Ультрафіолетове опромінення. Воно також зменшує шкідливу дію фтору на організм. Захисну дію ультрафіолетових променів при флюорозі пов'язують з впливом їх на метаболізм фтору (посилене виведення із організму) і активізацією обмінних процесів, що підвищують імунобіологічну реактивність організму (А.А. Полянський, 1972). Вміст фтору при цьому в кістках і зубах знижується. Курс загального ультрафіолетового опромінення призначають в зимовий і ранній весняний період, починаючи з ј біодози.

Зупинимося детальніше на раціональному харчуванні, котрому належить одне з провідних місць в комплексі санітарно-гігієнічних заходів профілактики флюорозу. Раціональне харчування сприяє значній регуляції обмінних процесів і попереджує накопичування шкідливих речовин, а також мобілізує захисні сили організму.

Їжа повинна бути багата білками, вітамінами групи В, а також С і D. Додатково вводять солі кальцію і фосфору у вигляді гліцерофосфату, глюконату, лактату кальцію та ін. шляхом приймання цих препаратів двотижневими курсами.

Ще в 1973р. А.І. Рибаков розробив спеціальну дієту В. Вона передбачає використання води профільтрованої через шар гранульованого окису алюмінію, вітамінів В₁, В₆ в подвійній дозі, особливо завезених молочних продуктів, фруктів (краще яблук, оскільки пектин, що знаходиться в їх шкірці, добре виводить фтор із організму).

При проведенні дефторування питної води розраховувати кількість сірчанокислого глинозему слід в залежності від концентрації фтору у воді (від 300мг/л при вмісті фтору 2 мг/л до 500 мг/л при вмісті фтору у воді 4-6 мг/л). При обесфторуванні м'якої води необхідно добавляти соду в половинній кількості до ваги глинозему. Після розмішування її у воді через 4-6 годин відстояну воду можна використовувати в харчових цілях (Г.Д. Овруцкий, 1962).

Якщо ж можливості замінити воду або дефторувати її немає, то ряд профілактичних заходів слід проводити з народження дитини. Перш за все слід виключити штучне вигодовування і ранній прикорм дитини. А з початку прикорму воду в їжі стараються замінити молоком або фруктовими соками. В.К. Патрікеєв (1973) повідомляє, що в молоці тварин, навіть якщо вони п'ють воду з підвищеним вмістом фтору, його міститься значно менше, ніж у воді.

Як вже згадувалось, численними дослідниками доведено, що флюороз виникає тільки в місцевостях, де багата фтором питна вода і хоча вода не являється єдиним джерелом поступлення в організм фтору, він є у багатьох продуктах харчування (в деяких з них міститься підвищена кількість фтору: морська риба, жирне м'ясо, капуста, буряк, чай), відмічені тільки поодинокі випадки флюорозу в зв'язку з вживанням цих продуктів (наприклад, у мешканців рибацьких селищ). Встановлено, що фтор, який міститься в продуктах харчування, діє менш токсично і затримується в організмі в менших кількостях, ніж фтор, що потрапляє з водою. Це свідчить про те, що складові частини їжі певним чином зменшують його токсичну дію. Однак додаткове поступлення в організм фтору з продуктами харчування відіграє, ймовірно, певну роль.

В теперішній час найбільш широко вивчено вплив кальцію на перебіг флюорозу. Багато авторів відзначають зменшення токсичної дії фтору при одночасному введенні солей кальцію з їжею (в експерименті). Зменшення ознак інтоксикації фтором пояснюється при цьому дещо меншим всмоктуванням його із кишечника через утворення там погано розчинного з'єднання - фтористого кальцію. Відмічено, що високий вміст кальцію в водних джерелах послаблює токсичну дію фтору. Є свідчення і про те, що при недостатньому вживанні кальцію флюороз викликають більш низькі концентрації фтору в питній воді. Введення кальцію зменшує утилізацію фтору. Фтор з молока всмоктується в меншому ступені, ніж з питної води. З'єднання кальцію володіють антитоксичною дією, але повністю не попереджують виникнення хронічного флюорозу. В той же час надлишок фтору при низькому вживанні кальцію призводить до від'ємного балансу кальцію і сприяє пониженню ретенції фосфору. У зв'язку з цим доцільно, щоб вживання молочних продуктів у дітей і дорослих складало не менше 1 л на добу (в них високий вміст легкозасвоюваного кальцію з оптимальним поєднанням його з фосфором).

Слід відмітити, що спеціальних дієт при флюорозі не існує, тому призначають загальноприйняті згідно віку, але з деякою корекцією набору продуктів: для приготування м'ясних страв рекомендується використовувати пісне м'ясо, так як при незбалансованому по кількості жиру харчуванні збільшення його вмісту від 5 до 15% - відмічається підвищене відкладання іонів фтору в організмі. В різноманітних видах використовуються молочні продукти (молоко, кефір, сироватка). У вогнищах флюорозу перевагу слід віддавати річковій рибі.

Слід виключити з харчування продукти, що містять багато фтору (морська риба, жирне м'ясо, топлене масло, міцний чай). Слід пам'ятати, що фтор який знаходиться в їжі, затримується в набагато меншій мірі, ніж той, що міститься в питній воді (О. Дибак, Е. Гінер, 1959), відповідно складові частини їжі певним чином зменшують його токсичну дію. В той же час встановлено, що тривале недоїдання призводить до більш значного накопичування фтору в скелеті тварин при хронічній фтористій інтоксикації (О. Дибак, Е. Гінтер, 1959).

В якості муніципальних (регіональних) заходів використовують заміну джерел на інші з оптимальною концентрацією фтору (від 08-1,2 мг/л), якщо це неможливо - воду для пиття змішують з різних джерел (з різним вмістом фтору); організовують хоча б тимчасовий підвіз води з нормальним вмістом фтору, вивіз дітей на літній час в табори, що розміщені в місцевостях з низьким вмістом фтору у воді. При наявності матеріальних можливостей проводять дефторування води. Із реагентних методів найбільш перспективне використання солей алюмінію, дія котрих заснована на сорбційних властивостях гідрату окису алюмінію. На поверхні твердої фази утворюються малорозчинні з'єднання фторидів, що дозволяють знизити концентрацію фтору до 08-1,0 мг/л. Існують ще і фільтраційні способи. З цією метою використовується активований окис алюмінію, гранульований трикальційфосфат, обпалена і подрібнена кісткова маса та інші реагенти.

Щоб уникнути виникнення флюорозу при загальних методах профілактики слід пам'ятати, що фторування води, використання фторвмісних добавок можуть бути некорисними і навіть шкідливими для тих груп населення, раціон харчування яких багатий продуктами, що містять багато фтору. А також не слід призначати добавки фтору тим дітям, котрі вдома або в школі використовують фторовану кухонну сіль. Любі добавки фтору до харчового раціону дітям 6-ти річного віку повинні вводитися під контролем батьків і при умові професійного нагляду.

Не слід рекомендувати використання фторвмісних зубних паст в зонах ендемічного флюорозу дітям до 6-ти річного віку.

Перелічених вище заходів достатньо і у випадку розвитку легких форм флюорозу (І.Д. Новік, 1951; Г.Д. Овруцький, 1962). На цій стадії захворювання відмічається естетична і функціональна повноцінність твердих тканин зуба. Плями зменшуються в розмірах при переїзді дітей в місцевість з оптимальним або низьким вмістом фтору в питній воді. Сприятливу дію мають використання місцево для аплікацій кісткова мука, сухе молоко. Використовуються засоби місцевої та загальної дії. В період дозрівання зубів (6-12 років) лікування направлено на посилення процесу мінералізації емалі і профілактику розвитку важких форм флюорозу.

При більш важкому перебігу патології (ІІ, ІІІ і ІVст.), коли з'являються незворотні ураження емалі і дентину, потрібно лікарське втручання (П.Т. Максименко, А.К. Ніколішин, 1976; Ю.А. Федорів з співав., 1997).

Викладені вище морфологічні зміни твердих тканин зубів визначають шляхи лікування флюорозу зубів. Терапія повинна мати комплексний і послідовний характер і перш за все бути направленою на ремінералізацію тканин зубів як загального, так і місцевого характеру. Крім того, лікування повинно бути реставраційним, відновлювати форму і колір зуба.

Місцева терапія проводиться з урахуванням важкості захворювання і стану реактивності організму. Вона включає:

введення в тверді тканини зуба препаратів кальцію (за допомогою аплікації або електрофорезу);

використання зубних кальцій-вмісних паст;

ретельну гігієну порожнини рота;

з подальшим (за необхідності) відбілюванням твердих тканин;

полірування вогнищ ураження;

при наявності погашення флюоресценції разом з ендогенною терапією, проводять ремтерапію розчином ремоденту (3% розчин у вигляді аплікації на 5-20 хв., протягом цього проміжку часу ватні валики сильно зволожені розчином замінюють на нові зі свіжою порцією, процедуру проводять після чищення зубів гігієнічними пастами, курс 10-15 процедур). При слабкому флюорозі ремтерапія проводиться 1 раз в рік, при помірному і важкому - 2 рази в рік. Щорічно до періоду повного дозрівання емалі (до 12 річного віку).

Місцева терапія заснована на активному проникненні макро - і мікроелементів в тверді тканини зубів при місцевому впливі на них у вигляді аплікацій. Цю процедуру хворий робить щоденно протягом тривалого часу самостійно або з допомогою батьків, тому доцільно проводити попереднє їх навчання. Для ремтерапії Ю.А. Федоров з співав. (1997) призначає аплікації фосфатвмісних зубних паст типу "Перлина", "Чебурашка", "Бембі". В цих пастах міститься гліцерофосфат кальцію, деякі мікроелементи, активно проникаючі в емаль і дентин, які сприяючі їх мінералізації (Л.Х. Барон, П.А. Леус, 1971; Ю.А. Федорів, 1979, 1984).

Проведення аплікацій досить нескладне, не потребує медичних навиків, а пасти доступні по ціні. За даними вище приведених авторів, кальцій і фосфат проникає в тканини зуба із пасти в кількості 0,8-0,9%. Процедуру аплікацій зубною пастою можна проводити самостійно, покриваючи нею зуби зі всіх сторін тонким шаром, попередньо ізолювавши зуби ватними валиками від язика, губ, щік, або ж, використовуючи для цієї процедури стандартні поролонові капи, на котрі наносять зубну пасту і вводять їх в порожнину рота. Процедура триває 10-15 хв., але в цьому випадку процедуру рекомендують проводити два рази в день.

Після аплікації рот слід прополоскати водою. Їжу рекомендують приймати через 45-60 хв. після процедури.

Дітям старше 10 років можна рекомендувати електрофорез 2,5% розчину гліцерофосфату кальцію (10 сеансів по 15 хвилин кожен). Проводити процедуру слід в проміжках між загальним ремінералізуючим лікуванням 2-3 рази на рік.

Ю.А. Федоров з співав. (1997), враховуючи морфологічні зміни, радить не починати лікування зубів, уражених флюорозом, без попереднього проведення місцевої і загальної ремінералізуючої терапії. Таку терапію слід починати за місяць до початку реставраційного відновлення зубів. В протилежному випадку відмічаються великі порушення структури емалі і дентину з подальшим випадінням пломбувального матеріалу.

Згідно даних багаторічних спостережень Ю.А. Федорова, штрихову, плямисту, крейдоподібно-крапкову форми генералізованого флюорозу слід лікувати як плямисту форму гіпоплазії курсами комплексної ремтерапії в середньому протягом від 6 міс до 2 років. Більш важкі форми захворювання вимагають пломбування дефектів емалі після попереднього місячного курсу загальної та місцевої мінералізуючої терапії, на фоні призначення збалансованого вітамінізованого харчування, про що ми вже згадували. Пломбування зубів у дітей в цьому випадку проводять з використанням склоіономерного цементу, який в подальшому частково може бути замінений на композитні пломбувальні матеріали. (Х.М. Артельт з співав., 1996). Така методика пломбування дефектів при флюорозі пов'язана з тим, що звичайне пломбування неефективне, а використання композитних пломбувальних матеріалів, які вимагають кислотного протравлення і без того демінералізованої емалі, тільки погіршує негативні наслідки такого лікування (кислотне протравлення неефективне, так як наявність великої кількості білкової речовини, порушення структури емалевих призм призводять до погіршення умов ретенції пломбувального матеріалу, а, відповідно, і до випадіння пломб).

Відбілювання пігментованої емалі кислотами, перекисами, а також іншими речовинами з подальшою нейтралізацією їх дії лужними препаратами, 10% розчином глюконату кальцію або хлориду кальцію - являється важливою складовою місцевого лікування генералізованого флюорозу (Г.Д. Овруцький, 1962; П.Т. Максименко, А.К. Николишин, 1976; Е.В. Боровський з співав., 1978; М.І. Грошиков, 1985; J. R. Murrin, W. W. Barkmeiez, 1982; Th. P. Croll, 1990 та інш.).

З цією метою пропонується використовувати спеціальні зубні пасти з цитратом натрію (хелатуючий агент), лимонною кислотою (хелатуючий і очищаючий агент), з протиолітичними ферментами, окисом алюмінію (поліруючий агент), також з монофосфатом натрію і дикальційфосфатом. (H. Nordbo et al., 1988). Припускають, що ці пасти ефективно відбілюють зуби, особливо після попередньої професійної гігієнічної чистки зубів. Процедуру відбілювання за допомогою зубних паст не слід проводити безпосередньо пацієнту, так як в даний час в вільному продажі є велика кількість паст, передбачених ніби для відбілювання зубів в домашніх умовах, котрі містять сильні перекисні з'єднання, які викликають незворотну демінералізацію емалі.

Згідно рекомендацій лікаря дома можна використовувати більш сучасні і безпечні методи відбілювання зубів. Однак контроль за їх використанням повинен проводити стоматолог. З цією метою використовують індивідуальні прозорі пластичні капи і відбілюючі гелі, а саме 10% перекису карбаміду і деякі інші патентовані склади (Quellet et al., 1992; B. Godder., 1994 та інш.)

В даний час (з початку 90-х років) є нова концепція і технологія видалення пігментованої емалі за допомогою набору матеріалів "ПРЕМА". В його склад входять: соляна кислота слабкої концентрації, мілко дисперсний карборунд (абразив) і кремнієвий гель. Не торкаючись технології видалення пігментованої емалі, відмітимо, що обробка емалі продовжується протягом 15-30 сек. з подальшим змиванням абразивного складу струменем води протягом 30 сек. після процедури мікроабразії рекомендується обробляти зуби фторвмісним розчином (Th. P. Croll., 1990; Т.П. Кроль, 1996).

Загальна ремінералізуюча терапія включає призначення фосфорно-кальцієвих і деяких інших препаратів внутрішньо. Комплексне призначення їх внутрішньо і для місцевої аплікації на зуби забезпечує ефективну ремінералізацію емалі, котра підтверджена даними електронної мікроскопії і електронного мікрозондування (Ю.А. Федоров, В.А. Дрожина, 1994, 1996, 1997).

Приводимо основні схеми комплексної ремінералізуючої терапії.

Загальну ремінералізацію проводять курсами протягом року. Курс передбачає прийом гліцерофосфату кальцію протягом місяця у віковому дозуванні:

7-9 років - по 0,5г на добу - 30 днів;

10-13 років - по 1,0г на добу - 30 днів;

14-16 років - по 1,5г на добу - 30 днів.

У дітей 10 років і старших схему доповнюють прийомом препаратів, що містять БАР, в тому числі активні антиоксиданти і мікроелементи, необхідні для мінералізації зубів - "Кламін" по 1 табл. в день за 15 хвилин до їжі, 30 днів.

Курс включає також призначення полівітамінних комплексів (наприклад "Комплевіт" або "Квадевіт") з 7-9 років по 1 драже в день, з 10 років і старше - по 2 драже в день протягом місяця.

Таких курсів в залежності від клінічного прояву може бути 3 в рік з рівними термінами перерв між ними, а можна проводити 1-2 курси в рік.

Крім того, слід потурбуватися про усунення надходження надлишкової кількості фтору з питною водою та їжею.

Підсумовуючи наведені дані літератури про ефективність лікування різних форм флюорозу, можна зробити висновок: якщо некаріозні ураження не пов'язані зі значним дефектом тканин зуба (штрихова та плямиста форми флюорозу) добрих результатів можна досягти за допомогою загальної та місцевої ремінералізуючої терапії. При наявності дефектів загальна і місцева ремтерапія проводиться протягом місяця, який передує реставраційному відновленню зубів.

Для відновлення порушень адаптаційно-компенсаторних процесів О.В. Деньга і В.Н. Горохівський (1997) пропонують використовувати в якості лікувально-профілактичного засобу біогенний стимулятор біотрит (на основі паростків пшениці). Препарат використовують у вигляді харчової добавки (1т х 2р. в день за 15хв. до їди) протягом 30 днів. Курс профілактики проводиться двічі на рік (весною і восени) протягом 2 років.

Таким чином, виникнення флюорозу зубів може визначатися проживанням у зонах підвищеного вмісту фтору в навколишньому середовищі, головним чином, в питній воді, природного і техногенного походження.

Ступінь ураження зубів флюорозом залежить від вмісту фтору у воді, тривалості її вживання, віку дитини, характеру вигодовування на 1-2 році життя, загального стану, особливо харчування та інших факторів, що слід враховувати при діагностиці і дифдіагностиці захворювання. І якщо проведені в останні роки дослідження, які розкривають окремі сторони етіології і патогенезу некаріозних уражень, дозволяють ввести в клініку ряд патогенетичних напрямлених методів лікування (під дією ремінералізуючої терапії ущільнюється структура твердих тканин, підвищується їх мікротвердість, знижується кількість мікропор за рахунок відкладання в них мінералів), то проведення повноцінної профілактики ендемії флюорозу (особливо техногенного) вимагає взаємодії між різними службами органів охорони здоров'я (санітарної, стоматологічної, педіатричної та інших) при активній участі природоохоронних організацій держави.

Тестові завдання

1. Дівчинці 8 років. Під час огляду порожнини рота на різцях верхньої і нижньої щелеп, паралельно ріжучому краю, а також на жувальних поверхнях 16, 26, 36, 46 зубів спостерігаються дефекти емалі у вигляді плям і борозенок. З анамнезу виявилося, що дитина хворіла на тяжку форму токсичної диспепсії у віці 8 місяців. Встановіть попередній діагноз:

A Поверхневий карієс

B Флюороз

C Ерозія емалі

D Системна гіпоплазія

E Осередкова гіпоплазія

2. У 10-річної дитини під час профілактичного огляду на горбах 44 зуба виявлені блискучі плями білувато-жовтого кольору з чіткими межами. При зондуванні емалі шерохуватість не визначається. В анамнезі - передчасне видалення 84 зуба з приводу ускладненого карієсу. Визначте попередній діагноз.

A Гострий початковий карієс.

B Місцева гіпоплазія емалі.

C Системна гіпоплазія емалі.

D Флюороз зубів.

E Хронічний початковий карієс.

3. Батьки 8-річної дитини скаржаться на зміну кольору та наявність дефектів коронкової частини зубів, які нещодавно прорізались. На вестибулярній поверхні емалі фронтальних зубів та горбах перших постійних молярів визначаються плями точкові заглиблення та борозни. Транспорентність емалі збережена. Визначте найбільш імовірний діагноз.

A Системна гіпоплазія емалі

B Місцева гіпоплазія емалі

C Хронічний поверхневий карієс

D Хронічний середній карієс

E Флюороз зубів

4. Батьки дитини 8 років звернули увагу на наявність плям на передній поверхні 21 зуба. Зі слів батьків у дитини в 3 роки була травма 51, 61 зубів. Об'єктивно: пляма середньої величини, крейдоподібна, має чіткі межі. Виберіть найбільш імовірний діагноз.

A Флюороз

B Карієс в стадії плями

C Місцева гіпоплазія

D Системна гіпоплазія

E Вогнищева гіпоплазія

5. Батьки 7-річної дитини скаржаться на косметичний дефект передніх зубів верхньої щелепи, які прорізалися ураженими. Під час об'єктивного обстеження на ріжучих краях 11, 21 і на горбах 16, 26, 36, 46 виявлені білі блискучі плями. При їх зондуванні шороховатість не визначається. Яке додаткове дослідження необхідне?

A Забарвлення розчином Люголя

B Забарвлення метиленовим синім

C Електроодонтометрія

D Рентгенографія

E---

6. Батьки 9-річної дитини скаржаться на косметичний дефект переднього правого верхнього зуба, який прорізався з ураженою емаллю. В анамнезі - передчасне видалення 62 зуба з приводу ускладнення карієса. На вестибулярній поверхні 22 зуба виявлена пляма білувато-жовтого кольору з чіткими обрисами. Емаль над нею не втратила блиск, при її зондуванні шерехатість не визначається. Поставте попередній діагноз.

A Місцева гіпоплазія емалі.

B Системна гіпоплазія емалі.

C Флюороз.

D Гострий поверхневий карієс.

E Хронічний поверхневий карієс.

7. У хлопчика 7 років під час профілактичного огляду виявлено по ріжучому краю постійних центральних різців та горбах перших постійних молярів зменшення товщини емалі, жовтого кольору, емаль гладка і реакція на холод, зондування, перкусія безболісні. Зміни в зубах помітили під час їх прорізування. Визначте попередній діагноз.

A Гіпоплазія емалі

B Флюороз емалі

C Початковий карієс

D Поверхневий карієс

E Клиноподібний дефект емалі

8. Батьки 7-річної дитини скаржаться на жовтий колір передніх зубів верхньої щелепи, які щойно прорізалися. Таке ж саме забарвлення мають 16, 26, 36 і 46 зуби. В анамнезі - прийом тетраціклину на 5 місяці життя з приводу пневмонії. Визначте попередній діагноз.

A Гострий початковий карієс.

B Флюороз зубів.

C Місцева гіпоплазія емалі.

D Системна гіпоплазія емалі.

E Хронічний початковий карієс.

9. Під час профілактичного огляду у 6-річної дитини на горбах 36 і 46, які нещодавно прорізались, виявлені білі плями з чіткими обрисами. Транспарентність емалі в цих ділянках збережена, при її зондуванні шерохуватість не визначається. Яке додаткове дослідження необхідне?

A Фарбування йодовмісними розчинами

B Фарбування метиленовим синім

C Електроодонтометрія

D Рентгенографія

E Візіорадіографія

10. У хворого 9-ти років біля ріжучого краю на вестибулярній поверхні 11 виявлена пляма молочного кольору, безболісна при зондуванні та дії температурних подразників. Встановлено діагноз місцева гіпоплазія емалі 11. Яке лікування даного захворювання Ви запропонуєте?

A Косметичне пломбування

B Профілактична гігієна порожнини рота

C Зішліфовування плями

D Герметизація ураженої ділянки

E Курс ремінералізуючої терапії

11. У дитини 6 місяців діагностовано двобічну бронхопневмонію. Назначено антибіотики широкого спектру дії. Знаходиться на штучному вигодовуванні, наявні розлади травлення (диспепсія). Які групи зубів можуть зазнати патологічних змін (гіпоплазія емалі).

A Фронтальні постійні різці

B Премоляри

C Ікла

D Другі постійні моляри

E Зуби будуть незмінені

12. На прийом до стоматолога привели 7 річнрго хлопчика у якого на горбках перших великих кутніх зубів виявлені гладкі, крейдяні плями, що не забарвлюються метиленовим синім. Їз анамнезу стало відомо, що на 3 місяці життя дитина перенесла гостре інфекційне захворювання. Поставте ймовірний діагноз:

A Карієс в стадії плями

B Гіпоплазія емалі

C Гіперплазія

D Флюороз

E Ерозія емалі

13. Під час профілактичного огляду в 11-літньої дитини на вестибулярній поверхні і буграх 15 зуба виявлені плями білого кольору з чіткими контурами. Транспарентність емалі в ділянках поразки збережена, при її зондуванні шорсткість не відзначається. В анамнезі - передчасне видалення 55 зуба внаслідок ускладненого карієсу. Визначите найбільш ймовірний діагноз:

A Гострий початковий карієс

B Вогнищева гіпоплазія емалі

C Флюороз зубів

D Хронічний початковий карієс

E Місцева гіпоплазія емалі

14. Оглядаючи дитину 5 років, лікар знайшов множинні крейдоподібні цятки, ясно-жовтого кольору, що уражають емаль більшості зубів верхньої і нижньої щелеп. При висушуванні плями здобувають матовий відтінок і глянсову поверхню. При фарбуванні 2% метиленового синього, фарбування не відбувається. Дитина проживає в місцевості з вмістом фтору у воді 2,0 мг/л. Який попередній діагноз?

A Мармурова хвороба

B Системна гиполазія емалі

C Флюороз зубів

D Недосконалий амелогенез

E Недосконалий дентиногенез

15. У дитини віком 10 років під час профілактичного огляду на горбках 44 зуба виявлені білувато-жовті блискучі плями з чіткими межами. При зондуванні емалі шорсткуватість не визначається. В анамнезі: передчасне видалення 84 зуба з приводу ускладненого карієсу. Визначте попередній діагноз:

A Системна гіпоплазія емалі

B Гострий початковий карієс

C Місцева гіпоплазія емалі

D Флюороз зубів

E Хронічний початковий карієс.

16. У 8-річної дитини скарги на зміну кольору зубів і дефекти коронкової частини зубів, які нещодавно прорізалися. Об'єктивно: на присінковій поверхні емалі фронтальних зубів і на горбках перших постійних кутніх зубів плями, точкові заглиблення та борозни. Транспарентність емалі збережена. Визначте найбільш імовірний діагноз:

A Системна гіпоплазія емалі

B Місцева гіпоплазія емалі

C Хронічний поверхневий карієс

D Гострий поверхневий карієс

E Флюороз зубів.

17. Під час профілактичного огляду в 11-річної дитини на присінковій поверхні та на горбках 15 зуба виявлені світло-жовті плями з чіткими межами. Транспарентність емалі в ділянках ураження збережена, при її зондуванні шорсткуватість не відзначається. В анамнезі: передчасне видалення 55 зуба з приводу ускладненого карієсу. Визначте найбільш імовірний діагноз:

A Гострий поверхневий карієс

B Системна гіпоплазія емалі

C Флюороз зубів

D Хронічний поверхневий карієс

E Місцева гіпоплазія емалі.

18. Батьки дитини віком 8 років звернули увагу на наявність плями на присінковій поверхні 21 зуба. Зі слів батьків, у дитини в 3-річному віці була травма 51 та 61 зубів. Об'єктивно: пляма розташована біля різального краю, крейдоподібна, блискуча, має чіткі межі. Виберіть найбільш імовірний діагноз:

A Флюороз зубів

B Карієс у стадії плями

C Місцева гіпоплазія емалі

D Системна гіпоплазія емалі

E Вогнищева гіпоплазія емалі.

19. У клініку звернулася дитина 7-ми років з метою санації порожнини рота. Народилася і проживала у місцевості, де вміст фтору у воді становить 2,5 мг/л. При огляді на вестибулярних поверхнях 11, 21, 31, 41 і на горбах 16, 26, 36, 46 виявлені симетрично розташовані темні плями. З анамнезу з'ясовано, що зуби прорізалися ураженими. Визначте найбільш імовірний діагноз.

A Місцева гіпоплазія емалі

B Недосконалий одонтогенез

C Недосконалий амелогенез

D Системна гіпоплазія емалі

E Флюороз зубів

20. У дитини віком 7 років косметичний дефект передніх зубів верхньої щелепи. Зуби прорізалися ураженими. Об'єктивно: на різальних краях 11 та 21 зубів і на горбках 16, 26, 36, 46 зубів білі плями. При їх зондуванні шорсткуватість не визначається. Транспарентність емалі не порушена. Визначте діагноз:

A Гострий початковий карієс

B Вогнищева гіпоплазія емалі

C Флюороз зубів

D Системна гіпоплазія емалі

E Хронічний початковий карієс.

21. У дитини віком 9 років косметичний дефект переднього правого верхнього зуба. Зуб прорізався з ураженою емаллю. В анамнезі: передчасне видалення 62 зуба з приводу ускладненого карієсу. Об'єктивно: на присінковій поверхні 22 зуба білувато-жовта пляма з чіткими контурами. Емаль над нею не втратила блиск, при її зондуванні шорсткуватість не визначається. Установіть діагноз:

A Місцева гіпоплазія емалі

B Вогнищева гіпоплазія емалі

C Флюороз зубів

D Гострий поверхневий карієс

E Хронічний поверхневий карієс.

22. Дівчина 14-ти років скаржиться на наявність естетичного дефекту у вигляді білих плям на зубах. За місцем проживання вміст фтору в питній воді складає 2 мг/л. Об'єктивно: вестибулярні поверхні всіх зубів на верхній і нижній щелепі вкриті плямамибілого кольору з нечіткими контурами. Який найбільш ймовірний діагноз?

A Флюороз

B Місцева гіпоплазія

C Системна гіпоплазія

D Множинний карієс

E Недосконалий амелогенез

23. У хлопчика 7 років під час профілактичного огляду виявлено по ріжучому краю постійних центральних різців та горбах перших постійних молярів зменшення товщини емалі, жовтого кольору, емаль гладка і реакція на холод, зондування, перкусія безболісні. Зміни в зубах помітили під час їх прорізування. Визначте попередній діагноз.

A Клиноподібний дефект емалі

B Флюороз емалі

C Початковий карієс

D Поверхневий карієс

E Гіпоплазія емалі

24. У хлопчика віком 7 років під час профілактичного огляду виявлено зменшення товщини емалі на різальних краях постійних центральних різців і на горбках великих кутніх зубів. Емаль у цих ділянках жовта, гладенька при зондуванні. Реакція на холод відсутня, перкусія зуба безболісна. Зміни в зубах помітили з моменту їх прорізування. Визначте попередній діагноз:

A Недосконалий одонтогенез

B Системна гіпоплазія емалі

C Гострий початковий карієс

D Гострий поверхневий карієс

E Недосконалий амелогенез.

25. Дитина віком 7 років скаржиться, що різці верхньої щелепи, які щойно прорізалися, жовтого кольору. Таке ж саме забарвлення мають 16, 26, 36 і 46 зуби. В анамнезі: на 5-му місяці життя з приводу пневмонії дитину лікували тетрацикліном. Визначте попередній діагноз:

A Недосконалий амелогенез

B Флюороз зубів

C Місцева гіпоплазія емалі

D Недосконалий одонтогенез

E Системна гіпоплазія емалі.

26. У 8-річної дитини косметичний дефект переднього правого верхнього зуба. Об'єктивно: на ирисінковій поверхні 21 зуба на рівні екватора жовта пляма з чіткими контурами, яка не забарвлюється метиленовим синім. Визначте попередній діагноз:

A Місцева гіпоплазія емалі

B Гострий поверхневий карієс

C Хронічний поверхневий карієс

D Флюороз зубів

E Системна гіпоплазія емалі.

27. Під час профілактичного огляду в 6-річної дитини на горбках 36 і 46 зубів, які нещодавно прорізалися, виявлені білі плями з чіткими контурами. Транспарентність емалі в цих ділянках збережена, під час зондування шорсткуватість не визначається. Яке додаткове дослідження можна застосувати:

A Забарвлення йодумісними розчинами

B Забарвлення метиленовим синім

C Електроодонтометрію

D Рентгенографію

E Візіорадіографію

28. Під час профілактичного огляду порожнини рота в дитини віком 7 років на оральних поверхнях 16, 26, 36, 46 зубів виявлені стовщення емалі у вигляді крапель, колір яких не відрізняється від інших ділянок. Назвіть цю нозологічну форму:

A Гіпоплазія емалі

B Гіперплазія емалі

C Флюороз зубів

D Дисплазія емалі

E Аплазія емалі.

29. У дитини віком 10 років під час профілактичного огляду на горбках 44 зуба виявлені білувато-жовті блискучі плями з чіткими межами. При зондуванні емалі шорсткуватість не визначається. В анамнезі: передчасне видалення 84 зуба з приводу ускладненого карієсу. Визначте попередній діагноз:

A Системна гіпоплазія емалі

B Гострий початковий карієс

C Місцева гіпоплазія емалі

D Флюороз зубів

E Хронічний початковий карієс.

30. У дитини віком 7 років під час профілактичного огляду на присінковій поверхні 11 зуба виявлено дефект твердих тканин у вигляді чашоподібного заглиблення. Емаль у ділянці дефекту гладенька, блискуча, не забарвлюється барвниками. В анамнезі: у 3-річному віці вбитий вивих 51 зуба. Визначте найбільш імовірний діагноз:

A Вогнищева гіпоплазія емалі

B Гострий початковий карієс

C Місцева гіпоплазія емалі

D Гострий поверхневий карієс

E Хронічний поверхневий карієс.

31. Дитина віком 8 років скаржиться на косметичний дефект передніх зубів верхньої щелепи. Об'єктивно: на різальних краях 11, 21 зубів і на горбках 16, 26, 36, 46 зубів виявлені білі блискучі плями. При зондуванні плям шорсткуватість не визначається. Яке додаткове дослідження можливо застосувати:

A Рентгенографію

B Забарвлення розчином Люголя

C Забарвлення йодумісним розчином

D Забарвлення метиленовим сипім

E Електроодонтометрію

32. Під час профілактичного огляду порожнини рота в дитини віком 7 років на оральних поверхнях 16, 26, 36, 46 зубів виявлені стовщення емалі у вигляді крапель, колір яких не відрізняється від інших ділянок. Назвіть цю нозологічну форму:

A Гіпоплазія емалі

B Гіперплазія емалі

C Флюороз зубів

D Дисплазія емалі

E Аплазія емалі.

Відповіді тестових завдань

1 - D	9 - B	17 - E	25 - E
2 - B	10 - E	18 - C	26 - A
3 - A	11 - A	19 - E	27 - B
4 - C	12 - B	20 - D	28 - B
5 - B	13 - E	21 - A	29 - C
6 - A	14 - C	22 - A	30 - C
7 - A	15 - C	23 - E	31 - D
8 - D	16 - A	24 - B	32 - B

Перелік використаної літератури

1. Боровский Е.В., Леус П.А. Эрозия твердых тканей зуба. Стоматология 1971; 3: 1-5.

2. Боровский Е.В. Кариес зубов: препарирование и пломбирование. М: Стоматология 2001; 144.

3. Грошиков М.И. Некариозные поражения тканей зуба. М: Медицина 1985; 172.

4. Кобелева В.И. Распространенность некоторых некариозных поражений зубов у взрослого городского населения. Основные стоматологические заболевания. М 1981; 70-72.

5. Патрикеев В.К. Клинические и электронно-микроскопические исследования твердых тканей зубов при некариозных поражениях: Автореф. дис. д-ра мед. наук. М 1968; 19.

6. Патрикеев В.К., Ремизов С.М. Роль механического фактора в патогенезе эрозии и клиновидного дефекта зубов. Поражение твердых тканей зубов. М.: 1973; 136-140.

7. Рубежова Н.В. Особенности клинического течения и лечения больных с эрозиями, клиновидными дефектами и повышенной стираемостью зубов: Дис. канд. мед. наук. 2000.

8. Самодин В.И. Состояние зубов и пародонта у сельского населения с учетом общего состояния здоровья организма и географических условий местности: Автореф. дис. канд. мед. наук. Одесса 1970.

9. Федоров Ю.А., Дрожжина В.А., Рубежова Н.В., Шустова Е.Н. Некариозные поражения зубов на фоне эндокринных нарушений, как следствие экологических катостроф. Эндогенные интоксикации. Ст-Петербург 1994; 53.

10. Федоров Ю.А., Дрожжина В.А. Клиника, диагностика и лечение некариозных поражений зубов. Новое в стоматологии 1997; 10: 148.

11. Чернобыльская П.М., Федоров Ю.А., Рубежова Н.В. Современные представления о причинах, вызывающих некариозные поражения зубов. Морфофункциональные и клинические аспекты проблем стоматологии. Донецк 1993; Часть 2: 57.

12. Давыдов Б.Н., Боринский Ю.Н., Беляев В.А. Толерантность к фторидам

при кариесе и флюорозе зубов. Стоматология 2005; 3: 13-19.

13. Леонтьев В.К., Пахомов Г.Н. Профилактика стоматологических заболеваний. М 2006; 416.

14. Леус П.А. Оптимизация программ стоматологической помощи детям школьного возраста. Стоматология детского возраста и профилактика 2007; 2: 59-64.

15. Микроэлементы в грудном молоке. Отчет о совместном коллаборативном исследовании ВОЗ/МАГАТЭ. Женева 1991; 135.

16. Терехова Т.Н. Некоторые параметры слюны при фторпрофилактике кариеса зубов. Сов стоматол 2000; 1: 23-24.

17. Шаковец Н.В. Использование природной питьевой воды “Протера” в качестве кариеспрофилактического средства. Курортные факторы и здоровье человека: Материалы конф. Минск 2002; 184-185.

Размещено на Allbest.ru

...