Нейрохірургічне лікування хворих на дитячий церебральний параліч

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ДУ «ІНСТИТУТ НЕЙРОХІРУРГІЇ ім. акад. А.П. РОМОДАНОВА

АМН УКРАЇНИ»

УДК 616.831-009.11-053.2-089

НЕЙРОХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ДИТЯЧИЙ ЦЕРЕБРАЛЬНИЙ ПАРАЛІЧ

14.01.05 -- нейрохірургія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

ПІЧКУР ЛЕОНІД ДМИТРОВИЧ

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова АМН України».

Науковий консультант доктор медичних наук, професор, член-кореспондент АМН України Цимбалюк Віталій Іванович, ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова АМН України», заступник директора з наукової роботи, науковий керівник відділення відновної нейрохірургії.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Лапоногов Олег Олександрович, ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П.Ромоданова АМН України», завідувач відділення функціональної нейрохірургії;

доктор медичних наук, професор Потапов Олександр Олександрович, Сумський державний університет МОН України, завідувач кафедри неврології та нейрохірургії;

доктор медичних наук, професор Могила Василь Васильович, Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського МОЗ України, завідувач курсу нейрохірургії кафедри хірургії №1.

Захист відбудеться « 10 » листопада 2009 р. о 12єє год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.557.01 в ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова АМН України» (04050 м. Київ, вул. П. Майбороди, 32, конференц-зал).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова АМН України» (04050, м. Київ, вул. П. Майбороди, 32).

Автореферат розісланий « 9 » жовтня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради к.мед.н., с.н.с. С.Г. Дунаєвська



АНОТАЦІЯ

Пічкур Л.Д. Нейрохірургічне лікування хворих на дитячий церебральний параліч. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальності 14.01.05 -- нейрохірургія. ДУ „Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова АМН України”, Київ, 2009.

Дисертація присвячена проблемі покращення результатів лікування хворих на ДЦП шляхом застосування та вдосконалення нейрохірургічних втручань, спрямованих на попередження формування необоротних змін в руховому апараті, активізації компенсаторно-відновних процесів ЦНС на основі експериментального обгрунтування, розробки методологічного забезпечення та клінічного застосування нейротрансплантації.

Одним з основних механізмів розвитку ДЦП є порушення мієлінізації нервових волокон. На експериментальних моделях in vitro та in vivo нами доведено, що нейрогенні клітини фетального мозку сприяють ремієлінізації волокон і запобігають розвитку демієлінізації.

Запропоновано комплекс методів оцінки якості ембріональних нейрогенних клітин. Встановлено, що для нейротрансплантації доцільно використовувати фетальну нервову тканину 8-9 тижнів гестації, клітини якої за дотримання правил культивування зберігають функціональну активність і морфологічну ідентичність.

На основі аналізу результатів трансплантації ембріональної мозкової тканини в кору головного мозку 145 хворих з різними формами ДЦП розроблено алгоритм прогнозу ефективності лікування, покази та протипокази до застосування методу.

За надмірної спастичності в кінцівках 37 хворим (з них 8 оперовані вперше і 39 -- після нейротрансплантації) проведено селективну фасцикулотомію нервів і мікродрезотомію вхідних зон задніх корінців у спинний мозок. Висока ефективність запропонованих методів лікування доведена статистично.

Розроблений алгоритм нейрохірургічного лікування хворих на ДЦП.

Ключові слова: дитячий церебральний параліч, нейротрансплантація, селективна фасцикулотомія, мікродрезотомія.

церебральний параліч нейротрансплантація

АННОТАЦИЯ

Пичкур Л.Д. Нейрохирургическое лечение больных детским церебральным параличом. -- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.05 -- нейрохирургия. ГУ «Институт нейрохирургии им. акад. А.П. Ромоданова АМН Украины», Киев, 2009.

Диссертация посвящена проблеме улучшения результатов лечения больных детским церебральным параличом (ДЦП) путем использования и усовершенствования нейрохирургических вмешательств, направленных на предупреждение формирования необратимых изменений в двигательном аппарате, активизации компенсаторно-восстановительных процессов ЦНС на основании экспериментального обоснования, разработки методологического обеспечения и клинического применения нейротрансплантации.

Одним из ведущих патогенетических механизмов развития ДЦП является нарушение миелинизации белого вещества мозга. На экспериментальных моделях in vitro (деструкция бромистым этидием в культуре клеток) и in vivo (на модели экспериментального аллергического энцефаломиелита у крыс) доказано, что нейрогенные клетки эмбрионального мозга человека и аллогенные клетки фетального мозга крыс предупреждают развитие демиелинизации и способствуют ремиелинизации нервных волокон.

Предложен комплекс методов оценки качества нейрогенных клеток, разработан Стандарт организации Украины: „Трансплантаты. Нейрогенные клетки эмбрионов человека. Определение критериев полноценности”. СОУ 42.7-22872427-09-2006.

Установлено, что для нейротрансплантации наиболее целесообразно использовать эмбриональную мозговую ткань 8-9 недель гестации, клетки которой при соблюдении правил культивирования сохраняют функциональную активность и морфологическую идентичность.

На основании анализа результатов трансплантации эмбриональной мозговой ткани в паренхиму коры головного мозга 145 больных с разными формами ДЦП разработаны алгоритм прогноза эффективности лечения, показания и противопоказания к применению метода.

Критериями отбора больных для нейротрансплантации были достоверный клинический диагноз ДЦП, неэффективность медикаментозного лечения и реабилитационных мероприятий, возраст младше 7 лет, отсутствие необратимых изменений в мышцах и суставах, гиперкинетического синдрома, персистенции вирусной инфекции, частых эпилептических приступов, особенно в сочетании с высоким уровнем нейроспецифической энолазы и аутоантител к нейроспецифическим белкам.

Математический подход с использованием индекса тяжести состояния больных выявил, что нейротрансплантация эффективна у 63% пациентов со спастическим тетрапарезом, у 59% -- с гемипаретической формой заболевания и у 50% -- со спастической диплегией.

При избыточной локальной спастичности в конечностях нами предложено использование селективной фасцикулотомии нервов вместо селективной невротомии. Такой подход аргументирован возможной обратимостью восстановления целостности фасцикул при избыточной денервации мышцы. Предложены оптимальные доступы к нервам верхних конечностей. У 32 больных (8 оперированы впервые, 24 -- после нейротрансплантации) проведено 29 селективных фасцикулотомий нервов верхних конечностей и 27 фасцикулотомий большеберцового нерва.

Хирургическое лечение способствовало статистически достоверному уменьшению спастичности по шкале Ashwort, увеличению амплитуды активных движений в суставах и силы мышц. Эквинус исчез в 72% случаев, был частично устранен у 24%. В результате операции варус был устранен полностью у 73,3% больных, сгибание І пальца -- у 69%. У всех больных улучшились функция конечности, ее эстетический вид, самообслуживание.

Обязательными условиями для проведения селективной фасцикулотомии нервов являются положительная проба с проводниковой анестезией, отсутствие необратимых изменений в мышцах и суставах, использование интраоперационной электродиагностики и электромиографии.

С целью лечения инкурабельной диффузной спастичности в мышцах нижних конечностей 5 больным была проведена микродрезотомия входных зон задних корешков в спинной мозг. После операции мышечный тонус полностью исчез у всех больных и в течение 10 дней восстановился до 0,7-1 балла, также увеличился объем активных движений в нижних конечностях.

На основании предложенных подходов к лечению больных ДЦП с учетом формы заболевания и выраженности неврологических нарушений разработан алгоритм нейрохирургического лечения.

Ключевые слова: детский церебральный паралич, нейротрансплантация, селективная фасцикулотомия, микродрезотомия.



SUMMARY

Pichkur L.D. Neurosurgical treatment of patients with pediatric cerebral palsy. -- The manuscript.

Dissertation for obtaining scientific degree of doctor of medical sciences on speciality 14.01.05 -- neurosurgery. SI “Institute of neurosurgery named after acad. A.P. Romodanov of Academy of Medical Sciences of Ukraine”, Kyiv, 2009.

Dissertation is devoted to improvement of treatment efficiency at patients with pediatric cerebral palsy (PCP) through use and perfection of neurosurgical operations, directed on warning of irreversible changes in movemet shere, activation of CNS compensatory-renewing processes on the basis of experimental ground, methodological providing development and clinical application of neurotransplantation.

Impaired myelination of nervous fibers is one of the leading mechanisms in PCP development. In experiment in vitro and in vivo we proved that neurogenic cells of fetal brain promote remyelination of the fibers and prevent their demyelination.

Complex of methods has been suggested to assess the embryonic neurogenic cells quality. It was established that for neurotransplantation it is feasible to use fetal nervous tissue of 8-9 weeks gestation, the cells of which preserve functional activity and morphological identity when properly cultivated.

Having analyzed the results of fetal nervous tissue transplantation into cerebral cortex at 145 patients with different forms of PCP we developed an algorithm for predicting treatment efficacy as well as for determining indications and contraindications for this method.

37 patients (8 children were operated at first time, 29 -- after neurotransplantation) with excessive spasticity in extremities have undergone selective fasciculotomy of the nerves and microDREZotomy. High efficacy of the suggested methods was proved.

An algorithm for neurosurgical treatment of patients with PCP was developed.

Key words: pediatric cerebral palsy, neurotransplantation, selective fasciculotomy, microDREZotomy.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Дитячий церебральний параліч (ДЦП) розвивається у 2-3 випадках на 1000 новонароджених, у передчасно народжених дітей ризик виникнення ДЦП становить 25-80‰. У 70% випадках хворі на ДЦП залишаються у неповних сім'ях і близько 80% таких дітей стають інвалідами; їх пенсійне забезпечення та соціальна реабілітація потребують значних коштів (Lin J.P., 2003; 1999).

ДЦП відноситься до групи мультифакторних захворювань. Встановлено, що фактори, які спричиняють цю патології, діють у перинатальному періоді (Amiel-Tison C. et al., 2002; Campbell W.M. et al., 2002). Основними з них є локальні та дифузні ішемічні ураження головного мозку, пологова черепно-мозкова травма (ЧМТ) (Patel J., Edvards A.D., 1997). Патогенетичні механізми можуть включатися на будь-якій стадії ембріогенезу. З 20 тижня гестації, на тлі швидкого збільшення маси мозку, починаються процеси мієлінізації, диференціювання, проліферації та синаптогенезу. Несприятливі впливи на ці процеси приводять до коркових дисплазій, перивентрикулярних лейкомаляцій, дисплазій або гіпоплазій різних мозкових структур, морфологічної та функціональної деаферентації нейронів з формуванням відповідного клінічного еквівалента в подальшому (Шмаль О.В., Скворцов И.А., 2003). Питома вага таких порушень у хворих на ДЦП до цього часу не досліджена.

Становлення рухового аналізатора до і після народження дитини проходить вікові етапи розвитку, кожен з яких має свою диференційну ознаку і руховий еквівалент. Дитина народжується «таламо-палідарною», її рухи зумовлені сформованим внутрішньоутробно рівнем координації. На клас рухів, які регулюються руброспінальним рівнем координації, нашаровуються рухи таламо-палідарного рівня. При цьому, кожний наступний, більш диференційований рівень (стріарний, пірамідний), змінює характеристики рухів у напрямку ускладнення, удосконалення, при цьому зберігаються певні елементи більш примітивного класу рухів (Перхурова І.С. та ін., 1996). Вплив різних несприятливих чинників на незрілий мозок плоду спричиняє порушення онтогенетичних етапів його дозрівання. При цьому вищі інтегративні центри не здійснюють гальмівного впливу на примітивні стовбурові рефлекторні механізми, що призводить до затримки редукції безумовних рефлексів і «звільнення» патологічних шийних і лабіринтних рефлексів. Разом з підвищеним м'язовим тонусом вони заважають становленню реакцій випрямлення та рівноваги, які є основою розвитку статичних і локомоторних функцій у дітей. Характерний для періоду новонародженості комплекс тонічних рефлексів перешкоджає розвитку установних рефлексів і випрямляючих реакцій, це приводить до того, що, на тлі відсутності функціональних систем антигравітації тулуб і кінцівки фіксуються в певних патологічних позах, які залежать від розташування лабіринтних рецепторів і пропріорецепторів шиї (Rosenbaum P. et al., 2002; Himmelmann K. et al., 2006).

Одночасна наявність активних патологічних тонічних рефлексів (лабіринтного, шийних) і установних реакцій, які формуються дуже повільно і не своєчасно, визначає складний руховий стереотип хворих на ДЦП, гальмує становлення механізмів антигравітації та є причиною формування патологічних м'язових синергій (Скворцов И.А., Ермоленко Н.А., 2003; Russman B.S., Ashwal S., 2004). Подібні рухові розлади практично не спостерігаються при захворюваннях ЦНС, які починаються у більш пізньому віці.

Ще однією особливістю ДЦП є різноманітність неврологічних проявів, які змінюються в міру розвитку дитини, створюючи феномен псевдопрогредієнтності, «статичність» проявляється уже на пізніх стадіях (Пальчик Ю.Б., 2002). Ці особливості формування і перебігу ДЦП обумовлюють складність вибору адекватних і ефективних методів лікування таких хворих. Завдання ускладнюється ще й тим, що поряд з порушенням формування рухових навичок у хворих виникають зміни інтелектуальної сфери на тлі зміненої біоелектричної активності мозку.

Лікувальна стратегія, з огляду на вищесказане, має бути двонаправленою. З одного боку, необхідно впливати на вищі рівні структурної організації ЦНС з метою прискорення морфо-функціонального становлення та запуску регенеративно-компенсаторних механізмів. З іншого боку, запобігати виникненню необоротних змін в периферичному стато-кінетичному аналізаторі. Медикаментозне та фізіотерапевтичне лікування не завжди дає бажаний результат, і лікування дітей, хворих на ДЦП, стає проблемою батьків. На свій розсуд вони або не лікують дітей взагалі (через матеріальні або сімейні проблеми), або їздять туди, де рекламуються «надефективні» платні методи лікування. Втрачається час і вже потім, коли виникають необоротні зміни в м'язово-суглобовому апараті, батьки звертаються за допомогою до ортопедів. Нейрохірургічному лікуванню пацієнтів з ДЦП до недавнього часу приділялося замало уваги. Але саме за допомогою нейрохірургічних методів лікування на етапі формування патологічних позних установок можна попередити формування контрактур, полегшити та прискорити становлення стато-кінетичного аналізатора.

Патогенетично обґрунтованих методів хірургічного а, певною мірою, і не хірургічного лікування хворих на ДЦП, на сьогодні немає.

Морфологічним субстратом ДЦП є локальні та дифузні деструктивно-дистрофічні зміни сірої і білої речовини головного мозку (Lin J.P., 2003). До морфологічних змін при ДЦП відносять такі, за наявності яких на різних експериментальних моделях (ішемії, ЧМТ, епілепсії) доведені можливість і висока ефективність корекції морфологічних, електрофізіологічних і поведінково-моторних розладів за допомогою нейротрансплантації (Цимбалюк В.І. та ін., 1995, 1998; Антоненко В.Г. та ін., 1998; Бондар Л.В., 2000). Ці дані, певною мірою, дають підстави передбачити можливість отримання позитивного результату при застосуванні нейротрансплантації у хворих на ДЦП.

Додатковим стимулом для використання цього методу стали результати досліджень, в яких було доведено, що тканина мозку ембріонів ранніх строків гестації (7-9 тижнів) на 90-95% складається з стовбурових клітин, які в умовах in vivo здатні виживати, реалізовувати свою генетичну програму, позитивно впливати на мікрооточення, в яке вони потрапили, мають тропність до ділянок ураження мозку і можуть мігрувати на певні відстані (Цимбалюк В.І., Медведєв В.В., 2003; Кордюм В.А., Дерябина Е.Г., 2004). З іншого боку, встановлено, що головний мозок має депо стовбурових клітин. З ними пов'язують можливість розвитку регенераційно-відновних процесів в ЦНС. Вважається, що вихід стовбурових клітин з депо може стимулюватися клітинами і біологічно активними речовинами нейротрансплантатів (Цимбалюк В.І., Медведєв В.В., 2005).

Використання методу нейротрансплантації при лікуванні хворих на ДЦП потребує відповідного методологічного забезпечення. Необхідними є розробка критеріїв якості клітин, визначення оптимальних строків гестації для трансплантації клітин, розробка єдиного підходу, що дозволить на різних функціональних рівнях об'єктивно оцінити ймовірні ефекти нейротрансплантації.

У зв'язку з швидким формуванням позних установок на тлі не редукованих патологічних шийних, лабіринтних рефлексів і синергій необхідною є розробка алгоритму нейрохірургічного лікування хворих з метою попередження необоротних змін у м'язово-суглобовому апараті і створення передумов для становлення стато-кінетичних функцій шляхом впливу безпосередньо на мозкові структури й опосередковано -- через корекцію пропріоцептивної імпульсації, яка виникає при виконанні довільних рухів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках науково-дослідних робіт ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова АМН України»: «Розробити методи відновленого лікування за допомогою трансплантації ембріональної нервової тканин для усунення рухових церебральних дефектів при ішемічному інсульті, черепно-мозковій травмі, дитячому церебральному паралічі» за № держреєстрації 0190U001792 (1991-1994 рр.); «Розробити фундаментальні та прикладні аспекти трансплантації ембріональної нервової тканини в нейрохірургії» за № держреєстрації 0195U010355 (1995-1997 рр.); «Дослідження механізмів рухових порушень при ДЦП та їх корекція з застосуванням ембріональної нервової тканини та її фракцій» за № держреєстрації 0198U001335 (1998-2000 рр.); «Розробити метод лікування рухових порушень при експериментальних запально-дегенеративних ураженнях ЦНС шляхом використання ембріональної нервової тканини та її компонентів» за № держреєстрації 0101U000578 (2001-2003рр.) та Координаційного центру трансплантації органів, тканин і клітин МОЗ України «Розробити критерії оцінки якості трансплантатів органів і клітин та їх стандарти» за № держреєстрації 0104U008751 (2004-2006 рр.).

Мета роботи -- підвищення ефективності лікування хворих на ДЦП шляхом застосування та вдосконалення нейрохірургічних втручань, спрямованих на попередження формування необоротних змін в руховому апараті, активізації компенсаторно-відновних процесів ЦНС на основі експериментального обгрунтування, розробки методологічного забезпечення та клінічного застосування нейротрансплантації.

Завдання дослідження.

1. Вивчити особливості клінічної картини, перебігу та структурно-функціональних порушень у хворих на ДЦП в залежності від віку та форми захворювання.

2. Обґрунтувати можливість і доцільність впровадження нейротрансплантації як патогенетично обґрунтованого методу лікування хворих на ДЦП.

3. Експериментально визначити оптимальні строки гестації нейрогенних клітин ембріонального мозку людини, які використовуються для нейротрансплантації.

4. Розробити критерії якості ембріональних нейрогенних клітин людини, які використовуються при нейротрансплантації, для забезпечення їх відповідності критеріям повноцінності та на їх підставі розробити стандарт України.

5. Створити медичний банк даних хворих на ДЦП і автоматизовану систему управління ним для оцінки ефективності нейротрансплантації.

6. Вивчити неврологічний стан пацієнтів, основні показники імунного статусу, біоелектричної активності мозку, біомеханічні показники рухового апарату у хворих на ДЦП та їх зміни під впливом нейротрансплантації.

7. Вивчити найближчі та віддалені результати нейротрансплантації у хворих на ДЦП за допомогою запропонованих методів.

8. Визначити показання та протипоказання до нейротрансплантації.

9. Розробити діагностичні критерії прогнозу ефективності нейротрансплантації у хворих на ДЦП за допомогою створеної автоматизованої системи управління банком даних.

10. Вивчити ефективність і вдосконалити нейрохірургічні втручання, спрямовані на усунення функціональних установок в кінцівках хворих на ДЦП (селективна фасцикулотомія, міотомія привідних м'язів і невротомія затульних нервів, деструкція вхідних зон задніх корінців в спинний мозок).

11. Розробити алгоритм нейрохірургічного лікування хворих на ДЦП з урахуванням можливості впливу на різні ланки стато-рухового аналізатора (нервово-м'язовий апарат, спинний і головний мозок) з метою усунення або попередження формування необоротних змін у м'язово-суглобовому апараті та прискорення формування рухових навичок.

Об'єкт дослідження: хворі на ДЦП.

Предмет дослідження: вплив диференційованого комплексного нейрохірургічного лікування хворих на ДЦП з використанням нейротрансплантації на клінічний перебіг захворювання; встановлення механізму дії трансплантованих алогенних фетальних нейрогенних клітин на експериментальних моделях порушення мієлінізації.

Методи дослідження: клініко-неврологічні, електрофізіологічні (електроміографія, електроенцефалографічне картування мозку), морфологічні, імунологічні, біохімічні; інтраскопічні: комп'ютерна томографія (КТ), магніторезонансна томографія (МРТ); статистичні методи обробки інформації.

В дослідженнях дотримані принципи біоетики та біомедицини.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше за допомогою інтраскопічних методів діагностики вивчено структурні зміни мозку хворих на ДЦП. Встановлено залежність цих змін від форми захворювання, віку, етіологічних чинників та строків їх впливу на мозок плода.

Виявлено особливості біоелектричної активності мозку та імунологічного статусу у хворих на ДЦП в залежності від їх віку.

Вперше створено банк даних хворих на ДЦП, «Систему управління банком даних хворих на ДЦП», яка дозволяє об'єктивно оцінити зміни неврологічного статусу пацієнтів під впливом різних методів лікування.

Вперше встановлено оптимальні строки гестації нейрогенних клітин, які використовуються для нейротрансплантації, визначено критерії якості, повноцінності та безпечності клітин. На основі цього розроблено Стандарт організації України: «Трансплантати. Нейрогенні клітини ембріонів людини. Визначення критеріїв повноцінності». СОУ 42.7-22872427-09-2006. Наказ МОЗ України №273 від 12.05.2006, зареєстрований у Держспоживстандарті України (№32995752 від 22.05.2006 р.) і введений в дію у 2006 р.

Вперше для лікування хворих на ДЦП запропоновано використання нейротрансплантації як патогенетично обґрунтованого методу лікування таких пацієнтів. Вивчено ефективність цього методу, визначено критерії відбору хворих для проведення операції, їх оптимальні строки, обґрунтована доцільність проведення таких втручань.

Виявлено позитивний вплив нейротрансплантації на біоелектричну активність мозку хворих на ДЦП.

Вперше розроблено діагностичні критерії, які дозволяють прогнозувати ефективність лікування методом нейротрансплантації.

Доведено ефективність і вдосконалено нейрохірургічні втручання, спрямовані на усунення функціональних установок в кінцівках хворих на ДЦП.

Розроблено алгоритм нейрохірургічного лікування хворих на ДЦП з урахуванням можливості впливу на різні ланки стато-рухового аналізатора.

Отримано 5 патентів на винаходи, які пов'язані з діагностикою та лікуванням органічних уражень ЦНС.

Практичне значення одержаних результатів. На виконання Закону України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини» (№1007 від 16.07.1999) розроблено Стандарт організації України: «Трансплантати. Нейрогенні клітини ембріонів людини. Визначення критеріїв повноцінності». СОУ 42.7-22872427-09-2006. Наказ МОЗ України №273 від 12.05.2006. Дотримання Стандарту є обов'язковим для установ, яким законодавчо надано право проводити діяльність, пов'язану з трансплантацією та забезпечує безпечність трансплантатів для життя та здоров'я людей.

Розроблений алгоритм прогнозу ефективності нейротрансплантації у хворих на ДЦП дозволяє визначити показання та протипоказання для її використання.

Створено банк даних хворих на ДЦП. Запропонована методологія дозволяє провести статистичний і науковий аналіз ефективності використаних методів лікування у таких хворих.

Запропоновано нові оптимальні доступи до нервів верхніх кінцівок при проведенні фасцикулотомії. Розроблено та впроваджено в клінічну практику тримач електродів, який дозволяє ефективно проводити електродіагностику при СФ.

Оформлено інформаційний лист до МОЗ України «Метод лікування хворих на ДЦП».

Розроблено алгоритм нейрохірургічного лікування хворих на ДЦП, який дозволив значно покращити результати лікування, якість життя і соціальну адаптацію пацієнтів.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням автора. Тема і основні напрямки наукової роботи визначені разом з науковим консультантом -- доктором медичних наук, професором, член-кореспондентом АМН України Цимбалюком В.І. Здобувачем особисто проведені патентний пошук, аналіз наукової літератури за темою дисертації, сформульовані мета та задачі дослідження. Автор брав безпосередню участь в розробці методики нейротрансплантації, виконанні оперативних втручань у експериментальних тварин, заборі матеріалу та оцінці результатів. Всі розділи дисертації написані автором особисто.

Автор вдячний за консультативну допомогу у проведенні морфологічних досліджень та розробку методу одержання нейрональних клітин зав. лабораторії культивування тканин ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова АМН України» д.мед.н. Семеновій В.М; за допомогу у проведенні електрофізіологічних досліджень -- д.мед.н., проф., зав. відділу функціональної діагностики Інституту Чеботарьовій Л.Л.; за допомогу у дослідженні імунологічного статусу хворих на ДЦП -- д.мед.н., проф. Лісяному М.І. -- зав. відділу імунології ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова АМН України».

Розробку нормативних документів було проведено під керівництвом д.мед.н., проф., член-кор. АМН України Цимбалюка В.І., директора Координаційного центру трансплантації органів, тканин і клітин МОЗ України. За участі здобувача встановлено вимоги до ембріонального матеріалу, критеріїв контролю і повноцінності клітин, термінологія та визначення понять. Автор особисто брав участь у розробці, підготовці до затвердження у МОЗ України, реєстрації у Держспоживстандарті та впровадженні Стандарту організації України «Трансплантати. Нейрогенні клітини ембріонів людини. Визначення критеріїв повноцінності» СОУ 427-22872427-09-2006.

Розробка та впровадження методу нейротрансплантації в кору головного мозку хворих на ДЦП, проведення втручань у всіх хворих здійснене під керівництвом д.мед.н., проф., член-кор. АМН України Цимбалюка В.І.

Дисертантом створений алгоритм нейрохірургічного лікування та проведений вибір нейрохірургічної тактики для корекції функціональних порушень нервово-м'язового апарату у хворих, виконані оперативні втручання, проаналізована ефективність лікування.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися на: 9^th European Congress of Neurosurgery (Москва, 1991); І з'їзді нейрохірургів України (Київ, 1993); X International Congress of Neurosurgery Neurological (Acapulco, 1993); VII Конгресі Світової Федерації Українських лікарських товариств (Ужгород, 1998 р.); ІІ з'їзді нейрохірургів України (Одеса, 1998); II з'їзді трансплантологів України (Київ, 2000); науково-практичній конференції «Нейроімунологія в неврології та нейрохірургії» (Київ, 2000); Ш з'їзді трансплантологів України (Донецьк, 2004); ІІІ з'їзді нейрохірургів України (Алушта, 2003); 9^th International Child Neurology Congress and the 7^th Asian & Oceanian Congress of Child Neurology (Beijing, 2005); IV з'їзді нейрохірургів Росії (Москва, 2006); конференції нейрохірургів України «Нові технології в нейрохірургії» (Ужгород, 2006); IV з'їзді трансплантологів України (Київ, 2007).

Апробація дисертації відбулася на сумісному засіданні вченої ради ДУ „Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова АМН України”, кафедр нейрохірургії Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця МОЗ України та Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України 24 квітня 2009 р., протокол №11.

Публікації. За темою дисертації опублікована 31 наукова друкована робота, в тому числі: 1 розділ в монографії, 22 статті в періодичних виданнях, рекомендованих ВАК України (з них 4 -- без співавторів), 5 патентів на винахід, 3 тези доповідей.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, огляду літератури, 4 розділів власних досліджень, підсумку, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних літературних джерел, додатків. Робота викладена на 276 сторінках машинописного тексту, містить 53 таблиці, 90 рисунків. Список літературних джерел містить 250 посилань, з них 140 кирилицею, 110 -- латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

З метою підвищення ефективності нейрохірургічного лікування хворих на ДЦП вивчали вплив нейрогенних клітин на компенсаторно-відновні процеси ЦНС в експерименті.

Матеріали і методи досліджень. Дослідження можливості впливу нейрогенних клітин на процеси мієлінізації нервових волокон проводили в експериментах та in vivo на 72 білих безпородних щурах масою тіла 200 г, у яких індукували експериментальний алергічний енцефаломієліт (ЕАЕ) згідно рекомендацій Давидової Г.С. (1975).

На 18 добу після індукції ЕАЕ, одній групі тварин субокципітально вводили алогенні клітини 14-денного фетального мозку в кількості 2 млн., іншій групі -- 0,1 мл екстракту ембріонального мозку 8 тижнів гестації, отриманого згідно методики, описаної Цимбалюк В.І., Васильєва І.Г., 1998.

Забір матеріалу для дослідження здійснювали під тіопенталовим наркозом у строки 7, 15, 35 і 70 діб після операції з дотриманням біоетичних норм.

Об'єктом морфологічного дослідження був спинний мозок 36 лікованих експериментальних тварин, 18 -- з ЕАЕ і 18 інтактних щурів. Світлооптичні та електронномікроскопічні дослідження проводили за загальноприйнятими методиками.

Нами запропонований метод оцінки ступеня демієлінізації аксонів при ЕАЕ (патент на корисну модель №17499), яку здійснювали шляхом морфометричного вивчення серійних напівтонких зрізів на системi аналiзу зображень IВAS-2000 фiрми KONTRON (Німеччина). Коефіцієнт відношення ширини мієлінової оболонки до діаметра осьового циліндра визначався з розрахунку довільно взятих 10 мієлінізованих аксонів в 1 зрізі за формулою:

(шМО_min/dOЦ_min+шМО_max/dOЦ_max)/2

де шМО_min -- ширина мієлінової оболонки мінімальна,

шМО_max -- ширина мієлінової оболонки максимальна,

dOЦ_min -- діаметр осьового циліндра мінімальний,

dOЦ_max -- діаметр осьового циліндра максимальний,

2 -- коефіцієнт.

Статистична обробка результатів виконана з використанням комп'ютерної програми Microsoft Excel; достовірність визначалась за допомогою критерія Ст'юдента.

Визначення оптимальних для трансплантації строків гестації ембріональної мозкової тканини (ЕМТ) людини. З метою визначення оптимальних строків гестації та раціональних режимів зберігання ЕМТ в умовах культивування проведено порівняльне дослідження впливу різних умов зберігання ЕМТ, отриманої від 7- і 9-тижневих ембріонів людини, на ростові властивості експлантатів ЕМТ.

Проведено 2 серії дослідів. В І серії культивували ЕМТ 7 і 9 тижнів гестації, отриману через 1 годину після забору абортивного матеріалу. В ІІ серії дослідів ЕМТ культивували після попереднього її зберігання в інкубаційному поживному середовищі DМЕМ, «Біофарма» (Україна) протягом 24 годин. В кожній серії експериментів досліджували 5 зразків.

Культури зберігали в стандартних умовах. Прижиттєве спостереження культур здійснювали за допомогою інвертованого мікроскопа «БИОЛАМ П-3» ЛОМО (Росія). Для гістологічного дослідження клітинного складу, визначення загальної структури росту та проліферативної активності культур частину їх забарвлювали гематоксиліном Карачі та тіоніном за Ніслем. Оцінку зони росту забарвлених культур, ідентифікацію фенотипу клітин та мікрофотодокументування здійснювали за допомогою цитоаналізатора зображення «Ibas-2000» (Німеччина).

Загальна характеристика клінічного матеріалу, методи обстеження і нейрохірургічного лікування хворих. Нами було проведено клінічні, електрофізіологічні та імунологічні дослідження у 145 хворих з спастичними формами ДЦП віком від 2 до 15 років, яким була трансплантована ЕМТ людини 8-9 тижнів гестації в паренхіму кори великих півкуль головного мозку з двох боків (всього 290 втручань) в клініці відновної нейрохірургії ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова АМН України» в період з 1993 по 2005 рр. У всіх хворих на доопераційному етапі консервативне лікування та традиційні реабілітаційні заходи виявилися неефективними. В якості контролю ми спостерігали 27 хворих з різними формами ДЦП, яких лікували медикаментозно та 30 практично здорових дітей різних вікових груп.

Згідно Міжнародної класифікації хвороб Х, нами було виділено такі форми ДЦП: подвійна геміплегія або спастичний тетрапарез (СТ), спастична диплегія (СД) і геміпаретична форма (ГФ) захворювання.

Всі обстежені діти були розподілені за віком на дві групи: 1) 2-7 років -- 85 (59%) пацієнтів; 2) 7-15 років -- 60 (41%).

Для об'єктивної кількісної оцінки динаміки змін неврологічного статусу хворих до і після нейротрансплантації нами була розроблена формалізована історія хвороби, що включає 95 кількісних і якісних показників. Якісні показники у вигляді числових кодів характеризують симптоми та ступінь їх прояву; кількісні -- відображають результати додаткових методів обстеження. Створена база даних обстежених груп хворих.

Обстеження хворих та формування баз даних здійснювали під час госпіталізації пацієнтів в клініку, через 6 місяців та 1рік і більше після операції.

При оцінці вірогідності різниці між отриманими частотами використовували метод розподілу різниці відносних частот (Мінцер О.П. і співавт., 1991) з розрахунком середньоквадратичної похибки. При Р<0,05 різницю відносних частот вважали істотною.

За допомогою коефіцієнта Пірсона (Х) вирішували питання про наявність або відсутність зв'язку між кожним з показників та всіма його якісними градаціями, які характеризували психоневрологічний статус, та фактором часу.

З метою індивідуальної кількісної оцінки стану хворих застосували метод розрахунку індексу тяжкості (ІТ), запропонований Погожевим І.Б. (1988). Для побудови моделей були обрані ознаки, що статистично достовірно різняться, на їх основі розраховували ІТ для хворих з різними формами ДЦП. Отримано наступні значення ІТ захворювання: легкий ступінь (ІТ10), середній (10ІТ15), тяжкий (ІТ15).

Застосування ІТ дозволило об'єктивно відрізнити покращення стану хворих в процесі природного відновлення від позитивної динаміки, зумовленої проведеним лікуванням. На основі ІТ визначено темп функціонального відновлення для кожної групи хворих. Зменшення ІТ свідчило про ефективність лікування. Група пацієнтів, у яких результати лікування були оцінені як задовільні та хороші, стала основою для створення математичної моделі з використанням методу послідовного аналізу Вальда, що дозволила розробити алгоритм прогнозу ефективності лікування хворих на ДЦП.

Програмно-комп'ютерний електроецефалографічний метод (ПК-ЕЕГ) дослідження біоелектричної активності мозку. ПК-ЕЕГ з аналізом одержаних результатів була виконана у 75 хворих. Враховуючи вікові особливості формування патерну ЕЕГ у дітей в процесі онтогенезу і хронологічні межі вікових періодів (Богданов О.В., 1978), ми розподілили хворих на ДЦП з трансплантацією ЕМТ (48 пацієнтів) і ДЦП без трансплантації ЕМТ (27 пацієнтів) за віком -- переддошкільний (1-4 роки) і дошкільний (5-7 років). З урахуванням цього ми розподілили хворих на ДЦП на 6 груп -- 4 дослідні (ДЦП+ТЕМТ) і 2 групи порівняння (ДЦП), до складу яких увійшли: 1) хворі на ДЦП переддошкільного віку, обстежені в ранньому післяопераційному періоді ТЕМТ (ДЦПп+ТЕМТр); 2) хворі на ДЦП переддошкільного віку, обстежені у віддаленому післяопераційному періоді ТЕМТ (ДЦПп+ТЕМТв); 3) хворі на ДЦП дошкільного віку, обстежені в ранньому післяопераційному періоді ТЕМТ (ДЦПд+ТЕМТр); 4) хворі на ДЦП дошкільного віку, обстежені у віддаленому післяопераційному періоді ТЕМТ (ДЦПд+ТЕМТв); 5) група порівняння хворих на ДЦП переддошкільного віку (ДЦПп); 6) група порівняння хворих на ДЦП дошкільного віку (ДЦПд).

Реєстрацію й аналіз ритмів біоелектричної активності мозку дітей, хворих на ДЦП, здійснювали за допомогою 16-канального електроенцефалографічного програмно-комп'ютерного комплексу (ПК-ЕЕГ 19-01, НДІРВ, Україна) з використанням стандартної схеми розміщення реєструючих електродів (10-20) за стандартних умов затемненого приміщення. Досліджували фонову ЕЕГ і ЕЕГ при застосуванні функціональних тестів освітлення (аналог тесту відкривання очей) і фотостимуляції (10 Гц, 10 с). ПК-аналіз ЕЕГ здійснювали в межах стандартних діапазонів дельта-, тета-, альфа- і бета-ритмів з визначенням усереднених значень їх потужності, частоти та похідних коефіцієнтів автокореляції (tau) і альфа-індексу. Тривалість епохи первинного усереднення -- 2 с. Всього проаналізовано 1020 епох. Статистичну обробку результатів дослідження здійснювали за допомогою програми Statistika з використання параметричних і непараметричних критеріїв вірогідності. Для визначення відмінностей у середніх тенденціях для незалежних вибірок застосовували критерій U Вілконсона-Манна-Уітні (Ашмарин И.П. и др., 1975).

Методика проведення імунологічних досліджень. Імунний статус хворих оцінювали на основі визначення вмісту лейкоцитів, лімфоцитів, субпопуляцій лімфоцитів з фенотипом CD3+, CD4+, CD8+), CD 72+, оцінки співвідношення регуляторних субпопуляцій лімфоцитів CD4/CD8. Функціональну активність Т- і В-лімфоцитів визначали в тесті бласттрансформації з фетогемаглютиніном (ФГА), декстран-сульфатом, простагландин-залежних супресорів -- в тесті з ФГА й індометацином. Результат виражали у вигляді індексу супресії. Розвиток нейросенсибілізації оцінювали в тесті бласттрансформації лімфоцитів з мозковим антигеном і за рівнем антитіл до нейронспецифічної енолази (НСЕ) й основного білка мієліна (ОБМ). В сироватці крові визначали рівень НСЕ за допомогою імуноферментного методу з використанням набора реактивів НСЕ ІФА «ДІА плюс» (Росія).

Методика нейротрансплантації. Для нейротрансплантації відбирали хворих без виражених вад розвитку, за наявності атрофічних змін головного мозку (за даними МРТ), з тяжкими руховими розладами, у яких реабілітаційне лікування було неефективне.

Згідно розробленого стандарту ми оцінювали якість ембріональних нейрогенних клітин, які використовуватимуться для нейротрансплантації. При цьому визначали повноцінність нейрогенних клітин (фізико-хімічні властивості, концентрацію клітин, життєздатність, цитологічні показники, функціональну повноцінність, адгезивний потенціал), вміст нестин-позитивних клітин за допомогою методу імуногістохімічного фарбування (Carpenter M.K. et al., 1999). Здійснювали бактеріологічний, вірусологічний і мікологічний контроль.

Нейротрансплантати у вигляді шматочків закладки мозку 8-9-тижневих ембріонів людини розмірами 2Ч2Ч2 мм зберігали в поживному середовищі №199 з додаванням 4 од./мл антибіотику в умовах термостата при температурі 36,8єС.

Нейротрансплантацію виконували у функціонально значущі ділянки мозку з найбільш вираженими атрофічними змінами з урахуванням неврологічного статусу пацієнтів. За дифузної атрофії кори головного мозку ембріональну мозкову тканину імплантували в кору прецентральної звивини. Кількість імплантованих фрагментів --3-8 залежно від розміру трепанаційного вікна та місцевих змін кори мозку.

Трансплантацію фрагментів нативної ЕМТ в кору головного мозку виконано 145 хворим з різними формами ДЦП спочатку в домінантну півкулю або зону найбільш виражених структурних змін головного мозку, а потім, через 7-8 місяців, -- з протилежного боку. Оскільки майже однаковий позитивний ефект відзначався як після першої, так і другої операцій, і позитивна динаміка спостерігалася протягом 6-8 місяців, ми оцінювати ефективність нейротрансплантації в цілому.

У випадках малої ефективності нейротрансплантації для відновлення балансу тонусу м'язів-антагоністів за наявності локального підвищення тонусу та з метою попередження необоротних змін в м'язово-суглобовому апараті хворих і створення передумов для становлення стато-кінетичних функцій ми проводили корекцію пропріоцептивної імпульсації, яка виникає при виконанні довільних рухів. З цією метою були виконані оперативні втручання на периферичних нервах, сухожилках, м'язах кінцівок і спинному мозку у 59 хворих, 13 з яких нейротрансплантація попередньо не проводилась.

Методика селективної фасцикулотомії (СФ) нервів верхніх кінцівок. Ми спостерігали 17 хворих ДЦП з «шкідливою» спастичністю верхніх кінцівок. Пацієнтів чоловічої статі було 9 (52,9%), жіночої -- 8 (47,1%), середній вік хворих -- 7,5 року. 4 хворим на попередніх етапах лікування нейротрансплантація не проводилась. У 5 пацієнтів мала місце однобічна спастичність, а у 12 -- двобічна.

Нами здійснено 29 СФ на різних рівнях: тільки м'язово-шкірний нерв -- у 12 випадках, тільки серединний і ліктьовий нерви -- у 8, м'язово-шкірний, серединний і ліктьовий нерви -- у 9.

Усім хворим проводили пробу з провідниковою анестезією -- при позитивній пробі відзначали функціональне покращення та зменшення деформації кінцівки.

З метою мінімізації пошкодження тканин нами було удосконалено існуючі хірургічні доступи до нервів верхніх кінцівок.

Виконували резекцію відповідної частини (50-80% залежно від ступеня спастичності) рухових фасцикул на протязі 5-7 мм.

У всіх хворим до та в різні строки після операції реєстрували характеристики груп м'язів за шкалою м'язового тонусу Ashworth та шкалою оцінки сили м'язів (Белова А.Н., 2004). Визначали показник загальної функції кінцівки: 0 -- захоплення предметів неможливе; 1 -- можливе пасивне захоплення з допомогою; 2 -- захоплення можливе, але неправильне; 3 -- функціональне захоплення. Передопераційне обстеження грало вирішальну роль у визначенні хірургічної тактики, за його допомогою визначали цільові м'язи та ступінь денервації кожного спастичного м'яза: 50% -- за легкої спастичності (Ashworth -- 2); 65% -- за помірної спастичності (Ashworth -- 3) і до 80% -- за дуже вираженої спастичності (Ashworth>3).

Методика селективної фасцикулотомії великогомілкового нерва. 15 дітей (8 хлопчиків і 7 дівчаток) з еквіно-варусною установкою стопи віком від 2 до 6 років потребували оперативного лікування. 11 хворим на попередньому етапі проведено нейротрансплантацією. З метою відбору пацієнтів для СФ використовували функціональний тест з провідниковою блокадою великогомілкового нерва в підколінній ямці 0,5% розчином лідокаїну. При позитивній пробі відзначалося зникнення згинальної установки стопи. У 3 з 15 хворих була однобічна згинальна установка стопи через укорочення кінцівки, у 12 -- двобічна.

Рівень спастичності оцінювали за шкалою Ashworth, м'язову силу -- за 6-бальною шкалою, вивчали ступінь обмеження активних і пасивних рухів в суглобах за допомогою кутоміра.

Хірургічну тактику визначали відповідно до переважання складових спастичності. Для визначення переважного внеску м'язів у формування кінської проводили тест з згинанням ноги в колінному суглобі. Якщо еквінус зменшується при згинанні, це засвідчує про значущість m.gastrocnemius у формуванні патологічної установки стопи, якщо тест негативний, то спастичність переважає в m.soleus.

Доступ до великогомілкового нерва виконували по задній поверхні верхньої третини гомілки. Над місцем відходження гілочки нерва розсікали епіневрій на протязі 2-3 см, розділяли його фасцикули. Фасцикули ідентифікували за допомогою електростимуляції низької інтенсивності. Рухові фасцикули, при стимуляції яких відзначалося напруження необхідного м'яза, порціями від 30 до 70% висікали на протязі 5-8 мм. Ступінь фасцикулотомії оцінювали шляхом електростимуляції вище і нижче місця розсічення нерва. При інтенсивній м'язовій відповіді робили пересічення додаткових фасцикул.

Обсяг пасивних і активних рухів, м'язову силу, кількість балів за шкалою Ashwort та функціональні результати порівнювали за допомогою тесту Wilcoxon. При Р<0,05 показники вважали статистично значущими. Післяопераційний статус в різні строки порівнювали з станом до операції.

Методика мікродрезотомії вхідних зон задніх корінців у спинний мозок. Для лікування інкурабельної дифузної спастичності в нижніх кінцівках здійснювали деструкцію (мікрохірургічну дрезотомію) вхідних зон задніх корінців в спинний мозок. Розріз перериває мієлінові та безмієлінові (ноцицептивні) волокна на шляху їх прямування до заднього рогу; товсті Аб-волокна (міотатичні), розташовані переважно в латеральній та центральній частині DREZ-зони.

Ми спостерігали 5 хворих (3 дівчинки і 2 хлопчиків віком в середньому 8 років) з спастичним тетрапарезом, у яких спастичність нижніх кінцівок перешкоджала навіть пасивним рухам у суглобах. Нейротрансплантація цим пацієнтам не проводилась.

Білатеральну геміламінектомію здійснювали на рівні Тh11-L1. За допомогою електростимуляції ідентифікували корінці при короткотривалому виключенні дії міорелаксантів. Поріг збудливості вентральних корінців втричі менший, ніж дорзальних. З метою більш якісного і швидкого проведення цього етапу операції ми запропонували використовувати тримач електродів (патент №16555). Мікрохірургічний розтин робили на рівні входу задніх корінців L2-S1 в спинний мозок до верхівки заднього рогу, який під мікроскопом можна визначити по сіро-коричневому кольору (рис. 2Б). Після операції оцінювали естетичний вигляд кінцівки, м'язовий тонус за шкалою Ashworth, зміни кута при пасивному розведенні стегон та розгинанні в колінному суглобі.

Запропонований нами підхід до об'єктивізації стану хворих, всебічного вивчення функціональних особливостей різних систем організму, в тому числі і рухової, з використанням сучасних методів обстеження, є адекватним і достатнім для досягнення мети роботи і виконання поставлених задач. Запропоноване нейрохірургічне лікування включає багаторівневий вплив на різні патогенетичні ланцюжки захворювання з метою становлення стато-моторних функцій і попередження розвитку необоротних змін в м'язах і суглобах.

Результати експериментальних досліджень та їх обговорення. Результати дослідження впливу фетальних нейрогенних клітин на процеси мієлінізації. Лікувальний ефект субокципітального введення екстракту ембріонального мозку 9 тижнів гестації і клітин алогенної фетальної мозкової тканини (ФМТ) оцінювали на основі співставлення патоморфологічних змін у ЦНС лікованих тварин і тварин з групи порівняння (з клінічними проявами ЕАЕ, але без лікування). У групі порівняння при гістологічному дослідженні спинного мозку виявлено патоморфологічні зміни, характерні для ЕАЕ. В білій речовині з'являлися множинні вогнища демієлінізації у вигляді спустошень, які часто зливалися між собою з утворенням ділянок спонгіозних структур.

Екстракт з ЕМТ сприяє зменшенню явищ запальної інфільтрації, ступеня та площі демієлінізації аксонів, зменшенню набряку тканини ЦНС у гострому періоді ЕАЕ (через 7 діб від початку лікування), прискоренню ремієлінізації пошкоджених аксонів, проліферації олігодендроцитів і утворенню їх кластерів через 70 діб від початку лікування. При застосуванні клітин алогенної ФМТ виявлено також зменшення розповсюдженості демієлінізації осьових циліндрів і зменшення ознак запалення, але в більш пізні строки (на 35 добу). Через 70 днів після лікування виявлено достовірне в порівнянні з контролем збільшення площі, зайнятої ремієлінізованими нервовими волокнами, що супроводжувалося проліферацією олігодендроцитів з утворенням клітинних кластерів.

Відношення товщини мієлінової оболонки до діаметру осьового циліндра (тМО/dOЦ) в нормі має бути незмінним. В умовах патології відношення тМО/dOЦ змінюється і може опосередковано характеризувати динаміку перебігу процесу демієлінізації в мієлінізованих аксонах, оскільки при демієлінізації щільність розміщення витків мієліну порушується, призводячи до збільшення ширини мієлінової оболонки.

В групі тварин з ЕАЕ виявлено достовірне збільшення тМО/dOЦ в порівнянні з контролем в усі строки спостереження в 1,3, 1,6 і 1,2 разу на 15, 35 і 70 добу відповідно. Максимальне значення показників відзначене на 35 добу, а пік клінічних проявів припадає на 15 день експерименту. Очевидно, для виникнення морфологічних ознак патологічного процесу потрібен певний час.

В групі тварин з ЕАЕ, яких лікували екстрактом ФМТ, показники вже в ранні строки дослідження утримувались на рівні контрольних, незначно, але достовірно підвищуючись на 35 добу з наступним поверненням до контрольних величин у віддалені строки. Між групами лікованих тварин показник тМО/dOЦ достовірно зростав у 1,4 та 1,1 разу на 15 і 70 добу дослідження відповідно.

В групі тварин з ЕАЕ, яких лікували клітинами алогенної ФМТ, цей показник у порівнянні з контролем достовірно зростає в 1,4, 1,2 і 1,1 разу у відповідні строки дослідження, і, на відміну від групи порівняння, сягає максимуму на 15 добу (що корелює з посиленням периаксонального та міжламілярного набряку), далі поступово знижуючись, але не досягаючи контрольних величин.

Морфологічні дослідження свідчать про прискорення відновлення структури ЦНС у щурів, яких лікували алогенними нейрогенними клітинами і екстрактом ЕМТ, завдяки призупиненню процесів демієлінізації та посиленню ознак ремієлінізації у порівнянні з тваринами, які не отримували лікування.

Порівняльна цитоструктурна оцінка росту ФНТ людини різних строків гестації в умовах культивування після різних способів її зберігання. В умовах культивування проведене порівняльне дослідження впливу різних умов зберігання ЕМТ, отриманої від 7- і 9-тижневих ембріонів людини, на ростові властивості експлантатів. У І серії дослідів в культурах ЕМТ 9 тижнів гестації у перші дні культивування спостерігалося поступове розрідження мікроексплантатів з утворенням моношарових комплексів мозаїчного розташування нейробластів. Навколо мікроексплантатів з'являлися радіальні пучкові структури регенеруючих клітинних відростків, які на 4-5 добу помітно видовжувалися, зона росту розширювалася, набуваючи сіткоподібного вигляду (рис. 3А). На гістологічних препаратах культур ЕМТ виявлено різні стадії мітотичного поділу клітин.

...