Размещено на http://www.Allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Огляд літератури

1.1 Характеристика збудника та епізоотологія хвороби

1.2 Патогенез, клініка і патолого-анатомічні зміни

1.3 Діагностика і диференційна діагностика

1.4 Імунітет, лікування, профілактика і заходи боротьби

2. Мета і завдання досліджень

3. Матеріал і методи виконання роботи

4. Результати власних досліджень

4.1 Коротка характеристика господарства

4.2 Епізоотичний стан у СТОВ “Віра” щодо хвороби Тешена

4.3 Діагностика хвороби Тешена

4.4 Епізоотичні особливості спалаху хвороби Тешена в господарстві

4.5 Аналіз плану з проведення ветеринарних заходів направлених на ліквідацію хвороби Тешена в господарстві

4.6 Визначення економічних збитків та збитків яких не допустили при ліквідації хвороби Тешена у СТОВ “Віра”

5. Охорона праці

6. Екологія зовнішнього середовища

7. Узагальнення та обговорення результатів роботи

ВИСНОВКИ. ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Хвороба Тешена - це вірусна хвороба свиней, що характеризується розвитком негнійного енцефаломієліту і паралічами, яка проявляється симптомами ураження центральної нервової системи (гіперестезією, м'язовим тремором, ністагмом, опістотонусом, тонікоклонічними судомами, “ходульною ходою”, паралічами кінцівок, м'язів глотки).

Синонімічними назвами даної хвороби є: ензоотичний енцефаломієліт свиней, інфекційний параліч свиней, вірусний менінгоенцефаліт свиней, богемська чума, хвороба Тальфана, хвороба Клобука.

Вперше про це захворювання повідомив Трефні в 1930 р. Він описав ензоотію серед свиней містечка Тешені у Чехословаччині, у зв'язку з чим це захворювання отримало назву хвороба Тешена. В 1933 р. хвороба Тешена була докладно описана Клобуком. Ця хвороба наприкінці 30-х рр. ХХ століття поширилась у Чехословаччині, а також була зареєстрована в Німеччині, Австрії, Югославії, Швеції, Франції, на острові Мадагаскар. У 1948 р. вона з'явилась в Італії, в наступні роки в Португалії, Данії, Польщі, Болгарії, а також в Канаді та ЧІНА. В Англії хвороба Тешена описана в 1957 р., яку назвали хвороба Тальфана. В колишньому СРСР хворобу діагностували на Україні у 1973 р. в Закарпатській області.

Важливим питанням сьогодення залишається діагностика даного захворювання в лабораторіях ветеринарної медицини України, лікування із застосуванням препаратів інтерферону та вірусоспецифічної дії, профілактика даного захворювання із застосуванням різних типів вакцин, тощо.

Вивченню питань епізоотології, діагностики, заходів профілактики та боротьби з хворобою Тешена в СТОВ “Віра” Бердичівського району Житомирської області, де я приймав участь, як фельдшер районної державної лікарні ветеринарної медицини, у ліквідації цього захворювання, присвячена дана дипломна робота.

Розділ 1. Огляд літератури

1.1 Характеристика збудника та епізоотологія хвороби

Виділив вірус вперше Трефні в 1930 р. Вірус РНК-вмісний, належить до роду ентеровірусів, родини пікорнавірусів. Віріони розміром 25-30 Нм з сформованою оболонкою. Вірус стійкий до дії ефіру, хлороформу і трипсину, не чутливий до зміни рН в діапазоні 2,8-9,5. Вірус витримує нагрівання при температурі 60^оС протягом 15 хв. При 70^оС вірус втрачає активність через 10 хв. При 37^оС може переживати 17 днів, але швидко гине при гнитті вірусовмісних матеріалів, ось чому такий матеріал необхідно негайно консервувати гліцерином або розчином Хенкса з антибіотиками і поміщати в термос із льодом. При 0^оС вірус може зберігатися до 20 міс. Витримує висушування на сонці до 3-х тижнів. В засолених і копчених продуктах зберігається більше 3-х тижнів. Швидко інактивується 0,15% - ним формальдегідом. Розмноження і ЦПД на культурі клітин проявляється на 3-5 день. При використанні адаптованих культуральних штамів вірусу перші ознаки ЦПД з'являються раніше (іноді вже через 12-16 год.). Уражені клітини відшаровуються від поверхні скла; крім вогнищ дегенерації з'являються ділянки без клітин. Добре розмножується на первинних культурах ембріонів поросят 3-8-тижневого віку. В курячих ембріонах (КЕ) вірус хвороби Тешена не розмножується (Романенко В.Ф.,1972, 1973; Романенко В.П. із співавт., 1974; Сюрин В.Н., Фомина Н.В., 1979; Сюрин В.Н., Бєлоусова Р.В., Фомина Н.В., 1984; Романенко В.Ф., Полевик Е.И., 1990).

Вакцинні та вірулентні штами вірусів відрізняються лише за морфологією бляшок, а генетичні ознаки (здатність розмножуватись в культурі клітин при підвищеній температурі, репродуктивна активність після дії на вірус температурою 50^оС протягом год. тощо) не можуть бути використані для диференціації вакцинних і вірулентних штамів цього вірусу (Романенко В.П. із співавт., 1997; Коломійцев із співавт., 1997).

Д.М. Левківським із співавт. (2000) виділений штам “Підбоччя", що на 100% нейтралізується специфічною сироваткою з діагностичного набору “ВНИИВВиМ” (Росія). Проте сироватка реконвалесцентів лише на 70% нейтралізувала штам вірусу “Закарпатський”, який використовується при виробництві вакцини проти хвороби Тешена.

Збудник енцефаломієліту свиней не має антигенної родинності (так вважали раніше) із збудником поліомієліту людини.

В імунологічному відношенні віруси - збудники енцефаломієліту свиней представлені 1 типом, всередині якого розділяють 2 підтипи: до першого належать: РНК-безоболочний нейротропний вірус 1-го серотипу сімейства Picornaviridae, роду Enterovirus (Сюрин В.Н. із співавт., 1991,1998).

Слід врахувати, що збудник енцефаломієліту свиней, за аналогією з ентеровірусом поліомієліту людини, піддається підтиповій мінливості, яка як і при поліомієліті, має важливе значення при імунопрофілактиці цього захворювання (Бузун А.И. із співавт., 1997; Бузун А.И., Бабкин М.В., 2000).

Для очищення та концентрування вірусу ензоотичного енцефаломієліту застосовують ультрацентрифугування, ультрафільтрацію та осадження сірчанокислим амонієм із наступним центрифугуванням у градієнті щільності сахарози і хлористого цезію (Попов В.Й. із співавт.,1977), препарати вірусу добре очищаються і концентруються фреоном, хлороформом, оцтовокислим цинком, поліетиленгліколем і диференційним центрифугуванням (Губенко Т.Л. із співавт., 1972; Романенко В.П. із співавт., 1974, 1981).

Крім вірусу хвороби Тешена, є інші ентеровіруси свиней, здатні викликати у молодих поросят енцефаломієлітний синдром.

Вперше ензоотичний енцефаломієліт (хворобу Тешена) свиней в Україні встановив В.П. Романенко в 1971 р. в Закарпатській області. В 1973 р. ця хвороба зареєстрована в Житомирській області, в 1974 р. в Івано-Франківській, в 1978 р. - Львівській, Волинській, Вінницькій та Київській областях. В 1981 р. випадки захворювання свиней на хворобу Тешена мали місце в 7-ми, а в 1982-1994 рр. у 8-ми областях (Романенко В.П. Сорока В.І., Прусе О.Г., 1997).

Сприйнятливі до цього вірусу лише свині. Хвороба зустрічається також в Європі у диких свиней, на Мадагаскарі у водяних свиней. Найбільш сприятливі відлучені поросята й підсвинки.

Джерелом збудника інфекції є клінічно і латентно хворі, а також перехворілі тварини. Хворобою Тешена уражується від 20 до 90% тварин, смертність серед захворілих досягає 85-100%. Хвороба може перебігати у вигляді спорадичних випадків або ензоотичних спалахів. В одних випадках спостерігається масове виділення хворих тварин, в інших - з інтервалами різної тривалості. Хвороба Тешена реєструється протягом усього року, проте в осінньо-зимовий і зимово-весняний періоди вона перебігає тяжче. Шляхи поширення або фактори передачі - незнезаражене м'ясо, боєнські відходи. Механічними переносниками можуть бути гризуни і люди. У благополучній місцевості та країни вірус заноситься в основному із свинями і м'ясними продуктами. Можливе перенесення вірусу птахами. Найчастіше хвороба Тешена з'являється в господарстві після завезення тварин із неблагополучних щодо захворювання районів. У неблагополучних районах поширенню інфекції сприяють переміщення й перегони тварин.

За спостереженнями В.Ф. Романенка (1973), свині сприйнятливі до хвороби Тешена переважно у віці 2-6 міс., рідше в 7-10-міс.віці. Свині старшого віку хворіють із проявом клінічних ознак у поодиноких випадках. Не відмічено жодного випадку захворювання поросят-сисунів до 3-тижневого віку. Проте експериментально вдалось заразити вірусом хвороби Тешена поросят до 2-3-х тижневого віку, але тільки тих, які не отримували молозива від свиноматок.

Хвороба Тешена після занесення в господарство перебігає у вигляді ензоотій, в подальшому, переважно в латентній формі, клінічно проявляючись лише в незначної кількості тварин. Так, наприклад, в одному з неблагополучних господарств, у перший місяць захворіло більш як 14% свиней від загального поголів'я тварин, на другий - 7, на третій - 2, на четвертий - 10, на п'ятий - 3% і надалі виділяли по 1-2 тварини.

Дуже рідко в неблагополучних господарствах спостерігають масове захворювання тварин на хворобу Тешена з вираженою клінічною картиною.

У деяких неблагополучних господарствах хвороба Тешена може роками перебігати безсимптомно. В таких випадках загострення інфекції може настати під дією різних стресових факторів. Так, наприклад, загострення інфекції у клінічно здорових свиней можна спостерігати після вакцинації їх проти будь-якого з інфекційних захворювань. Хвороба Тешена може з'явитись в будь-яку пору року, проте в вологу і холодну осінь і в перші весняні місяці вона проявляється частіше і перебігає тяжче. Отже, найважливішими епізоотологічними особливостями хвороби Тешена є поширення її протягом тривалого часу в певній місцевості, схильність до стаціонарного перебігу та повсюдне часткове проявлення її у формі латентної (безсимптомної інфекції).

Основним джерелом інфекції є хворі свині, серед яких хвороба перебігає як із проявленням клінічних ознак, так і в латентній (безсимптомній) формі.

Важливе значення в поширенні хвороби Тешена мають незнезаражені продукти забою тварин і клінічно здорових свиней-вірусоносіїв, використані для корму, а також кормові відходи їдалень, в яких використовують м'ясо, що контаміноване вірусом інфекційного енцефаломієліту.

Певну роль у поширенні інфекції відіграє контактний шлях передачі інфекції, хоча в експериментальних умовах заразити здорових тварин при контакті з хворими майже ніколи не вдається (Конопаткін А.А. із співавт., 1984; Сюрин В.Н. із співавт., 1991,1998; Власенко В.М., Оненко В.І., 2000).

1.2 Патогенез, клініка і патолого-анатомічні зміни

Зараження відбувається аліментарним і аерогенним шляхом. В центральну нервову систему вірус проникає гематогенним і нейрогенним шляхами, де і відбувається його репродукція. В головному і спинному мозку розвивається негнійне запалення, внаслідок чого у хворих порушується координація рухів, у них реєструють збудження, депресію й паралічі кінцівок. В крові і органах вірус виявляють короткочасно і в незначній кількості.

Віремію упродовж 48 год. відмічають між 4-6 днями після зараження, титри вірусу в крові, як правило, бувають невисокими.

В організмі свиней вірус локалізується і розмножується в шлунково-кишковому тракті, у тканинах шлунково-кишкового тракту він з'являється через 24-72 год. після зараження і його можна виявити протягом 5-7 тижнів. Найбільш високі титри вірусу (6 ІдТЦДзо/мл) виявляють у пробах фекалій приблизно через 8-9 днів після зараження. В мигдаликах, мезентеріальних і брижових лімфатичних вузлах вірус з'являється через 48 год. після зараження і його виявляють протягом 6-8 днів.

В головному й спинному мозку вірус з'являється після віремії. В максимальних титрах (5,5-6,5 ІдТЦДзо/мл) він міститься в мозку, ще до появи хвороби і протягом перших днів паралітичної стадії. У високих концентраціях вірус міститься в шийному й грудному відділках спинного мозку і в мозочку, що робить ці тканини найбільш придатним матеріалом для виділення вірусу. Приблизно на 4-5-й день після появи симптомів хвороби вміст вірусу в тканинах центральної нервової системи знижується, і до моменту загибелі тварини відмічають, так звану ауто стерилізацію. Нерегулярно вірус виявляють в секретах і екскретах (носові витоки), іноді у фекаліях. Вірус виділяється в умови довкілля головним чином у продромальній стадії і в перші 2 дні хвороби.

Воротами інфекції є шлунково-кишковий тракт. Можливо, що збудник потрапляє до організму тварин через слизові оболонки дихальних шляхів.

Проте в обох випадках вірус репродукується в клітинах слизової оболонки травного каналу. Після чого він з кров'ю, а можливо і по нервових клітинах досягає головного й спинного мозку. Поширюючись у мозковій тканині по нервових шляхах, вірус у першу чергу вражає сіру речовину головного й спинного мозку він спричиняє патологічні зміни в них. Через це у хворих тварин проявляються церебральні симптоми й паралічі кінцівок і тулуба (Сюрин В.Н. із співавт., 1991,1998).

Деякі автори вважають, що патогенез при хворобі Тешена дуже подібний до патогенезу поліомієліту в людини і складається з 3-х стадій:

1. Розмноження вірусу в шлунково-кишковому тракті й асоціація його лімфовузлами;

2. Веремія.

3. Неавральна інфекція.

В.П. Романенко відмічає, що як і при поліомієліті людини, інфекція розвивається з втягненням центральної нервової системи як виняток, а не як правило, що в більшості випадків вона не розвивається далі стадій розмноження вірусу в шлунково-кишковому каналі та асоціації його з лімфовузлами і віремії.

Отже, якщо вірус розмножувався інтенсивно поширюючись на незначну частину кишечнику, то вже в ранній стадії інкубаційного періоду, за певних умов, він потрапляє в центральну нервову систему, де продовжує розмножуватись в різних відділах головного й спинного мозку. При цьому порушується життєдіяльність нервових клітин, і в першу чергу рухових клітин нервової системи. У патологічний процес втягуються мікроглія і кровоносні судини головного й спинного мозку (Вороний Е.С., Несторенко В.Ф.,1982).

Такий розвиток інфекційного процесу призводить до дегенеративних і запальних процесів, а також до порушення функціонального стану окремих груп нервових клітин. При уражені мозочку відмічають хитку ходу, тварина падає. Ураження таламусу зумовлює підвищену чутливість шкіри (гіперестезією).

Залежно від характеру уражень хвороба Тешена проявляється різними клінічними ознаками, серед яких виділяються менінгіальні і енцефалітні синдроми, порушення рухових функцій, вегетативні розлади, а при глибоких ураженнях - характерні для хвороби Тешена ознаки (парези й паралічі м'язів кінцівок, тулуба та деяких внутрішніх органів).

Зараження тварин через нюхову ділянку може відбуватися при безпосередньому потраплянні вірусу в ніс, а також при годівлі та напуванні, коли вірус стикається зі слизовою оболонкою нюхової ділянки при ковтанні. При травмах слизової оболонки, ринітах і ларингітах цей процес відбувається значно швидше. Вірус сприймається нюховими клітинами і по нюховому нерву досягає центральної нервової системи.

У центральній нервовій системі він поширюється вздовж нервових шляхів, спричиняючи запалення м'якої мозкової оболонки, а також обмежений запальний процес у сірій речовині головного мозку. У загальний запальний процес втягуються особливо ті ядра мозкового стовбура, які відіграють важливу роль у регуляції тонусу м'язів і координації рухів. Потім вірус потрапляє і в спинний мозок, у тому числі в поперекову його частину, нерідко вже в продромальній стадії, причому тут він також спричиняє запалення, що зумовлює параліч кінцівок.

Отже, розвиток патогенезу хвороби Тешена відбувається за типом кишкової інфекції.

Це підтверджується постійним виявленням вірусу у фекаліях, як до прояву клінічних ознак хвороби, так і під час та після захворювання, а також у свиней з латентною формою інфекції. Первинним місцем знаходження в організмі тварин вірусу хвороби Тешена, як представника роду ентеровірусів є шлунково-кишковий тракт, надалі він проникає в центральну нервову систему і спричиняє в ній патологічний процес.

Інкубаційний період хвороби Тешена становить 1-4 тижні, в середньому 9-14 днів. За експериментального зараження 9-16 діб (В.Ф. Романенко із співавт., 1995). У продромальній стадії хвороби протягом 1-2 днів у тварин спостерігається гарячкове підвищення температури тіла, яке іноді проявляється дуже слабо, а іноді досягає 40,5-41,0^оС і супроводжується слабкістю, втратою апетиту, блюванням, гострим ринітом, а часто й розладом координації руху. Ці порушення часто залишаються непомітними. Через 1-2 дні з'являються симптоми ураження центральної нервової системи, які утворюють у різних випадках різноманітну клінічну картину, залежно від ураження переважно спинного чи головного мозку.

Часто, на початку спалаху хвороби (ензоотії), трапляються випадки захворювання дуже молодих тварин з проявами в продромальній стадії перш за все симптомів із боку головного мозку (енцефаломієлітна форма). У цих випадках можна часто виявити гіперестезією шкіри. При доторканні до таких тварин або при вимірюванні у них температури тіла, вони верещать а м'язи тулуба судорожно скорочуються. Така підвищена чутливість шкіри у хворих тварин іноді зберігається до настання нового паралічу. На початку захворювання у тварин відмічали збуджений стан, який виражався в періодичному швидкому пересуванні по клітці. Потім з'являється хиткість ходи. Тварини часто падають на бік, при цьому виникають короткочасні судорожні скорочення різних груп м'язів тулуба, після цього вони встають і продовжують пересуватись по клітці. У такому стані хворі тварини можуть перебувати протягом декількох годин. Після цього настає неповний парез спочатку задніх, а потім передніх кінцівок. У період парезу, який триває 1-3 доби, тварини лежать на боці і роблять всіма кінцівками періодичні плавальні рухи. Температура тіла у тварин в цей період буває в межах норми. На 2-3 день, а іноді в першу добу прояву клінічних ознак хвороби, часто настає спочатку частковий, а потім повний параліч тулуба хворих тварин. Температура тіла знижується до 35^оС і нижче, такі тварини гинуть (Романенко В.П., 1999).

Іноді, на початку розвитку хвороби й прояві явищ гіперестезії і парестезії (після доторкання або іншого подразнення), відзначають спонтанні судорожні скорочення губних, очних, жуйних м'язів, а також кінцівок, частіше всієї плечової ділянки, або блювання, афонію, хрипоту, утруднене дихання.

Розладу психічного стану, як правило, не буває, іноді спостерігається збудження, скреготіння зубами, різні довільні рухи. Різко відмічається параліч язика. До цих мозкових симптомів незабаром приєднуються явища, які вказують на ураження спинного мозку. Проте в більшості випадків у картині хвороби переважають звичайно вже із самого початку симптоми ураження спинного мозку (мієліт на або паралітична форма). Ця форма хвороби з'являється майже одночасно з гарячкою і проявляється у хиткій невпевненій ході, до цього, у перший же день захворювання, або через 2-3 дні приєднується слабкість однієї або обох пар кінцівок і кульгавість. Після настання стадії паралічу температура тіла знижується до норми, а перед смертю падає до 35-36^оС.

Енцефаломієлітна форма хвороби частіше перебігає гостро і через 1-3 дні, після появи паралічу, закінчується у 80-95% випадків смертю, внаслідок паралічу центру дихання.

Мієлітна форма хвороби при сильному запалені довгастого мозку у 20-50% випадків, після 1-2-х тижневого перебігу, закінчується смертю. В цих випадках також смерть настає внаслідок паралічу центру дихання і завжди після втрати голосу або утрудненого дихання.

Крім того, причиною смерті тварини може бути також аспіраційна пневмонія. В інших випадках хвороба переходить в хронічну форму і при створенні відповідних умов утримання й годівлі тварин закінчується повним їх видужанням через тиждень або декілька місяців.

Хвороба може перебігати надгостро (до 2-х дн.), гостро (до 3-5 дн.), підгостро (до 6-10 дн.) і хронічно (більше 10 дн.).

При надгострому перебігу швидко розвивається енцефаліт, загальний параліч. Тварини лежать на боці. Смерть часто настає протягом 48 год. після появи перших симптомів захворювання.

Гострий перебіг найбільш розповсюджений, починається з кульгавості на одну із задніх кінцівок, після чого розвивається парез задньої частини тіла. Тут найчастіше проявляється гіперестезія. Гострий перебіг закінчується паралічами й загибеллю, рідко - одужанням.

При підгострому перебігу ознаки ураження центральної нервової системи виражені менш різко.

При хронічному перебігу енцефаліт, як правило, не розвивається або ж проявляється не різко, потім проходить. Більша частина тварин одужує, але ураження нервової системи залишаються. Параліч регресує повільно, майже у всіх випадках залишається кульгавість, частина тварин гине від ускладнень (пневмонії). Повне одужання настає рідко, але можливе (Сюрин В.Н. із співавт., 1991.1998; Бобруйко С, 2000).

Патолого-анатомічні зміни, які встановлюють при розтині трупів тварин, загиблих від хвороби Тешена, характеризується гіперемією слизової оболонки носа, яка майже завжди є багряно-червоною або синюшною, відзначається ін'єкція судин м'якої мозкової оболонки.

Іноді спостерігають крапкові і розлиті крововиливи на ендокарді й епікарді, серозній оболонці плеври і незначний набряк легенів; у печінці, селезінці та стінках кишок часто венозний застій. Судини брижі кровонаповненні, брижові лімфовузли збільшені, шлунок слабо наповнений кормами, слизова оболонка шлунку вкрита густою прозорою слизовою речовиною, на окремих ділянках слизової оболонки кишок іноді виявляють ділянки гіперемії. Сечовий міхур майже завжди переповнений сечею. Іноді на слизовій оболонці сечового міхура відзначають крапкові й розлиті крововиливи. Відмічають інфаркти селезінки.

При гістологічному дослідженні препаратів, виготовлених із шматочків органів поросят, які хворіли на інфекційний енцефаломієліт, спостерігають гіперемію судин і поодинокі периваскулярні гістіоцитарні муфти в мозочку, базофілію нейронів, вогнищеву проліферацію клітин глії, з явищами в цих вогнищах нейрофагії, гіперемію судин субстанції у великих півкулях головного мозку, застійну гіперемію судин, вогнища екстравазації за типом мікрогематом, спазм дрібних бронхів легень, гіперемію судин, коркового і мозкового шарів із наявністю екстравазації між канальцями в нирках, яскраво виражене виділення слизу епітелієм, гематоподібні крововиливи в підслизовому шарі шлунка, інтенсивну гіперемію слизової оболонки і підслизового шару тонкого відділу кишечнику, різку гіперемію підслизового шару і фолікулів з одночасною круглоклітинною гістіоцитарною інфільтрацією в зоні фолікулів у товстому відділі кишечнику.

Наявність крововиливів, у тому числі і гематоподібних, свідчить про те, що вірус інфекційного енцефаломієліту має, крім того, і ендотеліотропні властивості (Романенко В.П., 1999; Бобруйко С., 2000).

1.3 Діагностика і диференційна діагностика

Діагноз встановлюють на підставі епізоотологічних даних, клінічних особливостей перебігу, патолого-анатомічних і гістологічних змін та лабораторних методів досліджень. У деяких випадках ставлять біопробу на поросятах, виділяють вірус на культурі клітин проводять серологічну ретроспективну діагностику.

Хвороба Тешена ніколи не перебігає у вигляді епізоотій, а є суворо ензоотичним захворюванням. Якщо на початку спалаху хвороба уражає значну кількість тварин (до 14% в перший місяць захворювання), то в наступний період кількість тварин із клінічно вираженими ознаками хвороби зменшується до поодиноких випадків протягом місяця.

На інфекційний енцефаломієліт хворіють свині, в основному 2-х - 10-и місячного віку. Поросята-сисуни від 3-х тижневого до 2-х місячного віку, майже не хворіють. Тварини, старші 1-річного віку хворіють, але спостерігають поодинокі випадки захворювання, а поросята-сисуни до 3-х тижневого віку не хворіють зовсім. Особливу увагу звертають на контагіозність захворювання і на майже 100% загибель тварин.

Підґрунтям для підозри на хворобу Тешена можуть бути такі клінічні ознаки, як ураження центральної нервової системи, підвищена збудливість на початку захворювання, безцільне пересування тварини по станку з періодичними падіннями на бік, короткочасними судорогами, проявляється блювання, слинотеча, запор, спотворюється або знижується апетит, підвищується температура тіла перед появою та в перші години прояву клінічних ознак, надалі - температура знижується до норми, і навіть нижче норми наприкінці захворювання, а також парези і паралічі передніх і задніх кінцівок, м'язів тулуба.

При всій не характерності для хвороби Тешена патолого-анатомічних ознак, діагностичне значення мають: ін'єкція судин, запалення м'якої мозкової оболонки і геморагічне запалення слизової оболонки носа і додаткових порожнин. Слизова майже завжди буває синюшною.

Більш достовірно можна поставити діагноз при підозрі хвороби Тешена при врахуванні гістологічних змін (Кривутенко А.І. із співавт. 1983).

Проте відсутність типових гістологічних змін не завжди виключає хворобу Тешена, тому при летальній формі перебігу такі зміни не виражені.

Характерні для хвороби Тешена зміни спостерігаються в сірій речовині спинного мозку, в головному мозку, мозочку і на менінгіальних оболонках. Навколо судин виявляють лімфоцитарні фокуси. У спинному мозку подібні фокуси концентруються у вентральних рогах, у яких відмічається дегенерація клітин нейроглії. Однією з характерних ознак є дифузна і вогнищева кругло-клітинна інфільтрація мозку і мозкових оболонок.

Точний діагноз можна встановити лише на підставі результатів вірусологічних і серологічних досліджень. Іноді для таких цілей необхідна постановка біопроби на поросятах.

Вірус виділяють із головного й спинного мозку, іноді з проб ректальних змивів.

Для вірусологічних досліджень частіше використовують фрагменти кори головного мозку, мозочок, довгастий мозок, сегменти з шийної й поперекової частини спинного мозку, розміром 1-2 см. Вірус можна виділити з фекалій хворих тварин, проте у зв'язку з можливістю тривалого перебування вірусу в кишечнику тварин, перехворілих без прояву симптомів хвороби діагностична цінність таких досліджень виявляється низькою (проблемною також є наявність різних сирітських ентеровірусів, які можуть спричинити енцефаломієліти). Як правило, беруть змиви з прямої кишки (Романенко В.П., 1999).

При відбиранні матеріалу для виділення вірусу слід пам'ятати, що в максимальних концентраціях він міститься в тканинах центральної нервової системи в кінці інкубаційного періоду і на самому початку паралітичної стадії (протягом 1-2 днів); пізніше вміст вірусу в тканинах центральної нервової системи стає дуже незначним, а до моменту загибелі тварин відмічають так звану “аутостерилізацію”. Враховуючи ці особливості, для вірусологічного дослідження слід відбирати матеріал від тварин спеціально забитих при появі або на висоті підйому симптомів хвороби (не пізніше 3-5-го дня) (Ярчук Б.М. із співавт., 1995).

Вірус виділяють у культурі первинних або перещеплюваних ліній клітин свинячого походження.

Виділення вірусу на поросятах 2-4-міс. віку. З цією метою використовують по 2 тварини для зараження й контролю. Заражають 5%-ю суспензією головного і спинного мозку виготовлену від вбитих хворих свиней або вірусовмісною культуральною рідиною по 0,2-0,4 мл інтрацеребрально і по 1,0 мл на скарифіковану слизову кожної ніздрі. Спостереження проводять протягом 1міс. Біопробу вважають позитивною при розвитку у заражених тварин клінічних ознак хвороби й відсутності таких ознак у контрольних. Зараження поросят можна проводити під ефірним наркозом або без нього, а трепанацію робити бором без попереднього надрізання шкіри на лінії, яка поєднує задні кути очей, дещо вбік від середньої лінії. Цей спосіб дуже зручний, тому при маленькому отворі зменшується можливість вторинного зараження, її добре переносять тварини.

Гістологічне дослідження. Це єдиний метод діагностики, який застосовується в лабораторіях без використання культур клітин. Для дослідження використовують тканини головного та спинного мозку. Кусочки мозку фіксують в 10% нейтральному формаліні, поміщають у парафін, готують зрізи, фарбують їх гематоксиліном-еозином і проводять мікроскопію. Повна гістологічна картина хвороби Тешена являє собою негнійний поліенцефаліт. У позитивних випадках зміни знаходять у середній і каудальній частинах головного мозку, в шийній і поперековій частинах спинного мозку (при гострій формі у спинному мозку добре виражена деструкція нейронів).

РІФ. Як правило, використовують прямий метод. Мазки-відбитки готують із свіжого або свіжозамороженого патологічного матеріалу від підозрюваних у захворюванні тварин (мозочка, довгастого мозку, спинного мозку). Позитивна реакція характеризується наявністю яскраво-зеленого свічення.

РН у культурі клітин. Заслуговує на увагу прискорений метод діагностики, запропонований співробітниками Чернігівського НДІ (Український інститут сільськогосподарської мікробіології). Одночасно проводиться виділення, титрування й типізація збудника. Існує комплект для діагностики хвороби Тешена (Романенко В., 1998).

РЗК, РДП, ІФМ відпрацьовані на рівні лабораторних методів. Можна навіть виділяти антигени безпосередньо з тканинного матеріалу. Позитивна реакція проявляється лише тоді, коли кількість вірусного антигену є досить значною. Найбільш чутливим є ІФМ (Романенко В.П., Прусе О.Г., Купневська Л.В., 1981; Сюрин В.Н. із співавт., 1991,1998; Собко А.І. із співавт., 1994; Синицин В., 1997,1999; Синицин В.А. із співавт., 1995,1999; Шишков В.П., 1998).

Хворобу Тешена необхідно диференціювати від інфекційного бульбарного паралічу (хвороби Ауєскі), сказу, класичної чуми свиней, лістеріозу тощо.

Клініко-епізоотологічно хвороба Ауєскі характеризується тим, що до неї сприятливі й інші види тварин (всі сільськогосподарські й свійські тварини, хутрові звірі, дикі свині, дикі м'ясоїдні і гризуни). Хвороба Ауєскі легко відтворюється біопробою на лабораторних тваринах (кролі, коти, собаки). На хворобу Ауєскі особливо тяжко хворіють поросята-сисуни віком від 10 днів, тоді як хвороба Тешена уражує в основному тварин від 2-х до 10-и місячного віку. При хворобі Ауєскі температура вища (до 42^оС) і тримається довше ніж при хворобі Тешена, при якій температура знижується майже відразу після появи клінічних ознак. Судороги і нервові припадки при хворобі Ауєскі спостерігаються не у всіх захворілих свиней, тоді як при хворобі Тешена у всіх хворих тварин спостерігають парези й паралічі кінцівок та м'язів тулуба. Процент видужання тварин при хворобі Ауєскі значно вищий, ніж при хворобі Тешена, при якій майже всі хворі тварини гинуть. У молодих тварин, при хворобі Ауєскі, відмічають міліарні некрози в печінці, селезінці, нирках, наднирниках, лімфовузлах.

При захворюванні на сказ свині бігають по станку, хрипко верещать, розкидають підстилку, риють землю, гризуть годівницю, розчісують і розгризають місце укусу. Цього не спостерігають при хворобі Тешена. Збудження посилюється від дії світла, шуму, доторкання. У поросят іноді виникають клонічні і тонічні судоми. Проявляється агресивність по відношенню до інших тварин і людей. Хворі на сказ свиноматки кидаються на власних поросят. Такі явища не спостерігаються при хворобі Тешена. Температура тіла у хворих на сказ тварин перебуває в межах норми, на тілі помітні шрами від укусів. Лабораторні тварини сприятливі до вірусу сказу, в той час, як до вірусу хвороби Тешена несприятливі. Сказ не проявляється у вигляді ензоотії, а реєструється переважно спорадично. У мазках з мозочка, амонових рогів виявляють тільця Бабега-Негрі.

До чуми сприятливі свині у будь-якому віці. Хвороба перебігає у вигляді епізоотії і характеризується постійним типом гарячки та геморагічних діатезом, а при затяжному перебігу ускладнюється крупозноююю пневмонією і крупозно-дифтеритичним запаленням, переважно товстого відділу кишечнику, яких не виявляють при хворобі Тешена. За нервової форми чуми ніколи не спостерігається повний параліч усіх кінцівок, а також явища гіперестезії. У більшості випадків при чумі, за наявності різко виражених нервових явищ, смерть настає дуже швидко (24-48 год.), а іноді блискавично.

На відміну від хвороби Тешена лістеріоз у свиней супроводжується масовими абортами та маститами. Лістеріоз перебігає у нервовій і септичній формах, в той час як при хворобі Тешена септична форма не спостерігається. При лістеріозі не буває паралічів. До лістеріозу сприйнятливі вівці, кози, велика рогата худоба, свині, коні, кролі, кури, гуси, качки, індики. Іноді хворіють коти і собаки. Для лістеріозу є характерною наявність у довгастому мозку, варолієвому містку і шийній частині спинного мозку гнійного енцефаломієліту з утворенням макро- і мікроабсцесів (Романенко В.П., 1978, 1979; Сюрин В.Н. із співавт., 1991, 1998).

1.4 Імунітет, лікування, профілактика й заходи боротьби

Перетворювання свиней супроводжується розвитком тривалого напруженого імунітету з утворенням специфічних антитіл. Імунітет передається з молозивом новонародженим поросятам. Застосування сироватки реконвалесцентів або гіперимунної сироватки не забезпечує бажаного ефекту, з цих причин для специфічної профілактики обов'язково повинні застосовуватись вакцини.

На території України використовують ін активовані культуральні емульсовані вакцини проти хвороби Тешена вітчизняного виробництва, а також російські й чеські (“Енцевацл”) препарати. Вакцину вітчизняного виробництва вводять внутрішньом'язово одноразово в дозах: поросятам від 1 до 45 дн. - 1,0 мл, свиням від 45 дн. і старшим - 2,0 мл. Свиноматок вакцинують незалежно від терміну су поросності, але не пізніше ніж за 2-3 тижні до опоросу. Імунітет у щеплених тварин настає через 2 тижні після щеплення. Поросят, щеплених у віці 1-2 міс. ревакцинують через 3 міс., а решту тварин ревакцинують через 8 міс. одноразово, в дозі 2,0 мл.

У 1984 р. В.П. Романенком запропонована жива культуральна вірус-вакцина проти ензоотичного енцефаломієліту свиней з штаму “Перечинський-642”. Вакцину застосовують для вимушеної і профілактичної імунізації свиней у пунктах, неблагополучних або загрозливих щодо хвороби Тешена свиней. Щепленню піддають усіх клінічно здорових свиней. У неблагополучних пунктах, де хворіють навіть новонароджені поросята дозволяється щеплювати свиней з 1-денного віку. У господарствах що знаходяться в загрозливих зонах, щеплення починають із 2-х міс. віку. Препарат вводять внутрішньом'язово в ділянці середньої третини шиї або внутрішньої поверхні стегна по 1,0 мл. дворазово з інтервалом 14 днів. Поросят, щеплених у період до 2-х міс. віку ревакцинують, при досягненні ними 3-х місяців, одноразово в дозі 1,0 мл. Імунітет у щеплених свиней настає через 7 діб після щеплення і зберігається не менше 1 року (Достоєвский П.П. із співавт.,1986; Собко А.И. із співавт., 1988; Сорока В.І., Романенко В.П., Прусе О.Г., 1992; Сергєєв В.О., 1993; Романенко В.П., Бабіч Н.В., Сорока В.І., 1995).

За повідомленнями В.Н. Сюрина із співавт. (1992), емульсована формолвакцина захищає близько 80% щеплених тварин, а жива - 85-86%. Нейтралізуючі антитіла в титрах 1:32 - 1:128 на введення живої вакцини з'являються на 4-5-й день. Титр їх швидко збільшується, досягаючи максимуму (1:256-1:512) через 4-6 тижнів. Ревакцинація впливає на збільшення титрів антитіл.

Преципітувальні антитіла з'являються через 1-2 тижні після появи нейтралізуючих антитіл. Кількісного взаємозв'язку між імунітетом і рівнями антитіл не встановлено (Сюрин В.Н. із співавт., 1991).

Для неспецифічної (відволікаючої) терапії застосовують внутрішньом'язові введення 70^о спирту по 1-1,5 мл. з кожного боку, спиртову хвойну настоянку всередину з парентеральним введенням антибіотиків, введення емульсованої вакцини по 1,0 мл. в 8-10 місць, внутрішньом'язово 5%-й спиртовий розчин йоду 2,0 мл. змішаного з 2,0 мл. свіжого молока і по 2,0 мл. цієї суміші з кожного боку. Ефективність зазначених методів лікування становить 30-50%.

Для специфічного лікування хвороби Тешена застосовують “Поркавірекс” (препарат свинячого інтерферону). Згідно настанови препарат вводять внутрішньом'язово (вміст однієї ампули препарату, розчиненого в дистильованій або кип'яченій воді) щоденно протягом 2-3 днів. За спостереженнями практичних лікарів ветеринарної медицини, при збільшенні дози препарату у 4-7 разів при сумісному застосуванні з антибіотиками, ефективність лікування становить 70-90%.

А.В. Грищук (1998) повідомляє, про лікування хворих свиней із застосуванням сироватки “Суїферовіт”, глюконату кальцію та ін'єкційного енрофлоксу, в лікувальній дозі, дає позитивні результати.

Для лікування даної хвороби з успіхом використовується СЛІНІ (свинячий лейкоцитарний інтерферон із неінактивованим індуктором) (Бурдейньш В.В., 1997, 1998).

За спостереженнями практичних лікарів ветеринарної медицини непогані результати дає застосування препаратів ендогенного інтерферону (Пронин А.В., 1996; Травкин О., Шведов О., 1996).

З метою попередження занесення до господарства вірусу ензоотичного енцефаломієліту свиней рекомендується дотримуватись на фермах, комплексах, у господарствах приватної власності, режиму закритих підприємств, які передбачають обмеження доступу на їх територію сторонніх осіб, а також ретельний ветеринарний нагляд за станом тварин, які утримуються, а також за тими, що ввозяться в господарство.

При цьому необхідно:

а) комплектувати свиноферми тваринами лише із благополучних за інфекційними хворобами господарств;

б) усі свині, які надходять у господарство, підлягають карантинування протягом 30 діб. Тварин, що пройшли карантин, переводять в основне стадо лише з дозволу і під наглядом головного лікаря ветеринарної медицини господарства;

в) огородити свиноферми, вхід на їх територію обслуговуючого персоналу дозволяти лише через санпропускники (профілактичний режим дії);

г) не дозволяти: - господарських зв'язків із неблагополучним за енцефаломієлітом свиней господарствами та населеними пунктами; - вводу на територію свиноферм колективних господарств тих свиней, які належать населенню, а в господарствах приватної власності - тварин невідомого походження; заїзд на територію свиноферм транспорту, що не пов'язаний з їх обслуговуванням; - використання в корм свиням незнезаражених відходів - харчових, кухонних та з бойні.

Після встановлення діагнозу на ензоотичний енцефаломієліт свиней головний державний інспектор ветеринарної медицини району (міста):

а) терміново надсилає повідомлення про це в районну державну адміністрацію, виконком міської ради, вищий орган ветеринарної медицини сусідніх районів, а також керівникам і фахівцям ветеринарної медицини тих господарств (підприємств), яким продавали свиней з цього господарства (ферми, двору) в останні 40 діб до появи клінічних ознак хвороби, для вжиття відповідних заходів;

б) негайно представляє у районну адміністрацію, виконком міської ради відповідні матеріали для оголошення населеного пункту, господарства або окремого двору неблагополучним за ензоотичним енцефалітом свиней і встановлення карантинних обмежень.

Одночасно головний інспектор ветеринарної медицини району (міста) разом з керівником і лікарем ветеринарної медицини, який обслуговує господарство (населений пункт), розробляє план заходів із ліквідації захворювання свиней ензоотичним енцефаломієлітом.

Районна державна адміністрація, виконком міської ради за поданням головного державного інспектора ветеринарної медицини району (міста) виносить рішення щодо встановлення карантинних обмежень у неблагополучному за ензоотичним енцефаломієлітом пункті (фермі).

У рішенні вказують межі неблагополучного пункту і загрозливої зони, визначають основні заходи з ліквідації хвороби у вогнищі та з профілактики її у загрозливій зоні.

Карантинними обмеженнями забороняють:

а) вивіз із неблагополучного пункту та ввезення в нього свиней, вивіз із господарства (населеного пункту) свинини сирою та інших продуктів та сировини, одержаних від забою свиней, а також кормів;

б) перегрупування свинопоголів'я у межах господарства (ферми) без погодження із спеціалістами ветеринарної медицини господарства;

в) забій свиней без дозволу головного державного інспектора ветеринарної медицини району (міста);

г) відправлення посилок із карантинованих населених пунктів з м'ясними продуктами із свинини;

д) відвідування неблагополучної ферми особами, які не зайняті обслуговуванням тварин;

е) виїзд з ферми будь-якого виду транспорту без санітарної його обробки, а також вихід людей у спецодязі і спецвзутті;

з) продаж на ринках свиней із неблагополучного за ензоотичним енцефаломієлітом свиней населеного пункту, господарства (ферми), а також у сирому вигляді сировини та інших продуктів забою свиней.

У неблагополучному за ензоотичним енцефаломієлітом свиней господарстві (фермі), а також у неблагополучних за цією хворобою дворах громадян проводять механічне очищення приміщень і станків, з їх дезинфікуванням через кожні 5 діб, до проведення остаточної дезинфекції перед зняттям карантинних обмежень. Дезінфекції підлягають також предмети догляду за тваринами, обладнання та транспортні засоби, які перебувають у вогнищі інфекції.

Для дезинфекції застосовують 2%-й розчин формальдегіду, 3%-й гарячий розчин їдкого натру, розчин гіпохлориду натрію або освітлений розчин хлорного вапна, які містять 3% активного хлору. Розчини застосовують із розрахунку 1л. на 1 м² площі тваринницького приміщення, при експозиції 3-4 години. Одночасно проводять дератизацію й дезінсекцію приміщень.

У відгодівельних підсобних господарствах доцільно провести забій всіх свиней. У репродукторних господарствах, племзаводах, господарствах де забій усього поголів'я неблагополучної ферми недоцільний, а також у дворах громадян неблагополучного населеного пункту проводять щоденний клінічний огляд і термометрію свиней, забивають усіх хворих та підозрілих у захворюванні ензоотичним енцефаломієлітом свиней, а також тварин, що відстають у розвитку. Усіх інших свиней в неблагополучних і загрозливих за ензоотичним енцефаломієлітом свиней господарствах (фермах) і населених пунктах, вакцинують проти цієї хвороби вакцинами, згідно з настановами із їх застосування.

Забій хворих (підозрілих на захворювання) свиней проводять на санітарній бойні або на загальному конвеєрі м'ясокомбінату в окрему зміну, а також на спеціально обладнаних забійних пунктах (майданчиках) господарств з дозволу начальника управління державної ветеринарної медицини, із дотримання правил, які запобігають поширенню вірусу.

Подвірний забій свиней дозволяють у кожному окремому випадку з дозволу головного державного інспектора ветеринарної медицини району (міста) під наглядом лікаря державної установи ветеринарної медицини.

Свиней для забою, або продукти їх забою для переробки доставляють на м'ясокомбінат автотранспортом, кузови в якому повинні бути з щільним дном, що не пропускає рідини. Під час перевезення не дозволяється робити зупинки в населених пунктах, а також дорізати свиней. У ветсвідоцтві (форма №1) слід вказати, що свині хворі, або підозрілі в захворюванні ензоотичним енцефаломієлітом. Автомашини при виїзді з господарства (свиноферми), а також із території м'ясокомбінату ретельно очищають і дезінфікують 2% розчином формальдегіду або 3% гарячим розчином їдкого натру. Спецодяг та взуття, осіб які працюють при завантаженні та розвантаженні, а також обслуговують свиней у дорозі, дезінфікують. Використане при забої тварин обладнання, після закінчення роботи ретельно дезінфікують 5% розчином хлораміну або 3% гарячим розчином їдкого натру. Забійні пункти (майданчики) очищають і дезінфікують 3% розчином їдкого натру після кожного випадку забою таких свиней.

Туші й усі субпродукти, одержані від забою хворих та підозрілих у захворюванні й зараженні ензоотичним енцефаломієлітом свиней, випускати в сирому вигляді забороняється. М'ясо, сало й субпродукти переробляють на варені, варено-копчені ковбаси, консерви або направляють на проварення. Допускається використання голів, ніг, хвостів для виготовлення зельцю та холодцю. Шкіру з тварин не знімають, а обпалюють або ошпарюють. Допускається на м'ясокомбінаті зняття шкір, що підлягають знезараженню згідно з чинною настановою з дезінфекції сировини тваринного походження. За наявності виснаженості або інших змін у м'язах, тушу з усіма внутрішніми органами бракують і направляють на технічну утилізацію або спалюють.

Трупи свиней, загиблих від ензоотичного енцефаломієліту спалюють. За наявності заводу з м'ясо-кісткового борошна трупи переробляють на м'ясо-кісткове борошно під контролем спеціалістів державної ветеринарної медицини. Гній знезаражують 5% розчином формаліну або 3% розчином їдкого натру з поверхні після буртування його в спеціально відведених місцях.

Карантинні обмеження з неблагополучних за ензоотичним енцефаломієлітом свиней господарств (ферм) знімають за поданням головного державного інспектора ветеринарної медицини району (міста) із закінченням 40 днів від дня останнього видужання, загибелі або вимушеного забою хворих тварин і за умови проведення всіх заключних ветеринарно-санітарних заходів.

В господарствах (фермах) де було забите все наявне свинопоголів'я карантинні обмеження знімають після проведення всіх ветеринарно-санітарних заходів і заключної дезінфекції. Завезення здорового поголів'я свиней у таке господарство дозволяється лише з дозволу головного державного інспектора ветеринарної медицини району (міста). В такому господарстві свиней щеплюють із профілактичною метою проти ензоотичного енцефаломієліту і протягом 6 міс. ведуть за ними ветеринарний нагляд. В оздоровлених від ензоотичного енцефаломієліту господарствах (фермах, дворах), населених пунктах проводять протягом 2-х років щеплення свиней вакцинами проти цієї хвороби, згідно з настановами щодо їх застосування.

Після зняття карантинних обмежень з господарства (ферми) у відношенні поголів'я свиней , яке залишається в господарстві (населеному пункті) запроваджуються такі обмеження:

- забороняється протягом 6-ти міс. вивозити в інші господарства для відтворення і відгодівлі свиней, а також змішувати їх з хворими та не імунними тваринами; протягом 6-ти міс. після зняття карантинних обмежень забій свиней проводять окремою партією на спеціально відведеному м'ясокомбінаті в межах області (м'ясо, сало й субпродукти, які одержані від таких свиней, використовують для виготовлення варених, варено-копчених ковбас або консервів;

- кістки, кров, головний та спинний мозок, кишки, сечові міхури, стравоходи, ратиці переробляють на м'ясо-кісткове борошно);

- протягом 2-х років після зняття карантинних обмежень зі свинарських господарств реалізацію свиней і продуктів забою проводити після одержання негативних результатів лабораторних досліджень на вірусоносійство вірусу ензоотичного енцефаломієліту (Романенко В.П., 1979; Ільченко А.,2000; Романенко В.П. із співавт.,2000).

Розділ 2. Мета і завдання досліджень

Метою роботи було вивчення епізоотологічних особливостей виникнення спалаху інфекційного енцефаломіеліту свиней (хвороби Тешена), встановлення можливого джерела збудника інфекції, факторів передачі збудника в СТОВ “Віра” Бердичівського району Житомирської області. Також, на підставі отриманих результатів досліджень, провести аналіз виконання плану організаційно-господарських і ветеринарно-санітарних заходів направлених на ліквідацію цього захворювання в даному неблагополучному господарстві.

Для вирішення вищезазначеної мети перед нами були поставленні наступні завдання:

1. Вивчити причини і передумови виникнення інфекційного енцефаломієліту свиней в господарстві.

2. Вивчити епізоотичні особливості спалаху хвороби Тешена в СТОВ “Віра” Бердичівського району Житомирської області.

3. Проаналізувати виконання ветеринарно-санітарних заходів, які проводились в господарстві, при ліквідації спалаху хвороби.

4. Вивчити й проаналізувати епізоотичну ситуацію з інфекційного енцефаломієліту свиней в господарстві за останні 5 років.

5. Дати економічну оцінку заходам, які проводились в господарстві, при ліквідації спалаху інфекційного енцефаломієліту.

6. Вивчити й провести аналіз заходів з охорони праці, що проводяться в СТОВ “Віра” Бердичівського району Житомирської області.

Розділ 3. Матеріал і методи виконання роботи

Дипломна робота виконувалась на базі СТОВ “Віра” Бердичівського району Житомирської області, де я приймав безпосередню участь у ліквідації даного захворювання як працівник районної державної лікарні ветеринарної медицини.

При виконанні поставлених завдань були використані рішення Бердичівської районної державної адміністрації про накладання й зняття карантинних обмежень.

У проведенні всіх ветеринарно-санітарних заходів я приймав особисту участь (клінічний огляд всього свинопоголів'я при виникненні хвороби Тешена, розділення стада та щеплення умовно-здоривих тварин, проведення дезінфекцій тощо). У роботі використані матеріали власних досліджень, журнали ветеринарного обліку (форма №3-вет), та форми ветеринарної звітності (форма №1-вет та форма №1-вет А) Бердичівської районної державної лікарні ветеринарної медицини, експертизи Житомирської обласної державної лабораторії ветеринарної медицини, які підтверджують діагноз на хворобу Тешена (інфекційній енцефаломієліт свиней), дані зоотехнічної документації сільськогосподарського підприємства тощо. При виконанні дипломної роботи використовувались загальноприйняті в епізоотології методи досліджень.

Епізоотичні особливості спалаху хвороби Тешена вивчали, враховуючи виникнення цього захворювання в господарстві, протягом останніх 5-ти років, з'ясовували можливе джерело збудника інфекції, а також фактори його передачі, аналізували захворюваність тварин за віковими групами.

Я приймав участь у складані плану організаційно-господарських і ветеринарно-санітарних заходів з ліквідації хвороби Тешена разом з головним лікарем ветеринарної медицини СТОВ “Віра” Дибою Ю.Є. План заходів складали згідно “Інструкції про заходи з профілактики та боротьби з ензоотичним енцефаломієлітом (хворобою Тешена) свиней” (Романенко В.П. із співавт., 2000).

План організаційно-господарських і ветеринарно-санітарних заходів з ліквідації хвороби Тешена в СТОВ “Віра” Бердичівського району Житомирської області було погоджено з головним державним інспектором ветеринарної медицини Бердичівського району Гриченком А.І. і затверджено головою райдержадміністрації Андрійчуком М.В.

Економічні збитки, який завдав спалах хвороби Тешена у СТОВ “Віра”, та економічний ефект проведених ветеринарно-санітарних заходів визначали згідно методичних рекомендацій з визначення економічної ефективності ветеринарних заходів, викладених в статті В.П. Романеска і В.С. Леня “Экономическая эффективность диагностики болезни Тешена» (1990).

...