Розвиток та становлення топографії хребтового стовпа в ранньому періоді онтогенезу людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток та становлення топографії хребтового стовпа в ранньому періоді онтогенезу людини

хребтовий стовп онтогенез

Від хвороб хребта люди страждали у всі часи. Ці хвороби поширені в такому ступені, що майже кожна людина страждає від них коли-небудь (В.В. Маврич, М.О. Корж, 2005). Хвороби хребта становлять 10-15 % випадків непрацездатності. З 1000 хворих, що вперше звернулися до лікаря у зв'язку із захворюванням хребта, 400 направляються в лікарню, 30 з них залишаються там для обстеження і лікування, причому 5 - оперуються (Г.В. Гайко, 2005). Ознайомлення з положенням справ показує, що такі захворювання приблизно рівномірно поширені у всіх вікових групах, а зростання їх числа, зумовлене здебільшого природженими вадами розвитку, які проявляють себе в постнатальному періоді розвитку (Н.Н. Сак, 2003; Э.В. Ульріх, А.Ю. Мушкін, 2004).

У дитячих хірургічних відділеннях новонароджені з природженими вадами розвитку складають найбільш важку групу хворих. Питома вага летальних наслідків при ПВР досягає 90% і більше в структурі летальності при хірургічних захворюваннях хребта в дітей.

Природжені вади розвитку є однією з головних причин дитячої смертності і інвалідності (Ю.Т. Ахтемійчук, І.С. Давиденко, 2007). В Україні у 2001 році народилося майже 400000 дітей, з них 48000 мали вади. Значне місце в цій патології займають дефекти розвитку нервової трубки, які формують різні порушення нервової системи: від вад розвитку хребта і спинного мозку до аненцефалії. При грубих дефектах розвитку нервової трубки (аненцефалія, повне незарощення хребта та ін.) плід гине внутрішньоутробно, або народжується нежиттєздатним, і гине в найближчі години або дні після народження.

Вивчення закономірностей органогенезу людини, і зокрема, хребтового стовпа набуває наразі суттєвого клінічного значення, адже досягнення медичної ембріології повинні відігравати вирішальну роль у профілактиці перинатальної патології, зниженні антенатальної загибелі плода та успіху хірургічних втручань.

Актуальність і пріоритетність дослідження зумовлена важливістю даних про внутрішньоутробний розвиток людини для медичної науки загалом і відсутністю цілісних уявлень про закономірності хронологічної послідовності розвитку хребтового стовпа, динаміку становлення його форми і особливості топографо-анатомічних взаємовідношень між собою та суміжними органами і структурами впродовж пренатального періоду онтогенезу людини.

Про необхiднiсть подальшого розширення i поглиблення досліджень з вияснення закономірностей пре- i постнатального розвитку людини йшлося на IV Національному конгресі анатомів, гістологів, ембріологів і топографоанатомів України (Алушта, 2006); VIII конгресі Міжнародної асоціації морфологів (Орел, 2006), міжнародному симпозіумі по ембріології (Ханти-Мансійск, 2006).

Незважаючи на велику кількість робіт (О.В. Волкова, S.L. Blumenthal 2003, В.Г. Ковешніков, В.І. Лузін, В.В. Маврич, G. Cinotti, T. David, 2006, B.C. Пикалюк, Н.М. Сак, 2007, А.А. Молдавская, 2007), присвячених морфології хребтового стовпа, ряд питань потребують вивчення. Зокрема це відноситься до формування хребтового стовпа, його з'єднань, формування хребців різних відділів, каналу хребтового стовпа, співвідношення із суміжними паравертебральними структурами, особливості кровопостачання, венозного відтоку та іннервації. Ці дані, безсумнівно, повинні враховуватися при експериментальних дослідженнях на хребтовому стовпі та оперативних втручаннях у ділянці хребта.

Актуальність даної дисертаційної роботи пояснюється необхідністю комплексного дослідження особливостей розвитку, становлення топографії структур хребтового стовпа та динаміки їх синтопічної кореляції у пренатальному періоді онтогенезу та в новонароджених людини, що має важливе значення для з'ясування морфологічних передумов та часу можливого виникнення природжених вад хребта з метою розробки нових, більш раціональних методів хірургічних втручань у даній ділянці, розробки нових технологій стабілізації та корекції хребта при інвалідизуючих деформаціях хребта в дітей та підлітків.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження є фрагментом завершеної планової наукової роботи кафедр анатомії людини та кафедри анатомії, топографічної анатомії та оперативної хірургії Буковинського державного медичного університету, “Розвиток і становлення топографії стінок тулуба в пренатальному періоді онтогенезу людини” (№ держреєстрації 01.00U005003, шифр І.Н.07.00.0001. 00), а також планової наукової роботи «Статево-вікові закономірності будови і топографо-анатомічних взаємовідношень органів та структур в онтогенезі людини. Особливості вікової та статевої ембріотопографії» (№ держреє-страції - 01.05U002927, шифр - І.Н.07.00.0001.05). Автор даного досліджен-ня є одним з відповідальних виконавців планової роботи, вивчав особливості морфогенезу і становлення будови хребтового стовпа в пренатальному періоді онтогенезу людини. Тема дисертаційної роботи затверджена Проблемною комісією МОЗ і АМН України "Морфологія людини" 23.10.2002 р. (протокол № 51).

Мета дослідження. Дослідити морфогенез і особливості хронологічної послідовності становлення топографії хребтового стовпа протягом пренатального періоду онтогенезу людини.

Задачі дослідження:

1. Уточнити термін, джерела та місце закладки хребців усіх відділів хребтового стовпа.

2. Встановити закономірності та особливості становлення їх форми і топографії в процесі розвитку.

3. З'ясувати характер синтопічної кореляції хребців у період їх розвитку.

4. Дослідити строки інтенсивного та уповільненого розвитку хребців впродовж внутрішньоутробного періоду онтогенезу та в новонароджених.

5. Визначити критичні періоди розвитку, передумови та час можливого виникнення природжених вад і варіантів будови хребців.

6. Дослідити кровопостачання, венозний відтік та іннервацію усіх частин хребтового стовпа.

Об'єкт дослідження: закономірності будови і топографо-анатомічних взаємовідношень хребтового стовпа із суміжними органами протягом пренатального періоду онтогенезу людини.

Предмет дослідження: розвиток та становлення топографії хребтового стовпа в ранньому періоді онтогенезу людини.

Методи дослідження. Макроскопія, мікроскопія серій послідовних гістологічних і топографо-анатомічних зрізів, звичайне і тонке препарування, графічне і пластичне реконструювання, ін'єкції судин з наступною рентгенографією, комп'ютерна томографія, магнітнорезонансна томографія, морфометрія (цифрова комп'ютерна гістометрія), статистична обробка цифрових даних. Використання названих методів дало змогу простежити та об'єктивно оцінити топографо-анатомічні особливості хребтового стовпа упродовж пренатального періоду онтогенезу людини.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше за допомогою адекватних морфологічних методів виконане дослідження морфогенезу і динаміки просторово-часових взаємовідношень хребців усіх відділів хребтового стовпа людини, їх з'єднань протягом внутрішньоутробного періоду розвитку та в новонароджених із точки зору топографо-анатомічного підходу до проблем ембріогенезу.

Вперше з'ясовані та описані топографо-анатомічні взаємовідношення хребтового стовпа з урахуванням морфогенезу прилеглих його структур, з'ясовані особливості кровопостачання та венозного відтоку хребта.

Простежено динаміку змін форми та розмірів хребців усіх відділів хребтового стовпа, визначені етапи їх росту в період пренатального онтогенезу людини. З'ясовано критичні періоди, морфологічні передумови та час можливого виникнення деяких природжених вад хребтового стовпа.

Пріоритет дослідження полягає в новому топографо-анатомічному підході до проблем ембріонального розвитку, одержанні нових об'єктивних даних про ембріотопографію структур ділянки хребтового стовпа за допомогою реконструювання, яке дає змогу вивчати мікроструктури в об'ємному зображенні.

Практичне значення одержаних результатів. Виконане дослідження поглиблює і доповнює існуючі уявлення про ембріогенез і становлення топографії хребтового стовпа, з нових позицій висвітлює їх структурну організацію в період внутрішньоутробного розвитку, що має велике значення для з'ясування морфологічних передумов виникнення деяких природжених вад та патогенезу набутої патології. Розкриває хронологічну послідовність топографо-анатомічних взаємовідношень структур хребтового стовпа між собою та з суміжними органами і структурами на різних стадіях пренатального періоду онтогенезу людини.

Результати дослідження можуть використовуватись у дитячій травматології та нейрохірургії. Отримані дані стосовно ділянок розташування паравертебральних структур таких, як вузли симпатичного стовбура, спинномозкові нерви і їх гілки, непарна та напівнепарна вена, аорта у плодів і новонароджених дають можливість зменшити ризик їх пошкодження при оперативних втручаннях на хребтовому стовпі, а також мало інвазивних оперативних втручаннях, як комп'ютерно-томографічний керований пункційний симпатиколізис і відеоскопічна грудна симпатектомія.

Результати дисертаційної роботи можуть стати базою для подальшого вивчення морфогенезу та ембріотопографії ділянки хребтового стовпа на спеціально відібраному матеріалі від матерів із певною клінічною патологією, а також еталоном для вивчення розвитку хребтового стовпа в екологічно несприятливих регіонах. Відомості про особливості топографії хребців у плодів і новонароджених є морфологічною основою для удосконалення існуючих та розробки нових способів хірургічної корекції їх природжених вад.

Одержані дані є теоретичною основою для наступних експериментальних, порівняльно-анатомічних та порівняльно-ембріологічних досліджень у клінічній анатомії та ембріології.

У рамках Державної програми переходу України з 01.01.2007р. на міжнародну систему обліку і статистики (Наказ МОЗ України № 179 від 29.03.2006р. „Про затвердження інструкції з визначення критеріїв перинатального періоду, живонародженості та мертвонародженості, порядку реєстрації живонароджених і мертвонароджених”), результати дослідження можуть бути застосовані в лабораторіях скринінгу морфологічного матеріалу для оцінки ступеня дозрівання та прогнозування життєздатності організму і діагностики відхилень від нормального розвитку та корекції.

Результати дослідження можуть бути враховані при написанні посібників, атласів і монографій з ембріології, нормальної і клінічної анатомії, дитячої неврології.

Основні положення дисертаційного дослідження впроваджені в навчальний процес і науково-дослідну роботу на кафедрах анатомії людини, кафедрі анатомії, топографічної анатомії та оперативної хірургії, нервових хвороб, психіатрії та медичної психології Буковинського державного медичного університету, кафедрі анатомії людини Івано-Франківського державного медичного університету, кафедрі анатомії людини Тернопіль-ського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського, на кафедрах нормальної анатомії, топографічної анатомії та оперативної хірургії НМУ ім. О.О.Богомольця, а також використовуються в науково-дослідній роботі лабораторії морфологічних досліджень НДІ медико-екологічних проблем МОЗ України (м. Чернівці).

Фрагменти дисертації використані при написанні навчальних посібників “Анатомія черепних нервів, “Структурно-функціональна організація головного і спинного мозку” та “Лікувально-діагностичні пункції та блокади в неврології”, які рекомендовані Центральним методичним кабінетом з вищої медичної освіти МОЗ України як навчальні посібники для студентів вищих медичних закладів освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проаналізована наукова література і обґрунтована ідея, визначена тема і складені план та робоча програма дослідження, зібраний біологічний матеріал, виконано морфологічні дослідження на 345 зародках, передплодах, плодах і новонароджених людини. Проведено статистичну обробку, аналіз і узагальнення отриманих результатів. Сформульовано висновки і практичні рекомендації, відредаговано і оформлено роботу. Розробку завдань дослідження здійснено за участі наукового консультанта чл.-кор. АПН України, доктора медичних наук, професора І.І.Бобрика. Персональний внесок у наукових працях, опублікованих із співавторами становить від 50% до 75%. У статтях, патентах України та актах впровадження наводяться дані, що особисто отримані автором у процесі виконання роботи. Автором не були використані результати виконаної ним кандидатської дисертації та ідеї співавторів публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення, висновки дисертації оприлюднені на: Міжнародному симпозіумі “Актуальні питання медичної допомоги населенню” (Чернівці, 2000); Міжнародній конференції “Структурные преобразования органов и тканей на этапах онтогенеза человека в норме и при воздействии антропогенных факторов” (Астрахань, 2000); Всеукраїнській науковій конференції “Актуальні питання морфогенезу” (Чернівці, 2001); - VI з'їзді Всеукраїнського лікарського товариства (Чернівці, 2001); Міжнародній науково-практичній конференції “Здорова дитина: ріст, розвиток та проблеми норми в сучасних умовах” (Чернівці, 2002); науковій конференції «Вікові аспекти чутливості організму до ксенобіотиків” (Чернівці, 2002); Загальноросійській конференції з міжнародною участю “Проблемы морфологии” (Сочи, 2002); Міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень” (Дніпропетровськ-Дніпродзержинськ-Черкаси, 2002); ІІІ Національному конгресі анатомів, гістологів, ембріологів і топографоанатомів (Київ, 2002); VІ Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта 2003” (Дніпропетровськ - Одеса - Харків, 2003); ІІ Загальноросійській науковій конференції “Проблемы морфологии (теоретические и клинические аспекты)” (Сочи - Дагомыс, 2003); Міжнародній науково-практичній конференції “Україна наукова” (Дніпропетровськ - Сімферополь, 2003); Міжнародній конференції “Мікроциркуляція в морфологічному і клінічному аспектах” (Івано-Франківськ, 2003); міжнародній конференції „Самміт нормальних анатомів України і Росії” присвяченій року Росії в Україні (Тернопіль, 2003); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень 2003” (Дніпропетровськ - Луганськ - Чернівці, 2003); Міжна-родній науковій конференції “Молодь у вирішенні регіональних та транскордонних проблем екологічної безпеки” (Чернівці, 2003); VII Міжнародній науково-практичній конференції „Наука і освіта 2004” (Дніпропетровськ, 2004); науково-практичній конференції «Актуальні питання клінічної анатомії та оперативної хірургії» (Чернівці, 2004); Міжнародній науково-практичній конференції „Динаміка наукових досліджень 2004” (Дніпропетровськ, 2004); II Міжнародній науково-практичній конференції «Здорова дитина: здоровій дитині - здорове середовище», (Чернівці, 2004); науково-практичній конференції „Перспективные разработки науки и техники” (Белгород, 2004); Міжнародній науково-практичний конференції „Науковий потенціал світу 2004” (Дніпропетровськ, 2004); Міжнародній науково-практичній конференції „Науковий потенціал світу 2004”(Дніпропетровськ, 2004); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 200 - річчю з дня заснування Харківського державного медичного університету, (Харків, 2005); VIII з'їзді Всеукраїнського лікарського товариства (ВУЛТ) (Івано-Франківськ, 2005); Всеукраїнській науковій конференції „Актуальні питання вікової анатомії та ембріотопографії”, присвяченій пам'яті та 70-річчю від дня народження проф. Круцяка В.М. (Чернівці, 2006); IV Національному конгресі анатомів, гістологів, ембріологів топографоанатомів України (Сімферополь, 2006); міжнародній науково-практичній конференції “Наука и технологии шаг в будущее - 2006”(Белгород, 2006); Міжнародній науково-практичній конференції “Современные научные достижения - 2006” (Белгород, 2006); Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальные проблемы современных наук: теория и практика - 2006" (Белгород, 2006); Міжнародній науково-практичній конференції „Научный потенциал мира - 2006” (Белгород, 2006); науково-практичній конференції „Впровадження досягнень морфологічної науки в навчальний процес та його значення для європейської інтеграції медичної освіти (Тернопіль, 2006); Міжнар. конф. „Современные аспекты гистогенеза и вопросы преподавания в вузе», присвячену 100-річчю з дня народження проф. Л.И. Фалина ( Санкт-Петербург, 2007); наук. симпозіумі «Анатомо-хірургічні аспекти дитячої гастроентерології» (Чернівці, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції «Dynamika naukowych badan - 2007» (Przemysl, 2007); V Міжнар. науково-практич. конф. «Здорова дитина» (Чернівці, 2007); науково-практичній конференції «Прикладні аспекти морфології експериментальних і клінічних досліджень»(Тернопіль, 2008); IV mezinбrodni vedecko - praktickб konference «Evropskб vмda XXI stoletн - 2008» (Praha, 2008); науково-практичній конференції «Актуальные вопросы морфологии» (Гродно, 2008); IV mezinбrodni vedecko - praktickб konference «Efectivni nбstroje modernнch vмd - 2008» (Praha, 2008); щорічних підсумкових наукових конференціях професорсько-викладацького складу Буковинської державної медичної академії (Чернівці, 1999-2003 рр.), а нині Буковинського державного медичного університету (Чернівці, 2004-2008 рр.); засіданнях Чернівецького обласного наукового товариства анатомів, гістологів, ембріологів і топо-графоанатомів (Чернівці, 1999-2008 рр.); засіданнях Чернівецького наукового товариства травматології, в ортопедів та нейрохірургів (Чернівці, 1999-2008).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 55 наукових праць, з них - 22 у фахових наукових виданнях, рекомендованих ВАКом України, 3 патенти України на корисну модель, 1 деклараційний патент, 3 навчальних посібники. Опубліковано 38 одноосібних наукових робіт (з них 16 у фахових виданнях, рекомендованих ВАКом України).

Структура та обсяг дисертації. Матеріали дисертаційної роботи викладено державною мовою на 418 сторінках принтерного тексту, з яких власне тексту - 381 сторінка. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, матеріалів і методів дослідження, 6 розділів результатів власних досліджень, їх аналізу та узагальнення, висновків і списку використаних джерел, який містить 435 найменувань (217 праць - кирилицею і 218 - латиницею). Дисертаційна робота ілюстрована 179 рисунками та 19 таблицями. Обсяг сторінок, які повністю зайняті рисунками - 4.

Матеріал і методи дослідження. Дослідження виконано на 345 препаратах зародків, передплодів і плодів людини. Матеріал одержували з акушерсько-гінекологічних відділень лікувальних закладів м. Чернівці та області. Для дослідження також використані серії гістологічних зрізів із музею кафедри анатомії людини Буковинського державного медичного університету. Препарати плодів масою понад 500,0 г вивчали безпосередньо у Чернівецькому обласному дитячому патолого-анатомічному бюро.

За висновком комісії з біомедичної етики Буковинського державного медичного університету МОЗ України, м. Чернівці (протокол № 22 від 08.10.2007 року), дослідження виконані з дотриманням основних положень GCP (1996), Конвенції Ради Європи про права людини та біомедицину (від 04.04.1997 р.), Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації про етичні принципи проведення наукових медичних досліджень за участю людини (1964-2000 рр.) і наказу МОЗ України № 281 від 01.11.2000 р. Порушень морально-правових правил при проведенні медичних наукових досліджень не виявлено.

Періоди внутрішньоутробного розвитку (зародковий, передплодовий і плодовий) систематизовані за класифікацією Г.А.Шмідта (1968). Вік об'єктів дослідження визначали за таблицями Б.М.Петтена (1959) і Б.П.Хватова, Ю.Н.Шаповалова (1969) на підставі вимірювань тім'яно-куприкової довжини (ТКД).

Фіксовані препарати зародків і передплодів після промивання заливали парафіном. З парафінових блоків виготовляли серії гістологічних зрізів завтовшки 5-15 мкм. Препарати різали за допомогою санного мікротома в одній із трьох взаємно перпендикулярних площин, що давало змогу просторово вивчати будову окремих структур та їх взаємовідношення. Перед проведенням через батарею етилових спиртів деякі препарати тотально забарвлювали борним карміном, а після виготовлення зрізів їх дофарбовували на предметних скельцях гематоксилін-еозином, ліонською синькою, пікрофуксином, Бісмарк-Браун, індігокарміном, за методом Ван- Гізон, здійснювали імпрегнацію сріблом за Гоморі, що дозволяло отримати диференційоване забарвлення різних тканин. Після фіксації препаратів у канадському бальзамі їх вивчали під світловим мікроскопом, застосовуючи нами запропоновану цифрову морфометрію (пат. № 27034).

З метою об'єктивізації кількісних досліджень проводили комп'ютерну морфометрію об'єктів у гістологічних та гістохімічних препаратах. Для цього спочатку отримували цифрові копії оптичного зображення ділянок мікроскопічних препаратів за допомогою цифрової камери Nikon 4300 з використанням різних об'єктивів мікроскопа, залежно від цілей аналізу.

Потім цифрові копії зображення аналізували за допомогою ліцензійної комп'ютерної програми “ВидеоТест - Размер 5.0” (ООО Видеотест, Россия). Зокрема, підраховували кількість певних об'єктів, отримували їх основні геометричні характеристики (лінійні розміри, питому площу та об'єм, периметр, фактор форми).

Відпрепарувавши структури ділянки хребтового стовпа плодів , вивчали форму, загальну будову, топографію, синтопічні кореляції з суміжними органами, особливості кровопостачання, венозного відтоку та іннервації, проводили їх морфометрію. Макроскопічне вивчення особливостей будови і топографо-анатомічних взаємовідношень хребців різних відділів хребтового стовпа вивчали разом із суміжними структурами хребтової ділянки.

Під час препарування замальовували окремі структури, а препарати з анатомічними особливостями, після закінчення препарування, підлягали фотодокументуванню за нашою модифікацією (декл. пат. №43576).

Для визначення зовнішньої та внутрішньої будови та просторово-часових взаємовідношень структур ділянки хребтового стовпа використовували метод виготовлення реконструкційних моделей. Графічне, пластичне та 3 D моделювання здійснювали в наших модифікаціях (пат. № 26966).

Взаємовідношення органів і структур ділянки хребтового стовпа на різних рівнях визначали на топографо-анатомічних зрізах передплодів і плодів, застосовуючи нами запропонований спосіб (пат. №28980), а також методом рентгенографії, комп'ютерної (КТ) та магнітно-резонансної томографії (МРТ).

Більшість статистичних розрахунків здійснювали за допомогою ліцензійної копії комп'ютерної програми Primer of Biostatistics, Version 4.03 (by S.A.Glanz, 1998). Ті статистичні процедури, які не передбачені у вказаній комп'ютерній програмі, були проведені в середовищі ліцензійної копії комп'ютерної програми Excel (версія XP, Microsoft® Corp.) шляхом програмування відповідних алгоритмів розрахунків. Стандартна похибка майже для всіх вимірювань не перевищує 5%.

Результати дослідження та їх аналіз. Проведене дослідження показало, що хребтовий стовп розвивається із мезенхімних клітин, які виселяються із склеротомів і збираються в густі скупчення навколо хорди, відмежовуючи її від нервової трубки та дорсальної аорти. Джерелом утворення хрящової та кісткової тканини є мезенхіма. На ранніх стадіях розвитку в зародків 5,0-7,0 мм ТКД увесь скелет зародка складається із мезенхімних зачатків, які лише за формою віддалено нагадують обриси майбутніх кісток. У подальшому ця мезенхіма або безпосередньо перетворюється в кісткову тканину, або попередньо заміщується гіаліновим хрящем, на місці якого розвивається кістка. На фронтальному зрізі склеротоми спочатку виглядають як парний конденсат мезенхімних клітин навколо хорди в зародків 6,0 мм (ТКД). Кожний склеротом складається із краніальної частини пухко організованих клітин і каудальної частини щільно впорядкованих клітин. Деякі із щільно впорядкованих клітин рухаються краніально опозитно (напроти) центру міотома і утворюють міжхребцевий диск. Інші клітини зливаються з пухко організованими клітинами наступного каудального склеротома і формують мезенхімний центр хребця.

У зародків 8,0-10,0 мм ТКД формується конденсація склеротомних клітин навколо хорди і нервової трубки, з якої утворюються мезенехімні хребці. Тіла хребців утворюються із краніальної і куадальної частин двох сусідніх склеротомних мас. Міжсегментарні артерії залишаються на рівні тіл хребців, а спинномозкові нерви лежать між хребцями. У зародка 7,0 мм ТКД ще тільки відбувається закладка структурних компонентів хребців. Хребтовий стовп на цій стадії малодиференційований. Зародок має одну загальну кривизну, направлену дорсально. Ця кривизна найбільш різко виражена в грудному відділі і зумовлено це не стільки мезенхімним скелетом, який почав розвиватися, скільки краще розвиненим спинним мозком, різко зігнутим у дорсальний бік. Зігнуте положення займають також, повторюючи згин спинного мозку, аорта і первинна нирка. Осьова мезенхіма розділена на первинні сегменти соміти, які досить чітко диференціюються на серіях зрізів. Основою скелета є хорда, яка являє собою циліндричний тяж, оточений тонкою безструктурною оболонкою.

Зовнішня форма тулуба зародків 10,0-12,0 мм ТКД збігається з формою усього комплексу добре розвинутих внутрішніх органів. На більш пізніших стадіях, завдяки поступовому розвитку кінцівок, загальні контури грудного відділу тулуба поступово змінюються, завдяки чому зовнішня форма тіла уже не відповідає формі скелета грудної клітини. Завдяки тому, що ще ніде не почалося скостеніння хряща, зовнішня форма скелетних елементів не має чітких меж, як на більш пізніх стадіях. У зародків 7,0-10,0 мм ТКД можна досить чітко розрізнити 21 первинний сегмент-соміт, кожний із яких розмежований на міотом і склеротом. Завдяки різноманітному ступеню щільності розташування клітин, чітко розрізняються закладки дуг і тіл хребців, а також ребер. Найбільш чітко виражені дуги хребців, тіла ж диференційовані досить слабко.

У зародків 7,0-10,0 мм ТКД розрізняються тільки проксимальні відділи ребер. Ребра йдуть паралельно, тісно прилягаючи одне до одного. Міжреброві проміжки не перевищують 1/6 довжини кожного ребра зокрема. Загальна сума міжребрових проміжків на цій стадії розвитку дорівнює ширині двох ребер. Кожний центр хребця розвивається послідовно із двох сусідніх склеротомів і є міжсегментарною структурою. У результаті нерви знаходяться в тісному зв'язку з міжхребцевими дисками, а міжсегментарні артерії розташовуються по обидва боки від тіл хребців. У грудному відділі дорсальні міжсегментарні артерії стають міжребровими артеріями. Хорда починає дегенерувати і зникати в міру оточення тілом хребця, що розвивається. Посилюються ознаки дегенерації хорди переважно в середині тіл хребців. Між хребцями хорда дещо збільшується і утворює драглистий центр міжхребцевого диска (nucleus pulposus). Це драглисте ядро пізніше оточується циркулярно розташованими волокнами (anulus fibrosus). Ядро разом з фіброзними кільцями утворюють міжхребцевий диск. У зародків 10,0-12,0 мм ТКД закладки тіл хребців більш диференційовані, вони знаходяться одна від одної на значній відстані та відокремлені зародковою мезенхімою.

У зародків 11,0-13,5 мм ТКД дуги хребців відходять від тіл перпендикулярно в дорсальному напрямку. Починається диференціювання суглобових і поперечних відростків. На цій ранній стадії розвитку в зародків у хребтовому стовпі ще відсутні будь-які суглобові з'єднання, починає формуватися хребтовий канал. Із крижових хребців чітко окреслені тіла тільки трьох верхніх, а в інших крижових і куприкових хребців чітко видно тільки дуги і розміщені близько один від одного тіла. Тіла хребців на цій стадії добре диференційовані. Всі вони мають однакові, примітивної, чотиригранної форми тіла і відмежовані одне від одного прошарком мезенхіми з щільним розміщенням ядер. Прошарки відповідають майбутнім міжхребцевим дискам.

На цих ранніх ембріональних стадіях основою скелета є ще спинна струна, яка сягає значного розвитку. Із двох шарів, які розрізняють у хорді в тих хребетних, у яких вона функціонує в дорослому стані, - у людини в ній можна віддиференціювати лише один шар, так званий “епітелій” хорди. Він представлений у зародків 10,0 - 14,0 мм ТКД, правильними рядами вузьких, витягнутих, дрібних епітеліоподібних клітин, розміщених по периферії органа з обох боків і повернених базальними кінцями до середини, один до одного. Хребтовий стовп у пренатальному розвитку проходить 3 стадії розвитку: перетинкову (7,0-14,0 мм ТКД), хрящову (15,0-45,0 мм ТКД) і кісткову (45,0 -360,0 мм ТКД).

Зачаток хорди виникає із так званого головного, або хордального відростка, який становить щільний тяж клітин, що ростуть від гензеновського вузла в напрямку до переднього зародкового щитка. У процесі подальшого розвитку зачаток хорди відособлюється від прилеглої її ектодерми і перетворюється в клітинний тяж, який складається із щільно розташованих і різко контурованих клітин, вдягнутих із поверхні тонкою оболонкою.

У 4-тижневого зародка хорда досягає свого найвищого розвитку і займає своє кінцеве положення. Вона точно лежить по серединній лінії, між зачатком спинного мозку і аортою. Хорда починається від processus infundibularis проміжного мозку і проходить аж до каудального відділу. У зародків 10,0-12,0 мм ТКД, в яких аксіальна мезенхіма починає диференціюватися в хребці, хорда утворює хвилеподібні вигини в дорсо-вентральному напрямку. Довжина кожного вигину хорди досить точно збігається з довжиною сегмента тіла. Хорда є основою для формування хребта і тіла хребців, які розвиваються в її оточенні. Вона проходить у середині хрящового хребта, проходячи без перерви через тіла хребців і зачатки міжхребцевих дисків. В міру розвитку хребта в хорді настають регресивні зміни. Вона розпадається на окремі, неправильної форми фрагменти, які розміщуються головним чином у зачатках міжхребцевих дисків.

Першочергово ці скупчення аксіальної мезенхіми виявляють сліди сегментарного розміщення, відділяючись один від одного більш світлими проміжками, в яких проходять міжсегментарні артерії. Однак у подальшому ця первинна сегментація порушується завдяки тому, що в утворенні зачатка тіла кожного хребця беруть участь клітини двох сусідніх ущільнень мезенхіми, які виникають із різних склеротомів.

Кожне із цих ущільнень поділяється на два відділи - краніальний і каудальний, які відрізняються один від одного відповідно меншою і більшою щільністю розміщення клітин. При утворенні тіла хребця каудальна частина одного мезенхімного ущільнення наближається до краніального відділу іншого, даючи початок закладці тіла хребця. Ця закладка розміщується, уже не на рівні попередніх сегментів, а в проміжку між ними. Таким чином утворюються мезенхімні зачатки дужок хребців і ребер.

У зародків 7,0-9,0 мм ТКД ще тільки відбувається закладка хребців. Зародок має одну загальну кривизну, спрямовану дорсально. Кривизна ця більш чітко виражена в грудному відділі, що зумовлено не стільки скелетом, який почав розвиватися з мезенхіми, скільки більш сформованим спинним мозком, різко зігнутим у дорсальний бік.

Вигнуту форму мають також, аорта і первинна нирка, повторюючи згин спинного мозку. Осьова мезенхіма розділена на первинні сегменти - соміти, які досить чітко диференціюються на серіях зрізів.

Сполучнотканинна стадія, характерна для зародкового періоду розвитку хребта, швидко змінюється хрящовою. Утворення хряща раніше всього починається в передплодів 15,0-19,0 мм ТКД у ділянці тіла хребця, а потім поширюється на дугу, суглобові і поперечні відростки. У результаті утворюється хрящовий хребець, який спочатку є єдиним цілим, без розподілу на окремі частини, які виникають пізніше при заміщенні хряща кістковою тканиною. До цього часу хрящові закладки ребер відокремлюються від хребців. Закладка ребер утворюється в зародків 8,0-10,0 мм ТКД вздовж хребтового стовпа у вигляді так званих ребрових відростків, які відходять від мезенхімних зачатків тіл хребців. Однак повного розвитку вони досягають у грудному відділі, а в інших - редукуються і зливаються з поперечними відростками хребців. У своєму розвитку зачатки ребер проходять ті самі стадії, що і закладки хребців, тобто сполучнотканинну, хрящову і кісткову. Розвиток хряща в зачатках ребер починається в їх дорсальних відділах і потім поширюється у вентральному напрямку. У передплодів 25,0-30,0 мм ТКД з'являється ядро скостеніння на рівні майбутнього кута ребра, спочатку в середніх ребрах.

Порушення розвитку ребер на початку передплодового періоду може призводити до утворення аномалії форм ребер - розщеплення переднього кінця ребра, аномалії числа ребер - аплазія 12 ребер, додаткові шийні ребра, гіпоплазії ребер - дефект розвитку грудних кінців ребер.

Суглобові відростки намічаються у вигляді невеликих виступів на краніальній та каудальній поверхні дуг. Закладка власних поперечних відростків проходить латеральніше від суглобових. До переду від поперечних відростків, зливаючись із боковими поверхнями тіл і дуг хребців, знаходяться закладки рудиментів ребер. У нижніх шийних хребцях, особливо в сьомого, рудиментарні ребра довгі і мають той же напрямок, що і закладка істинних ребер грудних хребців. У зв'язку з таким розміщенням закладок рудиментарних ребер поперечні відростки на шийних хребцях ще не оформлені. За своїми розмірами та формою тіла хребці усіх відділів майже однакові, але уже на даній стадії можна диференціювати окремі хребці із різних відділів хребта.

Стадія розвитку, на якій знаходяться передплоди 33,0-37,0 ТКД, скелетні елементи яких побудовані з ембріонального хряща, представляє виключний інтерес, оскільки є перехідною від ембріональних форм органів до тих форм, які вони мають у новонародженого. Загальна зігнутість хребтового стовпа в дорсальний бік хоча і зберігається в передплодів цієї стадії, однак значно згладжується порівняно з ембріонами ранніх стадій. Хребтовий стовп становить похилу дугу, помірно зігнуту в дорсальному напрямку. У кожному із хребців можна розрізнити майже всі основні частини, характерні для хребців у його дефінітивному стані: тіло, дугу, поперечні і суглобові відростки. Відсутні тільки остисті відростки. Тіла хребців різних відділів хребта, у протилежність тому, що були на ранніх стадіях, набувають випуклості на передній поверхні і більш чітко відрізняються один від одного за формою і розмірами.

На цій стадії верхні поперекові хребці мають більші розміри, ніж нижні. Іншими словами, поперекові хребці зменшуються за своїми розмірами зверху до низу, а не збільшуються, як у дорослих. У передплодів 33,0-35,0 мм ТКД будова хорди наближається до будови, яка типова для нижчих хребетних (зовні - епітеліоподібні клітини, всередині - почалась вакуолізація). Хорда у всіх ембріонів цієї стадії зберігається тільки в центрі міжхребцевих хрящів. Хрящові тіла хребців обростають хорду, яка стиснена хребцями і зникає в ділянці тіл.

Таким чином, спинна струна в людини на різних стадіях має неоднакову будову. Найбільш повно всі шари хорди виражені в передплодів, хребтовий стовп яких побудований із передхрящової тканини (передплоди 15,0-25,0 мм ТКД). У той же час спинна струна досягає відносно найбільшої ширини. У передплодів, починаючи з 3-го місяця, спостерігається редукція хорди, будова її змінюється, і в передплодів 33,0-37,0 мм ТКД її залишки спостерігаються лише в ділянці міжхребцевих хрящів.

Характерною ознакою на ранніх стадіях у розвитку хребта є схожа форма тіл хребців - чотиригранна, на поперечному розрізі з заокругленими кутами. У передплодів 14,0-19,0 мм ТКД хребці різних відділів хребта дуже схожі, їх можна диференціювати лише за розмірами, особливо шийні, тіла яких на ранніх стадіях менші від інших. Потім вони починають посилено збільшуватися, і в передплодів кінця 2-го місяця внутрішньоутробного розвитку переважають за своїми розмірами тіла інших відділів хребта (корелятивні зв'язки із спинним мозком - масивність шийного потовщення).

Джерелом утворення нервової системи в процесі ембріогенезу є нервова трубка, яка виникає із нервової пластинки. Її краніальний, розширений кінець дає початок закладці головного мозку, а вся інша частина, розміщена в ділянці шиї, перетворюється в спинний мозок.

Розвиток сегментарних вегетативних центрів пов'язаний із формуванням анімальних рухових ядер відповідних сегментарних нервів. Спочатку утворюється загальна закладка соматичного (анімального) і вегетативного ядер, потім відбувається їхній поділ у результаті групової міграції клітин, які складають вегетативне ядро, до місця остаточної його локалізації. Розвиток сегментарних вегетативних центрів відстає від розвитку відповідних анімальних центрів як у термінах закладання вегетативних ядер, так і в термінах дозрівання (диференціювання) нейронів, що їх складають.

На ранніх стадіях ембріогенезу в нервовій трубці розрізняють три зони: епендимну (внутрішню), яка вистилає порожнину нервової трубки; мантійну (центральну), або плащову, розміщену в товщі стінки нервової трубки, і крайову (зовнішню), або маргінальну. Епендимна зона утворює вистилку центрального каналу спинного мозку - епендиму. Мантійна зона, яка містить тіла нервових клітин, стає сірою речовиною, а крайова, яка містила відростки нервових клітин, - білою речовиною спинного мозку. За рахунок посиленого розмноження клітин мантійної зони формуються передній і задній стовпи сірої речовини, які на поперечному розрізі представлять як передні так і задні роги. Із переднього рогу спинного мозку спостерігається масова міграція клітин у дорсальному напрямку, у результаті чого утворюється боковий стовп сірої речовини, який і диференціюється як сегментарний вегетативний центр у грудному і поперековому відділах спинного мозку.

При всій різноманітності і відмінностях будови окремих структурних ланок, розвиток вегетативної нервової системи характеризується низкою загальних рис. Це спільне походження вегетативних нейронів, міграційні процеси як основа формоутворення вегетативних вузлів, гетерохронність формування вегетативних вузлів і дозрівання в них нервових клітин.

Напередодні міграції клітини мають веретеноподібну форму і орієнтовані вздовж нервової трубки. З початком міграції ці клітини змінюють своє положення на перпендикулярне до осі нервової трубки. Організуючий вплив на міграцію клітин гангліозної пластинки, здійснюють і підростаючі прегангліонарні волокна. Закладка вегетативних вузлів проходить у різний час (гетерохронно): чим далі від гангліозної пластинки розміщується вегетативний вузол, тим пізніше він утворюється. Першою відбувається закладка вузлів І (паравертебральні) і дещо пізніше - вузлів ІІ (передхребтові) порядків. Гетерохронність спостерігається і в темпах диференціювання нейронів вегетативних вузлів. Гетерохронність спостерігається не тільки під час закладки вегетативних вузлів і дозрівання їх нейронів, але й в темпах диференціювання цілих частин вегетативної нервової системи. Спочатку виділяються ті її частини, які забезпечують функцію систем з життєзабезпечення організму. Це стосується вегетативної регуляції кровообігу.

У розвитку вегетативних вузлів симпатичного стовбура розрізняють три стадії: первинної закладки, концентрації і дисперсії.

На першій стадії в результаті міграції клітин гангліозної пластинки утворюються первинні закладки вегетативних вузлів. На другій - відбувається накопичення клітинного матеріалу за рахунок прибуваючих із гангліозної пластинки нових клітин, а також завдяки розмноженню вже прибулих. На третій стадії великі клітинні скупчення поділяються на вторинні або остаточні вузли.

Первинна закладка симпатичного стовбура виявляється в зародків людини 6,0-7,0 мм ТКД. Це 5-6 скупчень клітин, розташованих метамірно в просторі між аортою і хребтом на межі шийної і грудної ділянок. Пізніше первинні вузли симпатичного стовбура з'являються в шийній ( у зародків 9,0 мм ТКД), поперековій (у зародків 11,0 мм ТКД ) і крижовій (у зародків 13,0 мм ТКД) ділянках. Характерна ознака початкової стадії розвитку симпатичного стовбура - сегментарність її первинної закладки. Клітини гангліозної пластинки, що слідують по нейрональному шляху міграції, спочатку розташовуються у вигляді суцільного не сегментованого тяжа між нервовою трубкою і мезодермою. У зв'язку із сегментацією мезодерми подальший рух клітин гангліозної пластинки відбувається не суцільним потоком, а окремими групами між сомітами. Тому первинна закладка симпатичного стовбура представлена вогнищевими (сегментарними) скупченнями клітин.

У грудній ділянці, де спостерігається метамірне розташування ребер, міжребрових судин і нервів, вузли симпатичного стовбура також розташовані метамірно. Кількість їх у поперековому і крижовому відділах симпатичного стовбура непостійна. Тут часто утворюються великі вузли як наслідок затримки розвитку симпатичного стовбура на стадії концентрації. У шийній ділянці метамерія симпатичного стовбура нечітко виражена навіть на стадії його первинної закладки. При утворенні дефінітивних вузлів відбувається зсув клітинної маси шийного відділу симпатичного стовбура до верху і вниз. У результаті утворюються два великих вузли - верхній шийний і шийно-грудний (зірчастий). Інші вузли шийного відділу симпатичного стовбура (середній, хребцевий) не постійні.

Передхребтові та органні вегетативні вузли формуються за рахунок міграції клітин, що продовжується у вентральному напрямку, із гангліозної пластинки, первинної закладки симпатичного стовбура, а також за рахунок розмноження клітин у процесі їхньої міграції.

Передхребтові та органні вегетативні вузли у своєму розвитку проходять ті ж стадії, що і вузли симпатичного стовбура. Спинномозкові нерви виявляються в зародків людини 4,0-5,0 мм ТКД у вигляді відносно великих, дуже пухких стовбурів, що вдаються в стінки тулуба на незначну відстань від місця їхнього утворення. Нервове волокно в складі спинномозкових нервів погано імпрегнується солями азотнокислого срібла. Згодом тинкторіальні властивості нервових волокон, що формуються, починають змінюватися, і вони дуже інтенсивно імпрегнуються солями срібла в чорний колір. Так, у зародків людини 7,0 мм ТКД найбільш інтенсивно імпрегнуються нервові волокна в дорсальних відділах і майже не пофарбовані у вентральних (периферичних). На цьому етапі стовбури спинномозкових нервів не віддають гілок до навколишніх тканин і лише їхні периферичні кінці розгалужуються на дрібні нервові волокна.

Нервові волокна різної функціональної приналежності з'являються у вегетативній нервовій системі неодночасно, що пов'язано з гетерохронним диференціюванням відповідних функціональних груп нейронів. Першими виявляються нервові волокна центрального походження - прегангліонарні і аферентні (зародки людини 10,0 мм ТКД ).

Симпатичні прегангліонарні волокна виходять із спинного мозку в складі передніх корінців 16 пар спинномозкових нервів - від восьмої шийної по третю поперекову пару. Відокремившись від спинномозкових нервів у вигляді білих сполучних гілок, прегангліонарні волокна вступають у симпатичні стовбури.

Частка прегангліонарних волокон, що вступили в симпатичні стовбури, різна: одні закінчуються синапсами на нейронах паравертебральних вузлів, інші - в складі вісцеральних гілок симпатичного стовбура направляються до нейронів передхребтових і органних вузлів. З кожної білої сполучної гілки прегангліонарні волокна поширюються по симпатичному стовбуру до верху і вниз на значні відстані і виходять із нього в складі багатьох вісцеральных гілок, що формують передхребтові сплетення грудної і черевної порожнин.

При цьому початкова сегментарність розташування прегангліонарних волокон втрачається і кожний вегетативний вузол одержує їх із багатьох сегментів.

У міру диференціювання нейронів вегетативних вузлів з'являються постгангліонарні волокна (зародки 14,0 мм ТКД). З вузлів I і II порядків вони направляються до внутрішніх органів, де утворюють еферентні закінчення. З вузлів I порядку (симпатичний стовбур) постгангліонарні волокна слідують у двох різних напрямках: одні в складі вісцеральних гілок симпатичного стовбура - до внутрішніх органів, інші у вигляді сірих сполучних гілок - у всі спинномозкові нерви. Постгангліонарні волокна сірих сполучних гілок та вісцеральних гілок, розповсюджуючись по спинномозкових нервах, іннервують судини посмугованих м'язів, шкірні залози, забезпечують трофічну іннервацію соматичних структур.

Аферентні волокна центрального походження з'являються одночасно з прегангліонарними. Це відростки чутливих нейронів черепних і спинномозкових вузлів. Аферентні і прегангліонарні нервові провідники, що знаходяться в спинномозкових нервах, слідують до внутрішніх органів у складі тих самих анатомічних утворень: біла сполучна гілка - симпатичний стовбур - вісцеральна гілка симпатичного стовбура - передхребтові сплетення - орган. Однак поряд із цим основним шляхом існує й інший шлях проходження аферентних волокон до внутрішніх органів. Це нервові сплетення кровоносних судин, у складі яких чутливі нервові провідники поширюються на значні відстані. Прикладом такого шляху може служити нервове сплетення хребцевої артерії (хребцеве сплетення), у складі якого чутливі нервові волокна шийних спинномозкових нервів проникають у симпатичний стовбур і далі направляються до внутрішніх органів.

Поряд з аферентними волокнами центрального походження у вегетативній нервовій системі містяться місцеві чутливі нервові провідники. Ці нервові провідники беруть участь у замиканні місцевих рефлекторних дуг, а також встановлюють зв'язки з центральною нервовою системою.

Важливою рисою будови периферичного відділу вегетативної нервової системи є багатосегментарний розподіл волокон сполучних гілок. Якщо волокна кожної білої сполучної гілки (прегангліонарні й аферентні), що відходять від одного нерва, розподіляються по декількох вузлах симпатичного стовбура і його вісцеральних гілках, то волокна кожної сірої сполучної гілки (постгангліонарні) від одного вузла симпатичного стовбура розподіляються по багатьох спинномозкових нервах.

У зародків 12,0 мм ТКД гангліозний валик вже диференційований у спинномозковий вузол, який є скупченням клітин, згрупованих по обидва боки хребтового стовпа. Вони мають овальну, стиснену з боків форму. На вентральному кінці видовженого спинномозкового ганглія можна побачити округле клітинне скупчення, що прилягає до бічної поверхні хребтового стовпа. Це скупчення є первинними вузлами симпатичного стовбура.

У зародків 12,0 мм ТКД, у зв'язку із збільшенням маси тіл хребців відбувається зміщення закладок симпатичних вузлів на їх латеральні поверхні, дещо латерально зміщуються і сполучні гілки, збільшуються в розмірах та потовщуються вісцеральні гілки і гілки передхребтових сплетень, вони більш інтенсивно імпрегнуються солями азотнокислого срібла. Вузли грудного відділу симпатичного стовбура знаходяться латеральніше суглоба голівки ребра. Навколо первинних вузлів починає формуватись сполучнотканинна капсула, яка має зв'язок зі сполучнотканинними волокнами передхребтової фасції.

У зародків 12,0 мм ТКД впродовж хребтового стовпа формується симпатичний стовбур, який складається із сегментарно розміщених вузлів і міжвузлових гілок, які їх з'єднують.

Він є клітинно-волокнистим тяжем з максимальним потовщенням у ділянці зірчастого вузла і мінімальним потовщенням на рівні виходу із міжхребцевих отворів останніх грудних спинномозкових нервів (Тh9-Тh12).

У кінці зародкового періоду вперше з'являються зв'язки симпатичного стовбура із блукаючим нервом у вигляді пучка волокон, що з'єднує закладку верхнього шийного вузла з стовбуром блукаючого нерва нижче нижнього вузла. У цьому віці блукаючі нерви на відстані від нижнього вузла до місця поділу трахеї на головні бронхи представлені у вигляді пухких поздовжніх нервових пучків.

Таким чином, вивчення серій гістологічних зрізів та реконструкційних моделей хребтового стовпа та суміжних структур у зародковому періоді розвитку показало, що цей період є першим, досить важливим етапом становлення спинного мозку, спинномозкових нервів, білих і сірих сполучних гілок, симпатичних вузлів. Перша стадія утворення спинномозкових нервів характеризується сполученням дорсальних і вентральних корінців спинного мозку в зародків 4,0-5,0 мм ТКД у стовбур периферійного нерва. Закладка вузлів симпатичного стовбура відбувається в зародків 6,0-7,0 мм ТКД у результаті міграції клітин гангліозної пластинки по нейрональному шляху міграції. У зародків 7,0-8,0 мм ТКД симпатичний стовбур складається із сегментарних первинних вузлів.

Останні мають вигляд невеликих клітинних скупчень нейроектодерми неправильної форми. Грудні спинномозкові нерви зв'язані з симпатичним стовбуром за допомогою сірих і білих сполучних гілок. Чим менший вік зародка, тим гірше визначаються його сірі гілки. Остання обставина пов'язана з тим, що в зародків довжиною 9,0-11,0 мм ТКД нейробласти видимих відростків не дають.

Зародковий період характеризується досить швидкими якісними змінами в розвитку хребтового стовпа і симпатичного стовбура і є одним з критичних періодів органогенезу вузлів симпатичного стовбура та хребта.

Розвиток з'єднань хребтового стовпа. Дуги хребців закладаються раніше тіл, проте вони довго розміщуються ізольовано від тіл хребців. Після того, як у хребті починається розвиток передхрящової тканини, з'являються міжхребцеві хрящі (майбутні міжхребцеві диски) у вигляді тонких смужок ущільненої мезенхіми. Вони починають формуватися в краніальному відділі хребта і в зародків 10,0-13,0 мм ТКД виявляються по всій довжині хребтового стовпа (ХС).

Між атлантом і потиличною кісткою, між першим і другим шийними хребцями на ранніх стадіях є хрящовий прошарок. Наприкінці зародкового періоду ХС починається не першим шийним хребцем, а першим міжхребцевим хрящем. Хрящові фрагменти майбутнього атланто-потиличного суглоба на ранніх стадіях з'єднуються за допомогою мезенхімних смужок, аналогічних за своєю будовою міжхребцевим дискам інших частин хребта. Смужки надалі утворюють зв'язковий апарат, який визначається в цьому суглобі раніше, ніж в інших. Дрібні куприкові хребці, число яких до цього часу досягає максимуму, також з'єднані між собою міжхребцевими хрящами. З'єднання окремих крижових елементів в єдиний зачаток починається в передплодів 22,0-23,0 мм ТКД. У передплодів 25,0 мм ТКД починає розвиватися крижово-клубовий суглоб, який знаходиться на стадії безперервного з'єднання.

Висота міжхребцевих хрящів на ранніх стадіях більша за висоту тіл хребців. До моменту народження абсолютна величина хрящового прошарку найбільша в поперековому відділі, відносна - в шийному. Міжхребцеві диски в пренатальному онтогенезі не досягають дефінітивної будови. У попере-ковому відділі ХС канал хорди виявляється і в постнатальному періоді, тому міжхребцеві диски L4-L5 і L5-S1 відносять до геміартрозів. У передплодів 15,0-19,0 мм ТКД ребра відходять від хребта перпендикулярно до його осі. Поперечні відростки грудних хребців знаходяться поперечно. У зв'язку з цим вісь обертання реброво-хребцевих суглобів у передплодів визначається перпендикулярно до хребта.