Гемостаз та його корекція при переломах трубчастих кісток у собак

ІII

176,1±11,2***

536,1±32,0***

603,5±23,9***

111,6±8,45***

268,3±13,8

315,7±34,5

64,5±5,9***

267,8±26,6**

290,7±29,0***

62,7±2,67***

93,7±2,24***

136,2±10,9***

10-14-а

І

ІІ

ІІІ

113,3±13,4**

649,5±27,2**

603,4±35,1

76,9±11,4*

281,8±7,0

295,1±28,8

36,5±11,1**

367,7±24,7*

308,3±30,8

81,2±2,49***

93,5±2,36

112,1±6,1

27-30-а

І

ІІ

ІІІ

378,6±16,9***

478,8±14,2***

444,4±17,2**

147,2±8,4***

195,9±9,74*

186,0±9,48**

231,4±10,5***

282,9±7,0*

258,4±10,5

89,7±2,79*

95,3±1,89

144,9±10,4*

57-60-а

І

ІІ

ІІІ

528,9±16,9***

552,4±17,3**

643,2±24,0***

224,1±11,7***

228,0±11,4*

269,1±10,9***

304,7±8,17***

324,4±9,14**

375,6±18,9***

92,2±3,27

96,2±2,44

106,6±4,55**

Клінічно здорові (n=20)

576,4±12,0

241,0±6,45

335,3±7,52

101,2±2,7

Примітки: 1. І - контрольна (n=7), ІІ - перша дослідна (n=9), ІІІ - друга дослідна (n=7) групи;

2. * - р<0,05; ** - р<0,01; *** - р<0,001; решта - р>0,05, порівняно з попереднім терміном лікування

У подальшому у тварин дослідних груп спостерігали пік підвищення активності фібринолізу на 10-14-ту добу, коли СФА у них була вищою, ніж у контрольних собак, у 5,7 та 5,3 раза відповідно (р<0,001). При цьому у тварин, яким застосовували натрію нуклеїнат, реєстрували ще один пік підвищення СФА - на 57-60-ту добу, коли вона була вищою за показник клінічно здорових собак на 11,5 % (р<0,05). Натомість у контрольних тварин СФА досягала свого максимального значення лише наприкінці дослідження і становила 91,7 % від показника здорових собак (р<0,05). При цьому антитромбіновий потенціал крові у контрольних тварин починав відновлюватися лише з 30-ої доби лікування і навіть на 60-ту добу не досягав значення нормативного показника.

Крім вищезазначених змін, у тварин, яким застосовували натрію нуклеїнат, спостерігалась висока активність у плазмі АТ-ІІІ, яка перевищувала показник клінічно здорових собак в 1,3 раза на 3-тю та в 1,4 раза (р<0,01) - на 30-ту добу лікування.

Вміст кальцію та фосфору, активність кісткового ізоферменту лужної фосфатази в сироватці крові. При дослідженні активності ЛФк виявлені певні закономірності їх динаміки в період резорбції травмованої кістки та на початку її регенерації. Зокрема, було встановлено, що на 3-ю добу після остеосинтезу активність ЛФк зростала в обох дослідних групах - із 44,2±3,09 од/л до 81,3±2,32 та 78,9±2,56 од/л відповідно. На 7-у добу її активність зменшувалася в 1,4 раза в обох групах (р<0,05), проте на 14-у добу було зареєстровано ще один пік активності ЛФк - 89,5±4,92 од/л у першій дослідній та 94,2±3,53 од/л у другій дослідній групах при відсутності вірогідної різниці між ними (р>0,05). Наприкінці стадії загоєння переломів (на 24-у добу), активність ЛФк залишалася досить високою, особливо у другій дослідній групі - 84±1,21 од/л при 72,7±1,82 од/л (р<0,001) у першій.

Зміни ж умісту в сироватці крові кальцію та фосфору не співпадали з фазністю і активністю ЛФк: їх спрямованість була різною в дослідних групах. Зміни вмісту макроелементів хоча й мали нерідко вірогідний характер, але не виходили за межі фізіологічної норми. Так, при застосуванні тіотриазоліну вміст кальцію був мінімальним на 7-у добу - 1,7±0,13 ммоль/л, а максимальним на 21-у - 3,5±0,35 ммоль/л. Мінімальну кількість фосфору виявляли упродовж перших 7-ми діб - 1,3±0,07 ммоль/л, а в подальшому вона збільшувалася до 2,1±0,09 ммоль/л (р<0,001). При застосуванні ж натрію нуклеїнату вміст кальцію в сироватці коливався в межах 2,2-2,4 ммоль/л, фосфору - 1,4-2,1 ммоль/л.

Отже, перебіг запально-репаративного процесу після остеосинтезу трубчастих кісток у собак супроводжується анемічним синдромом, посиленням протеолітичної кініногеназної активності крові, недостатньо контрольованої інгібіторами протеїназ, претромботичним станом та коагулопатією споживання з дефіцитом антитромбінової ємкості крові. Застосування тіотриазоліну та натрію нуклеїнату сприяє відновленню інгібіторного та антитромбінового потенціалу крові, посиленню активності тканинного активатора фібринолізу, що зумовлює покращення мікроциркуляції та прискорює репаративну регенерацію переломів кісток.

Висновки

1. У дисертаційній роботі представлено нове розв'язання проблеми патогенезу запально-регенеративного процесу при переломах трубчастих кісток та стимуляції їх загоєння. Уперше вивчена клініко-гемостазологічна характеристика різних нозологічних форм патології трубчастих кісток у собак. При цьому доведена патогенетична роль макроциркуляторного гемостазу, фібринолізу та протеолізу в перебігу репаративного остеогенезу після остеосинтезу. На підставі вивчення стану зазначених систем обґрунтовано застосування тіотриазоліну та натрію нуклеїнату для корекції гемостазу при переломах кісток та стимуляції регенерації кісткової тканини, що дозволяє усувати тромбофілію та прискорювати термін повного відновлення функції травмованих кінцівок на 18-22 доби.

2. За результатами моніторингу хірургічної патології серед дрібних домашніх тварин в умовах великого міста в ній переважають рани (9 %), флегмони (7 %), суглобова патологія (6,9 %), абсцеси (6,5 %) та переломи (5,7%). Значною є частка онкологічної патології - 8,6 %, серед якої в собак досить поширені неоплазії кісток. У структурі переломів у собак 80,4 % від кількості травм локомоторного апарата займають переломи кісток стило- та зейгоподію, у тому числі: стегнової кістки - 32,8 %, кісток гомілки - 24,8, передпліччя - 22,8 %.

3. При свіжих переломах трубчастих кісток у собак уміст гемоглобіну в крові суттєво не змінюється, тоді як при остеомієліті та остеосаркомі його концентрація знижується відповідно до 122,7±0,73 та 108,5±9,8 г/л (р<0,01). При переломах кісток зейгоподію та остеомієліті кількість тромбоцитів у крові зменшується в 1,1-1,2 раза (р<0,05), а при паноститі набуває розвитку тромбоцитоз - 548,3±23,2 Г/л (р<0,001). Крім того, при всіх зазначених патологіях кісток розвивається лейкоцитоз, найменше виражений при переломах - у середньому 12,9-13,1 Г/л, більше при остеосаркомі - 14,7±1,32, остеомієліті - 15,6±0,52 та паноститі - 19,1±1,06 Г/л.

4. При закритих переломах кісток зейгоподію зміни гемостазу обмежуються гіперфібриногенемією (5,4±0,6 г/л), помірною тромбінемією та зменшенням в 1,5 раза (р<0,05) активності t-PA. При відкритих переломах зейгоподію гіперкоагуляція ускладнюється дефіцитом активності ФХІІІ - 69,2±3,7% та АТ-ІІІ - 78,1±2,6 %, що класифікується як підгостра форма ДВЗ-синдрому. Натомість при переломах стилоподію спостерігається його гостра форма, яка проявляється гіпофібриногенемією (1,96±0,2 г/л), накопиченням у плазмі метаболітів фібриногену (РФ, РКМФ та ПРФ), подовженням в 1,9 раза ПЧ, зменшенням в 1,8 раза активності ФХІІІ, глибоким дефіцитом АТ-ІІІ - 67,4±2,8 %, пригніченням фібринолізу. При псевдоартрозі хронічна форма ДВЗ-синдрому проявляється гіперфібриногенемією (7,3±0,79 г/л), подовженням утричі ПЧ, високою концентрацією метаболітів фібриногену та активністю ФХІІІ (181±11,5 %) при потенційній формі дефіциту АТ-ІІІ та зниженні удвічі активності t-PA.

5. При відкритих переломах кісток зейгоподію в собак кініногеназна активність крові підвищується у 2,3 раза (р<0,01), при закритих - у 2,8 раза, але найбільше при переломах кісток стилоподію - у 5,1 раза (р<0,001), що в останньому випадку не компенсується інгібіторами протеїназ, ускладнює перебіг коагулопатії, посилює порушення гемодинаміки і мікроциркуляції та сприяє ендотоксикозу. Однак при псевдоартрозі протеолітична активність крові знижується в 1,2 раза (р<0,001) разом з умістом б1-ІП при збільшенні у 2,3 раза кількості б2-М. Такий дисбаланс у системі інгібіторів протеїназ свідчить про розлад цитокінової регуляції репаративного остеогенезу.

6. Остеопластична саркома в собак супроводжується гіперфібриногенемією (5,23±0,39 г/л) з накопиченням РФ (35,1±2,24 мг%) при достатній активності АТ-ІІІ - 89,5±4,5 % та високій ФХІІІ - 133,9±4,0 %. Проте при остеолітичній формі розвивається підгострий ДВЗ-синдром із високим рівнем РФ - 118,2±4,23 мг%, потенційною формою дефіциту АТ-ІІІ - 71,3±5,7 % та зменшенням активності ФХІІІ та t-PA в 1,4 раза (р<0,001). Для паноститу характерні також помірні гіперфібриногенемія (3,27±0,13 г/л) та тромбінемія (РФ - 26,3±1,6 %), зниження активності t-PA у 2,4 рази, низька активність ФХІІІ (52,2±3,46 %) та висока АТ-ІІІ - 120,8±4,9 %, що є патогномостичним для гострої запальної реакції внаслідок дії флогогенних цитокінів.

7. У перебігу запально-регенеративної реакції після остеосинтезу трубчастих кісток у собак розвивається анемічний синдром, зумовлений зменшенням умісту в крові гемоглобіну на 3-тю - 97,1±2,25 г/л та 27-30-ту добу - 110±3,21 г/л. Крім лейкоцитозу, протягом перших 10-14 діб досить вираженим є моноцитоз - 4,1-6,9 %, що свідчить про патогенетичну роль системи мононуклеарних фагоцитів у репаративному остеогенезі. Застосування тіотриазоліну чи натрію нуклеїнату дозволяє усунути анемію на 14-ту добу лікування (рівні гемоглобіну 144,9±8,6 та 151,6±2,53 г/л відповідно).

8. Підвищення протеолітичної реакції крові в собак після остеосинтезу має два піки - у фазі запалення і резорбції кістки (до 14-ої доби) та дещо менший - на стадії ремоделювання кісткового регенерату (57-60-та доба). Причому, у першому випадку недостатня інгібіторна ємність крові може зумовлювати протеолітичну агресію в ділянці перелому та гальмувати його загоєння. Посилення інгібіторного потенціалу крові при застосуванні натрію нуклеїнату (із 14-ої доби) та тіотриазоліну (із 3-ої доби) сприяє помірному перебігу протеолітичної реакції та прискоренню репаративного остеогенезу.

9. Після остеосинтезу переломів трубчастих кісток гіперкоагуляційні зрушення за сукупністю ознак характеризуються як претромботичний стан та коагулопатія споживання. Про це свідчили тривала (до двох тижнів) гіперфібриногенемія (6,3±0,65 г/л), висока концентрація РФ (76,4±18,5 мг%), подовження ПЧ, зниження активності ФХІІІ (87,1±5,28 %). Тромбофілітичний стан ускладнювався пригніченням фібринолізу зі зниженням у 9,9 раза активності t-PA, що спричинювало дезорганізацію мікроциркуляції, а отже - і дисрегенерацію. При застосуванні тіотриазоліну і натрію нуклеїнату вже з 3-ї доби посилюється в 4,2-4,5 раза, порівняно з контролем, активність t-PA, в 1,5-2,1 раза - АТ-ІІІ, протягом 10-14-ти діб нормалізується ПЧ за достатньо високої активності фібриностабілізувального фактора.

10. Уміст кальцію і фосфору в сироватці крові в період резорбції кістки та на початку її регенерації не є достатньо об'єктивним для оцінки запально-регенеративного процесу при переломах трубчастих кісток. Водночас встановлено два піки підвищення активності в сироватці крові кісткового ізомеру лужної фосфатази - на 3-тю та 14-ту добу після остеосинтезу, що свідчило про посилення активності остеобластів.

11. Застосування тіотриазоліну чи натрію нуклеїнату після остеосинтезу переломів трубчастих кісток у собак скорочує термін прояву клінічних ознак запалення в 1,5-2 рази та прискорює консолідацію кісток на 13-15 діб, а повне відновлення функції кінцівки - на 18-22 доби.

Пропозиції виробництву

1. Результати клініко-експериментального обґрунтування патогенетичної ролі системи гемостазу при остеосинтезі переломів трубчастих кісток у собак доцільно використовувати при вивченні методів корекції та стимуляції репаративного остеогенезу в інших видів ссавців у порівняльному аспекті та при викладанні курсу ветеринарної хірургії на факультетах ветеринарної медицини вищих навчальних закладів.

2. З метою об'єктивної оцінки перебігу запально-регенеративного процесу при патології кісток у тварин, при проведенні наукових і клінічних досліджень рекомендуємо використовувати такі лабораторні тести: визначення в плазмі крові кількості фібриногену і розчинного фібрину, протромбіновий час, активність ФХІІІ, АТ-ІІІ та кісткового ізомера лужної фосфатази. Зазначені показники системи гемостазу пропонуємо використовувати в комплексі диференційної діагностики патології кісток у собак зі схожими клініко-рентгенологічними ознаками.

3. Для корекції системи гемостазу і прискорення репаративного остеогенезу при оперативному лікуванні переломів трубчастих кісток у собак доцільно застосовувати тіотриазолін (2,5%-ний розчин по 2,0 мл двічі на добу внутрішньом'язово протягом 10-ти діб) та натрію нуклеїнат (по 2,5 мл для собак вагою до 20 кг, а тваринам з більшою вагою - по 5,0 мл двічі на добу внутрішньом'язово протягом 10-ти діб).

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Пустовіт Р.В. Стан гемостазу за остеосаркоми у собак / Р.В. Пустовіт // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. - Біла Церква, 2005. - Вип. 34. - С. 113-118.

2. Пустовіт Р.В. Моніторинг хірургічної патології серед дрібних домашніх тварин ДЛВМ у Київському районі м. Одеси за 2003-2005 рр. / Р.В. Пустовіт, Ю.М. Данилейко, М.В. Рубленко // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. - Біла Церква, 2006. - Вип. 36. - С. 132-138. (Дисертант проводив клінічні та статистичні дослідження, брав участь в обробці та аналізі одержаних результатів).

3. Пустовіт Р.В. Гематологічні показники периферичної крові при патології кісток / Р.В. Пустовіт // Аграрний вісник Причорномор'я. - Одеса, 2007. - Вип. 39. - С. 127-132.

4. Пустовіт Р.В. Характеристика переломів трубчастих кісток у дрібних домашніх тварин / Р.В. Пустовіт // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. - Біла Церква, 2007. - Вип. 44. - С. 124-127.

5. Пустовіт Р.В. Стан коагуляційного гемостазу та фібринолізу залежно від нозологічної форми патології кісток / Р.В. Пустовіт, М.В. Рубленко // Сільський господар. - Львів, 2007. - № 11-12. - С. 17-21. (Дисертант проводив клінічні, рентгенологічні, гемостазологічні та гістологічні дослідження, обробку та аналіз одержаних результатів).

6. Пустовіт Р.В. Застосування тіотриазоліну та нуклеїнату натрію для корекції гемостазу і стимуляції загоєння переломів трубчастих кісток у собак / Р.В. Пустовіт, М.В. Рубленко // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. - Біла Церква, 2007. - Вип. 48. - С. 72-76. (Дисертант лікував тварин, виконував клінічні, гемостазологічні та біохімічні дослідження, обробку та аналіз одержаних результатів).

7. Пустовіт Р.В. Діагностично-гемостазологічна характеристика патології кісток та стимуляція загоєння їх переломів засобами імуностимулюючої терапії у собак / Р.В. Пустовіт, М.В. Рубленко // Методичні вказівки. - Одеса, 2007. - 23 с. (Дисертант лікував тварин, виконував клінічні, гематологічні та гемостазологічні дослідження, обробку та аналіз одержаних результатів).

8. Пустовіт Р.В. Метаболізм фібриногену при переломах трубчастих кісток у собак / Р.В. Пустовіт, М.В. Рубленко // Матеріали конференції ветеринарних хірургів України. - Харків, 2004. - С. 50-52. (Дисертант виконав гемостазологічні дослідження, обробку та аналіз одержаних результатів).

Размещено на Allbest.ru