Електроокулограма (ЕОГ) характеризує електричну активність очних м'язів. Зазвичай використовується роздільна реєстрація вертикальних і горизонтальних рухів очей. При цьому знак потенціалу ЕОГ вказує напрямок переміщення погляду, а його величина - кут переміщення. ЕОГ застосовується для аналізу роботи зорової системи людини із засобами відображення інформації, для аналізу розподілу і переключення уваги оператора в процесі роботи та інших цілей.

Електроокулографія - методика реєстрації рухів ока, в основі якої покладено дипольну властивість очного яблука (роговиця має позитивний заряд щодо сітківки). У зв'язку з тим, що електрична й оптична осі очей збігаються, то записана електроокулограма показує напрямок погляду. При русі ока змінюється напрямок електричної осі ока, а це зумовлює зміну потенціалу, що й реєструється за допомогою методики електроокулографії.

Для запису застосовуються чотири відвідні електроди, що не поляризуються, з електропровідною пастою. їх накладають на знежирену шкіру біля скроневих кутів обох очних щілин, а також посередині верхнього і нижнього краю однієї очної ямки. Перші два електроди реєструють горизонтальні рухи ока, інші два - вертикальні. Потенціали від електродів кожної пари підсилюються, а потім записуються чи подаються на комп'ютер.

Цей метод дає змогу реєструвати не тільки напрямок зміщення погляду, а й значення кута такого зміщення. З огляду на той факт, що рухи очей спричинюють артефакти на ЕЕГ, то в психофізіології запис біоелектричної активності мозку обов'язково проводиться із записом електроокулограми.

14. Загальна характеристика функціональних станів

· Поняття "функціональний стан" було введено, насамперед, для характеристики стану людини, пов'язаного з виконанням певної діяльності. Таким чином, це поняття було відокремлено від різних станів, які до виконання діяльності відношення не мають. Функціональний стан є неодмінною складовою будь-якої діяльності. А ефективність діяльності завжди залежить від функціонального стану.

· Функціональний стан є результатом динамічної взаємодії організму із зовнішнім середовищем, який характеризується проявами якостей і властивостей організму людини, які прямо або опосередковано визначають її діяльність. Цей стан залежить від багатьох факторів: мотивації, змісту праці, рівня сенсорного навантаження, вихідного рівня активності нервової системи, індивідуальних властивостей вищої нервової діяльності. Так, люди із сильною нервовою системою менш стійкі до монотонічної праці і в них раніше за слабких знижується рівень активності нервових процесів. На формування функціонального стану людини значно впливає адекватність виконуваної діяльності.

- Існує декілька підходів до визначення функціонального стану. Функціональний стан визначають як:

- фізіологічний стан організму і його систем (будь-який стан є функціональним, тобто відбиває рівень функціонування організму в цілому чи окремих його системах, а також саме виконує функції адаптації до даних умов існування);

- фонову активність центральної нервової системи, що супроводжує ту чи іншу діяльність;

Зміни функціонального стану залежать від:

До засобів реабілітації функціонального стану належать:

психофізіологічна саморегуляція (аутотренінг); (вплив певних розумових уявлень і настанов людини на зміну власних хвилювань, відчуттів тощо, а також на стан окремих фізіологічних і функціональних систем. Іншими словами, це така саморегуляція, яка допомагає нормалізувати й оптимізувати рівень емоційного збудження або гальмування, які характеризуються певною інтенсивністю фізіологічних процесів в організмі людини.)

психологічні впливи; (здійснюють шляхом прослуховування різних музичних творів. Музика переключає активність мозкової діяльності, знижує нервове напруження, відволікає від думок про професійну діяльність. Крім того, правильно індивідуально підібраний музичний твір сприяє посиленню відновлювальних процесів у фізіологічних системах, функція яких пригнітилась внаслідок трудової діяльності.

Залежно від поточного функціонального стану організму підбирають таку музичну програму, яка може як активізувати цей стан, так і прискорити відновлення. Темпові характеристики музичних творів повинні відповідати індивідуальним потребам і смаку.)

фізіотерапевтичні заходи; (ці заходи включають:

рефлексотерапію;

електростимуляцію;

кисневі коктейлі;

інтервальне гіпоксичне тренування та ін.)

фармакологічна корекція; (передбачає застосування різноманітних фармакологічних препаратів з метою уникнення неприємних станів (депресії, стомленості, млявості тощо))

масаж; (засобами відновлення працездатності, поліпшення кровообігу, трофічних процесів у тканинах. Використання самомасажу передбачає виконання таких прийомів, як погладжування, розтирання, розминання, вібраційні впливи та ін.)

термічні впливи; (можуть суттєво змінювати функціональний стан організму. Так, під впливом тепла температура тіла підвищується на 3-4°С, збільшується частота серцевих скорочень, але при цьому зменшується венозний тиск і погіршується кровонаповнення серця під час його розслаблення. Це пов'язано з тим, що тонус шкірних судин знижується, кров затримується на периферії.)

гіпноз; (Завдяки підвладності гіпнозу здійснюється тонізуючий, розслаблюючий вплив на організм, концентрується увага на тих структурах і центрах, які в першу чергу потребують інтенсифікації відновлення. У процесі навіяного сну (гіпнотичного сну) можна словом вивести з гальмівного стану багато аналізаторів людини і викликати різні реакції. Завдяки гіпностимуляції можна нормалізувати емоційний стан, зняти відчуття тривоги.)

лікувальна фізкультура; (комплекс фізичних вправ і заходів, які застосовуються для корекції функціонального стану, який змінився в результаті різних порушень в організмі. Реабілітаційний ефект фізичних вправ здійснюється, коли м'язові навантаження дозовані згідно з поточним функціональним станом. Тривалість відновлювальних занять з лікувальної фізкультури не перевищує 25-30 хвилин, середня навантаженість не перевищує 110-120 уд. /хв.)

заняття спортом; (дієвий і ефективний засіб удосконалення структур і функцій організму, які життєво необхідні для нормального існування. Автоматизація праці, високе психоемоційне напруження ведуть до порушення біологічного режиму внутрішніх систем організму.)

зміна виду діяльності. (Переключення з одного виду діяльності на інший сприяє зміні навантаженості аналізаторних систем, зниженню нервово-психічного напруження різних відділів ЦНС. Ефективність таких переключень збільшується, якщо враховуються життєві цикли людини - добові, сезонні, місячні (у жінок)).

16. Зв'язок психофізіології з іншими науками