Роль NO- та NF-кВ–залежних процесів у патогенезі експериментального метаболічного синдрому

2) за здатністю коригувати показники вуглеводного та ліпідного обміну у крові щурів дія JSH-23 та метформіну гідрохлориду є подібними.

7.3 Вплив інгібіторів активації NF-кB на показники гемокоагуляції за умов відтворення експериментального метаболічного синдрому

Відомо, що з активацією NF-кB пов'язана експресія генів низки прозапальних цитокінів (IL-1,-6, -8, -12, TNF-б тощо) [129,206,217,271], які призводять до істотних зрушень коагуляційного, тромбоцитарно-судинного гемостазу та системи фібринолізу [53-55]. Так, названі вище цитокіни призводять до експресії тканинного фактора на ендотеліальних клітинах, моноцитах і макрофагах, а також пригнічують активність природних антикоагулянтів, завдяки чому, сприяють посиленню згортання крові, схильності до тромбоутворення та розвитку ДВЗ-синдрому. Ці ефекти пов'язані з наявністю рецепторів до цитокінів на гранулоцитах і агранулоцитах, макрофагах, ендотеліоцитах, гепатоцитах, фібробластах, гладеньких м'язових клітинах та ін. Показано, що цитокіни IL-1, -6 і TNFб, стимулюючи функції гепатоцитів, призводять до збільшення в крові рівня білків гострої фази - фібриногену, С-реактивного білка, амілоїдного протеїну А, б₂-макроглобуліну, церулоплазміну та компонента комплементу С3 [54], концентрація яких різко зростає при МС [188,245,254].

Відомо, що одні реактанти гострої фази запалення (фібриноген, б-антитрипсин, б₂-макроглобулін та ін.) беруть участь у згортанні крові та фібринолізі, інші (церулоплазмін і орозомукоїд) - мають відношення до вродженого та адаптивного імунітету [54].

Примітно, що прозапальні цитокіни (IL-1, -6, -8, -18, TNFб та ін.), вироблення котрих, як відомо, опосередковано індукцією NF-кB [129,206,217,271], здатні як посилювати, так і пригнічувати фібринолітичну активність крові. Проте у більшості випадків, прозапальні цитокіни гальмують фібриноліз, посилюючи синтез і секрецію інгібіторів фібринолізу ендотеліоцитами, лейкоцитами та іншими клітинами [55].

В останні роки з'явилися перші публікації щодо участі NF-кB у забезпеченні функції таких без'ядерних клітин, як тромбоцити. Показана роль IKKв у активації тромбоцитів, з'ясовані нові NF-кB-залежні сигнальні шляхи [196].

Нами досліджено вплив інгібіторів NF-кB JSH-23 і метформіну гідрохлориду на показники гемокоагуляції за умов відтворення експериментального МС (таблиця 7.6).

Так, введення JSH-23 та метформіну гідрохлориду за умов експерименту прискорює протромбіновий час - відповідно до 18.2±1.4 с та 18.3±0.6 с, тобто на 30.0% (p<0.05) та 30.7% (p<0.001) у порівнянні з даними другої серії.

Призначення JSH-23 та метформіну гідрохлориду за наведених умов вірогідно збільшує активований парціальний тромбопластиновий час - відповідно до 44.2±2.3 с та 41.9±1.8 с, тобто на 23.8% (p<0.02) та 17.4% (p<0.05) у порівнянні з результатами другої серії.

Таблиця 7.6Вплив інгібіторів NF-кB на зміни показників гемокоагуляції за умов відтворення експериментального метаболічного синдрому (M+m, n=20)

Показники	Серії дослідів
	Інтактні тварини	Відтворення МС
		Контроль	+ JSH-23	+ метформін
1	2	3	4	5
Протромбіновий час, с	19.2±0.5	14.0±0.5 *	18.2±1.4 **	18.3±0.6 **
Активований парціальний тромбопластиновий час, с	48.2±1.7	35.7±1.4 *	44.2±2.3 **	41.9±1.8 */**
Тромбіновий час, с	52.8±2.2	37.9±2.0 *	48.9±2.9 **	45.9±3.3
Фібринолітична активність плазми методом лізису еуглобулінів плазми, хв	162.8±5.7	187.2±4.5 *	165.9±6.1 **	170.4±5.9

Тромбіновий час за умов експерименту суттєво змінюється тільки при введенні JSH-23. При цьому виявляється підвищення цього показника - до 48.9±2.9 с, тобто на 29.0% (p<0.02) у порівнянні з даними другої серії. Застосування метформіну гідрохлориду не виявило суттєвого впливу на кінцевий етап гемокоагуляції - утворення фібрину.

Призначення JSH-23 за умов моделювання МС достовірно обмежує час розчинення згустку, встановлений за лізисом еуглобулінової фракції, - до 165.9±6.1 хв, тобто на 11.4% (p<0.05) у порівнянні з результатом другої серії. Ці зміни вказують на збільшення фібринолітичної активності плазми крові. Введення метформіну гідрохлориду за умов експерименту істотно не впливає на цей показник.

Таким чином,

1) призначення білим щурам інгібітора активації NF-кB JSH-23 за умов експериментального МС істотно впливає на показники згортання крові, зокрема обмежує процес гіперкоагуляції за зовнішнім і внутрішнім шляхами, коригує час утворення фібрину та збільшує фібринолітичну активність плазми;

2) застосування метформіну гідрохлориду за умов відтворення МС обмежує процес гіперкоагуляції за зовнішнім і внутрішнім шляхами, проте істотно не впливає на стан кінцевого етапу гемокоагуляції (утворення фібрину) та фібриноліз;

3) за здатністю коригувати показники гемокоагуляції ефективність метформіну гідрохлориду поступається JSH-23.

Матеріали цього розділу оприлюдненні в статтях і тезах:

1. Талаш В.В. Вплив інгібіторів активації ядерного фактора кB на метаболізм і гемокоагуляцію за умов відтворення метаболічного синдрому / В.В. Талаш, В.О. Костенко // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2015. - № 2. - С. 83-89.

2. Роль NF-кB-опосредованных эффектов NO в механизмах метаболических расстройств при избыточном образовании оксида азота / Н.В. Соловьева, Л.И. Ляшенко, В.В. Талаш, А.Н. Елинская, Б.О. Шаталин // Актуальные проблемы патофизиологии : XVIІІ межгор. конф. мол. ученых. - СПб., 2012. - С. 114-116.

3. NF-кB- та NO-залежні механізми метаболічних розладів при надмірному утворенні в організмі оксиду азоту / В.О. Костенко, Н.В. Соловйова, Л.І. Ляшенко, В.В. Талаш, А.М. Єлінська, Б.В. Сорокін, Д.О. Хміль, Б.О. Шаталін // VI конгрес патофізіологів України : мат. / Таврический медико-биол. вестн. - 2012. - Т. 15, № 3. - Ч. 2. - С. 342-343.

4. NF-кВ опосередковані ефекти у механізмі метаболічних розладів при надмірному утворенню оксиду азоту / Н.В. Соловйова, Л.І. Ляшенко, В.В. Талаш, А.М. Єлінська, В.О. Костенко // Актуальні питання біологічної фізики та хімії БФФХ-2013: IХ міжнародна науково-технічна конференція: матеріали. - Севастополь, 2013. - С.191-192.

5. Роль NF-кB у механізмах NO-залежних порушень вільнорадикальних процесів за умов експериментального метаболічного синдрому / В.О. Костенко, А.М. Єлінська, Л.І. Ляшенко, Н.В. Соловйова, В.В. Талаш // Актуальні питання експериментальної та клінічної патофізіології: VI Пленум наук. тов. патофізіологів України та наук.-практ. конф. за участю міжнародних спеціалістів: мат. (Вінниця, 23-25 вересня 2014 р.). - Вінниця, 2014. - С. 37-38.

6. Вплив інгібіторів NF-кB на активність NO-синтази в тканинах щурів за умов відтворення експериментального метаболічного синдрому та інтоксикацій / Л.І. Ляшенко, А.М. Єлінська, В.В. Талаш, Н.В. Соловйова, В.О. Богданов, І.В. Нагорняк // Медична наука в практику охорони здоров'я: Всеукр. наук.-практ. конф. : мат. доп. (Полтава, 21 листопада 2014 р.). - Полтава, 2014. - С. 83.

7. Роль ядерного фактора кB в патогенезе метаболического синдрома в условиях хронической гипомелатонинемии / Е.И. Беликова, В.С. Черно, В.В. Талаш, В.А.Костенко // Бюл. XIV чтений им. В.В. Подвысоцкого; 27-28 мая 2015 г. - Одесса, 2015. - C.19-20.

8. Вплив інгібіторів активації NF-кB на компоненти експериментального метаболічного синдрому за умов хронічної гіпомелатонінемії / О.І. Бєлікова, В.С. Черно, В.В. Талаш, В.О. Костенко // Актуальні проблеми сучасної патоморфології та патофізіології: Всеукраїнська науково-практична конференція з міжнародною участю, присвячена 50-річчю кафедри патологічної анатомії та кафедри патофізіології Запорізького державного медичного університету (Запоріжжя, 28-29 травня 2015 р.). - Запоріжжя, 2015. - С. 33.

РОЗДІЛ 8. АНАЛІЗ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ

В останні роки показано, що для експериментального моделювання МС потрібно враховувати дію низки патогенетичних чинників, таких як надмірне вуглеводне та ліпідне навантаження, збільшена продукція кортикостероїдів, дія стресорів різної природи тощо [92]. З цієї позиції генетично-обумовлені (db/db та ob/ob миші, діабетичні опасисті щури Zucker, опасисті щури Otsuka Long-Evans Tokushima, діабетичні щури Goto-Kakizaki) та хімічно-індуковані (введення низьких доз стрептозотоцину) моделі МС не в повній мірі відображають розвиток МС у людини [227].

Дієто-індуковані експериментальні моделі МС, які є наслідком вуглеводного і ліпідного навантаження, вважаються адекватними щодо основних патогенетичних механізмів розвитку ожиріння у людини (надмірне споживання вуглеводів і жирів; недостатня мобілізації ТАГ із жирових депо; підвищене утворення нейтральних жирів із вуглеводів), що реалізуються через розвиток гіперінсулінемії [85,92]. Проте вони також не відбивають увесь комплекс компонентів МС.

Призначення з питною водою 10% розчину фруктози протягом 2-х місяців супроводжується розвитком у морських свинок і хом`яків гіпертригліцеридемії й зниження толерантності до глюкози [26,87]. Проте у дослідах на щурах, такий режим введення фруктози не призводить до розвитку ІР, зниження толерантності до глюкози та порушень ліпідного обміну. На підставі цього, ми запропонували власну модифікацію вуглеводно-жирової дієти, розрахованої на моделювання МС у щурів.

З цією метою останнім протягом 2-х місяців призначали 20% водний розчин фруктози для пиття та раціон харчування, що відтворює “дієту західного типу” (патент України на корисну модель № 93517): рафіноване пшеничне борошно - 45%; сухе знежирене коров'яче молоко - 20%; крохмаль - 10%; столовий маргарин (зі складом жирів 72-82%) - 20%; переокиснена соняшникова олія - 4%; натрію хлорид - 1%.

Наведена дієта характеризується низьким вмістом харчових волокон. Останні, як відомо, протидіють розвитку МС та обмежують можливість експериментального відтворення цієї патології [105,116].

В останні роки більшість авторів вважають, що здатність фруктози сприяти розвитку ІР пов'язана з її ліпогенною природою, здатністю підсилювати синтез ЖК [87]. Індукція ліпогенезу підвищує відкладення ТАГ у жировій тканині та ектопічних тканинах (печінці, м'язах), що у подальшому призводить до порушення інсулінової сигналізації та дисліпідемії. Призначення фруктози, за даними дослідників, активує вуглеводний регуляторний елемент-зв'язуючий протеїн, підвищує експресію ліпогенних генів (синтази жирних кислот, ацил-коензим А карбоксилази, стероїл-коензим А десатурази-1), зменшує активність PPARб. [140,202,265]. Примітно, що збільшення ЖК здатне активувати транслокацію NF-кB у ядро та подальшу стимуляцію вироблення низки прозапальних цитокінів та активацію протеїнкінази С, що призводить до системної запальної відповіді та ІР (через фосфорилювання за серином IRS-1 з наступним пригніченням передачі інсулінового сигналу) [138,159].

За нашими даними, реалізація розробленої з нашою участю моделі МС супроводжується порушеннями, характерними для цієї патології: розвитком ІР, вісцерального ожиріння, дисліпопротеїнемії, системної запальної відповіді. Це підтверджується виявленними нами змінами стану вуглеводного та ліпідного метаболізму - зменшенням системної чутливості до інсуліну за даними підшкірного інсулінового тесту, гіперглікемією, збільшенням у сироватці крові вмісту ЛПНЩ і ЛПДНЩ, ТАГ, що є ознаками МС. Так, при проведенні підшкірного інсулінового тесту у щурів, які отримували фруктозу з питною водою (20% розчину) та перебували на вуглеводно-жировому раціоні протягом 2-х місяців, значно уповільнюється зменшення вмісту глюкози у сироватці крові, через 60 хв після введення інсуліну. Це свідчить про зниження чутливості тканин до дії інсуліну, що являється важливою ознакою МС.

Маса абдомінального жиру за умов відтворення запропонованої моделі МС підвищується у 2.3 рази - до 2.86±0.09 г (у інтактних - 1.27±0.08 г, p<0.001). Повідомляється, що посиленому утворенню вісцерального жиру сприяє: надходження в організм надлишкової енергії, підвищений ліполіз в інсулін-резистентних адипоцитах, зниження окиснення жирів [44], розвиток системної запальної відповіді [136,149,170].

Розвиток системної запальної відповіді, за нашими даними, підтверджується суттєвим збільшенням у сироватці крові концентрації гострофазного білка - церулоплазміну. Нещодавно показано, що останній є більш чутливим маркером “системного запалення”, ніж такий прозапальний цитокін, як TNF-б, та високочутливий C-реактивний білок [58,188,245]. Дослідження останніх років також доводять, що вміст церулоплазміну у сироватці крові відбиває підвищений ризик розвитку системної запальної відповіді при МС як у клінічній практиці, так і при проведенні експериментальних досліджень [58,105].

Примітно, що в останні роки як додаткові компоненти МС нерідко називають розвиток окиснювального стресу та порушення системи гемостазу [7,36,39,77].

Дійсно, за нашими даними, відтворення МС супроводжується істотною активацією ПОЛ, що носить декомпенсований характер. Це підтверджується збільшенням концентрації ТБК-активних сполук у крові та їх приросту за час 1.5-годинної інкубації крові у фероаскорбатному буферному розчині. Порушення АО потенціалу в організмі щурів за цих умов підтверджується також значним зниженням активності в сироватці крові АО ферментів (супероксиддисмутази, каталази).

Окиснювальний стрес, як відомо, розвивається при наявності значного дисбалансу продукції вільних радикалів та ослабленні АО захисту, що призводить до деструкції на клітинному, тканинному та організменному рівнях.

Так, нами виявлено, що за умов відтворення МС істотно активуються місцеві механізми продукції активних форм кисню, зокрема, у клітинах аорти. Ці зміни реалізуються через збільшення продукції супероксидного аніон-радикала НАДФН-залежними (мікросомальним і NOS) і мітохондріальним ЕТЛ. Це, як уже повідомлялось, може бути пов'язано з розвитком ліпотоксичності [2], гіперінсулінемії [8,15,36] та гіперглікемії [249], які мають виражену прозапальну та прооксидантну дію.

На думку дослідників, гіперпродукція супероксиду (та його метаболіту - пероксинітриту) є важливим механізмом ЕД та атерогенезу [107,108]. Особливо це небезпечно при одночасному розвитку дисліпопротеїнемії, що супроводжується утворенням окиснених ліпопротеїнів, які викликають зміни проникності ендотелію, експресію молекул клітинної адгезії, міграцію моноцитів із кровотоку і гладеньком'язових клітин та їхнє перетворення у пінисті клітини, зменшують функціональну активність лімфоцитів [2,9]. Модифіковані ліпопротеїни характеризуються високою токсичністю, індукують синтез факторів росту, цитокінів у ендотеліоцитах, макрофагах, гладеньком'язових клітинах, які у свою чергу ініціюють подальше прогресування ураження клітин судин, сприяють активації процесів ПОЛ, розвитку системної запальної відповіді та ендотеліальної дисфункції [38,63].

Примітно, що у хворих з МС виявляються істотні порушення тромбоцитарно-судинного та коагуляційного гемостазу [39,77].

За нашими даними, відтворення МС призводить до істотних порушень процесу згортання крові: розвитку гіперкоагуляції за зовнішнім (зменшення протромбінового часу) і внутрішнім (зменшення активованого парціального тромбопластинового часу) шляхами, прискорення кінцевого етапу гемокоагуляції - утворення фібрину (скорочення тромбінового часу), пригнічення фібринолізу (збільшення часу лізису еуглобулінової фракції).

ВРО ліпідів мембран може призвести до активації індукторів агрегації: ендоперекисів, простагландинів, тромбоксанів, що сприяє конформаційній перебудові та відщепленню мембранних фрагментів, посилюючи утворення тромбіну, агрегацію тромбоцитів і згортання крові [2,9,74], індукує окиснення ЛПНЩ [32, 226,261], модифікує та нітрує фактори згортання крові [129]. Це відповідає сучасним уявленням про взаємозв'язок між процесами ПОЛ та гемостазом, який здійснюється за схемою: активація ПОЛ > тромбінемія [74]. Крім того, розвиток системної запальної відповіді [53-55] призводить до істотних зрушень коагуляційного, тромбоцитарно-судинного гемостазу та системи фібринолізу.

Раніше повідомлялося про підвищення за умов МС індукованої та спонтанної агрегації тромбоцитів, активності фактора Віллебранда, що також посилює тромбогенний потенціал плазми [39,77,210]. При цьому, доведений взаємозв'язок між агрегаційною активністю тромбоцитів і порушеннями ліпідного та вуглеводного метаболізму (вмістом загального холестеролу, холестеролу ЛПНЩ, гіперглікемією, рівнем інсуліну натще та С-пептиду).

Розвиток гіперкоагуляції за умов відтворення МС сприяє тромбогенній загрозі, що може супроводжуватися високим ризиком судинних катастроф різної локалізації.

Таким чином, запропонована нами модель МС не тільки відтворює головні компоненти МС (ІР, вісцеральне ожиріння, дисліпопротеїнемію, системну запальну відповідь), але і додаткові системні порушення (окиснювальний стрес, гіперкоагуляційні зрушення), які в останні роки також вважаються суттєвими ланками патогенезу МС у людини. Це дає підстави для дослідження молекулярних механізмів розвитку цієї патології, які лежать в основі цих явищ, з визначенням головної ланки патогенезу МС та послідовності залучення тих чи інших механізмів формування головних ознак МС, залежних від стану системи оксиду азоту та транскрипційного ядерного фактора кB.

Нами виявлено відмінності в ефектах NOS на метаболічні процеси в організмі щурів за умов експериментального МС.

Так, функціональна активність nNOS за цих умов обмежує в організмі щурів активацію ПОЛ, але різноспрямовано впливає на показники антиоксидантної системи крові. Цей висновок ґрунтується на результатах, отриманих при призначенні селективного інгібітора nNOS 7-NI. Введення останнього за умов експерименту підвищує в крові концентрацію вторинних продуктів пероксидного окиснення ліпідів (ТБК-активних сполук), збільшує активність каталази, знижує вміст церулоплазміну, підвищує продукцію супероксидного аніон-радикала у клітинах аорти щурів. Проте введення 7-NI достовірно не позначається на активності СОД.

Відомо, що з функціонуванням nNOS пов'язана down-регуляція NF-кB-сигнального шляху. Повідомляється, що через NO, що утворюється nNOS регулюється експресія iNOS [62]. Введення селективних інгібіторів nNOS, імовірно, знижує вміст інгібіторного білка IкBб, що призводить до активації NF-кB [236], з чим пов'язане iNOS-опосередковане утворення великої кількості NO з цитотоксичними властивостями, ^.О, та пероксинітриту, які є ініціатором ПОЛ [232, 236], що обумовлюють непрямі його ефекти та пероксидну модифікацію білків, у тому числі церулоплазміну.

Відомо, що провідним джерелом супероксидного аніон-радикала є мітохондріальний дихальний ланцюг [30,104,146,214]. Проте значна кількість цієї сполуки при відтворенні МС генерується НАДФН-залежними ЕТЛ - у реакціях мікросомального окиснення [104,182] та при “роз'єднаному” функціонуванні NOS при дефіциті L-аргініну або хоча б одного з кофакторів [113,115,155], тому, за цих умов, nNOS може генерувати АФК (^.О, Н₂О₂) та виявляти цитотоксичну дію. Примітно, що у інсулінорезистентних опасистих щурів лінії Zucker збільшується вироблення супероксидного аніон-радикала саме за участю nNOS [246].

За нашими даними, за умов відтворення експериментального МС з функціональною активністю nNOS пов'язане обмеження в організмі щурів активації ПОЛ, зниження продукції супероксидного аніон-радикала у клітинах аорти щурів, причому знижується як загальний фон продукції, так і його генерація НАДФН і НАДН-залежними ЕТЛ. Це може бути пов'язано з тим, nNOS є конститутивним ізоферментом і виробляє незначні кількості NO, який регулює стан окиснювальних процесів та виконує роль сигнальної молекули через гуанілатциклазну месенджерну систему, що обмежує NF-kB - залежні механізми деструктивних процесів, в т.ч. і опосередковану NF-кB експресію iNOS, за рахунок down-регуляції NF-кB-сигнального шляху [62] та відновлює сигнальний шлях інсуліну.

За нашими даними, за умов експериментального МС з функціональною активністю nNOS пов'язано зниження активності каталази, можливо, через здатність NO блокувати йони феруму в активному центрі каталази з утворенням менш активної ферікаталази-NO [190], а збільшення вмісту церулоплазміну, вочевидь, має неспецифічний характер за умов МС.

У той же час, функціональна активність іNOS за умов моделювання МС призводить до активації у крові білих щурів декомпенсованого ПОЛ, що супроводжується виснаженням АО потенціалу, зменшенням активності АО ферментів (СОД, каталази) та сприяє підвищенню вмісту церулоплазміну. Так, введення селективного інгібітора iNOS аміногуанідину за умов експерименту зменшує в крові концентрацію вторинних продуктів пероксидного окиснення ліпідів (ТБК-активних сполук) та їх приріст за час інкубації у прооксидантному буферному розчині, збільшує активність СОД і каталази та знижує вміст церулоплазміну.

Відомою є здатність NO взаємодіяти з йонами купруму активного центру СОД [212] та блокувати йони феруму в активному центрі каталази [190].

Пригнічення іNOS, як відомо, супроводжується зменшенням продукції запальних цитокінів, деякі з яких здатні стимулювати утворення печінкою церулоплазміну, зокрема, шляхом індукування експресії його гену через активацію MAP кінази, C/EBPв, AP-1 та NF-кB [232].

Застосування аміногуанідину за умов МС також зменшує загальний фон продукції супероксидного аніон-радикала у клітинах аорти щурів та його генерацію НАДН-залежним (мітохондріальним) ЕТЛ у порівнянні з даними другої серії. Тобто, продукція активних форм кисню у значній мірі пов'язана саме з функціонуванням iNOS, що узгоджується з даними інших дослідників [51].

За нашими даними, відмінності у функціональній активності nNOS за умов відтворення МС виявляються і при оцінці стану вуглеводного та ліпідного обміну.

Так, функціональна активність nNOS за умов експериментального МС обмежує в організмі щурів прояви ІР. За даними підшкірного інсулінового тесту, вміст глюкози у сироватці крові у щурів, яким відтворювали МС та вводили 7-NI, через 60 хв після введення інсуліну істотно перевищує дані другої серії, що вказує на погіршення чутливості тканин до інсуліну.

З функціональною активністю іNOS, навпаки, пов'язано посилення ІР за умов моделювання МС. Концентрація глюкози у сироватці крові у щурів, яким відтворювали МС та вводили селективний інгібітор iNOS аміногуанідин, через 60 хв після підшкірного введення інсуліну істотно поступається даним другої серії, що свідчить про істотне покращення чутливості тканин до інсуліну.

Введення аміногуанідину за умов відтворення МС, на відміну від дії селективного інібітора nNOS, зменшує в сироватці крові сумарний вміст ЛПНЩ і ЛПДНЩ та концентрацію ТАГ у порівнянні з даними другої серії.

Таким чином, розвиток таких важливих компонентів МС, як ІР, дисліпопротеїнемія та гіпертриацилгліцеролемія пов'язаний з експресією іNOS. Остання, як відомо, пов'язана з активацією NF-кB [129,206,217, 271].

На підставі нещодавно проведених досліджень стає зрозумілою протективна дія nNOS щодо іNOS-залежних небажаних метаболічних ефектів. В той же час, як уже повідомлялось, розвиток ІР супроводжується зменшенням каталітичної активності nNOS у інсулін-залежних органах [175], що призводить до дизрегуляторного порушення її функціонування за умов відтворення МС. Пригнічення nNOS зменшує вміст інгібіторного білка IкBб та здатне створювати умови для активації NF-кB [232] та iNOS-опосередкованому утворенню великої кількості NO, ^.О [236] і високотоксичного пероксинітриту з розвитком цитотоксичних та інших деструктивних процесів в патогенезі розвитку основних компонентів експериментального МС. Проте механізм nNOS-опосередкованого гальмівного контролю на NF-кB-залежну експресію iNOS все ще залишається недостатньо з'ясованим [62,236,269].

Неоднозначна дія нейрональної та індуцибельної ізоформ NOS за умов МС виявляється і при дослідженні стану коагуляційного гемостазу.

Так, функціональна активність nNOS за умов експерименту обмежує в організмі щурів ступінь гіперкоагуляційних зрушень за зовнішнім шляхом та істотно не впливає на механізми внутрішнього шляху гемокоагуляції, утворення фібрину та фібринолітичну активність плазми крові. Цей висновок ґрунтується на тому факті, що введення селективного інгібітора nNOS 7-NI за умов відтворення МС скорочує протромбіновий час, істотно не впливаючи на величини активованого парціального тромбопластинового часу, тромбінового часу, часу лізису еуглобулінової фракції у порівнянні з даними другої серії.

У той же час, функціональна активність іNOS за умов експерименту сприяє розвитку гіперкоагуляційних зрушень, що супроводжується посиленням зовнішнього шляху згортання крові, його кінцевого етапу - утворення фібрину із фібриногену, порушенням фібринолітичної активності плазми крові без істотних змін внутрішнього шляху гемокоагуляції. Введення селективного інгібітора iNOS аміногуанідину за умов відтворення МС подовжує протромбіновий та активований парціальний тромбопластиновий час, скорочує лізис еуглобулінової фракції у порівнянні з даними другої серії.

Звертає увагу, що обмеження в організмі щурів гіперкоагуляційних зрушень, як результат функціонування nNOS та прокоагулянтна спрямованість дії iNOS, співвідносяться з анти- та прооксидантною спрямованістю ефектів цих ізоферментів.

Для пояснення різноспрямованої дії оксиду азоту, який продукується конститутивними та індуцибельною NOS існує декілька припущень. Спрямованість ефекту, на думку науковців, може бути пов'язана зі станом метаболічних шляхів, які забезпечують NOS, субстратами і кофакторами (1); станом інших шляхів, які можуть моделювати індукцію і активність NOS (2); молекулярними мішенями, з якими взаємодіють NO та його похідні (3); локальними чинниками, такими як redox-стан клітин (4); наявністю ендогенних захисних та антиоксидантних механізмів (5) [286]. Обговорюється роль функціональної компартменталізації конститутивних і індуцибельної NOS. Перші, як відомо, безпосередньо контактують з плазматичною мембраною. NO, що виробляється цими ізоформами, зосереджується через власні гідрофобні та ліпофільні властивості, головним чином, у ліпідному бішарі, що усуває можливість реакції цієї молекули з гідрофільним супероксидним аніон-радикалом з утворенням високотоксичного пероксинітриту. За цих умов NO здатний легко взаємодіяти з ліпідними пероксидними радикалами [221].

Примітно, що введення L-аргініну за умов відтворення МС істотно зменшує в крові концентрацію вторинних продуктів пероксидного окиснення ліпідів (ТБК-активних сполук) та їх приріст за час інкубації у прооксидантному буферному розчині, запобігає суттєвим зрушенням АО ферментів (СОД, каталази) та вмісту церулоплазміну, проте істотно не позначається на продукції супероксидного аніон-радикала у клітинах аорти щурів у порівнянні з даними другої серії.

Нещодавно було висунуто припущення щодо здатності екзогенно введеного L-аргініну утилізуватися переважно конститутивними NOS за умов down-регуляції NF-кB, внаслідок чого виробляється незначна кількість NO, який виконує сигнальні функції, у тому числі, націлені на обмеження ПОЛ. При цьому, введений L-аргінін істотно не збільшує експресію iNOS, що запобігає ініціації вільнорадикальних реакцій [62]. Раніше повідомлялося, що низькі концентрації NO виявляють антиоксидантну дію. За цих умов NO є негативним модулятором НАДФН-оксидази, зв'язує вільні йони заліза у складі нітрозильних комплексів, нітрозилює гем та відновлює оксоферилформи гемопротеїдів, обриває ланцюгові реакції, наприклад, “гасить” алкілпероксильні й аллоксильні радикали [22,106,221]. Повідомляється також про безпосередні АО та антирадикальні властивості L-аргініну [73].

За нашими даними, введення L-аргініну за умов відтворення МС зменшує прояви дисліпопротеїнемії без істотного впливу на рівень холестеролу, ТАГ та чутливість тканин до інсуліну у порівнянні з даними другої серії.

Незважаючи на відсутність доведеної дії L-аргініну на ІР, вміст холестеролу і ТАГ застосування цієї амінокислоти може вважатися доцільним при МС, оскільки крім зменшення у сироватці крові вмісту ЛПНЩ і ЛПДНЩ обмежується (через АО дію L-аргініну) ризик утворення їхніх окиснених форм, що мають провідне значення у атерогенезі.

Важливою у цьому плані є виявлена нами здатність L-аргініну за умов експериментального МС обмежувати в організмі щурів гіперкоагуляційні зрушення за зовнішнім шляхом, подовжувати кінцевий етап гемокоагуляції - утворення фібрину із фібриногену.

Антитромботична дія L-аргініну також може бути пов'язана з його здатністю пригнічувати колаген-індуковану агрегацію тромбоцитів [89,135] та знижувати активність антиактиватора плазміногену-1 [167].

За нашими даними, механізми активації ПОЛ та зниження АО потенціалу у крові щурів за умов МС є пероксинітрит-залежними процесами. Ця точка зору ґрунтується на здатності скевенджеру цієї речовини L-селенометіоніну за умов відтворення МС зменшувати в крові концентрацію вторинних продуктів пероксидного окиснення ліпідів (ТБК-активних сполук) та їх приріст за час інкубації у прооксидантному буферному розчині у порівнянні з даними другої серії. Здатність пероксинітриту ініціювати ВРО через утворення гідроксильного радикала (^.ОН) була підтверджена багатьма науковцями [187,261,288]. Саме ^.ОН радикали розглядаються як найбільш активні ініціатори ПОЛ, оскільки вони здатні взаємодіяти практично з усіма біомолекулами. Показана роль пероксинітриту в окисненні ліпопротеїнів, нуклеїнових кислот і білків, інактивації низки ферментів (б₁-інгібітора протеїназ, тканинного інгібітора металопротеїназ, СОД) [261,288].

За нашими даними, введення L-селенометіоніну суттєво підвищує активність СОД та каталази в крові щурів за умов експериментального МС. Відомою є здатність пероксинітриту пригнічувати активність Cu-Zn-СОД і Mn-СОД шляхом нітрування тирозинового залишку, а також через зв'язування з міддю і зміною її валентності [261,288]. Слід зазначити, що утворення нітротирозинів є важливим маркером токсичності пероксинітриту, оскільки за умов інактивації тирозинкінази припиняється фосфорилювання білків, що викликає порушення внутрішньоклітинної сигналізації [288].

Нами виявлена здатність скевенджеру пероксинітриту L-селенометіоніну за умов відтворення МС істотно зменшувати прояви дисліпопротеїнемії та гіпертриацилгліцеролемії. Припускають, що пероксинітрит-залежні порушення ліпідного обміну можуть бути пов'язані зі стимулюванням через ушкодження ДНК поліольного та гексозамінного шляхів, активації протеїнкінази C [32].

За нашими даними, введення скевенджеру пероксинітриту L-селенометіоніну за умов відтворення МС обмежує в організмі щурів ступінь гіперкоагуляційних зрушень (за зовнішнім та внутрішнім шляхами гемокоагуляції), подовжує кінцевий етап гемокоагуляції - утворення фібрину із фібриногену та покращує фібринолітичну активність плазми крові. Раніше вже повідомлялося, що утворення пероксинітриту за умов дисліпідемії супроводжується агрегацією тромбоцитів [154,215], зокрема, через порушення протеолітичного процесингу фактора Віллебранда [195]. Виявлена також здатність пероксинітриту нітрувати головний протеїн системи фібринолізу - плазміноген, а також - окиснювати та нітрувати тромбоцитарні білки, що змінює їхні сигнальні та гемостатичні функції [223].

На підставі результатів власних досліджень та даних літератури [32,223,187,261] можна відмітити основні механізми патогенної дії пероксинітриту за умов МС:

1) посилення ВРО та порушення активності АО ферментів, утворенням модифікованих ліпопротеїнів;

2) утворення нітротирозинів з порушенням внутрішньоклітинної сигналізації;

3) активація протеолізу білків;

4) ушкодження ДНК із стимулюванням поліольного та гексозамінного шляхів, активацією протеїнкінази C з подальшим порушенням вуглеводного та ліпідного метаболізму;

5) нітрування та окиснення плазміногену та тромбоцитарних білків з розвитком тромбогенних і гіперкоагуляційних зрушень.

Таким чином, попередження основних ознак МС, за нашими даними, можливе, шляхом призначення L-селенометіоніну, оскільки він реагує з пероксинітритом і захищає модельні речовини від окиснення та нітрування, а плазмідну ДНК від однониткових розривів.

Наявність тісних взаємовідносин між системою NO та NF-кB обґрунтовує доцільність визначення впливу ігнібіторів активації цього транскрипційного чинника на метаболічні процеси в організмі щурів за умов відтворення МС.

Ми досліджували дію двох сполук, здатних пригнічувати NF-кB - JSH-23 (4-метил-N-(3-фенілпропіл)бензол-1,2-діаміну) та метформіну гідрохлориду. Ці речовини мають різний механізм дії на нуклеарний фактор. Так, JSH-23 порушує процес транслокації NF-кB у ядро без впливу на деградацію IкB [194], а метформіну гідрохлорид - підвищує фосфорилювання АМФ-активованої кінази за участю PI-3-K, пригнічує фосфорилювання IKK та деградацію IкBб [173,178].

За нашими даними, призначення білим щурам як NF-кB JSH-23, так і метформіну гідрохлориду за умов експериментального МС знижує у крові концентрацію вторинних продуктів пероксидного окиснення ліпідів (ТБК-активних сполук). Отримані результати вказують, що пригнічення NF-кB зменшує ознаки прооксидантної дії, розвиток якої залежить від експресії генів, що беруть участь у реалізації окиснювального стресу (інтенсифікують генерацію активних форм кисню та вільнорадикальні реакції), наприклад, iNOS, IL-1в, -6, -12, -18, TNF-б, -в.

У той же час, введення інгібіторів NF-кB (JSH-23, метформіну гідрохлориду) за умов експерименту підвищує в крові щурів антиоксидантний потенціал, але суттєво не впливає активність СОД і каталази, вміст у сироватці крові реактанту гострої фази запалення - церулоплазміну. Очевидно, пригнічення активації NF-кB запобігає експресії генів, що кодують СОД і церулоплазмін [127,232]. Зменшення утворення пероксиду водню у реакції за участю СОД обмежує вироблення та активність каталази, субстратом якої він є [104].

За нашими даними, введення білим щурам інгібіторів активації NF-кB JSH-23 і метформіну гідрохлориду за умов відтворення МС впливає і на вільнорадикальні процеси у аорті щурів: зменшує в її клітинах загальний фон продукції супероксидного аніон-радикала та його генерацію НАДФН-залежними (мікросомальним та NOS) і НАДН-залежним (мітохондріальним) ЕТЛ. Відповідно до результатів дослідження нашого співавтора Л.І. Ляшенко, проведенного з відтворенням такої ж моделі МС, продукція супероксидного аніон-радикала НАДФН-залежними і НАДН-залежним (мітохондріальним) ЕТЛ контролюється nNOS через NF-кB-залежний механізм. Показана здатність nNOS забезпечувати down-регуляцію продукції наведеного радикала у тканинах пародонта щурів [62]. Збільшення за умов введення 7-NI вироблення супероксидного аніон-радикала усувається, за даними автора, призначенням JSH-23.

Примітно, що згідно з одержаними нами результатами, за здатністю обмежувати вільнорадикальні процеси у крові та аорті щурів дія метформіну гідрохлориду порівняна з такою як у інгібітора ядерної транслокації NF-кB JSH-23.

За нашими даними, призначення білим щурам інгібіторів активації NF-кB JSH-23 і метформіну гідрохлориду за умов експериментального МС істотно впливає на показники вуглеводного та ліпідного обміну, зокрема обмежує гіперглікемію, підвищує чутливість тканин до інсуліну, знижує прояви дисліпопротеїнемії та гіпертриацилгліцеролемії.

Отримані нами дані узгоджуються з результатами досліджень інших дослідників, щодо ефективності метформіну гідрохлориду при корекції метаболічних розладів у пацієнтів з МС [59] та в експерименті, при утриманні мишей на дієті з високим вмістом фруктози (60 г фруктози /100 г корму) [105]. Так, експериментально доведено, що введення метформіну в дозі 50 мг/кг/доб, знижує продукцію ТАГ у сироватці крові мишей, що знаходились на дієті з високим вмістом фруктози, сприяє нормалізації печінкового глюконеогенезу. Призначення метформіну виявляє протизапальну дію, що реалізується шляхом зниження концентрації сироваткового церулоплазміну та експресії мРНК TNF-б в тканинах печінки цих тварин. Таким чином, отримані дані свідчать про протективний ефект метформіну на ліпідний обмін, а також на рівень експресії прозапальних факторів, пов'язаних з NF-кB-сигнальним шляхом у тканинах печінки мишей за умов експериментального МС [105]. Збільшення продукції ліпідів у печінці сприяє підвищенню мітохондріального в-окиснення ЖК, генерації продуктів ПОЛ, які стимулюють IKK з наступною активацією NF-кB [118]. Останній, як відомо, сприяє розвитку системної запальної відповіді.

Примітно, що метформін здатний підвищувати біодоступність оксиду азоту на тлі лікування ЦД 2-го типу (особливо, за умов утворення пероксинітриту та дефіциту тетрагідроптерину) [52]. Механізм дії метформіну в значній мірі обумовлений його впливом на АМФ-активовану протеїнкіназу, яка здатна фосфорилювати NOS, що призводить до активації останньої та збільшенню поглинання глюкози клітинами [122]. Нещодавно показана можливість прямого утворення NO із метформіну [241].

Одержані нами результати узгоджуються з концепцією прекондиціонування системи NF-кB сигналізації з розвитком головних компонентів МС (ІР, системного запалення, артеріальної гіпертензії, ЕД та дисліпідемії) [40,45].

Таким чином, корекція основних ознак МС, за нашими даними, можлива шляхом застосування інгібіторів NF-кB з різним механізмом дії - як метформіну гідрохлориду, дія котрого пов'язана з деградацією IкBб, так і JSH-23, який порушує процес транслокації NF-кB у ядро без впливу на деградацію IкB. Примітно, що за здатністю коригувати показники вуглеводного та ліпідного обміну у крові щурів дія JSH-23 та метформіну гідрохлориду є подібними.

У той же час, певною мірою відрізняється дія JSH-23 та метформіну гідрохлориду на процеси гемокоагуляції за умов відтворення МС. Так, призначення білим щурам JSH-23 за умов експерименту обмежує процес гіперкоагуляції за зовнішнім і внутрішнім шляхами, коригує час утворення фібрину та збільшує фібринолітичну активність плазми. Застосування метформіну гідрохлориду також обмежує процес гіперкоагуляції за зовнішнім і внутрішнім шляхами, проте істотно не впливає на стан кінцевого етапу гемокоагуляції (утворення фібрину) та фібриноліз.

Тобто, за здатністю коригувати показники гемокоагуляції ефективність метформіну гідрохлориду поступається JSH-23.

Можна припустити також вплив інгібіторів NF-кB у корекції тромбоцитарно-судинного гемостазу, оскільки нещодавно виявлена участь IKKв у активації тромбоцитів [196], що потребує подальших досліджень.

Таким чином, підбиваючи підсумки дослідження механізмів метаболічних розладів за умов 60-денного утримання щурів на вуглеводно-жировій дієті, можна констатувати розвиток головних компонентів МС: інсулінорезистентності, вісцерального ожиріння, дисліпопротеїнемії, гіпертриацилгліцеролемії, системної запальної відповіді, окиснювального стресу та гіперкоагуляційних порушень.

У механізмах цих розладів (див. концептуальну схему ролі компонентів системи оксиду азоту та ядерного фактора кB у механізмах розвитку експериментального МС на рис. 8.1) важлива роль відводиться дизрегуляторним порушенням функціонування нейрональної та індуцибельної NO-синтаз, токсичній дії високоактивного пероксинітриту та активації нуклеарного фактора кB.

Перспективними шляхами запобігання і корекції метаболічних та гемокоагулологічних розладів за умов МС може вважатися застосування інгібіторів iNOS (аміногуанідину), скевенджерів пероксинітриту та інгібіторів NF-кB.

Рис. 8.1. Концептуальна схема ролі компонентів системи оксиду азоту та ядерного фактора кB у механізмах розвитку експериментального МС.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і розв'язання наукового завдання, що полягає у визначенні ролі компонентів системи оксиду азоту (різних ізоформ NO-синтази, її субстрату, пероксинітриту) та транскрипційного ядерного фактора кB у механізмах порушення окиснювальних процесів, вуглеводного, ліпідного обмінів та гемокоагуляції в організмі лабораторних тварин за умов відтворення експериментального метаболічного синдрому.

1. Утримання білих щурів на вуглеводно-ліпідній дієті протягом двох місяців супроводжується розвитком головних компонентів метаболічного синдрому: інсулінорезистентності (зменшення системної чутливості до інсуліну за даними підшкірного інсулінового тесту), вісцерального ожиріння (збільшення маси абдомінального жиру - в 2.3 рази, p<0.001), гіпертриацилгліцеролемії (підвищення концентрації триацилгліцеролів у сироватці крові - у 2.6 рази, p<0.001), дисліпопротеїнемії (збільшення вмісту ЛПНЩ і ЛПДНЩ у сироватці крові - на 31.9%, p<0.01) та системної запальної відповіді (підвищення концентрації гострофазного білка сироватки крові церулоплазміну - на 39.3%, p<0.05).

2. Відтворення метаболічного синдрому супроводжується розвитком декомпенсованого окиснювального стресу (збільшення концентрації ТБК-активних сполук у крові - на 58.3%, p<0.001, зменшенням антиоксидантного потенціалу крові, активності супероксиддисмутази - на 31.0%, p<0.01 і каталази у крові - на 34.5%, p<0.02, підвищенням продукції супероксидного аніон-радикала НАДФН-залежними (мікросомальним і NOS) - на 32.9%, p<0.01, і мітохондріальним - на 51.2%, p<0.001, електронно-транспортними ланцюгами у клітинах аорти щурів) та порушеннями процесу згортання крові (розвитком гіперкоагуляції за зовнішнім і внутрішнім шляхами, прискоренням кінцевого етапу гемокоагуляції (утворення фібрину) та пригніченням фібринолізу).

3. Функціональна активність нейрональної NO-синтази за умов експериментального метаболічного синдрому обмежує в організмі щурів прояви інсулінорезистентності, активацію пероксидного окиснення ліпідів та різноспрямовано впливає на показники антиоксидантної системи крові, зменшує утворення супероксидного аніон-радикала у клітинах аорти щурів та ступінь гіперкоагуляційних зрушень за зовнішнім шляхом, але істотно не впливає на механізми внутрішнього шляху гемокоагуляції, утворення фібрину та фібринолітичну активність плазми крові.

4. Функціональна активність індуцибельної NO-синтази за умов моделювання метаболічного синдрому посилює інсулінорезистентність, збільшує прояви дисліпопротеїнемії та гіпертриацилгліцеролемії, призводить до активації у крові білих щурів декомпенсованого пероксидного окиснення ліпідів, що супроводжується виснаженням антиоксидантного потенціалу, зменшенням активності супероксиддисмутази і каталази, збільшенням утворення супероксидного аніон-радикала у клітинах аорти щурів та сприяє розвитку гіперкоагуляційних зрушень, що супроводжується посиленням зовнішнього шляху згортання крові, його кінцевого етапу - утворення фібрину із фібриногену, порушенням фібринолітичної активності плазми крові без істотних змін внутрішнього шляху гемокоагуляції.

5. Введення щурам L-аргініну під час відтворення метаболічного синдрому зменшує прояви дисліпопротеїнемії (зниження вмісту ЛПНЩ і ЛПДНЩ у сироватці крові - на 11.3%, p<0.05) без істотного впливу на рівень холестеролу, триацилгліцеролів та чутливість тканин до інсуліну у порівнянні з даними другої серії. При цьому в крові зменшується концентрація вторинних продуктів пероксидного окиснення ліпідів (ТБК-активних сполук, на 15.8%, p<0.01) та їх приріст за час інкубації у прооксидантному буферному розчині (на 19.2%, p<0.02), обмежується ступінь гіперкоагуляційних зрушень за зовнішнім шляхом, подовжується кінцевий етап гемокоагуляції - утворення фібрину із фібриногену.

6. Застосування скевенджеру пероксинітриту L-селенометіоніну за умов відтворення МС зменшує прояви дисліпопротеїнемії (зниження вмісту ЛПНЩ і ЛПДНЩ у сироватці крові - на 25.1%, p<0.01) та гіпертриацилгліцеролемії (на 36.2%, p<0.05), знижує в крові концентрацію вторинних продуктів пероксидного окиснення ліпідів (ТБК-активних сполук, на 23.7%, p<0.001) та їх приріст за час інкубації у прооксидантному буферному розчині (на 34.6%, p<0.001), підвищує активність супероксиддисмутази (на 30.9%, p<0.05) та каталази (на 55.2%, p<0.02), обмежує в організмі щурів ступінь гіперкоагуляційних зрушень (за зовнішнім та внутрішнім шляхами гемокоагуляції), подовжує кінцевий етап гемокоагуляції - утворення фібрину із фібриногену та покращує фібринолітичну активність плазми крові.

7. Введення щурам інгібіторів активації NF-кB JSH-23 і метформіну гідрохлориду за умов експериментального МС істотно впливає на показники вуглеводного та ліпідного обміну, зокрема обмежує гіперглікемію (відповідно на 13.3%, p<0.02, та 17.8%, p<0.05), підвищує чутливість тканин до інсуліну (відповідно у 2.38 рази, p<0.001, та 2.03 рази, p<0.001), знижує прояви дисліпопротеїнемії (зменшення вмісту ЛПНЩ і ЛПДНЩ у сироватці крові відповідно - на 26.9%, p<0.01, та 17.7%, p<0.02) та гіпертриацилгліцеролемії (відповідно на 53.7%, p<0.01, та 46.9%, p<0.01), проте суттєво не позначається на концентрації холестеролу. Застосування JSH-23 і метформіну гідрохлориду за умов експериментального МС знижує у крові концентрацію вторинних продуктів пероксидного окиснення ліпідів (ТБК-активних сполук, відповідно - на 26.3%, p<0.001, та 23.7%, p<0.01), підвищує антиоксидантний потенціал, зменшує в клітинах аорти щурів загальний фон продукції супероксидного аніон-радикала (відповідно - на 21.6%, p<0.01, та 19.8%, p<0.01) та його генерацію НАДФН-залежними (на 19.1%, p<0.01, та 16.8%, p<0.01) і НАДН-залежним (на 14.3%, p<0.01, та 13.5%, p<0.01) електронно-транспортними ланцюгами.

8. Введення щурам інгібітора активації NF-кB JSH-23 за умов експериментального МС істотно впливає на показники згортання крові, зокрема, обмежує процес гіперкоагуляції за зовнішнім і внутрішнім шляхами, коригує час утворення фібрину та збільшує фібринолітичну активність плазми. Застосування метформіну гідрохлориду за умов відтворення МС обмежує процес гіперкоагуляції за зовнішнім і внутрішнім шляхами, проте істотно не впливає на стан кінцевого етапу гемокоагуляції (утворення фібрину) та фібриноліз. За здатністю коригувати показники гемокоагуляції ефективність метформіну гідрохлориду поступається JSH-23.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Одержані результати обґрунтовують доцільність використання вуглеводно-ліпідної дієти із застосуванням 20% розчину фруктози для відтворення метаболічного синдрому на білих щурах.

На підставі проведених досліджень доцільно рекомендувати призначення інгібіторів індуцибельної NO-синтази, L-селенометіоніну та інгібіторів активації NF-кB як перспективних засобів корекції метаболічних та гемокоагуляційних розладів за умов МС.

Одержані результати обґрунтовують доцільність клінічного дослідження ефективності застосування інгібіторів активації NF-кB як ангіопротекторів, здатних попереджувати вільнорадикальні ушкодження артерій за умов метаболічного синдрому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абакумов М.М. Оксид азота и свертывающая система крови в клинике / М.М. Абакумов, П.П. Голиков // Вестн. РАМН. - 2005. - №10. - С. 53-56.

2. Азизова О.А. Роль свободнорадикальных процессов в развитии атеросклероза / О.А. Азизова // Биол. мембраны. - 2002. - Т.19, №6. - С. 451-471.

3. Афанасьев В.В. Реактивно-дистрофические процессы слюнных желез (сиалоаденозы), протекающие на фоне метаболического синдрома / В.В. Афанасьев, Р.И. Стрюк, С.Э. Арутюнян [и др.] // Стоматология. - 2011. - Т. 90, № 4. - С. 49-53.

4. Афанасьев В.В. Состояние слюнных желез у больных с метаболическим синдромом / В.В. Афанасьев, Р.И. Стрюк, С.Э. Арутюнян [и др.] // Росс. стоматол. журн. - 2011. - № 3. - С. 17-19.

5. Балаболкин М.И. Генетические аспекты сахарного диабета / М.И. Балаболкин, И.И. Дедов // Сахарный диабет. - 2000. - № 1. - С. 18-20.

6. Баркаган З.С. Диагностика и контролируемая терапия нарушений гемостаза / З.С. Баркаган, А.П. Момот. - М. : Ньюдиамед-АО, 2008. - 292 с.

7. Берковская М.А. Метаболический синдром как протромбогенное и провоспалительное состояние: влияние терапевтических мероприятий / М.А. Берковская, С.А. Бутрова // Ожирение и метаболизм. - 2009. - № 4. - С. 3-7.

8. Братусь В.В. Метаболический синдром: природа и механизмы развития / В.В. Братусь, В.А. Шумаков, Т.В. Талаева // Журн. АМН України. - 2004. - Т.10, № 4. - С. 646-670.

9. Братусь В.В. Модифіковані ліпопротеїни: Типи і роль в атерогенезі / В.В. Братусь, Т.В. Талаєва, О.М. Ломаковський [та ін.] // Фізіол. журн. - 2000. - Т. 46, № 2. - С. 73-81.

10. Братусь В.В. Ожирение, инсулинорезистентность, метаболический синдром: фундаментальные и клинические аспекты / В.В. Братусь, Т.В. Талаева, В.А. Шумаков. - К. : Четверта хвиля, 2009. - 416 с.

11. Братусь В.В. Оксид азота как регулятор защитных и гомеостатических реакций организма / В.В. Братусь // Укр. ревм. журн. - 2003. - № 4. - С. 3-10.

12. Бубнова М.Г. Ожирение: причины и механизмы нарастания массы тела, подходы к коррекции / М.Г. Бубнова // Consilium medicum. - 2005. - Т. 7, № 5. - С.16.

13. Булаева Н.И. Эндотелиальная дисфункция и оксидативный стресс: роль в развитии кардиоваскулярной патологии / Н.И. Булаева, Е.З. Голухова // Креатив. кардиол. - 2013. - № 1. - С.14-22.

14. Бутрова С.А. Метаболический синдром: патогенез, клиника, диагностика, подходы к лечению / С.А. Бутрова // Росс. мед. журн. - 2001. - № 2. - С.21.

15. Вавілова Л.Л. Можливості корекції інсулінорезистентності та супутніх метаболічних порушень в умовах експерименту за допомогою агоніста РРА-г рецепторів / Л.Л. Вавілова // Ліки України. - 2012. - №1-2. - С. 75-79.

16. Васильева Л.В. Оксидативный стресс, инсулинорезистентность и уровень лептина у больных ИБС с метаболическим синдромом / Л.В. Васильева, А.В. Донцов // Вестн. новых мед. технол. - 2010. - Т. XVII, № 2. - С.78-80.

17. Ващенко В.И. Церулоплазмин - от метаболита до лекарственного средства / В.И. Ващенко, Т.Н. Ващенко // Психофармакол. биол. наркол. - 2006. - Т. 6, № 3. - С. 1254-1269.

18. Воейков В.Л. Благотворная роль активных форм кислорода / В.Л. Воейков // Росс. журн. гастроэнт. гепатол. колопрокт. - 2001. - Т. 11, № 4. - С. 155-162.

19. Гідзинська І.М. Метаболічний синдром та серцево-судинний ризик: сучасний погляд на проблему / І.М. Гідзинська, Г.З. Мороз, Т.С. Ласиця, М.В. Безугла // Артериальная гипертензия. - 2012. - №2. - С. 111-117.

20. Гланц С. Медико-биологическая статистика : пер. з англ. / С.Гланц. - М. : Практика, 1999. - 459 с.

21. Громнацкий Н.И. Тромбоцитарный гемостаз у больных артериальной гипертонией с метаболическим синдромом / Н.И. Громнацкий, И.Н. Медведев // Международн. мед. журн. - 2002. - № 5. - С. 413-415.

22. Губкин А.А. Динитрозильные комплексы железа, S-нитрозотиолы и коэнзим Q как антиоксиданты в системах, моделирующих окислительный стресс: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. физ.-мат. наук: спец. 03.00.02 “Биофизика” / А.А. Губкин. - М., 2006. - 23 с.

...