Анатомічний аналіз рухів. Види і режими роботи м'язів

Приземлення відбувається на передній відділ стопи з наступним опусканням на всю поверхню підошви.

Швидкість вільно падаючого тіла гаситься за рахунок поступальної роботи м'язів тулуба і нижніх кінцівок.

Сила динамічного тиску і сила реакції опори наростають в напрямку від голови до ніг, тобто в міру наближення до площі опори. Оскільки ці сили спрямовані на згинання голови, хребтового стовпа, нижніх кінцівок у кульшових і колінних суглобах, а також на розгинання в надп'ятково-гомілкових суглобах, то поступальну роботу виконують ті м'язи, які діють у протилежному напрямку: м'язи, що розгинають голову і хребтовий стовп, кульшові і колінні суглоби, та м'язи, що згинають стопу.

Аналіз роботи м'язів, які беруть участь у виконанні сальто назад, показує, що у фазі поштовху потрібне короткочасне і дуже енергійне їхнє скорочення. В інших фазах м'язові зусилля незначні.

Виконання сальто назад і подібних вправ вимагає точної координації рухів усього тіла, в основі якої лежить умовно-рефлекторна діяльність нервової системи. Вправа може бути виконана технічно правильно тільки тоді, коли спортсмен добре "відчуває" своє тіло. Це досягається шляхом систематичного тренування.

Під час виконання сальто назад зазвичай спостерігається затримка дихання. Однак вона не створює негативного впливу на організм, тому що весь рух відбувається за дуже короткий час.

Безпосередньо перед присіданням спортсмен робить два-три глибоких вдихи і видихи.

Відштовхування супроводжується затримкою дихання на видиху, що розпочався.

Під час згрупування в польоті створюються умови для повного видиху, але значна кількість спортсменів його не роблять.

Таким чином, під час сальто назад трохи затриманим є видих, що закінчується вже після приземлення.

Під час виконання сальто назад при відштовхуванні і приземленні найбільше зазнає інерційність внутрішніх органів, яка супроводжується деяким їхнім зсувом і деформацією.

При відштовхуванні це пов'язано з тим, що м'язові зусилля, спрямовані на випрямлення ніг, діють через таз на скелет тулуба. Тому в першу чергу прискорення набуває скелет тулуба разом з м'якими тканинами, а потім внутрішні органи.

При приземленні скелет тулуба знову першим зазнає гальмування. Усе це і призводить до того, що інерційні сили внутрішніх органів впливають на стан стінок черевної порожнини.

Прояв реактивних сил внутрішніх органів під час відштовхування і приземлення залежить від маси внутрішніх органів і ступеня їхнього наповнення, а також від стану м'язів стінок черевної порожнини.

Підйом розгином на поперечині (турніку).

Підйом розгином є одним із прикладів обертання тіла навколо фіксованої осі. Він вимагає не стільки м'язової сили, скільки рівня внутрішньо м'язової та між м'язової координації.

Під час виконання цієї гімнастичної вправи тіло гімнаста виконує симетричний обертальний рух, при якому тіло з положення вису переходить в упор на випрямлених руках.

У вихідному положенні "вис" тіло зазнає розтягування у всіх своїх біоланках. При цьому градієнт розтягування зростає в напрямку від ступні до кисті, а основне навантаження припадає на м'язи верхніх кінцівок і тулуба, які фіксують окремі біоланки тіла в місцях їхніх з'єднань.

Виконання підйому розгином на поперечині зводиться до того, що після розмахування тіла у висі, в той момент, коли тіло опиниться в крайньому положенні переднього маху, відбувається згинання в кульшових суглобах і тіло переходить у положення вису зігнувшись.

З вису зігнувшись відбувається енергійне розгинання в плечових та кульшових суглобах зі спрямуванням нижніх кінцівок вперед-вверх.

В результаті одночасного розгинання у плечових і кульшових суглобах відбувається переміщення тіла шляхом обертання навколо поперечини з вису зігнувшись в упор.

Під час обертального руху гімнаст прямими руками натискає на поперечину, утримуючи тулуб біля осі обертання.

У період розмахування у висі м'язи верхніх кінцівок утримують кисть у зігнутому положенні, фіксуючи тіло на поперечині, а також запобігають надмірному навантаженню на суглоби, яке обумовлене з одного боку гравітаційним впливом, а з іншого -- дією відцентрової сили, що виникає під час розмахування.

Згиначі і розгиначі стегна і хребтового стовпа, що розташовані спереду і ззаду від поперечної осі кульшового суглоба, спереду і ззаду від хребтового стовпа, напружуються поперемінно.

М'язи вільної нижньої кінцівки утримують її у випрямленому стані під час усієї вправи. До цих м'язів належать м'язи передньої поверхні стегна (чотириголовий м'яз стегна), а також задньої і бічної поверхонь гомілки (триголовий м'яз гомілки, задній великогомілковий м'яз, довгий м'яз-згинач великого пальця, довгий м'яз-згинач пальців, довгий і короткий малогомілкові м'язи) і м'язи згинальної поверхні стопи.

Згинання тулуба виконують головним чином м'язи живота -- прямі, зовнішні і внутрішні косі, а згинання стегна -- клубово-поперековий, кравецький і гребінний м'язи, натягувач широкої фасції і прямий м'яз стегна.

У момент вису "зігнувшись" напружуються всі м'язи вільної верхньої кінцівки, які беруть участь у зміцненні суглобів і в згинанні пальців, а також м'язи пояса верхніх кінцівок. Останні запобігають надмірному відходженню лопатки назовні (напружені ромбоподібні м'язи, середня частина трапецієподібного м'яза і найширший м'яз спини).

Нарешті, у той момент, коли гімнаст переходить у положення упору на поперечині, робота м'язів виявляється найбільш значною: при одночасному розгинанні в кульшових і плечових суглобах відбувається підтягування тулуба до грифу поперечини.

У цьому русі беруть участь м'язи, що розгинають стегно в кульшовому суглобі (великий сідничний, великий привідний, півсухожилковий і півперетинчастий м'язи); м'язи, що випрямляють тулуб; м'язи, що розгинають плече (задня частина дельтоподібного м'яза, найширший м'яз спини, великий круглий м'яз, довга головка триголового м'яза плеча і великий грудний м'яз), а також м'язи, що наближають лопатку до хребтового стовпа (трапецієподібний і ромбоподібний м'язи).

Значний обсяг роботи виконують м'язи-згиначі і м'язи-розгиначі кисті, а також поверхневий і глибокий м'язи-згиначі пальців, довгий м'яз-згинач великого пальця і короткі м'язи долонної поверхні кисті.

Таким чином, при підйомі розгином на поперечині основне навантаження падає на м'язи верхніх кінцівок.

Виконанню усієї вправи сприяє вміла зміна моменту інерції тіла, узгодженість і послідовність рухів.

Контрольні запитання

1. Від чого залежить піднімальна сила м'язів?

2. Що таке анатомічний і фізіологічний поперечник м'язів?

3. Які м'язи мають більшу піднімальну силу -- веретеноподібні чи перисті -- і чому?

4. Наведіть приклади зі спортивної практики поступальної роботи м'язів, утримуючої і балістичної роботи м'язів, роботи на переборення?

5. Що таке рівнодійна сила тяги м'язів?

6. Як визначити рівнодійну силу тяги м'язів, що діють на кістку під кутом?

7. На яку величину зменшуються м'язи під час скорочення?

8. Що таке тонус м'язів?

9. Що таке момент обертання сили м'язів?

10. Які особливості з погляду діючих сил мають важелі І та І! роду?

11. Які вікові особливості м'язової системи?

12. Поясніть біомеханічний зміст сили реакції опори.

13. Які сили діють на тіло людини під час руху? 12. Які види рівноваги тіла Ви знаєте?

15. Дайте характеристику загального центру ваги тіла людини.

16. Які фактори впливають на висоту розташування загального центру ваги тіла людини?

17. Дайте характеристику статичної та динамічної роботи м'язів.

18. Дайте характеристику симетричних та асиметричних рухів тіла людини.

19. Що таке циклічні та ациклічні локомоції?

20. Дайте анатомічну характеристику положення тіла людини під час вертикальної симетричної стійки в антропометричному положенні.

21. Дайте анатомічну характеристику положення тіла людини під час вертикальної симетричної стійки в спокійному положенні.

22. Дайте анатомічну характеристику положення тіла людини під час вертикальної симетричної стійки в напруженому положенні (військова статура).

23. Дайте анатомічну характеристику положення тіла людини під час опору лежачи.

24. Дайте анатомічну характеристику положення тіла людини під час вису на витягнутих руках.

25. Дайте анатомічну характеристику положення тіла людини під час вису на зігнутих руках.

26. Дайте анатомічну характеристику положення тіла людини під час опору на паралельних брусах.

27. Дайте анатомічну характеристику характеру рухів тіла людини під час циклічних рухів.

28. Дайте анатомічну характеристику характеру рухів тіла людини під час ациклічних рухів.

29. Дайте анатомічну характеристику характеру рухів тіла людини під час спеціальних видів ходьби.

30. Дайте анатомічну характеристику характеру рухів тіла людини під час виконання бігових спортивних вправ.

Література

1. Волков Л.В. Спортивная подготовка детей и подростков.- К.: Вежа, 1998. -190 с.

2. Волков Л.В. Теория спортивного отбора: способности, одаренность, талант. - К.: Вежа, 1997. - 128 с.

3. Завадський В.І. Фізіологічна характеристика розвитку організму школярів: Монографія. - Луцьк: Настир'я, 1994. - 152 с.

4. Рожков І.М. Аденогіпофіз-периферійні ендокринні залози людини і тварин у нормі та в умовах нітратної інтоксикації. - Миколаїв: МДУ, 2005. - 250 с.

5. Уилмор Дж. Х., Костилл Д.Л. Физиология спорта и двигательной активности. - К.: Олимпийская литература, 1997. - 504 с.

6. Хрипкова А.Г. Возрастная физиология и школьная гигиена. - М.: Просвещение, 1990. - 319 с.

7. Шварц В.Б., Хрущев С.В. Медико-биологические аспекты спортивной ориентации и отбора. - М.: ФиС, 1984. - 151 с.

Размещено на Allbest.ru