Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК: 618.2/.3+618.29-053.31:616-07+616-0.36:88

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Роль деяких імунологічних та гуморальних факторів у прогнозуванні переношування вагітності та її профілактика

14.01.01 -- акушерство та гінекологія

Стаселович Лариса Юріївна

Харків - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі акушерства та гінекології № 1 Харківського національного медичного університета МОЗ України.

Науковий керівник: академік НАН України, доктор медичних наук, професор Грищенко Валентін Іванович, Харківський національний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри акушерства та гінекології № 1.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Щербакова Валентина Василівна, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, професор кафедри акушерства та гінекології № 1;

доктор медичних наук, професор Романенко Тамара Григорівна, Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика (м. Київ) МОЗ України, професор кафедри акушерства та гінекології № 1.

Захист відбудеться “25” лютого 2010 р. о 13.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.01 у Харківському національному медичному університеті за адресою: 61022, м. Харків, пр. Леніна, 4.

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного медичного університету (61022, м. Харків, пр. Леніна, 4).

Автореферат розісланий “25” січня 2010 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор медичних наук, професор В.В. Лазуренко.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Охорона здоров'я матері та дитини є основною проблемою сучасного акушерства. Не дивлячись на значні успіхи в зниженні перинатальної захворюваності та смертності, ці показники, на жаль, залишаються високими. Частота цієї патології коливається від 1,4 % до 14 % і є одною з головних причин перинатальних втрат, у зв'язку з чим актуальність проблеми не викликає сумнівів (Г.І. Резніченко, 1998, Т.Ф. Тимохіна, О.Р. Баєв, 2003, А.Н. Стрижаков та співавт., 2004, В.І Кулаков, 2006). Так по даним різних авторів, в структурі перинатальної смертності переношена вагітність займає провідне місце та сягає 1/4 всіх перинатальних ускладнень (Г.І. Резніченко та співав., 1998, В.В. Жулковський, 2006, Е. К. Айламазян, 2008, В.А. Потапов, 2009). Зумовлено це тим, що переношений плід дуже чутливий до кисневої недостатності через збільшену зрілість ЦНС. Цей факт у поєднанні з обмеженою конфігурацією голівки перезрілого плода обумовлює зниження його толерантності до пологового акту і призводить до збільшення частоти пологового травматизму та постгіпоксичної енцефалопатії.

Незважаючи на значну кількість дослідницьких праць, присвячених переношуванню вагітності, питання етіопатогенезу, методів її діагностики, прогнозування та профілактики залишаються відкритими (В.І. Кулаков, 2006, І.С. Сидорова, 2000, В.В. Жулковський, 2006).

Переношена вагітність ускладнює перебіг пологів, викликаючи аномалії пологової діяльності, пологовий травматизм, післяпологові ускладнення, особливо у жінок групи високого ризику (які завагітніли в результаті допоміжних репродуктивних технологій, страждаючих залізодефіцитною анемією та ін.) (В.В. Щербакова, 2000, M. Treger, 2002, Т.Г. Романенко, 2006). Тому пошук нових способів діагностики, прогнозування та профілактики переношування вагітності в очікуваний термін пологів, ще до розвитку календарного переношування, є актуальним.

Багатьма дослідниками доведена значна роль стероїдних гормонів у виникненні переношування вагітності (Л.В. Артамошкіна, Л.В. Тимошенко, 1988, І.В. Дуда, 1997, Є.Н. Кравченко, 2007). Існує думка, що цитокіни (інтерлейкіни, фактор некроза пухлин б (ФНПб)) приймають участь в ініціації пологів, стимулюють створення АКТГ, глюкокортикоїдів (Р. Dobson, 1991, А. Rey, Y. Besedovsky, 1992, R. Gendron et al., 1990,). Зростаючий інтерес до імунологічних змін у вагітних та відсутність даних в літературі про роль інтерлейкінів та ФНПб в розвитку переношування вагітності свідчать про необхідність вивчення цього питання.

Відомо, що -адренорецепторний механізм відіграє значну роль в виникненні регулярної пологової діяльності (С.В. Братухіна, С.А. Дворянський, 1996, В.І. Краснопольський, 2000). Встановлено, що -адренореактивність (БАР) міометрія при вагітності зростає, а перед пологами знижується, що сприяє нормальному протіканню вагітності та своєчасному наступленню пологів (В.І. Циркін 1997). У зв'язку з цим визначення БАР міометрію у вагітних та роділь для діагностики переношування представляє значний інтерес. Але дослідження міометрію під час вагітності практично неможливо, тому що цей процес супроводжується значними технічними труднощами та великою кількістю ускладнень як для матері, так і для плода. Є дані про найбільш простий спосіб оцінки БАР еритроцитів у вагітних і роділь, заснований на визначенні швидкості осідання еритроцитів в присутності адренергічних середовищ (Є.В. Гусева, С.А. Дворянський, 1998). Відомо, що еритроцити також вміщують -адренорецептори (-АР), концентрація яких корелює зі зміненням БАР міометрія, у зв'язку з чим БАР еритроцитів може служити маркером БАР міометрія, що доказано на експериментальній моделі (В.І. Циркін 1997). Однак відомостей про роль -адренореактивності еритроцитів при переношуванні вагітності в доступній вітчизняній та закордонній літературі не знайдено.

Таким чином, розробка нового способу прогнозування переношування вагітності по даним визначення -адренореактивності еритроцитів, визначення ролі інтерлейкінів, фактору некрозу пухлин і вивчення їх, як можливих критеріїв ранньої діагностики і прогнозування переношеної вагітності, а також розробка більш ефективних методів профілактики цієї патології є дуже актуальним питанням у сучасному акушерстві.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідної теми кафедри акушерства та гінекології № 1 ХНМУ “Розробка методів лікування, діагностики та профілактики в перинатальній охороні плода та порушенні репродуктивної функції”, державна реєстрація № 014U002231, МОЗ України.

Автор самостійно виконала фрагмент теми щодо діагностики, прогнозування та профілактики переношування вагітності за результатами вивчення в-адренореактивності еритроцитів крові вагітної.

Мета та задачі дослідження. Зниження частоти акушерських та перинатальних ускладнень у вагітних групи високого ризику щодо розвитку переношування вагітності на підставі з'ясування деяких етіопатогенетичних механізмів та прогностичної цінності імунологічних та гуморальних показників; розробка та впровадження науково обґрунтованого алгоритму прогнозування та профілактики переношування вагітності в очікуваний термін пологів ще до розвитку календарного переношування.

Для досягнення вказаної мети були поставлені наступні завдання:

1. Провести комплексне ретроспективне клініко-статистичне дослідження жінок з переношеною вагітністю для з'ясування етіопатогенетичних факторів виникнення переношування.

2. Проаналізувати перебіг та наслідки пологів у вагітних з переношеною та доношеною вагітністю; визначити фактори ризику виникнення переношування вагітності.

3. Визначити у обстежених жінок в 35-37, 38-40 та 42-43 тижні вагітності особливості стану імунологічних, гуморальних та ендокринних показників при доношеній та переношеній вагітності.

4. Дати порівняльну характеристику і провести кореляційний аналіз клініко-лабораторних методів дослідження у групах жінок з переношеною та доношеною вагітністю.

5. Розробити та впровадити алгоритм діагностики та прогнозування переношування вагітності ще до очікуваного терміну пологів.

6. Встановити найбільш ефективну тактику ведення вагітних з групи високого ризику щодо розвитку переношування вагітності.

Об'єкт дослідження - переношування вагітності.

При переношуванні тенденція змін гормонів на протязі 35-43 тижня була аналогічною фізіологічним показникам (зменшення прогестерону, підвищення кортизолу та окситоцину), але декілька запізнілою. Для визначення відмінностей змін у вмісті гормонів в різні терміни вагітності був проведений порівняльний аналіз рівня гормонів в залежності від терміну вагітності (див. табл. 1)

Дані таблиці 1 наглядно демонструють, що в 38-40 тижнів при очікуваному переношуванні вірогідно підвищений в сироватці крові вміст прогестерону (235,7±3,3 нг/мл) та зменшений вміст кортизолу (418,7±8,2 нг/мл) та естрадіолу (18,9±0,7 нг/мл) відносно цих показників при вагітності з пологами в строк. Можна зробити висновок про значну роль цих гормонів в своєчасному розвитку пологової діяльності, а також про їх прогностичне значення вже в 38-40 тижнів.

Аналізуючи отримані клініко-лабораторні показники, знайшов своє підтвердження той факт, що естрадіол і кортизол при переношуванні залишаються зменшеними, а прогестерон підвищеним.

Порівнюючи отримані показники в 35-37 та 38-40 тижнів фізіологічної вагітності, були визначені значні зміни в гуморальній та клітинній ланках імунітету. Треба відзначити, що на передодні пологів, в порівнянні з терміном вагітності 35-37 тижнів, відмічається вірогідне підвищення вмісту лімфоцитів (майже в 4 рази), О-лімфоцитів (в 1,4 рази), бактеріальної активності нейтрофілів (в 1,5 рази) та індексу завершення фагоцитозу (в 1,7 рази). На цьому фоні спостерігається зниження в 1,5 рази Т-лімфоцитів, а Т-супресорів - в 9-10 разів, зменшується в 2 рази кількість ЦІК і в 1,6 разів бактеріальна ємність крові. Кількість відносного змісту В-лімфоцитів на протязі третього триместру вагітності майже не змінюється, в той час як абсолютний вміст збільшується в 3 рази. Таким чином, було визначено контрольні показники імунітету та їх зсув наприкінці вагітності та напередодні пологів.

Треба відзначити, що при переношуванні, в порівнянні з терміном вагітності 35-37 тижнів, відмічається вірогідне підвищення вмісту лімфоцитів (28,2±2,1 %), бактеріальної активністі нейтрофілів (30,4±2,5) та індексу завершення фагоцитозу (0,62±0,07). Виявлені зміни відмічаються вже в 38-40 тижнів. На цьому фоні спостерігається зниження Т-лімфоцитів (28,5±3,2 %), Т-супресорів (11,9±1,1 %), фагоцитарного числа (4,6±0,2), бактеріальної ємністі крові (10,8±1,1). Кількість відносного вмісту В-лімфоцитів на протязі третього триместру вагітності майже не змінюється, в той час як абсолютний вміст збільшується в термін пологів, а потім знову знижується. Вже в терміні вагітності 35-37 тижнів виявлена різниця у вмісті ЦІК, індексу завершеності фагоцитозу, а також О-лімфоцитів при переношуванні на відміну від фізіологічного плину вагітності. Напередодні пологів при переношуванні відзначається вірогідне підвищення Т-супресорів та ЦІК на відміну від фізіологічної вагітності, що вказує на порушення імунітету при переношуванні. Також виявлені вірогідні відмінності вмісту лімфоцитів при переношеній та доношеній вагітності в терміні 38-40 тижнів, що може бути значною прогностичною ознакою, яка вказує на пригнічення деяких ланок імунітету при переношуванні.

Таким чином, було визначено деякі показники імунітету та їх зсув наприкінці вагітності та напередодні пологів при переношуванні вагітності, які вказали на пригнічення деяких ланок імунітету, що може бути патогенетичною причиною переношування. Оцінюючи отримані результати, можна передбачати, що в організмі вагітної за кілька тижнів до пологів проходить значна перебудова як в клітинній так і в гуморальній ланках імунітету. вагітність імунологічний гуморальний ендокринний

При аналізі рівнів ІL-1, ІL-6 та TNFб у всіх жінок на протязі третього триместра і напередодні фізіологічних пологів було виявлено (табл. 2), що рівень цих цитокінів в 35-37 та в 38-40 тижнів вірогідно не змінювався.

Таблиця 2 Рівень цитокінів у жінок в досліджуваних группах (пг/мл)

Примітки: * - Р<0,05 - в порівнянні з показниками при 35-37 тижнях вагітності; ** - Р<0,05 - в порівнянні з показниками при 38-40 тижнях вагітності в КГ.

При переношуванні в терміні 42-43 тижні було зафіксоване підвищення рівня ІL-1, ІL-6 та зменшення рівня TNFб. Зростаючі рівні ІL-1 та ІL-6 при переношуванні, вказують на дійсне значення цитокінів в затримці пологів.

Слід відмітити, що в 38-40 тижнів вагітності досліджувані цитокіни при майбутньому переношуванні вірогідно відрізняються від контрольних параметрів.

Напередодні пологів у жінок з І групи вірогідно були підвищені показники TNFб, що могло вказувати на його велике значення в патогенезі переношування вагітності.

Також нами було вивчено стан в-адренорецепції при фізіологічному перебігу вагітності та при зазначеній патології. Треба відзначити, що на протязі третього триместру у КГ вірогідно зменшувалася кількість в-рецепторів еритроцитів. Був виявлений високий кореляційний зв'язок між показниками в-адренореактивності міометрія та кількістю в-рецепторів еритроцитів, а також між кількістю в-адреноцепторів еритроцитів та рівнем прогестерону.

Рис. 1. Зміни вмісту в-рецепторів крові у жінок КГ та І групи

Рисунок 1 демонструє вірогідні відмінності кількості в-рецепторів еритроцитів при очікуваному переношуванні вже в 35-37 тижнів вагітності та вказує на вірогідні відмінності вмісту в-рецепторів еритроцитів в 38-40 тижнів вагітності при майбутньому переношуванні.

Отримані результати вказують на значні зміни в-адренорецепторів міометрія, їх високий кореляційний зв'язок з в-рецепторами еритроцитів.

Таким чином, показники в-рецепторів еритроцитів можуть служити предиктами переношування.

Для розробки методу профілактики переношування вагітності під наглядом знаходилися 60 жінок (ІІ основна група), у яких показник БАР еритроцитів в терміні 40-41 тиждень значно перевищував 20 ум.од., що, згідно проведеним нами вищевикладеним дослідженням вірогідно вказувало на високий ризик розвитку переношування.

Характеризуючи взагалі ІІ групу жінок, звертало на себе увагу, що мешканок області серед вагітних даної групи було 71,7 %, міста - 28,3 %. Кількість першородячих серед вагітних даної групи складала 86,7 %, а повторнородячих - 13,3 %. Середній вік вагітних дорівнював 26,2 ± 2,4 роки, 76,7 % були молодше 20 або старше 25 років. Серед захворювань відмічалась висока частота перенесених дитячих інфекційних хвороб, вегето-судинних дистоній, захворювань нирок, щитоподібної залози. Обтяжений гінекологічний анамнез був виявлений у 46,7 % жінок. У 71,7 % жінок дана вагітність мала ускладнення, серед яких на першому місці знаходилася ХПН, у всіх вагітних даної групи готовність пологових шляхів до пологів була відсутня, спостерігався стан ІІІ-ІV цитотипу вагінального мазку. За даними УЗД були в наявності петріфікати в плаценті, виражена її дольчатість, великий плід або гіпотрофія плода. У 60 % жінок спостерігався патологічний прелімінарний період. В залежності від методу підготовки до пологів та профілактики переношування 60 жінок ІІ групи були розподілені на 2 підгрупи. Першу підгрупу ІІ А склали 30 (50 %) жінок, яким для підготовки до пологів, згідно загальноприйнятій методиці (наказ № 901 від 27.12.2006 року Про затвердження клінічного протоколу з акушерської допомоги “Переношена вагітність”) використовувався простін Е2 (динопростон) фірми “Pfizer”, що був введений одноразово внутрішньовенно 1 мл (0,75 мг) на 200 мл фізіологічного розчину.

До другої підгрупи ІІ Б увійшли 30 жінок (50 %), яким було призначено спочатку простін Е2 згідно загальноприйнятій методиці, а на наступну добу було призначено препарат ербісол ультрафарм (Україна), до складу якого входить комплекс низькомолекулярних органічних речовин, отриманий з ембріональної тканини тварин. Фармакологічні властивості препарату зумовлені дією низькомолекулярних біологічно активних пептидів, активізуючих сформовані під час еволюції системи організму, відповідальні за пошук і усунення патологічних змін. Препарат активізує імунну систему, що призводить до найскорішого відновлення клітин і тканин, сприяє нормалізації імунного статусу, відновлення гормональних показників, що важливо для своєчасного виникнення пологової діяльності. Ербісол призначався одноразово внутрішньовенно 2 мл на 200 мл фізіологічного розчину під контролем кардіотокографії; протипоказань до цього препарату доки не знайдено, ускладнень не відмічалось.

Через 24 години після проведеного лікування визначали стан шийки матки з метою вивчення її змін під впливом різних способів профілактики переношування. Найбільш ефективним методом підготовки шийки матки до пологів (5-8 балів за Бішопом) було використання комплексного методу (80 %), декілька гірше показники при використанні простіну Е2 (53,3 %) (Р<0,05). При аналізі частоти розвитку самостійної пологової діяльності в залежності від способу підготовки до пологів, було визначено, що частіше пологи починалися після комплексного використання простіну Е2 з ербісолом (76,7 %), ніж одного простіну Е2 (60 %) (Р<0,05).

Аномалії пологової діяльності спостерігалися в підгруппі ІІ А у 16 (53,3 %), в підгрупі ІІ Б - у 9 (30 %). Таким чином, вдвічі рідше аномалії пологової діяльності зустрічалися при використанні простіну Е2 в поєднанні з ербісолом.

Кесарів розтин виконано в підгрупі ІІ А - 7 жінкам (23,3 %), в підгрупі ІІ Б - 2 (6,7 %). Можна зробити висновок, що при використанні ербісолу в комплексі з простіном Е2 майже в 4 рази знижується ризик оперативного розродження.

Пологовий травматизм матері (розриви шийки матки, промежини та ін.) спостерігалися лише у 5 жінок (16,7 %) підгрупи ІІ Б, що також вказує на низький травматизм у породіль при комплексному застосуванні ербісолу. Загальна крововтрата в підгрупах вірогідно не відрізнялась.

У жінок ІІ групи народилося 60 немовлят з середньою масою 3476±94 г, зростом 53,2±1,3 см. В підгрупі ІІ А у 13 (43,3 %) новонароджених спостерігалися ознаки переношування різних ступенів, в підгрупі ІІ Б лише у 2 (6,7 %) новонароджених були виявлені ознаки переношування І ступеня. При аналізі розподілу стану немовлят при народженні по підгрупам було визначено: в підгрупі ІІ А: задовільний стан у 18 дітей (60 %), середньої тяжкості - у 10 дітей (33,3 %), тяжкий стан у 2 дітей (6,7 %). В підгрупі ІІ Б - задовільний стан у 23 дітей (76,7 %), середньої тяжкості - у 7 (23,3 %), тяжкий стан не виявлено. Таким чином, в підгрупі, де в комплексній підготовці до пологів був застосований ербісол - найкращі показники. Звертає на себе увагу той факт, що кількість новонароджених, що народилися в задовільному стані, відносилися до підгрупи Б, що пояснюється відсутністю негативного впливу ербісолу на стан плода (Р<0,05).

Таким чином, застосування ербісолу в поєднанні з простіном Е2 в порівнянні з простіном Е2 як монотерапії, вказує на його високу ефективність. В результаті використання ербісолу у вагітних з очікуваним переношуванням для підготовки до пологів дозволило швидше розродити вагітну з мінімальною кількістю ускладнень. Відсутність побічної дії, висока ефективність, природне походження препарату дозволяє рекомендувати його як ефективний засіб для профілактики переношування у жінок високої групи ризику по розвитку цієї патології.

Були проаналізовані показники гормонів після застосування різних методів профілактики переношування (через 12-24 години).

Концентрація прогестерону при застосуванні простіну Е2 склала 192,3±9,8 нг/мл. Введення простіну Е2 в комплексі з ербісолом здійснило вплив у жінок з високим ризиком переношування вагітності таким чином, що рівень прогестерону значно знижувався 123,5±8,6 нг/мл, що вірогідно відрізнялося від показників при використанні лише простіну Е2 (Р<0,05).

Рівень естрадіолу після введення простіну Е2 склав 22,9±0,7нг/мл. Після введення ербісолу концентрація естрадіолу підвищувалася до 27,2±1,1нг/мл.

При очікуваном переношуванні вагітності концентрація окситоцину при застосуванні простіну Е2 (17,8±0,6 пг/мл) вірогідно відрізнялась при використанні простіну Е2 в комплексі з ербісолом (21,6±0,8 пг/мл) (Р<0,05).

Таким чином, результати вивчення концентрації гормонів демонструють вірогідні зміни прогестерону, естрадіолу і окситоцину при комплексному застосуванні ербісолу, хоча використання простіну Е2 теж викликає деякі зміни в гормональному стані безпосередньо перед початком пологової діяльності. Отримані дані дозволили визначити зміни гормонів під впливом різних методів профілактики переношування вагітності. Позитивний вплив ербісолу в комплексному застосуванні з простіном Е2 на перебіг вагітності і пологів для матері і плода, на нейроендокринну функцію організму вагітної при переношуванні вагітності дозволяє рекомендувати його як засіб профілактики переношування вагітності.

При порівняльному вивченні імунологічних реакцій в залежності від засобів профілактики переношування вагітності звертають на себе увагу наступні особливості: використання простіну Е2 майже не змінювало імунологічні показники в порівнянні з показниками при переношеній вагітності; призначення простіну Е2 в комплексі з ербісолом, призводило до значного зменшення Т-супресорів (2,7±1,2 %), ЦІК (82,3±2,9 ум.од.) та підвищення фагоцитарного числа (6,4±0,25). Отримані результати підкреслюють, що ербісол має значний вплив на розвиток пологової діяльності при очікуваному переношуванні, змінюючи імунологічний стан організму вагітної.

Також було вивчено IL-1, IL-6, TNFб у всіх жінок ІІ групи, які були розподілені на підгрупи в залежності від методу підготовки до пологів.

Результати проведених досліджень показали, що визначені цитокіни (особливо IL-1 та TNFб) мають помітні зміни після використання ербісолу в комплексі з простіном Е2 (Р<0,05). Застосування лише простіну Е2 не впливає на цитокінові показники, мабуть тому що має інший механізм дії (вплив на рівень простагландинів).

Для визначення показників в-адренорецепторів міометрія у жінок високої групи ризику по розвитку переношування вагітності, в залежності від методу підготовки до пологів було обстежено 10 вагітних, по 5 жінок з кожної підгрупи, яким було виконано кесарів розтин. Отримані показники вказують, що використання як ербісолу, так і простіну Е2 значно змінюють константу дисоціації (К дис) та максимальну кількість місць зв'язування (Вмах) в-адренорецепторів. Але вірогідні зміни визначені лише при комплексному використанні ербісолу, що дозволяє думати, що цей препарат має вплив на зміст в-адренорецепторів в міометрії жінок високої групи ризику по розвитку переношування.

Для визначення в-адренорецепторного стану організму у всіх вагітних з очікуваним переношуванням, які були розподілені на підгрупи, в залежності від методу корекції, було вивчено в-рецептори еритроцитів. Отримані наступні результати: в підгрупі А - 45,8±2,6 умов.од.; в підгрупі Б - 30,3±3,9 умов.од. При порівнянні показники по підгрупами помітно відрізняються, що може вказувати на вплив ербісолу на в-адренорецепторний стан організму вагітної.

Підсумовуючи результати досліджень, слід відмітити, що, переношування вагітності характеризується порушеннями в гуморальній, імунологічній, гормональній ланках гомеостазу вагітної. Визначення БАР є надійним методом прогнозування переношування. Було показано, що використання препарату ербісол сумісно з простіном Е2 дозволяє нормалізувати гуморальні та імунні зміни і своєчасно розродити жінку.

Висновки

У дисертації наведені дані і нове вирішення наукової задачі сучасного акушерства, суть якої полягає у зниженні частоти акушерських та перинатальних ускладнень у вагітних групи високого ризику щодо розвитку переношування вагітності на підставі з'ясування деяких етіопатогенетичних механізмів та прогностичної цінності імунологічних і гуморальних показників; розробки та впровадження науково обґрунтованого методу прогнозування та профілактики переношування вагітності в очікуваний термін пологів ще до розвитку календарного переношування.

1. Переношування вагітності - це патологія, яка призводить до значного зростання акушерських та перинатальних ускладнень. За даними ретроспективного аналізу перебіг вагітності і пологів у жінок з переношуванням ускладнюється плацентарною недостатністю (79,6 %), гострою гіпоксією плода (50,2 %), аномаліями пологової діяльності (36,2 %), несвоєчасним виливом навколоплідної рідини (91,9 %), які обумовлюють високу частоту розродження шляхом кесарського розтину (47,6 %), використання акушерських щипців (10,2 %), значний відсоток пологового травматизму (21,8 %) та незадовільний стан плода при народженні (50,8 %).

2. До факторів ризику виникнення переношування відносяться екстрагенітальні та ендокринні захворювання: вегето-судинна дистонія (12,4 %), ожиріння (9,2 %), захворювання нирок (10,6 %), щитоподібної залози (8,4 %), часті гострі та хронічні інфекційні захворювання (17,9 %), а також порушення менструальної функції (16,9 %), запальні захворювання жіночих статевих органів (23,8 %), самовільні аборти (14,8 %) та безпліддя в анамнезі (10,8 %).

3. При фізіологічному перебігу наприкінці вагітності (в 35-37 тижнів) та напередодні пологів (38-40 тижнів) було визначено зниження вмісту прогестерону (114,3±3,8 нг/мл), значні зміни в імунологічних показниках (підвищення вмісту лімфоцитів (33,4±2,8 %), зниження Т-супресорів (2,3±0,4 %) та кількості ЦІК (79,7±2,5)), що вказує на активну підготовку організму вагітної до пологів. Відсутність змін у цитокінах (ІЛ-1, ІЛ-6, ФНПб) підкреслює їх неактивність аж до самих пологів.

4. Зміни у в-рецепторному апараті міометрія корелюють з в-рецепторними показниками еритроцитів вагітної (г=+0,99) та в значній мірі залежать від концентрації прогестерону в крові майбутньої матері (г=+0,97).

5. При переношуванні вагітності в терміні 38-40 було виявлено значне підвищення прогестерону (235,7±3,3 нг/мл) та зниження кортизолу (418,7±8,2 нг/мл) і естрадіолу (18,9±0,7 нг/мл), що має прогностичне значення при переношуванні. Дефіцит цитокінів ІЛ-6 та підвищення ФНПб в 38-40 тижнів вказує на їх велике значення у виникненні переношування та недостатню підготовку організму вагітної до пологів.

6. Зміни у в-рецепторному апараті міометрія є вагомою причиною переношування і коригують з в-адренорецепторами еритроцитів. Показники в-адренорецепторів еритроцитів збільшені майже вдвічі до 64,2 ум.од. вже в 35-37 тижнів вагітності і залишаються на високому рівні до самих пологів, вірогідно відрізняючись від показників, отриманих при фізіологічній вагітності, що є прогностичною ознакою переношеної вагітності. Визначення БАР еритроцитів є простим, доступним та надійним методом прогнозування переношування ще до очікуваного строку пологів (починаючи з 35-37 тижнів вагітності).

7. Переношування вагітності характеризується порушеннями в гуморальній, імунологічній, гормональній ланках гомеостазу вагітної. Тому використання імунокоректора ербісолу в поєднанні з простіном Е2, як патогенетичного методу профілактики переношування, дозволяє нормалізувати гуморальні та імунні зміни і своєчасно розродити жінок з мінімальними перинатальними та акушерськими ускладненнями.

Практичні рекомендації

1. Для зниження акушерських та перинатальних ускладнень, пов'язаних з переношуванням вагітності, необхідно виділяти групу ризику по переношуванню, до якої віднести жінок, що мають екстрагенітальні та ендокринні захворювання: вегето-судинна дистонія, ожиріння, гіпертонічна хвороба, захворювання нирок, щитоподібної залози, часті гострі та хронічні інфекційні захворювання, порушення менструальної функції, запальні захворювання жіночих статевих органів, самовільні аборти та безпліддя в анамнезі.

2. В комплекс обстеження вагітних з групи ризику по переношуванню вагітності бажано включити визначення цитокінів (ІЛ-1, ІЛ-6, ФНПб), імунологічних показників (імунограма) та в - адренореактивність еритроцитів.

3. Для прогнозування переношування вже з 35-37 тижнів вагітності необхідно проводити визначення в - адренореактивності еритроцитів, як простий, доступний та надійний спосіб прогнозування переношування вагітності. При значеннях БАР еритроцитів вище 20 ум.од., можливість переношування вагітності складає 98 %.

4. Для профілактики переношування жінкам з високим ризиком розвитку цієї патології, рекомендовано використання спочатку простіну Е2 1 мл (0,75 мг) на 200 мл 0,9 % фізіологічного розчину одноразово внутрішньовенно крапельно, а на наступну добу - введення імунокоректора ербісолу 2 мл на 200 мл фізіологічного розчину під контролем кардіотокографії в терміні 39-40 тижнів вагітності.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Лазуренко В. В. Активна тактика при переношуванні вагітності / В. В. Лазуренко, О. В. Мерцалова, О. М. Феськов, Л. Ю. Стаселович // Клінічна фармація. - Киев, 2003. - Т. 7, № 3 - С. 86-88. (Дисертантом проаналізовано різні способи пологозбудження при переношеній вагітності)

2. Грищенко В. І. Прогнозирование истинного перенашивания / В. І. Грищенко, В. В. Лазуренко, Л. Ю. Стаселович // Експериментальна і клінічна медицина. - Харків, 2004. - № 1 - С. 181-183. (Дисертантом визначена прогностична та діагностична цінність вивчення -адренореактивності еритроцитів при справжньому переношуванні).

3. Стаселович Л. Ю. Діагностика та прогнозування переношування вагітності / Л. Ю. Стаселович // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения : труды Крымского государственного университета им. С. И. Георгиевского. - 2005. - Т. 141, ч. 2. - С. 182. (Дисертантом проведено порівняльний аналіз -адренореактивності еритроцитів у жінок з переношуванням та нормальним плином вагітності).

4. Стаселович Л. Ю. Роль некоторых иммунологических и гуморальних факторов в прогнозирование перенашивания беременности / Л. Ю. Стаселович, О. В. Мерцалова, В. В. Лазуренко // Международный медицинский журнал. - 2008. - Т. 14, № 2. - С. 65-70. (Дисертантом виявлені гормонально-імунологічні зміни, що виникають при переношуванні та запропоновані методи профілактики переношування).

5. Стаселович Л. Ю. Гуморально-імунологічні порушення у вагітніх з переношуванням / Л. Ю. Стаселович, В. В. Лазуренко, О. В. Мерцалова, Л. В. Пятикоп // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения : труды Крымского государственного университета им. С. И. Георгиевского - 2008. - Т. 144, ч. 4. - С. 216-217. (Дисертантом проведено аналіз деяких гуморально-імунологічних показників у вагітних з переношуванням).

6. Стаселович Л. Ю. Прогнозування переношування вагітності / Л. Ю. Стаселович // Сучасні аспекти репродуктології, перинатальної медицини та кріобіології : зб. наук. праць. - Харків, 2003. - С. 202-204. (Дисертантом досліджено -адренореактивность еритроцитів у вагітних з переношуванням).

7. Лазуренко В. В. Диагностическая значимость некоторых гуморальних факторов в перенашивании беременности / В. В. Лазуренко, О. В. Мерцалова, Л. Ю. Стаселович // Збірник наукових праць Асоціації акушерів-гінекологів України. - К. : Інтермед, 2004. - С. 536-538. (Дисертантом доведена діагностична цінність визначення -адренореактивності еритроцитів як метода прогнозування переношування вагітності).

8. Стаселович Л. Ю. Фактори ризику виникнення переношування вагітності / Л. Ю.Стаселович, М. І. Антонян // Медицина третього тисячоліття : зб. тез. - Харків, 2003. - С. 145-146. (Дисертантом проведено ретроспективне вивчення 824 пологів, які ускладнилися переношуванням, уточнені фактори ризику виникнення переношування вагітності).

9. Стаселович Л. Ю. Состояние иммунологического статуса у беременных с перенашиванием / Л. Ю. Стаселович // Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. молодих вчених і спеціалістів “Від фундаментальних досліджень до медичної практики”. - Харків, 2005. (Дисертантом вивчено стан деяких імунологічних показників у вагітних з переношуванням).

10. Стаселович Л. Ю. Новые подходы к прогнозированию перенашивания беременности / Л. Ю. Стаселович // Збірник наукових праць Асоціації акушерів-гінекологів України. - К. : Інтермед, 2005. - С. 372-374. (Робота виконана самостійно).

11. Стаселович Л. Ю. Прогнозирование и профилактика перенашивания беременности у женщин високого риска / Л. Ю. Стаселович, Л. В. Пятикоп, О. В. Овчинникова [и др.] // Медицина и…. - 2009. - № 1. - С. 21-23. (Дисертантом розроблено метод профілактики переношування у жінок високого ризику по розвитку цієї патології).

12. Пат. 61643 A, 7 G01N33\00. Спосіб визначення переношування вагітності / В. І. Грищенко, В. В. Лазуренко, Л. Ю. Стаселович ; заявник та патентовласник Харківський державний медичний університет. - № 2003032453 UA ; заявл. 21.03.2003 ; опубл. 17.11.2003, Бюл. № 11. (Дисертантом підготовлені матеріали для отримання патенту.)

Анотація

Стаселович Л. Ю. Роль деяких імунологічних та гуморальних факторів у прогнозуванні переношування вагітності та її профілактика. - Рукопис.