Системний і регіонарний кисневий баланс та периопераційна інтенсивна терапія при ускладнених формах виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки (клініко-експериментальне дослідження)

Застосування повноцінного парентерального харчування (30 ккал·кг-1·д-1) забезпечувало високий тканинний метаболізм.

Декомпенсація патології (3 хворих з несприятливим прогнозом) характеризувалася тим, що протягом 6-ти годинної інтенсивної терапії ІПКН не знижувався <40,0 %, ІТО2р не зростав >300,0 мл·хв.-1·м-2, а ІСпО2 не збільшувався >100,0 мл·хв-1м-2.

Для корекції регіонарного кисневого гомеостазу після завершення операції проводили пацієнтам безперервну тривалу шлункову оксигенотерапію. Магістраллю надходження газу служив зонд для інтубації кишечника. У його канал вводили катетер, по якому здійснювали інсуфляцію кисню. Внутрішньоорганний тиск при цьому не перевищував атмосферний (відкрита система дренування). Відмітили профілактичний (попередження стресових ерозій та виразок) та лікувальний (відновлення моторно-евакуаторної функції шлунка і кишок) ефект. У хворих зменшувався об'єм застійного вмісту кукси шлунка на (220,0±50,0) мл за добу. При цьому появу перших перистальтичних рухів, зростання амплітуди і частоти перистальтичних хвиль до норми та спонтанне відходження газів спостерігали на 16-18 годин раніше, аніж у хворих контрольної групи.

У хворих на виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки, ускладнену стенозуванням, вміст кисню в артеріальній крові суттєво не відрізнявся від норми; це зумовлено як високою концентрацією гемоглобіну, так і підвищеною асоціацією карбгемоглобіну при метаболічному алкалозі. Однак при роздільному дослідженні гіпоксій виявлено у хворих на субкомпенсований та декомпенсований стеноз наявність як СГГі, так і СЛГ, цифрові вирази яких приведені у таблиці 7.

Таблиця 7.

Системний кисневий баланс у хворих на виразкову хворобу, ускладнену стенозуванням

Досліджуваний показник	Групи хворих зі стенозом	Показник норми
	субкомпенсованим	декомпенсованим
СГГі, %	2,4±0,9*	2,7±1,0*	0,0±0,0
СЛГ, %	2,7±1,0*	6,7±1,8*	0,0±0,0
ІТО2р, мл·хв-1·м-2	492,6±18,6	367,0±24,7*	476,0±16,8
ІПКН, %	0,0±0,4	28,6±2,6*	0,0±0,0
СЦГ, %	- 5,4±0,9*	19,2±2,2*	0,0±0,0
ІСпО2, мл·хв-1м-2	142,8±6,7	118,4±7,2*	137,7±9,4
КУО2, %	29,0±2,5	32,3±3,2	27,7±4,0
ІТкД, %	104,9±3,1	85,9±4,6*	100±5,1

Примітка * - Р<0,01 по відношенню до відповідного показника здорових осіб.

У пацієнтів з субкомпенсованими порушеннями прохідності травного каналу СЦГ виявився із від'ємним знаком. Компенсаторне реагування системи гемодинаміки повністю нівелює легеневі та гемічні компоненти гіпоксії, ІПКН не змінений. Адекватне надходження кисню у хворих забезпечує рівень інтенсивності тканинного дихання (ІСпО2, ІТкД), який суттєво не відрізняється від норми.

При декомпенсації пілоростенозу гіпогідратація та гіповолемія формують циркуляторну гіпоксію, ІПКН зростає. Підвищення коефіцієнта утилізації кисню не у спромозі забезпечити адекватну інтенсивність метаболічних процесів. Пониження споживання кисню (ІСпО2) та енергетичного обміну (ІТкД) у хворих вказують на розлади тканинного дихання.

Ці порушення зумовлені як зниженням інтенсивності кисневого потоку, який забезпечує метаболічні процеси (ІТО2р), так і погіршеною віддачею кисню тканинам внаслідок зсуву кривої дисоціації оксигемоглобіну вліво. Критичними показниками кисневого балансу, які корелювали з декомпенсацією пілоростенозу, виявились наступні: ІТО2р <400,0 мл·хв-1·м-2, ІПКН >25,0 % ІСпО2 <120,0 мл·хв.-1·м-2.

Синхронно зі ступенем порушень тканинного дихання у венозній крові хворих виявляли зростання лактату: до (1,24 ±0,12) ммоль•л-1, рівня токсичності: ТПК - до (8,3±1,2), АТЕ - до (0,69±0,05), ПЕМС - до (96,8±0,8). Це зумовлено надходженням токсинів із тканин (метаболічний компонент токсемії), однією з причин чого є розлади тканинного дихання.

На регіонарному рівні у хворих на виразкову хворобу, ускладнену стенозом, виявляли пониження кровобігу слизової оболонки, транспортування та споживання кисню, які корелюють зі ступенем компенсації патології (табл. 8).

Таблиця 8.

Регіонарне транспортування і споживання кисню при стенозуючій виразці

Досліджуваний показник	Групи хворих зі стенозом	Показник норми
	субкомпенсованим	декомпенсованим
КС, мл•хв-1 /100 г	42,8±2,0*	38,4±2,1*	69,2±1,0
РТО2, мл•хв-1 /100 г	6,5±0,4	6,4±0,6	7,7±0,5
РСпО2, мл•хв-1 /100 г	1,7±0,1*	1,4±0,2*	2,5±0,3
КУО2, %	26,5±0,5*	22,5±0,7*	28,0±0,3

Примітка * - Р<0,01 по відношенню до відповідного показника здорових осіб.

Коефіцієнт утилізації кисню в усіх хворих виявився пониженим.

Інфузійну терапію проводили під контролем гемоконцентраційних показників, ЦВТ, іонограми, параметрів КОС, діурезу. При цьому темп введення рідин залежав від вираженості розладів гомеостазу та функціонального стану серцево-судинної і дихальної систем пацієнта:

а) при показниках СІ <2,0 л·хв-1м-2, САТ< 7,0 кПа, ЦВТ близько “0" - застосовували р-н Рінгера, темп інфузій - 0,2 мл·кг-1·хв-1;

б) при СІ - 2-2,5 л·хв-1м-2, ЦВТ < 300,0 Па - р-н Рінгера, темп інфузій - 0,15 мл·кг-1·хв-1;

в) при СІ >2,5 л·хв-1м-2, ЦВТ - 300-600 Па - 0,9 % р-н натрію хлориду та поляризуючу суміш, темп інфузій - 0,1 мл·кг-1·хв-1.

На фоні проведення такої терапії поглиблено досліджували кисневий баланс: визначали рівень ЕО та об'єм споживаного кисню, об'єм кисневого потоку та досліджували фактори, які його порушують (ступені гіпоксій), обчислювали загальний периферичний судинний опір, застосовуючи:

- при ЗПОС <100,0 кПа·с-1·л-1 - р-н дофаміну (5-10 мкг·кг-1·хв-1),

- при ЗПОС > 200,0 кПа·с-1·л-1- р-н нейролептиків.

Ознакою адекватної підготовки хворого до операції вважали досягнення таких показників: СІ - 2,8-3,3 л·хв-1·м-2, ЦВТ - 550-800 Па, САТ >12,0 кПа.

З метою оксигенації тканин шлунково-кишкового тракту у 6 хворих перед операцією застосували безперервну тривалу шлункову оксигенотерапію. Виявили, що введення кисню з мінімальною об'ємною швидкістю (0,02 мл·кг-1·хв-1) у хворих на субкомпенсований та, особливо, декомпенсований стеноз спричинює активацію тонусу і моторики шлунка: підвищує частоту і амплітуду перистальтичних хвиль (на 30-35 % від вихідних). Суб'єктивно хворі через 30-40 хвилин від початку сеансу починали відчувати дискомфорт, розпирання і тяжкість у епігастральній ділянці. Зростання функціональної активності органа на фоні порушення гастро-дуоденальної прохідності пацієнтами переносилося негативно. Тому декомпенсований пілородуоденальний стеноз віднесено до станів, при яких протипоказано застосовувати дану методику.

Анестезіологічне забезпечення операцій здійснювали з урахуванням особливостей системного кровообігу, застосовуючи внутрішньовенний наркоз з міоплегією та ШВЛ, використовуючи р-ни кетаміну, натрію оксибутирату, компоненти НЛА чи АТА. При цьому здійснювали неінвазивним способом моніторинг інтенсивності тканинного дихання, проводячи ШВЛ із застосуванням закритого дихального контура та вимірюючи об'єм спожитого пацієнтом кисню.

У післяопераційному періоді продовжували проводити гомеостазкорегуючу інтенсивну терапію, оцінюючи адекватність транспортування і споживання тканинами кисню. Виявили, що у хворих на субкомпенсований пілоростеноз через 12 годин після операції на фоні адекватного ІТО2р споживання кисню тканинами становило (115,5±5,6) % від норми; при декомпенсованій патології - (96,4±4,5) % з поступовим вирівнюванням цих параметрів під дією інтенсивної терапії протягом 36-48 годин.

Після завершення операції у хворих застосовували безперервну тривалу шлункову оксигенотерапію. Установили, що відновлення функціонального стану шлунково-кишкового тракту у пацієнтів основної групи відбувалося на 52-56 годину з часу проведення операції; у хворих контрольної групи - після 72 годин стандартної післяопераційної інтенсивної терапії. Всі проліковані хворі видужали.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми виявлення якісних і кількісних порушень системного і регіонарного кисневого балансу при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, ускладненій пенетрацією, кровотечею, прободінням, стенозуванням; установлено діагностичні і прогностичні критерії порушень; оптимізовано комплексну периопераційну інтенсивну терапію; досліджено у експерименті та впроваджено у клінічну практику новий спосіб ліквідації гіпоксії тканин шлунково-кишкового тракту - безперервної та тривалої шлункової оксигенотерапії.

1. В експерименті доведено, що морфо-функціональний стан слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки залежить від адекватності регіонарного кровобігу та кисневого балансу; гіпоксія при цьому виступає одним із визначальних факторів ушкоджень. Безперервне та тривале введення у шлунок молекулярного кисню з об'ємною швидкістю 0,1 мл•кг-1·хв-1 є безпечним та ефективним засобом попередження стресових уражень слизової оболонки, сприяє лікуванню пептичної виразки.

2. Для хворих на виразкову хворобу, ускладену пенетрацією, притаманний СГГа: від 15,4 до 18,4 %; у хворих похилого віку, крім того - СЛГ (2,9±0,1) %; пенетрація виразки проявляється активацією енергетичного обміну та зростанням напруженості компенсаторних механізмів серцево-судинної системи. Регіонарний кровобіг, транспортування і споживання тканинами кисню з віком понижуються до 74,3-68,0 % від норми, а регіонарний коефіцієнт утилізації кисню не змінюється.

3. Для вирівнювання системного кисневого балансу у хворих на пенетруючу виразку метаболічний статус організму слід переводити на нижчий режим функціонування (на 10,0-23,0 %) адекватним знеболюванням, забезпеченням стану психоемоційного спокою та нормотермії, застосуванням у периопераційному періоді безперервної тривалої шлункової оксигенотерапії, що сприяє збереженню функціональних резервів організму.

4. У хворих на виразкову хворобу, ускладнену кровотечею, ступінь недостатності кисневого забезпечення тканинного дихання зростає із класами крововтрат. “Критичним” при гострих крововтрах є ІТО2р <300,0 мл•хв-1•м-2 та ІПКН >40,0 %. У хворих з крововтратою III класу інтенсивність тканинного дихання понижується на (19,0±2,9) %, при крововтраті IV класу - на (39,0±4,2) %, що супроводжується розвитком кисневої заборгованості тканин.

У регіонарному басейні синхронно з об'ємом крововтрат порушується кисневий баланс: у хворих з IV класом кровобіг слизової оболонки понижується на (42,8±3,1) %, транспортування кисню - на (60,0±3,3) %, а його споживання тканинами гастродуоденальної зони на (52,0±8,0) % від норми; коефіцієнт утилізації кисню в усіх хворих підвищений.

5. Тактика лікування хворих на кровоточиву виразку полягає у ліквідації гіповолемії та застосуванні легеневої і шлункової оксигенотерапії з досягненням рівня ІТО2р >350,0 мл·хв-1·м-2; при цьому кисень, введений у шлунок, діє гемостатично. Седативна терапія і наркоз зменшують залежність тканинного дихання від СГГ, СЛГ, СЦГ, однак при їх застосуванні слід остерігатись зриву компенсаторних механізмів ауторегуляції. У післяопераційному періоді хворим із крововтратами III і IV класу необхідно проводити інфузійно-трансфузійну терапію на фоні пролонгованої ШВЛ до остаточної ліквідації кисневої заборгованості тканин і спроможності організму підтримувати ІСпО2 >130,0 мл·хв-1·м-2.

6. У хворих на виразкову хворобу, ускладнену прободінням, синхронно тяжкості перитоніту зростає ІПКН, зумовлений СГГі, СЛГ та СЦГ. Показниками, які визначають перехід патології у термінальну фазу, є ІПКН >30,0 % та ІТО2р <380,0 мл·хв-1·м-2; при цьому порушується тканинне дихання.

Регіонарні розлади кисневого балансу проявляються синхронним зниженням кровобігу, транспортування і споживання кисню; при реактивному перитоніті КУО2 становить (30,7±0,4) %, понижуючись до (25,6±0,4) % при токсичному і до (20,5±0,5) % при термінальному перитоніті, що свідчить про блокування тканинного дихання.

7. Адекватна корекція кисневого гомеостазу у хворих на перитоніт полягає у респіраторній, інотропній, інфузійній підтримці до досягнення показників СІ >3,0 л·хв-1·м-2 та ІТО2р >380,0 мл•хв-1•м-2 на фоні ліквідації інтоксикаційного синдрому, який генерує СГГі та порушує тканинне дихання. У післяопераційному періоді необхідно проводити пролонговану ШВЛ у пацієнтів з токсичною фазою перитоніту - до 6, з термінальною - до 24 (і більше) годин, критерієм тривалості якої є ІТО2р >400,0 мл·хв-1м-2 та ІСпО2 >140,0 л·хв-1·м-2.

8. Кисневий дизгомеостаз у хворих на виразкову хворобу, ускладену стенозуванням, зумовлений змішаним типом гіпоксії: СГГ (2,4±0,9) % при субкомпенсованому та (2,7±1,0) % при декомпенсованому стенозі; СЛГ (2,7±1,0) % та (6,7±1,8) %; компенсаторним зниженням СЦГ до (-5,4±0,9) при субкомпенсованому та підвищенням до (19,2±2,2) % при декомпенсованому стенозі; неадекватністю тканинного дихання на фоні метаболічного алкалозу при декомпенсації патології. Критичними показниками кисневої недостатності є ІТО2р <400,0 мл•хв-1•м-2, ІПКН > 25,0 % та ІСпО2 <120,0 мл•хв-1•м-2.

У регіонарному басейні при декомпенсованому стенозі, порівняно з нормою, кровобіг слизової оболонки понижується до (61,8±3,0) %, транспортування кисню до (83,1±7,8) %, коефіцієнт його утилізації до (80,3±2,5), а споживання тканинами кисню до (56,0 ±8,0) %.

9. Периопераційна терапія хворих на пілоростеноз полягає у проведенні інтенсивної терапії з відновленням адекватного надходження кисню до тканин понад критичну межу (ІТО2р <400,0 мл·хв-1·м-2, ІПКН >25,0 %) та одночасною корекцією гомеостазу і тканинного метаболізму. Безперервна тривала шлункова оксигенотерапія, активуючи тонус і моторику шлунка, показана хворим тільки після ліквідації стенозу - у післяопераційному періоді.

10. Безперервна тривала шлункова оксигенотерапія у передопераційному періоді ліквідовує регіонарну гіпоксію, сприяє регресії запальних процесів слизової оболонки та підготовці шлунково-кишкового тракту до операції. У післяопераційному періоді така терапія корегує гастроінтестінальну дисфункцію. Відновлення функціонального стану шлунково-кишкового тракту у пацієнтів відбувається на 1,5 доби швидше, що дає змогу призначати їм раннє ентеральне харчування та зменшувати витрати на інтенсивну терапію. Економічна ефективність при застосуванні такого способу лікування для одного пацієнта оцінена у (36,0±4,0) грн.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Спосіб діагностики гіпоксій

Для поглибленого ступеневого дослідження кисневого балансу з метою якісної діагностики і кількісної оцінки патології на усіх етапах надходження, транспортування і споживання кисню у хворих слід застосовувати таку послідовність вимірювань та обчислень:

1) виміряти об'єм кисню в артеріальній та змішаній венозній крові досліджуваного, концентрацію гемоглобіну;

2) розрахувати кисневу ємність крові;

3) порцію крові насичувати киснем у сатураторі у стандартних умовах та виміряти її кисневу ємність;

4) визначити серцевий індекс для даної вікової групи, виміряти його у пацієнта;

5) обчислити величину індекса транспортування кисню оптимального і індекса транспортування кисню реального;

6) розрахувати показники легеневої, гемічної (інактиваційної та анемічної), циркуляторної гіпоксії та інтегральний показник кисневої недостатності. За співвідношенням цих показників визначити вид гіпоксії, а за їхньою величиною - ступінь тяжкості;

7) обчислити належний об'єм основного обміну пацієнта, виміряти його енергетичний обмін та індекс споживання кисню;

8) порівняти показники належного основного обміну та енергетичного обміну пацієнта, визначити інтенсивність тканинного дихання.

При проведенні досліджень згідно такої схеми, показники гіпоксії: гемічної, легеневої, циркуляторної та інтегральний показник кисневої недостатності - можуть виявитись із знаком (+) або знаком (-). Знак (+) вказує на наявність гіпоксії, а цифровий його вираз - на ступінь її вираженості (у відсотках). Знак (-) свідчить про те, що даного виду гіпоксії немає, а досліджувана ланка кисневого забезпечення організму “спрацювала” у надмірному режимі з тим, щоб або забезпечити збільшення надходження кисню до тканин для підтримання підвищеного метаболізму, або компенсувати будь-який інший вид гіпоксії.

Показання до застосування безперервної тривалої шлункової оксигенотерапії

Запропонована методика полягає у введенні у порожнину шлунка через катетер молекулярного кисню з об'ємною швидкістю 0,1 мл•кг-1·хв-1 безперервно і тривало протягом часу дії несприятливих факторів, які спричиняють регіонарну гіпоксію, до нормалізації функціонального стану шлунково-кишкового тракту. Її доцільно застосовувати в комплексі з іншими засобами лікування з метою:

1) консервативної терапії пептичної виразки;

2) попередження та лікування стресових виразок;

3) підготовки хворих до операції з приводу виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, ускладненої пенетрацією;

4) гемостатичної терапії виразки, ускладненої крововтратою I, II класу;

5) інтенсивної терапії хворих на виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки у післяопераційному періоді.

При цьому ефективність методики зумовлена стимуляцією репаративних процесів прооперованих тканин, раннім відновленням перистальтики шлунка й кишечника, тривалою оксигенацією тканин печінки та покращенням мікросомального окислення гепатоцитів, антимікробною дією (пригніченням анаеробної флори, попередженням її поширення у верхні відділи шлунково-кишкового тракту та феномену транслокації).

Відносно протипоказана шлункова оксигенотерапія:

а) у хворих з масивними кровотечами (крововтрати III, IV класу);

б) при субкомпенсованому пілородуоденостенозі.

Абсолютно протипоказано застосовувати методику у передопераційному періоді при виразковій хворобі, ускладненій:

а) прободінням;

б) декомпенсованим стенозом.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Бабийчук Г.А., Аркатов В.А., Арцыбушев Ю.Н., Гнатив В.В. Нарушение кислородного гомеостаза у токсикологических больных / В кн.: Гипотермия в лечении острых отравлений. К.: Наукова думка, 1990. - С. 23-70 (Розділ монографії написаний дисертантом самостійно, на основі проведених ним клінічних досліджень та отриманого авторського свідоцтва).

Ковальчук Л.Я., Гнатів В.В., Бех М.Д., Панасюк А.М. Особливості проведення інтенсивної терапії при деяких захворюваннях у хірургічній, інфекційній, акушерській та педіатричній клініках / В кн.: Анестезіологія, реанімація та інтенсивна терапія невідкладних станів. Тернопіль, Укрмедкнига, 2003. С. 249-258, 281-283. (Розділ посібника дисертантом написано самостійно, на основі власних наукових розробок).

Гнатів В.В. Вікові особливості киснево-транспортної функції крові у хворих на пенетруючі виразки шлунка і дванадцятипалої кишки // Вісник наукових досліджень. - 2002. - № 4. - С.67-69.

Гнатів В.В. Забезпечення киснем тканин та його порушення у хворих на виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, ускладнених пенетрацією // Буковинський медичний вісник. - 2002.-Т. 6, № 3. - С. 29-32.

Гнатів В.В. Критичні порушення кисневого балансу у хворих на ускладнену виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки та загальні принципи їх корекції // Біль, знеболювання і інтенсивна терапія. - 2002. - № 2(д). - С.65-66.

Гнатів В.В. Новий метод діагностики виду та ступеня гіпоксій / Реєстри галузевих нововведень за 2002 р. Реєстр № 163/17/02 // Біль, знеболювання і інтенсивна терапія. - 2002. - № 3.- С. 79.

Гнатів В.В. Особливості порушень артеріалізації крові і транспортування до тканин кисню при різних ступенях пілородуоденального стенозу // Галицький лікарський вісник. - 2003. - Т.10, № 3. - С.27-30.

Гнатів В.В. Порушення артеріалізації крові у хворих на проривну виразку шлунка і дванадцятипалої кишки // Український журнал екстремальної медицини ім. Г.О. Можаєва. - 2002. - № 4. - С.58-61.

Гнатів В.В. Порушення кисневого забезпечення тканин у хворих при різних фазах перитоніту виразкового генезу // Інфекційні хвороби. - 2002. - № 4. - С.51-54.

Гнатів В.В. Спосіб безперервної тривалої шлункової оксигенотерапії (аутоексперимент) // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. - 2003. - № 1. - С.66-70.

Гнатів В.В. Спосіб дослідження кисневого балансу // Біль, знеболювання і інтенсивна терапія. - 2003. - № 1. - С.22-28.

Гнатів В.В. Тканинне дихання у хворих на виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки, ускладнену пенетрацією // Львівський медичний часопис. - 2002. - № 4. - С. 54-57.

Гнатів В.В. Поступлення кисню до тканин та клітинне дихання у хворих при різних класах крововтрат виразкового генезу // Шпитальна хірургія. - 2004. - № 1.- С.41- 44.

Гнатів В.В., Басистюк І.І., Беденюк А.Д. Безперервна шлункова оксигенотерапія в хірургічному лікуванні виразкової хвороби // Клінічна хірургія. - 2003. - № 12. -С.9-10. (Дисертантом розроблена методика дослідження, проведено клінічні дослідження, написано статтю).

Гнатів В.В., Басистюк І.І., Беденюк А.Д. Особливості порушень сатурації артеріальної крові у хворих з шлунково-кишковою кровотечею // Науковий вісник Ужгородського університету. - 2002. - Вип. 19. - С. 105-108. (Дисертантом особисто розроблено методику дослідження, проведено клінічні дослідження, написано статтю).

Гнатів В.В., Беденюк А.Д., Беденюк Н.А. Застосування способу безперервної тривалої шлункової оксигенотерапії для лікування пептичної виразки // Вісник наукових досліджень. - 2003. - № 3. - С. 26-29. (Дисертант провів клінічні дослідження, аналіз та узагальнення результатів, написав статтю).

Гнатів В.В., Кузів Б.П., Сиваківський М.А. Антистресовий вплив безперервної тривалої шлункової оксигенотерапії // Вісник наукових досліджень. - 2003.- № 2. - С. 95-97. (Дисертант провів експермент, зробив статистичну обробку матеріалу, написав статтю).

Гонський Я.І., Гнатів В.В. Роль гіпоксії та протонного механізму парієтальних клітин у виникненні стресових і пептичних виразок; захисний і лікувальний ефект шлункової оксигенотерапії // Медична хімія. - 2003. - № 3. - С. 18-22. (Дисертант - автор гіпотези, він провів клінічні дослідження, написав статтю).

Гнатів В.В., Кузів Б.П., Хмарук Ю.М., Савчук О.Ю. Енергетичний обмін у хворих при наркозі та в післяопераційному періоді // Біль, знеболювання і інтенсивна терапія. - 2002. - № 2(д). - С. 64-65. (Дисертанту належить методика дослідження, він провів клінічні дослідження, написав статтю).

Ковальчук Л.Я., Гнатів В.В., Беденюк А.Д., Бех М.Д. Кисневий метаболізм та його забезпечення у хворих на стенозуючі виразки шлунка і дванадцятипалої кишки // Шпитальна хірургія. - 2002.- № 2. С.12-15. (Дисертантом проведено клінічні дослідження, статистичний аналіз результатів, написано статтю).

Ковальчук Л.Я., Гнатів В.В., Беденюк А.Д. Тканинний метаболізм та його забезпечення у хворих на виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки, ускладнену прободінням // Галицький лікарський вісник. - 2002. - Т.9, № 3. - С.151-152. (Дисертантом розроблено методику, проведено клінічні дослідження, аналіз та узагальнення результатів, написанно статтю).

Ковальчук Л.Я., Гнатів В.В., Беденюк А.Д., Басистюк І.І. Системний кровобіг та киснево-транспортна функція крові у хворих на виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки, ускладнену кровотечею // Галицький лікарський вісник. - 2002. - Т.9, № 4. - С. 36-38. (Дисертантом проведено клінічні дослідження, аналіз та узагальнення результатів, написано статтю).

Басистюк І.І., Бех М.Д., Гнатів В.В., Василишин М.В. Оцінка важкості ендогенної інтоксикації та принципи її корекції у хворих з шлунково-кишковою кровотечею // Шпитальна хірургія. - 2001. - № 4.- С. 127-129. (Дисертантом проведено клінічні дослідження).

Бех М.Д., Гнатів В.В., Дем'яненко В.В., Беденюк А.Д. Порушення кисневого метаболізму при виразковому пілоростенозі та деякі аспекти його корекції в доопераційному періоді // Біль, знеболювання і інтенсивна терапія. - 2000. - № 1(д) - С. 418-419. (Дисертантом проведено клінічні дослідження, статистичний аналіз, сформульовано висновки).

Панасюк А.М., Дем'яненко В.В., Гнатів В.В., Бех М.Д., Беденюк А.Д., Жуковський М.М. Прогнозування ризику стресового ураження шлунково-кишкового тракту хворих та особливості доопераційної корекції їх психоемоційного стану // Біль, знеболювання і інтенсивна терапія. - 2000. - № 1(д). - С. 393-395. (Дисертантом проведено клінічні дослідження, аналіз та узагальнення результатів).

Деклараційний патент № 45638 А Україна, МКИ А 61 В 10/10, А 61 М 25/01, А 61 Н 33/14. Спосіб внутрішньошлункової оксигенотерапії / Л.Я. Ковальчук, В.В. Гнатів, А.Д. Беденюк, І.І. Басистюк, В.В. Твердохліб, О.М. Гусак, М.А. Сиваківський / Заявл. 17.05.01; Опубл.15.04.02. Бюл. № 4. (Дисертант автор ідеї, провів експериментальні й клінічні дослідження, оформив патент).

Деклараційний патент № 57328 А Україна, МКИ А 61 В 5/0215. Електрод для внутрішньопорожнинної реєстрації фізіологічних параметрів / А.В. Зоря, В.В. Гнатів / Заявл. 19.08.02; Опубл. 16.06.03. Бюл. № 6. (Дисертант автор ідеї, провів клінічні дослідження).

Деклараційний патент № 54720 А Україна, МКИ А 61 М 25/00. Зонд для інтрагастрального піноутворення / І.І. Басистюк, М.В. Василишин, В.В. Гнатів, Ю.М. Ковальчук / Заявл. 14.02.02. Опубл. 17.03.03. Бюл. № 3.- 2с. (Дисертантом проведено клінічні дослідження).

Способ диагностики гипоксии: А.с. 1673041 СССР, МКИ А 61 В 5/00, 10/00 / В.В. Гнатив, В.И. Лысенко (СССР). Заявл. 16.02.88; Опубл. 30.08.91, Бюл. № 32. (Дисертант автор ідеї, розробив теоретичні викладки методики, формули розрахунків, впровадив спосіб у медичну практику).

Спосіб безперервної тривалої шлункової оксигенотерапії. Реєстр № 165/17/02. /Л.Я. Ковальчук, В.В. Гнатів, А.Д. Беденюк, І.І. Басистюк // Реєстр галузевих нововведень. - 2002. - Випуск реєстра № 16-17. - С. 90-91. (Дисертантом оформлено матеріали для реєстрації).

Бех М.Д., Гнатів В.В., Надал В.А. Ефекти дії фотооксигенованих трансфузійних середовищ // I Міжнародний конгрес з інтегративної антропології. - Тернопіль, 1995. - С. 54. (Дисертантом проведено клінічні дослідження).

Бех М.Д., Дем'яненко В.В., Гнатів В.В. Внутрішньосудинна оксигенація активними формами кисню при хірургічному лікуванні виразкової хвороби // Матеріали II Національного конгресу анестезіологів України. - Харків, 1996. - С. 255. (Дисертантом проведено клінічні дослідження).

Бех М.Д., Дем'яненко В.В., Гнатів В.В. Парентеральне харчування хворих на фоні введення фотомодифікованого неогемодезу / Анестезиология и реаниматология на рубеже ХХI века.- Дніпропетровськ, 1998. - С. 21. (Дисертантом проведено клінічні дослідження, оформлено тези).

Бех Н.Д., Демьяненко В.В., Гнатив В.В. Исследование влияния фотооксигенированных плазмозаменителей на некоторые показатели кровообращения / Материалы науч.-практической конференции. - Хмельницкий, 1994. - С. 211-213. (Дисертантом проведено клінічні дослідження).

Гнатів В.В. Системне та регіонарне забезпечення і споживання кисню тканинами шлунка при оперативному лікуванні виразкової хвороби // Здобутки клінічної та експериментальної медицини. - Т.: Укрмедкнига, 1998. - С. 223-226.

Гнатів В.В., Басистюк І.І., Гощинський В.Б. Стандарти лікування критичних станів в практиці сімейного лікаря // Методичні рекомендації. - Тернопіль, 2003. - С. 16-18, 21-22. (Дисертантом написано розділ „Лікування геморагічного та інфекційно-токсичного шоку” на основі власних наукових розробок).

Гнатів В.В., Бех М.Д. Спосіб розрахунку об'єму кисню, необхідного для забезпечення належного основного обміну // Актуальні питання морфології. - Тернопіль, 1996. - С. 168-169. (Дисертант розробив спосіб обчислень, провів статистичні розрахунки, написав статтю).

Гнатів В.В., Бех М.Д., Куликовський М.Є. Спосіб діагностики гіпоксій та критерії ступеня важкості їх у токсикологічних хворих // Досягнення і перспективи клінічної та експериментальної медицини. - Тернопіль, 1995.- С. 42-43. (Дисертант запропонував спосіб діагностики, провів дослідження, оформив статтю).

Гнатів В.В., Бех М.Д., Панасюк А.М. Енергетичний обмін як критерій адекватності анестезіологічного забезпечення операцій // Матеріали II Національного конгресу анестезіологів України. - Харків, 1996. - С. 41-42. (Дисертантом запропоновано ідею та спосіб діагностики, написано статтю).

Гнатів В.В., Перейма Ф.А., Басалига С.І. Особливості порушень кисневого бюджету та його корекція у хворих з гострими отруєннями // II Українська науково-практична конференція з невідкладної допомоги. - Одеса, 1994. - С. 74-75. (Дисертант автор способу діагностики, провів клінічні дослідження, написав статтю).

Зоря А.В., Гнатів В.В., Сиваківський М.А. Тканинне дихання та його забезпечення у хворих з неускладненою виразковою хворобою // Актуальные вопросы гастроэнтерологии и эндокринологии. -Харьков, 2000. - С. 169. (Дисертантом проведено дослідження, написані тези).

Ковальчук Л.Я., Бех М.Д., Гнатів В.В. До механізму гемостатичної дії переливань свіжозаготовленої оксигенованої крові та інгаляцій кисню у хворих з шлунково-кишковими кровотечами виразкової етіології // Досягнення і перспективи клінічної та експериментальної медицини. - Тернопіль, 1995. - С. 218-219. (Дисертантом проведено клінічні дослідження).

Ковальчук Л.Я., Бех М.Д., Гнатів В.В. Вплив переливань фотомодифікованої сорбентної (безцитратної) крові на імунний статус хворих з гастродуоденальними кровотечами // XLIII підсумкова наукова конференція ТДМА. - Т.: Укрмедкнига, 2000. - С. 34-36. (Дисертантом проведено клінічні дослідження, статистичну обробку матеріалу).

Ковальчук Л.Я., Гнатів В.В. Критичні показники гомеостазу та інтенсивна терапія хворих на перитоніт // Матеріали науково-практичної конференції хірургів Тернопілля. - Чортків: Укрмедкнига, 2003. - С.46-51. (Дисертантом виконано всі клінічні та лабораторні дослідження, статистичну обробку, написано текст статті).

Ковальчук Л.Я., Гнатів В.В., Бех М.Д. Вибір тактики лікування хворих з гнійно-септичними станами в залежності від функціонального стану серцево-судинної системи // Інтенсивна терапія і аферентні методи детоксикації при гнійно-септичних захворюваннях. - Тернопіль, 1993 - С. 8-10. (Дисертантом проведено клінічні та інструментальні дослідження, написано текст статті).

Ковальчук Л.Я., Гнатів В.В., Беденюк А.Д. Безперервна тривала гастроінтестинальна оксигенотерапія в абдомінальній хірургії // Матеріали науково-практичної конференції хірургів Тернопілля.- Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. - С. 99-100. (Дисертантом проведено клінічні дослідження, аналіз та узагальнення результатів).

Ковальчук Л.Я., Гнатів В.В., Бех М.Д. Інфузійно-трансфузійна терапія в хірургії: Методична розробка. - Тернопіль, 1994. - 17 с. (Дисертантом проведено огляд літератури, описано показання та методику застосування кровозамінників).

Ковальчук Л.Я., Гнатів В.В., Бех М.Д. Корекція зрушень водно-солевого та кислотно-основного балансу: Методична розробка. - Тернопіль, 1994. - 10 с. (Дисертантом проведено огляд літератури, написано текст методичної розробки).

Ковальчук Л.Я., Гнатів В.В., Беденюк А.Д., Басистюк І.І. Безперервна тривала шлункова оксигенотерапія у хворих в післяопераційному періоді // Матеріали YII з'їзду Всеукраїнського лікарського товариства. - Тернопіль, 2003. - С.179-180. (Дисертантом розроблено методику лікування, проведено клінічні дослідження, оформлено статтю).

Куликовський М.Є., Гнатів В.В., Бех М.Д. Визначення інтенсивності болю за рівнем споживання кисню // Актуальні питання морфології. - Тернопіль, 1996. - С. 362-363. (Дисертантом проаналізовано літературу, розроблено формули обчислень).

АНОТАЦІЯ

Гнатів В.В. Системний і регіонарний кисневий баланс та периопераційна інтенсивна терапія при ускладнених формах виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки (клініко-експериментальне дослідження) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.30 - анестезіологія та інтенсивна терапія. - Дніпропетровська державна медична академія, Дніпропетровськ, 2006.

Дисертація присвячена вирішенню проблеми оптимізації периопераційної інтенсивної терапії хворих на виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки, ускладнену пенетрацією, кровотечею, прободінням, стенозуванням.

Удосконалено методику дослідження кисневого балансу (діагностики ступеня гіпоксій на рівні легень, еритрона, системи кровообігу, тканинного дихання). Досліджено і проаналізовано якісні та кількісні особливості порушень системного кисневого балансу у 368 хворих з різним ступенем тяжкості ускладненої виразкової хвороби, а також регіонарного кровобігу і кисневого гомеостазу тканин гастродуоденальної зони. Встановлено діагностичні та прогностичні критерії порушень, розроблено алгоритми периопераційної інтенсивної терапії. Розроблено в експерименті та впроваджено у клініку спосіб ліквідації гіпоксії шлунково-кишкового тракту способом безперервної тривалої шлункової оксигенотерапії з об'ємною швидкістю 0,1 мл•кг-1·хв-1; доказано його високу ефективність у профілактиці стресових, лікуванні пептичних виразок і відновленні функціонального стану шлунково-кишкового тракту.

Ключові слова: виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки; ускладнення: пенетрація, кровотеча, прободіння, стеноз; гіпоксія; інтенсивна терапія.

АННОТАЦИЯ

Гнатив В.В. Системный, регионарный кислородный баланс и периоперационная интенсивная терапия при осложненных формах язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки (клинико-экспериментальное исследование) - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.30 - анестезиология и интенсивная терапия. - Днепропетровская государственная медицинская академия, Днепропетровск, 2006.

Диссертация посвящена исследованию особенностей нарушений кислородного баланса на системном и регионарном уровнях и оптимизации периоперационной интенсивной терапии больных язвенной болезнью желудка и двенадцатиперстной кишки, осложненой пенетрацией (131), кровотечением (145), перфорацией (34), стенозированием (58).

Автором усовершенствовано методику способа раздельной диагностики степени гипоксий при их смешанных проявлениях: легочной, гемической (при анемии и инактивации гемоглобина), циркуляторной, интегрального показателя кислородной недостаточности и интенсивности тканевого дыхания, благодаря чему можно выявлять поврежденное звено в системе кислородного баланса, его выраженность и компенсаторную способность систем организма.

Детально исследовано, выявлено и проанализировано качественные и количественные особенности нарушений кислородного баланса у больных в зависимости от степени тяжести осложненной язвенной болезни. Установлено, что пенетрация язвы сопровождается активизацией тканевого дыхания; система обеспечения доставки кислорода к тканям функционирует в избыточном, обратно зависимом от возраста больных, режиме. При язвенной болезни, осложненной кровотечением, наблюдается прогрессивное, синхронное с обьемом кровопотери, снижение способности кислородообеспечения тканей. Критическим показателем развития кислородного долга тканей является индекс доставки кислорода <300,0 мл·мин-1·м-2. У больных с перитонитом таким показателем выступает ИТО2р <380,0 мл·мин-1·м-2, а при декомпенсированном стенозе - ИТО2р <400,0 мл·мин-1·м-2. С учетом выраженности патологии и степени глубины нарушений кислородного баланса для больных разработаны алгоритмы периоперационной интенсивной терапии и анестезиологического обеспечения операций.

В эксперименте и клинике исследованы особенности регионарных нарушений кровотока и кислородного гомеостаза тканей гастродуоденальной зоны при осложненной язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки. Выявлено, что при пенетрирующей язве интенсивность тканевого дыхания прямо пропорциональна кровотоку и обратно - возрасту; при кровоточащей язве интенсивность кровотока и тканевого метаболизма коррегирует с дефицитом ОЦК, однако коэффициент утилизации кислорода при этом возрастает. При перфорации язвы для реактивного перитонита характерно возрастание потребления кислорода; при токсическом - снижение незначительное, а терминальном - до 60 % от нормы. При стенозирующей язве кровоток, доставка кислорода и его потребление снижаются синхронно степени стеноза.

Установлено приоритетную роль гипоксии в возникновении стрессовых и пептических язв. С целью устранения регионарной гипоксии автором предложен способ беспрерывной длительной желудочной оксигенотерапии введением через катетер в просвет желудка О2 с обьемной скоростью 0,1 мл•кг-1·мин.-1; разработаны показания и противопоказания к использованию способа. В эксперименте на животных и в клинике доказано его положительное влияние, проявляющееся предупреждением возникновения стрессовых и лечением пептических язв, а также восстановлением функционального состояния желудочно-кишечного тракта у больных в послеоперационном периоде. Это позволило сократить время интенсивной терапии и пребывания больных в хирургическом стационаре на 1,5 суток.

Ключевые слова: язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки; осложнение: пенетрация, кровотечение, перфорация, стеноз; гипоксия; интенсивная терапия.

SUMMARY

Gnativ V.V. System and regional oxygen balance at the complicated forms of a stomach and a duodenal gut ulcer: perioperative intensive therapy (clinical and experimental research) - Manuscript.

Thesis for obtaining a scientific degree Doctor of Medical Sciences in speciality 14.01.30 - Anesthesiology and intensive therapy - Dnipropetrovsk State Medical Academy, Dnipropetrovsk, 2006.

The dissertation is dedicated to optimization of intensive therapy during operations in 368 patients on a stomach ulcer of a stomach and the duodenal gut complicated with penetration, a bleeding, punching, stenosis. It is advanced a technique of way of separate diagnostics of a degree hypoxia. It was investigated in details and analysed qualitative and quantitative features of infringements of oxygen balance at patients depending on a degree of weight of pathology. It vas established the diagnostic and prognostical criteria of infringements on the basis of which the algorithms of perioperative intensive therapy of patients.

In experiment and clinic it was investigated features regional infringements of a blood-groove and an oxygen homeostasis of fabrics gastroduodenal zones. It is offered, experimentally proved and introduced into clinic a way of continuous long gastric oxygenotherapy in a complex of preventive maintenance and treatment stressful and peptic ulcers and restoration of a functional condition of a gastroenteric path in patients.Key words: a stomach and a duodenal gut ulcer; complication: penetration, a bleeding, punching, a stenosis; hypoxia; intensive therapy.

Размещено на Allbest.ru

...