Епідеміологічний нагляд за крапельними інфекціями (кір та епідемічний паротит) в Збройних Силах України: стан і шляхи удосконалення

Управлінська підсистема в системі епідеміологічного нагляду за кором та епідемічним паротитом за результатами роботи діагностичної підсистеми забезпечує розробку та прийняття управлінських рішень щодо проведення у військах ЗС України профілактичних і протиепідемічних заходів для забезпечення епідемічного благополуччя серед військовослужбовців стосовно цих інфекцій. До цієї підсистеми входять як фахівці санітарно-епідеміологічного управління, так і Департаменту охорони здоров'я Міністерства оборони України.

Визначені управлінською підсистемою профілактичні і протиепідемічні заходи виконують як фахівці медичної служби військових частин та військових лікувально-профілактичних закладів, так і фахівці санітарно-епідеміологічних закладів Державної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства оборони України.

Профілактичні та протиепідемічні заходи в системі епідеміологічного нагляду за крапельними інфекціями у військах забезпечують попередження інфекційних захворювань серед окремих категорій військовослужбовців, зниження загальної захворюваності серед них. Безпосередньо протиепідемічні заходи в військових колективах проводять у випадку виникнення (виявлення) інфекційної хвороби, а профілактичні - постійно, незалежно від наявності інфекційного хворого, або іншого джерела інфекції. Мета цих заходів - підтримання здоров'я військовослужбовців на рівні, що забезпечує бойову готовність військових частин до виконання завдань за призначенням.

Ефективність профілактичних і протиепідемічних заходів визначає їхню здатність впливати на рівень, структуру й динаміку інфекційної захворюваності, запобігати або зменшувати пов'язаний із захворюваністю збиток здоров'ю військовослужбовців. Практичне використання профілактичних і протиепідемічних заходів безпосередньо пов'язане з комплексністю профілактичних і протиепідемічних заходів, обумовлених одночасним впливом на епідемічний процес обґрунтованого набору заходів.

Важливим критерієм вибору головних заходів у профілактиці кору та епідемічного паротиту серед військовослужбовців є особливості епідеміології окремих нозологічних форм інфекційних хвороб, які визначають можливі причини й умови розвитку епідемічного процесу. Виходячи з реального вибору та застосування профілактичних і протиепідемічних заходів у військах основним принципом організації та проведення профілактичних і протиепідемічних заходів з кору та епідемічного паротиту є виконання заходів щодо впливу на складові ланки епідемічного процесу цих інфекцій - джерело інфекції, механізм передачі та сприйнятливий організм (за епідемічними показами).

Ефективність протиепідемічних заходів відносно джерел інфекції в значній мірі визначається діагностичною діяльністю, вимоги до якої в основному обумовлені вибором достовірних експрес-методів діагностики. Помилки військових лікарів у цій діяльності пов'язані із труднощами диференціальної діагностики клінічно подібних інфекційних захворювань, поліморфізмом клінічних проявів багатьох з них, недообліком епідеміологічних даних і недостатнім використанням та можливостями лабораторних методів підтвердження захворювання, зокрема в разі здатності їх збудників перебувати у персистентній формі.

При кору та епідемічному паротиті діагноз у лікувально-профілактичних закладах МО України практично завжди визначається клінічно, а іноді й епідеміологічно, з використанням результатів епідеміологічного анамнезу.

Для об'єктивної оцінки епідемічної ситуації з кору надзвичайну актуальність набуває активне виявлення і правильна діагностика усіх випадків кору. В умовах низького рівня захворюваності діагностика повинна бути комплексною та передбачати оцінку епідемічної ситуації в оточенні хворого, клінічне спостереження за хворим в динаміці, а також його серологічне обстеження для визначення рівня протикорових антитіл. Наявність чи відсутність щеплень проти кору у захворілого не повинні впливати на встановлення діагнозу “кір”. Важливе значення має диференційна діагностика кору та інших “екзантемних” захворювань, насамперед - краснухи.

Клінічний метод є провідним у діагностиці кору, але згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я, по мірі зниження захворюваності, необхідне широке впровадження лабораторного підтвердження кору з використанням імуноферментного аналізу для виявлення протикорових IgM-антитіл.

Аналіз проведення лабораторної діагностики кору в лабораторіях санітарно-епідеміологічних закладів Державної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства оборони України та клінічних лабораторіях військових госпіталів виявив як об'єктивні труднощі в організації роботи лабораторій на сучасному етапі (низька забезпеченість тест-системами до протикоровиx IgM та IgG), так і суб'єктивні недоліки, пов'язані зі слабкою професійною обізнаністю як лікарів первинної ланки, так і фахівців, що проводять кваліфіковані протиепідемічні заходи в осередках захворювання. Серологічні методи діагностики кору широкого застосування в практиці лікувально-профілактичних закладів ЗС України не отримали.

З огляду на високу сприйнятливість до збудників епідемічного паротиту та кору, одним із основних протиепідемічних заходів щодо запобігання поширення цих інфекцій у військах є своєчасна ізоляція хворого. При виникненні випадків кору та епідемічного паротиту у військових колективах, хворі підлягають обов'язковій ізоляції та госпіталізації до інфекційних відділень військових, або цивільних лікувально-профілактичних закладів на термін до повного клінічного одужання.

У підрозділі, де було виявлено хворого на кір або епідемічний паротит, встановлюють режимно-обмежувальні заходи терміном на 21 добу, які передбачають його (підрозділу) ізоляцію в межах військової частини, щоденний медичний нагляд за особами, які підпали ризику зараження. В епідемічних осередках цих захворювань особовий склад повинен підлягати максимальній ізоляції з 11-ї по 21-у добу з моменту контакту з хворим. Але, враховуючи особливості життєдіяльності військових колективів, цей захід у стаціонарних умовах проживання військовослужбовців практично не реалізується, на відміну від цивільних організованих колективів (дошкільні дитячі заклади, школи та ін.), де максимальне роз'єднання осіб, які підпали ризику зараження, практично завжди здійснюється.

За епідемічними показами в осередку захворювання на кір військовослужбовцям, які підпали ризику зараження і раніше не хворіли на кір та не були щеплені проти цієї інфекції (не мають документально підтверджених відомостей про щеплення) проводяться щеплення живою вакциною проти кору або імунізацію імуноглобуліном людини нормальним.

В ЗС України активна імунізація військовослужбовців проти епідемічного паротиту в осередках захворювання з 1998 року проводиться живою паротитною вакциною зі штаму Л-3. За епідемічними показами нею щеплюють всіх контактних осіб, які не хворіли на епідемічний паротит та достовірно не були щепленими раніше (при відсутності протипоказань). Враховуючи відсутність достатніх запасів вакцини для проведення щеплень в епідемічних осередках, особливо на початковому етапі розповсюдження паротиту у військах, вакцинація особового складу за епідемічними показами не завжди проводиться у визначені терміни, а саме не пізніше, як через 72 години після контакту із хворим, як того вимагають існуючі протиепідемічні правила, що унеможливлює локалізацію та ліквідацію осередків у короткі терміни. Крім того, мали місце порушення протиепідемічного режиму - до військових колективів, де існували осередки захворювання на епідемічний паротит, направлялись підрозділи з інших, не уражених збудником паротиту військових частин. За умови низького рівня специфічного імунітету до паротиту у військовослужбовців, спостерігалось подальше поширення інфекції як у вказаних осередках захворювання, так і в інших військових частинах.

В існуючій системі епідеміологічного нагляду за кором та епідемічним паротитом в Збройних Силах України серологічні дослідження для визначення стану протикорового імунітету у військовослужбовців до 2003 р. проводилися в поодиноких випадках, не мали системного характеру, а відповідні дослідження щодо протипаротитного імунітету взагалі не проводилися.

З 2003 року, в межах нашого дослідження, військовослужбовцям з числа молодого поповнення вибірково розпочато проведення імунологічного моніторингу напруженості імунітету до кору та епідемічного паротиту, який реально висвітлив низку проблем з цього питання.

Епідеміологічний нагляд за кором та паротитною інфекцією на популяційному рівні в межах сектору імунологічного моніторингу передбачає визначення та аналіз імунологічної структури військовослужбовців щодо наявності імунітету до збудників кору та епідемічного паротиту (молоде поповнення, курсанти, військовослужбовці, які призвані, або проходять службу в різних регіонах, щеплені й не щеплені та ін.), дослідження тривалості та рівня імунітету у щеплених та перехворілих. Епідеміологічний нагляд на популяційному рівні доцільно проводити для спостереження за імунологічною ефективністю вакцин, що застосовуються для у військових колективах, а також для своєчасного виявлення змін в імунологічній структурі військовослужбовців, що в свою чергу можуть призвести до поширення захворюваності.

Проведеними дослідженнями встановлений зворотній кореляційний зв'язок між зростанням частки серонегативних до кору й паротиту осіб та поширеністю захворюваності на ці інфекції серед військовослужбовців. Низький рівень протикорового та протипаротитного імунітету у військовослужбовців безпосередньо сприяє активізації епідемічного процесу цих інфекцій, внаслідом чого відбувається активізація кору та епідемічного паротиту у військах.

Результати проведених досліджень об'єктивно свідчать про стан популяційного імунітету до кору та епідемічного паротиту у громадян України віком від 18 до 20 років, які виконують завдання військової служби в специфічних умовах, де найбільш активно реалізується епідемічний процес “керованих” інфекцій. Крім того, результати серологічного моніторингу свідчать про стан та активність епідемічного процесу кору та епідемічного паротиту в військах у часі, у тому чи іншому регіоні країни.

Висновком отриманих результатів напруженості імунітету у військовослужбовців строкової служби та курсантів є те, що в даних умовах підхід до імунопрофілактики кору та епідемічного паротиту повинен бути максимально диференційованим, у залежності від стану популяційного імунітету до кору та епідемічного паротиту в тому чи іншому військовому колективі та в окремих його військовослужбовців, перш за все в групах підвищеного ризику ураження на ці інфекції.

Ми вважаємо, що проведення серологічного моніторингу за станом популяційного імунітету у військовослужбовців до “керованих” засобами імунопрофілактики інфекцій, особливо в початковий період їх військової служби, дозволить на сучасному етапі розвитку військової медицини об'єктизувати епідеміологічний нагляд за “керованими” інфекціями у військах, що позитивно вплине на підтримання високого рівня здоров'я військовослужбовців, і як наслідок цього - на високий рівень бойової готовності військ.

Таким чином, як свідчить вищевикладене, існуюча в Збройних Силах система епідеміологічного нагляду за кором та паротитною інфекцією є недостатньо ефективною. Насамперед про це свідчить високий рівень захворюваності на кір та епідемічний паротит серед військовослужбовців строкової служби, яка в 58 та 18 разів перевищує відповідні показники захворюваності серед дорослого населення України. Виходячи з стратегічних завдань ВООЗ щодо боротьби з кором та епідемічним паротитом, сучасних вимог стосовно збереження та зміцнення рівня професійного здоров'я військовослужбовців, підтримання високої бойової готовності військ в умовах реформування ЗС України, система епідеміологічного нагляду за кором та паротитною інфекцією потребує удосконалення, насамперед у сфері, що стосується діагностики кору та епідемічного паротиту, імунологічного моніторингу за станом напруженості популяційного імунітету військовослужбовців до цих інфекцій, а також своєчасного використання для щеплень військовослужбовців безпечних високоімуногенних вакцин.

Із врахуванням вищенаведених даних нами запропонована нова, удосконалена структурно-функціональна система епідеміологічного нагляду за крапельними інфекціями (кором та епідемічним паротитом) в ЗС України (рис. 6).

Запропонована модель грунтується на обов'язковому проведенні лабораторного підтвердження діагнозу при цих захворюваннях у військовослужбовців, імунологічного моніторингу молодого поповнення для визначення стану популяційного імунітету до кору та епідемічного паротиту. Отримані за результатами аналізу напруженості імунітету дані дозволять здійснювати вакцинопрофілактику цих інфекцій із врахуванням регіональних та колективних особливостей їх поширення в групах підвищеного ризику зараження.

Епідеміологічний нагляд за крапельними інфекціями (кір, епідемічний паротит) у ЗС України у запропонованій моделі базується на сучасних науково-практичних засадах з обов'язковим виконанням заходів, передбачених функціонуванням інформаційної, діагностичної, та управлінської його підсистем відповідно до основних складових епідемічного процесу цих інфекцій - джерело інфекції (хворі), крапельний механізм передачі збудників цих захворювань та сприйнятливого організму (військовий колектив). Дослідження перебігу епідемічного процесу кору та епідемічного паротиту в ЗС України необхідно здійснювати з виявленням груп підвищеного ризику щодо ураження ними, інформаційним моніторингом за рівнем захворюваності на ці інфекції в окремих регіонах розташування військ, за станом імунітету військовослужбовців з числа молодого поповнення до вказаних інфекцій, впровадженням у військових колективах профілактичних і протиепідемічних заходів, спрямованих на сприйнятливість організму до вказаних інфекцій, аналізом ефективності функціонування самої системи епідеміологічного нагляду та розробкою за його результатами відповідних управлінських рішень.

При проведенні епідеміологічного нагляду за кором та паротитом на організменному рівні необхідно впровадження в роботу військових госпіталів сучасних методів лабораторного підтвердження клінічного діагнозу. Надалі, при зниженні захворюваності серед військовослужбовців на вказані інфекції до спорадичних випадків, необхідно проводити епідеміологічний нагляд за кором та паротитом на молекулярному та субклітинному рівні, що буде сприяти визначенню епідеміологічних зв'язків у системі епідемічного процесу, виявленню джерел інфекції тощо.

На організменному рівні епідеміологічний нагляд за кором та паротитом повинен проводитися з урахуванням особливостей їх клінічних форм, оцінкою епідемічного ризику та небезпеки для військовослужбовців.

З метою виявлення сприйнятливих контингентів військовослужбовців та оцінки ефективності вакцинопрофілактики епідеміологічний нагляд за кором та паротитом на популяційному рівні необхідно проводити з обов'язковим застосуванням імунологічного моніторингу військовослужбовців. Сектор імунологічного моніторингу є невід'ємною частиною інформаційної та діагностичних підсистем епідеміологічного нагляду, результатом функціонування якого повинно бути створення у військовослужбовців надійного імунітету проти кору та епідемічного паротиту. Враховуючи високу контагіозність вказаних інфекцій в специфічних умовах життєдіяльності військових колективів, наявність імунітету у військовослужбовців унеможливить поширення кору та епідемічного паротиту серед них. Реалізація завдань цієї підсистеми в удосконаленій системі епідеміологічного нагляду за кором та епідемічним паротитом дозволить в динаміці спостерігати та оцінювати стан популяційного імунітету військовослужбовців до них, що буде полягати в основі прийняття управлінського рішення щодо корекції імунітету військовослужбовців проти вказаних інфекцій. Активне, раннє, на початковому етапі військової служби, створення імунітету у військовослужбовців унеможливить розповсюдження кору та епідемічного паротиту у військовому колективі, що звільнить значну кількість виконавців інших підсистем епідеміологічного нагляду від збору та аналізу інформації стосовно захворюваності на ці інфекції.

Дослідження напруженості протикорового та протипаротитного імунітету в першу чергу необхідно проводити у молодого поповнення навчальних центрів та курсантів перших курсів вищих військових навчальних закладів. Неімунні контингенти, виявлені при серологічному обстеженні, повинні підлягати “підчищаючій” імунізації. Для прогнозу тенденцій розвитку епідемічної ситуації у військах з кору та паротиту, визначення найбільш ефективних протиепідемічних заходів аналіз імунної структури військових колективів та захворюваності військовослужбовців повинен здійснюватись з урахуванням регіону їх призову на військову службу. Для своєчасного створення імунітету до кору та епідемічного паротиту щеплення проти вказаних інфекцій повинні проводитись юнакам, у разі відсутності офіційних відомостей щодо проведених раніше вакцинації та ревакцинації проти кору та епідемічного паротиту, перед призовом їх до військової служби в закладах охорони здоров'я Міністерства охорони здоров'я України або у початковому періоді військової служби - безпосередньо після прибуття молодого поповнення до військових частин. Проведені щеплення повинні бути офіційно задокументованими. Імунопрофілактику кору та епідемічного паротиту серед військовослужбовців доцільніше здійснювати комбінованими вакцинами, а для імунізації в осередках захворювань за епідемічними показами слід застосовувати моновакцини. Для неспецифічної профілактики крапельних інфекцій у військових колективах доцільним є використання амізону, як індуктора ендогенного інтерферону.

Застосування у військовому навчальному центрі з листопада 2007 р. для вакцинації військовослужбовців з числа молодого поповнення, в яких відсутні дані про раніше проведені щеплення проти кору та епідемічного паротиту, комбінованої вакцини "Пріорікс" дозволило за 10 місяців 2008 р. у порівнянні з відповідним періодом 2007 р. знизити захворюваність на кір та епідемічний паротит в ЗС України у 14 та 18 разів відповідно.

ВИСНОВКИ

У дисертації на підставі вивчення та узагальнення основних характеристик епідемічного процесу кору та епідемічного паротиту серед військовослужбовців, безпечності, імунологічної та епідеміологічної ефективності щеплень проти цих інфекцій вирішено науково-практичну проблему, яка полягає в удосконаленні та впроваджені системи епідеміологічного нагляду за крапельними інфекціями у ЗС України.

1. Встановлено особливості сучасного епідемічного процесу кору та епідемічного паротиту у ЗС України. Доведено, що низький рівень колективного імунітету проти кору та епідемічного паротиту у військовослужбовців, організований характер їх проживання сприяють активній реалізації крапельного механізму передачі, проявом чого є високі рівні захворюваності на ці інфекції у військах.

2. Визначено, що показники захворюваності на кір та епідемічний паротит серед військовослужбовців строкової служби перевищують аналогічні показники серед дорослого цивільного населення України відповідно в 58 та 18 разів (за період 1992-2006 рр. показники захворюваності військовослужбовців строкової служби на кір та епідемічний паротит склали відповідно 788,7 ± 39,0 та 304,1 ± 24,6 на 100 тис. проти відповідних показників серед дорослого цивільного населення - 13,61 ± 0,01 та 16,78 ± 0,01 на 100 тис.).

3. Встановлено недостатній рівень захищеності щодо кору та епідемічного паротиту у військовослужбовців з числа молодого поповнення навчального центру та курсантів. Питома вага серонегативних до кору за 2002-2005 рр. коливалась в межах від 15,0 ± 3,57 % до 48,0 ± 4,99 %, а до епідемічного паротиту - від 4,0 ± 1,95 % до 50,0 ± 5,01 %.

Зазначені категорії військовослужбовців були основною групою ураження на ці інфекції (понад 90 % від усіх захворілих).

4. Відмічається тенденція до подовження багаторічного циклу захворюваності на кір у групі військовослужбовців строкової служби - від 3 до 5 років. Захворюваність на паротит за період 1992-2006 рр. характеризувалася наявністю двох циклів: семирічного - з 1994 по 2000 рр. та п'ятирічного - з 2001 по 2005 рр.

Семирічний цикл з піком у 1999 році пов'язаний з поширенням паротиту серед 18-19 - річних військовослужбовців, які не мали або втратили імунітет до нього з часом, що минув після одноразового щеплення проти епідемічного паротиту у віці 12 місяців.

5. Встановлена циклічність свідчить про періодичну активізацію епідемічного процесу кору та епідемічного паротиту в організованих військових колективах, що формуються молодим поповненням із різним ступенем імунного захисту, на який впливає епідемічна ситуація в Україні та організація вакцинопрофілактики цих інфекцій в регіонах за місцем призову.

6. Доведено, що сезонність захворюваності на кір та епідемічний паротит у військах зумовлена дією “міграційних потоків” під час чергових весняних та осінніх призовів громадян з недостатнім протикоровим та протипаротитним імунітетом на військову службу.

7. Визначено, що у військових колективах поширення кору та епідемічного паротиту в епідемічних осередках характеризується тривалим, хвилеподібним характером, із збільшенням рівня захворюваності впродовж другої та третьої її епідемічних хвиль.

8. Показана безпечність, імунологічна та епідеміологічна ефективність щеплень військовослужбовців комбінованою вакциною "Пріорікс" та живою паротитною вакциною зі штаму Л-3. Тривалість епідемічних осередків паротиту, де використовувалися вказані вакцини, обмежувалась одним або двома інкубаційними періодами, проти трьох або чотирьох у випадку не проведення вказаних щеплень.

9. Встановлено більш високу ефективність застосування за епідемічними показами в осередках кору протикорової вакцини порівняно з імуноглобуліном людини нормальним. Рівень захворюваності на кір та термін існування осередків були значно меншими при використанні вакцини.

10. Визначено ефективність використання для неспецифічної профілактики крапельних інфекцій у військовослужбовців під час їх адаптації до військової служби амізону.

11. Аналіз існуючого в ЗС України епідеміологічного нагляду за кором та епідемічним паротитом свідчить про його недостатню ефективність що дозволяє рекомендувати додаткові заходи для його удосконалення:

проводити вибірковий серологічний моніторинг під час чергового призову для визначення рівня захищеності молодого поповнення і з'ясування прогнозу розвитку епідемічної ситуації з цих інфекцій;

забезпечити постійну наявність епідемічного резерву вакцини проти кору та епідемічного паротиту для проведення екстреної вакцинопрофілактики після виявлення першого випадку захворювання у військовій частині;

налагодити лабораторну діагностику перших випадків кору та епідемічного паротиту з використанням ІФА та забезпечити проведення відповідних протиепідемічних заходів в епідемічних осередках.

12. Впроваджено науково обґрунтовану сучасну вдосконалену систему епідеміологічного нагляду за крапельними інфекціями у Збройних Силах України та встановлено її ефективність.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Півник В.М. Деякі особливості формування інфекційної захворюваності з крапельним механізмом передачі в Збройних Силах і першочергові заходи щодо її профілактики серед військовослужбовців / В.М. Півник, В.В. Нарожнов, В.Л.Пашкович, М.І. Хижняк // Проблемы военного здравоохранения и пути его реформирования: материалы науч.-практич. конф. Укр. військово-медичної академії. 1996. С. 169- 171. Особистий внесок - дисертантом проаналізовано захворюваність військовослужбовців на інфекції з крапельним механізмом передачі, визначені першочергові заходи щодо їх профілактики в Збройних Сил України.

2. Затолокін Ю.О. Санітарно-епідемічний стан у військах Збройних Сил України і основні напрямки удосконалення профілактичних заходів серед особового складу /Ю.О. Затолокін, В.М. Півник // Современные аспекты военной медицины: сб. науч. трудов междунар. научн.-практич. конф. инфекционистов и эпидемиологов Вооруженных Сил Украины [Актуальные вопросы инфектологии, эпидемиологии и микробиологии], 27 - 29 мая 1998 г. 1998. С. 217-221. Особистий внесок - дисертантом проаналізовано інфекційну захворюваність військовослужбовців, у тому числі з крапельним механізмом передачі, визначені основні напрямки удосконалення профілактичних та протиепідемічних заходів серед особового складу Збройних Сил України.

3. Чудна Л.М. Про актуальність профілактики “керованих” крапельних інфекцій серед військовослужбовців Збройних Сил України / Л.М. Чудна, М.І. Хижняк, В.М. Півник // Проблеми військової охорони здоров'я: зб. наук. праць Укр. військово-медичної академії. 2002. Вип. 12. С. 23-26. Особистий внесок - дисертантом проаналізовано захворюваність військовослужбовців на кір та епідемічний паротит, визначено актуальність та необхідність профілактики “керованих” крапельних інфекцій серед військовослужбовців Збройних Сил України.

4. Півник В.М. Сучасні погляди на деякі причини виникнення, поширення та особливості течії епідемічного процесу при крапельних інфекціях, у тому числі епідемічного паротиту, серед військовослужбовців, а також заходи щодо їх профілактики / В.М. Півник // Сучасні аспекти військової медицини: зб. наук. праць Головного військового клінічного госпіталю МО України. 2003. Вип. 8. С. 350-353.

5. Півник В.М. Результати дослідження стану імунітету військовослужбовців до епідемічного паротиту та кору / В.М. Півник // Військова медицина України. 2004. Т.4, №№ 1-2. С. 96-100.

6. Півник В.М. Особливості епідеміології кору серед військовослужбовців / В.М.Півник // Військова медицина України. 2004. Т.4, № 4. С. 66-72.

7. Півник В.М. Імунологічна ефективність і безпека ревакцинації військовослужбовців проти епідемічного паротиту / В.М. Півник, Л.М. Дзигора // Проблеми військової охорони здоров'я: зб. наук. праць Укр. військово - медичної академії. 2004. Вип. 14. С. 340-345. Особистий внесок - дисертантом проведено аналіз даних щодо імунологічної ефективності і безпеки ревакцинації військовослужбовців проти епідемічного паротиту. Визначено епідеміологічну ефективність вказаного заходу.

8. Півник В.М. Особливості епідеміології та клініки епідемічного паротиту серед військовослужбовців на початку XXI сторіччя / В.М. Півник // Сучасні аспекти військової медицини: зб. наук. праць Головного військового клінічного госпіталю МО України. 2004. Вип. 9. С. 80-88.

9. Півник В.М. Гельмінтози - біологічний фактор, що негативно впливає на протикоровий імунітет у військовослужбовців / В.М. Півник // Військова медицина України. 2005. Т.5, № 1. С. 51-57.

10. Півник В.М. Організація щеплень проти кору, краснухи та епідемічного паротиту військовослужбовців Бундесверу / В.М. Півник, В.І. Трихліб, Л.В. Мельничук // Військова медицина України. 2005. Т.5, №3. С. 64-68. Особистий внесок - дисертантом проведено аналіз та узагальнено дані щодо організація щеплень проти кору, краснухи та епідемічного паротиту військовослужбовців Бундесверу. Визначено епідеміологічну ефективність вказаного заходу для профілактики крапельних інфекцій серед військовослужбовців.

11. Півник В.М. Стан напруженості імунітету до дитячих інфекцій як показник імунної захищеності курсантів / В.М. Півник, Л.М. Дзигора, О.О. Курпіта, О.О. Тєтєньова // Сучасні аспекти військової медицини: зб. наук. праць Головного військового клінічного госпіталю МО України. 2005. Вип. 10. С. 421-426. Особистий внесок - дисертантом проведено аналіз та узагальнено дані щодо напруженості імунітету до дитячих інфекцій у курсантів. Визначено стан їх імунного захисту до кору та епідемічного паротиту.

12. Сохін О.О. Захворюваність дитячими інфекціями і стан імунітету до них у військовослужбовців Збройних Сил України (на прикладі навчального центру) / О.О. Сохін, В.М. Півник, О.В. Луценко // Військова медицина України. 2006. Т.6, №№ 1- 2. С. 71-76. Особистий внесок - дисертантом проведено аналіз та узагальнено дані щодо захворюваності на дитячі інфекції військовослужбовців Збройних Сил України. Визначено причини поширення кору та епідемічного паротиту у військових колективах, а також невідкладні заходи.щодо їх профілактики серед військовослужбовців.

13. Півник В.М. Імунологічна та епідеміологічна ефективність використання у військових колективах комбінованої вакцини проти кору, краснухи та епідемічного паротиту “Пріорікс” / В.М. Півник // Проблеми військової охорони здоров'я: зб. наук. праць Укр. військово-медичної академії. 2006. С. 173-178.

14. Півник В.М. Стан та перспективи профілактики епідемічного паротиту серед військовослужбовців / В.М. Півник // Зб. наук. праць співробітників НМАПО ім. П.Л. Шупика. 2006. Вип. 15. Кн.1. С. 628-636.

15. Півник В.М. Причини циклічності кору серед військовослужбовців / В.М. Півник // Зб. наук. праць співробітників НМАПО ім. П.Л. Шупика. 2006. Вип. 15. Кн.2. С. 449-456.

16. Півник В.М. Перспективні методи імунопрофілактики інфекцій з крапельним механізмом передачі у військах / В.М. Півник // Сучасні аспекти військової медицини: зб. наук. праць Головного військового клінічного госпіталю МО України. 2006. Вип. 11. С. 66-71.

17. Півник В.М. Адаптація військовослужбовців та роль неспецифічної профілактики в системі епідеміологічного нагляду за інфекціями, керованими засобами імунопрофілактики у військовослужбовців / В.М. Півник // Проблеми військової охорони здоров'я: зб. наук. праць Укр. військово-медичної академії. 2007. Вип. 19. С. 122-134.

18. Півник В.М. До причин активізації захворюваності на кір серед військовослужбовців у 2005-2006 рр. / В.М. Півник // Військова медицина України. 2006. Т.6, № 4. С. 47-52.

19. Півник В.М. Механізм формування епідемічного осередку паротитної інфекції в організованих колективах та засоби імунопрофілактики, що впливають на його розвиток / В.М. Півник // Зб. наук. праць співробітників НМАПО ім. П.Л. Шупика. 2007. Вип. 16. Книга 1. С. 778-786.

20. Півник В.М. Екологічний підхід в системі епідеміологічного нагляду за інфекціями, керованими засобами імунопрофілактики у військовослужбовців / В.М. Півник // Зб. наук. праць співробітників НМАПО ім. П.Л.Шупика. 2007. Вип. 16. Книга 2. С. 550-557.

21. Півник В.М. Сучасні підходи до вирішення окремих проблем епідеміологічного нагляду за “керованими” інфекціями в організованих колективах / В.М. Півник // Сімейна медицина. 2007. № 4. С. 17-19.

22. Півник В.М. До актуальності імунологічного моніторингу в системі епідеміологічного нагляду за керованими інфекціями у військових колективах / В.М. Півник // Сучасні інфекції.2007. № 3. С. 16-20.

23. Півник В.М. Актуальні питання епідеміологічного нагляду за кором та паротитом у військових колективах / В.М. Півник// Матеріали XIV з'їзду мікробіологів, епідеміологів та інфекціоністів України. Полтава. 2004. С. 164.

24. Півник В.М. Стан імунного захисту, ефективність і безпека вакцинації військовослужбовців проти епідемічного паротиту / В.М. Півник // Матеріали науково-практичної конференції “Вакцинопрофілактика керованих інфекцій та їх безпека». Київ. 13-14 квітня 2006. С. 42-44.

АНОТАЦІЯ

Півник В.М. Епідеміологічний нагляд за крапельними інфекціями (кір та епідемічний паротит) в Збройних Силах України: стан і шляхи удосконалення. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.02.02. - епідеміологія. - ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України», Київ, 2008.

Дисертація присвячена вивченню перебігу епідемічного процесу корової і паротитної інфекцій в ЗС України, напруженості протикорового та протипаротитного імунітету у молодого поповнення навчальних центрів та інших категорій військовослужбовців в різних регіонах України, реактогенності, імунологічної та епідеміологічної ефективності засобів специфічної профілактики, що застосовуються в ЗС України на сучасному етапі для профілактики кору та епідемічного паротиту, оцінено ефективність епідеміологічного нагляду за крапельними інфекціями у військах.

Встановлено, що надходження неімунного до кору та епідемічного паротиту поповнення у військові колективи є одним з факторів активізації механізму передачі, що сприяє поширенню вказаних інфекцій. Протягом 2002-2005 рр. відсоток серонегативних до кору осіб серед молодого поповнення достовірно збільшився з 15,0 ± 3,57 % до 48,0 ± 4,99 %, а серонегативних до паротиту з 4,0 ± 1,95 % до 50,0 ± 5,01 %.

Визначено безпечність, імунологічну та епідеміологічну ефективність використання для щеплення військовослужбовців з метою профілактики, а також за епідемічними показами - в осередках, живої паротитної вакцини зі штаму Л-3, а також комбінованої вакцини проти кору, епідемічного паротиту й краснухи “Пріорікс”.

Відповідно до сучасних вимог стосовно збереження та зміцнення рівня професійного здоров'я військовослужбовців, підтримання високої бойової готовності військ, обґрунтовано та удосконалено систему епідеміологічного нагляду за крапельними інфекціями (кором та епідемічним паротитом) в ЗС України.

Ключові слова: військовослужбовці, кір, епідемічний паротит, епідемічний процес, епідеміологічний нагляд.

АННОТАЦИЯ

Пивнык В.Н. Эпидемиологический надзор за капельными инфекциями (корь и эпидемический паротит) в Вооруженных Силах Украины: состояние и пути усовершенствования. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.02.02. - эпидемиология. - ГУ «Институт эпидемиологии и инфекционных болезней им. Л. В. Громашевского АМН Украины», Киев, 2008.

Диссертация посвящена изучению течения эпидемического процесса коревой и паротитной инфекций в Вооруженных Силах Украины, напряженности противокоревого и противопаротитного иммунитета у молодого пополнения учебных центров и других категорий военнослужащих в разных регионах Украины, реактогенности, иммунологической и эпидемиологической эффективности средств специфической профилактики, которые применяются в Вооруженных Силах Украины на современном этапе для профилактики кори и эпидемического паротита, оценена эффективность эпидемиологического надзора за капельными инфекциями в войсках.

Установлено, что за период 1992-2006 гг. в воинских коллективах корь и эпидемический паротит занимали приоритетное место в структуре наиболее распространенных “детских” вирусных инфекций с капельным механизмом передачи наряду с ветряной оспой и краснухой.

Наиболее интенсивное распространение кори и эпидемического паротита оказалось среди военнослужащих срочной службы, среднемноголетние показатели заболеваемости которыми за период 1992 - 2006 гг. составили соответственно 788,7 ± 39,0 та 304,1 ± 24,6 на 100 тыс. военнослужащих и превысили заболеваемость ими взрослого населения страны соответственно в 58 и 18 раз. Более низкий, по сравнению с солдатами, уровень заболеваемости исследуемыми инфекциями среди офицерского состава, обусловленный его многолетней адаптацией к условиям военного труда и ранее перенесенными этими заболеваниями во время пребывания в тех или иных организованных коллективах, в том числе и военных (прохождение ими срочной военной службы в возрасте 18-20 лет, обучение в средних и высших, в том числе и военных, учебных заведениях и др.).

В последние годы активизация эпидемического процесса эпидемического паротита связана с распространением этой инфекции среди 18-19 - летних военнослужащих, которые потеряли послевакцинальный иммунитет к нему со времени, когда в начале 80-х годов прошлого века они были привиты против него.

Наиболее часто заболевания корью и эпидемическим паротитом регистрировались в военных учебных центрах и высших военных учебных заведениях.

В 2006 году заболеваемость корью в войсках достигла максимального показателя за весь период наблюдения - 2020,00 на 100 тыс.

Активизация эпидемического процесса кори и эпидемического паротита в военных коллективах происходит во время очередных призывов граждан на воинскую службу, вследствие чего, независимо от поры года, начинается подъем заболеваемости, в том числе и эпидемические вспышки.

Установлено, что поступление неиммунного к кори и эпидемическому паротиту пополнения в воинские коллективы является одним из факторов активизации механизма передачи, который способствует распространению этих инфекций. На протяжении 2002-2005 гг. процент серонегативных к кори лиц среди молодого пополнения достоверно увеличился с 15,0 ± 3,57 % до 48,0 ± 4,99 %, а серонегативных к паротиту с 4,0 ± 1,95 % до 50,0 ± 5,01 %.

Определена безопасность, иммунологическая и эпидемиологическая эффективность использования для прививки военнослужащих с целью профилактики, а также по эпидемическими показаниям - в очагах инфекции, живой паротитной вакцины из штамма Л-3, а также комбинированной вакцины против кори, эпидемического паротита и краснухи “Приорикс”. В условиях неустойчивой эпидемической обстановки по кори и эпидемическому паротиту как в войсках, так и среди гражданского населения, искусственный иммунитет, созданный вследствие прививки военнослужащих вакциной “Приорикс”, оказался достаточным для предупреждения возникновения групповой заболеваемости этими инфекциями в воинских коллективах.

По эпидемическим показаниям для экстренной неспецифичной профилактики капельных инфекций у военнослужащих целесообразно использование неопиоидного противовоспалительного и противовирусного препарата амизон.

Исходя из стратегических задач ВООЗ относительно борьбы с корью и эпидемическим паротитом, современных требований относительно сохранения и укрепления уровня профессионального здоровья военнослужащих, поддержания высокой боевой готовности войск, обосновано и усовершенствовано систему эпидемиологического надзора за капельными инфекциями (корь, эпидемический паротит) в ВС Украины. Эпидемиологический надзор за ними должен базироваться на современных научно-практических основах с обязательным выполнением мероприятий, предусмотренных функционированием информационной, диагностической, и управленческой его подсистем соответственно основным составным звеньям эпидемического процесса этих инфекций - источник инфекции, капельный механизм передачи возбудителей этих заболеваний и восприимчивого к ним военного коллектива. Активное, раннее, на начальном этапе военной службы, создание иммунитета у военнослужащих к кори и эпидемическому паротиту, сделает невозможным распространение указанных инфекций в воинском коллективе.

Ключевые слова: военнослужащие, корь, эпидемический паротит, эпидемический процесс, эпидемиологический надзор.

SUMMARY

Pivnik V.M. Epidemiological surveillance for drop by infections (measles and epidemic parotitis) in the Armed Forces of Ukraine: a status and ways of improvement. - Manuscript.

Thesis for a doctor's degree by speciality 14.02.02. - epidemiology. - SI «The institute of epidemiology and infectious diseases after L.V. Gromashevsky of Academy of Medical Science of Ukraine», Kiev, 2008.

Dissertation is devoted study of current of epidemic process measles and epidemic parotitis in Armed Forces of Ukraine, intensity anti measles and anti epidemic parotitis immunity at young updating of the educational centers and other categories of the military men in different regions of Ukraine, reactogeniciti, immunological and epidemiological efficiency of means of specific preventive maintenance, which are applied in the Armed Forces of Ukraine at the present stage to preventive maintenance measles and epidemic parotitis, the efficiency epidemiological surveillance for drop by infections in armies is appreciated.

It is installed that the receipt immunonegative to measles and epidemic parotitis of updating in military collectives is one of the factors of activization of the mechanism of transfer, which promotes distribution of these infections. During 2002-2005 percent immunonegative to measles of the persons among young updating authentically has increased with 15,0 ± 3, 57 % to 48,0 ± 4,99 %, and immunonegative to epidemic parotitis with 4,0 ± 1,95 % to 50,0 ± 5,01 %.

The safety, immunological and epidemiological efficiency of use for an inoculation of the military men is determined with the purpose of preventive maintenance, and also behind the epidemic indications - in the centers of an infection, alive epidemic parotitis of a vaccine containing virus from L-3, and also complex vaccine against measles and epidemic parotitis and rubella “Priorix”, is proved and improvement by the system epidemiological surveillance for measles and epidemic parotitis by an infection in the Armed Forces of Ukraine.

Key words: the military men, measles and epidemic parotitis.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АМН - Академія Медичних Наук

ВООЗ - Всесвітня Організація Охорони Здоров'я

ДУ - Державна установа

ЗС - Збройні Сили

ЖПВ - жива паротитна вакцина

ІФА - імуно-ферментний аналіз

Л - 3 - вакцинний штам вірусу паротиту Ленінград - 3

Л - 16 - вакцинний штам вірусу кору Ленінград - 16

МО - Міністерство оборони

НАН - Національна Академія Наук

РПГА - реакція пасивної гемаглютинації

Размещено на Allbest.ru