Хірургічне лікування сколіотичних деформацій хребта

Найбільшу корекцію клиноподібності вершинного хребця спостерігали в 1 групі пацієнтів - 13є, або 77,4%, чому сприяла відносно невелика вихідна величина скривлення хребта та його висока мобільність. У підгрупі хворих з використанням транспедикулярної конструкції клиноподібність вершинного хребця після операції була менше, ніж в підгрупі з гібридною фіксацією хребта. Різниця склала 3,8є, або 12,3% (Р < 0,01). У пацієнтів 2 групи вихідна величина деформації хребта була суттєво вищою, тому, незважаючи на використання передньої мобілізації хребта, операційна корекція клиноподібності вершинного хребця була нижчою і склала 8,7є, або 52,2%. В підгрупі транспедикулярної фіксації хребта корекція вершинного кута була майже вдвічі вищою, ніж в підгрупі з гібридною фіксацією. Ця різниця склала 6,3є, або 26,8% (Р < 0,05). У групі пацієнтів з ювенільним сколіозом величина операційної корекції клиноподібності вершинного хребця була високою - 10,2є, або 74,3%. Проте більший інтерес являє змінення даного показника протягом післяопераційного періоду. Обмеження росту хребта з опуклого боку скривлення призвело до зменшення клиноподібності вершинного хребця на 2,3є, або 22,9%. У деяких клінічних випадках ми спостерігали повне зникнення клиноподібності вершинного хребця на момент завершення росту хребта. Ступінь операційної корекції клиноподібності вершинного хребця в 3 та 4 групах пацієнтів була приблизно однаковою і складала 47,9% та 52,6%. У найменшому ступені операційна корекція вершинного хребця спостерігалась у групі хворих з уродженим сколіозом - 2,9є, або 14,3%. Виражена клиноподібна деформація хребців на вершині скривлення характерна для сколіозу при нейрофіброматозі. Тому в цій групі хворих операційна корекція була незначною - 8,6є, або 37,6%. Протягом операційного спостереження ми не відзначали суттєвого збільшення клиноподібності вершинного хребця.

У більшому ступеню патологічна ротація грудної кривизни хребта, яка у більшості випадків була основною, виражена у хворих з ідіопатичним сколіозом, яким виконували комбіноване втручання на передніх та задніх відділах хребта (2 група) - 60,2є і в пацієнтів з галотракцією (5 група) - 68,9є, а також у пацієнтів з нейрофіброматозом (7 група) - 59,4є. Найменший показник патологічної ротації грудного вершинного хребця спостерігали у пацієнтів з уродженим сколіозом - 31,8є. Величина патологічної ротації у пацієнтів інших груп коливалась в діапазоні 34,8-44,4є. Найбільшу деротацію хребта ми одержали в 1 групі пацієнтів, яким виконували задню корекцію скривлення полісегментарною конструкцією - 31,6є, або 76,8%. Якщо порівнювати деротацію хребта в підгрупах 1 групи, то виявлено, що в підгрупі транспедикулярної фіксації корекція патологічної ротації була вищою, ніж в гібридній, на 9,9є, або 11,1% (Р < 0,05). При цьому необхідно відзначити, що вихідна величина патологічної ротації вершинного хребця в підгрупі транспедикулярної фіксації хребта була вище на 7,4є. У другій групі пацієнтів, незважаючи на комбіноване втручання на передніх і задніх відділах хребта, деротація хребта була суттєво меншою і складала 32,8є, або 54,5%. У підгрупі транспедикулярної фіксації хребта деротація на вершині скривлення була вищою, ніж в гібридній підгрупі, на 15,3є, або 16,6% (Р < 0,05). У хворих з ювенільним сколіозом (3 група) в результаті хірургічного втручання вдалося зменшити патологічну ротацію на вершині грудної кривизни на 27,1є, або 62,3%. Проте інтерес являє те, що впродовж росту пацієнтів в умовах задньої фіксації хребта конструкцією, "що росте", ми спостерігали зменшення патологічної ротації на вершині грудної кривизни на 2,7є, або 10%, що вперше описали як зворотний "krankschaft phenomenon". Величина деротації хребта в ділянці грудної кривизни у дорослих пацієнтів з ідіопатичним сколіозом була меншою, ніж у попередніх групах хворих, і склала 24,3є, або 46,9%. Цьому сприяла ригідність сколіотичної деформації хребта, характерна для пацієнтів старшого віку. Незважаючи на більшу вихідну величину скривлення хребта та його ригідність, у пацієнтів 5 групи все ж вдалося зменшити патологічну ротацію грудної кривизни на 25є, або 36,3%. У групі хворих з уродженим сколіозом деротація грудного відділу хребта була мізерною внаслідок відсутності рухомості на протяжності несегментованої ділянки хребта. До того ж, відмінності між підгрупою пацієнтів, яким виконували тільки епіфізеодез, й тими пацієнтами, яким виконували задню фіксацію хребта полісегментарною конструкцією, також були незначні й складали 1,2є (Р > 0,05). Проте звертає на себе увагу те, що у пацієнтів підгрупи "епіфізеодез" протягом росту дитини спостерігали зменшення патологічної ротації на вершині грудної кривизни хребта на 2,4є. Навпаки, у групі хворих з задньою фіксацією хребта й кістковопластичним спондилодезом відмічали збільшення патологічної ротації грудного відділу хребта на 1,1є. Деротація хребта на протяжності грудної кривизни у пацієнтів з нейрофіброматозом склала 19,6є, або 33,1%. Втрата операційної корекції патологічної ротації грудної кривизни склала не більше 2,6є.

У перших п'яти групах пацієнтів величина патологічної ротації поперекового скривлення була в діапазоні 30,4-42,4є та прямо пропорційно залежала від вихідної величини фронтальної деформації хребта. Декілька випадають з цієї закономірності показники патологічної ротації поперекового відділу хребта у пацієнтів з уродженим сколіозом - 25є та нейрофіброматозом - 20є. Найбільша деротація поперекової кривизни досягнута у першій групі пацієнтів - 24,3є, або 80,7%. У даній групі хворих частіше за все нижньою межею інструментації був рівень LII, тому зменшення патологічної ротації у поперековому відділі хребта здійснювалось в результаті самокорекції. У підгрупі пацієнтів з транспедикулярною фіксацією корекція патологічної ротації поперекового відділу хребта була більшою, ніж в підгрупі з гібридною фіксацією хребта, на 3,6є, або 8,8% (Р > 0,05). У другій групі хворих деротація поперекового відділу хребта була декілька меншою і склала 21,2є, або 61,4%. Більша вираженість поперекового скривлення хребта у цій групі хворих потребувала у більшості випадків продовження фіксації до рівня LIV, що дозволило активно впивати на ротовані хребці. В підгрупі транспедикулярної фіксації деротація поперекової деформації хребта була вищою на 8,6є, або 18,4%. Мобільність хребта, характерна для пацієнтів раннього віку, та використання для корекції хребта деротаційного маневру дозволили у пацієнтів третьої групи зменшити патологічну ротацію поперекового відділу хребта на 28,7є, або 78,2%. Крім того, протягом післяопераційного спостереження по мірі росту пацієнтів відмічалось зменшення патологічної ротації на протяжності поперекової кривизни на 1,8є. У групі дорослих пацієнтів з ідіопатичним сколіозом деротація поперекового відділу хребта була декілька меншою і склала 20,4є, або 59,8%, що пояснюється ригідністю хребта у цієї категорії хворих. У п'ятій групі хворих застосування галотракції призвело до суттєвої корекції патологічної ротації поперекового відділу хребта - на 18,9є, або 44,9%, незважаючи на більшу вихідну величину сколіотичної деформації хребта. Деротація поперекового відділу хребта у пацієнтів з уродженим сколіозом склала 1,7є, або 7%. Причому в підгрупі пацієнтів, яким виконували передньобічний епіфізеодез, спостерігали навіть деяке збільшення патологічної ротації на протяжності поперекового протискривлення, що скоріш за все зумовлено впливом корсета. У підгрупі пацієнтів, яким другим етапом виконували задню корекцію хребта полісегментарною конструкцією, деротація поперекового протискривлення була зумовлена впливом полісегментарної конструкції та склала 4,7є, або 20,5%. У хворих нейрофіброматозом поперекова кривизна також частіше за все поставала як протискривлення, тому вдалося зменшити патологічну ротацію на половину від вихідної величини. Збільшення патологічної ротації у післяопераційному періоді на протяжності поперекового скривлення хребта спостерігалось у пацієнтів з нейрофіброматозом та уродженим сколіозом - відповідно 3,6є та 3,7є. В інших групах втрата операційної корекції патологічної ротації поперекової кривизни була допустимою і не перевищувала 2є.

Найбільша величина кіфозу грудного відділу хребта була у групі галотракції - 81,8є, що зумовлено тяжкістю деформацій хребта у цих хворих. Схильність деформацій хребта при нейрофіброматозі до кіфозування загальновідома, що ілюструється величиною грудного кіфозу до операції - 44,8є.

У першій групі хворих використання прямого деротаційного маневру під час хірургічного втручання дозволило збільшити кіфоз грудного відділу хребта на 7,5%. Причому ми не знайшли суттєвих відмінностей у зміненні величини грудного кіфозу між підгрупою пацієнтів з гібридною та транспедикулярною фіксацією хребта. У другій групі хворих у результаті передньозаднього хірургічного втручання кіфоз грудного відділу хребта зменшився на 8,4%. Звертає на себе увагу, що використання транспедикулярної фіксації хребта у цій групі хворих призвело до більшого сплощення грудного кіфозу (9,4є), ніж при використанні гібридної конструкції (6,9є). Здавалося б, повинно бути навпаки. Проте це відбулося внаслідок того, що при використанні деротаційного маневру для корекції сколіотичних деформацій хребта величиною 80-100є ми зіткнулися з деяким розгинанням коригувального стержня в грудному відділі хребта під час його розвороту. У хворих з ювенільним сколіозом (3 група) сколіотичні деформації хребта часто супроводжувались сплощенням грудного кіфозу. Розроблене хірургічне втручання дозволило збільшити величину кіфозу грудного відділу хребта на 9,4% у цій групі хворих. Причому протягом післяопераційного спостереження грудний кіфоз ще збільшився на 2,5є і на момент завершення росту хребта складав 29є, що є фізіологічною нормою. У дорослих пацієнтів з ідіопатичним сколіозом величина грудного кіфозу в результаті операції зменшилась незначно - на 3,4% і збереглася у межах фізіологічної норми. Найбільшу корекцію кіфотичного компонента деформації хребта отримали у пацієнтів з ідіопатичним сколіозом, яким застосовували HALO-тракцію - на 32,7%. Проте, незважаючи на проведене хірургічне лікування, остаточна величина грудного кіфозу значно перевищувала верхню межу норми і складала 55є. У пацієнтів з уродженим сколіозом корекція кіфотичного компонента деформації хребта склала 18,1%. Цікаво, що в підгрупі пацієнтів з уродженим сколіозом, яким виконували передньобічний епіфізеодез, кіфоз грудного відділу залишився практично незміненим. Багато хірургів вважають, що основним недоліком передньобічного епіфізеодезу у пацієнтів, що ростуть, є збільшення кіфозу в зоні операції. Проте впродовж операційного періоду ми спостерігали зменшення величини грудного кіфозу, який на момент завершення росту складав 25,6є. Причиною такої ситуації послужило те, що під час операції ми намагалися порушити ріст хребта з опуклого боку скривлення як мінімум на протяжності 5 хребтових сегментів та використовували зовнішню фіксацію тулуба коригувальним корсетом типу Шено. У хворих, яким другим етапом виконували корекцію хребта полісегментарною конструкцією, вдалося зменшити грудний кіфоз на 13,6є, або 32%, й зберегти досягнуту корекцію до завершення росту пацієнта. Застосування передньої мобілізації хребта в показаних випадках дозволило зменшити величину кіфотичного компонента у пацієнтів з нейрофіброматозом на 16,4% й повернути величину грудного кіфозу у межі фізіологічної норми.

Незважаючи на різноманітність сколіотичних деформацій хребта у наших пацієнтів, величина лордозу поперекового відділу хребта до операції в усіх групах за винятком пацієнтів з галотракцією хребта була у межах фізіологічної норми. У групі хворих з тяжкими сколіотичними деформаціями хребта, яким застосовували галотракцію, показники величини поперекового лордозу до операції перевищували верхню межу фізіологічної норми та складали 56,7є. Проведені хірургічні втручання у всіх групах хворих призвели до деякого зменшення величини поперекового лордозу, однак його величина безпосередньо після хірургічного втручання залишалась у межах фізіологічної норми. У більшому ступені хірургічне втручання призвело до сплощення поперекового лордозу у другій групі хворих - на 24%. У цій же групі хворих ми спостерігали і зменшення величини грудного кіфозу. Ані в першій, ані в другій групах пацієнтів ми не знайшли суттєвої різниці у зміненні величини поперекового лордозу між підгрупами транспедикулярної та гібридної фіксації. Також значне сплощення поперекового лордозу в результаті корекції хребта полісегментарною конструкцією ми спостерігали у пацієнтів з нейрофіброматозом - 16,9%. В інших групах пацієнтів зменшення величини лордозу поперекового відділу хребта коливалось у межах 6,8-13,6%. У післяопераційному періоді були наявні незначні коливання величини поперекового лордозу, як у бік сплощення (1, 2 та 5 груп), так і в бік збільшення. Проте, незважаючи на це, через 1 рік після операції у всіх хворих величина лордозу поперекового відділу хребта була у межах фізіологічної норми.

Аналіз відповіді пацієнтів на питання анкети SRS-30 показує, що в цілому у всіх досліджуваних групах нами було отримано задовільний результат. У той же час у пацієнтів перших 5 груп середня сума отриманих балів незалежно від методу хірургічної корекції наближалась до хорошого результату, а в 6 та 7 групах середній показник анкетування відповідав нижній межі задовільного результату. Слід відмітити, що ми не знайшли статистично достовірної різниці між середніми показниками анкетування у пацієнтів у перших п'яти групах, що можна пояснити достатньою величиною хірургічної корекції деформації хребта. Проте у всіх цих групах були пацієнти з низьким ступенем задовільненості, незважаючи на те, що рентгенометричні параметри скривлення у них були значно покращані. Приблизно половина прооперованих пацієнтів у всіх групах (близько 45%) впродовж 6 місяців після лікування страждали больовим синдромом, а також у 60% хворих на цей самий строк зберігався неврастенічний синдром. У той же час задовільненість косметичним результатом хірургічного лікування дозволила підвищити самооцінку у 70% пацієнтів. Тільки половина хворих (близько 47%) погодились би ще раз на операцію, що також пов'язано як з тяжкістю перебігу післяопераційного періоду, так і ризиком можливих післяопераційних ускладнень.

Висновки

У дисертаційній роботі наведено теоретичне обґрунтування і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в розробці нових і удосконаленні відомих методик хірургічного лікування сколіотичних деформацій хребта різного генезу і величини.

1. За способом прикладення коригувальних зусиль до хребта можна виділити два основних напрямки в хірургії сколіозу - застосування конструкцій для вентрального деротуючого спондилодезу та задньої корекції хребта полісегментарними конструкціями. Використання передніх конструкцій ефективне при відносно невеликих та мобільних деформаціях хребта. Суттєвим достоїнством передніх конструкцій є менша протяжність ділянки хребта, що спондилодезують, порівняно з задніми. Усі існуючі задні полісегментарні конструкції розрізняються між собою тільки технічними характеристиками. Використання гакової фіксації хребта несе менший ризик травмування елементів спинного мозку, оскільки леза гаків знаходяться поза хребтовим каналом. Проте транспедикулярна фіксація хребта дозволяє значно підсилити вплив на хребет, що суттєво розширює можливості задніх конструкцій. При хірургічному лікуванні ригідних деформацій хребта більшість вертебрологів застосовують передню мобілізацію хребта, перед якою виконують задню фіксацію. Більшість хірургів використовують у дорослих пацієнтів ті ж принципи, що і при лікуванні підліткового сколіозу, що є причиною значної кількості незадовільних результатів. Незважаючи на те, що методи галотракції відомі досить давно, ця технологія залишається методом вибору при хірургічному лікуванні сколіотичних деформацій хребта більше 120є. Найменш розробленою постає проблема хірургічного лікування сколіозу у пацієнтів з великим потенціалом росту. Методика етапних корекцій стержнями, «що ростуть», яка отримала найбільше розповсюдження, потребує виконання 6-8 повторних операцій впродовж росту пацієнта та ускладнюється значною кількістю технічних та загальнохірургічних ускладнень. Найпоширенішими хірургічними втручаннями у пацієнтів з уродженим сколіозом є передньобічний епіфізеодез та резекція напівхребця. Існуючі задні конструкції дозволяють здійснювати фіксацію хребта у маленьких пацієнтів, проте не можуть зберегти ріст парагібарних відділів. В останні роки все більше розповсюдження одержує методика хірургічного лікування синдрому інсуфіцієнтності грудної клітки при уродженому сколіозі з використанням вертикального розширювального ендопротеза ребра (VEPTR). Метою даної технології є збільшення об'єму вгнутої половини грудної клітки за рахунок її клиноподібного розтинання та установки фіксатора між ребрами, при цьому здійснюється опосередкований коригувальний вплив на хребет. Проте перший досвід використання VEPTR свідчить про велику кількість ускладнень, переважно пов'язаних з нестабільністю фіксатора. Більшість хірургів при хірургічному лікуванні сколіозу у пацієнтів з нейрофіброматозом віддають перевагу ранній хірургічній тактиці з формуванням заднього спондилодезу.

2. Дослідження напружено-деформованого стану математичної моделі "грудний відділ хребта - імплантат" показало, що напруження у фіксуючих стержнях конструкції "Zielke" та "Hopf" в 1,3 разу більше порівняно до таких при застосуванні конструкції СDI та "МОСТ", напруження у місці вводу гвинтів у тіло хребця при застосуванні вентральних фіксаторів (система "Zielke" - 33,1 МПа і система "Hopf" - 30,1 МПа) на 78,75-83,4% вище, ніж при використанні конструкцій для заднього спондилодезу (CDI - 6,7 та "МОСТ" - 5,0 МПа), використання гакової конструкції CDI призводить до виникнення напружень на 30% більше, ніж при інструментації хребта транспедикулярною конструкцією "МОСТ", навантаження на тіла хребців при застосуванні транспедикулярної фіксації нижче, ніж при застосуванні гакової фіксації, приблизно в 2,4 разу.

3. Морфометричні дослідження хребта у дітей у віковій групі 8-10 років дозволили виявити, що анатомічні параметри коренів дуг дозволяють використовувати у грудному відділі хребта транспедикулярні гвинти діаметром 5 мм, а в поперековому - 6 мм.

4. Застосування розробленої полісегментарної конструкції, "що росте", у поєднанні з передньобічним епіфізеодезом дозволяє отримати близько 70% операційної корекції основної кривизни й утримати її до завершення росту хребта без повторних хірургічних втручань, зберегти ріст інструментованої ділянки хребта в середньому на 34 мм, при цьому відмічається зменшення клиноподібності вершинних хребців на 23% і зменшення патологічної ротації на 10%, уперше описане нами як зворотний "кранкшафт" феномен.

5. Застосування транспедикулярної полісегментарної конструкції "МОСТ" при хірургічному лікуванні сколіотичних деформацій хребта дозволяє здійснити триплощинну корекцію деформації хребта величиною до 80є із заднього доступу шляхом виконання прямого деротаційного маневру і збільшити операційну корекцію основної кривизни на 6-11% порівняно з гібридною конструкцією.

6. Розроблені технології хірургічного лікування сколіотичних деформацій хребта дозволили зберегти фізіологічні параметри сагітального контуру хребта та хребтово-тазового балансу.

7. Показанням для застосування передньої мобілізації хребта в умовах використання транспедикулярної конструкції для хірургічного лікування ідіопатичного підліткового сколіозу є величина основного скривлення більше 60є на спондилограмі при виконанні тесту на валику (fulcrum test).

8. Застосування комбінації передньої мобілізації та транспедикулярної фіксації хребта при хірургічному лікуванні ригідних сколіотичних деформацій дає можливість використати для корекції скривлення прямий деротаційний маневр, що полегшує операційну корекцію скривлення хребта.

9. Використання галотракції у поєднанні з передньою мобілізацією хребта дозволяє одержати до 40% корекції ригідних сколіотичних деформацій хребта величиною більше 120є без неврологічних ускладнень.

10. Застосування передньобічного епіфізеодезу опуклого боку скривлення у пацієнтів з уродженим сколіозом у віці 4-8 років та подальша фіксація тулуба корсетом Шено призводить до самокорекції сколіотичної деформації хребта в середньому на 11,4є, при цьому кіфотичний компонент деформації хребта залишається у межах фізіологічної норми. У пацієнтів старше 8 років для збереження досягнутої операційної корекції доцільне застосування полісегментарної конструкції, "що росте". У пацієнтів з завершеним ростом скелета застосування трьохетапної резекції напівхребця з використанням транспедикулярної конструкції дозволяє отримати до 34 % корекції сколіотичної деформації хребта.

11. Особливістю хірургічної корекції сколіотичних деформацій у дорослих пацієнтів є необхідність жорсткої транспедикулярної фіксації поперекового відділу хребта і виконання, за показаннями, декомпресії елементів кінського хвоста та ревізії корінців спинного мозку.

12. Розроблена технологія хірургічної корекції дистрофічних сколіотичних деформацій хребта у пацієнтів з нейрофіброматозом включає комбіноване втручання на передніх та задніх відділах хребта з формуванням спондилодезу на 360є. Вибір виду хірургічного втручання при корекції недистрофічних деформацій хребта при нейрофіброматозі залежить від величини та ригідності основної дуги скривлення.

13. Вивчення віддалених результатів клінічної апробації розроблених технологій для хірургічної корекції сколіотичних деформацій хребта різного генезу в строки від 1 року до 8 років показало, що втрата операційної корекції відбувалася протягом першого року після хірургічного втручання і залежала як від величини початкової деформації хребта, так і від типу використовуваної конструкції, і була у межах від 0 до 4,7є. У підгрупі пацієнтів, у яких для корекції хребта застосовували полісегментарні конструкції на основі транспедикулярних гвинтів, втрата операційної корекції основної кривизни була на 1,76є менше, ніж при використанні гібридної конструкції.

14. Дослідження суб'єктивної оцінки результатів хірургічної корекції сколіотичних деформацій хребта за допомогою адаптованого опитувальника SRS-30 показало, що 87,6% пацієнтів задовільнені одержаним косметичним ефектом, при цьому у 70,4% хворих значно підвищилась самооцінка. Оцінка пацієнтами результатів лікування напряму залежить від величини одержаної корекції, а не від методу лікування, що був застосований у кожному конкретному випадку.

Практичні рекомендації

Результати проведеного дослідження дозволяють рекомендувати в практику лікування хворих зі сколіотичними деформаціями хребта такі положення:

1. При хірургічному лікуванні сколіотичних деформацій хребта необхідно використовувати полісегментарні конструкції на основі транспедикулярних гвинтів.

2. Хірургічну корекцію сколіотичних деформацій хребта, величина яких на функціональній спондилограмі не перевищує 60є, необхідно виконувати з заднього доступу.

3. У тих випадках, коли величина сколіотичної деформації хребта на функціональній спондилограмі перевищує 60є, необхідно виконувати передню мобілізацію хребта.

4. У пацієнтів з незавершеним ростом скелета необхідно використовувати передньобічний епіфізеодез і корекцію хребта полісегментарною конструкцією, "що росте", без заднього кістковопластичного спондилодезу. Останній необхідно виконувати після завершення росту хребта.

5. У дорослих пацієнтів необхідно використовувати жорстку транспедикулярну фіксацію поперекового відділу хребта та, за показаннями, виконувати декомпресію елементів кінського хвоста і ревізію корінців спинного мозку.

6. У пацієнтів зі сколіотичною деформацією більше 120є необхідно використовувати галотракцію в поєднанні з передньою мобілізацією хребта.

7. У пацієнтів з уродженим сколіозом у віці 4-8 років необхідно використовувати передньобічний епіфізеодез опуклого боку скривлення хребта. У пацієнтів старше 8 років поряд з епіфізеодезом необхідно використовувати задню фіксацію хребта полісегментарною конструкцією, "що росте". У пацієнтів з завершенням росту скелета необхідно корекцію хребта поєднувати з резекцією клиноподібного напівхребця.

8. При хірургічній корекції дистрофічних сколіотичних деформацій у пацієнтів з нейрофіброматозом необхідне використання передньої мобілізації хребта. У пацієнтів з недистрофічними деформаціями хребта достатньо використання задньої транспедикулярної фіксації.

Список робіт, опублікованих за темою дисертації

1. Мезенцев А.А. Сколиоз / Радченко В.А., Корж Н.А., И.Г.Гохфельд [и др.] // Практикум по стабилизации грудного и поясничного отделов позвоночника: моногр.- Харьков : Прапор, 2004.- С. 125-147.

Особистий внесок автора полягає в розробці та впровадженні нових методів хірургічного лікування сколіотичних деформацій хребта.

2. Методика і техніка рентгенологічного обстеження дітей зі сколіотичною деформацією / [укл. Шевцова О.А., Мезенцев А.О.] - Харків: МОЗ України, ХМАПО, 2005.-8 с. - (Методичні рекомендації).

Особистий внесок автора полягає в систематизації методів рентгенологічного дослідження хворих на сколіоз.

3. Радченко В.А. Стабилизация позвоночника с использованием системы „МОСТ” / В.А.Радченко, Н.А.Корж, В.И.Шпилев, В.М.Шимон, В.А.Мезенцев, А.А.Левшин, К.В.Беренов // Ортопедия, травматология и протезирование.-2001.-№1.-С. 85-89.

Особистий внесок автора полягає в участі у розробці та клінічному впровадженні системи „МОСТ”.

4. Мезенцев А.А. Трехплоскостная коррекция позвоночника полисегментарной конструкцией при сколиозе / А.А.Мезенцев // Ортопедия, травматология и протезирование.-2001.-№2. - С. 28-32.

5. Кудимов С.А. Некоторые особенности анестезиологического обеспечения при оперативном лечении сколиотической болезни / С.А.Кудимов, С.Д.Шевченко, Г.С.Орлов, А.А.Мезенцев, А.А.Хмызов // Ортопедия, травматология и протезирование.-2002.-№1.-С. 46-50.

Особистий внесок автора полягає у виконанні хірургічних втручань у всіх хворих.

6. Мезенцев А.А. Хирургическое лечение сколиотических деформаций позвоночника у пациентов с незавершенным костным ростом / А.А.Мезенцев // Ортопедия, травматология и протезирование.- 2002.-№3.-С. 44-47.

7. Мезенцев А.А. Прогнозирование операционной коррекции сколиотических деформаций позвоночника при помощи компьютерного моделирования / А.А.Мезенцев, Д.Е.Петренко, Н.Н.Конарева // Літопис травматології та ортопедії.-2002.-№ 3-4.-С. 38-40.

Особистий внесок автора полягає у використанні методу прогнозування операційної корекції сколіотичних деформацій хребта при розробці плану хірургічних втручань.

8. Мезенцев А.А. Передне-задний спондилодез при хирургической коррекции тяжелых сколиотических деформаций позвоночника / А.А.Мезенцев // Літопис травматології та ортопедії.- 2003.-№ 1-2.-С. 8-11.

9. Корж Н.А. Сколиотическая болезнь / Н.А.Корж, А.А.Мезенцев // Лікування та диагностика.- 2004.- №4.- С. 9-16.

Особистий внесок автора полягає в систематизації та розробці методів консервативного та хірургічного лікування хворих на сколіоз.

10. Мезенцев А.О. Ускладнення оперативних втручань на передніх відділах хребта у хворих на ідіопатичний сколіоз / А.О.Мезенцев, С.А.Кудімов, Д.Е.Петренко // Ортопедия, травматология и протезирование.-2005.-№ 1.-С. 37-40.

Особистий внесок автора полягає у виконанні всіх хірургічних втручань та аналізі ускладнень.

11. Мезенцев А.А. Хирургическое лечение тяжелых деформаций позвоночника с использованием гало-тракции / А.А.Мезенцев // Ортопедия, травматология и протезирование.-2005.-№ 2.-С. 80-85.

12. Таможанская А.В. Состояние кардиореспираторной системы детей, страдающих сколиотической болезнью 4 степени, до и после оперативного лечения / А.В.Таможанская, А.А.Мезенцев // Врачебная практика.- 2005.- №1,- С. 25-31.

Особистий внесок автора полягає у виконанні всіх хірургічних втручань.

13. Мезенцев А.А. Хирургическое лечение идиопатического сколиоза у взрослых / А.А.Мезенцев // Ортопедия, травматология и протезирование.-2006.-№ 3.-С. 25-27.

14. Радченко В.А. Изменение позвоночно-тазового баланса при некоторых ортопедических заболеваниях у детей / В.А.Радченко, А.А.Мезенцев, А.И.Корольков, Д.Е.Петренко, А.А.Барков // Літопис травматології та ортопедії.- 2006.-№ 1-2.-С. 60-63.

Особистий внесок автора полягає в дослідженні попереково-тазового балансу у хворих на сколіоз до і після хірургічної корекції хребта.

15. Корольков А.И., Мезенцев А.А. Комплексное лечение сочетания одностороннего врожденного вывиха бедра и кифосколиотической деформации позвоночника у детей / А.И.Корольков, А.А.Мезенцев // Травма.- 2006.- Т. 7, №2.- С. 133-137.

Особистий внесок автора полягає в дослідженні та лікуванні сколіотичних деформацій хребта у хворих з уродженим вивихом стегна.

16. Мезенцев А.А. Хирургическое лечение кифотических деформаций позвоночника у детей и подростков / А.А.Мезенцев, Д.Е.Петренко, А.А.Барков // Травма.- 2006.- Т. 7, №4.- С.335-339.

Особистий внесок автора полягає в розробці та клінічному впровадженні методів хірургічного лікування кіфотичних деформацій хребта.

17. Мезенцев А.А. Транспедикулярна фіксація при хірургічній корекції грудних сколіотичних деформацій хребта / А.А.Мезенцев // Травма.- 2006.- Т. 7, №5.- С.548-553.

18. Мезенцев А.А. Исследование напряженно-деформированного состояния системы „позвоночник-фиксирующее устройство” при различных вариантах фиксации / А.А.Мезенцев, Д.Е.Петренко, З.М.Мителева, А.В.Яресько // Медицина и …- 2006. - №3 (14).- С.14-18.

Особистий внесок автора полягає в розробці плану дослідження фіксації хребта різними типами ендокоректорів методом математичного моделювання.

19. Мезенцев А.О. Хірургічне лікування природжених деформацій хребта / А.О.Мезенцев // Ортопедия, травматология и протезирование.- 2007.-№ 1.-С. 21-25.

20. Мезенцев А.А. Хирургическое лечение деформаций позвоночника, обусловленных нейрофиброматозом / А.А.Мезенцев // Ортопедия, травматология и протезирование.- 2007.- № 2.- С. 12-17.

21. Мезенцев А.А., Петренко Д.Е. Отдаленные результаты хирургического лечения ювенильного идиопатического сколиоза / А.А.Мезенцев, Д.Е.Петренко // Ортопедия, травматология и протезирование.- 2007.- № 3.-С. 76-80.

Особистий внесок автора полягає у виконанні хірургічного втручання всім хворим та вивченні віддалених результатів лікування.

22. Мезенцев А.А. Оценка результатов хирургического лечения сколиоза с помощью вопросника SRS-30 / А.А.Мезенцев, Д.Е.Петренко, А.А.Барков // Ортопедия, травматология и протезирование.- 2007.- № 4 - С. 17-21.

Особистий внесок автора полягає в аналізі відповідей хворих на розіслані анкети SRS-30.

23. Мезенцев А.О. Порівняльний аналіз дистракційного ефекту галоапарата та інтраопераційної дистракції при хірургічному лікуванні тяжких сколіотичних деформації хребта / А.О.Мезенцев, Д.Є.Петренко, О.О.Барков // Ортопедия, травматология и протезирование.- 2008.- № 4. - С. 84-88.

Особистий внесок автора полягає у виконанні всіх хірургічних втручань та порівняльному аналізі ефективності розроблених методів хірургічного лікування хворих з тяжкими сколіотичними деформаціями хребта.

24. Деклараційний патент №38946А Україна, 7А 61 В 17/56. Пристрій для хірургічної корекції сколіотичних деформацій хребта / Мезенцев А.О., Корж М.О., Лук'янченко В.В., Шевченко С.Д.; заявник та патентовласник Дослідне виробництво та конструкторське бюро ім.проф. М.І.Ситенка, Харківський НДІ ортопедії та травматології ім. проф. М.І.Ситенка. - №2000116853; заявл. 30.11.00; опубл. 15.05.01, Бюл. № 4.

Особисто автору належить ідея розробки полісегментарної конструкції, що не заважає зросту хребта.

25. Деклараційний патент №37992А Україна, 7А 61 В 17/56. Спосіб хірургічного лікування тяжких кіфосколіотичних деформацій хребта / Мезенцев А.О., Радченко В.О., Шевченко С.Д., Мезенцев В.О.; заявник та патентовласник Харківський НДІ ортопедії та травматології ім. проф. М.І.Ситенка. - №2000052742; заявл. 15.05.00; опубл. 15.05.01, Бюл. №4.

Особисто автору належить ідея клиноподібної резекції тіл хребців та використання керамічних імплантатів для переднього спондилодезу.

26. Деклараційний патент на корисну модель №6483 Україна, 7А 61 В 17/56. Транспедикулярний вузол кріплення пристрою для фіксації хребта / Ковальов А.О., Мезенцев А.О., Петренко Д.Є., Радченко В.О., Усань О.М. Шпильов В.І.; заявник та патентовласник Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство „ВОСТОК-Н”. - №20040907239; заявл. 03.09.04; опубл. 16.05.05, Бюл. №5.

Особисто автору належить ідея переміщення елементів полісегментарної конструкції вздовж коригувальних стержнів.

27. Деклараційний патент на корисну модель №39410 Україна, МПК (2009) А 61 В 17/58. Спосіб хірургічного лікування сколіотичної деформації хребта у дітей та підлітків з незавершеним ростом скелета / Мезенцев А.О., Петренко Д.Є., Барков О.О.; заявник та патентовласник ДУ „Інститут патології хребта та суглобів ім.проф.М.І.Ситенка АМН України”. - № u 200811535; заявл. 25.09.08; опубл. 25.02.09. Бюл. №4.

Особисто автору належить ідея поєднання передньобічного спондилодезу та фіксації хребта полісегментарною конструкцією, „що росте”, у хворих з незавершеним ростом скелета.

28. Мезенцев А.О. Спосіб хірургічного лікування ювенільного ідіопатичного сколіозу у дітей / Мезенцев А.О., Петренко Д.Є., Барков О.О. // Інформаційний бюлетень: Додаток до „Журналу Академії медичних наук України”. - 2008. - Вип. 25. - С. 112-113.

Особисто автору належить ідея переміщення елементів полісегментарної конструкції вздовж коригувальних стержнів.

29. Мезенцев А.А. Хирургические технологии коррекции прогрессирующих сколиозов с комбинированным вмешательством на передних и задних отделах позвоночника / А.А.Мезенцев : зб. наук. праць XIII з'їзду ортопед.-травматол. України, 12-14 вересня 2001 р., Донецьк/МОЗ України, АМН України .-Донецьк, 2001. - С. 236-239.

30. Мезенцев А.А. Комбинированные дорсо-вентральные хирургические вмешательства на позвоночнике при сколиозе / А.А.Мезенцев, В.А.Радченко, С.Д.Шевченко: сб. тезисов конф. детских травматологов-ортопедов России ["Актуал. вопр. детской травматол. и ортопед."], (Москва, 5-7 июля 2001 г.)/ МЗ Рос.Федерации, ГУН ЦИТО . - Москва, 2001. - С. 262-263.

Особистий внесок автора полягає у виконанні хірургічних втручань більшості хворих на сколіоз.

31. Радченко В.А. Хирургическая коррекция сколиотической деформации позвоночника у пациентов с незрелостью скелета, используя ISJP полисегментарную конструкцию / В.А.Радченко, А.А.Мезенцев : тез. докладов XIII науч.-практ. конф. SICOT, 23-25 мая 2002 г., Санкт-Петербург, Россия/. - СПб., 2002. - С. 238.

Особистий внесок автора полягає в розробці та впровадженні в клініку методу хірургічного лікування хворих на ювенільний сколіоз.

32. Шевченко С.Д. Коррекция деформации позвоночника у детей и подростков полисегментарной конструкцией / С.Д.Шевченко, А.А. Мезенцев: тез.докл. VII съезда травматол.-ортопед. России, г.Новосибирск, 18-20 сентября 2002 г./МЗ Рос.Федер., АОТ РФ [и др.] - Новосибирск, 2002. - С. 181.

Особистий внесок автора полягає у виконанні хірургічних втручань більшості хворих на сколіоз.

33. Мезенцев А.А. Хирургические технологии коррекции сколиотических деформаций позвоночника / А.А.Мезенцев, С.Д.Шевченко: матер. Междунар. симпозиума "Адаптация различных систем организма при колиотической деформации позвоночника. Методы лечения" /МЗ Рос. Федер., ГУН ЦИТО. - М., 2003. - С. 153-154.

Особистий внесок автора полягає у виконанні хірургічних втручань більшості хворих на сколіоз.

34. Radchenko V. Surgical treatment of scoliotic deformity with immature spine / V.Radchenko, А.Mezentzev : аn interdisciplinary congress on spine care World Spine III, 31 Jule-3 August 2005 InterContinentail Rio Hotel.- Rio de Janeiro, Brazil: proceedings. - World Spine III proceedings, 2005. - P. 16-17.

Особистий внесок автора полягає в розробці та впровадженні в клініку методу хірургічного лікування хворих на ювенільний сколіоз.

35. Мезенцев А.А. Современные методики хирургического лечения сколиотической деформации позвоночника / А.А.Мезенцев, Д.Е.Петренко, А.А.Барков : тези доповідей XIV з'їзду ортопед.-травматол. України, 21-23 вересня, Одеса/ МОЗ України, АМН України, Асоціація ортопед-травмат. України. -Одеса, 2006. - С. 129-131.

Особистий внесок автора полягає в розробці та впровадженні в клініку системи хірургічного лікування хворих з різними типами сколіозу.

36. Мезенцев А.А. Сравнительный анализ применении транспедикулярной и гибридной инструментации при хирургической коррекции сколиоза / А.А.Мезенцев, Д.Е.Петренко : мат. научн. конф. [«Хирургия позвоночника - полный спектр»]/ МЗС РФ, ФГУ ЦНИИТО.- М., 2007. - С. 211-212.

Особистий внесок автора полягає у впровадженні в клініку практики транспедикулярноъ фіксації хребта при хірургічному лікуванні сколіозу.

37. Mezentsev A. Polysegmental Growing Construct in the Treatment of Juvenile Idiopathic Scoliosis: 9 Years Follow-Up / A.Mezentsev, D.Petrenko : 43thAnnual Meeting and Course: Final Program, September 10-13, 2008, Salt lake City, Utah, USA/Scoliosis Research Society, 2008.- P. 213.

Особистий внесок автора полягає в розробці та впровадженні в клініку методу хірургічного лікування хворих на ювенільний сколіоз.

38. Mezentsev A. Growing Polysegmental Construct in the treatment of Juvenile Idiopathic Scoliosis / A.Mezentsev, D.Petrenko : 2nd International Congress on Early Onset Scoliosis and Growing Spine: Program Book, November 7-8, 2008, Montreal, Quebec/The Sun Diego Spine Foundation, the Growing Spine Study Group. - Paper 18.

Особистий внесок автора полягає в розробці та впровадженні в клініку методу хірургічного лікування хворих на ювенільний сколіоз.

Анотація

Мезенцев А.О. Хірургічне лікування сколіотичних деформацій хребта. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.21 - травматологія та ортопедія. Державна установа "Інститут патології хребта та суглобів імені професора М.І.Ситенка Академії медичних наук України", Харків, 2009.

У результаті проведених досліджень встановлено, що використання розробленої технології хірургічного лікування ювенільного сколіозу дозволяє зберегти ріст хребта у пацієнтів з незавершеним ростом скелета. Використання полісегментарних конструкцій на основі транспедикулярних гвинтів дозволяє здійснити корекцію сколіотичних деформацій хребта до 80є тільки з заднього доступу. Використання галотракції в поєднанні з передньою мобілізацією хребта дозволяє одержати до 40% корекції при хірургічному лікуванні пацієнтів зі сколіотичною деформацією хребта більше 120є. Використання передньобічного спондилодезу у пацієнтів з уродженим сколіозом з великим потенціалом росту дозволяє зупинити прогресування деформації хребта, а в поєднанні з розробленою полісегментарною конструкцією, "що росте", і зберегти ріст хребта. Формування передньозаднього спондилодезу дозволяє зберегти досягнуту корекцію дистрофічних деформацій хребта при нейрофіброматозі.

Ключові слова: сколіотична деформація хребта, передня мобілізація хребта, полісегментарна конструкція, транспедикулярна фіксація, хірургічна корекція сколіотичної деформації хребта, спондилодез.

Аннотация

Мезенцев А.А. Хирургическое лечение сколиотических деформаций позвоночника.- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.21 - травматология и ортопедия. Государственное учреждение «Институт патологии позвоночника и суставов имени профессора М.И.Ситенко Академии медицинских наук Украины», Харьков, 2009.

Автором впервые доказана возможность сохранения достигнутой операционной коррекции и роста позвоночника в условиях трехплоскостной коррекции «растущей» полисегментарной конструкцией «МОСТ-2» в сочетании с переднебоковым эпифизеодезом выпуклой стороны искривления у пациентов с незавершенным ростом скелета без повторных хирургических вмешательств.

Автором впервые доказано изменение формы и пространственного положения позвонков на вершине сколиотической деформации позвоночника в условиях его фиксации «растущей» полисегментарной конструкцией в сочетании с переднебоковым эпифизеодезом выпуклой стороны искривления.

Автором впервые на математической модели позвоночник-имплантат доказано преимущество полисегментарной конструкции на основе транспедикулярных винтов над другими типами имплантатов для переднего и заднего спондилодеза.

Автором доказана возможность коррекции сколиотических деформаций позвоночника до 80є с использованием транспедикулярной полисегментарной конструкции без вмешательства на передних отделах позвоночника.

Автором доказана эффективность сочетания передней мобилизации позвоночника и галотракции при коррекции сколиотических деформаций позвоночника более 120°.

Впервые определена возможность сохранения роста парагиббарных отделов позвоночника после резекции полупозвонка у пациентов с врожденным сколиозом.

Впервые доказано уменьшение потери операционной коррекции сколиотической деформации позвоночника до 2,2° при использовании транспедикулярной конструкции для хирургического лечения дистрофических и недистрофических искривлений позвоночника при нейрофиброматозе.

Впервые доказано влияние трехплоскостной коррекции позвоночника полисегментарной конструкцией на состояние позвоночно-тазового баланса.

В результате исследования разработан ряд новых высокоэффективных технологий хирургического лечения сколиоза различной величины и генеза с применением новых типов полисегментарных конструкций. Разработанный способ лечения ювенильного сколиоза позволяет сохранить рост и осуществить коррекцию сколиотических деформаций позвоночника у детей с незавершенным ростом скелета без повторных хирургических вмешательств. Применение полисегментарных конструкций на основе транспедикулярных винтов позволяет существенно улучшить коррекцию сколиотических деформаций позвоночника и снизить потерю операционной коррекции в послеоперационном периоде. Использование передней мобилизации основной кривизны в сочетании с галотракцией позволяет осуществлять коррекцию крайне тяжелых сколиотических деформаций позвоночника. Применение переднебокового эпифизеодеза у младших пациентов с врожденным сколиозом позволяет не только остановить прогрессирование деформации позвоночника, но и рассчитывать на частичную самокоррекцию искривления позвоночника. Применение резекции клиновидного полупозвонка в сочетании с транспедикулярной фиксацией позвоночника позволяет значительно увеличить коррекцию врожденных сколиозов у пациентов с завершенным ростом скелета. Особенностью хирургической коррекции сколиотических деформаций у взрослых пациентов является необходимость жесткой транспедикулярной фиксации поясничного отдела позвоночника и выполнение, по показаниям, декомпрессии элементов конского хвоста и ревизии корешков спинного мозга. Разработанная технология хирургической коррекции дистрофических сколиотических деформаций позвоночника у пациентов с нейрофиброматозом включает комбинированное вмешательство на передних и задних отделах позвоночника с формированием спондилодеза на 360є. Выбор вида хирургического вмешательства при коррекции недистрофических деформаций позвоночника при нейрофиброматозе зависит от величины и ригидности основной дуги искривления. Изучение отдаленных результатов клинической апробации разработанных технологий для хирургической коррекции сколиотических деформаций позвоночника различного генеза в сроки от 1 года до 8 лет показало, что потеря операционной коррекции основной кривизны происходила в течение первого года после хирургического вмешательства и зависела как от величины исходной деформации позвоночника, так и от типа используемой конструкции, и находилась в пределах от 0 до 4,7є.

Результаты исследований внедрены в клиническую практику: ГУ «Институт патологии позвоночника и суставов им. проф. М.И. Ситенко АМН Украины», клиники нейрохирургии Донецкого НИИ травматологии и ортопедии Национального медицинского университета им. М.Горького, детского ортопедо-травматологического отделения Республиканской клинической больницы «ОХМАТДЕТ» г. Киева, отделения нейрохирургии больницы скорой помощи г. Киева, отделения ортопедии и травматологии больницы № 8 г. Киева. Материалы диссертации включены в план преподавания на курсах повышения квалификации кафедры травматологии и ортопедии ХМАПО.

Ключевые слова: сколиотическая деформация позвоночника, передняя мобилизация позвоночника, полисегментарная конструкция, транспедикулярная фиксация, хирургическая коррекция сколиотической деформации позвоночника, спондилодез.

Anotation

Mezentsev A.O. Surgical treatment of the scoliotic spinal deformities.-Manuscript. Scientific thesis in the category of doctor of medical sciences under the specialty 14.01.21- Traumatology and orthopedics. Sytenko Institute of Spine and Joint Pathology AMS of Ukraine, Kharkiv, 2009.

In the result of the investigation is revealed that using of the developed technology for the treatment of juvenile idiopathic scoliosis allows to preserve spinal growth in skeletal immature patients. Using transpedicular polysegmental systems allows to get scoliotic deformity correction up to 80° by means posterior approach. Using halotraction and anterior spinal release combination allows to achieve up to 40% correction for the surgical treatment in patient with scoliotic deformities over 120є. Antelateral epyhiseodesis in skeletal immature patients with congenital scoliosis halts progression of the deformity and with developed “growing” polysegmental construction allows to preserve spinal growth. Providing anteposterior spinal spondylodesis saves achieved correction of the dystrophic deformities in patients with neurofiobromatosis

Key words: scoliotic spinal deformity, anterior spinal release, polysegmental construction, transpedicular fixation, scoliotic deformity surgical correction, spondylodesis.

Размещено на Allbest.ru