8 місяців - дитина встає із підтримкою, ходить із опорою, сидить, самостійно сідає та лягає. У неї з'являються координовані рухи двох рук (ляскає в долоні), спостерігаються усвідомлені спроби скласти кубики, пірамідку. Намагається пересуватися за допомого повзання.

9 місяців - дитина намагається стояти та ходити без опори, сідає з вертикального положення, встає на коліна. У неї знижується м'язова напруга, удосконалюються рухи рук, ніг, тулуба, але всі рухи ще не дуже точні та нестабільні. Дитина починає ходити з опорою, здійснює довільні рухові дії, збирає іграшки, складає, стукає для отримання звуку.

10 місяців - дитина встає та ходить із опорою. У дитини поліпшується координація рухів рук, з'являється захоплення пальцями, вона активно грає з іграшками.

11-12 місяців - дитина піднімається та ходить без опори. Вона сідає, лягає, встає, координує рухи рук. У неї спостерігається попередня підготовка пальців рук до форми об'єкта, «петлеподібні» рухи із промахами замінюються на більш точні рухи з «прямим наближенням» до предмета, з'являються хватальні рухи наосліп за рахунок попереднього націлювання.

Таким чином, протягом першого року життя йде інтенсивний розвиток опорно-рухового апарата, м'язової системи, а також формування усіх структур системи керування рухами.

У ранньому віці (1 - 3 роки) у дитини суттєво ускладнюються маніпуляторні дії із предметами. Довільні рухові дії базуються на розвитку:

- рухової коркової зони, нейронний апарат якої у цьому віці досягає значного ступеня зрілості,

- лобових відділів, де диференціюються вставні нейрони, наростає довжина та розгалуженість дендритних сплетень.

У цьому віці формуються предметні дії. Дитина освоює велику кількість так званих інструментальних рухів - вчиться їсти виделкою та ножем, працювати ножицями, розчісуватися, мити себе губкою (мочалкою), виконувати графічні рухи та ін.

У 1-1,5 року діти одержують емоційне підкріплення від самого процесу рухів руки та здатності «малювати». Рухи дитини в ранньому віці нестабільні, часто спонтанні.

До 3 років інструментальні рухи стають більш впевненими та менш розкиданими; дитина здатна виконувати координовані дії двома руками - складати кубики, мозаїку, пірамідки.

Структурно-функціональне дозрівання тім'яних відділів кори великих півкуль забезпечує контроль положення тіла в просторі та показних компонентів рухів, що сприяє поліпшенню просторового орієнтування. У формуванні довільної рухової діяльності дитини все більшого значення набуває мовленнєва інструкція.

У дошкільному віці (з 3 до 6-7 років) удосконалюється та стає більш стійкою структура локомоцій та переміщень рук під час ігрових та побутових ситуацій. Однак аж до 7 років у біодинаміці рухів верхніх та нижніх кінцівок у дітей є присутніми зайві коливання та нерівномірність швидкості.

З 3-4 років поліпшується координація рухів, діти порівняно легко та без помилок виконують почергові рухи ногами, що пов'язано з дозріванням відділів ЦНС, відповідальних за координацію рухів.

В 3,5-4 роки дитина вже вміє тримати олівець та досить вільно маніпулювати ним. У цьому віці удосконалюється зорово-просторове сприйняття, що дозволяє дітям при копіюванні передавати пропорції фігур, обмежувати довжину ліній та малювати їх відносно паралельними. Малюнки дітей відрізняються різноманітними сюжетами, вони не тільки малюють, але і намагаються писати літери, підписуючи свої малюнки.

Період 4-7 років є етапом активного освоєння та удосконалювання нових інструментальних рухів.

В 6 років діти добре копіюють найпростіші геометричні фігури, дотримуючись їх розмірів, пропорції. Штрихи стають більш чіткими та рівними, овали завершеними. До кінця дошкільного віку дітям доступні будь-які графічні рухи, штрихи та лінії. Регулярні заняття малюванням дозволяють дітям удосконалювати рухи, тренувати зорову пам'ять та просторове сприйняття, що створює основу для успішного навчання письму.

З 4 років можна цілеспрямовано формувати рухи в процесі навчання дитини, збільшується роль слова. Для того щоб дитина правильно засвоїла спосіб руху, недостатньо наслідування або показу, необхідна також спеціальна організація діяльності дитини під керівництвом дорослого. При цьому комбінація словесної інструкції та наочного показу дає найбільш ефективний результат.

З 4 до 7 років зменшується кількість необхідних вправ для формування нової рухової дії.

В 6-7 років дитина починає освоювати одну із самих складних рухових навичок - письмо. Труднощі формування цієї навички полягає не тільки в складності цієї дії, але і у несформованості дрібних м'язів кисті та пальців, незавершеності окостеніння кісток зап'ястку та фаланг пальців, недосконалості нервово-м'язової регуляції. Тому необхідно в процесі навчання виділити основні орієнтири рухів письма, а також включити в цей процес аналіз траєкторій кожного руху та ігрову мотивацію.

Молодший шкільний вік (7-10 років) - оптимальний період для розвитку та формування довільних рухів. На цьому етапі вікового розвитку особливо сприятливими є передумови для формування та удосконалювання складних довільних рухів.

До 7 років розширюються зв'язки рухової області головного мозку з одним з важливих центрів регуляції рухів - мозочком та підкірковими утворами. Руховий аналізатор зазнає істотних вікових перетворень. Це стосується як до рецепторного апарату, так і до рухової коркової зони.

З 7 до 12-14 років завершується морфологічне дозрівання рухової кори мозку. У цьому ж віці досягають повного розвитку чутливі та рухові закінчення м'язового апарата.

Для якісної реалізації моторної програми при виконанні рухів (особливо на початкових етапах формування навичок) необхідний напружений зоровий контроль, який є провідним компонентом зворотного зв'язку в процесі формування довільних рухів. У міру вдосконалювання рухової навички в регуляції рухів більш значимою стає пропріоцептивна інформація. При цьому, керуючи рухами, зорова та пропріоцептивна системи можуть вирішувати функціонально різні завдання. Взаємодія цих систем складається як у ході вікового розвитку, так і в процесі вдосконалювання конкретної рухової діяльності.

Роль різних видів чутливості при різних рухових діях неоднозначна. Для точних дій необхідний постійний зоровий контроль. Відтворення рухів, яке не потребує точності або оцінки якісних показників, стає більш кращим при відключенні зорової аферентації.

В 10 років відбувається остаточне освоєння зростаючим організмом більш досконалого фізіологічного механізму програмування та регуляції рухів при участі вищих відділів кори великих півкуль.

У дошкільному віці механізм, колового регулювання досягає найбільшої досконалості. Колове регулювання припускає отримання інформації від органів чуття про кожний етап руху для виконання послідовності рухів. Але йому на зміну приходить вже більш складний та економічний механізм центральних команд, що припускає виконання автоматизованої, навченної послідовності рухів без постійного отримання інформації про етапи її реалізації. В 10 років цей механізм вважають засвоєним. Дитина може реалізовувати рухи нового класу, які якісно інакше будуються та керуються. Різко збільшується швидкість рухових реакцій.

Підлітковий вік (з 11-12 до 14-16 років) відрізняється великою індивідуальною варіативністю рухів, індивідуальною специфікою їх формування та розвитку. На цьому етапі онтогенезу відбувається інтенсивне формування зв'язків у системі регуляцій рухів.

11 років - вік удосконалювання здатності центральних структур до інтеграції аферентних та еферентних сигналів, що забезпечує високу якість біодинамічних характеристик руху.

Точністні рухи 11-літніх дітей найбільш близькі до рухів дорослих, відрізняючись тільки за показниками точності та максимальним значенням швидкостей і прискорень. Удосконалювання керування рухами відбувається не тільки за допомогою поліпшення кількісних та якісних параметрів руху (максимальна швидкість, точність) та наближення їх до показників дорослих, але і за допомогою вдосконалювання механізму взаємодії м'язів згиначів та розгиначів. Ця взаємодія забезпечує точну відповідність програмувальних характеристик руху конкретним просторовим умовам.

Зорово-моторні функції, які забезпечують точність багатьох рухових дій, досягають досить високого рівня розвитку до 13-14 років, наближаючись до показників дорослих.

До 13-16 років функції аферентного контролю рухів вступають у стадію завершального розвитку. У молодшому шкільному віці провідним видом корекції ходу рухів була зорова інформація, а у 13-15 років - м'язова чутливість. При цьому найбільш інтенсивний приріст точності рухів характерний для рухів, які виконуються обома руками.

Період статевого дозрівання та пов'язана з ним зміна функціонального стану організму визначає специфіку центральної регуляції рухів на цьому етапі розвитку, трохи сповільнюючи її вдосконалювання та навіть погіршуючи її в періоди найбільш інтенсивної гормональної перебудови всіх функцій організму.

У період статевого дозрівання менш ефективні тренувальні впливи, за допомогою яких в інші вікові періоди можна значно поліпшити просторову точність рухів.

До кінця підліткового віку в процес регуляції рухів спеціалізовано утягуються відділи кори великих півкуль:

- лобові - програмують рухові дії;

- центральні - безпосередньо беруть участь у керуванні рухами;

- потиличні - здійснюють зоровий аферентний контроль.

Специфіка включення цих зон кори в реалізацію діяльності визначається, насамперед, вибором стратегії регуляції рухів.

Контрольні питання

Поняття «аналізатор», «сенсорна система» та «орган чуття». Загальний план будови аналізатора та сенсорної системи.

Значення сенсорних систем. Функції відділів сенсорних систем.

Відчуття та сприйняття як функції сенсорної кори великих півкуль.

Адаптація аналізаторів, її значення.

Види контактних сенсорних систем, їх будова, значення та вікові особливості.

Будова, значення та вікові особливості зорової сенсорної системи.

Будова, значення та вікові особливості слухової сенсорної системи.

Профілактика порушень зору.

Профілактика порушень слуху.

Морфофункціональні особливості рухового аналізатора.

11. Вікові особливості регуляції довільних рухів.

Размещено на Allbest.ru