Фармакотерапевтична ефективність ліпосомальних препаратів при патологічних станах оксидативного генезу (експериментальне дослідження)

Введення ЛК сприяло нормалізації стану системи антиоксидантних ферментів. Зокрема, активність каталази (КТ), яка була різко пригнічена у нелікованих тварин, зростала на 80%- 85% (р<0,05) при парацетамоловому та на 43% (р<0,05) (табл. 8) при ізоніазидовому гепатиті. При моделюванні ізоніазидового гепатиту ЛК в дозі 60 мг/кг найефективніше впливав на відновлення активності КТ, що достовірно відрізняло результат від даних, отриманих у групах тварин, лікованих ЛК (150 мг/кг), токоферолом та силібором. Активність ЦП при застосуванні досліджуваного засобу мала тенденцію до нормалізації при всіх модельованих нами формах гепатиту та дозуваннях ЛК. При введенні ЛК у тварин з тетрацикліновим гепатитом рівень ЦП був вірогідно вищим при обох способах дозування, ніж у інтактних (відповідно: при 60 мг/кг ЛК - на 27%, а при 150 мг/кг - 32%, р<0,05), але зменшувався на 40% (p<0,05) при 60 мг/кг ЛК і на 35% (p<0,05) при 150 мг/кг ЛК порівняно із контролем.

При всіх модельованих нами формах гепатитів відмічали суттєві зміни у рівні активності ДК і АлАТ, при цьому, спостерігалась певна залежність зміни величини цих показників від важкості перебігу та ефективності лікування препаратами. Оскільки така ж кореляційна залежність спостерігається і у інтактних тварин, ми вважаємо за доцільне рекомендувати використання названих показників в якості критеріїв оцінки важкості перебігу процесу та ефективності обраного лікування.

Таблиця 8. Вплив ЛК і препаратів порівняння на стан системи антиоксидантного захисту організму щурів при парацетамоловому МГ (n=7-10)

Примітки: ¹- р<0,05 порівняно з інтактними;

²- р<0,05 порівняно з контролем;

³ - р<0,05 порівняно з лікованими ЛК при обох дозуваннях.

Дослідження вмісту мікроелементів у печінці тварин з парацетамоловим гепатитом теж виявило значні зміни.

У всіх групах тварин відмічали зростання вмісту прооксидантних металів у тканинах печінки, а введення тваринам ЛК спричиняло виразний вплив на зменшення кількості заліза, міді, марганцю (табл..9).

Таблиця 9. Вміст мікроелементів у печінці щурів з парацетамоловим гепатитом при застосуванні ЛК і cилібору ( мкг/мг золи) (Mm, n=5)

Примітки: ¹- р<0,05 порівняно з інтактними тваринами;

2- р<0,05 порівняно з контролем.

Так, вміст міді у печінці тварин, лікованих ЛК в дозі 30 мг/кг, зменшувався на 122% (p<0,05), а кількість цинку була достовірно вищою, ніж у інтактних і незначно відрізнялась від показників контрольних тварин, хоч зменшення активності ЛФ у тварин цієї групи було достовірним, порівняно з контролем (на 19%; p<0,05). За рахунок зниження білковосинтезуючої функції печінки збільшилась кількість іонів магнію в печінці, що свідчить про порушення полісомного апарату гепатоцитів. Зростання вмісту заліза в тканині печінки, яке спостерігали у всіх групах тварин з парацетамоловим гепатитом, очевидно, пов'язане із пригніченням активності каталази і зниженням рівня гемоглобіну в периферійній крові. Поряд із тим, спостерігалось збільшення вмісту заліза у печінці тварин, лікованих ЛК і силібором, хоча воно було достовірно меншим (р<0,05), ніж у нелікованих щурів. Проведені гістохімічні дослідження тканини печінки за Перлсом при модельованому алкогольному гепатиті продемонстрували суттєве збільшення відкладання заліза у паренхімі печінки тварин, в той же час, не виявили накопичення цього прооксидантного металу у тварин, лікованих ЛК.

Лікування токсичного гепатиту ЛК сприяло вираженому покращенню детоксикуючої функції печінки при всіх варіантах модельованих ліками уражень: тривалість гексеналового сну наблизилась до норми. За ступенем впливу на детоксикуючу функцію печінки ЛК прирівнювався до тіотриазоліну і перевищував всі інші препарати порівняння (р<0,05). Це можна пояснити стабілізацією ФХЛ субклітинних мембран, зокрема - мікросомальних, а, оскільки, цитохром Р450, є мембранозв'язаним гемопротеїном, то відновлення його активності і стабілізація безпосередньо залежить від їх структурної цілісності і функціонального стану.

Вивчення впливу ЛК на стан морфогістологічної структури тканин печінки в усіх варіантах модельованих гепатитів показало його позитивний вплив, що сприяв відновленню архітектоніки органу, зменшенню глибини та обсягу некротичних та дистрофічних явищ. Методами біохімічних, гістологічних, електронномікроскопічних досліджень та поглибленого статистичного аналізу доведено, що за ефективністю ЛК переважає референтні препарати на експериментальних моделях токсичних і медикаментозних гепатитів. В той же час, результати проведених експериментів свідчать про необхідність диференційованого підходу до вибору гепатопротекторів залежно від етіології гепатитів і особливо обережно слід ставитись до використання б-токоферолу ацетату, який за умов алкогольного, тетрациклінового та ізоніазидового гепатитів не покращував перебіг процесу, а поглиблював патологічні зміни.

Загалом, в результаті проведених досліджень встановлено виражений фармакотерапевтичний вплив ЛК за умов експериментальних гепатитів різного походження. Одержані дані дозволяють стверджувати, що за гепатопротекторною активністю ЛК прирівнюється, а на деяких моделях перевищує тіотриазолін, перевершує силібор, токоферол та кверцетин в гранулах.

Зважаючи на те, що термічні опіки є ще одним видом уражень, в яких важлива роль належить оксидативному стресу, ми досліджували репаративну ефективність ЛК і ліпіну саме на цій моделі пошкоджень. При моделюванні термічного пошкодження у дослiдних тварин розвинулись опіки шкіри 2-3А ступеню, які супроводжувались запальним процесом навколо ран та гнійно-серозними виділеннями у значної частини нелікованих тварин та лікованих б-токоферолу ацетатом (табл. 10).

Різною була і динаміка змін площі опікових ран у експериментальних групах, що засвідчує активність репаративних процесів у зоні пошкодження (табл. 11).

Таблиця 10 Вплив ЛК, ліпіну та б-токоферолу ацетату на показники, що характеризують перебіг раневого процесу у тварин з термічними опіками (n=7)

Примітки: ¹- р<0,05 порівняно з контролем.

Таблиця 11Вплив ЛК, ліпіну та б-токоферолу ацетату на динаміку зміни площі (мм²) опікових ран у щурів

Примітки: : ¹- р<0,05 порівняно з контролем;

²- р<0,05 порівняно з лікованими ЛК;

³ - р<0,05 порівняно з лікованими ліпіном.

Отже, ЛК і ліпін попереджували розвиток запального процесу та гнійно-серозних ускладнень, у 1,8 рази прискорювали репаративні процеси в зоні ураження. При введенні ЛК тваринам з термічними опіками, спостерігали нормалізацію величин, що характеризують активність процесів ліпопероксидації та АОЗ. Встановлені показники стану ПОЛ та АОЗ практично не відрізнялись від аналогічних у інтактних тварин, що відображало загоєння раневих дефектів (табл. 12).

Таблиця 12 Вплив ЛК та препаратів порівняння на активність процесів ПОЛ та АОЗ щурів з термічними опіками (n=7)

Примітки: ¹ - р<0,05 порівняно з інтактними;

² - р<0,05 порівняно з контролем;

³ - р<0,05 порівняно лікованими ЛК.

Таким чином, результати проведених досліджень доводять, що ЛК проявляє виражений позитивний фармакотерапевтичний ефект при низці важких патологічних станів, спричинених різноманітними патогенетичними факторами (радіаційне опромінення, токсичні гепатити, виразкова хвороба шлунку, тяжкі раневі процеси опікового характеру), котрі супроводжуються підвищеною активність ВРО і ПОЛ з ослабленням АОЗ, порушенням регенерації тканин, стану мікроциркуляторного русла, пригніченням кровотворної функції кісткового мозку. Все це засвідчує важливе теоретичне та практичне значення отриманих результатів і служить вагомим підґрунтям для поглибленого вивчення ЛК в умовах клініки з метою його широкого застосування в лікуванні зазначених захворювань, а також обґрунтовують доцільність його подальшого вивчення за умов інших патологічних станів, в основі яких лежить оксидативний стрес.

Висновки

Робота присвячена актуальній проблемі фармакології - експериментальному обгрунтуванню застосування ліпосомальних препаратів ліпофлавону і ліпіну за умов патологічних процесів, що перебігають на фоні вираженої активації ВРО. В роботі наведено теоретичне та експериментальне узагальнення даних і нове вирішення наукової проблеми, що визначається комплексним обгрунтуванням доцільності та ефективності використання, а також встановленням особливостей фармакодинаміки нового представника групи біофлавоноїдів кверцетина у ліпосомальній формі та ліпіну для попередження та лікування порушень, що виникають при захворюваннях і патологічних станах, в основі патогенезу яких лежить оксидативний стрес.

1. ЛК та ліпін проявляють лікувально-профілактичний ефект за гострого г- променевого ураження (6,2 Гр). Внутрішньочеревинне введення ліпосомальних препаратів у лікувально-профілактичному режимі в інтервалі доз 20 мг/кг і 100 мг/кг сприяє збільшенню виживаності та середньої тривалості життя відповідно на 100 % та 45 % у порівнянні з нелікованими тваринами, а також покращувє перебіг гострих пострадіаційних синдромів, прискорює відновлення процесів кровотворення та ультраструктури епітелію слизової оболонки тонкої кишки, що є свідченням їх високої протипроменевої ефективності.

2. ЛК in vivo та in vitro проявляє протипроменеву активність шляхом відновлення структурного та функціонального стану ендотелію і зменшення вазоконстрикторних реакцій, що розвинулись внаслідок впливу іонізуючої радіації на ендотелій судин, з попередженням розвитку післяпроменевої гіпертензії.

3. Застосування ЛК в дозі 30 мг/кг на моделях етанол-преднізолонової та аспіринової виразки з профілактичною, лікувально-профілактичною та лікувальною метою реалізується вираженим противиразковим ефектом, який значно перевищує активність використаних в експерименті референтних препаратів антиоксидантного типу дії. За противиразковою активністю досліджувані препарати можна розташувати так: ЛК > б-токоферолу ацетат > кверцетин в гранулах. Противиразкова активність ЛК складає від 62% (аспіринова виразка) до 78% (етанол-преднізолонова виразка) і підтверджена також результатами вивчення структури мембран епітеліоцитів шлунку, згідно з якими, досліджуваний засіб зменшує об'єм і глибину уражень СОШ.

4. ЛК виявляє значний гепатопротекторний ефект при застосуванні в діапазоні доз від 10 до 150 мг/кг на експериментальних моделях гепатитів різного генезу. Гепатозахисна дія ЛК проявляється детоксикуючої функцій печінки, нормалізацією показників цитолізу, холестазу та зниженням вмісту продуктів ліпопероксидації, попередженням інгібування активності ферментів системи АОЗ (каталази, церулоплазміну), зменшенням вмісту вільних іонів прооксидантних мікро- і макроелементів (заліза, міді, цинку) у тканинах печінки. За гепатопротективною ефективністю досліджувані препарати можна розташувати наступним чином: ЛК ? ліпін = тіотриазолін ? силібор > б-токоферолу ацетат > кверцетин в гранулах.

5. ЛК і ліпін продемонстрували виразний лікувальний ефект на моделі термічного опіку шкіри в дозі 10 мг/кг. Активна регенерація у вогнищах опікових уражень під впливом ЛК проявилась у більш швидкому темпі зменшення площі ран, відсутності набряку та гнійно-серозних виділень, їх загоєння у всіх тварин вже через 14 днів, при застосуванні ліпіну - на 18-20 день, а при використанні референс-препарату б-токоферолу ацетату - повне загоєння спостерігали тільки у частини тварин на 28 день експерименту. Прискорення репаративних процесів за умов опікових пошкоджень у експериментальних тварин реалізується шляхом зменшення активності процесів ПОЛ та посилення АОЗ, що можна пояснити протизапальною дією кверцетину - пригніченням пероксидації ліпідів за ліпооксигеназним шляхом та вираженою протизапальною і протинабряковою дією ліпосом.

6. Комплексний методичний підхід дозволив встановити, що ліпосомальний кверцетин (Ліпофлавон) реалізує свій терапевтичний ефект при патологічних станах оксидативного генезу за рахунок поєднаної дії ФХЛ і кверцетину.

Список друкованих праць за темою дисертації

фармакотерапевтичний кверцетин ліпін антиоксидантний

1. Шеремета Л.М. Виражена антиоксидантна активність ліпосомального кверцетину при експериментальних гепатитах різної етіології / Л.М. Шеремета, І.Г. Купновицька, Я.С. Гудивок // Медицина сьогодні і завтра.- 2004, №4.- с. 70-72. (Дисертантом самостійно виконане дослідження, опрацьовано результати, сформульовані висновки).

2. Шеремета Л.М. Дослідження гепатопротективної дії ліпосомального кверцетину при експериментальному гепатиті / Л.М. Шеремета // Галицький лік. вісник. - 2005. - Т. 12, № 1, част. 2. - С. 68-69.

3. Шеремета Л.М. Вплив ліпосомального кверцетину на рівень артеріального тиску опромінених тварин / Л.М. Шеремета, О.В. Стефанов // Галицький лік. вісник. - 2006. - Т. 13, № 3. - С. 74-75. (Дисертантом сформульовано ідею дослідження, статистично опрацьовано результати, сформульовано висновки).

4. Ліпосомальний кверцетин при експериментальному променевому ураженні у мишей - радіопротективна дія / Л.М. Шеремета, О.В. Стефанов, Я.С. Гудивок [та ін.] // Ліки. - 2006, №1-2. - С. 48-51. (Автор самостійно виконав дослідження, провів аналіз результатів, сформулював висновки).

5. Шеремета Л.М. Дослідження гепатопротективної дії ліпосомального кверцетину при експериментальному медикаментозному гепатиті, викликаному ізоніазидом / Л.М. Шеремета // Архів клінічної медицини. - 2006. - №2. - С. 87-91.

6. Шеремета Л.М. Дослідження гепатопротективної активності ліпосомального кверцетину при гострому експериментальному токсичному гепатиті, викликаному тетрахлорметаном / Л.М. Шеремета // Одеський медичний журнал. - 2006. - № 6 (98). - С. 21-25.

7. Шеремета Л.М. Вплив ліпосомального кверцетину на активність ПОЛ та систему антиоксидантного захисту при алкогольному гепатиті в експерименті / Л.М. Шеремета // Галицький лік. вісник. - 2007. - Т. 14, № 2. - С. 80-82.

8. Шеремета Л.М. Дослідження лікувальної ефективності ліпосомального кверцетину при експериментальному етаноловому гепатиті / Л.М. Шеремета // Галицький лік. вісник. - 2007. - Т. 14, № 3. - С. 77-81.

9. Шеремета Л.М. Експериментальне дослідження гепатопротективної дії ліпофлавону при медикаментозному гепатиті, викликаному тетрацикліном / Л.М. Шеремета // Вісник морфології. - 2007, № 13 (1). - С. 39-42.

10. Шеремета Л.М. Дослідження гепатопротекторної дії ліпосомального кверцетину при медикаментозних гепатитах в експерименті / О.В. Стефанов, Л.М. Шеремета // Одеський медичний журнал. - 2007, № 5 (103). - С. 23-26. (Автором проведене дослідження, проаналізовані результати, сформульовані висновки).

11. Шеремета Л.М. Експериментальне дослідження впливу ліпофлавону на гематологічні, морфологічні та ультраструктурні показники опромінених тварин / Л.М. Шеремета // Вісник Вінницького національного мед. університету. - 2007. - №11 (1/2). - 555-559.

12. Шеремета Л.М. Застосування ліпосомального кверцетину для лікування експериментальних опікових ран / Л.М. Шеремета // Журнал екстремальної медицини. - 2007. - Т. 8, №2. - С. 55-58.

13. Шеремета Л.М. Вплив ліпосомальної форми кверцетину на реактивність і ендотелій - залежні судинні реакції у опромінених щурів / О.В. Стефанов, Л.М. Шеремета // Ліки. - 2007. - № 1-2. - C. 42-46. (Дисертантом проведено моделювання патології, опрацьовані результати, сформульовані висновки).

14. Шеремета Л.М. Дослідження впливу ліпосомального кверцетину (“Ліпофлавону”) на активність процесів перекисного окислення ліпідів та стан системи антиоксидантного захисту при експериментальному парацетамоловому гепатиті / Л.М. Шеремета // Фармацевтичний журнал. - 2007. - № 4. - С. 88-92.

15. Шеремета Л.М. Гепатопротективна активність ліпофлавону та деяких антиоксидантів при експериментальних токсичних гепатитах / Л.М. Шеремета // Укр. мед. альманах . - 2007. - № 6. - С. 189-191.

16. Шеремета Л.М. Дослідження профілактичної противиразкової активності ліпосомального кверцетину при гострій виразці шлунка в експерименті / Л.М. Шеремета // Медична хімія. - 2007. - Т. 9, № 1. - С. 76-80.

17. Шеремета Л.М. Дослідження гепатопротекторної активності ліпосомальної форми кверцетину / Л.М. Шеремета, С.Б. Геращенко // Архів клінічної медицини. - 2008, № 1 (13). - С. 45-47. (Автором проведені дослідження, підготовлено матеріал для гістологічних та електронномікроскопічних досліджень, опрацьовані результати, сформульовані висновки).

Размещено на Allbest.ru