Размещено на http://www.allbest.ru/

Академія медичних наук України

Державна установа „Інститут отоларингології

ім. проф. О.С. КОЛОМІЙЧЕНКА АМН України”

УДК 616.211-002-08

Комплексне лікування гострого і хронічного риніту

14.01.19 - оториноларингологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

СВЄТЛЄЙШИЙ Роман Анатолійович

Київ 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в ДУ „Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України”, Вінницькому національному медичному університеті ім. М.І. Пирогова, Чернігівській обласній лікарні.

Науковий керівник

доктор медичних наук, професор, чл.-кор.АМН України Заболотний Дмитро Ілліч ДУ „Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України”, директор.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України Гарюк Григорій Іванович Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри оториноларингології та дитячої оториноларингології

доктор медичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України Тишко Федір Олексійович Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, кафедра оториноларингології.

Захист відбудеться 13 березня 2009 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.611.01 в ДУ „Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України” за адресою: 03057, м. Київ-57, вул. Зоологічна, 3

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці ДУ „Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України” за адресою: 03057, м. Київ-57, вул. Зоологічна, 3.

Автореферат розісланий “21” січня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор Т.А. Шидловська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Гострий і хронічний катаральний риніти є одними з найбільш розповсюдженими захворюваннями в оториноларингології (С.Б. Безшапочный и соавт., 1999; Г.З. Пискунов, С.З. Пискунов, 2002, 2006; Ю.В. Мітін, Л.Р. Криничко, 2004; Ф.О. Тишко 2005; R. Eccles, 1995, та ін.). Порушення носового дихання негативно впливає на працездатність хворих і може привести до порушення функцій інших органів і систем (А.Н. Александров и соавт., 1999; А.І. Барціховський і співавт., 1999, 2001, та ін.).

Незважаючи на велику кількість запропонованих засобів і методів для лікування людей з цією патологією, їх ефективність залишається недостатньою. Назальні деконгестанти були і залишаються одним з найбільш часто застосовуваних засобів при лікуванні ринітів (Г.З. Пискунов, 1998; С.М. Пухлик, К.Г. Богданов, 2004; А.В. Гапонюк, 2003; E. Bogaska, 1999, та ін.).

Разом з тим, при гострому риніті, ще більше при хронічному катаральному, зі слизової оболонки порожнини носа при бактеріологічних дослідженнях висівають різні умовнопатогенні та патогенні мікроорганізми, які найчастіше і є причиною виникнення цих захворювань після перенесених ГРВІ.

Запальний процес в слизовій оболонці порожнини носа нерідко розвивається внаслідок зниження опірності організму інфекції (після перенесеної ГРВІ), що є результатом недостатнього утворення антитіл різних класів, в т.ч. секреторного ІgA, зниження клітинних факторів імунітету (О.Ф. Мельников и соавт., 1999, 2003; Д.И. Заболотный и соавт., 2001, 2005, 2007; Д.Д. Заболотна, 2002; М.И. Ященко и соавт., 2005; О.Ф. Мельников, Д.И. Заболотный, 2006), та порушення роботи мукоциліарного транспорту (Т.И. Гаращенко, М.Р. Богомильский, 2002; Ю.В. Мітін, Я.Ю. Гомза, 2004, та ін.).

Встановлення ролі імунітету в патогенезі гострого і хронічного катарального ринітів вимагає розширення фармакологічного арсеналу методів лікування і визначення ефективності при використанні назальних деконгестантів та протизапальних засобів, аналіз їх впливу на систему імунітету і стан слизової оболонки порожнини носа (Д.Д. Заболотна, 2002; О.Ф. Мельников и соавт., 2003; С.М. Пухлик, 2003; Д.І. Заболотний і співавт., 2005; М.М. Кобіцький, 2005; С.Б. Безшапочный, Б.З. Жусупов, 2007, та ін.).

Одним з перспективних напрямків в лікуванні пацієнтів з цією патологією є використання комбінованих препаратів, які поєднували б в собі якості деконгестанта та антисептика для посилення терапевтичної ефективності за рахунок додаткових впливів на етіологічну ланку. Тому для лікування хворих на гострий неспецифічний риніт і хронічний катаральний риніт нами запропоновано новий судинозвужуючий засіб з антимікробними властивостями - краплі в ніс „Ріносепт”, який був розроблений спільно із працівниками кафедри мікробіології, вірусології та імунології Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є фрагментом комплексної науково-дослідної роботи ДУ „Інститут отоларингології ім. О.С. Коломійченка АМН України” „Створення моделі хронічного риніту”, 2002-2004 № держреєстрації 0102U003925.

Мета дослідження - підвищити ефективність терапії при гострому і хронічному катаральному риніті за рахунок застосування препарата з поєднаною вазоконстрикторною та антимікробною дією.

Завдання досліджень.

1. Вивчити особливості клінічних проявів у хворих на гострий неспецифічний риніт (ГНР) і хронічний катаральний риніт (ХКР).

2. Проаналізувати діагностичне значення показників цитологічних, бактеріологічних та імунологічних досліджень і їх застосування в оцінці результатів ефективності лікування.

3. Провести експериментальні дослідження по вивченню специфічної фармакологічної активності, біодоступності, місцевоподразнюючої дії та токсикологічних характеристик назальних крапель „Ріносепт”.

4. Вивчити вплив препарату „Ріносепт” на мікрофлору слизової оболонки порожнини носа при ГНР і ХКР.

5. Провести клінічну апробацію схеми лікування хворих на ГНР і ХКР з використанням „Ріносепта” в комбінації з протизапальним, муколітичним і антигістамінним препаратами.

6. Методами об`єктивного обстеження оцінити в динаміці лікування стан основних функцій порожнини носа у хворих на ГНР і ХКР.

7. Визначити клінічну ефективність запропонованого методу лікування хворих на ГНР і ХКР.

8. Запропонувати практичній охороні здоров`я новий назальний деконгестант з антимікробними та протизапальними властивостями для лікування хворих на ГНР і ХКР.

Об`єкт досліджень - порушення функцій слизової оболонки порожнини носа у хворих на гострий неспецифічний та хронічний катаральний риніт. риніт катаральний ріносепт ніс

Предмет досліджень - дані клінічних, лабораторних, експериментальних, імунологічних, мікробіологічних, статистичних досліджень; оцінка ефективності лікування комплексним методом хворих на ГНР і ХКР.

Методи дослідження - клінічні, лабораторні, експериментальні, імунологічні, мікробіологічні, ендоскопічне дослідження носової порожнини. Статистичні методи.

Наукова новизна.

· Науково обґрунтовано застосування препарату „Ріносепт” в лікуванні хворих на ГНР і ХКР.

· Вперше запропоновано і обґрунтовано достатньо ефективний метод фармакотерапії хворих на ГНР і ХКР із застосуванням препарату „Ріносепт” в комбінації з протизапальним, муколітичним і антигістамінним препаратами.

· Вперше проведені бактеріологічні і імунологічні дослідження при терапії ринітів препаратом „Ріносепт”.

· Методами об`єктивного обстеження, імунологічними, мікробіологічними та цитологічними дослідженнями доведено позитивний вплив препарату на слизову оболонку порожнини носа.

· Вперше експериментально на щурах і кролях доведена відсутність токсичного впливу та алергізуючих властивостей нового вітчизняного деконгестанта „Ріносепт”, а також встановлено його високу біодоступність та пролонгованість впливу.

· Встановлено, що препарат „Ріносепт” має не тільки судинозвужуючий ефект, а також володіє антибактеріальними властивостями.

· Вперше проведена порівняльна оцінка ефективності вітчизняних назальних деконгестантів - „Нафтизин” і „Ріносепт”.

· Отримано нові дані, що розширюють можливості лікування ГНР і ХКР.

Практичне значення. На основі дослідження основних функцій носа, цитологічних, мікробіологічних, імунологічних та експериментальних досліджень встановлено, що новий вітчизняний назальний деконгестант „Ріносепт” має не тільки судинозвужуючий ефект, а також володіє антибактеріальними та протизапальними властивостями.

Вперше обгрунтована методика лікування при ГНР і ХКР з використанням препарата „Ріносепт” в комплексній терапії з протизапальним, муколітичним та антигістамінним препаратами. Методика проста, ефективна і може бути широко застосована в практичній оториноларингології. Запропонована методика лікування позитивно впливає на основні функції носа, які в більшості випадків покращились або нормалізувались. З метою оцінки ефективності лікування доцільно використовувати показники основних функцій носа, а також дані цитологічних, мікробіологічних та імунологічних досліджень. Запропонована методика лікування може бути використана в учбовому процесі для лікарів-курсантів та інтернів.

Запропонований комплексний метод лікування впроваджений в Чернігівській обласній лікарні, поліклінічних відділеннях міських лікарень № 1 і 2 м. Чернігова, поліклінічному відділенні вузлової лікарні станції Чернігів Південнозахідної залізниці, Ріпкинський ЦРЛ, обласній лікарні м. Черкаси, медикосанітарній частині ДПСУ м. Ізмаіл.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана здобувачем на базі оториноларингологічного відділення КЛПЗ „Чернігівська обласна лікарня”, ДУ „Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України”, кафедри мікробіології, вірусології та імунології Вінницького національного медичного університета ім. М.І. Пирогова.

Вибір теми дисертційної роботи, обгрунтування мети і завдань, визначення об`єкту і методів дослідження виконані спільно з науковим керівником. Автор самостійно проводив обстеження, динамічне спостереження за хворими, здійснював забір бактеріологічного і цитологічного матеріалу, запропонував та провів апробацію нового підходу до лікування хворих на гострий неспецифічний риніт і хронічний катаральний риніт. Брав активну участь у проведенні експериментів на тваринах та проведенні імунологічних тестів.

Клінічні, цитологічні дослідження проводились на базі клінічної лабораторії КЛПЗ „Чернігівська обласна лікарня” (зав. лабораторією - В.А. Кобріна; головний лікар - М.М. Романюк). Бактеріологічні дослідження мазків зі слизової оболонки порожнини носа проведені в бактеріологічній лабораторії Чернігівської міської лікарні №2 (зав. лабораторією - С.С. Яковець; головний лікар - В.П. Фаль). Імунологічні дослідження факторів системного імунітету проведено в імунологічній лабораторії Чернігівського обласного центру радіаційного захисту та реабілітації населення (зав. лабораторією - С.Г. Ламико; головний лікар - Г.Д. Маленко), а факторів локального імунітету - на базі лабораторії патофізіології та імунології ДУ “Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України” (зав. - проф. О.Ф. Мельников). Експериментальні дослідження проведено на базі кафедри мікробіології, вірусології та імунології Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова (зав. - проф. Г.К. Палій).

Автор самостійно провів аналіз літературних джерел та статистичну обробку отриманих результатів. Самостійно написані всі розділи, сформовані висновки, запропоновані практичні рекомендації щодо лікування хворих на ГНР і ХКР.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації представлені на міжнародних науково-практичних конференціях „Актуальні питання стратегії, тактики застосування та дослідження антибіотиків, антисептиків, дезінфектантів” (м. Вінниця, 2004, 2006), засіданнях Чернігівського обласного товариства оториноларингологів (2007), обласній науково-практичній конференції оториноларингологів (м. Чернігів, 2008), щорічній традиційній весняній конференції Українського наукового медичного товариства оториноларингологів (м. Черкаси, 2008).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 5 наукових робіт, з них 5 у спеціалізованих журналах, затверджених ВАК України.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 179 сторінках машинописного тексту, складається зі вступу, огляду літератури, матеріалів і методів дослідження, 3 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій. Список використаних джерел включає 343 найменування, з них 61 - латиницею. Робота ілюстрована 37 таблицями, 25 малюнками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ роботи

Матеріали та методи досліджень. Використані в роботі матеріали були отримані при клінічному обстеженні 180 осіб віком від 16 до 60 років, із них 60 хворих на гострий неспецифічний риніт (ГНР) і 120 - на хронічний катаральний риніт (ХКР). Для динамічного клінічного спостереження, оцінки ефективності лікування та для лабораторно-імунологічних досліджень з хворих на ГНР було сформовано 2 групи - основну (30 осіб) та групу порівняння (30 осіб). З хворих на ХКР також було сформовано 2 групи - основну (60 осіб) та групу порівняння (60 осіб). Контрольна група була представлена 20 практично здоровими людьми аналогічного віку. Обстеження та лікування хворих проводили на базі ЛОР-відділення Чернігівської обласної лікарні.

Експериментальні дослідження проведені на 30 безпородних щурах масою тіла 180-200 г. та 22 кролях породи „Шиншила” масою 1,8-2,5 кг. Проведено наступний обсяг досліджень: 1) дослідження гострої токсичності на одному виді тварин; 2) дослідження підгострої токсичності; 3) вивчення місцевоподразнюючої дії; 4) дослідження алергенності; 5) специфічна фармакологічна активність за одним критерієм; 6) вивчення біодоступності.

Клінічний діагноз ГНР і ХКР встановлювали на основі скарг, даних анамнезу, результатів ЛОР-обстеження, ендоскопії порожнини носа. Хворим проводили визначення дихальної, нюхової функції носа, чутливої, всмоктувальної функцій слизової оболонки порожнини носа та визначення транспортної функції миготливого епітелію. Дихальну функцію вивчали за допомогою пневмотахометра ПТ-2 зі спеціальною насадкою (И.А.Морозов и соавт., 1984; А.С.Лопатин и соавт., 1985). Для вивчення рухової функції миготливого епітелію використали вугільний порошок. Всмоктувальну функцію слизової оболонки порожнини носа досліджували за методом О. Боржика (1% розчин атропіну). Якісне визначення нюху проводилось за методикою В.Г. Воячека набором пахучих речовин з наростаючою міцністю. Чутливість слизової оболонки носа оцінювали за методом Л.І. Пресмана.

Стан слизової оболонки порожнини носа при ГНР і ХКР оцінювали і за рівнем мікробного обсіменіння, факторами місцевого та системного імунітету (до і після закінчення лікування (7-й день)). Мікробіологічне дослідження вмісту порожнини носа включало оцінку мікрофлори слизової оболонки порожнини носа. Матеріал з порожнини носа хворих спочатку висівали на 5% кров'яний агар для визначення стрептококів, нейсерій та ентерококів, на середовище Ендо - для виявлення грамнегативних бактерій та на жовчно-сольовий агар для визначення стафілококів. В подальшому культури, що виросли на селективних середовищах, ідентифікували за біохімічними властивостями та визначали у відповідності до міжнародних стандартів.

Для виключення патології з боку навколоносових пазух виконували ультразвукове дослідження пазух за допомогою портативного ехолокатора „Синускан-101” (Фінляндія) або рентгенографію пазух носа (за показаннями).

Кількісне цитологічне дослідження мазків-відбитків зі слизової оболонки порожнини носа проводили з метою з`ясування ступеня запальної реакції та перебігу запального процесу. Фарбування мазка проводили за методом Романовського-Гімзи (азур-еозином). Дослідження було проведене на початку лікування, в процесі (3-й день) і після його закінчення (7-й день). В контрольній групі обстеження проводилось одноразово.

З імунологічних методів використовували наступні:

1) дослідження системного імунітету: а) кількісна оцінка імунокомпетентних клітин і факторів вродженого імунітету за кількістю клітин із кластерами диференціації (CD)- 2, 3, 4, 8, 16, 22; б) визначення активності фагоцитозу клітинами периферичної крові (І.П. Кайдашев, 2003); в) визначення вмісту імуноглобулінів різних класів у периферичній крові хворих (за методом радіальної імунодифузії по Манчіні (1965); г) визначення рівня циркулюючих імунних комплексів у сироватці крові хворих. Рівень ЦІК у біологічних рідинах визначали за допомогою селективної преципітації великоглобулярних імунних комплексів високомолекулярним поліетилен-гліколем і оцінювали в одиницях оптичної щільності (Є.Л. Насонов, 1987);

2) дослідження локального імунітету: а) визначення концентрації MIgА і SIgA та IgG в ротоглотковому секреті (РС) хворих на ГНР, ХКР і практично здорових донорів (за методом радіальної імунодифузії по Манчіні в модифікації Simmons (1971)); б) визначення рівня інтерлейкіна-1в в РС (за допомогою імуноферментного методу). Використовувався набір „Протеиновий контур” (СПб, Росія) і імуноферментний аналізатор Stat Fax 2100 (США); в) визначення концентрації лактоферина в PC (за допомогою імуноферментного методу). Використовували набори фірми Вектор-Бест (Новосибірськ, Росія); г) цитологічне дослідження РС (О.В. Дюмин и соавт., 1990).

Статистичні та аналітичні методи обробки матеріалу були використані у відповідності сучасних вимог до медично-біологічних досліджень (Р.М. Гланц, 2000). При статистичному аналізі використовували непараметричні критерії - точний метод Фішера та критерій “U”, а при порівнянні відсоткових співвідношень - -метод кутового перетворювання за Фішером (Е.В. Гублер, 1978; Lienert, Nienert, Netter, 1987).

Результати досліджень.

Під нашим спостереженням знаходилось 60 хворих на ГНР, із них 21 (35%) - чоловіки, 39 (65%) - жінки. При оцінці суб`єктивних і об`єктивних проявів запалення у всіх хворих відмічалось утруднення носового дихання, постійні виділення з носа та різко виражені реактивні запальні явища (гіперемія та набухлість слизової оболонки порожнини носа). Погіршення сну і головний біль спостерігались в 76,6% та 60% хворих відповідно.

Результати досліджень дихальної, всмоктувальної функції носа, рухової активності миготливого епітелію слизової оболонки носа, наведені в таблиці 1.

Таблиця 1

Показники функцій носа у хворих на ГНР

Функції носа	Контрольна група M±m (n=17)	ГНР M±m (n=38)	р
Дихальна	Вдих, л/с	0,7±0,06	0,2±0,05	<0,05
	видих, л/с	1,14±0,12	0,5±0,05	<0,05
Рухова, хв.	13,5±1,6	29±0,8	<0,05
Всмоктувальна, хв.	43±0,9	45±0,5	>0,05

При дослідженні нюхової функцій носа у хворих на ГНР було отримано наступні результати: нормальна - 6,6%, І ст. - 43,4%, ІІ ст. - 50%. Чутлива функція була знижена у 76,6% пацієнтів.

При проведені бактеріологічних досліджень вмісту порожнини носа у 30% хворих на ГНР висіяно St. aureus, відсутність висіву мікрофлори зафіксовано в 70% випадків.

При цитологічному дослідженні мазків-відбитків зі слизової оболонки порожнини носа в порівнянні з контрольною групою відмічається зростання кількості клітинних елементів, які представлені лейкоцитами і пласким епітелієм. Цей показник становив 41,3±10,0 клітини, в контрольній групі - 6,1±1,6 (p<0,05).

Отже, проведені клінічні і лабораторні дослідження, а також вивчення основних функцій носа у хворих на ГНР, в порівнянні з даними осіб контрольної групи, дозволили встановити різке порушення дихальної, чутливої, нюхової функції та рухової активності миготливого епітелію. Бактеріологічні дослідження вказують на високий рівень обсіменіння слизової оболонки порожнини носа умовнопатогенною мікрофлорою.

Під нашим спостереженням знаходилось 120 осіб, у яких діагностовано ХКР, із них 49 (40,8%) чоловіків і 71 (59,2%) жінок.

За отриманими даними у 90% обстежених тривалість захворювання (ХКР) складає від 1 до 10 років і тільки 12 (10%) хворіють менше 1 року.

При оцінці суб`єктивних та об`єктивних проявів запалення утруднення носового дихання відмічено у 72 (60%) хворих, постійні виділення з носа - у 66 (55%), періодичні виділення з носа - у 54 (45%), різко виражені реактивні запальні явища (гіперемія та набухлість слизової оболонки порожнини носа) виявлено у 72 (60%). Погіршення сну і головний біль відмічали 30% хворих.

Результати досліджень дихальної функції носа, рухової активності миготливого епітелію слизової оболонки порожнини носа, всмоктувальної функції наведені в таблиці 2.

Таблиця 2

Показники функцій носа у хворих на ХКР

Функції носа	Контрольна група M±m (n=17)	ХКР M±m (n=62)	р
Дихальна	Вдих, л/с	0,7±0,06	0,4±0,05	<0,05
	Видих, л/с	1,14±0,12	0,7±0,08	<0,05
Рухова, хв.	13,5±1,6	27±2,04	<0,02
Всмоктувальна, хв.	43±0,9	43±0,5	>0,05

При дослідженні нюхової функцій носа у хворих на ХКР було отримано наступні результати: нормальна - 47,5%, І ст. - 43,3%, ІІ ст. - 7,5%, ІІІ ст. - 1,7%. Чутлива функція була знижена у 47,5% пацієнтів.

При бактеріологічних дослідженнях вмісту порожнини носа висіяно велику кількість умовнопатогенної мікрофлори. Видовий склад був представлений наступною коковою флорою: St.epidermidis - 50,1%, St.aureus - 12,5%, St.viridans - 8,3%, поєднана мікрофлора St.epidermidis + Kl.pneumoniae - 8,3%. Відсутність висіву мікрофлори зафіксовано у 20,8% випадках.

При цитологічному дослідженні мазків-відбитків зі слизової оболонки порожнини носа, в порівнянні з контрольною групою, відмічається зростання кількості лейкоцитів і плаского епітелію. Цей показник становив 32,0±10,7 клітинних елементів, в контрольній групі - 6,1±1,6 (p<0,05).

Отже, проведені клінічні і лабораторні дослідження, а також вивчення основних функцій носа, в порівнянні з даними контрольної групи, дозволили встановити, що при ХКР також різко порушується дихальна, чутлива, нюхова функції та рухова активність миготливого епітелію. Бактеріологічні дослідження вказують на високий рівень обсіменіння слизової оболонки порожнини носа умовнопатогенною мікрофлорою.

Імунологічна характеристика хворих на ГНР і ХКР. Висновок про стан імунологічних механізмів проводився на підставі одноразового обстеження хворих при зверненні перед початком проведення фармакотерапії по декількох параметрах, з яких деякі були відібрані для наступного (після лікування) тестування хворих. Було встановлено, що як відносні, так і абсолютні показники рівня Т- і В -лімфоцитів, що визначалися за загальними фенотипічними маркерами, у хворих на ГНР були дещо підвищені (достовірно В- лімфоцити, р < 0_,05) у порівнянні з контролем, тоді як при ХКР мало відрізнялися від таких в контрольній групі (таблиця 3).

Таблиця 3

Показники числа Т- і В- клітин крові у хворих на ГНР і ХКР до початку лікування

Групи	Т-лімфоцити, CD3	В-лімфоцити, CD22
	%, n	абс., Т/л	%, n	абс., Т/л
Контроль (10)	44,8± 4,1	1,05±0,2	28,0±2,3	0,55±0,1
ГНР	59,5±11,2	1,55±0,2	43,1±2,2*	0,75±0,2*
ХКР	45,2*±5,2	0,74±0,2	18,5±2,6	0,3±0,1

Примітка: * - достовірні зміни по відношенню до контролю (р < 0,05).

Чисельність клітин з фенотипом CD 16 - природних цитотоксичних клітин змінювалася тільки при ГНР, як правило, їхня кількість у периферичній крові зростала (36%), що погоджується з даними інших дослідників, що вивчали імунопатофізіологію гострого запалення в експерименті і клініці (О.Ф. Мельников, 1999; Д.И. Заболотный, О.Ф. Мельников, 1999; М.М. Кобіцький, 2005).

Вивчення активності фагоцитуючих клітин за фагоцитарним показником та індексом показало, що фагоцитарний показник у хворих на ГНР становив 62,8 ± 4,8; на ХКР - 57,5 ±5,8 (контрольна група - 55,7 ±4,1). Фагоцитарний індекс при ГНР становив 9,1 ±0,3; при ХКР - 8,0±4,8 (контрольна група - 7,0 ±0,6). Отже, при ГНР має місце збільшення фагоцитарної активності клітин крові.

Визначення вмісту імуноглобулінів у сироватці крові хворих ГНР не виявило істотних розходжень у рівні імуноглобулінів А, М, G в порівнянні з контрольною групою. Разом з тим, у хворих на ХКР до початку лікування відмічено більш низький вміст IgА в порівнянні із групою контролю і хворими на ГНР. Показник IgМ у хворих на ГНР становив 1,2(0,7-2,5), ХКР - 1,5(0,9-2,2), в контрольній групі - 1,2(0,7-1,5); IgG при ГНР становив 8,2(7-10), ХКР - 7,2(6-11), в контрольній групі - 13,3 (9-15); показник IgA - відповідно 1,7(1,0-1,5) та 0,65 *(0,4-0,95), в контрольній групі - 1,6(1,4-2). В дужках зазначені межі коливань окремих значень (мінімальне - максимальне).

Дослідження вмісту IgЕ в сироватці обстежуваних різних груп показало, що у хворих на ГНР концентрація цього імуноглобуліну мало відрізнялась від контролю, тоді як у хворих на ХКР була достовірна тенденція до збільшення загального IgЕ у крові (85МЕ/л), що вірогідно зв'язується з „полегшенням” процесів сенсибілізації на тлі хронічного запалення з компонентом, що інфікує (Л.В. Кузнєцова, 2006).

Аналогічні зміни виявлені і при визначенні рівня ЦІК у сироватці крові зазначених груп хворих. Всі виявлені відхилення у вмісті комплексів укладалися в рамки „нормальних” значень цього показника (Г.М.Драннік, 2006).

При визначенні факторів місцевого імунітету було виявлено, що у хворих на ХКР вміст у ротоглотковому секреті SIgА був знижений, а при ГНР - підвищений (табл. 4). Також відмічено достовірне підвищення рівнів MIgА та IgG, що розглядається як можливий фактор пролонгації запалення імунними механізмами (В.П. Быкова, 1999; О.Ф. Мельников, Д.И. Заболотный, 2003).

Таблиця 4

Рівні імуноглобулінів в ротоглотковому секреті у хворих на ГНР, ХКР і практично здорових донорів

Групи	Концентрація імуноглобулінів, г/л
	Секреторний IgА	Мономірний IgА	IgG
Контроль	1,0 ± 0,3	0,1 ±0,05	0,1±0,02
ГНР	1,55±0,1	0,25±0,06	0,5±0,1
Вірогідність	>0,02	<0,05	<0,01
ХКР	0,4 ±0,1	0,5 ±0,1	0,7 ± 0,1
Вірогідність	<0,05	<0,05	<0,01

При визначенні клітинних форм ротоглоткового секрету було встановлено, що у хворих на ГНР мало місце зниження числа епітеліальних клітин - 54,2* (12-50), контроль - 88,3 (55-97); збільшення вмісту різних форм лейкоцитів, найчастіше нейтрофільних - 40,8*(20-60), контроль - 5,2 (3-12) і еозинофільних - 0,4 (0-3), контроль - 0,1 (0-1). При ХКР визначалось незначне підвищення числа лімфоцитів - 6,5 (4-7), контроль - 3,9 (3-10) і моноцитів - 2,5 (0-4), контроль - 0. В дужках зазначені межі коливань окремих значень. Ці дані свідчать про те, що зміни в параметрах місцевого й системного імунітету можна розглядати як фактори, які мають патогенетичне значення в підтримці хронічного плину катарального запального процесу в слизовій оболонці носової порожнини, що погоджується з даними і висновками інших авторів, що вивчали стан імунітету при ХКР (Д.Д. Заболотна, 2002; А.В. Гапонюк, 2003).

Важливим компонентом в оцінці інтенсивності запального процесу в ділянці верхніх дихальних шляхів є вміст прозапального цитокіна - інтерлейкіна-1в і залізовмісного продефензина - лактоферина (М.М. Кобіцький, 2005; Д.И. Заболотный и соавт., 2007). Наявність їх у хворих на ГНР і ХКР підтверджує високу діагностичну цінність визначення зазначених факторів імунітету. Дослідження показали, що у хворих на ГНР ці показники були вищими, ніж при ХКР, але при ХКР вміст ІЛ-1 в і лактоферина був підвищений в порівнянні з аналогічними показниками у осіб контрольної групи (мал. 1, 2).

Мал. 1 Вміст ІЛ-1 в в ротоглотковому секреті хворих на ГНР, ХКР і осіб контрольної групи

Мал. 2 Вміст лактоферина в ротоглотковому секреті хворих на ГНР, ХКР і осіб контрольної групи

Таким чином, дослідження стану факторів системного імунітету при гострому і хронічному запаленні слизової оболонки порожнини носа показали, що істотними були кількісні зміни у вмісті основних популяцій лімфоцитів при ГНР, переважно Т- клітинного ряду, збільшення при цьому захворюванні фагоцитарної активності клітин крові, а при ХКР більш виражене зниження кількості IgА в сироватці й підвищення рівня IgЕ.

Параметри місцевого імунітету мали однаковий вектор відхилень як при ГНР, так і при ХКР, і відрізнялися тільки кількісними показниками. Найбільш істотним було визначення рівня секреторного імуноглобуліну А, концентрація якого при ХКР знижувалася, що може мати важливе патогенетичне значення в підтримці хронічного перебігу запального процесу і наступного формування імунодефіцитного стану (О.Ф. Мельников, Д.И. Заболотный, 2002, 2003). Високе діагностичне значення має визначення в PC IgG як імунологічного фактора прозапального характеру, зниження рівня цього показника може свідчити про високу ефективність протизапальної терапії. Аналогічні висновки можуть бути зроблені і відносно діагностичної цінності визначення прозапального цитокіна ІЛ-1 і продефензина - лактоферина: визначення концентрації цих факторів імунітету має важливе діагностичне значення і може служити оціночним критерієм ефективності проведеного лікування. Цитологічні дослідження також мають велике значення в оцінці стану слизової оболонки, однак в силу високої варіабельності показників, їхнього неоднозначного трактування і труднощів у стандартизації методики можуть бути віднесені до критеріїв другого плану. Виявлені відхилення в показниках імунітету при ГНР і ХКР, згідно сучасних подань про принципи імуномодулюючої терапії є підставою для апробації нових протизапальних засобів для комплексного лікування пацієнтів з цією патологією.

Проведено експериментальні дослідження специфічної фармакологічної активності, токсикологічних характеристик та біодоступності лікарського засобу „Ріносепт”. В якості препарату порівняння в роботі були використані серійні назальні краплі з нітратом нафазоліну - „Нафтизин” 0,05%.

Специфічну адреноміметичну дію препарату оцінювали по його дії на судини слизової оболонки за термографічними характеристиками. Встановлено, що краплі „Ріносепт” мають виражену судинозвужуючу дію, яка за інтенсивністю ефекту відповідає дії препарату порівняння, а за тривалістю переважає його (табл. 5).

Таблиця 5

Результати дослідження вазоконстрикторного ефекту „Ріносепту” та „Нафтизину”

Препарат	Кількість обстежених волонтерів	Експозиція спостереження після аплікації препаратів (год.)
		0,5	1,0	1,5	2,0	2,5	3,0	3,5	4,0
		Приріст середньої площі ділянки слизової з найнижчою температурою (%)
нафтизин	10	112	133	132	130	116	95	71	23
ріносепт	10	114	131	138	136	134	128	105	69
Показник вірогідності відмінностей у дії препаратів, Р	>0,05	>0,05	>0,05	>0,05	<0,05	<0,05	<0,05	<0,05

Оскільки серед допоміжних речовин до складу „Ріносепту” введено у якості консерванту декаметоксин, було перевірено його ефективність у відповідності до вимог Державної Фармакопеї України (ДФУ). Встановлено, що препарат „Ріносепт” витримує випробування на ефективність антимікробних консервантів за методом, передбаченим ДФУ. Для проведення випробування у зразки готових лікарських засобів ріносепт та нафтизин інокулювали завись однієї з культур Р.aeruginoza, S.aureus, C.albicans, А.niger, підготовлених за вимогами Державної Фармакопеї України, із розрахунку 10⁶ колонієутворюючих одиниць на 1 мл (КОУ/мл) препарату. Інокульовані зразки витримували при температурі 20-25єС протягом 28 діб. Контрольні висіви з підрахунком кількості тест-мікроорганізмів у одиниці об'єму препарату проводили на 2; 7; 14 та 28-у добу після інокуляції (табл. 6). Таким чином, результати порівняльного дослідження засвідчують високу ефективність декаметоксину, введеного до складу ріносепту в якості консерванту.

Дослідженнями гострої та підгострої токсичності встановлено: відсутність токсичних проявів препарату; тривале введення препарату не викликає будь-яких органічних або функціональних порушень. Оцінку загальнотоксичної дії „Ріносепту” проводили в динаміці за такими показниками: поведінка, маса тварин, кількість тварин, що вижило, гемограма, функціональний стан печінки та нирок. В ході вивчення загальнотоксичної дії „Ріносепту” не спостерігалось суттєвих змін в даних показниках і не мали достовірних відмінностей порівняно з тваринами контрольної групи (показники не виходили за межі коливань видової норми).

Таблиця 6

Результати дослідження ефективності протимікробних консервантів у препаратах „Ріносепт” та „Нафтизин”

Вид мікроорганізмів	Досліджуваний препарат
	нафтизин	ріносепт
	Lg зменшення числа мікроорганізмів у різні терміни дослідження
	2доби	7 діб	14діб	28діб	2доби	7 діб	14діб	28діб
S.aureus АТСС 6538	3	НВ	НВ	НВ	НВ	НВ	НВ	НВ
Р.aeruginoza АТСС 9027	2	3	НВ	НВ	3	4	НВ	НВ
C.albicans АТСС 10231	2	3	НВ	НВ	4	НВ	НВ	НВ
А.niger АТСС 16404	-	1	2	НВ	2	3	НЗ	НЗ

НВ - мікроорганізми не виявляються;

НЗ - не спостерігається збільшення числа мікроорганізмів.

В результаті дослідження місцевоподразнюючої дії „Ріносепту” та препарату порівняння на слизову оболонку ока ознак подразнення (сльозотечі, змін поверхні рогівки, гіперемії кон'юнктиви) не виявлено.

Як у „Ріносепта”, так і у препарата порівняння чітко виявляли в однаковій мірі виражені ознаки адреномиметичної дії, що спостерігалися при огляді через 30 хв., 1 год., 2 год. після закапування препаратів. Через 6 та 24 год. ознак адреномиметичної дії не виявлено.

В експерименті на тваринах доведено відсутність алергізуючих властивостей у назальних крапель „Ріносепт”.

Біологічна доступність діючої речовини у складі лікарської форми визначається швидкістю її вивільнення в рідинах, що за фізичними параметрами відповідають біологічним. Швидкість вивільнення нітрату нафазоліну з „Ріносепту” та „Нафтизину” вивчали за допомогою методу діалізу через напівпроникливі мембрани. Досліди виконували на приладі Мюллемана.

Вивільнення нафазоліну з „Ріносепту” відбувалось уповільненими темпами у порівнянні з „Нафтизином”. На 10-й хвилині через мембрану пройшло 7% („Нафтизин” - 10%) препарату, через 20хв. - 15% („Нафтизин” - 32%). Найвищу швидкість діалізу спостерігали між 40 і 50 хвилинами досліду, коли через мембрану пройшло 29% препарату, в той час при дослідженні „Нафтизина” після 30 хв. швидкість діалізу уповільнювалась. Однак, як і у препараті порівняння, з „Ріносепту” вивільнилось максимально можлива кількість основної діючої речовини до встановлення динамічної рівноваги у препараті і діалізаті після 80 хв. досліду. Уповільнення темпів вивільнення нафазоліну з „Ріносепту” у порівнянні з „Нафтизином” пояснюється наявністю в його складі високомолекулярної допоміжної речовини декстрану, введеного до складу з метою пролонгації терапевтичного ефекту.

У зв'язку з негативним впливом запального процесу в порожнині носа при ГНР і ХКР на основні функції носа, впливу захворювання на інші органи і системи, зниженням працездатності хворих, враховуючи зміни в системному і локальному імунітеті та наявність великої кількості мікрофлори в порожнині носа, є підстава для впровадження нових вітчизняних топічних деконгестантів, до складу яких входить антисептик. Патогенетична терапія хворих на ГНР і ХКР повинна бути спрямована на різні ланки запального процесу в порожнині носа. Важливими умовами в лікуванні хворих на ГНР і ХКР є усунення набухлості слизової оболонки порожнини носа, розрідження густого, в`язкого слизу, який призводить до порушення роботи мукоциліарної системи. Враховуючи вище викладене, нами було вирішено застосувати новий препарат „Ріносепт” в лікуванні хворих даною патологією в комбінації з протизапальним (фенспірид), муколітичним (ацетилцистеїн) і антигістамінним (лоратадин) препаратами. Декаметоксин у складі препарату „Ріносепт” виконує функцію консерванту і антисептика, середньомолекулярні декстрани поліглюкіну забезпечують в`язкість лікарської форми, зменшують подразнюючий ефект основної діючої речовини.

Хворі першої групи (основної) отримували препарат „Ріносепт”, другої (порівняння) в якості деконгестанта місцевого застосування використовували референтний препарат „Нафтизин”. Схема лікування, перелік супутніх препаратів комплексної терапії в І-й і ІІ-й групі хворих повністю ідентичні. Тривалість лікування - 7 днів.

Ефективність лікування оцінювали за наступними крітеріями: клінічне одужання - повне відновлення носового дихання, відсутність виділень із носа та відсутність реактивних явищ з боку слизової оболонки порожнини носа; покращення - періодичне закладення носа, особливо при зміні положення тіла і помірна виразність реактивних явищ з боку слизової оболонки носа; стан без змін. Оцінка ефективності комплексного лікування хворих на ГНР і ХКР показала, що поряд з клінічним покращенням змінювались і показники вибраних нами для оцінки тестів в сторону нормалізації.

Аналіз динаміки суб`єктивних проявів захворювання в процесі лікування хворих на ГНР на 3-й день показав: постійні виділення з носа спостерігались у 8 (26,7%) осіб І групи і у 12 (40%) - ІІ; утруднення носового дихання - відповідно у 12 (40%) та у 16 (53,4%). Динаміка об`єктивних клінічних проявів захворювання на 3-й день мала наступний вигляд: різко виражена гіперемія і набухлість слизової оболонки порожнини носа залишалась у 18 (60%) пацієнтів І групи і 21 (70%) - ІІ. На 7-й день (по закінченні лікування) динаміка суб`єктивних проявів захворювання виглядала наступним чином: відновлення носового дихання та відсутність виділень з носа відмічено у 28 (93,4%) хворих І групи і у 26 (86,7%) - ІІ. Динаміка об`єктивних клінічних проявів захворювання на 7-й день мала наступний вигляд: нормалізація стану слизової оболонки порожнини носа відмічена у 29 (96,7%) осіб І групи і у 28 (93,4%) - ІІ.

Аналіз динаміки суб`єктивних проявів захворювання в процесі лікування хворих на ХКР на 3-й день показав: постійні виділення з носа спостерігались у 16 (26,6%) пацієнтів І групи і у 20 (33,3%) - ІІ; утруднення носового дихання - відповідно у 20 (33,3%) і 26 (43,3%). Динаміка об`єктивних клінічних проявів захворювання на 3-й день мала наступний вигляд: різко виражена гіперемія і набухлість слизової оболонки порожнини носа залишалась у 20 (33,3%) пацієнтів І групи і у 26 (43,3%) - ІІ. На 7-й день (по закінченні лікування) динаміка суб`єктивних проявів захворювання виглядала наступним чином: утруднення носового дихання і постійні виділення з носа спостерігались у 7 (11,7%) осіб І групи і у 11 (18,3%) - ІІ. Динаміка об`єктивних клінічних проявів захворювання на 7-й день мала наступний вигляд: нормалізація стану слизової оболонки порожнини носа відмічена у 53 (88,4%) хворих І групи і у 49 (81,7%) - ІІ. Показники дихальної функції носа, рухової, всмоктувальної функції слизової оболонки носа по закінчені лікування наведені в таблиці 7. Більш виражений позитивний ефект мав місце в І групі хворих.

Таблиця 7

Показники дихальної функції носа, рухової, всмоктувальної функції слизової оболонки порожнини носа після лікування хворих на ГНР і ХКР

Функції носа	До лікування M±m	Після лікування (через 7 днів) M±m	р
	ГНР (n=38)	ХКР (n=62)	ГНР	ХКР
			І група (n=25)	ІІ група (n=24)	І група (n=32)	ІІ група (n=30)
Дихальна	Вдих, л/с	0,2±0,05	0,4±0,05	0,6±0,04	0,6±0,04	0,6±0,05	0,6±0,04	<0,05
	Видих, л/с	0,5±0,05	0,7±0,08	1,2±0,05	1,1±0,07	1,1±0,12	1,0±0,06	<0,05
Рухова, хв.	29±0,8	27±2,04	17±0,8	18±0,5	18,6±1,2	20±1,86	<0,05
Всмоктувальна, хв.	45±0,5	43±0,5	42±0,4	43±0,3	42±0,48	42±0,2	>0,05

По закінченні лікування хворих на ГНР наступило відновлення нюхової функції у 86,7 % осіб І групи і у 70 % - ІІ. При ХКР нормалізація нюхової функції мала місце у 86,7 % осіб І групи і у 73,3 % - ІІ.

Чутливість слизової оболонки порожнини носа також покращилась після проведеного комплексного лікування. По закінченні лікування в обох групах нормалізація даної функції відмічена у 90% пацієнтів.

Відмічається також нормалізація кількості клітинних елементів в мазках-відбитках з поверхні слизової оболонки порожнини носа, що відображає динаміку запального процесу. Через 3 дні після початку лікування хворих на ГНР ми відмічаємо зниження кількості клітинних елементів до 18,0±3,2 клітин в І групі і 24,0±3,9 клітин - в ІІ (до лікування - 41,3±10,0). Через 7 днів (по закінченні лікування) відмічається нормалізація кількості клітинних елементів в І групі - 6,4±1,0 клітин (p<0,05), а в ІІ групі цей показник знизився до 14,0±2,3 клітин (p<0,05).

У хворих на ХКР через 3 дні після початку лікування відмічали зниження кількості клітинних елементів до 15,3±6,4 клітин в І групі і 17,8±4,3 - в ІІ (до лікування - 32,0±10,7). Через 7 днів (по закінченні лікування) в І групі нами відмічено зниження кількості клітинних елементів в бік нормалізації до 7,7±5,9 клітин (p<0,05), а в ІІ - до 10,8±4,2 (p<0,05).

З метою визначення впливу препарата „Ріносепт” на мікрофлору слизової оболонки порожнини носа нами були проведені бактеріологічні дослідження виділень з носа у 10 хворих на ГНР і 32 - на ХКР. Після проведеного комплексного лікування хворих на ГНР в 100% випадках відмічено відсутність росту мікрофлори. У хворих на ХКР обсіменіння слизової оболонки умовно-патогенною мікрофлорою знизилось: St.epidermidis - 33,3% (до лікування - 50,1%); St.aureus - 4,1% (до лікування - 12,5%); St.viridans та поєднана мікрофлора St.epidermidis + Kl.pneumoniae не висівались. Відсутність висіву мікрофлори зафіксовано в 62,6% випадків, до лікування - в 20,8%. Таким чином, проведені бактеріологічні дослідження підтверджують експериментальні, що краплям в ніс „Ріносепт” властива антибактеріальна дія.

По закінченні лікування хворих на ГНР позитивний результат отримано у всіх, в т.ч. клінічне одужання (відновлення носового дихання, відсутність виділень з носа) в І групі відмічено у 28 (93,4%), покращення (періодичне закладення носа, періодичні слизові виділення з носа) у 2 пацієнтів (6,6%), в ІІ групі - відповідно у 26 (86,7%) та у 4 ( 13,3%).

По закінченні лікування хворих на ХКР позитивний результат в І групі отримано у 53 (88,4%) хворих в т.ч. клінічне одужання - у 34 (56,7%), поліпшення - у 19 (31,7%), без змін - у 7 (11,6%). Серед пацієнтів ІІ групи позитивний ефект отримано у 49 осіб (81,6%) в т.ч. клінічне одужання - у 26 (43,3%), поліпшення - у 23 (38,3%), без змін - у 11 (18,4%). При риноскопічному обстеженні хворих І групи спостерігалось більш виражене зменшення набухлості слизової оболонки носа, зменшення виділень і відновлення носового дихання. Отже, краплі в ніс „Ріносепт” здійснюють виражений судинозвужуючий та протизапальний ефекти.

Результати імунологічних досліджень. При ГНР з боку системного імунітету визначали рівень Т- і В -лімфоцитів (CD3, CD22), кількість ПЦК (CD16), активність фагоцитозу; при ХКР - вміст імуноглобулінів класів М, G, A, E в сироватці хворих, з яких найбільш важливими були А і Е. З показників місцевого імунітету при ГНР і ХКР використовували рівні імуноглобулінів (включаючи SIgА), вміст лактоферина і цитологічну характеристику РС. Всі дослідження проведені на 7-й день після лікування хворих І і ІІ груп.Було встановлено, що більше сприятливий вплив на процеси відновлення кількісного складу лімфоцитів Т- і В- субпопуляций мав місце в групі пацієнтів, які в комплексній терапії ГНР застосовували препарат „Ріносепт”. При цьому тенденція (достовірна у відношенні переважно В - лімфоцитів) до нормалізації була виявлена і у відношенні ПЦК (CD16), які були при ГНР вірогідно вище, ніж в осіб контрольної групи (мал. 3).

Мал. 3 Вміст CD16+ клітин у периферичній крові хворих на ГНР до і після лікування.

Проведені дослідження гуморальних факторів місцевого імунітету при ГНР і їхня зміна при застосуванні в комплексній терапії назальних деконгестантів свідчать про те, що „Ріносепт” мав більший комплекс впливів на нормалізацію запального процесу в слизовій оболонці носової порожнини: зниження рівня прозапального IgG (табл. 8), а також концентрації прозапального цитокіна ІЛ-1в і індикатора гострої фази запалення - лактоферина. Поряд із цим, позитивний протизапальний вплив „Ріносепта” на перебіг ГНР проявлявся і у нормалізації цитологічної картини РС.

Таблиця 8

Рівні імуноглобулінів в ротоглотковому секреті у хворих на ГНР І і ІІ груп і практично здорових осіб

Групи	Концентрація імуноглобулінів, г/л
	SIgА	MIgА	IgG
Контроль	1,0±0,3	0,1±0,05	0,1±0,02
ГНР, до лікування	1,55±0,1	0,25±0,06	0,5±0,1
Вірогідність	>0,02	<0,05	<0,01
ГНР І група, після лікування	1,2±0,3	0,12±0,06	0,2±0,04
Вірогідність	>0,05	>0,05	>0,05
ГНР ІІ група, після лікування	1,5±0,4	0,16±0,02	0,35±0,03
Вірогідність	>0,05	>0,05	<0,05

Приміт.: вірогідність розрахована стосовно контролю.

При проведенні комплексної консервативної терапії хворих на ХКР для імунологічної оцінки ефективності лікування були використані, в основному, гуморальні фактори сироватки і РС. В сироватці це насамперед стосувалося рівнів IgА, IgЕ і ЦІК. Було встановлено, що застосування препаратів істотно не змінювало знижений рівень IgА, тоді як включення „Ріносепта” в комплексну терапію сприяло зниженню рівня загального IgЕ (<0,05) (табл. 9). Можна думати, що препарат „Ріносепт” сприяє зниженню рівня „інфекційного фону”, що за сучасним даними (Л.В. Кузнєцова, 2006), є провідником і стимулятором алергічних реакцій.

Таблиця 9

Вміст імуноглобулінів класів А і Е, ЦІК в сироватці крові хворих на ХКР при комплексному лікуванні

Групи	Ig А, г/л	Ig Е,г/л	ЦІК, од. опт. щільності	Вірогідність розходжень
Контроль	1,6 (1,4-2)	22,0 (10-40)	31,1 ( 22-70)	*вірогідно стосовно контролю (р <0,05)
ХКР, до лікування	0,65* (0,4-0,95)	85,5* (30-100)	66,6* (33-100)
ХКР, І група після лікування	1,0* (0,6-1,5)	42,5 (27-70)	44,2 (20-75)
ХКР, ІІ група після лікування	0,7* (0,2-1,0)	78,2* (35-110)	55,5 (40-80)

При визначенні впливу локальної фармакотерапії у хворих І і ІІ груп на показники місцевого імунітету було встановлено, що в групі, де застосовувався „Ріносепт”, істотно знижувався вміст прозапального IgG і вірогідно збільшувалась концентрація SIgА та відбувалася нормалізація рівня MIgА, що при ХКР був вище рівня, зареєстрованого в осіб контрольної групи (табл. 10). Це також може бути пов'язане зі зменшенням рівня інфікування слизової оболонки і, як наслідок, зниження активності бактеріальних гідролаз, здатних модифікувати SIgА у дві мономірні форми (В.И. Суворовцев и соавт., 2001 ).

Таблиця 10

Рівні імуноглобулінів у ротоглотковому секреті хворих на ХКР при комплексному лікуванні і у практично здорових осіб

Групи	Концентрація імуноглобулінів, г/л
	SIg А	MIg А	Ig G
Контроль	1,0±0,3	0,1±0,05	0,1±0,02
ХКР, до лікування	0,4±0,1	0,5±0,1	0,7±0,1
Вірогідність	<0,02	<0,05	<0,01
ХКР І група, після лікування	0,9±0,1	0,15±0,1	0,2±0,1
Вірогідність	>0,05	>0,05	>0,05
ХКР ІІ група, після лікування	0,6±0,1	0,35±0,1	0,5± 0,1
Вірогідність	>0,05	<0,05	<0,05

Приміт.: вірогідність розрахована стосовно контролю.

Підсумовуючи проведені імунологічні дослідження системного і локального імунітету, можна констатувати, що при стандартизованому комплексному лікуванні хворих на ГНР і ХКР із включенням препарату „Ріносепт” виявлено значно більший спектр впливів, що нормалізують, при запальному процесі в слизовій оболонці порожнини носа.

Оцінка отриманих результатів при вивченні суб`єктивних і об`єктивних даних, показників основних функцій порожнини носа, дані бактеріологічних і імунологічних досліджень системного і локального імунітету дозволяють зробити висновок, що застосування нового комплексного препарату „Ріносепт” в комбінації з протизапальним препаратом, муколітичним і антигістамінним засобом є достатньо ефективним методом лікування хворих на гострий неспецифічний риніт і хронічний катаральний риніт.

ВИСНОВКИ

Дисертація присвячена вивченню впливу нового комплексного препарату „Ріносепт” (до складу якого входять нафазоліну нітрат, декаметоксин, допоміжні речовини) на слизову оболонку порожнини носа, встановленню його судинозвужуючих та антимікробних властивостей, обґрунтованість та ефективність застосування препарата в комплексній терапії хворих на гострий та хронічний катаральний риніти.

1. На основі клінічних, лабораторних досліджень, а також результатів оцінки показників основних функцій носа у хворих на ГНР і ХКР встановлено різке порушення дихальної, чутливої, нюхової функції та рухової активності миготливого епітелію, зафіксовано високий рівень обсіменіння слизової оболонки порожнини носа умовнопатогенною мікрофлорою.

...