Главная Коллекция "Revolution" Медицина Гіперкінетичні розлади та розлади поведінки у підлітків (патогенез, клініка, корекція, профілактика)

Гіперкінетичні розлади та розлади поведінки у підлітків (патогенез, клініка, корекція, профілактика)

Клініко-психопатологічна симптоматика астено-абулічного синдрому. Психосоціальні, нейро-фізіологічні та нейрогуморальні механізми формування гіперкінетичних розладів і розладів поведінки у підлітків. Лікувально-корекційні заходи психопрофілактики.

Рубрика Медицина
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 29.08.2015
Размер файла 94,0 K
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА «ІНСТИТУТ НЕВРОЛОГІЇ, ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ АМН УКРАЇНИ»

ГІПЕРКІНЕТИЧНІ РОЗЛАДИ ТА РОЗЛАДИ ПОВЕДІНКИ У ПІДЛІТКІВ (ПАТОГЕНЕЗ, КЛІНІКА, КОРЕКЦІЯ, ПРОФІЛАКТИКА)

14.01.16 - психіатрія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук

МОЗГОВА ТЕТЯНА ПЕТРІВНА

Харків - 2008

Дисертація є рукописом

Робота виконана в Харківському національному медичному університеті МОЗ України.

Науковий консультант: доктор медичних наук, професор Гавенко Володимир Леонідович, Харківський національний медичний університет МОЗ України, кафедра психіатрії, наркології та медичної психології з курсом сексології, завідувач кафедри.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Чуприков Анатолій Павлович, Національна медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика, кафедра дитячої, соціальної та судової психіатрії, завідувач кафедри;

доктор медичних наук, професор Бачериков Андрій Миколайович, ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України», керівник відділу невідкладної психіатрії та наркології;

доктор медичних наук, професор Скрипніков Андрій Миколайович, ВДНЗ «Українська медична стоматологічна академія», кафедра психіатрії, наркології та медичної психології, завідувач кафедри.

Захист дисертації відбудеться « 22 » жовтня 2008 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої Вченої ради Д.64.609.01 при ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України» (м. Харків, вул. академіка Павлова, 46).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України» (м. Харків, вул. академіка Павлова, 46).

Автореферат розісланий « 20 » вересня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої Вченої ради, кандидат медичних наук, ст.н.с. Л.І. Дяченко.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

синдром гіперкінетичний розлад нейрогуморальний

Актуальність роботи. Неухильне зростання і поширеність пограничної психічної патології як в Україні, так і за рубежем спонукають до пошуку нових способів ранньої діагностики, лікування і профілактики психічних і поведінкових розладів (Гавенко В.Л., 2000; Чуприков А.П., 2001; Москаленко В.Ф., Горбань Є.М., Табачников С.І., Волошин П.В., 2001; Підкоритов В.С., 2002; Михайлов Б.В. зі співавт., 2002; Бітенський В.С., 2002; Михайлов Б.В., 2003; Александровський Ю.А., 2003; Проскуріна Т.Ю. та ін., 2004; Кутько І.І. зі співавт., 2005; Сухоруков В.І. зі співавт., 2005; Марута Н.О. зі співавт., 2006; Гавенко В.Л. зі співавт., 2006; Кузнєцов В.М., 2007, Підкоритов В.С., 2007; Напрєєнко А.К., 2007; Pliszka S.R., Maas J.W., 1994; Baumgaertel A. еt. al., 1995; Weinberg W.A., Brumback R.A., 1996; Halperin J.M. et. al., 1997).

Сьогодні особлива увага приділяється вивченню розладів поведінки у підлітків (Глубоковських С.В., 2005; Матковська Т.М. зі співавт., 2005). Корінні соціально-економічні перетворення загальнодержавного значення впливають на несформовану особистість підлітка (Сердюк О.І., 2003; Бачериков А.М. зі співавт., 2005; Weinberg W.A., Brumback R.A., 1990).

Тенденція збільшення психічних і поведінкових розладів серед дитячого і підліткового населення, яка намітилася останнім часом, частішання випадків формування ранніх проявів дезадаптивної поведінки набули загрозливого характеру і мають високу соціальну значущість (Булахова Л.А. зі співавт., 2001; Ринків П.В., 2001; Юр'єва Л.М., 2001). Всебічне й поглиблене вивчення даної проблеми і розробка ефективних методів ранньої діагностики, терапії і профілактики таких розладів залишаються в центрі уваги сучасних учених (Бітенський В.С. зі співавт., 2000; Табачников А.Є., 2000; Юр'єва Л.М. та ін., 2001; Скрипніков А.М. зі співавт., 2006; Кожина Г.М., 2006).

Актуальність роботи зумовлена тенденцією, що спостерігається останнім часом, до збільшення поширеності психічних захворювань, до частішання випадків зловживання токсичними й наркотичними речовинами в шкільному віці, формування девіантної і протиправної поведінки у дітей і підлітків, що й визначає значущість даного наукового дослідження (Волошин П.В. зі співавт., 2000; Сосін І.К., 2001; Лінський І.В. зі співавт., 2005; Чудакова Л.Б. зі співавт., 2004; Гельдер М., Гет Д., Мейо Р., 2006; Марценковський І.А., 2006; Рімша С.В. зі співавт., 2007; Weinberg W.A., Brumback R.A., 1990).

З позиції наближення сучасної психіатрії до такої глобальної проблеми охорони здоров'я як визначення соціальних і економічних наслідків психічних захворювань серед населення, розлади поведінки у дітей і підлітків являють собою складну й недостатньо вивчену тему, що й зумовлює необхідність проведення інтегрального дослідження з метою виявлення патогенетично обґрунтованих механізмів формування розладів поведінки і розробки ефективних методів їх діагностики, терапії, корекції, профілактики, реабілітації та прогнозу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами:

Дисертаційна робота виконана відповідно до НДР Харківського національного медичного університету «Вивчення системних механізмів індивідуальної неспецифічної стійкості до стресу», (№ державної реєстрації 0101U001910).

Мета роботи: патогенетичне обґрунтування системи діагностики, корекції, профілактики і визначення індивідуального прогнозу формування гіперкінетичних розладів і розладів поведінки у підлітків.

Для досягнення мети необхідно було вирішити такі завдання:

1. Визначити взаємозв'язок і взаємовплив психосоціальних, клініко-психопатологічних, генотипових і нейрогуморальних чинників формування гіперкінетичних розладів і розладів поведінки у підлітків.

2. Вивчити закономірності синдромогенезу гіперкінетичних розладів і розладів поведінки та їхню роль у формуванні соціальної дезадаптації у підлітків.

3. Виявити роль конституціональних особливостей у формуванні гіперкінетичних розладів і розладів поведінки у підлітків.

4. Встановити роль нейрофізіологічних і нейровегетативних механізмів у формуванні гіперкінетичних розладів і розладів поведінки у підлітків.

5. Виявити предиктори формування гіперкінетичних розладів і розладів поведінки, чинники ризику та антиризику формування соціальної дезадаптації у підлітків.

6. Визначити специфіку формування поведінкових стереотипів у щурів лінії Вістар у процесі моделювання стресорганізуючої реакції на основі експериментально-біологічного дослідження.

7. Розробити патогенетично обґрунтовану систему ранньої діагностики, корекції, профілактики та індивідуального прогнозу соціальної дезадаптації у підлітків.

Об'єкт дослідження: гіперкінетичні розлади та розлади поведінки у підлітків.

Предмет дослідження: психосоціальні, клініко-психопатологічні, нейро-фізіологічні та нейрогуморальні механізми формування гіперкінетичних розладів і розладів поведінки у підлітків.

Методи дослідження. Клінічний, клініко-психопатологічний, психодіагностичний, електрофізіологічний, біохімічний, експериментально-біологічний, метод математичної статистики.

Наукова новизна. Дисертаційна робота вирішує актуальну наукову проблему - підвищення ефективності ранньої діагностики, лікувально-корекційних і профілактичних заходів при гіперкінетичних розладах і розладах поведінки у підлітків.

Уперше на основі диференційованого підходу до вивчення психосоціальних, генотипових, клініко-психопатологічних, нейрофізіологічних і нейрогуморальних чинників визначено патогенетичні механізми формування гіперкінетичних розладів і розладів поведінки у підлітків.

Уперше виявлено предиктори формування, особливості структури основних клініко-психопатологічних синдромів у підлітків з гіперкінетичними розладами і розладами поведінки.

Визначено критерії формування соціальної дезадаптації підлітків, які відтворюють взаємини структури клінічних синдромів із соціально-біологічними, конституціональними чинниками, особливостями нейрогуморального функціонування і станом вегетативної нервової системи (ВНС).

Уперше виявлено прогностично значущі чинники і розроблено прогностичний коефіцієнт формування соціальної дезадаптації у підлітків. Встановлено силу впливу чинника та показник інформативності клініко-психопатологічних і нейровегетативних порушень, особистісних відмінностей підлітків та психосоціальних чинників у формуванні соціальної дезадаптації при гіперкінетичних розладах і розладах поведінки.

Уперше визначено силу впливу чинника й показник інформативності діагностичних ознак, що формують порушення поведінки у «проблемних» школярів, і діагностичних ознак, які стримують формування розладів поведінки.

Уперше розроблено сучасну концепцію етіопатогенезу і на її основі - систему ранньої діагностики формування гіперкінетичних розладів та розладів поведінки у підлітків; створено програму індивідуального прогнозу формування соціальної дезадаптації.

Обґрунтовано систему психогігієнічних та психопрофілактичних заходів при гіперкінетичних розладах і розладах поведінки у підлітків.

Уперше вивчено вплив пре- і постнатального стресу на формування поведінкових стереотипів експериментальних тварин (щурів лінії Вістар) шляхом моделювання стресорганізуючої реакції і виявлено патоморфологічні зміни епіфіза головного мозку і гіпофіза експериментальних тварин, які при цьому виникають.

Наукова новизна підтверджена державним патентом на винахід UA № 33638.

Практична значущість. На підставі здобутих результатів розроблено програму, яка дає змогу визначити прогностичні критерії і прогностичний коефіцієнт формування гіперкінетичних розладів і розладів поведінки у підлітків, що є підставою для організації системи превентивних заходів, спрямованих на виявлення ранніх ознак соціальної дезадаптації у підлітків.

Виявлені чинники ризику й антиризику формування розладів поведінки у «проблемних» школярів створюють основу для вживання своєчасних і ефективних корекційних заходів.

Проведене наукове дослідження на основі патогенетичного підходу розширило діапазон терапевтичних, психолого-педагогічних і корекційних заходів при гіперкінетичних розладах і розладах поведінки у підлітків.

Результати дослідження мають практичне значення на різних етапах надання медичної допомоги дитячо-підлітковому населенню: на першому етапі - для лікарів акушерів-гінекологів і лікарів загальномедичної практики/сімейної медицини рекомендовано комплекс психогігієнічних заходів щодо попередження пренатальної та інтранатальної патології; на другому етапі - для лікарів-педіатрів і дитячих невропатологів лікувально-профілактичних установ рекомендовано заходи первинної психопрофілактики соматоневрологічної патології і психосоціальних впливів; на третьому етапі - спеціалізованої медичної допомоги - рекомендовано лікувально-корекційні і профілактичні заходи щодо неврологічних й психопатологічних проявів, а також - психотерапевтичних заходів.

Результати дослідження впроваджено у практику лікувально-профілактичних заходів Харківської обласної психіатричної лікарні №3, обласної психіатричної лікарні №1 с. Стрілече, Харківського міського психоневрологічного диспансеру №3, дитячої поліклініки №4 Муніципального управління охорони здоров'я м. Бєлгорода і підтверджено 20 актами про впровадження.

Особистий внесок дисертанта. Дисертаційна робота є особистою науковою працею дисертанта. Авторові належить ідея даного дослідження, самостійно визначені мета, завдання і методологія; розроблено алгоритм дослідження, підібрано й модифіковано існуючі методи дослідження; проведено формування груп обстежених підлітків. Особисто автором виконано всі клініко-анамнестичні, клініко-психопатологічні, психодіагностичні, нейровегетативні і електрофізіологічні дослідження; проведено експериментально-біологічне дослідження з наступним вивченням патоморфології епіфіза головного мозку і гіпофіза експериментальних тварин, проведено математико-статистичний аналіз здобутих результатів досліджень.

Автором особисто проаналізовано, узагальнено й інтерпретовано всі результати дослідження, обґрунтовано висновки і практичні рекомендації. Розроблено пакет програм ранньої діагностики, корекції, профілактики та індивідуального прогнозу гіперкінетичних розладів, розладів поведінки і соціальної дезадаптації у підлітків.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження дисертаційної роботи доповідалися й обговорювалися на науково-практичних конференціях і пленумах, а саме: ІІ Національному конгресі неврологів, психіатрів і наркологів України "Психоневрологія XXІ сторіччя" (Харків, 2002); міжнародній науково-практичній конференції "Наука і соціальні проблеми суспільства: медицина, фармація, біотехнологія " (Харків, 2003); науковому симпозіумі "Невротичні розлади у дітей і підлітків: патогенез, клініка, реабілітація" (Харків, 2003); науково-практичній конференції "Актуальні питання психіатрії" (Полтава, 2005); пленумі науково-практичної спілки неврологів, психіатрів і наркологів України "Якість життя хворих із психоневрологічними захворюваннями та їхніми родинами (медична й соціальна реабілітація і реінтеграція в суспільстві)" (Донецьк, 2005); науково-практичній конференції "Сучасні фармакотерапевтичні підходи в дитячій психіатрії" (Харків, 2005); науково-практичній конференції "Актуальні проблеми соціальної, судової психіатрії і наркології" (Київ, 2006); науковому симпозіумі "Роль родини в реабілітації дітей раннього віку із психоневрологічними порушеннями" (Харків, 2006); науково-практичній конференції "Превентивна медицина: проблеми і перспективи" (Харків, 2007); ІІІ Національному Конгресі (ХІ з'їзді) неврологів, психіатрів і наркологів України "Профілактика і реабілітація в неврології, психіатрії і наркології" (Харків, 2007); науково-практичній конференції з міжнародною участю «Сучасні аспекти лікування психічних розладів» (Чернівці, 2007); І міжнародній науково-практичній конференції „Гендер, екологія, здоров'я” (Харків, 2007).

Публікації. Основні результати роботи відтворено у 30 працях, з них 21 стаття в журналах, рекомендованих ВАК України (одноосібних - 17), 9 тез у матеріалах вітчизняних і міжнародних науково-практичних конференцій, конгресів і симпозіумів (з них 8 самостійні), оформлено державний патент на винахід UA №33638.

Обсяг і структура дисертації. Дисертацію викладено на 405 сторінках машинописного тексту (302 сторінки основного тексту). Робота складається зі вступу, огляду літератури, 7 розділів власних досліджень, заключної частини, висновків, практичних рекомендацій і списку використаної літератури, що містить 458 джерел, у тому числі - 108 іноземних. Дисертацію ілюстровано 70 таблицями та 11 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. В основу роботи покладено результати вивчення механізмів формування гіперкінетичних розладів і розладів поведінки у підлітків. Для вирішення поставлених у дослідженні завдань було обстежено 307 підлітків чоловічої статі віком від 11 до 15 років, яких відповідно до мети дослідження було поділено на три групи. Першу групу склали 202 підлітки, госпіталізовані в дитяче відділення психіатричної лікарні із приводу гіперкінетичних розладів і розладів поведінки, критерії діагностики яких відповідали рубрикам F90 і F91 МКБ-10 (клінічна група). В структурі даної групи була створена підгрупа 1а, в яку увійшли підлітки з психічною депривацією - вихованці інтернату; другу групу становили 56 підлітків - «проблемні» школярі, поведінка яких супроводжувалася порушенням моральних і соціальних норм, однак не досягала рівня соціальної дезадаптації; до третьої групи (група порівняння) - увійшли 49 підлітків, які поряд з навчанням у загальноосвітній школі займалися в спортивній школі. Головним критерієм відбору підлітків цієї групи була наявність у них високого ступеня соціальної адаптації, дотримання моральних і соціальних настанов поведінки в умовах колективу й суспільства.

Госпіталізація підлітків клінічної групи була зумовлена дисоціальною поведінкою, що суперечила моральним, соціальним і законодавчим настановам суспільства, виявлялася у вживанні психоактивних речовин. 13,86±2,38% підлітків були на обліку в дитячій кімнаті міліції, перебували під слідством, проходили процедуру оформлення в спецзаклади закритого типу.

Структура клінічних проявів у 164 підлітків (81,19±2,69%) відповідала діагностичній рубриці F91 (розлади поведінки), гіперкінетичні розлади поведінки (F90) спостерігалися в 38 (18,81±2,69%) підлітків.

Серед обстежених підлітків 128 (63,37±3,32%) були позбавлені батьківського піклування і виховувалися в інтернаті, перебуваючи протягом багатьох років в умовах психічної депривації (підгрупа 1а). 74 підлітки (36,63±3,32%) проживали в родинах, моральний і психологічний клімат яких не відповідав вимогам психогігієни дітей і підлітків та психогігієни сімейного життя (Гавенко В.Л. та ін., 2007).

Друга група підлітків - «проблемні» школярі - була створена у процесі проведення скринінгового дослідження в умовах середньої загальноосвітньої школи. Із загальної кількості хлопців-підлітків відповідної вікової категорії (108 підлітків) було відібрано 56 школярів (51,85±4,71%), у структурі поведінки яких простежувалося рухове розгальмування, дефіцит уваги, порушення моральних і соціальних норм, які не досягали діагностичних критеріїв гіперкінетичних розладів і розладів поведінки та не проявлялися соціальною дезадаптацією. Включення до програми дослідження підлітків даної групи було продиктовано необхідністю виявлення чинників, що сприяють формуванню соціальної дезадаптації і стримують ії.

У роботі було використано такі методи дослідження: клініко-анамнестичний включав оцінку ролі психосоціальних чинників у формуванні розладів поведінки у підлітків; клініко-психопатологічний передбачав виявлення особливостей клінічних проявів в обстежених підлітків; дослідження фізичного і статевого розвитку підлітків включало антропометрію й оцінку рівня статевого розвитку, яка проводилася за шкалою Таннера, на підставі нормативів, розроблених М.А. Жуковським зі співавт. Головними оцінними ознаками були: розвиток волосся в пахвовій западині (оцінна шкала Ах0 - Ах4); оволосіння лобка (Р0 - Р5); ріст щитоподібного хряща (L0 ? L2); зміна тембру голосу (V0 - V2); оволосіння обличчя (F0 - F5).

Вивчення неврологічного статусу включало оцінку вищих кіркових функцій, функцію черепно-мозкових нервів, рухові функції й чутливість, координаторні проби, наявність загальномозкових і менінгеальних симптомів. Дослідження функціонального стану ВНС проводилося з вивченням вегетативного тонусу, вегетативної реактивності (ВР) й вегетативного забезпечення діяльності (ВЗД). Психодіагностичне дослідження використовувалося для визначення основи, яка предиспонує, у вигляді властивостей і характеристик нервової системи обстежуваних підлітків. У роботі було використано особистісний опитувальник Айзенка (підлітковий варіант) і методика Яна Стреляу. Для визначення функціонального стану головного мозку підлітків застосовувалося електрофізіологічне дослідження із проведенням електроенцефалографії (ЕЕГ), реоенцефалографії (РЕГ) і ехо-енцефалографії (Ехо-Ег); імуноферментне дослідження полягало у визначенні вмісту мелатоніну в сироватці крові підлітків.

Для проведення експериментально-біологічного дослідження було відібрано 50 статевозрілих тварин (30 самок масою 190-260 г і 20 самців масою 230-350 г) - щурів лінії Вістар. Дослідження проводилося за методикою «відкрите поле», яка дозволяє оцінити безумовно-рефлекторну поведінку і емоційний стан тварин. «Запуск» стресорганізуючої реакції в організмі тварин здійснювали шляхом внутрішньочеревинного введення 0,5 мл 0,1% розчину адреналіну. Тваринам контрольної групи внутрішньочеревинно вводили 0,5 мл дистильованої води. Вивчення особливостей морфофункціонального стану епіфіза мозку і гіпофіза експериментальних тварин залежно від впливу пре- і постнатального стресу здійснено методом світлової мікроскопії на світловому мікроскопі «ZEISS, Z 14» (ФРН).

Здобуті в результаті дослідження показники було покладено в основу банку даних для проведення аналізу математичної статистики. Статистичну обробку виконано на робочій платформі Windows XP Professional Edition на базі процесора Pentium 4 1.7GHz з використанням пакета програм Statistika for Windows і табличного редактора Excel 11.

Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз здобутих результатів виявив роль впливу складу родини та сімейних стосунків на формування гіперкінетичних розладів і розладів поведінки у підлітків (табл. 1).

Таблиця 1. Показники складу і якості родини обстежених підлітків, (М±m) %

Склад родини

Клінічна група (n=202)

«Проблемні» школярі (n=56)

Група порівняння(n=49)

Батько + мати

17,82± 2,64* **

60,71±6,40*

85,71±4,90

Мати

21,78±2,85**

19,64±5,20

10,20±4,24

Мати+вітчим

4,46±1,42*

12,50±4,33*

4,08±2,77

Батько

0,99±0,68

1,79±1,74

?

Батько+мачуха

0,50±0,49

3,57±2,43

?

Опікуни

2,97±1,17

1,79±1,74

?

Сирота

35,15±3,29

?

?

Батьки позбавлені батьківських прав

7,92±1,86

?

?

Мати зловживає алкоголем

13,34±2,64*

5,36±2,95

?

Батько зловживає алкоголем

16,67±2,57* **

7,14±3,37

4,08±2,77

Зловживають алкоголем обоє батьки

32,61±3,23*

1,79±1,74

?

Мати у в'язниці

5,56±1,58

?

?

Батько у в'язниці

8,34±1,91

?

?

Батьки покинули дитину

8,42±1,91

?

?

Примітка: вірогідність розбіжностей між показниками:

*- P1,2<0,05- 1 і 2 груп;

**- P1,3<0,05 - 1 і 3 груп;

*- P2,3<0,05- 2 і 3 груп

Як видно з наведених даних, серед підлітків клінічної групи було багато сиріт - 35,15±3,29% і підлітків з родин, батьки яких позбавлені батьківських прав - 7,92±1,86%. Серед підлітків другої й третьої груп такої сімейної деструкції не спостерігалося. Показники алкоголізації батьків обстежених підлітків суттєво переважали в першій групі.

Особливу роль у виникненні розладів поведінки у підлітків відіграє протиправна поведінка батьків. У підлітків першої групи батьки відбували покарання в місцях ув'язнення за різні види злочинів. Серед підлітків другої й третьої груп батьків, що порушують закон і залишили без піклування своїх дітей, не спостерігалося. Серед батьків підлітків клінічної групи відзначався високий рівень смертності - 18,32(2,67%), що також можна розцінити як ознаку їхнього сімейного й соціального неблагополуччя.

У 13,86 ±2,38% підлітків клінічної групи відзначалося порушення закону, вони підлягали перебуванню у виправно-трудовій колонії. Слід зазначити, що всі підлітки із криміногенною поведінкою росли й виховувалися в родині. У ситуації криміногенної поведінки підлітків первинну роль відіграють якісні характеристики сімейних стосунків.

Вживання токсичних препаратів підлітками клінічної групи спостерігалося в 11,39±2,19% випадків. У другій і третій групах підлітків із криміногенною поведінкою і з токсикоманічними схильностями не відзначалося.

Таким чином, у результаті проведеного дослідження виявлено певний патерн сімейних стосунків. Найнесприятливіший варіант сімейних стосунків виявлено серед підлітків клінічної групи. Негативний приклад побудови сімейних стосунків формував у підлітків негативний стереотип сімейного життя. Навіть у формально благополучній родині суттєву роль відігравав показник низького рівня матеріального забезпечення й чинник скупченості.

У процесі аналізу й інтеграції клінічних симптомів було виявлено чотири провідні синдроми, які простежувалися у структурі психічних і поведінкових порушень у підлітків (табл. 2).

Найбільшу групу становили підлітки із симптоматикою психопатоподібного синдрому, клінічні прояви якого виявлялися у грубому розладі потягу зі схильністю до асоціальних вчинків - утіканням з дому або інтернату 53,77±4,75%, прогулами в школі 62,26±4,61%, бродяжництвом 36,79±4,59%, крадіжками і грабежами 29,25±4,33%, вживанням алкоголю, наркотиків і токсичних речовин, що спостерігалося в 50,94±4,76% підлітків, кримінальними діями, які спричинили в 17,92±3,65% випадків порушення кримінальної справи; суїцидальними спробами 9,43±2,78% і сексуальними домаганнями. Емоційно-вольова нестійкість, що спостерігалася в 78,30±3,92% підлітків і рухова розгальмованість (41,51±4,69% випадків) орієнтували підлітків на агресивність (48,11±4,76%) і конфліктність (63,21±4,59%); імпульсивність (29,25±4,33%) з вибуховістю (38,68±4,64%) супроводжувалися люттю, жорстокістю й хуліганством (39,62±4,67%).

Спостережувані в 12,26±3,12% підлітків енурез і системне недорозвинення мови (24,53±4,10%) були зумовлені впливом психотравмуючих чинників.

До формування астено-невротичного синдрому більш схильними виявилися підлітки 11-12 років. Перевага астено-невротичного синдрому у вихованців інтернату свідчила про роль психічної депривації як варіанта психосоціального чинника. Базовими симптомами в структурі клінічних проявів астено-невротичного синдрому були астенічні, присутні в усіх (100%) обстежених підлітків. Підвищене відволікання відзначалося в 64,00±6,65% підлітків, нестійкість уваги - в 76,00±5,92% випадків, неуважність - в 54,00±6,91%, виснажуваність уваги - в 74,00±6,08%, зниження продуктивності - в 42,00±6,84% випадків, недостатня концентрація уваги - в 62,00±6,73%, дефіцит уваги - в 52,00±6,92% і уповільненість перемикання уваги - в 38,00±6,73%. Перелічені вище симптоми порушення уваги можуть бути розцінені як прояви астенії у структурі синдрому і як прояв облігатного симптому гіперкінетичного розладу поведінки.

Таблиця 2. Частота зустрічальності клінічних синдромів у підлітків з гіперкінетичними розладами й розладами поведінки, (М±m) %

№ з/п

Назва синдрому

Підлітки клінічної групи

група загалом

вихованці інтернату

підлітки - 11-12років (n=114)

підлітки - 13-15 років (n=88)

(n=202)

(n=128)

1

Психопато-подібний

52,48±3,44

50,78±4,33

52,63±4,58

52,27±5,22

2

Астено-невротичний

24,75±2,98

28,91±3,93

28,07±4,12

20,45±4,21

3

Астено-абулічний

12,87±2,31

10,16±2,62

9,65±2,71

17,05±3,93

4

Тривожно-депресивний

9,90±2,06

10,16±2,62

9,65±2,71

10,23±3,17

Симптоми дратівливості, запальності й нестриманості спостерігалися в 90,00±4,16% хворих; емоційно-вольова нестійкість - у 64,00±6,65%. Результати дослідження підтвердили традиційне уявлення про заміну й сполучення поведінкових порушень із астено-невротичними розладами в підлітковому віці (Лічко А.Є., 1998).

У 20,00±5,54% обстежених підлітків відзначалася гетероагресія, випадки аутоагресії спостерігалися в 6,00±3,29% підлітків, 4,00±2,72% підлітків виявляли сексуальну активність. Наявні порушення в 82,00±5,32% випадків грунтувалися на особистісній й емоційній незрілості й нездатності виробити стійкий життєвий стереотип.

Виявлена резидуально-органічна патологія головного мозку й наслідки перенесених черепно-мозкових травм (ЧМТ) у підлітків з астено-невротичним синдромом відзначалися в 42,00±6,84% випадків, моносимптомні неврози (логоневроз із системним недорозвиненням мови) спостерігалися - в 30,00±6,35% випадків, у 20,00±5,54% випадків - енурез. Лікворна гіпертензія відзначалася в 14,00±4,81% підлітків; паління - у 20,00±5,54%, вживання токсичних речовин простежувалося в 10,00±4,16%; 2,00±1,94% підлітків брали участь у кримінальних діях.

Клініко-психопатологічна симптоматика астено-абулічного синдрому значно частіше виявлялася в підлітків 13-15 років (табл.2). 30,77±8,87% підлітків відзначалися високою криміногеністю й підлягали кримінальній відповідальності. У 65,38±9,14% випадків клінічними проявами астено-абулічного синдрому були підвищена стомлюваність, слабкість і виснажливість підлітків. Симптоми астенії сполучалися з гіпобулічними розладами. Пригніченість і апатія спостерігалися в 53,85±9,58% підлітків, у 34,62±9,14% - емоційно-вольова нестійкість.

Виражена пасивна підкорюваність підлітків (92,31±5,12%), підвищена сугестивність (23,08±8,10%) на тлі емоційної незрілості (88,46±6,14%), несприятливі соціальні умови виховання із заглушенням вольових якостей сприяли формуванню гіпобулічних стереотипів поведінки зі втечами підлітків з дому та інтернату (73,08±8,52%), бродяжництвом і жебрацтвом (53,85± 9,58%), прогулами шкільних занять (80,77±7,57%). Норми поведінки супроводжувалися вживанням психоактивних речовин (паління - 15,38±6,93%, алкоголізація - 7,69±5,12%, токсикоманічні тенденції - 23,08±8,10%) і криміногенністю - 30,77±8,87% випадків.

Виявлені в 38,46±9,35% підлітків наслідки органічного ураження головного мозку, енурез в 19,23±7,57% випадків, системне недорозвинення мови - 26,92±8,52% випадків і лікворна гіпертензія були каталізатором перелічених психопатологічних порушень.

У структурі емоційних розладів обстежених підлітків із тривожно-депресивним синдромом превалювали такі симптоми, як зниження настрою - в 50,00±10,96% підлітків, почуття пригніченості, апатія й епізодичний страх - у 85,00±7,82% випадків, смуток, зневіра, туга, образа й розчарування, що спостерігалися в 40,00±10,74% підлітків. Рівень клінічних проявів відповідав гіпотимії, яка спостерігалася в 40,00±10,74% підлітків і легкому рівню депресивного стану. Симптом тривоги був переважним й відзначався в 75,00±9,49%, почуття внутрішнього занепокоєння простежувалося в 45,00±10,90%, емоційно-вольова нестійкість - в 65,00±10,45% підлітків. Дистимія із запальністю, гнівливістю й нестриманістю спостерігалася в 70,00±10,04% підлітків.

У структурі порушень ефекторно-вольової сфери домінували поведінкові розлади: прогули в школі в 65,00±10,45%, втечі з дому або інтернату в 55,00±10,90% випадків і бродяжництво в 45,00±10,90% сприяли вживанню психоактивних речовин - 65,00±10,45% підлітків. Системне недорозвинення мови було у 20,00±8,77% підлітків.

У підлітків із тривожно-депресивним синдромом відзначалася низька схильність до суїцидів і висока гетероагресія, що еквівалентно нереалізованій аутоагресії.

Як показали результати дослідження, окремі клінічні симптоми спостерігалися й у «проблемних» школярів: дратівливість відзначалася у 42,86±6,48% підлітків, гнівливість - в 32,14±6,12%. Наявність страху відзначалася у 8,93±3,73% підлітків, запальність і нестриманість - в 25,00±5,67% випадків. Почуття внутрішнього занепокоєння зазнавали 23,21±5,53% «проблемних» школярів; коливання настрою відзначалися в 14,29±4,58% підлітків. Симптоми астенії відчували 28,57±5,92% підлітків.

Серед «проблемних» школярів паління спостерігалося в 14,29±4,58% випадків; зловживання психоактивними речовинами не відзначалося.

У підлітків групи порівняння відчуття тривоги спостерігалося в 16,33±5,17% випадків, дратівливість - у 4,08±2,77% (P<0,05), емоційна нестриманість - в 10,20±4,24% підлітків, почуття занепокоєння - в 8,16±3,83%, страху - в 2,04±1,98% підлітків. ЧМТ спостерігалися в 6,12±3,36% (P<0,05) підлітків, паління - в одного підлітка (2,04±1,98% P<0,05). Випадків уживання алкоголю, наркотичних і токсичних препаратів не відзначалося.

З огляду на те, що рівень фізичного розвитку не тільки є інтегральною характеристикою стану організму, але й значною мірою визначає соціальну адаптацію дитини, особливо - у підлітковому віці (Кочерова О.Ю. та ін., 2005, Болотова Н.В. та ін., 2005, Поворознюк В.В. та ін., 2001), було проведено вивчення рівня фізичного розвитку обстежених підлітків (табл.3).

Найбільша кількість підлітків, які мають дисгармонійний фізичний розвиток, відзначалася в клінічній групі. Дисгармонійність характеризувалася сполученням відставання підлітків за показниками росту з низькими показниками маси тіла, які подеколи досягали патологічно низьких значень. Дисгармонійне й патологічне прискорення розвитку спостерігалися в 13,86±2,38% підлітків, що також вносило дисбаланс у загальний розвиток. Гармонійний фізичний розвиток відзначався менш ніж у 1/3 підлітків.

Достатньо високий відсоток дисгармонійного фізичного розвитку відзначався й серед «проблемних» школярів. Однак дисгармонійність у них характеризувалася, переважно, прискоренням фізичного розвитку за показниками маси й росту.

Гармонійний фізичний розвиток відзначався в третини підлітків групи порівняння, проте у більшості підлітків (40,82±6,88%) переважало прискорення розвитку за показником росту, внаслідок чого виникало дефіцитарне співвідношення з показником маси тіла - 12,24±4,59% випадків.

Дисгармонійного розвитку зі зниженням показника росту, а також патологічного зниження масо-зрістових значень у підлітків групи порівняння не було, що розцінено як сприятливий чинник, оскільки найбільш вагомим показником, що визначає дисгармонійність фізичного розвитку, є показник зниження росту. Оцінку фізичного розвитку обстежених підлітків слід проводити з урахуванням процесів статевого розвитку (Фролова Т.В., 2005).

Таблиця 3

Показники фізичного розвитку обстежених підлітків, (М±m) %

Показники фізичного розвитку

Підлітки клінічної групи

Підлітки-проблемні» школярі (n=56)

Підлітки- група порівняння (n=49)

група загалом (n=202)

Вихованці інтернату (n=128)

Гармонійний

28,22±3,10*

27,34±3,86*

57,14±6,48**

28,57±6,32

Дисгармонійний, низький

10,89±2,15***

14,06±3,01* **

3,57±2,43

6,12±3,36

Дисгармонійний, патологічно низький

6,44±1,69

9,38±2,53

0

0

Дисгармонійне, зниження за ростом

17,82±2,64*

18,75±3,38*

3,57±2,43

0

Дисгармонійне, прискорення за ростом

6,93±1,75**

3,13±1,51* **

10,71±4,05**

40,82±6,88

Дисгармонійне, зниження за масою

14,85±2,45

10,16±2,62

8,93±3,73

12,24±4,59

Дисгармонійне, прискорення за масою

3,96±1,34

5,47±1,97

7,14±3,37

6,12±3,36

Патологічне зниження за ростом або масою

7,92±1,86*

7,81±2,32*

1,79±1,74

0

Патологічне прискорення за ростом або масою

2,97±1,17*

3,91±1,68

7,14±3,37

6,12±3,36

Примітка: тут і далі вірогідність розбіжностей між показниками:

*-P1,2<0,05- 1 і 2 груп;

**-P1,3<0,05 - 1 і 3 груп;

*- P1а,2<0,05- 1а й 2 груп;

**-P1а,3<0,05- 1а й 3 груп;

* -P2,3<0,05- 2 і 3 груп

Як видно із рис.1, найбільший відсоток відставання в статевому розвитку відзначався серед підлітків клінічної групи - 9,90±2,06% (Р1,2<0,05; Р1,3<0,05), серед «проблемних» школярів - 1,79±1,74% випадків, у групі порівняння - в 2,04±1,98% підлітків. Незважаючи на невірогідність розбіжностей у темпах статевого розвитку в підлітків двох останніх груп (Р2,3>0,05), варто сказати, що в умовах сприятливого соціального середовища психологічні проблеми, зумовлені відставанням підлітків у фізичному розвитку й темпах статевого розвитку, нівелюються, тоді як у перекрученому соціумі вони не тільки наростають, але й деформуються і проявляються у формі ауто- і гетероагресії.

Рис.1. Показники затримки і прискорення статевого розвитку обстежених підлітків, (М±m) %

Отже, дисгармонійний фізичний розвиток, особливо - низький його рівень і затримка темпів статевого розвитку є прогностично несприятливими чинниками у формуванні соціальної дезадаптації у підлітків.

Одним з основних регуляторів із підтримки гомеостазу й пристосування організму до змін зовнішнього середовища є ВНС, що забезпечує різні форми психічної й фізичної діяльності, необхідної для здійснення конкретних форм поведінки (Курако Ю.Л. зі співавт., 1999; Вейн А.М., 2000, Лоік Є.В., 2002).

Показники вегетативного статусу свідчили, що найнесприятливіший варіант спостерігався у підлітків другої групи: субклінічний і клінічний рівні синдрому вегетативної дистонії (СВД) виявилися в 85,72±9,16% підлітків цієї групи; в 79,21±5,60% підлітків першої групи й в 77,35±7,25% вихованців інтернату; у половини - 49,98±14,00% підлітків групи порівняння (табл.4). Патогенетично значущими є симптоми порушення мозкового кровообігу, що ініціюють розлади церебрального гомеостазу й порушення функціонування надсегментарних вегетативних механізмів і неспецифічних систем мозку; високий рівень метеочутливості підлітків, що свідчить про зниження резерву адаптаційних механізмів ВНС і порушення балансу у функціонуванні неспецифічних інтегративних систем мозку; симптоми порушення периферичного кровообігу, які можна розцінити як прояв внутрішньосистемної дезінтеграції з порушенням фізіологічних співвідношень між симпатичною й парасимпатичною системами.

Загалом поширеність як окремих симптомів вегетативних порушень, так і сформованого СВД серед обстежених підлітків виявилася досить високою, однак найбільша дизрегуляція у функціонуванні ВНС спостерігалася в «проблемних» школярів, проявляючись у вигляді переваги парасимпатичної напруженості в структурі вегетативної дизрегуляції й вираженості субклінічного й клінічного рівнів СВД, що дає змогу розцінити виявлені вегетативні порушення як чинник ризику у формуванні розладів поведінки у підлітків.

Таблиця 4. Частота зустрічальності симптомів вегетативних порушень в обстежених підлітків, (М±m) %

Складова ВНС

Оцінні інтервали у балах

Клінічна група

«Проблемні» школярі (n=56)

Група порівняння (n=49)

група загалом (n=202)

вихованці інтернату (n =128)

Вегетативний статус

0

2,97±1,17**

3,13±1,51**

3,57±2,43**

16,33±5,17

1 - 10

17,82±2,64**

19,53±3,43**

10,72±4,05**

34,69±6,66

11 - 25

68,32±3,21**

67,97±4,04**

51,79±6,54

42,86±6,93

26 і більше

10,89±2,11*

9,38±2,53*

33,93±6,20**

6,12±3,36

У стані вихідного вегетативного тонусу обстежених підлітків було виявлено поліморфізм вегетативних порушень функціонування ВНС, що має загальні закономірності: у всіх підлітків відзначалося зміщення загального вихідного тонусу у вигляді низької поширеності вегетативної рівноваги й переважного впливу симпатичного відділу ВНС. Превалювання симпатикотонії свідчить про те, що в організації вихідних вегетативних порушень провідна роль належить ерготропним механізмам. Порушення регуляції на рівні надсегментарних вегетативних апаратів, які взаємопов'язані із центрами поведінки, можуть розглядатися як один із механізмів формування розладів поведінки у підлітків.

Переважаючі у соціально адаптованих підлітків симпатикотонічні впливи якісно відрізнялися від таких в «проблемних» школярів і підлітків з гіперкінетичними розладами й розладами поведінки нижчим рівнем вираженості; міжсистемна рівновага була стабільнішою, парасимпатичний вплив мав помірний характер.

Патологічні типи ВР (табл.5) простежувалися у всіх обстежених підлітків, однак найбільш схильними до патологічного вегетативного реагування були підлітки клінічної групи - вихованці інтернату. Це свідчить про недостатню регуляцію гомеостатичних реакцій ВНС і порушення взаємодії ерготропних і трофотропних структур. Дисоціація виявлених показників вказує на дисбаланс регуляторних механізмів лімбіко-ретикулярного комплексу.

Велика представленість даних порушень вказує на важливу роль церебральних структур у генезі поведінкових порушень у підлітків, при цьому руховий режим у підлітків групи порівняння можна розглядати як чинник, що стримує формування розладів поведінки.

Порушення ВЗД у підлітків супроводжувалося перевагою активності парасимпатичного відділу ВНС, що свідчить про порушення синергізму ерготропної і трофотропної систем з вираженим зниженням функції ерготропних апаратів.

Таблиця 5. Частота зустрічальності патологічних типів вегетативної реактивності в обстежених підлітків, (М±m) %

Типи ВР

Підлітки клінічної групи

Підлітки-проблемні» школярі (n=56)

Підлітки-група порівняння (n=49)

група загалом (n=202)

Вихованці інтернату (n=128)

Вагокардіальний

20,79±2,80

24,22±3,71*

16,07±4,81

18,37±5,42

Депресорний

8,42±1,95**

13,28±2,94* **

5,36±2,95

2,04±1,98

Церебральний

15,84±2,52*

22,66±3,63* **

7,14±3,34

10,20±4,24

Внаслідок зниження системного кровотоку, відбувається пригнічення церебральної гемодинаміки й погіршення когнітивних функцій, що є однією з ланок патогенезу гіперкінетичних розладів і розладів поведінки. Найбільша уразливість вегетативного функціонування зі зниженням адаптаційних можливостей організму при інтелектуальній діяльності й емоційному реагуванні спостерігається в „проблемних” школярів, при цьому розумове навантаження формує найвищий рівень зниження ВЗД, визначаючи тим самим ступінь дезадаптивних процесів. Зниження ВЗД при інтелектуальному й емоційному навантаженнях у соціально адаптованих підлітків являє собою компенсований варіант вегетативного функціонування завдяки активації ерготропних систем.

У підлітків з гіперкінетичними розладами й розладами поведінки толерантність вегетативного забезпечення під час фізичної діяльності нижча в порівнянні з „проблемними” школярами й соціально адаптованими підлітками. Найбільш дезадаптивний варіант зі зниженням ВЗД характерний для підлітків із психічною депривацією. Резерв адаптаційних можливостей ВНС під час фізичного навантаження вищий у соціально адаптованих підлітків.

У процесі дослідження в підлітків було виявлено широкий спектр неврологічної симптоматики, яка відтворювала характер недостатності функції нервової системи як результат ушкоджувального впливу на головний мозок у перинатальний період. Патогенетично значущими є порушення зіничних реакцій, сухожильних рефлексів, тикозні розлади, асиметрія носогубних складок.

Наведені на рис.2 результати електрофізіологічних досліджень свідчили про порушення електричної активності головного мозку обстежених підлітків. Наявність високої судомної активності і дисфункції нижньостовбурових структур відзначалася в 100,00±0,00% (Р1,2<0,05; Р1,3<0,05), обстежених підлітків клінічної групи.

У групі «проблемних» школярів зміни ЕЕГ спостерігалися в 26,32±9,90% підлітків, у групі порівняння - в 30,43±9,40% випадків.

Рис 2. Показники електрофізіологічних порушень в обстежених підлітків, (М±m) %

Порушення церебральної гемодинаміки, за даними РЕГ, що проявляються дистонічним, змішаним або гіпертонічним типом, найчастіше відзначалися в підлітків клінічної групи - 39,34±6,13% (Р1,2<0,05; Р1,3<0,05) і рівною мірою в «проблемних» школярів і підлітків групи порівняння - 21,05±9,17% і 21,74±8,43% відповідно.

Наявність лікворної гіпертензії спостерігалася в незначної кількості підлітків: 9,84±3,74% випадків у клінічній групі, 10,53±6,90% у «проблемних» школярів, 8,70±5,76% випадків серед підлітків групи порівняння.

У ході проведеного дослідження було вивчено вміст мелатоніну в сироватці крові підлітків, значення якого не мали суттєвих міжгрупових розбіжностей і були нижчими від вікової й сезонної норми (Плєхова Є.І. та ін., 1999). Останнє дозволяє припустити зниження стреслімітуючої функції мелатоніну.

Проведений дисперсійний аналіз результатів дослідження дав змогу виявити нейрофізіологічні діагностичні ознаки розладів поведінки у підлітків з визначенням прогностичного коефіцієнта, що дозволяє забезпечити індивідуальний прогноз формування розладів поведінки у підлітків. Чинниками ризику формування розладів поведінки у підлітків є:

1) органічна основа у вигляді „м'якої” неврологічної симптоматики, що проявляється млявою реакцією зіниць на світло, порушенням сухожильних рефлексів, асиметрією носогубних складок, наявністю тиків; 2) порушення біоелектричної активності головного мозку з високою судомною активністю й дисфункцією нижньостовбурових структур; 3) порушення церебральної гемодинаміки за дистонічним типом; 4) вміст рівня мелатоніну в сироватці крові підлітків <7,345 од.

Генетично зумовлена біологічна основа у вигляді властивостей темпераменту і особистісних відмінностей відіграє базову роль у формуванні гіперкінетичних розладів і розладів поведінки у дітей і підлітків (Заваденко М.М. зі співавт., 1997).

Згідно з результатами дослідження за методикою Айзенка у структурі особистісних відмінностей підлітків переважали екстравертовані риси характеру; водночас у 1/5 підлітків клінічної групи спостерігалися інтровертовані властивості особистості, що свідчить про слабкий тип нервової системи. У 45,05±3,43% підлітків з гіперкінетичними розладами й розладами поведінки в структурі особистості відзначалася емоційна нестійкість. Загальні характеристики властивостей темпераменту підлітків відтворювали найбільшу гармонійність у підлітків клінічної групи. Менш гармонійними були властивості темпераменту в «проблемних» школярів і підлітків групи порівняння. Проведений статистичний аналіз свідчив про наявність дисбалансу у функціонуванні властивостей темпераменту в підлітків клінічної групи й «проблемних» школярів, що складаються в умовах патогенетичного конфлікту, суть якого полягає у взаємодії властивостей характеру, які не сполучаються, (висока сила гальмування з рухливістю та врівноваженістю нервових процесів r=0,466, r=-0,364 і r=0,424, r=-0,565 у підлітків клінічної групи і «проблемних» школярів відповідно). Таким чином, предиктором гіперкінетичних розладів і розладів поведінки є генетично зумовлена неспроможність конституціональних особливостей підлітків у вигляді властивостей темпераменту, що свідчить про неузгоджену діяльність ретикулярної формації і лімбічної системи, функція яких є визначальною в регуляції властивостей темпераменту.

Одним із сприятливих чинників гіперкінетичних розладів і розладів поведінки у підлітків є вплив психосоціального стресу (Попов Ю.В., Від В.Д., 2000). Проведення експериментально-біологічного дослідження з моделюванням стресорганізуючої реакції зумовлено необхідністю вивчення емоційно стресового впливу на формування поведінкових стереотипів.

Аналіз результатів свідчив про порушення складної рухової активності й вегетативного регулювання в дорослих особин і в потомства щурів лінії Вістар, що свідчить про неспроможність центральних механізмів структур головного мозку, зокрема, гіпокампа. Висока «емоційність» тварин свідчить про вегетативну розузгодженість і схильність до невротизації всіх піддослідних нащадків.

Патоморфологічне дослідження епіфіза мозку і гіпофіза експериментальних тварин свідчило, що перенесений пре- і постнатальний стрес, як у вигляді ін'єкцій адреналіну, так і у вигляді маніпуляції ін'єкцювання на тривалий час залишає «відбиток» на стресорганізуючих структурах - адренокортикотропоцитах та меланотропоцитах (АКТЦ і МТЦ) у вигляді підвищення їхньої морфофункціональної активності. Стресування лише майбутньої матері обумовлює гіперпроліферацію цих кліток у нащадків з підвищенням апоптоза АКТЦ і МТЦ, а обох майбутніх батьків - гіпопроліферацію й гіпоплазію із ще більш вираженим апоптозом АКТЦ і МТЦ.

Проведений дисперсійний аналіз дозволив визначити прогностичні ознаки соціальної дезадаптації у підлітків з гіперкінетичними розладами та розладами поведінки, які представлені клінічними симптомами й показниками соціально-психологічного рівня. Із клінічних ознак прогностично значущими є: сформований СВД, наявність дисфункції вегетативної нервової системи з порушенням церебральної гемодинаміки; наявність тривожно-депресивного синдрому, пасивної підкорюваності й емоційно-вольової нестійкості; перенесені дитячі інфекції, зниження фізичного розвитку за показником росту й патологічне зниження фізичного розвитку, затримка темпів статевого розвитку; наявність неврологічної симптоматики у вигляді тиків, асиметрії носогубних складок, млявої реакції зіниць на світло, порушення сухожильних рефлексів; порушення біоелектричної активності головного мозку з дисфункцією нижньостовбурових структур і високою судомною активністю, наявність дистонічного типу РЕГ; низький рівень мелатоніну в сироватці крові (табл.6).

Таблиця 6. Прогностичні ознаки соціальної дезадаптації у підлітків із гіперкінетичними розладами та розладами поведінки (клінічний рівень)

№ з/п

Прогностичні ознаки

Рівні

Хворі (n=202)

Значущість, %

Прогностичний коефіцієнт, од.

1

Наявність СВД

так

100

-4,935

немає

0

1,299

2

Тривожно-депресивний синдром

так

100,0

-5,114

немає

0,0

1,231

3

Млява реакція зіниць на світло

так

100

-4,837

немає

0

3,835

4

Висока судомна активність

так

100

6,696

немає

0

-3,231

5

Дисфункція нижньо-стовбурових структур

так

100

5,222

немає

0

-1,755

6

Перенесені дитячі інфекції

так

100

-2,624

немає

0

2,445

7

Емоційно-вольова нестійкість

так

100

7,117

немає

0

-3,900

8

Дистонічний тип РЕГ

так

99,9

4,129

немає

0,1

-1,574

9

Симпатикотонія (вегетат. індекс Кердо)

так

99,8

-1,100

немає

0,2

4,571

10

Асиметрія, підвищення, зниження сухожильних рефлексів

так

99,8

-1,459

немає

0,2

3,359

11

Фізичний розвиток зі зниженням росту

так

99,7

6,378

немає

0,3

-0,911

12

Пасивна підлеглість

так

99,7

6,378

немає

0,3

-0,911

13

Парасимпатикотонія (вегетат. індекс Кердо)

так

99,5

4,355

немає

0,5

-1,008

14

Зниження хвилинного об'єму крові

так

99,0

3,459

немає

1,0

-0,985

15

Патологічне зниження фізичного розвитку

так

99,0

9,052

немає

1,0

-0,595

16

Рівень мелатоніну <7,345

так

98,7

-4,110

немає

1,3

0,542

17

Підвищення хвилинного об'єму крові

так

98,3

-3,681

немає

1,7

0,568

18

Асиметрія носогубних складок

так

98,0

-3,054

немає

2,0

0,676

19

Субклінічний варіант СВД

так

97,7

1,203

немає

2,3

-1,823

20

Наявність тиків

так

95,2

5,568

немає

4,8

-0,440

21

Затримка темпів статевого розвитку

так

95,1

7,439

немає

4,9...

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены