Обґрунтування системи медичного забезпечення збройних сил України в умовах впливу соціально-економічних та медико-демографічних чинників

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О. БОГОМОЛЬЦЯ МОЗ УКРАЇНИ

14.02.03 - соціальна медицина

УДК 614.2: 355/359 (477)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

ОБҐРУНТУВАННЯ СИСТЕМИ МЕДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВПЛИВУ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ТА МЕДИКО-ДЕМОГРАФІЧНИХ ЧИННИКІВ

Шекера Олег Григорович

Київ 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця МОЗ України

Науковий консультант:

доктор медичних наук, професор, член-кореспондент АМН України Москаленко Віталій Федорович, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України, ректор, завідувач кафедри соціальної медицини та охорони здоров'я.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Голубчиков Михайло Васильович, Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, завідувач кафедри медичної статистики;

доктор медичних наук, професор Сайдакова Наталія Олександрівна, Державна установа “Інститут урології АМН України”, завідувач відділу епідеміології та організаційно-методичної роботи;

доктор медичних наук, професор, Солоненко Іван Миколайович, Національна академія державного управління при Президентові України, завідувач кафедри управління охороною суспільного здоров'я.

Захист відбудеться 14 січня 2010 р. о 13 годині 30 хвилин на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.003.01 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця МОЗ України за адресою: 03057, м. Київ-57, проспект Перемоги, 34, санітарно-гігієнічний корпус, аудиторія № 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного університету імені О.О. Богомольця МОЗ України за адресою: 03057 м. Київ-57, вул. Зоологічна, 1.

Автореферат розісланий 14 грудня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор медичних наук, професор Войцеховський В. Г.

Структура і обсяг роботи. Дисертація викладена на 555 сторінках і складається зі вступу, 8 розділів, аналізу і узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій, додатків і списку використаних джерел (555 найменувань) та містить 168 рисунків і 85 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Для досягнення мети та реалізації завдань, на першому етапі була створена спеціальна комплексна програма (табл. 1), яка базується на системному підході та аналізі.

Такий підхід чітко окреслив взаємозв'язок між об'єктом та предметом дослідження, дозволив в повній мірі оцінити стан об'єкту, виявити чинники впливу на нього на підставі чого визначити напрямки та етапи дослідження щодо створення бази даних та методів опрацювання отриманої інформації.

Таким чином, дослідження включало шість основних етапів, кожен із яких, у свою чергу, мав конкретні завдання. Така багаторівнева структуризація завдань дослідження забезпечувала його системність, оскільки результати, одержані на кожному попередньому етапі, логічно ставали основою не тільки для наступних етапів, але й для узагальнення одержаних результатів. Матеріали та обсяги дослідження представлені в табл. 2.

Основні результати дослідження та їх обговорення. Аналізу піддані результати дослідження, які отримані на 2-6 етапах і які увійшли в 3-8 розділи дисертаційної роботи.

На другому етапі досліджено питання будівництва та розвитку ЗС України, демографічної ситуації в Україні та її впливу на комплектування збройних сил людськими ресурсами, функціонування військово-медичних служб та фінансування системи охорони здоров'я у різних країнах, а також розвитку системи медичного забезпечення військ.

Встановлено, що на сучасному етапі перебудови ЗС України реформування їх системи медичного забезпечення необхідно здійснювати, виходячи не лише з економічного, але й демографічного потенціалу держави, оскільки чисельність, професіоналізм, боєздатність і стан здоров'я військовослужбовців професійної армії обмежується обсягом наявних вікових контингентів населення.

Концептуальні підходи до вивчення здоров'я людини в демографічному аспекті в інтересах комплектування збройних сил у нових економічних умовах ґрунтуються на синергетичній теорії багатовимірності і динамічності глобальних процесів, що передбачає здійснення аналізу взаємовпливів основних векторів цього системного явища на національному, регіональному і глобальному рівнях.

На підставі вивчення інформаційних джерел, чинної нормативно-правової бази, були визначені основні структурні елементи системи медичного забезпечення збройних сил та фактори внутрішнього і зовнішнього середовища (соціальні, фінансово-економічні та демографічні), які найбільш суттєво впливають на здоров'я військовослужбовців. Важливе місце в складовій бойової готовності належить людському фактору, тобто фізичному і психологічному здоров'ю військовослужбовців (рис. 1).

Аналізуючи положення Державної програми переходу ЗС України до комплектування військовослужбовцями за контрактом (2006-2011 рр.), встановлено, що будівництво збройних сил стало можливим, зокрема, завдяки створенню міцного правового фундаменту та прийняттю конкретних законів. Важливим напрямком реформування та розвитку ЗС України став поступовий перехід до професійної армії. Це підтверджено результатами соціологічного опитування допризовників, призовників та військовослужбовців різних категорій, серед яких 75.97 % респондентів вважали за доцільне повний перехід до професійної армії. Результати відповідей респондентів свідчать, що створення професійної армії сприятиме підвищенню рівня боєздатності збройних сил та безпеки держави.

Встановлено, що з роками суттєво змінювалось співвідношення кількості військовослужбовців строкової служби та тих, що прийняті за контрактом. Так, якщо у 2005 р. воно становило 1.7:1, а в 2008 р. 0.8:1, то у 2010 р. передбачено повний перехід до служби на контрактній основі.

Враховуючи склад можливих угруповань військ, МО України запропоновано наступне співвідношення чисельності особового складу між видами збройних сил: сухопутні війська - до 54 %; військово-повітряні сили - до 16 %; війська протиповітряної оборони - до 13.5 %; Військово-Морські сили - до 4.5 %; інші військові структури, які не входять до видів ЗС України, - до 12 %. Таке співвідношення зумовлюється, перш за все, обсягом завдань, які покладаються на види збройних сил, а також сучасними економічними умовами держави, що не дають можливості реалізувати досягнення воєнно-технічної революції за усіма напрямками. Наголошується, що питання забезпечення людськими ресурсами є центральним з точки зору комплектування професійної армії. В той же час, доведено, що в умовах негативних демографічних процесів, чисельність військового резерву зростає за рахунок більш старших вікових груп (55-64 роки), і в той же час значно зменшується - за рахунок молодших вікових груп (19-24 роки) з 7.9 % у 2006 р. до 6.0 % у 2016 р. чоловіків від усього населення України, що негативно відбивається на якості складу військовослужбовців та резервістів. І це без урахування того, що деякий відсоток з них може не проявити зацікавленість служити в збройних силах або за станом здоров'я не відповідатиме вимогам щодо проходження військової служби.

Під час третього етапу, з метою встановлення задоволеності ступенем організації та виявлення шляхів покращання надання медичної допомоги у військово-медичних закладах МО України, було проведено опитування серед допризовників, призовників, військовослужбовців різних категорій та резервістів (2002-2004 рр.).

Програмою дослідження передбачалось також виявлення впливу різних чинників на стан здоров'я зазначених контингентів. За результатами соціологічного дослідження виявлені чинники, які найбільш впливали на стан здоров'я та рівень захворюваності серед різних категорій військовослужбовців. Встановлено, що на стан здоров'я найбільше впливали в різному ступені наступні чинники: житлові умови - 78.48 %, медичне обслуговування - 77.26 %, рівень життя та матеріальний добробут - 70.38 %, заняття фізичною культурою - 71.74 %, якість харчування - 76.7 %, навколишнє середовище - 63.1 %, особливості організму - 58.25 % та умови роботи і навчання - 57.52 %. В ході дослідження була виконана багатоаспектна порівняльна оцінка результатів відповідей. Основні результати наведені в табл. 3.

При цьому, абсолютна більшість опитаних оцінили позитивно стан власного здоров'я: призовники - 91.51 %, військовослужбовці строкової служби - 89.75 %, військовослужбовці контрактної служби - 83.74 %, офіцери кадру та за контрактом - 50.18 %, офіцери вищого командного складу - 41.11 %.

За даними відповідей виявлено, що частіше хворіли офіцери кадру та за контрактом (45.74 %) і офіцери вищого командного складу (53.01 %), в той же час хронічні захворювання мали 11.28 % військовослужбовців контрактної служби, що в 5 разів перевищувало аналогічний показник серед офіцерів вищого командного складу (2.02%).

Водночас, абсолютна більшість опитаних офіцерів медичної служби головними перешкодами у реформуванні системи МЗ ЗС України вважала: недостатню підтримку з боку керівництва (87.12 %), низьку ефективність управлінських рішень (81.6 %), недостатню кваліфікацію апарату військово-медичного управління оперативних командувань (78.52 %), невідповідність законодавчої бази потребам часу (90.19 %) та слабкі зв'язки з МОЗ України (80.37 %). За даними опитування респондентів-резервістів (2004 р.) виявлено, що ця категорія значну увагу приділяла медичному страхуванню (70.13 %) та можливості пільгового лікування у лікувальних закладах МО України (71.47 %).

Таким чином, метою реформи системи МЗ ЗС України було поліпшення здоров'я військовослужбовців, відповідність очікуванням і потребам військовослужбовців, забезпечення доступності до різних видів медичної допомоги. Все це можна здійснити розбудовуючи існуючу систему медичного забезпечення за профілактичним напрямком, підвищуючи її структурну ефективність та додатково мобілізуючи фінансові ресурси.

На четвертому етапі дослідження було вивчено стан здоров'я допризовників, призовників та військовослужбовців різних категорій ЗС України, результати дослідження стану здоров'я зазначених категорій та дані обліково-звітних офіційних матеріалів за 1991-2009 рр., свідчать про його погіршення. Встановлено, що поширеність хвороб серед допризовників збільшилась на 68.6 % і становила 14187.5 на 10 тис. осіб у 2008 р. У її структурі переважали: хвороби органів дихання (31.5±1.3 %), травлення (9.4±0.6 %), ендокринної системи (8.7±0.8 %), хвороби ока та його придаткового апарату (8.2±0.7 %), кістково-м'язової (8.2±0.65 %) і нервової (5.9±0.5 %) систем. Доведено, що низький рівень здоров'я був у допризовників (45.9±2.4 %).

Встановлено причини непридатності за станом здоров'я та обґрунтовано необхідність підвищення ефективності медичного забезпечення підготовки громадян до військової служби. Так, за результатами призову 1996-2008 рр. в м. Києві визнано придатними до військової служби від 69.2 % до 84.7 % призовників; надані відстрочки на лікування - від 5.1 % до 9.4 %, визнано непридатними до військової служби в мирний і обмежено придатними у воєнний час від 7.1 % до 20.2 %; непридатними зі зняттям з військового обліку від 0.4 % до 1.18 %, при цьому із загальної їх кількості понад 45 % звільнені в перші 6 місяців служби.

За період 2005-2009 рр. в ЗС України питома вага придатних до військової служби за станом здоров'я серед призовного контингенту коливалась від 72.8 % до 78.9 %, непридатних - від 12.2 % до 18.3 %, тимчасово непридатних - від 2.8 % до 4.9 %. У структурі причин непридатних переважали: розлади психіки та поведінки - 22.1± 1.5 %; виразкова хвороба шлунку та 12-палої кишки - 16.1± 2.5 %; хвороби кістково-м'язової системи 9.1 ± 1.5 %; хвороби органу зору - 8.3±0.7 %; хронічні вірусні гепатити 5.9 ± 2.5 %; туберкулез - 3.4±1.7 %; травми і отруєння - 4.1±1.2 % та ін.

Зокрема, збільшилась кількість призовників, направлених військовими комісаріатами на додаткове обстеження (з 102.6 тис. до 104.4 тис. осіб). Найбільша кількість таких випадків спостерігалася в Харківській, Кіровоградській, Івано-Франківській областях, що складало 33 % від загальної кількості призову. За даними медико-статистичних досліджень, лише п'ята частина підлітків допризовного віку відносно регулярно займається фізкультурою та спортом. Більше однієї третини призовників має низькі показники фізичної підготовленості, фізична підготовка 70 % призовників не відповідає мінімально необхідному рівню. У таких умовах комплектування ЗС України здоровим, фізично міцним молодим поповненням було і є проблематичним. Такий висновок підтверджується тим, що загальна захворюваність військовослужбовців строкової служби та за контрактом протягом 2004-2008 рр. мала стабільно високі показники з тенденцією до зростання, за вказаний період вона збільшилась на 17.7±1.5 % та 13.4±1.3 % відповідно.

Виявлено, що загальна захворюваність військовослужбовців офіцерського складу збільшилась на 11.3 ±1.2 %, водночас зросла потреба у постійному медичному нагляді офіцерського складу на 7.3±0.8 % та збільшилась кількість офіцерського складу звільненого за станом здоров'я (46.3±5.2 %). За цей період за станом здоров'я звільнилась зі ЗС України близько 56 тис. офіцерів, при цьому основною причиною звільнення були: хвороби системи кровообігу (45.4±3.1 %), органів травлення (22.4±2.6 %), нервової системи (9.6±1.9 %), хронічні хвороби м'язів, кісток, суглобів (8.3±1.5 %) та ін.

У межах дослідження здійснена порівняльна оцінка психофізіологічного та функціонального стану військовослужбовців до та після виконання завдань миротворчої місії в Іраку. Вивчення психофізіологічного стану військовослужбовців, за розробленою і запропонованою методикою, дозволило виявити його зміни до та після виконання завдань миротворчої діяльності. У підготовчий період, на основі комплексної оцінки психофізіологічного тестування, зроблено прогноз нервово-психічної стійкості. Дослідженнями функціонального стану після завершення миротворчої місії відмічені зміни артеріального тиску, життєвої ємності легень і збільшення ваги тіла військовослужбовців, які вплинули на загальний показник рівня функціонального стану (ПРФС) і призвели до його достовірного погіршення (від 0.94 ± 0,01 до 1.003 ± 0,02). Результати порівняльної оцінки основних показників функціонального стану військовослужбовців наведені в табл. 4. На підставі їх аналізу військовослужбовці були розподілені на 4 групи (табл. 5). Зменшилася кількість осіб І - ІІ груп з високими показниками рівня функціонального стану (ПРФС), збільшилася кількість осіб з даними нижче середнього рівня ПРФС (IV група). Таким чином, ПРФС військовослужбовців після миротворчої місії достовірно погіршився. Дані прогнозування психофізіологічного та функціонального стану військовослужбовців після виконання миротворчої місії, одержані за розробленою методикою, підтвердили її ефективність (збігання прогнозованих і фактичних результатів складала 97.1±1.2 %). Отримані дані підтвердили можливість використання зазначеного підходу при диспансеризації. За динамікою змін ПРФС обґрунтовано переведення військовослужбовців з однієї групи в іншу, а також оцінювання ефективності надання медичної допомоги та профілактичних заходів.

Водночас, з метою профілактики дезадаптаційних розладів, а також запобігання захворювань військовослужбовців, нами було розроблено і обґрунтовано принципову схему комплексної реабілітаційної програми “Миротворець”, яка враховувала клінічний, медико-професійний і медико-соціальний підходи. Проведення соціально-психологічних та медичних реабілітаційних заходів комплексної реабілітації дозволяють здійснити корекцію психоемоціонального стану, відновити функціональний стан організму і його професійно значимі функції, і як наслідок, повернути військовослужбовців до повноцінного життя і проходження військової служби в Збройних Силах України.

Подальші дослідження потребували розробки формалізованої моделі медичного обслуговування військовослужбовців (рис. 2).

За допомогою цієї моделі вивчалась кількісна оцінка впливу різних чинників на працездатність військовослужбовців, а саме: розглянуто вплив рівня захворюваності, своєчасного звернення за медичною допомогою та вплив якості діагностики на працездатність військовослужбовців. Крім того, досліджувались питомі витрати на медичне обслуговування військовослужбовця в залежності від періодичності проведення диспансерних оглядів при різних рівнях захворювань. Встановлено, що в середньому для різних рівнів захворюваності (табл. 6), ймовірність своєчасних звернень військовослужбовців за медичною допомогою призводить до підвищення коефіцієнта працездатності на 5-8 %, а ймовірності вірної постановки діагнозу - до 5 % і, як результат, зменшення на 15 % фінансових витрат на проведення високотехнологічних видів медичної допомоги.

На теперішній час, великого значення набувають можливості раціонального комплектування збройних сил на професійній основі, тому за допомогою програми “Салют-2” визначені пріоритетні напрямки комплектування ЗС України здоровим контингентом. Встановлено, що раціональне комплектування збройних сил доцільно здійснювати за рахунок наступних вікових категорій: до 2010 р. комплектування рядовим складом за контрактом рекомендовано за рахунок осіб 21-23 років, після - у віці 18-20 років; для комплектування офіцерським складом на умовах контракту та резервістами до 2020 р. оптимальним буде вік 28-35 років, а в подальшому - 22-27 років (табл. 7). Зазначені дані склали основу обґрунтування державних нормативів щодо резерву ЗС України та комплектування військовослужбовцями за контрактом.

Підсумовуючи вищезазначене, запропоновано медичні і соціальні критерії категорії придатності до військової служби, якими доцільно керуватися військово-лікарським комісіям. Медичні критерії включають своєчасно встановлений, точний і повний клінічний діагноз із врахуванням виражених морфологічних змін, ступеню функціональних порушень (стадія важкості, частота рецидивів, наявність декомпенсації, ускладнень). Соціальні критерії розподілені на три групи: медико-демографічні (стан здоров'я населення країни, демографічна ситуація в Україні); військово-політичні (суспільно-політичний устрій держави, військова доктрина, чисельність збройних сил, потреба в людських ресурсах, принципи комплектування збройних сил) та військово-освітянські, які визначають спроможність призовника виконувати обов'язки військової служби (військово-облікова спеціальність, військова підготовка, практичний досвід, освіта та думка командування і лікаря військової частини щодо спроможності виконувати обов'язки військової служби і можливість використання на роботі, яка найбільш відповідає стану здоров'я). Експертний підхід повинен бути диференційованим, індивідуальним, з урахуванням функціональної спроможності організму адаптуватися до умов військової служби, що дозволить реально покращити комплектування ЗС України здоровим контингентом.

З метою впровадження нових інноваційних технологій, нами обґрунтовано впровадження “Електронного медичного паспорту” військовослужбовця для створення єдиної обліково-звітної медичної документації в збройних силах. Основою для нього стали розробки медичного електронного паспорту громадянина України.

Це дозволить забезпечити моніторинг стану здоров'я військовослужбовців та удосконалити диспансерний нагляд по збереженню та зміцненню їх здоров'я.

На п'ятому етапі дослідження було вивчено стан фінансування ЗС України та їх медичної служби. Перехід збройних сил до комплектування військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, та забезпечення надійного функціонування системи МЗ ЗС України, неможливий без вирішення фінансових аспектів. Виходячи із наявних економічних можливостей, держава виділяє лише 52 % від коштів, необхідних на забезпечення потреб оборони.

Безпосередньо за рахунок загального фонду бюджету держава забезпечує 32 % необхідних витрат, інші 20 % - за рахунок спеціального фонду. Цього було досягнуто завдяки створенню МО України законодавчої і нормативної бази, яка дає можливість самим збройним силам за рахунок їх економічної та господарської діяльності забезпечити 20 % загальних потреб у видатках на оборону, що складає 61 % від суми, яку може виділити уряд на оборонні потреби. Хоча обсяги видатків в абсолютних показниках, що виділяються з функцією “збройні сили”, за останні роки постійно зростають, питома вага видатків в обсязі зведеного бюджету залишається без особливих змін.

Окремо необхідно зупинитися на стані фінансування системи МЗ ЗС України (2003-2008 рр.). Аналіз фінансування свідчить, що між запланованим і фактичним виділенням коштів за загальним і спеціальним фондом існує значна різниця, яка впливає на стан медичного забезпечення ЗС України (рис. 3).

Потреба в медичній допомозі зростає, але її забезпечення в рамках недостатнього бюджетного фінансування в повному обсязі стає фактично неможливою, в тому числі за рахунок необґрунтованого утримання значної кількості медичних установ у збройних силах. Існуючий принцип утримання мережі лікувально-профілактичних закладів ЗС України за рахунок бюджетного фінансування обмежує їх можливості щодо розподілу основної частини ресурсів без зв'язку з результатами діяльності, а в ряді випадків перешкоджають реформуванню системи медичного забезпечення. Як результат, 63.8 % опитаних керівників закладів, частин і підрозділів медичної служби ЗС України оцінила рівень забезпеченості підлеглих військово-медичних частин приладами діагностики і лікування як незадовільний.

Для вирішення цієї проблеми нами розроблено та обґрунтовано механізм фінансування МЗ ЗС України за рахунок впровадження медичного страхування військовослужбовців, що дозволило б поліпшити функціонування військово-медичної служби (проект Указу Президента України “Про фінансування та медичне страхування військовослужбовців ЗС України та інших структур сектору безпеки держави") та підвищити рівень соціального захисту військовослужбовців шляхом надання гарантованої медичної допомоги у військово-медичних закладах. Створення правової основи діяльності страхової медицини у збройних силах підтримала майже половина опитаних респондентів - офіцерів вищого командного складу (47.79 %), офіцерів контрактної служби (42.81 %) та військовослужбовців контрактної служби (51.57 %). Біля 40 % респондентів не визначились та не ознайомлені з правовими засадами медичного страхування (табл. 8).

Вищезазначене обґрунтовано проведенням спеціального дослідження, яке було здійснено в рамках програми “MathCAD”. За її результатами, для вивчення економічної ефективності медичного страхування військовослужбовців у рамках існуючої системи МЗ ЗС України, була створена модель фінансування медичної служби збройних сил (рис. 4).

У процесі побудови моделі використовувались приклади з довідкової системи програми “MathCAD”. Виходячи із середньої вартості лікування в медичних закладах МО України, ймовірності виникнення та загострення хвороб, вікової категорії військовослужбовців та статі (кількості чоловіків і жінок), попередні розрахунки показують, що середні тарифи оплати за медичне страхування будуть становити 4 % від грошового утримання офіцерів і військовослужбовців контрактної служби. Результати модельного фінансування свідчать, що за умов упровадження медичного страхування в 2002 р. фінансове забезпечення медичної служби ЗС України у повному обсязі можна було би вирішити до кінця 2006 р., а з 2007 р. додаткові кошти щорічно би зростали і в 2015 р. змогли досягти 134.640 млн. грн. (розрахунки проведені станом на 01.2003 р.), що разом з бюджетним фінансуванням дозволило мати подвійний бюджет (табл. 9).

На теперішній час, страхові внески на одного застрахованого військовослужбовця ЗС України складали б в середньому приблизно до 160 грн. на місяць, які сплачували військовослужбовці контрактної служби (за рахунок підвищення грошового утримання на 4 %) і держава у співвідношенні 50 % : 50 %. У результаті ці кошти додатково забезпечили близько 480 млн. грн. надходжень до військово-медичної служби ЗС України при потребі 503 млн. грн. (розрахунки проведені станом на 01.2009 р.).

Водночас, за результатами програми “Салют-2”, визначені пріоритетні напрямки оптимізації фінансування медичної служби ЗС України. При цьому розглядалися, як самостійні, такі види фінансування: бюджетне фінансування військово-медичної галузі; введення медичного страхування додатково до бюджетного фінансування військово-медичної служби; введення платних послуг у військових госпіталях та поліклініках та інші джерела покриття дефіциту (табл. 10).

В результаті дослідження встановлено, що перспективним є введення медичного страхування додатково до бюджетного. Такий вибір підтверджений найбільшим значенням показника узагальненого векторного критерію (0.27907), що використовується для прийняття рішень на державному рівні (табл. 11).

Встановлено, що фінансування медичних установ збройних сил за загальним подушним нормативом, включаючи витрати на всі взаємопов'язані види медичної допомоги, є ключовим елементом інтегрованої системи. Таким чином, у подальшому зміст сучасної реформи фінансового забезпечення медичних частин та установ МО України потребує переходу від бюджетної до бюджетно-страхової медицини.

Таким чином, для функціонування системи МЗ ЗС України, яка б об'єктивно відповідала реаліям часу та можливостям країни, запропоновано схему оптимальної моделі системи медичного забезпечення (рис. 5).

Підходячи до обґрунтування та визначення принципів оптимальної моделі системи медичного забезпечення збройних сил, нами проведено критичний аналіз зв'язків між її суб'єктами та складовими елементами. Встановлено, що у військовій медицині, як і цивільній охороні здоров'я, не закріплені належним чином права пацієнта та медичного персоналу в нормативно-правових документах, а з іншого боку відсутні фінансові стимули та професійні критерії в роботі. Виходячи із зазначеного, в умовах зростаючих потреб військовослужбовців в доступному і якісному медичному обслуговуванні система МЗ ЗС України потребує удосконалення. Цей процес вимагає не фрагментарних, а системних змін, які стосуються основ конструкції та взаємозв'язків між суб'єктами військово-медичної служби.

Держава, і в її особі МО України, пацієнт і лікувальна установа, вузький спеціаліст і спеціаліст загального профілю, платник податків та податківець - всі повинні бути задіяні в процесі реформ.