ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Об'єкти і методи досліджень. Метою фізико-хімічного і морфологічного досліджень було вивчення деяких змін мінерального складу дентину премоляра і його пульпи після різного одонтопрепарування під металокерамічні конструкції протезів.

Нами дотримувалися правила етики згідно вимог Токійської декларації Всесвітньої медичної асоціації, Міжнародних рекомендацій, відповідних Законів України та етичного кодексу лікаря України.

Для дослідження морфологічних змін у премолярах, що відбуваються після одонтопрепарування під металокерамічні конструкції зубних протезів, ми вивчили 6 премолярів, видалених за згодою пацієнтів за ортодонтичними показаннями (аномальне розташування зуба). Матеріал був розділений на дві рівномірні групи.

У першу групу ввійшли випадки, коли коронки премолярів препарували з уступом у шийковій частині під металокерамічні конструкції; у другу групу - випадки, в яких одонтопрепарування коронки премолярів проводили зі збереженням шийкової частини коронки (без уступу). Металокерамічні коронки в обох групах фіксували гібридним склоіономерним цементом "GС Fuji PLUS" "GC Corporation Tokyo, Japan". Вони знаходилися в порожнині рота пацієнтів 2-3 тижні, а потім видалялися за ортодонтичними показаннями.

Вилучені зуби спочатку фіксували протягом місяця в 10 % розчині нейтрального формаліну. Потім алмазним диском АДД-2 (товщина робочої частини 0,5 мм і ширина 5 мм) фірми "Ирида" (м. Дніпропетровськ) на малих оборотах премоляри розрізали у вестибулярно-оральному напрямку. З отриманих 2-х половин зуба в першій частині обережно знімали половину металокерамічної коронки з найменшим ушкодженням підлеглих тканин.

Після парафінової проводки одержували гістологічні зрізи, які фарбували гемотоксилін-еозином і пікрофуксином за Ван Гізон. Мікропрепарати проглядали й фотографували на цифровому мікрофото "Olіmpus".

Другу половину премоляра нижньої щелепи, отриману шляхом розпилювання алмазним диском, досліджували на мікротвердість апаратом ПМТ-3 (мікротвердометр).

Електронно-мікроскопічне вивчення та хімічний аналіз різних тканинних компонентів емалі та дентину проводили на сканувальному мікроскопі "JSM-820" із системою енергодисперсного рентгенівського мікроаналізу Link AN 10/85s у науково-дослідному інституті "Монокристал" АН України, м. Харків.

Для вирішення поставлених у роботі завдань проводили клінічні дослідження. Нами обстежено 63 пацієнти контрольної та дослідних груп віком від 20 до 40 років, яким були виготовлені незнімні металокерамічні конструкції зубних протезів на нижню щелепу з включеними дефектами зубних рядів. Пацієнтам 1 контрольної групи (23 особи) не виготовляли протези, вони брали участь у додаткових методах дослідження.

До другої дослідної групи ввійшов 21 пацієнт. Їм відпрепарували зуби під металокерамічні конструкції протезів з уступом та зафіксували їх на цемент "GС Fuji PLUS" "GC Corporation Tokyo, Japan".

19 пацієнтам третьої дослідної групи препарували зуби під металокерамічні конструкції протезів без уступу і також фіксували протези на цемент "GС Fuji PLUS" "GC Corporation Tokyo, Japan".

Дослідження електрозбудливості зуба проводили шляхом його електростимуляції за допомогою електроодонтосенсиметра "ОСМ-50" при візуальному спостереженні за реакцією пацієнта.

У дослідних групах пацієнтів, яким виготовляли металокерамічні зубні протези, електрозбудливість опорних зубів перевіряли в пришийковій ділянці до препарування, через 30 діб та через 1 рік після їх фіксації.

Визначення функціонального стану пародонта в ділянці премолярів нижньої щелепи, відпрепарованих під опору металокерамічних мостоподібних протезів з уступом та без нього, та його кровопостачання здійснювали за допомогою розробленого на кафедрі пропедевтики ортопедичної стоматології ВДНЗУ "Українська медична стоматологічна академія" (під керівництвом завідувача кафедри, доктора медичних наук, професора Короля М.Д.) діагностичного комплексу для визначення функціонального стану пародонта, що складається із двоканального реоплетизмографа "РПГ-2-02", блоку співнапруги з аналого-цифровим перетворювачем і платою інтерфейса, персонального комп'ютера типу ІВМ у повній стандартній конфігурації, пакета прикладних програм та електрокардіографа.

Конструкція електрода для реографічних досліджень тканин порожнини рота (деклараційний патент на корисну модель 6722 від 16.05.2005, бюл. № 5) містить 4 металеві пластини, виконані з можливістю підключення до апарата. Металеві пластини розміром 4x4 мм розміщені в прямокутній пластині, виготовленій із еластичної пластмаси "ПМ-01" гарячої полімеризації розміром 30x10x3 мм, із них дві металеві пластини зовнішні (струмові), а дві - внутрішні (потенційні), до яких приєднується кабель зі штекером.

Термометричне дослідження премолярів пацієнтів контрольної та дослідних груп проводили електротермометром "ТПЭМ-1" (Росія).

Дослідження проводили в однакових умовах при носовому диханні, не раніше ніж через 1,5-2 год. після вживання їжі при температурі повітря 20-25⁰С у пришийковій ділянці зубів із вестибулярної поверхні на нижній щелепі. Максимальна інерція - 30 сек., чутливість - 0,2 ⁰С. Площа дотику датчика з досліджуваною поверхнею - 0,2 мм. Термометричні дослідження опорних зубів проводили до лікування, через 30 діб і через 1 рік після фіксації незнімних металокерамічних конструкцій зубних протезів.

Кількісні показники фізико-механічних властивостей дослідних зразків і результати клінічних досліджень обробляли методом варіаційної статистики за Ст'юдентом-Фішером. Статистичну обробку отриманих результатів проводили на ПЕОМ IBM PC/AT за допомогою інтегрованого пакета прикладних програм "Microsoft Exsel".

Результати досліджень та їх обговорення. Загальновідомо, що препарування премолярів під металокерамічні коронки, згідно з даними літератури, суттєво впливає як на фізико-хімічний склад емалі, збереженої в пришийковій частині, так і на прилеглий до неї регулярний дентин (Онищенко В.С. і співав., 1997; Абакаров С. И, 2001; Левицкая Л.П., 2002).

Більше того, зміни фізико-хімічного складу дентину шийки премолярів, а також тонке електронно-мікроскопічне порушення структури можуть мати вирішальний вплив на пролонгований характер морфологічних змін у пульпі зуба. Пульпова камера нижнього премоляра складається з коронкової, кореневої частини та устя. У коронковій частині в першій групі відстань від металокерамічного каркаса до пульпи в середньому становить 2 мм, а в ділянці устя - 1,25 мм. Відстань між пришийковим уступом та пульповою камерою зуба на вестибулярній поверхні премоляра в 1,5 разу менша, ніж на лінгвальній поверхні нижніх премолярів.

Проведені вимірювання мікротвердості на товстих шліфах у дентині вестибулярної поверхні свідчать, що їхнє середнє значення в мікропаскалях дещо нижче (14,36±0,07 МПа), ніж у дентині лінгвальної поверхні нижніх премолярів (15,07±0, МПа).

Отже, одонтопрепарування під металокерамічні конструкції у вигляді уступу на вестибулярній поверхні суттєво впливає на мікротвердість дентину в цій ділянці коронки.

З метою визначення механізмів, які впливають на твердість дентину надалі, обидві половини коронки премолярів першої групи досліджували в двох напрямках. Перший напрямок передбачав проведення рентгенівського мікроаналізу на добре полірованих поверхнях премоляра, напилених у вакуумній камері вуглецем. При цьому проводили сканувальну електронну мікроскопію дентину та визначали його хімічний уміст.

Обчислення вмісту хімічних елементів стандартними методами ZAF відносно кисню свідчать про приблизно однакове їх розподілення, яке коливається від 20,783±0,0451 % до 21,253±0,0575 %, і про достатню точність рентгенівського мікроаналізу. Встановлено, що відсоток умісту кальцію в ділянках дентину премолярів першої групи в 2,4 разу перевищує вміст фосфору (9,8 %), за рахунок чого в молекулярній формулі збільшується співвідношення кальцій/фосфор.

Таке збільшення вмісту кальцію відносно фосфору наявне як у відсотку атомів (1,56±0,0116), так і в структурній формулі (1,88±0,0176). Це свідчить, що в дентині зубів першої групи в шийковій частині відбуваються значні деструктивні зміни в кристалах гідроксиапатиту, що відбивається у вищеописаній його електронно-мікроскопічній будові.

Другим, не менш важливим моментом щодо змін хімічних елементів у шийковій частині коронки премолярів першої групи, є наявність у дентині високого вмісту алюмінію (відповідно 22,31±0,0736 % серед елементів та 18,517±0,0408 % серед атомів) і поява атомів кремнію (0,863±0,0048 % серед елементів та 0,688±0,0064 % серед останніх). Ураховуючи той факт, що у фізіологічних умовах дентин майже не містить атоми алюмінію та кремнію, слід думати, що вони потрапляють у дентинні канальці після одонтопрепарування шийкової частини коронки зуба зі склоіономерного цементу, який фіксує металокерамічну конструкцію.

Для з'ясування питання, якою мірою вібраційна дія та склоіономерний цемент впливають на структурні елементи пульпи, другу половину коронки після декальцинації та парафінової проводки ми досліджували на серійних гістологічних зрізах, забарвлених гематоксилін-еозином.

За допомогою сканувальної електронної мікроскопії ділянок дентину шийкової частини через 2-3 тижні після одонтопрепарувания в ньому виявлені значні морфологічні зміни. Вони полягали в тому, що на тлі збережених дентинних трубочок, які мають приблизно однакову товщину та оточені однаковою товщею світлого перитубулярного дентину, постійно зустрічаються варикозно розширені дентинні трубочки і збільшені перитубулярні простори.

Установлено, що на мікроскопічних декальцинованих препаратах визначаються різні морфологічні зміни у верхівці, бічній і кореневій частинах пульпи премолярів без суб'єктивних скарг пацієнта. Так, у ділянці рога коронкової пульпи виявляється дискомплектація одонтобластів у порівнянні з нормою, коли вони мають помилково-багаторядну будову. Необхідно зазначити, що вочевидь така дискомплектація відбувається за рахунок їхньої нерівномірної вакуольної чи балонної дистрофії.

До шару одонтобластів прилягає шар предентину, у ньому розрізняють різного діаметра вогнища звапнення - так звані кальциферити. Необхідно зазначити, що в порівнянні з нормальним шаром предентину вони не утворюють чіткої лінії мінералізації, так званого фронту мінералізації. Наведені дані свідчать про те, що разом із частково незворотними змінами в цитоплазмі тих одонтобластів, що локалізуються у верхівковій частині пульпи, порушується процес біомінералізації дентину.

Необхідно зазначити, що в окремому спостереженні після одонтопрепарування через 2-3 тижні ми виявили значний розлад кровообігу у вигляді крововиливу з імбібіцією (просоченням) усіх тканинних компонентів пульпи в пришийковій ділянці. Крім того, в зоні крововиливу відсутні контури одонтобластів, хоча в окремих ділянках безклітинний шар Вейля зберігається. Навколо ділянок імбібіції прилягає шар одонтобластів, що повністю некротизується. Разом із тим у предентині зберігається чітко виражена лінія мінералізації, названа деякими авторами "фронтом мінералізації". Лінія без чітких меж переходить у зону регулярного дентину.

Зокрема в зоні предентину на тлі малодиференційованих одонтобластів, схильних до вакуолізації, визначаються зони біомінералізації у вигляді "виноградних грон".

Очевидно формування цих гістологічних структур обумовлене збереженням життєздатних одонтобластів. На решті частин у зоні загиблих малодиференційованих одонтобластів біомінералізація дентину відсутня. Це можливо відбувається за рахунок порушення процесів некробіозу одонтобластів у бічній зоні (фронт) мінералізації.

Нарешті ми провели мікроскопічні дослідження кореневої частини пульпи премолярів, які були відпрепаровані під металокерамічні коронки і через 2-3 тижні разом із коронками видалені за ортодонтичними показаннями. Установлені відповідні морфологічні зміни: місцеві розлади кровообігу і зміни гістоструктури одонтобластів. Розлад кровообігу полягає у феномені сладжування еритроцитів у магістральних венулах кореневої пульпи премолярів. Феномен сладжування у венулах пульпи характеризується склеюванням еритроцитів у вигляді "монетних стовпчиків". При цьому наявний виражений набряк проміжної речовини шару Вейля. Відповідні одонтобластам капіляри гіперемовані. Ядра одонтобластів уклинюються в шар предентину. Відростки одонтобластів зберігають свою структуру. Ураховуючи те, що малодиференційовані одонтобласти в кореневій частині пульпи мають тангенціальне розташування, вклинення тіл і ядер одонтобластів розцінюємо як явище дискомплектації (дезорієнтації).

Отже, результати морфологічних досліджень першої групи свідчать, що в премолярах після одонтопрепарування (з уступом) відбуваються значні розлади місцевого кровообігу, частина з яких має незворотний характер (крововиливи, "сладж-синдром"). Усе це супроводжується значними розладами процесу мінералізації як регулярного дентину, так і предентину.

У другу групу спостережень увійшли випадки, коли одонтопрепарування коронки премолярів проводили зі збереженням шийкової частини коронки (без уступу). Металокерамічні конструкції, як і в першій групі спостережень, фіксували склоіономерним цементом "GC Fuji PLUS, Japan" і через 2-3 тижні зуби екстрагували за ортодонтичними показаннями. У коронковій частині премолярів другої групи товщина дентину була дещо менша (1,9 мм), ніж така в першій, а його товщина в шийковій ділянці - більша і становила в середньому 2,4 мм.

Проведені заміри мікротвердості на товстих шліфах у дентині коронкової частини премолярів другої групи свідчать, що вона у порівнянні з показниками першої групи характеризується підвищенням твердості в шийковій частині (18,39+0,08 МПа) та зниженням твердості в коронковій (16,12+0,08 МПа).

Отже, одонтопрепарування під металокерамічні конструкції зі збереженою шийковою частиною коронки (без уступу) характеризується зниженням мікротвердості в коронковій частині дентину та частковим збереженням мікротвердості в ділянці дентину шийки коронки премолярів.

Це положення підтверджується результатами сканувальної електронної мікроскопії та даними про вміст хімічних елементів у дентині шийкової частини.

Отже, електронно-мікроскопічні дослідження свідчать, що в другій групі в шийковій частині коронки зберігається гістоархітектоніка регулярного дентину, що підтверджується результатами дослідження вмісту в ньому хімічних елементів, проведеного рентгенівським мікрозондовим аналізом. У формулі зразків дентину підвищується вміст кальцію (1,217±0,0015 одиниць) і зменшується кількість фосфору, за рахунок чого збільшується співвідношення Са/Р до 1,761±0,0023 одиниць. Це співвідношення відповідає 12 атомному кристалу гідроксиапатиту, який зустрічається в нормальному дентині. Крім того, напротивагу першій групі (зуби з уступом) у зразках дентину відсутні атоми алюмінію та кремнію. Це свідчить, що хімічні елементи склоіономерного цементу при фіксуванні металокерамічної конструкції не проникають у дентин.

У другій групі спостережень, як і в першій, вивчили морфологічні зміни дентину і пульпи в ділянках верхівки на бічній та кореневій частинах декальцинованих премолярів.

В ділянках рога пульпи виявляється стаз еритроцитів у капілярах, прилеглих до шару одонтобластів, які за рахунок вираженого набряку вклинюються в шар предентину. При цьому їхні ядра по мірі вклинювання знаходяться на різній висоті відносно пульпи. Слід зазначити, що така адаптаційна перебудова одонтобластів супроводжується порушенням мінералізації дентину. Останнє підтверджується тим, що відростки одонтобластів, локалізовані в дентині, підлягають вогнищевій або дифузній фрагментації. Саме за рахунок указаних деструктивних змін відростків Томса, що здійснюють мінералізацію, цей процес порушується.

Установлено, що в другій групі на бічних ділянках премолярів після одонтопрепарування під металокерамічні конструкції зубних протезів у ділянках регулярного дентину постійно виявляються так звані "мертві шляхи", це дентинні трубочки, в яких відсутні відростки одонтобластів Томса.

Навколо "мертвих шляхів" зберігаються контури перетубулярного дентину. Проте, серед ділянок інтертубулярного дентину виявляються процеси порушення його біомінералізації у вигляді наявності темно-фіолетових брилок - кальциферитів. Дані світлооптичної мікроскопії підтверджують результати електронно-мікроскопічних досліджень, які показали, що після одонтопрепарування переважно в першу чергу порушується процес біомінералізації інтертубулярного дентину в зв'язку з його меншою декальцинацією.

Правомірність цього положення підтверджують результати, одержані після одонтопрепарування під металокерамічні протези в кореневій частині премолярів. Ми встановили, що в ділянках регулярного дентину кореня премоляра виникають незначні в порівнянні з верхівкою і його бічними поверхнями морфологічні зміни. Так, на декальцинованих зрізах, пофарбованих гематоксилін-еозином, регулярний дентин представлений дентинними трубочками, що мають паралельний хід. Усередині вони містять відростки одонтобластів Томса, які іноді фрагментуються на окремі брилки. Навколо відростків добре виражений світлішого кольору перитубулярний дентин, який іноді об'єднується в лінії Оуена, що перпендикулярно прямують до дентинних трубочок. Проте інтертубулярний дентин неоднорідний і місцями утворює базофільні брилки різних розмірів без чітких меж.

Отже, через вібрацію, що виникає під час одонтопрепарування в дентині кореневої частини премоляра, фрагментовано порушується мінералізація інтертубулярного дентину.

Зіставляючи результати фізико-хімічних даних у збережених ділянках дентину премолярів після одонтопрепарування з гістологічними змінами в пульповій камері тих же декальцинованих зубів першої та другої груп дослідження, можна дійти висновку про наявність у тканинах зуба своєрідної форми вібраційної хвороби. У основі цієї хвороби лежить вібраційний ангіотрофоневроз. Його прояви в пульповій камері - спазм чи атонія кровоносних судин різних калібрів, що супроводжується сладж- синдромом у венулах, стазом у капілярах і набряком міжклітинної речовини, а також крововиливами. Місцеві розлади кровообігу в пульпі зуба призводять до дистрофічних змін у тілах і відростках одонтобластів, що позначається на біомінералізації дентину і його мікротвердості.

Підсумовуючи результати проведених морфологічних та фізико-хімічних досліджень стану дентину і пульпи премолярів після різного одонтопрепарування під металокерамічні конструкції протезів у першій та другій групах, ми дійшли відповідних висновків.

У першій групі, коли металокерамічна конструкція фіксується на препаровану коронку премоляра з уступом на шийковій частині, безпосередньо в її ділянці виникають значні розлади кровообігу, частина з яких у вигляді крововиливів, сладжування еритроцитів у венулах - це незворотний процес, який супроводжується значним порушенням мінералізації дентину і можливим проникненням у дентинні канальці склоіономерного цементу, що містить солі алюмінію та кремнію. Це активізує трофоневротичні процеси в пульпі та призводить до запалення в ній.

На нашу думку, одонтопрепарування в ділянці шийки зубів небезпечне через зміни гістотопографії дентину та пульпи цієї ділянки. Так, вібраційні коливання в ній не тільки дезорганізують дентин, який має відносно невелику товщину, а і впливають на магістральні артеріоли пульпи і їхні аксовазальні нервові закінчення, створюючи умови для ангіотрофоневрозу.

У порівнянні з першою групою, в другій, зі збереженням емалі в пришийковій ділянці при одонтопрепаруванні премолярів (без уступу) під металокерамічні конструкції протезів, відбуваються менш значні розлади кровообігу у вигляді стазу капілярів та набряку сполучної тканини переважно біля верхівки рогу пульпи. Ці розлади кровообігу супроводжуються деякими порушеннями мінералізації дентину, які можуть мати зворотний характер.

На наш погляд, це зумовлюється більшою відстанню ділянки препарування дентину до пульпової камери і наявністю біля її верхівки кінцевих капілярів, у яких відсутні аксовазальні нервові закінчення.

Така гістоархітектоніка верхівки пульпи визначає лише порушення процесу мінералізації предентину та регулярного дентину і не розповсюджується на бокові та кореневі його відділи.

З огляду на вищесказане пропонуємо при одонтопрепарувані під металокерамічні конструкції різних класів зубів зберігати їхню шийкову частину.

У клініці пацієнтів дослідних груп визначали збудливість зубів у пришийковій ділянці до проведення ортопедичних втручань та через 30 діб після накладання незнімних металокерамічних протезів. Незнімні металокерамічні протези хворих фіксували на перші та другі премоляри, а тому показники ЕОД порівнювали в цих групах зубів.

У пацієнтів контрольної групи показники ЕОД пульпи зубів групи перших премолярів були від 4,65±0,19 мкА до 4,87±0,16 мкА, а других премолярів - від 5,04±0,28мкА до 6,06±0,09 мкА. Отже, результати електроодонтодіагностики зубів контрольної групи були в межах норми і збігалися з даними літературних джерел (Прохончуков А.А. і співав., 1980; Логинова Н.К., 1994).

Через 30 діб після фіксації металокерамічних конструкцій на опорні зуби збудливість премолярів хворих другої дослідної групи підвищилась і становила в перших премолярах 8,8±0,55 мкА та в других - 9,27±0,3 мкА.

Показники електрозбудливості пульпи премолярів пацієнтів третьої дослідної групи після препарування зубів під опори металокерамічних протезів у групах перших і других премолярів не відрізнялися і становили відповідно 4,6±0,4 мкА і 4,6±0,26 мкА.

Треба зазначити, що в пацієнтів другої групи, яким зуби під опори металокерамічних протезів препарували з уступом, показники ЕОД пульпи були вищі, ніж показники ЕОД пульпи премолярів пацієнтів третьої дослідної групи, в яких зуби препарували без уступу.

Через 1 рік спостережень спостерігається тенденція до зниження показників збудливості пульпи зубів як у перших, так і у других премолярах. У пацієнтів другої дослідної групи показники ЕОД перших і других премолярів були однаковими і відповідно становили 5,8±0,36 мкА і 5,8±0,48 мкА, але на 0,2 мкА були вищими, ніж показники ЕОД до лікування.

Показники електрозбудливості пульпи перших премолярів через 1 рік спостереження в третій групі майже наблизилися до показників, які були отримані до лікування, і становили 4,80±0,37 мкА, що на 0,2 мкА більше. У других премолярах цієї дослідної групи показники ЕОД майже не відрізнялись від показників, отриманих до протезування, і становили 4,58±0,23 мкА. пародонт пульпа металокерамічна протез

Отже, можна дійти висновку, що препарування премолярів з уступом під опори металокерамічних зубних протезів негативно впливає на показники електрозбудливості зубів як у ближчі, так і у віддалені терміни спостереження.

Після препарування зубів і фіксації металокерамічних протезів на премоляри через 30 діб відбулося збільшення температурних показників у другій і третій дослідних групах. Через 1 рік температурні показники зубів у дослідних групах дещо знизилися, але були більшими у порівнянні з показниками, які були отримані до лікування. У другій дослідній групі температура перших премолярів становила 32,76±0,16⁰ С, що більше на 0,16⁰ С до лікування, а температура других премолярів становила 33,15±0,21⁰ С і це на 0,1⁰ С більше ніж до лікування.

Температурні показники перших і других премолярів у третій дослідній групі пацієнтів, яким препарування зубів проводили без уступу, майже не відрізнялися між собою і приблизилися до показників, отриманих до лікування. Відповідно ці показники становили 32,52±0,39⁰ С і 32,31±0,22⁰ С.

Отже, можна зробити припущення, що на температурні показники впливають механічні (препарування зубів), фізичні та хімічні чинники, зокрема складові цементу, на який фіксують незнімні металокерамічні конструкції зубних протезів.

Ми провели якісну і кількісну оцінку отриманих реограм. Для якісної оцінки описували характеристику кривих, для кількісної - цифрові дані амплітудних показників РГ, зокрема: реографічнй індекс (РІ); тонус судин (ПТС); індекс периферичного опору (ІПО) та індекс еластичності (ІЕ).

За допомогою кількісної оцінки запису РГ у осіб з інтактним жувальним апаратом контрольної групи та реограм дослідних груп установлено низку закономірностей, а саме: РІ перших і других премолярів контрольної групи був у межах від 0,94±0,03Ом до 0,93±0,03 Ом; ПТС - від 14,19±0,21 % до 14,08±0,16 %; ІПО - від 76,79±0,98 % до 77,72±0,75 %; ІЕ - від 82,17±0,88 % до 82,81±0,79 %. Усі ці дані збігаються з показниками норми в осіб з інтактними зубними рядами і здоровим пародонтом (Прохончуков А.А. і співав., 1980; Логинова Н.К., 1994).

Через 30 днів спостереження реографічний індекс у пацієнтів обох дослідних груп збільшився: у другій групі він становив 1,03 Ом, у третій групі - 1,01 Ом проти 0,94±0,03 Ом до 0,93±0,03 Ом відповідно до норми.

Через рік спостереження РІ перших премолярів другої і третьої дослідної груп мало відрізнявся від показників, які були отримані до лікування, і відповідно становив 1,000±0,05 Ом і 1,006±0,05 Ом. У групі других премолярів цей показник був однаковим в обох групах і відповідно становив 0,99±0,04 Ом; 0,99±0,03 Ом.

Важливий показник стану судин пародонта досліджуваних зубів - це показник тонусу судин. Після препарування перших премолярів тонус судин пародонта в групах спостереження дещо знизився і відповідно становив 13,89 % і 13,65 %, але на тридцяту добу як у другій, так і в третій групах тонус судин підвищився і відповідно становив 14,10 % і 13,85 %.

Треба зазначити, що в групі пацієнтів, яким перші премоляри препарували без уступу, тонус судин пародонта був нижчий до протезування на 0,24 %, через 30 днів після фіксації протезів різниця становила 0,25 %.

З отриманих результатів видно, що показники як до протезування, так і після 30-денного терміну спостереження в дослідних групах майже не відрізняються.

Через 1 рік спостереження, проведені реографічні дослідження показали, що показники тонусу судин майже не відрізнялися як у дослідних групах, так і між показниками перших і других премолярів.

Індекс периферичного опору судин пародонта перших премолярів у контрольній групі становив 76,79 %, що значно менше, ніж у дослідних групах. До протезування ІПО в дослідних групах мало відрізнявся і коливання показників становило всього 1,2 %.

Уже на 30 добу спостереження індекс периферичного опору пародонта перших премолярів другої дослідної групи перевищував дані, отримані в пацієнтів, у яких зуби препарували без уступу, на 1,8 %, тоді як збільшення показника ІПО пародонта других премолярів дорівнювало тільки 0,56 %.

Через 1 рік спостереження показники індексу периферичного опору судин пародонта опорних зубів наближені до показників, які були отримані до лікування, а саме: у другій дослідній групі цей показник становив для перших премолярів 80,52±0,79 %, а для других премолярів - 79,93±0,87 %, а у пацієнтів третьої дослідної групи цей показник перших премолярів становив 79,94±1,0 %, а для других премолярів - 79,38±0,78 %.

Показник еластичності судин пародонта перших премолярів до протезування майже не відрізнявся у групах спостереження і відповідно становив 82,13 % і 82,14 %, що збігається із даними, отриманими в контрольній групі.

Через 30 діб спостереження в дослідних групах різниця показників суттєва і становить 0,82 %. У пацієнтів, яким препарували премоляри без уступу (третя група), показник еластичності судин пародонта майже не відрізнявся від показника контрольної групи і становив 82,13 %.

Індекс еластичності судин пародонта других премолярів у третій дослідній групі до протезування і через 30 діб після фіксації протезів на цемент майже не відрізнявся від результатів дослідження контрольної групи.

У другій дослідній групі до протезування індекс еластичності судин пародонта других премолярів на 1,5 % вищий, ніж у пацієнтів цієї ж групи через 30 діб після фіксації металокерамічних протезів. Дані, отримані через 30 діб, на 0,65 % нижчі від показників контрольної групи.

Через 1 рік спостереження пацієнтів другої дослідної групи виявлено, що відбулося зниження показника індексу еластичності судин у групі перших премолярів. На 30 добу ІЕ становив 82,95±0,81 %, а через 1 рік - 82,34±0,64 %, тоді як до лікування цей показник був 82,13±0,79 %.

У групі других премолярів індекс еластичності судин пародонта майже не відрізнявся від показника через 30 діб спостереження і становив 82,11±0,76 %, але зменшився у порівнянні із показником до лікування (83,66±1,28 %).

Показники індексу еластичності судин пародонта опорних зубів мало відрізняються від даних, які отримані до лікування і через 30 діб спостереження. Еластичність судин пародонта перших премолярів у різні терміни спостереження відповідно була 82,14±0,88 %; 82,13±0,89 % і 82,14±0,91 %, а у других премолярів відповідно показник ІЕ становив 82,87±1,10 %; 82,96±1,08 % і 83,08±0,90 %.

Отже, за результатами проведених досліджень можна дійти висновку, що функціональний стан судин пародонта зубів, які були відпрепаровані під опори металокерамічних мостоподібних протезів, тісно пов'язаний з методом препарування і станом пульпи препарованого зуба.

ВИСНОВКИ

У роботі представлені теоретичні узагальнення і нове вирішення наукового завдання - підвищення якості протезування незнімними конструкціями металокерамічними зубних протезів з максимально оптимізованими умовами життєздатності опорних зубів. Відповідно до завдань дослідження ми дійшли таких висновків:

1. Результати фізико-хімічних і морфологічних досліджень показали наявність у тканинах зубів, препарованих з уступом, дистрофічних змін у тілах і відростках одонтобластів, що позначається на біомінералізації дентину і його мікротвердості. Одонтопрепарування в ділянці шийки зубів небезпечне через зміни гістотопографії дентину та пульпи цієї ділянки. Вірогідно, що вібраційні коливання в ній не тільки дезорганізують дентин, який має відносно невелику товщину, а й діють на магістральні артеріоли пульпи і їхні аксовазальні нервові закінчення, створюючи умови для ангіоневрозу.

2. Результати реопародонтографічних досліджень свідчать, що функціональний стан судин пародонта зубів, відпрепарованих під опори металокерамічних мостоподібних протезів (з уступом чи без нього), тісно пов'язаний зі станом пульпи препарованих зубів і отримані показники в різні терміни спостереження більше наближаються до показників контрольної групи у пацієнтів, яким препарували опорні зуби без уступу.

3. Підвищення температури зубів відбувається у пацієнтів, яким опорні зуби під металокерамічні конструкції мостоподібних протезів препарували з уступом. У пацієнтів, яким препарували опорні зуби з уступом на 30 добу середня температура перших премолярів становила 33,35±0,13⁰ С, що на 0,79⁰ С вище показника, отриманого до лікування.

Температура перших і других премолярів пацієнтів, яким препарували опорні зуби без уступу, після накладання протезів майже не відрізняється між собою, але ці дані значно менші від показників другої дослідної групи через 1 місяць та 1 рік після фіксації протезів.

Припускаємо, що на температурні показники впливають механічні, фізичні та хімічні чинники, зокрема складові цементу, на який фіксують незнімні металокерамічні конструкції зубних протезів.

4. Через місяць після накладання металокерамічного протеза показник електроодонтодіагностики других премолярів у пацієнтів, яким препарували зуби з уступом, становив 9,25±0,46 мкА, а без уступу - всього 7,36±0,48 мкА.

За даними, отриманими через 1 рік спостереження, показники електрозбудливості опорних зубів препарованих без уступу менші, ніж у групі, пацієнтам якої препарували зуби з уступом, а тому препарування премолярів з уступом під опори металокерамічних зубних протезів негативно впливає на показники електроодонтодіагностики опорних зубів.

Практичні рекомендації: