Порушення мікробіоценозів у дітей першого року життя (прогнозування, профілактика та лікування)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДУ "ІНСТИТУТ ПЕДІАТРІЇ, АКУШЕРСТВА І ГІНЕКОЛОГІЇ

АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ"

УДК 616-093/- 098:616-053.36-036-084-08

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

ПОРУШЕННЯ МІКРОБІОЦЕНОЗІВ У ДІТЕЙ ПЕРШОГО РОКУ ЖИТТЯ (ПРОГНОЗУВАННЯ, ПРОФІЛАКТИКА ТА ЛІКУВАННЯ)

14.01.10 - педіатрія

МУКВІЧ ОЛЕНА МИКОЛАЇВНА

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Державній Установі "Інститут педіатрії, акушерства і гінекології АМН України".

Науковий консультант:

Шадрін Олег Геннадійович, доктор медичних наук, ДУ "Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМНУ", м. Київ, завідувач відділенням проблем харчування та соматичних захворювань дітей раннього віку.

Офіційні опоненти:

Бережний В'ячеслав Володимирович, доктор медичних наук, професор Національна медична академія післядипломної освіти, м. Київ, завідувач кафедрою педіатрії № 2.

Починок Тетяна Вікторівна, доктор медичних наук, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, м. Київ, професор кафедри педіатрії № 1;

Лісяний Микола Іванович, доктор медичних наук, професор, ДУ "Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова АМН України", м. Київ, завідувач відділенням нейроімунології.

Захист відбудеться "16" грудня 2008 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.553.01 при ДУ "Інститут педіатрії, акушерства і гінекології АМН України" за адресою: 04050, м. Київ, вул. Мануїльського, 8.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці ДУ "Інститут педіатрії, акушерства і гінекології АМН України" за адресою: 04050, м. Київ, вул. Мануїльського, 8.

Автореферат розісланий "05" листопада 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.В. Квашніна.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Підтримання здоров'я дитини та зниження ризику розвитку гострих і хронічних захворювань є одним з джерел соціального і економічного добробуту суспільства та має особливе значення в періоді раннього дитинства, коли закладаються основи здоров'я, активного довголіття та інтелектуального потенціалу людини (WHO, 2005).

Доведено, що одним з найважливіших механізмів адаптації дитини до умов навколишнього середовища, неспецифічним бар'єром захисту від екзогенних факторів агресії є формування та підтримка фізіологічних мікробних екосистем організму (О. М. Лук'янова, 2005, Ю.Г. Антипкін, 2006, О.Г. Шадрін, 2006, N.A. Walker, 2005). Поряд з цим, в умовах складної екологічної ситуації при зростанні захворюваності, алергізації та ранньої хронізації патологічних станів кількість дітей з мікроекологічними порушеннями основних біотопів постійно зростає, а питання ендомікроекології людини залишаються дискусійними. Серед педіатрів немає консенсусу відносно поняття тригерних факторів розвитку порушень мікробіот організму, їх основних предикторів; не вивчені механізми, за якими відбуваються порушення колонізаційної резистентності слизового бар'єру кишечнику, не визначено вплив порушень в біосистемі "мати - дитина" на стан здоров'я дітей (В.В. Бережний, 2002, Е.І. Ткаченко, 2006, G. Moro, 2006, V.L. Cross, 2002, N. Campbell, 2000, F. He, 2002).

Пошкодження мікробно-тканинного комплексу ("біоплівки") кишечнику бактеріальними, токсичними, харчовими алергенами призводить до зриву системних імунних реакцій та маніфестації клінічно значущих форм шлунково-кишкових захворювань, харчової алергії та ін. (Д.С. Янківський, 2006, M.T. Droy, 2004). В зв'язку з цим визначення на сучасному науковому рівні клініко-патогенетичних механізмів, які розвиваються при альтерації ентероцитів та інших специфічних приепітеліальних структур в умовах тривалої персістенції потенційно-патогенних бактерій (ППБ), становить не тільки науковий, але й практичний інтерес.

В останні роки серед заходів профілактики та лікування інфекційних захворювань все більша увага приділяється функціональному харчуванню, яке не тільки збалансоване за всіма нутрієнтами, а й має оздоровлюючі та імуннорегуляторні властивості, перш за все завдяки оптимізації мікроекологічного статусу кишечнику (В.Д. Отт, 2006, І.Я. Конь, 2006, А.І. Хавкін, 2003, Б.О. Шендеров, 2001, R. Gibson, 1995, M. Roberfroid, 2007).

Доведена клінічна ефективність проведення спрямованої мікробної колонізації кишечнику за допомогою продуктів або препаратів, які містять живі мікроорганізми (пробіотики) та/або спеціальні харчові волокна (пребіотики). Вони широко використовуються в педіатрії та неонатології при лікуванні окремих клінічних симптомів і патологічних станів, які супроводжуються порушеннями мікробіоценозів: гастроентерологічні, бронхолегеневі, урогінекологічні захворювання, аліментарнозалежні, алергічні, аутоімунні стани (М.О. Денисова, 2003, С.О. Крамарев, 2003, A. Marini, 2005, G. Boehm, 2004, S. Bergmark, 2002).

Однак, дані щодо дозування існуючих засобів біотерапії та чіткі показання до застосування у дітей раннього віку - суперечливі. Невизначеним є їх вплив на антиінфекційну резистентність організму дитини, чітко неозначені тривалість профілактично-лікувальних курсів, результати віддаленої дії на аутофлору, гастроінтестінальні та імунні реакції (FAO//WHO, 2002, AFSSA, 2003).

З'ясування ролі мікроекологічних порушень кишечнику в патогенезі імунобіохімічних реакцій слизових оболонок організму, їх основних предикторів, вплив на стан здоров'я і фізичний розвиток дітей першого року життя визначили вибір напрямку, мети і завдання дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно плану НДР ДУ "ІПАГ АМНУ" і є фрагментом НДР: "Розробка диференційованого функціонального харчування дітей раннього віку при захворюваннях органів травлення та харчовій алергії" (№ держреєстрацiї 01.05U000313), "Розробка системи лікувально-профілактичних заходів для покращення лактаційної функції у матерів та підвищення рівня здоров'я новонароджених і дітей першого року життя" (№ держреєстрацiї 01.02U001062).

Мета дослідження. Покращення стану здоров'я дітей першого року життя шляхом прогнозування розвитку порушень мікробіоценозів кишечнику та розробки системи профілактично-лікувальних заходів мікроекологічної корекції на підставі вивчення змін функціонального стану кишечнику, особливостей мікроекологічних порушень, стану слизового бар'єру кишечнику та імунологічної реактивності організму.

Завдання дослідження:

1. Провести комплексну оцінку показників фізичного розвитку і захворюваності дітей першого року життя з урахуванням ступеня порушень мікробного пейзажу кишечнику.

2. Проаналізувати основні медико-біологічні та соціально-економічні фактори ризику, що впливають на формування патологічних мікробних симбіозів кишечнику дітей першого року життя.

3. Розробити математичну модель прогнозування ризику розвитку мікроекологічних порушень у дітей грудного віку.

4. Визначити стан слизового бар'єру кишечнику за біохімічними показниками копрофільтратів (рН, глікозаміноглікани, фукоза, гексоза) та оцінити їх значення в патогенезі порушень якісного та кількісного складу фекальної мікрофлори.

5. Дослідити цитокіновий профіль сироватки крові у дітей першого року життя з урахуванням інтенсивності бактеріальної контамінації кишечнику ППБ.

6. Визначити показники місцевого гуморального імунітету (IgA, SIgA, IgG, IgM) у дітей з різним ступенем дисбіозу кишечнику.

7. Дослідити взаємозв'язки між концентрацією опортуністичної мікрофлори, показниками специфічного і неспецифічного імунітету, глікопротеінів та гліколіпідів в копрофільтратах дітей з порушенням мікробіоти кишечнику.

8. Розробити комплексну систему лікувально-профілактичних заходів мікроекологічної корекції протягом першого року життя на основі використання нових біопрепаратів та продуктів функціонального харчування.

9. Вивчити ефективність розробленої системи та її вплив на стан здоров'я, захворюваність, фізичний розвиток, бактеріологічний та імунно-біохімічний статус дитини в катамнезі (12 місяців).

Об'єкт дослідження - мікробіоценоз у дітей першого року життя.

Предмет дослідження - клінічні прояви, фізичний розвиток, захворюваність, перинатальні фактори ризику, особливості становлення та порушення мікробіоценозів, цитокіновий статус, біохімічні маркери слизової оболонки (СО) кишечнику, показники локального імунітету кишечнику, слини.

Методи дослідження - клінічні, анкето-опитувальні, біохімічні, імунологічні, імуноферментні, дискримінантного аналізу, математично-статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше на основі комплексної оцінки стану здоров'я, захворюваності та фізичного розвитку дітей першого року життя встановлена достовірна залежність частоти діагностики та тяжкості гастроентерологічних, бронхолегеневих, інфекційно-алергічних захворювань, гармонійного фізичного розвитку від ступеня мікробіологічного дисбалансу кишечнику.

Визначені основні соціально-економічні та медико-біологічні предиктори, які можуть бути вирішальними при формуванні мікроекологічних порушень у дітей першого року життя, та методом дискримінантного математично-статистичного аналізу розроблена модель прогнозування розвитку кишкового дисбактеріозу (КД).

Шляхом оцінки біохімічних маркерів окремих складових слизової кишечнику (глікозаміноглікани, фукоза, гексоза), цитокінового профілю, місцевого імунітету отримано нові дані щодо особливостей патогенезу при порушенні колонізаційної резистентності організму та методом кореляційного аналізу доведені динамічні взаємозв'язки слизу, секреторних імуноглобулінів, мікроколоній індигенних та потенційно-патогенних бактерій.

Встановлено, що порушення процесів травлення при високому ступені бактеріальної агресії кишечнику супроводжуються закисленням або залуженням кишечного вмісту. В цих умовах мають місце якісні і кількісні зміни співвідношень глікозаміногліканів (ГАГ), фукози, гексози в копрофільтратах, які відображають молекулярно-структурні зміни окремих складових вуглеводовмісних комплексів слизового бар'єру обумовлені виходом значної кількості глікопротеінів (ГП), не утилізованих в процесах бродіння. Особливості обміну глікопротеідів відображають стан приепітеліального бар'єру кишечнику та глибину пошкодження слизової оболонки кишечнику. Направленість змін в обміні фуковмісних глікопротеінів та гліколіпідів вперше розцінюється як показник альтеративних процесів сполучної тканини при ініціації запальної реакції в кишечнику та один з компонентів захисту ентероцитів від адгезії та руйнації ППБ.

Розширені погляди на патогенетичні механізми взаємозалежності між про- та протизапальними цитокінами, показниками місцевого гуморального імунітету (IgA, SIgA, IgG, IgM) та ендомікроекологічним статусом кишечнику дітей грудного віку. Доведено, що імунологічні процеси у дітей зі зниженою колонізаційною резистентністю СО характеризуються порушенням балансу Th1- і Th2- лімфоцитів з формуванням відповідного цитокінового профілю та зниженням концентрацій місцевосинтезуючих імуноглобулінів (SIgA). Збільшення бактеріального навантаження кишечнику ППБ призводить до порушень імунобіохімічних захисних механізмів кишечного бар'єру, що підтверджується наявністю прямої кореляційної залежності між концентраціями ГАГ, фукози та зворотнюю - з SIgA.

З урахуванням результатів отриманих клініко-лабораторних досліджень вперше з позицій єдності системи "мати - новонароджений - немовля" надане теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі - покращення стану здоров'я дітей першого року життя шляхом прогнозування та розробки системи профілактично-лікувальних заходів мікроекологічної корекції при застосуванні продуктів функціонального харчування з пре- і пробіотичною дією.

Практичне значення одержаних результатів. Створено модель математичного прогнозування розвитку КД, що дає можливість своєчасно формувати групи ризику зазначених станів, проводити їх ранню діагностику та відповідні організаційні та профілактично-лікувальні заходи мікроекологічної корекції.

На підставі виявлених патогенетичних механізмів при дисбіотичних порушеннях кишечнику обґрунтована доцільність, розроблена та впроваджена в практику охорони здоров'я система лікувально-профілактичних заходів мікроекологічної корекції з застосуванням продуктів функціонального харчування з пре- і пробіотичною дією у матерів-годувальниць та дітей першого року життя. Доведена її ефективність при застосуванні у дітей груп ризику, що проявлялось в зниженні частоти інфекційних захворювань (шлунково-кишкового та респіраторного трактів), функціональних розладів ШКТ (закреп, діарея, диспепсичні розлади), аліментарнозалежних станів та інфекційно-алергічних уражень шкіри. Поряд з клінічною ефективністю застосування системи мікроекологічної корекції дозволяє протягом першого року життя підтримувати фізіологічну мікробіоту, активний місцевий імунітет та цитопротекторний потенціал кишечного бар'єру.

Розроблено та впроваджено метод диференціальної діагностики функціональних та органічних захворювань кишечнику за допомогою визначення концентрацій гліколіпідів та глікопротеінів в копрофільтратах.

Адекватну оцінку якості кишечного бар'єру можна вважати одним з інформативних показників, визначення якого на найбільш доступних біологічних матеріалах (копрофільтратах) дозволяє оцінити ступінь пошкодження слизового бар'єру, спланувати лікувально-профілактичні заходи та оцінити їх ефективність.

Впровадження результатів дослідження. Результати дослідження впроваджені в роботу дитячих лікувально-профілактичних закладів м. Києва, Полтавської, Черкаської, Житомирської, Сумської, Тернопільської областей.

Матеріали дисертації відображені в методичних рекомендаціях: "Профілактика і лікування дисбактеріозу носоглотки і кишковика у дітей", (Київ,1995); "Застосування мультикомпонентних пробіотиків у профілактиці та лікуванні мікроекологічних порушень у дітей", (Київ, 2001); "Профілактика та лікування мікроекологічних порушень у дітей раннього віку", (Київ, 2008); інформаційному листку "Використання дитячих сумішів "Малютка" та "Малиш" в харчуванні дітей першого року життя".

Особистий внесок здобувача. Самостійно визначено мету, задачі та напрямок роботи. Проведено клінічне обстеження дітей, проаналізовані фактори ризику розвитку мікроекологічних порушень, визначено їх вплив на стан здоров'я, захворюваність та фізичний розвиток. Проводився забір матеріалу для бактеріологічних, біохімічних та імунологічних досліджень. Обґрунтована і розроблена система мікробіологічної корекції з застосуванням диференційованого функціонального харчування з пре- і пробіотичною дією та визначена її ефективність при застосуванні у дітей груп ризику. Проведений аналіз і статистична обробка отриманих результатів.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації викладені на: з'їзді педіатрів України (Київ, 2007), ХІІ міжнародному конгресі по імунореабілітації (Папайя, Таїланд, 2007), ІІІ, ІV та V конгресах педіатрів України (Київ, 2006-2008), міжнародній науково-практичній конференції "Пробіотики - ХХІ століття. Біологія. Медицина. Практика" (Тернопіль, 2004), Х конгресі світової федерації українських лікарських товариств (Чернівці, 2004), Всеукраїнських науково-практичних конференціях із міжнародною участю з питань харчової алергії у дітей (Київ, 2006), "Питання імунології в педіатрії" (Форос, 2005 та Місхор, 2006), науково-практичних конференціях "Роль пробіотиків в охороні здоров'я матері та дитини" (Київ, 2006), "Здорова дитина: здоров'я дитини та її сім'ї", (Чернівці, 2005), "Вопросы вскармливания детей первого года жизни и иммунитет" (Дніпропетровськ, 2005), "Харчова алергія у дітей: профілактика та лікувальне харчування" (Київ, 2005), "Функціональні захворювання шлунково-кишкового тракту у дітей - актуальна проблема дитячої гастроентерології" (Чернівці, 2006), з'їздах ВТУЛ (Тернопіль, 2004, 2005), засіданнях круглих столів з питань харчування здорових та хворих дітей (Київ, 2005-2008). мікробіоценоз кишечник слизовий лікувальний

Публікації. Основні результати дослідження та положення дисертації опубліковані в 63 наукових працях: 1 монографії (у співавторстві), 20 наукових статтях у провідних фахових виданнях, що рекомендовані ВАК України, збірниках наукових робіт, матеріалах науково-практичних конференцій з'їздів та конгресів. За матеріалами проведених досліджень одержано патент на винахід та корисну модель.

Структура дисертації. Дисертація викладена на 326 сторінках і складається зі вступу, огляду літератури, методів досліджень, 6 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел. Робота ілюстрована 46 таблицями, що займають 31 сторінку, та 13 рисунками, що займають 7 сторінок. Список літературних джерел містить 381 роботу вітчизняних та зарубіжних авторів, що займає 40 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріали та методи дослідження. Для виконання поставлених задач обстежено 675 дітей віком від 7-10 днів до одного року, які спостерігались в консультативній поліклініці ДУ "Інституту ПАГ АМНУ", м. Київ. На основі власних спостережень з використанням анкето-опитувального методу проведено вивчення стану здоров'я, захворюваності, фізичного розвитку 460 дітей, які досягли одного року. Індивідуальними критеріями включення дітей до бази дослідження виступали доношенність, маса тіла при народженні більше 2500,0 г, відсутність вроджених вад розвитку, спадкових або хронічних захворювань.

Однорічним дітям, яким надавалась консультативна допомога у зв'язку з наявністю "кишкового" синдрому, частого застосування в анамнезі антимікробних засобів, наявністю уражень шкіри, ротоглотки, дихальних, сечовивідних шляхів або за плановими щепленнями, за згодою батьків в період ремісії основного захворювання проводились дослідження мікробних симбіозів кишечнику, ротоглотки, шкіри.

В роботі використовувались клініко-мікробіологічні класифікації КД у дітей (Куваєва І.Б., Ладодо К.С., 1991, Бережний В.В., 2002).

Мікробіологічну діагностику проводили за методами та вимогами наказу № 535 МОЗ СРСР від 22.04.1985 р. та наказу № 59 МОЗ України від 16.04.2003 р. За допомогою бактеріологічних методів аналізували кількісний та видовий склад мікрофлори кишечнику, ротоглотки та шкіри. Ступінь порушень біоценозу кишечнику оцінювали за методичними рекомендаціями "Діагностика і лікування дисбактеріозів кишечнику" (Москва, 1991). Використовували спектр селективних бактеріологічних середовищ для виділення аеробних та анаеробних мікроорганізмів.

Досліджували мікрофлору слизу, який збирали з поверхні мигдаликів. Засів проводили за секторним методом на щільні живильні середовища і визначали спектр аеробної та факультативно-анаеробної мікрофлори, ступінь мікробного обсіменіння. Підраховували кількість мікроорганізмів кожного виду окремо після підрахунку колоній та перерахунку даних у десяткові логарифми.

В залежності від результатів бактеріологічного дослідження фекальної мікрофлори визначено 3 групи: 120 дітей, результати яких відповідали віковим нормативам, склали 1-у (контрольну) групу, 160 - з ознаками порушень мікробного пейзажу кишечнику І-ІІ ст. увійшли до 2-ої гр., а 180-з КД ІІІ-ІV ст. - до 3-ої, з них 257 (75,5 %) немовлят мали прояви дисбіозу шкіри або ротоглотки.

У переважної більшості дітей 2-ої та 3-ої гр. дисбіотичні порушення були обумовлені стафілококами (золотистим - 58,2 %, епідермальним з гемолізом - 40,0 %) та ентеробактеріями (кишкова паличка гемолітична - 29,1 %, кишкова паличка зі зміненими ферментативними властивостями - 26,2 %, кишкова паличка лактозонегативна - 31,1 %, клебсієла - 35,8 %, протей - 28,2 %, ентеробактерії - 27,6 % дітей). Значимою була контамінація кишечнику грибами роду Кандіда - 39,7 % дітей. У 93,8 % дітей 3-ої гр. встановлена асоціація декількох видів мікроорганізмів у різних комбінаціях. До складу асоціацій входили різні види кокової флори (золотистий стафілокок, стафілокок епідермальний із гемолізом, стафілокок сапрофітний) та представники ентеробактерій (клебсієла, ентеробактер, протей). Двовидові асоціації були у 26,7 % дітей, трьох- та чотирьохвидові - у 73,3 %. Спектр та частота різних видів у дітей 2-ої та 3-ої гр. не відрізнялись, однак абсолютна кількість бактерій на 1,0 г випорожнень мала вірогідну різницю. Присутність представників анаеробної мікрофлори зареєстровано у більшості дітей 2-ої гр.: біфідумбактерії - 81,5 %, лактобацили - 85,0 %. Разом з тим, і кількісний вміст у дітей 2-ої гр. був вірогідно вищим, ніж в 3-ій: біфідобактерії - [lg (7,5±0,4) КУО/г], лактобацили - [lg (6,2±0,7) КУО/г], а майже у половини дітей 3-ої гр. виявлено зниження абсолютної кількості біфідо- [lg (5,2±0,1) КУО/г]та лактофлори [lg (5,3±0,6) КУО/г]відносно дітей 1-ої та 2-ої гр., Р <0,05.

Аналіз кількісного рівня ППБ свідчив про активну контамінацію кишечнику дітей 3-ої гр. стафілококом золотистим - [lg (7,7±0,2) КУО/г], грибами роду Кандіда - [lg (6,8±0,4) КУО/г]та різними видами ентеробактерій: ентеробактер - [lg (7,4±0,2) КУО/г], кишкова паличка зі слабкими ферментативними властивостями - [lg (7,3±0,5) КУО/г], гемолітична кишкова паличка - [lg (6,3±0,4) КУО/г], клебсієла - [lg (7,6±0,3) КУО/г], протей - [lg (8,4±0,1) КУО/г], що перевищували показники у дітей 1-ої та 2-ої гр., Р<0,05.

Різноманітність видового спектру фекальної мікрофлори, наявність значної кількості асоціативних симбіозів ППБ та зміна їх концентрацій в динаміці спостереження значно ускладнювали статистичний аналіз отриманих даних, визначення кореляційних зв'язків між концентраціями фекальної мікрофлори, слизу, імуноглобулінів та доведення ефективності проведеної терапії. В зв'язку з цим визначали середньостатистичні показники абсолютної кількості виділених на момент дослідження основних асоціативних симбіозів ППБ: в 1-ій гр. концентрація ППБ в 1 г випорожнень склала [lg (2,37±0,12) КУО/г], в 2-й - [lg (5,41±0,085) КУО/г], а в 3-й - [lg (14,13±0,27) КУО/г], Р _1-2<0,05; Р _1-3<0,05; Р _2-3 <0,05.

Інфекційну захворюваність у групах визначали шляхом підрахунку частоти епізодів гострих респіраторних інфекцій (ГРІ), захворювань дихальних (фарінготонзиліти, бронхіти, пневмонії), сечовивідних шляхів, гострих ентероколітів, піодермій протягом року. Отримані результати представляли в балах: "0" балів - частота гострих захворювань та/або їх рецидиви не більше 1-3 разів на рік, "1" бал - від 4 до 6 разів, "2" бали - більше шести разів.

Фізичний розвиток дітей оцінювали згідно наказу МОЗ України № 149 від 20.03.2008 р. "Про затвердження Клінічного протоколу медичного догляду за здоровою дитиною віком до 3 років". Дослідження показників розвитку включало лонгітудинальне дослідження дітей, вимір маси тіла. Точність виміру довжини тіла складала 1,0 мм, а маси тіла - 0,1 кг. Для статистичного аналізу показників фізичного розвитку однорічних дітей провели оцінку розподілення індексів маси тіла (кг) / довжина (см), маса тіла (кг) / вік (міс.). За відповідними графіками визначали стандартні відхилення (- 1, - 2 і т.д. SD або +1, +2 і т.д. SD) від нормативних показників.

Для визначення біохімічного та імунологічного статусу в групах ідентичних за віком та характером вигодовування дітей проведені дослідження сироватки крові, копрофільтратів, слини. У дітей, яким при народженні було розраховано високий прогностичний ризик розвитку мікроекологічних порушень кишечнику, проведені порівняльні клініко-бактеріологічні, біохімічні та імунологічні дослідження в динаміці першого року життя.

Для оцінки стану слизового бар'єру кишечнику в копрофільтратах визначенні концентрації ГАГ, гексоз, пов'язаних з білками (БЗГ), вільної та зв'язаної фукози (ВФ і ЗФ) і рівня білка, на 1мг якого розраховували концентрацію вищеназваних показників. Копрофільтрати (10,0 %) виготовляли шляхом гомогенізації калу на фізіологічному розчині не пізніше 2-3 годин після акту дефекації. Отриманий гомогенат центрифугували 20 хв. (8000 об./хв.) в холодовій центрифузі К-24, а потім фільтрували. В отриманих копрофільтратах визначали:

а) значення рН на апараті Acidimetr - А-333 (ЧНР);

б) концентрацію білка (мг/мл) за методом Лоурі (1987);

в) ГАГ (мкмоль/мг білка) за методом Філіповського Г.К. (1995);

г) БЗГ (мкмоль/мг білка) за Меншиковим В.В.(1987);

д) ВФ та ЗФ (мкмоль/мг білка) за методом Шараєва П.Н. (1997).

Імунологічний статус дітей оцінювали на підставі визначення концентрацій цитокінів в сироватці крові (IL-1в, ІL-6, ІL-8, sIL-6r, ІL-10, ІL-4, TNF), SIgA в слині та лізоцим в калі методом імуноферментного аналізу Enzyme-Immuno-Sorbent-Assay (ELISA) за рекомендованими протоколами до відповідних тест-систем:

а) інтерлейкіни в сироватці крові та лізоцим в копрофільтратах - тест-системи Biosource, Netherlands;

б) SIgA в слині - тест-системи ООО "Hema-Medica", Германія.

Імуноглобуліни (IgG, IgM, IgA, SIgA) в копрофільтратах визначали методом радіальної імунодифузії в гелі по Манчіні (1965).

Дані клінічних та лабораторних досліджень оброблені методами математичної статистики, що прийняті в бiологiї та медицині. Зв'язок між показниками вивчали шляхом вимірювання кореляції рангів за допомогою коефіцієнту Спірмана. Вірогідності вiдмiнностей між порівняльними показниками визначалися за критеріями (t) Ст'юдента та методом кутового перетворення Фішера. Цифрові дані оброблялись за допомогою варіабельної статистики, результати вважались вірогідними при Р<0,05. Формування бази даних проводили за програмами "SPSS for DOS". При значній кількості змінних, що брали участь в аналізі, для оптимального поділу об'єктів на групи використовували метод покрокового дискримінантного аналізу. Обчислювальні операції на ЕОМ ЕС 1060 здійснювали за допомогою пакета програм Microsoft Excel (SAS та SPSS).

Результати дослідження та їх обговорення. При аналізі захворюваності обстежених дітей встановлено, що 69,1 % дітей 1-ої гр. протягом першого року життя практично не хворіли, у 9,1 % - в анамнезі діагностовано фарінготрахеіти вірусної етіології, у 13,3 % - гострі алергічні реакції (медикаментозна алергія), у 6,6 % - гастроезофагальнорефлюксі хвороби.

У 60,6 % дітей з КД І-ІІ ст. діагностувались функціональні захворювання ШКТ (закреп, діарея, ГЕР), у 33,7 % - інфекції верхніх дихальних шляхів, у 31,8 % - інфекційно-алергічні захворювання шкіри (піодермія, атопічний дерматит, гастроінтестінальна алергія, кропив'янка), які мали необтяжений перебіг, легкий або середній ступінь тяжкості, відповідали на коректну медикаментозну терапію, не потребували інтенсивної терапії (Р _1-2 < 0,05).

При ІІІ-ІV ст. КД практично у всіх дітей (94,4 %) виявлені функціональні та органічні (постінфекційні ентероколіти - 25,5 %) захворювання ШКТ, шкіри (51,1 %), респіраторного тракту (81,1 %), у 34,4 % цих дітей до процесу залучались нижні відділи бронхолегеневої системи (бронхіти, пневмонії), Р _2-3<0,05. У 40,5 % дітей цієї групи захворювання мали середньоважкий або важкий перебіг та потребували лікування в умовах стаціонару, а майже 26,1 % з них були резистентні до проведеної терапії, що часто призводило до рецидивів основного захворювання та ранньої хронізації, (Р _2-3<0,05).

У всіх дітей з порушенням мікробіоти кишечнику клінічно значимими були інтоксикаційний, абдомінальний больовий, астеноневротичний, дермоінтестинальний, диспепсичний та дискінетичний синдроми. Частота та інтенсивність їх проявів залежали від ступеня КД: субфебрілітет встановлено у 5,5 % дітей 2-ої та 15,0 % 3-ої гр.; зниження апетиту - у 16,2 % та 47,2 % дітей (Р _2-3<0,05); регургітація - 21,8 % та 57,6 % (Р _2-3<0,05); абдомінальний больовий синдром - у 18,1 % та 40,5 % (Р _2-3<0,05); моторно-евакуаторні дисфункції ШКТ - 15,7 % та 64,9 % (Р _2-3<0,05); функціональні порушення травлення - у 22,5 % та 94,4 % (Р _2-3<0,05) дітей, відповідно. У дітей з фізіологічними мікробіотами подібні симптоми майже не виявлялись або їх клінічна значимість була мінімальною (Р _1-3<0,05; Р _1-2<0,05).

У 95,5 % дітей з КД діагностовано дефіцитні анемії, рахіт, гіпотрофії, лактазна недостатність, незносність білка коров'ячого молока, частота яких збільшувалась пропорційно зростанню тяжкості мікроекологічних порушень: анемії встановлені у 4,1 % дітей 1-ої, 23,7 % - 2-ої та 30,5 % - 3-ої груп (Р _1-2<0,05, Р _1-3<0,05); рахіт І-ІІ ст. - у 13,3 %, 17,5 %, 86,6 % дітей (Р _2-3<0,05, Р _1-3<0,05); гіповітамінози (В, А, С) - 2,5 %, 5,0 %, 36,6 %, відповідно, (Р _2-3<0,05, Р _1-3<0,05). Подібні аліментарнозалежні стани обумовлювались розвитком симптомів мальабсорбції та мальдигесції, недостатністю мікро-, макронутрієнтного складу в умовах дефіциту аутофлори кишечнику і розцінювались як фактори ризику зниження рівня адаптаційних можливостей організму та часто обтяжували перебіг основного захворювання.

Наявність дермоінтестінальних алергічних реакцій встановлено у 13,3 % дітей 1-ої гр., 22,5 % - 2-ої гр. та майже у 51,5 % - 3-ої гр. (Р _1-3<0,05; Р _2-3<0,05). Маніфестація клінічних проявів атопії частіше відбувалась в перші місяці життя у вигляді дерматиту, гастроінтестінальної алергії (у 75,0 % дітей у віці до 6 місяців та у 25,0 % - до одного року), що супроводжувалось функціональними розладами травлення, зміною кінетики ШКТ, жовчовивідних шляхів, розвитком інтоксикації та комплексу трофологічної недостатності.

При визначенні фізичного стану однорічних дітей встановлено, що більша частина дітей 1-ої (88,3 %) та 2-ої (81,8 %) груп мали нормофізичний розвиток, а у дітей 3-ої гр. відхилення індексів основних антропометричних показників (маса, зріст) більше ±2SD зустрічались у 69,9 % дітей (Р _2-3<0,05, Р _1-3<0,05). Тобто у них майже з однаковою частотою виявлялись гіпо- та паратрофічні стани, які обумовлювались глибокими порушення трофічних та метаболічних процесів на конституційно несприятливому фоні з частими рецидивами тяжкого, схильного до затяжного перебігу основного захворювання, наявністю супутніх захворювань, нераціональним вигодовуванням та тривалим призначенням елімінаційних дієт. Така дисгармонійність фізичного розвитку при тяжкому ступені розгальмування фекального мікробіоценозу була суттєвою ознакою, яка характеризувала зниження загального стану здоров'я та низьку оцінку якості заходів, спрямованих на зниження захворюваності у цього контингенту дітей.

При аналізі частоти інфекційних захворювань протягом першого року життя залежно від ступеня КД встановлено, що у 90,8 % дітей 1-ої гр. їх частота не перевищувала 1-3 разів на рік [середній бал (0,09±0,006)], у 68,1 % з КД І-ІІ ст. - [(0,78±0,07) балів], а 90,0 % дітей з КД ІІІ-ІV ст. хворіли більше 4 разів на рік - [(1,16±0,04) балів], (Р _1-2<0,05; Р _1-3<0,05; Р _2-3<0,05), що вказувало на залежність між високим рівнем захворюваності дітей та ступенем зниження колонізаційної резистентності організму. Провідне місце у структурі захворюваності займали ГРІ, які діагностовано у 9,1 % дітей 1-ої гр. та 73,5 % дітей в 2-ій та 3-ій гр., з яких 55,8 % протягом року хворіли 1-2 рази, а 17,7 % - три рази і більше (Р _1-2<0,05, Р _1-3<0,05).

Нами не виявлено достовірної різниці в кількості епізодів інфекційних захворювань протягом року на одну дитину при грудному вигодовуванні (2,21) та ранньому штучному вигодовуванні (2,98), Р>0,05. Отримані дані пояснюються низьким рівнем здоров'я матерів - годувальниць з високим ризиком перинатального інфікування, що поєднувалось з існуючою в популяції мультитрофологічною недостатністю, контамінацією грудного молока вірусно-бактеріальною флорою при низькому рівні місцевих факторів імунного захисту (Е.Е. Шунько, 2003, Л.І. Тутченко, 2003, С.В. Мальцев, 2002).

На основі аналізу анамнестичних даних встановлені основні соціально-біологічні, соціально-гігієнічні та медико-біологічні фактори, які впливали на організм дитини в анте-, пери- та постнатальному періодах, визначали його вихідну протиінфекційну та імунологічну компетентність та могли стати значимою причиною порушень основних мікробних симбіозів.

Вагомими були екологічно несприятливі фактори зовнішнього середовища, нестабільність соціально-економічних умов життя, що часто асоціювались з погіршенням стану здоров'я жінок репродуктивного періоду. Так, 76,6 % сімей дітей з КД ІІІ-ІV ст. складалися більш ніж з трьох членів, один з яких часто хворів або мав часті загострення хронічних захворювань (Р _1-3<0,05); в 84,4 % випадках до догляду за дитиною в цій групі допускались інші люди (Р _1-3<0,05); 35,0 % сімей мали незадовільні умови життя, мешкали в гуртожитках або комунальних квартирах (Р _1-3<0,05). Хронічні запальні захворювання (ШКТ, ротоглотки, сечовивідної системи, шкіри, ЛОР-органів та ін.) встановлені у 105,1 % матерів дітей 2-ої гр. та майже у 176,4 % - 3-ої гр., що достовірно перевищує дані (14,1 %) у матерів дітей без порушень мікробіоти (Р _1-3<0,05; Р _1-2<0,05). Клінічні ознаки харчової алергії, екземи, нейродерміту, алергічного рініту визначено у 35,8 % батьків дітей з КД І-ІІ ст., 36,1 % - з КД ІІІ-ІV ст. та лише у 10,0 % - без порушень мікробіоти кишечнику (Р _1-3<0,05; Р _1-2<0,05).

Обтяжений акушерський анамнез мали 84,4 % матерів дітей з ІІІ-ІV ст. КД, 55,6 % - з І-ІІ ст. КД та лише 4,6 % матерів здорових дітей (Р _1-2<0,05; Р _1-3<0,05). Серед антенатальних предикторів з найбільшою частотою зустрічались: запальні гінекологічні процеси, фетоплацентарна недостатність, самочинні чи медичні аборти, безпліддя, патологічний перебіг вагітності (загроза переривання, гестоз ІІ половини, анемія).

Встановлено високий інфекційний індекс (кількість гострих та/або загострень хронічних інфекційних захворювань у однієї жінки під час вагітності) в анамнезі дітей, який зростав відповідно ступеню тяжкості виявленого дисбіозу: 2-а гр. - 1,5, 3-я гр. - 1,8, тобто відповідно в 1,7 та 2,1 раза вищим, ніж в 1-й гр. (0,84). Майже у половини дітей з дисбіозом матері під час вагітності хворіли на гострі інфекційні захворювання (респіраторного тракту, сечовивідних шляхів, ШКТ), мали загострення хронічних вірусних або бактеріальних інфекцій більше двох разів (герпес І або ІІ типу, ЦМВ, токсоплазмоз, хламідіоз, мікоплазмоз, стафілокок та ін.). Розповсюдження перинатальних інфекцій, наявність хронічних запальних екстрагенітальних захворювань призводило до тривалої персістенції у таких жінок вірулентних та резистентних до лікування бактеріальних штамів, які могли передаватись при контакті від матері до дитини та ще на ранніх етапах філогенезу порушувати формування аутохтонних симбіозів (P.E. Perez, 2007). У цього контингенту жінок вірогідне існування генетичнодетермінованого недосконалого місцевого імунітету чи морфофункціональних дефектів основних складових приепітеліальних структур, що могло бути визначальним у формуванні цитопротекторних механізмів та адгезивних властивостей анаеробної флори в парах "новонароджений - породілля". Особливо негативний вплив на формування патологічних мікробіоценозів у дітей мала маніфестація інфекційного процесу у внутрішньоутробному періоді, коли порушувались основні функції плаценти з накопиченням в ній живих клітин вірулентної флори, які пошкоджували як плаценту, так і тканини плоду. Внутрішньоутробні інфекції в анамнезі дітей 1-ої гр. були відсутні та виявлялись у 8,7 % дітей 2-ої гр. та 48,3 % - 3-ої гр. (Р _1-3<0,05; Р _2-3<0,05).

В анамнезі у 92,2 % дітей з КД ІІІ-ІV ст., у 18,7 % - з КД І-ІІ ст. виявлені інфекційні процеси в постнатальному періоді: гнійно-септичні інфекції (омфаліт, кон'юнктивіт, отит, остеомієліт та ін.) або локальні форми гнійно-запальних захворювань (везикулопустульоз, параніхії, панариції), Р _1-3<0,05; Р _2-3<0,05. Всім дітям призначалась інтенсивна терапія з включенням антибактеріальних препаратів, вони вчасно не прикладалися до грудей та не отримували грудне молоко. Саме у цієї категорії дітей відмічені тяжкі резистентні до лікування дисбіози, які супроводжувались сенсибілізацією, ферментопатіями, імунодефіцитними станами. При цьому спотворювався мікробний склад та властивості аутобіоценозів, утворювались патологічні симбіози, які не тільки не виконували свою фізіологічну функцію, а й самі являлись вогнищем ендогенної інфекції.

Для створення математичної моделі прогнозування розвитку патологічних симбіозів здійснили ретроспективний аналіз предикторів, які могли бути визначальними для їх формування. Частотна їх характеристика вивчена за допомогою розробленої уніфікованої анкети з бальною оцінкою та аналізом факторів навколишнього середовища, медико-біологічних та соціально-економічних чинників. Вибір ознак для прогнозу був заснований на проведенні покрокового дискримінантного аналізу факторів ризику (О.М. Наследов, 2007, В.О. Медик, 2007).

При обробці даних на ЕОМ із 50 найбільш значимих факторів відповідно розробленій карті відібрано сім перемінних "Х", які вносять найбільший внесок до розподілу дітей на групи: групу дітей, у яких прогнозується виникнення мікробних дисбіозів та групу дітей, у яких виникнення дисбіозу не прогнозується. До них віднесені: X₆ - кількість членів родини, що проживають разом з дитиною; X₁₃ - обтяжений акушерський анамнез; X₁₆ - наявність інфекційних захворювань в постнатальному періоді; X₂₀ - характер вигодовування; X₃₅ - наявність абдомінального больового синдрому; X₃₆ - наявність функціональних дисфункцій ШКТ; X₄₁ - наявність патологічних домішок в копрограмі.

Спосіб прогнозування ймовірності виникнення патологічних симбіозів у дітей здійснювали таким чином: у дитини визначали цифрові показники факторів ризику відповідно індикації "Х" за відповідною таблицею. Отримані цифрові значення підставляють у відповідні формули для підрахунку F₁ и F₂:

F₁ = -45,75 + 7,47Х ₃₅ + 9,08X₄₁ + 5,45X₃₆ + 0,48X_20-1,39X₁₃ + 3,76X₁₆ + 6,41Х ₆,

F₂ = -7,44 + 0,18X₃₅ + 2,92X₄₁ + 0,88Х ₃₆ + 3,32X₂₀ + 0,19X₁₃ + 0,72X₁₆ + 4,43Х ₆,

де F₁ - імовірність переходу в групу здорових;

F₂ - імовірність переходу в групу хворих;

X - фактори ризику;

[мінус 45,75] та [мінус 7,44] - два постійних вільних члена вказаних формул.

При F₁<F₂ прогнозують імовірність виникнення мікробного дисбіозу, при F₁>F₂ таку імовірність вважають відсутньою.

Якщо F₁ менше за F₂, знаходять рівень імовірності розвитку КД за формулою:

F₁ = 1/-e ^k1 + e ^k2

де e - експонента і дорівнює 2,718;

к ₁ - різниця між меншою та більшою величиною;

к ₂ - константа і дорівнює 0 (тому e = 1).

Величину e^k1 і e^k2 визначають за допомогою табличних показників функції e^-х.

При F₁>0,75 прогнозують високий рівень імовірності виникнення дисбіозу, при F₁ від 0,75 до 0,6 рівень імовірності виникнення дисбіозу вважають середнім, а при F₁ менш, ніж 0,6 - низьким.

Для оцінки функціонального стану ШКТ та окремих показників СО кишечнику при персистенції ППБ проведені біохімічні дослідження копрофільтратів у дітей віком від 1 до 6 місяців. Оцінка означених показників проводилась залежно від ступеню дисбіозу та характеру вигодовування (грудним молоком або адаптованими молочними сумішами без додавання пре- та пробіотичних компонентів). Під час забору матеріалу всі діти не мали гострих інфекційних захворювань, не отримували антибактеріальну чи біотерапію.

При визначенні рН копрофільтратів у дітей з КД І-ІІ ст. на грудному вигодовуванні показники в межах фізіологічних норм (6,55±0,4, в коридорі 6,1-7,0) встановлені у 35,7 %, кислі (5,1±0,9) - в 50,0 %, лужні (8,35±0,55) - в 14,3 % дітей. При КД ІІІ-ІV ст. кількість проб з лужною та кислою реакцією поділились порівну, а нормативних показників не виявлено в жодному зразку. У дітей на штучному вигодовуванні частота проб з лужною реакцією зростала відповідно збільшенню ступеня бактеріального навантаження кишечнику: КД І-ІІ ст. - 70,5 %, КД ІІІ-ІV ст. - 87,8 %. Отримані дані доводять, що при вигодовуванні штучними сумішами або збільшенні концентрації ППБ, яка представлена в більшості протеолітичною мікрофлорою, відмічається залуження кишечного хімусу, що є досить агресивним: зменшується висота крипт, пошкоджується ендотелій, що згодом прихводить до його атрофії (П. Мак Неллі, 1999, Г. Рафф, 2001). Значні коливання градієнту величин рН в копрофільтратах дітей з КД свідчать про суттєві порушення в механізмах внутрішньоклітинної регуляції продукції та видалення протонів, які обумовлюють перебудову пристінкового градієнту рН та топологію поверхневого епітелію зі змінами направленості біохімічних процесів і запуском імунологічних (алергічних) реакцій (Г. Рафф, 2001).

Концентрація білку в копрофільтратах (при аліментарному споживанні 2,0±0,2 г/кг маси тіла на добу та концентрації сироваткового альбуміну в межах 0,62±0,05 ммоль/л) у дітей з однаковим ступенем КД не мала вірогідної залежності від виду вигодовування, P>0,05 (табл. 1). Поряд з цим, у дітей з КД ІІІ-ІV ст. встановлено збільшення вмісту білка відносно 1-ої та 2-ої гр. (Р<0,05), що розцінювалось як наслідок недостатності його ферментації та всмоктування. Не виключено, що джерелом білка у цього контингенту дітей можуть бути злущені клітини, секрети, бактерії. Тому їм необхідно проводити терапію, спрямовану не тільки на зменшення запальних процесів, оптимізацію ферментативної активності та нормалізацію видового складу місцевого мікробіоценозу, а й на застосування продуктів, в яких білок був би змінений на більш доступний до засвоєння (адаптований, гідролізований). Дані виміру рН кишечного вмісту та концентрацій білку в копрофільтратах відображають суттєві порушення процесів травлення і загального функціонування ШКТ у дітей з КД, що спричиняють зміни в метаболізмі СО та її структурній дезорганізації.

Для детальної оцінки функціонального стану слизового бар'єру кишечнику визначено концентрації фукоглікопротеїдів, які придають слизу в'язкість, витривалість до перетравлюючої дії кишечних ферментів, бактеріальних та харчових токсинів, вуглеводовмісних протеїнів: глікозаміногліканів (ГАГ), білкозв'язаних гексоз (БЗГ), вільної (ВФ) та загальної фукози (ЗФ) в копрофільтратах при різних ступенях бактеріальної агресії кишечнику.

Встановлено, що концентрація ГАГ у дітей на грудному та штучному вигодовуванні зростала відповідно ступеню порушень мікробіоти кишечнику та мала найвищі значення у дітей 3-ї гр. (Р _1-3<0,05; Р _2-3<0,05). Паралельно зі збільшенням ГАГ зростали концентрації ЗФ та ВФ - мономерів олігосахаридних ланцюгів високомолекулярних структур, джерелом яких являються сіромукоїди, церулоплазмін, імуноглобуліни, глікопротеіни слизових та лізосом клітин, а також фуколіпіди і компоненти рецепторів біомембран. Збільшення концентрацій фукоз при зростанні проліферативної активності ППБ доводить їх значиму роль в процесах руйнації рецепторного прошарку СО, деструкції поверхневого пристіночного захисного бар'єру, що супроводжується активним виходом фукози в просвіт кишечнику.

При аналізі відносного вмісту кількості ВФ в складі ЗФ залежно від ступеня КД та характеру вигодовування встановлено, що у дітей без порушень мікробіот ВФ складала лише 36,8 % від ЗФ, а при КД І-ІІ ст. - 47,9 % на грудному, 62,9 %, - штучному, при КД ІІІ-ІV ст. - 70,6 % при грудному, 73,0 % - на штучному вигодовуванні (Р_1-3<0,05; Р_1-2<0,05). Збільшення відносного вмісту ВФ розцінювалось як маркер виражених альтеративних процесів в СО, який найвиразніше проявлявся при тяжких ступенях КД у дітей на штучному вигодовуванні. При природному вигодовуванні вміст фукози в копрофільтратах був менш значимим, що обумовлено структурними особливостями компонентів грудного молока з їх цитопротекторною активністю.

Прямий корелятивний зв'язок між концентраціями ГАГ (ф=+0,721), ВФ (ф=+0,802), ЗФ (ф=+0,729) та абсолютною кількістю ППБ (КУО/г) дозволяє судити про направленість змін в обміні фукозовмісних глікопротеінів та гліколіпідів залежно від ступеня бактеріальної агресії кишечнику та підтверджує розвиток патологічних процесів, які супроводжуються розпадом гострофазних білків, імунних комплексів і клітинних елементів. Виражене збільшення вмісту фукоз і ГАГ в копрофільтратах обумовлювалось розвитком інтенсивних деструктивних процесів в ентероцитах СО кишечнику. Не виключено, що такі зміни пов'язані з деполімерізацією приепітеліального слизового прошарку та катаболічною спрямованістю його метаболізму. Активним джерелом запуску цих процесів можуть бути деструктивні навантаження, спричинені малоінвазивними ППБ. При високому ступені бактеріальної агресії кишечнику мають місце не тільки кількісні, але й молекулярно-структурні зміни окремих складових вуглеводовмісних комплексів з виходом в просвіт значної кількості ГП, не утилізованих в процесах бродіння, відображаючи ступінь альтеративного процесу СО кишечнику. Зазначені параметри рівня ГП свідчать про глибину пошкодження процесів цитопротекції і особливості їх обміну. При мікробному походженні глікокон'югатів вони виконують роль факторів патогенності та агресії, прояви яких найвиразніше спостерігались в характері та тяжкості протікання захворювань у дітей з КД (збільшення числа часто хворіючих дітей, частоти алергічних та аліментарнозалежних станів). На користь такого припущення вказує зворотна залежність між концентраціями БЗГ та ЗФ: у дітей 1-ої гр. співвідношення БЗГ до ЗФ склало 1,4, в 2-ій - 0,65, 3-ій - 0,33. Отримані величини співвідношень гексоз глікопротеінів відносно білка копрофільтрату у дітей 1-ої гр. (1,77±0,36) також вірогідно перевищували відповідні дані у дітей 2-ої (0,70±0,02) та 3-ої (0,36±0,08) груп (Р _1-3<0,05; Р _1-2<0,05).

Порівняльний аналіз величин співвідношення БЗГ та ГАГ відносно білків виявив їх залежність від величин рН копрофільтратів: найнижчі величини співвідношень ГАГ/білок (0,06±0,01) визначались при рН (7,1-8,9), а найвищі (0,29±0,07) - при рН (4,0-6,0), Р<0,05. Отримані дані вказують, що при залуженні кишкового вмісту має місце стимуляція протеолітичних процесів, а разом з тим - проліферація протеолітичної мікрофлори. На відміну від вищенаведених даних величини співвідношень БЗГ/білок у дітей з рН (7,1-8,9) не відрізнялись від аналогічних показників у дітей контрольної групи, а у дітей з низьким рН (4,0-6,0) реєструвалось виразне зниження індексу співвідношень (0,26±0,02), Р<0,05. Отримані відмінності вугледовмісних компонентів відносно білків можуть обумовлюватись змінами як з боку білкових молекул, так і активності цілого каскаду ферментативних реакцій і, зокрема, перевагою процесів протеолізу. Подібні результати пояснюються особливостями життєдіяльності бактеріальної мікрофлори - активного споживача певних вуглеводовмісних сполук як основного субстрату направленого їх метаболізму, та порушеннями реакцій глікозування білків при різних формах персістенції ППБ, що призводить до тривалого затягування відновних процесів. Такі умови негативно впливають на процеси репарації і реепіталізації пристінкового прошарку СО кишечнику, а отже - на функціональний стан ентероцитів обумовлюючи порушення їх транспортних і всмоктувальних через клітинних процесів, в результаті втрати гелеутворюючих властивостей СО (M.T. Droy, 2004). Зміни величин співвідношення БЗГ та ГАГ відносно білків вказували на існуючу залежність між катаболічною спрямованістю метаболічних процесів та інтенсивністю бактеріального навантаження ППБ, що призводило до порушень СО. Ці процеси можуть проявлятися в деполімеризації білково-мукополісахаридних комплексів з утворенням продуктів розпаду, появі в тканині амінокислот уронових кислот з розвитком ацидозу, аміносахарів, поліпептидів, низькомолекулярних полісахаридів. Така дезорганізація сполучної субстанції веде до підвищення проникливості тканин, інсудації білків, в тому числі і фібриногену, та сприяє денатурації колагену з формуванням хронічних процесів (K. Rusch, 2001).

Адекватну оцінку якості слизового кишечного бар'єру у дітей можна вважати одним з інформативних показників, вивчення якого на найбільш доступних біологічних матеріалах (копрофільтратах), не тільки дозволяє поліпшити діагностику, оцінити ступінь пошкодження слизового бар'єру та спланувати обсяг лікувально-профілактичних заходів, але й може стати критерієм ефективності проведеної терапії.

Відповідно до поставлених задач, представляло інтерес визначення активності синтезу сироваткових цитокінів у дітей з різним ступенем проліферативної активності ППБ.

Встановлено, що концентрація одного з найбільш активних прозапальних цитокінів IL-1в у дітей КД була вищою, ніж у дітей без порушень мікрофлори, але вона не залежала від ступеня дисбіозу (табл. 2). Отримані дані доводять, що у дітей раннього віку при тривалій персистенції ППБ реакції активного запального процесу з синтезом Тh-лімфоцитів (Тh-л) слабо виражені. В цих умовах запускаються механізми затяжного запального процесу з переключенням на синтез В-лімфоцитів (В-л), а IL-1в може системно діяти синергічно з TNF, IL-6, IL-8.