Особливості впливу бета-адреноблокаторів на добові коливання артеріального тиску та його реакцію на фізичне та психоемоційне навантаження у хворих на гіпертонічну хворобу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Академія медичних наук України

Національний науковий центр

Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска

УДК:616.12-008.331.1-07+615.225.2

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Особливості впливу бета-адреноблокаторів на добові коливання артеріального тиску та його реакцію на фізичне та психоемоційне навантаження у хворих на гіпертонічну хворобу

14.01.11 - кардіологія

Овдієнко Тетяна Миколаївна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному науковому центрі «Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска» АМН України, м. Київ

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Свіщенко Євгенія Петрівна, Національний Науковий Центр «Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска» АМН України, завідуюча відділом гіпертонічної хвороби

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Стаднюк Леонід Антонович, Національна медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика МОЗ України, завідувач кафедри терапії та геріатрії

доктор медичних наук, професор Єна Лариса Михайлівна, ДУ «Інститут геронтології АМН України», керівник відділу клінічної та епідеміологічної кардіології, м. Київ

Захист відбудеться 24.03. 2009 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованної вченої ради Д. 26.616.01 при Національному науковому центрі «Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска» АМН України (03680 МСП, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного наукового центру «Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска» АМН України (03680 МСП, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5)

Автореферат розісланий 23.02.2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради С.І. Деяк

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Проблема артеріальної гіпертензії (АГ) є однією з найбільш актуальних в кардіології та перспективних з точки зору первинної та вторинної профілактики серцево-судинних захворювань. Розповсюдженість АГ в світі серед дорослого населення складає в середньому 26 % (Nitenberg A., 2006).

В Україні, за даними відділу епідеміології ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска», АГ реєструється у 29 % міського населення та у 36 % сільського (Горбась І. М. із співавт., 2007).

Суттєве зменшення смертності та захворюваності завдяки антигіпертензивному лікуванню відображено в багатьох дослідженнях. Тим не менше, на тлі таких великих багатоцентрових досліджень як MRC, LIFE, ELSA, ASCOT-BPLA сформувалась думка про недостатню ефективність бета-адреноблокаторів у профілактиці інсультів у хворих на АГ (рекомендації Європейського Товариства Гіпертензії (ESH) та Європейського Товариства Кардіологів (ESC) 2007 р.). Переглядається роль бета-адреноблокаторів у лікуванні артеріальної гіпертензії в зв'язку з небажаною дією на метаболізм глюкози (ESH/ESC 2007). Незважаючи на це, бета-адреноблокатори залишаються препаратами першого ряду для лікування АГ і важливою частиною антигіпертензивної терапії. Окремим категоріям хворих на АГ препарати цієї групи життєво необхідні. Це хворі з явними ознаками активації симпатоадреналової системи, з супутньою ішемічною хворобою серця (ІХС), порушеннями ритму серця. У зв'язку з цим призначення бета-адреноблокатора хворому з підвищеним артеріальним тиском (АТ) потребує клінічної оцінки конкретного пацієнта та конкретного бета-блокатора (T. Giles, 2006).

За даними літератури лікування дозволяє модифікувати реакцію артеріального тиску (АТ) на фізичне та психоемоційне навантаженя у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ). Досить добре вивчена відповідь АТ на фізичні та психоемоційні навантаження на тлі терапії такими бета-адреноблокаторами як пропранолол, атенолол та метопролол (Lund-Johansen P., 1987; Reybrouck T., 1977; Niberg G., 1976). Нові бета-адреноблокатори (карведілол, бетаксолол, целіпролол) залишаються недостатньо вивченими з точки зору оцінки реакції АТ та ЧСС на навантажувальні тести у хворих на ГХ. Реакція АТ на навантаження у співставленні з добовими ритмами АТ практично не вивчалась. Залишаються суперечливими та неоднозначними дані про вплив різних представників класу бета-адреноблокаторів на добову динаміку АТ. Деякі дослідники вважають, що окремі представники цього класу однаково ефективно знижують АТ в денний та нічний період доби (Lacourciиre Y., et al., 1992; Campelo M. et al., 1994), інші, що активність препаратів цього класу більш істотна в денний час (Langner B. et al.,1988; Sunberg S. et al., 1991). Неоднозначною є роль терапії бета-адреноблокаторами АГ у пацієнтів різних вікових груп.

У 1998 році F. N. Messerli висловив думку про неефективність бета-адреноблокаторів у осіб похилого віку. У Британських рекомендаціях з лікування АГ в 2004 році вони були запропоновані як препарати вибору для хворих молодших за 55 років, а в 2006 році - виключені з групи препаратів першої лінії. Залишається недостатньо вивченим питання впливу бета-адреноблокаторів нового покоління на варіабельність серцевого ритму (ВСР). Є дані про те, що прогностична значущість ВСР є досить високою у хворих, що перенесли гострий інфаркт міокарду. Разом з тим динаміка ВСР під впливом лікування має велике значення для оцінки особливостей функціонування вегетативної нервової системи також і у хворих на гіпертонічну хворобу. Вплив бетаксололу, карведілолу та целіпрололу на варіабельність серцевого ритму у хворих на гіпертонічну хворобу залишається практично не вивченим.

У зв'язку з викладеним з'ясування особливостей впливу бета-адреноблокаторів бетаксололу, карведілолу, целіпрололу на добовий ритм артеріального тиску, його реакцію на фізичне та психоемоційне навантаження, варіабельність серцевого ритму у хворих на гіпертонічну хворобу є актуальним, оскільки дозволить зробити висновки про доцільність призначення цих препаратів залежно від періоду доби, про застосування їх хворим, робота яких пов'язана з тяжким фізичним чи психоемоційним навантаженням.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в Національному Науковому Центрі «Інститут кардіології ім. академіка М. Д. Стражеска» АМН України згідно з планом науково-дослідної роботи відділу гіпертонічної хвороби і є фрагментом наукових досліджень за темою «Вивчити механізми формування порушень добового ритму артеріального тиску у хворих на транзиторну артеріальну гіпертензію та розробити оптимальні шляхи їх корекції за допомогою медикаментозних та немедикаментозних методів лікування» (№ держреєстрації ДР 0101Г000117). Здобувач є співвиконавцем теми.

Мета і задачі дослідження. Оптимізувати лікування гіпертонічної хвороби бета-адреноблокаторами на основі оцінки їх впливу на добові коливання артеріального тиску, варіабельність серцевого ритму, реакцію артеріального тиску на фізичні та психоемоційні навантаження.

Виконання роботи передбачало вирішення таких задач:

1. Вивчити вплив бета-адреноблокаторів другого та третього поколінь (бетаксололу, карведілолу, целіпрололу) на добовий ритм артеріального тиску у хворих на гіпертонічну хворобу.

2. Вивчити динаміку артеріального тиску при динамічному, статичному та психоемоційному навантаженнях в умовах антигіпертензивної терапії бета-адреноблокаторами у хворих на гіпертонічну хворобу.

3. Вивчити вплив бета-адреноблокаторів на варіабельність серцевого ритму у хворих на гіпертонічну хворобу.

4. Вивчити взаємозв'язок ремоделювання міокарду лівого шлуночку з реакцією артеріального тиску на навантажувальні тести.

5. Уточнити показання до призначення бета-адреноблокаторів залежно від особливостей добового ритму артеріального тиску, динаміки артеріального тиску при навантажувальних тестах та варіабельності серцевого ритму.

Об'єкт дослідження: гіпертонічна хвороба II стадії

Предмет дослідження: показники добового моніторування артеріального тиску та варіабельності серцевого ритму, артеріальний тиск та частота серцевих скорочень при навантажувальних тестах та в стані спокою, типи ремоделювання лівого шлуночка (ЛШ), гіпертрофія лівого шлуночка.

Методи дослідження: загальне клінічне обстеження, добове моніторування АТ (ДМАТ) та серцевого ритму (з метою аналізу ВСР); навантажувальні тести - велоергометрія (ВЕМ), статичне ізометричне навантаження (СІН) з використанням ручного динамометра, психоемоційний тест (ПЕТ) - комп'ютерна гра в умовах дефіциту часу; для виявлення гіпертрофії лівого шлуночка та ідентифікації типу ремоделювання лівого шлуночка проводили ехокардіографію (ЕхоКГ) в М-режимі.

Наукова новизна отриманих результатів. Отримано нові дані про те, що терапія бета-адреноблокаторами бетаксололом, карведілолом та целіпрололом знижує рівень АТ протягом доби, не змінюючи добовий ритм АТ. Вперше встановлено, що терапія карведілолом справляє диференційований вплив на рівень АТ залежно від добового ритму АТ: у пацієнтів «dipper» рівень АТ суттєво знижується лише в денний час, а у пацієнтів «non-dipper» - як удень так і вночі; терапія бетаксололом сприяє достовірному зниженню АТ протягом всієї доби як у пацієнтів «dipper», так і «non-dipper». Встановлено, що для антигіпертензивного ефекту бета-адреноблокаторів бетаксололу, карведілолу та целіпрололу характерний більший ступінь зниження САТ при навантаженнях (фізичних та психоемоційних), ніж у стані спокою. Вперше показано, що карведілол, бетаксолол, целіпролол ефективно попереджають гіпертензивну реакцію на емоційний стрес. Доведено, що збільшення добової дози карведілолу з 50 мг до 100 мг суттєво підвищує його антигіпертезивну ефективність.

Встановлено, що зменшення ЧСС під впливом бета-адреноблокаторів більш суттєве у денний час, ніж у нічний: терапія карведілолом, незалежно від середньодобової дози та віку хворого, практично не зменшує ЧСС у нічний час; негативна хронотропна дія бетаксолола у нічний час у 2 рази менш суттєва, ніж у денний. Терапія целіпрололом не зменшує ЧСС вдень і достовірно збільшує її вночі.

Вперше встановлено, що терапія бетаксололом та карведілолом істотно не змінює загальну варіабельність серцевого ритму, тоді як целіпролол знижує її. Збільшення парасимпатичних впливів на серцевий ритм при терапії бетаксололом спостерігається протягом доби, при терапії карведілолом - лише вдень, що пояснює відсутність негативної хронотропної дії карведілола у нічний час.

Практичне значення отриманих результатів. Отримані в ході дослідження дані дозволяють оптимізувати вибір бета-адреноблокатора для терапії пацієнтів гіпертонічною хворобою. У зв'язку з більш суттєвою дією бета-адреноблокаторів у денний час порівняно з нічним оптимальним є призначення цих препаратів у ранкові години. Практичне значення має той факт, що бетаксолол, карведілол та целіпролол справляють більш виражену антигіпертензивну дію в умовах фізичних та психоемоційних навантажень порівняно зі станом спокою. Це дає підставу рекомендувати вживання цих препаратів хворим, робота яких пов'язана із вказаними навантаженнями. Карведілол в дозі 100мг найбільш суттєво підвищує толерантність до фізичного навантаження. Практичне значення має виявлення позитивних та негативних властивостей целіпрололу, що слід враховувати при виборі бета-адреноблокатора для терапії. Запропоновані способи діагностики та корекції порушеного добового ритму артеріального тиску у хворих на гіпертонічну хворобу дають змогу більш точно діагностувати порушення добового ритму АТ та виявляти хворих, у яких високий рівень АТ вночі пов'язаний із порушенням сну (патенти № 67150А, 64589А, 68572А).

Впровадження результатів дослідження в практику. Результати дослідження впроваджені в практику роботи відділення гіпертензій та поліклінічного відділу ННЦ «Інститут кардіології ім. академіка М. Д. Стражеска» АМН України, у відділенні кардіології Київської міської клінічної лікарні № 4, на кафедрі внутрішньої медицини № 4 Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, що підтверджено актами впровадження.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана особисто автором на базі ННЦ «Інститут кардіології ім. академіка М. Д. Стражеска» АМН України. Особисто автором виконувалися патентно-інформаційний пошук, опрацювання методики дослідження, клінічне обстеження всіх хворих, самостійно на початку дослідження та через 4 тижні лікування проводилися добове моніторування артеріального тиску та добове моніторування серцевого ритму з обробкою та аналізом запису, велоергометрія, статичне ізометричне навантаження, психоемоційний тест. Пошукувачем особисто на початку дослідження проводилася ехокардіографія хворим з подальшим аналізом ремоделювання лівого шлуночка. Дисертантом самостійно сформовані комп'ютерні бази даних, статистична обробка матеріалу, аналіз та узагальнення отриманих результатів. Особисто написані всі розділи дисертаційної роботи та оформлені таблиці, малюнки; написані та підготовлені статті та тези до друку, автореферат. Мета, завдання дослідження, висновки та практичні рекомендації сформульовані разом з науковим керівником. Здобувач брав активну участь у представленні результатів роботи в матеріалах конференцій та доповідях. Здобувачем не використані ідеї або розроблення, що належать співавторам публікацій. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням автора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційної роботи представлені у вигляді доповідей та друкованих робіт на Підсумковій науковій сесії Інституту кардіології ім. академіка М. Д. Стражеска АМН України (Київ, 2008 р.), на Українській науково-практичній конференції «Профілактика і лікування артеріальної гіпертензії в Україні» (Київ, 2008 р.), на Конгресі асоціації кардіологів країн СНГ (2003 р.), на Європейських конгресах з артеріальної гіпертензії (2004, 2005, 2006, 2007 рр.), на Об'єднаних конгресах Міжнародного та Європейського товариств з артеріальної гіпертензії (2002, 2008 рр.), на конгресі Міжнародного товариства з артеріальної гіпертензії (2006 р.).

Апробація дисертації відбулася на засіданні апробаційної ради Національного наукового центру «Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска» АМН України за участю співробітників відділів гіпертонічної хвороби, симптоматичних артеріальних гіпертензій, дисліпідемії, патофізіології, популяційних досліджень 2008 р.

Публікації. За матеріалами дисертації опублікована 21 наукова праця (5 статей у журналах, рекомендованих ВАК України, 13 тез доповідей із них 12 в міжнародних збірниках та 3 деклараційних патенти України).

Структура та обсяг дисертації. Матеріали дисертації викладені на 265 сторінках друкованого тексту. Дисертація ілюстрована 68 таблицями та 4 рисунками в тексті, складається зі вступу, огляду літератури, опису клінічної характеристики хворих та методик дослідження, 3 розділів результатів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій і списку використаних джерел, що містить 290 літературних найменувань, з них 74 - кирилицею, 216 - латиницею.

Основний зміст

Клінічна характеристика хворих та методологія дослідження. Робота базується на результатах обстеження 106 пацієнтів з гіпертонічною хворобою (ГХ) II стадії, 1-2 ступеня, серед яких 70 складали чоловіки та 36 - жінки. Усі пацієнти були обстежені у відділі гіпертонічної хвороби Національного наукового центру «Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска» АМН України з метою виключення вторинної (симптоматичної) артеріальної гіпертензії та встановлення стадії гіпертонічної хвороби. Середній вік пацієнтів склав 47,6 ± 0,8 роки. Середня тривалість ГХ - 9,1 ± 0,4 роки. До дослідження не включалися хворі з цукровим діабетом 1 та 2 типу, верифікованою симптоматичною артеріальною гіпертензією, клінічними проявами ішемічної хвороби серця, серцевою недостатністю. Залучали до дослідження хворих, які ніколи не лікувалися з приводу ГХ (51 людина) та лікування яких було недостатньо ефективним (55 осіб), у зв'язку з чим було вирішено змінити терапію. Перед включенням до дослідження цим хворим відміняли лікування на 1 тиждень. В кінці безмедикаментозного періоду всім хворим проводили велоергометрію, статичне ізометричне та психоемоційне навантаження, добове моніторування артеріального тиску з / або без безперервного запису RR-інтервалів (із заданою частотою запису ЕКГ).

Велоергометрія проводилась за методикою безперервної ступінчастої проби: тривалість кожної сходини складала 3 хв., початкове навантаження - 25 Вт, збільшення потужності кожної подальшої сходини на 25 Вт до досягнення субмаксимальної ЧСС (75 % за таблицею Шеферда від максимальної ЧСС) з наступним 10-хвилинним відновлюючим періодом. Вимірювали АТ та ЧСС на кожній сходині навантаження та в період відновлення.

Статичне ізометричне навантаження проводили за допомогою ручного динамометра. Навантаження розраховували як 75 % від масимального стискання. На початку дослідження, на висоті навантаження (в кінці першої хвилини) та через 1 хв. відновлюючого періоду вимірювали АТ та ЧСС.

Психоемоційне навантаження проводили за методикою проведення «інформаційної проби» з використанням комп'ютерної гри. Навантаження обмежувалося 5 хвилинами. АТ та ЧСС вимірювали на початку дослідження, в період навантаження на 1-ій, 3-ій та 5-ій хвилинах та через 1 хвилину після закінчення.

Добове моніторування артеріального тиску (ДМАТ) проводили за допомогою монітору ABPM-2 та CardioTens (фірми Meditech, Угорщина). Виміри виконували кожних 15 хвилин у денний період активності і кожні 30 хвилин під час нічного сну (згідно з індивідуальними даними режиму дня). Аналізували середні значення систолічного та діастолічного АТ (САТ і ДАТ) за добу, день і ніч, варіабельність САТ і ДАТ, добовий індекс, індекс навантаження тиском, ранковий приріст АТ та його швидкість.

Дослідження варіабельності серцевого ритму (ВСР) проводили за допомогою апарату CardioTens (фірми Meditech, Угорщина). Комп'ютерна система моніторування в апараті дозволяє безперервно реєструвати RR-інтервали та проводити аналіз показників ВСР (у часовій і частотній області) за добу, день, ніч (згідно з індивідуальними даними режиму дня). Автоматично розраховувались та аналізувались в роботі наступні показники в часовій області ВСР: SDNN (мс), SDNN-i (мс), SDANN (мс), r-MSSD (мс), pNN50 %, SDSD, HRV - тріангулярний індекс та в частотній області ВСР (автоматично використовували метод розрахунку спектру потужності, який базується на швидкому перетворенні Фур'є): HF (мс²) - потужність спектру в діапазоні 0,4-0,15 Гц; LF (мс²) - потужність спектру в діапазоні 0,15-0,04 Гц; HFn та LFn - в нормалізованих одиницях (н.е.); 4) TP - загальна потужність в діапазоні від 0,003 до 0,40 Гц; співвідношення LF/ HF. Для ідентифікації типу ремоделювання та виявлення гіпертрофії лівого шлуночка проводили ехокардіографію в М-режимі на апараті «Sonoline SL-1» фірми Siеmens за загальноприйнятими методиками в стані спокою на початку дослідження. Масу міокарду лівого шлуночка розраховували за формулою Penn Convention.

Лікування хворих здійснювали наступними бета-адреноблокаторами: карведілолом (Коріол, «КRKA», Словенія), бетаксололом (Локрен, «SANOFI~SYNTHELABO», Франція), целіпрололом (Целіпрол, «Lechiva», Чехія). Дозу препарату підбирали індивідуально з урахуванням реакції на лікування. Початкові добові дози досліджуваних препаратів були наступними: карведілолу 25-50 мг, бетаксололу 10 мг, целіпрололу 200 мг. В кінці першого тижня оцінювали реакцію пацієнта на лікування, а через два тижні від початку терапії, у випадку відсутності нормалізації АТ, дозу препарату збільшували у два рази. Термін терапії склав 4 тижні. Лікування карведілолом проводили у 44 хворих у двох групах. У першій (33 особи) препарат призначали в дозі до 50 мг, середньодобова доза склала 42,2 ± 2,6 мг, у другій (11 осіб) - в дозі до 100 мг, середньодобова доза була 95,5 ± 3,0 мг. Бетаксололом лікували 32 пацієнтів і добова доза складала 10-20 мг (середня 18,4 ± 0,8 мг). Целіпролол приймали 30 пацієнтів, середньодобова доза була 326,8 ± 17,2 мг. В кінці 4-го тижня терапії повторно проводили велоергометрію, ізометричне та психоемоційне навантаження, ДМАТ та дослідження варіабельності серцевого ритму.

На основі отриманих даних була створена база даних в системі «SPSS 10.0 for Windows». Статистичну обробку результатів проводили за спеціально розробленими алгоритмами, діючими в рамках статистичного пакету «SPSS 10.0». Нормальність розподілення значень оцінювали за допомогою тесту Колмогорова-Смірнова. За нормальності розподілення оцінку відмінностей між двома залежними вибірками проводили за допомогою t-тесту для залежних вибірок. При нормальному розподіленні значень оцінку відмінностей між двома незалежними вибірками використовували t-тест для незалежних вибірок, при порівнянні більш ніж двох вибірок використовували однофакторний дисперсійний аналіз (One-Way ANOVA). Кореляційний аналіз проводили при нормальному розподіленні значень за допомогою методу кореляцій Пірсона. Всі отримані результати подані в роботі у вигляді середньої арифметичної величини (М) ± помилка середньої арифметичної.

Результати дослідження. Проведене комплексне дослідження дозволило виявити, що антигіпертензивна та негативна хронотропна дія бетаксололу та карведілолу була більш суттєвою у денний ніж у нічний час доби. Терапія карведілолом у середньодобовій дозі 95,5 ± 3,0 мг, порівняно з терапією у середньодобовій дозі 42,2 ± 2,6 мг, призводила до збільшення антигіпертензивної ефективності препарату, тоді як негативна хронотропна дія не збільшувалась. Дія целіпрололу (326,8 ± 17,2 мг/добу) характеризувалась незначним впливом на АТ, відсутністю впливу на ЧСС у денний період доби і достовірним її збільшенням уночі. Встановлено, що досліджувані бета-адреноблокатори - бетаксолол, карведілол, целіпролол суттєво не впливали на добовий індекс АТ. Дані представлені в таблиці 1.

адреноблокатор артеріальний тиск міокрад

Таблиця 1. Показники ДМАТ у пацієнтів з гіпертонічною хворобою II стадії при лікуванні бета-адреноблокаторами

Показники	Бетаксолол (18,4±0,8мг/ доб) n = 32	Карведілол (42,2±2,6мг/доб) n = 33	Карведілол (95,5±3,0мг/ доб) n = 11	Целіпролол (326,8±17,2мг/доб) n = 30
До лікування	День, Нічь	САТ мм рт.ст.	151,3 ± 2,2	152,3 ± 2,4	164,0 ± 2,8	154,2 ± 2,4
		ДАТ мм рт.ст.	98,0 ± 1,6	97,0 ± 1,4	101,2 ± 2,0	97,4 ± 1,2
		ЧСС уд./хв.	74,8 ± 1,5	76,1 ± 1,0	75,3 ± 1,1	75,5 ±1,2
	Ніч, ДІ САТ %	САТ мм рт.ст.	139,3 ± 1,9	138,9 ± 2,8	152,0 ± 3,0	140,1 ± 2,9
		ДАТ мм рт.ст.	87,2 ± 1,4	84,6 ± 1,7	89,3 ± 2,8	85,0 ± 1,3
		ЧСС уд./хв.	61,7 ± 1,7	61,9 ± 0,9	61,3 ± 1,2	64,6 ± 0,9
	ДІ САТ %	7,9 ± 0,6	8,8 ± 0,8	7,8 ± 2,5	9,3 ± 0,9
	ДІ ДАТ %	10,9 ± 0,8	12,6 ± 1,1	11,8 ± 2,5	12,7 ± 1,1
Через 4 тижня терапії	День	САТ мм рт.ст.	135,0 ± 2,3***	145,3 ± 2,9**	150,6 ± 2,5*	152,3 ± 2,8
		ДАТ мм рт.ст.	85,8 ± 1,4***	89,9 ± 1,9***	93,1 ± 2,9*	94,5 ± 1,7**
		ЧСС уд./хв.	61,3 ± 1,1***	68,9 ± 0,9***	66,4 ± 1,3*	76,9 ± 1,2
	Ніч	САТ мм рт.ст.	127,5 ± 2,7***	134,5 ± 3,3	140,0 ± 2,2***	140,3 ± 3,5
		ДАТ мм рт.ст.	77,0 ± 1,7***	79,4 ± 1,9**	78,7 ± 2,8*	82,6 ± 1,9**
		ЧСС уд./хв.	56,5 ± 1,0*	60,8 ± 0,8	59,5 ± 1,0	69,5 ± 1,4**
	ДІ САТ %	5,5 ± 1,3	7,3 ± 1,6	6,8 ± 3,6	8,0 ± 1,1
	ДІ ДАТ %	10,1 ± 1,7	11,3 ± 1,9	14,9 ± 3,7	12,6 ± 1,2

1. * - p < 0,05 порівняно з даними до лікування.

2. ** - p < 0,01 порівняно з даними до лікування.

3. *** - p < 0,0001 порівняно з даними до лікування.

Вплив карведілолу на рівень АТ залежав від характеру його добового ритму: у хворих з нормальним добовим ритмом АТ (dipper) зниження АТ в денний час було більш суттєве (рівень САТ знизився на 3,7 ± 1,0 %, р > 0,05, ДАТ на 7,9 ± 1,2 %, р < 0,01) ніж в нічний (рівень САТ та ДАТ достовірно не змінився); у хворих з недостатнім зниженням АТ в нічний час (non-dipper) карведілол знижував АТ не лише вдень (рівень САТ знизився на 5,2 ± 1,6 %, р < 0,05, ДАТ на 7,8 ± 2,1 %, р < 0,01), а й вночі (рівень САТ на 6,6 ± 1,9 %, р < 0,01, ДАТ на 9,1 ± 2,0 %, р < 0,01), завдяки чому він усував виражену нічну гіпертензію. Бетаксолол однаково знижував АТ, як вдень так і вночі незалежно від його добового ритму. Ми не відмітили на терапії целіпрололом достовірного впливу на рівень АТ у хворих «dipper» та «non-dipper» у денний та у нічний період доби.

Під час аналізу впливу терапії бета-адреноблокаторами на варіабельність АТ ми виявили, що бетаксолол зменшував підвищену варіабельність САТ (як вдень - з 17,3 ± 0,9 мм рт.ст. до 13,3 ± 0,8 мм рт.ст., р < 0,001, так і вночі - з 16,6 ± 1,3 мм рт.ст. до 13,5 ± 1,3 мм рт.ст., р < 0,0001) і не впливав на нормальні показники варіабельності АТ.

Терапія карведілолом не змінювала суттєво нормальну варіабельність АТ та не знижувала підвищену. Целіпролол впливав у межах нормальних показників на варіабельність ДАТ (вдень підвищував з 10,6 ± 0,5 мм рт.ст. до 11,4 ± 0,4 мм рт.ст., р < 0,05; вночі знижував - з 9,3 ± 0,4 мм рт.ст. до 8,2 ± 0,4 мм рт.ст., р < 0,5).

У хворих з підвищеною варіабельністю САТ ми не спостерігали нормалізації показників.

Вивчення впливу препаратів на рівень АТ у хворих до 50 років та старшої вікової групи показало, що на фоні прийому бетаксололу, карведілолу та целіпрололу антигіпертензивний ефект препаратів у пацієнтів старшого віку (старші 50 років) не відрізнявся істотно від групи хворих молодшого віку.

Нами були проведені навантажувальні тести, які моделювали екзогенні стресові впливи: велоергометрія (ізотонічне навантаження), статичне (ізометричне) та психоемоційне навантаження за методикою «інформаційної проби», для виявлення особливостей впливу досліджуваних бета-адреноблокаторів на рівень АТ та ЧСС. Було встановлено, що бетаксолол, карведілол, целіпролол більш суттєво знижували САТ та ЧСС в умовах фізичного навантаження - ізотонічного та ізометричного, ніж у стані спокою. Так, ступінь зниження САТ у стані спокою перед проведенням велоергометрії складав на фоні терапії бетаксололом 19,9 ± 2,1 мм рт.ст. (13,4 ± 1,8 %), карведілолом у середньодобовій дозі 42,2 ± 2,6 мг/доб - 10,1 ± 2,1 мм рт.ст. (6,6 ± 1,8 %), карведілолом у середньодобовій дозі 95,5 ± 3,0 мг/доб - 28,4 ± 2,1 мм рт.ст. (16,8 ± 1,3 %), целіпрололом 9,1 ± 2,4 мм рт.ст. (7,7 ± 1,8 %). Ступінь зниження ЧСС відповідно складав 12,8 ± 1,7 уд./хв. (16,4 ± 1,2 %), 12,9 ± 1,7 уд./хв. (17,4 ± 2,0 %), 10,2 ± 2,2 уд./хв. (16,4 ± 2,0 %) та 3,2 ± 1,8 уд./хв. (1,5, ± 1,1 %). При виконанні навантаження потужністю 100 Вт ступінь зниження САТ та ЧСС збільшувався і складав відповідно при терапії бетаксололом - 36,3 ± 2,0 мм рт.ст. (20,9 ± 1,4 %) та 22,9 ± 1,8 уд./хв. (20,4 ± 1,1 %), при терапії карведілолом у добовій дозі 42,2 ± 2,6 мг - 25,9 ± 2,7 мм рт.ст. (11,9 ± 2,0 %) та 18,2 ± 2,0 уд./хв. (17,3 ± 1,5 %), при терапії у добовій дозі 95,5 ± 3,0 мг - 47,2 ± 4,6 мм рт.ст. (20,7 ± 3,1 %) та 25,0 ± 4,2 уд./хв. (23,1 ± 2,4 %), при терапії целіпрололом - 27,3 ± 3,2 мм рт.ст. (12,3 ± 2,6 %) і 13,7 ± 2,5 уд./хв. (12,9 ± 1,7 %).

Терапія досліджуваними бета-адреноблокаторами сприяла збільшенню толерантності до фізичного навантаження. Рівень потужності порогового навантаження збільшувався в середньому на 25 Вт на тлі терапії бетаксололом (з 130,0 ± 4,4 Вт до 155,0 ± 5,3 Вт, р < 0,0001), карведілолом у добовій дозі до 50 мг (з 110,4 ± 2,3 Вт до 135,4 ± 2,4 Вт, р < 0,0001) та целіпрололом (з 119,6 ± 6,3 Вт до 148,2 ± 5,4 Вт, р < 0,0001). Карведілол у добовій дозі до 100 мг значно більше підвищував толерантність до навантаження. Рівень потужності виконаного навантаження істотно виріс в середньому на 50 Вт (з 84,1 ± 13,6 Вт до 150 ± 6,7 Вт).

При виконані ізометричного статичного навантаження спостерігали аналогічну динаміку, яка супроводжувалась при обох навантаженнях зменшенням приросту САТ та ЧСС. Для рівня ДАТ такої закономірності ми не виявили. В умовах психоемоційного тесту на фоні терапії бетаксололом, карведілолом та целіпрололом нами встановлено, що ступінь зниження САТ збільшувався на 1-ій хвилині навантаження, порівняно зі станом спокою, і зберігався підвищеним до закінчення тесту. Для ДАТ, як і при фізичних навантаженнях, такої закономірності не було. Характерно, що терапія целіпрололом не впливала на рівень ЧСС ні в стані спокою ні при виконанні психоемоційного тесту. Ступінь зниження ЧСС в стані спокою при терапії бетаксололом дещо зростав при навантаженні та зберігався на тому самому рівні упродовж всього тесту на терапії карведілолом.

Проведене нами дослідження дозволило виявити позитивний кореляційний зв'язок рівня САТ у стані спокою з деякими показниками геометрії ЛШ: з товщиною задньої стінки ЛШ (ТЗС) (r = 0,5, p < 0,01), товщиною міжшлуночкової перетинки (ТМШП) (r = 0,38, p < 0.01), кінцево-діастолічним розміром ЛШ (КДР) (r = 0,41, p < 0,01), індексом маси міокарду ЛШ (ІММЛШ) (r = 0,51, p < 0,01) та відсутність зв'язку з відносною товщиною стінки ЛШ (ВТС). В умовах фізичного та психоемоційного навантаження спостерігались такі самі кореляційні зв'язки між рівнем САТ та показниками геометрії ЛШ. Крім того, з'являється кореляція з відносною товщиною стінки лівого шлуночка при вєлоергометрії (r = 0,37, p < 0,05), статичному (r = 0,24, p < 0,05) та психоемоційному (r = 0,26, p < 0,05) навантаженнях. Це дозволяє припустити, що рівень АТ при навантаженнях більшою мірою, ніж рівень АТ у стані спокою, визначає тип його ремоделювання.

Нами виявлено, що у хворих з гіпертонічною хворобою без гіпертрофії лівого шлуночка (ІММЛШ < 125 г/м² для чоловіків і < 110 г/м² для жінок) відмічається позитивний зв'язок між відносною товщиною стінки лівого шлуночка та показниками варіабельності серцевого ритму (ВСР) (за 24 години) - rMSSD (r = 0,5, р < 0,05), SDSD (r = 0,52, р < 0,05), pNN50 % (r = 0,4, р < 0,05), LF (r = 0,4, р < 0,05). У хворих з гіпертрофією лівого шлуночка (ІММЛШ > 125 г/м² для чоловіків і >110 г/м² для жінок), навпаки, встановлений негативний кореляційний зв'язок між відносною товщиною стінки лівого шлуночка та показниками варіабельності серцевого ритму: pNN50 % (r = - 0,37, р < 0,01), LF (r = - 0,43, р < 0,05), NF (r = - 0,28, р < 0,05), TP (r = - 0,42, р < 0,05). Останнє свідчить, що розвиток та прогресування гіпертрофії лівого шлуночка у хворих з гіпертонічною хворобою супроводжується зниженням загальної варіабельності серцевого ритму.

Аналіз динаміки АТ та ЧСС при навантаженнях у хворих з різними типами геометрії ЛШ показав, що хворі з концентричним типом геометрії лівого шлуночка (ремоделюванням та гіпертрофією) мали більший приріст САТ та ЧСС при виконані стандартних навантажувальних тестів, ніж хворі з нормальною геометрією лівого шлуночка та ексцентричною гіпертрофією лівого шлуночка.

З метою оцінки впливу терапії бета-адреноблокаторами на варіабельність серцевого ритму нами були проаналізовані часові та спектральні показники ВСР на фоні терапії бетаксололом, карведілолом та целіпрололом. Моніторування проводилось протягом 24 годин в умовах вільної активності пацієнтів. Виявлено, що лікування хворих на ГХ II стадії карведілолом (середня добова доза 42,2 ± 2,6 мг) та бетаксололом (середня добова доза 18,4 ± 0,8мг) супроводжувалось не лише зниженням рівня АТ, але й суттєвими змінами в динаміці показників варіабельності серцевого ритму, що свідчить про збільшення парасимпатичного впливу на серцевий ритм. Ми спостерігали через 4 тижні лікування карведілолом при 24-х годинному аналізі показників варіабельності серцевого ритму збільшення rMSSD з 36,3 3,3 мс до 45,5 4,2 мс (р 0,01), SDNN-i з 63,2 3,6 мс до 70,1 4,5 мс (р 0,05), HFn з 30,4 1,7 н.е. до 35,2 2,0 н.е. (р 0,01) та зменшення LFn з 66,5 1,97 н.е. до 59,4 2,74 н.е. (р 0,01). Аналогічна закономірність спостерігалась так само і вдень і супроводжувалась зменшенням симпато-вагального співвідношення (LF/HF). На фоні терапії бетаксололом, при 24-х годинному аналізі показників варіабельності серцевого ритму, ми виявили збільшення rMSSD з 27 ± 1,9 мс до 47,8 ± 2,9 мс, SDNN-i з 61,4 ± 3,8 мс до 100,2 ± 7,9 мс, (р 0,0001 для всіх пар значень), HFn з 22,4 ± 1,22 н.е. до 32,6 ± 2,61 н.е., р 0,0001, зниження потужності коливання в діапазоні низьких частот LFn з 76 ± 1,35 н.е. до 60,1 ± 3,03 н.е., р 0,0001, що супроводжувалось істотним зниженням симпато-вагального співвідношення LF/HF.

Аналогічну закономірність спостерігали як у денний так і в нічний період доби. Характерно, що при терапії бетаксололом відмічалось достовірне збільшення інтегрального показника варіабельності серцевого ритму - SDNN за всі періоди доби. Лікування хворих целіпрололом супроводжувалось змінами в інтегральних показниках варіабельності серцевого ритму (SDNN, HRV triangular index, TP), що відображало зменшення варіабельності серцевого ритму на терапії. При 24-х годинному аналізі показників варіабельності серцевого ритму через 4 тижні терапії целіпрололом SDNN зменшився до 113,7 ± 7,9 мс з 132,4 ± 4,4 мс, р 0,05, HRV triangular index до 26,6 ± 1,6 з 38,1 ± 1,0, р < 0,0001, TP до 1758,9 ± 220,7 мс² з рівня 2545,1 ± 248,1 мс², р 0,0001, що вказує на зниження загальної варіабельності серцевого ритму. HRV triangular index та загальна потужність спектру (TP), в денний та в нічний період доби, змінювались аналогічно. Часові показники варіабельності серцевого ритму - SDNN, pNN50, pNN50(%) зменшувались суттєво на терапії так само і вночі. Характерно, що зменшення потужності коливання в діапазоні низьких частот (LF) за добу (з 614,8 ± 63,0 мс² до 476,7 ± 53,3 мс², р < 0,05) та день (з 643,5 ± 79,3 мс² до 432,9 ± 60,1 мс²), істотне зниження потужності в діапазоні високих частот (HF) за добу (з 241,1 ± 39,7 мс² до 198,1 ± 38,1 мс², р < 0,05 не змінювали симпато-вагальне співвідношення LF/HF на терапії.

Отже, терапія карведілолом та бетаксололом у хворих на гіпертонічну хворобу II стадії не змінювала загальну варіабельність серцевого ритму, сприяла змінам вегетативного балансу за рахунок послаблення симпатичної активності і, відповідно, збільшення парасимпатичних впливів на серцевий ритм за добу на фоні терапії бетаксололом і лише вдень на терапії карведілолом. Терапія целіпрололом знижувала загальну варіабельність серцевого ритму та не змінювала динамічну рівновагу у вегетативному балансі.

В ході проведеного дослідження нами було запропоновано з метою встановлення стійкого порушення добового ритму АТ та виключення з дослідження хворих, у яких високий рівень АТ вночі формується транзиторним порушенням сну, проводити повторне ДМАТ з використанням снодійного препарату золпідем в дозі 5мг за 30 хвилин до сну (деклараційний патент від 16.02.2004 р., Бюл. 2, № 64589А, «Спосіб діагностики стійкого порушення добового ритму артеріального тиску у хворих на гіпертонічну хворобу» та деклараційний патент від 16.08.2004 р., Бюл. 8, № 68572А «Спосіб корекції порушень добового ритму артеріального тиску»).

Таким чином, у проведеному дослідженні визначені особливості терапії бета-адреноблокаторами - бетаксололом, карведілолом, целіпрололом пацієнтів з гіпертонічною хворобою II стадії, запропоновані способи діагностики стійкого порушення добового ритму артеріального тиску, що дає змогу в практичній кардіології диференційовано підходити до вибору бета-адреноблокатора для терапії конкретного хворого.

Висновки

В дисертації представлено нове вирішення актуальної наукової задачі кардіології - оптимізації використання бета-адреноблокаторів для лікування гіпертонічної хвороби на основі оцінки їх впливу на добові коливання артеріального тиску, варіабельність серцевого ритму, реакцію артеріального тиску на фізичні та психоемоційні навантаження.

1. Антигіпертензивна і негативна хронотропна дія бетаксололу і карведілолу більш суттєва у денний, ніж у нічний час. Целіпролол не зменшує ЧСС вдень і збільшує в нічний час доби. Бетаксолол зменшує підвищену варіабельність АТ, тоді як карведілол і целіпролол не впливають на неї. Добовий ритм АТ під впливом карведілолу, бетаксололу і целіпрололу не змінюється.

2. Усі досліджуванні бета-адреноблокатори (карведілол, бетаксолол, целіпролол), більш суттєво знижують САТ і ЧСС в умовах фізичного навантаження (ізотонічного і ізометричного), ніж у спокої. У зв'язку з цим достовірно зменшується приріст САТ і ЧСС при навантаженні. Для ДАТ такої закономірності не виявлено.

3. В умовах психоемоційного навантаження терапія бетаксололом, карведілолом, целіпрололом сприяє більшому зниженню рівня САТ порівняно зі станом спокою, що достовірно зменшує його приріст. ЧСС в умовах емоційного стресу суттєво зменшується при використанні бетаксололу і карведілолу, але не целіпрололу.

4. Вплив карведілолу на рівень АТ залежить від характеру добового ритму: у хворих з нормальним добовим ритмом АТ (dipper) зниження АТ у денні години більш істотне, ніж у нічні; у хворих з недостатнім зниженням АТ вночі (non-dipper) карведілол знижує АТ не лише в денний, але і в нічний час, усуваючи виражену нічну гіпертензію. Бетаксолол, на відміну від карведілолу, однаково знижує АТ як вдень, так і вночі.

5. Антігипертензівна дія досліджуваних бета-адреноблокаторів (карведілол, бетаксолол, целіпролол) істотно не відрізняється у хворих віком 50-60 років порівняно з більш молодими.

6. Терапія бетаксололом і карведілолом не змінює загальну варіабельність ритму серця, сприяє зміні вегетативного балансу за рахунок ослаблення симпатичної активності і, відповідно, збільшення парасимпатичних впливів на ритм серця. Цей ефект при лікуванні бетаксололом спостерігається як в денний, так і в нічний час доби, а при лікуванні карведілолом - лише вдень. Целіпролол знижує загальну варіабельність ритму серця.

7. Збільшення дози карведілолу з 50 мг до 100 мг на добу дозволяє суттєво збільшити антигіпертензивний ефект та підвищити толерантність до фізичного навантаження.

8. Призначення целіпрололу в дозі 200-400 мг на добу знижує рівень САТ та ЧСС при фізичних навантаженнях, що є позитивною стороною його антигіпертензивної дії. Негативними особливостями є недостатня антигіпертензивна ефективність у стані спокою та в умовах амбулаторного моніторування АТ, збільшення ранкового приросту АТ, підвищення ЧСС уночі, зниження загальної варіабельності серцевого ритму.

9. Рівень АТ при навантажені більшою мірою, ніж АТ у стані спокою, визначає тип ремоделювання лівого шлуночка, про що свідчить наявність достовірного кореляційного зв'язку рівня САТ при навантажувальних тестах з відносною товщиною стінки лівого шлуночка.

Практичні рекомендації

1. Враховуючи більш істотну антигіпертензивну дію бета-адреноблокаторів у денний час порівняно з нічним, хворим на гіпертонічну хворобу рекомендується приймати ці препарати в ранкові години.

2. Враховуючи різну дію карведілолу у хворих «dipper» та «non-dipper» (здатність знижувати АТ у хворих «dipper» у денний час без суттєвого зниження АТ у нічний період доби і однакову антигіпертензивну дію у хворих «non-dipper» в різні періоди доби), його призначення є оптимальним у хворих «dipper» в ранкові години, а у хворих «non-dipper» двічі на добу.

3. Для хворих, робота яких пов'язана з фізичними навантаженнями, препаратом вибору є карведілол, який не лише знижує гіпертензивну реакцію на навантаження, але й суттєво підвищує толерантність до нього, а для хворих, які зазнають повсякденного емоційного стресу, препаратом вибору є бетаксолол у зв'язку з його більш суттєвою порівняно з іншими бета-адреноблокаторами здатністю знижувати під час стресу підвищений рівень САТ та ЧСС.

4. При призначенні целіпрололу слід враховувати як його позитивні особливості (зниження рівня САТ та ЧСС при фізичному навантаженні), так і негативні (відсутність впливу на рівень САТ у спокої, підвищену варіабельність АТ, ЧСС при психоемоційному стресі, а також здатність збільшувати ранковий приріст АТ, рівень ЧСС уночі та знижувати загальну ВСР).

5. Збільшення добової дози карведілолу з 50 мг до 100 мг в 2 рази збільшує його антигіпертензивну дію, що необхідно враховувати при призначенні препарату хворим з тяжкою артеріальною гіпертензією.

6. З метою діагностики транзиторних порушень добового ритму рекомендовано проведення повторного ДМАТ на фоні прийому препарату золпідем.

Перелік умовних скорочень

АГ - артеріальна гіпертензія;

АТ - артеріальний тиск;

ВЕМ - велоергометрія;

ВСР - варіабельність серцевого ритму;

ВТС - відносна товщина стінки лівого шлуночка;

ГЛШ - гіпертрофія лівого шлуночка;

ГХ - гіпертонічна хвороба;

ДАТ - діастолічний артеріальний тиск;

ДІ - добовий індекс;

ДМАТ - добове моніторування артеріального тиску;

ЕхоКГ - ехокардіографія;

ІММЛШ - індекс маси міокарду лівого шлуночка;

ІХС - ішемічна хвороба серця;

КДР - кінцево-діастолічний розмір лівого шлуночка;

КСР - кінцево-систолічний розмір лівого шлуночка;

ЛШ - лівий шлуночок;

ПЕН - психоемоційний тест;

САТ - систолічний артеріальний тиск;

СІН - статичне ізометричне навантаження;

ТЗС - товщина задньої стінки;

ТМШП - товщина міжшлуночкової перетинки;

ЧСС - частота серцевих скорочень;

«dipper» - нормальний добовий ритм артеріального тиску;

«non-dipper»- добовий ритм артеріального тиску з недостатнім зниженням АТ вночі;

SDNN (мс) - стандартне відхилення всіх аналізованих RR інтервалів;

SDNN-i (мс)- середнє значення стандартних відхилень за 5 хв. Періоди;

SDANN (мс)- стандартне відхилення усереднених за 5 хв. значень RR інтервалів;

r-MSSD (мс)- квадратний корінь суми різниць послідовних RR інтервалів;

pNN50 % - відсоткова представленість епізодів різниці послідовних інтервалів RR більш ніж 50 мс;

SDSD - стандартне відхилення різниці між сусідніми інтервалами RR;

HRV - тріангулярний індекс;

HF (мс²) - потужність спектру в діапазоні 0,4-0,15 Гц;

LF (мс²) - потужність спектру в діапазоні 0,15-0,04 Гц;

HFn - потужність спектру в діапазоні 0,4-0,15 Гц в нормалізованих одиницях (н.е.);

LFn - потужність спектру в діапазоні 0,15-0,04 Гц в нормалізованих одиницях (н.е.);

TP - загальна потужність в діапазоні від 0,003 до 0,40 Гц;

LF/ HF - відношення LF до HF.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Овдиенко Т. Н. Особенности влияния бета-адреноблокаторов на вариабельность сердечного ритма у пациентов с гипертонической болезнью // Ліки України. - 2008. - № 5 (121). - С. 60-64.

2. Овдиенко Т. Н. Особенности влияния бета-адреноблокаторов на суточный профиль артериального давления и его реакцию на нагрузочные тесты у больных гипертонической болезнью // Український кардіологічний журнал. - 2008. - № 6. - С. 25-29.

3. Свищенко Е. П. Особенности влияния карведилола на суточный профиль артериального давления, показатели вариабельности ритма сердца и функцию эндотелия у больных с мягкой артериальной гипертензией / Свищенко Е. П., Овдиенко Т. Н., Ярынкина Е. А., Костыря Т. И., Цырульнева Н. И. // Український кардіологічний журнал. - 2003. - № 6. - С. 36 - 43. (Здобувач особисто проводила обстеження груп хворих, самостійно створила базу даних, проводила статистичну обробку результатів, брала участь у підготовці статті до друку).

4. Свищенко Е. П. Оценка влияния бетаксолола (локрена) на суточный профиль артериального давления и церебральную гемодинамику у пациентов с гипертонической болезнью / Свищенко Е. П., Безродная Л. В., Мищенко Л. А., Гулкевич О. В., Овдиенко Т. Н., Костыря Т. И. // Український медичний часопис. - 2002. - № 3(29). - С. 46-51. (Здобувач самостійно проводила клінічне обстеження та лікування усіх пацієнтів, створила електронну базу даних, проводила статистичну обробку матеріалу,приймала участь в підготовці матеріалу до друку).

5. Свищенко Е. П. Влияние карведилола на физическую работоспособность и состояние мозгового кровообращения у больных с гипертонической болезнью / Свищенко Е. П., Безродная Л. В., Овдиенко Т. Н., Гулкевич О. В. // Український кардіологічний журнал. - 2002. - № 3. - С. 25-30. (Здобувачем самостійно проведено клінічне обстеження усіх пацієнтів, створена електронна база даних, проведено статистичну обробку матеріалу, приймала участь в підготовлені матеріалу до друку).

6. Деклараційний патент 67150 А Україна, 7 А61В10/00. Спосіб діагностики порушення добового ритму артеріального тиску у хворих на гіпертонічну хворобу / Купчинська О. Г., Овдієнко Т. М., Свіщенко Є. П., Матова О. О., Лизогуб І. В. ; Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска АМН України. - № 2003077154 ; заяв. 29.07.2003 ; опубл. 15.06.2004, Бюл. № 6.

7. Деклараційний патент 64589А Україна, 7 А61В10/00. Спосіб діагностики стійкого порушення добового ритму артеріального тиску у хворих на гіпертонічну хворобу / Свіщенко Є. П., Купчинська О. Г., Овдієнко Т. М., Матова О. О., Лизогуб І. В., Костиря Т. І. ; Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска АМН України. - № 2003076152 ; заяв. 02.07.2003 ; опубл. 16.02.2004, Бюл. № 2.

8. Деклараційний патент 68572А Україна, 7 А61В10/00. Спосіб корекції порушень добового ритму артеріального тиску / Свіщенко Є. П., Купчинська О. Г., Овдієнко Т. М., Матова О. О., Лизогуб І. В. ; Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска АМН України. - № 2003077145 ; заяв. 29.07.2003 ; опубл. 16.08.2004, Бюл. № 8. (Автором самостійно проведено обстеження хворих, створена електронна база даних, проведені аналіз та статистична обробка результатів, аналіз прототипів винаходу та приймала участь в підготовці матеріалів для оформлення патентів: 67150А, 64589А, 68572А .)

9. Овдиенко Т. Н. Взаимосвязь ремоделирования миокарда с уровнем АД при нагрузочных тестах // Український кардіологічний журнал. - 2008. - Додаток № 1. - С. 46-47.

10. Овдиенко Т. Н. Влияние карведилола на уровень артериального давления при физической и психоэмоциональной нагрузке у больных гипертонической болезнью // Сборник тезисов Конгресса ассоциации кардиологов стран СНГ. - СПб., 2003. - С. 208.

11. Ovdiienko T. Heart rate variability and blood pressure daily profile under treatment with betaxolol in patients with essential hypertension // J. of Hypertension. - 2005. - Vol. 24, suppl. 4. - P. S65.

12. Ovdiienko T. Peculiarities of effects of carvedilol, betaxolol and celiprolol on heart rate variability in patients with essential hypertension // J. of Hypertension - 2006. - Vol. 24, suppl. 4. - P. S24.

13. Ovdiienko T. Effects of beta blockers on blood pressure daily profile in patients with essential hypertension // J. of Hypertension - 2006. - Vol. 24, suppl. 4. - P. S270.

14. Ovdiienko T. Peculiarities of effects of carvedilol and celiprolol on blood pressure daily profile and heart rate variability in patients with essential hypertension // International Society of Hypertesion. - Abstracts. - 2006. - P. 16-17.

15. Ovdiienko T. Relationship between myocardial remodeling, blood pressure responses to exercise and heart rate variability in hypertensive patients // J. of Hypertension - 2007. - Vol. 25, suppl. 2. - P. S361.

16. Ovdiienko T. Effect of carvedilol on circadian pattern, blood pressure responses to exercise and heart rate variability in patients with essential hypertension // J. of Hypertension - 2007. - Vol. 25, suppl. 2. - P. S382.

17. Ovdiienko T. Peculiarities effects beta blockers on blood pressure in hypertension patients with dipping/non-dipping pattern // J. of Hypertension - 2008. - Vol. 26, suppl. 1. - P. S380.

18. Ovdiienko T. Relationship between dipping/non-dipping pattern and heart rate variability in hypertensive patients // J. of Hypertension. - 2008. - Vol. 26, suppl. 1. - P. S433

19. Ovdiienko T. Relationship between the data of 24-hour ambulatory blood pressure monitoring and blood pressure response to physical and mental stress / Ovdiienko T., Svyshchenko E., Bezrodnaya L., Kostyrya T. // J. of Hypertension. - 2002. - Vol. 20, suppl. 4. (Самостійно проведено клінічне обстеження усіх пацієнтів, створення електронної бази даних, статистична обробка матеріалу, підготовлено тези до друку).

20. Ovdiienko T. Effect of carvedilol on endothelial vasoactive mediators in patients with essential hypertension / Ovdiienko T., Svyshchenko E., Bezrodnaya L., Yarynkia O. // J. of Hypertension. - 2004. - Vol. 22, suppl. 2. - P. S324. (Автором самостійно проведено клінічне обстеження групи хворих, створення електронної бази даних, підготовлено тези до друку).

21. Yarynkia O. Particularities of carvedilol influence on blood pressure daily profile and heart rate variability in the patients with essential hypertension / Yarynkia O., Ovdiienko T., Tchyrulneva N., Mospan M. // J. of Hypertension. - 2004. - Vol. 22, suppl. 2. - P. S180. (Здобувач самостійно проводила клінічне обстеження усіх пацієнтів, створив електронну базу даних, провела статистичну обробку матеріалу).

Анотація

Овдієнко Т. М. Особливості впливу бета-адреноблокаторів на добові коливання артеріального тиску та його реакцію на фізичне та психоемоційне навантаження у хворих на гіпертонічну хворобу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 - кардіологія. - Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска» АМН України, Київ, 2009.

В роботі вирішена актуальна задача - оптимізація використання бета-адреноблокаторів для лікування гіпертонічної хвороби на основі оцінки їх впливу на добові коливання артеріального тиску, варіабельність серцевого ритму, реакцію артеріального тиску на фізичні і психоемоційні навантаження. Отримані нові дані про те, що терапія бетаксололом, карведілолом та целіпрололом знижує рівень АТ протягом доби, не змінюючи добовий ритм АТ. Вперше встановлено, що терапія карведілолом справляє диференційований вплив на рівень АТ залежно від добового ритму АТ. Доведено, що збільшення добової дози карведілолу з 50 мг до 100 мг суттєво підвищує його антигіпертезивну ефективність. Показано, що для антигіпертензивного ефекту досліджуваних бета-адреноблокаторів характерний більший ступінь зниження САТ при навантаженнях (фізичних та психоемоційних), ніж у стані спокою. Вперше показано, що карведілол, бетаксолол, целіпролол ефективно попереджають гіпертензивну реакцію на емоційний стрес. Встановлено, що рівень АТ при навантаженнях більшою мірою, ніж у стані спокою, визначає тип ремоделювання лівого шлуночка. Встановлено, що зменшення ЧСС під впливом бета-адреноблокаторів більш суттєве у денний час, ніж у нічний. Вперше з'ясовано, що терапія бетаксололом та карведілолом істотно не змінює загальну варіабельність серцевого ритму, тоді як целіпролол знижує її. Виявлені позитивні та негативні властивості целіпрололу при терапії хворих на гіпертонічну хворобу.

...