фосфатази (ЛФ), на 48,9 % і одночасного збільшення активності маркера остеокластів, кислої фосфатази (КФ) - на 87,1 %. Ефективну корегуючу дію на мінеральний обмін мало застосування комплексу остеотропних препаратів глюкозаміна сульфату, цинктералу та кальциум Д, оскільки активність КФ достовірно знизилась у порівнянні з 2 групою (р<0,02) і відповідала рівню у інтактних щурів (р>0,25) на фоні підвищення активності ЛФ (р<0,01). У кістковій тканині щелеп тварин, які отримували кверцетин перед МОПЗ, а потім глюкозамін сульфат, цинктерал та кальциум Д, активність ЛФ була на найвищому рівні, а активність КФ була такою ж низькою, як у інтактних щурів.

Ортодонтичне переміщення зубів незначно знизило, а попереднє введення кверцетину збільшило співвідношення ЛФ/КФ. Більш значне підвищення цього коефіцієнту, а значить і інтенсифікація процесів мінералізації у кістковій тканині щелеп, зареєстровані у тварин, які отримували після МОПЗ глюкозамін сульфат, цинктерал та кальциум Д. Співвідношення ЛФ/КФ підвищилось у 1,9-2,3 рази у порівнянні з відповідним значенням у тварин, яким проводили тільки МОПЗ.

Ортодонтичне переміщення зубів привело до достовірного зниження концентрації кальцію (р<0,001) у кістковій тканині щелеп і збільшення вмісту фосфатів (р<0,05). Проведення профілактичних і лікувальних заходів сприяло нормалізації рівня фосфатів у кістковій тканині цих тварин. А вміст кальцію у кістковій тканині щелеп щурів вдалось зберегти на рівні інтактної групи тільки після поєднаного застосування кверцетину і глюкозаміна сульфату, цинктералу та кальциум Д. Співвідношення Са/Р у кістковій тканині щелеп інтактних щурів відповідало загальновідомому і дорівнювало 1,69. МОПЗ викликало зменшення цього коефіцієнту до 1,02. Профілактика кверцетином або введення глюкозаміна сульфату, цинктералу та кальциум Д сприяє підвищенню коефіцієнту Са/Р. Найвиразніше підвищення Са/Р зареєстровано у кістці щелеп тварин, які отримували кверцетин і глюкозамін сульфат, цинктерал та кальциум Д.

Морфологічні дослідження. Мікроскопічно вивчено 20 тканинних комплексів верхньої щелепи щурів, які складались із верхнього моляру, м'яких тканин, які були навколо нього, і альвеолярних відростків щелеп. На 3-ій день після початку ортодонтичного переміщення верхнього моляру у тканинах, які оточують зуб, визначався крововилив, ознаки гострого запалення, яке характеризувалось набряком періодонта, повнокровними судинами, дифузним середнім ступенем виразності інфільтрації лімфоцитами і сегментоядерними лейкоцитами.

Через тиждень від початку ортодонтичного переміщення моляру у тканинах періодонту зберігались явища запалення, але ступінь виразності їх був незначний. При цьому різко збільшилась кількість сегментоядерних лейкоцитів. З'явились макрофаги і незрілі фібробласти. Частина кровоносних судин була облітерована. Будь-яких суттєвих змін твердих тканин зуба не визначалось. У деяких випадках з'являлись ознаки грануломатозного запалення і ділянки формування грануляційної тканини. Періодонтальна зв'язка видозмінилась. У місцях, де розвивалась дегенерація колагенових волокон, появились веретеноподібні і зіркоподібні форми фібробластів. Збільшилась кількість глюкозаміногліканів і з'явились ознаки фібрилоутворення. Виявлені ознаки резорбції кісткової тканини альвеолярних відростків. При цьому періодонтальна тканина атрофувалась. Зовнішні шари кісткових пластинок азурувалися і поверхня відростка стала нерівною. Кісткові пластинки стали базофільними. З протилежного боку (відсутній тиск на кісткову тканину) у результаті зміщення зуба утворився "простір", який заповняється незрілою волокнистою тканиною, яка містить велику кількість зіркоподібних і веретеноподібних клітин. З'явились багаточисленні тонкостінні кровоносні судини капілярного типу. Суттєвих змін кісткової тканини альвеолярного відростку не виявлено.

Через 14 днів у цьому місці появились ділянки інтенсивного синтезу фібробластами міжклітинної речовини, у результаті чого можна було побачити поля еозинофільної або базофільної гомогенної речовини. Саме у цих ділянках появились короткі і широкі пучки колагенових волокон, орієнтованих у різних напрямках. Колагенові волокна у подібних центрах щільно прилягали одне до одного, і між ними були відсутні клітинні елементи. Вогнища щільної волокнистої тканини були оточені крихкою волокнистою тканиною з великою кількістю судин і фібробластів. Можна також було побачити домішок лімфоцитів. При наявності вогнищ сформованих колагенових волокон були помітні певні зміни кісткової тканини альвеолярного відростка і періодонтальної зв'язки. Як така, зв'язка у цей проміжок часу була відсутня, оскільки відбувалась перебудова усього комплексу тканин. Прилягаючий до періодонту шар кісткової тканини дещо розпушувався, порушувалась звична орієнтація кісткових пластин.

На 21 день (3 тижні) у кістковій тканині, яка розташована у місці тиску зуба, процеси резорбції практично були завершені, і відмічалась ремодуляція кісткових пластин. Шар кісткової тканини коло зуба був орієнтований паралельно поверхні зуба. У більш глибоких шарах кісткові балочки були орієнтовані у різних напрямках, а простір між ними був виповнений кістковим мозком. Простір між альвеолярним відростком і зубом був заповнений волокнистою, яка містила судини, тканиною. Колагенові волокна цієї тканини не мали визначеної орієнтації. Ознаки запалення були мінімальні. З протилежного боку відмічались відкладання солей кальцію у раніше сформовані пучки колагенових волокон. При цьому кількість крихкої волокнистої тканини, яка оточувала ці вогнища остеогенезу, зменшувалась. Ознаки запалення також зникають. Між тканиною зуба і альвеолярним відростком поступово знову створювалась щільна тканина, яка наближалась за будовою до кісткової тканини.