Морфофункціональні особливості передміхурової залози людини та ссавців у віковому аспекті

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Міністерство охорони здоров'я України

Кримський державний медичний університет

ім. С.І. Георгієвського

14.03.09 - Гістологія, цитологія, ембріологія

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Морфофункціональні особливості передміхурової залози людини та ссавців у віковому аспекті

Євтушенко Валентина Михайлівна

Сімферополь - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Запорізькому державному медичному університеті МОЗ України.

Науковий консультант: доктор медичних наук, професор Сирцов Вадим Кирилович, Запорізький державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри гістології, цитології та ембріології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Троценко Борис Вікторович, Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського МОЗ України, професор кафедри гістології, цитології та ембріології;

доктор медичних наук, професор Пушкарь Михайло Степанович, Вінницький національний медичний університет ім. М.І.Пирогова МОЗ України, завідувач кафедри гістології, цитології та ембріології;

доктор медичних наук, професор Масловський Сергій Юрійович, Харківський національний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри гістології, цитології та ембріології.

Захист відбудеться 05.11.2008 р. о 13 год на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 52.600.02 при Кримському державному медичному університеті ім. С.І. Георгієвського МОЗ України (95006, м. Сімферополь, бульвар Леніна, 5/7).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгієвського МОЗ України (95006, м. Сімферополь, бульвар Леніна, 5/7).

Автореферат розісланий 02.10.2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Г.О. Мороз

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Функціональні морфологічні особливості передміхурової залози людини є важливою проблемою у зв'язку з розповсюдженням численних її захворювань, в патогенезі яких спостерігаються порушення специфічних і неспецифічних механізмів захисту.

Недостатність знань про морфофункціональні зміни передміхурової залози людини у віковому аспекті, і, загалом, практично відсутність досліджень, направлених на вивчення морфологічного субстрату місцевих імунних реакцій перешкоджає поглибленому вивченню статевих розладів і безпліддя у чоловіків, а також поширених в даний час її захворювань: гіпертрофії, аденоми, раку. Вказана патологія супроводжується статевою дисфункцією, діуретичними розладами, склеротичними змінами в передміхуровій залозі, викликає пониження працездатності і передчасну летальність. Особливий інтерес до вивчення передміхурової залози виник у зв'язку з тенденцією її тканин до посиленого росту, яке в літньому віці нерідко призводить до залозистої гіперплазії і карциноми (Б.В.Троценко, 1986; В.С. Дзюрак, В.І. Сапсай, А.І. Бойко, 2003; В.П. Олександров, М.І. Кремень, 2004).

Останніми роками дослідники розкрили основні поняття про морфологію і гістофізіологію простати, які зіграли важливу роль у вивченні її структури і функції (Г.Г. Автанділов, 1990; А.А. Гресь, В.І. Вощула, 1998; А.Ф. Возіанов, А.В. Люлько, 2001).

Недостатньо досліджено функціональні вікові особливості передміхурової залози людини у вітчизняній і зарубіжній літературі, тому її ембріогенез і вікові особливості не дозволяють сформулювати загальні закономірності морфогенезу і функціональних напрямів в онтогенезі людини, а також з'ясувати роль її епітеліальних, сполучних елементів і лімфоїдних утворень у формуванні неспецифічних і специфічних механізмів, які забезпечують захисні функції в нормі та патології.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є основною частиною НДР кафедр анатомії людини; гістології, цитології та ембріології; оперативної хірургії і топографічної анатомії; госпітальної педіатрії і НДЛ Запорізького державного медичного університету «Закономірності морфогенезу лімфоїдних органів в ранньому постнатальному періоді в нормі та після внутрішньочеревної антигенної стимуляції і способи корекції імунного дефіциту з допомогою імуномодуляторів» (№ держреєстрації 0194U008429), «Особливості морфогенезу органів лімфоїдної системи плодів та новонароджених після моделювання порушень в системі мати - плацента - плід» (№ держреєстрації 0103U003927).

Мета дослідження: Встановити вікові морфологічні особливості простати людини в пренатальному та постнатальному онтогенезі, їх роль у формуванні місцевої резистентності. З'ясувати зміни простати щурів після антигенного подразнення. передміхуровий віковий імуноглобулін

Досягнення цієї мети базувалося на вирішенні наступних задач:

1. Вивчити закономірності морфогенезу й функціональні особливості передміхурової залози людини в різні періоди пренатального онтогенезу.

2. Дослідити морфофункціональні особливості передміхурової залози на різних етапах постнатального онтогенезу людини.

3. Виявити реактивні особливості передміхурової залози щурів через 3-21 добу після введення імуноглобуліну.

4. На підставі отриманих данних встановити закономірності розвитку, становлення і інволюції простати людини в ході пре- і постнатального онтогенезу та розробити морфофункціональні критерії структурних компонентів передміхурової залози людини.

5. Виявити основні показники реактивних змін передміхурової залози після внутрішньом`язового введення імуноглобуліну.

Об'єкт дослідження: морфогенез передміхурової залози людини і ссавців.

Предмет дослідження: морфофункціональні особливості передміхурової залози людини та ссавців у віковому аспекті.

Методи дослідження: макроскопічні, гістологічні, гістохімічні, імуногістохімічні, електронно-мікроскопічні методи дослідження, а також статистичні методи.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційному дослідженні вирішено актуальне завдання у вивченні гістофункціонального стану і морфологічних структур передміхурової залози людини на всіх стадіях онтогенезу. За допомогою комплексно - методичних підходів встановлено ряд нових чинників:

Вперше дано уявлення про морфофункціональні показники передміхурової залози людини у віковому аспекті.

За допомогою функціонального аналізу встановлено міжтканинні зв'язки передміхурової залози, поглиблене вивчення яких відкриває новий напрям у розвитку фундаментальних досліджень в онтогенезі передміхурової залози людини.

Вперше сформульовано уявлення про критичні періоди розвитку органу, які характеризуються інтенсивним перебігом найважливіших морфогенетичних процесів, які забезпечують захисні механізми передміхурової залози в онтогенезі.

Вперше з'ясовано морфофункціональні показники лімфоїдних структур передміхурової залози людини у віковому аспекті.

Особливою новизною відрізняються дані, отримані завдяки імуногістохімічному методу дослідження за допомогою моноклональних антитіл, які є якісними показниками вікових змін тканинного складу та гістофізіологічних структур.

Проведена робота відкриває новий напрям подальшого вивчення вікових змін тканинного складу і гістофізіологічних структур передміхурової залози для розробки методів корекції патогенезу її захворювань.

Практичне значення отриманих результатів. Одержані дані відображають морфофункціональні особливості передміхурової залози людини у віковому аспекті, їх взаємозв'язки з іншими механізмами захисту і є морфологічною базою для розуміння як місцевих імунних реакцій в передміхуровій залозі, так і реакцій системного характеру.

Проведене дослідження на статевозрілих щурах дозволило з'ясувати окремі ланки імунологічної регуляції після введення антигена.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що рівень теоретичних узагальнень, пов'язаних з введенням в дослідження комплексного підходу, що включає гістологічні, імуногістохімічні, імуноморфологічні, морфометричні методи дослідження морфогенезу передміхурової залози, служить для розробки практичних завдань медицини.

Різний ступінь експресії PSA (простатспецифічний антиген), LSMA (маркер гладком`язового актину), маркер на AR (андрогенний рецептор), CD34 (маркер ендотелію судин), kі-67 (маркер проліферативної активності) є якісним показником вікових змін тканинного складу та гістофізіологічних структур залози може бути використаний для розробки методів корекції патогенеза її захворювань, а також при тестуванні стану імунної системи людини у клінічних дослідженнях. Основні положення дисертації впроваджені в навчальний процес і наукову роботу на кафедрах гістології, цитології та ембріології Харківського державного медичного університету, Ужгородського національного університету, на кафедрі топографічної анатомії, оперативної хірургії та загальної патології Запорізької академії післядипломної освіти, на кафедрах анатомії людини Дніпропетровської медичної академії, Сумського державного медичного університету, патологічної анатомії, урології, онкології і спеціалізованих лабораторій НДІ.

Особистий внесок здобувача. Дисертант самостійно виконала патентно-інформаційний пошук, визначила мету і завдання дослідження, методичні підходи, згідно з якими виконано вилучення та проведення матеріалу, отримання гістологічних зрізів, їх фарбування з використанням гістологічних, імуногістохімічних і морфометричних методів дослідження. Автором проведена статистична обробка отриманих результатів, оформлення їх у вигляді таблиць, графіків, мікрофотографій, проведений аналіз результатів, сформульовані основні положення роботи.

Автором самостійно написані всі розділи дисертації, зробила висновки і обґрунтувала практичні рекомендації, які були відображені в інформаційному листі.

Підготовка статей і оформлення дисертаційної роботи проведена автором самостійно. У наукових публікаціях за участю співавторів дисертанту належить основна частина виконаної роботи, насамперед, що стосується передміхурової залози.

Імуногістохімічні дослідження виконані на базі лабораторії кафедри патологічної анатомії Дніпропетровської державної медичної академії (зав. кафедри професор Шпонька І. С.).

Дисертант щиро вдячний керівникам та співробітникам Запорізького державного медичного університету за увагу до його досліджень та всебічну допомогу.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на з'їздах, конгресах, симпозіумах: на науковій конференції “Актуальні питання морфогенезу”, присвяченій пам'яті і 60-річчю з дня народження заслуженого діяча народної освіти України, доктора медичних наук, професора В.І. Проняєва, ( Чернівці, 2001), на конференції, присвяченій 100-річчю з дня народження професора Б.В.Альошина (Харьків, 2001), на конференції, присвяченій 100-річчю з дня народження найвидатнішого гістолога, засновника кримської ембріологічної школи, доктора медичних наук, професора Бориса Павловича Хватова ( Ялта, 2002), на III Національному Конгресі анатомів, гістологів, ембріологів і топографоанатомів України (Київ, 2002), на Міжнародній конференції “Мікроциркуляція в морфологічному та клінічному аспектах” (Івано-Франківськ, 2003), на Міжнародному конгресі “Розвиток в морфологічних, експериментальних та клінічних дослідженнях положень вчення В.М.Шевкуненка про індивідуальну мінливість будови тіла людини” (Полтава, 2003), на науково-практичній конференції морфологів “Роль імунної, ендокринної та нервової систем в процесах морфогенезу та регенерації” (Запоріжжя, 2003), на науково-практичній конференції “Сучасні аспекти медицини і фармації - 2004” (Запоріжжя, 2004), на Українській конференції з міжнародним представництвом “Нейроендокринні і імунні механізми регуляції гомеостазу в нормі та патології” (Запоріжжя, 2005).

Апробація дисертації проведена на спільному засіданні кафедр анатомії людини, гістології, цитології та ембріології Запорізького державного медичного університету.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 26 наукові праці. Серед них 22 в наукових професійних виданнях рекомендованих ВАК України, з яких самостійних 19 і 3 роботи в співавторстві. Одна робота - у закордонному виданні. За результатами дисертації видано інформаційний лист.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена російською мовою, на 288 сторінках машинопису і містить розділи: вступ, аналітичний огляд літератури, матеріали та методи досліджень, результати досліджень (включає 3 розділи з підрозділами), аналіз та обговорення результатів дослідження, висновки, рекомендації, щодо практичного використання, список використаних джерел. Дисертація ілюстрована 94 рисунками та 4 таблицями. Список літератури містить 298 найменувань (вітчизняних 215 і 83 зарубіжних авторів).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Для дослідження брали матеріал передміхурової залози людини у віці від 8 тижнів ембріогенезу до 85 років. Матеріал брали у осіб, загиблих в результаті таких причин, які не викликають змін органа, що вивчається. Ембріологічний матеріал одержаний в пологових будинках м. Запоріжжя (зародки і абортивні плоди брали від фізично здорових жінок), у дітей, дорослих і людей літнього і старечого віку, з моргу судово-медичної експертизи та патологоанатомічного відділення обласної клінічної лікарні, п'ятої дитячої лікарні, медсанчастини заводу «Комунар» м. Запоріжжя. Вік визначали за даними історій хвороб, протоколів розтинів.

Дослідження здійснювалися відповідно до принципів Гельсінської декларації, прийнятої Генеральною асамблеєю Всесвітньої медичної асоціації (2000р.), Конвенції Ради Європи про права людини й біомедицини (1997), що відповідають положенням ВООЗ, Міжнародної ради медичних наукових товариств, Міжнародного кодексу медичної етики (1983 р.), «Загальним етичним принципів експериментів над тваринами», затвердженим I Національним конгресом з біоетики (Київ, 2001), погодженим з положеннями «Європейської конвенції по захисту хребетних тварин, які використовуються в експериментальних та інших наукових цілях» (Страсбург, 18.03.1986).

Весь досліджуваний матеріал розподілений на дев'ять вікових груп: період пренатального онтогенезу, період новонародженості (1-10 днів), дитячий вік (від року до 11 років), підлітковий період (13- 16 років), юнацький вік (17-21рік), перший зрілий вік (22-35 років), другий зрілий вік (36-60 років), літній вік (61- 75 років), старечий вік (75-90 років). В основу класифікації покладені рекомендації, прийняті конференцією з вікової морфології, фізіології і біохімії (Москва, 1965).

Кусочки простати фіксували в 10% розчині нейтрального формаліну, рідинах Карнуа і Буена, а потім поміщали в парафін і виготовляли серійні зрізи за загальноприйнятою методикою Е. Пірса (1962). Потім виготовляли зрізи товщиною 5-6 мкм. Парафінові зрізи забарвлювали гематоксиліном Карацці і Ерліха, еозином, азур II - еозином, ставили ШИК-реакцію. Вивчення мікропрепаратів проводилося на мікроскопі Olimрus BX-41 з цифровою камерою С-4040 zoom і персонального комп'ютера. Вимірювання морфометричних характеристик лімфоїдної популяції проводили за допомогою комп'ютерної системи цифрового аналізу із зображенням VIDAS-368 (Kotron Electronik, Німеччина). Зображення, які одержували на мікроскопі AXIOSKOP за допомогою високочутливої камери COHU-4722 (CONU Inc., США), були введені в комп'ютерну систему цифрового аналізу VIDAS-386 (Kotron Elektronik, Німеччина).

В якості первинних антитіл використовували моноклональні антитіла до CD 34- ендотелій (клон DO-7, Dako Cytomation), Ki-67 (клон MIB-1, DakoCytomation) - показник проліферативної активності, AR - рецептори до андрогенів, PSA - простатспецифічний антиген, LSMA - маркер гладком`язового актину. Для кожного маркера ми проводили контрольні дослідження з метою виключення недійснопозитивних чи несправжньонегативних результатів. Важливою умовою якісного імуногістохімічного забарвлення є правильно підібраний титр антитіла, а також час та температура інкубації. Оптимальна температура інкубації 24? С протягом 10 - 30 хв., в залежності від типу і розведення антитіла. Подальшу обробку проводили за допомогою системи візуалізації LSAB - 2 (DAKO) протягом 10 хв. кожним реактивом з біотинильованими антитілами та стрептавідін-пероксидазним комплексом. Потім проводили реакцію з хромогеном (DAB (DakoCytomation)), оцінюючи якість взаємодії під контролем мікроскопа від 20 секунд до 3 хвилин. Для ідентифікації клітин у лімфоїдних утвореннях використовували вказівки (В.П. Бикова, О.П. Терезина, 1995; Д.Б. Никитюк, 1998).

В результаті дослідження лімфоїдних структур було виділено 6 класів клітин: 1-й клас - лімфобласти, 2-й клас - малі лімфоцити, 3-й клас - середні лімфоцити, 4-й клас - плазматичні клітини, 5-й клас - макрофаги, 6-й клас - клітини з ознаками деструкції.

Експериментальні дослідження були проведені на 150 статевозрілих щурах-самцях лінії Вістар ( отриманих з віварію ін-ту фармакології і токсикології АМН України, м. Київ) масою 220-240 г (вік 5-6 місяців). Піддослідні тварини були розділені на три групи: перша - інтактні тварини (40 щурів), друга група - експериментальна (70 щурів) і третя група - контрольна (40 щурів). Три групи знаходилися в однакових умовах. Експеримент проводився в осінньо-зимовий період року. До і під час експерименту щури знаходилися у віварії при t 20-25 C, вологості не більше 50%, об'ємі повітрообміну (витяжка-притока) 8:10, в світловому режимі “ніч - день”, в стандартних пластикових клітках (не більше 6 особин в кожній), на стандартному раціоні. Проводилося щоденне спостереження за поведінкою і загальним станом тварин.

Всі щури, використані в експерименті, були здорові і активні, мали охайний вигляд. Експериментальним тваринам вводили внутрім'язово імуноглобулін людський нормальний в дозі 1мг. Для нього характерні висока антигенна активність і відсутність токсичної, пірогенної, ад'ювантної дії. Контролем для решти груп тварин були щури, яким вводили фізіологічний розчин в еквівалентних об'ємах. Враховуючи наявність циркадних ритмів в лімфоїдних органах, забій щурів проводився в один і той же час доби. Евтаназія щурів проводилася строго під ефірним наркозом на 3, 7, 14, 21 добу з дотриманням «Правил проведення робіт з експериментальними тваринами». Для дослідження брали передміхурову залозу щурів, яка фіксувалася в рідині Буена, проводилася в зростаючій батареї спиртів і заливалася у віск-парафін. Готувалися серійні зрізи товщиною 5-6 мкм, які забарвлювалися гематоксилін - еозином. Для оцінки накопичення глікогену і ШИК-позитивних глікозаміногліканів ставили реакцію Шиффа з обробкою і без обробки амілазою з забарвленням ядер гематоксиліном. Одержані цифрові дані оброблені статистично з обчисленням відповідних показників. Все це дозволило одержати достовірні дані при рішенні поставлених задач.

Методом лектинової гістохімії на лімфоцитах, які містять рецептори до лектину арахісу (РNА), що специфічно зв'язуються із залишками b-D -галактози, лектин сої (SBA), специфічний до залишків N-ацетил-, сD- галактозаміну, виконували з використанням прямої реакції з кон'югатом і пероксидазою хріну з відкладенням пігментної бензидинової мітки.

Лімфоїдні клітини, на мембранах яких присутні рецептори до лектину арахісу, є Т-лімфоцитами на різних стадіях диференціювання, тобто незрілі, що показано у ряді робіт (Л.І. Іванюта, 1996; Я.М. Кабак, 1968), а також подібні рецептори визначаються на поверхні лімфобластів гермінативних центрів лімфоїдних вузликів. Лімфоцити з рецепторами до лектину сої, за даними авторів (Л.І. Іванюта, 1996; Я.М. Кабак, 1968), є В-лімфоцитами, що не завершили процеси диференціювання в центральних органах імунної системи. Обробку зрізів здійснювали розчином кон'югата лектину з пероксидазою хріну (лектин - НRP) протягом 8 годин при кімнатній температурі в темряві після попередньої інактивації ендогенної пероксидази, обробки досліджуваних зрізів протеазами протягом 10 хвилин при t +37? C і проведення кислотного гідролізу за Quintarelli et al. (1961) для відщеплення сіалових кислот. Контрольні зрізи інкубували з кон'югатом лектин-HRP у присутності 0,4% розчину відповідного моносахариду.

Лектини виготовлені в лабораторії “Лектинотест” з сировини Карпатського регіону (м. Львів).

Кількість розподілу вузликів визначали на тотальних препаратах передміхурової залози як у області залозистого епітелію, так і в стромі досліджуваного органу, забарвлених за методом Сирцова В.К. (1981) - авторське свідоцтво № 964522. З цією метою підраховували кількість лімфоїдних утворень на площі 1 см2 передміхурової залози чоловіків різного віку. Окрім цього вивчалася форма вузликів, розміри і площа.

Вивчення кровоносних судин, ланок мікроциркуляторного русла здійснювали комплексними морфофункціональними методами, шляхом підрахунку діаметру кровоносних судин і їх кількості на пошарово виготовлених серійних зрізах кожного лімфоїдного утворення. Кровоносні судини мікроциркуляторного русла класифікувалися на артеріоли, капіляри і венули. Діаметр внутрішнього просвіту судин гемомікроциркуляторного русла лімфоїдних скупчень, а також розміри лімфоїдних утворень вимірювали за допомогою мікрометра окуляра типу МОВ-1-15х на тих серійних гістологічних зрізах, де лімфоїдні скупчення були найбільшими. Визначали абсолютну площу лімфоїдних скупчень, яку обчислювали за формулою S=р/4* (a*b), де S-абсолютна площа лімфоїдних структур в мкм 2, р = 3,14 а і b-найбільший і найменший діаметри лімфоїдних структур (Г.Г.Автанділов, 1990; М.В. Головизнін, 1993; В.М. Запорожан, В.К.Напханюк, 2000). Кровоносні судини мікроциркуляторного русла класифікувалися на артеріоли, венули і капіляри (Е.Ю. Гусєв, В.Л. Поносов, 1991; В.М. Запорожан, В.К. Напханюк, 2000). Статистична обробка отриманих результатів проведена за допомогою програм Statgraph на персональному комп'ютері «PentiumII». Враховувалася середня арифметична величина (М), середнє квадратне відхилення (б) і стандартна помилка середньої арифметичної (S). Порівняння середніх значень проводили за показниками Фішера - Стьюдента. Відмінності двох середніх вважали достовірними при Р<0,05. Для обчислення початкових параметрів і коефіцієнтів статистичного аналізу використовували програму Microsoft Office Excel 2000.

Результати досліджень та їх обговорення

Морфофункціональна характеристика структурних елементів передміхурової залози людини в різні періоди пренатального онтогенезу. Чіткі ознаки простати, що розвиваються, видно у 12-тижневих зародків. На 12 тижні пренатального онтогенезу спостерігається інтенсивне формування первинного дифузного мікроциркуляторного русла простати. Кількість капілярів на одиницю площі збільшується з 6,30 ± 0,10 до 8,90 ± 0,21 (р < 0,01) на 17 тижні внутрішньоутробного періоду.

У зародків 14-15 тижнів у товщі епітеліальних тяжів передміхурової залози з'являються порожнини, які вислані пластом клітин, що нагадують своєю будовою перехідний епітелій простатичної частини уретри. Процес утворення волокон йде особливо інтенсивно у ділянці передньої частини залози, в безпосередній близькості до уретри, навколо залозистих відділів. Потрібно відзначити, що у плодів 14-15 тижнів йде посилене диференціювання залозистого апарату.

У залозі плодів 17-18 тижнів відбуваються подальші проліферативні процеси в епітеліальній тканині. Спостерігається розростання епітеліальних тяжів, перетворення останніх у кінцеві секреторні відділи і дихотомічне галуження вивідних проток. Збільшується число і діаметр колагенових фібрил. Особливий інтерес представляє динаміка полісахаридних комплексів в стромі і паренхімі органу. Виявлення ШИК-позитивних речовин вказує, що полісахариди, які дають позитивну реакцію, містяться в значній кількості в клітинних елементах епітелію і, особливо, в сполучнотканинних клітинах і волокнах. Вони є в м'язовій тканині. При постановці ШИК-реакції, коли у 18-тижневих плодів в епітелії простатичної частини уретри і в деяких клітинах епітелію секреторних відділів виявляються амілазостійкі гранули секрету. У інших клітинах є безбарвні вакуолі відповідно до розмірів гранул. Процеси секреції протікають по черзі в окремих групах залозистих відділів. Секреторні гранули частіше зустрічаються в клітинах епітелію залозистих проток, ніж в кінцевих відділах.

У плодів 20 - 25 тижнів спостерігається подальше збільшення кількості секреторних відділів. Аналіз полісахаридного складу компонентів епітелію в сполучній тканині показує, що у плодів 20-21 тижня виявляється різке ШИК-позитивне забарвлення в сполучнотканинних волокнах, прилеглих до секреторних відділів.

Процес формування лімфоїдних структур проходить прискорено в ділянках, прилеглих до залозистих часточок. Клітини лімфоїдного ряду представлені малими і середніми лімфоцитами, ретикулярними клітинами, і в основному веретеноподібної форми, одиночними макрофагами. У цей період внутрішньоутробного розвитку кількість судин складає 9,00 ± 0,8 (р < 0,01). Капіляри в основному розташовуються навколо залозистих компонентів. У віці 24 - 26 тижнів відсутня експресія маркера гладком'язового актина передміхурової залози. У передміхуровій залозі у плодів в цей період присутні лімфоїдні клітини, що несуть на своїй поверхні рецептори до лектинів арахісу і сої. PNA + лімфоцити локалізуються біля епітеліальних структур, що розвиваються, а SBA+ лімфоцити - серед малодиференційованих клітин сполучної тканини. Кількість PNA+ і SBA+ лімфоцитів не перевищує 5% від загальної кількості лімфоцитів і достовірно не відрізняється між собою.

В період 5-6 місяців внутрішньоутробного періоду в передміхуровій залозі підвищується вміст лімфоцитів, що мають рецептори до лектинів арахісу і сої ( у 5 разів PNA+ лімфоцитів і в 2 рази SBA+лімфоцитів). Локалізація їх не змінюється.

У 35-36 тижнів передміхурова залоза плода людини представляє собою повністю сформований орган, в якому виділяється чітка трубчасто-альвеолярна будова залозистого апарату.

Період новонародженості і ранній дитячий вік (від 0 до 11 років). Передміхурова залоза новонароджених, як і плодів останнього місяця вагітності, побудована складно і проявляє функціональні ознаки, властиві їй в дорослому організмі. На стан цитохімічних і морфологічних показників простати в цьому віці істотно впливають статеві гормони організму матері.

Сполучна тканина строми простати новонароджених складається з пучків колагенових, еластичних і незрілих колагенових волокон. У кількісному відношенні колагенові волокна переважають над еластичними і ретикулярними. Вони утворюють сполучнотканинні прошарки, супроводжуючі вивідні протоки. Мережа не сформована, в ній видно тонкі і товсті капіляри, які складаються в замкнуті і незамкнуті петлі, що вказує на не закінчений процес росту капілярів. Навколо лімфоїдних утворень поряд з кровоносними судинами розташовуються лімфокапіляри і лімфатичні судини. Артеріолу супроводжують 1-2 лімфокапіляра.

Вік від 2 - до 10 місяців пов'язаний з проліферативними процесами, що приводять до збільшення сполучнотканинної частини строми. У простаті дитини кінцеві відділи вислані призматичним епітелієм, який має в одних відділах низькі клітини, в інших високі. Кількість лімфоїдних структур залишалася на колишньому рівні. Загальні закономірності будови епітеліального покриву, клітинного складу, вміст PNA+ і SBA+ лімфоцитів не зазнають помітних змін в порівнянні з описаним вище віком.

Відзначалися зміни конкретного функціонального забезпечення таких проліферативних процесів простати: формування мікроциркулярного русла, формування залозистих відділів, дозрівання сполучної тканини. У цей період новоутворення капілярів продовжується до кінця першого року життя. Зростання нових капілярів йде паралельно збільшенню кількості лімфоїдних утворень. Вочевидь, що новоутворення мікросудин притаманне більшою мірою лімфоїдним структурам, що власне формуються, вже існують і піддаються диференціюванню.

З моменту народження до 4,5 - 7 місяців між залозами в сполучнотканинних перегородках виявлялися дифузно розташовані клітини лімфоїдного ряду, серед яких відзначалися лімфоцити, лімфобласти з фігурами мітозу в ядрах, макрофаги і плазматичні клітини. Ці скупчення, без чітко вираженої сполучнотканинної капсули і без певної зональності, розташовувалися біля кровоносних судин.

У дітей грудного віку кількість лімфоїдних утворень достовірно збільшилася в 1,2 рази з попереднім віком. Визначалися лімфоїдні структури у вигляді скупчень, дифузно розташованих, і лімфоїдні утворення з чітко обмеженою капсулою, що складається з колагенових і ретикулярних волокон і фібробластів. Макрофаги мали цитоплазматичні вирости і знаходяться в оточенні лімфоцитів. У дітей 2-3 років епітелій залозистих відділів простати дворядний. Проте він змінює в різних відділах свою будову від кубічної до призматичної. Вивідні протоки вислані нижчими клітинами, ніж секреторні відділи. Зустрічаються окремі епітеліальні бруньки, що не мають просвітів, з яких в процесі дозрівання утворюються нові альвеоли органу. Висота і форма епітеліальних клітин схильні до значних змін.

У передміхуровій залозі до 5 років добре розвинена система вивідних проток і секреторних відділів. Останні розвиненіші в центрі органу, ніж на периферії. Епітелій, що вистилає вивідні протоки, багаторядний. У секреторних відділах - клітини епітелію призматичної форми з базальним розташуванням ядер. Між високими клітинами зустрічаються дрібні клітини з інтенсивно забарвленою цитоплазмою. Місцями на різних ділянках препарату відмічається (з позитивної до слабо позитивної) експресія маркера проліферативної активності Кі-67 клітин передміхурової залози. На даному етапі, від 2-3 років, чітко простежується мережа кровоносних судин, що розвивається.

Дитячий вік. Від 4 до 8 років розвиток передміхурової залози залишається стабільним. У цьому віці в передміхуровій залозі виявляється звивистість артерій. Міжчасточкові артерії дають гілки до м'язової, сполучної і залозистої тканин. Капіляри, що походять від залозистих артерій, утворюють навколо секреторних камер дрібно - петлясті мережі у вигляді кошиків. Між стінкою кровоносних капілярів і залозистими клітинами завжди є в тій чи іншій мірі виражений прошарок сполучної тканини. У дітей в цьому віці не спостерігалося таких добре виражених сплетінь капілярів навколо секреторних камер, які спостерігаються у дорослих.

У передміхуровій залозі, порівняно з попереднім терміном відзначалося подальше збільшення кількості і розмірів лімфоїдних утворень, як у ділянці залоз, так і в стромі простати. Спостерігалися лімфоїдні утворення у вигляді дифузних скупчень, що не мають певної капсули, і лімфоїдні утворення округлої і овальної форми. Розміри вузликів сильно варіюють від 85х235 до 125х245 мкм. Клітини строми лімфоїдних утворень в цей період онтогенезу характеризуються овальними або більш витягнутими ядрами з дрібними, рівномірно розподіленими глибками хроматину і порівняно невеликими ядрами. Клітинний склад лімфоїдних утворень в цьому віковому періоді онтогенезу порівняно з попереднім терміном, змінився. Збільшилася кількість плазматичних клітин, порівняно з попереднім віком, достовірно в 1,5 рази. Серед плазматичних клітин переважають зрілі форми, зустрічаються плазмоцити, що гинуть.

Спостерігалися лімфобласти і клітини, що мітотично діляться, в гермінативному центрі. Збільшилася кількість малих і середніх лімфоцитів, ретикулярних клітин, макрофагів. Лімфоїдні вузлики, що знаходяться біля залоз (лімфоепітеліальні вузлики) і в стромі передміхурової залози біля кровоносних судин (периваскулярні лімфоїдні вузлики), збільшилися і в кількісному плані, і в розмірах.

Надалі, у стадії активного функціонування, центр розмноження набуває однорідної структури і поповнюється власними клітинами. Вміст макрофагів і клітин з ознаками деструкції в цій зоні, порівняно з попереднім терміном, не змінився, але зросла кількість фагоцитуючих макрофагів.

Лімфоїдні утворення, розташовані в стромі передміхурової залози, біля кровоносних судин, спостерігалися двох типів. До першого відносяться дифузно розташовані клітини лімфоїдного ряду, серед яких зустрічалися ретикулярні, плазматичні клітини, макрофаги. Другий тип лімфоїдних структур представлений утвореннями шароподібної або овальної форми, які мають капсулу, що складається з колагенових, еластичних і ретикулярних волокон. Волокна ретикулярної строми навколо лімфоїдних вузликів тонкі. У центрі вузликів виявляються лише поодинокі, тонкі волокна. Периферична зона складалася з малих і середніх лімфоцитів, плазматичних клітин і макрофагів. У цій зоні спостерігалися тісні взаємовідносини макрофагів і лімфоцитів. Макрофаги в цитоплазмі накопичували базофільні включення, мабуть, залишки лімфоцитів, що розпадаються. Кількість цих клітин достовірно збільшилася в 2 рази порівняно з попереднім терміном. Центри розмноження добре видно на гістологічних зрізах, вони займають велику частину лімфоїдних вузликів. В одинадцять років спостерігається збільшення позитивної експресії маркеру kі-67 до індексу проліферативних моноклональних антитіл. Мережа утворена ретикулярною тканиною, в периферичних відділах вузликів щільніша, дрібнопориста, на відміну від рідкої мережі в центрі вузлика. У центрах розмноження присутні клітини з картинами мітозу. Плазматичні клітини виявлені як в лімфоїдних вузликах, так і в дифузній лімфоїдній тканині.

У період від 10-11 років спостерігається наявність секрету у просвіті, що пояснюється розвитком залозистого епітелію. Отже, більш інтенсивний розвиток залозистого епітелію стимулює формування судинного русла порівняно з попереднім періодом. Таким чином, можна відзначити наявність лімфоїдних утворень і судинного русла навколо залозистих елементів, а також закономірну позитивну експресію цитоспецифічного маркеру CD-34 у цитоплазмі ендотеліальних клітин передміхурової залози.

У другому дитячому періоді кількість PNA+ і SBA+ лімфоцитів достовірно збільшилася порівняно з попереднім періодом. Визначалося їх скупчення навколо кровоносних судин. У даному періоді спостерігається позитивна експресія маркера AR в клітинах залозистого епітелія.

Простата дітей 11 років представляє собою в морфологічному відношенні добре розвинену залозу. Епітелій, що вистилає вивідні протоки і кінцеві відділи - призматичний. Деякі ділянки вислані кубічними, інші - призматичними клітинами. В апікальних відділах багатьох епітеліальних клітин ацинусів знов, як у новонароджених, з'являється ацидофільна облямівка. При постановці ШИК-реакції виявляються не тільки ацидофільна облямівка, але і накопичення секрету в клітинах окремих ацинусів.

Сполучна частина строми складається з колагенових волокон, розташованих у вигляді пучків. Вони мають різну інтенсивність забарвлення пікрофуксином.

Важливу роль грає тканинний регіон, до складу якого входять залозиста тканина, базальна мембрана і прилеглі сполучнотканинні і м'язові компоненти строми. Своєрідним стрижнем цієї системи є кровоносна судина капілярного або артеріального типу. Навколо судини йде формування волокнистих структур і м'язових компонентів строми, кількісні співвідношення яких і ступінь розвитку їх в регіонах визначають нормальні вікові морфофункціональні характеристики простати.

Підлітковий період (13-16 років). У 13 років епітелій залозистих утворень простати представляє собою добре розвинений функціональний пласт клітин, що мають різну форму, величину та знаходяться в різних функціональних станах. Секреторні відділи представлені групами ацинусів, оточених прошарками сполучної тканини. Епітелій, що вистилає ацинуси, має різну будову. В одних ацинусах він представлений кубічними клітинами, в інших - призматичними, навіть плоскими. Деякі ділянки епітелію ацинусів нагадують дворядний епітелій. Секреторні процеси в залозі посилюються, хоча ступінь накопичення секрету не так виражений, як в 13 років.

У підлітковий період відбуваються глибокі морфологічні та функціональні перебудови в залозистих і сполучнотканинних структурах передміхурової залози людини, які найяскравіше виражені в 13 років. Залозисті структури переважають над сполучнотканинними, але простежується позитивна експресія LSMA.

У підлітковому періоді, разом з морфофункціональними змінами в залозистому апараті простати, спостерігається і морфофункціональна перебудова лімфоїдних утворень, яка виявлялася збільшенням кількості їх площі.

У підлітковому періоді (13-16 років) в передміхуровій залозі між кінцевими відділами залоз визначалися лімфоїдні скупчення, у складі яких виявлялися лімфоцити, макрофаги, плазматичні клітини. Діаметр лімфоїдних структур склав 135-325 мкм. Об'ємна частка малих лімфоцитів складає 43,6 ± 2,1%, середніх - 23,5 ± 2,5%, плазматичних клітин - 2,3 ± 0,6%. Макрофаги визначалися в основному в центральній зоні, об'ємна частка їх склала 2,2 ± 0,5%. Мітотичний індекс у дітей в цей період, порівняно з попереднім етапом онтогенезу, склав 4,3 +/- 0,2 %. У лімфоепітеліальних вузликах, порівняно з попереднім періодом, достовірно збільшилася кількість малих і середніх лімфоцитів в периферичній зоні. Ретикулярні клітини в цій зоні розміщувалися «віночком», поблизу кровоносних судин, зокрема венул, поряд з якими спостерігалися макрофаги. В (ЛЕВ) переважали клітини - лімфобласти з фігурами мітозу, плазматичні клітини, макрофаги, ретикулярні клітини. Збільшилася кількість клітин з ознаками деструкції.

У стромі передміхурової залози, біля кровоносних судин спостерігалися не тільки дифузно розташовані клітини лімфоїдного ряду, але і дрібні лімфоїдні структури - периваскулярні лімфоїдні вузлики (ПВЛВ) діаметром 86х130 мкм, і крупніші лімфоїдні скупчення шароподібної або овальної форми діаметром від 160 до 235 мкм.

Рис. 1. Розміри різних ланок гемомікроциркуляторного русла лімфоїдних утворень в зоні залозистого епітелію передміхурової залози людини в онтогенезі (х ± Sх).

У периваскулярних лімфоїдних утвореннях в цей віковий період периферична зона виглядає темнішою у зв'язку з великою кількістю малих і середніх лімфоцитів. Плазматичні клітини розташовувалися в основному в центральній зоні. Кількість цих клітинних елементів збільшилася в 1,5 рази порівняно з попереднім терміном. Макрофаги в цьому віковому періоді в ЛЕВ і ПВЛВ проявляють вищу активність, ніж в попередньому віці. Як і в лімфоепітеліальних вузликах у дітей у віці від 13 до 16 років, макрофаги разом з лімфоцитами, які «віночком» оточували їх, утворюють «розетки».

У складі лімфоїдних утворень передміхурової залози спостерігається стабілізація кровопостачання, що виражається в збільшенні кількості кровоносних капілярів, артеріол і вену, також яскрава чітка позитивна експресія цитоспецифічного маркеру ендотелію CD-34 для підліткового віку.

Капіляри безпосередньо прилягають до розгалужень залоз; часто ендотелій капіляра відокремлений від порожнини залози лише одним шаром клітин призматичного епітелію.

Юнацький вік (17-21 рік). Передміхурова залоза в 17 років представляє собою орган, що цілком сформувався, як в морфологічному, так і функціональному відношеннях. Переважають секреторні відділи над вивідними протоками. Основна маса епітеліального покриву утворена дворядним призматичним епітелієм, клітини якого схильні до значних змін, пов'язаних з функціональним станом часточок і характером секреторного процесу в них. Серед клітинних елементів сполучної тканини переважають фібробласти, фіброцити, лімфоцити, а також зустрічаються макрофаги і клітини. Фібробласти в своїй цитоплазмі містять значну кількість глікозаміногліканів.

До 18 років морфологічні структури епітелію не зазнають істотних змін. Тому, як і в попередній період, наявна позитивна експресія маркеру PSA (простатспецифічного антигену) в клітинах залозистого епітелію передміхурової залози. Це пояснюється інтенсивним якісним розвитком залозистого епітелію в нормі для даного вікового періоду, 17 - 30 років. Залозисті відділи мають найрізноманітнішу форму й розміри. Вони оточені прошарком, що складається зі сполучної тканини і гладких м'язових елементів. Експресія міоспецифічного маркеру LSMA позитивна.

Якщо в капсулі органу і перегородок, що відходять від неї, переважає щільна сполучна тканина, що складається з клітинних елементів і колагенових волокон, то в ділянках, прилеглих до секреторних відділів, на перше місце виходять ретикулярні і еластичні елементи. У 18 років спостерігається позитивна експресія меркеру AR в залозистому епітелії простати, що безпосередньо пов`язано з простатспецифічним антигеном в клітинах залозистого епітелію.

У 19 років морфологічна характеристика епітеліального покриву залишається приблизно такою ж, як у осіб 18 років. Для епітелію даного віку властива чітка двошаровість, утворена ядрами кубічних і призматичних клітин. У період з 17 до 20 років відбувається інтенсивне збільшення паренхіматозних елементів передміхурової залози, при одночасному зменшенні процентного вмісту сполучнотканинних компонентів. Подібна картина спостерігається в дещо менш вираженому вигляді і в наступні роки, досягаючи максимуму до 36-річного віку.

У просвітах залозистих відділів органу зустрічаються поодинокі конкреції, що досягають в окремих випадках великих розмірів. У цьому віці відзначається подальший розвиток залозистих відділів, у зв'язку з чим відбувається збільшення залози.

Між кінцевими відділами залоз визначаються лімфоїдні структури: лімфоепітеліальні вузлики діаметром 95-240 мкм, які мають чітко визначену капсулу, що складається з колагенових і еластичних волокон. У цих лімфоїдних вузликах можна виділити субепітеліальну зону, центральну і периферичну. Субепітеліальна зона на гістологічних зрізах має куполоподібну форму за рахунок проникнення великої кількості лімфоцитів в залозистий епітелій. Домінуюче місце в цій зоні відводиться малим лімфоцитам. Центральна зона лімфоепітеліальних вузликів характеризувалася наявністю клітин з картинами мітозів. Центри розмноження, що є одним з місць утворення лімфоцитів, містять в значній кількості лімфобласти. У юнацькому віці кількість лімфоїдних вузликів з центрами розмноження збільшилася в два рази. Спостерігається слабопозитивна експресія маркеру проліферативної активності Кі-67 передміхурової залози. У вузликах без центру розмноження клітини розташовуються щільно і відносно рівномірно. У цей віковий період центри розмноження в лімфоїдних вузликах крупні, так що периферична зона вузликів представляється дуже вузькою. У периферичній зоні визначалися малі і середні лімфоцити, плазматичні клітини, макрофаги. Ця зона виглядала темнішою і мала вигляд ”півмісяця”, що оточує центральну зону, за рахунок щільного скупчення малих і середніх лімфоцитів. Кількість цих клітин достовірно збільшилася в 1,5 рази порівняно з попереднім періодом. Плазматичні клітини спостерігалися ближче до залозистого епітелію. Клітини з ознаками деструкції виявлялися біля макрофагів.

Периваскулярні лімфоїдні вузлики, розташовані по ходу венул, були округлої або овальної форми. Периферична зона лімфоїдних утворень характеризується рівномірним розподілом малих і середніх лімфоцитів. Спостерігається незначна кількість макрофагів, що фагоцитують. Вони можуть бути овальними, шароподібними, неправильної форми. Переважно така форма макрофагів спостерігається серед клітин-лімфоцитів.

У цьому віці кількість лімфоїдних утворень з центрами розмноження збільшилася в два рази, порівняно з попереднім терміном.

Потрібно відзначити, що в цій віковій групі кількість лімфоїдних утворень і їх розміри збільшилася порівняно з підлітковим віком. Мітотичний індекс в центральній зоні склав 2,69 +/-0,18.

При вивченні гістологічних препаратів встановлено, що кровопостачання лімфоепітеліальних вузликів здійснюється з артерій поверхневої кровоносної мережі, від яких відходять артеріоли, капіляри, перехідні в капіляри, венули з високим ендотелієм і переривистою базальною мембраною, вени, які утворюють, як артерії, сплетіння. З міжзалозистих артерій відходять власне залозисті артерії, які своїми капілярними розгалуженнями навколо секреторних відділів передміхурової залози утворюють густі мережі у вигляді кошиків або сіточок. Діаметр капілярів, що обплітають лімфоїдні вузлики, складає 20-25 мкм. Капіляри лімфоїдних структур вистилають фенестрованим епітелієм, через який мігрують макрофаги. Лімфатичні капіляри, проходячи в сполучнотканинних прошарках між пучками м'язових волокон, часто супроводжують артеріоли і венули. Кровоносні капіляри вузликів утворюють клубочки у вигляді “кошиків”. У слизовій оболонці передміхурової частини сечовивідного каналу лімфатичні капіляри утворюють одношарову мережу, петлі якої мають подовжено-овальну форму і своїми довгими розмірами орієнтовані уздовж сечовивідного каналу. Петлі лімфатичних капілярів залягають на різній глибині: дрібні петлі, що складаються з лімфатичних капілярів діаметром 0,02-0,045 мкм, лежать поверхнево, а петлі, що складаються з лімфатичних капілярів більшого діаметру (0,05-0,15 мкм), розташовані в глибоких шарах сполучнотканинної основи слизової оболонки. Лімфатичні капіляри слизової оболонки, що покриває сім'яний горбик, мають дещо менший діаметр.

У цьому періоді, в порівнянні з попереднім віком, кількість PNA+ зросла у два рази.

Перший зрілий вік. Встановлено, що передміхурова залоза достатньо розвинена, має добре виражену часточковість. Залозисті часточки простати містять секреторні відділи, що знаходяться на різних фазах секреторного циклу. Ступінь розвитку залозистих компонентів досягає високої спеціалізації. Секреторні відділи залоз альвеолярно-трубчастої будови.

Кінцеві секреторні відділи та протоки мають широкі і нерівні просвіти. Епітелій, що вистилає секреторні відділи, призматичний або кубічний. У просвітах деяких секреторних відділів спостерігається аморфний секрет з вираженою зернистістю, забарвлений еозином. Вивідні протоки вистилають призматичним епітелієм, який в дистальних відділах стає перехідним. Строма представлена рихлою сполучною і гладкою м'язовою тканинами. У сполучній тканині колагенові і еластичні волокна нечисленні, тонкі і розташовані навколо секреторних відділів і судин. Сполучнотканинні прошарки, що оточують кінцеві відділи і протоки, добре розвинені. Капсула передміхурової залози чітко виражена, містить багато кровоносних судин.

При вивченні гістологічних препаратів встановлено, що в прошарках сполучної тканини залози, між пучками гладких м'язових клітин, що оточують поздовжніми і круговими волокнами секреторні відділи і протоки залоз, біля кровоносних і лімфатичних капілярів у великій кількості зустрічаються лімфоїдні клітини (малі, середні лімфоцити, макрофаги, плазматичні клітини). Експресія цитоспецифічного маркеру ендотелію CD 34 позитивна у першому зрілому віці.

У слизовій оболонці простати, між кінцевими відділами залоз, розташовуються лімфоїдні утворення. Вони контактують з покривним епітелієм, мають зональність клітинного складу. Спостерігалися лімфоїдні утворення (ЛЕВ) з чітко обмеженою капсулою, що складається з колагенових і ретикулярних волокон і фібробластів. Переважає в основному округла форма вузлика. У лімфоїдних вузликах в субепітеліальній зоні, порівняно з юнацьким періодом, зменшилася кількість малих і середніх лімфоцитів. У цій зоні зменшилася кількість макрофагів порівняно з попереднім терміном. У цитоплазмі макрофагів відрізнялися включення, базофільно забарвлені. Це залишки лімфоцитів, що розпадаються. Серед малих і середніх лімфоцитів знаходяться зрілі плазматичні клітини. Ретикулярні клітини були овальної форми з крупним овальним ядром і світлою цитоплазмою. У центральній зоні лімфоепітеліальних вузликів були виявлені у стадії активного функціонування бластні клітини крупних розмірів, що мають округлу форму, добре помітний облямівок базофільної цитоплазми. Ядро цих клітин округлої форми, містить добре помітні глибки хроматину і ядерце. Багато клітин знаходяться на різних стадіях мітотичного поділу. У віці від 25-35 років спостерігається позитивна експресія маркеру CD 34 та Ki 67 передміхурової залози людини.

Макрофаги знаходяться ближче до субепітеліальної зони. Плазматичні клітини визначалися серед малих і середніх лімфоцитів, які знаходилися поблизу макрофагів. Порівняно з попереднім терміном, кількість цих клітин збільшилася в 1,5 рази.

Периферична зона лімфоепітеліальних вузликів характеризувалася щільнішим розташуванням малих і середніх лімфоцитів. Кількість малих і середніх лімфоцитів порівняно з попереднім терміном збільшилася в 2 рази. Збільшилася також кількість плазматичних і ретикулярних клітин. У периферичній зоні визначалися поодинокі лімфобласти.

Рис. 2. Вікові зміни клітинного складу лімфоепітеліальних утворень (х +/-Sх).

Периваскулярні лімфоїдні вузлики з'являються навколо кровоносних судин за рахунок виходу лімфоцитів з їх просвіту з подальшим утворенням лімфоїдної муфти або скупченням лімфоцитів біля судин. Форма вузликів округла. Велика частина їх розташовується в стромі передміхурової залози. Ці скупчення лімфоїдної тканини майже завжди виявляються біля залоз і їх вивідних проток, що свідчить про можливість проникання чужорідних речовин. Окрім малих і середніх лімфоцитів, в периферійній зоні виявляються плазматичні клітини, кількість яких, порівняно з попереднім терміном, збільшилася в два рази. Ретикулярні клітини різноманітної форми (овальної, відрощатої, що нагадують фібробласти) розташовувалися в периферичній зоні групами, біля клітин лімфоїдного ряду. Мітотична активність клітин лімфобластів, що знаходяться в центральній зоні, порівняно з попереднім віком не знижується. Центральна зона цих утворень виглядала світлішою, ніж периферична, за рахунок незначного вмісту малих і середніх лімфоцитів. На гістологічних препаратах можна бачити, що капілярні розгалуження навколо секреторних відділів передміхурової залози утворюють густі мережі у вигляді кошиків або сіточок. Ширина капілярів, що обплітають залози, в деяких місцях досягає 20-25 мкм. Капілярні петлі мають ширину просвіту до 90 мкм. Периферичні відростки капілярів, що ростуть, прямують від капсули в периферичну і центральну зони. Необхідно відзначити, що зростання капілярної мережі завжди зв'язане з диференціюванням зон лімфоїдних утворень. Навколо лімфоїдних утворень поряд з кровоносними судинами розташовуються лімфокапіляри і лімфатичні судини. Артеріолу супроводжують 1-2 лімфокапіляри. Поряд з кровоносними судинами спостерігаються скупчення лімфоїдних клітин в стромі передміхурової залози. За одержаними даними, ЛЕВ оточують 5-6 артеріол. В кінці першого зрілого віку передміхурова залоза складається переважно із зрілої сполучної тканини, спостерігається заміна рихлої волокнистої сполучної тканини на щільну.

У період від 22 до 35 років передміхурова залоза знаходиться в стані найбільшої секреторної діяльності. У тридцятирічному віці спостерігається позитивна експресія AR (андрогенний рецептор) в залозистому епітелії передміхурової залози людини.