Токсиколого-гігієнічна оцінка впливу свинцю на фоні йододефіциту і ефективність йодопрофілактики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна установа

Інститут гігієни та медичної екології імені о.м. Марзєєва АМН України

УДК 613.632:546.815/.819]+[616-008.64:546.15]-084:615.358

Автореферат

Спеціальність 14.02.01 - Гігієна та професійна патологія

Токсиколого-гігієнічна оцінка впливу свинцю на фоні йододефіциту і ефективність йодопрофілактики

Зуб Світлана Теодорівна

Київ - 2009

Дисертація є рукописом

Робота виконана у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького МОЗ України.

Науковий керівник: кандидат медичних наук, доцент Пластунов Борис Анатолійович, Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України, завідувач кафедри гігієни та профілактичної токсиколоґії

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Білецька Елеонора Миколаївна, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, завідувач кафедри загальної гігієни доктор медичних наук, професор Корзун Віталій Наумович, ДУ “Інститут гігієни та медичної екології імені О.М. Марзєєва АМН України”, завідувач лабораторії спеціальних харчових продуктів та епідеміології харчування.

Захист відбудеться “ 29 ” . січня . 2010 р. о . 10⁰⁰ . годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.604.01 у Державній установі «Інститут гігієни та медичної екології імені О.М. Марзєєва АМН України» за адресою: 02660, м. Київ-94, вул. Попудренка, 50.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державної установи «Інститут гігієни та медичної екології імені О.М. Марзєєва АМН України» за адресою: 02660, м. Київ-94, вул. Попудренка, 50.

Автореферат розісланий “ 28 ” . грудня . 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.М. Литвиченко.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Складна екологічна ситуація в Україні, яка характеризується високими рівнями техногенного хімічного забруднення довкілля, неоднорідністю і мінливістю якісного та кількісного складу забруднень в окремих населених пунктах, промислових зонах або цілих регіонах, виникненням зон екологічного лиха та хімічних аварій, вимагає докладного вивчення, адекватної гігієнічної оцінки і розроблення ефективних шляхів профілактики екзохімічної патології. В умовах природних біогеохімічних провінцій з недостатнім або надмірним вмістом певних мікроелементів у грунті, питній воді та харчових продуктах взаємодія природних ендемічних факторів з чинниками техногенного походження зумовлює зростання поширеності та напруженості ендемій і виникнення специфічних проявів регіональної хімічної екопатології (Трахтенберг І. М., 2000; Кундиев Ю. И., Трахтенберг И. М., 2007).

Біогеохімічні провінції з недостатнім вмістом йоду в об'єктах довкілля належать до найпоширеніших у світі та характеризуються значною ураженістю населення різноманітною йододефіцитною патологією, передусім ендемічним зобом. Незважаючи на значні успіхи йодної профілактики, проблема йододефіцитних захворювань залишається актуальною для багатьох країн (Герасимов Г.А., Свириденко Н.Ю., 1997; Касаткина Э.П., 1997; Тронько М.Д. і співавт., 1999; Кундиев Ю.И., Трахтенберг И.М., 2007; Delange F. et co-auth., 2000, 2001; WHO, 2001; Mendes H., Zagalo-Cardoso J.A., 2002). Недаремно довгостроковою програмою ВООЗ передбачено вивчення стану щитоподібної залози (ЩЗ) у населення певних регіонів залежно від екологічної ситуації в них, вмісту йоду в біосфері, рівнів радіаційного та хімічного забруднення навколишнього середовища (Маслій Я.О. та співавт., 2001; WHO, 2001).

В Україні упродовж останніх десятиліть спостерігається стійка тенденція до зростання патології ЩЗ (Козярін І.П., Корзун В.Н., 2009), поширеність якої за останнє десятиріччя зросла більш ніж утричі, а частка дифузного нетоксичного зоба I ступеня сягнула 70 % від загального числа випадків тиреопатології (Караченцев Ю.І., 2001; Тимченко А.М., 2003). У західному регіоні України, здавна відомому як йододефіцитний, зі значною захворюваністю населення на ендемічний зоб, поширеність дифузних його форм І-ІІІ ступеня значно перевищує середньодержавний рівень, що пов'язується з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС і погіршенням стану йодної профілактики серед населення (Караченцев Ю.І., 2001). Разом з тим результати окремих епідеміологічних досліджень свідчать, що деякі глобальні та регіональні забруднювачі довкілля (свинець, ртуть, талій, бор тощо) можуть сприяти поширенню дифузної гіперплазії ЩЗ, підвищенню напруженості та ускладненню перебігу зобної ендемії в йододефіцитних регіонах, у тому числі на фоні нормального споживання йоду (Касаткина Э. П., 1997; Осадчук З. В., 2000; Кандрор В.И., 2001), а також викликати початкові форми гіперплазії серед населення, передусім дитячого, промислово розвинених (resp. екологічно несприятливих) територій, які ніколи не вважалися йододефіцитними (Медведев В.П. и соавт., 1993; Санніков В.М. і співавт., 1995; Уланова Л.Н., Земсков А.М., Князев В.И., 1995; Трахтенберг І.М. і співавт., 1996; Олійник В.А., 1997; Нікітіна О.В., 2001; Марцинік Є.М. і співавт., 2001).

Одним із провідних глобальних забруднювачів довкілля є свинець - важкий метал політропної дії (Штабський Б.М., Федоренко В.І., 2000; Корбакова А.И. и соавт., 2001; Трахтенберг І.М. і співавт., 2002; Трахтенберг І.М., 2005; Білецька Е.М. і співавт., 2005, 2007; Смоляр В.І., Петрашенко Г.І., 2007; WHO, 1995), здатний впливати на морфо-функціональний стан ЩЗ і викликати зміни фолікулярного епітелію, розвиток гіпофункції залози з порушенням накопичення йоду, зниженням секреції тироксину та білковозв'язаного йоду (ВОЗ, 1980; Филов В.А. и соавт., 1988; Трахтенберг И.М., Тычинин В.А., Талакин Ю.Н., 1991; Кацнельсон Б.А. и соавт., 2004; WHO, 1995). В умовах значного поширення в Україні йододефіцитних захворювань на тлі глобального забруднення довкілля свинцем надзвичайної актуальності набуває вивчення особливостей його тиреотоксичної дії та наукове обґрунтування ефективності заходів її профілактики серед населення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках науково-дослідної теми кафедри гігієни та профілактичної токсикології Львівського національного медичного університету (ЛНМУ) імені Данила Галицького “Гігієнічна оцінка токсичності ксенобіотиків на фоні недостатньої забезпеченості організму йодом” (№ держреєстрації 0102U007227). Тема роботи затверджена на засіданні Вченої Ради медичного факультету № 1 ЛНМУ імені Данила Галицького, протокол № 6 від 21 квітня 2004 року та засіданні проблемної комісії “Токсикологія” МОЗ і АМН України, протокол № 2 від 07 липня 2005 року.

Мета дослідження: порівняльна оцінка токсичності свинцю нітрату, у тому числі його тиреотоксичності, за умов ізольованого та одночасного з йододефіцитом впливу й обґрунтування заходів профілактики йодної недостатності при надходженні різних доз свинцю в організм.

Завдання дослідження:

1. Розробити придатну для подальших токсикологічних досліджень експериментальну модель йодної недостатності з морфо-функціональними ознаками, властивими населенню ендемічних осередків, шляхом уведення лікарського тиреостатика мерказолілу.

2. Дослідити особливості гострої токсичності свинцю нітрату на фоні змодельованого йододефіциту.

3. Вивчити дозозалежний токсичний вплив свинцю нітрату на морфо-функціональний стан ЩЗ, порфіриновий обмін і периферійну кров, адаптаційні процеси, про- й антиоксидантну системи та безумовно-рефлекторну діяльність тварин у підгострому досліді за умов його ізольованої та одночасної з йододефіцитом дії.

4. Оцінити ефективність заходів традиційної профілактики йодної недостатності в організмі за одночасної експозиції свинцю нітратом.

5. Встановити роль яблучного пектину у підвищенні ефективності йодопрофілактики за одночасного впливу свинцю нітрату.

6. Обґрунтувати заходи профілактики йододефіциту при одночасній експозиції організму свинцем.

Об'єкт дослідження: оцінка токсичності свинцю нітрату на фоні йододефіциту і протекторних ефектів калію йодиду та пектину за умов одночасного впливу свинцю і йододефіциту.

Предмет дослідження: показники токсичності свинцю, зокрема його тиреотоксичності, за умов ізольованого та одночасного з йододефіцитом впливу без застосування і під час застосування калію йодиду та пектину.

Методи дослідження: токсикологічні, патоморфологічні, радіоімунні, біохімічні, фізіологічні, математико-статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше для обґрунтування біологічної моделі йододефіциту вивчено вплив на ЩЗ, периферійну кров, адаптаційні процеси, про- й антиоксидантну системи та безумовно-рефлекторну діяльність тварин різних доз мерказолілу протягом місяця його введення та місяця відновлювального періоду. Експериментально доведено дозозалежну токсичну дію свинцю нітрату в діапазоні доз 0,01...0,0001 LD₅₀ на морфо-функціональний стан ЩЗ, перебіг загальних неспецифічних адаптаційних реакцій в організмі, процеси ліпопероксидації та антиоксидантного захисту в сироватці крові, гомогенатах печінки та міокарда. Встановлено, що на фоні йододефіциту свинцю нітрат у зазначеному діапазоні доз посилює, а в дозі 0,00001 LD₅₀ спричиняє токсичну дію на ЩЗ та пов'язані з її функціонуванням процеси адаптації, пероксидного окиснення ліпідів й антиоксидантного захисту. Виявлено неефективність застосування калію йодиду, а також калію йодиду та пектину за одночасного впливу свинцю в дозі 0,01 LD₅₀ і йододефіциту та низьку ефективність йодопрофілактики при експозиції свинцем у дозах 0,001...0,00001 LD₅₀ на фоні йодної недостатності. З'ясовано, що зі зменшенням дози свинцю профілактичний ефект калію йодиду посилюється одночасним надходженням пектину. Отримані результати розширюють уявлення про токсичні властивості свинцю як струмогену, розкривають особливості його тиреотоксичності на фоні йододефіциту та визначають шляхи корекції йододефіцитних станів при одночасній експозиції організму свинцем.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблено оригінальну біологічну модель йододефіциту, яка дозволяє під час експериментального вивчення одночасного з йододефіцитом впливу ксенобіотиків уникати їх комбінованої дії з мерказолілом і може бути використана у роботі токсикологічних лабораторій. Одночасне застосування калію йодиду та пектину дозволяє оптимізувати морфо-функціональний стан ЩЗ при пероральному надходженні свинцю нітрату на фоні йододефіциту і повинно стати невід'ємною складовою комплексу заходів профілактики йодної недостатності при непрофесійному та професійному контакті населення зі свинцем. Розроблено інформаційний лист “Заходи профілактики тиреотоксичного впливу свинцю за умов йододефіциту” № 92-2007. Результати дисертаційної роботи впроваджені в діяльність санітарно-епідеміологічної служби Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської, Закарпатської і Чернівецької областей, навчальний процес кафедр гігієни та профілактичної токсикології ЛНМУ імені Данила Галицького, соціальної медицини, гігієни з курсом історії медицини Ужгородського національного університету, гігієни та екології Буковинського державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом сформульовані завдання дослідження, проведено аналіз літератури, виконаний патентно-інформаційний пошук, обґрунтовано вибір методів досліджень. Автор особисто виконала експериментальні дослідження, статистично опрацювала одержані результати, провела їх аналіз та узагальнення, сформулювала висновки. Дослідження характеру неспецифічних адаптаційних реакцій у дослідних тварин проводилися за консультаційної допомоги зав. кафедри шпитальної терапії ЛНМУ імені Данила Галицького, д. мед. н., проф. О.М. Радченко, морфо-функціональних змін ЩЗ тварин - за допомоги к. мед. н., доцента кафедри патологічної анатомії та судової медицини ЛНМУ В.І. Вовка, к. мед. н., доцента кафедри патологічної фізіології ЛНМУ Л.Я. Найди і асистента кафедри променевої діагностики і терапії ЛНМУ Н.В. Чернової. У наукових працях, опублікованих у співавторстві та самостійно, викладено результати, одержані здобувачем.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи оприлюднені на ювілейній науковій конференції студентів, аспірантів і молодих вчених, присвяченій 180-річчю від дня народження Л. С. Ценковського “Биоразнообразие. Экология. Эволюция. Адаптация” (м. Одеса, 2003); міжнародній конференції студентів і молодих вчених “Екологічні проблеми міст і промислових зон: шляхи їх вирішення” (м. Львів, 2003); II з'їзді Токсикологів України (м. Київ, 2004); міжнародній конференції, приуроченій до 80-ліття з дня народження проф. І. В. Шостаковської “Клітинні і субклітинні механізми функціонування травної системи” (м. Львів, 2004); 65-й науковій конференції з міжнародною участю студентів та молодих вчених (м. Львів, 2004); ХІ конгресі Світової федерації Українських лікарських товариств (м. Полтава, 2006); науково-практичних конференціях “Актуальні питання гігієни та екологічної безпеки України” (другі та треті марзєєвські читання) (м. Київ, 2006, 2007); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Довкілля і здоров'я” (м. Тернопіль, 2007); VI науково-практичної конференції з міжнародною участю студентів та молодих вчених “Науковий потенціал молоді - прогрес медицини майбутнього” (м. Ужгород, 2008); розширеному засіданні кафедри загальної гігієни з екологією і кафедри гігієни та профілактичної токсикології ЛНМУ імені Данила Галицького (2008).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 21 друковану працю, із них - 7 статей у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 3 статті в інших наукових виданнях, у тому числі одну у закордонному виданні, 10 робіт у матеріалах з'їздів, конгресів і науково-практичних конференцій, інформаційний лист.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, матеріалів і методів дослідження, трьох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення отриманих результатів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Матеріали дисертації викладені на 224 сторінках тексту (комп'ютерний набір). Робота містить 29 рисунків, 38 таблиць, 9 додатків. Список джерел використаної літератури налічує 284 праці, із них 204 україно- та російськомовних, 80 англомовних.

Основний зміст роботи

Матеріали і методи дослідження. Для створення адекватної моделі йодної недостатності на 172-х білих статевозрілих нелінійних щурах-самцях з початковою масою тіла 170-230 г вивчався вплив щоденного впродовж місяця внутрішньошлункового введення водного розчину мерказолілу в дозах 3; 0,6 і 0,12 мг/кг маси тіла. Контрольній групі тварин уводили дистильовану воду. Після припинення введення препарату протягом наступного місяця спостерігали за процесами відновлення морфо-функціонального стану ЩЗ та пов'язаних з ним процесів (період реституції).

Для вивчення особливостей гострої токсичності свинцю за умов йододефіциту на 72-х щурах-самцях визначали середню смертельну дозу (LD₅₀) і середній час загибелі тварин (ЕТ₅₀₍₁₎) шляхом однократного введення у шлунок водного розчину свинцю нітрату в трьох дозах: відомій LD₅₀ 3600 мг/кг і близьких до LD₁₆ і LD₈₄ доз 2800 і 4400 мг/кг маси тіла, що у перерахунку на свинець становить відповідно 2250; 1750 і 2750 мг/кг (Штабский Б. М. и соавт., 1989; Федоренко В. І., 1998; Кіцула Л. М., 2002).

ізольований і одночасний з йододефіцитом вплив свинцю, а також потенційний протекторний ефект калію йодиду та пектину вивчали протягом місяця на 355-и щурах-самцях. Чотири групи йододефіцитних і чотири групи інтактних тварин (останнім замість мерказолілу ентерально вводили дистильовану воду) щоденно внутрішньошлунково затруювали свинцю нітратом у дозах 0,01; 0,001; 0,0001 і 0,00001 LD₅₀ (22,5; 2,2; 0,2 і 0,02 мг/кг маси тіла тварин за свинцем). Обрана тривалість експерименту дозволила отримати необхідну токсикометричну інформацію та провести ймовірнісну оцінку максимально неефективної дози (МНД) (Штабский Б. М., Гжегоцкий М. Р., 2003). Половині тварин кожної групи через 6-8 год після затруєння, а також ще двом групам тварин (інтактній і йододефіцитній), які не одержували свинець, у той самий спосіб уводили водний розчин калію йодиду в дозі 2,5 мкг/кг маси тіла тварин (із розрахунку 150 мкг/добу для людини) (Машковский М.Д., 2001). Додатково до кожної з груп тварин, затруюваних свинцем у зазначених дозах на фоні йододефіциту та введення калію йодиду, а також до йододефіцитної групи тварин, які одержували лише калію йодид, долучено по 6 тварин, яким до корму додавали пектин з розрахунку 1 г/кг маси тіла тварин (Федоренко Ю. В., 2003; Кацнельсон Б.А. и соавт., 2004). Контрольній групі тварин (основний контроль) упродовж двох місяців експерименту, і ще одній групі, призначеній для спостереження за процесами реституції після введення мерказолілу (йододефіцитний контроль), на другий місяць вводили дистильовану воду.

Стан центральної нервової системи тварин вивчався за поведінковими безумовно-рефлекторними реакціями в тесті відкритого поля (Навакатикян М. А., 1979). У крові визначали вміст еритроцитів, лейкоцитів і гемоглобіну, у мазках - лейкоцитарну формулу (Меньшиков В.В., 1987). Характер загальних неспецифічних адаптаційних реакцій оцінювали за методом Гаркави Л. Х. и соавт. (1998) у модифікації Радченко О.М., Панчишин М.В. (2003). У сироватці крові радіоімунним методом (Шустов C. Б., Халимов Ю. Ш., 2001) визначали вміст загального трийодотироніну (Т₃), тироксину (Т₄) і тиреотропного гормону гіпофіза (ТТГ) з використанням стандартних тест-систем (Білорусь, Чехія). Процеси ліпопероксидації досліджували за вмістом малонового діальдегіду (МДА) (Тимербулатов Т.А., Селезнёв С.И., 1988), стан системи антиоксидантного захисту - за активністю супероксиддисмутази (СОД) (Костюк В.А. и соавт., 1990), каталази (КТ) (Королюк М. А. и соавт., 1988) у сироватці крові, гомогенатах печінки та міокарда, а також за рівнем церулоплазміну (ЦП) в сироватці (Колб В. Г., Камышников В.С., 1982).

Ступінь гіперплазії ЩЗ оцінювали за її масою та коефіцієнтами співвідношення маси залози до маси тіла тварини. Підготовку гістологічних препаратів залози для патоморфологічного дослідження здійснювали уніфікованим методом (Хмельницкий О.К., 2002). Поряд з описом патоморфологічних змін у залозі застосовано бальну оцінку ознак її функціональної та проліферативної активності (Хмельницкий О.К., 2002). Мікрофотографування гістологічних препаратів проводили за допомогою фотосистем фірм Leicea і Olympus.

Розвиток свинцевої інтоксикації відстежували за вмістом д-амінолевулінової кислоти (д-АЛК) (Семенова Л.С. и соавт., 1982) і копропорфірину (КП) (Павловская Н.А. и соавт., 1981) у сечі.

Дослідження проводили на 15-й і 30-й день експерименту, а при обґрунтуванні біологічної моделі йододефіциту ще на 15-й і 30-й день періоду реституції з дотриманням загальних принципів біоетичного поводження з тваринами.

Одержані числові результати опрацьовували загальноприйнятими статистичними методами із застосуванням критерію Стьюдента за допомогою програми Microsoft Exsel. Формалізацію залежностей “доза-ефект”, імовірнісну оцінку ефективних і максимальних неефективних доз (DE⁰₅₀, МНД) проводили за методикою Штабского Б.М. и соавт. (1979, 1980).

Результати досліджень та їх обговорення. Біологічна модель йододефіциту для токсикологічних досліджень. Розроблення моделі передбачало обґрунтування оптимальної дози мерказолілу, яка б відтворювала властиву населенню осередків йододефіциту гіперплазію ЩЗ за колоїдним або колоїдно-паренхіматозним типом з ознаками евтиреозу або субклінічного гіпотиреозу (Касаткина Э.П. и соавт., 1995) і водночас забезпечувала сталість цих змін щонайменше упродовж місяця після припинення введення препарату для уникнення комбінованої дії мерказолілу та свинцю нітрату під час вивчення особливостей підгострої токсичності останнього на фоні йодної недостатності. Цим умовам найкраще відповідає доза 3 мг/кг. Уведення препарату в цій дозі супроводжувалося наприкінці місяця гіперплазією залози (збільшенням маси у 2,7 рази щодо контролю, р<0,001), вираженим гіпотиреозом (зменшенням вмісту Т₃ в 1,4 рази, р<0,05; Т₄ в 2,1 рази, р<0,001; зростанням ТТГ у 2,6 рази, р<0,001); паренхіматозним зобом (формуванням мікрофолікулів з малим вмістом колоїду) з підвищеною функціональною (збільшення ступеня резорбції колоїду та вакуолізації цитоплазми тиреоцитів) та помірно вираженою проліферативною активністю (збільшення ступеня інтрафолікулярної проліферації епітелію та переважання малих фолікулів). Рівень МДА у крові зростав на 41,3 % (р<0,001) на фоні зниження активності СОД на 28,2 % (р<0,001) і КТ на 26,0 % (р<0,01) та підвищення вмісту ЦП на 23,5 % (р<0,01). Подібні зміни виявлені у печінці та міокарді. Вміст лейкоцитів зменшувався на 27,2 % (р<0,01). У більшості тварин спостерігалися реакції підвищеної активації (50,0±13,4 %, р<0,05) та стресу (35,7±12,8 %), в окремих особин - несприятлива реакція неповноцінної адаптації. Відбувалося гальмування горизонтальної та вертикальної рухової активності тварин на 15,2 і 25,0 % відповідно (р<0,05). Очевидно, що за введення цієї дози препарату засвоєння йоду ЩЗ зменшується, частково блокується гормоногенез і, як наслідок, виникає вторинний йододефіцит. На тлі блокування синтезу тиреоїдних гормонів і розвитку гіпотиреозу відбувається гіперпродукція ТТГ, що сприяє компенсаторному підвищенню проліферативної активності тиреоцитів і розвитку гіперплазії залози за паренхіматозним типом. Водночас компенсаторно посилюються морфологічні прояви функціональної активності залози, які за порушеного засвоєння йоду не можуть реалізуватися достатнім синтезом гормонів.

У період реституції гіперплазія залози зберігалася (її маса перевищувала контрольний показник у 2,3 рази на 15-й і в 1,9 рази на 30-й день, р<0,001), проте на 15-й день зоб трансформувався на колоїдний (у центральних відділах часточок переважали середні фолікули, на периферії - макрофолікули зі значною кількістю колоїду) з помірно вираженою функціональною і слабо вираженою проліферативною активністю, на 30-й день - на колоїдно-паренхіматозний (поряд зі середніми та великими фолікулами зустрічалися вогнищево розташовані малі фолікули) з високою функціональною та слабо вираженою проліферативною активністю. На 15-й день реституції виявлено субклінічний гіпотиреоз (рівень ТТГ вищий за контрольний у 1,5 рази, р<0,05; вміст Т₃ і Т₄ повертався до рівня контролю), який минав наприкінці досліду. На 30-й день реституції нормалізувалися показники окисного гомеостазу, периферійної крові, поведінкові реакції, до рівня контролю наближалася кількість тварин зі сприятливими реакціями орієнтування та спокійної активації. Отже, у період реституції, особливо на початкових стадіях, залоза після тривалого йододефіциту активно захоплює йод і синтезує тиреоїдні гормони (Абер В. Я. и соавт, 1970), що морфологічно проявляється розвитком колоїдного зоба. Накопичивши достатню кількість гормонів у колоїді, залоза посилює їх виведення у кров за рахунок підвищення проліферативної активності, що пов'язано з розвитком колоїдно-паренхіматозного зоба.

За введення мерказолілу в дозі 0,6 мг/кг зміни всіх показників виявилися менш вираженими, ніж за дози 3 мг/кг, і зникали протягом періоду реституції. Препарат у дозі 0,12 мг/кг виявився неефективним.

Особливості токсичної дії свинцю на фоні йододефіциту. У гострому досліді відтворено відому LD₅₀ свинцю нітрату за його ізольованої дії, яка на фоні йододефіциту не зазнавала істотних змін (2166,6 мг/кг). Одержаний за умов ізольованої дії свинцю ЕТ₅₀₍₁₎ (44,0 год) перевищував наведений у літературі (28,2 год) (Шатинская И. Г., 1985; Б. М. Штабский, М. Р. Гжегоцкий, 2003) і, залишаючись в межах другої доби, зменшувався на фоні йододефіциту до 28,0 год (р<0,05) завдяки ймовірному послабленню тварин попереднім уведенням мерказолілу.

У підгострому досліді за умов ізольованого та одночасного з йододефіцитом впливу свинцю в діапазоні доз 22,5...0,2 мг/кг, у тому числі при введенні калію йодиду, за тестами екскреції д-АЛК і КП виявлено залежності “доза-ефект” практично лінійного характеру. У діапазоні 0,2...0,02 мг/кг спостерігалися суттєві відхилення від лінійності зі зменшенням кута нахилу відповідних ділянок кривих (рис. 2), пов'язані з різними патогенетичними механізмами впливу великих, свідомо токсичних, і малих доз свинцю (Штабский Б. М. и соавт., 1989). Побудовані шляхом лінеарізування за трьома точками у верхньому і двома точками в нижньому діапазоні доз рівняння регресії залежностей “доза-ефект” і розраховані DЕ⁰₅₀ (МНД) для обох діапазонів, які виявилися майже тотожними у всіх серіях дослідів (наприкінці експозиції дозами 22,5...0,2 мг/кг DЕ⁰₅₀ коливалася в межах 0,024...0,03 мг/кг за екскрецією д-АЛК і 0,011...0,029 мг/кг за екскрецією КП, а МНД наприкінці експозиції дозами 0,2... 0,02 мг/кг - у межах 0,0016...0,002 і 0,0011...0,0013 мг/кг відповідно) і збігалися з визначеними Штабским Б.М. и соавт. (1989), свідчать про незмінність токсичності свинцю на фоні йододефіциту, у тому числі при надходженні калію йодиду.

На незмінність токсичності свинцю на фоні йододефіциту вказують також практично збіжне у всіх серіях підгострих дослідів пригнічення наприкінці місяця безумовно-рефлекторної діяльності тварин за показниками теста відкритого поля на 25,0-37,4 %, зниження вмісту лейкоцитів на 18,3-22,3 % та еритроцитів на 21,7-34,1 % за введення дози 22,5 мг/кг і зменшення рівня гемоглобіну на 23,8-30,7 % і 15,8-21,4 % відповідно за введення доз 22,5 і 2,2 мг/кг (у всіх випадках 0,001>р<0,05). Проте за показниками, які характеризують вплив свинцю нітрату на тиреоїдну систему та пов'язані з її функціонуванням процеси, виявлено суттєві відмінності у різних серіях дослідів.

Ізольований вплив свинцю в дозі 22,5 мг/кг супроводжувався наприкінці експозиції гіперплазією ЩЗ (збільшенням маси на 41,8 % щодо контролю, р<0,01), субклінічним гіпотиреозом (зростанням вмісту ТТГ на 36,4 %, р<0,05 при збереженні на рівні контролю вмісту Т₄), колоїдно-паренхіматозним зобом з підвищеною функціональною та слабкою проліферативною активністю, формуванням вогнищ десквамації епітелію (рис. 3А), які не траплялися в основному та йододефіцитному контролі. У крові рівень МДА зростав на 83,3 %, активність СОД зменшувалася на 47,4 %, КТ - на 40,2 %, вміст ЦП - на 26,9 % (у всіх випадках р<0,001). Схожі зміни виявлені у тканинах печінки та міокарда. Переважали тварини з реакцією підвищеної активації (63,3±14,5 %, р<0,01); в окремих тварин виникала реакція переактивації, відсутня в контролі; частка реакції спокійної активації зменшувалася (р<0,05), а реакція орієнтування взагалі не спостерігалася. Свинець у дозі 2,2 мг/кг спричиняв наприкінці місяця менш виражені зміни показників за збереженого евтиреоїдного стану; у дозі 0,2 мг/кг за відсутності гіперплазії та вогнищ десквамації епітелію призводив до посилення проліферативних процесів у залозі (переважання малих фолікулів з обмеженою кількістю колоїду, помірна кількість подушок Сандерсона у просвіті середніх фолікулів), збільшення вмісту ЦП на 22,5 % на 15-й день (р<0,01), активності КТ на 29,4-13,2 % у печінці впродовж досліду (р<0,05) та подальшого зменшення частоти несприятливих адаптаційних реакцій за відносно високої частки реакції підвищеної активації; у дозі 0,02 мг/кг виявився неефективним за всіма тестами.

Одночасний з йододефіцитом вплив свинцю в дозі 22,5 мг/кг супроводжувався більш виразною, ніж за його ізольованої дії, гіперплазією ЩЗ (її маса збільшувалася в 2,3 рази на 15-й і 2,6 рази на 30-й день щодо основного контролю, р<0,001), вираженим гіпотиреозом (вміст Т₄ зменшувався впродовж місяця на 20,2-29,7 %, ТТГ зростав на 59,3-72,7 % щодо контролю (р<0,01)), колоїдним на 15-й і колоїдно-паренхіматозним зобом на 30-й день досліду з під-вищеною функціональною, слабкою проліферативною активністю, численними вогнищами десквамації епітелію (рис. 3Б). Рівень МДА зростав до кінця експерименту на 123,6 %, активність СОД зменшувалася на 59,2 %; КТ - на 52,2 %, вміст ЦП - на 22,9 % (за всіма показниками р<0,001). Подібні зміни окисного гомеостазу виявлені у печінці та міокарді. Виникали виключно реакції підвищеної активації і переактивації.

За одночасної з йододефіцитом дії свинцю в дозі 2,2 мг/кг спостерігалися схожі, проте менш виражені зміни; у дозі 0,2 мг/кг - гіперплазія залози (її маса збільшувалася в 1,9-2,0 рази впродовж місяця, р<0,001), паренхіматозно-колоїдний зоб з підвищеною функціональною та проліферативною активністю без ознак десквамації епітелію, субклінічний гіпотиреоз (рівень ТТГ зростав на 40,7 %, р<0,05) і збільшення ЦП на 18,7 % на 15-й день (р<0,05), МДА на 38,1 % у сироватці та 30,3 % у міокарді, зменшення СОД у відповідних біосубстратах на 23,7 і 20,9 % (у всіх випадках р<0,01) і КТ у печінці на 17,7 % (р<0,05) наприкінці експозиції та

переважання реакції підвищеної активації (у поодиноких тварин надалі виникала реакція переактивації). Доза 0,02 мг/кг виявилася практично ізоефективною з попередньою дозою за винятком відсутності реакції переактивації та змін процесів окисного гомеостазу наприкінці місяця.

Отже, свинець у дозах 22,5 і 2,2 мг/кг спричиняє тиреотоксичні ефекти - гіперплазію залози за колоїдно-паренхіматозним типом зі специфічною вогнищевою десквамацією тиреоцитів, послабленням процесів проліферації епітелію й ознаками субклінічного гіпотиреозу; у дозі 0,2 мг/кг посилює проліферацію; у всіх дозах викликає дисбаланс процесів окисного гомеостазу та напруження адаптації. За цих умов лімітувальним ефектом слід вважати патоморфологічні зміни у залозі, а МНД - дозу <0,2 мг/кг. За одночасної з йододефіцитом дії свинцю зміни всіх показників виявилися більш вираженими, а мінімальні ефективні дози - меншими на один-два порядки, ніж за його ізольованої дії, що свідчить про посилення тиреотоксичності свинцю на фоні йододефіциту. Лімітувальними ефектами за цих умов видаються гіперплазія та патоморфологічні зміни ЩЗ, а МНД становить <0,02 мг/кг.

Тиреотоксична дія високих доз свинцю нітрату, очевидно, пов'язана з десквамацією епітелію, яка призводить до зменшення засвоєння йоду залозою та її здатності до проліферації. Свинець у дозі 0,2 мг/кг не спричиняє альтерації фолікулів та суттєво не впливає на метаболізм йоду, зміни зі сторони тиреоїдної системи виражені слабо і залоза пристосовується до цих умов посиленням проліферації. За одночасного впливу високих доз свинцю з йододефіцитом більш виражена десквамація значно поглиблює йододефіцитний стан ЩЗ, зменшує її здатність до проліферації та зумовлює посилення гіпотиреозу та гіперплазії. За поєднання низьких доз свинцю та йододефіциту десквамація відсутня, неушкоджені фолікули активно проліферують, що компенсаторно зменшує ступінь гіпотиреозу. Ці процеси відбуваються на тлі гіпоксії, зумовленої блокуванням свинцем ферментів енергетичного обміну та синтезу порфіринів, про що свідчить дисфункція про- й антиоксидантної систем. Водночас збільшення частоти реакції підвищеної активації та дистрес-реакцій вказує на напруження механізмів адаптації. Ступінь дисбалансу процесів окисного гомеостазу та напруження механізмів адаптації зростає зі збільшенням дози свинцю, особливо за умов йододефіциту.

Уведення калію йодиду за експозиції свинцем у дозі 22,5 мг/кг суттєво не позначилося на процесах формування гіперплазії, вогнищ десквамації епітелію, показниках окисного гомеостазу й адаптації, виявлених при ізольованій дії свинцю в цій дозі, проте спричиняло зміну зоба на паренхіматозно-колоїдний, посилювало проліферацію та попереджало розвиток гіпотиреозу. За введення свинцю в дозі 2,2 мг/кг антиструмоген запобігав виникненню гіперплазії та дистрес-реакцій, однак ступінь альтерації фолікулів залишався на рівні ізольованої дії цієї дози. Калію йодид за експозиції свинцем у дозі 0,2 мг/кг призводив до нормалізації структури залози та перебігу адаптаційних реакцій, але зміни активності КТ у печінці та ЦП у сироватці збігалися з такими за умов ізольованого впливу свинцю в цій дозі. токсичність свинець йододефіцит пектин

За одночасної дії свинцю в дозі 22,5 мг/кг і йододефіциту введення калію йодиду не змінювало динаміку показників, виявлену за цього поєднання при відсутності антиструмогену. За дії свинцю в дозі 2,2 мг/кг на фоні йододефіциту калію йодид сприяв зменшенню темпів прогресування гіперплазії (в обидва терміни досліду маса залози збільшувалася в 1,9 рази, р<0,01), посиленню проліферації тиреоїдного епітелію, зміні зоба на паренхіматозно-колоїдний і послабленню гіпотиреозу до субклінічного (збільшення вмісту ТТГ на 50,0 %, р<0,05) порівняно з тваринами, які за тих самих умов не одержували антиструмоген. За одночасної з йододефіцитом і калію йодидом експозиції свинцем у дозі 0,2 мг/кг гіперплазія набувала тенденції до регресування (маса залози перевищувала показники контролю в 1,8 рази на 15-й і 1,7 рази на 30-й день, р<0,01), упродовж досліду спостерігався евтиреоз, менш вираженими виявилися зміни окисного гомеостазу, не реєструвалися дистрес-реакції, зменшувалася частота реакції підвищеної активації та зростала частка реакції спокійної активації порівняно з дослідом без застосування антиструмогену. Калію йодид за одночасного впливу свинцю в дозі 0,02 мг/кг і йододефіциту сприяв зменшенню маси залози на 16,9 % наприкінці досліду (р<0,05) порівняно з цим поєднанням, але без антиструмогену. Разом з тим маса залози надалі перевищувала контрольні показники в 1,8-1,6 рази (р<0,05), а ступінь гіперплазії та патоморфологічні зміни в ній залишалися більш виразними, ніж у тварин з попередньо змодельованим йододефіцитом, які впродовж місяця отримували лише калію йодид.

Отже, калію йодид у дозі 2,5 мкг/кг видається неефективним як засіб запобігання морфо-функціональних змін у залозі, спричинених ізольованою дією свинцю в дозі 22,5 мг/кг, і профілактики йододефіциту за його поєднання зі свинцем у цій дозі. Здатний за умов ізольованої дії нижчих доз свинцю компенсувати розвиток гіперплазії та патоморфологічних змін ЩЗ шляхом підтримання функціональної та покращання проліферативної активності фолікулів, калію йодид є малоефективним за одночасної дії свинцю в дозах 2,2...0,02 мг/кг і йододефіциту. Лімітувальні ефекти та МНД свинцю у відповідних серіях дослідів з калію йодидом і без його застосування виявилися збіжними.

Застосування пектину та калію йодиду за одночасної дії свинцю в дозі 22,5 мг/кг і йододефіциту суттєво не позначилося на найбільш чутливих до свинцевої експозиції рівнях екскреції д-АЛК, патоморфологічних і масових показниках ЩЗ порівняно з серією дослідів, у якій за тих самих умов пектин не використовувався. Натомість надходження пектину та калію йодиду за впливу свинцю в дозах 2,2...0,02 мг/кг і йододефіциту сприяло зниженню рівня д-АЛК на 40,9; 42,0 і 53,3 % (р<0,05) зі зменшенням дози свинцю, послабленню ступеня гіперплазії (маса залози перевищувала показник контролю в 1,6; 1,5 і 1,3 рази, р<0,05) і патоморфологічних змін залози, зокрема істотному зменшенню десквамації тиреоцитів за дози свинцю 2,2 мг/кг. Максимальний ефект одночасного застосування пектину та калію йодиду спостерігався за поєднання свинцю в дозі 0,02 мг/кг і йододефіциту: вміст д-АЛК сягав рівня контролю; маса залози зменшувалася на 16,5 % (р<0,05) порівняно з паралельною серією без застосування пектину та наближалася, як і патоморфологічні зміни, до рівня тварин з попередньо змодельованим йододефіцитом, які впродовж місяця отримували лише калію йодид. Отже, ефект одночасної пектино- та йодопрофілактики за експозиції свинцем у дозі 22,5 мг/кг на фоні йододефіциту практично відсутній, зі зменшенням експозиції посилюється і досягає максимуму за дози свинцю 0,02 мг/кг.

Таким чином, експериментально встановлено, що свинцю нітрат володіє дозозалежним тиреотоксичним ефектом, який посилюється на фоні йододефіциту. МНД свинцю нітрату за його одночасної з йододефіцитом дії, у тому числі при надходженні калію йодиду, за специфічними тестами екскреції д-АЛК і КП зі сечею не відрізняються від МНД свинцю при його ізольованій дії, за тестами тиреотоксичності на порядок вищі від них, що вказує на недоцільність перегляду чинних в Україні та встановлення регіональних для осередків йододефіциту гігієнічних нормативів свинцю нітрату в повітрі робочої зони, атмосферному повітрі та питній воді. Разом з тим в умовах переважного надходження малих доз свинцю з їжею виникає необхідність офіційного визнання токсикологічно обґрунтованої допустимої добової дози свинцю в харчовому раціоні людини (Штабский Б. М., 1998, 2003), яка задовольняє вимогам хімічної безпеки мешканців йододефіцитних регіонів, і перегляду на її основі підходів до нормування свинцю в окремих харчових продуктах.

З метою ефективної профілактики тиреотоксичної дії свинцю при професійному контакті з ним, особливо за умов йододефіциту, необхідно залучати до проведення попередніх і періодичних медичних оглядів працівників відповідних галузей виробництва лікаря-ендокринолога з обов'язковим проведенням ультразвукового дослідження ЩЗ. Наявність патології залози, пов'язаної з йододефіцитом, доцільно вважати додатковим медичним протипоказанням контакту робітників зі свинцем.

Застосування препаратів йоду для профілактики йододефіциту за одночасної експозиції організму свинцем, особливо у великих дозах, видається малоефективною. За впливу високих доз свинцю на фоні йододефіциту ефект одночасної пектино- та йодопрофілактики практично відсутній. Ефективна профілактика йододефіциту в його осередках при одночасній експозиції малими дозами свинцю потребує одночасного призначення препаратів йоду і пектину. Закладам санітарно-епідеміологічної служби в регіонах йододефіциту необхідно налагодити ефективний моніторинг за добовим надходженням свинцю з усіх потенційних його джерел, а в перспективі - за вмістом свинцю та йоду в біосередовищах працівників відповідних галузей виробництва і населення.

Висновки

У дисертаційній роботі вирішено актуальне наукове завдання, яке стосується вивчення особливостей токсичної дії свинцю нітрату на морфо-функціональний стан щитоподібної залози, порфіриновий обмін і периферійну кров, процеси адаптації, про- та антиоксидантну системи і безумовно-рефлекторну діяльність тварин на фоні йодної недостатності та з'ясування за цих умов потенційного профілактичного ефекту калію йодиду та яблучного пектину, що дозволило розробити заходи профілактики йододефіциту за одночасної дії свинцю.

1. Розроблено оригінальну біологічну модель йододефіциту з використанням внутрішньошлункового протягом місяця введення фармакологічного тиреостатика мерказолілу в дозі 3 мг/кг, придатну для експериментального вивчення одночасного з йододефіцитом впливу ксенобіотиків і обґрунтування можливих шляхів профілактики їх негативної дії на здоров'я людини.

2. Встановлено, що свинець у діапазоні доз 22,5...0,2 мг/кг спричиняє тиреотоксичну дозозалежну дію, яка на 30-у добу його внутрішньошлункового введення в дозах 22,5 і 2,2 мг/кг проявляється розвитком гіперплазії щитоподібної залози за колоїдно-паренхіматозним типом зі специфічними явищами десквамації тиреоцитів, у дозі 0,2 мг/кг - посиленням проліферативних процесів у паренхімі залози, у дозі 22,5 мг/кг - ознаками субклінічного гіпотиреозу.

3. Доведено посилення тиреотоксичної дозозалежної дії свинцю на фоні йододефіциту, яке проявляється в діапазоні доз 22,5...0,02 мг/кг розвитком упродовж місяця гіперплазії щитоподібної залози за колоїдно-паренхіматозним (за експозиції дозою 22,5 мг/кг) або паренхіматозно-колоїдним типом (за нижчих доз) зі специфічними явищами десквамації тиреоцитів, ознаками вираженого гіпотиреозу (за експозиції дозами 22,5 і 2,2 мг/кг) або субклінічного гіпотиреозу на 15-й день досліду (за експозиції дозами 0,2 і 0,02 мг/кг).

4. Виявлено інтенсифікацію процесів ліпопероксидації, пригнічення антиоксидантної активності крові, тканин печінки та міокарда, формування несприятливих адаптаційних реакцій за експозиції свинцем у дозах 22,5 і 2,2 мг/кг і напруження адаптації за експозиції дозою 0,2 мг/кг, які на фоні йододефіциту стають більш вираженими за введення всіх зазначених доз та виникають під впливом свинцю в дозі 0,02 мг/кг.

5. З'ясовано, що параметри гострої токсичності (LD₅₀, ET₅₀₍₁₎) свинцю нітрату, а також дозозалежні зміни екскреції д-амінолевулінової кислоти і копропорфірину зі сечею, розраховані за цими ефектами максимальні неефективні дози (ДЕ⁰₅₀) та зміни безумовно-рефлекторної діяльності тварин і складу периферійної крові за щоденного впродовж місяця введення свинцю в діапазоні доз 22,5...0,02 мг/кг суттєво не відрізняються за умов його ізольованої та одночасної з йододефіцитом дії та засвідчують незмінність токсичності ксенобіотика на фоні йодної недостатності.

6. Калію йодид у дозі 2,5 мкг/кг за щоденного введення суттєво не впливає на морфо-функціональний стан щитоподібної залози, адаптаційні, про- й антиоксидантні процеси в організмі як за умов ізольованого, так і одночасного з йододефіцитом впливу свинцю в дозі 22,5 мг/кг, частково (за дози 2,2 мг/кг) або повністю (за дози 0,2 мг/кг) компенсує зміни, зумовлені ізольованою дією свинцю, і лише частково - гіперпластичні та патоморфологічні зміни у щитоподібній залозі, зумовлені одночасною з йододефіцитом дією ксенобіотика в діапазоні доз 2,2...0,02 мг/кг, що свідчить про недостатню антиструмогенну дію калію йодиду за такого поєднання.

7. Доведено, що застосування калію йодиду разом з яблучним пектином, який додавався до раціону з розрахунку 1 г/кг маси тіла, не покращує морфологічний стан щитоподібної залози і порфіриновий обмін за одночасної з йододефіцитом дії свинцю в дозі 22,5 мг/кг і сприяє зменшенню ступеня гіперплазії, патоморфологічних змін залози і, водночас, екскреції д-амінолевулінової кислоти зі сечею при надходженні свинцю в дозах 2,2…0,02 мг/кг на фоні йододефіциту, яке стає більш виразним зі зниженням дози свинцю.

8. Науково обґрунтовано, що ефективна корекція йододефіцитних станів при одночасній експозиції організму свинцем на рівні популяційних доз досягається за допомогою поєднання препаратів йоду та пектину.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Пластунов Б.А. Експериментальна модель йододефіцитного зоба для вивчення токсичності ксенобіотиків на фоні йодної недостатності / Б.А. Пластунов, В. . Вовк, С.Т. Зуб // Гігієна населених місць : зб. наук. праць. - К. : Полімед, 2003. - Вип. 44. - С. 639-644. (Здобувачем проведено літературний пошук та експериментальні дослідження, підготовлено статтю до друку).

2. Оцінка функціонального стану мітохондрій печінки та інтенсивності процесів ліпопероксидації у щурів під впливом різних доз мерказолілу / С.Т. Зуб, О.В. Іккерт, Н.М. Кургалюк, Б.А. Пластунов // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. - 2004. - № 4. - С. 59-66. (Здобувачем проведено аналіз літератури, опрацьовано схему експерименту й одержані результати, прийнято участь в їх аналізі та обговоренні, оформлено публікацію до друку).

3. Гормональний стан щитоподібної залози за умов розвитку різних типів загальних неспецифічних адаптаційних реакцій в експерименті та клініці / С.Т. Зуб, О.М. Радченко, Б.А. Пластунов, Л.В. Пластунова, Р.Я. Борис // Буковинський медичний вісник. - 2006. - № 2. - С. 142-144. (Здобувачем проведено пошук наукової літератури та експериментальні дослідження, прийнято участь в обговоренні одержаних результатів, підготовлено статтю до друку).

4. Пластунов Б.А. Особливості токсичної дії свинцю за умов експериментального йододефіциту / Б.А. Пластунов, С.Т. Зуб, Г.М. Ткаченко // Практична медицина. - 2006. - Т. ХІІ, № 4. - С. 96-100. (Здобувачем виконано експериментальні дослідження, статистично опрацьовано одержані результати, прийнято участь в їх аналізі та обговоренні, підготовлено публікацію до друку).

5. Зуб С.Т. Поєднаний вплив свинцю та йододефіциту на щитоподібну залозу і протекторні ефекти калію йодиду / С.Т. Зуб // Acta Medica Leopoliensia. - 2007. - Vol. 13, N 3. - С. 96-100.

6. Зуб С.Т. Процеси ліпопероксидації й антиоксидантний захист за умов свинцевої інтоксикації та йододефіциту в експерименті / С.Т. Зуб // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. - 2008. - № 1. - С. 41-48.

7. Пластунов Б.А. Токсичність свинцю на фоні йододефіциту та профілактичні ефекти калію йодиду та пектину / Б.А. Пластунов, С.Т. Зуб // Практична медицина. - 2008. - Т. ХІV, № 6. - С. 29-36. (Здобувачем підготовлено і проведено експериментальні дослідження, зроблено статистичне опрацювання отриманих результатів, оформлено публікацію до друку).

8. Пластунов Б.А. Вплив різних доз мерказолілу на розвиток загальних неспецифічних адаптаційних реакцій в організмі білих щурів / Б.А. Пластунов, О. М. Радченко, С.Т. Зуб, Л. І. Плукар // Вісник Львівського університету. Серія біологічна. - 2004. - Вип. 37. - С. 213-217. (Здобувачем проведено пошук наукової літератури, проведено експериментальні дослідження, прийнято участь в обговоренні одержаних результатів, підготовлено публікацію до друку).

9. Plastunov B. Lipid peroxidation processes and antioxidant defence under lead intoxication and iodine-deficient in experiment / B. Plastunov, S. Zub // Annales Universitatis Mariae Curie-Skіodowska. - 2008. - Vol. XXI, N 2. - P. 215-217. (Здобувачем проведено експериментальні дослідження і статистичну обробку одержаних результатів, оформлено до друку статтю).

10. Еколого-токсикологічне моделювання впливу свинцю на стан щитоподібної залози в йододефіцитних регіонах / Б.А. Пластунов, С.Т. Зуб, В.М. Томків, Л.Я. Найда, Л.В. Пластунова, Л. В. Хабровська // Екологічна безпека: проблеми і шляхи вирішення : зб. наук. праць : ІІ Міжнар. наук.-практ. конф., 11-15 верес. 2006 р. - Алушта, 2006. - Т. 1. - С. 103-108. (Здобувачем проведено дослідження та статистичну обробку результатів, підготовлено публікацію до друку).

11. Зуб С.Т. Експериментальна модель ендемічного зоба як основа для обґрунтування регіональних гігієнічних нормативів ксенобіотиків / С.Т. Зуб // Биоразнообразие. Экология. Эволюция. Адаптация : ювілейна наук. конф. студентів, аспірантів і молодих вчених, присвячена 180-річчю з дня народження Л. С. Ценковського, 28 берез.-1 квіт. 2003 р. - Одеса, 2003. - С. 65.

12. Пластунов Б.А. Морфологічні критерії експериментального гіпотиреозу при дії різних доз мерказолілу / Б.А. Пластунов, В. І. Вовк, С.Т. Зуб // Екологічні проблеми міст і промислових зон: шляхи їх вирішення : міжн. конф. студентів і молодих вчених, 11-13 квіт. 2003 р. - Львів, 2003. - С. 113-115. (Здобувачем проведено літературний пошук, здійснено експериментальні дослідження, оформлено тези доповіді).

13. Зуб С.Т. Експериментальне моделювання йододефіциту для токсиколоґо-гігієнічних досліджень / С.Т. Зуб // 65-а наук. конф. з міжн. участю студентів та молодих вчених, 15-16 квіт. 2004 р. - Львів, 2004. - С. 348.

14. Пластунов Б.А. Методичні підходи до експериментального обґрунтування регіональних гігієнічних нормативів ксенобіотиків у зонах йододефіциту / Б.А. Пластунов, О. В. Іккерт, С.Т. Зуб // II з'їзд токсикологів України, 12-14 жовт. 2004 р. - К., 2004. - С. 30-31. (Здобувачем опрацьовано схему експерименту, статистично оброблено одержані результати, оформлено тези доповіді).

15. Функціонування мітохондрій печінки та інтенсивність процесів ліпопероксидації у щурів під впливом дії різних доз мерказолілу / Б.А. Пластунов, Н. М. Кургалюк, О. В. Іккерт, С.Т. Зуб // Клітинні і субклітинні механізми функціонування травної системи : міжн. конф., приурочена до 80-ліття з дня народження проф. І. В. Шостаковської, 7-9 жовт. 2004 р. - Львів, 2004. - С. 27. (Здобувачем проведено аналіз літературних джерел, проведено експериментальні дослідження, підготовлено публікацію до друку).

16. Пластунов Б.А. Дозозалежний вплив свинцю на щитоподібну залозу в умовах йододефіциту / Б.А. Пластунов, С.Т. Зуб, Л. Я. Найда // ХІ конгрес Світової федерації Українських лікарських товариств, 28-30 серп. 2006 р. - Полтава; Київ; Чікаго, 2006. - С. 633. (Здобувачем проведено аналіз літературних джерел, експериментальні дослідження та статистичну обробку одержаних результатів, підготовлено публікацію до друку).

17. Пластунов Б.А. Вплив свинцю на нормальну та йододефіциту щитоподібну залозу в експерименті / Б.А. Пластунов, С.Т. Зуб // Актуальні питання гігієни та екологічної безпеки України (другі марзєєвські читання) : наук.-практ. конф., 6-7 верес. 2006 р. - К., 2006. - С. 88-90. (Здобувачем проведено експериментальні дослідження, зроблено статистичне опрацювання отриманих результатів, оформлено тези доповіді).

18. Пластунов Б.А. Особливості свинцевої інтоксикації у тварин із змодельованою йодною недостатністю та профілактичні ефекти йодиду калію / Б.А. Пластунов, С.Т. Зуб // Довкілля і здоров'я: всеукр. наук.-практ. конф., 26-27 квіт. 2007 р. - Тернопіль, 2007. - С. 52. (Здобувачем опрацьовано літературні джерела, підготовлено і проведено експериментальні дослідження, здійснено статистичну обробку одержаних результатів, оформлено тези доповіді).

19. Пластунов Б.А. Вплив свинцю на нормальну та йододефіцитну щитоподібну залозу і профілактичні ефекти йодиду калію в експерименті / Б.А. Пластунов, С.Т. Зуб, Л. В. Хабровська // Актуальні питання гігієни та екологічної безпеки України (треті марзєєвські читання) : наук.-практ. конф., 24-25 трав. 2007 р. - К., 2007. - С. 76-77. (Здобувачем проведено експериментальні дослідження, підготовлено публікацію до друку).

20. Зуб С.Т. Особливості впливу свинцю за умов йододефіциту і протекторні ефекти калію йодиду / С.Т. Зуб // Науковий потенціал молоді - прогрес медицини майбутнього : VI наук.-практ. конф. з міжнар. участю студентів та молодих вчених, 15-17 квіт. 2008 р. - Ужгород, 2008. - С. 48.

21. Пластунов Б.А. Заходи профілактики тиреотоксичного впливу свинцю за умов йододефіциту / Б.А. Пластунов, С.Т. Зуб : Київ. Укрмедпатентінформ.

Анотації

Зуб С.Т. Токсиколого-гігієнічна оцінка впливу свинцю на фоні йододефіциту і ефективність йодопрофілактики. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.02.01 - гігієна та професійна патологія. - Державна установа “Інститут гігієни та медичної екології імені О.М. Марзєєва АМН України”. - Київ, 2009.