Особливості реабілітації хворих з вивихами та переломами верхніх та нижніх кінцівок

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Фізична терапія та ерготерапія

Тема: «Особливості реабілітації хворих з вивихами та переломами верхніх та нижніх кінцівок»

Виконала:

Студентка 509 групи

Сопівник Олена

Викладач:

Гусак В.В.

Чернівці 2018



Зміст

травма кінцівка терапевтичний працездатність

Вступ

Вивихи верхніх та нижніх кінцівок

Фізична реабілітація при вивихах верхніх та нижніх кінцівок

Переломи верхніх та нижніх кінцівок

Фізична реабілітація при переломах кісток верхніх та нижніх кінцівок

Список використаної літератури



Вступ

Серед травм, які призводять до інвалідності, значне місце займають множинні переломи кісток -- від 7,7 до 29 %. Для профілактики інвалідності та скорочення термінів одужання необхідно підвищити ефективність відновного лікування після травм, які супроводжуються функціональними порушеннями. Здебільшого причиною інвалідності є нераціональна тактика реабілітаційного лікування, тому покращити ситуацію можна через розроблення індивідуальних планів відновного лікування. Головна мета реабілітації -- раннє повернення потерпілих до суспільно корисної праці. Терміни відновного лікування в разі переломів кісток верхніх та нижніх кінцівок залежать від тяжкості травми, виду, локалізації перелому та термінів їх зрощення.

Реабілітаційні заходи необхідно використовувати не тільки в стаціонарі, а й у спеціальних центрах реабілітації, де проводять відновне функціональне лікування і за потреби професійне перенавчання з подальшим працевлаштуванням. Відновне лікування повинно сприяти оптимальній дії компенсаторних механізмів організму та скорішому відновленню функції кінцівок. Тому провідне місце в реабілітаційному відновному лікуванні переломів посідає нормалізація функції суглобів. Профілактика після травматичних контрактур суглобів кінцівок можлива завдяки своєчасному застосуванню засобів фізичної реабілітації, у тому числі й лікувальної фізкультури. Використання таких чинників, як комплекс фізичних вправ, механотерапія у відновлювальному періоді після травми стимулюють регенеративні процеси, знижують атрофію м'язів, тугорухливість у суглобах та скорочують термін відновлення повного об'єму рухів.

Індивідуальний комплекс фізичних вправ є важливим терапевтичним фактором, який необхідно використовувати для скорішого відновлення працездатності в разі травми кісток верхніх та нижніх кінцівок. Рання рухова активність хворих прискорює відновлення функції гепатобіліарної системи, шлунково-кишкового тракту, сечовивідних шляхів, підвищує тонус скелетних м'язів, ліквідує функціональні контрактури, поліпшує лімфо- і кровообіг кінцівки. Застосування лікувальної гімнастики в період відновлювального лікування підсилює окислювально-відновні процеси в організмі.



Вивихи верхніх та нижніх кінцівок

Вивих -- травматичне пошкодження суглоба, унаслідок якого поверхні кісток зміщуються та повністю втрачають дотикання, а суглобова сумка розривається. Якщо суглобові поверхні на певній ділянці дотикаються, то говорять про підвивих.

Класифікація вивихів:

Свіжі (вивих протягом перших 2-3 діб);

Несвіжі (після 2 тижнів з моменту травми);

Застарілі вивихи (після 4 тижнів з моменту травми);

Вивихи бувають закриті (без пошкодження шкірних покривів) та відкриті (з наявністю ран).

Звичні вивихи - це вивихи, які повторюються в одному і тому ж суглобі та виникають після первинного вивиху.

Частота вивихів в окремих суглобах різна. Вона залежить від анатомічної будови суглобів, міцності суглобової сумки, зв'язкового апарату, м'язів, що оточують суглоб, характеру й обсягу рухів у ньому. Суглоби верхніх кінцівок ушкоджуються у 7-8 разів частіше ніж нижніх.

Діагностика:

травма в анамнезі (падіння, різкий рух);

сильний біль;

деформація в ділянці суглоба, яку добре помітно при порівнянні із здоровою стороною;

вимушене положення кінцівки;

зміна довжини кінцівки (вкорочення);

відсутність активних і різке обмеження пасивних рухів у суглобі;

«пружна фіксація» (при якій спроба зробити певний пасивний рух, щоб вивести кінцівку з вимушеного положення, зустрічає еластичний пружний опір, і кінцівка займає попереднє положення);

Перша допомога при вивихах:

· транспортна іммобілізація;

· знеболення;

· направлення на обстеження, стаціонарне лікування.

Фізична реабілітація при вивихах верхніх та нижніх кінцівок

Фізична реабілітація при ушкодженнях суглобово-зв'язкового апарату:

1. ЛФК при ушкодженнях колінного суглоба:

- ЛФК при ушкодженні зв'язок колінного суглоба.

- ЛФК при ушкодженнях менісків колінного суглоба.

2.ЛФК при ушкодженнях гомілковостопного суглоба.

3.ЛФК при ушкодженнях Ахіллового сухожилка.

1. ЛФК ПРИ УШКОДЖЕННЯХ КОЛІННОГО СУГЛОБА

Травми колінного суглоба виникають при прямому і непрямому впливі зовнішньої сили. До них належить багато ушкоджень різних анатомічних утворень: елементів капсули суглоба, бічних і хрестоподібних зв'язок, менісків, міжвиросткового підвищення, виростків стегнової та великогомілкової кісток.

1.1 ЛФК при переломах виростків стегна і великогомілкової кістки

Переломи виростків стегна і великогомілкової кістки є внутрішньо-суглобовими ушкодженнями. Розрізнюють ізольовані переломи виростків стегнової кістки (так само, як і великогомілкової), коли ушкоджується медіальний або латеральний виросток, і переломи обох виростків. В останньому випадку лінія перелому може мати Т - або У-подібну форму. Лікування переломів виростків стегна і великогомілкової кістки переважно консервативне. При ізольованих переломах виростків після репозиції відламків застосовують гіпсову пов'язку (терміном на 4 тиж), при переломах обох виростків удаються до скелетного витягнення терміном від 4 до 6 тиж із подальшим накладенням гіпсової пов'язки на 3-4 тиж. При ускладнених переломах здійснюють остеосинтез за допомогою шурупів, дволопатевого цвяха або болта. При переломах одного з виростків осьове навантаження дозволяють через 2--2,5 міс, при переломах обох виростків -- через 3-4 міс. Заняття лікувальною гімнастикою починають на другий день після травми.

В іммобілізаційному періоді завданнями ЛФК є поліпшення умов крово- і лімфообігу для стимуляції регенеративних процесів, профілактика утворення внутрішньосуглобових спайок, м'язових атрофій, ригідності суглоба. У заняття включають загально-розвиваючі вправи, що охоплюють усі м'язові групи, і дихальні вправи; вправи, що поліпшують опорну функцію неушкодженої нижньої кінцівки; активні статичні та динамічні вправи, з опором і легким обтяженням для зміцнення м'язів плечового пояса і верхніх кінцівок; вправи з метою тренування вестибулярного апарату. Для ушкодженої кінцівки рекомендуються рухи в суглобах, вільних від іммобілізації, ідеомоторні вправи й ізометричне напруження м'язів стегна і гомілки. У перші дні іммобілізації для кращого розслаблення м'язів і поліпшення кровообігу, особливо відтоку крові, не слід домагатися інтенсивного напруження м'язів стегна і гомілки в ізометричних умовах. Для тренування периферичних судин треба кілька разів протягом дня опускати ушкоджену ногу, надаючи їй потім піднесеного положення. Через 1-2 тиж показана дозована ходьба за допомогою милиць (з розвантаженням травмованої кінцівки).

У постіммобіпізаційному періоді лікувальна гімнастика спрямована на збільшення амплітуди рухів у колінному і гомілковостопному суглобах, зміцнення м'язів стегна і гомілки, склепіння стопи, засвоєння навички пересування за допомогою милиць. У перші дні після зняття іммобілізації рухи в колінному суглобі виконують у полегшених умовах (на час занять під кінцівку слід підвести ковзну поверхню, стопу зафіксувати на роликовому візку за допомогою методиста). Вправи виконують у вихідному положенні лежачи на спині, животі, боці та сидячи. На фоні дихальних і загальнозміцнювальних вправ виконують спеціальні: активні рухи пальцями стопи, активні рухи в колінному і тазостегновому суглобах, тильне і підошовне згинання стопи, кругові рухи стопою, ізометричне напруження м'язів стегна і гомілки, статичне утримання прямої кінцівки, відведення і приведення кінцівки тощо. Рекомендується збільшити тривалість ходьби за допомогою милиць: хворі пересуваються не тільки у межах палати і відділення, їм дозволяють спускатися і підніматися сходами, гуляти на території лікарні. У цьому періоді ще не можна давати осьового навантаження на ушкоджену кінцівку. Показані фізичні вправи у теплій воді.

У відновному періоді завданнями лікувальної гімнастики є повне відновлення функції колінного суглоба, зміцнення м'язів і опороздатності кінцівки. Фізичні вправи виконують із різних вихідних положень -- лежачи, сидячи і стоячи. Ходьбу з частковим навантаженням на ушкоджену кінцівку корисно здійснювати в басейні. Заняття проводять 4-5 разів на день, збільшується кількість повторень кожної вправи. Слід звертати увагу хворого на правильну постановку ноги при ходьбі та поставу. У процесі навчання ходьби доцільно використовувати похилий щит або інші пристрої, що дозволяють дозувати навантаження на нижні кінцівки. При неповній амплітуді рухів у колінному суглобі показана механотерапія. Масаж кінцівки рекомендується проводити тільки при повному завершенні процесу консолідації.

1.2 ЛФК при ушкодженні зв'язок колінного суглоба

При ушкодженні бічних зв'язок колінного суглоба може спостерігатися частковий або повний розрив, при цьому частіше травмується внутрішня бічна зв'язка. При частковому розриві бічних зв'язок накладають на 3-4 тиж глибоку задню лонгету, при повному розриві показане оперативне лікування, після якого накладають гіпсову пов'язку до середньої третини стегна на 2-3 тиж. Заняття лікувальною гімнастикою проводять за методикою, застосовуваною при переломах виростків стегнової та великогомілкової кісток. У відновному періоді з великою обережністю слід застосовувати вправи, що розтягують зв'язковий апарат колінного суглоба (махові рухи, випади вперед і вбік, присідання та ін.).

Ушкодження хрестоподібних зв'язок відносять до тяжких травм колінного суглоба, що призводять до значного порушення його функції. Розрізняють повні та неповні розриви цих зв'язок. При неповному розриві накладають гіпсову пов'язку до середньої третини стегна на 3-5 тиж, при повному -- проводять їх відновлення за допомогою різних пластичних матеріалів (автотрансплантата, лавсанової стрічки та ін.) із подальшою фіксацією гіпсовою пов'язкою на 1,5 міс.

В іммобілізаційному періоді (вправи починають через 1-2 дні після операції) для ушкодженої кінцівки застосовують активні рухи пальцями стопи, у гомілковостопному і тазостегновому суглобах, ізометричні напруження м'язів стегна і гомілки. Головна їх мета -- підвищити тонус м'язів і запобігти утворенню спайок між сухожиллям прямого м'яза стегна і суміжними тканинами. Вправи на ізометричне напруження хворий повинен виконувати самостійно щогодини протягом дня: кількість скорочень спочатку не перевищує 4-6, пізніше їх можна довести до 16-20. Через 3-4 тиж дозволяється часткове навантаження на ушкоджену кінцівку.

У постіммобілізаційному періоді ЛФК спрямована на відновлення амплітуди рухів у колінному суглобі, нормалізацію функції нервово-м'язового апарату і відновлення порушеного механізму ходьби. Спочатку вправи виконують лежачи на спині, пізніше -- лежачи на боці, животі та сидячи. Важливо не спричинити розтягнення відновленої зв'язки. Для збільшення амплітуди руху в колінному суглобі показані вправи на ходьбу з переступанням через невеликі перешкоди (наприклад, набивні м'ячі), що мають різну висоту, корисно ходити сходами і виконувати вправи на велотренажері, що залучають до руху тазостегновий, колінний і гомілковостопний суглоби. Поряд із цим рекомендується проводити лікування положенням або використовувати невелику тягу на блоці на гімнастичній стінці: хворий у положенні лежачи на животі за допомогою блокового апарата виконує згинання гомілки (протягом 15-20 хв). При досягненні певного кута згинання в колінному суглобі, блоковий пристрій знижується, чим забезпечується найбільш правильний напрямок тяги. Протипоказані махові рухи, випади у сторони і вперед, присідання й інші вправи, що допоможуть розтягненню сухожильно-зв'язкового апарату колінного суглоба.

У відновному періоді (приблизно через 3-4 міс після травми) заняття лікувальною гімнастикою спрямовані на повне відновлення функції колінного суглоба і нервово-м'язового апарату, всебічну підготовку хворого до трудової та побутової діяльності.

1.3 ЛФК при ушкодженнях менісків колінного суглоба

Ушкодження менісків колінного суглоба посідають неабияке місце серед травм опорно-рухового апарату, особливо у спортсменів і артистів балету. Частіше трапляється розрив внутрішнього меніска, що пов'язано з вальгусним положенням колінного суглоба і міцним з'єднанням його з бічною зв'язкою і капсулою. Ушкодження менісків потребують оперативного лікування (меніскектомії) з подальшою іммобілізацією кінцівки на 10-12 днів задньою гіпсовою лонгетою від пальців стопи до верхньої третини стегна і тривалого до 4-5 міс відновного лікування.

Ранній післяопераційний період (до 3-4 тижнів після операції). Лікувальну гімнастику при меніскектомії призначають на 2-й день після операції з метою нормалізації трофічних процесів у колінному суглобі, профілактики спайкового процесу, зміцнення м'язів стегна і гомілки, поліпшення опороздатності кінцівки.

Протягом 4-5 перших днів хворий виконує загальнорозвиваючі, дихальні та спеціальні вправи (активні рухи пальцями стопи, у гомілковостопному суглобі, ритмічні скорочення чотириголового м'яза стегна, ідеомоторні вправи) у вихідному положенні лежачи на спині. З 3-5-го дня дозволяються рухи у тазостегновому суглобі (піднімання ноги) і ходьба з милицями в туалет, на перев'язки, але без опори на оперовану ногу. З метою розслаблення м'язів стегна і гомілки, можна під коліно оперованої ноги підкласти ватно-марлевий валик. З 5-6-го дня після операції у заняття включають відведення, приведення і ротацію кінцівки, статичне утримання із допомогою (на час занять кінцівку звільняють від лангети). З 6-7-го дня можна проводити обережні рухи (згинання і розгинання) в оперованому суглобі у гранично щадному варіанті -- на ковзній поверхні та у теплій ванні у вихідному положенні лежачи на спині та боці, у повільному темпі, плавно і не викликаючи болю. З 8-10-го дня процедуру лікувальної гімнастики доповнюють вправами, спрямованими на збільшення амплітуди рухів у колінному суглобі. З цією метою згинання і розгинання в суглобі здійснюють за допомогою здорової ноги, рук хворого й інструктора, блокових установок, ковзної поверхні, лямок, у теплій воді тощо. Усі вправи виконують у вихідному положенні лежачи на спині, животі, боці, сидячи і стоячи на чотирьох кінцівках.

Приблизно на 13 - 14-й день після операції включають махові рухи ушкодженою кінцівкою, вправи з обтяженням і опором. Через 3-4 тиж після меніскектомїї дозволяють при ходьбі на милицях частково навантажувати оперовану ногу.

Другий період реабілітації (від 3-4 тижнів до 2-2,5 міс). Завдання: ліквідація післяопераційного синовіїту з залишковою контрактурою колінного суглобу і вираженої гіпотрофії м'язів. Відновлення нормальної ходьби і адаптація до тривалої ходьби, тренування витривалості м'язів стегна, загальної працездатності. Головним змістом комплексної реабілітації спортсменів є кінезо- і гідрокінезотерапія, що доповнюються масажем і фізіолікуванням.

Приблизний комплекс ЛГ в залі ЛФК: (15-20 днів після операції меніскектомії)

Вихідне положення лежачи на спині. Згинання і розгинання з одночасними коловими рухами рук з гантелями в 1- 3 кг.

Сидячи на підлозі, одна нога витягнута, інша зігнута в КС . Зустрічні рухи ніг в колінних суглобах при ковзанні п'ятками по підлозі (гладкій пластиковій поверхні).

Упор лежачи. Розгинання і згинання рук.

4. Лежачи на животі, одна нога зігнута в КС Зустрічні згинання ніг в КС .

5. Сидячи на підлозі. Ізометричне напруження чотирьохглавого м'яза стегна.

6. Сидячи. ЗРВ для здорових частин тіла з використанням тренажерів з обтяженням.

7. Лежачи на здоровому боці. Колові рухи прямою ногою з обтяженням в 1 - 2 кг, що зафіксовані на кісточках в ділянці гомілково-ступневого суглоба.

8. Лежачи на спині. Одночасне згинання тулуба і прямих ніг в кульшових суглобах.

9. Те ж саме. Рухи ногами імітуючи їзду на велосипеді.

10. Сидячи на стільці. Зустрічні маятникоподібні погойдування в КС.

11. Лежачи на спині. Піднімання і утримання у висі (3 - 5 с) прямої ноги з обтяженням в 1 - 2 кг.

12.Стоячи на здоровій нозі. Маятникоподібні рухи розслабленої кінцівки .

Приблизний комплекс фізичних вправ у басейні:

(25 - 30 день після операції меніскектомії)

Повільне плавання кролем 5 - 7 хв.

2. Проста ходьба 2 - 3 хв.

3. Стоячи на здоровій нозі. Рух оперованою ногою. Імітуючи їзду на велосипеді (поперемінно в обидві сторони) 1 - 2 хв.

4. Ускладнена ходьба (приставними кроками, на прямих ногах, з високим підніманням стегон, з закодуванням гомілки назад та ін.) 3 - 5 хв.

5. Повільне плавання на спині 3 - 5 хв.

6. Стоячи на здоровій нозі. Швидкі рухи оперованою ногою в сагітальній площині

7. Стоячи у опори. Напівприсідання 15 - 20 разів.

8. Стоячи, оперована нога на сходинці. Згинання оперованої ноги в колінному суглобі із самодопомогою 2 - 3 хв.

9. Повільне плавання брасом 3 - 5 хв.

10. Стоячи на здоровій нозі. Швидкі рухи оперованою ногою у фронтальній площині (відведення і приведення) 1 - 2 хв.

У разі відсутності болю і синовіїту хворі починають ходити без милиць. Ходьбу доцільно проводити перед дзеркалом. Після відновлення нормальної ходи пацієнт приступає до тренувань у ходьбі. Протягом 1-1,5 тиж тривалість ходьби доводять до 45-60 хв, а темп її зростає з 80 до 100 кроків/хв. Заняття проводять у залі ЛФК із гімнастичними предметами, біля гімнастичної стінки та у басейні. Через 2-2,5 міс після оперативного втручання заняття лікувальною гімнастикою спрямовані на повне відновлення функції колінного суглоба і кінцівки, повернення сили м'язів стегна і загальної працездатності хворого. Збільшують кількість вправ з обтяженнями, послідовно переходять до рівномірного розподілу маси тіла на обидві ноги при виконанні фізичного навантаження; застосовують вправи, що дозволяють досягти максимальної амплітуди рухів у оперованому суглобі; збільшують час і дистанцію ходьби, включають повільний біг і тренування на велотренажері, проводять масаж бічної поверхні суглоба, заняття у басейні тощо.

Третій період реабілітації (тренувально-відновний) - від 2 - 2,5 міс до 4 - 5 місяців після операції. Завдання - адаптація до повільного бігу, відновлення максимальної сили мязів стегна, часткове відновлення рухових навичок спортсмена: масаж, для відновлення трофіки КС (магніто терапія, сірководневі і радонові ванни та ін.), а також лікування перевантажувальні ускладнення (фонофорез з гідрокортизоном, анальгіном та ін). Починаючи з 2-го місяця після операції спортсмен тренується в швидкій ходьбі. За 1 - 2 тижні дистанція ходьби збільшується до 5 км. Потім в тренування включається повільний біг. Тривалість повільного бігу протягом 7 - 10 днів з 1 - 2 хв доводиться до 10 - 15 хв, поступово підвищується швидкість бігу.

2 ЛФК при ушкодженнях гомілковостопного суглоба

Найбільш частою травмою на ділянці гомілково-стопного суглоба є переломи щиколотки й ушкодження сухожильно-зв'язкового апарату. Розрізняють супінаційні переломи однієї або обох щиколоток і пронаційні переломи, що нерідко поєднуються з переломами переднього і заднього краю великогомілкової кістки. Ізольовані переломи внутрішньої або зовнішньої щиколоток без зміщення лікують гіпсовою пов'язкою до колінного суглоба на 3-4 тиж. При переломах зі зміщенням і підвивихом стопи іммобілізацію здійснюють протягом 6-8 тиж. Більш складні переломи, що поєднуються з відривом заднього краю великогомілкової кістки, іммобілізуються гіпсовою пов'язкою на 10-12 тиж. У тих випадках, коли не вдається зіставити відламки ручним способом, виконують остеосинтез щиколоток спицями, а розрив дистального зчленування кісток гомілки усувають за допомогою «болта-стяжки».

В іммобілізаційному періоді лікувальну гімнастику призначають через 2 дні після накладення іммобілізації. Під час занять слід зміцнювати всі м'язові групи неушкодженої кінцівки, тулуба і рук, а також виконувати спеціальні вправи (активні рухи ушкодженою кінцівкою в суглобах, вільних від іммобілізації, ізометричні напруження м'язів стегна і гомілки, ідеомоторні вправи).

Дозоване навантаження на ушкоджену кінцівку при:

* ізольованих переломах щиколоток можна дозволяти - через 1 тиж після травми;

* при переломах зі зміщенням - через 2 тижні;

* у разі оперативного зіставлення відламків із фіксацією металевими конструкціями не раніше ніж - через 3 тиж після операції;

* при переломах щиколоток зі зміщенням, що поєднуються із підвивихом стопи, а також із відривом заднього краю великогомілкової кістки, -- лише через 6-8 тижнів. З метою щадіння ушкодженої кінцівки і разом з тим забезпечення навантаження на хвору ногу в гіпсову пов'язку монтують металеве стремено.

У постіммобілізаційному періоді лікувальна гімнастика спрямована на зміцнення м'язів стегна і гомілки, збільшення рухливості в гомілковостопному суглобі, тренування м'язів стопи. З цією метою застосовують активні рухи пальцями стопи, тильне і підошовне згинання стопи, кругові оберти стопою, пронацію і супінацію стопи; вправи з опорою стопи на качалку; перекочування циліндра, тенісного м'яча або гімнастичної палиці; тренування на велотренажері; захоплювання пальцями стопи дрібних предметів й утримання їх; натискання стопою на підстопник із різною силою та ін. У перші дні після зняття гіпсової пов'язки рухи стопою слід виконувати в теплій воді. Хворий спочатку пересувається за допомогою милиць, а потім із ціпком. При ходьбі необхідно звертати увагу на поставу хворого, правильне виконання всіх елементів ходьби: стопи необхідно ставити паралельно на ширину власної стопи, виносити ногу вперед, згинаючи її в колінному суглобі, а в момент постановки стопи на п'яту ногу випрямляти; перекат стопою здійснювати цілком, пересуватися звичайними кроками, а не приставними.

У відновному періоді здійснюється тренування ходьби в різному темпі, по грунту з різним покриттям (галька, пісок, пагорби), рекомендуються підскоки, стрибки, біг, вправи з гімнастичними предметами, біля гімнастичної стінки, у басейні. Для профілактики поздовжньої плоскостопості та підгортання стопи під час ходьби і занять (у зв'язку з травматизацією зв'язкового апарату) необхідно якийсь час фіксувати гомілковостопний суглоб еластичним бинтом і протягом року носити взуття з устілкою-супінатором.

3. ЛФК при ушкодженнях Ахіллового сухожилка.

Ушкодження Ахіллового сухожилка трапляються у вигляді часткового або повного його розриву. При частковому розриві накладають гіпсову пов'язку (терміном на 3-4 тиж) від пальців стопи до середньої третини стегна у положенні легкого підошовного згинання стопи для зближення його кінців. При повному розриві проводять зшивання або пластичне відновлення Ахіллового сухожилка, після чого накладають гіпсову пов'язку до середньої третини стегна терміном на 5-6 тиж, надавши стопі положення крайнього підошовного згинання.

В іммобілізаційному періоді протягом 3 тиж хворий виконує загальнорозвиваючі вправи, що охоплюють усі м'язові групи, і спеціальні (активні рухи пальцями стопи, напруження м'язів стегна і триголового м'яза гомілки, ідеомоторні вправи, активні рухи в тазостегновому суглобі та статичне утримання кінцівки). Вправи на ізометричне напруження триголового м'яза гомілки хворий виконує 3-4 рази на день самостійно, при цьому спочатку; експозиція напруження становить 1-2 с. Напруження м'язів чергують із дихальними вправами і вправами на розслаблення. Через 3 тиж гіпсову пов'язку укорочують до колінного суглоба (гіпсовий „чобіток”), у процедуру лікувальної гімнастики включають активні рухи ніг у колінному суглобі в положенні лежачи і сидячи.

У постіммобілізаційному періоді заняття (тривалість 1,5-3 міс) лікувальної гімнастики спрямовані на ліквідацію і профілактику можливих ускладнень (згинально-розгинальна контрактура гомілковостопного суглоба, гіпотонії та гіпотрофії триголового м'яза гомілки, набряки в зоні стопи), на відновлення опори на передній відділ стопи й опороздатності кінцівки протягом перших 2 тиж після зняття гіпсової пов'язки для поступового безболісного збільшення обсягу рухів стопою рекомендується виконувати вправи у теплій воді (за допомогою лямок, здорової кінцівки і самостійно). У подальшому в заняття включають активні рухи стопою (тильне і підошовне згинання, колові рухи), виконувані хворим у вихідному положенні лежачи і сидячи (з опорою на п'яткову ділянку стопи), погойдування качалки двома ногами, перекочування стопами м'яча і гімнастичної палиці тощо.

У відновному періоді основним завданням лікувальної гімнастики є відновлення сили триголового м'яза і підвищення його тонусу, навчання правильної ходьби без опори. З цією метою рекомендуються піднімання на носки, перекати з п'яток на носки, напівприсідання з підйомом на носки, які хворий спочатку виконує з частковим навантаженням маси тіла за рахунок вихідних положень (наприклад, тримаючись за рейку гімнастичної стінки або за бильце стільця), вправи з обтяженням і опором. Широко використовують ходьбу на рівній місцевості та сходами, спортивно-прикладні вправи, ручний і апаратний масаж.

Приблизний комплекс спеціальних вправ для відновлення функції гомілковостопного суглоба, застосовуваний у постіммобілізаційному періоді (П. В. Юр'єв):

1. В. П. -- сидячи на краю стільця або кушетки з опорою руками на сидіння. Почерговий рух стопою, хвора і здорова нога на себе і від себе по поверхні м'яча. 6-8 разів кожною ногою.

2. В. п. -- таке саме. Підняти м'яч, захопивши його підошовним боком обох ступень. 4--6 разів.

3. В. п. -- таке саме. Переднім відділом стопи катання м'яча по колу назовні (при супінаційних переломах) або всередину (при пронаційних переломах). 10-12 разів.

4. В. п. -- таке саме. Підошовне і тильне згинання в гомілковостопному суглобі (із зусиллям). 10-12 разів.

5. В. п. -- таке саме. Підошовне і тильне згинання в гомілковостопному суглобі з опором здоровою ногою (поперемінно з підошовного і тильного боку). 8-10 разів.

6. В. п. -- таке саме. Почергове згинання ноги в колінному суглобі (стопу якнайдалі завести під сидіння). 8-10 разів кожною ногою.

7. В. п. -- стоячи обличчям до стільця, покласти зігнуту в колінному суглобі хвору ногу на сидіння, руками взятися за бильце стільця. Повільне згинання в тазостегновому, колінному і гомілковостопному суглобах (коліном намагатися торкнутися бильця стільця). 6-8 разів.

8. В. п. -- стоячи обличчям до спинки стільця з опорою руками. Поперемінно переходити з носка на п'яту і з п'яти на носок. 12-15 разів,

9. В. п. -- таке саме. Напівприсід на повній ступні. 6-8 разів.

10. В. п. - таке саме. Хвора нога позаду на носку (поступово збільшувати відстань). Пружними рухами намагатися дістати п'ятою до підлоги. 12-15 разів.

11. В. п. -- стоячи обличчям до гімнастичної стінки. Лазіння на носках із додатковими пружними присіданнями на носку хворої ноги; у межах 6-8 перекладин гімнастичної стінки.

12. В. п. -- стоячи на звичайних сходах. Поставивши здорову ногу на дві сходинки вверх і переносячи на неї масу тіла, підняти п'ятку хворої ноги, не відриваючи якомога довше носка, потім приставити хвору ногу; у межах 1-2 прольотів.

Переломи верхніх та нижніх кінцівок

Перелом - порушення цілісності кісткової тканини, що виникає під дією механічних факторів.

Переломи слід відносити до важких травм опорно-рухового апарату, оскільки при цьому травмується не тільки кісткова тканина але й окістя, м'язи, судини, нерви, шкіра.

Переломи кісток поділяють на травматичні та патологічні. Травматичні виникають в результаті дії якогось механічного фактора.

Причиною патологічних переломів може бути хронічне перевантаження кістки з перебудовою кісткової тканини, або при ураженні кістки фіброзною дисплазією, пухлинами, метастазами.

Якщо в результаті перелому порушується цілісність шкіри то такі переломи називають відкритими, коли ж шкіра не пошкоджена - закритими. При відкритому переломі зростає загроза інфікування місця перелому та розвитку ускладнень, котрі можуть стати причиною тривалого лікування потерпілого.

Основні ознаки перелому:

Біль (при переломі порушується цілісність кістки, окістя, оточуючих тканин, котрі добре іннервуються, що призводить до подразнення больових рецепторів і викликає больовий синдром);

набряк (при переломі пошкоджуються судини не тільки кістки, але й окістя, м'язів, що призводить до кровотечі і гематоми. Величина гематоми (крововиливу) різна залежно від локалізації перелому. Наприклад, у дорослих при переломі кісток передпліччя обсяг гематоми становить 100 - 150 мл, гомілки - до 500 мл, стегна до 1500 мл. При переломах тазу величина крововтрати може сягати 2000 і більше мілілітрів);

деформація ( в переважній більшості переломи бувають із зміщенням уламків. Уламки зміщуються по довжині, ширині, осі, під кутом);

патологічна рухомість,

втрата функції кінцівки та інше.

Перша допомога при переломі:

транспортна іммобілізація в положенні кінцівки, що виникло у наслідок травми;

знеболення;

направлення на обстеження, стаціонарне лікування.

При відкритих переломах допомога полягає в наступному:

зупинка кровотечі шляхом накладання джгута, закрутки, тиснучої пов'язки, пальцевим натисненням на магістральні судини в місцях їх поверхневого проходження над кістковими утворами;

обробка шкіри довкола рани дезинфікуючим розчином (5 % розчин йоду, люголю, бриліантового зеленого);

накладання на рану асептичної пов'язки;

транспортна іммобілізація;

максимально швидке доставлення потерпілого до лікувального закладу.

Лікування переломів зводиться до трьох основних принципів: репозиції -- зіставлення відламків кісток, іммобілізації -- утримання їх у нерухомому положенні до зрощення перелому (консолідація), відновлення функції.

Існують два основні методи лікування переломів: консервативний і оперативний. Перший застосовують у переважної більшості хворих у вигляді фіксаційного і екстензійного методів.

Фіксаційний метод передбачає одномоментне зіставлення відламків кісток ручним способом або спеціальними апаратами і утримання їх до зрощення за допомогою фіксуючих пов'язок. Для цього використовують матеріали, що швидко твердіють, такі, як гіпс, деякі пластмаси, поліамідні смоли та ін. Найбільш поширені гіпсові пов'язки, основою яких є марлеві бинти різного розміру з гіпсовим порошком між його шарами. Гіпс (сульфат кальцію) висушують при температурі 130 °С і розтирають у порошок. При замочуванні нагіпсованого матеріалу він твердіє при температурі води 15 °С за 10 хв, а при 40 °С -- за 4 хв. Фіксаційний метод іммобілізації використовується при переломах без зміщення або тих, що легко репонуються. Залежно від виду і локалізації перелому застосовують гіпсові колову (циркулярну) пов'язку і лонгету, що охоплює кінцівку на 1/2 -- 1/3 обхвату.

При накладанні гіпсових пов'язок обов'язково фіксують два суглоби -- вище і нижче перелому, а при переломах плечової і стегнової кісток -- три. Гіпсові лонгети застосовують при лікуванні деяких переломів кісток передпліччя, гомілки, стопи. її накладають при ушкодженнях верхніх кінцівок по розгинальній стороні, на нижніх -- по згинальній і фіксують марлевими бинтами. У випадках відкритих переломів кісток використовуються вікончаста і мостовинна циркулярні гіпсові пов'язки, що мають отвори для лікування ран.

Гіпсові пов'язки технологічно простіші. Вони щільно прилягають до тіла і добре утримують зіставлені відламки кісток, дозволяють при переломах нижніх кінцівок покидати ліжко і ходити на милицях до утворення кісткового мозоля, легко і безболісно знімаються. Однак найближчі до перелому суглоби надовго знерухомлюються, порушується їх функція. М'язи на час іммобілізації поступово втрачають свій тонус і скорочувальну здатність.

Екстензійний метод полягає у зіставленні і утриманні відламків до зрощення перелому за допомогою систем постійного витягання.

Фізична реабілітація при переломах кісток верхніх та нижніх кінцівок

Фізична реабілітація при переломах верхньої кінцівки:

1. ЛФК при діафізарних переломах плеча.

2. ЛФК при переломі діафіза кісток передпліччя.

3. ЛФК при преломах променевої кістки в типовому місці.

4. ЛФК при переломах ключиці.

5. ЛФК при переломах лопатки.

6. ЛФК при переломах кісток кисті.

1. ЛФК ПРИ ДІАФІЗАРНИХ ПЕРЕЛОМАХ ПЛЕЧА.

Діафізарні переломи плеча трапляються досить часто, вони становлять більше 50 % від усіх видів переломів плечової кістки. Частіше трапляються переломи в середній третині, де поперечник кістки найвужчий. Лікування діафізарних переломів здійснюють як консервативним, так і оперативним методом із застосуванням різних способів метало-остеосинтезу. Прямим показанням до оперативного лікування перелому плечової кістки є ушкодження променевого нерва. Основний метод лікування хворих із переломом діафіза плечової кістки -- консервативний. Іммобілізацію здійснюють найчастіше гіпсовою пов'язкою, що фіксує плечовий, ліктьовий і променезап'ястковий суглоби, а потім кінцівку кладуть на відвідну шину в середньому на 6-8 тиж. Призначають ЛФК одразу після здійснення іммобілізації.

В іммобілізаційному періоді використовують загальнорозвиваючі вправи для м'язів тулуба, нижніх кінцівок і здорової руки, дихальні вправи, вправи на поставу, ходьбу. Обов'язковою умовою при їх виконанні є забезпечення надійної фіксації ушкодженої руки. Спеціальними вправами для травмованої верхньої кінцівки є активні рухи у суглобах пальців рук, ізометричні напруження м'язів плеча і передпліччя (експозиція у перші дні -- 2-3 с), ідеомоторні вправи. Формують тимчасові компенсаторні навички, що дозволяють хворим елементарно обслуговувати себе. Заняття проводять індивідуально 3-4 рази на день, кількість повторень кожної вправи -- 6-8 разів, темп повільний. Масаж у період іммобілізації обмежується застосуванням переривчастої вібрації (постукуванням дерев'яним молоточком або пальцем) у місці перелому поверх гіпсової пов'язки.

У постіммобілізаційному періоді завданнями лікувальної гімнастики є відновлення рухів у плечовому і ліктьовому суглобах та зміцнення м'язів плечового пояса і верхньої кінцівки. Спеціальні вправи слід виконувати на фоні збільшення фізичного навантаження на здорові кінцівки і тулуб. Спочатку хворий виконує полегшені рухи з обов'язковою опорою травмованої кінцівки на гладкій поверхні столу. Загальнорозвиваючі та спеціальні вправи чергуються із дихальними і прийомами, що розслаблюють задіяні у роботі м'язові групи. У заняття обов'язково вводять вправи, пов'язані з самообслуговуванням. У вихідному положенні сидячи на стільці за столом (травмована рука -- на поверхні столу) застосовують вправи: згинання і розгинання, зведення і розведення, протиставлення пальців кисті, рухи у променезап'ястковому суглобі у всіх площинах, легку пронацію і супінацію передпліччя, рухи у плечовому суглобі (спочатку за допомогою методиста або здорової руки), ізометричні напруження м'язових груп передпліччя і кисті (експозиція -- 5-7 с). У вихідному положенні стоячи хворий виконує махові рухи кінцівкою, ротаційні рухи, відведення і приведення плеча, рухи в ліктьовому суглобі. Більшість вправ виконують за допомогою здорової руки. Пізніше на заняттях можна використовувати гімнастичні палиці, м'ячі, блокові пристрої, до кінця періоду -- гумові бинти, гантелі, еспандери. Добрий ефект дають заняття в басейні або у ванні, де вправи виконуються у теплій воді Тривалість процедури лікувальної гімнастики збільшується до 30-40 хв, зростають кількість повторень і темп виконання окремих вправ.

Рекомендується масаж плечового пояса і верхніх кінцівок, спочатку -- відсмоктувальний вище місця ушкодження за допомогою прийомів погладжування і витискання. Потім масажують усі м'язи травмованої руки, здійснюють переривчасте погладжування в зоні перелому, а при уповільненні зрощення в зоні травми застосовують ударні прийоми.

У відновному періоді всі вправи попереднього періоду слід виконувати з повною амплітудою, широко використовувати вправи з опором і обтяженнями, на тренажерах, включати вправи, що потребують складних, точних за координацією рухів. Тривають заняття в басейні, активніше, ніж в другому періоді, застосовується масаж, що має більш спеціалізований характер. Велику увагу слід приділяти вправам, спрямованим на професійну і побутову реабілітацію.

Якщо при переломі діафіза плечової кістки ушкодження зазнав променевий нерв, то з перших днів після оперативного втручання на фоні загальнорозвиваючих і дихальних вправ рекомендують застосувати пасивні рухи кожним пальцем кисті оперованої кінцівки (оскільки аферентація з периферії підтримує провідність нервових волокон, стимулює збереження рухових навичок мускулатури), а також ідеомоторні вправи й ізометричні напруження м'язів плечового пояса, плеча і передпліччя. Через 7-10 днів після операції призначають вправи для розгиначів пальців і кисті оперованої руки, у тому числі супінуючі, спочатку пасивні, потім активні з полегшених вихідних положень із самодопомогою, а надалі, після появи активних рухів, і самостійні. Перед початком занять лікувальною гімнастикою необхідно провести масаж кисті з застосуванням легкого погладжування, легкого розтирання, вібрації за ходом гілок променевого нерва кінчиками пальців. Починаючи з другого періоду, заняття лікувальною гімнастикою проводять за методикою, застосовуваною при неускладнених діафізарних переломах плечової кістки.

2. ЛФК ПРИ ПЕРЕЛОМІ ДІАФІЗА КІСТОК ПЕРЕДПЛІЧЧЯ.

При діафізарних переломах кісток іммобілізацію гіпсовою пов'язкою здійснюють від основи пальців до верхньої третини плеча, при цьому рука зігнута в ліктьовому суглобі під кутом 90 градусів і укладена на широку марлеву косинку. Тривалість іммобілізації визначають за характером перелому і його локалізацією: при переломі ліктьової або променевої кістки -- до 5-7 тиж, при переломах обох кісток передпліччя -- 8-10 тиж.

В іммобілізаційному періоді хворі виконують вправи у вихідному положенні лежачи, сидячи і стоячи. Для ушкодженої кінцівки рекомендуються активні рухи в суглобах пальців кисті та плечовому суглобі (у всіх площинах), уявні вправи в ліктьовому суглобі, ізометричні напруження м'язів кисті, плеча і передпліччя (спочатку з малою експозицією), що виконуються разом із загальнорозвиваючими і дихальними вправами.

У постіммобілізаційному періоді основну увагу слід приділити вправам, покликаним запобігти виникненню контрактури в ліктьовому і променево-зап'ястковому суглобах, відновити функції цих суглобів, зміцнити м'язи плеча і передпліччя. У перші 2-3 дні після зняття гіпсової пов'язки всі вправи необхідно проводити у полегшених умовах: рухи в ліктьовому суглобі виконувати на ковзній поверхні або з використанням роликових візків. Спеціальні вправи (і в першу чергу -- на супінацію і пронацію) у променево-зап'ястковому і ліктьовому суглобах спочатку виконують за допомогою методиста або з самодопомогою, надалі -- активно. У цей час дуже корисно проводити заняття в теплій воді. У процедуру лікувальної гімнастики включають активні рухи для всіх пальців кисті, у плечовому суглобі, ізометричні вправи для м'язів плеча і передпліччя. Масаж проводять, як при переломі діафіза плечової кістки. Заняття бажано закінчувати лікуванням положенням (фіксація ліктьового суглоба мішечками з піском, у положенні максимального згинання або розгинання).

У відновному періоді основну увагу потрібно звернути на усунення залишкових рухових порушень, нормалізацію функціонального стану нервово-м'язового апарату передпліччя й адаптацію хворого до побутових і виробничих навантажень. Навантаження на травмовану кінцівку в цьому періоді -- у повному обсязі, без обмежень, на всі суглоби. Використовуються упори, виси, вправи з предметами, з опором і обтяженням, біля гімнастичної стінки. При міцній консолідації відламків і збереженні у хворого обмеження рухливості в зоні ліктьового або променевозап'ясткового суглобів призначають механотерапію.

ЛФК ПРИ ПЕРЕЛОМАХ ПРОМЕНЕВОЇ КІСТКИ В ТИПОВОМУ МІСЦІ.

Переломи променевої кістки в типовому місці посідають перше місце серед інших переломів верхньої кінцівки. Іноді вони поєднуються з відривом шилоподібного відростка. Іммобілізацію здійснюють накладанням гіпсової лонгети від п'ястно-фалангового зчленування до верхньої третини передпліччя на 4 тиж при переломі без зсуву і на 5-7 тиж -- зі зсувом.

В іммобілізаційному періоді, крім загальнорозвиваючих і дихальних вправ, використовують активні рухи в усіх суглобах, вільних від іммобілізації, легкі погойдування травмованою рукою для розслаблення м'язів передпліччя. Використовують ідеомоторні вправи, а також ізометричні напруження м'язів плеча і передпліччя, що чергуються з їх розслабленням. Пронація і супінація протипоказані, оскільки вони можуть спричинити зсув відламків.

Переломи променевої кістки в типовому місці, як правило, супроводжуються значними набряками кисті, що нерідко є причиною стійкого обмеження рухливості у суглобах пальців. Тому з перших днів лікування слід проводити диференційовані вправи для всіх зчленувань пальців при вертикальному положенні передпліччя. Чим більше набрякли пальці, тим більше показань до активних вправ. Рекомендується користуватися ушкодженою кінцівкою при різних побутових рухах (застібати ґудзики, зав'язувати і розв'язувати вузли, зачісуватися тощо). Хворим рекомендують трудові маніпуляції: згортати бинти, в'язати, ліпити з пластиліну і глини, малювати тощо. Призначають масаж плеча і передпліччя.

У постіммобілізаційному періоді фізичні вправи мають бути спрямовані на відновлення функції променево-зап'ясткового суглоба, сили м'язів плеча і передпліччя. На початку періоду спеціальні вправи виконують, сидячи біля столу, з ковзною поверхнею для полегшення рухів у ліктьовому і променево-зап'ястковому суглобах: згинання і розгинання, пронація і супінація, відведення і приведення кисті, ротаційні рухи у променевозап'ястному суглобі, ізометричні напруження м'язів кисті та передпліччя (з великою експозицією), активні згинання і розгинання в ліктьовому суглобі, активні рухи у плечовому суглобі (у всіх площинах). Усі ці рухи слід виконувати одночасно, поперемінно травмованою і здоровою рукою, і поєднувати із загальнозміцнювальними та дихальними вправами. Показані вправи у теплій воді. З поліпшенням функції кінцівки заняття ускладнюють, додаючи вправи з опором, із використанням гімнастичних предметів, обтяжень.

У відновному періоді заняття мають бути спрямовані на тренування витривалості м'язів кисті до тривалих статичних і динамічних навантажень, необхідних для виконання всього різноманіття побутових і виробничих операцій. Не слід перевантажувати травмовану руку, робити виси і носити ушкодженою кінцівкою щось тяжке.

4. ЛФК ПРИ ПЕРЕЛОМАХ КЛЮЧИЦІ.

Переломи ключиці найчастіше локалізуються на межі середньої та зовнішньої третини її, тому що в цьому місці кривизна ключиці є найбільш вираженою, а товщина -- найменшою. Іммобілізацію здійснюють спеціальними шинами, різними пов'язками (марлевою типу Дезо, гіпсовою) з валиком під пахвою, в середньому на 3-4 тиж. Призначають ЛФК на 2-3-й день після травми.

В іммобілізаційному періоді ставлять за мету нормалізувати крово- і лімфообіг, здійснюють профілактику атрофії м'язів плечового пояса і тугорухливості плеча, створюють сприятливі умови для посилення регенеративних процесів за рахунок загальнорозвиваючих і дихальних, а також спеціальних вправ, виконуваних ушкодженою кінцівкою. Різноманітні рухи пальцями, згинання і розгинання в ліктьовому і променево-зап'ястковому суглобах, пронацію і супінацію передпліччя, ізометричні напруження м'язів кисті, передпліччя і плеча, ідеомоторні вправи у плечовому і ліктьовому суглобах доцільно виконувати одночасно зі здоровою рукою. Показані невеликі відведення у плечовому суглобі у положенні нахилу в бік ушкодженої ключиці. Спочатку цю вправу виконують із допомогою та зігнутою в ліктьовому суглобі рукою. У подальшому відведення руки збільшується, але воно не повинно перевищувати 90°. На 3-й тиждень після травми в комплекс лікувальної гімнастики включають ізометричні напруження м'язів плечового пояса. Експозиція м'язового напруження у перші дні має дорівнювати 2-4 с, наприкінці періоду -- 7-10 с. Слід чергувати напруження м'язів із їх розслабленням.

Після припинення іммобілізації завдання лікувальної гімнастики -- зміцнення м'язів плечового пояса і верхніх кінцівок, відновлення рухливості у плечовому суглобі. Доцільно на 2-3 дні після зняття іммобілізації покласти руку з ушкодженого боку на широку косинку. На фоні загальнорозвиваючих вправ застосовують спеціальні: згинання, розгинання, відведення і приведення у плечовому суглобі за допомогою гімнастичних палиць, махові рухи назад розслабленою рукою і ротаційні рухи всією кінцівкою. Усі спеціальні вправи виконують у повільному темпі, повторюючи кожну вправу 10-15 разів, підтримуючи руку з боку ушкодження (за допомогою методиста, здоровою рукою).

У відновному періоді для повного відновлення амплітуди рухів у плечовому суглобі та сили м'язів застосовують вправи з опором, обтяженням (гантелі, булави, на тренажерах), біля гімнастичної стінки, у басейні.

5. ЛФК ПРИ ПЕРЕЛОМАХ ЛОПАТКИ.

Розрізнюють переломи тіла, кутів лопатки, відростків (дзьобоподібного, акроміального), суглобової западини і шийки лопатки. Останній вид перелому належить до найбільш тяжких ушкоджень, тому що при неправильному лікуванні він може стати причиною вираженого і стійкого порушення функції плечового суглоба. При переломах тіла і кутів лопатки іммобілізацію протягом першого тижня здійснюють пов'язкою типу Дезо, у по-дальшому руку фіксують косинкою. Методика ЛФК аналогічна застосовуваній при ушкодженнях ключиці.

При переломах суглобової западини, шийки лопатки й акроміального відростка без зсуву віламків застосовують відвідну шину на 3-4 тиж. Уже з перших днів дозволяють рухи в ліктьовому промене-зап'ястковому суглобах, різноманітні рухи пальцями. Вправи у плечовому суглобі можна виконувати не раніше ніж через 2 тиж після травми. Після зняття шини відвідні рухи у плечовому суглобі проводять по всіх осях із деяким обмеженням протягом тижня обертальних рухів. Після рентгенологічного констатування зрощення перелому заняття лікувальною гімнастикою проводять за методикою третього періоду, засоби його такі ж, як і при інших видах переломів.

6. ЛФК ПРИ ПЕРЕЛОМАХ КІСТОК КИСТІ.

Переломи кісток кисті поділяють на переломи кісток зап'ястя, п'ясті та фаланг пальців. Серед переломів кісток зап'ястя найчастіше трапляються ушкодження човноподібної кістки. Лікування переломів човноподібної кістки здійснюють шляхом іммобілізації гіпсовою пов'язкою, яку накладають із тилу від головок п'ясткових кісток до ліктьового суглоба у положенні тильного згинання і невеликого ліктьового приведення кисті. Нерідко переломи човноподібної кістки навіть після дуже тривалої іммобілізації не зростаються, і тому застосовують металосинтез із подальшою фіксацією кисті у тильному положенні гіпсовою шиною терміном на 1,5-2 міс.

Серед переломів п'ясткових кісток на найбільшу увагу заслуговує перелом-вивих основи першої п'ясткової кістки (перелом Бенетта) у зв'язку з надзвичайним значенням її для функції першого пальця. Лікування цього ушкодження здійснюють гіпсовою пов'язкою від дистального зчленування першого пальця (у положенні відведення, опоненцїї та легкого згинання) до ліктьового суглоба терміном на 4-5 тижнів.

При переломах ІІ - ІV п'ясткових кісток і фаланг пальців без зсуву накладають гіпсову лонгету на 2-3 тиж по долонній поверхні кисті від межі середньої та нижньої третини передпліччя до кінчика пальця. Інші пальці іммобілізації не піддаються. Заняття лікувальною гімнастикою починають із перших днів іммобілізації.

В іммобілізаційному періоді хворий виконує активні рухи в ліктьовому і плечовому суглобах у повному обсязі, поперемінно й одночасно травмованою і здоровою верхньою кінцівкою. Показані рухи кожною фалангою вільного від іммобілізації пальця, що виконуються ізольовано кожним пальцем, фіксуючи при цьому (за допомогою методиста або із самодопомогою) проксимальну фалангу; ізометричні напруження м'язів передпліччя і плеча, ідеомоторні рухи. Спеціальні вправи проводять на фоні загальнорозвиваючих і дихальних вправ. У цьому періоді хворі повинні займатися також трудотерапією, виконуючи трудові маніпуляції неушкодженими пальцями.

У постіммобілізаційному періоді, щоб запобігти ригідності у суглобах і зміцнити м'язи кисті та передпліччя, виконують спеціальні рухи всіма суглобами пальців кисті: згинання і розгинання всіх пальців із допомогою, а потім самостійно, протиставлення кожного пальця, згинання і розгинання кожної фаланги пальця, захоплювання дрібних предметів пальцями. Рекомендовано вправи у воді і рухи, пов'язані з побутовим самообслуговуванням. Спеціальні вправи, що сприяють відновленню функції ушкоджених пальців, поєднують із рухами в суглобах інших пальців і рухами пальців здорової руки.

У відновному періоді заняття лікувальною гімнастикою спрямовані на усунення залишкових порушень рухливості в суглобах ушкодженого пальця, відновлення сили, витривалості, швидкісних якостей, точної координації рухів кистю і пальцями, а також на адаптацію кінцівки до фізичних навантажень із урахуванням побутових і професійних потреб. З цією метою у заняття включають вправи з обтяженням, опором, ізометричним напруженням м'язів кисті та передпліччя, на блоковій установці, із гімнастичними предметами.

ЛФК ПРИ УРАЖЕННЯХ П'ЯСНИХ КІСТОК І ФАЛАНГ ПАЛЬЦІВ КИСТІ В ДРУГОМУ ПЕРІОДІ ЛІКУВАННЯ (ЮР'ЄВ, 1990)

Вступна частина.

1.В.п. - основна стійка. Піднятися на носки, руки вверх, подивитись на руки. Опираючись на всю стопу, руки вниз (4-6 разів).

2.В.п. - те ж саме. Ротація в променевозап'ястних суглобах (по 12 разів в кожний бік).

3.В.п. - стійка, ноги нарізно. Руки за голову, в сторони, вверх, вниз (6-8 разів).

4.В.п. - те ж саме. Руки зачеплені в „замок”. Вільні рухи в променевозап'ястних суглобах. Тильне і долонне згинання (8-12 разів).

Вправи з палицями:

5.в.п. - палиця перед собою вертикально. Хват за кінець палиці. Почергові перехвати правою і лівою рукою зверху донизу і в зворотному напрямку (6 - 8 разів в обох напрямках).

6.В.п. - палиця перед собою горизонтально хватом знизу. Згинання рук в ліктьових суглобах (10-12 разів).

7.В.п. - палиця в правій руці горизонтально. Підняти руку, опустити. Теж саме - лівою рукою (по 8-10 разів).

8.В.п. - палиця в правій руці перед собою. Ротаційні рухи в променевозап'ястному суглобі. Те ж саме - лівою рукою (по 10-12 разів).

9.В.п. - палиця в правій руці. Протаскувати палицю через щільно стиснуті пальці. Те ж саме - лівою рукою (по 10-12 разів).

...