Особливості перебігу та лікування хронічної серцевої недостатності у осіб похилого та старечого віку
Особливості клінічного перебігу, стан кардіогемодинаміки, коронарного та міокардіального резервів, варіабельність серцевого ритму, рівень мозкового натрійуретичного пептиду та якості життя у хворих на хронічну серцеву недостатність похилого віку.
| Рубрика | Медицина |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 27.08.2015 |
| Размер файла | 143,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Міністерство охорони здоров'я україни
Запорізький державний медичний університет
УДК: 616.12-008.1-053.9-085.22-035
Особливості перебігу та лікування хронічної серцевої недостатності у осіб похилого та старечого віку
14.01.11 - кардіологія
Автореферат дисертації на здобуття наукового
ступеня кандидата медичних наук
Свинтозельський Олександр Олексійович
Запоріжжя 2009
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Запорізькому державному медичному університеті МОЗ України.
Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Крайдашенко Олег Вікторович, Запорізький державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри клінічної фармакології, фармації та фармакотерапії
Офіційні опоненти:
доктор медичних наук, професор Сиволап Віктор Денисович, Запорізький державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри внутрішніх хвороб 1;
доктор медичних наук, Лішневська Вікторія Юріївна, ДУ «Інститут геронтології АМН України», провідний науковий співробітник відділу клінічної фізіології та патології внутрішніх органів.
Захист відбудеться ''16'' вересня 2009 р. о 14 -00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.600.02 при Запорізькому державному медичному університеті МОЗ України, за адресою: 69035 м. Запоріжжя, пр. Маяковського 26.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Запорізького державного медичного університету МОЗ України, за адресою: 69035 м. Запоріжжя, пр. Маяковського 26.
Автореферат розісланий “ “ серпня 2009 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
доктор медичних наук, професор М.А. Волошин
загальна характеристика роботи
Актуальність теми. Проблема хронічної серцевої недостатності (ХСН) має велику соціальну та медичну значущість, насамперед в геріатрії. За останні десятиріччя в багатьох країнах світу відзначається невпинне зростання числа хворих із серцевою недостатністю [Воронков Л.Г. 2005, Cowie М.R.et al. 2001, Tendera M. 2005]. Це створює необхідність залучення проблеми серцевої недостатності до пріоритетних досліджень кардіології [Бобров В.О. та ін 2006].
Показники захворюваності серцевою недостатністю позитивно корелюють із віком пацієнтів, страждаючих на цю патологію [Дзяк Г.В. 2007, Гуревич М.А. 2008]. Старіння, як складний фізіологічний процес, супроводжується якісними та кількісними змінами на органному, клітинному, молекулярному рівнях, що призводить до зростання функціональної нестабільності систем організму, порушення механізмів зворотного зв`язку, зниженню його адаптаційних можливостей, тощо. І тому для осіб похилого та старечого віку характерні найбільш частий розвиток ускладнень, високий відсоток порушень ритму серця, маніфестація серцевої недостатності та значне погіршення прогнозу виживання [Лазебник Л.Б. 2006, Лішневська В.Ю. 2008, Schocken D.D. et al., 1992 ].
В останні роки для лікування ХСН почали широко використовувати селективні бета-адреноблокатори, які запобігають реалізації тонічного ефекту катехоламінів на міокард, гальмують процеси ремоделювання та прогресування дисфункції лівого шлуночка (ЛШ) [Packer M. 2000, Мала Л.Т. 2001] та можуть сприяти поліпшенню якості життя, збільшенню толерантності до фізичного навантаження, зменшенню смертності хворих [Воронков Л.Г. 2008]. Проведені великі рандомізовані дослідження (MERIT-HF, CIBIS I, CIBIS II, CIBIS IIІ, COPERNICUS, SENIORS) довели здатність селективних бета-адреноблокаторів бісопрололу, метопрололу, карведілолу та небівололу попереджати виникнення декомпенсації кровообігу, поліпшувати функціональний стан ЛШ і перспективи виживання хворих на ХСН. У більшості рандомізованих досліджень ефективність бета-адреноблокаторів переважно вивчалась у пацієнтів з ХСН середнього віку. Однак, використання бета-адреноблокаторів в комбінованій терапії осіб похилого та старечого віку потребує окремого фармакоте-рапевтичного обґрунтування з точки зору доцільності, ефективності, безпеки, взаємодії та дозування.
Зв'язок теми з науковими програмами, планами, темами. Робота проводилась в рамках кафедральної науково-дослідної роботи «Клініко-фармакологічна оцінка ефективності серцево-судинних і бронхо-активних препаратів у осіб різного віку» Запорізького державного медичного університету (№ державної реєстрації 0103U000936). Автором проведене дослідження особливостей кардіогемодинаміки, рівня вмісту мозкового натрійуретичного пептиду в плазмі крові та показників якості життя, визначено ефективність та безпеку застосування метопрололу і бісопрололу в комбінованій терапії ХСН, спричиненою ішемічною хворобою серця у осіб похилого та старечого віку.
Мета і задачі дослідження: на підставі визначення структурно-функціональних змін серця, стану вегетативної регуляції, метаболізму мозкового натрійуретичного пептиду, показників якості життя з'ясувати ефективність та особливості застосування метопрололу і бісопрололу в комбінованій терапії хронічної серцевої недостатності у осіб похилого та старечого віку. хронічний серцевий недостатність похилий
Відповідно до поставленої мети вирішувалися такі задачі:
Вивчити особливості клінічного перебігу, стан кардіогемодинаміки, коронарного та міокардіального резервів, варіабельність серцевого ритму, рівень мозкового натрійуретичного пептиду та якості життя у хворих на ХСН похилого та старечого віку.
Оцінити ефективність базисної терапії при ХСН у осіб старшого віку.
Вивчити ефективність лікування ХСН при застосуванні селективних бета-адреноблокаторів метопрололу та бісопрололу на фоні базисної терапії у осіб похилого та старечого віку.
Порівняти ефективність метопрололу та бісопрололу в комбінованій терапії серцевої недостатності у хворих старших вікових груп.
Розробити спосіб раціонального, диференційного та безпечного застосування селективних бета-адренорблокаторів у комбінованій терапії ХСН у осіб похилого та старечого віку.
Об'єкт дослідження: серцева недостатність в старших вікових групах.
Предмет дослідження: клінічний перебіг хронічної серцевої недостатності та процеси забезпечення серцевої діяльності, параметри структурно-функціонального стану міокарда лівого шлуночка, ефективність та безпека застосування селективних бета-адреноблокаторів.
Методи дослідження: клінічні - для оцінки суб'єктивних і об'єктивних проявів захворювання, а також ефективності проведеного медикаментозного лікування; лабораторні - для оцінки безпечності проведеної терапії; імуноферментні - для оцінки рівня вмісту в плазмі крові мозкового натрійуретичного пептиду; ехокадіографія - для оцінки структурно-функціонального стану міокарда лівого шлуночка; добове моніторування ЕКГ з визначенням варіабельності серцевого ритму (ВСР) - для оцінки вегетативного забезпечення у хворих на ХСН похилого та старечого віку; для аналізу результатів дослідження використовували методи варіаційної статистики.
Наукова новизна одержаних результатів.
У дослідженні на основі комплексного підходу вперше встановлено особливості стану кардіогемодинаміки, варіабельності серцевого ритму, рівня мозкового натрійуретичного пептиду, клінічного статусу та якості життя хворих на ХСН похилого та старечого віку. Розроблено схеми титрування селективних бета-адреноблокаторів метопрололу та бісопрололу в лікуванні цього контингенту осіб. Показана різниця кардіальних ефектів дії метопрололу та бісопрололу в комбінованій терапії у осіб похилого та старечого віку. Досліджені препарати мають практично однакову ефективність при досягненні індивідуальних цільових доз за запропонованими схемами при лікуванні ХСН, спричиненої ІХС, у осіб похилого та старечого віку. Розроблені та запропоновані схеми застосування метопрололу та бісопрололу що більш ефективно, ніж традиційне лікування, підвищує якість життя досліджуваного контингенту хворих. Доведено, що комплексна терапія з включенням бета-адреноблокаторів не призводить до погіршення здатності перенесення лікування хворими похилого та старечого віку, не викликає неочікуваних, серйозних побічних реакцій і є безпечною.
Практичне значення отриманих результатів.
Отримані нові дані щодо диференційованого підходу до діагностики, лікування та профілактики серцевої недостатності в осіб похилого та старечого віку. Запропоновані схеми застосування метопрололу і бісопрололу з урахуванням позитивного комплексного впливу на кардіогемодинаміку, ВСР, рівень МНУП, клінічний статус та якість життя, можуть бути рекомендовані для терапії ХСН у осіб похилого та старечого віку. За даними вивчених клінічних, інструментальних та біохімічних показників обґрунтована безпечність використання бета-адреноблокаторів в комплексній терапії ХСН у осіб старшого віку. На підставі опитувальників якості життя можливе проведення доступного клінічного тесту для контролю ефективності та безпечності наведених способів фармакотерапії.
Результати дослідження впроваджені в навчальний процес кафедри клінічної фармакології, фармації та фармакотерапії Запорізького державного медичного університету; кафедри терапії, клінічної фармакології та ендокринології Запорізької медичної академія післядипломної освіти, у клінічну практику госпітального відділення Запорізької обласної клінічної лікарні, терапевтичного відділення КУ МКЛ № 6 м. Запоріжжя, терапевтичного відділення МСЧ № 7, терапевтичного відділення Нікопольського РТМО та кардіологічного відділення КУ МЛ № 4 м. Нікополь.
Особистий внесок здобувача.
Здобувачем самостійно проведено патентно-інформаційний пошук, визначені методичні підходи, згідно з якими проведені дослідження, здійснено клініко-інструментальне обстеження пацієнтів з ХСН похилого та старечого віку і осіб контрольної групи на всіх етапах дослідження, зокрема, загальноклінічне обстеження, проведення тесту з 6-хвилинною ходьбою, добове моніторування ЕКГ. За участю автора проведені імуноферментні і біохімічні методи дослідження. Автором самостійно підготовлено базу даних і виконано статистичну обробку матеріалів, сформульовані висновки роботи, написано дисертацію роботу, автореферат і наукові статті. При написанні роботи не використовувалися ідеї і результати досліджень співавторів. У роботах, написаних у співавторстві, реалізовані ідеї здобувача.
Апробація результатів дисертації.
Матеріали роботи доповідалися й обговорювалися на науково-практичній конференції “Клінічна фармація - 10 років в Україні” (Харків, 2003), науково-практичній конференції «Сучасні аспекти клініки, діагностики та лікування ХСН» (Запоріжжя, 2003), на VI Національному конгресі геронтологів та геріатрів України (Київ, 2005); на ІІІ з'їзді фармакологів України (Одеса, 2006), науково-практичній конференції «Сучасні аспекти клініки, діагностики та лікування ІХС» (Запоріжжя, 2007).
Апробація роботи проведена на міжкафедральному засіданні кафедри клінічної фармакології, фармації та фармакотерапії, кафедри внутрішніх хвороб 2, кафедри внутрішніх хвороб 3 ЗДМУ, кафедри терапії, клінічної фармакології та ендокринології ЗМАПО 23 грудня 2008 року.
Публікації.
Матеріали дисертації викладені в 9 наукових працях, із них 1 монографія, 3 статті опубліковані в виданнях, внесених до переліку ВАК України (1 - без співавторів), 1 деклараційний патент України на винахід.
Об'єм та структура дисертації.
Дисертація складається зі списку умовних скорочень, вступу, огляду літератури, розділу “Матеріал і методи дослідження”, трьох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів, висновків, практичних рекомендацій та списку літератури. Дисертація викладена на 159 сторінках друкованого тексту, фактичні дані висвітлені в 54 таблицях та у 12 рисунках. Бібліографічний покажчик містить 154 джерела, із них 109 написано латиною.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Клінічна характеристика хворих і методи дослідження. Матеріалом проведеного дослідження були дані клінічного обстеження і динамічного спостереження пацієнтів, що знаходилися на амбулаторному і стаціонарному обстеженні і лікуванні в госпітальному відділенні Запорізької обласної клінічної лікарні. Усього нами було обстежено 114 хворих на ХСН I-IIА стадій (за класифікацією М.Д.Стражеска-В.Х.Василенка), ІІ-ІІІ функціональних класів (за NYHA) віком від 62 до 89 років. Тривалість захворювання складала 3-12,6 років, в середньому - 9,7 років. Серед хворих із ХСН дисфункція ЛШ виявилася в 22,8% випадків, яка розвилася внаслідок ІХС без зв'язку з інфарктом міокарда. У 78,2% випадків такою причиною став перенесений Q-інфаркт міокарда. Серед усіх обстежених пацієнтів синдром артеріальної гіпертензії був зареєстрований у 54,4% випадків. Контрольну групу склали 29 осіб похилого та старечого віку без клінічних проявів ССЗ. Віковий і