Профілактика перинатальної патології при аномаліях пологової діяльності на тлі плацентарної дисфункції

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 618.3-06.36:618.5-06:618.2-06

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Профілактика перинатальної патології при аномаліях пологової діяльності на тлі плацентарної дисфункції

14.01.01 - акушерство та гінекологія

Савіна Зоя Олександрівна

Одеса - 2009

Дисертація є рукописом.

Робота виконана в Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України

Науковий керівник Доктор медичних наук Горбунова Ольга Володимирівна, Національна медична академія післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика МОЗ України, асистент кафедри акушерства, гінекології та перинатології

Офіційні опоненти Доктор медичних наук, професор Лєуш Станіслав Сергійович, Національна медична академія післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика МОЗ України, професор кафедри акушерства та гінекології №1

Доктор медичних наук, доцент Шаповал Микола Виталійович, Одеський державний медичний університет МОЗ України, доцент кафедри акушерства та гінекології №2.

Захист відбудеться „_25_” листопада 2009 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.600.02 при Одеському державному медичному університеті МОЗ України (65082, м.Одеса, пров. Валіховський, 2)

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Одеського державного медичного університету МОЗ України (65082, м.Одеса, пров. Валіховський, 3)

Автореферат розісланий „_23_”__жовтня__2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

к.мед.н., доцент Стоєва Т.В.

вагітність аномалія пологовий плацентарний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми.

Патологія скоротливої діяльності матки є однією з головних проблем акушерства і служить основною причиною перинатальної патології і смертності. За даними різних авторів [В.В.Абрамченко, 1999; Б.М.Венцьківський, 2000], серед ускладнень пологового акту на долю аномалій пологової діяльності доводиться від 10 до 20%.

Патологія скоротливої діяльності матки може мати місце у всіх трьох періодах пологів і, зазвичай, виказує негативний вплив як на плід, так і на організм матері. Аномалії пологової діяльності викликають уповільнення процесів розкриття шийки матки, що призводить до затяжного перебігу пологів, підвищеної частоти акушерського травматизму матері і плода, а також порушення процесів відділення плаценти та патологічну крововтрату в послідовому і ранньому післяпологовому періодах [І.С.Сидорова, 2006]. Результати досліджень свідчать про те, що при аномальній пологовій діяльності значно знижується ефективність регуляторних впливів дихальної, серцево-судинної та нейрогуморальної систем матері на ритм серця плода, що сприяє зростанню вегетативної активації і збільшенню впливу симпатичного відділу вегетативної нервової системи. Внаслідок цього підвищується напруга вищих вегетативних центрів плода, знижується його антистресова стійкість і рівень захисно-пристосовних можливостей, що відображає здатність організму перенести пологовий стрес [Е.О.Чернуха, 2001].

Необхідно підкреслити, що аномальна пологова діяльність, звично, розвивається на тлі плацентарної дисфункції і незмінно супроводжується порушенням матково-плацентарного кровоплину. У свою чергу, це викликає зниження тонусу, зміну рухової активності, гіпоксію і (або) асфіксію плода (новонародженого), що і обумовлює вищезгадані ускладнення [В.Ф.Коколина, А.В.Картелишев, 2006].

Не дивлячись на значну кількість наукових досліджень у вітчизняній та зарубіжній літературі по проблемах плацентарної дисфункції і аномалій пологової діяльності, роботи, що знаходяться на стику цих двох важливих патологій, зустрічаються у поодиноких випадках і носять, досить часто, суперечливий характер. Разом з тим, не викликає сумнівів той факт, що найчастіше при розвитку аномалій пологової діяльності на тлі плацентарної дисфункції розвивається перинатальна патологія, а рівень плодових втрат у декілька разів перевищує середньостатистичні дані. Все вищезгадане свідчить про актуальність поставленого наукового завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Виконана науково-дослідна робота є фрагментом наукової роботи кафедри акушерства, гінекології та перинатології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика “Прогнозування, профілактика та реабілітація порушень репродуктивної функції жінок на сучасному етапі” (№ держреєстрації 0101U007154).

Мета роботи

Знизити частоту перинатальних втрат у жінок з аномаліями пологової діяльності на основі розробки і впровадження вдосконаленої лікувально-профілактичної методики.

Для реалізації даної мети було поставлено наступні завдання:

1. Дослідити особливості клінічного перебігу вагітності, пологів і стану новонародженого при аномаліях пологової діяльності, що виникли без і на тлі плацентарної дисфункції.

2. З'ясувати особливості формування та функціонального стану фетоплацентарного комплексу у жінок з подальшими аномаліями скоротливої діяльності матки.

3. Встановити взаємозв'язок між перинатальними наслідками розродження і функціональним станом фетоплацентарного комплексу у жінок з аномаліями пологової діяльності, які розвинулися без і на тлі плацентарної дисфункції.

4. Розробити й впровадити лікувально-профілактичні заходи з метою зменшення частоти перинатальної патології у жінок з аномаліями скоротливої діяльності матки на тлі плацентарної дисфункції.

Об'єкт дослідження - акушерські та перинатальні наслідки розродження у жінок з аномаліями скоротливої діяльності матки на тлі плацентарної дисфункції, та без неї.

Предмет дослідження - функціональний стан фетоплацентарного комплексу.

Методи дослідження - клінічні, кардіотокографічні, ехографічні, доплерометричні, ендокринологічні, морфологічні та статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів

Вперше встановлений характер клінічних, ехографічних, кардіотокографічних, ендокринологічних і морфологічних змін у жінок з аномаліями скоротливої діяльності матки, які розвинулися на тлі плацентарної дисфункції і без останньої.

Вперше розкриті наявні дані про патогенез аномалій пологової діяльності, що виникли на тлі плацентарної дисфункції.

Встановлений тісний взаємозвґязок між наявністю плацентарної дисфункції та подальшим розвитком аномалій пологової діяльності.

Вперше науково обгрунтована необхідність вдосконалення загальноприйнятих лікувально-профілактичних заходів за наявності плацентарної дисфункції шляхом застосування комплексної методики з використанням препаратів пірацетам та глутаргін за розробленими схемами.

Практичне значення

Визначені порівняльні аспекти клінічного перебігу вагітності, пологів і стану новонароджених при аномаліях пологової діяльності, які розвиваються без і на тлі плацентарної дисфункції. Запропоновані методи прогнозування перинатальної патології і аномалій пологової діяльності у жінок з плацентарною дисфункцією з використанням клінічних, функціональних і лабораторних методів дослідження. Розроблена і вдосконалена методика лікувально-профілактичних заходів щодо зниження частоти перинатальної патології у жінок з аномаліями скоротливої діяльності матки на тлі плацентарної дисфункції, яку було впроваджено в клінічну практику Київських пологових будинків №1, 4, 6 та 7.

Особистий внесок здобувача

Планування і проведення всіх досліджень виконане впродовж 2004 - 2007 рр. на базі Київського міського пологового будинку №1. Автором проведено обстеження 150 вагітних жінок, 120 з яких мали ті або інші аномалії пологової діяльності на тлі патології фетоплацентарного комплексу. Автором розроблені практичні рекомендації зі зниження частоти акушерських і перинатальних ускладнень у жінок з аномаліями пологової діяльності на тлі плацентарної дисфункції. Статистичну обробку отриманих результатів виконано безпосередньо автором.

Апробація результатів роботи.

Основні положення та висновки дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на пленумі й з'їзді асоціації акушер-гінекологів України (Львів, 2005; Донецьк, 2006), на засіданні асоціації акушерів-гінекологів Київської області (2006), на конференції молодих вчених НМАПО ім.. П.Л.Шупика (2005); на міжнародних школах-семінарах «Досягнення й перспективи перинатальної медицини» (Київ, 2006) і «Актуальні питання ендоскопії в гінекології» (Київ, 2006); на 1 спеціалізованій медичній виставці «Здоров'я жінки та дитини» (Київ, 2006), на 1 з'їзді перинатологів України (Київ, 2007), а також на засіданні проблемної комісії «Акушерство та гінекологія» НМАПО ім.П.Л.Шупика (2009).

Публікації

За темою кандидатської дисертації опубліковано 4 наукових роботи у часописах та збірниках, затверджених переліком ВАК України.

Обсяг та структура дисертації.

Дисертація викладена на 123 сторінках машинопису, складається зі вступу, огляду літератури, розділу матеріалів та методів дослідження, трьох розділів власних досліджень, аналізу й узагальнення результатів, висновків та списку використаних літературних джерел, який включає 134 вітчизняних та 68 іноземних джерел. Робота містить 27 таблиць та 6 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Відповідно до поставленої мети і завдань було обстежено 150 вагітних жінок, у 120 з яких були діагностовані аномалії пологової діяльності або плацентарна дисфункція, які були розділені на наступні групи:

І група - 30 жінок з аномаліями пологової діяльності без патології фетоплацентарного комплексу;

ІІ група - 30 жінок з аномаліями пологової діяльності на тлі плацентарної дисфункції;

ІІІ група - 30 жінок з плацентарною дисфункцією, що отримували загальноприйняті лікувально-діагностичні заходи;

IV група - 30 жінок з ПД, що отримували розроблений нами профілактичний комплекс.

Контрольну групу склали 30 жінок у віці від 18 до 30 років без акушерської і соматичної патології, яких було розроджено у термін пологів через природні пологові шляхи.

У комплекс загальноприйнятих лікувально-профілактичних заходів були включені препарати антиагрегантної дії (курантил, трентал), спазмолітики і токолітики (но-шпа, гініпрал), метаболічні препарати (вітаміни, антиоксиданти), рослинні адаптогени (екстракт валеріани, настоянка пустирника), препарати, що нормалізують метаболізм і білковий обмін (фолієва кислота, токоферолу ацетат, аскорбінова кислота, препарати заліза) [В.І.Кулаков, В.Н.Сєров, 2005].

Відмінними особливостями запропонованої методики є застосування пірацетама і глутаргіна за розробленими нами схемами. Початок корекції, що проводилась, співпадав з моментом встановлення діагнозу плацентарної дисфункції. Глутаргін включався до комплексу патогенетичної терапії і призначався по 10 мл 4% розчину 1 раз на добу на 200 мл 0,9% розчину хлористого натрію впродовж 5-7 діб, в залежності від клінічних проявів. Потім переходили на пероральний прийом Глутаргіну по 750 мг 2 рази на день протягом 7 діб.

Пірацетам призначався по 5 мл 20% розчину на 200 мл стерильного 0,9% розчину хлориду натрію і вводився внутрішньовенно крапельно 1 раз на добу. Інфузії проводили 3 - 4 дні, потім переходили на таблетований прийом препарату за наступною схемою: 400 мг пірацетаму 2 рази на добу протягом 7 днів.

Для проведення аналізу даних клініко-статистичних досліджень було розроблено «Карту індивідуального спостереження за вагітною», в якій, крім реєстрації даних про терміни перебування в стаціонарі і антропометричних показників, були внесені дані алергологічного, акушерського, гінекологічного, соматичного анамнезу, результати клінічного спостереження за перебігом вагітності, пологів, післяпологового періоду, станом новонароджених.

Аналіз репродуктивної функції передбачав вивчення особливостей становлення менструальної функції, кількість артифіційних та мимовільних абортів. Визначено частоту генітальної та екстрагенітальної патології. Спостереження за перебігом гестаційного періоду включало наявність інфекційних захворювань, гестозів, анемії вагітних, загрози переривання вагітності, стан фетоплацентарного комплексу, загострень соматичних захворювань.

Визначено показання щодо способу розродження жінок, враховані ускладнення перебігу пологів та післяпологового періоду. Здійснено порівняльну характеристику стану новонароджених в групах спостереження.

Діагностика передчасного розриву плодових оболонок здійснювалася за допомогою візуального огляду шийки матки в дзеркалах, а також за допомогою методики Л.С.Зейванг. Стан новонароджених оцінювали за шкалою Апгар на першій і п'ятій хвилинах життя. Оцінку фізичного розвитку дитини визначали за перцентильною шкалою на підставі трьох параметрів: маса, зріст і окружність голівки.

Ехоскопічні і доплерометричні дослідження проводилися за допомогою ультразвукового апарату «Medison 8000». Фетометрія проводилася конвектним датчиком 5,0 Мгц за загальноприйнятою методикою. Інтерпретація даних фетометрії і передбачуваної маси плода проводилася з урахуванням нормативних показників і перцентильных кривих для нашого регіону. Передбачувана маса плода розраховувалася за формулою F.Hadlock (1984г.).

Структуру плаценти визначали за одним із показників ступеня зрілості плаценти (СЗП), яку виявляли на основі класифікації за методикою P.A.Grannum.

Оцінка стану плода проводилася з урахуванням біофізичного профілю за методикою F.A.Manning згідно з клінічними протоколами МОЗ. Доплерометричні дослідження кровоплину у функціональній системі «мати-плацента-плід» проводилися на ультразвуковому апараті «Medison 8000», який дозволяє отримати зображення досліджуваної судини з подальшою реєстрацією доплерограм. При цьому використовувався комбінований трансдюсер з частотою 5,0 Мгц, що працює в імпульсному режимі і частотний фільтр на рівні 100 Гц. Використовували якісну оцінку кривих швидкостей кровоплину (КШК), в якій основне значення надавалося співвідношенню між швидкостями кровоплину під час різних фаз серцевого циклу. Досліджували індекс резистентності (ІР) і систоло-діастолічне співвідношення (СДС).

Оцінку стану плода і скоротливої активності матки під час вагітності і в пологах проводили за допомогою кардіотокографічних досліджень на фетальных моніторах «Hewlett Packard 8040 A», «Corometrics 170 Series», «Huntleigh BD 4000», «Hewlett Packard 50 A».

Дослідження ендокринологічного статусу включало в себе визначення радіоімунологічним методом змісту естріолу (Е), прогестерону (ПГ), кортизолу (К), хоріонічного гонадотропіну (ХГ) та плацентарного лактогену (ПЛ).

При статистичній обробці результатів використовувалися загальноприйняті методи параметричного і непараметричного аналізів, що включають середнє арифметичне, стандартні відхилення (SD), критерій Стґюдента, кореляційний аналіз з обчисленням коефіцієнта рангової кореляції Спірмена. За допомогою таблиці Стґюдента за числом ступенів свободи (П=П1+П2-2) оцінювали вірогідність (р) достовірності різниці порівнювальних величин (М1 та М2). Достовірною вважали різницю, починаючи із значення р<0,05, тобто коли вірогідність відмінності більше 95% (при р<0,01 вірогідність складає 99%, при р<0,001 - 99,9%).

Обчислення всіх статистичних параметрів і обробка отриманих результатів проводилися автором дослідження на персональному комп'ютері «Pentium 4» з використанням програми «Microsoft Office Excel 2003».

Результати досліджень та їх обговорення. Результати проведених досліджень свідчать про те, що вік обстежуваних пацієнток коливався в межах від 17 до 41 року і склав в контрольній групі 23,4±1,7 років, а в чотирьох основних групах був вищим, і істотно по цих групах не відрізнявся - 25,3±2,5 років (р<0,05).

Як свідчать результати вивчення репродуктивного анамнезу, 14 (46,7%) жінок контрольної групи були першовагітними. Приблизно така ж картина була зареєстрована в інших досліджуваних групах. Так, кількість першовагітних в 1 групі склала 14 (46,7%) жінок, в 2 - 12 (40,0%), в 3 - 13 (43,3%), а в 4 ця цифра досягла 15 (50,0%). Високий рівень артифіційних абортів спостережено в 1 (11 жінок), 2 (9) і 4 (10) досліджуваних групах (36,7%, 30,0% і 33,3% відповідно). Найбільша кількість мимовільних абортів була зафіксована також в 1 (4 жінки), 2 (3) і 4 (3) групах (13,3%, 10,0% і 10,0% відповідно) в порівнянні з 2 (6,7%) в 3 досліджуваній групі. Найбільша кількість повторнонароджуючих спостерігалася в 2 групі - 13 жінок (43,4%), причому 2 (6,7%) з них припало на частку передчасних пологів.

Обтяжений алергологічний анамнез в контрольній групі склав 20,0%, в 1 групі -13,3% (4), у 2 - 20,0 % (6), у 3 - 23,3% (7), і в 4 -16,7% (5), причому в 53,3% (16) випадків алергічні реакції у вагітних спостерігалися при застосуванні антибактеріальних препаратів.

Окрім репродуктивного анамнезу, істотне значення в клінічному перебігу вагітності і пологів має фонова генітальна та екстрагенітальна патологія.

При аналізі анамнестичних даних у обстежених жінок приймалися до уваги всі перенесені захворювання. Звертала на себе увагу висока частота інфекційних і запальних захворювань в основній групі - 25 випадікв (83,3%) порівняно з контрольною - 12 (40,0%). Найчастіше траплялися такі дитячі інфекційні захворювання, як кір (в 1 групі - у 20 жінок (66,7%), в 2 групі - у 23 (76,7%), в 3 групі - у 24 (80,0%), та в 4 групі - у 23 (76,7%) жінок), епідемічний паротит (в 1 групі - у 14 (46,7%), в 2 групі - у 19 (63,3%), в 3 групі - у 15(50,0%), в 4 групі - у 16 жінок (53,3%)), вітряна віспа (в 1 групі - у 14 (46,7%), в 2 групі - у 16 (53,3%), в 3 групі - у 18 (60,0%), в 4 групі - у 16 (53,3%) вагітних), скарлатина (в 1 групі - у 5 (16,7%), в 2 групі - у 4 (13,3%), в 3 групі - у 6 вагітних (20,0%), в 4 групі - у 4 жінок (13,3%)), причому у більшості пацієнток в анамнезі перенесено не одне, а декілька захворювань.

Серед основних варіантів супутньої екстрагенітальної патології звертає на себе увагу найбільш високий рівень захворювань щитоподібної залози (в 1 групі - 11 (36,7%), в 2 групі - 13 (43,3%), в 3 групі - 9 (30,0%), в 4 групі - 9 випадків (30,0%), шлунково-кишкового тракту (1, 3 та 4 групи - по 6 (20,0%), в 2 групі - 8 (26,7%), і серцево-судинної системи ( 1 та 4 групи - по 7 (23,3%), 2 - 9 (30,0%), і 3 - 6 випадків (20,0%)). Решта нозологічних форм екстрагенітальної патології в досліджуваних групах вагітних зустрічалася у поодиноких випадках.

Аналіз менструальної функції показав, що вік дівчат при появі менархе у всіх досліджуваних групах коливався від 11 до 16 років і в середньому склав 12±1,1 років. Тривалість менструального циклу коливалася від 26 до 35 днів і в середньому склала 28,9±2,7 днів в основних групах спостереження.

Заслуговує уваги фонова генітальна патологія. Серед гінекологічних захворювань в анамнезі жінок в основній групі слід зазначити наступні:

- запальні захворювання придатків матки (в 1 та 4 групах - по 7 випадків (23,3%), в 2 групі - 8 (26,7%), у 3 групі - 5 (16,7%));

- порушення менструального циклу (1 та 3 групи - по 3 випадки (10,0%), 2 група - 7 (23,3%), 4 група - 2 (6,7%));

- патологічні зміни шийки матки:

1.Ектопія циліндричного епітелію (в 1 групі - 4 (13,3%), 2 і 4 групи - по 2 (6,7%), у 3 групі - 1 випадок (3,3%));

2.Рубцева деформація шийки матки після перенесених оперативних втручань і травм шийки матки в результаті попередніх пологів (в 1 групі - 8 (26,7%), в 2 групі - 9 (30,0%), в 3 і 4 групах - по 4 (13,3%));

3.Дисплазії епітелію шийки матки (1 і 2 групи - по 2 (6,7%), в 3 і 4 групах дисплазій не було);

4.Цервіцит (у 1 і в 2 групах не спостерігався, в 3 групі припав на частку 4 вагітних (13,3%), в 4 групі - 3 (10,0%)).

Таким чином, як показали результати проведеної клінічної характеристики обстежуваних жінок, всі групи були підібрані відповідно до мети і завдань справжнього наукового дослідження, дотримуючись принципів рандомізації.

Аналізуючи основні особливості клінічного перебігу вагітності у жінок контрольної і основної груп слід відзначити, що перебіг першої половини вагітності у них з істотно відрізнявся. Якщо в контрольній групі обстежених ускладнення вагітності зустрічалися у поодиноких випадках і лише на частку анемій прийшлося 23,3% (7випадків), то у жінок основної групи відмінності були більш численними. Так, в групах вагітних з аномаліями пологової діяльності на тлі ПД і без такої, в структурі ускладнень першої половини вагітності переважали анемії (в 1 групі - 14 (46,7%), в 2 групі - 13 (43,3%) і загроза переривання вагітності (в 1 групі - 13 (43,3%), в 2 групі - 17 (56,7%)). У третій і четвертій досліджуваних групах переважали захворювання запального характеру: загострення урогенітальної інфекції (в 3 групі - 9 (30,0%), в 4 групі - 8 (26,8%)), бактерійний вагіноз (3 група - 9 (30,0%), 4 - 10 (33,3%) вагітних) та респіраторно-вірусна інфекція (в 1 групі - 8 (26,7%), в 2 групі - 11 (36,7%)). Також слід звернути увагу на високу частоту анемій в цих групах вагітних (в 3 групі -19 випадків (63,3%), в 4 - 12 (40,0%)).

Після 20 тижнів вагітності основним ускладненням у жінок контрольної групи були поодинокі випадки гестаційної анемії - 3, що склало 10,0%. У пацієнток з аномаліями пологової діяльності (1 та 2 досліджувані групи) акушерські ускладнення формувалися в основному на тлі загрози передчасних пологів (7 (23,3%) - в 1 групі, 8 (26,7%) - в 2 групі), і гестаційної анемії (в 1 групі - 12 жінок (40,0%), в 2 групі - 13 (43,3%)). Також в другій досліджуваній групі слід звернути увагу на достатньо високий рівень прееклампсій (7 випадків (23,3%)) та респіраторно-вірусних інфекцій (8 (26,7%)). Перебіг другої половини вагітності 3 і 4 груп пацієнток найчастіше ускладнювався прееклампсією різного ступеня важкості (3 група - 9 (30,0%), з них прееклампсія легкого ступеня зустрічалася в 55,6% випадків, середнього ступеня - в 33,3%, і важкого - в 11,1%; в 4 групі - 8 (26,7%), з них в 75% випадків спостерігалася прееклампсія легкого ступеня важкості, в 12,5% - середнього, і в 12,5% - важкого ступеня), респіраторно-вірусними інфекціями (3 група - 8 (26,7%), в 4 групі - 7 випадків (23,3%)), загостреннями інфекцій урогенітального тракту (3 група - 5 (16,7%), в 4 групі - 6 випадків (20,0%)). Також слід зазначити високу частоту гестаційних анемій в 3 та 4 досліджуваних групах (17 (56,7%) і 19 (63,3%) відповідно), і порушень мікробіоценозу піхви (по 8 (26,7%) в кожній з вказаних груп). Зі всього вищевикладеного виходить, що на долю захворювань запального характеру в кожній з досліджуваних груп доводиться по 70,0%.

Отримані результати вказують на високу частоту негативних чинників, що сприяють виникненню плацентарної дисфункції і розвитку перинатальних ускладнень.

Особливий інтерес викликають дані про структуру плацентарної дисфункції, що ускладнює перебіг вагітності пацієнток другої, третьої і четвертої груп в 100,0% випадків. Отримані результати свідчать про те, що в структурі ПД переважала компенсована її форма, причому найбільша частота останньої (90,0% випадків) спостерігалася в 4 групі вагітних, де для поліпшення кровоплину в системі мати-плацента-плід використовували розроблений нами профілактичний комплекс. У 1 та 2 досліджуваних групах ця цифра склала 70,0% (21 випадок ) та 73,3% (22) відповідно. Щодо декомпенсації плацентарної дисфункції, то найбільшим цей показник був в групі жінок з аномаліями скоротливої діяльності матки в пологах на тлі ПД - 20,0% (6), а найменшим - 1 (3,3%) - в 4 досліджуваній групі. В 3 групі кількість декомпенсацій ПД дорівнювала 3 (10,0%).

Підтвердженням перерахованих вище особливостей клінічного перебігу гестаційного періоду є високий рівень різних ускладнень під час пологів, причому всі ці ускладнення є взаємозалежними.

Безперечним інтересом є частота і структура аномалій пологової діяльності у всіх досліджуваних групах вагітних. У першій і другій основних групах всі без виключення вагітні мали той, або інший вид аномалій пологової діяльності: первинна слабкість частіше зустрічалася в другій групі жінок - у 11 (36,7%), тоді як в першій ця патологія зустрічалася у 5 випадках (16,7%); вторинна слабкість, навпаки, переважала в першій групі вагітних (в 1 групі - 14 (46,7%), в 2 групі - 6 (20,0%)). Стрімких пологів в другій групі не спостерігалося, а в першій - їх кількість склала 4 (13,3%). Звертає на себе увагу високий відсоток дискоординованої пологової діяльності в обох досліджуваних групах, причому в групі вагітних з аномаліями пологової діяльності на тлі ПД цей показник практично в два рази вище (в 1 групі - 23,3% (7), в 2 групі - 43,3% (13)).

У третій і четвертій групах вагітних частота аномалій пологової діяльності склала 56,7% (17) і 26,7% (8) відповідно. Структура АПД була наступною: первинна слабкість в 3 групі зустрічалася в 17,6% від загальної кількості жінок (3 випадки), в 4 групі - в 25,0% (2 випадки); вторинна слабкість в обох групах зустрічалася в 4 випадках, що склало по 13,3% від загальної кількості жінок в кожній групі, та 23,5% і 50,0% відповідно від загальної кількості аномалій пологової діяльності в третій і четвертій групах. Найбільша кількість дискоординацій пологової діяльності - 9 (30,0%) - прийшлася на 3 досліджувану групу, що склало 52,9% від загальної кількості АПД в цієї групі, і 30,0% від загального кількості досліджуваних жінок. В 4 групі був всього один випадок (3,3%) дискоординації, що склало 12,5% від загального числа АПД в цій групі. По одному випадку (3,3%) стрімких пологів спостерігалося в кожній з груп, що склало 5,8% і 12,5% відповідно від загального кількості АПД.

Передчасний розрив плодових оболонок (ПРПО) найчастіше спостерігався в першій і другій основних групах (в 1 групі - 40,0% (12), в 2 групі - 53,3% (16)). Висока частота ПРПО в цих групах жінок підтверджує той факт, що порушення скоротливої діяльності матки найчастіше виникають на тлі даної патології, особливо у поєднанні з плацентарною дисфункцією. Найменша частота ПРПО довелася на четвертую групу вагітних - 5 (16,7%), а в третій групі ця цифра дорівнювала 9 (30,0%).

Дуже показовою в цьому ж відношенні, на нашу думку, є тривалість безводного періоду в контрольній та основних групах. У жінок контрольної групи переважав показник «до 6 годин» (26 вагітних - 86,7%). У 1 групі така тривалість безводного проміжку була зафіксована в 7 випадках (23,3%), і лише в 3 (10,0%) - в другій групі. Також треба відзначити, що в другій групі вагітних в 19 випадках тривалість безводного періоду склала більше 12 годин (63,3%), що очевидно набагато вище, ніж в решті груп жінок (у 1 групі - 12 (40,0%), в контрольній групі випадків безводного періоду, що перевищує 12 годин, не було). Тривалість безводного періоду «від 6 до 12 годин» склала: в 1 групі - у 11 жінок (36,7%), в 2 групі - 8 (26,7%), та в контрольній групі - 4 (13,3%).

У групі вагітних з плацентарною дисфункцією, які лікувалися за розробленою нами методикою, цей показник також був найвищим і склав 56,7% (17 випадків). Найменшим цей показник був в групі пацієнток, що отримували загальноприйняті заходи для лікування ПД - 20,0% (6). Тривалість безводного періоду «від 6 до 12 годин» спостерігалася в 3 групі в 13 випадках (43,3%), в 2 групі - в 10 (33,3%), та в контрольній групі досліджуваних жінок в 4 випадках (13,3%). Найбільша тривалість безводного проміжку - більше 12 годин - у 11 випадках спостерігалася в 3 групі (36,7%), в порівнянні з 3 випадками в 4 групі спостережень (10,0%).

З усього вищезазначеного очевидно, що найбільша тривалість безводного проміжку спостерігається у групі жінок з аномаліями пологових сил на тлі патології фетоплацентарного комплексу.

Враховуючи високий рівень різних ускладнень при розродженні, нами проаналізована частота оперативних втручань в пологах у жінок всіх груп, а також структура показів до абдомінального розродження.

У контрольній групі породіль оперативних втручань не було.

Картина пологовикликання і пологостимуляції в основних групах була наступною: пологовикликання в 1 групі проведено в 4 випадках (13,3%), в 2 групі - в 5 (16,7%); частота пологостимуляції, проведених зогляду на слабкість пологової діяльності, була значно вища і склала 63,3% (19 випадків) в 1 досліджуваній групі і 56,7% (17) - в 2. Невеликий відсоток пологовикликання на тлі достатньо високих цифр передчасного розриву плодових оболонок в обох групах обгрунтовується нашою вичікувальною тактикою ведення даного контингенту вагітних. Ми вважаємо за доцільне чекати розвитку спонтанної пологової діяльності при ПРПО та приступати до пологозбудження утеротоніками лише при наявності зрілої шийки матки (7 і більше балів за шкалою Бішопа).

Також необхідно відзначити відсутність пологовикликань в 4 групі в порівнянні з 2 (6,7%) в 3й, незначне зменшення кількості пологостимуляцій - з 7 випадків в 3 групі (23,3%) до 6 в четвертій (20,0%), і основне - зменшення кількості кесаревих розтинів в 2 рази (3 група - 10 випадків (33,3%), в 4 групі - 5 (16,7%)), а також відсутність операцій накладення акушерських щипців. Частота операції кесарева розтину в 1 групі склала 20,0% (6 випадків), тоді як в групі жінок з аномаліями пологової діяльності на тлі ПД ця цифра була більш ніж в 2 рази вище - 46,7% (14 випадків). У другій групі жінок вакуум-екстракція застосовувалася в 4 випадках, в першій ця цифра дорівнювала 2. У всіх випадках вакуум-екстракція застосовувалася з приводу показань з боку плода, а саме з причини гострого дистресу. Також слід зазначити один випадок (3,3%) накладення акушерських щипців з приводу гострого дистресу плода в другій досліджуваній групі.

У структурі показань до кесарева розтину явно переважає гострий дистрес плода (в 1 групі - 33,3% (4 випадки), в 2 групі - 43,3% (13)) та АПД, що не піддаються медикаментозній терапії (в 1 групі - 10 випадків (33,3%), в 2 групі - 13 (43,3%)). Серед аномалій пологової діяльності в структурі показань у другій досліджуваній групі на першому місці стоїть дискоординація пологової діяльності, що не піддається консервативному лікуванню - 50,0% (15 випадків), на другому - стійка первинна слабкість пологової діяльності - 33,3% (10 випадків), на третьому - стійка вторинна слабкість -16,7% (5 випадків). У першій групі мали місце два випадки АПД, і в обох з них кесаревий розтин було проведено з приводу відсутності ефекту в лікуванні дискоординації. У пацієнток 3 групи гострий дистрес плода був показанням до абдомінального розродження у 15 випадках (50%), в порівнянні з 12 (40,0%) в 4 досліджуваній групі. На долю аномалій пологової діяльності, що не піддаються медикаментозному лікуванню, в 3 групі припадає 50,0% (15 випадків), в 4 - 40,0% (12 випадків).

Частота різних післяпологових ускладнень значно вища у пацієнток 2 групи, в основному за рахунок порушень скоротливої активності матки: частота субінволюцій в першій групі склала 10,0% (3), в другій - 6,7% (2); лохіометра в другій досліджуваній групі зафіксована в 2 випадках (6,7%), в першій - в одному (3,3%). Також в 2 групі спостерігалося по одному випадку (3,3%) ранньої і пізньої післяпологової кровотечі, а в 1 групі зафіксований 1 випадок (3,3%) патологічної крововтрати в ранньому післяпологовому періоді. Лактостаз і метроендометрит спостерігався у 1 породіллі в другій групі жінок, в першій групі досліджень ця патологія не зустрічалася. Випадків генералізованої післяпологової інфекції у пацієнток всіх груп не спостерігалося. Завдяки істотному зниженню частоти аномалій пологової діяльності і кесаревих розтинів в четвертій досліджуваній групі звертає на себе увагу факт зменшення рівня післяпологових ускладнень: частота субінволюцій матки в 3 групі склала 10,0%, в порівнянні з 3,3% в 4 групі; такі ж цифри спостерігалися і у випадках лохіометри. В обох групах має місце висока частота анемій: у третій - 5 випадків (16,7%), в четвертій - 3 (10,0%). У поодиноких випадках в третій досліджуваній групі спостерігалися такі післяпологові ускладнення, як лактостаз - 2 (6,7%), метро ендометрит - 1 (3,3%), а також кровотечі в ранньому і пізньому післяпологовому періодах (по 1 випадку відповідно), тоді як в четвертій досліджуваній групі ці ускладнення не спостерігалися взагалі.

Вагітність у всіх групах спостережень закінчилася народженням 150 дітей. У першій групі перинатальні втрати були в 1 випадку (33,3‰) - дитина померла на 3 добу від поліорганної недостатності внаслідок гострого дистресу в пологах, в другій групі були три випадки перинатальної смертності, що склало 100,0‰ (в одному випадку дитина загинула інтранатально унаслідок декомпенсації ПД на тлі справжнього вузла пуповини; у двох випадках була зафіксована рання неонатальна загибель плодів: внаслідок внутрішньоутробного інфікування та вроджених вад розвитку плода).

Сумарні перинатальні втрати на тлі запропонованої нами методики склали 33,3‰ (4 група - 1 випадок), порівняно з 100‰ на тлі загальноприйнятих профілактичних заходів (3 група - 3 випадки).

Безумовно, одним з найбільш інформативних критеріїв ефективності запропонованої нами методики є перинатальні результати розродження. При аналізі стану дітей при народженні звертає на себе увагу висока частота дистресу (оцінка за шкалою Апгар менше 7 балів) в другій групі спостережень - 8 (26,7%), в порівнянні з 5 (16,7%) в першій, а також значна кількість - 53,3% (16) - дітей, що народилися з низькою масою тіла, що більш ніж в 5 разів вище, ніж в першій досліджуваній групі. Оцінка за шкалою Апгар менше 7 балів в 3 групі вагітних спостерігалася в 7 випадках (23,3%), в 4 - в 3 (10,0%), і лише в 2 випадках (6,7%) так були оцінені діти в контрольній групі. Хочеться відзначити значну різницю в кількості дітей із ЗРП в обох групах: 10 дітей в 3 групі (33,3%), в порівнянні з 4 в четвертій (13,3%). У контрольній групі випадків затримки розвитку не спостерігалося (табл. 1).

Таблиця 1. Перинатальні наслідки розродження

Показники	Групи спостереження
	3 група n=30	4 група n=30	Контрольна група, n=30
Середня маса тіла новонароджених, г	3115±151,2 г	3290±123,7 г	3357±114,5 г
Оцінка за шкалою Апгар<7 балів %	23,3% (7)	10,0% (3)	6,7% (2)
ЗРП %	33,3% (10)	13,3% (4)	__

Оцінюючи клінічний перебіг неонатального періоду, необхідно виділити високу частоту гіпоксично-ішемічного ураження центральної нервової системи в основних групах (в 1 групі - 7 (23,3%), у 2 - 14 (46,7%)) і синдрому дихальних розладів (в 1 групі - 3 (10,0%), в 2 групі - 7 (23,3%)). Також в другій групі спостережень відмічалася висока частота геморагічного синдрому новонароджених - 5 (16,7%), в порівнянні з першою групою, в якій дана патологія спостерігалася у 1 дитини. Частота гіпербілірубінемій розподілилася таким чином: 2 (6,7%) в 1 групі, 3 (10,0%) - в 2 групі, і найменша кількість - 1 (3,3%) - в контрольній групі спостережень. У 5 випадках (16,7%) в групі вагітних з аномаліями пологової діяльності на тлі ПД відбулася реалізація внутрішньоутробного інфікування, тоді як в групі з тією ж патологією, але без ПД, ця цифра дорівнює 1 (3,3%). Звертає на себе увагу зменшення кількості патологічних станів у групі вагітних, де з метою корекції ПД використовувалася запропонована нами методика. Перш за все, слід зазначити зниження гіпоксично-ішемічного ураження центральної нервової системи (5 (16,7%) в 4 групі, в порівнянні з 11 (36,7%) в 3 групі), синдрому дихальних розладів (7 (23,3%) в 3 групі, і 2 (6,7%) в 4 групі), гіпербілірубінемії різної етіології (5 (16,7%) і 2 (6,7%) відповідно). Частота геморагічного синдрому новонароджених склала 16,7% (5) в третій досліджуваній групі, і 6,7% (2) - в четвертій. Реалізація внутрішньоутробного інфікування відбулася в 2 випадках (6,7%) в четвертій групі вагітних, що практично в 4 рази менше, ніж в третій - 23,3% (7), де з метою корекції ПД пацієнтки приймали загальноприйняті лікувально-профілактичні заходи (табл. 2).

Таблиця 2. Перебіг неонатального періоду

Показники	Групи спостережень
	3 група n=30	4 група n=30	Контрольна група, n=30
Реалізація внутрішньоутробного інфікування	23,3% (7)	6,7% (5)	__
Гіпоксично-ішемічне ураження ЦНС	36,7% (11)	16,7% (5)	__
Синдром дихальних розладів	23,3% (7)	6,7% (2)	__
Геморагічний синдром новонароджених	16,7% (5)	3,3% (1)	__
Гіпербілірубінемія	16,7% (5)	6,7% (2)	3,3% (1)

Таким чином, як показали результати проведених клінічних досліджень, пацієнтки з аномаліями пологової діяльності на тлі плацентарної дисфункції складають групу високого ризику по розвитку перинатальної патології, при цьому істотне значення має фоновий стан вагітної, особливо в плані наявності плацентарної дисфункції. Використання глутаргіну і пірацетаму у жінок з аномаліями пологових сил на тлі плацентарної дисфункції дозволяє істотно знизити частоту перинатальної патології, в основному, за рахунок зниження частоти дистресу плода. Для глибшого розуміння змін, що відбуваються, нами була проведена оцінка функціонального стану фетоплацентарного комплексу.

У другій групі вагітних діагностована асиметрична форма ЗРП (невідповідність розмірів головки плода, трубчастих кісток і окружності живота) в 16 випадках (53,3%), в той час, як в першій цей показник значно нижчий - 3 (10,0%). Істотні розбіжності між групами були відмічені і при оцінці серцевої діяльності плода. Якщо брадикардія в першій групі спостерігалася тільки в 1 випадку (3,3%), то в другій групі - в кожному п'ятому випадку (16,7%). Аналогічну закономірність було виявлено і при аналізі частоти тахікардії (в 1 групі - у 2 випадках (6,7%), в 2 групі - у 11 (36,7%)). Субкомпенсовані дихальні рухи плода (1 або більш за епізоди тривалістю 30 - 59 сек; нормальна форма і частота в межах 45 - 60 за хвилину) діагностовані в 1 групі в 2, в другій - в 4 випадках. Декомпенсовані дихальні рухи плода (1 і більше епізодів тривалістю 30 - 59 сек з частотою більше 60/хв) були відсутні у пацієнток з аномаліями пологової діяльності без плацентарної дисфункції, а за її наявності мали місце в 2 випадках (6,7%). Субкомпенсована рухова активність плода (1 епізод генералізованих рухів з декількома епізодами ізольованих рухів) спостерігалася в 1 групі в 3 випадках (10,0%), в другій - в 7 (23,3%). Декомпенсована рухова активність плода (неврегульованого і хаотичного руху) були діагностовані тільки у пацієнток з аномаліями пологової діяльності на тлі плацентарної дисфункції в 3 випадках (10,0%). Порушений тонус плода (неповне повернення в процесі руху в первинне положення згинання) зустрічався в першій групі в 1 випадку (3,3%), а в другій - в 5 разів більше (16,7%). Результати проведених ехографічних досліджень дозволяють пояснити встановлені вище розбіжності в клінічному перебігу аномалій пологової діяльності у пацієнток з плацентарною дисфункцією та без неї, особливо в плані наявності декомпенсованих форм дихальних рухів плода, його рухової активності і порушеного тонусу. Завдяки використанню розробленого нами лікувально-профілактичного комплексу до моменту розродження нам вдалося зменшити частоту бради - (з 16,7% до 3,3%) і тахікардії (з 33,3% до 6,7%); усунути декомпенсацію дихальних рухів плода і його рухової активності; а також знизити порушення тонусу плода з 13,3% до 3,3%. Крім того, слід зазначити істотну різницю в частоті асиметричної форми ЗРП в основних групах: 33,3% в третій (10 випадків), і 13,3% (4) в четвертій. Таким чином очевидно, що завдяки запропонованій нами методиці, вдалося знизити частоту затримки зростання плода майже в 2,5 рази.

При оцінці безпосередньо структури плаценти визначені два варіанти патологічних змін: дозрівання випереджає термін гестації на 1 позицію за наявності патології міометрія в зоні плацентації (в 1 групі - у 2 випадках (6,7%), в 2 групі - у 11 (36,7%)) і поєднання гіпо- або гіперплазії плаценти з передчасним дозріванням (в 1 групі - 1 (3,3%), в 2 групі - 5 випадків (16,7%)). Аналогічна закономірність спостерігалася і при оцінці об'єму навколоплідних вод: як багатоводдя (в 1 групі - 6,7% (2), в 2 групі - 26,7% (8)), так і маловоддя (в 1 групі - 1 (3,3%), в 2 групі - 6 (20,0%)) набагато частіше зустрічалися в групі жінок з аномаліями пологової діяльності на тлі ПД.

Результати проведених доплерометричних досліджень свідчать про відсутність достовірних розбіжностей між контрольною групою і 1 групою жінок за всіма параметрами (р>0,05). Порівняно з цим, у пацієнток з аномаліями пологової діяльності на тлі плацентарної дисфункції відмічалося достовірне збільшення показників кровоплину в артерії пуповини (СДС КШК - до 3,2±0,4 і ІР - до 0,89±0,07; р<0,05) і в маткових артеріях (СДС КШК - до 2,7±0,2 і ІР - до 0,78±0,03; р<0,05) на тлі одночасного зниження показників кровоплину в середньомозковій артерії плода (СДС КШК - до 3,7±0,2 і ІР - до 0,4±0,02; р<0,05).

Результати проведених досліджень вказують на відсутність достовірних відмінностей з боку всіх ендокринологічних показників між контрольною і першою групами пацієнток (р>0,05). На відміну від цього, у жінок з аномаліями пологової діяльності на тлі ПД (при доношеній вагітності), має місце достовірне зниження показників вмісту естріолу (до 35,6±2.7, р<0,001); прогестерону (до 503,5±13,7, р<0,05); хоріонічного гонадотропіну (до 298,3±21,3, р<0,05) та плацентарного лактогену (до 211,5±11,9, р<0,05) при одночасному збільшенні рівня кортизолу (822,1±18,7, р<0,01). При вивченні основних доплерометричних і ендокринологічних показників в 3 та 4 досліджуваних групах, очевидне зниження частоти плацентарної дисфункції при використанні запропонованої нами методики.

Таким чином, функціональний стан фетоплацентарного комплексу у жінок з аномаліями пологової діяльності на тлі плацентарної дисфункції характеризується високим рівнем порушення функціонального стану плода, плаценти і об'єму навколоплідних вод на тлі виражених гемодинамічних і ендокринологічних порушень, переважно компенсованого і субкомпенсованого характеру, але в деяких випадках і декомпенсованими змінами, що призводить до високої частоти оперативних розроджень.

На підставі даних доплерометричних, ехографічних, ендокринологічних і лабораторних методів дослідження, розроблений нами лікувально-профілактичний комплекс з використанням препаратів Глутаргін і Пірацетам дає можливість провести ефективну корекцію порушень в системі мати-плацента-плід, що сприяє зниженню частоти перинатальної патології в даній групі високого ризику. Отримані результати дають нам вагомі підстави рекомендувати дану методику для широкого використання в практичній охороні здоров'я.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі щодо пошуку шляхів оптимізації профілактики перинатальної патології. На основі комплексного клінічно-статистичного та клінічно-функціонального дослідження визначені особливості перебігу вагітності та пологів, формування перинатальної патології у жінок з аномаліями пологової діяльності на тлі плацентарної дисфункції, запропоновано удосконалену методику лікувально-профілактичних заходів.

1. Клінічний перебіг вагітності у жінок з аномаліями пологової діяльності на тлі плацентарної дисфункції характеризується високою частотою загрози переривання вагітності - 56,7% (17), анемій вагітних - 43,3% (13), загрози передчасних пологів - 26,7% (8), респіраторно-вірусних інфекційних захворювань - 26,7% (8) та прееклампсій різного ступеня важкості - 23,3% (7). В структурі плацентарної дисфункції переважає компенсована її форма (70,0%), у порівнянні із субкомпенсованою (10,0%) та декомпенсованою (20,0%).

2. При розродженні жінок з аномаліями пологової діяльності на тлі плацентарної дисфункції має місце високий рівень передчасного розриву плодових оболонок - 53,3% (16), при цьому у 63,3% випадків (19) тривалість безводного проміжку складає більш, ніж 12 годин. У структурі порушень скоротливої діяльності матки на тлі патології фетоплацентарного комплексу переважає слабкість пологової діяльності - 56,7% (у 11 (36,7%) - первинна, у 6 (20,0%) - вторинна). Частота дискоординації пологової діяльності складає 43,3% (13 випадків).

3. Розродження жінок з аномаліями пологової діяльності на тлі плацентарної дисфункції супроводжується високою частотою пологовикликань та пологостимуляцій - 73,4% (22), кесаревих розтинів - 46,7% (14), вакуум-екстракцій - 13,3% (4) та накладання акушерських щипців - 6,7% (2). У структурі показань до кесаревого розтину переважає дистрес плода (42,9%) та аномалії пологової діяльності, що не піддаються медикаментозній корекції (42,9%).

4. Перинатальні наслідки розродження жінок з аномаліями пологової діяльності на тлі плацентарної дисфункції характеризуються високою частотою народження дітей з оцінкою за шкалою Апгар 7 балів і нижче - 26,7% (8), а також дітей з затримкою росту - 53,3% (16). У неонатальному періоді має місце значна кількість гіпоксично-ішемічних уражень ЦНС - 46,7% (14), синдрому дихальних розладів - 23,3% (7), внутрішньоутробного інфікування - 16,7% (5), гіпербілірубінемій - 10,0% (3) та геморагічного синдрому новонароджених - 16,7% (5), а загальні перинатальні втрати складають 100,0‰.

5. Функціональний стан фетоплацентарного комплексу у жінок з аномаліями скоротливої діяльності матки на тлі плацентарної дисфункції характеризується високим рівнем порушень функціонального стану плода (у 53,3% (16) - порушення серцевої діяльності, у 33,3% (10) - порушення рухової активності, у 16,7% (5) - порушення тонусу плода), плаценти - 53,3% (16) та об'єму навколоплідних вод - 46,7% (14) на тлі значних гемодинамічних (збільшення показників кровоплину в артерії пуповини та в маткових артеріях на тлі одночасного зниження показників кровоплину в середньомозковій артерії плода) та ендокринологічних порушень (зменшення кількості естріолу, прогестерону, хоріонічного гонадотропіну та плацентарного лактогену на тлі збільшення кількості кортизолу (при терміні вагітності понад 37 тижнів)).

6. Використання комбінації глутаргіна та пірацетама у жінок з аномаліями пологової діяльності на тлі плацентарної дисфункції дозволяє знизити частоту передчасного розриву плодових оболонок у 1,8 рази, аномалій пологової діяльності - у 2,1 рази, пологозбуджень та пологостимуляцій - у 1,5 рази, кесаревих розтинів - у 2,0 рази, дистресу плода - у 2,3 рази, синдрому дихальних розладів - у 3,4 рази, та перинатальних втрат, відповідно, у 3 рази.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Жінок з аномаліями скоротливої діяльності матки на тлі плацентарної дисфункції має бути віднесено до групи високого ризику щодо розвитку акушерської та перинатальної патології.

2. З метою зниження частоти акушерських та перинатальних ускладнень у жінок з аномаліями пологової діяльності на тлі плацентарної дисфункції доцільно використовувати розчин глутаргіну 4% 10 мл на 200 мл 0,9% натрію хлориду внутрішньовенно 1 раз на добу впродовж 5-7 діб, з наступним прийомом препарату перорально по 750 мг 2 рази на добу впродовж 7 діб, а також розчин пірацетаму 20% 5 мл на 200 мл стерильного 0,9% хлориду натрію в/в крапельно 1 раз на добу впродовж 3-4 діб, з послідуючим переходом на прийом таблетованих форм препарату по 400 мг 2 рази на день впродовж 7 діб.

3. Вагітним, яких віднесено до групи високого перинатального ризику, бажано отримувати акушерську та неонатологічну допомогу в спеціалізованих акушерсько-гінекологічних центрах, що обладнані високоякісною діагностичною апаратурою та укомплектовані кваліфікованим медичним персоналом.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Савіна З.О. Профілактика перинатальної патології у вагітних з аномаліями пологової діяльності на тлі плацентарної дисфункції / З.О. Савіна Репродуктивне здоров'я жінки. - 2005. - №4. - С. 74-76.

2. Савіна З.О. Особливості перинатальної патології при різних видах аномалій пологової діяльності / З.О. Савіна Збірник наукових праць співробітникіа КМАПО ім. П.Л.Шупика. - 2005. - №3. - С. 104-108.

3. Савіна З.О. Профілактика перинатальної патології у вагітних з синдромом затримки розвитку плода / З.О. Савіна Збірник наукових праць співробітників НМАПО ім. П.Л.Шупика. - 2007. - №5. - С. 63-67.

4. Савіна З.О. Актуальные аспекты перинатальной патологии у женщин с аномалиями родовой деятельности на фоне плацентарной недостаточности/ З.О. Савіна Репродуктивное здоровье женщины.-2009.-№1.-С.121. 2 симпозіум Українського товариства перинатальної медицини «Перинатальна медицина та безпечне материнство» тези доп. 5-7 травня 2009 року, Ужгород.

АНОТАЦІЯ

Савіна З.О. Профілактика перинатальної патології при аномаліях пологової діяльності на тлі плацентарної дисфункції. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01 - акушерство та гінекологія. - Одеський державний медичний університет МОЗ України, Одеса, 2009.

Наукова робота присвячена вивченню особливостей клінічного перебігу вагітності, пологів та стану новонароджених у жінок з аномаліями пологової діяльності на тлі плацентарної дисфункції, а також розробці на основі отриманих результатів комплексу лікувально-профілактичних заходів. Отримані результати вказують на високу частоту негативних чинників, що сприяють виникненню плацентарної дисфункції і розвитку перинатальних ускладнень, та дозволяють розширити вже існуючі дані щодо патогенезу функціональних порушень в системі мати-плацента-плід.

Відповідно до поставленої мети і завдань було обстежено 150 вагітних жінок, у 120 з яких були діагностовані аномалії пологової діяльності або плацентарна дисфункція. Контрольну групу склали 30 жінок у віці від 18 до 30 років без акушерської та соматичної патології, яких було розроджено у термін пологів через природні пологові шляхи.

Вік обстежуваних пацієнток коливався в межах від 17 до 41 року, і склав в контрольній групі 23,4±1,7 років, а в чотирьох основних групах був вищим, і істотно по цих групах не відрізнявся - 25,3±2,5 років (р<0,05).

Визначено показання щодо способу розродження жінок, враховані ускладнення перебігу пологів та післяпологового періоду. Здійснено порівняльну характеристику стану новонароджених в групах спостереження.

Розроблені та впроваджені практичні рекомендації щодо зниження частоти акушерської і перинатальної патології у жінок з аномаліями пологової діяльності на тлі плацентарної дисфункції на основі використання препаратів Глутаргін і Пірацетам, що дало можливість провести ефективну корекцію порушень в системі мати-плацента-плід та сприяло зниженню частоти перинатальної патології в групі жінок високого ризику.

...