Наукове обґрунтування моделі оптимізації стаціонарної допомоги у великому промисловому місті

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІМЕНІ П.Л. ШУПИКА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

14.02.03 - соціальна медицина

Наукове обґрунтування моделі оптимізації стаціонарної допомоги у великому промисловому місті

Подоляка Валентина Леонідівна

Київ 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Донецькому національному медичному університеті імені М. Горького МОЗ України

Науковий консультант: доктор медичних наук, професор Слабкий Геннадій Олексійович, ДУ «Український інститут стратегічних досліджень МОЗ України», директор

Офіційні опоненти:

- доктор медичних наук, професор Корнацький Василь Миколайович, Національний науковий центр «Інститут кардіології імені М.Д. Стражеска» АМН України, завідувач наукового відділу медико-соціальних проблем кардіології, головний лікар -- заступник директора по клінічній роботі;

- доктор медичних наук, професор Сайдакова Наталія Олександрівна, Інститут урології АМН України, завідувач відділу епідеміології та організаційно-методичної роботи;

- доктор медичних наук, професор Волошин Володимир Олександрович, Національна академія служби Безпеки України, професор спеціальної кафедри № 3.

Захист відбудеться «21» листопада 2008 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.07 при Національній медичній академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України за адресою: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9, кафедра управління охороною здоров'я, аудиторія № 46.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика за адресою: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9.

Автореферат розісланий «20» жовтня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, к.мед.н., доцент В.І. Бугро

1. Загальна характеристика роботи

стаціонарний лікарня фінансування

Актуальність теми. Сучасний соціально-економічний розвиток України супроводжується кризовими явищами в економіці, розшаруванням суспільства за рівнем життя, соціальною нестабільністю, несприятливою екологічною ситуацією, що призвело до погіршення здоров'я населення (Пономаренко В.М., 2004; Агарков В.І., 2005; Гойда Н.Г., 2006). В таких умовах Державний бюджет неспроможний задовольнити потреби медичної практики і забезпечити її необхідними ресурсами, які до того ж використовуються недостатньо раціонально і ефективно (МОЗ, 2004, 2005). Як результат, значна частка, медичної допомоги, зокрема стаціонарної, стає для населення високооплатною, що негативно впливає на її доступність (Москаленко В.Ф., 2002). При цьому у найбільш складному становищі опинилися найуразливіші категорії населення: діти, люди похилого віку, хронічні хворі, інваліди (Голубчиков М.В., 2005; Сердюк А.М., 2006), що свідчить про необхідність здійснення заходів щодо забезпечення населення доступною та якісною медичною допомогою (Дорогой А.П., 2006; Корнацький В.М., 2007).

Слід також враховувати, що згідно чинного законодавства останнім часом територіальні системи охорони здоров'я фінансуються з розрахунку на одного жителя, а медичні заклади, які в своїй більшості залишаються у прямому підпорядкуванні органів управління охороною здоров'я, продовжують отримувати кошти за розподільчим принципом, позитивний потенціал якого вже вичерпаний (Ціборовський О.М., 2002; Голяченко О.М., 2003).

Стаціонари фінансуються за кошторисом витрат ліжкового фонду, що в минулому становило основу його екстенсивного розвитку, а на сучасному етапі є головною причиною збереження деформованої структури медичної допомоги (Лехан В.М., 2003), що призводить до зростання числа необґрунтованих госпіталізацій. Як результат, і без того обмежені кошти спрямовуються на утримання «роздутого» ліжкового фонду замість повноцінного ресурсного забезпечення кожного випадку медичної допомоги (Карамушка Л.І., 2006; Шевченко М.В., 2007).

Слід наголосити, що раціональність використання ресурсів системи охорони здоров'я є актуальною не тільки для України, але і для інших держав (Мостипан О.В., 2003; Слабкий Г.О., 2004), та відзначається недостатністю як медико-соціальної, так і економічної ефективності, що призводить до ще більшого загострення проблем доступності і своєчасності медичної допомоги та її якості (ВООЗ, 2002).

Світовий досвід свідчить, що структурну перебудову медичної допомоги слід проводити з використанням не тільки адміністративних, але і економічних методів управління. При цьому складність перетворень, особливо в ринкових умовах та виникненні непередбачуваних ситуацій, потребує розробки чіткої програми дій та їх поетапного здійснення (Москаленко В.Ф., 2000; Лехан В.М., 2002; Вороненко Ю.В., 2004) з метою більш ефективного використання ресурсів, зокрема стаціонарного сектору великого промислового міста, та підвищення медичної іа соціальної ефективності його діяльності (Слабкий Г.О., 2003; Волошин В.О., 2003).

Відсутність наукового обґрунтування моделі оптимізації стаціонарної допомоги промислового регіону та необхідність її наявності в умовах реформування галузі охорони здоров'я і обумовило актуальність дослідження, визначило його мету та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом комплексної науково-дослідницької роботи «Удосконалення медичної допомоги населенню з особливими потребами промислового регіону» згідно з планом Донецького національного медичного університету імені М. Горького, номер державної реєстрації 0103U007883. Дослідження здійснювалось у відповідності до Міжгалузевої комплексної програми «Здоров'я нації» на 2002-2011 роки, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2002 р. № 14 та спрямованої на виконання Указу Президента України від 06.12.2005 р. «Про невідкладні заходи щодо реформування системи охорони здоров'я населення».

Мета дослідження: наукове обґрунтування моделі оптимізації стаціонарної допомоги в закладах другого рівня у великому промисловому місті.

Завдання дослідження, зумовлені поставленою метою, передбачали:

- проведення порівняльного аналізу особливостей стаціонарної допомоги в Україні та інших країнах;

- вивчення основних показників діяльності та раціональності і обґрунтованості використання ліжкового фонду стаціонарного сектору охорони здоров'я великого промислового міста;

- виявлення особливостей бюджетного фінансування та залучення і використання позабюджетних коштів охорони здоров'я;

- проведення аналізу рівня медичної та соціальної ефективності діяльності стаціонарного сектору великого промислового міста;

- здійснення медико-соціологічного дослідження серед лікарів та пацієнтів щодо шляхів підвищення ефективності надання стаціонарної медичної допомоги;

- аналіз застосування інформаційних технологій в управлінні ефективністю використання ресурсів стаціонарного сектору охорони здоров'я;

- наукове обґрунтування моделі оптимізації стаціонарної допомоги в закладах другого рівня у промисловому місті та визначення її медичної, соціальної та економічної ефективності.

Дослідження проводилося на базі закладів охорони здоров'я м. Донецька, які надають вторинну стаціонарну медичну допомогу.

Об'єкт дослідження -- система охорони здоров'я промислового регіону.

Предмет дослідження -- заклади стаціонарної медичної допомоги, статистичні звіти, історії хвороби.

Методи дослідження. Методологія дослідження базувалась на системному підході, а основними його методами стали: медико-статистичний, бібліосемантичний, соціологічний, експертних оцінок, контент-аналізу, моделювання і графічного зображення результатів аналізу даних, економічний.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше в Україні:

- проаналізовано стан організації стаціонарної допомоги населенню промислового регіону в закладах охорони здоров'я другого рівня;

- запропонована нова методика вивчення раціонального використання ліжкового фонду в стаціонарних закладах другого рівня та обґрунтовані принципи формування їх мережі;

- визначені напрямки підвищення соціальної ефективності стаціонарного сектору охорони здоров'я промислового міста;

- розроблена корпоративна система інформаційного забезпечення управління ефективністю використання ресурсів стаціонарного сектору охорони здоров'я;

- науково обґрунтована та розроблена модель оптимізації стаціонарної допомоги в закладах другого рівня у промисловому регіоні та визначена її ефективність;

- обґрунтована оптимізована система підготовки молодших медичних сестер для стаціонарних закладів.

Теоретичне значення дослідження полягає у суттєвому доповненні теорії соціальної медицини та організації охорони здоров'я в частині удосконалення стаціонарної допомоги міському населенню в сучасних умовах.

Практичне значення результатів:

- стали підставою для: формування у промисловому місті оптимізованої системи мережі стаціонарних закладів;

- впровадження в практику охорони здоров'я --

а) методичних рекомендацій з оцінки ефективності діяльності закладів;

б) методики вивчення раціонального використання ліжкового фонду;

в) оптимізованої системи підготовки молодших медичних працівників;

- розробки --

а) типової форми угоди між закладом охорони здоров'я та пацієнтом щодо умов надання стаціонарної допомоги;

б) моделі інформування населення з питань надання стаціонарної допомоги;

в) методичних рекомендацій з організації роботи денних стаціонарів акушерсько-гінекологічного профілю, раціонального використання ліжкового фонду в лікувально-профілактичних закладах області, підготовки молодших медичних сестер у лікувально-профілактичних закладах системи охорони здоров'я;

- заснування науково-практичного журналу для управлінців охорони здоров'я «Управління закладом охорони здоров'я» (Київ, 2007).

Впровадження результатів в практику здійснено на рівнях:

I. Державному --

- в пропозиціях до Проекту Закону України «Про медичну діяльність та заклади охорони здоров'я», а також Національного плану розвитку системи охорони здоров'я на 2007-2011 роки, розробленого на виконання Указу Президента України від 06.12.2005 р. «Про невідкладні заходи щодо реформування системи охорони здоров'я населення» та затвердженого Постановою КМУ від 13.06.2007 р. № 815.

II. Галузевому --

- при підготовці методичних рекомендацій і нововведень: «Методичні рекомендації з оцінки ефективності діяльності закладів охорони здоров'я» (Київ, 2005) та «Організація роботи денних стаціонарів акушерсько-гінекологічного профілю» (Київ, 2004), «Термальная защита новорожденных» (Київ, 2004);

- моделі інформування населення з питань розвитку охорони здоров'я на регіональному рівні та організацію стаціонарної допомоги, моделі інформаційного забезпечення управління стаціонарною допомогою другого рівня у великому місті, моделі організації стаціонарної допомоги другого рівня у великому місті;

- наказу МОЗ України від 31.01.2007 р. № 443 «Про затвердження медичних паспортів міст»;

- впровадження наукових розробок в практичну діяльність в 11 областях України: Донецькій, Закарпатській, Дніпропетровській, Луганській, Одеській, Сумській, Чернігівській, Миколаївській, Львівській, Запорізькій, Волинській.

III. Регіональному --

- методичні рекомендації «Забезпечення раціонального використання ліжкового фонду в лікувально-профілактичних закладах області», Донецьк, 2004 (наказ Донецького міського управління охорони здоров'я від 05.10.2004 р. № 274), «Підготовка молодших медичних сестер у лікувально-профілактичних закладах системи охорони здоров'я», Донецьк, 2004 (наказ Донецького міського управління охорони здоров'я від 05.10.2004 р. № 273).

Особистий внесок здобувача. Автором особисто визначена мета і завдання дослідження, розроблена програма дослідження, обраний методичний апарат вирішення поставлених завдань, здійснено збір та викопіювання первинної документації, розроблені карти, анкети соціологічних досліджень, проведено статистичне опрацювання матеріалу, узагальнено отриманні результати, здійснена оцінка запропонованих і впроваджених результатів, обґрунтовані висновки.

Апробація результатів. Результати досліджень, викладені в дисертації, оприлюднені:

1) на міжнародному рівні -- Х Конгресі світової федерації українських лікарських товариств (Чернівці-Київ-Чикаго, 2004) та конференціях: «Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління» (Харків, 2003); «Сучасні технології вищої освіти» (Одеса, 2004); «Наука і освіта 2005» (Дніпропетровськ 2005); «Наукові дослідження -- теорія та експеримент 2005» (Полтава, 2005); II Міжнародніа школа-семінар «Телемедицина: досвід та перспективи» (Донецьк, 2006).

2) на державному рівні --

- з'їздах: ХIV з'їзді гігієністів України (Дніпропетровськ, 2004); Ювілейному з'їзді ВУЛТ (Івано-Франківськ, 2005); II з'їзді лікарів загальної (сімейної) практики України (Харків, 2005);

- конференціях: «Вопросы медицинской помощи городскому населению» (Донецк, 1999); «Здорова мати -- здорова дитина» (Донецьк, 2002); «Актуальні проблеми сучасної здоровоохорони» (Київ, 2003); «Проблеми охорони здоров'я України» (Київ, 2003); «Медицина сьогодні і завтра» (Київ, 2003); «Наука і практика -- сімейній медицині» (Харків, 2003); «Медичні проблеми промислового регіону» (Київ, 2003); «Медичні проблеми великого міста», (Київ, 2003); «Деякі аспекти реформування системи охорони здоров'я» (Київ, 2003); «Актуальні проблеми організації медичної допомоги новонародженим» (Київ, 2003); «Актуальні питання післядипломної освіти в Україні» (Харків, 2003); «Актуальні проблеми реформування охорони здоров'я» (Донецьк, 2003); «Охорона здоров'я: проблеми та перспективи» (Донецьк, 2004); «Фінансово-економічні засади реформування охорони здоров'я в Україні: нові законодавчі ініціативи» (Київ, 2004); «Актуальні питання клінічної медицини та післядипломної освіти» (Ялта, 2004); «Охорона здоров'я великого промислового регіону: організаційні підходи до удосконалення» (Донецьк, 2004); «Актуальні питання охорони здоров'я Донбасу» (Донецьк, 2004); «Демографічна та медична статистика України у ХХІ столітті. Медичні інформаційні системи у статистиці» (Київ, 2004); «Біофізичні стандарти та інформаційні технології в медицині» (Одеса, 2004).

Публiкацiї. Результати дисертації висвітлені в 66 наукових працях, в т.ч. одній одноосібній монографії, розділі монографії, в 27 статтях у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України (в одноосібному авторстві -- 10), 32 публікаціях в інших виданнях, видано 5 методичних рекомендацій.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота викладена на 251 сторінці машинописного тексту. Складається із вступу, аналітичного огляду наукової літератури, восьми розділів власних досліджень та аналізу отриманих даних, узагальнення результатів, висновків, практичних рекомендацій. Ілюстрована 30 рисунками, 59 таблицями, містить 29 додатків. Бібліографія включає 302 джерела, в тому числі 42 -- зарубіжних авторів.

2. Основний зміст роботи

Програма, обсяги, методи дослідження. Досягнення головної мети дослідження потребувало наявності спеціальної програми (рис. 1), розробленої з використанням системного підходу. Дослідження складалося з семи етапів, кожен із яких, у свою чергу, включав конкретні завдання другого порядку. Така багаторівнева структуризація завдань забезпечувала системність, оскільки результати попередніх етапів ставали логічною основою не тільки для наступних, а й для узагальнення та наукового обґрунтування висновків.

Перший етап дослідження передбачав вивчення досвіду інших країн та України з питань ефективного використання ліжкового фонду, що здійснювалось з використанням структурно-логічного аналізу та історико-інформаційного методу.

Другий етап присвячувався вибору напрямку дослідження, формуванню його мети та завдань, обґрунтуванню методів і обсягу; третій -- аналізу загальної характеристики досліджуваної мережі та потужності ліжкового фонду другого рівня. При цьому, за даними статистичних звітів за період 2002-2006 рр., аналізувались показники діяльності приймальних та операційних відділень як резерв до підвищення ефективності використання ліжкового фонду, а також організація стаціонарозамінних форм лікування.

Метою четвертого етапу став аналіз медичної ефективності діяльності стаціонарного сектору за спеціально обраними критеріями: рівнем використання медичних стандартів та задоволеністю пацієнтів медичною допомогою, показаннями до госпіталізації, діяльністю відділень загальнотерапевтичного та хірургічного профілю, соціологічним дослідженням щодо підвищення якості та ефективності стаціонарного сектору з використанням методу анкетування.

П'ятий етап пов'язувався з вивченням соціальної ефективності стаціонарного сектору, що тісно перепліталось з результатами досліджень ІІІ та ІV етапів, які гармонійно доповнювали один одного і сприяли отриманню більш цілісної і повної інформації.

Метою шостого етапу стало вивчення раціонального використання ресурсів за запропонованою методикою, а також впровадження інноваційних організаційних технологій.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Програма, обсяги та методи досліджень (продовження)

Заключний, сьомий, етап присвячувався визначенню концептуальних підходів до наукового обґрунтування моделі оптимізації стаціонарної допомоги у промисловому регіоні з її апробацією та встановленням її медичної, соціальної та економічної ефективності. Інформаційною базою дослідження стали статистичні звіти 20 закладів другого рівня за період 2002-2006 років, зокрема стосовно стаціонарної допомоги промислового регіону та використання ліжкового фонду -- річні звіти за 2002-2006 рр. (105 одиниць). Вивчення функцій приймальних відділень та організація роботи операційних проводилась на підставі наведених звітів, а також експертної оцінки історій хвороб (1273 одиниць), табелів оснащення та санітарних умов ПВ, а стаціонарозамінних форм лікування пацієнтів у закладах охорони здоров'я другого рівня з використанням результатів експертної оцінки карт лікування хворих (2259 одиниць). Аналіз медичної ефективності стаціонарного сектору закладів охорони здоров'я другого рівня здійснювався за критеріями рівня використання лікарями цих закладів медичних стандартів на підставі аналізу результатів соціологічного дослідження, проведеного методом анкетування серед лікарів (672 осіб); показань для госпіталізації та рівня летальності у закладах охорони здоров'я другого рівня з використанням експертної оцінки історії хвороб (2259 одиниць); як і аналіз діяльності терапевтичного та хірургічного відділень у закладах охорони здоров'я другого рівня (1473 одиниці), а рівень якості та ефективності стаціонарної допомоги в цих же закладах -- за результатами даних анкетування лікарів (537 осіб).

Вивчення соціальної ефективності стаціонарного сектору у закладах охорони здоров'я другого рівня проводилось у трьох напрямках: організації діагностичного і лікувального процесу та умов перебування пацієнтів; рівня інформованості останніх стосовно дотримання їхніх прав; оцінки ними професійного рівня медичних працівників. Для досягнення мети першого з них використані результати опитування пацієнтів (629 осіб) та аналіз прайс-листів лікарських засобів (18 одиниць), другого -- опитування медичних працівників (885 осіб) і пацієнтів (629 осіб), третього -- 435 первинних і 417 повторних пацієнтів.

Раціональність використання ресурсів стаціонарного сектору, зокрема, рівні його фінансування, обґрунтованість госпіталізації та її терміни і призначення процедур вивчалось як на підставі аналізу фінансових звітів за 2002-2006 роки, так і результатів експертної оцінки історій хвороб (1656).

Готовність керівників закладів охорони здоров'я до впровадження нових організаційних форм діяльності стаціонарного сектору визначалась за результатами їхнього соціологічного опитування (130 осіб).

Отримані дані оброблялись з використанням методу кореляції; коефіцієнти Ст'юдента, Фішера, Пірсона використовувались для оцінки вірогідності отриманих даних та визначення ефективності наукових розробок.

Математична обробка здійснювалась за допомогою комп'ютерної програми "Excel 2000".

В основу наукових розробок покладались запропоновані ВООЗ критерії оцінки діяльності системи охорони здоров'я: доступність, ефективне використання ресурсів, задоволення потреб пацієнтів.

Експертами запропонованої моделі оптимізації стаціонарної допомоги виступали завідувачі кафедрами Донецького національного медичного університету імені М. Горького (5 докторів медичних наук, професорів), 20 досвідчених управлінців охорони здоров'я, в тому числі з науковим ступенем (6), вищою (11) та першою (3) кваліфікаційними категоріями за фахом «Організація і управління охороною здоров'я».

Результати дослідження. Показано, що 20 закладів вторинної стаціонарної допомоги дорослому населенню м. Донецька нараховують 4790 ліжок (59,6 на 10 тис. населення, при середньому по країні -- 87,5 з діапазоном від 90 до 670 ліжок в кожному). Навантаження ліжок становить від 263,2 до 368,9 днів на рік, а їх діяльність достовірно відрізняється в залежності від профілю: 170,8 днів -- інфекційні, 201 -- пологові, 318,8 -- радіологічні, 371,1 -- кардіологічні, 378,1 -- гастроентерологічні, 394,1 днів -- ендокринологічні. Відмічається також значна різниця в середньому перебуванні пацієнтів на ліжку: від 10,1 до 18,8 днів (в середньому 13,6 дня), що значно перевищує аналогічний показник в країнах Європи: Польща та Естонія -- 8,4 дня, країни ЄС -- 11,4 дня.

Результати дослідження дозволили встановити нераціональність використання ліжкового фонду, внаслідок чого середньорічний рівень незайнятих ліжок в динаміці п'яти років перевищив 10% (10,1% -- 2004 р.; 11,3% -- 2005р.; 10,7% -- 2006 р.), що дорівнює потужності ліжкового фонду кількох закладів.

Однією з причин наведеного стала відсутність сприяння раціональному використанню ресурсів стаціонарного сектору та підвищення ефективності його діяльності з боку приймальних відділень, 40,0% з яких не мають у своєму штаті посад лікарів, 20,0% не забезпечені фахівцями для цілодобового надання медичної допомоги, 65% не відповідають санітарним вимогам, а 63,7% їх медичних працівників не пройшли відповідної підготовки. Як результат, 87,3% часу їхньої діяльності звелось до простої реєстрації пацієнтів.

Аналіз складу стаціонарних хворих засвідчив, що перебування у відділеннях потребували лише 57,3% госпіталізованих, медичної допомоги за стаціонарозамінними формами -- 26,4%, не підготовленими до планової госпіталізації виявились 94,7% пацієнтів, що свідчить про відсутність належної взаємодії між поліклінікою та стаціонаром і призводить до нераціонального використання ліжкового фонду.

Про вкрай нераціональне використання ресурсів операційних свідчить те, що рівень добового навантаження окремих з них становить всього одне-два оперативних втручання.

Аналіз діяльності стаціонарозамінних організаційних форм лікування засвідчив їхню достовірну економічну та медичну ефективність, однак при досить низькому рівні забезпечення ліжко-місцями (до 6,93 на 10 тис. населення) і лише за окремими профілями (терапевтичним, кардіологічним, хірургічним, гінекологічним, офтальмологічним та онкологічним), що свідчить про наявність значних резервів щодо раціонального використання дороговартісних стаціонарних ліжок.

Результати аналізу якості стаціонарної допомоги відповідно встановленим медичним стандартам, як найбільш важливим інструментам управління нею, засвідчили про їхню відсутність у переважній більшості досліджуваних закладів, або використання застарілих десятирічної давності. Встановлено, що з ними ознайомлено 40,2±3,4% терапевтів, 66,2±2,8% хірургів та 88,5±2,7% акушерів-гінекологів, в результаті чого, за даними експертної оцінки, рівень обстеження госпіталізованих відповідав стандарту в межах від 11,6±1,5% в неврологічних відділеннях до 47,7±2,5% у пологових відділеннях (середній показник 19,2±0,7%), а обсяг лікування -- від 9,4±1,4% у гастроентерологічному відділенні до 73,6±2,2% у пологовому відділенні (р<0,01). Невідповідність стандартам виявилась і в надлишковому наданні медичних послуг при обстеженні у 48,2±0,9% випадків, а при лікуванні -- в 38,5±0,8%.

Встановлена залежність рівня виконання стандарту від потужності досліджуваних закладів (8,4% у лікарнях на 90 ліжок та 31,4% -- понад 300 ліжок) і типу відділення. Найнижчим він виявився у відділеннях загальнотерапевтичного профілю (до 3,0%), а у спеціалізованих ледь перевищував третину (до 32,0%).

Аналіз вікової структури госпіталізованих в терапевтичні відділення засвідчив, що 67,6±1,2% становили пацієнти непрацездатного віку, 18,0±0,3% з яких потребували соціальної допомоги. Рівень надання медичної допомоги в них достовірно нижчий, ніж у спеціалізованих відділеннях (р<0,01).

Про відсутність системи планової госпіталізації в досліджуваних закладах свідчить те, що 87,2±0,6% з тих, що не потребували екстреної допомоги, госпіталізувалися в день звернення до поліклініки, а 94,1±0,5% з них без відповідного обстеження в амбулаторних умовах.

При вивченні рівня летальності встановлена достовірна різниця (р<0,05) в показниках однопрофільних відділень різних лікарень (кардіологічного складає 1,2 рази, а хірургічного -- 3,6 разів).

Результати анкетування медичних працівників стаціонарних установ дозволили встановити відсутність їх зацікавленості у підвищенні якості та ефективності медичної допомоги, на що вказали 90,3±1,3% респондентів. До основних причин ними відносились відсутність матеріальних стимулів (40,7±2,2%), а також умов для впровадження нових високоефективних технологій (16,6±1,6%).

Серед першочергових заходів щодо підвищення якості медичної допомоги, в тому числі і стаціонарної, до 65,2±2,1% респондентів вважали за необхідне проведення кардинальних заходів в системі охорони здоров'я, зокрема, конституційного затвердження її гарантованого рівня та обсягів, 44,9±2,1% -- зміни системи фінансування медичних закладів, 51,4±2,2% -- підняття престижу професії медичного працівника.

Вивчення рівня задоволеності пацієнтів діагностичним процесом за даними анкетування дозволило встановити, що повне обстеження протягом першої доби перебування в стаціонарі отримали 91,7% госпіталізованих ургентно і 57,8% -- планово. При цьому про сутність досліджень лікуючий лікар інформував 23,6% ургентних і 15,7% планових, а інформовану згоду на них надавали відповідно 0,8 і 1,4% пацієнтів.

Безоплатно обстежувались: рентгенологічно 37,6% госпіталізованих ургентно і 11,9% -- планово, методами функціональної діагностики -- 64,5 та 23,6%, однак відповідно, 23,3 і 21,8% пацієнтів вказували на недотримання медичними працівниками етичних норм. Відповіді респондентів достовірно підтвердили пряму залежність рівня забезпеченості необхідними діагностичними методами від потужності закладу: чим вона менше, тим нижче її рівень.

Аналіз анкетування пацієнтів щодо рівня задоволеності якістю лікування виявив 62,8±2% позитивних відповідей, однак понад чверті з них (26,5±1,9%) залишились незадоволеними, що залежить як від профілю відділення (в загальнотерапевтичному задоволені 39,7%, в спеціалізованому терапевтичного профілю -- 79,6%), так і від потужності лікарні (до 200 ліжок -- 48,7% задоволених; 200-300 ліжок -- 56,9%; понад 300 ліжок -- 79,3%).

Серед факторів, які формують позитивне ставлення пацієнтів до якості медичної допомоги, пріоритетними респонденти відмітили інформування про стандарт лікування -- 12,3±1,4%; психологічні умови, що сприяють одужуванню -- 8,9±1,1%; виважений графік надання процедур -- 5,7±1,0%; використання в лікувальному процесі дієтичного харчування -- 3,7±0,8%; конфіденційність інформації про діагноз та методи лікування -- 12,3±1,4%.

Показано, що в умовах, коли в досліджуваних лікарнях на один ліжко-день на лікування хворого виділялось від 0,5 до 2,94 гривні державного бюджету, повністю ліками забезпечувались лише 11,4% з числа планово госпіталізованих, 42,7% вимушені були купували їх самі, а для 37,5±2,0% вони ставали недоступними через високу вартість.

Незадоволеність пацієнтів умовами перебування в стаціонарі зводилась, в основному, до відсутності гарячого водопостачання -- 55,7±2,1%; якості постільної білизни -- 66,5±2,0%; правил для відвідування родичів -- 61,6±2,1%; можливостей забезпечення засобами особистої гігієни -- 61,6±2,1%.

Крім того, 82,7±1,6% респондентів відмітили перебування в палатах хворих, які потребували стороннього догляду; 100% -- відсутність індивідуального сестринського поста для тяжкохворих, 59,1±2,1% -- несприятливу для одужання психологічну обстановку в палатах і 94,6±0,9% -- неможливість зміни палати, а 70,8±1,9% -- нерівні умови перебування пацієнтів в стаціонарних відділеннях.

Про знання своїх прав, як пацієнтів, заявили лише 8,2±1,3% опитаних, інформацію від лікаря щодо сутності медичного втручання мали змогу отримати лише 20,5±0,6%, а бажали б її мати 91,4±1,1% пацієнтів.

На підставі аналізу анкетування медичних працівників встановлено, що майже половина з них (49,3±2,0%) не мали можливості звернутися до головних лікарів досліджуваних закладів, а низький рівень інформованості щодо прав пацієнтів у стаціонарних відділеннях притаманний до 48,5% лікарів і 15,6% медичних сестер.

Наведені за результатами дослідження дані підтвердили низький рівень медичної та соціальної ефективності діяльності стаціонарного сектору міста, що свідчить про необхідність запровадження нових організаційних форм надання медичної допомоги дорослому міському населенню, зокрема формування системи багатоканального, переважно бюджетно-страхового, механізму фінансування, при якому основна питома вага серед позабюджетних джерел повинна належати обов'язковому медичному соціальному страхуванню. Вказане дозволить не тільки залучити додаткові кошти, а й забезпечити рівноправність у наданні медичної допомоги у закладах різної форми власності, поліпшити контроль за її якістю, реалізувати право людини на вільний вибір лікаря. Крім того, затвердження на державному рівні гарантованого обсягу надання безоплатної медичної допомоги, а в її складі і стаціонарної, дозволить вирішити правове питання співучасті населення в оплаті медичних послуг.

Результати дослідження щодо готовності управлінців охорони здоров'я до роботи в нових умовах функціонування системи охорони здоров'я засвідчили залежить від їх віку та стажу роботи. Так, у віці до 30 років висловили готовність всі респонденти, у віці 30-39 років -- 66,6%, в той час як серед осіб старше 60 років -- лише 17,9%. Серед тих, хто має стаж управлінської діяльності до 10 років, в нових умовах готові працювати 74,0%, а зі стажем понад 20 років -- 22,5%, тобто в 3,3 рази менше.

Основними причинами неготовності називались: відсутність достатньої інформації про нові умови (78,3%), недостатність правових (69,7%) та економічних (74,6%) знань, недостатність знань з ефективного управління персоналом (78,3%). В той же час серед управлінців охорони здоров'я, які набули другу вищу освіту (переважно економічну та юридичну), до роботи в нових умовах готові всі респонденти, але їх питома вага незначна.

Одержані дані вказують на необхідність зміни підходів до підготовки організаторів охорони здоров'я із врахуванням сучасних умов суспільства.

Встановлено, що досліджувані лікувально-профілактичні заклади забезпечені комп'ютерною технікою на 11,8% від потреби, а 93,6±2,1% її одиниць експлуатуються понад п'ять років. Вона забезпечена спеціальними статистичними (42,2± 2,5%), медичними (39,6±2,7%), господарськими (18,2±3,6%) програмами, 61,0±2,2% з яких сумарно використовується як для оперативного управління (матеріальне та фінансове забезпечення, облік ліків, організація харчування хворих, імунопрофілактика інфекцій, персоніфікований облік госпіталізованих та контроль за лікуванням хворих з тимчасовою втратою працездатності), так і планового прийняття управлінських рішень (робота ліжка, виконання лікарями функції посади та інше).

Однак встановлено, що комп'ютер працює в середньому три з половиною години на добу, тільки в 40±2,4% закладів в штатний розпис введені посади провідних спеціалістів, а доступ до Internet мають лише 22,7%, що не дозволяє створити корпоративну інформаційну мережу в межах єдиного медичного простору міста. Виявлені недоліки свідчать про необхідність формування якісно нової системи вторинної стаціонарної медичної допомоги дорослому населенню у великому промисловому місті. В основу концептуальних підходів до її наукового обґрунтування покладались рекомендації ВООЗ (2000) і міжнародний досвід, діючі нормативно-правові акти України, результати власних досліджень та експертних оцінок.

Стратегічний напрямок запропонованої функціонально-організаційної моделі (рис. 2) спрямовувався на підвищення медичної і соціальної ефективності діяльності стаціонарного сектору вторинного рівня у великому промисловому місті.

Тактичним напрямком моделі стало обґрунтування переходу механізму фінансування з утримання закладів охорони здоров'я, що надають стаціонарну допомогу у великому промисловому місті, до фінансування безпосередньо медичних послуг, наданих пацієнтам під час стаціонарного лікування у закладах другого рівня.

При цьому особливістю структурної побудови моделі стало включення до неї: 1) існуючих складових медичних закладів надання стаціонарної допомоги вторинного рівня у великому промисловому місті (приймальні відділення, адміністративно-господарські частини, архіви, патологоанатомічні відділення; 2) існуючих складових, але частково змінених за рахунок їх функціональної оптимізації (міські лікарні); 3) якісно нових елементів (створення профільних госпітальних центрів, диференціація стаціонарних ліжок в залежності від інтенсивності лікувального процесу та догляду за пацієнтами, схеми інформаційного забезпечення пацієнтів про стаціонарну медичну допомогу, угоди на медичну допомогу), інтеграція яких з раніше існуючими та функціонально удосконаленими надала моделі, як системі, нових якостей із сприяння досягнення головної мети дослідження.

Рис. 2 Функціонально-організаційна модель вторинної стаціонарної допомоги у великому промисловому місті

Таким чином, структурну основу оптимізованої моделі складають наявні ресурси діючої системи охорони здоров'я населення великого промислового міста, а її впровадження не тільки не вимагає додаткових фінансових витрат, а забезпечує їх більш раціональне використання.

В той же час, на відміну від раніше існуючої моделі надання стаціонарної медичної допомоги другого рівня у великому промисловому місті, запропонована модель вперше: 1) забезпечує системність та комплексність підходу до вирішення проблеми; 2) визнає в цьому напрямку доцільність розширення використання стаціонарозамінних форм лікування пацієнтів; 3) дозволяє усунути виявлені диспропорції у великому промисловому місті у наданні дорослому населенню стаціонарної медичної допомоги другого рівня. Основною функціонально-організаційною одиницею вторинної стаціонарної медичної допомоги у великому промисловому місті стає профільний госпітальний центр, структура якого на прикладі стаціонарної кардіологічної допомоги, як найбільш важливої в медичному та соціально-економічному значенні патології, наведена на рис. 3. Розроблена функціонально-організаційна структура профільного госпітального центру дозволяє при концентрації ресурсів забезпечити їх більш раціональне використання за рахунок консультативного відбору пацієнтів на госпіталізацію, диференціації ліжкового фонду в залежності від потреб пацієнтів в інтенсивності медичної допомоги та догляду (відділення для інтенсивного лікування та догляду, для планового лікування, для реабілітації), мобільного переведення пацієнтів з одного типу відділення в інше, активного використання стаціонарозамінних форм лікування пацієнтів, диспансерного спостереження та реабілітації пацієнтів після стаціонарного лікування. Вперше в структуру медичного закладу вторинного рівня включено навчально-методичний підрозділ. на який покладено функцію безперервної підготовки медичних кадрів закладу у відповідності до його потреб.

За проведеними розрахунками в складі однієї лікарні може функціонувати декілька профільних госпітальних центрів із загальним використанням приймального відділення, діагностичної служби, кабінету лікарів-консультантів, ІАВ, ПАВ та архіву, харчоблоку, господарської частини, бібліотеки.

Відпрацьована схема зовнішніх зв'язків лікарні (рис. 4), що дає можливість керувати потоками пацієнтів, які направляються на госпіталізацію.

Невід'ємною складовою запропонованої моделі стала розроблена єдина інформаційна госпітальна система охорони здоров'я міста (рис. 5), в якій в якості головного терміналу з підключенням до Internet виступає міський центр медичної статистики та АСУ. При цьому визначені потоки інформації та визначена функціональна схема їх взаємодії в процесі управління ефективністю використання ресурсів стаціонарної медичної допомоги на рівні міста. Система зовнішнього та внутрішнього захисту конфіденційної інформації забезпечується спеціальним кодуванням.

Рис. 3 Функціонально-організаційна структура профільного міського центру надання стаціонарної допомоги

Рис. 4. Схема зовнішніх зв'язків лікарні другого рівня надання медичної допомоги

А1 -- первинна інформація з кожного автоматизованого робочого місця лікаря;

Б1 -- інформація із кожного ЛПЗ до міського центру медстатистики та АСУ в затверджених обсязі та термінах про діяльність ЛПЗ;

Б2 -- статистична інформація про всі аспекти діяльності ЛПЗ в цілому та в розрізі підрозділів і лікарів;

Б3 -- аналітична інформація про діяльність стаціонарів в цілому та по кожному ЛПЗ і мінімальній структурній одиниці (відділення; лікар-спеціаліст);

С1 -- управлінські рішення щодо покращення лікувально-діагностичного процесу та ефективності використання матеріально-технічних, фінансових та кадрових ресурсів на рівні конкретного ЛПЗ;

С2 -- управлінські рішення на рівні стаціонарної медичної допомоги міста в цілому;

В1 -- порівняння інформації про діяльність на рівні АРМ до і після впровадження управлінського рішення (ефективність на рівні лікарні);

В2 -- порівняння інформації до і після прийняття заходів щодо вдосконалення лікувально-діагностичного процесу на рівні ЛПЗ;

В3 -- порівняння інформації на рівні системи стаціонарної медичної допомоги міста до і після прийняття та виконання управлінського рішення щодо діяльності системи в цілому;

ІДС -- інформаційно-довідкова система;

ІАС -- інформаційно-аналітична система.

Запропонована інформаційна госпітальна система вперше дозволила в автоматизованому режимі проводити облік та аналіз фактичних прямих та непрямих витрат (закладу охорони здоров'я, пацієнта тощо) на кожного пролікованого в стаціонарі; витрат по кожному підрозділу; встановлювати рівень необґрунтованих витрат та їх структуру; співставляти фінансові витрати і медико-соціальні результати лікування та отримувати вірогідні дані для прийняття необхідних управлінських рішень щодо оптимізації діяльності стаціонарного сектору охорони здоров'я.

Результати дослідження засвідчили необхідність створення єдиної інформаційної інфраструктури із застосуванням сучасних інформаційних та комунікаційних технологій.

Удосконалення інформаційної служби міста проводилось у три етапи. На першому з них формувався комплекс банків даних з різних напрямків діяльності стаціонарного сектору вторинного рівня з урахуванням єдиного медичного простору та визначався набір функцій для отримання необхідної інформації на базі єдиної комп'ютерної медичної мережі; на другому -- комплекс систем підтримки прийняття керуючих рішень для всіх рівнів управління та видів діяльності; на третьому -- єдиної мережної системи із застосуванням єдиних програм в системі охорони здоров'я України, адаптованих до світових. Процес удосконалення інформаційної служби потребував вирішення певних питань фінансово-економічної політики стосовно стаціонарного сектору міста, яка формувалася з урахуванням бюджетних можливостей районів міста та міста в цілому шляхом поетапного її фінансування з врахуванням пріоритетних завдань кожного з етапів.

Якісно новою складовою оптимізованої моделі організації стаціонарної допомоги другого рівня стало формування її інформаційної стратегії (рис. 6) з використанням як традиційних форм і методів (телебачення, радіо, преса, наочна агітація, лекції, бесіди, друковані матеріали), так і її формування для цільових груп (представники влади, журналісти, пацієнти, медичні працівники) із запровадженням для них адаптованих навчальних програм, в результаті чого об'єктами її впливу стали як особи, що приймають управлінські рішення з питань організації стаціонарної медичної допомоги, так і її користувачі і надавачі.

Порівняльна характеристика існувавшої та оптимізованої моделі стаціонарної допомоги другого рівня у великому промисловому місті наведена в табл. 1.

Про ефективність запропонованої моделі стаціонарної допомоги вторинного рівня свідчать висновки 25 експертів, 98,0% із яких в цілому оцінили її позитивно, 4,0% мали зауваження до умов консолідованого фінансування, створення системи медико-соціальної та паліативної допомоги, а 8% вважали доцільним доповнити її створенням госпітальних округів.

Результатом впровадження окремих елементів запропонованої моделі на етапах дослідження стало скорочення середнього перебування на ліжку на 0,7 ліжко-днів; зменшення кількості не використаних впродовж року ліжок на 1,2%; відкриття

Інформування представників влади

Мета: Стимулювати реформи у медичній сфері, розуміння та підтримку впровадження відпрацьованих у пілотних регіонах України моделей, поліпшити імовірне забезпечення необхідних юридично-правових змін та прийняти відповідні рішення Інформування представників ЗМІ

Мета: Змінити стереотипи і сформувати громадську думку про переваги реформування системи охорони здоров'я

Інформування загального населення

Мета: Підвищення обізнаності населення щодо переваг реформування, якості медичних послуг, переліку цих послуг, прав та обов'язків пацієнтів Інформування медичних працівників

Мета: Поліпшення сприйняття нововведень і заохочення медичного персоналу до підтримки реформування та інтенсивної й якісної роботи у нових умовах



Рис. 6 Модель інформування населення з реформування стаціонарного сектору госпісу на 10 ліжок для надання паліативної допомоги пацієнтам; скорочення рівня скарг пацієнтів в органи управлінь на 35,7%; підвищення рівня задоволеності пацієнтів стаціонарною допомогою вторинного рівня на 45,85% (за даними повторних соціологічних досліджень)

Таблиця 1 Порівняння існувавшої та оптимізованої моделі стаціонарної допомоги у промисловому місті

Існувавша система стаціонарної допомоги	Оптимізована система стаціонарної допомоги
Законодавча і нормативна база існуюча	Законодавче і нормативне удосконалення
Фінансування на утримання ліжкового фонду	Фінансування на обсяг і якість медичної допомоги
Формування на кількість населення	Формування на принципах системності і функціональної єдності
Багатопрофільні територіальні лікарні Недостатньо впроваджені стаціонарозамінні форми Нормативне забезпечення Загальне використання ліжкового фонду	Профільні госпітальні центри Розвиток стаціонарозамінних форм Диференціація стаціонарних ліжок
Середнє перебування на ліжку завищено Активна госпіталізація Повторне стаціонарне обстеження Нормативне використання	Максимальне скорочення перебування у стаціонарі Відбір для стаціонарної допомоги Догоспітальне обстеження Інтенсифікація ресурсів
Система інформаційного забезпечення не впроваджена	Централізоване регіональне інформаційне забезпечення
Недостатня соціальна адаптація у стаціонарі Пасивне інформаційне забезпечення пацієнтів	Підвищення соціальної ефективності Інформаційне забезпечення пацієнтів про меддопомогу Угода на меддопомогу

Висновки

Комплексним соціально-гігієнічним дослідженням встановлена невідповідність сучасним вимогам організаційних форм надання стаціонарної медичної допомоги другого рівня у промисловому місті, що потребувало наукового обґрунтування моделі її оптимізації, впровадження якої довело її медичну, соціальну та економічну ефективність.

1. Доведена нераціональність використання ресурсів стаціонарів другого рівня у великому промисловому місті за рахунок необґрунтованої госпіталізації, про що свідчить перебування в них 42,0±1,9% пацієнтів, лікування яких можливе в стаціонарозамінних умовах, та 5,4% таких, що потребували лише медико-соціальної допомоги, відсутності підготовки в амбулаторних умовах до планової госпіталізації (від 56,3±2,0% хворих травматологічного до 87,4±2,2% терапевтичного профілю), повторних обстежень (87,4±2,2%), необґрунтованого перевищення термінів перебування в стаціонарі на 2,7 дні, нераціонального використання потужностей операційних та приймальних відділень, середньорічної незайнятості ліжок до 11,3% від загального ліжкового фонду.

2. Встановлено низький рівень відповідності в досліджуваних стаціонарах обсягів медичної допомоги галузевим нормативам, при якому у відділеннях гастроентерологічного профілю він становить лише 12,0%, кардіологічного -- 17,1%, ендокринологічного -- 13,6%, акушерського -- 47,7%, а також залежність рівня якості медичної допомоги від потужності стаціонару: 8,4% її відповідності у лікарнях до 100 ліжок, 19,1% -- 100-200 ліжок, 26,3% -- 201-300 ліжок, 31,4% -- понад 300 ліжок. Достовірна різниця показників діяльності однопрофільних відділень у різних закладах становила р<0,01.

3. Результати анкетування медичних працівників стаціонарних відділень засвідчили надзвичайно високий рівень (90,3±1,3%) їх незацікавленості у підвищенні якості та ефективності надання медичної допомоги, як наслідок відсутності матеріальних стимулів (40,7±2,2%), умов для впровадження нових медичних технологій (16,6±1,6%), а також висловлені ними необхідність конституційного затвердження гарантованого рівня медичної допомоги (65,2±2,1%), зміни традиційної системи фінансування стаціонарів другого рівня на цільове фінансування за надану медичну послугу (44,9±2,2%), впровадження контрактної форми організації роботи медичних закладів та медичних працівників (21,3±1,8%), підняття престижу професії медичного персоналу (51,4±2,2%).

4. Показано, що фінансування стаціонарної допомоги другого рівня, яке здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів (93,3%), є нерівномірним і спрямовується в основному на утримання закладів охорони здоров'я (56,2% -- заробітна плата, 6,4% -- енергоносії, 1,9% -- капітальні ремонти, 4,7% -- придбання медикаментів, 2,0% -- продуктів харчування, 2,0% -- медичної апаратури та обладнання, 26,7% -- інші витрати), а не забезпечення діагностично-лікувального процесу, в результаті чого фактичні загальні витрати на один ліжко-день становлять від 36,65 до 110,37 грн (різниця 3 рази), на придбання лікарських засобів та виробів медичного призначення -- від 0,50 до 2,94 грн (різниця майже в 6 разів), що не може забезпечити навіть придбання вкрай необхідного.

5. Про низький рівень соціальної ефективності діяльності досліджуваного стаціонарного сектору свідчать результати анкетування пацієнтів, згідно яким задоволеними умовами перебування в лікарнях залишились тільки 39,7±1,9% з них, якістю медичної допомоги -- 62,7±2,1%, забезпеченістю ліками -- 5,4%, а 80,8±1,4% наголосили на відсутності психологічних умов для видужання, 77,3±2,2% -- забезпеченості конфіденційною інформацією, дотримання прав пацієнтів підтвердили всього 6,8% опитаних.

6. Отримані результати засвідчили необхідність наукового обґрунтування оптимізації існуючої системи стаціонарної медичної допомоги другого рівня у великому промисловому місті, в основу якої покладались зміна традиційних форм фінансування в основному на утримання лікарень на метод глобального бюджету, узгодженого з обсягом і якістю медичної допомоги, а також створення потужних госпітальних центрів і розширення стаціонарозамінних форм лікування у відповідності до реальних потреб.

7. Показано, що центральним елементом запропонованої системи оптимізації стаціонарної допомоги другого рівня став профільний госпітальний центр, функціонально-організаційна структура якого дозволяє при концентрації ресурсів забезпечити їх більш раціональне використання за рахунок консультативного відбору на госпіталізацію, диференціації ліжкового фонду в залежності від потреб пацієнтів в інтенсивності медичної допомоги та догляду (відділення інтенсивного лікування та догляду, планового лікування, реабілітації), мобільного їх переведення з одного типу відділення до іншого, активного використання стаціонарозамінних форм лікування, диспансерного спостереження після стаціонарного лікування, що забезпечується управлінням потоками на госпіталізацію, відпрацьованою схемою зовнішніх зв'язків лікарні, а безперервна підготовка персоналу -- вперше включеним до структури медичного закладу вторинного рівня навчально-методичним підрозділом.

8. Модель інформаційної стратегії щодо обсягів та якості медичних послуг, прав пацієнтів та умов їх дотримання, інформованої згоди на медичне втручання та одержання додаткових медичних послуг і їх оплати, як складова оптимізованої системи, передбачає використання як традиційних форм і методів (телебачення, радіо, преса, наочна агітація, лекції, бесіди, друковані матеріали), так і її формування для цільових груп (представників влади, журналістів, пацієнтів, медичних працівників) із запровадженням для них адаптованих навчальних програм, в результаті чого об'єктами її впливу стали як особи, що приймають управлінські рішення з питань організації стаціонарної медичної допомоги, так і її користувачі і надавачі.

9. Особливістю запропонованої моделі інформаційного забезпечення оптимізованої системи стаціонарної допомоги стало створення інформаційно-аналітичного медичного центру як головного терміналу професійного доступу до оперативної інформації та зовнішнього захисту, що забезпечує її конфіденційність, дозволяє в автоматизованому режимі проводити облік та аналіз фактичних витрат як медичного закладу, так і кожного пацієнта, виявляти структуру необґрунтованих витрат, співставляти фінансові витрати і медико-соціальні результати лікування.

10. Впровадження запропонованої системи оптимізації стаціонарної допомоги другого рівня у великому промисловому місті, яка відповідає вимогам ВООЗ (2000) і позитивно оцінена експертами (96,0%), без додаткових фінансових витрат і більш раціонального використання основних ресурсів призвело до скорочення середнього перебування на ліжку на 0,7 ліжко-днів, зменшення на 102% кількості не використаних протягом року ліжок, відкриття хоспісу на 10 ліжок, підвищення рівня задоволеності пацієнтів стаціонарною допомогою на 45,85% і скорочення скарг на 35,7%, що дозволяє рекомендувати її для впровадження у великих промислових містах.

...