Особливості реабілітації хворих з вивихами та переломами верхніх та нижніх кінцівок

10.В.п. - те ж саме. Імітація греблі на байдарці (16-20 разів).

Основна частина (вправи виконуються в положенні сидячи за столом).

1.Зжати кисть в кулак, великий палець зверху притискає 4 інших. Те ж саме, але 4 пальці притискають великий палець зверху (по 10-15 разів).

2.Колові рухи кожним пальцем окремо (по 8 разів).

3.Згинання пальців в нігтьових і середніх фалангах (20-25 рухів).

4.Розведення і зведення пальців (16-18 разів).

5.Почергове піднімання кожного пальця (по 5 разів).

6.Піднімання кожного пальця і рухи ним вправо і вліво.

7.Приближення до кінцевої фаланги великого пальця кожної фаланги інших пальців.

8.Поступове згинання пальців в нігтьових, середніх і п'ястно-фалангових суглобах. Випрямлення ковзанням по долонній поверхні кисті (15-20 рухів).

9.Пальці розведені наскрізно. Починаючи з мізинця, поступово зігнути всі пальці в кулак. Також поступово розігнути пальці, починаючи з великого. Потім зігнути, починаючи з великого, а розігнути починаючи з мізинця (10-12 рухів).

10.Пальці зажаті в кулак. Розігнути і знову зігнути кожний палець окремо (10-12 рухів).

11.Великий палець приведений до долоні. Одночасно зігнути 4 пальці і відвести великий (14-18разів).

12.Пальці розведені і опираються о стіл. Статичне напруження м'язів кисті (5-7 разів).

13.Великий і вказівний пальці упираються о стіл. Вправа „шпагат” (по 3 рази кожним пальцем).

14.Кисть долонею доверху. Захват великим пальцем почергово кожного пальця при одночасному розведенні інших.

Руки опираються на лікті, кисті з'єднані:

1.Пальці правої руки відхиляють назад пальці лівої руки і навпаки (5-7 разів).

2.Переплести пальці, притиснути один до одного. Роз'єднуючі їх, створювати опір (5-7 разів).

3.Пальці розведені і співставлені один до одного. Статичне напруження м'язів (4-6 разів).

4.Вправа „щиглик” (по 3 рази кожним пальцем).

5.Пальці переплетені. Повороти кистями долоні від себе і до себе (6-8 разів).

6.Злегка розвести зігнуті пальці правої кисті. Кінці пальців лівої кисті покласти на нігтьові фаланги пальців правої кисті. Розгинати пальці правої, енергійно опираючись лівою (4-6 разів).

7.Великий палець лівої кисті тримати вертикально вверх. Зачепитись за нього вказівним пальцем правої кисті і енергійно згинати його, долаючи опір великого (4-6 разів).

Вправи з короткими паличками:

1.Катання палички в піднятій кисті при опорі на лікоть: а) між двома пальцями (один - неодмінно великий); б) між великим і чотирма іншими; в) між долонями обох кистей (2-3 хв).

2.Захват максимальної кількості паличок однією кистю і викладати їх по одній на стіл (1,5 - 2 хв).

3.Вправа на захват різноманітних предметів: кубиків різної величини, мозаїки, пірамід, шариків (3-5 хв).

Вправи з малим м'ячиком:

1.Стискання м'яча кистю (10-22 рази).

2.Підкинути м'яч і піймати його (8-10 разів).

3.Стискання м'яча двома пальцями (один з яких завжди великий) по 3 рухи кожним пальцем).

4.Випустити м'яч з рук і піймати його хватом зверху (8 - 10 разів).

5.Кинути м'яч однією рукою із-за спини і піймати іншою (10-12 рухів кожною рукою).

6.Удари м'яча в підлогу долонною і тильною поверхнею кисті (по 20-30 ударів).

Заключна частина (в.п. - кисть на столі долонною поверхнею).

1.Відведення великого і 5-го пальців і приведення їх (5-8 разів).

2.Розведення 4-го, 5-го, 3-го і 2-го пальців (6-8 разів).

3.Зігнути середні фаланги, великий палець відвести, розігнути фаланги, великий палець привести (6-8 разів).

Вправи на учбово-тренувальному стенді. Працетерапія.

ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ПРИ ПЕРЕЛОМАХ КІСТОК НИЖНЬОЇ КІНЦІВКИ

1. ЛФК при переломах шийки стегна.

2. ЛФК при переломах діафіза стегнової кістки.

3. ЛФК при переломах кісток гомілки.

4. ЛФК при переломах кісток стопи.

Переломи стегна за їх локалізацією поділяють на переломи шийки, діафіза і нижнього епіфіза, вони можуть бути внутрішньо-суглобовими (медіальними) і позасуглобовими (латеральні переломи шийки стегна, вертлюжний, міжвертлюжний, під вертлюжний). Найчастіше переломи шийки стегна трапляються у людей похилого віку. Лікують переломи за допомогою скелетного витягнення, гіпсової пов'язки , остеосинтезу.

ЛФК при переломах шийки стегна. Медіальні переломи шийки стегна погано зростаються внаслідок недостатнього кровопостачання ділянки шийки і головки стегна; відсутності на шийці стегна окістя; похилого віку і супровідних захворювань; наявності синовіальної рідини в місці перелому; остеопорозу; зменшення пружності та збільшення крихкості кістки; інтерпозиції синовіальної рідини. Основним методом лікування при медіальних переломах шийки стегна є оперативний: у зону перелому вводять трилопатевий металевий цвях.

Період іммобілізації. Заняття лікувальною гімнастикою призначають на 2-3-й день після операції. Протягом перших 5-7 днів після операції кінцівка знаходиться на стандартній шині. Вправи виконують лежачи на спині. У заняття включають загальнорозвиваючі та дихальні (статичні та динамічні) вправи: рухи в усіх суглобах верхніх кінцівок, повороти, нахили голови, підведення тулуба і таза. Для створення опороздатності неушкодженої ноги на заняттях необхідно використовувати активні рухи пальцями стопи, тильне і підошовне згинання стопи, кругові рухи стопою, згинання і розгинання в колінному суглобі, відведення і приведення кінцівки, ізометричне напруження м'язів стегна і гомілки, статичне утримання кінцівки (з експозицією 5-7 с), імітацію ходьби по ліжку, осьовий тиск стопою на підстопник різної сили, захоплювання й утримання пальцями стопи різних легких предметів та ін. Із спеціальних вправ для оперованої кінцівки показані вправи для пальців стопи (згинання і розгинання), тильне і підошовне згинання стопи і ротаційні рухи в гомілковостопному суглобі, ізометричне напруження м'язів стегна і гомілки, ідеомоторні рухи. За допомогою методиста, який підтримує стегно і гомілку ушкодженої нижньої кінцівки, хворий піднімає й опускає випрямлену ногу, згинає і розгинає її в колінному і тазостегновому суглобах із невеликою амплітудою. З 4-5-го дня після операції рекомендують виконувати активні рухи в колінному суглобі (при розвантаженні кінцівки): згинати і розгинати оперовану ногу в колінному і тазостегновому суглобах, ковзаючи стопою по площині ліжка; дозволяється сидіти й опускати ноги. У цей період ще протипоказані ізольовані рухи для тазостегнового суглоба. При переході хворого у вертикальне положення необхідно дотримуватися певної послідовності дій для того, щоб не викликати ортостатичної реакції (запаморочення, непритомність), яка у людей похилого віку виникає досить часто у зв'язку з детренованістю судин головного мозку, що швидко настає.

З 6-7-го дня після операції заняття лікувальною гімнастикою проводять, щоб відновити рухи в суглобах і зміцнити м'язи оперованої ноги, навчити хворих навичок пересування за допомогою милиць. У заняття включають ті самі вправи, що й у перші дні після операції, але кожну вправу повторюють більше разів. Стандартну шину прибирають, кінцівку переводять на поверхню постелі, але ще кілька днів рекомендують виконувати спеціальні рухи з полегшених вихідних положень (щоб розвантажити ділянку тазостегнового суглоба): лежачи на спині, на животі, на боці, сидячи.

На 10-12-й день після операції при задовільному стані хворого можна дозволити йому вставати за допомогою милиць і користуватися ними при ходьбі.

У постіммобілізаційному періоді на фоні загальнорозвиваючих і дихальних вправ виконуються вправи для всіх суглобів ушкодженої ноги, у всіх напрямках, з різних вихідних положень. Неабияке значення на заняттях приділяють навчанню хворого ходьби на милицях: по рівній підлозі, сходами, потім з однією милицею і ціпком. Необхідно стежити за поставою, вводити в заняття спеціальні вправи на формування правильної постави.

При ходьбі на рівних поверхнях милиці з ушкодженою ногою переносять уперед, не спираючись на неї або приступаючи, здорову ногу залишають позаду (за принципом рівностороннього трикутника), потім приставляють здорову ногу. Поворот роблять тільки в бік ушкодженої ноги, обов'язково переступаючи здоровою ногою на місці. При ходьбі з однією милицею або ціпком спираються на них з ушкодженого боку таким чином, щоб милиця або ціпок стояли біля краю стопи. Хвору ногу, милицю (ціпок) одночасно пересувають уперед, потім приєднують до них здорову ногу. Поворот з однією милицею (ціпком), як і з двома, виконують у бік ушкодженої ноги, не відсуваючи милицю (ціпок) від стопи.

Спускаючись сходами, милиці опускають одночасно з ушкодженою ногою, не наступаючи на неї або злегка приступаючи, потім приставляють здорову ногу. Піднімаючись сходами, здорову ногу ставлять на верхню сходинку. Потім підтягують до неї милиці й ушкоджену ногу.

У відновному періоді зростає навантаження на оперовану кінцівку за рахунок включення дозованого обтяження, вправ з опором, із гімнастичними предметами і на снарядах. Терміни навантаження на травмовану кінцівку індивідуальні (у середньому до кінця 4-6-го місяця). Трилопатевий цвях видаляють через 1,5-2 роки, а у деяких хворих він залишається у шийці стегнової кістки на все життя.

Зрощення позасуглобових латеральних переломів відбувається набагато швидше, ніж медіальних (2,5-3 місяці), тому основний метод лікування - консервативний. Ногу поміщають на шину Белера і накладають скелетне витягнення за бугристість великогомілкової кістки.

У період іммобілізації з перших днів хворі виконують статичні та динамічні дихальні вправи, нахили, повороти голови і тулуба, активні рухи в суглобах здорових кінцівок, активні присаджування у постелі, тримаючись за віжки, балканську раму. Для ушкодженої ноги рекомендуються активні рухи пальцями стопи, згинання стопи, кругові рухи стопою, ізометричні напруження м'язів стегна і гомілки (з невеликою експозицією), ідеомоторні вправи.

Через 2-3 тиж хворі починають виконувати активні рухи в колінному суглобі зламаної кінцівки. щоб запобігти тугорухливості. Для цього гамачок стандартної шини замінюють знімним, зменшують тягу витягнення, завдяки чому хворий може здійснювати згинально-розгинальні рухи в колінному суглобі спочатку за допомогою методиста, а потім - шнура, перекинутого через блок шини і прикріпленого до стопи. Паралельно з цим у занятті включають вправи, спрямовані на зміцнення м'язів плечового пояса і верхніх кінцівок (динамічні та з незначним статичним напруженням). Для підтримки нормального тонусу м'язів здорової ноги заняття доповнюють вправами з опором, обтяженням у вигляді манжеток із вантажем, фіксованих у зоні гомілковостопного суглоба). Для відтворення осьового навантаження на кінцівку і відновлення ресорної функції стопи хворий тисне стопою на підстопник, імітує ходьбу по постелі.

У постіммобілізаційному періоді завданням ЛФК є: підвищення загального тонусу організму, відновлення функції ушкодженої кінцівки, зміцнення м'язів плечового пояса, верхніх кінцівок і тулуба, тренування опорної функції здорової ноги, навчання хворих пересуванню за допомогою милиць. Після припинення витягнення ногу укладають на поверхню ліжка. Для зменшення болів і розслаблення м'язів під колінний суглоб підкладають ватномарлевий валик, величину якого слід варіювати протягом дня. Чергування пасивного згинання з подальшим розгинанням (при видаленні валика) у колінному суглобі поліпшує рухи в ньому.

У заняття вводять рухи пальців стоп, гомілковостопного і колінного суглобів, ковзання стопою по поверхні ліжка, відведення-приведення ушкодженої ноги, обережні оберти ногою з використанням ковзної поверхні, роликового візка, блокових установок тощо.

Через 5-6 днів хворому дозволяють сидіти на ліжку з опущеними ногами (опора на лаву), вставати, тримаючись за спинку ліжка. Потім його навчають пересуватися на милицях. Часткове навантаження на ушкоджену кінцівку дозволяють лише через 3 міс після травми.

У відновному періоді заняття лікувальною гімнастикою складають за методикою, яка застосовується у відновному періоді при медіальних переломах шийки стегна.

ЛФК при переломах діафіза стегнової кістки.

Діафізарні переломи стегнової кістки виникають при дії значної зовнішньої сили з великою енергією. Розрізнюють переломи у верхній, середній і нижній третинах стегна. Лікування проводять медом скелетного витягнення за ділянку бугристості великогомілкової кістки, а також оперативним методом (скріплення металевим цвяхом, пластиною або апаратом Ілізарова). На другий день після травми призначають ЛФК.

Період іммобілізації. У перші дні в заняттях лікувальною гімнастикою переважають статичні та динамічні дихальні вправи, елементарні загальнорозвиваючі вправи, виконувані хворим у вихідному положенні лежачи на спині. У наступні дні заняття доповнюються великою кількістю загальнорозвиваючих вправ для неушкоджених сегментів опорно-рухового апарату і спеціальних вправ для травмованої ноги, до яких належать активні згинання і розгинання пальців стопи, ідеомоторні вправи, піднімання таза з опорою на руки і стопу здорової ноги, максимальне розслаблення м'язів стегна. Особливого значення набуває раннє залучення в роботу м'язів стегна і гомілки за допомогою ізометричних напружень, що призначаються на 10-14-й день після травми. Спочатку експозиція ізометричного напруження м'язів стегна дорівнює 2-3 с, у подальшому ізометричне напруження має бути більш інтенсивним і тривалим (5-7 с).

Для зміцнення м'язів плечового пояса і верхніх кінцівок у заняття вводять вправи з гімнастичними предметами, з обтяженням і опором. З метою поліпшення опорної функції здорової нижньої кінцівки, хворий виконує активні рухи пальцями стопи, у гомілковостопному, колінному і тазостегновому суглобах, перекочує стопою тенісний м'яч, гімнастичну палицю, покладену поперек ліжка, захоплює й утримує пальцями стопи дрібні предмети (протягом 5-7 с), здійснює осьовий тиск на підстопник та ін. Дуже важливими є вправи, що зберігають рухливість у колінному суглобі. При скелетному витягненні рухи в колінному суглобі слід починати наприкінці першого місяця після травми, коли клінічно і рентгенологічно можна виявити ознаки консолідації. За допомогою методиста дозволяється обережно виконувати згинання і розгинання в колінному суглобі (вантаж тимчасово знімають). Наприкінці другого місяця необхідно починати навчати хворих самостійно піднімати ушкоджену кінцівку і виконувати рухи в колінному суглобі.

У постіммобілізаційному періоді завданнями лікувальної гімнастики є відновлення функції ушкодженої кінцівки, підвищення тонусу м'язів, навчання ходьби на милицях без опори. Особливо велику увагу слід приділяти відновленню сили і витривалості чотириголового м'яза стегна, оскільки його роль у ходьбі є дуже значною. Вправи виконують із різних вихідних положень: лежачи на спині, сидячи, стоячи біля гімнастичної стінки, у ходьби. Рекомендовані вправи у воді: присідання на здоровій нозі, махові рухи, згинання в тазостегновому і колінному суглобах. Заняття проводять протягом 40-50 хв 3-4 рази на день.

Відновний період починається через 2-3 міс, коли хворий здатний ходити без опори і з опорою на ушкоджену ногу, і триває до повного відновлення рухів у всіх суглобах і повернення нормальної ходи. У заняття включають вправи на координацію і рівновагу, на зміцнення м'язів стегна і гомілки, на вироблення постави, повільний біг, переступання через перешкоди, рухливі ігри, плавання в басейні, з обтяженням, на механотерапевтичних апаратах.

При оперативному методі лікування (метало-синтез або використання апарата Ілізарова) ЛФК призначають на 2-й день після операції. Дихальні та загальнорозвиваючі вправи такі ж, що і при консервативному лікуванні переломів, однак рухи травмованою кінцівкою слід виконувати у більшому обсязі. Крім згинання і розгинання пальців ніг і стопи, хворий на 2-4-й день після операції за допомогою методиста, який підтримує стегно і гомілку, згинає і розгинає травмовану ногу, сідає у постелі. На 8-10-й день після зняття швів пацієнт виконує ці вправи самостійно. Ходить на милицях, злегка приступаючи на оперовану ногу. Спираючись на милиці та здорову ногу, хворий виконує спеціальні вправи оперованою кінцівкою у висячому положенні: згинання та розгинання в колінному і тазостегновому суглобах, відведення кінцівки вбік, кругові рухи в тазостегновому суглобі, махові рухи вперед, назад і в сторони. Доцільним є проведення занять у басейні.

ЛФК при переломах кісток гомілки.

Закриті ушкодження кісток гомілки посідають перше місце серед усіх переломів і, незважаючи на пропоновані різні методи лікування, дотепер дають найбільший відсоток інвалідності. Ушкодження кісток гомілки поділяють на переломи великогомілкової кістки, переломи малогомілкової кістки, переломи обох кісток гомілки і переломи щиколоток. При діафізарних переломах кісток гомілки без зсуву або з незначним розходженням відламків, що не потребують репозиції, лікування здійснюють гіпсовою пов'язкою від кінчиків пальців до середини стегна. Переломи із зсувом відламків лікують одночасним вправлянням і фіксацією гіпсовою пов'язкою без витягнення або зі скелетним витягненням за п'яткову кістку. Якщо не вдається зіставити відламки одномоментно або шляхом скелетного витягнення, вдаються до оперативного втручання -- відламки фіксують за допомогою компресійного апарата Ілізарова, металосинтезу цвяхом, стрижнем, гвинтами, пластиною. Здійснюють ЛФК за тією ж методикою, що і при переломах стегна, залежно від обраного методу лікування.

В іммобілізаційному періоді на заняттях лікувальною гімнастикою виконують загальнорозвиваючі та дихальні вправи (статичні та динамічні); вправи, що сприяють тренуванню вестибулярного апарату; для зміцнення м'язів плечового пояса і верхніх кінцівок, для збереження опороздатності здорової нижньої кінцівки, що чергуються зі спеціальними. Для ушкодженої кінцівки рекомендують активні рухи пальцями стопи, ізометричні напруження м'язів стегна і гомілки, активні рухи в тазостегновому суглобі, ідеомоторні вправи для гомілковостопного суглоба. Щоб покращити кровообіг і зменшити набряк, необхідно періодично опускати ушкоджену ногу з ліжка, надаючи їй потім піднесеного положення. Через 3-5 днів після травми дозволяється пересуватися в межах палати, а потім і у відділенні за допомогою милиць.

У постіммобілізаційному періоді фізичні вправи застосовують із метою відновлення руху в гомілковостопному суглобі, ресорної функції стопи, боротьби з набряклістю ушкодженої кінцівки, для профілактики травматичної плоскостопості та скривлення пальців, опанування навичками самостійного пересування. У заняття разом із дихальними і загальнорозвиваючими вправами, що охоплюють усі групи м'язів, включають спеціальні. У перші дні всі спеціальні вправи виконують у полегшених умовах (під ногу підводять ковзну поверхню, використовують роликові візки, блокові установки, спеціальні качалки, лямки). Рекомендуються активні рухи пальцями стопи та у гомілковостопному і колінному суглобах (захоплювання дрібних предметів, їх утримування, рух стопою, тильне і підошовне згинання, супінація і пронація, перекочування ногою тенісного м'яча тощо). Поступово амплітуду рухів збільшують. Вправи, пов'язані з м'язовим напруженням, чергують із розслабленням м'язів. Вправи виконують у вихідних положеннях лежачи на спині, на животі, на боці, стоячи на чотирьох кінцівках, сидячи. Бажано виконувати вправи у теплій воді.

У подальшому включають у процедуру лікувальної гімнастики махові рухи кінцівкою, вправи з обтяженням і опором, біля гімнастичної стінки, з гімнастичними предметами. Значне місце у відновному періоді приділяють вправам у різних варіантах ходьби: на носках, на п'ятах, на зовнішньому склепінні стопи, уперед, спиною, боком, перехресним кроком, у напівприсіді; вправи з опорою стопи на перекладину гімнастичної стінки, на велотренажері та ін.

ЛФК при переломах кісток стопи.

Одне з ушкоджень у зоні стопи -- переломи її кісток: заплесна (таранної та п'яткової кісток), плесна і пальців. Лікування переломів кісток стопи без зсуву відламків здійснюється накладенням гіпсової пов'язки до колінного суглоба на термін у середньому від 4 до 8 тиж. Стопа в анатомічному і функціональному плані становить собою складний орган, утворений великою кількістю кісток і суглобів, з'єднаних численними зв'язками і м'язами. Виконуючи функцію опори і руху, стопа відіграє винятково важливу роль у статико-динамічній рівновазі тіла людини. Одночасно вона здійснює функцію ресорного апарату, що сприяє м'якому відштовхуванню під час ходьби, бігу, стрибків і захищає від різких поштовхів і струсів внутрішні органи, кістково-суглобові утворення нижніх кінцівок, таза, хребетного стовпа тощо. У зв'язку з цим при лікуванні переломів ділянки стопи надзвичайно важливого значення набуває не тільки відновлення анатомічної цілісності та форми ушкоджених тканин, але й нормалізація ресорної функції та функції опори стопи і всієї кінцівки в цілому, що не завжди відновлюється з достатньою повнотою. Тому при лікуванні травм стопи обов'язковим є виконання комплексу лікувальних заходів, серед яких значне місце на всіх етапах лікування посідає ЛФК.

В іммобілізаційному періоді заняття лікувальною гімнастикою здебільшого спрямоване на поліпшення кровопостачання стопи і регенеративних процесів. Необхідно систематично виконувати рухи пальцями, вправи з тиском на підошовну поверхню, а також рухи в колінному і тазостегновому суглобах. Для збереження тонусу м'язів склепіння стопи під гіпсовою пов'язкою слід постійно здійснювати скорочення коротких м'язів підошовної поверхні. Під час ходьби з милицею велике значення має правильна постановка стопи і виконання всіх компонентів нормального кроку.

У постіммобілізаційному періоді основну увагу слід приділити відновленню опорно-ресорної функції стопи. При цьому дуже важливим є нормалізація рухливості в усіх суглобах стопи і зміцнення м'язів, що підтримують її склепіння. Враховуючи те, що складові елементи стопи у біомеханічному розумінні є єдиним цілим і в різних видах рухів беруть участь усі її суглоби і м'язи, слід широко використовувати вправи, що залучають у рухи міжфалангові, плеснофалангові, підтаранні та гомілковостопні суглоби. Це стає особливо важливим при ушкодженні того чи іншого суглоба у тому разі, коли травма сталася у безпосередній близькості від нього. Якщо відновити рухливість в окремому суглобі не вдається, слід формувати компенсації за рахунок дистальних або проксимальних суглобів стопи і кінцівки в цілому. У другому періоді необхідно постійно акцентувати увагу хворого на відновленні правильного механізму ходьби.

До відновного періоду можна переходити після того, як хворий став добре і самостійно пересуватися. Основними завданнями ЛФК у цей час є: відпрацювання правильного кроку, тренування в бігу, стрибках, вироблення витривалості та повернення потерпілого до його основного виду діяльності. З показаних вправ складають індивідуальні комплекси з урахуванням характеру і локалізації ушкодження, перебігу регенеративних процесів стану функції суглобів і м'язів ушкодженої стоїш. а також професійної зайнятості хворого.

З метою нормалізації функції нервовом'язового апарату ушкодженої стопи необхідно, починаючи з другого періоду, забезпечити систематичне і тривале тренування її м'язів. До активних фіксаторів стопи належать підошовні м'язи, що мають велику скорочувальну силу і витривалість до навантажень. Ці м'язи беруть участь в утриманні склепіння стопи і надають їй ресорності. Серед м'язів гомілки велике значення для опорно-рухової функції стопи мають задня великогомілкова, довгий згинач першого пальця і довгий згинач пальців, що здійснюють згинання стопи і фаланг пальців. У комплекс вправ включають різноманітні вправи на супінацію і пронацію стопи, на утримання пальцями різних дрібних предметів, захоплення стопами набивних м'ячів, циліндрів, тренування різновидів ходьби та ін.

КОМПЛЕКС СПЕЦІАЛЬНИХ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ ПРИ ПЕРЕЛОМАХ ШИЙКИ СТЕГНА

В. п. -- лежачи на спині, руки уздовж тулуба.

1. Підняти руку вгору -- вдих, повернутися у в. п. -- видих.

2. Тильне і підошовне згинання стоп.

3. Поперемінне й одночасне згинання і розгинання ніг у колінних суглобах (стопи ковзають по постелі).

4. Ізометричне напруження м'язів стегна і гомілки. В. п. -- лежачи на животі.

5. Поперемінне згинання і розгинання ніг у колінних суглобах.

6. Руки перед грудьми долонями вниз -- спираючись на руки, повільно розігнути тулуб, потім повернутися у в. п.

В. п. -- лежачи на боці зі сторони здорової кінцівки, ноги випрямлені.

7. Одночасне згинання і розгинання ніг у колінних суглобах.

8. п. -- сидячи, руки на поясі.

8. Нахили тулуба в сторони.

9. Поперемінне згинання і розгинання ніг у колінних суглобах.

10. Розвести руки в сторони -- вдих, повернутися у в. п. -- видих.

11. Руки перед грудьми -- поворот тулуба вправо (вліво) з розведенням рук у сторони.

Заняття проводять 2-3 рази на день, повторюючи кожну вправу 6-8 разів.

Список використаної літератури

1. Башкиров В.Ф. Комплексная реабилитация спортсменов после травм опорно- двигательного апарата. - М.: Физкультура и спорт, 1984. - 240 с.

2. Боженко О.В., Звіряка О.М. Роль тренувальних устілок у зміцненні м'язів і зв'язок ресорно-опорного поздовжнього склепіння стопи // Матеріали ІІ Всеукраїнської наукової конференції. - Суми.: СумДПУ ім. А.С. Макаренка. - 2005. - С. 48-51.

3. Боженко О.В. Технічні засоби медичної реабілітації стоп: Монографія. - Суми.: Джерело, 2005. - 128 с.

4. Григорьева В.Д., Суздальницкий Д.В. Криотерапия // Вопросы курортологии физиотерапии и ЛФК. - 1991. - №5. - С. 65-73.

5. Кузнецов О.Ф. Криомассаж - эффективная технология восстановительной медицины // Физиотерапия, бальнеология и реабилитация.-2003. - №5. - С.39-45.

6. Левенец В.Н. Спортивный травматизм - проблемы и пути решения // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2004. - №3. - С. 77-83.

7. О мерах по дальнейшему развитию и совершенствованию спортивной медицины и лечебной физкультуры (извлечение) // Главная медицинская сестра. - 2002. - №9. - С. 129-134.

8. Патент 27427 України, МПК А 61 К 35/78. Лікарський засіб для лікування радикулітів, остеохондрозів, ударів та переломів / Л.І. Скориходов. №94013444. Заявлено 10.01.94. Опубліковано 15.09.2000.- Пром. власність.-2000. - №4. - С. 3.1.70.

9. Франке К. Спортивная травматология.: Пер. с нем. - М.: Медицина, 1981. - 352 с.

10. http://intranet.tdmu.edu.ua/data/kafedra/internal/endoscop_fpo/lectures_stu;

11. https://uk.wikipedia.org/wiki/;

12. Н. А. Мельникова, тобто А. Шамрова, н. В. Громова. Основи медичних знань та здорового способу життя, 2007;

13. http://medbib.in.ua/ponyatie-vyivihah-priznaki-pervaya.html;

14. http://medbib.in.ua/ponyatie-vyivihah-priznaki-pervaya.html;

Размещено на Allbest.ru