Ультразвукова діагностика і клініко-біохімічні критерії розвитку паратонзілярного абсцесу

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА “ІНСТИТУТ ОТОЛАРИНГОЛОГІЇ ІМ. ПРОФ. О.С.КОЛОМІЙЧЕНКА”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

14.01.19 - оториноларингологія

Ультразвукова діагностика і клініко-біохімічні критерії розвитку паратонзілярного абсцесу

Тимошенко Юлія Віталіївна

Київ 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на базі міської клінічної лікарні №30 м. Харкова та Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України

Науковий керівник - доктор медичних наук, професор Заслужений діяч науки і техніки України Гарюк Григорій Іванович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри оториноларингології та дитячої оториноларингології

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Заслужений діяч науки і техніки України Мітін Юрій Володимирович Національний медичний університет Імені О.О.Богомольця МОЗ України, завідувач кафедри оториноларингології

доктор медичних наук, професор Заслужений діяч науки і техніки України Деменков Валентин Романович Луганський державний медичний університет МОЗ України, професор кафедри офтальмології та оториноларингології

Захист дисертації відбудеться “14” листопада 2008 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.611.01 в Державній установі “Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка” Академії медичних наук України за адресою: 03057, Україна, м. Київ, вул. Зоологічна, 3.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Державної установи “Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка” Академії медичних наук України за адресою: 03057, Україна, м. Київ, вул. Зоологічна, 3.

Автореферат розісланий “ 03 ”жовтня 2008 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор медичних наук__________________Т.А.Шидловська

1. Загальна характеристика роботи

абсцес паратонзиліт кров ультразвуковий

Актуальність теми. Одним з поширених ЛОР-захворювань є хронічний тонзиліт (І.Л. Дикий із співавт.,1990, В.Р. Деменков, Т.В. Павлова, 1998, Д.І. Заболотний, О.Ф. Мірошников, 1999). Паратонзілліт, особливо у стадії абсцедування, вважається одним з найважчих його ускладнень (В.Д. Драгомірецький, 1982, М.М. Смірнов, В.А. Залозная, 1989, Л.М. Наголкіна, 1994, В.М. Фролов, Г.С. Протасевіч, 1997, С.М. Напрасніков, 2005 ін.). Існує багато публікацій про взаємозв'язок хронічного тонзиліту із захворюваннями внутрішніх органів, зокрема печінки (Є.А. Снегур та ін., 1978). Значно малішу кількість досліджень присвячено вивченню стану хворих з паратонзилярними абсцесами (ПТА) після операції, особливо у віддаленому періоді (В.М. Бобров, М.А. Малих, 1991). Ця проблема актуальна, якщо враховувати наслідки впливу ендогенної інтоксикації, супутньої ПТА, на організм.

На думку В.Н. Гінькута і В.Н. Андреєва (2003), для підтвердження діагнозу паратонзилярний абсцес існує єдиний “золотий стандарт” - це пробна пункція і аспірація товстою голкою місця можливого знаходження гнійника. Але вона може викликати додаткові, більш серйозні ускладнення (С.К. Боєнко, 1978, В.С. Мірошник, І.В. Лободюк, 1985, Г.І. Гарюк, О.Г. Гарюк, 2005). Дотепер відсутні точні діагностичні критерії, за допомогою яких можна було б встановити, коли мигдалики з органу, що виконує корисні функції в організмі, перетворюються на осередок інфекції. Існуючі методики оцінки стадій ПТА вельми суб'єктивні і відносно безпечні лише при високій кваліфікації лікаря. Також недостатньо вивчені показники метаболічного статусу пацієнтів в процесі формування ПТА, а також у віддаленому періоді після його розтину. Недосліджений вплив ендогенної інтоксикації, супутньої даному захворюванню, на стан організму,в цілому, і гепатобіліарної системи, зокрема.

У зв'язку з вищезгаданим, виникла необхідність рішення цих питань на основі ультразвукових досліджень паратонзилярної області і динаміки клиніко-біохімічних показників у різні періоди до і після розтину ПТА.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом наукової теми кафедри оториноларингології та дитячої оториноларингології Харківської медичної академії післядипломної освіти “Особливості запалення ЛОР-органів у хворих з ендокринною патологією”, згідно з планом НТР, номер державної реєстрації 0105U002868.

Мета дослідження. Підвищення ефективності лікування хворих на паратонзилярний абсцесс шляхом розробки нового неінвазивного методу його діагностики на основі ультразвукової візуалізації паратонзилярного простору в сполученні з визначенням біохімічних показників у сироватці крові в різні періоди формування та завершення абсцесу.

Для досягнення поставленої мети нами були сформульовані наступні Завдання дослідження:

1. Розробити метод ультразвукової візуалізації ПТА, УЗ-критерії стадій його розвитку.

2. Встановити показники метаболічного профілю хворих на різних стадіях формування ПТА.

3. Проаналізувати взаємозалежність між біохімічними і ультразвуковими показниками на різних стадіях формування ПТА і розробити неінвазивний спосіб його діагностики.

4. Вивчити динаміку біохімічних показників, у тому числі ендогенної інтоксикації, в процесі розвитку ПТА, в різні періоди після його розтину, а також залежно від характеру мікробного пейзажу.

5. Оцінити стан печінки хворого у віддаленому періоді після розтину ПТА і єфективність використування гепатопротекторів в лікуванні ПТА.

Об'єкт дослідження - абсцесс паратонзилярної клітковини; порушення метаболізму при його перебігі та завершенні.

Предмет дослідження - ультразвукові та біохімічні показники у сироватці крові на різних стадіях розвитку та завершення паратонзилярного абсцесу.

Методи дослідження: клінічні; ультразвукові; біохімічні сироватки крові (загальний білок, протеїнограма, проба Вельтмана, сіалові кислоти, глікопротеїни, гаптоглобін, хондроїтинсульфати, середньомолекулярні пептиди, активність АлАТ, АсАТ); бактеріологічні; методи статистичного аналізу.

Наукова новизна одержаних результатів:

Вперше розроблений метод діагностики стадій розвитку ПТА на основі ультразвукової візуалізації паратонзилярного простору.

Вперше встановлені діагностичні біохімічні критерії у сироватці крові, що характеризують метаболічний статус пацієнта в динаміці при формуванні ПТА і протягом 1,5-х місяців після розтину абсцесу.

Вперше доведений взаємозв'язок між ультразвуковими і біохімічними показниками в залежності від стадій формування ПТА у хворих паратонзилітом, а також між рівнем біохімічних показників і типом мікрофлори у паратонзилярній ділянці.

Доведено із застосуванням біоїімічних досліджень доцільність тривалого використовування гепатопротекторів для відновлення функції печінки у хворих з ПТА після його розтину.

Практичне значення отриманих результатів. Отриманий декларативний патент України № 41407 А61В 8/00 від 17.01.2005г. “Спосіб ранньої діагностики абсцесу паратонзилярної клітковини”.

На основі ультразвукової візуалізації паратонзилярного простору і визначення біохімічних показників в сироватці крові хворих на паратонзиліт запропонований неінвазивний спосіб діагностики стадій формування ПТА. Визначений метаболічний профіль хворого паратонзилітом в різні періоди після розтину абсцесу. Рекомендовано протягом 2-х місяців після розтину ПТА призначення гепатопротекторів для нормалізації функції печінки під контролем клинико-біохімічних досліджень. Запропоновані методи впроваджені в міській клінічній лікарні № 30 м. Харкова, обласній лікарні м. Суми, на ЛОР-кафедрі Донецького медичного університету, ЛОР-кафедрі Харківського медичного університету, а також в учбовому процесі кафедри оториноларингології та дитячої оториноларингології ХМАПО для лікарів-курсантів і інтернів, кафедри біохімії Національного фармацевтичного університету.

Особистий внесок здобувача. Вибір теми дисертаційної роботи, обгрунтування мети та задач, вибір об'єкта та методів дослідження виконані спільно з науковим керівником. Автор самостійно обстежила і прооперувала всіх хворих, провела клінічні дослідження і інтерпретувала результати біохімічних аналізів та даних ультразвукових досліджень, виконала всі розрахунки і статистичну обробку даних, написала і оформила дисертацію. Ультразвукові дослідження виконувалися за участю В.І.Євдокименка - завідувача кабінету УЗД Харківського інституту медичної радіології ім. С.П.Григор'єва АМН України, лікаря вищої кваліфікаційної категорії.

Біохімічні дослідження сироватки крові хворих проводили в акредитованому відділі лабораторної діагностики і імунології Державної установи “Інститут патології хребта і суглобів ім. проф. М.І.Ситенка” - (керівник - канд. біол. наук, ст. наук. Співробітник Ф.С.Леонт'єва), атестат акредитації 100 - 0623/2001 від 20.06.2001, згідно договору про наукову співпрацю між інститутом і міською клінічною лікарнею №30.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати роботи докладалися і обговорювалися на Х з'їзді оториноларинглолгів України (м. Судак, 2005 р.), щорічних традиційних конференціях Українського наукового медичного товариства оториноларингологів “Невідкладні стани в оториноларингології”, “ЛОР-онкологія і хірургія голови і шиї” і “Запальні і алергічні захворювання ЛОР-органів” (Крим, 2006 р., 2007 р., м. Яремче, 2006 р.), на засіданнях Харківського науково-медичного товариства (м. Харків, 2000, 2001, 2004, 2007рр.), на наукових конференціях у Сумській обласній клінічній лікарні ( 2003, 2004, 2007 рр.), а також на конференції Українського науково-медичного товариства оториноларингологів (м. Харків, 2004 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 22 наукових роботи, серед них -5 робіт у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України для публікацій наукових досліджень; 17 робіт - опубліковані у вигляді тез в спеціальних випусках ЖВНГХ. Опубліковано один деклараційний патент України на корисну модель 4140 7А 61 В/00 від 17.01.05р.

Підготовлені і випущені Методичні рекомендації “Спосіб ранньої діагностики абсцесу паратонзилярної клітковини”, затверджені директором Департаменту организації та розвитку медичної допомоги населенню МОЗ Україні, Київ-2007, а також Міністерством охорони здоров'я України затверджені “Нововведення”.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 141 сторінках машинописного тексту, складається зі вступу, огляду літератури, п'яти розділів власних досліджень, їх аналізу та узагальнення, висновків та практичних рекомендацій, переліку використаних джерел. Робота ілюстрована 14 таблицями та 10 рисунками (з них - 2 схеми). Перелік використаних джерел містить 247 найменувань, з них 210 - кирилицею, 37 - латиницею.

2. Основний зміст роботи

Матеріали та методи дослідження

Дослідження проведені у 1999-2007 рр. на базі міської клінічної лікарні №30 м. Харкова (головний лікар В.А. Кулініч) і кафедри оториноларингології та дитячої оториноларингології Харківської медичної академії післядипломної освіти (зав. каф. доктор мед. наук, професор Г.І. Гарюк) Міністерства охорони здоров'я України.

Під спостереженням знаходилося 163 хворих на паратонзиліт (92 чоловіки і 71 жінка). Вік - 19-66 років. Всі хворі були обстежені з використанням комплексу клинико-біохімічних показників; 15 здорових людей склали контрольну групу. Хворі надходили до клініки в ургентному порядку. На посту невідкладної допомоги проводився огляд і ретельний збір анамнезу, у тому числі уточнювалося питання відносно раніше перенесених захворювань, зокрема печінки, і відповідного лікування. Всім пацієнтам проводилося клінічне обстеження, клінічний аналіз крові і сечі, бактеріологічні дослідження, біохімічний аналіз сироватки крові. ЕКГ проводили за показаннями. В стаціонарі всі хворі були оглянуті терапевтом. Призначалася комплексна антибактеріальна, десенсебілізуюча, дезінтоксікаційна, загальнозміцнююча, протинабрякова, симптоматична терапія. Ультразвукове дослідження проводилося при положенні хворого сидячи з прямо поставленою головою. Доступ - по бічній поверхні шиї в області кута нижньої щелепи. Основне положення датчика - косе з напрямом на верхню точку завитка контрлатерального вуха. Дослідження проводилося з поліпозиційним положенням датчика для пошуку максимально інформативного зрізу. Протягом 2002-2007 рр. Використовувалися трансд'юсери: лінійний з частотою 5-10 Мгц, конвексний з частотою 3,5-7 Мгц. Ультразвукові сканери: TOSHIBA SAL 77a, SIEMENS G50, а також ультразвуковий аппарат ТІ-628А, апарат ультразвукової діагностики ACUSON 128XP/10 CL та система ультразвукового сканування SONOLINE G50. Місце розтину абсцесу визначалося на основі ехосонографії. При первинному обстеженні хворого, на етапах формування і завершення паратонзилярного абсцесу проводили забір венозної крові для проведення біохімічних досліджень. Інтенсивність запалення оцінювали на основі визначення гострофазових тестів, у тому числі вмісту глікопротеїнів, загального гаптоглобіну, профілю білкових фракцій, спрямованості зсуву проби Вельтмана, рівню сіалових кислот, середньомолекулярних пептидів, наявності С-реактівного протеїну. Зміни в сполучній тканині визначали за концентрацією сироваткових хондроїтинсульфатів. Для оцінки функції печінки встановлювали активність аспарагінової та аланінової трансфераз.

Дослідження проводили у три етапи. На першому этапі виконували клінічні, ехосонографічні, бактеріологічні і біохімічні дослідження хворих на паратонзіліт на різних етапах формуння паратонзіллярного абсцессу. На другому етапі виконувались клінічні, бактеріологічні та біохімічні дослідження хворих у різні періоди після розтину абсцессу (в найближчому, ближньому та віддаленому - 30-45 діб - періодах). На третьому - виконували клінічні, ехосонографічні и біохімічні дослідження хворих на паратонзіліт з порушеннями функції печінки до и післе розтину абсцессу в різні періоди на фоні застосування гепатопротекторів. Математична обробка даних проводилася за допомогою стандартного пакету „Статистика” у програмі Microsoft Exel 2000, а оцінка різниці нерівноцінних вибірок - допомогою непараметричних критеріїв U (Вілкоксона-Манна-Уитни), Q - критерию Розенбаума та Х-крітерію Ван-дер-Вардена.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Клинико-біохімічні показники в сироватці крові хворих на різних стадіях паратонзиліту до і після лікування

Оскільки на паратонзиліт хворіють люди різних вікових груп, були

проаналізовані дані біохімічних досліджень залежно від віку і статі хворих : 34 пацієнти - 19-30 років і 30 пацієнтів - 31-59 років (40 чоловіків і 24 жінки). Було показано, що значущих відмінностей між рівнем більшості біохімічних показників в різних вікових групах і у представників різної статі немає (0,05), за винятком рівня креатиніну, звичайно більш високого у чоловіків (В.С.Камишніков, 2004). У молодих пацієнтів був достовірно нижчим показник Вельтмана (на 20,3%) і вищою концентрація глікопротеїнів (на 26,8%). Очевидно, вік і стать істотно не впливали на показники метаболічного профілю хворого, і надалі результати аналізувалися без урахування вказаних чинників. Для встановлення інформативності середньомолекулярних пептидів як критеріїв оцінки ендогенної інтоксикації у хворих на паратонзиліт було обстежено 30 хворих ПТА до і через 5-7 днів після розтину абсцесу. Достовірних відмінностей концентрації середньомолекулярних пептидів в ці терміни не було встановлено (відповідно - 24917,9 і 26925,8, ум. од., (p>0,05). Ці дані, разом з підвищеним рівнем трансаміназ та інших гострофазових тестів, свідчать про те, що синдром ендогенної інтоксикації за умов розвитку ПТА виражений не тільки до операції, але й в ближньому післяопераційному періоді.

Для вирішення одного з головних завдань даної роботи - вивчення динаміки біохімічних показників в сироватці крові хворих на різних етапах формування і розрішення ПТА були проаналізовані результати обстеження 63 пацієнтів. I група - набряково - інфільтративна стадія (27 хворих), друга стадія - абсцедування (36 хворих), яка була розділена на дві групи: а) II - паратонзилярний абсцес, що формується, - (16 хворих) і б) III - паратонзилярний абсцес, що вже сформувався (20 хворих). В окремі групи, IV-у і V -у відповідно, були включені хворі, обстежені через 5-7 днів (27 хворих) і через 3-5 років (14 пацієнтів) після розтину ПТА. Результати досліджень наведені у таблиці 1.

Аналіз даних показав, що набряково-інфільтративна стадія паратонзиліту, порівняно з контролем, характеризується підвищенням вмісту сіалових кіслот (на 26,3%), середньомолекулярних пептидів (на 16,5%), гаптоглобіну (на 59,6%), глікопротеїнів (на 43,2%), гіпоальбумінемією (на 6,8%), підвищенням рівня 1 2 і -глобулінів, збільшенням активності АлАТ (на 74,1%) і АсАТ (на 68,3%) та нормальними значеннями проби Вельтмана. Формування ПТА супроводжувалось вірогідним підвищенням рівня більшості гострофазових тестів у сироватці крові, у порівнянні з набряково-інфільтративною стадією: це вміст 2- глобулінів (на 45,7%), глікопротеїнів (на 121,6%), сіалових кислот (на 91,4%), середньомолекулярних пептидів (на 263,4%), активності АлАТ (на 163%) і АсАТ (на 96,7%). Показник проби Вельтмана знижувався на 29,7%. При сформованому ПТА, порівняно з етапом його формування, в сироватці крові хворих спостерігалося зниження вмісту вуглеводо-білкових компонентів: сіалових кислот (на 20,2%), глікопротеїнів (на 20,7%) і середньомолекулярних пептидів (на 44,3%); був збільшений вміст загального білка, гіпоальбумінемія, був підвищений рівень всіх фракцій глобулінів, до того ж -глобулінів - на 26,2% більше, ніж на етапі формування абсцесу. Була збільшена активність АлАТ і особливо АсАТ, а значення проби Вельтмана зростало на 53,3% порівняно з показником на етапі формування абсцесу. Через 5-7 діб після розтину ПТА в сироватці крові хворих зберігався високим рівень сіалових кислот, глікопротеїнів, гаптоглобіну, середньомолекулярних пептидів, а також фракції -1 і -2-глобулінів. Активність обох трансаміназ і вміст хондроїтинсульфатів також залишалися підвищеними, проте проба Вельтмана нормалізувалася. Через 3 -5 років після розтину абсцесу більшість гострофазових показників знаходилася у межах референтних норм.

Таблиця 1 Біохімічні показники сироватки крові хворих на різних етапах формування паратонзилярного абсцесу.

Показники	Референтна норма	Контр. група (К) n = 15	Набряково інфільтр. стадія (група I) n = 27	Стадії абсцедування	Через 57 діб після розтину абсцеса (група IV) n=27	Віддалені результати після розтину абсцеса через 35 років (група V) n = 14
				(а) Форм. абсцеса (група II) n = 16	(б) Зрілий абсцес (група III) n=20
1	2	3	4	5	6	7	8
Загальний білок, г/л	65 - 85	71,5 ± 1,35	77,9 ± 1,66*	82,2 ± 1,14*	79,5 ± 1,08*	77,7 ± 1,19*	73,4 ± 1,60
Альбуміни, %	52 - 62	57,1 ± 0,92	50,3 ± 0,71*	52,7 ± 1,28*	49,3 ± 1,84*	51,3 ± 2,03*	54,7 ± 1,27
Глобуліни	1, %	4,0 - 7,0	5,6 ± 0,22	8,8 ± 0,30*	8,0 ± 0,39*	7,6 ± 0,48* **	7,4 ± 0,44*	6,2 ± 0,50
	2, %	7,0 - 9,0	8,0 0,19	10,2 0,45*	11,6 ± 0,73* **	11,0 ± 0,92*	10,2 ± 0,86*	8,2 ± 0,50
	, %	9,0 - 14,0	11,7 0,34	14,7 ± 0,45*	13,1 ± 0,46	13,8 ± 0,57*	13,7 ± 0,56*	14,4* ± 0,65
	г ,%	14,0 - 19,0	16,8 0,26	16,0 0,66	14,5 ± 0,66*	18,3 ± 0,31* ** ***	17,4 ± 0,72	16,5 ± 0,92
А/Г	1,08 - 1,63	1,13 0,02	1,06 0,05	1,13 ± 0,06	1,15 ± 0,08	1,12 ± 0,11	1,23 ± 0,06
Глікопротеїни од.	0,25 - 0,45	0,37 0,01	0,53 0,03*	0,82* ± 0,04**	0,65* ± 0,03*** **	0,69 ± 0,03*	0,46* ± 0,01
Сіалові кіслоти, од.	До 200	163 6,6	206 6,1*	312* ± 5,9**	249* ± 17,9***	283 ± 16,6*	156 ± 9,26**
Гаптогло-бін, г/л	0,5 - 1,4	0,99 0,06	1,58 0,09*	1,59 ± 0,13*	1,65 ± 0,17*	1,56 ± 0,09*	0,77** ± 0,07
Середньо-молеку-лярні пептиди, ум. од.	До 0,240	0,220 0,006	0,535 0,020*	0,734* ± 0,080**	0,409* ± 0,070***	0,410 0,06*	0,240** ± 0,01
Проба Вельтмана № проб.	6 - 7	6,4 0,13	6,9 0,24	4,5* ** ± 0,42	6,9 0,35***	6,3 0,32	7,4 ± 0,27
АлАТ, ммоль/ (гл)	0,10 - 0,70	0,54 0,02	0,94 0,07*	1,42 ± 0,22*	1,12** 0,12* ***	1,19 0,16*	0,73± 0,15
АсАТ, ммоль/ (гл)	0,10 - 0,70	0,60 0,03	1,01 0,08*	1,18 ± 0,12*	1,12 0,12*	1,13 0,14*	0,67** ± 0,08
Хондроїтинсульфа-ти, г/л	0,03 - 0,100	0,086 0,003	0,195 0,010*	0,095 ± 0,006**	0,163 ± 0,030*	0,144 ± 0,017*	0,158 ± 0,040*
АсАТ/ АлАТ	1,00	1,13 0,02	1,14 0,10	0,90 0,06*	1,26 0,12***	1,18 0,12	1,07 0,12

Примітки:

1. * - різниця вірогідна від контрольної групи (К);

2. ** - різниця вірогідна від набряково-інфільтративної стадії (I);

3. *** - різниця вірогідна між підгрупами а) і б) стадій абсцедування (II та III)

Зіставлення результатів біохімічних досліджень сироватки крові і даних ультразвукової візуалізації піднебінних мигдаликів у хворих на паратонзиліт

Ультразвукова картина патологічних змін в паратонзилярній зоні відрізняється поліморфністю ознак, серед яких найчастішими є наявність гіперехогенних зон лінійної або кулеподібної форми величиною від 1 до 5 мм, розташованих центрально, компактно, величина яких корелює з тривалістю і ступенем вираженості запального процесу. Фіброзні зміни в мигдаликах виявляються у вигляді загального посилення акустичної щільності мигдаликів, з наявністю лінійних гіперехогенних структур у вигляді сітки з більшою або меншою величиною осередків (залежно від вираженості процесу).

На різних етапах формуванні ПТА було встановлено, що запалення паратонзилярної клітковини виявляється наступними ультразвуковими характеристиками:

- Значним збільшенням мигдалика. (1)

- Вираженою горбкуватистю його контурів. (2)

- Наявністю однієї або декількох зон в товщі або по периферії мигдалика, відмінних за акустичними параметрами від його нормальної тканини. (3)

- Анехогенною областю з псевдокапсулою і гіперехогенною обвідкою різної товщини.(4). Залежно від етапу формування абсцесу вказані ознаки були присутні в тому або іншому поєднанні

Ультразвукова діагностика дозволила більш чітко визначити стадію розвитку процесу, тактику подальших лікувальних заходів, а також вибір методу елімінації вогнища залежно від форми і локалізації абсцесу, у тому числі при нетиповому розташуванні гнійника. Так, при набряково-інфільтративній стадії адекватна масивна антибактеріальна терапія здатна не допустити розповсюдження інфекції з вогнища в оточуючі тканини і обійтися без пункції і розтину тканин. Виявлення при УЗ-дослідженні значно збільшених горбкуватих піднебінних мигдаликів з наявністю зон, відмінних від здорової тканини, анехогенної області з псевдокапсулою і гіперехогенною обвідкою різної товщини свідчить про наявність абсцесу паратонзилярної клітковини, який вже повністю сформувався, “зрілого”, що вимагає його негайного розтину і дренування.

На основі УЗІ було проведено зіставлення результатів біохімічних і єхосонографічних досліджень, що узагальнено в таблиці 2. Була встановлена наявність збільшеного мигдалика з вираженою горбкуватістю контурів на фоні вмісту в сироватці крові хворого сіалових кислот не більше 280 од., глікопротеїнів - не більше ніж 0,58 од., хондроїтинсульфатів - до 0,309 г/л, середньомолекулярних пептидів - не вище 0,658 ум. од., що відповідає набряково-інфільтративній стадії паратонзиліту і дозволяє виключити діагностичну пункцію або розтин, щоб не допустити подальшого розповсюдження інфекції в оточуючі тканини. Стадія формування паратонзилярного абсцесу, відмінна за ультразвуковим дослідженням, окрім збільшення і вираженої горбкуватості мигдалика, наявністі зон з нетиповими ехогенними, гіпер- або анехогенними зображеннями, порівняно зі здоровою тканиною мигдаликів, характеризується наявністю наступних біохімічних показників: уміст сіалових кислот стає вищим ніж 280 од., глікопротеїнів - більше ніж 0,59 од., середньомолекулярних пептидів - вище 0,659 ум. од., проби Вельтмана не вище 5 проб., хондроїтинсульфатів не більше ніж 0,120 г/л. Вищеперелічені характеристики підтверджують необхідність оперативного методу лікування даного ускладнення. Зрілий паратонзилярний абсцес має наступні біохімічні характеристики: вміст сіаловых кислот - до 280 од.; глікопротеїнів та хондроїтинсульфатів в широкому діапазоні значень - від 0,48 до 0,97 од. і від 0,105 до 0,426 г/л відповідно; середньомолекулярних пептидів - не більше 0,659 ум.од.; проба Вельтмана - від 5 до 8 проб. Нами був виконаний кореляційний аналіз взаємозв'язків між ультразвуковими і біохімічними показниками на різних етапах формування ПТА. Він підтвердив наявність достовірних кореляційних зв'язків між результатами УЗД і біохімічних досліджень, що дає можливість використовувати їх в комплексі при встановленні стадій розвитку ПТА і визначення тактики лікувальних заходів.

Таблиця 2 Відповідність даних біохімічних і ультразвукових методів дослідження хворих на паратонзиліт

№		Ознаки за даними УЗІ	Дані біохімічних досліджень
І	Набряково-інфільтративна стадія	1) збільшення мигдалика 2) горбкуватість його контурів	1) Уміст сіалових кислот у 85,7 % пацієнтів в діапазоні 188-280 од. 2) Уміст глікопротеїнів у 60,8 % хворих 0,46-0,58 од. 3) Уміст ХСТ у 100 % хворих - 0,125-0,309 г/л. 4) Значення проби Вельтмана у 50 % хворих - 5 і 8 N проб. 5) Уміст середьомолекулярних пептидів у 87,5 % хворих 0,358-0,658 ум.од.
II	Початковий період формування абсцесу	1) значне збільшення мигдалика 2) виражена горбкуватість його контурів 3) одна або декілька зон, які відрізняються за акустичними характеристиками від тканини мигдалика	1) Уміст сіалових кислот у 100 % пацієнтів складає 280-352 од. 2) Уміст глікопротеїнів в 93,7 % випадків складає 0,59-1,18 од. 3) Уміст середньомолекулярних пептидів у 87,5 % хворих 0,659-0,984 ум.од. 4) Проба Вельтмана - у 62,5 % хворих 1-5 N проб, у решти - 5-6 N проб.
III	Абсцес, що вже сформувався	1) значне збільшення мигдалика 2) виражена горбкуватість його контурів 3) одна або декілька зон, які відрізняються по акустичними характеристиками від тканин мигдалика 4) анехогенна область з псевдокапсулою і гіперехогенною обвідкою	1) Уміст сіаловых кислот у 68,8 % хворих 220-360 од. 2) Уміст глікопротеїнів підвищений у 100 % хворих і складає 0,48-0,97 од. 3) Уміст середньомолекулярних пептидів у 100 % хворих 0,287-0,659 ум.од. 4) Проба Вельтмана у 64,5 % хворих - 5 і 8 N пробірки. 5) Уміст ХСТ у 75 % хворих від 0,103 до 0,426 г/л

Вивчення впливу мікробного пейзажу на біохімічні показники сироватки крові хворих з ПТА

Для вирішення поставленої задачі були проаналізовані результати обстеження 24 хворих з ПТА (чоловіків -14, жінок -10, вік - 27-55 років). До групи порівняння увійшли 17 пацієнтів з хронічним тонзилітом поза загостренням. У хворих відразу проводили взяття матеріалу посля розтину абсцесу з його порожнини для бактеріологічних досліджень, а також через 7 діб після оперативного втручання і проведення лікувальних заходів. Мікробний пейзаж в порожнині після розтину абсцесів був представлений, в основному, асоціацією мікроорганізмів: - золотистий стафілокок, епідермальний стафілокок, гриби роду Candida, ентерококи, протей вульгаріс, кишкова паличка, а також пульмональним стрептококом.

В результаті досліджень встановлено, що існує залежність між рівнем гострофазових біохімічних тестів в сироватці крові хворих на паратонзилярний абсцес і мікробним пейзажем в зоні колишнього абсцесу. В тих випадках, коли в порожнині абсцесу переважала монокультура пульмонального стрептокока був значно більш високим рівень глікопротеїнів, сіаловых кислот, гаптоглобіну, гаптоглобіну, укорочена стрічка Вельтмана, позитивна проба на С-реактивний протеїн, порівняно з даними обстеження носоглотки хворих, у яких висівалися мікробні асоціації піогенного стрептокока, золотистого стафілокока, грибів роду Candida і кишкової палички. При хронічному тонзиліті біохімічні тести були в межах норми.

Після операції і лікування через 7 днів, хоча тип мікробних асоціацій істотно не змінювався, ступінь позитивних змін гострофазових біохімічних тестів у напрямку зменшення їх рівня склав, в середньому, 21-60%. Але при висіванні в цей самий термін монокультури пульмонального стрептокока залишався високим рівень середньомолекулярних пептидів, не нормалізувалася стрічка Вельтмана, на високому рівні була й концентрація сіалових кислот і гаптоглобину. Ці результати стали підставою для продовження специфічної антибактеріальної терапії цієї групи хвори на ПТА у післяопераційному періоді. Таким чином, показники метаболічної відповіді організму хворої людини і характеру мікробного пейзажу, за умовами виникнення ПТА, дозволяють визначити подальшу тактику лікувального процесу.

Застосування гепатопротекторів в комплексному лікуванні

хворих на ПТА

Для подальшого вирішення поставлених завдань були виконані клінічні, ультразвукові і біохімічні обстеження 16 хворих на ПТА у віці від 23 до 51 року, жінок - 7, чоловіків - 9. У всіх пацієнтів, за даними анамнезу і результатам клінічних і лабораторних досліджень, були встановлені порушення функції печінки. Хворі були розділені на 2 групи: 8 хворим через 5 - 7 діб після операції була рекомендована терапія гепатопротекторами (карсіл, есенціале) під контролем біохімічних досліджень; решта 8 чоловік не одержувала даних препаратів. Було встановлено, що за вираженими ознаками патології печінки до операції (наявність цитолітичного синдрому, ознак холестазу, гепатодепресивного синдрому та ін.) у хворих не тільки в найближчому, але й у віддаленому періодах після розтину та при завершенні абсцесу без застосування гепатопротекторів і спостерігалося відхилення від значень норми функціональних проб печінки (до 30-40 і в окремих випадках 70 днів). Застосування гепатопротекторів після операції приводило до більш ранньої нормалізації рівня таких біохімічних тестів, як середньомолекулярні пептиди, гаптоглобін, глікопротеїны, колоїдо-осадова проба Вельтмана, до зниження і нормалізації активності трансаминаз на період завершення ПТА. Це говорить про ефективність застосування гепатопротекторів в комплексному лікуванні хворих на паратонзилліт під контролем біохімічних досліджень.

Таким чином, отримані результати вказують на доцільність використовування в діагностиці стадій паратонзиліту поєднання ультразвукових і біохімічних досліджень за розробленим нами методом. Це дає більшу можливість уникнути помилки при виборі тактики лікування паратонзилярного абсцесу. Біохімічний аналіз сироватки крові хворого в доопераційному і післяопераційному періодах дозволяє також визначити ступінь метаболічних порушень, виявити наявність патології печінки, конкретизувати рівень ендогенної інтоксикації залежно від типу мікрофлори в ротоглотці пацієнта і визначити необхідність корегуючої терапії у віддаленому періоді після операції. Все це в комплексі відповідає основній задачі цієї роботи - підвищенню якості діагностики і лікування хворих на паратонзиліт.

Висновки

На основі комплексу ультразвукових і біохімічних досліджень хворих на паратонзиліт були розроблені діагностичні критерії різних стадій розвитку паратонзилярного абсцесу, що мінімізувало ризик оперативного втручання і сприяло підвищенню ефективності лікувальних заходів в післяопераційному періоді. Залежно від варіантів мікробного обсіменіння після розтину ПТА були встановлені відмінності метаболічного профілю пацієнтів і обгрунтована необхідність корекції порушень функції печінки в комплексному лікуванні паратонзилярних абсцесів, що дозволило підвищити якість діагностики і лікування хворих на паратонзиліт.

1) Діагностичними критеріями набряково-інфільтративної стадії паратонзиліту у більшості пацієнтів за УЗД є: 1-е - збільшення мигдалика; 2-е - значна горбкуватість його контурів, що корелює зі збільшенням умісту сіаловых кислот до 280 од., глікопротеїнів до 0,58 од., хондроїтинсульфатів в межах 0,125-0,300 г/л, середньомолекулярних пептидів до 0,658 од.

2) Диференційними ознаками паратонзилярного абсцесу, що формується, (при порівнянні із набряково-інфільтративною стадією), є: наявність зон з нетиповими ехогенними, гіпер- або анехогенними включеннями і псевдокапсулою, що корелює із збільшенням умісту сіаловых кислот до 280-352 од. (=+0,93), глікопротеїнів до 0,59-1,18 од., (=+0,73), середньомолекулярних пептидів до 0,659-0,984 ум. од. (=+0,55), хондроїтинсульфатів до 0,120 г/л (=-0,70); проба Вельтмана - №1-5 проб.(=-0,60).

3) Діагностика стадії зрілого паратонзилярного абсцесу, що сформувався, (при порівнянні з тим ПТА, що ще формується), грунтується, разом з вищезазначеними ознаками, на наявності псевдокапсули з гиперехогенною обвідкою, що супроводжується підвищенням рівня сіалових кислот до 220-360 од. (=-0,50), глікопротеїнів до 0,48-0,97од. (=-0,54), середньомолекулярних пептидів до 0,287-0,659 ум. од. (=-0,72), хондроїтинсульфатів до 0,103 - 0,426 г/л (=-0,50); проба Вельтмана - 5 - 8 проб.

4) Розвиток паратонзилярного абсцесу супроводжується синдромом ендогенної інтоксикації, що приводить до погіршення функції гепатобіліарнї системи в післяопераційному періоді (5-7 доби), яке зберігається у частини хворих протягом 1-1,5 місяців і супроводжується змінами концентрацій сіаловых кислот відповідно (283±16,6 та 179±4,6 од.), глікопротеїнів (0,69±0,03 та 0,49±0,01од.), гаптоглобіну (1,56±0,08 та 0,66±0,06 г/л), середньомолекулярних пептидів (0,410±0,06 та 0,247±0,01ум. од.), активності АлАТ (1,19±0,16 та 1,40±0,09 ммоль/(чл.), АсАТ (1,13±0,14 та 1,05±0,08ммоль/(чл.). Використання гепатопротекторів в післяопераційному періоді в комплексі лікувальних заходів сприяє нормалізації або зниженню рівня зазначених біохімічних тестів.

Встановлено взаємозв'язок між концентрацією гострофазових біохімічних тестів в сироватці крові хворих на паратонзилярний абсцес (сіалових кіслот, глікопротеїнів, середньомолекулярних пептидів, гаптоглобіну) і характером мікробного обсіменіння порожнини абсцесу до і після його розтину, що дозволяє уточнити подальшу тактику лікувальних заходів.

Практичні рекомендації

Запропоновано неінвазивний метод ранньої діагностики стадій формування абсцесу паратонзилярної клітковини. Ультразвукове дослідження проводиться при положенні хворого сидячи з прямо поставленою головою. Доступ - по бічній поверхні шиї в області кута нижньої щелепи. Основне положення датчика - косе з напрямом на верхню точку завитка контрлатерального вуха.

При дослідженні піднебінних мигдаликів у хворих на паратонзилярний абсцес визначаються наступні УЗ-особенності зображення:

1) значне в порівнянні з іншими нозологічними формами збільшення мигдалика;

2) виражена горбкуватість його контурів;

3) наявність однієї або декількох зон в товщі (або по периферії) мигдалика, відмінних за акустичними характеристиками від тканини мигдалика;

4) анехогенна область з псевдокапсулою і гіперехогенною обвідкою різної товщини.

Залежно від фази абсцедування ці ознаки присутні в тому або іншому поєднанні.

При першій фазі - “набряк” - збільшення мигдалика, горбкуватість його контурів.

У фазі формування абсцесу - 1-2-3 ознаки.

У фазі абсцесу, що вже сформувався, - 1-2-3-4 ознаки.

У фазі “холодного абсцесу” - до вищепереліченого додається ознака наявності рівня (за патоморфологічними даними) - розшарування гною - визначається горизонтальний рівень, який переміщується при зміні положення тіла хворого, і складається з гиперехогенного детриту.

Для підтвердження наявності різних стадій формування паратонзилярного абсцесу, паралельно з проведенням ультразвукового дослідження, проводяться визначення комплексу біохімічних показників, що складається з наступних тестів: загальний білок, протеїнограма, сіалові кислоти, глікопротеїни, гаптоглобін, активність АлАТ, АсАТ, проба Вельтмана, середньомолекулярні пептиди, хондроїтинсульфати. Найістотніші відхилення від меж норми вказаних біохімічних тестів спостерігаються при формуванні паратонзилярного абсцесу.

Ця стадія формування паратонзилярного абсцесу характеризується при ехосонографічному дослідженні, окрім збільшення і вираженої горбкуватості мигдалика, наявністю зон з нетиповими ехогенними, гіпер- або анехогенними характеристиками, порівняно зі здоровою тканиною мигдалику.

При утворенні псевдокапсули, що характерне для “зрілого паратонгзилярного абсцесу”, рівень гострофазових тестів знижується, але не до меж норми.

Після розтину паратонзилярного абсцесу виконується біохімічний аналіз сироватки крові і визначення мікробного пейзажу глотки. При відхиленнях від норми клінічного стану хворого і функціональних проб печінки (підвищення за межі референтної норми активності АлАТ і АсАТ, проби Вельтмана, змісту 2-, - і - фракцій протеїнограми, середньомолекулярних пептидів, глікопротеїнів) на етапах завершення абсцесу рекомендується у комплекс лікувальних заходів включити гепатопротектори з метою нормалізації порушених функцій гепатобіліарної системи під контролем біохімічних досліджень.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

Тимошенко Ю.В. Некоторые биохимические показатели у больных паратонзиллитом // Журнал вушних, носових і горлових хвороб. - 2002. - №3. - 69- 71.

Гарюк Г.И., Гарюк О.Г., Шевченко А.М., Тимошенко Ю.В., Евдокименко В.И. Ультразвуковая диагностика паратонзиллярного абсцесса на различных стадиях его развития // Журнал вушних, носових і горлових хвороб. - 2005. - №6. - С.67- 69.

Дисертант провела обстеження та відбір хворих на паратонзиліт, за стадіями процесу, лікувала хворих, працювала з науковою літературою, підготувала роботу до друку.

Гарюк Г.И., Гарюк О.Г., Шевченко А.М., Тимошенко Ю.В., Евдокименко В.И. Экспресс-диагностика паратонзиллитов на разных стадиях их развития // Проблеми медичної науки та освіти. - 2007. - № 1. - С. 81- 84.

Дисертант провела обстеження та відбір хворих на паратонзиліт із застосуванням УЗ-обстеження за стадіями запального процесу, здійснювала хірургічне лікування хворих, спостередження у післяопераційному періоді, підготувала роботу до друку.

Гарюк Г.И., Тимошенко Ю.В. Биохимические показатели в сыворотке крови у больных при паратонзиллярном абсцессе и хроническом тонзиллите в зависимости от вариантов микробного обсеменения // Журнал вушних, носових і горлових хвороб. - 2007. - №2. - С.29- 33.

Дисертант провела обстеження та відбір хворих на паратонзиліт, вивчала залежності між характером мікрофлори в порожнині паратонзилярного абсцесу після його розтину та рівнем гострофазових біохімічних показників у сироватці крові, підготувала роботу до друку.

Шевченко А.М., Загоруева Л.Л., Тимошенко Ю.В. К диагностике дифтерии и некоторых острых воспалительных заболеваний глотки.- Тези міжнародної науково-практичної конференції, присв'яченої 75-річчю кафедри і клініки оториноларингології Дніпропетровської медичної академії.- 1997.- с.93-94.

Дисертант провела обстеження та відбір хворих з запаленнями та діфтерієй ротоглотки, бактеріологічне, УЗ-дослідження, лікування та спостередження за хворими.

Гарюк Г.И., Тимошенко Ю.В., Тимошенко О.П., Шевченко А.М. Некоторые клинико-биохимические параллели у больных острым паратонзиллитом и паратонзиллярным абсцессом (предварительное сообщение) // Журнал вушних, носових і горлових хвороб (додаток).- 1999. - с.29-31.

Дисертант провела обстеження та відбір хворих на паратонзиліт, організувала клініко-біохімічне обстеження за стадіями запального процесу, здійснювала хіріргічне лікування хворих, підготувала роботу до друку.

Тимошенко Ю.В. Динаміка деяких біохімічних показників при оперативному лікуванні паратонзилярних абсцесів. - Тези щорічної традиційної осінньої конференції Українського наукового медичного товариства оториноларингологів .- Луганськ, - 2003. - с.85- 86.

Гарюк Г.И., Тимошенко Ю.В., Шевченко А.М., Чуваков В.Л. Эффективность применения лисобакта после тонзиллэктомии и вскрытия паратонзиллярных абсцессов // Сборник “Применение лисобакта во врачебной практике”. - Киев, - 2003.

Дисертант провела відбір хворих, яким був призначений препарат лісобакт, здійснювала клінічне обстеження та спостереження за хворими в післяопераційному періоді.

Гарюк Г.И., Тимошенко Ю.В., Шевченко А.М., Чуваков В.Л. Эффективность применения лисобакта после тонзиллэктомии и вскрытия паратонзиллярных абсцессов (предварительное сообщение). - Тези щорічної традиційної весняної конференції Українського наукового медичного товариства оториноларингологів. - Дніпропетровськ, 2003. - с.14.

Дисертант провела відбір хворих, яким був призначений препарат лісобакт, здійснювала клінічне обстеження та спостереження за хворими в післяопераційному періоді.

Тимошенко Ю.В. Биохимические показатели эндогенной интоксикации у больных с паратонзиллярными абсцессами. - Тези щорічної традиційної весняної конференції Українського наукового медичного товариства оториноларингологів. - Дніпропетровськ, 2003. - с.74- 75.

Тимошенко Ю.В. Метаболический статус больных с паратонзиллярными абсцессами в отдаленном периоде после вскрытия паратонзиллярного абсцесса и абсцесстонзиллэктомии по данным клинико- биохимических исследований. - Тези щорічної традиційної осінньої конференції Українського наукового медичного товариства оториноларингологів. - Донецьк, 2003. - с.150.

Гарюк Г.И., Тимошенко Ю.В. Диагностические критерии развития паратонзиллярного абсцесса. - Тези щорічної традиційної осінньої конференції Українського наукового медичного товариства оториноларингологів, присвяченої 350-річчю міста Харкова.- Харків, 2004.- с.73- 74.

Дисертант провела лікувально-діагностичні заходи при паратонзиліті, УЗ-дослідження та біохімічний аналіз сироватки крові, підготувала роботу до друку.

Гарюк Г.И., Гарюк О.Г., Тимошенко Ю.В. Терапевтическая эффективность прерарата “Лисобакт” в консервативном и хирургическом лечении хронического тонзиллита. - Тези щорічної традиційної осінньої конференції Українського наукового медичного товариства оториноларингологів, присвяченої 350-річчю міста Харкова.- Харків, 2004.- с.69- 70.

Дисертант провела відбір хворих, яким був призначений препарат лісобакт, здійснювала клінічне обстеження та спостереження за хворими в післяопераційному періоді.

Тимошенко Ю.В. Биохимические показатели в сыворотке крови больных с паратонзиллярными абсцессами при разных вариантах микробного пейзажа. - Тези Х з'їзду оториноларингологів України. - Судак, 2005. - с. 477.

Гарюк Г.И., Гарюк О.Г., Шевченко А.М., Евдокименко В.И., Тимошенко Ю.В. Диагностическая ценность ультразвуковой диагностики паратонзиллитов и паратонзиллярных абсцессов. - Тези Х з'їзду оториноларингологів України. - Судак, 2005. - с.448.

Дисертант провела обстеження та відбір хворих з паратонзилітами із застосуванням УЗ-обстеження, хворих за стадіями запального процесу, здійснювала хірургічне лікування хворих, спостередження у післяопераційному періоді, підготувала роботу до друку.

Тимошенко Ю.В. Застосування гепатопротекторів при лікуванні паратонзилярних абсцесів // Журнал вушних, носових і горлових хвороб. - №5- с., 2005. - С.150.

Гарюк Г.И., Шевченко А.М., Гарюк О.Г., Тимошенко Ю.В., Арнольди В.М. Современное состояние вопроса медиастинитов, как осложнений нагноительных процессов глотки и гортаноглотки. - Тези щорічної традиційної весняної конференції Українського наукового медичного товариства оториноларингологів “Невідкладні стани в оториноларингології” - Місхор,- 2006.- №3-с. - С.96- 97.

Дисертант провела обстеження та відбір хворих з даною патологієй, УЗ-дослідження, клінічне обстеження та лікування хворих, спостередження у післяопераційному періоді.

Тимошенко Ю.В. Динаміка клініко-біохімічних показників у найближчому періоді після розтину паратонзилярного абсцесу у хворих з порушеннями функції печінки // Тези щорічної традиційної весняної конференції Українського наукового медичного товариства оториноларингологів “Невідкладні стани в оториноларингології” - Місхор,- 2006.-№3-с., - с.165- 166.

Гарюк Г.И., Тимошенко Ю.В., Шевченко А.М., Гарюк О.Г. Флегмоны шеи, как осложнения воспаления паратонзиллярной клетчатки // - Тези щорічної традиційної осінньої конференції Українського наукового медичного товариства оториноларингологів “ЛОР - онкологія і хірургія голови і шиї” - Одеса,- 2006.-№5-с., - с.92- 93.

Дисертант провела обстеження та відбір хворих з даною патологієй, УЗ-дослідження, клінічне обстеження та лікування хворих, спостередження у післяопераційному періоді.

Тимошенко Ю.В., Костылева О.В. К вопросу о редких осложнениях абсцесса паратонзиллярной клетчатки. - Тези ХХI Асамблеї Міжнародної Академії оториноларингології - хірургії голови та шиї та Щорічної традиційної весняної конференції Українського наукового медичного товариства оториноларингологів “Запальні та алергічні захворювання ЛОР-органів”. - 2007. - №3-с., - С.254-255.

Дисертант провела обстеження та відбір хворих з даною патологією, УЗ-дослідження, виконала розрахунки та підготувалала роботу до друку.

Гарюк Г.И., Шевченко А.М., Гарюк О.Г., Тимошенко Ю.В. Еще раз о медиастинитах, как осложнениях нагноительных процессов глотки и гортаноглотки (ошибки диагностики и лечения). - Тези ХХI Асамблеї Міжнародної Академії оториноларингології - хірургії голови та шиї та Щорічної традиційної весняної конференції Українського наукового медичного товариства оториноларингологів “Запальні та алергічні захворювання ЛОР-органів”. - 2007. - №3-с., - С.68.

Дисертант провела обстеження та відбір хворих з даною патологієй, УЗ-дослідження, клінічне обстеження та лікування хворих, спостередження у післяопераційному періоді.

Анотація

Тимошенко Ю.В. “Ультразвукова діагностика та клініко-біохімічні критерії розвитку паратонзилярного абсцесу”. - Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.19 - оториноларінгологія. Харківська медична академія післядипломної освіти, МОЗ України, м. Харків, 2008.

Дисертація присвячена діагностиці стадій розвитку паратонзилярного абсцесу (ПТА) до та після його розтину на основі комплексу ультразвукових та клініко-біохімічних критеріїв. Під спостереженням знаходилося 163 хворих на паратонзиліт (92 чоловіки і 71 жінка). Вік-19-66 років. 15 здорових людей склали контрольну групу.

Хворі були обстежені з використанням ультразвукових характеристик паратонзилярної області і клиніко-біохімічних показників сироватки крові (загальний білок, протеїнограма, проба Вельтмана, сіалові кислоти, глікопротеїни, гаптоглобін, хондроїтинсульфати, середньомолекулярні пептиди, активність АлАТ, АсАТ). Був розроблений новий неінвазивний метод діагностики стадій розвитку ПТА на основі сполучення методу ультразвукової візуалізації паратонзилярного простору і визначення біохімічних критеріїв, що характеризують метаболічний статус пацієнта в процесі формування ПТА і протягом 1, 5-7, 14-24 та 30-45 діб після розтину абсцесу. Був доведений на основі статистичного аналізу взаємозв'язок між ультразвуковими і біохімічними показниками залежно від стадій формування ПТА, а також між рівнем біохімічних тестів і типом виявленої мікрофлори. Встановлена доцільність тривалого застосування гепатопротекторів для відновлення функції печінки у частини хворих на ПТА після завершення абсцесу. Отримано деклараційний патент України на “Спосіб ранньої діагностики абсцесу паратонзилярної клітковини”.

Ключові слова: паратонзилярний абсцес, діагностика стадій розвитку, ультразвукові та біохімічні критерії, мікрофлора, ендогенна інтоксикація гепатопротектори.

Аннотация

Тимошенко Ю.В. “Ультразвуковая диагностика и клинико-биохимические критерии развития паратонзиллярного абсцесса”. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.19 - оториноларингология. Харьковская медицинская академия последипломного образования МОЗ Украины, г. Харьков, 2008.

Диссертация посвящена проблеме диагностики стадий развития паратонзиллярного абсцесса (ПТА) до и после его вскрытия на основе использования комплекса ультразвуковых и клинико-биохимических критериев. Под наблюдением находилось 163 больных паратонзиллитом (92 мужчины и 71 женщина). Возраст-19-66 лет. 15 здоровых человек составили контрольную группу. Больные были обследованы с установлением ультразвуковых характеристик паратонзиллярной области и клинико-биохимических показателей сыворотки крови (общий белок, протеинограмма, проба Вельтмана, сиаловые кислоты, гликопротеины, гаптоглобин, хондроитинсульфаты, среднемолекулярные пептиды, активность АлАТ, АсАТ). Был разработан новый неинвазивный метод диагностики стадий развития ПТА на основе сочетания метода ультразвуковой визуализации паратонзиллярного пространства и определения биохимических тестов, характеризующих метаболический статус пациента в процессе формирования ПТА и в течение 1, 5-7, 14-24 и 30-45 суток после вскрытия абсцесса. Диагностическими критериями отечно-инфильтративной стадии паратонзиллита по результатам УЗИ у большинства больных является: 1-е - увеличение миндалины; 2-е - значительная бугристость ее контуров, что коррелирует с увеличением содержания сиаловых кислот до 280 г/л, гликопротеинов до 0,58ед., среднемолекулярных пептидов до 0,658 усл.ед., хондроитинсульфатов до 0,125 -0,309 г/л, проба Вельтмана - 5-8 проб. Дифференциальными признаками формирующегося паратонзиллярного абсцесса (при сравнении с отечно-инфильтративной стадией) является: наличие зон с нетипичными эхогенными, гипер- или анэхогенными включениями и псевдокапсулой, что коррелирует с увеличением содержания сиаловых кислот до 280-352 ед., гликопротеинов до 0,59-1,18 ед., среднемолекулярных пептидов до 0,659-0,984усл. ед., хондроитинсульфатов до 0,120 г/л; проба Вельтмана у большей части больных 1-5 проб. Диагностика стадии зрелого, сформировавшегося паратонзиллярного абсцесса (при сравнении с формирующимся ПТА) основывается, наряду с вышеупомянутыми УЗ-характеристиками, на наличии псевдокапсулы с гиперэхогенным ободком, что сопровождается повышением уровня сиаловых кислот до 220-360ед., гликопротеинов до 0,48-0,97ед., среднемолекулярных пептидов до 0,287-0,659усл. ед., хондроитинсульфатов до 0,103 - 0,426г/л; проба Вельтмана 5 - 8 проб. Развитие паратонзиллярного абсцесса сопровождается синдромом эндогенной интоксикации, что приводит к ухудшению функции гепатобиллиарной системы в послеоперационном периоде (5-7 сутки), которое сохраняется у части пациентов в течение 1-1,5 месяцев и сопровождается изменениями концентраций сиаловых кислот соответственно (283±16,6 и 179±4,6 ед.), гликопротеинов (0,69±0,03 и 0,49±0,01 ед.), гаптоглобина (1,56±0,08 и 0,66±0,06г/л), среднемолекулярных пептидов (0,410±0,06 и 0,247±0,01усл. ед.), активности АлАТ (1,19±0,16 и 1,40±0,09 ммоль/(чл.), АсАТ (1,13±0,14 и 1,05±0,08 ммоль/(чл.). Установлена взаимосвязь между концентрацией острофазовых биохимических показателей в сыворотке крови больных с ПТА (сиаловых кислот, гликопротеинов, среднемолекулярных пептидов, гаптоглобина) и характером микробного обсеменения полости абсцесса до и после его вскрытия, что позволяет уточнить тактику последующих лечебных мероприятий. Установлена целесообразность длительного применения гепатопротекторов под контролем предложенного комплекса биохимических исследований для восстановления функции печени у ряда больных с ПТА после разрешения абсцесса. Получен декларативный патент Украины на “Способ ранней диагностики абсцесса паратонзиллярной клетчатки”.

...