Морфогенез серця при ураженні нервового гребеня етанолом та ретиноєвою кислотою

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНий МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

МОРФОГЕНЕЗ СЕРЦЯ ПРИ УРАЖЕННІ НЕРВОВОГО ГРЕБЕНЯ ЕТАНОЛОМ ТА РЕТИНОЄВОЮ КИСЛОТОЮ

14.03.01 - нормальна анатомія

Машталір Марина Анатоліївна

Харків - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровський державній медичній академії МОЗ України

Науковий консультант: доктор медичних наук, професор Козлов Володимир Олексійович, Заслужений діяч науки і техніки України, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, завідувач кафедри анатомії людини.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Масловський Сергій Юрійович, Харківський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри гістології, цитології та ембріології;

доктор медичних наук, професор Гунас Ігор Валерійович, Вінницький національний медичний університет ім. М.І.Пирогова МОЗ України, директор науково-дослідного центру;

доктор медичних наук, професор Антипов Микола Васильович, Донецький державний медичний університет МОЗ України, професор кафедри анатомії людини.

Провідна установа: Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця МОЗ України, кафедра анатомії людини.

Захист відбудеться “28” вересня 2006 р. об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.03 при Харківському державному медичному університеті (61022, м. Харків-22, пр. Правди, 12).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного медичного університету (61022, м. Харьків, пр. Леніна, 4).

Автореферат розісланий “22” серпня 2006 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук, професор Терещенко А.О.

Загальна характеристика роботи

серце тератоген вада нервовий

Актуальність теми. За даними наукової медичної інформації, вади розвитку серця і судин складають одну з найбільших груп уроджених дефектів у людей: їх виявляють у 1% усіх живих немовлят, а частота серед мертвонароджених у 10 разів вище (Козлов В.О., Дзяк В.Г., 2006). Фундаментальні дослідження нормального та аномального розвитку серця лежать в основі сучасної теоретичної кардіології (Антипов А.Н., Антипов Н.В., Синев А.Ф., 2002; Кирьякулов Г.С. и др., 2003; Yelbuz et al., 2004; Gittenberger-de Groot A.C.et al., 2005) та її прикладних аспектів (Чередник С.А. и др., 2001; Гунас И.В., Козлов С.В., 2005; Антипов В.Н. и др., 2006; Козлов В.О., Дзяк В.Г., 2006). Розуміння механізмів нормального кардіогенезу та виникнення вад серця є важливим для розробки методів їх корекції (Антипов В.Н. и др., 2006; Anderson R.H., 2004). Більшість уроджених вад є наслідком складної взаємодії генетичних факторів і зовнішніх шкідливих агентів (Шевчук Ю.Г, 2000; Новикова И.В., 2004). Важливе місце серед тератогенів належить алкоголю та похідним вітаміну А, зокрема ретиноєвій кислоті (РК) (Yan M. et al., 2000; Ogawa T., 2005). Серцеві аномалії поєднуються також з багатьма генетичними синдромами, які пов'язані з ураженням клітин нервового гребеня (НГ) (Hutson M.R., Kirby M.L., 2003). Схожість спектру вад розвитку серця, що виникають при видаленні НГ у курячих зародків та після впливу хімічних тератогенів, призвела до формування концепції про первинне ураження НГ після дії хімічних чинників (Hutson M.R., Kirby M.L., 2003). В експериментальних моделях був встановлений тісний зв'язок між строками впливу тератогенів та спектром і тяжкістю вад розвитку серця, що пов'язано саме з етапами формування та міграції НГ (Cartwright M.M., Smith S.M., 1995; Kirby M.L. et al., 2003).

Механізми формування уроджених вад серця є областю досліджень, де існує розрив між знаннями про молекулярно-біологічні реакції та статистичними даними про розподіл і спектр аномалій у різних експериментальних моделях. Власне ж морфогенетичні шляхи і конкретні механізми формування вад на органному і тканинному рівнях залишаються до цього часу мало вивченими. Зокрема, широко відома тератогенна дія етанолу та РК на розвиток серцево-судинної системи у зародків різних тварин вивчена лише у відношенні різноманітності викликуваних порушень (Bouman H.G. et al., 1998; Ogawa T., 2005), але практично відсутні дані про те, як саме формуються вади розвитку серця при дії цих речовин і наскільки подібні механізми порушень спостерігаються в інших моделях.

У теперішній час посилюється значення морфологічних досліджень для пренатальної діагностики вад серця у людини (Самохвалова А.В., Школьник О.С., Коренюк Ю.А., 1999). Безпосереднє спостереження за розвитком вад у людини неможливо, проте за допомогою індукованих експериментальних моделей стає можливим аналіз морфогенетичних змін у серці при формуванні вад розвитку серця, пов'язаних з ураженням НГ: дефекту міжшлуночкової перегородки (ДМШП), декстрапозиції аорти (ДА), подвійного випускника правого шлуночка (ПВПШ) та інших серцевих вад.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Тема дисертації і основні напрямки її виконання обговорені та затверджені Проблемною комісією МОЗ і АМН України “Морфологія людини” (протокол 01/1733 від 22 травня 2002) і Вченою радою Дніпропетровської державної медичної академії (протокол № 5 від 26 грудня 2002 року). Дисертація виконана у відповідності з планом наукових досліджень Дніпропетровської державної медичної академії і є складовою частиною ініціативної планової науково-дослідної роботи кафедри нормальної анатомії людини: “Розвиток і становлення серця, його судин, папілярно-трабекулярного і клапанного апарата в онто- і філогенезі” (№ державної реєстрації 0101U000777). Здобувач є виконавцем складової частини вказаної науково-дослідної роботи стосовно аномального кардіогенезу.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є з'ясування механізмів морфогенезу вад розвитку серця, обумовлених дією етанолу та РК.

Для досягнення поставленої мети були визначені такі завдання:

Вивчити морфогенетичні зміни, що відбуваються в серці зародків курки та миші на ранніх стадіях кардіогенезу у нормі, після дії етанолу та РК.

Встановити основні морфогенетичні зміни, що відбуваються в серці курячих та мишачих зародків протягом періоду формування перегородок у нормі та після впливу тератогенів.

Встановити спектр вад серця у курячих та мишачих зародків після впливу тератогенів на стадіях розвитку, що відповідають закінченню септації серця.

Визначити механізми нормального та аномального розвитку серця, що перебігають за участю НГ.

Провести зіставлення механізмів нормального морфогенезу серця експериментальних тварин з механізмами нормального кардіогенезу у людини.

Об'єкт дослідження - серце людини, миші та курки у нормі, серце миші та курки після дії етанолу та РК на етапах кардіогенезу.

Предмет дослідження - морфо- та гістогенетичні механізми нормального та аномального розвитку серця.

Методи дослідження: анатомічні - для макроскопічного дослідження серця та дослідження зовнішньої будови серця зародків з використанням світлової мікроскопії; гістологічні - для аналізу стану камер та перегородок серця, вад розвитку; гістохімічні - для оцінки стану позаклітинного матриксу, лектингістохімічні - для оцінки стану рецепторів лектинів у складі клітинних мембран; електронно-мікроскопічні - для вивчення ультраструктури клітин; морфометричні - для кількісної оцінки окремих структур серця, стереологічні - для визначення питомого об'єму субклітинних структур, біометричні - для визначення об'єму вибірки, статистичні - для аналізу і інтерпретації отриманих результатів, тривимірна реконструкція та комп'ютерне тривимірне моделювання - для створення просторових моделей структур серця.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше визначені морфологічні феномени, що свідчать про участь НГ у моделях аномального тератогенеза з використанням етанолу та РК. За допомогою світлооптичних, гістохімічних та лектингістохімічних досліджень вивчені та структурно описані морфогенетичні процеси, що призводять до формування вад серця в експериментальних моделях з використанням етанолу та РК, що грунтуються на ураженні НГ. Отримані нові дані про основні структурні зміни в різних відділах серця - передсердях та шлуночках, міжшлуночковій і міжпередсердній перегородках, атріо-вентрикулярному (АВ) каналі, конусно-стовбуровому відділі (КСВ) та клапанах серця - при формуванні вад розвитку серця в моделях, що відтворюють ураження НГ. Уперше зіставлені за системою споріднених параметрів механізми аномального морфогенезу в різних моделях. Проведена тривимірна реконструкція нормально та аномально розвинутих ділянок серця зародків курки та миші; отримані просторові уявлення про етапи формування різних вад серця, що викликані ушкодженням НГ. Проведені зіставлення нормального кардіогенезу серця експериментальних тварин і людини. Уточнено дані щодо нормального й аномального морфогенезу критичних областей серця, відповідальних за формування вад, - КСВ, його перегородок, АВ подушок, міжпередсердної (МПП) і міжшлуночкової (МШП) перегородок, а також отримані нові дані щодо їхнього внеску до аномального морфогенезу серця. Вперше визначені механізми аномального розвитку серця після дії етанолу та РК, які пов'язані з похідними НГ.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що отримані результати сприяють розширенню уявлень про основні принципи та конкретні механізми формування вад розвитку серця після впливу хімічних тератогенів. Результати дослідження дозволяють прогнозувати появу і тип уроджених вад розвитку серця у людини при дії таких факторів, як етанол і похідні вітаміну А, а також взагалі речовин, що обумовлюють ураження НГ. З'ясування деталей морфогенетичних перебудов серця при формуванні уроджених вад у експериментальних тварин певною мірою можуть використовуватися у формуванні уявлень про аномальний морфогенез серця людини. Отримані дані про морфологічні зміни в критичних ділянках серця при уроджених аномаліях дозволять скласти уявлення про морфофункціональні характеристики серцевої стінки відділів серця при певних вадах у людини. Дані про механізми формування вад є також важливою умовою для розробки основ профілактичних і коригуючих заходів у гінекологічній практиці у тому випадку, якщо в пренатальному періоді відбувався вплив певного тератогенного фактора.

Матеріали дисертаційної роботи впроваджені у наукову роботу та навчальний процес науково-дослідного центру та кафедри нормальної анатомії Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова, кафедри нормальної анатомії і кафедри гістології, цитології та ембріології Луганського державного медичного університету, Харківського державного медичного університету, Івано-Франківського державного медичного університету, Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я.Горбачевського, Кримського державного медичного університету ім. С.І.Георгієвського, кафедри гістології, цитології та ембріології Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, Української медичної стоматологічної академії, кафедри анатомії та гістології Ужгородського національного університету.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно виконаний патентно-інформаційний пошук, визначені мета та задачі дослідження. Аналіз наукової літератури, забір матеріалу, всі морфологічні та гістохімічні дослідження, морфометричний та статистичний аналіз, тривимірне моделювання, розділи дисертаційної роботи, їх обговорення та узагальнення, формулювання висновків та оформлення дисертації виконані автором самостійно. Основною є участь автора в підготуванні статей до опублікування, а також наукових розробок для оформлення деклараційних патентів України (у співавторстві). В актах впровадження наводяться дані, що особисто отримані автором у процесі виконання роботи. Автором не були використані результати виконаної нею кандидатської дисертації та ідеї співавторів публікацій.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження доповідались на III Національному конгресі анатомів, гістологів, ембріологів та топографоанатомів України (Київ, 2002), міжнародній конференції “Саміт нормальних анатомів України та Росії” (Тернопіль, 2003), науково-практичній конференції морфологів “Роль імунної, ендокринної та нервової систем у процесах морфогенезу та регенерації” (Запоріжжя, 2003), III Львівсько-Люблінській конференції з експериментальної та клінічної біохімії (Львів, 2004), на засіданнях Дніпропетровського обласного відділення Товариства АГЕТ України (2004, 2005, 2006), на I, II та III Всеукраїнських наукових морфологічних конференціях “Карповські читання” (Дніпропетровськ, 2004, 2005, 2006), науково-практичній конференції „Морфологічний стан тканин і органів у нормі та при моделюванні патологічних процесів” (Тернопіль, 2006).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 39 наукових праць, серед яких 22 статті у наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України (18 статей опубліковано без співавторів), 1 праця представлена як розділ монографії (у співавторстві), 1 оглядова стаття у фаховому журналі, 1 стаття у науковому збірнику та 10 робіт опубліковано у матеріалах наукових конгресів і конференцій. За результатами дисертаційної роботи отримано 4 деклараційних патенти України на винахід (№59108, №59109, №60079, №68595).

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 361 сторінці машинописного тексту, з котрих власне тексту 282 сторінки. Робота містить такі розділи: вступ, огляд літератури, матеріали та методи досліджень, результати досліджень (3 розділи), аналіз та узагальнення результатів досліджень, висновки, рекомендації щодо практичного використання, список використаної літератури. Дисертаційна робота проілюстрована 137 рисунками (обсяг 22 сторінки) та 90 таблицями (обсяг 30 сторінок). Список використаних першоджерел літератури складається з 270 найменувань (96 робіт - кирилицею, 174 - латиницею).

Основний зміст роботи

Матеріали і методи дослідження. Матеріалом для даного дослідження були серця трьох об'єктів: курей породи білий леггорн, білих безпородних мишей та людини. Досліджено 557 ембріонів курки від 29 годин інкубації до 8 доби інкубаційного розвитку (з них 85 - у нормі, 192 - після дії етанолу, 280 - після дії РК); 698 ембріонів миші від 9 до 14 доби ембріогенезу (з них 193 - у нормі, 243 - після дії етанолу, 262 - після дії РК); 45 ембріонів і плодів людини від 4 до 10 тижня пренатального розвитку. Усього було досліджено 1300 об'єктів. Комісією з біоетики Дніпропетровської державної медичної академії (протокол № 7 від 27.04.06) встановлено, що проведені наукові дослідження зародків експериментальних тварин та фрагментів зародків та плодів людини відповідають етичним вимогам згідно наказу МОЗ України № 231 від 01.11.2000 року.

У роботі використано 5 основних моделей. Для з'ясування порушень у формуванні серця курячих зародків використовували модель, яка поєднує вплив на клітини НГ до початку їх міграції у серце та викликає спектр вад серця, близький до того, що спостерігається після видалення НГ (Cartwright M.M., Smith S.M., 1995). Для цього 0,2-0,25 мл 50% етанолу на 72 годині інкубації (Fang T.T. et al., 1987) вводили у повітряну камеру курячих яєць. При використанні цієї моделі концентрація етанолу залишається високою в альбуміні курячого яйця протягом однієї доби після введення та наближається до рівня, що спостерігається після алкогольної інтоксикації у людини (Bruyere H.J., 1994). Для вивчення порушень у формуванні серця курячих зародків після дії РК використовували 2 моделі з різним терміном введення. Перша модель була обрана для з'ясування порушень у кардіогенезі при дії РК до початку міграції НГ від місця первинного формування біля нервової трубки. Для цього 0,5 мкг повного трансізомеру РК (Sigma Co, США) у 0,01 мл 2 % розчину диметилсульфоксиду наносили безпосередньо на зародкову ділянку (Osmond M.K. et al., 1991). У другій моделі було враховано три моменти: 1) введення РК здійснювали до початку міграції клітин НГ серце; 2) спектр очікуваних вад наближався до тих, що найчастіше спостерігаються у новонароджених дітей та 3) в експерименті на курячих зародках з видаленням НГ (Sinning A., 1998). У цій моделі 1 мкг РК у 0,01 мл 2% диметилсульфоксиду наносили на зародок на стадії 15 за НН (Bouman H.G. et al., 1998). Вивчення впливу етанолу на мишачих зародків проводили на 8,5 добі вагітності, тобто до початку міграції клітин у серце (Amini S.A. et al., 1996). У даній моделі 25% розчин етанолу вводився вагітній самиці одноразово інтраперітонеально у дозі 0,03 мл/г ваги (Daft P.A. et al., 1986). Обробка мишачих зародків РК проводилась таким чином: вагітним самицям одноразово інтраперітонеально вводили РК у дозі 70 мг/г ваги у 0,1 мл 2% диметилсульфоксиду на 8,5 добі вагітності (Yasui H. et al., 1999).

Для морфологічної оцінки впливу тератогенів був використаний комплекс методів анатомічного, гістологічного, гістохімічного, лектингістохімічного, ультраструктурного, морфометричного і стереологічного аналізу, а також просторова реконструкція та комп'ютерне тривимірне моделювання компонентів серця вивчених об'єктів.

Яйця курей породи білий леггорн інкубували при 38С та за відносної вологості 80%. Стандартизація термінів розвитку ембріонів здійснювалася за допомогою стандартних таблиць нормального розвитку за Hamburger і Hamilton (НН). Макроскопічне дослідження проводилося для встановлення стадії розвитку, дослідження зовнішньої форми зародків для встановлення вад розвитку кінцівок, головної та тулубової частин зародків. Дослідження зовнішньої форми серця щойно вилучених зародків, після фіксації рідиною Буену та після тотального забарвлення на сульфатовані глікозаміноглікани (ГАГ) (Pei-Rong W. et al., 1998), проводили при світлі, що падає, та при світлі, що проникає.

Для більш детальної оцінки формування вад серця у курячих зародків на 4 та 5 добу розвитку у нормі та після дії тератогенів при макроскопічному дослідженні визначали: 1) відстань між фіксованими кінцями (передсердям та КСВ); 2) розташування шлуночкової області відносно передсердь; 3) орієнтацію правої частини шлуночкової петлі з урахуванням конусно-шлуночкового кута, який кількісно відображає ступінь аномальних процесів (Manner J. et al., 1993).

Тотальне фарбування зародків гематоксиліном та виготовлення тотальних препаратів проводили після вилучення курячих зародків на 29, 30, 36, 42 години у нормі та на 36, 42 годинах після впливу РК і фіксації у рідині Буена. Тотальне фарбування курячих зародків на сульфатовані ГАГ здійснювали після вилучення зародків на 4 та 5 добу інкубації і фіксації їх 4% параформальдегідом. Протягом 2 діб ембріони забарвлювали розчином альцианового блакитного 8GX при кімнатній температурі.

Виготовлення серійних гістологічних зрізів, світлова мікроскопія (фарбування гематоксиліном-еозином, залізним гематоксиліном за Гейденгайном), виготовлення гістотопографічних зрізів використовувалась для курячих зародків до 8 доби інкубації, для мишачих - до 14 доби розвитку. Визначення типу вад серця проводилось на 8 добу інкубації курячих зародків та на 14 добу вагітності мишей на поперечних та сагітальних гістологічних зрізах. Ці терміни відповідають завершенню септації серця із закриттям міжшлуночкового отвору (МШО). Ізольований ДМШО визначали при наявності сполучання правого та лівого шлуночків (ПШ, ЛШ) при нормальному розташуванні аорти та легеневого стовбуру (ЛС). Зсув аорти - ДА - констатували в тому випадку, коли вона знаходилася частково над лівим, а частково - над правим шлуночком. ПВПШ визначався як відходження двох випускних судин (аорти та ЛС) із правого шлуночка. Повна транспозиція магістральних судин (ПТМС) визначалася при відходженні аорти від ПШ, а ЛС від ЛШ. Вилучені ембріони фіксували рідиною Буена, Карнуа або 10% нейтральним формаліном та заливали у парафін чи парапласт за загальноприйнятими методиками. Гістологічні та гістотопографічні зрізи виготовлялися завтовшки від 5 мкм до 7 мкм. Гістотопографічні зрізи демонстрували не тільки будову серцевих компонентів, а й також топографію відділів серця та великих судин, що виходять з серця, а також топографію щільної мезенхіми, що має походження з НГ, у зябрових дугах та навколо зябрових судин.

Визначення вуглеводних компонентів протеогліканів проводили з використанням альцианового блакитного 8GX за Стідменом. Нейтральні компоненти протеогліканів визначали як ШИК-позитивні субстрати реакцією за Мак-Манусом у викладенні Luppa Н. (1980).

Для вивчення вуглеводної специфічності клітинних мембран в серці зародків вивчали розподілення рецепторів до лектинів зав'язей пшениці (WGA), насіння сочевиці (LCA), кори бобівника (LAL), гороху (PSA), картоплі (STA), ікри окуня (PFA), сої (SBA), арахісу (PNA), рицини звичайної (RCAI), кори бузини чорної (SNA). Підготовку зрізів та етапи реакції проводили за рекомендаціями Луцика О.Д. з співавт. (1987, 1989).

Для вивчення тонких структур (кардіоміоцитів (КМ), мезенхімних клітин, ендотеліального вистелення, процесу епітеліо-мезенхімної трансформації (ЕМТ), кардіогелю) та проведення кількісного морфологічного аналізу використовували ультратонкі зрізи. Виготовлення зрізів проводили на ультрамікротомі УМТП-5 з блоків, залитих в епон-аралдіт або ловікрил. Дослідження проводили на електронному мікроскопі ЕМВ-100Б при прискорюючій напрузі 75 кВ і первинних збільшеннях від 2000 до 25000. У цілому, електронно-мікроскопічне дослідження проводили за схемою, запропонованої Карупу В.Я. (1984). Оцінку ультраструктурних змін у серці вивчених об'єктів проводили за оригінальними методиками (Деклараційні патенти України № 59108, № 59109, № 60079).

Проведення тривимірного моделювання ділянок серця проводили за оригінальною методикою (Деклараційний патент України № 68592) після фотографування з подальшою комп'ютерною обробкою зображень з використанням комп'ютерного пакету програм „Align”, „Trace” та “3ds max 5”. Виготовлення пластикових моделей для просторової реконструкції виконували після зарисовки 25-30 серійних зрізів.

При проведенні кількісного морфологічного дослідження керувалися загальними принципами морфометричного та стереометричного аналізу, викладеними Автанділовим Г.Г. (1990), Кір'якуловим Г.С. з співавт. (1990). При дослідженні розвитку серця проводилася морфометрія на поперечних зрізах за допомогою окуляр-мікрометра МОВ 1-16. До 6 доби у зародків курки та до 12 доби у ембріонів миші лінійні розміри передсердного відділу визначалися без розділення на праву і ліву частини. У МПП максимальну товщину вимірювали у мезенхімній частині МПП. При вимірюванні товщини щільного та пухкого міокарду АВ каналу оцінювали максимальне значення цих параметрів напроти передньої та задньої АВ подушок. Товщина міокарду шлуночків вимірювалася у ділянках між трабекулами біля верхівки ПШ та ЛШ, у середній частині шлуночків та у краніальній частині шлуночків. Товщину МШП визначали у ділянці верхівки серця, у середній та верхній частинах. Довжину КСВ, довжину подушок АВ каналу та гребенів конусу та стовбуру встановлювали за кількістю зрізів, що пройшли через КСВ, помноженою на товщину зрізів. Зовнішній діаметр конусу та стовбуру вимірювався у їхніх найбільш широких ділянках.

Біометричну обробку кількісних даних за кожним вивченим параметром проводили з попереднім визначенням необхідного об'єму вибірки і графічним аналізом статистичного розподілення величин. Відповідність отриманих (емпіричних) розподілень якому-небудь з стандартних розподілень оцінювали за допомогою критерію J Ястремського. Морфометричні дані зазнавали статистичної обробки, для обчислення яких використовували стандартні формули (Лакин Г.Ф., 1990). Визначення достовірності відмінностей між вибірками проводили з урахуванням критерію t Стьюдента або за допомогою непараметричних критеріїв: Х-критерію Ван-дер-Вардена і U-критерію Уілкоксона (Манна-Уітні) за технікою, викладеною у власній монографії (Твердохлеб И.В., Шпонька И.С., Машталир М.А., 1996). У ході проведення біометричного аналізу отриманих результатів розрахунки виконували за допомогою IBM PC "Pentium" при використанні відповідних прикладних програм (№ продукта 00045-139-426-974).

Результати дослідження та їх обговорення.

Наприкінці 9 стадії за НН та протягом 10 стадії формувалася певна гетероморфність у відділах серця, що втілювалось у формуванні різної товщини кардіогелю у серцевих ділянках. На наш погляд, саме це, а не початок петлеутворення, є однією з перших морфогенетичних подій в ембріональному серці. У венозному синусі та передсердному відділі прошарок кардіогелю швидко зникав (протягом 29-36 годин інкубації). В АВ каналі він зберігався на стадіях 10-15 за НН та повільно потовщувався до стадії 17 за НН, коли починалась ЕМТ. У шлуночковому відділі спочатку добре розвинений прошарок кардіогелю в істотному ступені редукувався до 14 стадії за НН, що пов'язано з початком формування трабекул. Отже, для ранніх стадій розвитку серця характерні індивідуальні риси в розподілі кардіального гелю у різних відділах. АВ канал відрізнявся значною товщиною прошарку кардіального гелю на всіх етапах. Збереження високого рівня синтезу КМ речовини кардіального гелю на більш пізніх етапах визначало формування АВ подушок у цьому сегменті серця. Трабекуляція шлуночкового сегмента серця визначала активну редукцію кардіогелю.

РК, що була введена на початкових етапах розвитку серця, які передують міграції клітин НГ, викликала високий рівень загибелі зародків внаслідок аномального розвитку серцево-судинної системи. Протягом 24 годин виживаність зародків знижувалась удвічі від 36 годин інкубації 53 годин (від 75% до 37,5%). На останній контрольний термін не залишалося зародків з лівобічною петлею серця, що вказувало на загибель саме цих зародків. Ранні порушення кардіогенезу після дії РК полягали також у затримці розвитку серця, що не відповідала загальному розвитку зародка. Це втілювалось у збереженні значної кількості речовини кардіального гелю в порівнянні з нормою, формуванні неповної для відповідної стадії петлі серця, уповільненні формування трабекул, що можна віднести до неспецифічного прямого впливу тератогену. Специфічний вплив РК відбивався у формуванні аномального (лівобічного) положення серцевої петлі та у неправильному розподілі речовини кардіального гелю у всіх досліджених зародків після введення РК. На нашу думку, це відображає порушення синтезу кардіогелю КМ в АВ каналі, шлуночковому і КСВ серця. Той факт, що порушення в розподілі гелю як в серці з нормальним правобічним поворотом, так і з аномальним лівобічним, співпадають, свідчить про незалежність морфогенетичних програм, які визначають асиметрію серця і метаболізм кардіогелю. Виявлені зміни в розподілі кардіального гелю схожі з тими, що виникають після видалення НГ (Waldo K. et al. 1999). В нашій роботі дія тератогену починалася в період, коли клітини НГ ще не почали мігрувати: отже, РК викликала первинне ураження клітин НГ, що призвело до ранніх порушень кардіогенезу. Оскільки у період від 10 до 14 стадії за НН клітини НГ ще не мігрують в серце, то в даній моделі відбувається порушення дистантних взаємодій між клітинами НГ і клітинами серця, аналогічне тому, що виникає при мікроманіпуляційному видаленні НГ.

Протягом 17-21 стадії за НН основними процесами, що характеризували нормальний розвиток серця, були початкове розшарування шлуночкового міокарду, пов'язане з формуванням спочатку губчастого міокарду, а потім трабекул, а також ЕМТ, яка починалася в АВ подушках. Рання трабекуляція шлуночкового відділу серця курячого зародка пов'язана з розщеплюванням стінки шлуночків і формуванням двох шарів міокарду, розмежованих подовжньо розташованими гребенями. Напрям потоку крові в подовжньо орієнтованих лакунах співпадає з напрямом основного потоку в серцевій трубці. Внаслідок ЕМТ подушки АВ каналу заповнювались клітинами, що визначало гетерогенність у внутрішній будові подушок. На стадіях 20-21 за НН поблизу центральних відділів подушок кількість клітин, що вийшли з ЕМТ, була значно більшою, що свідчило про нерівномірний перебіг ЕМТ в АВ подушках. Цей процес був основним у формуванні клітинної популяції АВ подушок.

На стадіях 21-22 за НН виявляється певна закономірність для обох подушок - чим більше виступає у просвіт АВ каналу частина подушки, тим більше в ній клітин. Отже, зростання розмірів подушок відбувається на цих стадіях, на нашу думку, завдяки, в основному, проліферації клітин, а не секреції матриксу.

У передній АВ подушці поблизу міокарду АВ каналу визначалися окремі мезенхімні клітини, які за багатьма ознаками не були пов'язані з процесом ЕМТ з тієї обставини, що вони мали іншу форму. Можливо, вони не так активно пересувалися, як клітини після ЕМТ. Це дозволяє зробити припущення, що дані клітини мають позасерцеве походження та мігрують через дорсальний мезокард. Найбільш вірогідний шлях їх міграції до передньої АВ подушки - пересування по міокарду АВК. Можливо також, що виявлені нами клітинні скупчення верхньої частини задньої АВ подушки значною мірою складаються з клітин, що мігрували через дорсальний мезокард, бо в інших відділах задньої АВ подушки кількість мезенхімних клітин була набагато меншою та вони мали іншу локалізацію - субендокардіальну. Саме звідси можуть починати свій шлях мезенхімою АВ каналу клітини, які ніби повзуть по міокарду всередині подушки. Той факт, що після дії РК ми не зайшли подібних клітин, підтверджує нашу думку про їх позасерцеве походження. Механізм впливу тератогенів у цьому випадку співпадає з тим, що відбувається після видалення НГ.

Отже, у мезенхімі АВ каналу курячого зародка на 3 добу інкубації можливо виділити декілька груп клітин, що відрізняються за формою, походженням та локалізацією. Основна маса клітин - ті, що вийшли з процесу ЕМТ і розташовані субендокардіально. Вони прямують до міокарду АВ каналу. Друга група клітин розташована у верхньому відділі задньої АВ подушки. Ці клітини мають різноманітну форму і, скоріше за все, позасерцеве походження. Третя група - клітини, що мігрують по міокарду АВ каналу всередині подушок; вірогідно, вони також походять із позасерцевих джерел.

Протягом 18-22 стадій за НН мезенхімні клітини, що вийшли з ЕМТ, були розташовані таким чином, що залишалася велика безклітинна зона. Формування цієї зони може бути спричинене утворенням шляхів міграції клітин із позасерцевих джерел через венозний полюс серця. Ми встановили, що міграція клітин у серце з позасерцевих джерел здійснюється з 19 стадії за НН. За нашими даними, ЕМТ більш активно здійснюється в центральних частинах обох АВ подушок як у курячих, так і у мишачих зародків, що свідчить про неоднорідність міокарду по колу АВ каналу у відношенні стимулів, якими він контролює трансформацію ендотеліальних клітин.

На ранніх стадіях розвитку кислі ГАГ, що виявляються за методом Стідмена, розподіляються рівномірно в кардіогелі та займають простір між міокардом і ендокардом серця. Цей період характеризується однорідним розподілом ГАГ по всій довжині трубчастого серця, виключаючи венозний синус і передсердний відділ, де відсутність їх пов'язана з відсутністю прошарку кардіогеля. Після 53-55 годин інкубації курячого зародка та зі стадії 17 сомітів у миші ми спостерігали накопичення цих речовин в подушках АВ каналу і КСВ серця, що, на нашу думку, пов'язано в подальшими перебудовами означених відділів серця. У шлуночковій частині серця вони спостерігаються у вигляді тонкого прошарку між міокардом і ендокардом трабекул та простежуються аж до 5,5 діб інкубації у курей і 11 доби ембріогенезу у мишей. Ці речовини зберігаються в мезенхімних структурах серця і клапанах, що формуються, до кінця ембріогенезу, що вказує на істотну роль цього класу речовин протягом тривалого часу. Процес розділення КСВ у курячих зародків був пов'язаний з наявністю нейтральних мукополісахаридів. Вони також у підвищеній концентрації виявлялися у мезенхімних структурах серця мишачих зародків порівняно до курячих або зародків людини, що свідчить про видоспецифічність даного явища.

Розподіл кислих ГАГ свідчив про істотне накопичення означених речовин саме у мезенхімних структурах серця. Рівномірний розподіл цих речовин в АВ подушках та гребенях КСВ вказував на відсутність формування гетерогенності на ранніх етапах розвитку мезенхімних структур серця. При забарвленні на глікоген істотне накопичення в області щільного прошарку АВ каналу та КСВ, можливо, було обумовлено щільним розташуванням клітин.

Розподіл рецепторів до лектинів свідчив про істотну незрілість клітин серця у період від початку формування МШП до розділу АВ каналу. Зокрема, концентрація рецепторів до лектину зав'язей пшениці була обмеженою порівняно до наступних стадій. Більш інтенсивним було зв'язування лектинів кліщовини та тих, що виявляли залишки фукози (PFA, LAL), у популяціях мезенхімних та ендотеліальних клітин. Це свідчило про можливість міграції цих типів клітин. Лише в ендотеліальних клітинах концентрація рецепторів до лектину насіння сочевиці (LCA) була максимальною, що, можливо, обумовлено відносно більшою зрілістю ендотеліальних клітин.

Після впливу РК на 15 стадії за НН виявлялася затримка у загальному розвитку зародків, але більшість характеристик розвитку серця затримувалися у більшому ступені, ніж загальна затримка. Основною тенденцією з боку серця було розширення його камер та надмірна видовженість відділів АВ каналу і КСВ. Прямий вплив тератогену на КМ виявлявся у затримці розвитку МПП та стоншенні стінок камер внаслідок пригнічення клітинної проліферації. Менша товщина прошарку матриксу в АВ каналі та КСВ свідчила про обмеження секреторної активності КМ з боку РК. Швидкість перебігу ЕМТ була значно меншою за нормальну, що призводило до формування менш чисельної популяції мезенхімних клітин у подушках АВ каналу та КСВ на кожній з досліджених стадій. Отже, РК впливає на початкові стадії ЕМТ, що поряд з пригніченням синтезу речовини матриксу призводить до істотного пригнічення формування подушок АВ каналу та КСВ. У подушках зародків, що зазнавали впливу РК, не виявлялося клітин, які мігрували по міокарду, що свідчить про затримку міграції у серце клітин позасерцевого походження. Цілісність ендотелію АВ подушок та гребенів АВ каналу часто була порушеною, що викликало пенетрації клітин крові у тканину подушок та навіть мілкоосередкові крововиливи. Можливо, що контакти ендотеліоцитів ставали менш щільними після дії РК.

Пізніше ми не спостерігали клітин крові або остаточних геморагічних проявів у мезенхімних частинах серця, що свідчило про загибель саме тих зародків, які мали крововиливи у подушки.

Картини міграції мезенхімних клітин у матриксі гребенів КСВ відрізнялися від нормальних. Порушення міграційних процесів у АВ подушках, можливо, було викликано аномальною структурою матриксу, яка не дозволяла клітинам пересуватися від ендокарду. Часто накопичення кислих ГАГ у мезенхімних частинах серця було затриманим, що могло обмежувати інтенсивність ЕМТ та міграцію мезенхімних клітин.

Кількість глікогену не змінювалась після дії тератогену, що свідчить по певну незалежність енергетичного метаболізму ембріонального серця від процесів, що призводять до формування вад. Проте, властивості мембран клітин серця, які виявлялися за допомогою лектинів, суттєво змінювались. Зокрема, про затримку формування осілості клітин свідчила затримка накопичення рецепторів до лектину зав'язей пшениці, гороху та сочевиці. Популяція мезенхімних клітин, яка на ранніх стадіях містить велику кількість рецепторів до ікри окуня та бобівника, демонструвала пригнічення синтезу до цих типів лектинів. Це, можливо, впливає на міграційні можливості мезенхімних клітин, зокрема тих, що вийшли з ЕМТ та клітин, що мають походження з позасерцевих джерел. За нашими даними, зміни у міграційних процесах у серці також можуть бути викликаними зменшенням рецепторів до лектину кліщовини.

Ранні етапи розвитку серця мишачих зародків відносно загального розвитку, що визначався за сомітним віком, здійснювалися раніше відносно сомітного віку курячого зародка. Формування серця миші на ранніх стадіях ембріогенезу мало такі ж риси, як і розвиток серця курячого зародка. Редукція кардіального гелю проходила аналогічні етапи. Відмінність полягала у тому, що навколо ранніх трабекул у серці мишачих зародків залишалося більше кардіального гелю, ніж у серці курячих зародків.

Як у курячих, так і у мишачих зародків найбільшу товщину мала дорсальна стінка передсердного відділу (до 25 мкм), можливо, тому, що значна частина передсердної стінки в цій ділянці з'єднана з мезенхімою тулуба. Відмінності у товщині ділянок стінки передсердя у курей та мишей обумовлені видоспецифічними особливостями розвитку. Задня АВ подушка була більшою на усіх ранніх стадіях в обох видів, що можна пояснити зв'язком мезенхіми задньої АВ подушки з мезенхімою тулубу. Початкові стадії трабекуляції у серці мишачого та курячого зародків були схожими, але у мишей канали були більшими за розмірами та менш чисельними. Мезенхіма в АВ каналі та КСВ в обох видів мала розташування по колу. Характер розподілу кислих ГАГ свідчив про схожу концентрацію цих речовин у всіх відділах серця, що містили мезенхіму. У мишачих зародків істотну кількість кислих ГАГ мали прошарки гелю навколо ранніх трабекул, що вказувало на відсутність гетероморфності у складі кардіогелю на ранніх стадіях розвитку поряд з істотною різницею в резорбційних процесах у різних відділах серця. Лектингістохімічна картина ембріонального серця мишачого зародка відрізнялася дещо більшою концентрацією рецепторів до лектину зав'язей пшениці та сої. Таким чином, на відповідних стадіях клітини серця мишачих зародків демонстрували відносно більшу зрілість у порівнянні з серцем курячих зародків.

Після впливу обох тератогенів відбувалася затримка у розвитку мишачих зародків взагалі та затримка у розвитку серця. Але у випадку з етанолом більшість зародків мала відхилення у розвитку серця, що належали до пригнічення формування камер та стінок серця без їхнього розширення, а після впливу РК спостерігалося розширення камер. Потоншення стінок у цьому випадку було пов'язано як з пригніченням проліферації, так із загальним розширенням серця. Розширення серця було пов'язано з гемодинамічними порушеннями, схожими з тими, що мають місце після видалення НГ. Як і в серці курячих зародків, після впливу тератогенів основні процеси, що характеризують формування ембріонального серця, затримувалися або мали аномальний перебіг.

Зміни у гістохімічній та лектингістохімічній картині в серці мишачого зародка були близькими до тих, що спостерігалися у курячих зародків після впливу РК, що вказує на спільність тих механізмів, які обумовлюють розвиток вад у курячих та мишачих зародків після впливу тератогенів. Вплив РК на синтез рецепторів до лектинів був помітнішим, що викликано більш виразною специфічністю дії цього тератогену. Можливо, менша адгезивність ендотеліальних клітин викликана змінами у складі їх мембран; КМ виявилися найбільш незалежними від дії тератогенів на ранніх стадіях розвитку серця.

Кардіогенез у зародків людини протягом 4 тижня пренатального розвитку призводив до формування чіткого відокремлення камер. Зовнішня форма серця людини з ТКД 6 мм відповідала такій для серця мишачого зародка на 9 добу розвитку за положенням камер та виразністю міжшлуночкової борозни. Форма АВ подушок та гребенів КСВ у серці зародків людини була схожою з тією, що спостерігалася у курячих та мишачих зародків на відповідних стадіях. Як і в серцях експериментальних тварин, формувалась різниця у товщині різних ділянок передсердь шлуночків. Гетерогенність правого та лівого шлуночків ще не була помітною в жодного з досліджених видів у період, що передує появі міжшлуночкової перегородки. Апоптотичні процеси у серці не мали такого розвитку, як вони набували у наступний період. Лектингістохімічна картина в серці людини дещо відрізнялася від тієї, що ми спостерігали у серці тварин. Так, більша концентрація рецепторів до лектину зародків пшениці та гороху у складі мезенхімних та ендотеліальних клітин свідчила про відносно більший ступінь диференціювання цих клітин в серці людини.

У період від початку формування міжшлуночкової перегородки до повного розділення АВ каналу у всіх досліджених видів у нормі спостерігалися наступні закономірності. Відбувалося подальше диференціювання камер серця та потовщення їхніх стінок. Щодо КСВ, то наприкінці цього періоду відбувалося зменшення його довжини за рахунок апоптотичних процесів. Перед закінченням септації його довжина зменшувалась у нормальних курячих зародків від 776±71 мкм на 6 добу до 230±22 мкм на 8 добу, у мишачих - від 786±72 мкм на 12 добу до 310±29 мкм на 14 добу. Після впливу етанолу на 8 добу розвитку курячих зародків довжина КСВ складала 682±73 мкм, після дії РК - 892±86 мкм. У мишачих зародків на 14 добу розвитку після впливу етанолу довжина КСВ становила 762±69 мкм, після дії РК - 1219±115 мкм.

У курячих зародків у нормі формування МПП починалось до розвитку МШП, а у мишачих ембріонів починалось одночасно, що, можливо, залежить від кількості крові, що тече через серце, або від раннього зміщення устя венозного синусу у курячих зародків. Початок розвитку МШП відбувався відносно пізніше, ніж у мишачих зародків, якщо орієнтуватися на загальний розвиток серця. Утворення трабекул у передсердному відділі починалося одночасно з розвитком МШП, а в мишачих зародків - відносно пізніше.

Різна послідовність подій у формуванні серця у цих видів, на нашу думку, залежить від ступеня зрілості при народженні. Передсердний відділ у цей період характеризувався інтенсивним розвитком у всіх досліджених видів. Формування вушок серця та їх трабекуляція була однією з важливих рис розвитку передсердного відділу. Внаслідок активного перебігу ЕМТ та, меншою мірою, проліферації мезенхімних клітин подушки АВ каналу та гребені КСВ ставали максимально виразними у курки на 27 стадії за НН, у мишачого зародка - на стадії 48 сомітів, та у зародка людини з ТКД 11 мм. Процес розвитку МПП у всіх видів у цей період пов'язаний з подальшим збільшенням об'єму м'язової тканини. У курячих ембріонів розповсюдження мезенхіми у складі МПП було максимальним, порівняно із зародками миші та людини, тобто ранні стадії формування МПП у курей більшою мірою залежали від розвитку мезенхімної тканини. Цим можна пояснити той факт, що після впливу тератогенів порушення у розвитку МПП серця курячих зародків були більш суттєвими, ніж у мишачих зародків. Виходячи з наших даних, ми робимо припущення, що чим більшим є внесок позасерцевих клітинних популяцій у розвиток окремих структур серця, тим більшим буде тератогенний ефект саме на цих ділянках.

Початок ЕМТ в АВ каналі серця курячих зародків відбувався раніше відносно формування МШП, ніж у мишачих зародків. Це визначає більш інтенсивне диференціювання мезенхімних структур серця саме у курячих зародків. При цьому в обох видів початок ЕМТ у КСВ спостерігався після початку ЕМТ в АВ каналі. Нами виявлені специфічні ефекти, які має процес ЕМТ після впливу етанолу та РК. Зокрема, втягування поверхні подушок при міграції клітин під час початкових стадії ЕМТ було значно більшим після дії тератогенів. Враховуючі дані про участь позаклітинного матриксу у цих процесах, ми дійшли висновку, що склад кардіогелю, або позаклітинного матриксу подушок, змінюється на найбільш ранніх етапах їх розвитку, що згодом має значення для аномального перебігу ЕМТ. У формуванні АВ подушок виділялася стадія, коли максимальна кількість клітин накопичувалася під ендокардом. Можливо, що це стадія характеризувалася меншою міграційною активністю клітин або особливостями складу матриксу в цій зоні. Лабільність форми АВ подушок у всіх нормальних зародків протягом другого періоду, на нашу думку, відіграє важливу роль в ефективному закритті просвіту АВ каналу протягом систоли шлуночків. Зміни у формі інтактних подушок у просторі коливались від паралелепипідної до призматичної. Але в жодного з зародків при нормальному кардіогенезі не було виростів та заворотів тканини подушок, які це часто спостерігалося після дії тератогенів. Менш щільна структура матриксу подушок разом із зменшенням кількості клітин, можливо, викликала їхні істотні аномалії.

На стадії, що передує злиттю АВ подушок (5 доба у курей, 11 доба - у мишей), їхній абсолютний об'єм у нормі у курячих зародків сягав 0,021 мм³ та 0,023 мм³ для передньої та задньої подушок відповідно, у мишачих - 0,011 мм³ та 0,012 мм³. Після впливу етанолу на 5 добу розвитку курячих зародків абсолютний об'єм АВ подушок складав 0,015 та 0,016 мм³ , після РК - 0,013 та 0,014 мм³ відповідно. У мишачих зародків на 11 добу розвитку після дії етанолу абсолютний об'єм АВ подушок не перевищував 0,007 мм³ та 0,008 мм³, після впливу РК - 0,006 мм³ та 0,008 мм³ відповідно.

Кількість апоптотичних клітин після злиття АВ подушок за умов нормального кардіогенезу була суттєво більшою, ніж це необхідно для редукції ендокарду, який потрапив усередину АВ перегородки. Апоптотичні клітини були добре помітні при забарвлюванні гематоксиліном-еозином та при реакції з лектинами зав'язей пшениці, ікри окуня, картоплі. Заслуговує на увагу концепція, що всі апоптотичні процеси у серці контролюються клітинами НГ (Poelmann R.E., Gittenberger-de Groot A.C., 1999). Отже, зниження кількості апоптотичних клітин в АВ перегородці після впливу тератогенів, можливо, обумовлено первинним впливом на клітини НГ.

Процес розшарування міокарду АВ каналу, що мав місце в усіх досліджених видів, був частиною загального процесу делямінації серця, що призводить до формування його папілярно-трабекулярного апарату. Але, на нашу думку, у АВ каналі це також мало значення для поступового виключення цієї ділянки серцевої трубки з процесу скорочення. Пухкий шар міокарду не може забезпечувати активну скорочувальну функцію, тому наприкінці періоду розділення АВ каналу ми знаходили клітини, що за різноманітними морфологічними ознаками ми віднесли до передапоптотичних.

Інтенсивне формування АВ клапанів серця та його папілярно-трабекулярного апарату добре визначалося у курячих зародків зі стадії, коли починає формуватися МШП. Але й раніше, зі стадії 16-17 за НН, коли починалося формування губчастого шару міокарду як початкового етапу трабекуляції серця, розвиток серцевої стінки можна характеризувати як розшарування або делямінацію. Ці процеси спочатку були найбільш інтенсивними у шлуночковому відділі серця, а після 20 стадії за НН розшарування досягало рівня АВ каналу. Отже, отримані нами дані свідчать про більш ранній початок делямінаційних процесів у серці курячого зародка, ніж це було описано раніше. Порівняно з зародками миші та людини процес делямінації у зоні АВ подушок у серці курячих ембріонів відбувався набагато раніше, що, можливо, відбиває більш активний морфогенез клапанів протягом другого періоду саме у курячих зародків.

Накопичення кислих ГАГ у подушках АВ каналу свідчило про формування зони, куди згодом будуть мігрувати мезенхімні клітини після їх накопичення у субендокардіальній ділянці. Це надає підґрунтя для висновку про те, що активна міграція мезенхімних клітин потребує великої кількості даних сполук. Наявність кислих ГАГ у пухкому шарі міокарду АВ каналу є додатковим свідченням можливої міграції клітин через цю зону.

Протягом періоду від появи МШП до розділення АВ каналу з'являється різниця у товщині стінки правого і лівого шлуночків, а також у характері трабекуляції. У курячих ембріонів ця різниця була помітною вже на початку цього періоду, а у мишачих зародків - наприкінці. Формування МШП у курячих зародків розпочиналося від дорсальної стінки, на відміну від мишачих зародків та зародків людини, які мали зростання МШП від верхівки шлуночкової петлі. Як і після впливу етанолу, розвиток МШП не відповідав загальному розвитку та не супроводжувався накопиченням апоптотичних зон, що складали необхідний компонент морфогенезу провідної системи серця навіть на тих стадіях розвитку, які відповідали нормальним. Враховуючи дані про участь НГ у формуванні провідної системи серця (Poelmann R.E. et al., 2004) , можна підсумувати, що в наших моделях початкові стадії формування провідної системи порушуються через первинне ураження клітин НГ. У КСВ формування перегородки стовбуру починалося за рахунок щільної мезенхіми, що мала походження з НГ та розповсюджувалася у вигляді тяжів, що прямували від аортального мішка у гребені стовбуру. Початок розповсюдження щільної мезенхіми та розділ аортального мішка у курячих зародків співпадав з початком формування МШП. Розповсюдження мезенхіми, що походила з НГ, у ембріонів миші та людини також мало місце, але мезенхімоцити були розташовані більш дифузно та не виділялися як окремі тяжі у мезенхімній тканині. Можливо, це пов'язано з видоспецифічними особливостями похідних НГ. Топографія гребенів стовбуру також відрізнялася у досліджених видів. Так, за нашими даними, мишачі зародки мають два стовбурових гребеня, а ембріони курки та людини - три. На нашу думку, це відіграє важливу роль у формуванні значної частини ПТМС після впливу РК саме у мишачих зародків.

Істотне зменшення інтенсивності апоптотичних процесів саме у КСВ безумовно має значення у формоутворенні вад серця після використаних тератогенів, але в нашому дослідженні постійно зустрічалися ділянки (наприклад, між аортальним присінням та зоною МПП), де виразність апоптозів, навпроти, посилювалася або мала нетипове положення. Це дозволяє припустити, що вплив тератогенів на ініціацію апоптотичної активності не є однозначним.

Враховуючи дані гістохімічного дослідження концентрації рецепторів до лектинів, ми спостерігали незначне підвищення ступеня зрілості клітин серця у курячих зародків після початку формування МШП, але ці зміни були помірними. Протягом періоду, що тривав до розділу АВ каналу, зберігалися такі властивості клітинної поверхні мезенхімної та ендотеліальної популяцій, які свідчили про високу міграційну активність (висока концентрація рецепторів до лектину ікри окуня (PFA), кори бобівника (LAL), кліщовини звичайної (RCAI)).

На ранніх стадіях нормальний розвиток серця тісно пов'язаний із зближенням каудального та краніального кінців серця. За нашими даними, морфогенетичні порушення розвитку серця, виявлені за ознаками морфологічної незрілості розташування відділів серця, певною мірою відповідають загальному відставанню у розвитку ембріонів. Зі ступенем зрілості за стадійними критеріями НН чітко корелюють такі параметри, як відстань між впускним і випускним відділами серця, положення шлуночкової області, а також кут між шлуночками і конусом. Проте, залежність морфології серця експериментальних ембріонів від рівня загального відставання розвитку не завжди є однозначною; у деяких випадках ступінь затримки кардіогенезу перевищував загальне недорозвинення ембріона. Дезорієнтація петлі взагалі не належить до порушень, зв'язаних із затримкою розвитку, хоча і виявлялася частіше у зародків з істотними змінами положення відділів серця. Використані тератогени впливали на процес петлеутворення незалежно від флексії самого зародка.