Морфофункціональні особливості передміхурової залози людини та ссавців у віковому аспекті

Після 35 років число нормально функціонуючих залозистих відділів зменшується, оскільки деякі з них запустівають і піддаються зворотньому розвитку. Спостерігаються ділянки з позитивною та слабо позитивною експресією PSA (простат специфічного антигена). Зворотний розвиток залозистих відділів має органічний зв'язок із застоєм простатичного соку, зміною його хімічного складу і утворенням амілоїдних тіл і конкрементів. Проте частина з них залишається і надалі служить субстратом для утворення каменів передміхурової залози. На місці атрофованих залозистих часточок, особливо після 35 років, спостерігається розвиток нових залозистих відділів за рахунок нерозвинених ембріональних закладок, що залишилися, які в процесі подальшого розвитку досягають стану нормально функціонуючих залозистих відділів. Серед вказаних змін особливу увагу привертають процеси, що відбуваються в стромі і паренхімі залози в цьому віці, коли статева система чоловіків знаходиться в одній із стадій найбільшого морфофункціонального розквіту. У цьому віці епітелій простати характеризується найбільш вираженим морфогістохімічним диференціюванням. Ступінь розвитку залозистих компонентів досягає високої спеціалізації. Епітеліальний пласт представлений призматичними і кубічними клітинами, які є морфологічним виразом функціонального стану тих самих клітин. Вивідні протоки залози в різних ділянках мають свою будову. Їх епітеліальний покрив в напрямі від периферії до центру змінюється від дворядного до перехідного. У просвітах кінцевих відділів зустрічаються поодиничні простатичні конкреції, що дають стійку ШИК-позитивну реакцію, зникаючу після обробки амілазою.

Разом з рихлою сполучною тканиною, що входить до складу залози, основну масу сполучнотканинних комплексів утворюють волокнисті структури. Як і в інші вікові періоди, сполучна тканина, що оточує секреторні відділи і вивідні протоки, складається переважно з ретикулярних і еластичних волокон. У складі капсули і міжчасточкових прошарків, разом з клітинними елементами переважають колагенові волокна. Сполучнотканинні волокна оточують кінцеві відділи, переплітаються з гладкими м'язовими клітинами і утворюють могутній каркас строми органу. Особливо багато сполучнотканинних компонентів колагенового типу в капсулі і міжчасточкових перегородках залози. ШИК-позитивний матеріал на зрізах, оброблених амілазою, значно зменшується в клітинах епітелію і сполучної тканини. Інтенсивність забарвлення залишається без зміни в сполучній і м'язовій тканинах судинних стінок, особливо артерій, і деяких відділах сполучнотканинної строми залози. У першому зрілому віці в просвітах вивідних проток і секреторних відділів спостерігаються поодиночні, невеликих розмірів простатичні конкреції. Вони добре забарвлюються основними барвниками, але рівномірність забарвлення і його інтенсивність можуть різко відрізнятися не тільки в тільцях, але навіть в одному просвіті секреторного відділу або вивідної протоки. Простатичні конкреції можна вважати однією з проміжних стадій секреторного процесу залози при голокриновому типі секреції. Існує певний взаємозв'язок між інтенсивністю забарвлення простатичних тілець і накопиченням деяких полісахаридів в сполучній тканині. Посилення інтенсивності забарвлення і збільшення простатичних тілець приводить до підвищеного накопичення глікопротеїнів в сполучній тканині. Сполучнотканинні волокна оточують кінцеві відділи строми органу. Особливо багато сполучнотканинних фібрил колагенового типу в капсулі і перегородках залози.

Передміхурова залоза у чоловіків зрілого віку представляє добре розвинений орган, що знаходиться в стані морфологічного і функціонального розквіту. Епітелій представлений різноманіттям клітинних форм. Кількість залозистих часточок приблизно така ж, як і в попередній віковій групі. Більшість ділянок епітеліального покриву утворена епітеліальними клітинами призматичної форми, які в окремих місцях мають добре виражену дворядність. Як правило, в просвітах вивідних проток і секреторних відділах зустрічаються групи злущених епітеліальних клітин, і в окремих ділянках органу простатичні конкреції різних розмірів. На тлі загального розвитку залозистого апарату в ньому спостерігаються чітко виражені дистрофічні процеси, які характеризуються сплощенням епітеліального покриву. Нормально функціонуючі відділи передміхурової залози знаходяться в різному функціональному стані. У 40-45 років спостерігається слабко позитивна експресія маркера (AR) в клітинах залозистого епітелію передміхурової залози, що безпосередньо пов'язано з PSA (простатспецифічним антигеном), який знаходиться у прямій залежності виділяють слабо позитивної експресії маркеру на гормональному фоні. Інтенсивна секреція в них чергується з відносною фазою спокою. Строма, що оточує секреторні відділи, складається з пучків м'язових клітин і сполучнотканинних волокон. Сполучнотканинні компоненти строми представлені рихлою сполучною тканиною з окремими набряклими ділянками. У цитоплазмі епітеліальних клітин міститься багато полісахаридів, представлених гранулами різних розмірів.

Одночасно в деяких ділянках органу з'являються процеси колагеноутворення периацинальних м'язових клітин і збільшення кількості колагенових волокон в сполучній тканині, що оточує ці ділянки. Волокнисті структури у вказаних вище відділах залози дають стійку ШИК-позитивну реакцію, інтенсивність якої не слабшає після обробки амілазою.

У зрілому віці, після 40 років проміжна сполучна тканина простати характеризується збільшенням кількості еластичних волокон. Вони переважно розташовуються навколо ацинусів, вивідних проток і гладеньких м'язових клітин. Сполучна тканина схильна до перебудов, що призводить до заміщення в деяких ділянках органу ретикулярної тканини фіброзними елементами. Цей процес починається у зоні окремих ацинарних утворень на периферії органу. В першу чергу проходить заміщення ретикулярної тканини біля секреторних відділів колагеновими волокнами з подальшою атрофією епітелію. Залозистий апарат простати, який досягає найбільшого розвитку до 36 років, вже в 40-45 років починає поступово вступати у фазу зворотнього розвитку. Часточки передміхурової залози знаходяться в різному функціональному стані. Призматичним епітелієм вистилають активно функціонуючі часточки. Епітелій в деяких місцях має чітко виражену дворядність. Також ділянки слизової простатичних залоз утворюють пальцеподібні виступи. Часточки, що знаходяться в стані спокою, не мають в просвітах секрету і вислані низьким кубічним епітелієм.

Залозисті часточки простати представляють самостійні структурно-функціональні одиниці, що зумовлює наявність в органі часточок на різних стадіях секреторного процесу. Починаючи з 35-40 років, з'являються часточки з чіткими ознаками простопатії.

Після 40 років спостерігається наростання часточок, схильних до процесів вікової інволюції, які протікають синхронно. Перші змінені часточки з'являються по периферії органу і розповсюджуються до центру. З віком кількість їх наростає.

Другий зрілий вік. Передміхурова залоза у чоловіків 37-38 років представляє добре розвинений орган, що знаходиться в стані морфологічного і функціонального розквіту. Епітелій представлений різноманіттям клітинних форм. Кількість залозистих часточок приблизно така ж, як в 36 років. Більшість ділянок епітеліального покриву утворена епітеліальними клітинами циліндричної форми, які в окремих місцях мають добре виражену дворядність. У просвіти секреторних відділів вдаються випинання слизової, що нагадують по своїй формі поодинокі ворсинки кишки. Як правило, в просвітах вивідних проток і секреторних відділах зустрічаються групи злущених епітеліальних клітин, а в окремих ділянках органу простатичні конкреції різних розмірів. Строма, що оточує секреторні відділи, складається з пучків м'язових клітин і сполучних волокон. Сполучнотканинні компоненти строми представлені рихлою сполучною тканиною з окремими набряклими ділянками. Одночасно в деяких ділянках органу з'являються процеси фіброзування периацинарних м'язових клітин і збільшення кількості колагенових волокон в сполучній тканині, що оточує ділянки. Такі волокна забарвлюються пікрофуксином в яскраво-червоний колір. Волокнисті структури у вказаних вище відділах залози дають стійку ШИК-позитивну реакцію, інтенсивність якої не слабшає після обробки амілазою слини. Зіставлення результатів забарвлення за допомогою ШИК-реакції і диференціального аналізу з відповідним контролем після забарвлення толуїдиновою синькою дозволяє вважати, що хімічні компоненти відносяться до глікопротеїдів. У другому зрілому віці проміжна сполучна тканина простати характеризується збільшенням кількості еластичних волокон. Вони переважно розташовані навколо ацинусів, вивідних проток і гладеньких м'язових клітин. Сполучна тканина схильна до перебудов, що призводять до заміщення в деяких ділянках органу ретикулярної тканини фіброзними елементами. Цей процес починається у зоні окремих ацинарних утворень на периферії органу. В першу чергу відбувається заміщення ретикулярної тканини біля секреторних відділів колагеновими волокнами з подальшою атрофією епітелію. Одночасно можна спостерігати ділянки строми, в яких відбувається зменшення глікозаміногліканів з наростанням амілазостійких глікопротеїнів.

Починаючи з 38-41 року, з'являються часточки з іншими ознаками простопатії. Після 40 років спостерігається наростання часточок, схильних до процесів вікової інволюції, які протікають синхронно. Перші змінені часточки з'являються по периферії органу і розповсюджуються до центру. З віком їх кількість наростає. Особливості перебігу секреторного процесу дозволяються вважати, що в часточках, схильних до вікової інволюції, переважає голокриновий тип секреції. Секрет залози складається переважно з сіаломуцинів з невеликою кількістю глікопротеїнів і глікогену. У період між 45 - 50 років простежується слабопозитивна експресія AR у залозистому епітелії. Отже, атрофія залозистої паренхіми приводить до глибоких змін в навколишній сполучній тканині, що виражаються в накопиченні в цих ділянках глікозаміногліканів. Підтвердженням інволютивних змін є м`який поступовий перехід позитивної у слабо позитивну експресію гладком`язового актину маркеру LSMA.

У 51 рік епітеліальний покрив залозистих відділів не зазнає принципових змін в нормальних залозистих долях простати. Зустрічається значна кількість ацинарних відділів із злущеним епітелієм, а також із залозистими часточками, що атрофуються і містять велику кількість клітин сполучної тканини. Сполучнотканинна строма складається з великої кількості колагенових волокон, що мають аналогічну будову і розташування з описаним вище віком. У строму, разом з колагеновими, входять і ретикулярні волокна, яких в простаті 51-річних більше, ніж в 46 років.

У 52 роки залозисті відділи простати вкриті високим призматичним епітелієм з складками слизової, що чергуються. Частіше зустрічається епітеліальний покрив, що має багатоядерність. Висота клітин (розміри клітин) змінюється разом з активністю секреторної функції. Тому можна зустріти ділянки з клітинами кубічними і навіть плоскими. Слизова секреторно-трубчастих альвеолярних простатичних залоз утворює деревовидні розгалуження. Епітеліальний покрив секреторних відділів і вивідних проток передміхурової залоза в 54 роки утворений призматичним епітелієм. У просвітах передміхурових залоз деяких ділянок органу виявляється велике скупчення злущених епітеліальних клітин. У одних випадках утворюються великі клітинні скупчення, що складаються з окремих клітин, в інших - суцільний клітинний конгломерат, просочений простатичним секретом, що наближається за будовою до простатичних тілець. Очевидно, вони є різними фазами утворення конкрецій. Застійні явища в простаті спричиняють не тільки утворення простатичних тілець, але і одночасне сплощення епітелію в цих відділах. У стромі відбувається збільшення маси сполучнотканинних волокон, переважно колагенових.

У 56 років епітелій простати має призматичну форму клітин. У великій частині органу він багатоядерний. Просвіти багатьох кінцевих відділів і вивідних проток заповнені простатичними конкреціями різних розмірів. Деякі ділянки епітеліального покриву органу складаються з двох видів клітин: базальних, кубічної форми з округлими ядрами і покривних, призматичної - з подовженими ядрами. Зустрічаються окремі ділянки з деструкцією епітелію.

Простата 60 років містить разом з нормально функціонуючими залозистими відділами багато залозистих часточок, що піддаються атрофічним процесам. Після 40 років кількість змінених відділів залози весь час зростає і в 60 років перевищує в кількісному відношенні всі розглянуті раніше вікові періоди. У другому зрілому віці залозистий апарат передміхурової залози піддається зворотньому розвитку, зменшенню кількості секреторних відділів, що супроводжується зменшенням вмісту м'язової тканини, розростанням сполучної тканини. У ній превалюють грубі фрагментовані колагенові і еластичні волокна, змінюється вміст клітинних структур. У їх складі займають зрілі клітини лімфоїдного ряду, збільшується кількість огрядних клітин і макрофагів, але практично не зустрічаються клітини, що мітотично діляться. Кількість лімфоепітеліальних вузликів, порівняно з попереднім періодом зменшилася в 2 рази. Зменшилася міграція лімфоцитів в епітелій залоз. Ретикулярні клітини спостерігалися в основному овальної форми, іноді відрощатої форми. Вміст їх знизився, порівняно з попереднім терміном, в 1,5 рази. Знизилася майже в 2 рази кількість плазматичних клітин в субепітеліальній зоні. Зрілі поодинокі плазматичні клітини спостерігаються в залозистому епітелії, в оточенні лімфоцитів. Клітини лімфоїдного ряду з ознаками деструкції спостерігаються біля макрофагів. Кількість їх зменшилася порівняно з попереднім віком.

У центральній зоні лімфоепітеліальних вузликів спостерігається достовірно менше (у 2 рази) клітин: лімфобластів, малих і середніх лімфоцитів; різко зменшилася кількість плазматичних клітин, порівняно з першим зрілим віком. Гермінативні центри в цій віковій групі практично не зустрічалися. Даючи характеристику клітинного складу лімфоепітеліальних вузликів, потрібно відзначити, що в процентному відношенні кількість ретикулярних клітин зменшилася порівняно з попереднім віком. Ретикулярні клітини крупні, різної форми, з неправильним світлим ядром. Спостерігалися ретикулярні клітини переважно в периферичній зоні ЛЕВ і в стромі передміхурової залози овальної, веретеноподібної, відрощатої форми з крупним овальним або витягнутим ядром, переважно з дифузним розподілом хроматину і 1-2 невеликими ядрами. У центральній зоні лімфоепітеліальних вузликів макрофаги, що знаходяться у вільному стані - округлі, а в робочому фіксованому стані, коли здійснюються їх контакти з лімфоцитами, набувають відрощату форму.

Периферична зона лімфоепітеліальних вузликів за рахунок більшого вмісту малих і середніх лімфоцитів виглядала як «півмісяць». Серед малих і середніх лімфоцитів визначалися клітини макрофаги, навколо яких групуються клітини лімфоїдного ряду, поодинокі плазматичні клітини. Клітини з ознаками деструкції знаходилися в оточенні макрофагів. Навколо периферичної зони лімфоепітеліальних вузликів визначалися ретикулярні клітини фібробласти, що формують капсулу вузлика. Ці клітини мають темніші і дрібніші, неправильної форми ядра, іноді з декількома вдавленнями в каріолемі.

ПВЛВ виникають біля кровоносних судин, спочатку у вигляді скупчень лімфоїдних клітин, які потім трансформуються в лімфоїдні вузлики з гермінативною зоною і своєрідною судинною мережею. ПВЛВ, як «вартові пости», розташовані по ходу ланок лімфо- і гемомікроциркуляторного русла органів і тканин, готові здійснити імунний захист внутрішнього середовища у будь-який момент у разі активної дії. В ПВЛВ розрізняють центральну зону і периферичну. Центральна зона характеризується переважно малими і середніми лімфоцитами, кількість їх, порівняно з попереднім терміном, зменшилося в 1,5 рази. Різко знизилася кількість клітин з фігурами мітоза в ядрах. Кількість утворень з реактивними центрами спостерігалася дуже мало. Чисельність клітин, що діляться, і взагалі лімфоцитів зменшується і, врешті-решт, на місці колишнього центру розмноження залишаються в основному лише стромальні клітини і макрофаги. Зменшується кількість лімфоцитів і в периферичній зоні. Спостерігається зниження в кількісному відношенні плазматичних клітин, макрофагів, ретикулярних клітин.

Периферична зона, розташована навколо центру розмноження, утворена дрібнішими лімфоїдними клітинами. Число лімфоцитів, що діляться, як правило, невелике, плазматичні клітини поодинокі. У периферичній зоні спостерігаються скупчення лімфоцитів. Групки цих клітин знаходяться в сусідстві з макрофагами, вміст яких достовірно не змінюється порівняно з попереднім віком. Простежується динаміка слабо позитивної експресії маркеру k і- 67.

Ретикулярні клітини овальної і відрощатої форми з овальними ядрами виявляються в периферичній зоні і розташовуються концентрично навколо клітин лімфоїдного ряду. Спостерігалися клітини відрощатої форми з крупними витягнутими овальним ядром і 1-2 невеликими ядрами.

У цей віковий період, порівняно з попереднім, спостерігаються інволютивні зміни строми мікроциркуляторного русла. Ці зміни виражалися в зниженні кількості капілярів, артеріол і венул на одиницю площі, зменшенні їх діаметру. Експресія маркеру CD 34 позитивна, але порівняно з попереднім терміном, судинне русло зазнало деформуючих змін.

Міжчасточкові і капсулярні артерії в цьому віці штопороподібно звиті. Кровоносні капіляри утворюють усередині лімфоїдних утворень дрібнопетлясту мережу. Діаметр капілярів, що обплітають лімфоїдні структури, місцями досягає 20-25 мкм, отже, капіляри є відносно широкими, що створює умови для уповільнення потоку крові. Між стінкою кровоносних капілярів і залозистими клітинами завжди є в тій чи іншій мірі виражений прошарок сполучної тканини. Ендотелій венул, порівняно з іншими ланками судинного русла інтенсивно забарвлюється реактивом Шиффа, що вказує на значний вміст в ньому кислих глікозаміногліканів і нейтральних глікопротеїдів.

На місці атрофованих залозистих часточок, особливо після 50 років, спостерігається розвиток нових залозистих відділів за рахунок нерозвинених ембріональних закладок, що залишилися, які в процесі подальшого розвитку досягають стану нормально функціонуючих залозистих відділів.

У цьому віці кількість лімфоцитів з рецепторами до лектину арахісу PNA + і сої SBA + достовірно зменшилася в 2 рази в порівнянні з попереднім віком.

Літній вік. Після 60 років відбувається повільне в'янення функцій простати і розвиток інволюційних процесів в ній. У більшості вивчених залоз цього вікового періоду багато ділянок епітеліального вистилання секреторних відділів були утворені високим призматичним епітелієм з світлою цитоплазмою і розташованими базальними ядрами подовженої або овальної форми. Просвіти вивідних проток вислані простатичним секретом і невеликою кількістю злущених епітеліальних клітин. Сполучна тканина, що оточує судини, представлена масивними прошарками, що складаються з пучків колагенових волокон. У ній, особливо біля периациарних відділів, знаходяться різноманітні клітинні елементи - макрофаги, фібробласти, плазмоцити, тканинні базофіли. ШИК - позитивні речовини містяться в рівній кількостях в епітелії і сполучнотканинній частині строми.

При оглядовому мікроскопічному вивченні встановлено, що спостерігаються два види атрофічного процесу: 1) атрофія груп дрібних часточок, позначена нами як проста атрофія; 2) атрофічні зміни у великих ацинозних структурах відповідних гіперплазованих залозистих часточок, а також в зоні залоз з кістозними - розширеними просвітами. Загальним для обох видів атрофії є те, що морфологічні зміни, характерні для атрофічного процесу, з'являються раніше всього в периферичних латеральних і дорсолатеральних відділах передміхурової залози, які знаходяться в безпосередній близькості з анатомічною капсулою.

Для ранніх стадій атрофічного процесу в простаті характерне фіброзування периацинозних гладеньких м'язових волокон. Після цього розвивається процес, що приводить до наростання маси колагенових волокон в сполучній тканині, яка оточує частину залози, що атрофується. Закономірно простежується слабо позитивна експресія маркеру гладком`язового актину LSMA.

Паралельно змінам колагенових волокон ми спостерігали різний ступінь збільшення кількості еластичних структур навколо залоз, що атрофуються. Спочатку ці волокна поодинокі, ніжні і змієподібно звиті. Неясність контурів і зміни тинкторіальних властивостей є частими і порівняно ранніми проявами дистрофічного процесу в цих волокнах. По ходу багатьох еластичних волокон спостерігаються дифузні і варикозні потовщення. У подальшому дистрофічний процес супроводжується фрагментацією, зернистим розпадом еластичних волокон. Окремі фрагменти набувають зігнутої форми і розташовуються перпендикулярно по відношенню до залозистих просвітів. У випадках атрофії, що далеко зайшла, разом з описаними змінами колагенових і еластичних волокон спостерігається помірно виражена ШИК-позитивна реакція.

У 65 років епітеліальний покрив залозистих відділів і їх будова в цілому коливаються в широких межах. Разом з нормальними зустрічаються більша або менша кількість змінених ділянок, в яких епітеліоцити можуть мати різну форму, від призматичної до плоскої. У 55-65 років спостерігається більш негативна експресія PSA - маркеру. Незважаючи на загальну тенденцію до зростання об'єму строми за рахунок сполучної тканини, в 75 років відбувається збільшення кількості фібробластів, посилюються фібрилоутворюючі процеси.

У 69 років велика частина епітеліального покриву залозистих відділів простати покрита кубічним епітелієм. Частина клітин в них злущена і заповнює просвіти секреторних відділів вивідних проток. Окремі ділянки простати мають просвіти, заповнені на всьому протязі конкреціями різних розмірів. Число нормально функціонуючих залозистих відділів зменшується, оскільки вони руйнуються у зв'язку з атрофічними змінами в самих часточках.

Від 70 до 75 років передміхурова залоза зазнає значних змін як в стромі, так і в паренхімі. Збільшується кількість залозистих часточок, в яких спостерігаються атрофічні процеси. Навколо часточок, що атрофуються, відбувається перебудова строми, що спричиняє склеротичні процеси в сполучній тканині. Прослідковується негативна експресія PSA - маркеру. Змінюється співвідношення волокнистих структур у бік переважання колагенових волокон. Число залоз і їх розмір зменшується, вони розташовуються далеко один від одного, частина їх кістозно розширена, вистилаючий їх епітелій сплощується, цитоплазма клітин інтенсивно забарвлюється, ядра стають пікнотичними, клітинні межі втрачають чіткість. У атрофічних залозах відсутні епітеліальні складки і виступи, у просвітах виявляються шаруваті, місцями покриті кальцинатом, простатичні тільця і ацидофільний секрет. При різкому ступені атрофії епітелій залоз зникає і простатичні тільця виявляються вкрапленими безпосередньо у фіброзну тканину. Навколо них нерідко видно розсмоктуючі їх гігантські клітини чужорідних тіл. Атрофічні зміни охоплюють всю передміхурову залозу або мають фокальний характер. Звичайно після 70 років виявляються також залози з світлим призматичним епітелієм, що оцінюється як перед атрофічний стан. У частині спостережень зберігається місцями активний високий призматичний епітелій з гранульованою цитоплазмою і чіткими клітинними межами, властивий молодому віку.

Вікова перебудова лімфоїдних утворень простати спостерігається як у зоні залозистого епітелію, так і в стромі передміхурової залози. У літньому віці кількість лімфоепітеліальних і периваскулярних вузликів достовірно зменшилася порівняно з попереднім віком. Одночасно із зменшенням числа лімфоїдних вузликів зменшуються їх розміри. Збільшується частка дрібних вузликів. При цьому центри розмноження у лімфоїдних вузликах в літньому віці зустрічаються в поодинокіх випадках.

На тлі зменшення кількості лімфоїдної тканини в стінках простати спостерігається зменшення кількості і розмірів лімфоїдних вузликів, що є проявом вікової інволюції імунокомпетентних утворень в стінці органу, зростає кількість сполучної і жирової тканини.

Від 70 до 75 років зменшується кількість лімфоїдних утворень як під епітелієм, так і в стромі передміхурової залози. Цей процес відобразився і на клітинному складі лімфоїдних утворень. Зменшилася кількість малих і середніх лімфоцитів майже удвічі. Спостерігалося збільшення кількості клітин з ознаками деструкції. Продовжували достовірно знижуватися, порівняно з попереднім терміном, в кількісному відношенні плазматичні клітини, макрофаги, ретикулярні клітини. Серед ретикулярних клітин переважно спостерігалися клітини веретеноподібної форми, схожої з фібробластами.

Кровоносні капіляри утворюють на секреторних камерах дрібнопетлясту мережу, що обплітає їх з усіх боків і розташовану, таким чином, між епітелієм секреторних камер і лімфатичними капілярами, відділяючись від них тонким прошарком сполучної тканини. Особливості крово - і лімфопостачання ПВЛВ схожі з особливостями ЛЕВ. Артеріоли, прекапіляри, капіляри, посткапіляри і венули, а також лімфатичні капіляри у складі ПВЛВ розташовуються радіально. Петлі кровоносних капілярів залягають усередині пучків м'язових волокон, а лімфатичні капіляри тут відсутні. Калібр кровоносних капілярів в передніх відділах передміхурової залози від 1 мкм до 10 мкм. Архітектоніка внутрішньоорганних кровоносних судин представлена трьома групами артерій: капсулярними, радіальними і уретральними.

У цій віковій групі вікові зміни мікроциркуляторного русла стають помітнішими, порівняно з попереднім терміном. Ці зміни виражалися в зниженні кількості капілярів, артеріол і венул на одиницю площі, а також в зменшенні їх діаметр. Діаметр капілярів і судин стає нерівномірним, місцями зустрічаються різко звужені капіляри з нечіткими контурами. Поступово втрачається правильність розташування капілярів, в деяких ділянках залози вони не утворюють замкнуті петлі навколо секреторних камер і вивідних проток залоз. Після 75 років спостерігаються зміни контурів судин мікроциркуляторного русла: краї їх стають нерівними, по ходу їх, особливо в капсулі, з'являються численні мішковидні випинання. Наявна позитивна експресія CD-34.

Таким чином, в літньому віці спостерігаються ознаки інволютивної перебудови, які виявлялися перебудовою в стромі і паренхімі органу: відбувається склерозування строми, збіднення її ретикулярними і еластичними волокнами, зменшується кількість клітин. Збільшується кількість фібробластів.

Результати проведених досліджень показали, що в літньому віці в передміхуровій залозі лімфоїдні утворення зазнають змін, які виражаються в склерозуванні строми лімфоїдних структур, жировому переродженні, зменшенні їх кількісного вмісту і розмірів, атрофічних змін залозистого апарату, різко виражених змін клітинного складу лімфоїдних утворень, обумовлених будовою проліферації і диференціювання. У всіх зонах лімфоепітеліальних і периваскулярних вузликів відзначалося зниження кількості всіх клітинних елементів, а в деяких зонах їх зникнення.

РЕАКТИВНІ МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРНИХ ЕЛЕМЕНТІВ ПЕРЕДМІХУРОВОЇ ЗАЛОЗИ СТАТЕВОЗРІЛИХ ЩУРІВ ПІСЛЯ АНТИГЕННОГО ПОДРАЗНЕННЯ

Передміхурова залоза щурів представлена складним комплексом залозистих утворень: вентральними, дорсальними частками та коагуляційними залозами, розміри яких становлять 10-12х7-9 мм, 6-8х5-6 мм, 8-12х4-6 мм. Вентральні і дорзальні частки оточують уретру, формуючи її передміхурову частину. При цьому, вентральні долі локалізуються біля шийки сечового міхура і прикривають його з боків, дорсальні частини тісно спаяні із задньою поверхнею уретри, знаходячись попереду прямої кишки. Коагуляційні залози безпосередньо з уретрою не контактують, розміщуючись уздовж медіального боку сім'яних пухирців, проте їх вивідні протоки відкриваються в передміхурову частину уретри на рівні отворів сім'явиносної протоки. Паренхіму органу складають альвеолярно-трубчасті залози, епітелій яких представлений секреторними і базальними клітинами. Базальні клітини локалізуються між секреторними епітеліальними клітинами і знаходяться на базальній пластинці ацинуса.

Найбільш численними з клітинних компонентів в передміхуровій залозі статевозрілих щурів є гладком'язові клітини і фібробласти. Цитоплазматичні відростки гладком'язових клітин, що проходять в поглиблення на поверхні сусідніх м'язових клітин, формують в цих поглибленнях міжклітинні щілини завширшки 150-200А. Гладкі м'язові клітини і фібробласти розташовані в паралельні ряди в перегородках, що розділяють і оточують супутні епітеліальні альвеоли. Архітектоніка внутрішньоорганних кровоносних судин у всіх долях залози представлена трьома групами артерій: капсулярними, радіальними і уретральними, за винятком коагуляційних залоз, в яких уретральні артерії відсутні у зв'язку з анатомічним положенням. Оточення епітеліальних альвеол оболонками з гладком'язових клітин і фібробластів має важливе значення для швидкого звільнення просвіту передміхурової залози. Навколо кінцевих відділів і проток залози простати капіляри формують густі дрібнопетлясті, кошикоподібні мережі. У деяких капілярах часто виявляли наявність ендотеліальних пор, в решті капілярів ендотелій був представлений безперервним шаром клітин.

Формування лімфоїдних скупчень відбувалося шляхом міграції лімфоцитів з кровоносних судин. Лімфоїдні скупчення складалися з малих і середніх лімфоцитів, 60-70% яких відносилися до тимусзалежних лімфоцитів. Склад лімфоїдних скупчень після 4-7 діб змінювався. Серед лімфоїдних клітин з'являлися ретикулярні клітини, макрофаги і плазматичні клітини. Виявлялися і лімфобласти з фігурами мітозу в ядрах. За рахунок проліферації лімфоїдних клітин, на основі лімфоїдних скупчень, розвивалися периваскулярні лімфоїдні вузлики.

При введенні антигена внутрішньом'язово, збільшилося число лімфоїдних утворень в стромі передміхурової залози, біля кровоносних судин, і у ділянці залоз. Від початку досліду із зростанням термінів, число лімфоїдних утворень, пов'язаних з судинами, зменшується, а у ділянці залозистого епітелію збільшується. Клітинний склад лімфоїдних утворень найрізкіше змінився на 3-7 добу після введення глобуліну-г. В результаті антигенної стимуляції на третій день спостерігалося посилення міграції лімфоцитів, які переважно розташовувалися дифузно під залозистим епітелієм піддослідної групи порівняно з контрольною групою тварин, де спостерігалися одиночні лімфоцити. Серед лімфоїдних клітин відзначалися лімфоцити, макрофаги, ретикулярні клітини. В цей час помітно (в порівнянні з контрольною групою) зростає кількість бластних форм лімфоцитів. Простежуються контакти макрофагів з лімфоцитами. Контактуючі клітини утворюють фігури у вигляді розеток, в центрі яких знаходиться макрофаг, а по колу віночком залягають лімфоцити.

Переважно бласти на третю добу після імунізації локалізуються у лімфоїдні скупчення біля кровоносних судин. У цих ділянках бласти утворюють скупчення, що налічують по 5-6 клітин в полі зору, в контрольній групі тварин ці клітини практично не визначалися. Наявність макрофагів і тісні контакти з ними попередників плазматичних клітин говорять про те, що взаємодія макрофагів і лімфоцитів необхідна не тільки у момент ініціації імунної відповіді. Формування центрів розмноження в лімфоїдних вузликах передміхурової залози щурів починається з 3-5 днів після імунізації, надалі в них відбувається проліферація клітин, що веде до збільшення розмірів центру розмноження і формування решти зон лімфоїдних структур. Зміни клітинного складу периваскулярних лімфоїдних вузликів після антигенної стимуляції багато в чому аналогічні з такими в лімфоепітеліальних вузликах.

На сьому добу після антигенної дії в лімфоепітеліальних вузликах в субепітеліальній зоні спостерігалося посилення міграції лімфоцитів в епітелій, який представлений різними формами клітин і може бути віднесений до дворядного призматичного. У лімфоепітеліальних вузликах окрім цієї зони розрізняють ще дві зони. Темніша - периферична зона, складається з щільно прилеглих один до одного малих лімфоцитів. Ця зона у вигляді «шапочки» охоплює центральну зону. Слід зазначити різний характер процесів, що відбуваються на 5-7 добу в центрах розмноження після антигенної стимуляції. У останніх спостерігається досить однорідна картина: у темній зоні (а вона і є зачатком центру розмноження, що розвивається) переважають бласти, що лише дещо відрізняються один від одного за розмірами. Частина з них мітотично ділиться. Велика кількість макрофагів спостерігається на сьому добу після імунізації в центрах розмноження, де в тісних взаємовідношеннях з макрофагами знаходяться попередники антитілосинтезуючих клітин - плазмобласти і юні плазмоцити. У макрофагах дуже багато тілець, залишків зруйнованих клітин.

До кінця другого тижня (чотирнадцята доба) в лімфоїдних вузликах виразно помітні всі зони. У центральній зоні лімфоепітеліальних вузликів відзначалася найбільша кількість мітозів. За рахунок проліферації лімфоїдні утворення розросталися у бік залізистого епітелію. Збільшився вміст ретикулярних клітин і лімфобластів, з'являлися плазматичні клітини. У периферичній зоні збільшився вміст плазматичних клітин і малих лімфоцитів. У складі субепітеліальної зони збільшилася кількість макрофагів, що фагоцитують, в цитоплазмі яких визначалися залишки ядер лімфоцитів. Ці клітини були оточені шаром лімфоцитів, що нагадувало імунні розетки, які описуються в імунологічних дослідженнях. У субепітеліальній зоні, порівняно з контролем, процентний вміст малих лімфоцитів збільшився, а середніх лімфоцитів - зменшився, з'являлися ретикулярні клітини і наростала кількість макрофагів.

На двадцять першу добу при введенні звичайних доз антигена будова і клітинний склад мало відрізнявся від структури її контрольних щурів. У деяких лімфоїдних вузликах центри розмноження піддаються зворотному розвитку. У окремих лімфоцитах виявляються деструктивні зміни. Зменшується і кількість макрофагів. У цитоплазмі цих клітин виявлялися фрагменти ядер лімфоцитів. Просвіти лімфатичних судин і венул переповнювалися малими лімфоцитами. На поверхні ендотеліоцитів еліпсоїдної форми з глибокими інвагінаціями і вигинами каріолеми базальна мембрана набрякла і фібрилярні структури її роз'єднані.

Певне значення в бар'єрно-захисній функції передміхурової залози грають кровоносні судини, які розташовані біля лімфоїдних утворень і в стромі передміхурової залози. Зміна клітинного складу в лімфоїдних вузликах передміхурової залози щурів після антигенної стимуляції обумовлює специфічну цитоархітектоніку гемомікроциркуляторного русла. Встановлено, що при антигенному стимулюванні збільшується площа, займана різними ланками мікроциркуляторного русла лімфоїдних вузликів. У ранні терміни експерименту спостерігається розбіжність міжендотеліальних контактів кровоносних капілярів, збільшуються розміри мікровезикул і піноцитозних бульбашок, утворюючи мультивезикулярні асоціації і на 7-14 добу на поверхні ендотеліоцитів з'являється велика кількість випинань у вигляді мікроворсинок, інвагінацій пальцьових виростів. Збільшується просвіт кровоносних капілярів і зростає міграція через капіляри і посткапілярні венули лімфоцитів і плазматичних клітин.

Виходячи з мікроархітектоніки кровоносних капілярів лімфоепітеліальних вузликів, необхідно відзначити, що транзит лімфоїдних клітин до їх просвіту, мабуть, не обмежується тільки трансендотеліальними проходами, що супроводжується відділенням перицитів, збільшенням пор в стінках капілярів, руйнуванням лізосом в місцях проходження клітин, як вважають деякі автори (L.Weiss, 1998; P. De Bruyn e.a., 1999). У порожнину капілярів лімфоїдні клітини потрапляють, мабуть, як через міжклітинні щілини, так і через пори в цитоплазмі ендотеліальних клітин. Специфічні зміни стінки капілярів разом з ретикулярними клітинами лімфоїдних вузликів простати грають важливу роль в клітинній перебудові лімфоїдних структур і формуванні їх специфічного мікрооточення. Реактивні зміни ендотелію капілярів клубочків в тісному взаємозв'язку з перебудовою лімфоїдних вузликів при антигенній стимуляції вказують на їх резервні можливості в забезпеченні імунного гомеостазу. При антигенній дії венули також піддаються змінам. Стінка венул вислана ендотелієм, морфологія якого змінюється залежно від фази імунної відповіді. На ранніх стадіях, коли починається посилений притік лімфоцитів в лімфоїдних вузликах, клітини ендотелію гіпертрофуються, набувають вигляду призматичного епітелію, і лімфоцити через стінку венул виселяються в навколишню тканину. Іноді венули набувають характеру капілярних венул з високим ендотелієм. На ранніх стадіях імунної відповіді число макрофагів і лімфоцитів зростає, з'являються нейтрофільні і еозинофільні гранулоцити. На висоті імунної відповіді у венулах багато клітин плазматичного ряду на самих різних стадіях дозрівання, макрофагів з фагоцитованими клітинними елементами. Збільшується площа, яку займають різні ланки мікроциркуляторного русла, ендотелій капілярів піддається змінам, які свідчать про посилення трансклітинного і внутрішньоклітинного транспорту речовин.

У щурів після внутрішньом'язового введення імуноглобуліну формування лімфоїдних структур відзначається на три доби раніше, ніж у інтактних і контрольних щурів. Спочатку з'являються лімфоїдні утворення в стромі передміхурової залози, біля кровоносних судин - периваскулярні лімфоїдні утворення (ПВЛВ). До кінця першого тижня відбувається формування лімфоїдних структур у зоні залозистого епітелію передміхурової залози (ЛЕВ). У лімфоїдних структурах розміщення лімфоцитів у всі періоди перевищує контрольні показники. У клітинній популяції лімфоїдних структур виявлено вищий вміст середніх і великих лімфоцитів порівняно з контролем.

На 3 добу в передміхуровій залозі щурів I і II груп визначалися клітини з рецепторами до лектину арахісу (PNA +). Кількість SBA + лімфоцитів в передміхуровій залозі щурів практично не змінюється відносно 1 доби.

Кількість лімфоцитів з рецепторами до лектину арахісу збільшилася на 7 добу і перевищувала контроль. Максимальна кількість лімфоцитів з рецепторами до лектину сої в лімфоїдних структурах спостерігається на 14 добу і випереджає дані контрольних тварин на 5 днів. Виявлено вищий вміст PNA + лімфоцитів в периваскулярних лімфоїдних вузликах на 7 добу. Збільшення абсолютної кількості лімфоїдних клітин спостерігається на 7 добу, після чого відбувалося стрибкоподібне збільшення їх кількості на 21 добу. Абсолютна кількість PNA+ лімфоцитів перевищує контрольні показники на 11 добу, а SBA+ лімфоцитів - на 14 добу. До кінця місяця їх кількість знижується і поступається контрольним значенням.

Таким чином, застосування лектинів як гістохімічних реагентів дозволяє ефективно проводити селективне гістохімічне маркування окремих типів і популяцій клітин, а також оцінювати їх функціональний стан і виявляти порушення морфогенезу на ранніх, ще оборотних стадіях. Виявлення рецепторів до лектинів на клітинних мембранах дозволяє також судити про ступінь диференціювання клітин зокрема і тканини в цілому.

ВИСНОВКИ

В дисертації викладено узагальнені теоретичні дані та нове вирішення актуальної наукової проблеми щодо концепції вікових морфофункціональних особливостей передміхурової залози людини, сформульовано уявлення про критичні періоди розвитку органа, виявлені реактивні особливості передміхурової залози після антигенного впливу.

Перші ознаки диференціювання передміхурової залози людини з'являються в кінці 8 тижня пренатального онтогенезу у ділянках мезенхіми, ентодерми і мезодерми у вигляді активності ферментів й синтезу полісахаридних комплексів. Топографічно вони відповідають морфологічним компонентам простати, що з'являються на 12 - 14 тижні внутрішньоутробного розвитку.

В пренатальному онтогенезі передміхурової залози виділяють періоди, що характеризуються інтенсивними процесами перебудови самих тканин і міжтканинних відносин. Вперше лімфоїдні структури спостерігалися на 20 - 22 тижні внутрішньоутробного періоду поблизу кровоносних судин - периваскулярні вузлики (ПВЛВ). На 27 - 28 тижні пренатального онтогенезу у ділянці залозистого епітелію виявлені лімфоїдні структури - лімфоепітеліальні вузлики (ЛЕВ).

Вперше встановлено, що з моменту народження і до 7 місяців кількість лімфоїдних структур, в порівнянні з новонародженими залишилось на попередньому рівні. З 10 місяця до першого року кількість лімфоїдних утворень достовірно збільшилась в 1,2 рази в порівнянні з попереднім віком. Виявлялись лімфоїдні структури у вигляді скупчень, а також лімфоїдні утворення з капсулою, яка складалася з колагенових та ретикулярних волокон та фібробластів.

У новонародженних передміхурова залоза є повністю сформованим органом, в якому лімфоїдні утворення набувають рис зрілих структур, в клітинному складі яких виявляються малі, середні лімфоцити, лімфобласти, плазматичні та ретикулярні клітини. Визначалися лімфоцити з рецепторами до лектину арахісу PNA + і сої SBA+.

У постнатальному онтогенезі формування лімфоїдних структур продовжується з першого дитячого періоду онтогенезу до зрілого віку. Ці періоди характеризуються розвитком епітелію передміхурової залози, сполучнотканинними та м'язовими елементами, періодом становлення ендокринної функції, максимальною мітотичною активністю, розвитком мікроциркуляторного русла. Діаметр лімфоїдних утворень складає 135 Ч 325 мкм. Об`ємна доля малих лімфоцитів складає 43,6 ± 2,1%, середніх - 23,5 ± 2,5%, плазматичних клітин - 2,3 ± 0,6%. Макрофаги виявлялись в основному в центральній зоні, об'ємна доля їх складае 2,2 ± 0,5%. Мітотичний індекс в період від дитячого до юнацького, в порівнянні з попереднім етапом онтогенезу складає 4,3 +/- 0,2 %.

У юнацькому віці найбільш чітко проявляються характерні риси другого критичного періоду онтогенезу простати - функціогенезу, який обумовлює становлення органних систем, що супроводжується зміною морфології, цитогістохімії як паренхіматозних, так і стромальних компонентів залози. Лімфоїдні утворення передміхурової залози характеризуються максимальними кількісними показниками і набувають рис функціональної зрілості, в них формується строма, збільшується кількість судин мікроциркуляторного русла.

У першому періоді зрілого віку настає відносна стабілізація процесів гістогенезу структури і функції лімфоїдних утворень передміхурової залози людини. Описуваний період морфофункціональних перебудов передміхурової залози в онтогенезі супроводжується значною зміною зростання епітеліальної тканини, диференціюванням міофібробластів в типові гладком'язові клітини. Секреторний цикл епітеліоцитів залози характеризується збільшенням ШИК - позитивних речовин різної природи, утворюючих гранули. У передміхуровій залозі людини в цей період збільшується кількість PNA + і SBA+ лімфоцитів.

8. Після 40 років у передміхуровій залозі зменшується кількість залозистих відділів, відбувається послаблення секреції залозистих клітин, зменшення гладком`язових тканин й розростання сполучної тканини. У передміхуровій залозі людини в цей період зменшилась кількість лімфоцитів з рецепторами до лектинів арахіса PNA + і сої SBA+.У другому періоді зрілого віку кількість і розмір лімфоїдних утворень передміхурової залози людини зменшилась, знижується їх функціональна активність.

9. Формування власного лімфоїдного апарата передміхурової залози у ссавців відбувається шляхом міграції лімфоцитів з кровоносних судин. У ссавців після внутрим'язового введення імуноглобуліну формування лімфоїдних структур відмічається на три доби раніше, ніж у інтактних та контрольних ссавців. Спочатку з'являються лімфоїдні утворення в стромі передміхурової залози, біля кровоносних судин-периваскулярні лімфоїдні утворення (ПВЛУ). В кінці першого тижня відбувається формування лімфоїдних структур в ділянці залозистого епітелія передміхурової залози (ЛЕВ). В лімфоїдних структурах розташування лімфоцитів характеризується збільшенням в порівнянні з контрольними показниками. В клітинній популяції лімфоїдних структур виявлено більш високі показники середніх лімфоцитів і великих лімфоцитів в порівнянні з контролем.

10. Різний ступінь експресії PSA (простатспецифічний антиген), LSMA (маркер гладком`язового актину) маркеру, на AR (андрогенний рецептор), CD34 (маркер ендотелію судин), kі-67 (маркер проліферативної активності) є якісним показником вікових змін тканинного складу та гістофізіологічних структур передміхурової залози і може бути використаний для розробки методів корекції патогенезу її захворювань, а також при тестуванні стану імунної системи людини у клінічних дослідженнях.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Евтушенко В.М. Морфофункциональные исследования лимфоидных структур простаты человека в пренатальном онтогенезе // Буковинський медичний вісник. - 2001. - Т. 5. № 12. - С. 50 - 52.

Евтушенко В.М. Морфологические и гистохимические изменения предстательной железы человека в подростковом периоде // Мат. Конф. “Актуальні проблеми мікроциркуляції та гомеостазу при патології внутрішніх органів”. - Чернівці. - 2002. - С. 38 - 41.

Евтушенко В.М. Морфофункциональные особенности предстательной железы новорожденных // Буковинський медичний вісник. - 2002. № 2. - С. 184 - 185.

Евтушенко В.М. Анализ морфологических и гистологических изменений предстательной железы человека в пренатальном онтогенезе // Таврический медико-биологический вестник. - 2002. Том 5. № 3. - С. 48 - 51.

Евтушенко В.М. Морфофункціональі особливості лімфоїдних структур передміхурової залози людини у зрілому віці // Ж. “Урология”- 2002. № 3. - С. 70 - 72.

Евтушенко В.М. Морфологические изменения предстательной железы человека в подростковом возрасте. // Сб. ст. “Вісник проблем біології і медицини”. - Полтава. - 2003. - Т. 1.вип. 3 - С. 70 -72.

Евтушенко В.М. Особливості лімфатичних та кровоносних судин передміхурової залози людини в зрілому віці. // Галицький лікарський вісник. - 2003. - Т. 10 - С. 88.

Евтушенко В.М. Морфофункциональная характеристика лимфоидных образований предстательной железы во втором зрелом возрасте // Сб. ст. “Актуальні питання фармацевтичної та медичної науки та практики”. - Запоріжжя. - 2003. - вип. Х - С. 207- 209.

Евтушенко В.М. Морфофункциональные особенности строения лимфоидных образований предстательной железы в пожилом возрасте. // Сб. ст. “Актуальні питання фармацевтичної та медичної науки та практики”. - Запоріжжя. - 2003. вип. ХІ. - С. 52 - 55.

Евтушенко В.М., Сырцов В.К. Реактивные особенности лимфоидной популяции соединительной ткани предстательной железы после антигенного воздействия // Запорожский медицинский журнал. - 2004. №4 - С. 114-115.( Здобувачем особисто здійснено статистичну обробку отриманих результатів, підготовлено матеріал до друку).

Евтушенко В.М. Морфофункциональные особенности строения микроциркуляторного русла лимфоидных образований предстательной железы в пожилом возрасте. // Таврический медико-биологический вестник. - 2004. Том 7. № 4. - С. 56 - 59.

Евтушенко В.М. Влияние иммуноглобулина на структуру лимфоидной популяции предстательной железы у крыс линии Вистар // Сб. ст. “Актуальні питання фармацевтичної та медичної науки та практики”. - Запоріжжя, - 2004. - вип. Х. - С. 207- 209.

Евтушенко В.М. Морфофункциональная оценка лимфоидных структур предстательной железы в юношеском возрасте // Вісник морфології - 2005. №1. С.104 - 106

Евтушенко В.М. Этапы становления лимфоидных структур предстательной железы человека в пренатальном онтогенезе // Запорожский медицинский журнал. - 2005. №3. - С. 85 - 86.

Евтушенко В.М. Морфофукциональная характеристика лимфоидных структур предстательной железы человека в онтогенезе // Світ медицини та біології. м. Полтава. - 2005. №3. - С. 111 - 116.

Евтушенко В.М. Морфологический мониторинг в оценке морфогенеза предстательной железы мужчин первого зрелого возраста // Запорожский медицинский журнал. 2005. № 6 - С. 114 - 115.

Евтушенко В.М. Возрастные особенности структурно-функциональной перестройки стромальных и железистых элементов предстательной железы человека // Таврический медико-биологический вестник. - 2005. - Т.8. С. 31 - 33.

Евтушенко В.М. Анализ морфофункциональных изменений эпителиальных и соединительнотканных компонентов предстательной железы человека в подростковом периоде // Український медичний альманах. - Луганськ - 2005. - Т.8. №3. - С. 66-67.

Евтушенко В.М. Селективность связывания лектинов и их выявление в лимфоидной ткани предстательной железы крыс // Актуальні питання фармацевтичної та медичної науки та практики. - м.Запоріжжя, - 2005. вип. ХIV. - С. 191- 193.

Потоцкая Е.И., Сырцов В.К., Федосеева О.В., Евтушенко В.М., Алиева Е.Г. Реактивные изменения лимфоидных узелков слизистых оболочек и лимфоузлов // “Таврический медико-биологический вестник. - 2006. - Т.9. №3 - С. 140 - 142. (Здобувачем особисто описані отримані результати, здійснено огляд літератури, підготовлено матеріал до друку).

Евтушенко В.М., Сирцов В.К., Федосеєва О.В. Класифікація органів імунної системи матеріали підсумкової науково-практичної крнференції “Здобутки клінічної і експериментальної медицини”. //“Здобутки клінічної і експериментальної медицини”. - Тернопіль, 2007. - С. 63 - 65. (Здобувачем особисто описані отримані результати, підготовлено матеріал до друку).

Евтушенко В.М., Федосеева О.В. Иммуногистохимические исследования в изучении морфофункциональных особенностей сигмовидной кишки и предстательной железы человека в возрастном аспекте. «Український морфологічний альманах». - Луганськ, - 2008. - Т 6. - С. 74 - 77. (Здобувачем особисто виконана статистична обробка отриманих результатів, узагальнення даних, висновки).

Евтушенко В.М. Морфофункциональные особенности предстательной железы человека в постнатальном онтогенезе. // Мат. “Наукові читання, присвячені 100 - річчю від дня народження проф. Б.В. Альошина”. - Харків, - 2001. - С. 18.

Евтушенко В.М. Морфофункциональные и гистохимические изменения предстательной железы человека в подростковом периоде. // Мат. науково-практичної конференції. - Чернівці, 16 - 17 вересня 2002 року. - 2002. - С. 38-41.

Евтушенко В.М. Морфофункціональні особливості лімфоїдних утворень передміхурової залози людини у зрілому віці // Сб. ст. “Актуальні питання морфології”.- Київ, 2002. - С. 107- 108.

Евтушенко В.М. Морфофункциональное состояние лимфоидных образований предстательной железы и толстой кишки человека в экологических условиях г. Запорожья // International journal on immunorehabilitiation. - 2002. - С. 342.