Розвиток та становлення топографії хребтового стовпа в ранньому періоді онтогенезу людини

У новонароджених дорсальне відхилення проксимальних ділянок ребер не суттєве, чим пояснюється малий у цих суглобах розмах рухів і, як нас-лідок, поверхневе дихання в дітей раннього віку. Дорсальне відхилення поперечних відростків грудних хребців відбувається в передплодів 25,0-30,0 мм ТКД.

Для розвитку реброво-хребцевих суглобів характерні три стадії розвитку: від синартрозу 21,0-30,0 мм ТКД (8-й тиждень) - через геміартроз 42,0-53,0 (10-й тиждень) - до діартрозу 67,0-79,0 мм ТКД (12-й тиждень).

У передплодів 30,0 мм ТКД візуалізується зачаток зв'язки головки ребра. З 8-го по 9-й тиждень у суглобах відбуваються інтенсивні процеси проліферації та гістотканинного диференціювання. Цей період найчут-ливіший до дії несприятливих зовнішніх факторів.

У передплодів 70,0-75,0 мм ТКД виявляються обов'язкові компоненти суглоба - суглобова порожнина, суглобові поверхні і суглобова капсула. Суглобові з'єднання дуг у ХС (дуговідросткові суглоби) виникають пізніше, ніж з'єднання тіл хребців за допомогою міжхребцевих хрящів (міжхребцевих дисків).

Першими виникають суглобові відростки, другими - поперечні. Остисті відростки з'являються в плодовому періоді. У зв'язку з відставанням у розвитку каудального відділу хребта поперековий відділ довго зберігає характерні «ембріональні» риси. У плодів суглобові відростки поперекових та грудних хребців розташовані у фронтальній площині. У новонароджених вони визначаються посередині між фронтальною і сагітальною площинами. Формування дуговідросткових суглобів випереджає розвиток реброво-хребцевих. Вони також проходять три стадії розвитку: від синартрозу (7-й тиждень) - через геміартроз (8-й тиждень) - до діартрозу (10-й тиждень). Утворення суглобів тісно пов'язане з розвитком нервово-м'язового апарату. Міжхребцеві отвори формуються в передплодів 13,0-15,0 мм ТКД.

Ступінь розвитку спинномозкових нервів у передплодовому і плодовому періодах, які забезпечують іннервацію з'єднань хребта і м'язів в ділянці ХС, дозволяє припустити, що в цих з'єднаннях можливі поодинокі рухи, що важливо для формування суглобів.

Розвиток міжхребцевих дисків. У зародків 10,0-13,0 мм ТКД міжхребцеві диски утворені мезенхімою, яка є джерелом розвитку волокнистої та хрящової тканини. У передплодів 16,0-21,0 мм ТКД виявляються зовнішня і перихордальна зони диска, які відрізняються за характером тканин. У передплодів від 24,0-41,0 мм ТКД на периферії перихордальної зони починається перетворення гіалінового хряща в тонковолокнистий. До 2-го місяця внутрішньоутробного життя міжхребцевий диск має 3 зони: зовнішню (волокниста тканина), середню (волокнистий хрящ) і перихордальну (гіаліновий хрящ).

У передплодів 55,0-79,0 мм ТКД у зовнішній зоні міжхребцевих дисків починається формування пухких пластинок фіброзного кільця, які в плодів старшого віку на периферії диска відрізняються більш щільним розташуванням волокон, меншою кількістю клітин, чіткими межами і більш помітним перехрестом волокон суміжних пластинок.

У плодів 135,0-160,0 мм ТКД (5-й місяць) волокна фіброзного кільця (зовнішня зона) і волокнистий хрящ (середня зона) глибоко вростають в основну речовину гіалінового хряща тіл хребців, тому між диском і тілами хребців чітко виділяється межова смуга зі змішаними елементами волок-нистого і гіалінового хряща. Отже, після 4-5-го місяців внутрішньоутробного розвитку міжхребцевий диск можна розмежувати на 4 зони: зовнішню (волокнисту тканину), середню (волокнистий хрящ), перихордальну (гіаліновий хрящ) і межову (елементи волокнистого і гіалінового хряща).

У плодів 160,0-180,0 мм ТКД настають значні зміни в гіаліновому хрящі перихордальної зони і залишках хорди. Гіаліновий хрящ поблизу хорди розпушується і розпадається, а потім перетворюється в гомогенну склоподібну масу і зливається з капсулою та залишками хорди, які місцями також перетворюються в гомогенну масу і є основою для утворення драглистого ядра диска. Звідси випливає, що в утворенні драглистого ядра бере участь не тільки залишок хорди, а також і гіаліновий хрящ перихордальної зони, а пізніше і волокнистий хрящ диска.

У плодів 190,0-230,0 мм ТКД (6-й місяць) між волокнистою тканиною (зовнішня зона) і волокнистим хрящем (середня зона) чітко виділяється смуга переходу однієї тканини в іншу. У цій смузі формується грубоволокнистий хрящ диска. Тут виявляються окремі фіброцити, а також сполучнотканинні і хрящові клітини з різним ступенем диференціації.

У плодів 230,0-320,0 мм ТКД та в новонароджених площі волокнистої тканини (зовнішня зона) і волокнистого хряща (середня зона) відносно розширюються, а площа гіалінового хряща (перихордальна зона) значно зменшується внаслідок перетворення зовнішніх шарів гіалінового хряща в волокнистий, а внутрішні - стають більш гомогенними, зливаються із залишками хорди, формуючи матеріал для драглистого ядра. Водночас у внутрішньоутробному періоді не весь гіаліновий хрящ зникає, тому що він утворюється за рахунок молодих хрящових і сполучнотканинних клітин. У всіх міжхребцевих дисках залишок хорди лежить вентрально. З появою щілини диска і вигинів хребта хорда зміщується вперед у ділянці лордозів і назад у ділянці кіфозів.

Перший і другий місяці пренатального розвитку міжхребцеві диски майже повністю складаються з багатовідросткових мезенхімних клітин. Згодом на місці мезенхімних клітин у зовнішній зоні (волокниста тканина) утворюються фіброцити, а в перихордальній зоні - круглі, овальні і багатокутні клітини гіалінового хряща, у середній зоні - вертеброгенні, ланцетоподібні та інші форми клітин волокнистого хряща.

У плодів старшого віку тонковолокнистий хрящ чіткіше відрізняється від грубоволокнистого, головним чином, поліморфізмом хрящових і сполучнотканинних клітин із незакінченим диференціюванням і вмістом більш ніжних оксифільних і базофільних волоконець, розташованих у різних напрямках. Наприкінці плодового періоду і новонароджених у волокнистому хрящі виявляються довгі багатоядерні веретеноподібні клітини з витягнутими на кінцях відростками.

У всіх зонах диска спостерігаються недиференційовані клітини. У смузі переходу гіалінового хряща у волокнистий, а також у ділянці переходу волокнистого хряща у волокнисту тканину, молоді сполучнотканинні і хрящові клітини з відростками трапляються частіше, ніж у інших ділянках диска. У цих зонах частіше спостерігаються клітини, що діляться. Очевидно тут міститься більше джерел для внутрішнього росту диска, ніж в інших зонах. Ріст міжхребцевого диска здійснюється завдяки розмноженню молодих сполучнотканинних і хрящових клітин, а також клітин зародкової тканини, що оточує диск. Окрім цього, ріст відбувається і за рахунок збільшення лінійних розмірів усіх елементів волокнистої і хрящової тканини, а також за рахунок збільшення кількості волокон.

У внутрішньоутробному періоді і в період новонародженості в міжхребцевих дисках виявляються колагенові, еластичні й аргірофільні волокна. До початку волокноутворення в міжклітинній речовині з'являється багато невеликих зернин, які спочатку розташовуються ланцюжками, а потім об'єднуються в суцільні волоконця. Розвиток волокон фіброзного кільця (зовнішня зона) починається раніше, ніж розвиток волокнистого хряща (середня зона диска). Так, у зовнішній зоні окремі сполучнотканинні волоконця з'являються на початку або всередині 2-го місяця ембріогенезу, а в центрі диска, де утворюється волокнистий хрящ, волоконця формуються наприкінці 2-го або на початку 3-го місяця пренатального розвитку. При цьому в окремих передплодів цього віку спостерігається багато зернистих ланцюжків, з яких утворюються волокна, а типові волоконця трапляються дуже рідко. Лише наприкінці передплодового і на початку плодового періоду у волокнистому хрящі виявляються густі сітки і паралельні ряди колагенових волокон. Останні з'являються раніше в передній частині диска і лише пізніше - у задній і бічній.

У волокнистому і гіаліновому хрящі диска волокнисті пластинки не утворюються. Вони з'являються тільки в його фіброзному кільці. Структура волокнистої пластики схожа на плетений канат: волокна і ядра фіброцитів розміщуються в протилежних один до другого напрямках гвинтоподібно біля поздовжньої осі пластинки. Тому вони перехрещуються один з одним, а після виходу з пластинки - з волокнами суміжних пластинок. Проте клітини і волокна диска перехрещуються не тільки в пластинках і між пластинками фіброзного кільця, а й у поверхневих шарах диска. Отже, міжхребцевий диск схематично можна представити як еластичне тіло, затягнуте в декілька сіток. Така структура диска, зумовлена функцією. Волокнистий хрящ і волокниста тканина фіброзного кільця диска, з одного боку, і волокниста система тіл хребців, з другого, обмінюються волокнами між собою. Велика кількість волокон фіброзного кільця і волокнистого хряща глибоко вростає у хрящові пластинки хребців і губиться у основній речовині хряща. Деякі з цих волокон підходять до судин і кісткових ядер хребців. Інколи волокна від судин тіл хребців розходяться у всі боки і частина з них проникає в міжхребцевий диск. Деякі волокна окістя заглиблюються у хрящові пластинки хребців і прямують паралельно диску і кісткового ядра, а потім частина цих волокон проникає в міжхребцевий диск. Отже, міжхребцевий диск міцно зрощується з тілами хребців не тільки в ділянці фіброзного кільця, але і по всій площині дотику диска з тілами хребців.

Судини міжхребцевого диска беруть початок від судин окістя і заглиблюються в диск радіально - спереду, ззаду і з боків. Судини в дисках з'являються в передплодів 24,0-48,0 мм ТКД. Вони проходять між волокнистими пластинками зовнішньої зони диска і майже не проникають всередину пластинок і більш глибокі ділянки диска. У волокнистому (середня зона) і гіаліновому хрящі (перихордальна зона) судин немає.

Судини тіла хребця в міжхребцевий диск не проникають. Не можна погодитися з думкою деяких авторів, що волокна диска утворюються у зв'язку із судинами. Така залежність виключається тому, що волокниста тканина диска, як було вказано вище, з'являється раніше (передплоди 16,0-21,0 мм ТКД), ніж судини диска (передплоди 24,0-48,0 мм ТКД).

Розвиток губчастої речовини хребців. У зародків, передплодів, плодів і новонароджених людини, первинні ядра скостеніння хребців побудовані з губчастої речовини, між трабекулами і усередині деяких з них є залишки звапнованого хряща, що розсмоктується. Формування архітектури губчастої речовини намічається з самого початку закладки первинного ядра скостеніння хребця.

У внутрішньоутробному періоді в ядрах скостеніння хребців утворюються п'ять видів трабекул губчастої речовини: дугоподібні, радіальні, вертикальні фронтальні, вертикальні сагітальні і горизонтальні. Першими з'являються дугоподібні, потім радіальні, а згодом вертикальні і горизонтальні трабекули. Як правило, дугоподібна трабекула утворюється на поверхні ядра звапніння хрящової тканини, тому форма і терміни їх існування залежать від форми і термінів розсмоктування хрящових залишків у ядрі скостеніння.

Кожному етапу внутрішньоутробного розвитку архітектури губчастої речовини хребців приблизно відповідає розвиток гістологічної структури трабекул. Так, до 5-6-го місяця внутрішньоутробного життя в губчастій речовині хребців в основному розвиваються дугоподібні і радіальні трабекули, які складаються з молодої грубоволокнистої кісткової тканини. Комірки губчастої речовини, що формуються, як правило, ще не замкнуті.

У плодів у віці від 7 до 9-го місяців внутрішньоутробного розвитку, разом з дугоподібними і радіальними, формуються вертикальні і горизонтальні трабекули. У плодів цього віку більшість трабекул складаються з більш диференційованої грубоволокнистої і паралельно волокнистої кісткових тканин. Причому, на поверхні трабекул утворюється паралельно-волокниста кісткова тканина, а в середині - грубоволокниста кісткова тканина. У деяких трабекулах намічається, формування остеонів. Проте трабекули губчастої речовини, що утворюється на поверхні і в середині хрящових залишків, а також трабекули, усередині яких є залишок звапнованого хряща, незалежно від віку плода, складаються тільки з грубоволокнистої кісткової тканини.

Після 3-4-го місяця внутрішньоутробного періоду в трабекули губчастої кісткової речовини хребців вростають шарпеєвські волокна. Разом із шарпеєвськими волокнами в кісткову тканину хребців вростають волокна сухожилків м'язів. Причому в плодів від 31,0 до 80,0 мм ТКД сухожилки м'язів вростають тільки в окістя, у плодів від 100 до 255 мм ТКД - у хрящ, а у плодів від 260,0 до 320,0 мм ТКД - у кістку хребця. Цей факт може служити морфологічним обґрунтуванням внутрішньоутробних рухів плода.

Для порівняння губчастої речовини хребців у плодів і новонароджених нами досліджені розпили та гістологічні препарати хребтів чоловічої і жіночої статі, а також використані дані літератури. Результати цього дослідження показали, що в новонароджених, як правило, частина вертикальних трабекул губчастої речовини хребців краще розвинені, чим горизонтальні і радіальні трабекули. Більшість трабекул губчастої речовини складаються з диференційованої грубоволокнистої кісткової тканини, на поверхні якої є відносно товстий шар паралельно-волокнистої кісткової тканини, а усередині трабекул спостерігаються типові остеони з виразними волокнистими і зернистими пластинками. Наприкінці плодового періоду вертикальні трабекули масивніші, ніж горизонтальні і радіальні трабекули. На поверхні деяких трабекул, що складається з грубоволокнистої кісткової тканини, починається розвиток паралельно-волокнистої кісткової тканини, а усередині трабекул намічається формування остеонів.

Наведені нами порівняльні дані дозволяють вважати, що до кінця внутрішньоутробного періоду розвитку вже намічаються деякі основні риси структури губчастої речовини хребців, які в принципі відповідають структурі і функції губчастої речовини хребців постнанатального періоду розвитку.

У кровопостачанні хребта плодів беруть участь від 16 до 26 артерій. При одній крайній формі в екстраорганному судинному руслі хребта налічується 16 джерел кровопостачання: хребцева, глибока і висхідна шийні, 7 пар міжребрових артерій, 3 пари поперекових, серединна, бічні крижові і клубово-поперекова артерії. При іншій крайній формі (26 артерій) у шийному відділі додаються щито-шийний стовбур, нижня щитоподібна, верхня міжреброва артерія, у грудному відділі визначається 11 пар міжребрових артерій, у поперековому відділі - 5 пар поперекових, у крижовому відділі - нижня сіднична артерія.

Джерела кровопостачання розташовані симетрично на лівому і правому боці хребта, проте кількість їх різна. Ця різниця особливо спостерігається серед додаткових джерел живлення в шийному відділі і серед постійних у грудному. Кількість хребців, що кровопостачаються кожною артерією, коливається в певних межах. Окремі хребці мають різну кількість джерел кровопостачання: VI-VII шийні хребці кровопостачаються 1-5 артеріями; III-V шийні, V поперековий - 1-4 артеріями; I-II шийні, I-II грудні, I і IV крижові - 1-3 артеріями; III-IV грудні - 1-2 артеріями, до решти хребців прямують по дві артерії.

Названі артерії дають різну кількість гілок 1-го порядку до лівої і правої половин хребта. Вони утворюють артеріальні сітки, які розташовуються на бічній поверхні тіл хребців, передній і задній стінках хребтового каналу.

Слід розрізняти артеріальні сітки з великою і малою кількістю анастомозів. Анастомози на передній стінці хребтового каналу розвинені нерівномірно. Вони постійні в грудному відділі. У частині спостережень анастомози добре виражені на лівій і правій половинах передньої стінки каналу, у решти - неперервні на одній половині передньої стінки каналу і переривчасті на другій; у деяких спостереженнях вони відсутні на окремих рівнях як зліва, так і справа. Сполучення між артеріями лівої і правої половин передньої і задньої стінок хребтового каналу непостійні. Анастомози, утворені артеріями на одному хребці, виявлені в значній кількості на задній поверхні тіла. Непостійні артеріальні анастомози містяться в ділянці остистих відростків по передній поверхні тіл хребців, а також внутрішньо кістково.

Венозну систему хребта утворюють інтраорганні вени хребців, зв'язок, внутрішні та зовнішні хребтові венозні сплетення і паравертебральні вени. Інтраорганні вени хребців представлені сплетеннями кістково-мозкових комірок, виносними, збиральними і основно-хребцевими венами. Останні є головними шляхами відтоку венозної крові з тіл хребців і внутрішньо-кістково сполучають між собою вени хребтового каналу і зовнішні вени тіл хребців. Основно-хребцеві вени варіабельні і розрізняються за кількістю, діаметром, зв'язкам і топографією. У тілах шийних хребців вони проходять переважно в поперечному, у грудних і поперекових - косо-сагітальному і у крижових хребцях - у сагітальному напрямах. Вени компактних пластинок тіл хребців утворюють мережі з петлями поперечної або вертикальної орієнтації відповідно на горизонтальній і вертикальній поверхнях тіла хребця. У кісткових пластинках задньої поверхні хребця і на дугах вени мають лакунарні розширення.

Вени зв'язки утворюють великі і дрібні петлясті сітки, орієнтовані за напрямком її волокон. У передній поздовжній і надостистій зв'язках венозна сітка густа, у жовтих і променистих зв'язках - рідка. У передній і задній поздовжніх зв'язках вен на рівні тіл хребців більше, ніж на міжхребцевих дисках.

Внутрішні хребтові венозні сплетення мають певні особливості зовнішньої будови в кожному відділі хребта. Поздовжні вени сплетення можуть бути багато-стовбуровими, безперервними по всій довжині хребтового каналу або перериватися на рівні різних хребцевих сегментів. Найбільш варіабельною частиною сплетення є поперечні анастомози між поздовжніми венами на передній і задній стінках каналу. Зовнішнє переднє хребтове венозне сплетення виражене в шийному і крижовому відділах хребта. Воно складається з вен, розташованих попереду тіл хребців, вен передньої поздовжньої зв'язки та вен передхребтової клітковини і фасцій. У індивідуальній мінливості сплетенням шийного відділу властиві форми з переважанням поперечних вен і слаборозвиненими поздовжніми венами і анастомозами (одна крайня форма) і форми з добре розвиненими поздовжніми венами (друга крайня форма). Для крижового відділу індивідуальна мінливість сплетеннь визначається співвідношеннями між серединною і бічними крижовими венами: при одній крайній формі значно виражена серединна крижова вена з притоками, що впадають в неї, при іншій - переважають бічні крижові вени.

Зовнішнє заднє хребтове венозне сплетення розташоване по всій довжині хребта і складається з вен задньої поверхні тіл хребців, сполучених поздовжніми і поперечними венами. У шийному і верхньому грудному відділах хребта сплетення густіше, ніж на інших рівнях. При одній крайній формі сплетення представлене дрібними венами з рідкісними анастомозами, при іншій крайній формі в сплетенні переважають крупні вени з частими анастомозами.

У різних частинах хребця існують множинні шляхи і напрямки венозного відтоку, основними з яких є: у тілах хребців - до бічних поверхонь; у грудному і поперекових - до задньої і бічних поверхонь; у крижових - до задньої поверхні; у остистих відростках - у вени на його бічних поверхнях і уздовж нижнього краю; від дуги і поперечних відростків - до їх передньої і задньої поверхонь, а від суглобових відростків - на поверхню, протилежну суглобові. Різні групи вен хребта об'єднуються в цілісну систему різноманітними індивідуально варіабельними анастомозами, серед яких можна розрізнити внутрішньо- і позаорганнні, сегментарні і міжсегментрані анастомози. Вони встановлюють зв'язки між венами однієї групи і між різними групами вен, будучи анатомічними шляхами перерозподілу венозної крові як на рівні окремих хребців, так і по відділах хребта. Для кожного відділу хребта характерні постійні і додаткові шляхи венозного відтоку крові, представлені різними паравертебральними венами як сегментарними (задні міжреброві, поперекові), так і загальними для цілого відділу (хребтові, передні хребтові, глибокі шийні, висхідні поперекові, бічні крижові вени). Найбільш варіабельні шляхи венозного відтоку мають межові ділянки хребта між різними його відділами: шийним і грудним, грудним і поперековим, поперековим і крижовим.

Висновки

хребтовий стовп онтогенез

У дисертації за допомогою сучасних методів анатомічного дослідження наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми щодо становлення і топографо-анатомічних взаємовідношень хребтового стовпа (ХС) у ранньому періоді онтогенезу людини, з'ясуванні динаміки просторово-часових перетворень частин ХС, синтопічної кореляції із суміжними структурами. Одержані дані є основою для подальших морфологічних досліджень, вдосконалення та розробки нових хірургічних втручань у ділянці ХС.

1. Хребтовий стовп у своєму розвитку проходить 3 стадії розвитку: сполучнотканинну (7,0-14,0 мм ТКД), хрящову (15,0-44,0 мм ТКД) і кісткову (45,0 -360,0 мм ТКД). У зародків 8,0-10,0 мм ТКД (тім'яно-куприкової довжини) тіла хребців утворюються із краніальної і каудальної частин двох сусідніх склеротомних мас, клітини яких конденсуються навколо хорди і нервової трубки.

2. У зародків 10,0-12,0 мм ТКД з мезенхіми, розташованої з обох боків від хорди, утворюються направлені дорсально до нервової трубки закладки дужок (processus neurales), закладки ребер (processus costales) та хордальні відростки (processus chordales), що оточують хорду.

3. У передплодів 14,0-16,0 мм ТКД на окремих ділянках «перитинчастого хребта» біля хорди формуються скупчення хрящових клітин - майбутні хребці, а в проміжках між ними формуються міжхребцеві диски. Хрящовий період розвитку ХС закінчується в плодів 100,0-120,0 мм ТКД злиттям тіл хрящових хребців і дуг між собою, у результаті чого в грудному відділі канал ХС закривається. У передплодів 50,0-62,0 мм ТКД починається редукція хорди, її залишки спостерігаються лише в ділянці міжхребцевих дисків, а іно-ді і у тілах хребців, перешкоджаючи формуванню первинних ядер скостеніння.

4. На місці хрящової моделі кожного хребця, розвиваються три первинні ядра скостеніння: одне в тілі і два в дузі - по одному в кожній напівдузі. У зубоподібному відростку осьового хребця розвиваються два первинні ядра скостеніння, які в плодів старшого віку і новонароджених зливаються в одне ядро. Первинні ядра скостеніння з'являються спочатку в дугах хребців, а потім у тілах. У передплодів 28,0-30,0 мм ТКД майже одночасно з'являються первинні ядра скостеніння дуг шийних хребців і верхніх грудних хребців, у передплодів 77,0-79,0 мм ТКД вони виявляються до 2-го крижового хребця, у плодів 100,0-130,0 - до 3-го крижового, у плодів 150,0-230,0 мм ТКД - до 4-го крижового, а в плодів 240,0-350,0 утворюються ядра напівдуг 5-го крижового хребця. У передплодів 30,0-40,0 мм ТКД з'являються ядра скостеніння в тілах нижніх грудних і верхніх поперекових хребців, у передплодів 77,0-79,0 мм ТКД - від 2-3-го шийного до 3-4-го крижового, а в плодів 180,0-220,0 мм ТКД з'являється первинне ядро скостеніння 5-го крижового хребця.

5. У передплодів 24,0-28,0 мм ТКД починають формуватися основні компоненти суглобів хребта: суглобові поверхні, суглобова капсула і суглобова щілина. Розвиток реберно-хребцевих суглобів відбувається у три стадії: від синартрозу (8-й тиж.) - через геміартроз (10-й тиж.) - до діартрозу (12-й тиж.). Дуговідросткові суглоби випереджають розвиток реберно-хребцевих суглобів, що пов'язано з більш раннім формуванням суглобових відростків. З'єднання окремих крижових хребців починається в передплодів 22,0-23,0 мм ТКД, а крижово-клубовий суглоб починає розвиватися в передплодів 26,0-30,0 мм ТКД.

6. Відносна довжина хребтового стовпа - порівнянняно із загальною довжиною тіла в зародків, передплодів, плодів і новонароджених більша ніж у дефінітивному стані і становить 58±5% довжини тіла, тоді як у дорослих людей вона становить 42±2%.У зародків 6,0-13,0 мм ТКД і передплодів 14-20,0 мм ТКД відносна довжина хребта більша, ніж у плодів 300,0-350,0 мм ТКД, у зв'язку тим, що в ембріонів слабше розвинені кінцівки, які закладаються пізніше, ніж хребтовий стовп. Починаючи з передплодів 66,0-79,0 мм ТКД наступає різке зниження відносної довжини хребтового стовпа. У зародковому періоді відносна довжина грудного відділу хребта більша довжини інших відділів, а відносна довжина крижового і куприкового відділів хребта менша довжини інших відділів, причому відносна довжина крижів більша довжини куприка. До 2-го місяця (21,0-30,0 мм ТКД) відносна довжина шийного відділу хребта більша довжини поперекового відділу, а після 3-го місяця (67,0-79,0 мм ТКД) навпаки - відносна довжина поперекового відділу більша довжини шийного відділу хребта. Починаючи з 2-го місяця пренатального розвитку і до народження відносна довжина шийного і куприкового відділів хребта зменшується, грудного не змінюється або дещо зменшується, а поперекового і крижового відділів - збільшується. Перебудова довжини різних відділів хребта з ембріональних у дефінітивні відносини починається в зародків 6,0-8,0 мм ТКД і продовжується в постнатальному періоді розвитку, впродовж всього періоду росту хребта.

7. У кровопостачанні ХС плодів людини беруть участь: хребтова, глибока і висхідна шийні, 7 пар міжребрових артерій, 3 пари поперекових, серединна і бічні крижові і клубово-поперекова артерія. Додатковими джерелами кровопостачання ХС є: у шийному відділі - щито-шийний стовбур, нижня щитоподібна, верхня міжреброва артерії; у грудному відділі - 4 пари міжребрових артерій; у поперековому відділі - 2 пари поперекових; у крижовому відділі - нижня сіднична артерія. Артерії зв'язок ХС розташовані симетрично на лівому і правому боці хребта, проте кількість їх справа і зліва різна, особливо серед додаткових джерел живлення в шийному і грудному відділах.

8. Для кожної частини ХС плодів 200,0-250,0 мм ТКД характерні постійні і додаткові шляхи венозного відтоку, що представлені різними прихребтовими венами як сегментарними (задні міжреброві та поперекові вени), так і спільними для цілого відділу (хребтові, передні хребтові, глибокі шийні, висхідні поперекові та бічні крижові вени). Венозну систему ХС плодів 270,0-350,0 мм ТКД утворюють інтраорганні вени хребців, зв'язок, внутрішні і зовнішні хребтові венозні сплетення і прихребтові вени. Інтраорганні вени представлені сплетеннями кістково мозкових комірок, виносними, збиральними і основно-хребцевими венами. Зовнішнє переднє венозне хребтове сплетення виражено в шийному і крижовому відділах хребта. Зовнішнє заднє венозне хребтове сплетення розміщене по всій довжині ХС і складається із вен задньої поверхні тіл хребців, сполучених поздовжніми і поперечними венами.

9. У передплодів 19,0-20,0 мм ТКД сформовані грудні спинномозкові нерви. Дорсальні гілки товщиною 50±5 мкм проникають у закладки м'язів спини, вентральні формують міжреброві нерви, білі і сірі сполучні гілки з'єднуються з симпатичними вузлами, від яких починають формуватися прихребтові вегетативні сплетення.

10. У формуванні ХС можна виділити тератогенний термінаційний період 8,0-51,0 мм ТКД (5-10 тиж.) коли вплив шкідливих чинників на організм може викликати наступні відхилення: 1) порушення формування тіл хребців (аномалія розвитку зуба осьового хребця, брахисподилія, мікроспондилія, платиспондилія, клиноподібний та метеликоподібний хребець, розчеплення тіл хребців, спондилоліз, сподилолістез); 2) аномалії розвитку задніх відділів хребців (аномалії дуг хребців, аномалії відростків хребців, асиметрія розвитку парних суглобових відростків, розчеплення дуги хребця (spina bifida), конкресценція); 3) аномалії числа хребців (агенезія крижової кістки, аномалії куприкових хребців, аномалії перехідних відділів хребта, аплазія, додаткові хребці або напівхребці).

Практичні висновки

1. Одержані дані про морфогенез, анатомічні особливості, варіанти будови, кровопостачання, венозний відтік та іннервацію складових компонентів ділянки хребтового стовпа в перинатальному періоді можуть бути морфологічною основою для пренатальної діагностики природжених вад та розробки нових методів хірургічного лікування в дитячій травматології та нейрохірургії.

2. Ультразвуковий скринінг під час вагітності при виявленні відхилень у розвитку хребтового стовпа плода повинен включати проведення розширеної біометрії хребтового стовпа з використанням УЗД досліджень у режимах 3D і 4D, МРТ плода.

Список опублікованих праць

1. Кривецький В.В. Особливості формування грудного відділу симпатичного стовбура в пренатальному періоді онтогенезу людини / В.В. Кривецький, І.І.Кривецька // Бук. мед. вісник. - 2000. - Т. 3, № 4. - С.163-166. (Автором виконано гістологічне дослідження грудного відділу хребта, статистична обробка отриманих результатів та написання тексту статті).

2. Кривецький В.В. Розвиток та становлення топографії грудного відділу симпатичного стовбура в пренатальному періоді онтогенезу людини / В.В. Кривецький, І.І. Кривецька // Укр. мед. альманах. - 2000. -Т.3, № 1, - С. 32-34. (Автор описав особливості будови симпатичного стовбура, його співвідношення з іншими структурними компонентами ділянки хребтового стовпа, здійснив статистичну оброку отриманих даних).

3. Кривецький В.В. Розвиток хребтового стовпа у зародковому і передплодовому періоді онтогенезу людини / В.В. Кривецький // Клін. анат. та операт. хірургія. - 2002. - Т.1, № 1. - С. 38-41.

4. Кривецький В.В. Розвиток міжхребцевих дисків у пренатальному періоді онтогенезу людини / В.В. Кривецький // Бук. мед. вісник - 2003. - Т.7, № 3. - С.114-117.

5. Кривецький В.В. Ембріотопографія паравертебральних нервових структур в ранньому онтогенезі людини / В.В.Кривецький // Таврич. мед.-биолог. вестник - 2005. - Т.8, № 3. - С.54-57.

6. Кривецький В.В. Кровопостачання грудного відділу хребтового стовпа у плодів та новонароджених людини / В.В.Кривецький // Бук. мед. вісник. - 2006.- Т.10, № 3. - С.110-113.

7. Кривецький В.В. Кровопостачання шийного відділу хребтового стовпа у плодовому періоді та новонароджених / В.В.Кривецький // Таврич. медико-биол. вестник. - Т.9, № 3, ч. ІІ - 2006. - С. 86-92.

8. Кривецький В.В. Кровопостачання поперекового відділу хребтового стовпа у плодів та новонароджених людини / В.В.Кривецький // Вісн. морфол. - Т.13, № 1, - 2007. - С.52-55.

9. Кривецький В.В. Варіантна анатомія і синтопічні особливості артерій крижової частини хребтового стовпа в плодовому періоді та новонароджених людини / В.В.Кривецький // Бук. мед. вісник. - 2007.- Т.11, № 1. - С.106-109.

10. Кривецький В.В. Розвиток артерій зв'язок хребтового стовпа в плодовому періоді та новонароджених людини / В.В.Кривецький // Бук. мед. вісник. - 2007.- Т.11, № 2. - С.112-115.

11. Кривецький В.В. Розвиток з'єднань у ділянці хребтового стовпа в пренатальному періоді онтогенезу людини / В.В.Кривецький // Клін. анат. та операт. хірургія. - Т.6, № 2. - 2007. - С. 71-74.

12. Кривецький В.В. Розвиток венозних сплетень хребтового стовпа в плодовому періоді та новонароджених людини / В.В.Кривецький // Укр. морфол. альманах. - Т.5, № 3. - 2007. - С. 39-42.

13. Кривецький В.В. Інформаційно-експертні комп'ютерні програми і морфометрія ділянки хребтового стовпа в пренатальному періоді онтогенезу людини / В.В.Кривецький // Бук. мед. вісник. - 2007. - Т.3, № 3. - С.125-128.

14. Кривецький В.В. Розвиток вен зв'язок хребтового стовпа в пренатальному періоді онтогенезу людини / В.В.Кривецький // Гал. лікар. вісник. - 2007. - Т.14, № 4. - С. 58-60.

15. Кривецький В.В. Розвиток ребер у пренатальному періоді онтогенезу людини / В.В.Кривецький // Бук. мед. вісник - 2007.- Т.11, № 4. - С.104-108.

16. Кривецький В.В. Морфологічні передумови формування природжених аномалій та вад розвитку хребтового стовпа / В.В.Кривецький // Таврич. мед.-биолог. вестник. - 2008. - Т.11, № 3, ч. І - С.82-87.

17. Кривецький В.В. Променева анатомія хребтового стовпа в ранньому онтогенезі людини / В.В.Кривецький, І.І. Кривецька // Клін анат. та операт. хірургія. - 2008. - Т.7, № 2. - С.25-27. (Автором виконано дослідження відділів хребтового стовпа на рентгенограмах, КТ, МРТ та УЗД плодів та новонароджених, статистична обробка отриманих результатів та написання тексту статті).

18. Кривецький В.В. Розвиток крижового відділу хребтового стовпа в пренатальному періоді онтогенезу людини / В.В.Кривецький // Укр. морфол. альманах. .- 2008. - Т.6, № 3. - С.39-42.

19. Кривецький В.В. Варіантна анатомія і синтопія артерій грудних хребців у ранньому онтогенезі людини / В.В.Кривецький // Бук. мед. вісник - 2008.- Т.12, № 2. - С.102-105.

Размещено на Allbest.ru