Клініко-лабораторна та функціональна ефективність комплексного лікування дітей, хворих на гострий бронхіт

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О.Богомольця

УДК 616.2-022:578.831.31+616.233-002I-08-053.2

КЛІНІКО-ЛАБОРАТОРНА ТА ФУНКЦІОНАЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ ДІТЕЙ, ХВОРИХ НА ГОСТРИЙ БРОНХІТ

14.01.10 - педіатрія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Свойкіна Світлана Юріївна

Київ 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному медичному університеті ім. О.О. Богомольця МОЗ України

Науковий керівник: член-кореспондент АМН України, доктор медичних наук, професор МАЙДАННИК Віталій Григорович, Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця МОЗ України, завідувач кафедри педіатрії №4.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Марушко Юрій Володимирович, Національний медичний університет імені О.О.Богомольця МОЗ України, завідувач кафедри педіатрії №3.

доктор медичних наук, професор Лапшин Володимир Федорович, завідувач відділенням проблем алергології та імунореабілітації дітей Інституту педіатрії, акушерства та гінекології МОЗ України.

Захист дисертації відбудеться “_19_ ” _ лютого____2009 року о __13.30__ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.003.04 Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця МОЗ України (01004, м. Київ, вул.Толстого,10).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного універсиету ім. О.О.Богомольця (03057, м.Київ, вул. Зоологічна, 1).

Автореферат розісланий “__3__” __січня___ 2009 року.

Учений секретар

спеціалізованої ради

доктор медичних наук, професор Кузьменко А.Я.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Гострий бронхіт є однією з найважливіших проблем сучасної педіатрії, оскільки до теперішнього часу його поширеність посідає одне з перших місць в структурі дитячої захворюваності. За статистичними даними, поширеність гострого бронхіту у дітей різних вікових груп коливається в межах від 6,2 до 25% (В.К. Таточенко, 2001; В.Г.Майданник, 2003; Fleming, Elliot, 2007). При цьому захворюваність на гострий бронхіт суттєво збільшується (майже до 50-90%) у дітей, які часто хворіють на гострі респіраторні захворювання, особливо в екологічно несприятливих районах, за незадовільних соціально-побутових умов та при пасивному курінні (Ю.В.Марушко, 1997, Р.Г. Артамонов, 2000). Заслуговує на увагу те, що останнім часом суттєво збільшується поширеність рецидивуючого (11-38%) та обструктивного бронхіту, особливо серед дітей, які часто хворіють (Ю.К.Больбот, 1996; Ю.Г. Антипкін, 2001; В.Ф. Лапшин, 2002; Loftis, 2006).

Крім того, у переважної більшості дітей спостерігається обструктивний синдром (Е.М. Овсянникова, 2005, М.П. Прохорова, 2006). Підвищена чутливість бронхіального дерева до вірусної інфекції може бути пов'язана з алергійною схильністю та гіперреактивністю бронхів (В.Ф. Лап шин, 2006). При цьому бронхообструктивний синдром може бути наслідком запалення трахеобронхіального дерева та обтураційної непрохідності, обумовлених вірусною або вірусно-бактеріальною інфекцією (Е.М. Овсяннікова, 2005; Loftis, 2006).

Як відомо, одним з головних механізмів патогенезу запальних та бронхообструктивних захворювань органів дихання у дітей є порушення нормального очищення бронхів від харкотиння, пов'язане з пошкодженням механізму мукоциліарного транспорту (Н.А. Коровина, 2002; Mizgerd, 2008). Важливе місце в розвитку запалення і обструкції бронхів у дітей посідають лейкотрієни, простагландини та інші медіатори запалення, а також порушення рецепторних механізмів (Fleming, Elliot, 2007; Mizgerd, 2008). Тому актуальними залишаються обґрунтування та розробка основних принципів комплексної терапевтичної тактики, спрямованої на зниження активності інфекційно-запального процесу в бронхах у дітей з гострими формами бронхіту, а також на підвищення ефективності реконвалесценції та подовження клінічної ремісії.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом комплексної державної бюджетної теми “Розробка методів діагностики та корекції метаболічних і функціональних порушень у дітей із захворюваннями серцево-судинної, дихальної, травної та сечовивідної систем” (№ державної реєстрації 0105U003769), що виконується на кафедрі педіатрії №4 Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця.

Мета дослідження - підвищити ефективність лікування дітей, хворих на гострий бронхіт, шляхом комплексної корекції стану клітинних мембран, жирнокислотного спектра, функції зовнішнього дихання та показників стану імунної системи. бронхіт діти умкалор проспан

Завдання дослідження:

1. Вивчити особливості клінічного перебігу та стану функції зовнішнього дихання у дітей з бронхітом та їх зміни під впливом різних схем лікування.

2. Визначити жирнокислотний спектр ліпідів еритроцитів та КВП і можливості його корекції при бронхіті у дітей.

3. Дослідити показники біоенергетики клітин у дітей з гострим бронхітом і їх зміни під впливом лікування.

4. Оцінити зміни імунного статусу у дітей з різними формами бронхіту під впливом лікування.

5. Визначити клініко-лабораторну ефективність застосування умкалору, проспану і текому в комплексній терапії хворих дітей з різними формами бронхіту.

Об'єкт дослідження: гострий бронхіт у дітей.

Предмет дослідження: клінічні дані, клітини крові, конденсат видихуваного повітря, основні параметри функції зовнішнього дихання.

Методи дослідження: клінічні, лабораторні, біохімічні, бактеріологічні, імунологічні, інструментальні (спірографія), а також математичні методи статистичної обробки даних.

Наукова новизна дослідження. Проведено комплексне обстеження хворих на гострий бронхіт функціональними (спірографія) та лабораторними (імунологічне дослідження, вивчення біоенергетики клітин, вивчення жирнокислотного спектра ліпідів крові і порівняння з ліпідами конденсату видихуваного повітря) методами, що дозволило обґрунтувати призначення різних терапевтичних підходів.

Вперше встановлено залежність показників жирнокислотного спектра у дітей від активності процесу при бонхіті. Так, при гострому перебігу бронхіту підвищується ПНЖК та НеНЖК, що вказує на активацію процесів перекисного окислення ліпідів та стабільний рівень антиоксидантного захисту. Однак при рецидивуючому перебігу спостерігається зниження ПНЖК, НеНЖК та підвищення НЖК, що свідчить про посилене утворення прозапальних ейкозаноїдів, активацію процесів ліпідної пероксидації та зниження антиоксидантного захисту і ураження клітин, а також зміни жорсткості та текучості біомембран.

Вперше встановлено характер запального процесу при респіраторній патології за рівнем біоенергетики клітин, за даними аденілатного енергетичного заряду: при гострій респіраторній патології АЕЗ відображає запальні зміни, що відбуваються в клітинах, при рецидивуючій патології цей показник вказує на більш суттєві зміни, ніж при гострій.

Доведено, що дослідження конденсату видихуваного повітря, використовуваного для визначення жирнокислотного спектра ліпідів, атравматичне, не впливає на психоемоційний стан дитини, відображає стан легеневого сурфактанту, має прогностичне значення у перебігу бронхолегеневої патології та можливості своєчасної корекції лікування у дітей, що вказує на його переваги порівняно з традиційними методами.

Розроблено ефективні схеми лікування гострого бронхіту у дітей із застосуванням в комплексній терапіі препаратів природного походження (умкалор, проспан, теком), що мають різноноспрямовану дію на показники функції зовнішнього дихання, ліпідний спектр клітинних мембран, біоенергетику клітини та показники імунітету і сприяють позитивній динаміці захворювання.

Практичне значення роботи. На підставі отриманих даних про порушення жирнокислотного спектра ліпідів у хворих на бронхіт запропоновано використовувати для об'єктивізації і прогнозування перебігу запального процесу коефіциєнт, який характеризує порушення метаболізму арахідонової кислоти в еритроцитах та конденсаті видихуваного повітря, що дозволяє обгрунтувати різні підходи до лікування дітей з різними формами гострого бронхіту.

Доведена доцільність використання неінвазивного методу отримання і дослідження конденсату видихуваного повітря, як ефективного методу діагностики та контролю за проведеним лікуванням.

Показано, що порушення імунного статусу, жирнокислотного спектра та енергетичного метаболізма клітин можуть бути важливими патофізіологічними механізмами рецидування бронхітів у дітей.

Встановлено, що поліненасичені жирні кислоти щ-3 класу мають імуноморегуляторний, протизапальний та мембраностабілізуючий ефекти, які обгрунтовують патогенетичну доцільність їх застосування в комплексній терапії дітей, хворих на рецидивуючий бронхіт.

За результатами статистичних показників (ризик, відношення шансів, кількості хворих, яких необхідно лікувати) визначені пріоритети ефективності та обґрунтована доцільність терапії гострого простого бронхіту та гострого обструктивного бронхіту з помірною дихальною недостатністю комбінацією препаратів умкалор з проспаном.

Показано, що використання в комплексному лікуванні текому, умкалору, проспану дозволяє полегшити клінічний перебіг бронхіту завдяки корекції порушень імунологічної реактивності організму, нормалізації ліпідного профілю біологічних об'єктів - еритроцитів, конденсату видихуваного повітря, покращання функції зовнішнього дихання. Запропоновані схеми лікування сприяють реконвалесценції гострого бронхіту, що має важливе практичне та соціально-медичне значення в плані покращення лікування і підвищення реактивності дитячого організму та зменшення захворюваності, зниження частоти хронізації та трансформації патологічних процесів.

Впровадження результатів дослідження в практику. Основні принципи діагностики та лікування різних клінічних форм гострого бронхіту у дітей впроваджено в практику роботи дитячої клінічної лікарні №6 Києва, обласних дитячих клінічних лікарень Вінниці, Сум, Коростишівської районної лікарні, а також внесені до протоколів лікування гострого бронхіту, затверджених МОЗ України (наказ №18 від 13.01.05), та використовуються у навчальному процесі на кафедрі педіатрії №4 Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є особистою працею автора. Автор проаналізувала вітчизняну та зарубіжну літературу з проблеми, що вивчалася, визначила мету та завдання дослідження. Самостійно проведено клінічні спостереження та інструментальні методи дослідження. Лабораторні дослідження виконано разом із співробітниками Науково-дослідного лабораторного центру НМУ ім. О.О. Богомольця в лабораторіях газової хроматографії, імунології та патофізіології. Дисертант особисто систематизувала одержані результати, узагальнила їх та провела статистичний аналіз.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались на науково-практичних конференціях „Актуальні проблеми експериментальної медицини” (Київ, 27-28 травня 2002 р.), „57-й науково-медичній практичній конференції студентів та молодих вчених з міжнародною участю” (Київ, 17-20 вересня 2002 р.), „Актуальные вопросы рациональной терапии заболеваний верхних дыхательных путей у детей” (Киев, 26 сентября 2003 г.), II міжнародному медико-фармацевтичному конгресі “Ліки та життя” (Київ, 15-18 лютого 2005 р.), VII Всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні питання педіатрії”, присвяченій пам'яті члена-кореспондента НАН, АМН України, РАМН, професора В.М. Сидельникова (Київ, 10-12 листопада 2005 р).

Публікації. З теми дисертації надруковано 7 наукових праць, 4 статті в журналах, що входять до реєстру ВАК. Отримано патент на корисну модель „Спосіб діагностики бронхолегеневої патології у дітей”.

Обсяг та структура дисертації. Робота викладена на 159 сторінках машинописного тексту, складається з вступу, п'яти розділів, висновків, практичних рекомендацій та списку використаних джерел, що включає 243 джерел (170 вітчизняних і російськомовних, 73 іноземних авторів). Робота ілюстрована 25 таблицями та 11 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал та методи дослідження. Під спостереженням було 167 хворих дітей (93 хлопчики та 74 дівчинки) віком від 1 до 17 років, яких обстежували та лікували у дитячій клінічній лікарні №6, дитячій клінічній лікарні №3 та у відділені дитячої торакальної хірургії клінічної лікарні №17 у 2002-2004 рр. Серед обстежених було 67 (40,2%) хворих на гострий простий бронхіт, 50 (29,9%) - гострий обструктивний бронхіт та 50 (29,9%) на рецидивуючий бронхіт. Групу порівняння становили 20 здорових дітей віком від 6 до 17 років у яких на момент обстеження не було захворювань органів дихання.

Діагноз верифікували на підставі даних анамнезу, результатів клініко-лабораторних та функціональних методів дослідження з використанням Міжнародної статистичної класифікації хвороб (МКХ-10).

Слід зазначити, що у дітей, хворих на гострий бронхіт досить часто виявлялася супутня патологія. Так, хронічний тонзиліт в стадії декомпенсації виявлено у 73,1% хворих на гострий простий бронхіт (ГПБ), у 84% хворих на рецидивуючий бронхіт (РБ) і у 64% хворих на гострий обструктивний бронхіт (ГОБ). Аденоїдіт виявлено у 34% хворих на РБ та у 22% - на ГОБ.

В аналізі крові запальні реакції за бактеріальним типом у вигляді лейкоцитозу, нейтрофільозу, прискореної ШОЕ були виявлені у 29 (17,3%), дітей хворих на гострий бронхіт; прискорена ШОЕ при незміненій лейкоцитарній формулі - у 38 (22,7%).

Хворим на рецидивуючий бронхіт (38 дітей), які перебували на стаціонарному лікуванні в клінічній лікарні №17, проведено діагностично-лікувальну бронхоскопію. При цьому у 13 (34,2%) дітей виявлено катаральний поверхневий бронхіт в стадії загострення, у 17 (44,7%) - дифузний слизово-гнійний, у 7 (18,4%) - гнійний і у 1 (2,63%) дитини - двосторонній фіброзний поверхневий бронхіт.

При бронхоскопії у 22 дітей, хворих на обструктивний бронхіт, катаральний поверхневий бронхіт виявлено у 72,7%, слизово-гнійний - у 18,18% та гнійний - (у 9,1%).

За допомогою бронхоскопії у 60 дітей, хворих на гострий бронхіт, було одержано бронхоальвеолярний лаваж, при засіві якого на кров'яний агар виявлено спектр бактеріальної флори, що могла стати причиною виникнення даної патології. Серед бактеріальних збудників при гострому бронхіті у дітей найчастіше виявляли Staphilococcus aureus (22,2%) та Streptococcus pneumoniae (17%); Streptococcus haemoliticus - у 3,2% хворих. У 43,2% дітей збудника бактеріологічним методом не виявлено.

Функцію зовнішнього дихання оцінювали на спірографі „Flowscreen” (фірма Jaeger, Німеччина). Визначали такі основні параметри: легеневі об'єми (ЖЄЛ; ФЖЄЛ; ОФВ₁ ), швидкісні (ПШВ; МОС ₂₅; МОС₅₀; МОС₇₅), і відносні (індекс Тиффно; МОС₅₀/ЖЄЛ; МОС₅₀/ФЖЄЛ) показники. Крім того, проводили тест на зворотність бронхіальної обструкції із сальбутамолом. Через 15 хв після інгаляції в₂-агоніста розраховували вказані вище показники. Збільшення показників на 20% після інгаляції вказує на прихований бронхоспазм.

Жирнокислотний спектр крові та КВП досліджували методом газорідинної хроматографії за методикою К.М. Синяка (1976). В жирнокислотному спектрі ліпідів ідентифікували такі жирні кислоти (ЖК): насичені (С14:0 - міристинова. С16:0 - пальмітинова, С18:0 - стеаринова), мононенасичені (С18:1 - олеїнова), поліненасичені (С18:2 лінолева, С18:3 ліноленова, С20:4 арахідонова, С20:5 ейкозапентаєнова). Піки ЖК ідентифікували порівнянюючи час їх утримання з часом піків контрольних стандартів ЖК фірми „Merck”. Кількісну оцінку спектра ЖК ліпідів проводили методом нормування вимірюючи площу піків метильованих похідних ЖК та визначаючи їх склад у відсотках.

Визначення Т-лімфоцитів і їх субпопуляцій проводили за непрямою імунофлюоресцентною реакцією з моноклональними антитілами виробництва ЗАТ “Сорбент-сервіс” (Москва). За допомогою мишачих моноклональних антитіл серії ОКТЗ виявляється понад 95% периферичних Т-лімфоцитів, ОКТ4-55-65% Т-клітин-хелперів, ОКТ8-34-35% Т-клітин супресорів. Рівень основних класів імуноглобулінів (IgG, IgA, IgM) у сироватці крові визначали методом радіальної імунодифузії в агарі за Mancini et al. (1961).

Вміст аденілових нуклеотидів визначали методом електрофорезу на папері за методикою І.Л. Виноградової та співавт. (1980). Відмиті еритроцити наносили на хромотографічний папір. Електрофорез проводили в камерах відчизняного виробництва в цитратному буфері: сила струму 1-2 мА на стрічку з напругою 300 В протягом 3 год. На стартову лінію мікропіпеткою наносили 0,2 мл надосадової рідини. На одну із смужок наносили 0,02 мл АТФ, АДФ, АМФ. Висушені електрофореграми продивлялись на хромотоскопі. Концентрацію аденілових нуклеотидів виражали в ммоль/мл. Для більш повної характеристики стану енергетичного балансу різних популяцій клітин периферичної крові вираховували загальний аденілатний пул та аденілатний енергетичний заряд.

Одержані дані оброблено методом варіаційної статистики за комп'ютерною програмою „DOSTOVER.XLS” для Microsoft Excel (2000). Розрахували середні арифметичні величини показників (М), їх середньоквадратичне відхилення та похибки середніх величин (±m), величину зміщення, достовірність різниці відповідно до критеріїв Стьюдента та Фішера („FISHER.XLS” для Microsoft Excel; 2001). Ефективність лікування різними схемами оцінювали методом Каплана-Мейера та за показниками відносного ризику, зменшення абсолютного ризику, відношення шансів та за кількістю хворих, яких необхідно лікувати, щоб одержати позитивний результат у одного хворого (КХНЛ). Крім того, розраховували довірчі інтервали (ДІ) для 95% рівня статистичної достовірності.

Результати дослідження та їх обговорення. З метою обгрунтування комплексної терапії гострого бронхіту у дітей ми вивчали клініко-лабораторні та функціональні особливості перебігу різних його форм. Зокрема, при вивченні функції зовнішнього дихання у дітей з різними формами гострого бронхіту найбільш значущі зміни виявлені у хворих на ГОБ та РБ. Так, зниження ЖЄЛ на 11% та зменшення показників, що характеризують обструкцію (ОФВ₁, ПШВ, МОШ₂₅, МОШ₅₀, МОШ₇₅), дали підставу припустити зміни функції зовнішнього дихання при РБ за комбінованим типом. При ГОБ достовірним було зменшення таких показників обструкції, як ОФВ₁ (на 10%; Р<0,05) та ІТ (на 11%; Р<0,05). У хворих на ГПБ показники ФЗД були нижчі контрольних значень, але статистично різниця була недостовірною.

Під час аналізу показників, що характеризують стан імунної системи у дітей віком 6-17 років, хворих на гострий бронхіт, виявлені ознаки вторинної імунної недостатності. Зокрема, у хворих на ГПБ відмічалось зниження абсолютних значень CD3+лімфоцитів - (0,80±0,08)*10⁹/л проти (1,5±0,32) *10⁹/л (Р<0,05), CD4+ лімфоцитів - (0,71±0,02)*10⁹/л проти (0,87±0,07)*10⁹/л (Р<0,05) та ФІ - (55,8±0,94%) проти (60,5±1,4%) (Р<0,05).

При ГОБ спостерігалося збільшення CD22+ лімфоцитів - (0,68±0,01)*10⁹/л проти (0,62±0,02)*10⁹/л (Р<0,05), підвищення імунорегуляторного індексу на 20,8% (Р<0,05) при зниженні кількості CD8+ лімфоцитів - (0,42±0,04)*10⁹/л проти (0,62 ± 0,02)*10⁹/л (Р<0,05) та ФІ - на 8,5% (Р<0,05). Крім того, виявлено зниження рівня ІgG на 37,2% та ІgА на 35,4% (Р<0,05). Одержані дані свідчать, що у дітей, хворих на ГОБ, виявлені ознаки вторинної імунної недостатності, при цьому збільшення імунорегуляторного індексу свідчить про зміну толерантності клітин до гістаміну, що є фактором ризику розвитку обструктивного синдрому.

При РБ спостерігалося зменшення кількості CD4+ лімфоцитів - (0,50±0,05)*10⁹/л проти (0,87±0,07)*10⁹/л (Р<0,05), імунорегуляторного індексу на 35,1% (Р<0,05), ФІ на 6% та рівня ІgА в сироватці крові на 24% (Р<0,05). Вказані зміни свідчать про певну недостатність у функціонуванні імунної системи, що може спричинити повторні інфекції, а також свідчать про необхідність проведення імунореабілітації.

Суттєву роль у патогенезі обструктивних захворювань дихальної системи та бронхолегеневої патології із затяжним і рецидивуючим перебігом відіграють порушення ліпідного обміну. Характер цих порушень багато в чому залежить від інтенсивності ПОЛ, стану клітинних мембран, структурними компонентами яких є ПНЖК, і особливостей синтезу ейкозаноїдів (В.К. Гаврисюк, 2002; М.П. Прохорова, 2005).

Під час дослідження жирнокислотного спектра ліпідів у дітей, хворих на гострий бронхіт, виявлено такі закономірності. У хворих на ГОБ, сума ПНЖК достовірно збільшена в еритроцитах майже в 2 рази - (28,4±2,2)% проти (11,5±0,7)% в контролі (Р<0,001) і в КВП майже в 4 рази - (25,2±1,3)% проти (5,9±0,4)% в контролі (Р<0,001), що зумовлено підвищенням рівня лінолевої та арахідонової кислот (рис. 1).

Виявлені зміни, очевидно, зумовлені тим, що при ГОБ у ліпідному складі відбуваються метаболічні перетворення, пов'язані із синтезом біологічно активних речовин. Такі зміни есенціальних жирних кислот (арахідонової та лінолевої) свідчать про активацію ПОЛ. Це підтверджує зниження вмісту олеїнової кислоти в еритроцитах - (16,2 ± 0,8)% проти (22,5 ± 1,0)% в контролі (Р<0,001) та КВП - (12,5 ± 1,0)% проти (41,9 ± 3,5)% в контролі (Р<0,001) і вказує на її активну участь в процесах пероксидації. В результаті активації ПОЛ змінюється кількісний та якісний склад клітинних мембран, а також їх властивості, зокрема рухливість або жорсткість та текучість (Г.Б Афоніна 2000; А.А. Болдирєв, 1990.) Збільшення вмісту насичених ЖК та зменшення ненасичених обумовлюють жорсткість мембран. Чим менша текучість мембрани, тим складніше мембранним білкам змінювати свою форму при хімічній взаємодії, а це призводить до уповільнення швидкості реакції клітин.

При РБ спостерігаються більш виражені зміни ліпідного спектра біомембран еритроцитів порівняно з показниками дітей, хворих на ГОБ. Так, у хворих на РБ відмічається зниження вмісту пальмітинової ЖК - (36,8±0,9)%; в контролі - (44,2±0,6)% (Р<0,001). Сума ПНЖК достовірно не відрізнялась від контролю (9,6±1,9)% проти (11,5±0,7)% в контролі (Р>0,05) на фоні зниження майже в 2 рази вмісту арахідонової ЖК - (2,8±0,3)% проти (5,1±0,4)% в контролі (Р<0,05). Оскільки рівень ПНЖК при РБ низький як в еритроцитах, так і в плазмі крові - (16,2±1,8)% проти (31,1±1,9)% в контролі (Р<0,001), то, очевидно, лінолева та арахідонова кислоти використовуються для утворення прозапальних ейкозаноїдів. Ці зміни можуть свідчити про активацію процесів ліпідної пероксидації, які призводять до зміни рівня есенціальних ЖК та пошкодження вільними радикалами фосфоліпідів мембран. У КВП при РБ збільшується вміст рівнів лінолевої та арахідонової ЖК і відповідно підвищується сума ПНЖК - (28,4±1,5)% проти (5,9±0,4)% в контролі (Р<0,001), що значно підсилює процеси пероксидації. Однак необхідно зазначити, що при ГОБ вміст у КВП пальмітинової кислоти, яка є основою фосфоліпідної фракції сурфактанту, не змінюється - (40,5±2,0)% проти (41,5±2,5)% в контролі (Р>0,05), тоді як при РБ він знижується достовірно - (33,2±1,8)% проти (41,5±2,5)% в контролі (Р<0,05). Такі зміни ліпідного метаболізму насичених ЖК можуть спричиняти розвиток патологічного процесу із затяжним перебігом.

Для якісної оцінки порушень метаболізму есенціальних ЖК ліпідів еритроцитів і КВП визначали коефіцієнт К₁, що характеризує порушення метаболізму АК. Цей показник розраховували як співвідношення сумарного вмісту полієнових ЖК і арахідонової кислоти. Проведені розрахунки показали, що при ГОБ К₁ в еритроцитах становить 0,07, а в КВП - 0,2, що вказує на гострий запальний процес. При РБ К₁ в еритроцитах становить 0,6, а в КВП - 0,14, що свідчить про тенденцію до хронізації патологічного процесу. Наведені дані свідчать про необхідність різних підходів до лікування дітей, хворих на ГОБ та РБ.

Як відомо, для вивчення біоенергетики клітин організму використовують визначення рівня аденілових нуклеотидів в еритроцитах периферичної крові. Вважають, що вміст аденілових нуклеотидів в еритроцитах відображає стан клітинної енергетики взагалі, хоча звичайно в першу чергу стан гліколізу, оскільки в еритроцитах відсутні мітохондрії.

При дослідженні вмісту аденілових нуклеотидів в еритроцитах у дітей з різними клінічними формами гострого бронхіту були одержано такі результати. У дітей, хворих на ГОБ, відмічалось зменшення основних показників аденілової системи. Достовірно знижена сума аденілових нуклеотидів - (0,83±0,03) мкмоль/мл проти (0,95±0,01) мкмоль/мл в контролі (Р<0,001) за рахунок зниження вмісту АМФ - (0,24±0,02) мкмоль/мл проти (0,29±0,008)мкмоль/мл в контролі (Р<0,001). Однак при цьому аденілатний енергетичний заряд (АЕЗ) не відрізнявся від контрольних значень. Вказані зміни можуть свідчити, що при ГОБ в клітинах відбуваються запальні зміни і вони зазнають енергетичного дефіциту, але він нестійкий.

У дітей, хворих на РБ, спостерігається більш виражений енергетичний дефіцит за рахунок достовірного зниження вмісту основних макроергів. Зокрема, в еритроцитах хворих вміст АТФ був знижений на 34,4%, АДФ - на 30% та сума аденілових нуклеотидів - (0,71±0,04)мкмоль/мл проти (0,95±0,01)мкмоль/мл в контролі (Р<0,001). При цьому АЕЗ, що відображає енергетичне забезпечення всього організму, також був знижений на 8%, проте різниця була недостовірна. Виявлені зміни аденілової системи свідчать, що при РБ відбуваються більш суттєві та стійкі зміни клітинної біоенергетики.

Таким чином, у дітей, хворих на гострий бронхіт, виявлені вентиляційні порушення зовнішнього дихання у вигляді зниження показників ФЗД при ГПБ та достовірні зміни показників ФЗД за обструктивним типом при ГОБ, а також ознаки вторинної імунної недостатності, порушення метаболізму ЖК ліпідів крові та КВП, зміни біоенергетики клітин зумовили доцільність проведення імунореабілітаційної та мембраностабілізуючої терапії з урахуванням патогенетичних механізмів розвитку бронхіту з використанням препаратів рослинного походження.

Хворих, які знаходилися під спостереженням, було розподілено на групи залежно від методу лікування. Хворих на ГПБ, розподілено на дві групи. До I групи ввійшло 40 дітей, хворих на ГПБ, яким призначали умкалор та проспан протягом 10-14 днів. Проспан призначали дітям до 6 років по 1 чайній ложці 3 рази на добу, з 6 років - по 2 чайні ложки 3 рази на добу; умкалор - дітям до 6 років по 10 крапель 3 рази на добу, з 6 до 12 років - по 20 крапель 3 рази на добу, з 12 років - по 30 крапель 3 рази на добу. Хворі на ГПБ II групи, (27 дітей) протягом 10-14 днів одержували базисну терапію, яка включала відхаркувальний засіб (амброксол), антигістамінний препарат (кларитин) та за показаннями антибактеріальний препарат (цефазолін), а також фізіотерапевтичні процедури (УФО зіва та носа, інгаляції, електрофорез). Цефазолін призначали з розрахунку 25-50 мг/кг/добу (як правило, протягом 7 днів, іноді 10 днів під контролем клінічної та лабораторної динаміки), амброксол - по 15 мг 2-3 рази на добу.

До III групи (31 дитина) ввійшли, хворі на ГОБ, яким протягом 10-14 днів призначали умкалор і проспан; до IV групи 19 хворих на ГОБ, які одержували протягом 10-14 днів базисну терапію, а також як бронхоспазмолітик еуфілін, з розрахунку 2-4 мг/кг/добу не більше 5 днів.

До V групи ввійшли хворі на РБ (28 дітей), які одержували базисну терапію і теком: дітям до 7 років по 1 капсулі 2 рази на добу, від 7 до 12 років - по 1 капсулі 3 рази на добу, старше 12 років - по 2 капсули 3 рази на добу протягом 30 днів від початку лікування. До VI групи ввійшли хворі на РБ (22 дитини), яким призначали базисну терапію.

Клінічне обстеження проводили в динаміці щоденно протягом всього періоду перебування хворих в стаціонарі, лабораторне дослідження - в перший день під час госпіталізації та через 10-14 днів від початку лікування в I - IV групах, в V та VI групах - через 4 тижні.

Аналіз динаміки клінічної картини у дітей, хворих на ГПБ, показав, що при лікуванні умкалором і проспаном (I група) починаючи з 3-го дня спостерігалося покращання загального стану, зниження температури тіла, зменшення інтенсивності кашлю, який набував ознак продуктивного. При цьому кашель повністю зникав на 7-10-ту добу від початку лікування. В II групі кашель залишався у 50% хворих до кінця 2-го тижня, незважаючи на лікування.

Ще більш виражені відмінності спостерігалися у дітей, хворих на ГОБ (III група).У них кашель переважно зменшувався на 10-ту добу, а повністю зникав на 14-ту добу від початку лікування. Навпаки, в IV групі хворих на ГОБ, які одержували базисну терапію, кашель зберігався більше 2 тиж. Вказані відмінності особливо наочно проявлялися при проведенні статистичного аналізу ефективності лікування за кривими Каплана-Мейєра (рис.2).

При аналізі аускультативної картини спостерігалася аналогічна динаміка. У дітей, хворих на ГОБ, які одержували умкалор і проспан (III група), різноманітні хрипи повністю зникали на 10-ту добу, тоді як в IV групі хворих, які одержували базисну терапію, до 10-ої доби відмічалось лише зменшення інтенсивності хрипів, а повне їх зникнення спостерігалося на 14-ту добу (рис.3).

Результати проведених спостережень свідчать, що у разі застосування різних схем терапії при ГПБ та ГОБ кінцевий результат був позитивний, тому для оцінки ефективності лікувальних заходів необхідно визначати показники, які можуть статистично характеризувати ефективність терапії.

Одним з показників ефективності лікування є відношення шансів. ВШ - одужання дитини до шансів того, що вона залишиться хворою. Якщо ВШ становить 1, то це свідчить про рівнозначність порівнюваних методів лікування, а якщо ВШ >1, то вірогідність одужання дитини в основній групі вища ніж в контрольній, якщо ВШ<1, то вірогідність того, одужання в основній групі нижча, ніж в контрольній.

Для оцінки ефективності лікування дітей, хворих на гострий бронхіт, ми провели розрахунок відношення шансів у групах дітей, які лікувались різними методами. При цьому під одужанням розуміли, що у дитини повинен бути задовільний загальний стан, нормалізація температури тіла, відсутність скарг, аускультативних змін в легенях та інших об'єктивних проявів захворювання.

Показники ефективності лікування дітей, хворих на ГПБ, на 10-й день застосування різних схем наведені в табл.1. З табл. 1 видно, що ВШ на 10-й день лікування у групі дітей, які одержували умкалор і проспан (I група) становило 2,35 (95%ДІ 0,75-7,39), що більше 1. На цій підставі можна стверджувати, що вірогідність одужання дітей в цій групі вища, ніж дітей, які одержували базисну терапію (II група), оскільки показник ВШ в цій групі становив 0,42 (95%ДІ 0,14-1,33).

Таблиця 1

Показники відношення шансів на 10-й день лікування у дітей, хворих на гострий простий бронхіт

Показники ефективності лікування дітей, хворих на ГОБ, на 10-й день лікування наведені в табл.2. З табл.2 видно, що ВШ на 10-й день лікування у групі дітей, які одержували умкалор і проспан (III група) становив 4,56 (95%ДІ 1,34-15,5), що значно більше 1. На цій підставі можна стверджувати, що вірогідність одужання дітей в цій групі вища, ніж в групі дітей, які одержували базисну терапію, оскільки показник ВШ був менше 1 (табл.2).

Таблиця 2

Показники відношення шансів на 10-й день лікування у дітей, хворих на гострий обструктивний бронхіт

Останнім часом в зарубіжній літературі (Dalton, Keating, 2000; Osiri et al., 2003) для оцінки ефективності лікування широко застосовується показник NNT (number needed to treat), який визначається кількістю хворих, яких необхідно лікувати певним методом, щоб одержати позитивний результат у одного хворого (КХНЛ). Цей показник розраховується як величина, обернено пропорційна зниженню абсолютного ризику (ЗАР), тобто КХНЛ = 1/ЗАР.

Результати оцінки ефективності терапії дітей, хворих на гострий бронхіт на 10-й день лікування за визначенням КХНЛ наведені в табл. 3. З табл.3 видно, що показник КХНЛ у дітей, хворих на ГПБ, становив 6,2 (95%ДІ 1,56-10,94), у дітей, хворих на ГОБ, - 2,6 (95%ДІ 1,01- 6,55) (табл.3), що вказує на достатню високу ефективність терапії умкалором і проспаном. Значення показника КХНЛ свідчить про доцільність використання умкалору і проспану для лікування дітей, хворих на гострий бронхіт, і характеризує даний метод лікування як високоефективний, який можна рекомендувати для використання в клінічній практиці.

Таблиця 3

Основні показники ризику з урахуванням результатів лікування дітей, хворих на гострий бронхіт

Примітка. ЗАР - зниження абсолютного ризику; КХНЛ - кількість хворих, яких необхідно лікувати, щоб одержувати позитивний результат у одного хворого, ДІ - довірчий інтервал

Різні схеми терапії хворих на гострий бронхіт позитивно вплинули на динаміку показників ФЗД. Так, у дітей з ГПБ після терапії показники ФЗД були вищі, ніж показники до лікування, на 2,7-3,2% і наближались до контрольних значень (Р>0,05). У дітей, хворих на ГОБ, після лікування умкалором і проспаном (III група) всі показники ФЗД перевищували контрольні значення, тоді як при застосуванні базисної терапії (IV група) достовірним було підвищення лише показника МОШ₂₅ - (97,4±4,8)% проти (82,0±4,0)% в контролі (Р<0,05). У дітей, хворих на РБ, які одержували теком в комплексному лікуванні (V група), виявлено більш суттєве підвищення ЖЄЛ порівняно з показниками до лікування (102,2±3,4 проти 83,3±3,6; Р<0,05) і на 17% порівняно з контролем (Р<0,05). При цьому ПШВ підвищилась до (105,3±4,0)% порівняно з показниками до лікування (89,6±3,9)% (Р<0,05) і на 22,4% порівняно з контролем (Р<0,001).

Визначення показників імунної системи в динаміці лікування показало, що у дітей з ГПБ, яким призначали умкалор і проспан (I група), показники клітинного та гуморального імунітету перевищували показники до лікування і наближались до контрольних значень. Зокрема, суттєвим було збільшення кількості CD4+ лімфоцитів - (0,87±0,02)*10⁹/л проти (0,71±0,02)*10⁹/л; (Р<0,001) та підвищення рівня ІgG на 23,9% (Р<0,05). Слід зазначити, що у хворих на ГПБ, які одержували базисну терапію (II група), також спостерігалася позитивна динаміка показників імунного статусу, але дещо була повільнішою (рис.4).

При зіставленні показників імунного статусу у дітей, хворих на ГОБ які одержували різні схеми лікування, було виявлено, що при застосуванні умкалору і проспану (III група) відмічалось збільшення абсолютних значень CD3+ лімфоцитів - (1,36±0,1)*10⁹/л проти (0,87±0,01)*10⁹/л (Р<0,001), CD4+ лімфоцитів - (0,87±0,04)*10⁹/л проти (0,69±0,06)*10⁹/л (Р<0,05) та CD8+ лімфоцитів - (0,62±0,06)*10⁹/л проти (0,42±0,04)*10⁹/л (Р<0,05), а також підвищення рівня ІgG на 52,1% (Р<0,05) та зменшення імунорегуляторного індексу на 41,2% (Р<0,05).

Таким чином, застосування умкалору та проспану сприяло нормалізації показників імунного статусу у дітей, хворих на ГБ та ГОБ. Очевидно, це відбувається, завдяки позитивному впливу умкалору, здатного стимулювати активність макрофагів та синтез різноманітних цитокінів, що відіграють головну роль у взаємодії макрофагів і T-клітинної регуляції (В.Г. Майданник, 2006; Kolodziej et al., 2003; Conrad, Frank, 2008).

Включення до комплексної терапії текому у хворих на РБ (V група) зумовило підвищення абсолютних значень CD3+ лімфоцитів - (0,92±0,03)*10⁹/л проти (0,67±0,04)*10⁹/л (Р<0,05, Р<0,001) та CD4+ лімфоцитів (0,78±0,08)*10⁹/л проти (0,5±0,05)*10⁹/л (Р<0,05). При цьому інші показники імунного статусу наближались до контрольних значень швидше на відміну від показників у групі базисної терапії (VI група) (рис.5).

У дітей, хворих на РБ, також відмічено позитивну динаміку показників жирнокислотного спектра ліпідів мембран еритроцитів на фоні терапії текомом (V група). Після лікування спостерігалося зменшення вмісту міристинової, пальмітинової та ліноленової кислот у жирнокислотному спектрі мембран еритроцитів. При цьому на фоні лікування текомом вміст стеаринової, олеїнової та арахідонової кислот після лікування підвищувався, однак був нижчим, ніж в контролі. Крім того, в жирнокислотному спектрі мембран еритроцитів збільшувалася сума НеЖК - (30,7±0,6)% проти (26,3±1,7)% до лікування (Р<0,05) та ПНЖК - (12,4±0,7)% проти (7,8±0,9)% до лікування (Р<0,001), а також зменшувалася сума НЖК - (69,3±0,6)% проти (73,7±1,7)% (Р<0,05), наближаючись до контрольних значень.

У КВП дітей, хворих на РБ, які одержували базисну терапію з включенням текому (рис.6), спостерігалося підвищення рівня олеїнової на 58,4% (Р<0,001) та пальмітинової на 21% (Р<0,001). Одночасно відмічалося зниження рівня арахідонової - (2,1±0,3)% проти (9,2±0,8)% до лікування (Р<0,001) та лінолевої - (5,4±0,7)% проти (16,1±1,0)% (Р<0,001) кислот, а також ПНЖК - (8,6±1,6)% проти (28,4±1,5)% до лікування (Р<0,001), що наближало ці показники до контрольних значень. Наведені дані можуть свідчити про те, що ПНЖК щ-3 включаються в метаболізм ПНЖК на етапі утворення ейкозаноїдів, які мають значення в процесі пероксидації ліпідів, а також виступають як мембранопротектори і зменшують деструктивні процеси в клітинах.

У дітей, хворих на РБ, яким застосовували базисну терапію і теком (V група), виявлено порівняно з показниками до лікування підвищення рівня АДФ - (0,4±0,03) мкмоль/мл проти (0,24±0,02) мкмоль/мл (Р<0,05), АМФ - (0,33±0,02) мкмоль/мл проти (0,26±0,02) мкмоль/мл (Р<0,05) та суми аденілових нуклеотидів - (1,0±0,05) мкмоль/мл проти (0,71±0,04) мкмоль/мл (Р<0,05). При цьому дані показники практично наближалися до контрольних величин. У дітей, хворих на РБ, які одержували базисну терапію всі показники аденілової системи також наближались до контрольних значень. Зокрема, у дітей з РБ, які одержували базисну терапію (VI група) порівняно з показниками до лікування виявлено збільшення вмісту АТФ - (0,28±0,02) мкмоль/мл проти (0,21±0,02) мкмоль/мл (Р<0,05), АДФ - (0,4±0,03) мкмоль/мл проти (0,24±0,02) мкмоль/мл (Р<0,05), АМФ - (0,37±0,03) мкмоль/мл проти (0,26±0,02) мкмоль/мл (Р<0,05) та суми аденілових нуклеотидів - (1,05±0,07) мкмоль/мл проти (0,71±0,04) мкмоль/мл (Р<0,005). Результати проведених досліджень дозволяють зробити припущення, про певну тенденцію до збалансованості реакцій енергозабезпечення, але це відбувається повільно і застосування ПНЖК щ-3 як стабілізатора мембран в комплексному лікуванні, не прискорює нормалізації реакцій енергетичного метаболізму.

Отже, одержані нами результати вказують на те, що у хворих з різними клінічними формами гострого бронхіту виявлено зміни якісних та кількісних клініко-імунологічних показників, а також показників функції зовнішнього дихання, біоенергетики клітин та жирнокислотного спектра ліпідів, що дозволило розробити та обґрунтувати основні принципи комплексної терапевтичної тактики, спрямованої на реконвалесценцію та подовження клінічної ремісії.

ВИСНОВКИ

Нами проведено теоретичне обґрунтування і запропоновано нове вирішення завдання підвищення ефективності лікування та реабілітації дітей, хворих на гострий бронхіт на основі аналізу впливу лікарських засобів (умкалор, проспан, теком) на клінічний перебіг запального процесу, функцію зовнішнього дихання, стан клітинних мембран, жирнокислотний спектр та показники імунного статусу.

1. Показано, що у дітей, хворих на ГПБ, при лікуванні умкалором і проспаном починаючи з 3-го дня спостерігається покращання загального стану, зниження температури тіла, зменшення інтенсивності кашлю, який набував ознак продуктивного. При цьому кашель повністю зникав на 7-10-ту добу від початку лікування, тоді як серед дітей, які одержували базисну терапію, кашель залишався у 50% хворих до кінця 2-го тижня, незважаючи на лікування. ВШ одужання у дітей, хворих на ГПБ, які приймали умкалор і проспан; на 10-й день лікування, становив 2,35 (95%ДІ 0,75-7,39), що свідчить про вищу вірогідність їх одужання, ніж дітей, які одержували базисну терапію, оскільки показник ВШ в цій групі становив 0,42 (95%ДІ 0,14-1,33).

2. Встановлено, що ефективність лікування дітей, хворих на ГОБ, на 10-й день терапії умкалором і проспаном за ВШ становив 4,56 (95%ДІ 1,34-15,5), що підтверджує вищу вірогідність їх одужання, ніж дітей, які одержували базисну терапію. Крім того, статистичний аналіз ефективності лікування за кривими Каплана-Мейера показав, що застосування умкалору і проспану при ГОБ приводить до зникнення хрипів у 94,4% та зменшення кашлю у 66,7% дітей на 10-ту добу лікування.

3. Статистичний аналіз ефективності лікування показав, що при застосуванні умкалору і проспану у хворих на ГПБ показник КХНЛ становив 6,2 (95%ДІ 1,56-10,94), а при ГОБ - 2,6 (95%ДІ 1,01- 6,55), що свідчить про досить високу ефективність терапії і доцільність використання цих препаратів для лікування дітей, хворих на гострий бронхіт, а також характеризує даний метод лікування як високоефективний, який можна рекомендувати для використання в клінічній практиці.

4. Показано, що застосування різних схем терапії гострого бронхіту позитивно впливає на динаміку показників функції зовнішнього дихання. Особливо виражений вплив терапії умкалором і проспаном на показники функції зовнішнього дихання виявлено у дітей, хворих на ГОБ, оскільки після лікування всі показники перевищували контрольні значення, тоді як при базисній терапії статистично достовірним було підвищення лише показника МОШ₂₅ - (97,4±4,8)% проти (82,0±4,0)% (Р<0,05). У дітей, хворих на РБ, які одержували теком в комплексному лікуванні, спостерігалось більш суттєве підвищення ЖЄЛ порівняно з показниками до лікування (102,2±3,4 проти 83,3±3,6; Р<0,05) і на 17% порівняно з контролем (Р<0,05). При цьому ПШВ підвищилась до (105,3±4,0)% порівняно з показниками до лікування - (89,6±3,9)% (Р<0,05) і на 22,4% порівняно з контролем (Р<0,001).

5. Вивчення жирнокислотного спектра ліпідів еритроцитів та КВП у дітей, хворих на гострий бронхіт, вказує на активацію процесів пероксидації та суттєві зміни клітинних біомембран, особливо при РБ. Застосування текому в комплексній терапії дітей, хворих на РБ, сприяло зменшенню вмісту міристинової, пальмітинової та ліноленової кислот у жирнокислотному спектрі мембран еритроцитів. При цьому на фоні прийому текому вміст стеаринової, олеїнової та арахідонової кислот після лікування підвищувався, однак залишався нижчим, ніж в контролі. Крім того, в жирнокислотному спектрі мембран еритроцитів збільшилась сума НеЖК - (30,7±0,6)% проти (26,3±1,7)% до лікування (Р<0,05) та ПНЖК - (12,4±0,7)% проти (7,8±0,9)% до лікування (Р<0,001), а також зменшувалася сума НЖК - (69,3±0,6)% проти (73,7±1,7)% (Р<0,05), наближаючись до контрольних значень.

6. У дітей, хворих на РБ, відмічено суттєві порушення енергетичного метаболізму, що супроводжувалось достовірним (Р<0,001) зниженням вмісту АТФ (на 30%), АДФ (на 33%), АМФ (на 10%) та суми аденілових нуклеотидів (на 25%). На фоні базисної терапії, із застосуванням текому спостерігалося підвищення рівня аденілових нуклеотидів до контрольних значень, а теком практично не впливав на показники енергетичного метаболізму.

7. При оцінці імунного статусу у дітей, хворих на гострий бронхіт, залежно від клінічної форми виявлено зменшення (Р<0,05) абсолютних значень CD3+ лімфоцитів на 46,7% при ГПБ та на 55,4% при РБ, CD4+ лімфоцитів на 18,7% при ГПБ та на 42,6% при РБ, зниження ФІ на 7,8% при ГПБ та на 6% при РБ, а також зниження рівня ІgА у сироватці крові на 24% при РБ (Р<0,05). У дітей, хворих на ГОБ, виявлено збільшення кількості CD22+ лімфоцитів на 9,6% та імунорегуляторного індексу на 20,8% (Р<0,05) при зменшенні кількості CD8+ лімфоцитів на 32,3% і ФІ на 8,5% (Р<0,001), а також зниження рівня ІgG (на 37,2%) та ІgА (на 35,4%; Р<0,05). Застосування умкалору і проспану у дітей, хворих на ГПБ сприяло підвищенню (Р<0,05) абсолютних значень CD4+ лімфоцитів (на 22,5%) та рівня ІgG (на 23,9%), при ГОБ - збільшенню (Р<0,05) абсолютних значень CD3+, CD4+ та CD8+ лімфоцитів (на 26-56,3%), а також рівня ІgG (на 52,1%) та зменшення імунорегуляторного індексу на 41,2% (Р<0,05). Застосування текому в комплексній терапії дітей, хворих на РБ, сприяло підвищенню абсолютних значень CD3+ (на 37,3%; Р<0,001) та CD4+ лімфоцитів (на 56%; Р<0,05).

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Для лікування дітей, хворих на гострий бронхіт, у яких не має ознак приєднання бактеріальної інфекції, ефективне застосовування препаратів рослинного походження (умкалор, проспан). Умкалор призначають дітям до 6 років по 10 крапель 3 рази на добу, з 6 до 12 років - по 20 крапель 3 рази на добу, з 12 років - по 30 крапель 3 рази на добу; проспан - дітям до 6 років по 1 чайній ложці 3 рази на добу, з 6 років - по 2 чайні ложки 3 рази на добу.

2. Дітям, хворим на РБ, з метою нормалізації процесів пероксидації та мембранопротекції необхідно призначати теком (дітям до 7 років - по 1 капсулі 2 рази на добу; від 7 до 12 років - по 1 капсулі 3 рази на добу; старше 12 років - по 2 капсули 3 рази на добу). Препарат призначають протягом 1 міс. з повторенням курсу лікування через 2 міс.

3. Дітям з бронхолегеневою патологією для визначення гостроти запального процесу та проведення контролю за лікуванням рекомендовано застосовувати неінвазивні методи діагностики, зокрема визначення жирнокислотного спектра КВП.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Майданник В.Г., Аршиннікова Л.Л., Шеревера Г.В., Свойкіна С.Ю. Вплив курсового введення препарату “Текому” на вміст аденілових нуклеотидів в формених елементах крові у дітей з бронхолегеневою патологією. // Матеріали 40-ї науково практичної конференції “Актуальні проблеми експериментальної медицини” (Київ, 27-28 травня 2002 р. С.44). Автором зібрано та оформлено клінічний матеріал, проведено статистичну обробку отриманих результатів, підготовлено роботу до друку.

2. Качалова О.С., Свойкіна С.Ю. Оптимізація лікування дітей з бронхолегеневою патологією при використанні препарату “Теком” // Матеріали 57-ої науково-медичної практичної конференції студентів та молодих вчених з міжнародною участю (Київ, 17-20 вересня 2002 р. С.97). Автор забезпечувала підбір та аналіз літературних джерел, обробила клінічний матеріал, провела статистичну обробку отриманих результатів, підготувала роботу до друку.

3. Качалова О.С., Свойкина С.Ю. Влияние омега-3 полиненасыщенных жирных кислот на показатели иммунной реактивности у детей больных рецидивирующим бронхитом // Вопросы современной педиатрии. 2003. Т2.С.149. Автором зібрано та оформлено клінічний матеріал, проведено статистичну обробку отриманих результатів, підготовлено роботу до друку.

4. Майданник В.Г., Качалова О.С., Свойкіна С.Ю. Оптимізація лікування дітей з бронхолегеневою патологією при використанні препарату “Теком” // Матеріали зїзду пульмонологів //Український пуль монологічний журнал. 2003. №2. С. 251. Автором зібрано та оформлено клінічний матеріал, проведено статистичну обробку отриманих результатів, підготовлено роботу до друку.

5. Свойкіна С.Ю.Дослідження функції зовнішнього дихання у дітей з хронічною бронхолегеневою патологією // Педіатрія, акушерство та гінекологія. 2003. №2. С. 9. Автор особисто проводила дослідження спірографії, забезпечувала підбір та аналіз літературних джерел, обробила клінічний матеріал, провела статистичну обробку отриманих результатів, підготувала роботу до друку.

6. Майданник В.Г., Свойкіна С.Ю., Брюзгіна Т.С. Спосіб діагностики бронхолегеневої патології у дітей//Деклараційний патент на винахід України № 64620А, Офіційний бюлетень - Промислова власність. 2004. №2. С. 4.150. Автор забезпечувала підбір та аналіз літературних джерел, обробила клінічний матеріал, провела статистичну обробку отриманих результатів, підготувала роботу до друку.

7. Майданник В.Г., Качалова О.С., Аршиннікова Л.Л., Шеревера Г.В., Свойкіна С.Ю. Вплив омега-3 ПНЖК на стан аденілових нуклеотидів у дітей з хронічною бронхолегеневою патологією // Педіатрія, акушерство та гінекологія. 2003. №3. С. 32. Автором зібрано та оформлено клінічний матеріал, проведено статистичну обробку отриманих результатів, підготовлено роботу до друку.

8. Майданник В.Г., Щупак М.Б., Качалова О.С., Сосновская Т.Е., Свойкіна С.Ю. Проспан та можливості його застосування в клінічній педіатрії //Педіатрія, акушерство та гінекологія.2003. №1. С. 33-38.