Експериментальне обґрунтування застосування нового похідного (2-оксоіндолініліден-3)-2-оксіоцтової кислоти при захворюваннях передміхурової залози

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата фармацевтичних наук

Експериментальне обґрунтування застосування нового похідного (2-оксоіндолініліден-3)-2-оксіоцтової кислоти при захворюваннях передміхурової залози

14.03.05 - фармакологія

Маркін Павло Миколайович

Харків - 2013



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі патологічної фізіології Національного фармацевтичного університету МОЗ України (м. Харків)

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Кононенко Надія Миколаївна, Національний фармацевтичний університет МОЗ України (м. Харків), завідувач кафедри патологічної фізіології

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Дев'яткіна Тетяна Олексіївна, ВДНЗ України “Українська медична стоматологічна академія” МОЗ України (м. Полтава), професор кафедри експериментальної та клінічної фармакології з клінічною імунологією та алергологією

доктор медичних наук, старший науковий співробітник Бондаренко Володимир Олександрович ДУ “Інститут проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського НАМН України” (м. Харків), завідувач відділенням патології статевих залоз.

Захист відбудеться «___» __________2013 р. о _____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.605.03 при Національному фармацевтичному університеті за адресою: 61002, м. Харків, вул. Пушкінська, 53.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного фармацевтичного університету (61168, м. Харків, вул. Блюхера, 4)

Автореферат розісланий «___» _____________ 2013 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

д. фарм. н., проф. Т. С. Сахарова



АНОТАЦІЯ

Маркін П.М. Експериментальне обґрунтування застосування нового похідного (2-оксоіндолініліден-3)-2-оксіоцтової кислоти при захворюваннях передміхурової залози. - На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата фармацевтичних наук за спеціальністю 14.03.05 - фармакологія. - Національний фармацевтичний університет, МОЗ України, Харків, 2013.

Дисертацію присвячено пошуку речовини в ряді 22 нових амідованих похідних (2-оксоіндолініліден-3)-2-оксіоцтової кислоти як потенційного простатопротекторного засобу. Під час прогнозу біологічної активності встановлено, що 17 із 22 субстанцій притаманна протизапальна активність. На етапі скринінгу була виділена найбільш активна субстанція під шифром 22К (умовна назва «Оксіпрост»). Середня смертельна доза оксіпросту при внутрішньоочеревинному введенні білим мишам та щурам склала 3500±380,7 (2522ч4478) та 3166,7±409,2 (2115,1ч4218,3) мг/кг відповідно; при внутрішньошлунковому введенні мишам LD₅₀>8000 мг/кг, щурам - LD₅₀>11000 мг/кг, що за класифікацією К.К. Сидорова дозволяє віднести оксіпрост до VI класу токсичності. ED₅₀ оксіпросту на моделі гострого карагенінового набряку становить 18 мг/кг маси тіла. Встановлена його помірна аналгетична, антимікробна активності та антиоксидантна активність. Досліджувана субстанція не має ульцерогенного впливу. У оксіпросту виявлена здатність зменшувати агрегацію тромбоцитів у периферичній крові щурів. Встановлено, що оксіпрост збільшує рівень тестостерону та зменшує рівень дигідротестостерону у крові піддослідних тварин.

Ключові слова: оксіпрост, похідні (2-оксоіндолініліден-3)-2-оксіоцтової кислоти, антиексудативна активність, хронічний простатит, гіперплазія передміхурової залози.



АННОТАЦИЯ

Маркин П.Н. Экспериментальное обоснование применения нового производного (2-оксоиндолинилиден-3)-2-оксиуксусной кислоты. - На правах рукописи.

Диссертация на соискание научной степени кандидата фармацевтических наук по специальности 14.03.05 - фармакология. - Национальный фармацевтический университет, МОЗ Украины, Харьков, 2013.

Работа посвящена поиску вещества в ряду 22 новых амидированных производных (2-оксоиндолинилиден-3)-2-оксиуксусной кислоты в качестве потенциального простатопротекторного средства. Во время прогнозирования биологической активности производных (2-оксоиндолинилиден-3)-2-оксиуксусной кислоты установлено, что 17 из 22 веществ присуща противовоспалительная активность.

На этапе скрининга для дальнейшего исследования была отобрана субстанция под шифром 22К, которая проявила наибольшую антиэкссудативную активность, условно названная «Оксипрост». По данным PASS-прогноза, с вероятностью больше 75%, данной субстанции присуща также простатопротекторная активность. Анализ связи между структурой молекулы и фармакологической активностью показал, что наиболее выраженную противовоспалительную активность проявляют N-ариламиды; активность N-гетариламидов несколько ниже и менее активными являются N-[(2-оксоиндолинилиден-3)-2-оксиацетил]-аминокислоты. LD₅₀ оксипроста при внутрибрюшинном введении белым мышам и крысам составила 3500±380,7 (2522ч4478) и 3166,7±409,2 (2115,1ч4218,3) мг/кг соответственно; при внутрижелудочном введении мышам LD₅₀>8000 мг/кг, крысам - LD₅₀>11000 мг/кг, что позволяет отнести оксипрост по классификации К.К. Сидорова к VI классу токсичности, т.е. относительно безопасные вещества. ED₅₀ оксипроста на модели острого каррагенинового отека составляет 18 мг/кг. Пик антиэкссудативной активности оксипроста на модели острого карагенинового отека выявлен на 2-ой час эксперимента (77,4% относительно контроля), а на модели зимозанового отека - на 3-й час (40,2% относительно контроля). Установлена умеренная анальгетическая активность исследуемой субстанции, которая составила 30,2% относительно контроля. Установлено, что оксипрост оказывает бактериостатическое действие на штаммы Staphylococcus aureus, Escherichia coli, Pseudomonas aeruginosa, Bacillus subtilis, Proteus vulgaris, Candida albicans. Более чувствительны к оксипросту были культуры Staphylococcus aureus (зона задержки роста данных микроорганизмов составляла 22 мм); Escherichia coli и Bacillus subtilis (зона задержки роста - 21 мм). Согласно результатам исследования степень чувствительности Pseudomonas aeruginosa, Proteus vulgaris и Candida albicans была ниже, о чем свидетельствует менее выраженная зона задержки роста этих микроорганизмов (20 мм, 18 и 12 мм соответсвенно). Установлено, что исследуемая субстанция не имеет ульцерогенного действия. Установлено, что оксипрост проявляет антиоксидантную активность. Определена способность оксипроста уменьшать агрегацию тромбоцитов в периферической крови крыс. На модели бактериального простатита, установлено, что оксипрост имеет выраженные противовоспалительные свойства, о чем свидетельствует клинический анализ крови. Так, на фоне введения оксипроста уровень СОЭ составлял 3,9±0,1 мм/час и был сопоставим с данным показателем в группе интактного контроля (3,0±0,1 мм/час). Количество лейкоцитов в крови животных, которым вводили оксипрост, составляло 13,8±0,3х10⁹/л, что в 1,5 раза меньше по сравнению с таким в контрольной группе животных (p<0,05). Морфологическое исследование предстательной железы свидетельствовало о том, что оксипрост способствует выраженному уменьшению признаков воспаления в проблемных зонах предстательной железы подопытных животных. На модели сульпирид-индуцированной гиперплазии предстательной железы установлено, что оксипрост увеличивает уровень тестостерона и снижает уровень дигидротестостерона в крови животных. Полученные данные дают возможность предположить, что механизм простатопротекторного действия оксипроста заключается в ингибировании фермента 5-альфа-редуктазы, который способствует переходу тестостерона в дигидротестостерон, тем самым препятствуя развитию доброкачественной гиперплазии предстательной железы. При изучении биохимических показателей в ткани латеральной доли предстательной железы установлено уменьшение уровня общего белка в 1,3 раза (p<0,05) и общей воды в 1,6 раза (p<0,05), повышение уровня гидроперекисей липидов в 1,5 раза (p<0,05) и увеличение ее массы в 1,7 раза (p<0,05) по сравнению с показателями интактной группы животных. Результаты гистологического исследования свидетельствуют о том, что введение оксипроста способствует умеренному уменьшению признаков пролиферации железистого и протокового эпителия.

Ключевые слова: оксипрост, производные (2-оксоиндолинилиден-3)-2-оксиуксусной кислоты, антиэкссудативная активность, хронический простатит, гиперплазия предстательной железы.



SUMMARY

Markin P. M. The experimental justification for the use of the new derivative (2-oxoindoliniliden-3)-2-oxiacetic acid in diseases of the prostate. - As the manuscript.

This dissertation for the scientific degree of candidate of pharmaceutical sciences, specialty 14.03.05 - Pharmacology. - National University of Pharmacy, Ministry of Health of Ukraine, Kharkiv, 2013.

The thesis is devoted to finding substance in a number of 22 new amidated derivatives (2-oxoindoliniliden-3)-2-oxiacetic acid as a potential drug for treatment of prostate disorders. During prediction of biological activity was found that 17 out of 22 substances inherent anti-inflammatory activity. On stage of screening was selected substance with codename 22K for further study, which showed the highest antiedemic activity. The new substance was named "Oksiprost". The average lethal dose of oksiprost for intraperitoneal administration to white mice and rats was 3500 ± 380,7 (2522 ч 4478) and 3166,7 ± 409,2 (2115,1 ч 4218,3) mg/kg accordingly, for intragastric administration to mice LD₅₀> 8000 mg / kg, rats - LD₅₀> 11,000 mg / kg, thus oksiprost can be attributed to Class VI toxicity according to the K.K. Sidorov classification. ED₅₀ of oksiprost on a model of experimental acute caragenin edema was 18 mg/kg body weight. There were mild analgesic, antioxidant and antimicrobial activity established. Also was found that the investigated substance has no ulcerogenic action. It was found ability to reduce aggregation of platelets in the peripheral blood of rats by oksiprost.

It was established that oksiprost increased testosterone level, reduced dihydrotestosterone level in the blood of experimental animals. The administration of oksiprost promotes a clear reduction of signs of inflammation in problem areas of the prostate in experimental prostatic hyperplasia and prostatitis.

Key words: oksiprost, derivatives (2-oxoindoliniliden-3)-2-oxiacetic acid, antiedemic activity, chronic prostatitis, prostatic hyperplasia.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Найбільш складною і поки ще далекою від вирішення є проблема раціональної терапії захворювань передміхурової залози (ПЗ), таких як доброякісна гіперплазія передміхурової залози (ДГПЗ) і хронічний простатит (ХП), які є найбільш розповсюдженими захворюваннями чоловіків середнього та похилого віку (Возіанов О.Ф. та співавт., 2001; Мазо Е.Б., Дмитриев Д.Г., 2003). Незважаючи на більш ніж вікову історію пошуку ефективних методів лікування, ці захворювання і нині залишаються однією з центральних медико-соціальних проблем, що зумовлено рядом аспектів: поліетіологічністю і багатофакторністю їх патогенезу, різноманітністю клінічної картини, схильністю до затяжного та рецидивуючого перебігу і частими ускладненнями (Яковлєва Л.В. та співавт., 2009).

За даними світової літератури, при проведенні аутопсії гістологічні ознаки ДГПЗ виявляються більш ніж у 40% чоловіків у віці 50 років і більш ніж у 90% чоловіків старших за 80 років (Гориловский Л.М., 2000; Шапошников В.А., Дружинин П.В, 2005; Кульчавеня Е.В., Неймарк А.И., 2010). простатопротекторний залоза оксіоцтовий кислота

Згідно даних літератури (Braun F., Saugel D.H., 2002; Переверзев А.С. и соавт., 2005; Таранченко Р.В. и соавт., 2007) від 70 до 80% хворих на ДГПЗ мають супутній простатит, який може бути первинним або вторинним. Простатит посідає перше місце за поширеністю серед запальних захворювань чоловічої статевої сфери. На хронічний простатит страждає 30-45% чоловіків, майже 30% з них - чоловіки репродуктивного віку, від 20 до 50 років (Лоран О.Б. и соавт. 2002; Alexander R.B., 2002; Kriger J.N., 2004). На сьогодні спостерігається підвищення кількості хворих на простатит, що пов'язують зі зниженням імунорезистентності та адаптованості організму до підвищених негативних впливів забрудненого навколишнього середовища, стресів та захворювань, що передаються статевим шляхом (Hua V.N., Schaeffer A.J., 2004; Антонян И.М. и соавт., 2007; Кульчавеня Е.В., Неймарк А.И., 2010).

Згідно прогнозів експертів ООН відносно демографічної ситуації в Україні на період з 2010 по 2025 рік, незважаючи на тенденцію загального зниження населення, буде спостерігатися збільшення кількості чоловіків старше 60 років і ріст захворюваності на ДГПЗ. За даними ВООЗ (2007 р.) у теперішній час середній вік українців перевищує вік жителів усіх колишніх радянських республік; крім того, в Україні реєструється найбільш високий рівень захворюваності на ДГПЗ. Усього за 2 роки (2007-2009) цей показник збільшився на 10% (Пасечников С.П., 2011). Кількість хворих молодше 60 років зросла на 20%, а старше 60 років - на 10,8% (Пасечников С.П., 2011).

Варто відмітити, що 15 років тому ще не існувало ефективного медикаментозного лікування ДГПЗ. За останні десятиріччя з'явилось багато лікарських препаратів, використання яких дає змогу проводити консервативне лікування хворих на ДГПЗ. Сьогодні медикаментозна терапія посідає важливе місце у лікуванні ДГПЗ і базується на результатах найновіших досліджень патогенезу захворювання та механізмів дії лікарських засобів (Clifford G. M., 2000; Лопаткин Н.А., 2003; Мазо Е.Б., 2003).

Незважаючи на застосування різноманітних способів лікування, у тому числі чисельних комбінованих схем із застосуванням лікарських засобів різних фармакологічних груп, багатофакторність етіопатогенезу захворювань ПЗ сприяє тому, що ефективність терапії досягається не більш, ніж у 60% хворих, яка, в свою чергу, доволі часто ускладнюється побічними реакціями та має ряд протипоказань (Nickel J.C., 2003; Дроговоз С. М. и соавт., 2005; Яковлєва Л.В. та співавт., 2009).

У зв'язку з цим, пошук та створення нових простатопротекторних препаратів, які матимуть комплексну фармакологічну дію, здатних одночасно впливати на різні ланки патологічного процесу та які не чинять негативного впливу протягом тривалого застосування, є надзвичайно важливим.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом науково-дослідних робіт Національного фармацевтичного університету з проблеми МОЗ України «Фармакологічні дослідження біологічно активних речовин і лікарських засобів синтетичного та природного походження, їх застосування в медичній практиці» (№ державної реєстрації 0103U000478).

Мета і задачі дослідження. Мета роботи - експериментально обґрунтувати доцільність використання нового похідного (2-оксоіндолініліден-3)-2-оксіоцтової кислоти як простатопротекторного засобу для лікування захворювань передміхурової залози.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні задачі:

1. Провести комп'ютерне прогнозування біологічної активності похідних (2-оксоіндолініліден-3)-2-оксіоцтової кислоти.

2. Провести скринінгові дослідження антиексудативної активності нових похідних (2-оксоіндолініліден-3)-2-оксіоцтової кислоти та відібрати для поглибленого вивчення сполуку, яка проявляє виражену протизапальну дію. Встановити залежність «структура - активність» у ряді похідних (2-оксоіндолініліден-3)-2-оксіоцтової кислоти.

3. Вивчити гостру токсичність та визначити середню ефективну дозу обраної сполуки.

4. Визначити антиексудативну активність обраної сполуки на моделях з різними механізмами розвитку гострого набряку (карагеніновому, зимозановому).

5. Дослідити аналгетичні, антимікробні, антиоксидантні властивості. Вивчити вплив обраної сполуки на тромбоцитарно-судинний гемостаз та стан шлунково-кишкового тракту.

6. Вивчити простатопротекторну активність та механізми дії обраної сполуки на експериментальній моделі простатиту, викликаного трансуретральним уведенням Е.coli та експериментальній моделі сульпірид-індукованої гіперплазії передміхурової залози.

Об'єкт дослідження - пошук потенційних простатопротекторних засобів для фармакотерапії захворювань передміхурової залози серед амідованих похідних (2-оксоіндолініліден-3)-2-оксіоцтової кислоти.

Предмет дослідження - простатопротекторна дія нового похідного (2-оксоіндолініліден-3)-2-оксіоцтової кислоти та його токсичні властивості.

Методи дослідження. При виконанні дисертаційної роботи використовували фармакологічні, токсикологічні, гематологічні, біохімічні, гістологічні, мікробіологічні, імуноферментні та статистичні методи дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше на основі даних комп'ютерного прогнозування біологічної активності проведено скринінг нових амідованих похідних (2-оксоіндолініліден-3)-2-оксіоцтової кислоти. Вперше встановлена залежність «структура - активність» у ряді амідованих похідних (2-оксоіндолініліден-3)-2-оксіоцтової кислоти. Вперше на основі результатів експериментальних досліджень обґрунтована доцільність використання нового похідного (2-оксоіндолініліден-3)-2-оксіоцтової кислоти, з умовною назвою «Оксіпрост», в комплексній терапії захворювань передміхурової залози. На двох моделях патології встановлена простатопротекторна активність оксіпросту. В умовах експериментальної доброякісної гіперплазії передміхурової залози оксіпрост зменшує масу передміхурової залози, знижує вміст гідроперекисів ліпідів та загального білку в гомогенаті передміхурової залози; підвищує рівень тестостерону та зменшує рівень дигідротестостерону; сприяє зменшенню ознак проліферації залозистого та протокового епітелію у передміхуровій залозі. На моделі гострого бактеріального простатиту встановлена простатопротекторна активність оксіпросту та його перевага над препаратами порівняння - простатофітом та простамедом за здатністю пригнічувати запальний процес у передміхуровій залозі (за показниками лейкоцитарної формули, ШОЕ та станом морфоструктури передміхурової залози). Вперше встановлений широкий спектр фармакологічних ефектів оксіпросту: антиексудативний, аналгетичний, антимікробний, антиоксидантний, антиагрегантний, що обумовило виражену простатопротекторну дію сполуки на експериментальних моделях захворювань передміхурової залози. Доведено, що нова сполука - оксіпрост відноситься до VI класу токсичності згідно класифікації К.К. Сидорова, тобто є відносно нешкідливою речовиною.

Наукова новизна роботи підтверджена патентом України на корисну модель № 65521 від 12.12.2011 р. «2-гідрокси-n-(5-гідрокси-1-нафтил)-2-(2-оксо-1,2-дигідро-3н-індол-3-іліден)ацетамід, який проявляє протизапальну і антимікробну дію».

Практичне значення одержаних результатів. Результати фармакотерапевтичної ефективності та нешкідливості нового похідного (2-оксоіндолініліден-3)-2-оксіоцтової кислоти дозволяють рекомендувати його для подальшого вивчення. Теоретичне узагальнення щодо фармакологічної активності та особливостей токсикодинаміки нового похідного (2-оксоіндолініліден-3)-2-оксіоцтової кислоти впроваджені в навчальний процес на кафедрі фармакології Національного фармацевтичного університету (м. Харків), кафедрі фармакології та медичної рецептури Харківського національного медичного університету, кафедрі фармакології та медичної рецептури Запорізького державного медичного університету та на кафедрі фармакології Буковинського державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом разом з науковим керівником сформульовані мета та задачі дослідження, вибрані методичні підходи досліджень. Особисто дисертантом проведено інформаційно-патентний пошук, виконані експериментальні дослідження, статистична обробка, аналіз та систематизація отриманих результатів дослідження, написана та оформлена дисертація, сформульовані висновки.

У наукових працях, опублікованих у співавторстві, дисертантом наведено результати власних експериментальних досліджень; взято участь в аналізі та узагальненні отриманих даних, у написанні наукових праць та їх підготовці до друку.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертаційної роботи викладені та обговорені на II науково-практичній конференції «Безопасность лекарств: от разработки до медицинского применения» (Київ, 2009); XXVII Всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю «Ліки-людині. Сучасні проблеми створення, вивчення та апробації лікарських засобів» (Харків, 2010); XXVIII Всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю «Ліки-людині. Сучасні проблеми створення, вивчення та апробації лікарських засобів» (Харків, 2011); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених «Медична наука-2011» (Полтава, 2011); Науково-практичній конференції з міжнародною участю, присвяченій 155-річчю з дня народження В.В. Підвисоцького «Сучасні теоретичні та практичні аспекти клінічної медицини» (Одеса, 2012).

Публікації. За матеріалами дослідження опубліковано 10 наукових робіт, із них 5 статей у наукових фахових журналах, затверджених МОНмолодьспорту України, 5 тез у матеріалах науково-практичних заходів.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 182 сторінках друкованого тексту та включає вступ, огляд літератури, опис матеріалів та методів дослідження, 3 розділи власних досліджень, аналіз та узагальнення отриманих результатів, висновки, список використаних джерел літератури, який містить 284 джерела (196 кирилицею, 88 латиницею). Робота ілюстрована 24 рисунками, 22 таблицями та 14 формулами, містить 6 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. В роботі досліджували 22 нових амідованих похідних (2-оксоіндолініліден-3)-2-оксіоцтової кислоти, синтезованих на кафедрі аналітичної хімії Національного фармацевтичного університету під керівництвом д.фарм. н. Колісника С.В. Експериментальні дослідження виконано на 78 нелінійних білих мишах-самцях масою 18-22 г, 402 нелінійних білих щурах-самцях та 266 щурах-самках масою 180-220 г (досліди на вміст гормонів - на 40 щурах-самцях масою 220-280 г). Піддослідні тварини знаходилися у віварії центральної науково-дослідної лабораторії Національного фармацевтичного університету (посвідчення ДЕЦ МОЗ України №21 від 30.04.2009). Тварин утримували на стандартному раціоні харчування віварію та у відповідності до санітарно-гігієнічних вимог (Кожем'якін Ю.М. та співавт., 2002). Усі експериментальні дослідження проводили відповідно до «Загальних етичних принципів експериментів на тваринах» (Україна, 2001), що узгоджуються з положеннями «Європейської конвенції про захист хребетних тварин, які використовуються для експериментальних та інших наукових цілей» (Страсбург, 1985). Виконані дослідження не суперечать загальноприйнятим біоетичним нормам (витяг з протоколу №3123/01 засідання Комісії з біоетики НФаУ від 08.11.2012). Усі маніпуляції, що можуть спричиняти біль, проводили під барбаміловим наркозом (60 мг/кг підшкірно) (Сернов Л.Н., Гацура В.В., 2000). Для виключення впливу сезонних та добових коливань на показники, які вивчали, основні дослідження були проведені в осінньо-зимовий період у ранкові часи (Кожем'якін Ю.М. та співавт., 2002).

Дослідження біологічних властивостей синтезованих похідних (2-оксоіндолініліден-3)-2-оксіоцтової кислоти проводили за визнаною схемою: з використанням теоретичного прогнозу та експериментальних даних у системі «хімічна структура - біологічна дія».

Для прогнозу спектру біологічної активності за структурною формулою синтезованих сполук була використана комп'ютерна програма PASS (Prediction Activity Spectra for Substances), яка дає можливість оцінювати фармакологічні ефекти, механізми дії та специфічну токсичність сполук, а також забезпечує прогнозування усього спектру активності сполуки, включаючи як основну дію, так і можливі побічні ефекти.

Антиексудативну активність похідних (2-оксоіндолініліден-3)-2- оксіоцтової кислоти вивчали на експериментальній моделі гострого карагенінового набряку, викликаного субплантарним введенням у задню праву стопу щурів 0,05 мл 1% розчину карагеніну (Доклінічні дослідження лікарських засобів, 2001).

Для подальшого вивчення обрана субстанція з найбільш вираженою протизапальною активністю під шифром 22К, яка отримала умовну назву «Оксіпрост».

Гостру токсичність оксіпросту вивчали на двох видах лабораторних тварин - білих нелінійних мишах та нелінійних білих щурах різної статі за умов внутрішньоочеревинного та внутрішньошлункового введення за методом Кербера (Сернов Л.Н., Гацура В.В., 2000). Оцінку токсичності здійснювали за загальноприйнятою класифікацією К.К.Сидорова (Коваленко В.М., 2001).

Середню ефективну дозу оксіпросту визначали за методом Б.М. Штабського на нелінійних білих щурах на експериментальній моделі гострого карагенінового набряку (Доклінічні дослідження лікарських засобів, 2001).

Антиексудативну активність оксіпросту вивчали на експериментальній моделі гострого карагенінового та зимозанового набряку у щурів (Доклінічні дослідження лікарських засобів, 2001). Препаратами порівняння виступали диклофенак натрію (ED₅₀ - 8 мг/кг, виробництва "Novartis Pharma AG", Швейцарія), простатофіт (ED₅₀ - 1мл/100г у розведенні 1:10, виробництва ТОВ «ЕЙМ», Україна) та кверцетин (ED₅₀ - 12,8 мг/кг, виробництва ЗАО НПЦ «Борщагівський ХФЗ», Україна). Дози розраховані в перерахунку із добової терапевтичної дози даних препаратів для людини із застосуванням коефіцієнту видової стійкості (Риболовлєв Ю.Р., Риболовлєв Р.С., 1979).

Аналгетичні властивості оксіпросту вивчали на моделі оцтовокислих «корчів» (Мохорт М.А. та співавт., 2001). В якості препаратів порівняння було обрано метамізол натрію (виробництва ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця", Україна) та простатофіт (виробництва ТОВ «ЕЙМ», Україна) у дозах 55 мг/кг та 1 мл/100 г відповідно.

Антимікробну активність оксіпросту, приготованого у вигляді 10% розчину, вивчали методом дифузії субстанції в агар (метод «колодязів») (Волянський Ю.Л., Гриценко І.С., 2004). Для вивчення кількісної оцінки антимікробної активності досліджуваної субстанції було визначення мінімальної подавляючої концентрації оксіпросту за допомогою методу серійних розведень (Поздеев О. К., 2008).

Антиоксидантні властивості оксіпросту визначали у модельній системі ліпопротеїнів яєчного жовтка за пригніченням накопичення продуктів, які реагують з 2-тіобарбітуровою кислотою (Маршал Дж., 2000). Препаратом порівняння виступав іонол (виробництва «Sigma», Німеччина) у концентраціях 50 мг/мл, 100 мг/мл та 200 мг/мл.

Для дослідження впливу оксіпросту на тромбоцитарно-судинний гемостаз використовували кров щурів, яким уводили обрану субстанцію протягом 20 днів. Аналіз крові проводили на 2, 7, 14 та 20 дні досліду. Підрахунок тромбоцитів у периферичній крові проводили в лічильній камері Горяєва за методом Brecher G. за допомогою фазово-контрастного пристрою для контрастування тромбоцитів (Камышников В.С., 2000). Спонтанну агрегацію тромбоцитів вивчали за допомогою мікроскопу Olympus BX 51 (США). Оцінку агрегаційної активності тромбоцитів проводили щляхом підрахунку кількості агрегатів та кількості відростків, які характеризують процес активації тромбоцитів за методом З.С. Баргакана (Баркаган З.С., 1995).

Вплив оксіпросту на стан шлунково-кишкового тракту вивчали на білих нелінійних щурах, які попередньо голодували протягом 24 годин, за допомогою методу E.Marazzi-Uberti (Marazzi-Uberti Е., Turba C., 2006). В якості препарату порівняння було обрано індометацин (виробництва «АО СОФАРМА», Болгарія) у дозі 5 мг/кг.

Фармакологічну активність оксіпросту вивчали на моделі бактеріального простатиту, викликаного трансуретральним уведенням щурам-самцям бактеріальної суспензії E.coli в концентрації 10⁸ КУО/мл (Orsilles M.A. et al., 1995; Nickel J.C., 2003). Оксіпрост уводили з лікувальною метою з 3-го дня початку експерименту протягом 7 днів. Визначали кількість лейкоцитів та лейкоцитарну формулу (Камышников В. С., 2000); проводили гістологічне дослідження передміхурової залози. Ефективність оксіпросту вивчали на стандартній моделі сульпірид-індукованої гіперплазії передміхурової залози у щурів (Бухтиарова Т.А. и соавт., 2003). Досліджувану субстанцію уводили з 15-го дня початку експерименту впродовж 22 днів. Визначали концентрацію тестостерону, дигідротестостерону та естрадіолу у крові щурів за допомогою конкурентного імуноферментного аналізу (Егоров А.М. и соавт., 1991). Досліди проведені в Інституті проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данілевського НАМН України за консультативної допомоги к.б.н., ст.н.с. Н.М. Бречки. Ефективність оксіпросту при експериментальній гіперплазії передміхурової залози також оцінювали за наступними показниками: масою латеральних долей передміхурової залози та вмістом води у тканині передміхурової залози, вмістом гідроперекисів ліпідів у гомогенаті (Арутюнян А.В., 2000) та вмістом загального білку за методом Лоурі (Лущак В.И., 2007). Морфологічні дослідження проводили за консультативної допомоги старшого наукового співробітника ЦНДЛ НФаУ Ю.Б. Лар'яновської. Вивчення мікропрепаратів проводили під мікроскопом Mikros 400 (Австрія). Мікрофотографування зображень отримували цифровим фотоапаратом Nikon Cool Pix 4500. Фотознімки обробляли на комп'ютері з процесором Pentium 4GHz за допомогою програми Nikon View 5.

Отримані результати експериментів піддавали статистичній обробці з застосуванням критерія Ст'юдента (t) (Сергиенко В. И., Бондаренко И. Б., 2000).

Результати дослідження та їх обговорення. До початку проведення експериментальної частини роботи було проведено комп'ютерне прогнозування біологічної активності 22 нових амідованих похідних (2-оксоіндолініліден-3)-2-оксіоцтової кислоти. Встановлено, що із можливих видів активності, переважає протизапальна активність, яка з вірогідністю >75% притаманна 17 із 22 субстанцій - похідних (2-оксоіндолініліден-3)-2-оксіоцтової кислоти.

У зв'язку з отриманими даними доцільно було підтвердити наявність протизапальної дії в експерименті та відібрати сполуку для подальшого вивчення, яка матиме найбільш виражену активність.

Тому наступним етапом нашої роботи стало скринінгове дослідження антиексудативної активності похідних (2-оксоіндолініліден-3)-2-оксіоцтової кислоти.

Встановлено, що майже усі похідні мають протизапальні властивості. При аналізі «структура-активність» у ряді 22 нових похідних (2-оксоіндолініліден-3)-2-оксіоцтової кислоти нами встановлено зв'язок між структурою молекули і фармакологічною активністю. Найбільшу протизапальну активність проявляють N-ариламіди; активність N-гетариламідів дещо нижча і найменший антиексудативний ефект проявляють N-[(2-оксоіндолініліден-3)-2-оксіацетил]-амінокислоти.

Для подальшого дослідження була відібрана субстанція з найбільш вираженою антиексудативною активністю під шифром 22 К, ефективність якої складала 48,3% відносно контролю. Оскільки речовина 22К згідно даних PASS-прогнозу з високою долею вірогідності може також проявляти простатопротекторну активність, доцільно було вивчити її вплив на стан ПЗ. Дана субстанція отримала умовну назву «Оксіпрост». Враховуючи дані про те, що ХП та ДГПЗ є одними з найбільш розповсюджених захворювань ПЗ, нами було проведено дослідження впливу оксіпросту на різні ланки патогенезу цих захворювань.

Встановлено, що середня смертельна доза (LD₅₀) оксіпросту при внутрішньоочеревинному введенні мишам дорівнює 3500±378,2 (2528ч4472) мг/кг, щурам - 3166,7±409,2 (2115,1ч4218,3) мг/кг. При внутрішньошлунковому введенні мишам LD₅₀ >8000 мг/кг, щурам - LD₅₀> 11000 мг/кг, що згідно класифікації Сидорова К.К. дозволяє віднести оксіпрост до VI класу токсичності (відносно нешкідливі речовини). Ефективна доза (ЕD₅₀) оксіпросту при внутрішньошлунковому шляху введення щурам на моделі гострого карагенінового набряку становить 18 (11ч25) мг/кг маси тіла.

При дослідженні антиексудативної активності оксіпросту на моделі гострого карагенінового набряку встановлено, що запальний процес у лапі щурів супроводжувався характерним збільшенням об'єму лапи, який зберігався в контрольній групі тварин протягом усього терміну експерименту. Максимальний набряк лапи щурів у групі контрольної патології зареєстровано на 3 годину після введення карагеніну. Через 24 години набряк зменшувався і об'єм лапи щурів повертався до початкових значень. Згідно отриманих даних, досліджувана субстанція оксіпрост проявляла виражену антиексудативну активність та достовірно зменшувала набряк лапи в порівнянні з контрольною групою тварин з 1-ї по 6-ту години експерименту (p<0,05), за виключенням 24 години експерименту. Так, протизапальна активність на 1-шу годину складала 67,8%, 2-гу - 77,4%, 3-тю - 66,1%, 6-ту - 43,1%, 24-ту - 33,3% у порівнянні з контролем (p<0,05), тобто пік антиексудативної активності оксіпросту припадає на другу годину експерименту. Антиексудативна активність оксіпросту на моделі карагенінового набряку перевищувала дію препаратів порівняння - диклофенаку натрію та простатофіту протягом шести годин експерименту і не мала достовірної різниці в дії на 24 годину дослідження. Відомо, що в перші 30-90 хвилин у патогенезі розвитку карагенінового набряку беруть участь гістамін і серотонін, у межах 1,5-2,5 години - кініни (брадікінін і калідін), а в межах 2,5 - 5,5 годин - простагландини (Дроговоз С.М. та співавт., 2001). На підставі вищенаведених даних літератури та отриманих даних в експерименті можна припустити, що в основі механізму протизапальної дії досліджуваної субстанції лежить його здатність пригнічувати синтез кінінів та помірно впливати на синтез простагландинів.

На моделі зимозанового запалення встановлено, що протизапальна активність оксіпросту через 0,5 годин складала 19%, через 1 годину - 19,4%, через 2 години - 36,7% та 3 години - 40,2% у порівнянні з контролем (p<0,05). Максимальна антиексудативна активність оксіпросту спостерігалась на 3 годину експерименту під час вивільнення при запаленні простагландинів (Дроговоз С.М. та співавт., 2001). Активність препарату порівняння кверцетину складала через 0,5 годин - 26,3% та через 1 годину - 28,9% відносно контролю (p<0,05). Проте на 2 та 3 години дослідження ефективність кверцетину дорівнювала 31% та 27,3% відповідно і поступалася оксіпросту. Ефективність простатофіту через 0,5, 1, 2 та 3 години дослідження складала 10,2%, 15,2 %, 21,0%, 29,5 % відповідно у порівнянні з контролем (p<0,05). Таким чином, оксіпрост протягом усього експерименту значно перевищував антиексудативну активність препарату порівняння - простатофіту.

На підставі отриманих нами результатів дослідження та даних літератури (Дроговоз С. М. та співавт., 2001) щодо динаміки вмісту прозапальних медіаторів на моделі карагенінового та зимозанового набряків можна зробити висновок, що для оксіпросту більш характерним є гальмівний вплив на активність циклооксигенази, ніж на активність ліпоксигенази.

Вірогідне зменшення кількості «корчів» у тварин, яким уводили оксіпрост, у порівнянні з контролем (21,0±0,9 проти 30,1±0,7, p<0,05) свідчить про наявність аналгетичної активності у досліджуваної субстанції, яка складала 30,2%. Однак, оксіпрост поступався препарату порівняння метамізолу натрію, ефективність якого становила 54,2%. Аналгетична активність простатофіту складала 17,6% відносно контролю (p<0,05).

З огляду на те, що внутрішньоочеревинне введення оцтової кислоти призводить до місцевого запалення, провідна роль у якому належить простагландинам та лейкотрієнам (Мохорт М.А. та співавт., 2001), можливо припустити, що аналгетична дія оксіпросту обумовлена гальмівним впливом на вивільнення зазначених медіаторів запалення.

При проведенні мікробіологічних досліджень встановлено, що оксіпрост чинить антимікробну дію відносно штамів Staphylococcus aureus, Escherichia coli, Pseudomonas aeruginosa, Bacillus subtilis, Proteus vulgaris, Candida albicans і перевищує активність референс-препарату простатофіту. Найбільша чутливість до оксіпросту спостерігалась у культур: Staphylococcus aureus (зона затримки росту даних мікроорганізмів складала 22 мм); Escherichia coli та Bacillus subtilis (зона затримки росту цих мікроорганізмів - 21 мм). Згідно з результатами дослідження ступінь чутливості інших культур, а саме, Pseudomonas aeruginosa, Proteus vulgaris та Candida albicans була нижчою, про що свідчить менш виражена зона затримки росту цих мікроорганізмів (20 мм, 18 та 12 мм відповідно).

Наступним етапом нашої роботи стало визначення мінімальної пригнічуючої концентрації оксіпросту за допомогою методу серійних розведень. У ході даного дослідження було встановлено, що мінімальна пригнічуюча концентрація оксіпросту по відношенню до Staphylococcus aureus та Bacillus subtilis складає 50 мг/мл, Escherichia coli, Candida albicans, Pseudomonas aeruginosa та Proteus vulgaris - 75 мг/мл.

Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, що застосування оксіпросту як простатопротекторного засобу дозволить знизити дозу антибактеріальних препаратів при комплексному лікуванні ХП та ДГПЗ та підвищити ефективність терапії.

Враховуючи те, що перекисне окиснення ліпідів є універсальною ланкою патологічних процесів в організмі і, зокрема, відіграє важливу роль в патогенезі доброякісної гіперплазії передміхурової залози (Кульчавеня Е.В., Неймарк А.И., 2010), при дослідженні субстанції оксіпрост доцільно було вивчити її вплив на інтенсивність перекисного окиснення ліпідів. Отримані результати свідчать про те, що у модельній системі ліпопротеїнів яєчного жовтка оксіпрост у концентрації 50 мг/мл проявляє антиокиснювальні властивості. Про це свідчить зниження продуктів, що реагують з 2-тіобарбітуровою кислотою, на 69,1%. Зі збільшенням концентрації активність оксіпросту зростала і складала при 100 мг/кг - 77,1%, при 200 мг/кг - 82,9%. Вищенаведені дані свідчать про те, що оксіпрост проявляє антиоксидантні властивості, проте поступається препарату порівняння іонолу, який має сильний антиокиснювальний потенціал і ступінь гальмування ТБК-активних продуктів якого в концентраціях 50 мг/мл, 100 мг/мл та 200 мг/мл складає 75,2%, 96,1% та 98,7% відповідно.

Експериментально встановлено, що досліджувана субстанція оксіпрост при тривалому використанні (протягом 20 днів) може зменшувати агрегацію тромбоцитів та не впливає на їх кількість. Доказом цього є зниження агрегаційної здатності тромбоцитів у 2,2 раза у порівнянні з контрольною групою тварин та в 2 раза відносно препарату порівняння - простатофіту (p<0,05).

Вивчення впливу оксіпросту на стан шлунково-кишкового тракту дало змогу встановити відсутність ульцерогенної дії, про що свідчить виразковий індекс, який складав 0,004 та наближався до показників в інтактній групі тварин (0,002). Виразковий індекс для індометацину був досить високий - 2,9, що підтверджується даними літератури про наявність виразної ульцерогенної дії препарату (Щокіна К.Г., Вікторов О.П., 2005).

В якості етіологічного фактору ХП найбільш часто виступають грамнегативні мікроорганізми, які можуть бути виявлені у 90% хворих (Кульчавеня Е.В., Неймарк А.И.,2010). Серед них переважають бактерії сімейства Enterobacteriaceae, виділені із секрета передміхурової залози - Escherichia coli (80-90% випадків), з меншою частотою виявляються Proteus vulgaris, Pseudomonas aeruginosa. Тому було доцільно провести вивчення лікувального ефекту оксіпросту на моделі бактеріального простатиту. Нами встановлено, що введення E.coli викликало розвиток гострого бактеріального простатиту, про що свідчили ознаки запального процесу в передміхуровій залозі у щурів. Наявність запалення, в першу чергу, підтвердилося даними клінічного аналізу крові: достовірне по відношенню до інтактного контролю підвищення ШОЕ та виражений лейкоцитоз з підвищенням рівня нейтрофілів. Так, кількість лейкоцитів у крові контрольної групи тварин підвищилася в 1,7 раза, а ШОЕ - в 3,3 раза у порівнянні з інтактними тваринами (p<0,05). Кількість нейтрофілів у контрольній групі тварин складала 42,3±0,5%.

При застосуванні у тварин з бактеріальним простатитом оксіпросту, встановлено наявність у нього вираженої протизапальної дії, про що свідчать дані клінічного аналізу крові. Так, рівень ШОЕ складав 3,9±0,1 мм/год та наближався до рівня даного показника в інтактній групі тварин (3,0±0,1 мм/год). Кількість лейкоцитів у крові тварин, яким уводили оксіпрост, становила 13,8±0,3х10⁹/л, що в 1,5 раза менше у порівнянні з контрольною групою тварин (p<0,05); кількість нейтрофілів становила 28,0±0,2%, що на 14,3% нижче показників тварин з контрольною патологією. Дані клінічного аналізу крові у групах тварин, яким на тлі експериментального бактеріального простатиту уводили препарати порівняння - простатофіт та простамед також свідчили про наявність у даних речовин протизапальної активності. Так, на тлі введення простатофіту та простамеду кількість лейкоцитів становила 17,2±0,2х10⁹/л та 18,4±0,22х10⁹/л відповідно, що в 1,2 раза менше у порівнянні з контрольною групою тварин (p<0,05) та групою тварин, яким уводили оксіпрост. Рівень ШОЕ в аналізі крові тварин, яким уводили препарат порівняння простатофіт, складав 5,9±0,1 мм/год; простамед - 6,7±0,2 мм/год, а кількість нейтрофілів була 29,3±0,3% та 29,1±0,3% відповідно. Отримані дані свідчать, що препарати порівняння простатофіт та простамед поступаються за протизапальною активністю досліджуваній субстанції - оксіпросту.

Під час морфологічного дослідження передміхурової залози встановлено, що у більшості (75%) щурів з бактеріальним простатитом виявлені різні за виразністю ознаки запалення у вигляді вогнещевої лімфоїдно-еозинофільної інфільтрації. Доволі розповсюджена запальна інфільтрація у проблемних зонах передміхурової залози. Окрім запальних змін у стромі у деяких дрібних вивідних протоках простатичних залозок виявлена внутрішньопротокова клітинна десквамація, клітинний детрит, що вказує на ознаки інфекційного неспецифічного простатиту.

За морфологічними ознаками встановлена терапевтична дія оксіпросту за умов експериментального бактеріального простатиту. При дослідженні передміхурової залози практично у всіх піддослідних тварин не виявлено помітних ознак запалення ані навколо ацинусів та протоків, ані біля стінки сечовивідного каналу, сім'явиносної протоки. Де-не-де видні лише дрібні розсипи лімфоїдних та еозинофільних клітин. В той же час у просвіті дрібних вивідних протоків доволі часто видна була клітинна десквамація та детрит. На тлі уведення простатофіту у 40% щурів були відсутні прояви інфекційного простатиту, проте у 60% тварин залишалися різні за виразністю запальні зміни. Препарат порівняння - простамед сприяв зменшенню ознак запалення у 80% тварин піддослідних тварин. Таким чином, за виразністю позитивного впливу на стан передміхурової залози оксіпрост перевищував активність препаратів порівняння.

Відомо, що у чоловіків у віці від 40 до 50 років спостерігається період значних змін гормональної регуляції, при якому відмічено зниження рівня циркулюючого у крові тестостерону, збільшення концентрації естрадіолу та підвищення активності ароматази. Також встановлено, що при доброякісній гіперплазії передміхурової залози підвищується внутрішньоклітинна активність ферменту 5-альфа-редуктази, який сприяє перетворенню тестостерону на дигідротестостерон, який, в свою чергу, контролює процес ділення клітин в тканині передміхурової залози (Арнольди Э.К., 1999). У зв'язку з цим, наступним етапом нашої роботи стало вивчення впливу оксіпросту на рівень тестостерону, дигідротестостерону та естрадіолу в крові щурів при експериментальній сульпірид-індукованій гіперплазії передміхурової залози. В якості препарату порівняння було обрано фінастерид («Аденостерид», виробництва ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я", Україна).

Встановлено, що при експериментальній ДГПЗ на 37 добу досліду рівень тестостерону в крові тварин з контрольною патологією зменшувався в 1,6 раза у порівнянні з вихідними даними. Рівень тестостерону в крові тварин, яким уводили оксіпрост протягом 22 днів, підвищився на 30 день експерименту в 1,4 раза, на 37 день - в 1,5 раза у порівнянні з контрольною групою (p<0,05) та не мав достовірної різниці відносно групи препарату порівняння - фінастериду (табл.1).

Таблиця 1. Вплив оксіпросту на рівень тестостерону у крові щурів при сульпірид-індукованій гіперплазії передміхурової залози (, n=10)

Умови досліду	Концентрація тестостерону, нмоль/л
	Вихідні дані	15 день	30 день	37 день
Інтактний контроль	8,47±0,15	8,75±0,03	8,51±0,11	8,44±0,13
Контрольна патологія	8,24±0,11	5,64±0,13*	5,27±0,09*	5,03±0,13*
ДГПЗ+Оксіпрост	8,58±0,10	-	7,60±0,26*/**	7,48±0,08*/**
ДГПЗ+Фінастерид	8,25±0,13	-	7,73±0,20*/**	7,70±0,19*/**

Примітки:

1.* - р <0,05 відносно інтактного контролю;

2. ** - р <0,05 відносно контрольної патології;

3. n - кількість тварин у групі.

Впродовж експерименту спостерігалося підвищення рівня дигідротестостерону в крові тварин контрольної групи: в 1,1 раза - на 15 день, в 1,2 раза - на 30 день та в 1,2 раза - на 37 день експерименту у порівнянні з вихідними даними, що свідчить про збільшення функціональної активності клітин передміхурової залози і, як наслідок, розвиток гіперплазії передміхурової залози. При лікуванні оксіпростом рівень дигідротестостерону на 30 день досліду знизився в 1,1 раза, на 37 день - в 1,2 раза у порівнянні з контролем (p<0,05) (табл.2). Достовірної різниці між дією оксіпросту та препарату порівняння - фінастериду не відмічено.

Таблиця 2. Вплив оксіпросту на рівень дигідротестостерону у крові щурів при сульпірид-індукованій гіперплазії передміхурової залози (, n=10)

Умови досліду	Концентрація дигідротестостерону, нмоль/л
	Вихідні дані	15 день	30 день	37 день
Інтактний контроль	153,10±2,48	157,60±4,14	152,80±3,27	152,60±2,93
Контрольна патологія	151,20±2,35	160,20±4,06	179,50±5,59*	186,90±6,11*
ДГПЗ+Оксіпрост	151,90±2,17	-	162,40±3,82**	159,20±3,43**
ДГПЗ+Фінастерид	155,40±5,73	-	160,60±4,57**	163,60±6,32**

Примітки:

1.* - р <0,05 відносно інтактного контролю;

2. ** - р <0,05 відносно контрольної патології;

3. n - кількість тварин у групі.

Враховуючи вищенаведені дані, можна зробити висновок, що при експериментальній гіперплазії передміхурової залози досліджувана субстанція - оксіпрост збільшує рівень тестостерону та зменшує рівень дигідротестостерону у крові піддослідних тварин. Отримані дані дають змогу припустити, що механізм простатопротекторної дії оксіпросту полягає у блокуванні ферменту 5-альфа-редуктази та пригніченні переходу тестостерону в дигідротестостерон, тим самим перешкоджаючи розвитку гіперплазії передміхурової залози.

Встановлено, що при експериментальній сульпірид-індукованій гіперплазії ПЗ рівень естрогенів зростав. Так, в контрольній групі тварин на 37 добу експерименту відмічено підвищення рівня естрадіолу в 2,1 раза порівняно з вихідними даними. На тлі лікувального введення оксіпросту та препарату порівняння - фінастериду на 37 добу досліду рівень естрадіолу збільшився в 2,3 раза та в 1,6 раза відповідно, відносно інтактної групи тварин (p<0,05) та не мав достовірної різниці з контрольною групою тварин. Отримані дані дають змогу припустити, що досліджувана субстанція не впливає на активність ароматази - ферменту, який сприяє перетворенню тестостерону на естрогени та, як наслідок, розвитку ДГПЗ.

У ході експерименту при дослідженні латеральної долі передміхурової залози (ЛДПЗ) у контрольній групі тварин виявлені виражені зміни фізіологічних та біохімічних показників: підвищення вмісту загального білку в 1,3 раза та гідроперекисей ліпідів в 1,5 раза у порівнянні з інтактними тваринами (рис. 1); збільшення маси латеральних долей передміхурової залози в 1,7 раза та підвищення рівня загальної води в 1,6 раза у порівнянні з інтактними тваринами (рис. 2).

Встановлено, що досліджувана субстанція оксіпрост пригнічувала розвиток патологічного процесу в передміхуровій залозі, про що свідчило зниження в її тканині загального білку та гідроперекисів ліпідів в 1,4 раза відносно контрольної групи тварин (p<0,05) (рис. 1); зменшення абсолютної маси латеральної долі передміхурової залози в 1,4 раза та зниження вмісту загальної води в тканині латеральної долі передміхурової залози в 1,3 раза (p<0,05) (рис. 2). В гомогенаті ЛДПЗ під впливом препарату порівняння - фінастериду вміст загального білку та ГПЛ знизилися в 1,2 раза відносно контрольної групи тварин (p<0,05) (рис.1). У тварин, яким уводили фінастерид відмічено зменшення абсолютної маси ЛДПЗ в 1,5 раза та вміст загальної води в 1,3 раза відносно контрольної групи щурів (p<0,05) (рис.2).



Рис.1. Вплив оксіпросту на біохімічні показники ЛДПЗ у щурів при сульпірид-індукованій гіперплазії передміхурової залози.

Примітки до рис.1 та рис.2:

1.* - р <0,05 відносно інтактного контролю;

2. ** - р <0,05 відносно контрольної патології.

Рис. 2. Вплив оксіпросту на фізіологічні показники ЛДПЗ у щурів при сульпірид-індукованій гіперплазії передміхурової залози.

Отримані дані свідчать про наявність у оксіпросту виражених антипроліферативних, протинабрякових та антиоксидантних властивостей.

Морфологічне дослідження передміхурової залози піддослідних щурів при експериментальній гіперплазії передміхурової залози підтверджує, що оксіпрост при лікувальному введенні сприяє помірному зменшенню ознак проліферації залозистого та протокового епітелію, перешкоджає проявам запалення та дещо перевершує дію препарату порівняння - фінастериду.

Отже, результати вивчення специфічної активності досліджуваної субстанції показали їх високу ефективність на моделях бактеріального простатиту та гіперплазії передміхурової залози, що обґрунтовує доцільність застосування оксіпросту як засобу для лікування простатитів та ДГПЗ (рис.3).

Рис. 3. Ключові ланки механізму простатопротекторної дії оксіпросту.

Таким чином, нове похідне (2-оксоіндолініліден-3)-2-оксіоцтової кислоти, з умовною назвою «Оксіпрост», є досить ефективною і нетоксичною субстанцією з широким спектром фармакологічної дії. Отримані результати дозволяють рекомендувати оксіпрост для подальшого поглибленого вивчення нової субстанції, на основі якої може бути створений вітчизняний лікарський засіб для лікування ХП та ДГПЗ.



ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, яке визначається експериментальним обґрунтуванням доцільності використання нового похідного (2-оксоіндолініліден-3)-2-оксіоцтової кислоти як простатопротекторного засобу для лікування захворювань передміхурової залози.

1. За допомогою комп'ютерного прогнозу біологічної активності похідних (2-оксоіндолініліден-3)-2-оксіоцтової кислоти встановлено, що із можливих видів активності переважає протизапальна активність, яка з вірогідністю Pa>75% притаманна 17 із 22 субстанцій - похідних (2-оксоіндолініліден-3)-2-оксіоцтової кислоти.

...