Обґрунтування медико-біологічних критеріїв визначення ризику виникнення та прогресування остеоартрозу з метою розробки ефективної фармакотерапії (клініко-експериментальне дослідження)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Академія медичних наук України

Державна установа

«Інститут фармакології та токсикології АМН України»

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук

14.03.05 - фармакологія

Обґрунтування медико-біологічних критеріїв визначення ризику виникнення та прогресування остеоартрозу з метою розробки ефективної фармакотерапії (клініко-експериментальне дослідження)

Лисенко Ірина Володимирівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному науковому центрі «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска»

Наукові консультанти:

доктор медичних наук, член-кореспондент АМН України, професор Коваленко Володимир Миколайович, ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска», директор, завідувач відділу некоронарогенних хвороб серця та клінічної ревматології;

доктор медичних наук, професор Вікторов Олексій Павлович, ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска», завідувач відділу клінічної фармакології з лабораторією функціональної діагностики.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, член-кореспондент НАН України, професор Чекман Іван Сергійович, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, завідувач кафедри фармакології та клінічної фармакології;

доктор медичних наук, професор Мамчур Віталій Йосипович, Дніпропетровська медична академія МОЗ України, завідувач кафедри фармакології, клінічної фармакології та фармакоекономіки;

доктор медичних наук, професор Бабиніна Лідія Яківна, Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, професор кафедри сімейної медицини.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Д 26.550.01 кандидат біологічних наук І.В. Данова

Анотація

остеоартроз фармакотерапія німесулід диклофенак

Лисенко І.В. Обґрунтування медико-біологічних критеріїв визначення ризику виникнення та прогресування остеоартрозів з метою розробки ефективної фармакотерапії (клініко-експериментальне дослідження). Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.03.05 - фармакологія. ДУ «Інститут фармакології та токсикології АМН України», Київ, 2010.

У дисертаційній роботі клінічно та експериментально обґрунтовано і впроваджено у медичну практику нові методичні підходи до визначення ризику виникнення та прогресування остеоартрозу з метою оптимізації діагностики і своєчасного застосування ефективних фармакотерапевтичних технологій, що вирішують проблему максимального зменшення ризику виникнення побічних реакцій без втрати фармакологічної активності шляхом використання комплексів лікарських засобів.

Запропоновано і обґрунтовано в експериментах (in vivo, in vitro) та в умовах клініки нову фармакотерапевтичну технологію, яка дала змогу вдвічі зменшити добову дозу німесуліду при збереженні фармакологічної ефективності комплексу німесуліду з SYSADOA у цілому, що, у свою чергу, зменшує ризики виникнення небажаних побічних реакцій. Висока клінічна ефективність та достатня безпека призначення комплексу ЛЗ - німесулід (100,0 мг/добу), глюкозаміну гідрохлорид (1000,0 мг/добу)+хондроітину сульфат (1000,0 мг/добу) робить можливим розглядати останній як один із найефективніших засобів при виборі терапії ОА.

Ключові слова: остеоартроз, німесулід, диклофенак натрію, глюкозаміну гідрохлорид, хондроїтину сульфат.

Аннотация

Лысенко И.В. Обоснование медико-биологических критериев определения риска возникновения и прогрессирования остеоартрозa с целью разработки эффективной фармакотерапии (клинико-експериментальное исследование). Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора медицинских наук по специальности 14.03.05 - фармакология. ДУ «Інститут фармакологии и токсикологии АМН Украины, Киев, 2010.

В диссертационной работе експериментально и клинически обоснованы новые методические подходы к определению биологических маркеров метаболизма хрящевой и костной ткани, с целью диагностики остеоартроза на ранних стадиях развития болезни и своевременного применения эффективных фармакотерапевтических технологий, которые решают проблему максимального уменьшения риска возникновения побочных реакций без потери фармакологической активности путем использования комплексов лекарственных средств.

Установлена зависимость количественных характеристик хондроитинсульфатов, оксипролина, активности фосфатаз, гиалуроновой кислоты от степени прогрессирования остеоартроза, позволяющая использовать данные показатели в качестве критериев оценки стадийности протекания болезни. Однонаправленный характер изменений биологических маркеров деструктивных процессов в сыровотке крови и синовиальной жидкости дает возможность в клинической практике неинвазивным путем характеризировать активность и стадийность патологии.

В крови больных на остеоартроз выявлены: рост показателей системного оксидантного стресса, уменьшение антиоксидантного потенциала крови, а также увеличение атерогенных свойств плазмы на фоне отсутствия существенных изменений со стороны состава и профиля липопротеинов крови.

В результате иммуногенетического исследования крови определены критерии риска возникновения остеоартроза, а именно: повышенная частота антигенов HLA-А10, HLA-В21, HLA-DR4 и уменьшеная HLA-В17, которые, в свою очередь, позволяют оптимизировать выявление особей с высоким риском развития патологии и своевременно начать первичную профилактику.

На модели «каррагенинового воспаления» у крыс установлены дозовые режимы, которые проявили наиболее выраженный антиексудантный эффект комплексов на основе нимесулида и диклофенака натрия с SYSADOA.

На разработанной модели остеоартроза у крыс, которая позволяет дифференцированно на разных стадиях развития болезни анализировать специфику, эффективность и безопасность фармакотерапии, обоснованы: за гематологическим и биохимическим анализом крови - достаточный уровень безопасности, а за биохимическими, иммунологическим, гистоморфологическими маркерными показателями деструктивных процессов хрящевой и костной ткани - высокая эффективность применения комплекса нимесулида с глюкозамина гидрохлоридом, хондроитина сульфатом, полегающая в выраженном хондропротекторном и противовоспалительном эффектах вследствие синергичного действия компонентов.

Виявлено положительное влияние комплекса нимесулида с SYSADOA в отличии от комплекса диклофенака натрия с SYSADOA и отдельных препаратов на показатели остеогенной активности стволових стромальных клеток костного мозга человека при клонировании in vitro, что дало возможность оценить на клеточном уровне эффективность комплексных подходов в фармакотерапии остеоартроза.

Обоснованная експериментально и клинично новая фармакотерапевтическая технология позволила наполовину уменшить суточную дозу нимесулида при сохранении фармакологической еффективности комплекса нимесулида с SYSADOA в целом, что, в свою очередь, уменшило риски возникновения побочнях реакций. Высокая клиническая еффективность и достаточная безопасность назначения комплекса нимесулида (100,0 мг/сут) с глюкозамина гидрохлоридом (1000,0 мг/сут) и хондроитина сульфатом (1000,0 мг/сут) позволяют рассматривать последний в качестве одного из наиболее эффективных лекарственных средств в терапии остеоартроза.

Ключевые слова: остеоартроз, нимесулид, диклофенак натрия, глюкозамина гидрохлорид, хондроитина сульфат.

Annotation

Lysenko I.V. Substantiation of medical-biologic criteria of definition of risk of occurrence and progressing osteoarthritis for the purpose of development of effective pharmacotherapy (clinical-experimental research). Manuscript.

Thesis for obtaining the scientific degree of Doctor of Medical Sciences in specialty 14.03.05 - Pharmacology. State establishment «Institute of Pharmacology and Toxicology Academy of Medical Sciences of Ukraine», Kiev, 2010.

In the thesis experimental and clinical new methodical approaches to definition of biological markers of metabolism of cartilaginous, bone tissue for the purpose of diagnostics of osteoarthritis at early developmental stages of the disease and duly application of effective pharmacotherapeutic technologies which solve a problem of maximal reduction of risk of occurrence of adverse reactions without loss of pharmacological activity by use of medical products complexes are clinically and experimentally proved.

Experimentally (in vivo, in vitro) and clinically grounded new pharmacotherapeutic technology allows to reduce by a half nimesulid daily dose with retention of pharmacological efficiency of the complex of nimesulid with SYSADOA as a whole, that in turn reduces the risks of appearance of adverse reactions. High clinical efficiency and sufficient safety of administration of the drug complex - nimesulid (100,0 mg/day), glucosamine hydrochloride (1000,0 mg/day)+ chondroitin sulphate (1000,0 mg/day) allows to consider the latter as an optional in the therapy of osteoarthritis.

Key words: osteoarthritis, nimesulid, diclofenak sodium, glucosamine hydrochloride, chondroitin sulphate.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Хвороби, пов'язані з ураженнями опорно-рухового апарату, зокрема суглобів, розглядаються як одна із найпоширеніших патологій у сучасному суспільстві. Серед останніх значна частка належить ревматичним захворюванням, провідне місце в яких займає остеоартроз (ОА). За прогнозами, ОА зустрічатиметься до 2020 року майже у 57% населення нашої планети (Артеменко Н.А., Чваманія М.А., 2005; Choguette D. et al., 2009). Лише в Україні станом на 2008 р. захворюваність на ОА складала 598,3 випадків на 100 тис. населення (Коваленко В.М., 2009).

Загальномедична та соціально-економічна значимість проблеми визна чається високим рівнем ураження осіб середнього, працеспроможного віку, що істотно погіршує якість життя та призводить до значного зростання соціальних витрат, у тому числі і у сфері охорони здоров'я (Шуба Н.М., 2004; Коваленко В.М., Дзяк Г.В., 2007; Choguette D. et al., 2009). ОА суттєво впливає на показники здоров'я населення, значно більше, ніж шлунково-кишкові, респіраторні та серцево-судинні захворювання (Коваленко В.М., Борткевич О.П., 2005; Гайко Г.В., 2005; Поворознюк В.В., 2006). Поряд з ішемічною хворобою серця, алкоголізмом, діабетом та депресією ОА входить до числа 5-ти провідних факторів, які обумовлюють найбільш тривале порушення біологічного і соціального стану хворих (Насонов Е.Л., Каратеев А.Е., 2000).

Відомо, що клінічний перебіг ОА характеризується тенденцією до хронічного прогресування, внаслідок чого у 60% випадків виникає зниження працездатності, а в 11,5% - інвалідність (Дзяк Г.В., 2002; Бабиніна Л.Я, 2007). Тактика лікування таких хворих характеризується складністю, багатоетапністю і, насамперед, низькою ефективністю, що пояснюється недостатньо вивченими до теперішнього часу етіопатогенетичними механізмами захворювання (Насонова В.А., 2002; Насонов Е.Л., 2007; Сміян С.І., 2008; Коваленко В.М., 2009; Cole A.A. et al., 2006; Guzy R. et al., 2006; Bragantini A. et al., 2008). З огляду на викладене вище, рання діагностика ураження суглобів, використання біологічних маркерів як прогностичних, оціночних тестів та критеріїв ефективності лікарських засобів (ЛЗ) для їх обґрунтованого застосування залишається однією із найактуальніших проблем сучасної ревматології.

До головних клінічних проявів ОА, насамперед, відносяться біль та порушення рухливості, які часто супроводжуються запальними явищами у самих суглобах, як наслідок - розвитком синовіту, що обумовлює призначення при фармакотерапії ОА не тільки SYSADOA (препарати повільної дії, що застосовуються при лікуванні ОА), а й нестероїдних протизапальних лікарських засобів (НПЗЛЗ), ефективність яких при ОА доведена (Коваленко В.М., 2001; Вікторов О.П., 2001; Горчакова Н.О., 2002; Реман К.Г., 2009; Schedel J. et al., 2004; Pinbauer F., 2005). Найчастіше в Україні серед даної групи застосовують диклофенак натрію та німесулід. Негативними особливостями фармакотерапії НПЗЛЗ є ті обставини, що довготривале призначення останніх сприяє виникненню великої кількості небажаних, різних за характером та наслідками побічних реакцій (ПР) (Мохорт М.А., Чайка Л.О., 1997; Зупанець І.А., 2003; Вікторов О.П., 2007; Корж М.О., Дєдух Н.В., 2007; Корпан М.І., Чекман І.С., 2008; Мамчур В.Й., 2008; Chan F., 2002; Hentorin Y. et al., 2009). У зв'язку з цим виникає нагальна потреба у максимальному зниженні ПР шляхом пошуку ефективних, з більшим рівнем безпеки фармакотерапевтичних технологій з використанням комплексів ЛЗ.

У науковій літературі (Шолохова Л.Б., 2002; Дядык А.И., 2005; Головач І.Ю., 2006; Bucsi L., 2005; Baime M., 2006; Choguette D. et al., 2009) недостатньо висвітлені аспекти комплексних підходів до фармакотерапії ОА. З огляду на викладене, пошук шляхів застосування комплексної терапії, що впливає на різні етіопатогенетичні ланки ОА є надзвичайно актуальною проблемою фармакології та фармакотерапії. Зокрема, це стосується необхідності дослідження генетичних, імунологічних та біохімічних показників у хворих на ОА як критеріїв ризику виникнення та прогресування захворювання з метою обґрунтованого вибору ефективної, з достатнім рівнем безпеки фармакотерапії.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом НДР відділу клінічної фармакології з лабораторією функціональної діагностики Національного наукового центру «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» на тему: «Обґрунтування медико-біологічних критеріїв визначення ризику виникнення та прогресування остеоартрозів з метою розробки ефективної фармакотерапії» (клініко-експериментальне дослідження), (номер державної реєстрації - 0106U011200) та «Аналіз результатів моніторування побічних реакцій на нестероїдні протизапальні лікарські засоби» (порівняльне дослідження), (номер державної реєстрації - 0107U012497). Автор є відповідальним виконавцем та виконавцем вказаних досліджень.

Мета роботи. На основі експериментальних та клінічних досліджень визначити критерії ризику виникнення та прогресування остеоартрозу для обґрунтування ефективної, з достатнім ступенем безпеки, комплексної фармакотерапії.

Завдання дослідження. Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні завдання:

1. Визначити та обґрунтувати медико-біологічні критерії ризику виникнення та прогресування ОА.

2. Дослідити вплив комплексів на основі німесуліду та диклофенаку натрію з глюкозаміну гідрохлоридом (ГГ), хондроїтину сульфатом (ХС) за кількісним вмістом діючих речовин та провести порівняльний аналіз їх антиексудативної, анальгезуючої дії та гострої токсичності.

3. Розробити доступну у відтворенні модель експериментального остеоартрозу (ЕОА) у щурів, за проявами подібну до ОА у людини, яка дасть можливість диференційовано на різних стадіях розвитку патології аналізувати специфіку, ефективність та безпеку запропонованої фармакотерапії.

4. Вивчити у процесі терапії ЕОА хондропротекторну, протизапальну активність комплексів ЛЗ: німесуліду з ГГ, ХС; диклофенаку натрію з ГГ, ХС; ГГ з ХС та їх окремих складових.

5. Провести порівняльний аналіз ступеня безпеки застосування комплексів: німесуліду з ГГ, ХС; диклофенаку натрію з ГГ, ХС; ГГ з ХС та окремих ЛЗ у процесі фармакотерапії ЕОА.

6. Дослідити вплив комплексів: німесуліду з ГГ, ХС; диклофенаку натрію з ГГ, ХС; ГГ з ХС та їх окремих складових на регенераторний потенціал, активність процесів проліферації та диференціювання стовбурових стромальних клітин кісткового мозку людини при клонуванні in vitro.

7. Клінічно обґрунтувати можливі переваги комплексного призначення ЛЗ, що відібрані на етапі експериментальних досліджень, перед існуючими фармакотерапевтичними технологіями.

Об'єкт дослідження. Остеоартроз: оптимізація лікування шляхом застосування нових підходів до комплексної фармакотерапії.

Предмет дослідження. Маркерні показники прогресування ОА як критерії застосування нових підходів до раціональної фармакотерапії.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети у роботі використовувались такі методи: фармакологічні (оцінка антиексудативної, анальгетичної дії, гострої токсичності); біохімічні (спектрофотометричний, амінокислотний та хемілюмінесцентний аналізи); імунологічні (імуноферментний та імуногенетичний аналізи); культуральні (клонування in vitro стовбурових стромальних клітин); хроматографічні (газова хроматографія); гістоморфологічні (світлова та електронна мікроскопія); статистичного аналізу для обробки отриманих результатів.

Наукова новизна одержаних результатів. У результаті проведеного дослідження вперше:

- науково обґрунтовано медико-біологічні критерії для диференціальної діагностики ОА на ранніх стадіях розвитку хвороби, що вможливлює оптимізацію лікування та оцінку його ефективності (захищено патентом 25426 України (2007) «Спосіб оцінки ефективності терапевтичного лікування при остеоартрозі» та патентом 84971 України (2008) «Спосіб оцінки ефективності терапевтичного лікування при остеоартрозі»);

- встановлено у крові та синовіальній рідині (СР) хворих на ОА однонаправлений характер змін біологічних маркерів метаболізму хрящової і кісткової тканин, що дає змогу неінвазивним шляхом характеризувати активність та стадійність патологічного процесу без зайвого травмування суглоба (захищено патентом 10435 України (2005) «Спосіб диференційної діагностики остеоартрозу») та патентом 79697 України (2007) «Спосіб диференційної діагностики остеоартрозу»;

- визначено методичні підходи до оцінки активності запального процесу при ОА, ускладненому синовітом, для своєчасного призначення раціональної фармакотерапії (захищено патентом 3550 України (2004) «Спосіб ранньої діагностики запальних уражень суглобів різної етіології»);

- за дослідженням Human Leucocytes Antigen (HLA-антигенів) обґрунтовано критерії для оптимізації роботи щодо виявлення осіб з високим ризиком розвитку ОА (захищено патентом 3549 України (2004) «Спосіб прогнозування можливості виникнення остеоартрозу»);

- розроблено та апробовано доступну у відтворенні модель ЕОА, за проявом подібну до ОА у людини, яка не пов'язана з травмуванням суглоба і надає можливість диференційовано на різних стадіях розвитку патології проводити оцінку специфіки, ефективності та безпеки запропонованої фармакотерапії (захищено патентом 11327 України (2005) «Спосіб моделювання остеоартрозу з синовітом», патентом 79206 України (2007) «Спосіб моделювання остеоартрозу з синовітом»);

- визначено, що висока фармакологічна активність та безпека застосування комплексу німесуліду з ГГ, ХС дають змогу шляхом потенціювання фармакологічного ефекту вдвічі зменшити добову дозу німесуліду без втрати активності комплексу у цілому, при суттєвому зниженні небажаних ПР;

- виявлено позитивний вплив комплексу німесуліду з ГГ, ХС та негативний - як комплексу диклофенаку натрію з ГГ, ХС, так і німесуліду та диклофенаку натрію на показники остеогенної активності стовбурових стромальних клітин кісткового мозку людини при клонуванні in vitro, що, у свою чергу, дає можливість оцінити на клітковому рівні ефективність комплексних підходів у фармакотерапії ОА;

- клінічно обґрунтовано ефективність нової технології, що полягає у використанні комплексу ЛЗ - німесулід (100,0 мг/добу), ГГ (1000,0 мг/добу) + ХС (1000,0 мг/добу) і вирішує проблему максимального зменшення ризику виникнення у хворих на ОА небажаних ПР без втрати фармакологічної активності.

Удосконалено методичні підходи до визначення регенераторного потенціалу, активності процесів проліферації та диференціювання стовбурових стромальних клітин кісткового мозку людини при клонуванні in vitro, що дає змогу оцінити ефективність нових фармакотерапевтичних технологій (захищено патентом 23410 України (2007) «Спосіб оцінки впливу фармакологічних сполук на процеси репарації суглобового хряща»).

Практичне значення одержаних результатів. На підставі фундаментальних розробок впроваджено у практику охорони здоров'я:

- методи визначення маркерних показників для діагностики ОА на ранніх стадіях розвитку хвороби, що дає можливість своєчасно призначати ефективну та безпечну комплексну фармакотерапію;

- критерії оцінки активності запального процесу при ОА, ускладненому синовітом, що робить можливим оптимізувати лікування і провести його індивідуальну корекцію.

У практичній охороні здоров'я використовується встановлений алгоритм для диференціальної діагностики ОА та контролю за ефективністю його фармакотерапії.

Проведені дослідження щодо синхронного аналізу змін біологічних маркерів у крові та синовіальній рідині хворих на ОА дають змогу без зайвого травмування суглоба характеризувати активність і стадійність процесу у практичній медицині.

Для доклінічного дослідження ЛЗ розроблено спосіб оцінки їх прямого впливу на показники остеогенної активності, проліферації та диференціювання стовбурових стромальних клітин кісткового мозку людини при клонуванні in vitro.

Впровадження нової технології уможливило на 50% зменшити добову дозу німесуліду у хворих на ОА при збереженні фармакологічної ефективності комплексу німесуліду з ГГ, ХС у цілому, що, у свою чергу, зменшує ризики виникнення ПР.

В експериментальних та клінічних дослідженнях обґрунтовано високу ефективність та достатню безпеку призначення запропонованого комплексу ЛЗ - німесулід (100,0 мг/добу), ГГ (1000,0 мг/добу) + ХС (1000,0 мг/добу), що дає можливість розглядати останній як комплекс вибору для безпечного застосування у хворих на ОА різних вікових груп.

Результати дисертаційної роботи також впроваджено у:

- процес управління Головним управлінням охорони здоров'я та медичного забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА);

- лікувально-діагностичний процес обласних клінічних лікарень Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Запорізької, Київської, Львівської та Полтавської областей;

- навчальний процес на кафедрі організації і економіки фармації Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, кафедрі фармакології та клінічної фармакології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (м. Київ), кафедрах фармакології та клінічної фармації Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, кафедрах фармакології Кримського державного медичного університету імені С.І. Георгіївського, Львівського державного медичного університету імені Данила Галицького, Луганського, Одеського державних медичних університетів та Тернопільського державного медичного університету імені І.Я. Горбачевського, кафедрах фармакології та клінічної фармакології з фармацевтичною опікою Національного фармацевтичного університету (м. Харків), що підтверджено відповідними актами впроваджень.

За матеріалами дисертації підготовлено та впроваджено у практику охорони здоров'я: методичні рекомендації, 3 інформаційних листи та 2 наукові пропозиції.

Особистий внесок здобувача. Рукопис дисертації є науковою працею здобувача. Автором особисто проведено патентно-інформаційний пошук та аналіз літературних джерел за темою дисертації; вибрано напрям, обсяг та методичну базу дослідження; сформульовано його мету і завдання, згідно з якими відібрано методи для виконання експериментальної та клінічної частини роботи. Здобувачем самостійно набрано фактичний матеріал, статистично оброблено, систематизовано та узагальнено отримані результати. Дисертантом написано всі розділи дисертації, зроблено висновки та впроваджено їх у практику охорони здоров'я. Здобувачем у співавторстві розроблено та апробовано модель ЕОА у щурів. Автор висловлює щиру подяку головному ревматологу м. Києва, к. мед. н. С. Х. Тер-Вартаньяну за участь у клінічному обстеженні хворих, а також співробітникам ДУ «Інститут патології хребта та суглобів АМН України», ДУ «Інститут травматології та ортопедії АМН України», ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» за консультативну допомогу при проведенні окремих серій досліджень.

У наукових працях, опублікованих у співавторстві, дисертантом подано результати власних досліджень. Матеріали кандидатської дисертації у написанні докторської дисертації не використовувалися.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи оприлюднені та обговорені на Всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю «Сучасні методи діагностики і лікування в клініці внутрішніх хвороб» (Вінниця, 2004); на XV з'їзді терапевтів України (Київ, 2004); на X Конгресі Світової Федерації лікарських товариств (Чернівці, 2004); на VII Національному Конгресі кардіологів України (Дніпропетровськ, 2004); на Пленумі правління асоціації ревматологів та ортопедів України «Стан хрящової та кісткової тканини при ревматичних захворюваннях» (Київ, 2004); на ювілейному VIII з'їзді ВУЛТ (Всеукраїнського лікарського товариства), присвяченого 15-річчю організації (1990-2005рр.) (Івано-Франківськ, 2005); на VI з'їзді фармацевтів України (Харків, 2005); на IV Національному Конгресі геронтологів та геріатрів України (Київ, 2005); IV Національному конгресі ревматологів України (Полтава, 2005); на XIII Российском национальном Конгрессе «Человек и лекарство» (Москва, 2006); на XI Конгресі Світової Федерації українських лікарських товариств (Полтава, 2006); на Пленумі правління асоціації ревматологів України «Ревматичні хвороби з системними проявами: проблемні напрями клініки, діагностики та вибір раціональної фармакотерапії» (Київ, 2006); на XIV Российском национальном Конгрессе «Человек и лекарство» (Москва, 2007); на IX з'їзді ВУЛТ (Всеукраїнського лікарського товариства) (Вінниця, 2007); на Пленумі правління асоціації ревматологів України (Київ, 2007); на ювілейному X з'їзді ВУЛТ (Всеукраїнського Лікарського Товариства) (Євпаторія, 2009); на V Національному Конгресі ревматологів України (Київ, 2009).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 73 наукові праці у провідних наукових виданнях, у тому числі 23 - у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України (з них одноосібних - 13); одержано 13 патентів України на корисну модель та винахід (з них одноосібних - 6), а також 9 свідоцтв Державного департаменту інтелектуальної власності про реєстрацію авторського права на твір (наукову розробку); 1 методичні рекомендації; 3 інформаційних листи; 22 роботи - у матеріалах науково-практичних конференцій з міжнародною участю, з'їздах, Пленумах та Конгресах як в Україні, так і за її межами.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена українською мовою на 431 аркуші машинописного тексту і складається: із вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів, 4 розділів власних досліджень, обговорення одержаних результатів, висновків, практичних рекомендацій і додатків, що включають 19 актів впровадження. Робота проілюстрована 87 таблицями та 95 рисунками. Список використаної літератури містить 613 джерел, з яких 272 роботи кирилицею і 341 - латиницею.

2. Основний зміст роботи

Матеріали та методи дослідження. З метою виконання завдань дослідження у клінічну частину роботи включено 594 особи, із них з діагнозом ОА 509 осіб. Контрольну групу склали 85 практично здорових осіб, репрезентативних за віком та статтю. Експериментальні дослідження проведено на 874 лабораторних щурах та 50 лабораторних мишах. Головні етапи клініко-експериментальної роботи представлено на рис. 1.

У дослідження на І етапі роботи включено 148 хворих з діагнозом ОА 0, І, ІІ, ІІІ та IV рентгенологічних стадій (за класифікацією Kellgren J., Lawrence J., 1957), яким одночасно виконано дослідження крові та СР. До контрольної групи при дослідженні СР віднесено померлих внаслідок раптової смерті без суглобової патології.

За ознаками запального процесу у суглобах із групи хворих на ОА (65 осіб) виділили групу хворих на ОА без синовіту (35 осіб) та групу хворих на ОА, ускладнений синовітом (30 осіб).

За імуногенетичним дослідженням тканинному типуванню піддано 85 практично здорових осіб та 43 хворих на ОА. Вік пацієнтів коливався від 35 до 70 років. Давність захворювання - від 1 до 9 років. Матеріалом для досліджень у клінічній частині роботи була венозна кров, СР та сеча.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Головні етапи клініко-експериментального дослідження

З метою обґрунтування медико-біологічних критеріїв визначення ризику виникнення та прогресування ОА проведені дослідження у 4-х напрямах:

1) оцінка ферментативної активності, дегенеративних змін хрящової і кісткової тканини залежно від ступеня важкості розвитку патології шляхом реєстрації метаболітів: агрекану (Семенів І.П., Головач І.Ю., 2003), ХС (Лапс Ю.Ю., Слуцький Л.І., 1975), фракційного складу глікозаміногліканів (ГАГс) (Штерн М.Р., 1982), вільного (ВОП) та білковозв'язаного оксипроліну (БЗОП) (Тетянець С.С., 1985; Архіпової О.Г., 1988), екскреції оксипроліну (ОП) та уронових кислот (УК), активності кислої фосфатази (КФ), лужної фосфатази (ЛФ) (Камышников В.С., 2003), кісткового ізоферменту ЛФ (Власов Б.Я., Войнович Т.Г., 1979) (кров, СР, сеча);

2) аналіз функціонального стану кліткових мембран за вивченням складових останніх - холестерину, триглицеридів (ТГ), фосфоліпідів (Комаров Ф.И. и др., 2001), спектра вільних жирних кислот, що включає арахідонову кислоту [(5, 8, 11,14 - Eicosatetraenoic с 20:4 (5,8,11,14)] (кров, СР); активність вільнорадикальних процесів (спонтанна хемілюмінесценція (СХЛ), індукована хемілюмінесценція (ІХЛ), малоновий диальдегід (МДА), антиоксидантний потенціал (активність каталази) та атерогенність крові методами: спектрофотометрії на спектрофотометрі «СФ-46», амінокислотного аналізу на амінокислотному аналізаторі «ААА-6», хемілюмінесцентного аналізу на хемілюменометрі медичному «ХЛМ ІЦ-01», газової хроматографії на хроматографі HP 6890 виробництва фірми «Hewlett-Рackard» з пламенево-іонізуючим детектором відповідно до ДСТУ ІSО 5508-2001 та ДСТУ ІSО 5509-2002;

3) дослідження в якості критеріїв запального процесу глікопротеїдів (ГП) поряд із визначенням сіалових кислот (СК) (J. Hess, 1973) та імунологічних, у першу чергу, прозапальних медіаторів - фактора некрозу пухлин-б (ФНП-б), інтерлейкіна-1в (ІЛ-1в), інтерлейкіна-6 (ІЛ-6), експресія яких може зростати і за відсутності класичних ознак запалення та підсилювати катаболітичні процеси у хрящі, а також протизапальних інтерлейкінів (ІЛ-4, ІЛ-10) та С-реактивного білка (СРБ) методом імуноферментного аналізу наборами реагентів «ProCon» (ООО «Протеиновий контур», Россия) (кров, СР);

4) аналіз ризику виникнення ОА з урахуванням генетичних факторів методом імуногенетичного аналізу (кров).

Експериментальні дослідження in vivo проведено на 874 лабораторних щурах лінії Wistar стадного розведення 6-місячного віку масою 10,0±15,5 г. До контрольної групи включено 60 експериментальних тварин. Піддослідні тварини утримувались у віварії ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» на стандартному раціоні та відповідно до санітарно-гігієнічних норм (Науково-практичні рекомендації з утримання лабораторних тварин та роботи з ними, 2002). Матеріалом для досліджень в експериментальній частині роботи були кров, колінний суглоб та слизова оболонка шлунку (СОШ) щурів.

Застосовуючи на практиці результати, що отримано на І етапі дослідження, з метою виконання завдань роботи по розробці ефективної, з достатнім рівнем безпеки комплексної терапії ОА, у порівняльних експериментальних дослідженнях як in vivo, так і на стовбурових стромальних клітинах кісткового мозку людини при клонуванні in vitro оцінено два варіанти комплексів: І - диклофенак натрію, виробництва фірми «Lufthansa Cargo» (Німеччина); ГГ та ХС, виробництва фірми «Sigma» (США); ІІ - німесулід виробництва фірми «БЕРЛІН-ХЕМІ АГ»; ГГ та ХС, виробництва фірми «Sigma» (США).

На ІІ етапі роботи проведено дослідження антиексудативної активності комплексів різних за кількісним вмістом діючих речовин на моделі «карагенінового набряку» («Доклінічні дослідження лікарських засобів», методичні рекомендації, 2002). Порівняльний аналіз фармакологічної активності комплексів та окремих засобів на ІІІ етапі дослідження здійснено за оцінкою їх анальгетичної дії на моделі «оцтовокислих корчів» (Brune K., Laanz K., 1984) і гострої токсичності за експрес-методом (Пастушенко Т.В. и др., 1985). Ефективні дози препаратів розраховували за методикою, розробленою Хаджай Я.И., 1968. Для порівняльного дослідження впливу комплексів та окремих препаратів на стан СОШ щурів використовували метод запропонований Андрєєвою Н.І., Шаровою С.Д., 1978.

На виконання завдань роботи на ІV етапі для поглибленого порівняльного аналізу ефективності та безпеки застосування комплексів ЛЗ розроблено під морфологічним контролем модель ЕОА, адаптовану до етапів розвитку ураження суглобів при ОА у людини (Коваленко В.Н. и др., 2005). Лікування комплексами та окремими ЛЗ починали на 28 добу моделювання ЕОА. Забір крові у тварин проводили до лікування та у процесі терапії - через 7 та 30 діб; колінний суглоб і СОШ тварин забирали під час виводу останніх з експерименту з дотриманням міжнародних біоетичних вимог роботи з експериментальними тваринами. Для верифікації розвитку патологічного процесу у суглобі під впливом досліджуваних комплексів і окремих препаратів використано морфологічні та гістологічні методи дослідження, які проведено з використанням стандартних методів світлової та електронної мікроскопії (Афанасьєва Ю.И., Юрина Н.А., 1989; Хэм А., Кормак Д., 1983). Макроскопічний матеріал отримували після розкриття суглоба.

Для порівняльного аналізу безпеки застосування комплексів та окремих ЛЗ проведено комплексний аналіз кількісних змін гомеостатичних показників, що характеризують функцію найважливіших систем організму у процесі лікування ЕОА (гематологічний та біохімічний аналіз крові). Хондропротекторну і протизапальну активність комплексів ЛЗ оцінено за порівняльним дослідженням біохімічних та імунологічних критеріїв прогресування ОА, які науково обґрунтовано на І етапі роботи.

В експериментах in vitro (V етап) досліджено вплив комплексів та окремих ЛЗ на культуру стромальних фібробластів, які вирощено з епіметафізу великогомілкової кістки людини (Фриденштейн А.Я., 1977; Астахова В.С., 2000). У дослідження включено 95 осіб віком від 43 до 60 років, із них - 77 хворих з діагнозом ОА. Усього вирощено 311 культур. Як контроль брали показники остеогенної активності спонгіози поза ділянками запалення та дегенеративно-дистрофічного ураження 18 пацієнтів репрезентованих за віком та статтю, з гострою травмою - внутрішньосуглобними переломами епіметафізу великогомілкової кістки, вирощено 36 культур.

Зважаючи, що результати експериментальних досліджень не завжди однозначно екстраполюються в умовах клініки, на VІ етапі роботи проведено відкрите, неконтрольоване порівняльне клінічне дослідженні (90 діб) ефективності та безпеки призначення комплексу німесуліду з ГГ+ХС (комплексу вибору за підсумком експериментальної частини роботи).

У дослідження включено 176 хворих на ОА як чоловіків, так і жінок віком від 40 до 78 років, з первинним ОА ІІ рентгенологічної стадії (за класифікацією Kellgren J., Lawrence J., 1957) з ураженням колінних суглобів відповідно до класифікаційних критеріїв ACR, що знаходилися на стаціонарному або амбулаторному лікуванні у ревматологічному центрі м. Києва. В окрему групу виділено 20 хворих на ОА, ускладнений синовітом.

Хворі на ОА проходили стандартне клініко-лабораторне та інструментальне обстеження. Гематологічний аналіз крові проведено на аналізаторі «Serano» (Японія), а біохімічний - на аналізаторах «Hitachi-912» (Японія) та «Super-Z» (Японія).

Аналіз безпеки застосування базувався на дослідженні параметрів, які характеризують функцію найважливіших систем організму (гематологічний та біохімічний аналіз крові), а аналіз ефективності комплексів ЛЗ - на оцінці впливу на основні патогенетичні механізми ушкодження синовіальної оболонки, хрящової та кісткової тканини суглоба при ОА (за визначенням агрекану, ХС, фракційного складу ГАГс, БЗОП, ВОП, ГП, екскреції ОП та УК, СК, арахідонової кислоти, активності КФ, ЛФ, кісткового ізоферменту ЛФ, СРБ, про- і протизапальних інтерлейкінів - ФНП-б, ІЛ-1в, ІЛ-6; ІЛ-4, ІЛ-10).

Обробку та аналіз результатів дослідження проведено за допомогою статистичних методів, що базувались на перевірці нормальності розподілу кількісних ознак із використанням критерія Колмогорова-Смирнова. Для визначення статистично достовірної різниці середніх значень кількісних ознак між окремими групами використано критерій Стьюдента за умов нормальності розподілу та великих обсягів вибірок, а для обробки якісних ознак - методи непараметричної статистики, зокрема, для визначення статистично достовірних відмінностей між групами застосовували критерій Хі-квадрат. Вибіркові параметри, які наведено у таблицях дисертаційної роботи, мають такі позначення: М - середнє значення кількісного показника; m - стандартна похибка середнього значення кількісного показника; % - відсоток, Д% - похибка відсотка показників, що мають якісну характеристику; n - обсяг аналізованої групи; р - рівень значимості статистичної достовірності, критичне значення якого прийнято рівним 0,05 (або 5%) (Мінцер О.П. та ін., 2003).

Аналіз та обробку статистичних даних проведено на ПК за допомогою пакетів прикладних програм STATISTICA 6,0 та Ms Excel XP.

Результати досліджень та їх обговорення. Відповідно до поставлених завдань на І етапі роботи науково обґрунтовані критерії та розроблено алгоритм для ранньої діагностики деструктивних процесів у хрящовій і кістковій тканинах, які включають кількісне визначення параметрів, що відображають характер метаболічних змін у суглобі, а саме: концентрації агрекану, ХС, БЗОП і ВОП, фракційного складу ГАГс, активності ЛФ, КФ та кісткового ізоферменту ЛФ, екскреції ОП і УК.

З позицій оцінки важкості, стадійності перебігу хвороби у групах хворих з діагнозом ОА відповідно 0, І, ІІ, ІІІ, ІV рентгенологічної стадії (за класифікацією Kellgren J., Lawrence J., 1957), одночасно вивчено зміни хімічного складу доступних біологічних рідин - сироватки крові, СР (табл. 1) та сечі.

Таблиця 1. Показники метаболізму хрящової та кісткової тканини у синовіальній рідині хворих на остеоартроз залежно від стадії патологічного процесу, (М±m)

Стадія ОА за класифікацією Kellgren J., Lawrence J.	Загальний білок, г/л	Хондроїтин-сульфати, г/л	Гліко-протеїни, од.	Сіалові кислоти, ммоль/л	Гіалуронова кислота, г/л	Активність кислої фосфотази, ммоль/г-л
Контроль (n=20)	25,0±3,71	0,09±0,02	0,38±0,03	2,21±0,06	3,51±0,23	0,36±0,05
0 (n=25)	26,3±1,76	0,10±0,02	0,37±0,02	2,20±0,05	3,25±0,34	0,36±0,03
	р>0,05	р>0,05	р>0,05	р>0,05	р>0,05	р>0,05
І (n=25)	28,2±1,92	0,14±0,03	0,33±0,02	2,11±0,05	2,56±0,32	0,35±0,03
	р>0,05	р>0,05	р>0,05	р>0,05	р>0,05	р>0,05
ІІ (n=50)	31,1±2,47	0,25±0,03	0,40±0,02	2,31±0,11	2,20±0,27	0,37±0,04
	р>0,05	р<0,001	р>0,05	р>0,05	р<0,001	р>0,05
ІІІ (n=27)	60,2±2,79	0,32±0,07	0,76±0,04	2,91±0,13	1,81±0,14	0,50±0,03
	р<0,001	р<0,001	р<0,001	р<0,001	р<0,001	р<0,001
ІV (n=21)	46,2±1,71	0,38±0,03	0,61±0,03	2,62±0,10	1,32±0,11	0,72±0,06
	р<0,001	р<0,001	р<0,001	р<0,001	р<0,001	р<0,05

Примітка. р - рівень значимості статистично достовірної різниці з контролем.

При синхронному постадійному аналізі вмісту загального білка (ЗБ), ХС, БЗОП, ВОП, показника співвідношення БЗОП/ВОП, ГП, СК, активності ЛФ, КФ і гіалуронової кислоти (у СР), які відображають інтенсивність метаболічних процесів у хрящовій та кістковій тканинах, а також спектра вільних жирних кислот (включаючи арахідонову кислоту), показників співвідношення насичені/ненасичені жирні кислоти та холестерин/фосфоліпіди, які характеризують агрегатний стан кліткових мембран і, як наслідок, функціональні властивості останніх, встановлено однонаправлений характер змін біологічних критеріїв деструктивних процесів у хрящовій і кістковій тканинах, що робить можливим у клінічній практиці неінвазивним шляхом характеризувати активність та стадійність патологічного процесу.

Виявлені у крові хворих І рентгенологічної стадії ОА кількісні зміни ВОП (маркеру обміну колагену) та екскреції ГАГс дають змогу розглядати їх як критерії для ранньої діагностики хвороби. З тих же позицій обґрунтовано доцільність дослідження амінокислотного спектра СР, що надає можливість характеризувати стан білкового обміну за кількісною оцінкою перерозподілення амінокислот, також починаючи з І рентгенологічної стадії ОА (рис. 2).

Рис. 2. Вміст оксипроліну, тирозину та [5, 8, 11,14 - Eicosatetraenoic с 20:4 (5,8,11,14)] у синовіальній рідині хворих на ОА залежно від стадії патологічного процесу за класифікацією Kellgren J., Lawrence J. (1957), %.

Примітка. * - статистично достовірна різниця порівняно з контролем (100%).

Встановлено, що перебіг ОА характеризується невпинним прогресуванням деструктивних змін хрящової та кісткової тканин, пік яких припадає на ІІІ рентгенологічну стадію ОА (за класифікацією Kellgren J., Lawrence J., 1957).

Постадійний аналіз досліджуваних параметрів дав змогу виявити, що кількісні характеристики ХС, ОП, ГП, СК, активність кислої та лужної фосфатаз поряд із зменшенням у СР гіалуронової кислоти у ході прогресування ОА знаходяться у прямій залежності від ступеня важкості паталогічного процесу, що робить можливим використовувати їх як критерії оцінки стадійності перебігу ОА.

Для ОА характерним є зростання показників системного оксидантного стресу, а саме: збільшення спонтанної і індукованої хемілюмінесценції, МДА відповідно на 145,1%, на 84,0% та на 396,7%, на фоні зменшення антиоксидантного потенціалу крові та збільшення атерогенних властивостей плазми за відсутності суттєвих змін у складі ліпопротеїдів крові.

Досить часто ОА ускладнюється розвитком синовіту, що відіграє важливу роль у прогресуванні хвороби. Встановлено, що на відміну від ОА, запальні явища при ОА, який ускладнений синовітом, характеризуються збільшенням (р<0,001) кількості ГП, поряд з аналогічним підвищенням з боку СК (р<0,001), що є достатньо специфічним показником для опорно-рухової системи, та з боку найважливішого білка гострої фази - СРБ.

За аналізом результатів дослідження, до чутливіших маркерів запального процесу віднесено групу прозапальних цитокінів, зокрема - ІЛ-1в, ФНП-б, збільшену експресію яких спостерігали навіть за відсутності реактивного синовіту. При ОА, ускладненому синовітом, експресія ІЛ-1в, прозапального цитокіну, який стимулює секрецію латентних ММП та плазміногену і тим самим прискорює деградацію хрящової тканини, порівнянно з контролем зростала на 110,5% (р<0,001).

У крові хворих при реактивному синовіті порівняно з групою хворих на ОА без синовіту експресія ІЛ-1в статистично достовірно зростала на 63,0%. За тих же умов експресія ФНП-б, що також відноситься до медіаторів запалення, виявлялася більшою порівняно з контролем - на 73,0% (р<0,001), а порівняно з групою хворих на ОА без синовіту - на 24,7% (р<0,001).

Утворення аутоантитіл у відповідь на ушкодження колагенових волокон, що є аутоантигенами, призводить до утворення циклічних імунних комплексів (ЦІК). Проведені дослідження показали статистично достовірне зростання вмісту ЦІК як у крові хворих на ОА без синовіту, так і при реактивному синовіті. У той же час, експресія ІЛ-6, впливом якого зумовлені тромбоцитоз, гіпергаммаглобулінемія, збільшення швидкості осідання еритроцитів та збільшення рівня СРБ, розвиток апоптозу, статистично достовірно не відрізнялася від контрольних значень. Протизапальні цитокіни - ІЛ-4, ІЛ-10 зростали менш істотно, що свідчить про поглиблення цитокінового дисбалансу у період гострого запалення суглобів. Зауважимо, що поділ на прозапальні та протизапальні цитокіни є достатньо умовним, оскільки властивості останніх різноманітні та не вкладаються у жорсткі рамки.

СР є найближчою до патологічного вогнища при ОА, відповідно до цього зміни досліджуваних показників в останній мали більш виразний характер.

Збільшення кількості деструктивних цитокінів у хворих на ОА чинить безпосередній вплив на синтез ферментів, сприяючи синтезу протеаз і блокуванню синтезу колагену, а також призводять до запуску лізосомальних механізмів ураження на рівні клітин. Із літературних джерел (Probert L. et al., 2005) відомо, що не виявлено чіткого цитокінового профілю, характерного для конкретного патологічного процесу, а експресія цитокінів ІЛ-1в, ІЛ-6 та ФНП- при всіх типах артритів ідентична, що дає змогу розглядати останні як ранні критерії активності запального процесу різного ґенезу.

Узагальнення результатів роботи уможливило обґрунтування критеріїв для оцінки активності запального процесу при реактивному синовіті, що включають кількісне визначення ГП, СК, СРБ та найчутливіших імунологічних маркерів - прозапальних (ІЛ-1в, ФНП-) та протизапальних цитокінів (ІЛ-4, ІЛ-10).

За вивченням лейкоцитарних антигенів HLA визначено критерії для формування груп ризику виникнення ОА, а саме: статистично достовірна підвищена частота антигенів HLA-А10, HLA-В21, HLA-DR4 та зменшена HLA-В17 порівняно з контролем є підставою для виділення досліджуваного у групу ризику виникнення ОА.

Застосування HLA-антигенів дає можливість оптимізувати виявлення осіб з високим ризиком розвитку ОА та своєчасно розпочати первинну профілактику.

Обґрунтовані на І етапі роботи методичні підходи на подальших етапах застосовано на практиці при оцінці в експериментах in vivo, in vitro та в умовах клініки запропонованої ефективної, з достатнім рівнем безпеки комплексної фармакотерапії.

Виходячи з принципів раціональної фармакотерапії, мети дослідження та отриманих результатів, поєднання в одному комплексі німесуліду та SYSADOA, повністю відповідало б патогенетично обґрунтованому напряму фармакотерапії ОА, головним при цьому було вирішення питання зменшення небажаних ПР з боку німесуліду, поряд із збереженням високої фармакологічної активності комплексу у цілому.

На ІІ етапі роботи на моделі «карагенінового запалення» встановлено дозовий режим, що виявив найбільш виражений антиексудативний ефект комплексів на основі німесуліду та диклофенаку натрію з ГГ, ХС. Доказано перспективність комплексного застосування препаратів, що робить можливим вдвічі знизити ефективну дозу НПЗЛЗ, а отже, зменшити ризик розвитку ПР та водночас забезпечити високий рівень антиексудативної активності.

Важливою фармакологічною характеристикою ЛЗ є гостра токсичність, що характеризується ізотоксичною дозою - DL₅₀. Результати ІІІ етапу роботи свідчать, що німесулід+SYSADOA при комплексному введенні дає змогу статистично достовірно знизити токсичні характеристики порівняно з комплексом диклофенаку натрію з SYSADOA в 1,65 рази та порівняно з німесулідом - у 10,0 раз. При порівняльній оцінці показників гострої токсичності комплексів німесуліду, ГГ, ХС; диклофенаку натрію, ГГ, ХС та окремих НПЗЛЗ встановлено, що комплексне застосування більшою мірою сприяє суттєвому зниженню гастротоксичності НПЗЛЗ.

Порівняльний аналіз анальгетичної дії комплексів та окремих засобів переконує, що за анальгетичною активністю комплекс диклофенаку натрію з ГГ, ХС статистично достовірно не поступається диклофенаку, а анальгетична активність комплексу німесуліду з ГГ, ХС не поступається німесуліду. Статистично достовірної різниці в анальгетичній активності комплексів диклофенаку натрію з SYSADOA та німесуліду з SYSADOA не виявлено.

Найсуттєвішими та найчастішими проявами ПР препаратів групи НПЗЛЗ є гастроінтестинальні ускладнення. З огляду на це досліджено вплив комплексів німесуліду з ГГ, ХС, а також диклофенаку натрію з ГГ, ХС на СОШ і його секреторну функцію.

Виявлено, що комплекс німесуліду з ГГ, ХС порівняно з контрольною патологією не проявляв ульцерогенної дії і більшою мірою (р<0,001) сприяв зменшенню кількості виразок та точкових геморагій на відміну від комплексу диклофенаку натрію з ГГ, ХС. При комплексному застосуванні німесуліду з ГГ, ХС спостерігалося істотне (р<0,001) зниження ступеня гастротоксичності порівняно з німесулідом, як окремим препаратом.

Узагальнення результатів дослідження дало можливість встановити, що висока фармакологічна активність та безпека застосування комплексу німесуліду з ГГ, ХС дає змогу шляхом потенціювання фармакологічного ефекту на Ѕ зменшити добову дозу німесуліду без втрати активності комплексу у цілому і, у той же час, при суттєвому зниженні небажаних ПР.

З позиції детальнішого аналізу безпеки застосування нової фармакологічної технології на ІV етапі роботи проведено комплексний аналіз змін гомеостатичних показників, що характеризують функцію найважливіших систем організму у процесі фармакотерапії ЕОА комплексом німесуліду з ГГ, ХС порівняно з комплексами: диклофенаку натрію з ГГ, ХС; ГГ з ХС та окремими ЛЗ.

Показано, що найбільший позитивний вплив на показники гематограми при ЕОА спостерігався при лікуванні тварин комплексом німесуліду з ГГ, ХС, а найбільший негативний вплив - при застосуванні німесуліду упродовж 30 діб. Терапія комплексом ГГ з ХС у більшій мірі статистично достовірно сприяла нормалізації показників гематограми крові щурів порівняно з окремими препаратами.

З метою оцінки функціонального стану печінки та нирок упродовж усього терміну дослідження проведено визначення у крові тварин активності двох амінотрансфераз: аспартатамінотрансферази (АСТ) і аланінамінотрансферази (АЛТ), лактатдегідрогенази (ЛДГ), а також вмісту білірубіну, креатиніну, сечової кислоти та сечовини.

Встановлено, що при лікуванні ЕОА впродовж 30 діб досліджувані комплекси ЛЗ та окремі препарати, за винятком диклофенаку натрію, нормалізували у крові щурів активність досліджуваних ферментів, концентрацію білірубіну, сечової кислоти і не виявляли статистично достовірного впливу на рівні креатиніну та сечовини.

Застосування диклофенаку натрію впродовж тривалого терміну (30 діб) мало негативний вплив, а саме: призводило до статистично достовірного росту активності ферментів у крові тварин, що може свідчити про подальше поглиблення процесів цитолізу на субклітинному рівні і, як наслідок, погіршення функціонального стану печінки, а також сприяло підвищенню рівня креатиніну, що може бути пов'язано з порушеннями у роботі нирок.

Істотних відмінностей у направленості та активності дії фармакотерапії комплексом ГГ з ХС порівняно з окремими препаратами не відмічено.

При ЕОА у крові щурів виявлено зростання продуктів катаболізму хрящової та кісткової тканини. Так, концентрація агрекану спостерігалася більшою за контрольні значення у середньому на 32,8% (р<0,001) при одночасному збільшенні ХС на 51,0% (р<0,001). Інтенсивність процесів катаболізму колагену домінувала над синтезом останнього, свідченням чого був дисбаланс у вмісті у крові тварин ВОП та БЗОП, а саме - істотне зростання (р<0,001) ВОП на фоні незначного зменшення БЗОП, що, у свою чергу, зменшувало показник співвідношення БЗОП/ВОП (який є критерієм інтенсивності катаболічних процесів колагену) у середньому на 49,2% (р<0,001).

...