Порушення формування особистості за органічним типом у підлітків із мозковою дисфункцією

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Харківська медична академія післядипломної освіти

УДК 616.89-008.485-053.6:616.831

19.00.04 - медична психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

ПОРУШЕННЯ ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ЗА ОРГАНІЧНИМ ТИПОМ У ПІДЛІТКІВ ІЗ МОЗКОВОЮ ДИСФУНКЦІЄЮ

Причини, механізми розвитку, клініка, абілітація

Даценко Ірина Борисівна

Харків - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України

Науковий консультант: Доктор медичних наук, професор Кришталь Валентин Валентинович Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, кафедра сексології та медичної психології, завідувач кафедри.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Михайлов Борис Володимирович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, кафедра психотерапії, завідувач кафедри;

доктор медичних наук, професор Напрєєнко Олександр Костянтинович, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, кафедра психіатрії та наркології, завідувач кафедри;

доктор медичних наук, професор Скрипніков Андрій Миколайович, ВДНЗ «Українська медична стоматологічна академія» МОЗ України, кафедра психіатрії, наркології та медичної психології, завідувач кафедри.

Захист відбудеться "23" грудня 2008 р. о 11.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д64.609.03 у Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України за адресою: 61176, м. Харків, вул. Корчагінціів, 58

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України за адресою: 61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат психологічних наук, доцент Н.К. Агішева

Автореферат розісланий "21" листопада 2008 р.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Зміцнення психічного здоров'я і забезпечення гармонійного формування особистості підлітків є одним з найважливіших завдань цивілізованого суспільства. Порушення формування особистості спричиняє розвиток соціальної та мікросоціальної дезадаптації підлітків, підвищує ризик виникнення у них невротичних розладів і розладів особистості, перекручувань і затримок психічного розвитку (В.С. Підкоритов, 1999; О.К. Напрєєнко зі співавт., 2001; Р.О. Моїсеєнко, 2005; Е.Г. Ейдеміллер, 2005; B. Blom, 2006).

Найпоширенішою формою нервово-психічних порушень дитячого й підліткового віку є мінімальна мозкова дисфункція. Під цим терміном розуміють зазвичай різні легкі, без виражених інтелектуальних порушень, розлади поведінки і навчання внаслідок біологічно зумовленої недостатності функції центральної нервової системи (ЦНС), частіше резидуально-органічного генезу (О.Д. Бєлоусова, М.Ю. Никанорова, 2000; American Academy of Pediatrics, 2000; M.J. Manos, 2008).

Ознаки органічної недостатності ЦНС діагностуються у підлітків і дорослих з емоційно-поведінковими і особистісними розладами досить часто (Л.О. Булахова зі співавт, 2001; В.Г. Марченко, 2002; В.О. Гур'єва зі співавт., 2007; Т.С. Міщенко, 2007; О.Г. Морозова, 2007; Е.Г. Дубенко, 2008; J.H. Friedman, 2003; J. Biederman et al., 2007).

Визначено також, що в підлітковому віці за наявності даної патології значною мірою зростає ризик формування стійких порушень поведінки, агресивності, труднощів у стосунках у родині і школі, погіршення шкільної успішності. Крім неврологічних порушень, у підлітків з мозковою дисфункцією спостерігається високий рівень індивідуально-психологічних проблем, зумовлених явищами психічного інфантилізму, недостатністю вольової сфери, психічною нестійкістю, що у свою чергу утруднює їхню соціальну адаптацію. І якщо біологічні чинники, а саме ранні органічні ураження ЦНС, мають вирішальне значення в перші роки життя дитини, то в підлітковому віці, у пубертатний період, дедалі зростаючу роль здобувають психологічні й соціально-психологічні чинники, серед яких основне значення мають внутрішньосімейна та шкільна обстановка, виховання і спілкування в родині й соціумі (В.М. Кузнєцов, 2003; Д.М. Ісаєв, 2004; В.В. Кришталь, Б.В. Михайлов, Н.О. Марута, Л.Ф. Шестопалова, 2006; M.L. Wolzaich et al., 2005).

Незважаючи на велике медико-соціальне значення проблеми трансформації порушень поведінки у підлітків з мозковою дисфункцією в органічний розлад особистості, вона дотепер залишається практично не розробленою. Недостатньо вивчено причини, механізми розвитку і клінічні прояви порушення формування особистості у підлітків з мозковою дисфункцією. Поза увагою дослідників залишається сімейний аспект розглянутої проблеми, а саме роль виховання у порушенні формування особистості підлітка з мозковою дисфункцією. До останнього часу не піддавалася серйозному науковому аналізу патологія сексуальної сфери у підлітковому віці за наявності емоційно-поведінкових розладів. Тим часом відхилення у статевому розвитку, особливо його асинхронії, у хлопчиків можуть не тільки призвести до глибоких порушень сексуального здоров'я в майбутньому, але й негативно позначитися на діяльності різних органів і систем, сприяючи розвитку психологічної й соціальної дезадаптації цих осіб (В.М. Маслов зі співавт., 1983; О.Г. Луценко, 1996; А.М. Скрипников, 2001; В.В. Кришталь, 2002; Г.С.Кочарян, 2006; С.Т. Агарков, 2006). Не досліджене і не здобуло відбиття в літературі важливе питання про кореляцію порушень статевого розвитку з порушеннями формування особистості у підлітків з мозковою дисфункцією.

Хоча вивчення особливостей біоелектричної активності головного мозку в підлітків з мозковою дисфункцією є діагностично-прогностично важливим (Н.К. Благосклонова, Л.А. Новикова, 1994; Л.Р. Зенков, 2007; I. Moncada, E. Waldkirch, 2008), у літературі порівняно мало відомостей про порушення кірково-підкіркової регуляції у цих хворих з урахуванням особистісних аномалій, які формуються в них, і практично відсутні системні міждисциплінарні медико-психологічні й неврологічні дослідження з розглядуваної проблеми.

У зв'язку із зазначеними обставинами клінічна практика не має поки досить ефективних методів корекції порушення формування особистості підлітків з мозковою дисфункцією, а використовувані нині з цією метою психотерапевтичні методики потребують істотної модифікації, що враховує специфічні особливості даної патології (Б.Д. Карвасарський, 2002; Б.В. Михайлов, 2008).

Зазначене вище визначає актуальність проблеми порушення формування особистості підлітків із мозковою дисфункцією і необхідність розробки ефективніших шляхів його діагностики й абілітації цих пацієнтів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до плану наукових досліджень Харківської медичної академії післядипломної освіти за темою: «Немедикаментозна реабілітація та психотерапія в неврології й психіатрії» (№ державної реєстрації 0102U002550). абілітація мозковий дисфункція підліток

Мета дослідження - на основі системного підходу до визначення причин і механізмів розвитку порушень формування особистості за органічним типом у підлітків із мозковою дисфункцією та емоційно-поведінковими розладами розробити програму своєчасної діагностики цих порушень та систему абілітації пацієнтів.

Відповідно до цієї мети в роботі поставлено такі завдання.

На основі міждисциплінарного підходу визначити причини порушення формування особистості у підлітків із мозковою дисфункцією.

Вивчити роль біогенних, соціогенних, психогенних, соціально-психологічних і особистісних чинників у генезі порушення формування особистості в підлітків із мозковою дисфункцією.

Установити клінічні типи порушення формування особистості підлітків із мозковою дисфункцією.

Вивчити особливості неврологічного статусу підлітків із мозковою дисфункцією і порушенням формування особистості, визначити наявні в них основні клініко-неврологічні синдроми, особливості стану вегетативної нервової системи (ВНС) та їхній взаємозв'язок з типами порушення формування особистості.

Виявити особливості біоелектричної активності головного мозку підлітків із мозковою дисфункцією з урахуванням порушення формування їхньої особистості для уточнення патогенетичних основ цих розладів.

Дослідити психічний, зокрема емоційний, стан, а також статевий розвиток підлітків з мозковою дисфункцією і порушенням формування особистості за органічним типом.

Дослідити характерологічні й особистісні відмінності підлітків з мозковою дисфункцією і порушенням формування особистості.

Вивчити становлення статеворольової поведінки підлітків із мозковою дисфункцією при порушенні формування особистості.

Виявити причинно-наслідкові зв'язки між типом порушення формування особистості хворих підлітків, його динамікою, особливостями статевого розвитку, типами виховання в батьківській родині.

Визначити диференційно-діагностичні критерії різних типів порушення формування особистості підлітків із мозковою дисфункцією.

Розробити комплексну систему абілітації підлітків із мозковою дисфункцією і порушенням формування особистості й оцінити її ефективність.

Об'єкт дослідження - порушення формування особистості в підлітків із мозковою дисфункцією.

Предмет дослідження - причини, механізми, умови розвитку, клінічні й нейрофізіологічні прояви емоційно-поведінкових розладів і порушення формування особистості та статевого розвитку підлітків із мозковою дисфункцією.

Методи досліджень - клініко-психопатологічний метод; загальноклінічне, неврологічне обстеження; сексологічне обстеження; психодіагностичні методи дослідження характеру й особистості підлітків; допоміжні методи обстеження - електроенцефалографія (ЕЕГ), магніторезонансна томографія (МРТ) головного мозку, комп'ютерна томографія (КТ) головного мозку, нейросонографія; методи математичної статистики.

Наукова новизна результатів дослідження. У дисертаційній роботі вперше наведено нове рішення проблеми розвитку порушення формування особистості за органічним типом у підлітків із мозковою дисфункцією і вперше розроблено систему їх комплексної (медикаментозної та психотерапевтичної) абілітації. Уперше на основі системного міждисциплінарного підходу до вивчення порушення формування особистості підлітків із мозковою дисфункцією визначено його причини, умови й механізми розвитку. Виявлено різні клінічні типи порушення формування особистості (агресивний, розгальмований, лабільний, сексуально-фіксований, істероїдний, шизоїдний, параноїдний, апатичний) і порушення статевого розвитку в підлітків із мозковою дисфункцією. Уперше показано механізми трансформації акцентуацій характеру в розлади особистості за органічним типом. Новим є виявлення зв'язку особистісних відмінностей підлітків і наявних у них емоційно-поведінкових розладів із здобутим у родині вихованням. Виявлено взаємозв'язок психологічних, клініко-неврологічних, електроенцефалографічних і нейровізуалізаційних змін головного мозку в підлітків із мозковою дисфункцією за різних типів порушення формування особистості. Уперше встановлено взаємозв'язок між наявними у підлітків психологічними змінами та їх електроенцефалографічними проявами у залежності від типу порушення формування особистості.

Уперше показано роль психогенних, соціогенних, негативних соціально-психологічних та соматогенних чинників у порушенні формування особистості підлітків із мозковою дисфункцією.

Новою є розроблена автором рівнева стратифікація патогенетичних механізмів порушення формування особистості за органічним типом у підлітків із мозковою дисфункцією, у якій виокремлені нейробіологічний, соціальний і психологічний рівні.

У дисертації набула подальшого розвитку розроблена проф. В.В. Кришталем чотирифакторна концепція забезпечення сексуального здоров'я, на базі якої розроблено методологічні принципи й методичні підходи системи психодіагностики та психокорекції порушень формування особистості підлітків із мозковою дисфункцією і загалом система їх абілітації.

Практична значущість отриманих результатів. Для клінічної практики розроблено програму, в якій на підставі встановлених у роботі причин, умов, механізмів розвитку, перебігу, проявів порушення формування особистості підлітків із мозковою дисфункцією і порушень їх статевого розвитку сформульовано принципи комплексної диференціальної діагностики типів порушення формування особистості, заснованих на інтегральних критеріях особистісних характеристик пацієнтів. Запропоновані діагностичні критерії відкривають можливість вибору диференційованих лікувальних програм.

На основі виявлених у дослідженні кореляцій розроблено систему патогенетичної комплексної психотерапевтичної корекції емоційно-поведінкових розладів, порушень статевого розвитку й порушення формування особистості підлітків із мозковою дисфункцією. Запропонована система успішно застосовується у психоневрологічній і медико-психологічній практиці, дозволяючи домогтися досить високого й стійкого терапевтичного ефекту.

Результати проведених досліджень впроваджено у практику роботи психоневрологічного відділення Центральної клінічної лікарні Укрзалізниці, психоневрологічного диспансерного й неврологічного відділень міської дитячої лікарні №5 м. Харкова, відділу психіатрії ДУ «Інститут охорони здоров'я дітей та підлітків АМН України», Харківського обласного психоневрологічного диспансеру, реабілітаційного відділення міської дитячої поліклініки м. Чернівці, психоневрологічного відділення для дітей старшого віку міської клінічної лікарні м. Дніпропетровська, КУ «Обласна психіатрична лікарня» м. Запоріжжя, сектора медико-соціальної реабілітації дітей та підлітків з психічними та поведінковими розладами Українського НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології, а також у педагогічний процес на кафедрах невропатології й дитячої неврології, сексології й медичній психології, психіатрії, психотерапії, підліткової медицини Харківської медичної академії післядипломної освіти; на кафедрі психіатрії, психотерапії, медичної психології та наркології з курсом сексології ФПО Донецького національного медичного університету ім. М. Горького.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації повідомлялися й обговорювалися на науково-практичній конференції сексопатологів й андрологів України «Актуальні проблеми андрології та сексології» (Київ, 2006); на науковому симпозіумі «Роль родини в реабілітації дітей раннього віку із психоневрологічними порушеннями» (Харків, 2006); на науково-практичній конференції дитячих неврологів міста Харкова й області (Харків, 2007); на науково-практичній конференції «Здоров'я родини. Причини, механізми розвитку, корекція й профілактика його порушень», присвяченій 20-річчю кафедри сексології й медичної психології ХМАПО (Харків, 2007); на науково-практичній конференції «Психотерапія, медична психологія й гранична психіатрія в системі надання медичної допомоги», ХІІ Платонівські читання (Харків, 2008); на науково-практичній конференції з міжнародною участю «Актуальні проблеми соціальної, судової психіатрії та наркології» (Київ, 2008).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 23 статті в спеціалізованих наукових журналах відповідно до Переліку ВАК України, з них 20 праць - без співавторів, та 6 наукових праць у матеріалах конгресів, конференцій та збірках наукових праць.

Структура й обсяг дисертації. Основний зміст роботи викладено на 277 стор. машинопису. Дисертація складається зі вступу, оглядового розділу, 6 розділів власних досліджень, висновків, списку використаних джерел та 3 додатків.

Матеріали дисертації ілюстровано 43 таблицями й 16 рисунками. Бібліографічний список містить 434 джерела.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Характеристика обстежених підлітків та їхніх родин. Предметом багатофакторного аналізу стали матеріали обстеження й лікування 259 підлітків чоловічої статі з мозковою дисфункцією й емоційно-поведінковими розладами віком від 10 до 18 років, які перебували на стаціонарному і амбулаторному лікуванні в дитячому психоневрологічному відділенні Центральної клінічної лікарні «Укрзалізниці» за період з 1995 по 2007 рік.

Обстежуваних пацієнтів було розподілено на дві групи: першу з них (основну групу) склали 209 підлітків, в анамнезі яких мали місце різні пренатальні і/або перинатальні патогенні чинники - імуноконфлікт між матір'ю і плодом, матково-плодова інфекція, хронічна внутрішньоутробна гіпоксія плода, недоношеність, асфіксія різного ступеня тяжкості при народженні, внутрішньочерепна родова травма та ін., які призвели до перинатального гіпоксично-ішемічного ураження головного мозку.

Контрольну групу склали 50 підлітків того ж самого віку, які перебували в літньому оздоровчому таборі ЦКЛ УЗ, не мали емоційно-поведінкових розладів, хоча, за даними анамнезу, піддавалися дії того або іншого з перелічених вище чинників, які проявлялися в легкому ступені.

У процесі верифікації й постановки діагнозу важливе значення надавали анамнезу дитини з урахуванням даних індивідуальної карти розвитку: вивчали характер перебігу вагітності, пологів, неонатального періоду; результати ультразвукового дослідження стану структур головного мозку методом ехоенцефалоскопії; етапи становлення психічного й моторного розвитку на першому році життя; своєчасність придбання мовних навичок, особливостей розвитку моторики за даними опитування батьків і близьких родичів.

Визначаючи віковий контингент наших пацієнтів, ми виходили із пропозиції Комітету експертів ВООЗ (Л.К. Пархоменко, 2004) вважати підлітками осіб віком 10-20 років, що й прийнято тепер у всьому світі. Підлітковий вік містить у собі два надзвичайно важливих періоди - пубертатний, від початку появи вторинних статевих ознак до набуття здатності до ефективного виконання репродуктивної функції (від 10 до 15 років), і етап соціального дозрівання, коли людина обирає професію й опановує її (від 16 до 20 років). Переважна більшість пацієнтів (771,0% - в основній й 706% - у контрольній групі) були віком 12-15 років, тобто у віці, що характеризується інтенсивним становленням особистості й активною соціалізацією.

Підлітковий вік - один із найскладніших критичних періодів в онтогенезі людини, у якому рівновага, що склалася в попередньому дитячому віці, порушується у зв'язку з появою потужного чинника статевого дозрівання, а нова ще не знайдена. Ключовими для розуміння біологічної сторони проблеми підліткових кризів є роль процесу статевого дозрівання і роль нестійкості різних фізіологічних систем, у першу чергу нервової.

У процесі аналізу впливу умов життя дітей і підлітків у родині на формування в них емоційно-поведінкових розладів було визначено, що майже половина з них (481,1%) жили в неповній родині, як правило, без батька. При цьому у 861,1% підлітків батьки перебували в розлученні, що всіма обстеженими переживалося дуже болісно. Лише 351,1% матерів узяли другий шлюб, проте в цих родинах стосунки підлітків з вітчимом у 83% спостережень були конфліктними. Як правило, несприятливим був і психологічний клімат у родинах, що проживають разом із батьками матері або батька, а таких родин була майже половина (481,1%).

Більшість батьків (581,1%) мали середню або середню спеціальну освіту, хоча досить значна їх частина (понад 1/3) - вищу. Порівняно частіше хворий підліток був єдиною дитиною в родині, у решти були брати й сестри, що нерідко ускладнювало сімейні ситуації у зв'язку із сиблінговим конфліктом.

Батьки підлітків дещо частіше займалися фізичною працею й обіймали виконавські посади, а їхні соціальні зв'язки найчастіше (в 671,1% випадків) були обмеженими.

У контрольній групі серед батьків підлітків переважали працівники розумової праці, що обіймали керівні посади, і значно ширшими були соціальні зв'язки (в 726% випадків).

Методи обстеження підлітків. Відповідно до поставлених у роботі завдань нами проведене комплексне дослідження стану підлітків з мозковою дисфункцією та емоційно-поведінковими порушеннями. Аналіз результатів спостережень здійснювався відповідно до вимог МКХ-10.

З позицій системного підходу до досліджуваної патології з урахуванням багатомірності забезпечення психічного здоров'я й особливостей поведінки підлітків їх всебічне комплексне обстеження містило в собі традиційне клінічне дослідження, вивчення психологічних, соціально-психологічних та біологічних аспектів психічного здоров'я.

До комплексної програми клінічного дослідження підлітків входило вивчення їхнього соматичного, неврологічного та психічного стану, а також сомато- і психосексуального розвитку. Інструментальні дослідження включали електроенцефалографію (ЕЕГ), комп'ютерну томографію (КТ), магніторезонансну томографію (МРТ) головного мозку з метою вивчення можливих структурних і функціональних змін у ньому.

ЕЕГ-дослідження проводили в умовах звукоізольованої камери в стані неспання, із заплющеними та розплющеними очима, відповідно до протоколу, що включав реєстрацію фонової активності та реакції активації, пробу із трихвилинною гіпервентиляцією та пробу з фотостимуляцією в діапазоні частот від 1 до 20 Гц. Реєстрацію й обробку ЕЕГ здійснювали за допомогою 16-канальної комп'ютерної системи телеметричної ЕЕГ «Expert TM» фірми «Tredex» (Харків) зі смугою пропускання від 0 до 35 Гц і швидкістю розгортки 30 мм/с. Запис ЕЕГ проводили за допомогою уніполярної системи відведень, електроди розміщалися відповідно до міжнародної схеми 10-20. Досліджували амплітудні й частотні характеристики таких діапазонів ритмів: тета (4,0-8,0 Гц), альфа (8,0-13,0 Гц), бета (13,0-35,0 Гц). Проводили оцінку дифузних і локальних змін кіркової ритміки, а також рівня пароксизмальної активності головного мозку.

КТ і/або МРТ застосовували з діагностичною метою для підтвердження органічного ураження головного мозку. Використання цих неінвазивних, з високою роздільною здатністю методів діагностики ушкоджень головного мозку давало змогу уточнити характер церебральних структурних змін у підлітків з мозковою дисфункцією. МРТ проводили на апараті «Образ-1» 0,14 Тs з мінімальною товщиною зрізу 4 мм і кроком 6 см. У частини наших пацієнтів перед госпіталізацією уже були результати МРТ обстеження головного мозку, що свідчать про наявність структурних змін у головному мозку резидуального характеру.

КТ-дослідження проводили на вітчизняному комп'ютерному томографі СРТ-1010. Серія з 8-10 зрізів умовно поділялася на три рівні: нижній (базальний), середній і верхній (по 2-3 зрізи в кожному рівні). Нижній рівень давав інформацію про стан утворень основи мозку та його цистерн, зрізи середнього рівня проходили через підкіркові ядра й переднє-задні відділи бічних шлуночків, а також через третій шлуночок. На зрізах верхнього рівня одержували зображення верхніх відділів кори півкуль великого мозку і тіл бічних шлуночків. Частина КТ досліджень проводилася на спіральному комп'ютерному томографі «SeleCT SP Marconi» (2000). Застосовували стандартні укладки з одержанням зрізів паралельно до орбіто-ментальної лінії. На отриманих КТ послідовно вивчали епідуральні, субдуральні, субарахноїдальні простори, густину речовини мозку та шлуночкову систему.

Дослідження структур головного мозку методом нейросонографії (протягом перших 6 міс життя) проводилося на апараті Алока-500 традиційним способом через велике джерельце в стандартних ділянках.

Неврологічний статус вивчали за загальноприйнятою методикою з поглибленим вегетологічним обстеженням (дослідження вегетативного тонусу й вегетативної реактивності). Як характеристики вегетативного тонусу використовували спеціальні опитувальники та показники вегетативного індексу (ВІ) Кердо, який розраховували за формулою: ВІ=(1-Д/ЧСС)100, де Д - величина діастолічного тиску, ЧСС - частота серцевих скорочень за 1 хв. Вегетативну реактивність вивчали за допомогою окосерцевого рефлексу Даньїні-Ашнера (О.М. Вейн, 1998).

Досліджуючи статевий розвиток підлітків з мозковою дисфункцією, ми виходили з концепції психосексуального дизонтогенезу (В.М. Маслов зі співавт., 1983). Для комплексної клінічної оцінки рівня статевого дозрівання використовували індекс маскулінізації в порівнянні з нормативними показниками статевого розвитку підлітків Північно-Східного регіону України (А.Н. Демченко зі співавт., 2000; О.І. Плехова зі співавт., 2000). Стадії розвитку геніталій та лобкового оволосіння визначали за класифікацією W.F. Marshal, J.M. Tanner (1970).

Психодіагностичне обстеження підлітків включало аналіз психоанамнезу, вивчення психологічних та соціально-психологічних характеристик особистості пацієнтів, а також їх адаптації на різних рівнях взаємодії.

Для вивчення статеворольової поведінки підлітків, що перебували під спостереженням, використовували проективну методику L. Szondi (1960) і статеворольову шкалу ACL A.B. Heilbrun (1981). Перша дає змогу визначити маскулінність пацієнтів на біогенному рівні, друга - характеризувати маскулінні й фемінінні риси особистості, визначати маскулінність і фемінінність на соціогенному рівні (рівні Я-концепції). При цьому маскулінність у межах андрогінної статеворольової моделі концептуалізуєтся як інструментальність: діловитість, цілеспрямованість, наполегливість, агресивність, схильність до суперництва, недостатня міжособистісна чутливість. Фемінінність трактується як експресивність - емоційність, міжособистісна чутливість і м'якосердість.

Акцентуації характеру вивчали за допомогою патохарактерологічного діагностичного опитувальника (ПДО), що дозволяє визначити 12 типів акцентуацій (А.Е. Личко, 1983).

З метою вивчення особистісних відмінностей підлітків з мозковою дисфункцією та емоційно-поведінковими порушеннями нами використано багатофакторний особистісний опитувальник Кеттела для підлітків (Е.М. Александровська, І.Н. Гільяшева, 1985), який дає багатогранну інформацію про індивідуальні особливості пацієнта з урахуванням найрізноманітніших сфер його життя: взаємин з однокласниками, стосунків у родині, поведінки на уроці, на вулиці, соціальних настанов, самооцінки.

Усіх підлітків було обстежено за допомогою тесту Тулуз-П'єрона (Л.А. Ясюкова, 1997), який дає змогу виокремити п'ять типів мозкової дисфункції: астенічний, реактивний, ригідний, активний і субнормальный. Тест Тулуз-П'єрона, що є одним з варіантів «коректурної проби», має своїм завданням, по-перше, визначення властивостей уваги (концентрація, стійкість, здатність переключатися) і психомоторного темпу, по-друге - оцінку точності й надійності переробки інформації, визначення вольової регуляції, працездатності та її динаміки в часі.

Інтерпретація результатів тестування за Тулуз-П'єроном грунтувалася на показниках швидкості й точності виконання тесту. Швидкість його виконання є інтегральним показником, що характеризує психологічні можливості обстежуваного - особливості нейродинаміки, оперативну пам'ять, візуальне мислення й особистісні настанови. Точність виконання тесту відбиває насамперед функцію концентрації та можливості переключення та об'єм уваги.

Зміну структури психоемоційного стану підлітків з мозковою дисфункцією визначали за результатами виконання тесту Люшера - методики колірного вибору (восьмиколірний варіант за послідовністю розміщення та переваги кольорів) (Л.Н. Собчик, 1990). Застосування тесту Люшера в процесі діагностики й лікування хворих дає змогу контролювати динаміку емоційних і мотиваційних змін, а також виявляти окремі стійкі риси особистості. Інтерпретуючи результати, враховували символічні значення кольорів (особливо тих, яким віддають перевагу, і тих, якими нехтують), показники інтенсивності рівня тривоги, наявність внутрішньособистісного конфлікту.

Ставлення підлітків до своєї хвороби вивчали за допомогою Ленінградського опитувальника Бехтеревского інституту (ЛОБІ) (В.Д. Менделевич, 1998), що дає змогу визначити 13 основних типів ставлення до хвороби. Ставлення батьків до захворювання своєї дитини досліджували за методикою В.С. Підкоритова (1995).

З огляду на важливу роль психологічних і соціальних чинників у розвитку індивідуально-поведінкових порушень, ми вивчали особливості загального та статевого виховання підлітків, яке вони здобували в родині, їхні стосунки з усіма членами родини, що впливають на хворих підлітків, мікросоціальні та соціальні чинники.

Для дослідження виховання наших пацієнтів було використано опитувальник для батьків «Аналіз сімейних взаємин» (АСВ), розроблений у двох варіантах - дитячому й підлітковому (Е.Г. Ейдеміллер, В.В. Юстицкіс, 1987). Шкали АСВ дають змогу визначити різні порушення процесу виховання, виявити типи дисгармонійного, патологізуючого виховання і визначити деякі їх психологічні причини. Нами використовувалася друга шкала АСВ (для обстеження пацієнтів 11 років і більше).

До соціологічних досліджень входили вивчення складу родини, рівня освіти батьків наших пацієнтів, характеру їхньої трудової діяльності, соціальних зв'язків з метою виявлення впливу цих характеристик на емоційні й поведінкові порушення в підлітків.

Проведене послідовне та всебічне міждисциплінарне дослідження дало змогу виявити етіологічні чинники, механізми розвитку, прояви порушень формування особистості підлітків із мозковою дисфункцією і стало базою для розробки їх диференційованої психокорекції.

Дані клінічних та психодіагностичних досліджень були піддані математичній обробці з визначенням статистичної значущості вірогідності різниць порівнюваних величин за допомогою обчислення критеріїв Стьюдента (Т-статистика), Фішера - Снедекора (F-статистика), ц - Фішера (Методи математичної біології, 1980; С. Гланц, 1999), методом рангової кореляції Спірмена (Є.В. Сидоренко, 2007), за таблицями відсотків та їх помилок (В.С. Генес, 1967). Статистичний аналіз проводили за допомогою пакетного програмного комплексу статистичної обробки «STADIA». Крім того, використовували методи багатомірного статистичного аналізу із застосуванням методів регресійного та багатофакторного аналізу із прикладними програмами (С.А. Айвазян зі співавт., 1985; Д. Дрейпер, Г. Сміт, 1986; М.Б. Славик, 1989).

Результати дослідження. Як показав анамнестичний аналіз, ознаки ураження ЦНС виявлялися у наших пацієнтів вже в перші місяці життя (табл. 1).

Аналіз матеріалів карт індивідуального розвитку дав змогу виявити практично у всіх дітей з перинатальним ураженням ЦНС і синдромом гіперзбудливості й інші симптоми, що свідчили про ураження нервової системи. До них належали високі сухожильні рефлекси (переважно колінні), клонуси стіп, окорухові розлади у вигляді спонтанного горизонтального або (рідше) вертикального ністагму, спонтанний рефлекс Моро, а також ознаки гіпертензійно-гідроцефального синдрому у вигляді частих зригувань, дратівливості, відкидання голови, симптому Грефе, зміни м'язового тонусу у вигляді його зниження або (частіше) підвищення. У більшості дітей виявлялися ознаки затримки редукції безумовних рефлексів помірного або легкого ступеня, легка затримка набуття моторних навичок, легка або помірно виражена затримка темпів мовного розвитку.

Порушення психічного розвитку в більшості (731,0%) обстежених підлітків простежувалося вже з віку від 1 до 3 років. У дітей відзначалися підвищена збудливість, рухове занепокоєння, порушення сну й апетиту, деяке відставання в моторному розвитку, часто спостерігалися легка або помірна затримка мовного розвитку, а також підвищена стомлюваність, відвертання, рухова гіперактивність, імпульсивність, упертість і негативізм. Із ростом дітей порушення їхнього психічного розвитку ставали різноманітнішими, виникали тривожність, страхи й нав'язливі дії, порушення пам'яті, у 533% - нічний і денний енурез.

Таблиця 1 - Порівняльна характеристика симптомів ураження ЦНС на першому році життя обстежених хворих

Клінічні симптоми	Групи обстежених
	основна, n=209	контрольна, n=50
Суб'єктивні
Неспокійний (поверхневий) денний і нічний сон із частими пробудженнями	840,9*	145
Дратівливість, тривалий безпричинний крик	771,0*	165
Об'єктивні
Рясні часті зригування	631,1*	145
Симптом Грефе	451,1*	185
М'язова дистонія з підвищенням тонусу в аддукторах стегон, згиначах гомілок, стіп і пальців стіп	731,0*	125
Помірна дифузна м'язова гіпотонія	283	206
Високі сухожильні рефлекси	353*	125
Клонуси стіп, спонтанний рефлекс Бабінського	351,1*	125
Затримка редукції безумовних рефлексів	381,1*	104
Помірна (на 1-1,5 міс) затримка темпів моторного розвитку	541,1*	185
Помірна затримка темпів передмовного й мовного розвитку	411,1*	145
Афективно-респіраторні напади	343*	84
Підвищена збудливість і рухова розгальмованість	443*	0+2

Примітки: 1. Позначка * - достовірна розбіжність із контролем (p<0,001). 2. У всіх наведених таблицях - дані у відсотках.

Загальний фізичний розвиток обстежених у більшості випадків не відхилявся від вікових норм. Проте в процесі вивчення соматичного статусу у всіх підлітків було виявлено ту або іншу, здебільшого сукупну соматичну патологію: часті гострі респіраторні захворювання, хронічний бронхіт, бронхіальна астма, часті пневмонії, дисбактеріоз кишечнику та ін. Можливо, що така велика частота соматичної патології пов'язана з наявним у хворих резидуально-органічним ураженням мозку та вегетативними порушеннями.

Проведений нами анамнестичний аналіз показав, що в переважної більшості матерів підлітків із мозковою дисфункцією мала місце та чи інша патологія вагітності й пологів: анемія, фетоплацентарна недостатність, погроза переривання, токсикоз вагітності, асфіксія дитини у пологах, туге обвиття пуповини навколо шиї, пологова травма з формуванням перинатального гіпоксично-ішемічного ураження ЦНС. Ці порушення є чинниками ризику ураження головного мозку, порушення психічного розвитку дітей надалі й виникнення в них емоційно-поведінкових розладів, які досягають найбільшої вираженості в критичні періоди розвитку дитини і підлітка.

Серія нейросонографічних досліджень, додатково проведених нами в 64 дітей віком до 6 міс, у яких були перинатальні ускладнення, аналогічні до перенесених підлітками основної групи, дала змогу виявити структурні зміни головного мозку, які могли стати причиною розвитку надалі емоційно-поведінкових розладів, що спостерігалися в наших пацієнтів.

Особливо часто мали місце помірна зовнішня гідроцефалія, розширення міжпівкулевої щілини, вентрикулодилятація, перивентрикулярна гіперехогенність, перивентрикулярний гліоз.

Психічний стан підлітків із мозковою дисфункцією визначався характером наявних у них емоційно-поведінкових розладів і типом порушення формування особистості. У більшості випадків (661,1%) відзначалася розгальмованість потреб і потягів. Поведінкові розлади характеризувалися стійким патерном дисоціальної, агресивної або зухвалої поведінки. У 301,0% підлітків ці розлади обмежувалися рамками родини, у решти спостерігалися соціалізований, несоціалізованій, соціально-тривожний та тривожно-фобічний розлади. У частини хворих у більш старшому підлітковому віці формувалися астенічні риси.

Дослідження психічного стану підлітків із мозковою дисфункцією дало змогу виявити наявні в них порушення формування особистості і класифікувати їх у такий спосіб:

І. Типи порушення формування особистості збудливого кола (671,1%): 1) лабільний (423%); 2) агресивний (303%); 3) сексуально-фіксований (143%); 4) розгальмований (103%); 5) істероїдний (42%).

II. Типи порушення формування особистості гальмівного кола (331,1%): 1) апатичний (696%); 2) шизоїдний (185%); 3) параноїдний (134%).

Неврологічне обстеження виявило у всіх пацієнтів основної групи ту чи іншу резидуальну органічну мікросимптоматику. Її проявами були ослаблення або порушення акту конвергенції; горизонтальний дрібнорозмашистий ністагм; недостатність функції VII й XII пар черепних нервів за центральним типом; підвищення сухожильних рефлексів або їх анізорефлексія по поздовжній осі тіла; легка асиметрія черевних рефлексів; наявність двосторонніх патологічних стопних знаків (переважно екстензорної групи). Ці симптоми проявлялися в різних сполученнях і з різним ступенем вираженості.

Аналіз і узагальнення здобутих даних щодо клінічної динаміки дозволили на їх основі виокремити в наших пацієнтів низку неврологічних синдромів і дати їх клінічну характеристику:

цефалгічний синдром (у 129 пацієнтів, 621,1%);

гідроцефальний синдром, що має кілька варіантів: помірна зовнішня або зовнішньо-внутрішня гідроцефалія, внутрішня помірна гідроцефалія симетрична або асиметрична (у 143, або 681,1%);

синдром вегетативної дистонії з перманентним або пароксизмальним перебігом ( у 112, 531,1%);

синдром пірамідної недостатності, одно- або двосторонній (у 136, 651,1%);

вестибуло-атактичний синдром (у 98, 471,1%);

астенічний синдром (у 84, 400,9%);

синдром сенсорної недостатності: а) за поліневритичним типом у дистальних відділах кінцівок (у 19, 80,8%); б) за гемітипом (у 24 пацієнтів, 120,7%).

Результати вегетологічних досліджень, наведені в табл. 2, показали, що із порушенням формування особистості збудливого кола у хворих підлітків переважають симпатикотонічні, а з порушеннями гальмівного кола - вірогідно частіше відзначаються парасимпатикотонічні реакції.

Перинатальне ураження головного мозку призводило до раннього виникнення дисфункції лімбіко-ретикулярних структур. У свою чергу це спричиняло емоційно-поведінкові розлади й тісно пов'язані з ними порушення вегетативних функцій.

Клініко-нейрофізіологічні паралелі між проявами в пацієнтів емоційно-особистісних порушень і показниками функціональної активності головного мозку, що дозволяють об'єктивно судити про характер і ступінь порушення таламо-ретикуло-кортикальних взаємодій і вираженості мозкової дисфункції, підтвердили клінічно виявлені закономірності формування різних типів органічного розладу особистості в наших пацієнтів. З їх формуванням корелювали особливості частотного спектра ЕЕГ, розподіл потужності спектрів ритмів біоелектричної активності мозку, ЕЕГ реакції на зовнішні подразники і, відповідно до цього, ступінь незбалансованості синхронізуючих і десинхронізуючих систем головного мозку. 

Таблиця 2 - Стан вегетативної нервової системи підлітків із мозковою дисфункцією та порушенням формування особистості

Показник функціонального стану ВНС	Частота виявлення показника в підлітків із мозковою дисфункцією і порушенням формування особистості	Контрольна група, n=50	Вірогідність різниць
	збудливого кола, n=138	гальмівного кола, n=71
	абс. ч.	%	абс. ч.	%	%	p1	p2	p3
Вегетативний тонус
симпатикотонія	86	624	22	316	185	<0,05	>0,05	<0,05
парасимпатикотонія	41	294	45	636	63	<0,05	<0,05	<0,05
нормотонія	11	84	4	63	765	<0,05	<0,05	>0,05
Вегетативна реактивність
недостатня	43	294	47	666	306	>0,05	<0,05	<0,05
перекручена	77	564	18	255	0+2	<0,05	<0,05	<0,05
надлишкова	12	114	3	42	0+2	<0,05	>0,05	>0,05
нормальна	6	44	3	42	707	<0,05	<0,05	>0,05

Примітка. Вірогідність різниць за рівня значущості 95% при порівнянні показників: р1 - пацієнтів з порушеннями збудливого кола з контролем; р2 - пацієнтів з порушенням гальмівного кола з контролем; р3 - пацієнтів з порушенням збудливого й гальмівного кола.

Різноспрямованість вірогідних відмінностей основних показників ЕЕГ в порівнянні з контролем (p<0,05) наочно показана на рис. 1.

У підлітків з порушенням формування особистості збудливого (перша категорія) й гальмівного кола (друга категорія) спостерігалися різноспрямовані зміни топографічного розподілу в корі головного мозку показників кіркової реактивності - посилення засвоєння альфа-ритму в передніх відділах з формуванням передньо-заднього градієнта в першому випадку й протилежного патерна з формуванням задньо-переднього градієнта - у другому. Пароксизмальна активність із правосторонньою лобно-скроневою перевагою у збудливих пацієнтів є нейрофізіологічним відтворенням розладу функції підтримки уваги та дисфункції систем організації дій, специфічно пов'язаних з передніми відділами правої півкулі.

Результати досліджень дозволили встановити низку певних особливостей амплітудних характеристик основних ритмів біоелектричної активності у відведеннях лівої й правої півкуль. У збудливих пацієнтів було виявлено наявність достовірної в порівнянні з контролем міжпівкулевої амплітудної асиметрії (p<0,05) із правопівкулевим переважанням в альфа- і тета-діапазонах у скроневих відведеннях; достовірне зниження (p<0,05) міжпівкулевої асиметрії по альфа-діапазону в потиличних відведеннях. У пацієнтів із порушенням гальмівного кола було встановлено вірогідне зниження (p<0,05) міжпівкулевої асиметрії по альфа-діапазону в потиличних відведеннях.

Виявлена амплітудна правостороння латералізація альфа- і тета-активності в скроневій області може бути одним із критеріїв емоційно-поведінкових розладів збудливого кола.

Уточнення патогенетичних основ формування органічного розладу особистості в підлітків і визначення нейрофізіологічних корелятів тих клініко-динамічних змін акцентуацій характеру й поведінки, які визначають розвиток наступних особистісних розладів, має надзвичайно важливе значення для своєчасної діагностики, можливого прогнозування перебігу цих розладів, а також для своєчасної профілактики порушень психічного здоров'я підлітка з мозковою дисфункцією за наявності чинників ризику.

Психодіагностичне обстеження показало, що в усіх підлітків із мозковою дисфункцією та емоційно-поведінковими розладами є явно виражені акцентуації характеру, найчастіше лабільного, астено-невротичного та епілептоїдного, рідше гіпертимного, шизоїдного та істероїдного типів. При цьому виявляється певний зв'язок між типом акцентуації та формою розладу емоцій і поведінки. У разі епілептоїдної акцентуації спостерігається несоціалізований розлад поведінки, астено-невротичної - соціально-тривожний та тривожно-фобічний, у разі гіпертимної - гіперкінетичний та соціалізований розлади, у разі лабільної - порушення активності та уваги, лабільної та істероїдної - розлад поведінки, який обмежується сімейним оточенням, у разі шизоїдної акцентуації - соціально-тривожний і тривожно-фобічний розлад.

Існує чітка залежність типу розладу особистості за органічним типом, що формується у хворого, від наявної в нього акцентуації характеру. Епілептоїдна акцентуація в усіх випадках трансформується в агресивний, астено-невротична у всіх обстежених - в апатичний, гіпертимна - у розгальмований (509%), рідше сексуально-фіксований (479%) і в поодиноких випадках - лабільний розлад особистості. Лабільна акцентуація характеру майже завжди (963%) трансформується в лабільний, шизоїдна - у шизоїдний (4810%), рідше (339%) у параноїдний, в окремих випадках (188%) - у сексуально-фіксований, істероїдна в усіх випадках - в істероїдний тип розладу особистості.

Від акцентуацій характеру залежав й психосексуальний розвиток підлітків (рис. 2).

Загостренню характерологічних рис і формуванню розладів особистості сприяло здобуте підлітками з мозковою дисфункцією неправильне виховання. Найчастіше пацієнти з рисами збудливого кола виховувались в умовах жорстоких стосунків, емоційного нехтування й гіпопротекції, підлітки з рисами гальмівного кола здобували виховання за типами домінуючої гіперпротекції й підвищеної моральної відповідальності, а всі істероїдні підлітки - за типом потураючої гіперпротекції. 3/4 пацієнтів здобували й неправильне статеве виховання (гіпергендерне, примітивне, ліберальне та ін.), решта - таке, що ігнорує, тобто не здобували ніякого статевого виховання.

Неправильне загальне й статеве виховання знижувало перспективи лікування хворих підлітків і перешкоджало їхній адаптації в родині та суспільстві.

Основні особистісні відмінності підлітків із мозковою дисфункцією, що були визначені за методикою Кеттела, відбивали клінічно виявлені в них типи порушення формування особистості. Наведена характеристика особистісних чинників заснована тільки на тих показниках, які статистично вірогідно відрізнялися від норми (p<0,05).

У пацієнтів з агресивним, розгальмованим і сексуально-фіксованим типами порушення була найбільш виражена схильність до домінування, агресивність, напористість, безтурботність, найменш значущі в лабільних підлітків, для яких типовими були протилежні особистісні якості - поступливість, підкорюваність, залежність. Реалістичністю, самовпевненістю й практичністю характеризувалися розгальмовані, агресивні, параноїдні й шизоїдні підлітки, тривожність була максимально виражена в істероїдних, лабільних та параноїдних пацієнтів. Нетерплячість, виражена надреактивність були притаманні пацієнтам з порушенням формування особистості за розгальмованим, агресивним та істероїдним типами. Найнижчий самоконтроль із поганим розумінням соціальних правил спостерігався в підлітків з формуванням розгальмованого, агресивного, сексуально-фіксованого і апатичного, напруженість, дратівливість, фруcтрованість із надлишком спонукань - із формуванням лабільного, сексуально-фіксованого та параноїдного типів розладу особистості. Лише в істероїдних, шизоїдних та параноїдних підлітків був високий або в межах норми рівень вербального інтелекту, у решти (з низькими його показниками) відзначалися погана увага, стомлюваність, недостатня успішність. Несумлінність, нехтування своїми обов'язками, підвищений інтерес до іншої статі, невимушеність (розв'язність) досягали найвищого ступеня у сексуально-фіксованих підлітків. У підлітків з істероїдним, лабільним і параноїдним типами порушення формування особистості мала місце виражена залежність від емоційного стану. Недостатність емоційно-вольових якостей, характерна практично для всіх підлітків з мозковою дисфункцією, визначає високий ризик розвитку патохарактерологічних реакцій.

Статистичний аналіз методом рангової кореляції Спірмена між вибірками (особистісними профілями) показав відсутність кореляційного зв'язку між виділеними групами пацієнтів за зазначеними критеріями порушення особистісного розвитку. Виявлено лише поодинокі значущі позитивні кореляційні зв'язки в окремих парах особистісних профілів: сексуально-фіксований - розгальмований, параноїдний - шизоїдний, розгальмований - агресивний, що пояснюється схожістю синдромально-поведінкових реакцій пацієнтів цих груп, які виявляються під час клінічного спостереження та психодіагностичного дослідження.

Розроблено математичний метод графічного надання профілів особистості підлітків з різними типами порушення формування особистості, який наочно демонструє статистично значущі типові розбіжності між ними.

У психологічних проявах мозкової дисфункції, досліджених за методикою Тулуз-П'єрона, переважають у епілептоїдних підлітків реактивний, в астено-невротичних - астенічний і ригідний, у шизоїдних - астенічний, у гіпертимних - ригідний, у лабільних - активний і реактивний, у істероїдних - активний типи мозкової дисфункції. Субнормальний тип зустрічається рідко, переважно в істероїдних осіб (табл. 3).

Таблиця 3 - Залежність типів мозкової дисфункції від типів акцентуації характеру обстежених підлітків

Тип акцентуації	Загальна кількість обстежених, n=209	Тип мозкової дисфункції	Кількість обстежених
Епілептоїдний, n=41	191,0	Реактивний Ригідний	707 307
Астено-невротичний, n=49	241,0	Астенічний Субнормальний Ригідний	557 206 246
Шизоїдний, n=27	130,8	Астенічний Ригідний	6310 3710
Гіпертимний, n=30	140,8	Ригідний Субнормальний	709 309
Лабільний, n=57	271,0	Активний Реактивний Субнормальний	497 356 165
Істероїдний, n=5	30,4	Активний Субнормальний	6024 4024

Емоційний стан підлітків з мозковою дисфункцією у процесі дослідження за тестом Люшера характеризувався ознаками виснаження психофізіологічних ресурсів. Найбільш виражені були тривога та стомлення, у більшості (771,0%) - також відчуття загального неблагополуччя і стан стресу. Клінічно, як видно з табл. 4, у пацієнтів виявлялися три варіанти органічних емоційних розладів: депресивний (231,0%), тривожний (321,1%) і астенічний (451,1%).

Депресивний розлад найчастіше мав місце при лабільному й не зустрічався при розгальмованому, сексуально-фіксованому й апатичному типах порушення формування особистості; тривожний різко переважав (7712%) за шизоїдного і найрідше (139%) відзначався за розгальмованого; астенічний емоційний розлад був найбільш характерним (від 877 до 5711%) для розгальмованого, апатичного, сексуально-фіксованого типів порушення формування особистості й часто відзначався також при агресивному (46±8%) й параноїдному (44±18%).

Таблиця 4 - Залежність між емоційними розладами в підлітків і типом порушення формування особистості

Тип порушення формування особистості	Органічний емоційний розлад
	депресивний (F06.3), n=46	тривожний, (F06.4), n=68	астенічний, (F06.6), n=95
Агресивний, n=41	328	227	468
Розгальмований, n=15	0+7	139	937
Лабільний, n=56	507	387	124
Сексуально-фіксований, n=21	0+7	4311	5711
Істероїдний, n=5	2020	6024	2020
Апатичний, n=49	0+7	225	786
Шизоїдний, n=13	1510	7712	88
Параноїдний, n=9	2214	3317	4418
Всього, n=209	223	323	453

У статеворольовій поведінці підлітків із мозковою дисфункцією переважає маскулінний (481,1%), рідше зустрічався фемінінний (261,0%), недиференційований (231,0%) і лише в поодиноких випадках - андрогінний (30,4%) статеворольовий тип, що визначає достатню рольову гнучкість у спілкуванні з однолітками. До того ж в істероїдних підлітків мала місце міжрівнева статеворольова невідповідність: високі показники маскулінності на соціогенному та низькі - на біогенному рівні, що свідчить про наявність внутрішньособистісного конфлікту й визначає суперечливість взаємин з навколишніми і очікувань (у тому числі сексуальних) щодо однолітків.

Вивчення ставлення підлітків із мозковою дисфункцією до своєї хвороби показало, що воно переважно залежить від наявного в них типу акцентуації характеру. У разі епілептоїдної акцентуації найчастіше відзначався анозогнозичний (548%), рідше егоцентричний (398%), астено-невротичної - неврастенічний (417%), у разі шизоїдної - апатичний (828%), гіпертимної - однаково часто (по 339%) ейфоричний, анозогнозичний та ергопатичний, у разі лабільної - неврастенічний та ейфоричний (відповідно 326 і 286%), істероїдної - егоцентричний типи ставлення до хвороби (6024%).

Реагування батьків на хворобу своїх дітей переважно було неадекватним. У матерів воно найчастіше було демонстративно-героїчним або самообвинувальним (відповідно 291,0 й 210,9%), у батьків - ігноруючим (221,0%). Найрідше зустрічалися в матерів соромливо-катастрофічне (6±0,5%), у батьків - демонстративно-героїчне (120,7%) ставлення до хвороби дитини. До того ж у переважній більшості випадків (731,0%) у родині спостерігалося неузгоджене сприйняття батьками хвороби сина, що дуже негативно позначалося на перебігу захворювання та його лікуванні.

Для оцінки ставлення підлітків із мозковою дисфункцією до оточуючих, до свого минулого, майбутнього, своїх цілей та ін. нами було розроблено математичну модель, що грунтується на визначенні конфліктності цього ставлення. Клінічна оцінка кожного ставлення проводилася з використанням загальновизнаних психологічних понять і власного клінічного досвіду. Досліджуване ставлення оцінювалося як байдуже (відсутність внутрішньоособистісного конфлікту), помірно негативне (наявність переборних конфліктів) і виражене негативне (наявність непереборних конфліктів).

...