Мікробіоценоз опікової рани та його корекція А-бактерином

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний медичний університет імені о.о. богомольця моз україни

УДК 616-001.17/.-001.4-094]-085.33

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Спеціальність 03.00.07 - Мікробіологія

Мікробіоценоз опікової рани та його корекція А-бактерином

П'ятковський Тарас Іванович

Київ - 2008

Дисертація є рукописом

Робота виконана у Тернопільському державному медичному університеті імені І.Я. Горбачевського МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Климнюк Сергій Іванович, Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського, завідувач кафедри медичної біології, мікробіології, вірусології та імунології

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Циганенко Анатолій Якович, Харківський національний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри мікробіології, вірусології та імунології доктор медичних наук, професор Колесніков Михайло Михайлович, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України, професор кафедри епідеміології.

Захист відбудеться “4” грудня 2008 року о 13.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.01 Національного медичного університету імені О. О. Богомольця за адресою: 03057, м. Київ-57, пр. Перемоги, 34, санітарно-гігієнічний корпус, аудиторія № 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного університету імені О. О. Богомольця за адресою: 03057, м. Київ-57, вул. Зоологічна, 1.

Автореферат розісланий “3” листопада 2008 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, професор Войцеховський В. Г.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Термічні ураження різного ступеня є частим видом побутової та виробничої травми і представляють собою важливу медичну, соціальну й економічну проблему. В Україні щорічно реєструється 80 тис. опечених (Повстяной Н.Е., 2006). Опіки займають третє місце в структурі загального травматизму. Вони супроводжуються високим ризиком інфікування, наслідками якого можуть бути як формування патологічних рубців в результаті запалення, так і виникнення генералізованих інфекційних ускладнень опікової хвороби. Джерелом інфекції виступають і представники нормального мікробіоценозу шкіри, і контамінанти рани внаслідок бактеріальної транслокації з кишківника людини при опіковій хворобі. Також важливу роль відіграє внутрішньогоспітальна інфекція. Ось чому ця проблема привертає увагу широкого кола дослідників багатьох медичних галузей.

Вважається, що понад 100 різних видів мікроорганізмів можуть викликати розвиток гнійно-некротичних ускладнень. Згідно даних літератури найчастішими етіологічними чинниками опікової ранової інфекції виступають S. aureus, P. aeruginosa (Беликов Ю.Н. и др., 2005; Волченко С.Ю. и др., 2005; Муконин А.А., 2006; Mehrdad A. et al., 2004). До складу мікробних асоціацій, що викликають ускладнення, часто входять представники родини Enterobacteriaceae (E. сoli, Proteus spp., Klebsiella spp., Citrobacter spp., Enterobacter spp.), Streptococcus spp., гриби роду Candida (Муконин А.А. и др., 2005; Старикова Н.О. и др., 2005). При глибоких опіках приєднуються анаеробні споротворні (Clostridium spp.) та неспоротворні (Prevotella spp., Bacteroides spp., Enterococcus spp., Fusobacterium spp.) мікроорганізми (Павлова М.В. и др., 2004; Mousa H.A., 1997). Внаслідок удосконалення техніки забору матеріалу для мікробіологічних досліджень, використання нових середовищ і режимів культивування загальновідомим стало твердження про полімікробну природу гнійної інфекції опікової рани за участю аеробних і анаеробних збудників. Тому велике значення в лікуванні опікових ран при їх інфікуванні мають дані динаміки мікробіологічних досліджень. Лікування опікової інфекції ускладнюється поширенням резистентних до антибактеріальних препаратів штамів мікроорганізмів (Волченко С.Ю. и др., 2005; Василевский И.В., 2008; Десятерик В.І., 2008; Стецюк О.У. и др., 2008; Agnihotri N. et al., 2004).

Перспективним напрямком медичної мікробіології є використання пробіотиків (природних біологічних препаратів бактерійного походження) для лікування і профілактики гнійно-септичних ускладнень, у тому числі й опікової травми (Андреева И.В., 2006; Копча B.C. та ін., 2008; Кременчуцкий Г.Н. и др., 2002; Риженко С.А., 2008). Одним з препаратів, який може бути використаним з цією метою є А-бактерин сухий, що належить до групи бактерійних препаратів з нормальної мікрофлори тіла людини і представляє собою ліофілізовану культуру мікроорганізмів з роду Aerococcus (промисловий штам Aerococcus viridans №167), який виділений із грудного молока. Він має широкий спектр антагоністичної дії на грампозитивні та грамнегативні мікроорганізми, сприяє регенерації пошкодженої тканини, відновленню мікробіоценозу кишківника, проявляє ад'ювантну дію, стимулює фагоцитоз, може бути рекомендований хворим, що сенсибілізовані до антибіотиків та хіміотерапевтичних засобів. Дія А-бактерину обумовлена комплексом біологічно-активних речовин, що синтезуються аерококами, і його адгезивними властивостями (Кременчуцкий Г.Н. и др., 2002; Риженко С.А., 2005; Риженко С.А., и др., 2007).

Проте в літературі є лише обмежене число робіт, які присвячені корекції мікробіоценозу шкіри та опікової рани за допомогою пробіотиків. Тому саме цьому питанню було присвячене наше дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з планом НДР кафедри медичної біології, мікробіології, вірусології та імунології Тернопільського державного медичного університету та була фрагментом планової комплексної наукової теми «Обґрунтування застосування еубіотиків для корекції мікрофлори тонкокишкового вмісту при перитоніті та кишковій непрохідності» (номер державної реєстрації 0105U004110).

Мета і завдання дослідження. Мета: вивчити особливості мікробіоценозу опікової рани і неураженої шкіри, антагоністичні та адгезивні властивості мікроорганізмів, які їх колонізують, чутливість до антибіотиків та обґрунтувати доцільність застосування А-бактерину при лікуванні опіків шкіри. опік шкіра бактерин мікробіоценоз

Для реалізації поставленої мети сформульовані такі завдання дослідження:

1. Вивчити мікробіоценоз опікової рани та неушкодженої шкіри навколо неї.

2. Дослідити чутливість виділених мікроорганізмів до антибіотиків.

3. Дослідити адгезивні властивості мікроорганізмів, що формують мікробіоценоз опікової рани та неушкодженої шкіри.

4. Дослідити антагоністичні властивості мікроорганізмів, що утворюють мікробіоценоз опікової рани та неушкодженої шкіри.

5. Довести можливість корекції мікробіоценозу опікової рани

А-бактерином в умовах стаціонару.

Об'єкт дослідження: вплив А-бактерину на мікробіоценоз опікової рани потерпілих з різним ступенем термічного ураження.

Предмет дослідження: штами мікроорганізмів, які були виділені з неураженої шкіри та опікової рани, їх антибіотикочутливість, адгезивні та антагоністичні властивості, пробіотичний штам Aerococcus viridans №167 та його властивості.

Методи дослідження: мікроскопія, визначення щільності популяцій бактеріальних угруповань, виділення чистих культур мікроорганізмів, визначення адгезивних та антагоністичних властивостей бактерій, різні методи ідентифікації мікроорганізмів, статистичні методи.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше у хворих з опіками проведене порівняльне дослідження мікробіоценозу опікової рани та неушкодженої шкіри. Підтверджено, що у хворих із запальними ускладненнями опікової рани її заселяють представники нормальної мікрофлори шкіри - Staphylococcus spp., Bacillus spp., Micrococcus spp., Corynebacterium spp., а також Streptococcus spp., Enterococcus spp., P. aeruginosa, Klebsiella spp., Enterobacter spp., Proteus spp., E. сoli та гриби роду Candida. Встановлено, що до 50% стафілококового угруповання представлено S. аureus. Вивчені адгезивні властивості представників мікробіоценозів неушкодженої шкіри та опікової рани. В обох випадках найбільш високі адгезивні властивості мали стафілококи. Досліджено чутливість до антибіотиків штамів постійної та тимчасової флори, які персистують на шкірі людини.

В опікових хворих вивчено особливості змін мікробіоценозу рани після місцевого застосування А-бактерину. Доведено, що за цих умов відбувається перебудова мікробіоценозу з тенденцією до нормалізації дисбіозу, що характеризується зменшенням щільності колонізації шкіри мікроорганізмами усіх видів. Відмічено, що після корекції мікробіоценозу за допомогою місцевих аплікацій А-бактерину домінуючі позиції починають переймати штами S. epidermidis. Обґрунтована доцільність застосування А-бактерину для профілактики інфекційних ускладнень при опіках.

Практичне значення отриманих результатів. Доведено ефективність застосування пробіотика А-бактерину для профілактики та лікування осіб із гнійно-некротичними ускладненнями опіків ІІ-ІІІА ст. Мікробіологічно обґрунтовано ефективність місцевих аплікацій А-бактерину в рані, що проявляється структурною реорганізацією мікробіоценозу. Її результатом є суттєве зменшення щільності обсіменіння рани потенційно небезпечними в плані розвитку гнійних ускладнень штамами S. аureus, Streptococcus spp., мікробами з родини Enterobacteriaceae. Показано значення мікробіологічного моніторингу в оцінці мікробіоценозу опікової рани та доведено домінування в мікробіоценозі рани кокової групи бактерій, серед яких переважає S. аureus.

Результати дисертаційної роботи впроваджені в навчальний процес і науково-дослідну роботу кафедри медичної біології, мікробіології, вірусології та імунології та курсу комбустіології кафедри загальної та оперативної хірургії з топографічною анатомією, травматологією та ортопедією Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського, кафедри мікробіології, вірусології та імунології Вінницького державного медичного університету ім. М.І. Пирогова, Дніпропетровської державної медичної академії, Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, кафедри мікробіології, вірусології, імунології Донецького національного медичного університету, та рекомендовані до використання в роботі опікових відділень Тернопільської міської клінічної лікарні швидкої допомоги, Рівненської обласної лікарні.

За результатами роботи опубліковано інформаційний лист «Комплексне лікування потерпілих з опіками ІІ-ІІІА ст. та площею до 15% поверхні тіла» №157-2008.

Особистий внесок здобувача. Автор самостійно здійснив пошук та аналіз джерел літератури. Бактеріологічне дослідження здорових осіб, потерпілих з термічною травмою та лабораторних тварин повністю виконані автором. Здобувач особисто дослідив зміни мікробіоценозів, антибіотикочутливість, адгезивні та антагоністичні властивості виділених штамів, вплив аерококів на виділені штами in vitro, ефективність місцевого застосування А-бактерину в опікових хворих, створив бази даних, здійснив статистичну обробку матеріалу, їх аналіз та узагальнення.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень доповідались на наступних конференціях та конгресах: VI Международный молодежный медицинский Конгресс «Санкт-Петербургские научные чтения» (Санкт-Петербург, 2005), IІ Міжнародна наукова конференція «Молодь та поступ біології» (Львів, 2006), підсумкові конференції Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського (Тернопіль, 2006-2008 рр.), 10-11-12-й Міжнародні конгреси студентів і молодих вчених (Тернопіль, 2006-2008 рр.), International Students' Conference of Medical Sciences (Krakow, 2007), конференція «Актуальні проблеми екології мікроорганізмів» (Тернопіль, 2007), VI Міжнародний конгрес з інтегративної антропології (Вінниця, 2007).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 20 наукових робіт, в тому числі - 8 у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 11 - у тезах та матеріалах наукових конференцій та інформаційному листі.

Обсяг і структура дисертації. Робота викладена на 167 сторінках і складається із вступу, шести розділів, в тому числі: огляд літератури, матеріали та методи досліджень, результати власних досліджень, їх аналіз та узагальнення, висновків, містить 51 таблицю і 18 рисунків. Список використаних джерел складається із 271 найменування.

Основний зміст роботи

Матеріали та методи досліджень. Дослідження експериментальних опікових ран проведено на 19 статевозрілих гвінейських свинках масою 350-400 г. Згідно з європейською конвенцією про гуманне поводження з лабораторними тваринами їм наносили опік під загальним ефірним наркозом. Площа ураження становила 18-20% поверхні тіла тварини. Забір матеріалу з рани проводили на 2, 7 та 21 добу.

Порівняльно вивчено мікробіоценоз опікової (ІІ-ІІІА-Б ст.) рани та аналогічної ділянки неушкодженої шкіри у 46 осіб віком від 1 до 67 років. Площа опіків становила до 15% поверхні тіла. Забір матеріалу проводився на 2-3 добу після отримання опікової травми, повторний забір - на 7-8 добу після травми та на 19-21 добу. Окрему групу склали 31 здорова особа (чоловіки - 11, жінки - 20) віком від 19 до 43 років.

Під час проведення мікробіологічних досліджень опікової рани та неушкодженої шкіри виділено 810 штамів аеробних і факультативно анаеробних мікроорганізмів, які належали до 12 родів, 31 видів. У всіх виділених культур вивчено культуральні, морфологічні, тинкторіальні, біохімічні, адгезивні та антагоністичні властивості, чутливість до антибіотиків.

Для вивчення мікробіоценозу шкіри використовували метод змивів-зіскобів Williamson i Kligman (1965) в модифікації Климнюка С.І. та Ситника С.І. (1989). Дослідження клінічного матеріалу з опікової рани проводили згідно Наказу МОЗ СРСР №535 від 22.04.1985 р. «Об унификации микробиологических (бактериологических) методов исследования, применяемых в клинико-диагностических лабораториях лечебно-профилактических учреждений». Оцінювали щільність мікробних популяцій, яку виражали десятковим логарифмом числа колонієутворюючих одиниць (КУО) на 1 см² шкіри або на 1 г клінічного матеріалу.

Мікроорганізми ідентифікували згідно «Определителя бактерий Берджи» (1997). Ідентифікацію коагулазонегативних стафілококів проводили з використанням комерційної тест-системи СТАФІ-тест 16 виробництва фірми «PLІVA-Lachema» (Чехія)

Чутливість одержаних штамів до антибіотиків визначали диско-дифузійним методом згідно інформаційного листа №189 «Уніфікація методу визначення чутливості мікроорганізмів до антибіотиків» (2005).

Адгезивні властивості бактерій досліджували на моделі еритроцитів людини 0/І Rh(+) - групи крові за методикою Бріліса В.І. (1986). Адгезивні властивості мікроорганізмів оцінювали за допомогою середнього показника адгезії (СПА) та індексу адгезивності мікроорганізмів (ІАМ). Визначення мікробного антагонізму проводили за методом відстроченого антагонізму (Егоров Н.С. 1965).

Для місцевого використання А-бактерину вміст пляшечки чи ампули розчиняли 0,85% розчином натрію хлориду з розрахунку 1 мл на 1 дозу препарату. Утворену через 2 хвилини жовтувату суспензію наносили на стерильну серветку в кількості 2-5 доз (1 доза 2 10⁸ мікробних клітин) і накладали на хірургічно оброблену поверхню рани під час кожної перев'язки протягом 5 днів.

Всі числові результати підлягали статистичній обробці загальноприйнятими методами з використанням значень середньої арифметичної (М) та її похибки (m), t критерію Ст'юдента, непараметричних критеріїв за програмою Microsoft Office Excel 2003. Результати вважалися достовірними при значеннях р<0,05.

Нормальна мікрофлора шкіри та її властивості. Дослідження мікрофлори здорової шкіри показало, що мікробіоценоз формували асоціації аеробних та факультативно анаеробних мікроорганізмів, серед них переважали угруповання стафілококів, бацил, мікрококів, коринебактерій, як винятки зустрічались гриби та ентеробактерії ( 1). Ступінь її обсіменіння коливався в межах 3,30-6,16 lg КУО/см².

Для екологічної оцінки мікробіоценозу були використані такі коефіцієнти як індекс значущості (V), концентрація домінування (С), індекс видового різноманіття Шеннона (Н) та коефіцієнт поєднання Жаккара (Q). Градієнт значущості зменшувався у напрямку: мікрококи (0,064) - бацили (0,056) - стафілококи (0,054) - коринебактерії (0,041).

Домінуючим угрупованням мікроорганізмів були стафілококи (концентрація домінування - 116,13). Воно становило 40,5% від всієї мікробної спільноти. Щільність обсіменіння ними шкіри становила в середньому (3,790,08) lg КУО/см². Індекс видового різноманіття - 153,89.

S. epidermidis домінував серед інших стафілококів як за щільністю обсіменіння (4,010,17) lg КУО/см², так і за частотою зустрічання (44,4% серед усіх стафілококів). Інші стафілококи зустрічались з частотою від 2,8% (S. warneri) до 19,4% (S. haemolyticus). S. aureus виявлявся з частотою 5,6%. Щільність обсіменіння у стафілококових популяцій різних видів була неоднаковою, коливаючись від 3,30 lg КУО/см² у S. aureus та S. hominis до 4,08 lg КУО/см² у S. warneri.

Аеробні бацили були другою за чисельністю групою бактерій (концентрація домінування 80,65), і формували 28,1% мікробіоценозу. Видове різноманіття становило 97,7, а щільність обсіменіння ними досягала (3,670,07) lg КУО/см². Найчастіше виявлялись популяції B. subtilis та B. cereus із щільністю обсіменіння (3,980,23) lg КУО/см² та (3,670,14) lg КУО/см² відповідно.

Мікрококи формували 21,4% мікробіоценозу даного топодему (концентрація домінування 61,29). Його щільність в цілому становила (3,550,06) lg КУО/см². Видове різноманіття досягало 78,97. Домінували в ньому популяції M. luteus (47,4% всіх мікрококів) зі щільністю на поверхні шкіри (3,760,13) lg КУО/см².

Частина популяцій в мікробіоценозі, представлена коринебактеріями, становила 6,7% (концентрація домінування 19,35, видове різноманіття 19,55), а рівень колонізації шкіри досягав (4,360,35) lg КУО/см².

Представника родини Enterobacteriaceae (E. coli) було висіяно від одного обстежуваного зі ступенем колонізації 4,60 lg КУО/см². Гриби роду Candida виявились у двох обстежуваних (щільність 3,53 lg КУО/см²).

Для повноти оцінки поєднання популяцій бактерій в шкірному мікробіоценозі було використано метод диференційного аналізу, заснований на вираховуванні коефіцієнту поєднання Жаккара (Q).

Аналіз даних дозволив виявити асоціації, які найчастіше спостерігались на шкірі. Серед видів, що колонізували шкіру цієї групи обстежуваних найбільший коефіцієнт поєднання мали пари S. capitis - B. mesentericus (0,25), S. epidermidis - B. subtilis, B. mesentericus - B. licheniformis, M. sedentarius - M. lylae (0,20), а також S. haemolyticus - M. luteus, S. epidermidis - M. luteus, S. xylosus - B. mesentericus, M. varians - B. pumilis, S. warneri - C. afermentans, C. afermentans - B. cereus та S. haemolyticus - M. lylae (0,15-0,19). Для багатьох інших видів мікроорганізмів цей коефіцієнт не перевищував 0,10, тому можна зробити висновок, що саме вище перераховані поєднання значно частіше були представниками нормального шкірного мікробіоценозу.

Результати вивчення антибіотикочутливості бактерій довели, що відносно стафілококів найактивнішими виявились кліндаміцин, ванкоміцин, офлоксацин та оксацилін, до яких зберігали чутливість 100% штамів. До цефазоліну та цефтріаксону чутливість мали 97,2% штамів. Найменше чутливими стафілококи були до еритроміцину (72,2% штамів), доксицикліну (69,4% штамів), пеніциліну та ампіциліну (63,9%). У 30% випадків стафілококи були монорезистентні і у 70% - резистентні до двох і більше антибіотиків. Всі бацили були чутливі до ванкоміцину, доксицикліну, офлоксацину, до цефазоліну - 96,0% штамів, до цефтріаксону - 92,0%. Меншу ефективність мав еритроміцин - 84,0% чутливих штамів. Йому поступались також ампіцилін (76,0% чутливих штамів), пеніцилін (68,0%) та кліндаміцин (52,0%). У 43,7% випадків бацили були монорезистентні і у 56,3% - резистентні до двох і більше антибіотиків. Коринебактерії в половині випадків були помірнорезистентними до пеніциліну та кліндаміцину, третина штамів була помірнорезистентна до ампіциліну. До решти антибіотиків вони були чутливі. Мікрококи були в основному чутливі до досліджуваних антибіотиків.

Враховуючи, що адгезивна здатність є одним з головних факторів, що започатковують інфекційний процес, було досліджено цей вид активності серед виділених штамів. Стафілококи, виділені з шкіри здорових осіб, виявились високоадгезивними мікроорганізмами ( 2а). Середній показник адгезії (СПА) стафілококів становив 5,130,20, коливаючись від 3,58 до 10,35. Індекс адгезивності мікроорганізмів (ІАМ) для всіх виділених стафілококів становив 6,130,23 (від 3,89 до 11,76). Найвища адгезивна здатність була у S. aureus: (СПА - 6,920,24; ІАМ - 7,520,07). Нижчою вона була у S. epidermidis, S. haemolyticus, S. hominis та ін. (СПА - 3,68-5,27; ІАМ - 4,84-6,35)

Бацили, виділені з шкіри здорових осіб, у цілому були неадгезивними Їх СПА дорівнював 0,630,04 (межі коливання від 0,40 до 1,52), ІАМ цих мікроорганізмів становив 1,690,07 (від 1,43 до 2,92). Лише деякі штами B. subtilis та B. pumilis досягали значень СПА та ІАМ, які відповідали низькоадгезивним мікроорганізмам.

Мікрококи, ізольовані від цієї групи обстежених, були низько- та середньоадгезивними. Їх СПА становив 1,520,07; ІАМ цих мікроорганізмів дорівнював 3,120,07. Штами M. luteus та M. lylae мали більшу адгезивність, ніж M. sedentarius та M. varians.

Популяції коринебактерій зі шкіри здорових осіб характеризувались низькою адгезивністю із СПА - 1,210,04 та - ІАМ 2,130,11. Адгезивність окремих видів практично не відрізнялась між собою.

Оскільки взаємовідношення бактерій в складі угрупувань може регулюватись синтезом біологічно-активних речовин білково-пептидної природи - бактеріоцинів, у подальшому було вивчено антагоністичну активність стафілококів, бацил, мікрококів та коринебактерій. До 32% штамів бацил проявляли антагонізм відносно стафілококів, 20% з них пригнічували ріст інших бацил, 36% - мікрококів та 16% - коринебактерій. Найактивнішими антагоністами були штами B. subtilis та B. licheniformis. Серед стафілококів лише 13,9% штамів S. epidermidis були здатними затримати ріст мікрококів. Решта виділених стафілококів не проявляли антагоністичних властивостей. Жоден з висіяних зі шкіри штамів мікрококів не проявляв антагоністичних властивостей.

Мікрофлора опікової рани та її властивості. Як показали результати проведених досліджень, поверхню експериментальної опікової рани у гвінейських свинок колонізували асоціації мікроорганізмів. Склад мікробіоценозу ранових поверхонь представлено на 3.

Стафілококи переважали в даному мікробіоценозі, складаючи його дві третини. Бацили формували майже одну п'яту мікрофлори, мікрококи - до 15%, а коринебактерії - до 5%. Стафілококи були представлені в основному популяціями S. epidermidis, S. haemolyticus, S. xylosus; бацил - B. subtilis і B. cereus; мікрококів - M. luteus, M. varians; коринебактерій - C. xerosis.

Ступінь обсіменіння рани стафілококами був - (4,050,17) lg КУО/г. Коринебактерії дещо їм поступались - (3,520,18) lg КУО/г, і виявлялись в рані найрідше. Обсіменіння бацилами було більш щільним у порівнянні з мікрококами - (3,450,18) lg КУО/г, вони висівались порівняно частіше ніж мікрококи.

Аналізуючи дані дослідження антибіотикорезистентності мікроорганізмів, виділених з експериментальної опікової рани, можна відмітити, що серед стафілококів було резистентних до бензилпеніциліну 9,1% штамів, помірно резистентних - 54,6%, резистентних до еритроміцину - 27,3%, помірно резистентних - 36,4%. Серед бацил - помірнорезистентних до бензилпеніциліну - 57,1%, резистентних до еритроміцину -14,3%. Мікрококи та коринебактерії були переважно чутливими до досліджуваних антибіотиків.

Проведені обстеження показали, що вже на 1-2 добу в опіковій рані з'являлись або окремі мікроорганізми (21,4% випадків), або їх асоціації (78,6% випадків). Склад мікробної спільноти наведений на 4. Для порівняння було досліджено мікрофлору неушкодженої шкіри тих же потерпілих ( 5).

Ступінь загального мікробного обсіменіння рани на 2 добу становив (5,400,08) lg КУО/г. Для неушкодженої шкіри цей показник становив (4,750,07) lg КУО/г, тобто був менший у 4,5 разів. Більший рівень мікробної колонізації рани в порівнянні з неушкодженою шкірою може пояснюватись сприятливішими умовами для росту та розмноження мікроорганізмів: вищою вологістю, зменшенням захисних властивостей шкіри, наявністю численних поживних речовин.

У таблиці 1 наведені дані щодо рівня обсіменіння окремими угрупованнями та популяціями мікроорганізмів опікової рани потерпілих на 2 добу після термічної травми та неушкодженої шкіри тих самих пацієнтів.

Таблиця 1 Щільність окремих популяцій та угруповань мікроорганізмів в опіковій рані (2 доба) та на неушкодженій шкірі потерпілих, Mm

Популяція мікроорганізмів	Опікова рана, lg КУО/г	Неушкоджена шкіра, lg КУО/см2
Bacillus spp.	4,260,07	4,000,09*
Candida spp.	4,740,40	4,130,22
CN-Staphylococcus spp.	4,800,10	4,560,07*
Corynebacterium spp.	4,520,14	4,320,12
Enterobacteriaceae	5,020,50	-
Micrococcus spp.	3,960,15	3,910,05*
Streptococcus spp.	5,240,47	-
S. aureus	5,410,21	4,110,14
Разом	5,400,08	4,750,07*

Примітки: 1. * - p<0,05 порівняно з опіковою раною 2. «-» - бактерії не виявлялись

Обсіменіння шкіри окремими групами мікроорганізмів не досягало 5,0 lg КУО/см². На неушкодженій шкірі найвищий ступінь заселення був притаманний коагулазонегативним стафілококам і коринебактеріям, дещо нижчий у грибів роду Candida та коагулазопозитивного S. aureus. Найменшу щільність обсіменіння мали бацили та мікрококи. В опіковій рані найвищий рівень колонізації був у популяції S. aureus - (5,410,21) lg КУО/г, Streptococcus spp. - (5,240,47) lg КУО/г. Обсіменіння E. сoli, дріжджоподібних грибів роду Candida та частини коагулазонегативних стафілококів було понад 5,0 lg КУО/г.

Стафілококи колонізували шкіру всіх здорових і потерпілих від опіків осіб. Найвища частота виявлення як і на неушкодженій шкірі так і в рані була характерна для коагулазонегативних стафілококів (табл. 2).

Таблиця 2 Частота виявлення окремих популяцій та угруповань мікроорганізмів в опіковій рані та на неушкодженій шкірі потерпілих, %

Популяція мікроорганізмів	Опікова рана	Неушкоджена шкіра
Bacillus spp.	47,8	47,8
Candida spp.	10,9	8,7
CN-Staphylococcus spp.	91,3	100,0
Corynebacterium spp.	19,6	21,7
Enterobacteriaceae	8,7	-
Micrococcus spp.	23,9	43,5
Streptococcus spp.	10,9	-
S. aureus	41,3	21,7

Примітка. «-» - бактерії не виявлялись

Дещо поступались їм за частотою виявлення і на шкірі і в рані бацили. S. aureus висівався з рани вдвічі частіше, ніж з неушкодженої шкіри, а мікрококи - вдвічі рідше.

Коринебактерії та гриби роду Candida колонізували топодеми приблизно з однаковою частотою - біля 20 % та 10 % відповідно. Представники родини Enterobacteriaceae, та Streptococcus spp. на неушкодженій шкірі не зустрічались.

У подальшому вивчена частота висівання мікроорганізмів та щільність їх обсіменіння при дослідженнях мікрофлори опікових ран потерпілих у динаміці ( 6, 7).

Через тиждень після опікової травми із рани виділялись ентерококи і грамнегативна флора, представлена псевдомонадами та ентеробактеріями. У понад три рази зростала частота виявлення E. сoli. На 19-21 добу рану колонізували ті ж мікробні угруповання, але з меншою частотою. Якщо на 2-7 добу дослідження асоціації мікроорганізмів зустрічались у 77,1 % - 78,6 % випадків, то на 19-21 добу число їх зменшилось у 1,6-1,7 разів.

Варто звернути увагу на ті мікробні популяції та угрупування, рівень щільності яких був понад 5,0 lg КУО/г. У першу чергу це стосувалось S. aureus, окремих популяцій коагулазонегативних стафілококів, Streptococcus spp., Enterococcus spp., P. aeruginosa, Enterobacteriaceae, тобто ті мікроорганізми, які за даними літератури найчастіше спричиняють інфікування опікової рани (Старикова Н.О. и др., 2005; Муконин А.А., 2006).

За допомогою індексу V проведено оцінку значущості бактерій окремих родів мікробіоценозу шкіри потерпілих та опікової рани в різні періоди її розвитку. На неушкодженій шкірі та в рані на 2 добу найбільшу значущість мали стафілококи (0,052). На 7 та 21 добу найбільшу значущість мали ешерихії (0,080 та 0,095), переважаючи стафілококи (0,055 та 0,087) і псевдомонади (0,056 та 0,068).

Оскільки попередні показники недостатньо повно характеризують екологічні параметри мікробіоценозу шкіри та опікових поверхонь, були використані такі коефіцієнти як концентрація домінування (С) та індекс видового різноманіття Шеннона (Н). Стафілококи були домінуючим родом та мали найбільший індекс різноманіття у всіх випадках обстежень. В опіковій рані спостерігалось більше видове різноманіття в порівнянні з неушкодженою шкірою.

Для оцінки зміни складу мікрофлори з розвитком ранового процесу було вивчено поєднання видів у рані з використанням коефіцієнту Жаккара. Серед бактеріальних видів, що колонізували рану на 2 добу, найбільший коефіцієнт поєднання мали пари S. hominis - C. xerosis (0,18), Candida spp. - B. subtilis, M. luteus - C. afermentans, S. pyogenes - C. ulcerans (0,15).

На 7 добу в рані найбільший коефіцієнт поєднання мали: C. xerosis - B. licheniformis (0,33), M. lylae - B. mesentericus, S. epidermidis - E. coli (0,19-0,20), E. coli - B. cereus, (0,17).

Серед видів, що колонізували опікову рану на 21 добу найчастіше поєднувалися S. pyogenes - S. xylosus, M. luteus - C. xerosis, S. warneri - E. faecalis (0,20), S. aureus - M. luteus (0,17) та C. ulcerans - B. subtilis, C. xerosis - B. subtilis, S. aureus - S. warneri (0,15-0,16).

При проведенні досліджень антибіотикорезистентності мікроорганізмів висіяних з опікової рани в різні її періоди було виявлено, що штами S. aureus були резистентні до бензилпеніциліну, ампіциліну, еритроміцину у 100 % випадків. Близько 30-50 % виділених культур мали резистентність до цефазоліну, цефтріаксону, офлоксацину, кліндаміцину, доксицикліну. До оксациліну було 25-30 % резистентних штамів. До ванкоміцину були чутливі 100 % штамів. Серед коагулазонегативних стафілококів відмічалось біля 60 % штамів, резистентних до бензилпеніциліну, ампіциліну, еритроміцину. Понад 16-22 % штамів були стійкі до цефазоліну та цефтріаксону. Близько 60 % клінічних штамів бацил були резистентними до бензилпеніциліну, ампіциліну, еритроміцину, 20 % штамів - до оксациліну та доксицикліну. Клінічні штами стрептококів були чутливі до більшості антибіотиків. Серед висіяних штамів E. сoli, близько 70 % були стійкі до ампіциліну, цефтріаксону та карбеніциліну. Від 10 до 25 % штамів мали резистентність до гентаміцину, цефепіму та ципрофлоксацину. Штами P. aeruginosa були резистентні до цефтріаксону у 100 % випадків. До карбеніциліну, ципрофлоксацину та цефепіму мали резистентність 75-85 %, а до гентаміцину - 60 % штамів. Proteus spp. були стійкі до беталактамних антибіотиків та карбеніциліну у 100 % випадків. Ципрофлоксацин був ефективний в третині випадків. Всі штами були чутливі до гентаміцину. Висіяні штами Enterobacter spp. були стійкі до ампіциліну, карбеніциліну, цефтріаксону, цефепіму, ципрофлоксацину, зберігаючи чутливість до гентаміцину. Штами Klebsiella spp. мали стійкість до ампіциліну, карбеніциліну та цефтріаксону. Дві треті з них мали резистентність до цефепіму та третина - до ципрофлоксацину. Всі штами були чутливі до гентаміцину.

Оскільки адгезивна здатність є одним з головних факторів, що започатковують інфекційний процес, було досліджено у подальшому її особливості у різних представників мікробіоценозу опікової рани. S. aureus ( 8а) та коагулазонегативні стафілококи були високоадгезивними (ІАМ їх становив 7,760,16 та 6,990,15 відповідно), Micrococcus spp. - середньоадгезивними (ІАМ - 3,140,17), P. aeruginosa ( 8б) та Corynebacterium spp. - низькоадгезивними (ІАМ їх становив 2,440,28 та 2,280,27 відповідно). Bacillus spp. та представники родини Enterobacteriaceae були низько- та неадгезивними мікроорганізмами (ІАМ їх становив 2,050,19 та 1,320,11 відповідно).

Характерно, що адгезивні властивості виділених мікроорганізмів не змінювалися залежно від періоду дослідження.

В експериментах було доведено, що найвищу антагоністичну здатність серед мікроорганізмів, виділених з опікової рани, мали штами P. aeruginosa і Bacillus spp. P. aeruginosa затримували ріст всіх інших мікроорганізмів виділених з опікової рани, особливо грампозитивну флору. Вони інгібували практично всі штами стафілококів, мікрококів та бацил. Представники родини Enterobacteriaceae пригнічувались P. aeruginosa у 45 % випадків. Бацили затримували ріст стафілококів та мікрококів у 60-65 % випадків. Ріст грамнегативної флори бацили не інгібували зовсім. Серед стафілококів, виділених з опікової рани, лише S. aureus проявляв виражені антагоністичні властивості щодо мікрококів. Він затримував їх ріст у 60 % випадків. Коагулазонегативні стафілококи та мікрококи не мали достатніх антагоністичних властивостей.

Вплив А-бактерину на мікробіоценоз опікової рани. Було досліджено адгезивні та антагоністичні властивості A. viridans №167 in vitro та його вплив на мікробіоценоз опікової рани за умов дослідів in vivo. Проведені дослідження показали, що аерококи є високоадгезивними мікроорганізмами ( 9) і можуть активно конкурувати з бактеріями, які колонізують опікову рану. Пробіотичний штам A. viridans №167 мав такі ж адгезивні властивості, як стафілококи і значно перевищував здатність до адгезії інших мікроорганізмів, виділених з опікової рани (ІАМ - 7,14±0,40).

При вивченні антагоністичної активності Aerococcus viridans №167 за методом відстроченого антагонізму, доведено, що A. viridans №167 гальмував ріст практично всіх представників мікробіоценозу опікової рани, особливо грампозитивну кокову флору.

Найчутливішими до А-бактерину виявились коагулазонегативні стафілококи (табл. 3). Ріст найчастіших збудників опікової інфекції S. aureus та P. aeruginosa - теж пригнічувався аерококами у 100 % випадків. Ріст бацил, які також, як відомо, є активними антагоністами, затримувався аерококами лише в 40 % випадків.

Таблиця 3 Чутливість мікроорганізмів, виділених з опікової рани до Aerococcus viridans №167

Популяція мікроорганізмів	Кількість штамів	Зони пригнічення росту, мм (M±m)
S. aureus	17	6,15±0,53
CN-Staphylococcus spp.	34	10,02±0,90
Bacillus spp.	6	2,88±0,71
Micrococcus spp.	2	7,50±1,19
P. aeruginosa	7	5,09±0,54
E. сoli	4	3,14±0,72
Enterobacter spp.	2	4,50±0,82
Proteus spp.	1	2,00±0,00

Проведені дослідження послужили основою для вивчення впливу А-бактерину на мікрофлору опікової рани в умовах клінічних експериментів.

До застосування А-бактерину ступінь загального мікробного обсіменіння рани становив (5,400,08) lg КУО/г. Після його застосування - (4,110,07) lg КУО/г, тобто зменшився в 19 разів. Обсіменіння S. aureus, коагулазонегативними стафілококами, Streptococcus spp., Enterococcus spp. та Klebsiella spp. до лікування було понад 5,0 lg КУО/г, E. coli, Micrococcus spp. та Bacillus spp. - до 5,0 lg КУО/г ( 10). Після місцевих аплікацій А-бактерину рівень обсіменіння всіх мікробних угруповань не перевищувала 4,0 lg КУО/г, а коагулазонегативних стафілококів - 5,0 lg КУО/г.

Рис. Ступінь мікробного обсіменіння опікової рани при застосуванні А-бактерину

Частота зустрічання мікроорганізмів у опіковій рані потерпілих до початку застосування А-бактерину та після його використання також була різною ( 11).



Рис. Частота виділення мікроорганізмів при застосуванні А-бактерину

У процесі застосування А-бактерину відмічено суттєву зміну мікробіоценозу. Так, до та після лікування А-бактерином у рані домінувало угруповання стафілококів (100 %). Проте до його застосування у ньому переважали S. aureus, а після аплікацій - коагулазонегативні стафілококи. Число S. aureus зменшилось в 2,5 разів. Представники родини Enterobacteriaceae на початку було висіяно від 55 % хворих, а після введення в комплекс лікування А-бактерину їх частота виявлення зменшилась у 11 разів. Після аплікацій препарату з рани не було висіяно мікробів родів Streptococcus, Enterococcus та Klebsiella. Як позитивну тенденцію можна відмітити збільшення частоти виявлення Micrococcus spp. і Bacillus spp. (відповідно на 40 % і 14 %).

Для повнішої оцінки зміни мікрофлори опікової рани після застосування А-бактерину було використано оцінювання поєднання видів за допомогою коефіцієнту поєднання Жаккара (Q). Серед видів, що колонізували рану до п'ятиденного застосування А-бактерину найбільший коефіцієнт поєднання мали пари S. cohnii - E. сoli (0,33), C. ulcerans - B. licheniformis, E. сoli - C. xerosis, S. cohnii - C. xerosis (0,25), а також S. aureus - S. epidermidis, S. hominis - M. sedentarius, S. pyogenes - S. haemolyticus (0,20).

Після застосування А-бактерину в рані найчастіше поєднувались S. pyogenes - Candida spp. (0,33), M. luteus - C. afermentans (0,22) та M. luteus - B. cereus, M. varians - B. subtilis, (0,20).

Крім мікробіологічних досліджень опікових ран вивчались також їх клінічні зміни. У хворих на 5 добу лікування А-бактерином зменшувались больові відчуття, місцево зменшувалась гіперемія шкіри і набряк тканин. Рани починали виповнюватись грануляційною тканиною, активізувалася крайова епітелізація. Розвиток грануляцій прискорювався в середньому на 2-3 доби в порівнянні з опіковими ранами, де А-бактерин не застосовувався.

Таким чином, одержані в роботі результати є підставою для того, щоб рекомендувати застосовувати А-бактерин для лікування та профілактики опікової інфекції при опіках ІІ-ІІІА ст. при площі до 15 % поверхні тіла.

Висновки

У дисертації вирішено актуальне наукове завдання - встановлено закономірності формування мікробіоценозу опікової рани, досліджено адгезивні та антагоністичні властивості мікроорганізмів. Визначено особливості їх антибіотикорезистентності. З'ясовано вплив на мікробіоценоз опікової рани пробіотичного препарату А-бактерин. Експериментально та клінічно обґрунтовано ефективність застосування цього препарату для комплексного лікування та профілактики інфекційних ускладнень опікових ран площею до 15 % поверхні тіла.

1. Вивчено мікробіоценоз неушкодженої шкіри здорових осіб. Ступінь обсіменіння неушкодженої шкіри коливався в межах (3,30-6,16) lg КУО/см². Понад 40 % всієї мікрофлори представлено стафілококами, до 30 % - бацилами, менше четверті становили мікрококи, і до 7 % - коринебактерії. Щільність обсіменіння стафілококами досягала 4,56 lg КУО/см². Бацили виявлялись у кількості 4,00 lg КУО/см². Мікрококи виявлялись на шкірі зі щільністю 3,91 lg КУО/см², а коринебактерії - 4,31 lg КУО/см².

Досліджено мікрофлору експериментальної опікової рани. Її мікробне обсіменіння становило 4,12 lg КУО/см². У мікробіоценозі домінували угруповання стафілококів - понад 60 %, бацили - майже одну п'яту, а мікрококи - до 15 % та коринебактерії до 5 % мікробної спільноти.

2. Встановлено рівень та склад мікробного обсіменіння опікової рани на різних стадіях її розвитку. Так, на 2 добу після травми щільність обсіменіння становила 5,40 lg КУО/г, на 7 добу - 5,77 lg КУО/г, на 19-21 добу - 5,14 lg КУО/г. На другу добу рану заселяють представники нормальної мікрофлори шкіри - Staphylococcus spp., Bacillus spp., Corynebacterium spp., а також Streptococcus spp., Enterococcus spp., представники родини Enterobacteriaceae та гриби роду Candida. Найвищий рівень колонізації притаманний S. aureus 5,41 lg КУО/г. Через тиждень після отримання опіку в рані з'являлася грамнегативна флора, представлена P. aeruginosa, Klebsiella spp., Enterobacter spp., Proteus spp., та зростає частота виявлення E. сoli. На 19-21 добу виявлялися ті ж роди мікроорганізмів, але з меншою частотою (в 1,1 - 1,7 разів).

3. Визначено чутливість до антибіотиків виділених штамів. Мікроорганізми, що формують мікробіоценоз шкіри та опікової рани, мали неоднаковий рівень чутливості до антибіотиків. Стафілококи, виділені з неушкодженої шкіри найчастіше були резистентні до пеніциліну, ампіциліну та еритроміцину (20-30 % штамів) та зберігали чутливість до оксациліну, цефалоспоринів, кліндаміцину, ванкоміцину, доксицикліну та офлоксацину. Стафілококи та бацили, що колонізували експериментальну опікову рану у 60-70 % випадків були нечутливими до пеніциліну та близько 30 % штамів - до еритроміцину. Стафілококи, що висівали з опікової рани були резистентні до пеніциліну, ампіциліну та еритроміцину у 50-60 % випадків. Клінічні штами ентеробактерій зберігали високу чутливість до гентаміцину, цефепіму та ципрофлоксацину, але були резистентні до ампіциліну, цефтріаксону та карбеніциліну. Штами P. aeruginosa були чутливі до іміпенему, але резистентні до карбеніциліну, гентаміцину, цефтріаксону, цефепіму та ципрофлоксацину у 60-100 % випадків. Представники угруповання бацил і коринебактерій були переважно чутливі до більшості досліджуваних антибіотиків.

4. Досліджено адгезивні та антагоністичні властивості виділених зі шкіри та з опікової рани мікроорганізмів. Штами S. aureus та коагулазонегативні стафілококи були високоадгезивними, Micrococcus spp. - середньоадгезивними, штами P. aeruginosa та Corynebacterium spp. - низькоадгезивними. Bacillus spp. та представники родини Enterobacteriaceae були низько- та неадгезивними мікроорганізмами. Найактивнішими антагоністами серед представників мікробіоценозу неушкодженої шкіри були штами Bacillus spp. Найвищу антагоністичну здатність серед мікроорганізмів, виділених з опікової рани, мали штами P. aeruginosa і Bacillus spp., які затримували ріст більшості інших представників мікробіоценозу.

5. Доведено, що пробіотичний штам Aerococcus viridans №167 має виражені адгезивні та антагоністичні властивості і може бути застосований як препарат для лікування і профілактики опікової інфекції. Адгезивні властивості аерококів зрівнюються з такими властивостями стафілококів як одних з найчастіших патогенів, що спричиняють інфекційні ускладнення, і значно перевищують їх у P. aeruginosa та інших мікроорганізмів, виділених з опікової рани. Аерококи проявляли антагоністичну дію проти збудників ранової інфекції: пригнічує ріст 100 % штамів S. aureus, коагулазонегативних стафілококів, P. aeruginosa та 40 % бацил.

Місцеве застосування А-бактерину впродовж п'яти днів сприяло зменшенню щільності обсіменіння опікової рани в 19 разів. Грамнегативна флора (E. сoli, Proteus spp., Enterobacter spp., Klebsiella spp.) зникала на фоні його застосування, а штами S. aureus та стрептококи висіваються в концентрації менше 4,0 lg КУО/г. Загоєння ран при застосуванні А-бактерину прискорювалося на 2-3 доби порівняно з контролем.

Список наукових праць за темою дисертації

Статті у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України: (* - персональний внесок здобувача)

1. Використання А-бактерину з метою профілактики та лікування опікової інфекції / [П'ятковський Т. І., Климнюк С. І., Бадюк О. Я., Головатий Я. І.] // Вісник наукових досліджень. -- 2007. -- № 4. -- С. 62--64. (* - огляд літератури, дослідження мікрофлори ран, статистична обробка результатів, оформлення статті).

2. Можливість використання пробіотиків для відновлення еубіозу шкіри / [Покришко О. В., Климнюк С. І., Кременчуцький Г. М., П'ятковський Т. І.] // Здобутки клінічної та експериментальної медицини. -- 2006. -- № 2. -- C. 89--95. (* - дослідження мікрофлори шкіри, статистична обробка результатів).

3. Климнюк С. І. Мікрофлора опікової рани та чутливість її представників до антибіотиків при лікуванні з використанням ліофілізованих ксенодермотрансплантатів / Климнюк С. І., П'ятковський Т. І., Бадюк О. Я. // Шпитальна хірургія. -- 2007. -- № 2. -- С. 23--25. (* - огляд літератури, дослідження мікрофлори ран, статистична обробка результатів, висновки, підготовка до друку).

4. Климнюк С. І. Адгезивні та антагоністичні властивості окремих представників мікрофлори опікової рани / С. І. Климнюк, Т. І. П'ятковський // Вісник наукових досліджень. -- 2007. -- № 2. -- С. 71--73. (* - огляд літератури, дослідження адгезивних та антагоністичних властивостей виділених штамів, статистична обробка результатів, оформлення статті).

5. Климнюк С. І. Застосування препарату Декасан у потерпілих з опіками / Климнюк С. І., П'ятковський Т. І., Бадюк О. Я. // Biomedical and biosocial anthropology. -- 2007. -- № 9. -- С. 53--56. (* - огляд літератури, дослідження мікрофлори опікових ран, статистична обробка результатів, висновки, підготовка до друку).

6. П'ятковський Т. І. Колонізаційні властивості Aerococcus viridans - основи пробіотика А-бактерин / П'ятковський Т. І., Климнюк С. І., Кременчуцький Г. М. // Вісник наукових досліджень. -- 2007. -- № 3. -- С. 64--66. (* - огляд літератури, лабораторні дослідження, статистична обробка результатів, оформлення статті).

7. П'ятковський Т. І. Мікрофлора шкіри та її адгезивні властивості / П'ятковський Т. І. // Актуальные проблемы медицины и биологии. -- 2007. -- № 1. -- С. 82--87.

8. Використання антисептика Бетадин при лікуванні термічної травми / [Климнюк С. І., П'ятковський Т. І., Бадюк О. Я., Бадюк Р. А.] // Biomedical and biosocial anthropology. -- 2008. -- № 11. -- С. 60--62. (* - огляд літератури, дослідження мікрофлори опікових ран, статистична обробка результатів, висновки, підготовка до друку).

Статті та тези в інших наукових виданнях:

1. Пятковский Т. И. Микробиоценоз ожоговой раны в эксперименте и чувствительность его представителей к антибиотикам / Пятковский Т. И. // Санкт-Петербургские научные чтения: материалы международного молодежного медицинского конгресса, (Санкт-Петербург, 7--9 декабря 2005 г.). -- Северо-Западное отделение РАМН, Санкт-Петербургский гос. мед. ун-т им. акад. И. П. Павлова [и др.]. -- 2005. -- С. 75.

2. П'ятковський Т. Порівняння мікробіоценозів опікової рани та неушкодженої шкіри та чутливості їх представників до антибіотиків / П'ятковський Т., Войціховська Г., Малик У. // Молодь та поступ біології: матеріали IІ Міжнародної наукової конференції, (Львів, 21--24 березня 2006 р.). -- М-во освіти і науки, Львівський нац. ун-т імені Івана Франка. -- 2006. -- С. 320--321. (* - лабораторні дослідження, статистична обробка результатів).

3. Пробіотики як препарати для корекції дисбактеріозів / [Климнюк С. І., Кременчуцький Г. М., Покришко О. В., Ситник І. О., Творко М. С., Ткачук Н. І., П'ятковський Т. І., Шкільна М. І.] // Науково-технічний прогрес і оптимізація технологічних процесів створення лікарських препаратів: матеріали 1-ї Міжнародної науково-практичної конференції, (Тернопіль, 6--7 квітня 2006 р.). -- Терн. держ. мед. ун-т імені І. Я. Горбачевського, Нац. фарм. ун-т. -- 2006. -- С. 151. (* - експериментальна частина, статистична обробка)

4. П'ятковський Т. Мікробіоценоз опікової рани та чутливість його представників до антибіотиків / П'ятковський Т., Войціховська Г., Малик У. // Х міжнародний медичний конгрес студентів і молодих учених: матеріали конгресу, (Тернопіль, 11--13 травня 2006 р.). -- М-во охорони здоров'я, Терн. держ. мед. ун-т імені І. Я. Горбачевського [та ін.]. -- 2006. -- С. 246. (* - лабораторні дослідження, статистична обробка результатів).

5. П'ятковський Т. І. Мікрофлора неушкодженої шкіри опікових хворих та чутливість їх представників до антибіотиків / Т. І. П'ятковський, С. І. Климнюк // Здобутки клінічної та експериментальної медицини: матеріали XLIX підсумкової науково-практичної конференції, (Тернопіль, 2 червня 2006 р.). -- Терн. держ. мед. ун-т імені І. Я. Горбачевського. -- 2006. -- С. 97--98. (* - лабораторні дослідження, статистична обробка результатів).

6. Олійник Н. Порівняння мікробіоценозів неушкодженої шкіри українських та індійських студентів та чутливості їх представників до антибіотиків / Н. Олійник, Т. П'ятковський // ХІ міжнародний медичний конгрес студентів і молодих вчених: матеріали конгресу, (Тернопіль, 10--12 травня 2007 р.). -- М-во охорони здоров'я, Терн. держ. мед. ун-т імені І. Я. Горбачевського [та ін.]. -- 2007. -- С. 289. (* - лабораторні дослідження, статистична обробка результатів).

7. Потупалова Т. Відмінності мікрофлори опікової рани в умовах спеціалізованого стаціонару та в експерименті / Т. Потупалова, Т. П'ятковський // ХІ міжнародний медичний конгрес студентів і молодих вчених: матеріали конгресу, (Тернопіль, 10--12 травня 2007 р.). -- М-во охорони здоров'я, Терн. держ. мед. ун-т імені І. Я. Горбачевського [та ін.]. -- 2007. -- С. 289. (* - лабораторні дослідження, статистична обробка результатів).

8. Pyatkovskyj T. The comparing of experimental burn wound and human thermic wound microflora / T. Pyatkovskyj, T. Potupalova // Przeglad lekarski. -- 2007. -- Vol. 64. -- P. 54. (* - лабораторні дослідження, статистична обробка результатів).

9. П'ятковський Т. І. Вплив локального застосування антисептиків на мікрофлору опікової рани / П'ятковський Т. І., Климнюк С. І., Бадюк О. Я. // Здобутки клінічної і експериментальної медицини: матеріали підсумкової науково-практичної конференції, (Тернопіль, 8 червня 2007 р.). -- Терн. держ. мед. ун-т імені І. Я. Горбачевського. -- 2007. -- С. 79--80. (* - лабораторні дослідження, статистична обробка результатів).

10. П'ятковський Т. І. Пробіотик А-бактерин - коректор мікробіоценозу шкіри / П'ятковський Т. І. // Актуальні проблеми екології мікроорганізмів: матеріали науково-практичної конференції, (Тернопіль 7--8 вересня 2007 р.). -- М-во охорони здоров'я, Терн. держ. мед. ун-т імені І. Я. Горбачевського [та ін.]. -- 2007. -- С. 59--60.

11. П'ятковський Т. І. Порівняння ефективності вітчизняних препаратів А-бактерину та Декасану при лікуванні опікових ран / Т. І. П'ятковський, С. І. Климнюк // Довкілля і здоров'я: матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції, (Тернопіль 24--25 квітня 2008 р.). -- М-во охорони здоров'я, Терн. держ. мед. ун-т імені І. Я. Горбачевського [та ін.]. -- 2008. -- С. 73--74. (* - лабораторні дослідження, статистична обробка результатів).

Інформаційні листи:

1. Климнюк С. І., Бігуняк В. В., Кременчуцький Г. М., П'ятковський Т. І. Комплексне лікування потерпілих з опіками ІІ-ІІІА ст. та площею до 15 % поверхні тіла. -- Київ, № 157-2008.

Анотації

П'ятковський Т. І. Мікробіоценоз опікової рани та його корекція А-бактерином. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 03.00.07 - мікробіологія. - Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ, 2008.

Дисертація присвячена вивченню мікрофлори шкіри та опікової рани, а також застосуванню пробіотика А-бактерину з метою корекції опікового мікробіоценозу.

Представлені результати мікробіологічного дослідження експериментальної опікової рани, неушкодженої шкіри здорових осіб, опікової (ІІ-ІІІА-Б ст.) рани та аналогічної ділянки неушкодженої шкіри у опечених. Підтверджено, що мікробний пейзаж опікової рани змінюється залежно від періоду її розвитку. Встановлено, що опікову рану, як експериментальну, так і в потерпілих, спочатку колонізують представники нормальної мікрофлори шкіри, а саме стафілококи, бацили, мікрококи, коринебактерії. Пізніше в рані з'являються P. aeruginosa та представники родини Enterobacteriaceae, зростає частота виявлення S. aureus. Вивчена антибіотикочутливість отриманих штамів мікроорганізмів. Показана поява полірезистентних мікроорганізмів в опіковій рані у пацієнтів комбустіологічного стаціонару, переважно S. aureus та P. aeruginosa. Досліджені адгезивні та антагоністичні властивості виділених штамів мікроорганізмів, порівняно ці властивості з такими у пробіотичного штаму Aerococcus viridans № 167. Доведено, що кокова флора, зокрема стафілококи, має високі адгезивні властивості, а штами Bacillus spp. на непошкодженій шкірі та P. aeruginosa в опіковій рані мають виражені антагоністичні властивості. Встановлено, що A. viridans володіє високими адгезивними та антагоністичними властивостями, затримуючи ріст клінічно важливих мікроорганізмів. Доведено клінічну ефективність препарату А-бактерин в корекції мікробіоценозу поверхневих опікових ран, підтверджена його нешкідливість та добра переносимість хворими.

...