Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Автореферат

кандидата медичних наук

ОСОБЛИВОСТІ УРАЖЕННЯ МІОКАРДА ЛІВОГО ШЛУНОЧКА У ХВОРИХ НА ГІПЕРТОНІЧНУ ХВОРОБУ У ПОЄДНАННІ З ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ 2-ГО ТИПУ

14.01.02 - внутрішні хвороби

ГЛАВАЦЬКИЙ ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ

Запоріжжя - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі внутрішніх хвороб №2 Запорізького державного медичного університету МОЗ України.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, доцент Березін Олександр Євгенович, Запорізький державний медичний університет МОЗ України, доцент кафедри внутрішніх хвороб №2.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Кузнецова Любов Пилипівна, Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України, професор кафедри терапії і гастроентерології;

доктор медичних наук, професор Орловський Віктор Феліксович, Сумський державний університет МОН України, професор кафедри внутрішньої медицини з курсом пропедевтики.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Цукровий діабет (ЦД) залишається одним з найпоширеніших захворювань: ним страждає приблизно 5 - 7% населення земної кулі, а в групі осіб старше 65 років величина даного показника наближається до 10%, ще у 2% є недіагностований ЦД, однак, за прогнозами, впродовж наступних 25 років ця кількість хворих подвоїться (Передерий В.Г., Безюк Н.Н., 2002; Ефимов А.С. и др., 2005; Diabetes Action Now Booklet of the World Health Organization, 2007). Серцево-судинні захворювання є основною причиною смерті пацієнтів з ЦД 2-го типу. Більше 75% хворих на ЦД 2-го типу вмирають в результаті інфаркту міокарда або інсульту, а ризик розвитку серцево-судинних захворювань у таких хворих відповідає такому в осіб, які перенесли інфаркт міокарда (Маньковский Б.Н., 2004). Інфаркт міокарда та порушення мозкового кровообігу можуть виникати як ускладнення самого ЦД, а також і внаслідок гіпертонічної хвороби (ГХ) та ішемічної хвороби серця (ІХС), поєднаних з ЦД (Вернигородський В.С. та ін., 2004). Крім того, слід зазначити, що серед хворих з артеріальною гіпертензією (АГ) поширеність порушень вуглеводного обміну (клінічно вираженого ЦД і порушеної толерантності до глюкози) - в 2-3 рази вище, ніж серед пацієнтів з нормальним артеріальним тиском (АТ) (Митченко Е.И., Романов В.Ю, 2006). При цьому, не зважаючи на успіхи, досягнуті в запобіганні серцево-судинних захворювань у пацієнтів без ЦД, у хворих з ЦД подібного зменшення захворюваності досягти ще не вдалося, а більше 50-70% хворих на ЦД у всіх країнах світу знаходяться в стані незадовільної компенсації вуглеводного обміну, що неминуче приводить до розвитку смертельних і інвалідизуючих судинних ускладнень ЦД (Маньковский Б.Н., 2005; Дедов И.И., Шестакова М.В., 2006).

Загальновідомо, що розвиток гіпертрофії міокарда в осіб, які страждають на АГ, збільшує ризик розвитку серцево-судинних ускладнень. В свою чергу, ЦД обумовлює специфічне діабетичне ураження серця з розвитком як структурних, так і функціональних змін, які є незалежними від наявності супутньої серцево-судинної патології. Поєднання ЦД 2-го типу, який є незалежним фактором ризику, і ГХ призводить до помірної та вираженої концентричної й ексцентричної гіпертрофії лівого шлуночка (ЛШ), морфологічною основою якої є гіпертрофія кардіоміоцитів і міокардіальний фіброз з підвищенням вмісту екстрацелюлярного матриксу в інтерстиції стінки шлуночків у вигляді колагену (Вернигородський В.С. та ін., 2004; Eguchi K. et al., 2005). Але, незважаючи на те, що існують досить докладні дані про структурно-функціональний стан міокарда ЛШ при ураженні внаслідок цих захворювань, про патофізіологічні особливості ремоделювання міокарда ЛШ при поєднанні ЦД і ГХ в науковій літературі є досить обмежена і суперечлива інформація.

Останнім часом в науковій літературі почали з'являтися дані про важливу медіаторну роль трансформуючого фактора росту в₁ (ТФР-в₁) у кардіальному фіброзі, підтримці високого тиску та розвитку кардіоваскулярних ускладнень при АГ (Li B. et al., 1999; Lijnen P.J. et al, 2000), а також уражень органів-мішеней при ЦД (Houlihan C. A. et al., 2002). У цілому ряді досліджень був продемонстрований зв'язок між ТФР-в₁ та гіпертрофією міокарда ЛШ при АГ (Laviades C. et al., 2000; Белая Н.В., 2005; Ковалева О.Н. и др., 2006).

Іншою з причин більш важкого перебігу і несприятливого прогнозу кардіальних ускладнень у хворих на ЦД є наявність вегетативної нейропатії (Ефимов А.С. и др., 2005). Діабетична автономна нейропатія (ДАН) є найменш вивченим ускладненням ЦД, хоч має значущий негативний вплив на виживаність та якість життя діабетичних хворих (Vinik A.I., Erbas T., 2001; Freeman R., 2002). У зв'язку з високою асоціацією з різними несприятливими ускладненнями, включаючи кардіоваскулярну смерть, кардіальна автономна нейропатія (КАН) є найбільш клінічно важливою формою ДАН, а оцінка спектральних та часових показників варіабельності серцевого ритму (ВСР), отриманих за допомогою 24-годинного моніторування електрокардіограми (ЕКГ), може бути більш чутливим методом в діагностиці КАН, ніж стандартні проби у діабетичних пацієнтів з різною вираженістю КАН (Ziegler D., Piolot R., 1998).

В той же час, до кінця не вивчена ВСР, дані про яку отримані упродовж тривалого моніторування у хворих з поєднанням ЦД АГ до та після лікування блокаторами ренін-ангіотензинової системи, її взаємозв'язок з кардіоваскулярним ремоделюванням. Комплексно не вивчено питання щодо участі ТФР-в₁ у розвитку уражень органів-мішеней при поєднанні ЦД 2-го типу з ГХ. гіпертонічний артеріальний тиск ардіоваскулярний

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами: робота виконана в рамках науково-дослідної роботи кафедри внутрішніх хвороб №2 Запорізького державного медичного університету на тему «Патогенетичні, клінічні і прогностичні особливості уражень органів-мішеней у хворих з серцево-судинними захворюваннями та розробка і обґрунтування нових напрямків діагностики, профілактики і лікування» (номер державної реєстрації 0108 U 005117). Автором вивчені клінічні, інструментальні та лабораторні ознаки серцево-судинного ремоделювання при гіпертонічній хворобі у поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу та органопротекторний вплив терапії блокаторами ренін-ангіотензинової системи у обстежених хворих.

Мета і завдання дослідження. Встановити роль трансформуючого фактора росту 1, Р-селектину в модуляції інтенсивності процесів кардіоваскулярного ремоделювання у хворих на гіпертонічну хворобу у поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу та оцінити перспективи фармакологічного втручання за допомогою інгібітора ангіотензинперетворюючого ферменту та антагоніста рецепторів ангіотензину ІІ.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:

1. Вивчити особливості процесів ремоделювання серця та судин у хворих на гіпертонічну хворобу у поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу.

2. Визначити особливості варіабельності серцевого ритму та добового профілю артеріального тиску у хворих на гіпертонічну хворобу в залежності від наявності цукрового діабету 2-го типу.

3. Проаналізувати можливий вплив клітинного проліферативного фактора (трансформуючого фактору росту ₁) на процеси кардіоваскулярного ремоделювання у хворих на гіпертонічну хворобу у поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу.

4. Дослідити взаємозв'язок експресії трансформуючого фактора росту ₁, Р-селектину у хворих на гіпертонічну хворобу в залежності від наявності цукрового діабету 2-го типу.

5. Оцінити клінічну ефективність та зіставити вплив терапії інгібітором ангіотензинперетворюючого ферменту еналаприлом та антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ кандесартаном на процеси ремоделювання серця та судин, діастолічну функцію наповнення лівого шлуночка, активність трансформуючого фактора росту ₁, Р-селектину у хворих на гіпертонічну хворобу у поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу.

Об'єкт дослідження. Хворі на гіпертонічну хворобу, які зіставлені за наявністю супутнього цукрового діабету 2-го типу.

Предмет дослідження. Клінічний перебіг гіпертонічної хвороби у поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу, вегетативна регуляція серцевої діяльності, типи серцевого ремоделювання, стан проліферативних процесів у серцево-судинній системі, функції ендотелію в динаміці спостереження на фоні лікування еналаприлом та кандесартаном.

Методи дослідження. Клінічні - для оцінки суб'єктивних та об'єктивних проявів та ефективності лікування гіпертонічної хвороби у поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу; лабораторні - оцінювали інтенсивність процесів формування фіброзних змін в серцево-судинній системі шляхом визначення трансформуючого фактора росту ₁ в сироватці крові і вивчали функцію ендотелію шляхом визначення Р-селектину в плазмі крові за допомогою імуноферментного аналізу; інструментальні - для встановлення особливостей серцево-судинного ремоделювання, кардіогемодинаміки, добового профілю АТ, вегетативної функції серцево-судинної системи проводили добове моніторування ЕКГ та АТ, ехокардіографію, дуплексне сканування загальних сонних артерій; для аналізу результатів дослідження використовували методи варіаційної статистики.

Наукова новизна. В роботі вперше визначена роль трансформуючого фактору росту ₁ в реалізації кардіоваскулярного ремоделювання у хворих на гіпертонічну хворобу у поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу. Встановлено, що у хворих на гіпертонічну хворобу у поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу підвищення рівня цього цитокіна в значній мірі взаємозв'язано з індексом маси міокарда лівого шлуночка та індексами «навантаження» органів-мішеней тиском і найбільші рівні трансформуючого фактору росту ₁ спостерігаються при найбільш прогностично несприятливій формі геометричної моделі лівого шлуночка - його концентричній гіпертрофії. Вперше доведена можливість реверсії кардіоваскулярного ремоделювання за рахунок редукції вмісту трансформуючого фактора росту ₁ в сироватці крові під впливом терапії інгібітором ангіотензинперетворюючого ферменту еналаприлом та антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ кандесартаном у хворих на гіпертонічну хворобу у поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу.

Практичне значення отриманих результатів. За результатами проведеного дослідження запропоновано визначати вміст трансформуючого фактора росту ₁ в сироватці крові для діагностики гіпертрофії міокарда лівого шлуночка та виявлення ураження артеріальних судин у хворих на гіпертонічну хворобу у поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу. При діагностиці структурно-функціональних змін міокарда лівого шлуночка доцільно визначати комбіновану ознаку з показників варіабельності серцевого ритму, геометричної моделі лівого шлуночка, вмісту трансформуючого фактора росту ₁ у сироватці крові, а за оцінкою цих показників можна судити про структурно-функціональні зміни лівого шлуночка, інтенсивність процесів формування фіброзних змін міокарда та розвитку кардіальної автономної нейропатії, що дозволяє оцінити прогноз розвитку несприятливих подій з боку серцево-судинної системи.

Особистий внесок здобувача. Автором сформульована мета і завдання дослідження, проведено пошук, аналіз і узагальнення літературних джерел із зазначеної проблеми, розроблено план проведення дослідження, виконано клінічне обстеження всіх пацієнтів і практично здорових осіб, дослідження добового профілю АТ та варіабельності серцевого ритму за допомогою добового моніторування АТ і ЕКГ, проведення проб на приховану ішемію міокарда за допомогою велоергометрії. При особистій участі автора проведені ехокардіографічні та імуноферментні дослідження. Автором самостійно здійснювалося призначення кандесартану та еналаприлу хворим на гіпертонічну хворобу у поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу. Особисто автором виконано статистичний аналіз матеріалів дослідження, сформульовано висновки, практичні рекомендації, відібрані дані, які послужили основою для опублікованих статей, написано дисертаційну роботу.

Апробація результатів роботи. Основні положення і результати дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів і молодих вчених «Сучасні аспекти медицини і фармації - 2007» (м. Запоріжжя, 2007); регіональній конференції лікарів південно-східної України «Диференціація підходів до лікування ішемічної хвороби серця» (м. Запоріжжя, 2007); науково-практичній конференції молодих вчених «Медична наука: сучасні досягнення та інновації» (м. Харків, 2007); науково-практичній конференції «Метаболічний синдром в практиці терапевта» (м. Харків, 2008); міжнародної науково-практичної конференції студентів, молодих вчених та викладачів «Сучасні досягнення внутрішньої медицини» (м. Суми, 2008); міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених «Актуальні питання в сучасній медицині» (м. Харків, 2008); Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів і молодих вчених «Сучасні аспекти медицини і фармації - 2008» (м. Запоріжжя, 2008); ІІІ Загальноросійському форумі «Медицина за качество жизни» (м. Москва, Росія, 2008); зустрічі робочої групи Європейського товариства кардіологів з «Acute Cardiac Care» (м. Версаль, Франція, 2008). Апробація дисертаційної роботи пройшла на розширеному засіданні кафедр внутрішніх хвороб №2, фармакології, фармації і фармакотерапії з курсом косметології, сімейної медицини та терапії факультету післядипломної освіти, пропедевтики внутрішніх хвороб з доглядом за хворим, анатомії людини Запорізького державного медичного університету 28 листопада 2008 року.

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 11 праць, серед яких 4 статті у фахових наукових виданнях ВАК України, 9 робіт без співавторів, отримано патент на корисну модель.

Структура й обсяг роботи. Дисертаційна робота викладена на 132 сторінках друкованого тексту, проілюстрована 46 таблицями та 9 рисунками, вміщує 12 розрахункових формул і включає вступ, огляд літератури, три розділи власних спостережень, аналіз отриманих результатів, висновки та практичні рекомендації. Бібліографія містить 231 джерело, серед яких 70 робіт кирилицею, 161 - латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Клінічна характеристика і методи дослідження. Для вирішення поставлених задач нами було обстежено 106 хворих на ГХ, з них 83 - у поєднанні з ЦД 2-го типу, які знаходились на лікуванні на базі комунальної установи «Обласний клінічний ендокринологічний диспансер» Запорізької обласної ради, комунальної установи «Запорізька обласна клінічна лікарня» або звертались амбулаторно в поліклініку комунальної установи «Міська лікарня №7» м. Запоріжжя, а також 24 практично здорових осіб. Серед 83 хворих основної групи було 40 (48%) чоловіків та 43 (52%) жінки середнім віком 54,1±0,9 років. Серед 23 обстежених, що склали контрольну групу хворих на гіпертонічну хворобу без порушень вуглеводного обміну, було 9 чоловіків (39%) та 14 жінок (61%), середнім віком 51,9±2,6 років. Серед 24 обстежених, що склали контрольну групу практично здорових осіб, було 12 чоловіків (50%) та 12 жінок (50%), середнім віком 45,4±1,4 років.

Дизайн дослідження включав кілька етапів. Пацієнти основної групи з самого початку були розділені на підгрупи. У першу підгрупу увійшли 42 хворих на ГХ у поєднанні з ЦД 2-го типу. Після досягнення компенсації ЦД, за даними рівня глікемії, цим пацієнтам проводились комбіноване добове моніторування АТ і ЕКГ, ехокардіографія (ЕхоКГ), забір крови для визначення сироваткового рівня ТФР-в₁. Другу підгрупу склали пацієнти, за якими велося динамічне спостереження у ході терапії інгібітором ангіотензинперетворюючого ферменту (ІАПФ) та антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ (АРА ІІ). 68 пацієнтів, які не мали систематичної антигіпертензивної терапії, були включені у ввідний період дослідження на термін 1 тиждень, упродовж якого їм призначався індапамід в дозі 2,5 мг. На другому етапі ті пацієнти (20 осіб), які досягли цільових цифр АТ, вибули з дослідження, а ті, які були компенсовані за ЦД, але не мали цільових цифр АТ, продовжували участь у дослідженні. Ці пацієнти (48 осіб) були рандомізовані за методом «несиметричної монети» у 2-і групи лікування. До 1-ї групи увійшли 24 пацієнти, яким на тлі терапії індапамідом додавався ІАПФ еналаприл («Берліпріл» виробництва Berlin-Chemie, Німеччина) в дозі 20 мг на добу. До 2-ї групи увійшли 24 пацієнти, яким додавався АРА ІІ кандесартан («Кандесар» виробництва Ranbaxy, Індія) в дозі 16 мг на добу. Після двотижневого періоду у разі відсутності досягнення цільових цифр АТ дозу еналаприлу підвищували до 40 мг на добу, а кандесартану - до 32 мг на добу. У 1-й групі пацієнтів, які потребували підвищення дози препарату, було 7 осіб, в 2-й групі - 5. У разі відсутності результату через 2 тижні після підвищення дози препаратів, пацієнти виключалися з дослідження. У 1-й групі таких пацієнтів було 3, в 2-й групі - 4. Весь період лікування еналаприлом і кандесартаном склав 12 тижнів. В 1-й групі за весь період лікування середня доза еналаприлу склала 23,8 мг, в 2-й групі середня доза кандесартану у процесі терапії склала 16,8 мг. Усього лікування закінчив 41 пацієнт, дані яких були враховані у дослідженні. Після ввідного періоду та наприкінці лікування усім пацієнтам проводились комбіноване добове моніторування АТ і ЕКГ, ЕхоКГ, доплерографія трансмітрального кровотоку та визначення товщини інтимо-медіального сегмента (ТІМС), визначення сироваткового рівня ТФР-в₁, а у 15 пацієнтів з кожної групи було проведено визначення плазмового рівня Р-селектину.

У всіх пацієнтів до включення у дослідження проводився збір клінічних та анамнестичних даних для виключення наявності у них проявів ІХС. У разі наявності вказівок на ймовірність стенокардії, кардіосклерозу, не пов'язаного з інфарктом міокарда, безбольової форми ІХС, пацієнтам для виключення наявності ІХС проводилось навантажувальне тестування з ЕКГ-контролем.

На основі результатів ЕхоКГ та доплерографічного дослідження аналізувались особливості процесів ремоделювання серця та судин. ЕхоКГ проводилась з використанням апаратів Ultima PRO 30 («Радмір», Україна) та SONOLINE Versa Plus (SIEMENS, Німеччина) за узвичаєною методикою (Asmi M.H., Walsh M.J., 1995) у М- і В-режимах ехолокації з парастернальної й апікальної позиції датчиком 2,5 МГц. Вимірювання здійснювалося в 3 послідовних серцевих циклах з подальшим усередненням отриманих даних. Маса міокарда ЛШ обчислювалась за допомогою формули Devereux R.B. та співавт. (1984 р.), що ґрунтується на вимірюванні розмірів камер серця та стінок ЛШ в 1-й стандартній позиції (М-режим ехолокації). На підставі розрахунків індексу маси міокарда ЛШ (ІМm) та відносної товщини стінки ЛШ (2H/D) визначалися наявність гіпертрофії міокарда ЛШ (Hammond I.W. et al., 1986) та чотири геометричних моделі ЛШ (Ganau A. et al., 1992): нормальна геометрія ЛШ (НГЛШ), концентричне ремоделювання ЛШ (КРЛШ), концентрична гіпертрофія ЛШ (КГЛШ), ексцентрична гіпертрофія ЛШ (ЕГЛШ). У якості структурного еквівалента ремоделювання судин була обрана методика оцінки товщини інтимо-медіального сегмента (ТІМС) загальних сонних артерій (Sutton St.J.M., Ostershaw P., 1993) за загальноприйнятою методикою (Pignolli P. et al., 1986; Bots M.L., 1997).

Фазово-об'ємну структуру діастоли лівого шлуночка серця оцінювали за допомогою імпульсно-хвильової доплерографії (Labovitz A.J. et al., 1993). На основі отриманих даних проводилася верифікація діастолічної дисфункції за методом Appleton C.P. та ін. (1988) з урахуванням модифікації, прийнятій у вітчизняній практиці (Алехин М.Н., Седов В.П., 1996; Бобров В.О. та ін., 1996).

Для визначення добового профілю АТ та ВСР усім досліджуваним особам проводили комбіноване добове моніторування АТ і ЕКГ упродовж 26 годин, за допомогою апарату CardioTens-01 (Угорщина) та подальшим аналізом даних, виключивши перші 2 години моніторування, за допомогою програми «Medibase» з визначенням відповідних загальноприйнятих показників (Значення добового моніторування артеріального тиску для діагностики і лікування артеріальної гіпертензії, 2002; Task Force of the European Society of Cardiology and North American Society of Pacing and Electrophysiology. Heart rate variability. Standards of management, physiological interpretation and clinical use, 1996).

Вміст ТФР-в₁ у сироватці крові визначали імуноферментним методом за допомогою оригінального набору «TGF-в₁ ELISA» (DRG Instruments GmbH, Німеччина) згідно з доданою інструкцією.

Вміст Р-селектину у плазмі крові визначали імуноферментним методом за допомогою оригінального набору «Human sP-selectin ELISA» (Bender MedSystems GmbH, Австрія) згідно з доданою інструкцією.

Статистичну обробку отриманих даних проводили із застосуванням пакету прикладних програм «Microsoft Excel 2003» і «STATISTICA^® for Windows 6.0» (№AXXR12D833214FAN5). Тестування параметрів розподілу проводили за допомогою тестів Лілліфора (Lilliefor) або Шапіро-Уїлкса (Shapiro-Wilks). При «нормальному» розподілі отримані дані були представлені у вигляді середнього ± стандартної помилки середнього (М±m). При розподілі, що відрізняється від «нормального», отримані дані представлені у вигляді медіани і міжквартільного діапазону (Me (25-75 процентіль)). При перевірці статистичних гіпотез нульову гіпотезу відкидали при рівні статистичної значущості (р) нижче 0,05. Для оцінки розбіжностей вибіркових сукупностей були використані t-тест Стьюдента (Student) для парних та t-тест для залежних вибірок, U-тест за методом Манна-Уїтні (Mann-Withney), тест Уїлкоксона (Wilcoxon). При порівнянні дискретних змінних використовували критерій ч² за Пірсоном (Pearson) та за методом МакНемара (McNemar).

Кореляційний зв'язок між різними показниками визначали шляхом однофакторного кореляційного аналізу з використанням коефіцієнтів кореляції Пірсона (Pearson) або Спірмена (Spearman). Для оцінки виду зв'язку та прогнозування значень змінних використовували регресійний аналіз.

Результати дослідження та їх обговорення.

В ході дослідження встановлено, що у пацієнтів з ГХ у поєднанні з ЦД 2-го типу гіпертрофія ЛШ зустрічалася в 91,57%, а у пацієнтів з ГХ - в 65,22% (р<0,05). Аналіз структури геометричних моделей міокарда ЛШ продемонстрував, що у групі хворих на ГХ у поєднанні з ЦД 2-го типу статистично значуще збільшився відсоток діагностованих випадків несприятливої в прогностичному плані концентричної гіпертрофії міокарда ЛШ: 72,29% проти 26,09% у групі хворих з гіпертонічною хворобою без порушень вуглеводного обміну (р<0,05, рис. 1 - 2).

Рис. 1. Розподіл типів ремоделювання міокарда ЛШ серед обстежених хворих на ГХ у поєднанні з ЦД 2-го типу (n=83).

При вивченні профілю діастолічного наповнення ЛШ встановлено, що частота кількості випадків діастолічної дисфункції статистично значуще вище у хворих на ГХ у поєднанні з ЦД 2-го типу, ніж у пацієнтів з ГХ без діабету: 73,17% проти 65,22% (р<0,05).

За результатами проведеного дослідження відносно добового профілю АТ, обидві групи хворих на ГХ продемонстрували зіставні за характером порушення регуляції АТ з невеликим переважанням вираженості спостережуваних змін в групі пацієнтів з ГХ, які не мали ЦД 2-го типу, що не мало статистичної значущості.

Рис. 2. Розподіл типів ремоделювання міокарда ЛШ серед обстежених хворих на ГХ без порушення вуглеводного обміну (n=23).

У хворих на ГХ у поєднанні з ЦД 2-го типу, в порівнянні з хворими на ГХ, що не мали діабету, спостерігалися виражені статистично значущі порушення не лише парасимпатичної ланки, а й і симпатичної ланки ВСР. Так, середньодобовий показник кореня квадратного з середньої суми квадратів різниць між черговими інтервалами R-R (RMSSD) знизився на 53,9% (р<0,05) по відношенню до здорових осіб і на 18,2% (р<0,05) по відношенню до хворих на ГХ, а середньодобовий показник потужності спектру частот низького діапазону (0,04 - 0,15 Гц) варіабельності інтервалів R-R (LF) знизився на 63,5% (р<0,05) в порівнянні з практично здоровими особами та на 33,3% (р<0,05) в порівнянні з хворими в групі гіпертонічної хвороби. Подібні зміни простежувались і по відношенню до середньоденних та середньонічних показників. В групі хворих на ЦД середньодобовий показник середнього стандартного відхилення тривалості інтервалів R-R в чергових 5-хвилинних фрагментах (SDNN index) був менш ніж 50 мс, що свідчить про значне зростання частоти несприятливих подій в цієї групі хворих в порівнянні з іншими групами.

При аналізі середньодобових сумарних показників ВСР було з'ясовано, що у хворих на ГХ у поєднанні з ЦД 2-го типу статистично значуще були знижені стандартне відхилення від середнього арифметичного тривалості чергових інтервалів R-R за добу (SDNN) на 33,8% (р<0,05) по відношенню до здорових осіб, загальна потужність спектру варіабельності інтервалів R-R (ТР) на 52,5% (р<0,05) по відношенню до здорових осіб і на 27,6% (р<0,05) по відношенню до хворих на ГХ.

Значуще збільшення частоти кількості випадків і вираженості концентричної гіпертрофії лівого шлуночка та діастолічної дисфункції у хворих на ГХ у поєднанні з ЦД 2-го типу дозволяє припустити, що кондуктором цих змін може виступати проліферативний ТФР-в₁.

Аналіз отриманих даних відносно рівня ТФР-в₁ свідчить про те, що рівень цього цитокіна у хворих на ГХ з ЦД 2-го типу, який склав 35,0 (34,0-37,0) нг/мл, був статистично значуще більшим в порівнянні з практично здоровими особами та хворими на ГХ без діабету на 59,1% і 7,1% відповідно (р<0,05 в обох випадках), причому в групі пацієнтів з ГХ без діабету рівень ТФР-в₁ був також статистично значуще більшим, ніж у практично здорових осіб на 47,3% (р<0,05). При докладнішому аналізі вмісту ТФР-в₁ залежно від геометричних моделей міокарда ЛШ було виявлено статистично значуще підвищення ТФР-в₁ в обох групах хворих на ГХ при наявності гіпертрофічних моделей міокарда ЛШ порівняно з рештою моделей, проте у випадку хворих на діабет зміни рівня ТФР-в₁ були більш вираженими і статистично значуще відрізнялися між групами у разі розвитку КГЛШ. Тут різниця в рівнях цитокіна з хворими на ЦД з ЕГЛШ склала 6,9%, з хворими на ГХ без діабету з КГЛШ - 7,4%, з ЕГЛШ - 10,5% (р<0,05 у всіх випадках).

У бік статистично значущого підвищення, в порівнянні зі здоровими, була спрямована і динаміка змін вмісту плазмового Р-селектину в групах хворих на ГХ. Так, в групі хворих на ГХ без діабету рівень Р-селектину склав 89,4±6,79 нг/мл і був вищим на 97,4% в порівнянні із здоровими, а в групі хворих на ГХ у поєднанні з ЦД 2-го типу рівень Р-селектину склав 93,3±7,59 нг/мл і був вищим на 106% в порівнянні із здоровими (р<0,05 у обох випадках). Проте різниця показників в групах на ГХ без діабету та у поєднанні з ним була статистично незначущою.

Для встановлення взаємозв'язку між показниками, що вивчаються, в обстежених осіб був проведений кореляційний аналіз. У хворих на ГХ у поєднанні з ЦД 2-го типу виявлені кореляційні взаємозв'язки між показниками добового профілю АТ та рівнями ТФР-₁ і P-селектину. Так, рівень сироваткового ТФР-₁ статистично значуще позитивно корелював з індексом часу та площі гіпертензії систолічного АТ (САТ) за добу (r= 0,61 і 0,55), за день (r= 0,60 і 0,52) та за ніч (r= 0,64 і 0,58) (р<0,05 у всіх випадках). Також було виявлено статистично значущий позитивний кореляційний зв'язок середньої сили між ТФР-₁ і денним САТ - r= 0,63 (р<0,05).

При аналізі взаємозв'язків між Р-селектином та показниками добового профілю АТ були виявлені статистично значущі позитивні кореляційні зв'язки середньої сили між Р-селектином та пульсовим АТ за добу (r= 0,55), день (r= 0,57) та ніч (r= 0,52), а також позитивний кореляційні зв'язок слабкої сили з варіабельністю АТ вночі (r= 0,41) (р<0,05 у всіх випадках).

Таким чином, у пацієнтів, які страждають на ГХ у поєднанні з ЦД 2-го типу, відмічений кореляційний взаємозв'язок між ТФР-1 та індексами «навантаження» тиском органів-мішеней, між Р-селектином та пульсовим АТ і варіабельністю ДАТ вночі.

При вивченні взаємозв'язків між рівнем сироваткового ТФР-1 та показниками ВСР було встановлено, що статистично значущі негативні кореляційні зв'язки середньої сили були між ТФР-1 та SDNN (r= -0,53), SDNN index за добу (r= -0,66), SDNN index за день (r= -0,67), SDNN index за ніч (r= -0,63), показником відсотка різниць між черговими інтервалами R-R, що перевищують 50 мс (pNN50) за добу (r= -0,51), pNN50 за ніч (r= -0,53), RMSSD за добу (r= -0,55), RMSSD за ніч (r= -0,54) (р<0,05 у всіх випадках). Також були виявлені негативні слабкі кореляції між рівнем ТФР-1 та ТР (r= -0,41), RMSSD за день (r= -0,45) (р<0,05 у обох випадках).

Вивчення взаємозв'язків між Р-селектином та показниками ВСР продемонструвало наявність статистично значущої негативної кореляції між рівнем
Р-селектину та SDNN index за добу (r= -0,47), SDNN index за день (r= -0,51), RMSSD за добу (r= -0,42), RMSSD за ніч (r= -0,45) (р<0,05 у всіх випадках).

Аналіз взаємозв'язків між рівнями ТФР-1, Р-селектином та показниками ВСР показав наявність кореляційних зв'язків з часовими показниками ВСР, які характеризують загальну ВСР та її парасимпатичну ланку.

При вивченні взаємозв'язків між ТФР-₁, P-селектином та показниками, які були отримані після проведення ЕхоКГ, встановлена низка кореляційних зв'язків. Так, рівень ТФР-₁ мав статистично значущу позитивну кореляцію високої сили з ІМm - r= 0,72 (р<0,05). Також були зафіксовані позитивні кореляційні зв'язки, але середньої та слабкої сили, з товщиною міжшлуночкової перетинки ЛШ (ТМШП) (r=0,68), товщиною задньої стінки ЛШ (ТЗСЛШ) (r=0,67), індексом міокардіального стресу (МС) (r= 0,59), індексом діастолічної сферичності (ІСd) (r= 0,53), ТІМС (r= 0,53), децелераційним часом (r= 0,45) (р<0,05 у всіх випадках).

Для Р-селектину було виявлено менша кількість статистично значущих кореляцій з ЕхоКГ-показниками, які досліджувались. Так, були встановлені позитивні зв'язки з ТМШП (r= 0,44), ТЗСЛШ (r= 0,43), ІМm (r= 0,42), ТІМС (r= 0,64) (р<0,05 у всіх випадках).

Виявлені кореляційні зв'язки з ехокардіографічними показниками свідчать про тісний взаємозв'язок ТФР-₁ з гіпертрофією ЛШ, діастолічною дисфункцією та ремоделюванням судин.

Регресійний аналіз зафіксував статистично значуще співвідношення між змінними, яке з достатнім ступенем точності і адекватності апроксимувалося моделлю простої лінійної регресії: Y=-313,5685+13,2825*Х, де Y - ІМm, Х - ТФР-в₁ (p0,05). Слід зазначити, що коефіцієнт детермінації склав 0,965, що дозволяє відзначити: 96% загальної варіації показника ІМm пояснюється величиною ТФР-в₁ (узагальнений критерій якості склав 0,83).

Після 12-тижневої терапії кандесартаном та еналаприлом у хворих на ГХ у поєднанні з ЦД 2-го типу була зафіксована їхня добра переносимість та висока ефективність по відношенню до предмету дослідження. Виражений антигіпертензивний ефект кандесартану і еналаприлу проявився у статистично значущих змінах практично усіх показників добового профілю АТ та сприяв нормалізації АТ після 12-тижневого періоду лікування. У зв'язку з наявністю найбільших взаємозв'язків ТФР-в1 з індексами «навантаження» органів-мішеней САТ, особлива увага була приділена аналізу змін індексів «навантаження» органів-мішеней під впливом антигіпертензивної терапії. Так, під впливом кандесартану індекс часу гіпертензії САТ за добу знизився на 73,8%, за денний час - на 82,7%, за нічний час на 60,2% (р<0,05 у всіх випадках). Добовий, денний та нічний індекси площі гіпертензії САТ зменшились на 82,2%, 90,2%, 79,4% відповідно (р<0,05 у всіх випадках). Добовий, денний та нічний індекси площі гіпертензіі діастолічного АТ (ДАТ) знизились на 89,3%, 89%, 75,2% (р<0,05 у всіх випадках).

Індекси «навантаження» органів-мішеней АТ під дією еналаприлу, як і в групі терапії кандесартаном, мали значне зниження. Так, індекс часу гіпертензії САТ за добу знизився на 76,3%, за денний час - на 78,6%, за нічний час - на 71,6% (р<0,05 у всіх випадках). Індекс часу гіпертензії ДАТ за добу знизився на 74,1%, за денний час - на 67,9%, за нічний час - на 82,3% (р<0,05 у всіх випадках). Добовий, денний та нічний індекси площі гіпертензіі САТ зменшились на 87,5%, 85,5%, 88,3% відповідно (р<0,05 у всіх випадках). Добовий, денний та нічний індекси площі гіпертензіі ДАТ знизились на 84,8%, 81,2%, 89,7% (р<0,05 у всіх випадках).

Після лікування у хворих на ГХ у поєднанні з ЦД 2-го типу в групах кандесартану та еналаприлу статистично значуще знизилась середня частота серцевих скорочень (ЧСС) вдень і вночі, але ці зміни відбулись в межах нормальної ЧСС, що свідчить про задовільний вплив антигіпертензивної терапії обома препаратами на профіль ЧСС.

Динаміка змін ВСР під дією кандесартану сприяла збільшенню середньодобових показників як симпатичної (LF збільшилась в 2,9 разів) і парасимпатичної (HF збільшилась в 2,5 разів, RMSSD - на 43,75%, pNN50 - в 6,2 рази) ланок вегетативної регуляції ритму серця, так і загальної ВСР (TP збільшилась на 101%, SDNN index - на 67,6%, SDNN - на 16%) (р<0,05 у всіх випадках). Подібна динаміка під дією кандесартану спостерігалась і в середньоденних та середньонічних показниках ВСР.

Динаміка змін ВСР під дією еналаприлу, також як і під впливом кандесартану, сприяла збільшенню симпатичних і парасимпатичних впливів вегетативної нервової системи на серцевий ритм, але, на відміну від кандесартану, зі статистично значущим зниженням симпато-вагального балансу за добу (LF/HF знизився на 28%) (р<0,05) за рахунок меншого збільшення потужності симпатичних модуляцій на ВСР. Також проведена терапія еналаприлом підвищила загальну ВСР (TP збільшився на 96,1%, SDNN index - на 51,4%, SDNN - на 21,1%) (р<0,05 у всіх випадках), але це підвищення, за виключенням SDNN, було статистично значуще меншим (р<0,05 в обох випадках) ніж при лікуванні кандесартаном.

Проведена терапія кандесартаном сприяла реверсії вираженості серцевого ремоделювання за рахунок статистично значущого зниження ТМШП - на 7,5%, ТЗСЛШ - на 9,6%, ІМm - на 14,7% (р<0,05 для усіх випадків), відносної товщини стінки ЛШ - на 3,9%, МС - на 16,1%, ІСd - на 3%, систолічного ІС (ІСs) - на 3,1% (р<0,05 для усіх випадків). Редукція ІМm та 2H/D, в свою чергу, знайшла відображення в зміні структури геометричних моделей міокарда ЛШ у цієї групи хворих. Після проведеного лікування, за рахунок зниження як ІМm, так і 2H/D, кількість осіб з КГЛШ зменшилась на 33,3% (р<0,05), а осіб з ЕГЛШ збільшилось з 1 до 4 осіб, також з'явились особи з КРЛШ - 3 (р>0,05 в обох випадках). По відношенню до діастолічної функції кандесартан чинив статистично значущу позитивну дію, що знайшло відображення в перерозподілі осіб з наявною діастолічною дисфункцію. В групі лікування кандесартаном кількість осіб, які мали діастолічну дисфункцію, статистично значуще зменшилась на 42,9% (p<0,05). Зменшення ТІМС загальних сонних артерій під дією кандесартану мало тенденцію на межі статистичної значущості і склало 6,8% (р=0,053). Кандесартан продемонстрував здатність до статистично значущої редукції вмісту сироваткового ТФР-в₁ та плазмового
Р-селектину. Так, ТФР-в₁ знизився на 26,7%, Р-селектин - на 15,1% (р<0,05 в обох випадках).

Проведена терапія еналаприлом також сприяла реверсії вираженості серцевого ремоделювання за рахунок статистично значущого зниження ТМШП на 6,9% (р<0,05), ТЗСЛШ - на 7,6% (р<0,05), ІМm - на 10,8% (р<0,05), 2H/D - на 6,1% (р<0,05), МС - на 12% (р<0,05). ІСd і ІСs мали тенденцію до зменшення (р>0,05). Однак зниження ІМm, МС в групі лікування еналаприлом було статистично значуще меншим в порівнянні з групою кандесартану (р<0,05 в обох випадках). Редукція ІМm та 2H/D, в свою чергу, знайшла відображення в зміні структури геометричних моделей міокарда ЛШ у групі еналаприлу. Після проведеного лікування за рахунок зниження як ІМm, так і 2H/D, кількість осіб з КГЛШ знизилась на 25% (р>0,05), з ЕГЛШ збільшилась на 42,9%, також з'явилась 1 особа з НГЛШ без зміни кількості осіб з КРЛШ. Вплив еналаприлу на показники діастолічної функції був статистично значущим та позитивним, але статистично значущого перерозподілу осіб з наявною діастолічною дисфункцією не відбулося. Після лікування еналаприлом кількість осіб, які мали діастолічну дисфункцію, зменшилась на 25% (р>0,05). По відношенню до ТІМС загальних сонних артерій терапія еналаприлом, на відміну від кандесартану, не мала тенденції до зниження, майже не змінивши її. Еналаприл, як і кандесартан, продемонстрував здатність до статистично значущої редукції вмісту сироваткового ТФР-в₁ та плазмового Р-селектину. Так, ТФР-в₁ знизився на 23,7%, Р-селектин - на 10,8% (р<0,05). Однак після лікування кандесартаном редукція ТФР-в₁ була статистично значуще більшою, ніж після терапії еналаприлом (р<0,05).

Таким чином, тривале застосування кандесартану має суттєві переваги перед еналаприлом у хворих на ГХ у поєднанні з ЦД 2-го типу за здатністю реалізовувати органопротекторні властивості за рахунок статистично більш значущого зниження ІМm, МС, ІСd і ІСs, що асоціювалось зі статистично більш значущим зниженням вмісту сироваткового ТФР-в₁.

ВИСНОВКИ

В дисертації, на підставі комплексного вивчення вмісту трансформуючого фактора росту 1, Р-селектину, показників структурно-функціонального стану міокарда лівого шлуночка та артеріальних судин встановлено патогенетичну роль, яку відіграє трансформуючий фактор росту 1 у розвитку уражень міокарда та судин у хворих на гіпертонічну хворобу у поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу, що вирішує актуальне наукове завдання внутрішніх хвороб.

1. У хворих на гіпертонічну хворобу у поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу встановлено підвищення частоти кількості випадків несприятливої в прогностичному плані форми гіпертрофії лівого шлуночка - концентричної гіпертрофії лівого шлуночка до 72,29% (р<0,05), а також значної вираженості діастолічної дисфункції.

2. Пацієнти з гіпертонічною хворобою у поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу, в порівнянні зі здоровими особами, мають клінічно значущі порушення варіабельності серцевого ритму, але, в порівнянні з хворими на гіпертонічну хворобу без цукрового діабету, у яких в значній мірі уражена парасимпатична ланка варіабельності серцевого ритму з переважанням симпатичного тонусу, вони мають значні ураження як парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи, так і симпатичного відділу зі значним супутнім, прогностично несприятливим зниженням загальної варіабельності серцевого ритму.

3. Виявлено збільшення продукції трансформуючого фактора росту 1 у хворих на гіпертонічну хворобу у поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу в порівнянні з хворими на гіпертонічну хворобу без діабету (35,0 (34,0-37,0) нг/мл проти 32,5 (31,0-33,1) нг/мл відповідно (р<0,05)) та його значуще зростання у випадку наявності концентричної гіпертрофії лівого шлуночка.

4. За результатами кореляційного та регресійного аналізу встановлено, що в процесах ремоделювання серцево-судинної системи важливу роль відіграє трансформуючий фактор росту 1, про що свідчить статистично значущий взаємозв'язок з індексом маси міокарда лівого шлуночка (r=0,72; р<0,05) та товщиною інтимо-медіального сегмента загальних сонних артерій (r=0,53; р<0,05), а ступінь ремоделювання серцево-судинної системи в значній мірі залежить від трансформуючого фактора росту 1.

5. У хворих на гіпертонічну хворобу у поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу антигіпертензивна терапія еналаприлом та кандесартаном зіставлено ефективна в зниженні артеріального тиску як за даними “офісного” вимірювання, так і за даними добового моніторингу артеріального тиску.

6. Тривале застосування кандесартану має суттєві переваги перед еналаприлом у хворих на гіпертонічну хворобу у поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу за здатністю реалізовувати органопротекторні властивості, а саме: зменшувати вираженість гіпертрофії міокарда лівого шлуночка і діастолічної дисфункції, відновлювати варіабельність серцевого ритму, які асоціюються із суттєвим зменшенням вмісту трансформуючого фактора росту 1.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Трансформуючий фактор росту в1 є потужним чинником розвитку гіпертрофії міокарда лівого шлуночка та збільшення товщини інтимо-медіального сегмента загальних сонних артерій, а визначення його вмісту в сироватці крові доцільно використовувати для діагностики гіпертрофії міокарда лівого шлуночка та виявлення ураження артеріальних судин у хворих на гіпертонічну хворобу у поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу.

2. Визначення варіабельності серцевого ритму доцільно використовувати для виявлення хворих з несприятливим прогнозом по відношенню до серцево-судинних ускладнень при поєднанні гіпертонічної хвороби та цукрового діабету 2-го типу.

3. При діагностиці структурно-функціональних змін лівого шлуночка доцільно визначати комбіновану ознаку, що обчислюється за оригінальною методикою та ґрунтується на показниках варіабельності серцевого ритму, геометричної моделі лівого шлуночка, вмісту трансформуючого фактора росту в1 у сироватці крові та за оцінкою цих параметрів можна прогнозувати розвиток несприятливих подій з боку серцево-судинної системи (Патент 32949 Україна МПК (2006) А61В 5/0205 G01N ЗЗ/00).

4. У хворих на гіпертонічну хворобу у поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу доцільно враховувати, що антигіпертензивна стратегія лікування, яка ґрунтується на застосуванні антагоніста рецепторів ангіотензину ІІ кандесартану, має суттєві переваги перед лікуванням інгібітором ангіотензинперетворюючого ферменту еналаприлом у зв'язку з більш оптимальним впливом на ураження органів-мішеней.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Главацький О. М. Зміни показників варіабельності серцевого ритму у хворих на гіпертонічну хворобу у поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу / О. М. Главацький // Укр. мед. часопис. - 2007. - № 5/61 (ІХ-Х). - С. 85 -87.

2. Главацкий А. Н. Значение трансформирующего фактора роста в1 и вариабельности сердечного ритма в структурно-функциональных изменениях миокарда левого желудочка у больных гипертонической болезнью в сочетании с сахарным диабетом 2-го типа / А. Н. Главацкий, А. Е. Березин // Запорож. мед. журн. - 2008. - № 1. - С. 5 - 9 (Автором проведено аналіз літературних джерел, обстеження хворих, статистично оброблені отримані дані, сформульовані висновки).

3. Главацький О. М. Вплив кандесартану на ремоделювання серцево-судинної системи у хворих на гіпертонічну хворобу у поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу / О. М. Главацький // Актуальні питання фармацевтичної та медичної науки та практики : зб. наук. ст. - Запоріжжя, 2007. - Вип. ХХІ, т. 1. - С. 25 - 31.

4. Главацкий А. Н. Редукция кардио-васкулярного ремоделирования и тромбоцитарной активации у пациентов с гипертонической болезнью в сочетании с сахарным диабетом 2-го типа в процессе терапии блокаторами ренин-ангиотензиновой системы / А. Н. Главацкий // Укр. мед. часопис. - 2008. - № 4/66 (VІI-VIII). - С. 59 - 63.

5. Пат. 32949 Україна МПК (2006) А61В 5/0205 G01N ЗЗ/00 Спосіб прогнозування серцево-судинних ускладнень у хворих на гіпертонічну хворобу у поєднанні з цукровим діабетом 2 типу / О. М. Главацький, О. Є. Березін ; заявник і власник Запорізький держ. мед. ун-т. - № 2008 00284 ; заявл. 08.01.08 ; опубл. 10.06.08, Пром. власність № 11.

6. Главацкий А. Н. Особенности частотных показателей вариабельности сердечного ритма у больных гипертонической болезнью в сочетании с сахарным диабетом 2-го типа / А. Н. Главацкий // Актуальні питання фармацевтичної та медичної науки та практики : зб. наук. ст. - Запоріжжя, 2007. - Вип. ХІХ, т. 1: матеріали наук.-практ.конф. «Сучасні аспекти медицини і фармації-2007». - С. 153 - 154.

7. Главацький О. М. Особливості порушень варіабельності серцевого ритму у хворих на гіпертонічну хворобу у поєднанні з цукровим діабетом 2 типу / О. М. Главацький // Матеріали регіон. конф. лікарів південно-східної України «Диференціація підходів до лікування ішемічної хвороби серця». - Запоріжжя, 2007. - С. 120.

8. Главацький О. М. Взаємозв`язки між показниками добового профілю артеріального тиску та варіабельності серцевого ритму у хворих на гіпертонічну хворобу у поєднанні з цукровим діабетом 2 типу / О. М. Главацький // Матеріали наук.-практ. конф. молодих вчених «Медична наука: сучасні досягнення та інновації». - Х., 2007.- С. 22.

9. Главацький О. М. Взаємозв`язок варіабельності серцевого ритму та трансформуючого фактору росту в₁ у хворих на гіпертонічну хворобу у поєднанні з цукровим діабетом 2 типу на тлі гіпертрофії лівого шлуночка
/ О. М. Главацький, О. Є. Березін // Матеріали наук.-практ. конф. з міжнар. участю «Метаболічний синдром в практиці терапевта». - Х., 2008. - С. 22 - 23 (Автором проведено аналіз літературних джерел, обстеження хворих, статистично оброблені отримані дані, сформульовані висновки).

10. Главацький О. М. Рівень трансформуючого фактору росту в₁ у хворих на гіпертонічну хворобу у поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу з різними геометричними моделями міокарда лівого шлуночка / О. М. Главацький // Тези міжнар. наук. конф. студентів та молодих вчених ф-ту фундаментальної медицини. - Х., 2008. - С. 38.

11. Главацький О. М. Показники варіабельності серцевого ритму у хворих на гіпертонічну хворобу у поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу в динаміці лікування кандесартаном / О. М. Главацький // Матеріали наук.-практ. конф. студентів, молодих вчених, лікарів та викладачів «Сучасні досягнення внутрішньої медицини». - Суми, 2008. - С. 17.

12. Главацкий А. Н. Редукция кардио-васкулярного ремоделирования у больных гипертонической болезнью в сочетании с сахарным диабетом 2-го типа под влиянием кандесартана / О. М. Главацький // Медицина и качество жизни: зб. наук. ст. - Москва, 2008. - № 3: матеріали ІІІ Загальноросійського форуму «Медицина за качество жизни». - С. 10 - 11.

АНОТАЦІЯ

Главацький О.М. Особливості ураження міокарда лівого шлуночка у хворих на гіпертонічну хворобу у поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02. - внутрішні хвороби. - Запорізький державний медичний університет МОЗ України, Запоріжжя, 2009.

Дисертація присвячена вивченню ролі трансформуючого фактора росту ₁ (ТФР-₁), Р-селектину в модуляції інтенсивності процесів кардіоваскулярного ремоделювання у хворих на гіпертонічну хворобу у поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу та оцінці перспективи фармакологічного втручання за допомогою інгібітора ангіотензинперетворюючого ферменту та антагоніста рецепторів ангіотензину ІІ.

В роботі вперше визначена роль ТФР-₁ в реалізації кардіоваскулярного ремоделювання у хворих на гіпертонічну хворобу у поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу. Встановлено, що у хворих на гіпертонічну хворобу у поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу підвищення рівня цього цитокіна в значній мірі взаємозв'язано з індексом маси міокарда лівого шлуночка та індексами «навантаження» органів-мішеней тиском і найбільші рівні ТФР-₁ спостерігаються при найбільш прогностично несприятливій формі геометричної моделі лівого шлуночка - концентричній гіпертрофії. Вперше доведена можливість реверсії кардіоваскулярного ремоделювання за рахунок редукції вмісту ТФР-₁ в сироватці крові під впливом терапії інгібітором ангіотензинперетворюючого ферменту еналаприлом та антагоністом рецепторів до ангіотензину ІІ кандесартаном у хворих на гіпертонічну хворобу у поєднанні з цукровим діабетом 2 типу.

Продемонстровано можливість використання оцінки вмісту ТФР-₁ для діагностики гіпертрофії міокарда лівого шлуночка та виявлення ураження артеріальних судин у хворих на гіпертонічну хворобу у поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу; обґрунтована доцільність визначення варіабельності серцевого ритму для виявлення хворих з несприятливим прогнозом по відношенню до серцево-судинних ускладнень при поєднанні гіпертонічної хвороби та цукрового діабету 2-го типу; продемонстровано, що антигіпертензивна стратегія, яка ґрунтується на застосуванні антагоніста рецепторів до ангіотензину ІІ кандесартану, має суттєві переваги перед лікуванням інгібітором ангіотензинперетворюючого ферменту еналаприлом у зв'язку з більш оптимальним впливом на ураження органів-мішеней.