Травматичні ушкодження

У світовій практиці останнім часом превалює активна (оперативна) тактика стосовно корекції отриманих ушкоджень з боку ОРА. Це можливо за деяких умов, однією з яких є компенсаторні можливості організму постраждалого. Відомо, що з віком компенсаторні функції організму погіршуються, тому у постраждалих похилого та старечого віку ця умова не виконується. Тому нами запропоновано проведення у даної категорії постраждалих консервативної корекції пошкоджень ОРА, тобто гіпсової іммобілізації (за необхідності - скелетного витягу) та виконання малоінвазивних оперативних втручань (накладення АЗФ та апарата Ілізарова). Накладення гіпсових пов'язок Desault та кілець Delbet у постраждалих літнього віку ми вважаємо недоцільним. Це обумовлено тим, що у травмованих даної вікової групи виникає додаткове обмеження дихальних рухів грудної клітки (зменшення дихальної ємності легень) та підвищується ризик виникнення вторинних легеневих ускладнень (гіпостатичної пневмонії, легеневих ателектазів тощо). Тому при переломі кісток надпліччя ми рекомендуємо консервативне лікування за допомогою косинкової пов'язки, а проведення оперативної корекції потребують лише ускладнені переломи, при яких можливе ушкодження уламками судинно-нервового пучка або перфорація шкіри.

Безумовно, відкриті ушкодження підлягають негайному оперативному втручанню відповідно до загальноприйнятих принципів хірургії та травматології. Стосовно фіксації кісткових відламків необхідно зазначити таке: у осіб літнього віку статистично не встановлено впливу методів фіксації кісток на перебіг травматичного процесу. Слід відмітити, що використання АЗФ має перевагу перед кістковим витяганням та іншими методами фіксації у тому сенсі, що дозволяє значно полегшити медичне обслуговування постраждалих.

Досвід нашої роботи дозволяє рекомендувати використання АЗФ для проведення первинної стабілізації уламків. При цьому слід дотримуватися принципу, що завданням на даному етапі лікування є не анатомічна корекція, а лише стабілізація уламків кісток кінцівок або таза.

Що стосується терміну анатомічної корекції, то наш досвід довів, що у перші дві доби абсолютними показниками для оперативного втручання є корекція життєво важливих функцій організму, до яких функція опори та руху не належить. У цілому ми рекомендуємо виконувати оперативні втручання з метою корекції порушень ОРА лише за стабілізацією функціонування основних життєво важливих функцій організму (тобто у період стійкої адаптації).

Транспортна іммобілізація при травмах опорно-рухового апарату

Завдання першої допомоги постраждалим із переломами кісток - зменшити біль, забезпечити повний спокій і головне не допустити ушкодження шкіри та м'яких тканин (м'язів, сухожиль, судин), що оточують місце перелому. Для цього постраждалого слід покласти горизонтально, заспокоїти, дати знеболювальні засоби (наявні в аптечці) та створити нерухомість ушкодженої кінцівки (іммобілізувати кінцівку).

Надаючи допомогу при закритих переломах, не слід без особливої необхідності знімати одяг та взуття з ушкодженої кінцівки, їх лише розрізають в потрібному місці. При відкритих переломах, після зупинення кровотечі, на рану накладається стерильна пов'язка.

Зафіксувати (імобілізувати) кінцівку (для створення нерухомості) в умовах автономного існування можна за допомогою імпровізованої шини (її виготовляють з будь-яких підручних матеріалів - палиць, лозин, дошок тощо). Щоб шина виконала своє призначення, вона під час накладення повинна захоплювати два суглоби, найближчих до місця перелому, а при переломах стегна - три суглоби: гомілковостопний, колінний та кульшовий.

Накладати шину доцільно поверх одягу та з того боку, де поверхня тіла рівніша. Не можна прикладати шину до місця, де виступає зламана кістка, притягувати її пов'язкою на рівні перелому. Якщо немає жодних підручних засобів для виготовлення шини, тоді, наприклад, при переломах верхньої кінцівки для створення нерухомості можна прибинтовувати її до тулуба, зігнувши в ліктьовому суглобі під кутом 90°, а кисть повернути долонею до грудей. У крайньому разі зламану нижню кінцівку можна прибинтовувати до здорової (неушкодженої).

Найголовніше при переломах під час надання ЕМД на догоспітальному етапі - це проведення транспортної іммобілізації (фіксації) ушкодженої кінцівки. Іммобілізацію проводять за допомогою шин, що фіксують суглоби вище та нижче місця перелому. При відкритому переломі також необхідно накласти асептичну пов'язку.

Шини бувають трьох видів:

- м'які;

- жорсткі;

- анатомічні.

Транспортна іммобілізація спрямована на:

- зменшення болю;

- запобігання додатковим травмам;

- зменшення ризику можливої кровотечі;

- зменшення імовірності порушення кровообігу в ушкодженій частині тіла;

- запобігання переходу закритого перелому у відкритий.

Правила іммобілізації:

- шина накладається на прокладку із тканини (одягу);

- шина накладається без зміни положення ушкодженої кінцівки (додаткові рухи можуть призвести до переведення закритого перелому у відкритий, пошкодити судини та нерви);

- при відкритих переломах не намагайтеся вправити кістку на місце, це може завдати додаткових ушкоджень (розриви судин, м'язів, нервів);

- фіксувати необхідно мінімум 2 суглоби (вище та нижче ділянки перелому), а при переломі стегнової кістки фіксувати необхідно 3 суглоби;

- при накладенні шини, за наявності ран спочатку необхідно провести їх обробку;

- зафіксуйте шину вище та нижче місця ушкодження;

- до та після накладання шини перевірте кровообіг в ушкодженій частині тіла:

- шина повинна бути накладена щільно, але не дуже туго, щоб не порушувати кровообігу;

- перевірте пальці: вони повинні бути теплі на дотик;

- запитайте, чи не відчуває постраждалий оніміння кінчиків пальців.

Якщо пальці або шкірні покриви мають бліде або синюшне забарвлення та холодні на дотик, або постраждалий відчуває поколювання у кінчиках пальців, ослабте пов'язку.

Якщо ви використовуєте м'яку шину, дотримуйтеся такої послідовності:

- підберіть необхідний розмір (залежить від місця перелому та необхідності фіксувати суглоби);

- надайте шині жолобоподібної форми;

- розмістіть ушкоджену кінцівку на шині;

- зафіксуйте шину за допомогою бинта.

Слід наголосити, якщо кінцівку чи її сегмент деформовано внаслідок зміщення уламків, то шині надається відповідна форма, щоб уникнути повторної травматизації. Для цього використовують шини Kramer, Дітеріхса, пневматичні шини та шини типу «SAM SPLINT».

Транспортна іммобілізація шиною Kramer

Транспортна іммобілізація табельною шиною

У разі перелому ключиці, плечової кістки або кісток передпліччя руку притискають до тулуба під прямим кутом у ліктьовому суглобі, закріплюють пов'язкою, передпліччя укладають в поділ сорочки та пристібають край подолу до одягу на грудній клітці шпильками - автоіммобілізація. Верхня кінцівка повинна бути підвішеною на косинці або ремені. При переломах кісток кисті останній надають фізіологічного положення, вкладаючи в долонь валик із тканини, бинт або вату та іммобілізують картонною шиною.

У разі перелому кісток гомілки накладають дві шини із зовнішнього й внутрішнього боків кінцівки від стопи до верхньої третини стегна. За відсутності підручних засобів використовують іммобілізацію за типом «нога до ноги» (автоіммобілізація).

У разі перелому стегна одну шину розміщують уздовж зовнішнього боку від пахової западини ушкодженого боку до стопи, другу - уздовж внутрішнього боку від паху до стопи, а третю - по задній поверхні нижньої кінцівки. Шини туго фіксують до ноги бинтами або рушником у 3-4 місцях. За відсутності підручних засобів - автоіммобілізація. Стопу фіксують тугою пов'язкою від кінчиків пальців до середини гомілка.

При ушкодженні хребта постраждалого кладуть на тверду рівну основу (ноші) з валиком під спиною вздовж усього хребта. Якщо потерпілий знаходиться на животі, перевертати на спину його не слід, треба покласти його на тверду поверхню, а під голову покласти валик (при виключенні перелому шийного відділу хребта).

При переломах кісток таза постраждалого кладуть на тверду рівну основу із зігнутими в колінних та кульшових суглобах та трохи відведеними кінцівками, під колінні суглоби підкладається значної висоти валик.

Принципи надання спеціалізованої медичної допомоги постраждалим із травматичним шоком

При лікуванні постраждалого із травматичним шоком вирішується ряд завдань:

1. Купірування больового синдрому. З наркотичних анальгетиків застосовують Sol. Promedoli 1,0% або 2,0% розчин - 1,0-2,0мл, Sol. Morphini hydrochloridi 1,0% - 1,0-2,0мл, Sol. Phentanyli 0,005% - 2,0мл. Потрібно пам'ятати, що вони пригнічують дихання, викликають нудоту та блювання. Крім того, їх застосування небажане при закритій травмі черева з підозрою на ушкодження внутрішніх органів.

При черепно-мозковій травмі перевага віддається введенню Sol. Natrium oxybutyricum завдяки його вираженій антигіпоксичній дії та властивості збільшувати ударний об'єм, ОЦК на тлі зниження загального периферичного опору. 20мл 20,0% Sol. Natrium oxybutyricum вводять повільно в/в зі швидкістю 2,0мл за хвилину, щоб запобігти руховому збудженню та порушенню дихання. Тривалість дії - 30-60 хв.

З ненаркотичних препаратів використовують Sol. Analgin 50,0% - 2,0-4,0мл, Sol. Baralgin - 5,0мл, Sol. Tramal - 100мг.

Препаратом вибору для постраждалих із травматичним шоком та крововтратою є Sol. Ketamine (Ketalar, Calypsol). Він здійснює потужну аналгетичну дію, стимулювально впливає на гемодинаміку, що зумовлено симпатоміметичним ефектом. Протипоказаний при ізольованій черепно-мозковій травмі. Вводиться повільно в/в 2,0мг/кг маси тіла. Анестезія розвивається через 30-60 секунд, триває 5-10 хв. При в/м введенні доза - 5-6мг/кг маси тіла. Ефект досягається через 2-4 хв, триває 15-30 хв. Побічна дія: галюциноз, гіперсалівація, спазм жувальних м'язів, короткочасне апное - попереджається введенням Sol. Atropin sulfatis (0,5мг) та Sol. Seduxen (10мг).

Використовують також новокаїнові блокади місць переломів та провідникові анестезії.

2. Усунення гіповолемії, заповнення ОЦК, стабілізація гемодинаміки.

3. Корекція метаболічних порушень.

4. Після стабілізації загального стану - лікування травматичних ушкоджень (репозиція переломів, вивихів, компресійно-дистракційний остеосинтез тощо).

Корекція гемодинаміки є основою протишокової терапії та здійснюється за допомогою трансфузійної терапії.

Размещено на Allbest.ru