Стерильні лікарські форми

Для виробництва очних крапель та примочок застосовують стерильні розчинники - воду очищену, ізотонічні буферні розчини, олії та ін. Як стабілізатори, консерванти, пролонгатори та інші допоміжні речовини використовують натрію хлорид, натрію сульфат, натрію нітрат, натрію метабісульфіт, натрію тіосульфат, натрію дигідрофосфат і динатрію гідрофосфат, кислоту борну, кислоту сорбінову, метилпарагідроксибензоат, пропілпарагідроксибензоат, похідні целюлози та ін.

Багатодозові очні краплі випускають у контейнерах (не більше 10мл, якщо немає інших зазначень в окремій статті), які дозволяють дозувати краплями; очні примочки - у контейнерах не більше 200мл, якщо немає інших зазначень в окремій статті. Водні очні краплі та примочки, які виробляються у багатодозових контейнерах, мають містити антимікробні консерванти в необхідних концентраціях, за винятком, якщо сама діюча речовина виявляє достатню антимікробну дію. Антимікробні консерванти повинні бути сумісними з іншими інгредієнтами і зберігати ефективність протягом усього періоду використання ЛП. Якщо очні краплі та примочки не містять антимікробних консервантів (призначені для використання при хірургічних процедурах і для надання першої медичної допомоги), вони мають бути упаковані в однодозові контейнери.

11. Стабільність та стерилізація очних крапель і розчинів

Для збереження стабільності розчинів більшості лікарських речовин потрібно рН середовища близько 5,0 чи 6,8. Однією з умов, що забезпечують ці параметри рН є використання посуду, виготовленої зі скла марки НС-1, НС-2, НС-3. Крім того, з метою забезпечення стабільності очних крапель/розчинів їх готують на буферних розчинниках. При цьому досягається не тільки підвищення хімічної стабільності, але і терапевтична активність, а також зменшення подразнюючої дії. Для стабілізації очних крапель/розчинів можуть бути використані й інші методи, а саме: додавання високополімерів, комплексонів, виготовлення розчинів в атмосфері інертних газів і т.д. Ці способи можуть розглядатися як потенційні можливості значного збільшення термінів придатності очних крапель.

Необхідною умовою для крапель і розчинів є відсутність вегетативних і спорових форм життєздатної флори, оскільки слизова оболонка ока легко інфікується. Стерильності очних крапель/розчинів легко досягти дотриманням правил асептики під час приготування, а також стерилізацією. Стерильності очних крапель/розчинів можна досягти, використовуючи методи теплової, хімічної або радіаційної обробки. Імовірність мікробного забруднення очних лікарських форм значною мірою зростає при багаторазовому їх використанні, що вимагає частого розкриття упаковки і відмірювання розчину піпеткою. Уже при відкритті флакона та першому застосуванні розчин засівається мікрофлорою. У зв'язку з цим поряд з термічною обробкою і стерилізаційною фільтрацією до їх складу вводять консерванти, що мають бактерицидну або бактеріостатичну дію. Фармакопейним Комітетом дозволені до застосування такі речовини, як кислота борна 1,9% (рН = 5), бензиловий спирт 0,9%, левоміцетин 0,15%, мертиолат 0,005%, етанолмеркурію хлорид 0,01%, хлоретон 0,6%, суміш ніпагін 0,66%, ніпазол 0,023%, бензамонію хлорид 0,01%, додецилдиметилбензиламонію хлорид 0,01%.

Запобігти мікробному забрудненню лікарських препаратів без застосування консервантів можна лише завдяки використанню одноразових упаковок.

12. Лікарські форми для немовлят

Дитячі лікарські форми - це специфічна група ліків, що вимагає особливих умов готування, найсуворішого дотримання асептики, технологічної дисципліни, повної відповідальності за готування, контроль якості й оформлення до відпуску лікарських препаратів.

Найчастіше дітям слід призначати перевірені роками лікарські засоби: настої і відвари з лікарської рослинної сировини, ароматні води, активоване вугілля - всередину, фурацилін, лікоподій - зовнішньо і тому подібні препарати. Найбільш зручні для маленьких дітей лікарські форми у вигляді сиропів, крапель або суспензій. Потрапляючи в кишечник, рідкі ліки поширюються по більшій площі слизової оболонки і краще всмоктуються. Суспензії і лікарські сиропи є доволі небезпечними. Оскільки вони досить смачні, малюки прагнуть випити їх побільше.

Вимоги до дитячих лікарських форм:

1. Висока терапевтична ефективність і висока біодоступність;

2. Стерильність (для немовлят);

3. Стабільність;

4. Апірогенність (для немовлят);

5. Відсутність алергізуючої дії;

6. Нетоксичність;

7. Мікробіологічна чистота;

8. Зручність застосування;

9. Приємні органолептичні властивості.

У відповідності з наказом Міністерства охорони здоров'я України № 812 від 15.12.2004 «Про затвердження Правил виробництва (виготовлення) та контролю якості лікарських засобів в аптеках» лікарські засоби для новонароджених повинні виготовлятися в асептичних умовах масооб'ємним способом. Розчини для внутрішнього застосування для новонароджених готуються на стерильній воді очищеній або воді для ін'єкцій в асептичних умовах без додавання стабілізаторів та консервантів.

Всі лікарські форми для дітей готують за загальними правилами приготування, але з дотриманням умов аптеки. Обов'язкова умова для ЛФ для дітей до 1 року - стерильність (мікстури для зовнішнього, внутрішнього використання, олії) або асептичність виготовлення (мазі, супозиторії, порошки). Всі ліки до стерилізації пробують на смак.

Особлива увага приділяється підбору та використанню при виготовленні дитячих лікарських форм (ДЛФ) допоміжних лікарських речовин, які можуть підвищити якості та термін зберігання ЛФ. Наприклад, розчини для внутрішнього застосування готують масооб'ємним способом, без використання стабілізаторів та консервантів. Такі розчини фільтрують, розливають у флакони з нейтрального скла, закупорюють гумовими пробками під обкатку, стерилізують насиченою парою під тиском 1,1кгс/м3 (120ЃЋ). В окремих специфічних випадках, можлива стерилізація текучою парою при температурі 100ЃЋ. Такий тип стерилізації ДЛФ використовують у випадку неможливості використання інших доступних способів, про що мають вказівки у відповідній нормативній документації на лікарську форму чи окремі її першоступеневі (найнестабільніші) складові. Такі розчини, що мають у своєму складі термолабільні речовини стерилізують, за таким фізичним методом, як фільтрація, використовуючи для цього сучасні мембранні фільтри.

При створенні ДЛФ мають використовуватися лише нешкідливі допоміжні речовини, переважно натуральні продукти. Їх кількість повинна забезпечувати необхідний терапевтичний ефект і стабільність ліків. Для забарвлення лікарських форм слід застосовувати нешкідливі барвники, дозволені для медичної практики. Коригувальні речовини мають надавати лікам приємний смак і запах і не знижувати їх активності і стабільності. В одній лікарській формі повинна знаходитися як можна менша кількість різних хімічних речовин. Об'єм рідини, яка містить ліки, в упаковці не повинен бути занадто великим - досить 2, 5 або 10мл, тобто кількість препарату, необхідна для мінімального курсу лікування. Особливу увагу необхідно приділяти створенню ДЛФ пролонгованої дії.

Якщо сумісність інґредієнтів незадовільна, створюють так звані упаковки «змішування», в яких лікарські речовини зберігаються окремо від розчину коригенту і їх змішують безпосередньо перед уживанням. Крім цього, існують концентрати порошків і гранул, до яких перед застосуванням додається вода. Для дозування лікарських препаратів необхідно використовувати спеціальні дозувальні пристрої (ложки-дозатори, мензурки, крапельниці, піпетки тощо). Упаковка ліків має бути із захисним пристроєм, що дозволяє відкривати її тільки дорослим. Для розчинів сильнодіючих речовин рекомендують краплі в упаковці зі спеціальним дозувальним пристроєм.

При розробці таблеток і драже для дітей слід прагнути до їх найменшого розміру (від 3 - 4мм у діаметрі і нижче); таблетки повинні бути двоопуклої форми[9].

13. Апаратура, що використовується для стерилізації. Правила роботи

Стерилізувати можна різними методами:

1. Механічний метод стерилізації;

2. Хімічний метод стерилізації;

3. Стерилізація ультрафіолетовим промінням.

Механічний метод стерилізації

Цей метод полягає у виділеннях мікроорганізмів від рідини за допомогою мікропористих фільтрів. В якості мікропористих фільтрів використовують каолін, фарфор, азбест, колодій. Принцип фільтрації базується на адсорбції бактерій порами фільтрів.

Хімічний метод стерилізації

При цьому методі знищення мікроорганізмів відбувається під дією деяких хімічних речовин антисептиків. Це кризол, фенол, хлор етан, але хімічний метод стерилізації практично не застосовують в аптеці.

Стерилізація ультрафіолетовим промінням

Ультрафіолетові промені мають бактерицидну дію. В аптеках ці промені використовують для санації приміщень і обеззараження дистильованої води. В якості джерела ультрафіолетових променів використовують бактерицидні і ртутно-кварцеві лампи.

В аптечній практиці використовують виключно методи стерилізації за допомогою дії високої температури. Ультрафіолетові промені використовують для обеззараження повітря приміщень аптеки, шляхом встановлення бактерицидних ламп. Температура від 15⁰С до 40⁰С є найбільш сприятлива для розвитку мікроорганізмів. Більш висока температура згубно діє на мікроорганізми. Найбільш надійна стерилізація досягаються при температурі 60⁰С і більше. Текучий пар, або кипляча вода убивають бактерії досить швидко, але спори зберігаються на протязі години і більше. Пара під тиском убиває мікроорганізми швидше і знижує кількість спор.

Існують різні види апаратури для стерилізації.

Стерилізувати можна:

1. За допомогою газової горілки;

2. За допомогою електричної сушильної шафи;

3. Кип'ятіння у відповідних ємкостях.

Стерилізація текучим паром проводяться в аптечних стерилізаторах. Вони складаються з циліндричної ємкості, яка облицьована металічним кожухом, має металічну кришку, яка щільно прикручується термометром і водомірним склом. На дно ємкості наливають воду і поміщають металеву підставку з отворами.

При роботі із стерилізатором слід дотримуватись наступних правил:

1. Нагрівати стерилізатор слід після поміщення в ньому предметів стерилізації - після загрузки;

2. Початком стерилізації вважати час виходу потоку пари з стерилізатора і показанням на термометрі температуру 100⁰С;

3. Пара в стерилізаторі повинна рівномірно обтікати предмет, що стерилізується;

4. Температуру слід постійно контролювати.

Найбільш зручні парові стерилізатори, в яких автоматично підтримується заданий тиск і температура, а також визначена можливість просушування матеріалу після стерилізації (вата, фільтрувальний папір, марля і т.д).

Стерилізацію парою під тиском проводять в автоклавах різної конструкції. Автоклав складається з товстостінної стерилізаційної камери з кришкою, яка герметично закривається. На корпусі автоклава вмонтований запобіжний клапан, манометр і термометр. Залежно від положення стерилізаційної камери розрізняють горизонтальні і вертикальні. Сучасні автоклави мають електропідігрів і розраховані для роботи під тиском до 2,5 атмосфер, або стерилізації текучим паром. Вони укомплектовані приладом для підтримки заданого тиску - електроконтактним манометром, епсектором і фільтром.

Електроконтактний манометр забезпечує автоматичну підтримку заданого тиску. За допомогою епсектора досягається швидке відсмоктування пари після кожної стерилізації, створення вакууму в стерилізаційній камері.

Автоклав повинен мати паспорт, інструкцію по експлуатації та догляду за ним. При стерилізації автоклавом його спочатку нагрівають при відкритому крані, після чого кран закривають і слідкують за підвищенням температури і тиску.

Стерилізатори та інша апаратура розміщуються в стерилізаційній кімнаті. Вхід в стерилізаційну кімнату повинен бути з асептичної і з відкриванням дверей в асептичну кімнату. Стерилізаційна має мати природне освітлення. Для спостерігання за роботою стерилізаційних апаратів повинно бути вмонтоване вікно у стіну, яке розділяє асептичну і стерилізаційну. При такому плануванні асептичного блоку допоміжний персонал не має прямого доступу до стерилізаційної кімнати, що передбачено технікою безпеки.

Фармацевти, які виготовляють стерильні лікарські форми повинні:

1. Працювати в стерильних наглухо закритих хірургічних халатах і спеціальному взутті;

2. Рот і ніс повинні бути закриті стерильною, марлевою чотирьохшаровою пов'язкою, знімаючи її через чотири години;

3. Волосся повністю підібране під шапочку;

4. Перед роботою старанно вимити руки теплою водою з милом і щіткою і сушити стерильним рушником[7].

14. Пірогени

Пірогени або пірогенні речовини - сполуки ліпополісахаридної природи (ліпополісахариди, адсорбовані на білковому носії), з високою мол.масою і розміром частинок від 50 до 1мкм, як правило, бактерійного походження. При потраплянні пірогенів у кров'яне русло людини (напр. при внутрішньосудинному введенні ЛП) спостерігається швидке підвищення температури тіла до 40°С, прискорення пульсу, лихоманка, підвищене потовиділення, нудота, головний біль. В особливо тяжких випадках можлива смерть.

Пірогенність виявляють живі мікроорганізми, продукти їх життєдіяльності, тіла мертвих бактерій та продукти їх життєдіяльності, які можуть знаходитися в розчинах після стерилізації. Пірогени умовно розділяють на екзогенні (як правило бактерійні) й ендогенні (клітинно-тканинні). Джерелом ендогенних пірогенів можуть бути також лейкоцити та білки крові, які за певних умов утворюють і виділяють БАР з пірогенними властивостями (лейкопірогени).

Пірогенні речовини розчинні у воді, нерозчинні в спирті та ацетоні, стійкі до дії підвищеної температури. В сухому стані їх повне розкладання відбувається тільки при температурі 200°С протягом 30хв. Вони чутливі до дії окисників, напр. пероксиду водню або перманганату калію. Зважаючи на дуже малі розміри, вони здатні проходити через найщільніші фільтри. Виявляють їх хімічними (за допомогою кольорових реакцій), фізичними (шляхом вимірювання електропровідності та полярографічних максимумів) і біологічними методами (базуються на визначенні температури тіла кроликів, а також використовуванням лізату амебоцитів крабів сімейства Limulus, з якими пірогени утворюють гель). Для видалення пірогенів використовуються різні хімічні, фізичні (фізико-хімічні) й ензиматичні методи[1].

15. Перспективи вдосконалення якості багатокомпонентних розчинів для інфузій

Вдосконалення якості багато компонентних розчинів для інфузій в першу чергу пов'язано з пошуком і застосуванням нових стабілізаторів, що дасть можливість зберігати незмінність властивостей діючих речовин в розчині протягом довшого періоду часу.

Не менш важливою складовою вдосконалення є забезпечення відсутності механічних домішок, тобто створення більш ефективних фільтруючих матеріалів і автоматизації методів контролю на відсутність цих домішок. Як результат - зростання терапевтичної дії розчину.

Також велике значення має дозування і упаковка, тому потрібно досягнути оптимізації технологічного процесу, апаратурного оснащення (дозування, закорковування) і покращення таро-пакувального матеріалу.

Створення нормативно-технологічної документації, основаної на сучасних методах контролю якості дасть можливість покращити рівень якості багатокомпонентних розчинів для інфузій при виробництві.

У фармакопейних статтях на інфузійні розчини відсутній показник фактичної осмолярності, що призводить до негативних наслідків при інфузійній терапії. Тому на етикетці розчину слід, додатково до маркування, вказувати осмолярність, склад препарату і іонний склад в ммоль/л. Це дасть можливість зменшити число побічних дій при лікуванні[10].

16. Склад прописів інфузіійних розчинів, які найчастіше готуються в аптеці

Технологічний процес виробництва інфузійних розчинів:

· Підготовча робота;

· Приготування розчину;

· Фільтрування і фасування розчину;

· Стерилізація розчину;

· Контроль якості;

· Оформлення.

1.Регламент по виготовленню і контролю якості розчину натрію хлориду ізотонічного 0,9% для ін'єкцій в умовах аптеки.

Характеристика готового продукту - розчин натрію хлориду ізотонічного 0,9% для ін'єкцій - 1л.

Rp.: Natrii chloridi 9,0

Aquae pro injectionibus ad 1000 ml

Безколірна прозора рідина, соленого смаку без запаху, рН = 5,0 - 7,0. Препарат по стерильності, апірогенності, і відсутності механічних домішок повинен відповідати вимогам Державної Фармакопеї України. Вміст NaCl в 1мл 0,9% розчині повинен бути 0,0087 - 0,0093г. Виготовляють у флаконах зі скла марки НС-2 по 100, 200 або 400мл, закриті гумовими корками 25П або ІР-21 під обкатку алюмінієвими ковпачками. Зберігається препарат при кімнатній температурі. Термін зберігання - 1 місяць. 0,9% розчин натрію хлориду використовується для внутрішньовенного введення.

Підготовчі роботи. Підготовка приміщення, персоналу, допоміжного матеріалу, таро-пакувальних засобів. Прибирання приміщення, підготовка персоналу, стерилізація повітря проводяться у відповідності з діючим наказом МОЗ України №275 від 15.05.2006р. «Про затвердження інструкції по санітарно-протиепідемічному режимі аптек». Гумові корки повинні бути марки 25П, ІР-21 або 52-369/1 по ТУ 38-006-269-80. Алюмінієві ковпачки по ОСТ 64-009-86 витримують 15хв в 1 - 2% розчині миючого засобу, підігрітого до 70 - 800°С, потім розчин зливають, а ковпачки промивають протічною водопровідною водою. Чисті ковпачки сушать в біксах в сушильній шафі.

Приготуванння розчину. Ізотонічний 0,9% розчин NaCl для ін'єкцій готують масооб'ємним методом. У мірний прокалібрований 1л балон загружають 9г NaCl, додають води для ін'єкцій приблизно 2/3 потрібної кількості, перемішують, потім доливають води для ін'єкцій до 1л і знову перемішують до повного розчинення. Розчин контролюють на вміст натрію хлориду і по рН.

Фільтрування і фасування розчину. Фільтрування, розлив, закриття корками, первинний контроль на відсутність механічних домішок. Відхилення від номінального об'єму ±5%. Контролюють вибірково п'ять пляшок з кожної серії шляхом вимірювання об'єму розчину мірним циліндром. Флакони з розчином закривають алюмінієвими ковпачками, маркують шляхом надпису, передають на стерилізацію.

Стерилізація розчину. Розчин у флаконах стерилізують у паровому стерилізаторі (автоклаві) парою під тиском 1,1атм при температурі 121°С.

2.Регламент по виготовленню і контролю якості розчинів глюкози 5% для ін'єкцій в умовах аптеки.

Характеристика готового продукту - розчин глюкози 5% для ін'єкцій - 1л. Препарат являє собою 5% розчин глюкози у воді для ін'єкцій, стабілізований 0,1н соляною кислотою з хлоридом натрію.

Rp.: Glucosi anhydrici 50,0

Solutionis acidi chloridi 0,1n 5 ml ad pH 3,0 - 4,1

Natrii chloride 0,26

Aquae pro injectionibus ad 1000 ml

Безколірна або злегка жовтувата прозора рідина солодкого смаку без запаху, рН = 3,0-4,1. Випускається у флаконах по 100, 150, 200, 400мл, закритих гумовими корками під обкатку алюмінієвими ковпачками. Зберігають препарат при кімнатній температурі, термін зберігання - 1місяць. Ізотонічні розчини (5%) вводять підшкірно, у вену і в клізмах. Підготовчі роботи. Вихідною сировиною для одержання 5% розчину глюкози являється глюкоза, яка відповідає вимогам ДФУ. Брутто-формула глюкози С₆Н₁₂О₆ЧН₂О, Мм = 198,17г/моль. При виготовленні розчину для ін'єкцій глюкозу беруть у більшій кількості з розрахунком вмісту кристалізаційної води по формулі (аЧ100) / (100 - д) при вологості глюкози, наприклад 8,6%.

50Ч100/(100-8,6) = 54,704г глюкози (а - кількість безводної глюкози за прописом, д - процентний вміст води у препараті по аналізу).

Стабілізатор для розчину глюкози готують попередньо на 1л розчину:

Натрію хлориду 2,6г;

Розчину соляної кислоти розведеної 8,3% - 2,2мл до рН 3,24;

Води для ін'єкцій до 50мл.

Приготування розчину. Розчин глюкози 5% для ін'єкцій готують масооб'ємним методом. У мірний прокалібрований балон (1л) закладають 54,7г глюкози, додають води для ін'єкцій приблизно 2/3 потрібної кількості, розчин перемішують до повного розчинення глюкози. Для стабілізації розчину глюкози додають 50мл приготовленого ex tempore стабілізатора. Потім доливають воду для ін'єкцій до 1л і перемішують. Розчин контролюють на вміст глюкози, стабілізатора і по рН.

Фільтрування і фасування розчину. Фільтрування, розлив, закриття корками, первинний контроль на відсутність механічних домішок. Для фільтрування використовують фільтруючі воронки зі скляними фільтрами ПОР 10 (розмір пір 3-10мкм). ПОР 16 (розмір пір 10-16мкм), розбірні фільтри-воронки Ф-30 або скляні воронки в поєднанні з різним фільтрувальним матеріалом. Перші порції фільтрату піддаються повторному фільтрування. Відхилення від номінального об'єму ±5%. Контролюють вибірково п'ять пляшок з кожної серії шляхом вимірювання об'єму розчину мірним циліндром. Флакони з розчином закривають алюмінієвими ковпачками, маркують шляхом надпису, передають на стерилізацію.

Стерилізація розчину. Розчин у флаконах стерилізують у паровому стерилізаторі (автоклаві) парою під тиском 1,1атм при температурі 120°С.

3.Регламент по виготовленню і контролю якості розчинів новокаїну 0,5% для ін'єкцій в умовах аптеки.

Характеристика готового продукту - розчин новокаїну 0,5% для ін'єкцій - 1л. Препарат являє собою 0,5% розчин новокаїну, стабілізований 0,1 моль/дм³ соляною кислотою.

Rp.: Novocaini 5,0

Solutionis acidi chloridi 0,1n ad pH 3,8 - 4,5

Aquae pro injectionibus ad 1000 ml

Прозора безбарвна рідина рН 3,8 - 4,5. Випускають у флаконах різної місткості, закупорених резиновими пробками 25П, ІР-21 під обкатку алюмінієвими ковпачками. Зберігають по правилах речовин сп.Б, без доступу світла, термін - 1 місяць. Розчини новокаїну використовують для підшкірних, внутрішньом'язевих та внутрішньовенних ін'єкцій.

Підготовчі роботи. Для одержання розчину новокаїну 0,5% використовують: новокаїн гідрохлорид. Брутто-формула C₁₃H₂₀N₂O₂·HCl, Мм = 272,78г/моль. Кислота хлористоводнева 0,1н. Для приготування 1л 0,1н розчину потрібно взяти 44мл розведеної соляної кислоти.

Приготування розчину. Розчин новокаїну 0,5% для ін'єкцій готують масооб'ємним методом. У мірний прокалібрований балон (1л) закладають новокаїн гідрохлорид, додають води для ін'єкцій приблизно 2/3 потрібної кількості, розчин перемішують до повного розчинення новокаїну. Для стабілізації розчину додають 0,1н хлористоводневу кислоту до рН 3,8 - 4,5 4мл на 1л розчину. Після цього в балон додають води для ін'єкцій до заданого об'єму, перемішують. Розчин контролюють на вміст новокаїну, соляної кислоти і по рН.

Фільтрування і фасування розчину. Фільтрування, розлив, закупорювання пробками, проведення первинного контролю на відсутність механічних забруднень. При задовільному результаті аналізу розчин фільтрують під тиском стовпа рідини або при розрідженні 0,15-0,25кгс/см². Для фільтрування використовують фільтрувальні воронки зі скляними фільтрами ПОР-10 (розмір пор 3-10мкм), ПОР-16 (розмір пор 10-16мкм), розбірні фільтри-воронки Ф-30, або скляні воронки в поєднанні з різними фільтрувальними матеріалами. Перші порції фільтрату піддаються повторному фільтрування. Фільтрування розчину поєднують з одночасним розливом його в підготовлені стерильні флакони, закупорюють пробками і проводять первинний контроль розчину на відсутність механічних забруднень відповідно до діючої інструкції з контролю розчинів для ін'єкцій, виготовлених в аптеках, на чистоту від механічних забруднень. При виявленні механічних забруднень розчин перефільтровуют.

Стерилізація розчину. Розчин у флаконах по 100мл стерилізують в автоклаві паром під тиском 1 - 1,1кгс/см² (атм) протягом 8хв; флакони від 100мл до 500мл протягом 12хв.

4.Регламент по виготовленню і контролю якості розчинів дибазолу 1% для ін'єкцій в умовах аптеки.

Характеристика готового продукту - розчин дибазолу 1% для ін'єкцій - 1л. Препарат являє собою 1% розчин дибазолу у воді для ін'єкцій, стабілізований 0,1н соляною кислотою.

Rp.: Dibazoli 10,0

Solutionis acidi chloridi 0,1n 10 ml

Aquae pro injectionibus ad 1000 ml

Прозора безбарвна рідина. Випускають у флаконах різної місткості, закупорених резиновими пробками 25П, ІР-21 під обкатку алюмінієвими ковпачками. Зберігають по правилах речовин сп.Б, без доступу світла, термін - 2 місяці. Розчини дибазолу використовують для внутрішньом'язевих та внутрішньовенних ін'єкцій.

Підготовчі роботи. Розчини для ін'єкцій лікарських засобів, що відносяться до групи солей слабких основ і сильних кислот готують використовуючи в якості стабілізатора кислоту хлористоводневу - 0,1н. Механізм стабілізації - зміщення рН розчину в сторону утворення недисоційованого продукту. Це створює умови, що перешкоджають гідролізу, омилення складних ефірів, окислення фенольних і альдегідних груп. Ін'єкційний розчин дибазолу готують в асептичних умовах, щоб максимально зменшити потрапляння в розчин мікроорганізмів і попередити його пірогенні властивості.

Приготування розчину. У стерильній підставці розчиняють 0,5 дибазолу в 3/4 об'єму гарячої води для ін'єкцій, після охолодження додають стабілізатор (кислота хлористоводнева), перемішують і доводять водою для ін'єкцій до потрібного об'єму.

Фільтрування і фасування розчину. Фільтрування, розлив, закупорювання пробками, проведення первинного контролю на відсутність механічних забруднень. При задовільному результаті аналізу розчин фільтрують через стерильний комбінований фільтр (складчастий паперовий фільтр з підкладеним тампоном довговолокнистої стерильної вати), промитий стерильною водою для ін'єкцій або через скляний фільтр № 3 або 4.

Стерилізація розчину. Стерилізують, не пізніше 3год з моменту виготовлення розчину, насиченою парою під тиском (120°С) - 8хв (об'єм до 100мл).

Контроль якості

В процесі виготовлення розчинів вони піддаються первинному та вторинному контролю. Первинний контроль полягає в проведенні повного хімічного контролю (включаючи визначення рН і відсутність механічних включень) після фільтрування і фасування розчину. Вторинний контроль проводять перед оформленням упаковки після стерилізації. Він полягає в повному хімічному контролі, контролі на відсутність механічних включень, контролі на стерильність і пірогенні речовини (продукти життєдіяльності і розпаду мікроорганізмів), в перевірці якості закупорювання флаконів і обсягу їх наповнення.

Оформлення

Основна етикетка «Стерильно» із зазначенням № аптеки, № рецепта, П.І.Б. пацієнта, складу прописи, № аналізу, способу застосування, дати, ціни. Попереджувальні написи «Зберігати в прохолодному місці», «Берегти від дітей», окремий рецептурний номер.

17. Технологія окремих прописів полііонних інфузійних розчинів

1. Регламент по виготовленню і контролю якості розчину Рінгера для ін'єкцій в умовах аптеки. Характеристика готового продукту - розчин Рінгера для ін'єкцій - 1л.

Rp.: Natrii cloridi 9,0

Calcii chloridi 0,2

Kalii chloridi 0,2

Natrii hydrocarbonatis 0,2

Aquae pro injectionibus ad 1000 ml

Безколірна прозора рідина солонуватого смаку без запаху, рН = 7,5 - 8,2. Препарат по стерильності, апірогенності і відсутності механічних домішок повинен відповідати вимогам ДФУ. Випускають у флаконах по 100 і 200мл. Зберігають при кімнатній температурі, термін зберігання - 1 місяць. Використовується для внутрішньовенного введення.

Підготовчі роботи. Розчин кількох неорганічних солей в дистильованій воді з точно витриманими концентраціями, таких як хлорид натрію, хлорид калію, хлорид кальцію, а також гідрокарбонат натрію для стабілізації кислотності розчину pH як буферний компонент.

Приготування розчину. Розчин Рінгера для ін'єкцій готують масооб'ємним методом. В мірний прокалібрований 1л балон загружають 9г NaCl , 0,2г KCl, 4мл 50% розчину CaCl₂, 0,2г NaHCO₃, додають води для ін'єкцій приблизно 2/3 потрібної кількості, перемішують, уникаючи при цьому сильного збовтування, до повного розчинення кристалів протягом 2 - 3хв. Потім в балон доливають води для ін'єкцій до потрібного об'єму - 1л. У зв'язку з тим, що натрію гідрокарбонат в процесі приготування розчину піддається гідролізу з утворенням натрію карбонату і вуглекислого газу, що в свою чергу приводить до збільшення рН розчину, потрібно дотримуватись умов, які не допускають втрати вуглекислоти: розчинення препарату проводити при температурі не вище 200°С, в закритому балоні, не сильно збовтуючи розчин.

Фільтрування і фасування розчину. Фільтрування, розлив, закупорювання пробками, проведення первинного контролю на відсутність механічних забруднень. При задовільному результаті аналізу розчин фільтрують під тиском стовпа рідини або при розрідженні 0,15-0,25кгс/см². Для фільтрування використовують фільтрувальні воронки зі скляними фільтрами ПОР-10 (розмір пор 3-10мкм), ПОР-16 (розмір пор 10-16мкм), розбірні фільтри-воронки Ф-30, або скляні воронки в поєднанні з різними фільтрувальними матеріалами. Перші порції фільтрату піддаються повторному фільтрування. Фільтрування розчину поєднують з одночасним розливом його в підготовлені стерильні флакони, закупорюють пробками і проводять первинний контроль розчину на відсутність механічних забруднень відповідно до діючої інструкції з контролю розчинів для ін'єкцій, виготовлених в аптеках, на чистоту від механічних забруднень. При виявленні механічних забруднень розчин перефільтровуют.

Стерилізація розчину. Розчин у флаконах по 100мл стерилізують в автоклаві паром під тиском 1-1,1кгс/см² (атм) протягом 8хв.

2.Регламент по виготовленню і контролю якості розчину „Трисіль” для ін'єкцій в умовах аптеки.

Характеристика готового продукту - розчин „Трисіль” для ін'єкцій - 1л.

Rp.: Natrii cloridi 5,0

Kalii chloridi 1,0

Natrii hydrocarbonatis 4,0

Aquae pro injectionibus ad 1000 ml

Безколірна прозора рідина, рН = 8,1 - 8,9. Препарат по стерильності, апірогенності і відсутності механічних домішок повинен відповідати вимогам ДФУ. Препарат випускають у флаконах по 100мл, закритий гумовими корками 25П, ІР-21 під обкатку алюмінієвими ковпачками. Препарат зберігають при кімнатній температурі. Термін зберігання - 1 місяць. Використовується внутрішньовенно для регуляції сольового балансу.

Підготовчі роботи. Розчин „Трисіль” це збалансований комбінованими препарат, який містять розчин натрію хлориду, калію хлориду, натрію гідрокарбонату і води для ін'єкцій.

Приготування розчину. Розчин „Трисіль” для ін'єкцій готують масооб'ємним методом. У 1л маркірований балон загружають 5г натрію хлориду, 1г калію хлориду, 4г гідрокарбонату натрію, додають води для ін'єкції приблизно 2/3 розрахованої кількості і розчин перемішують до повного розчинення. Потім доливають води для ін'єкції до 1л, перемішують до повного розчинення. Для попередження втрати вуглекислоти, яка утворюється при гідролізі гідрокарбонату натрію, розчинення препарату проводять при температурі не вище 200°С у закритій посудині, не сильно збовтуючи.

Фільтрування і фасування розчину. Фільтрування, розлив, закупорювання пробками, проведення первинного контролю на відсутність механічних забруднень. При задовільному результаті аналізу розчин фільтрують під тиском стовпа рідини або при розрідженні 0,15-0,25кгс/см². Для фільтрування використовують фільтрувальні воронки зі скляними фільтрами ПОР-10 (розмір пор 3-10мкм), ПОР-16 (розмір пор 10-16мкм), розбірні фільтри-воронки Ф-30, або скляні воронки в поєднанні з різними фільтрувальними матеріалами. Перші порції фільтрату піддаються повторному фільтрування. Фільтрування розчину поєднують з одночасним розливом його в підготовлені стерильні флакони, закупорюють пробками і проводять первинний контроль розчину на відсутність механічних забруднень відповідно до діючої інструкції з контролю розчинів для ін'єкцій, виготовлених в аптеках, на чистоту від механічних забруднень. При виявленні механічних забруднень розчин перефільтровуют.

Стерилізація розчину. Розчин у флаконах по 100мл стерилізують в автоклаві паром під тиском 1-1,1кгс/см² (атм) протягом 8хв.

Контроль якості

В процесі виготовлення розчинів вони піддаються первинному та вторинному контролю. Первинний контроль полягає в проведенні повного хімічного контролю (включаючи визначення рН і відсутність механічних включень) після фільтрування і фасування розчину. Вторинний контроль проводять перед оформленням упаковки після стерилізації. Він полягає в повному хімічному контролі, контролі на відсутність механічних включень, контролі на стерильність і пірогенні речовини (продукти життєдіяльності і розпаду мікроорганізмів), в перевірці якості закупорювання флаконів і обсягу їх наповнення.

Оформлення

Основна етикетка «Стерильно» із зазначенням № аптеки, № рецепта, П.І.Б. пацієнта, складу прописи, № аналізу, способу застосування, дати, ціни. Попереджувальні написи «Зберігати в прохолодному місці», «Берегти від дітей», окремий рецептурний номер[11].

18. Аналіз відповідності умов приготування розчинів і технологічного процесу вимогам нормативних документів

В Україні роботу аптек з виготовлення лікарських засобів регламентують:

· Закон України «Про лікарські засоби»;

· Накази МОЗ України;

· Державна Фармакопея України;

· Методичні рекомендації, затвердженні МОЗ України;

· Мануали (авторські прописи);

· Технологічні інструкції.

Виробництво стерильних лікарських форм в спеціалізованих аптеках здійснюється відповідно до наступних нормативних документів:

· Наказ МОЗ України від 03.08.2005 р. № 391 «Вимоги до виготовлення стерильних та асептичних лікарських засобів в умовах аптек» (методичні рекомендації) - цього наказу дотримуються під час проведення допоміжних робіт та технологічних процесів;

· Наказ МОЗ України від 15.05.2006р. №275 «Про затвердження інструкції по санітарно-протиепідемічному режимі аптек»;

· Наказ МОЗ України від 17.10.2012 № 812 «Про затвердження Правил виробництва (виготовлення) та контролю якості лікарських засобів в аптеках» - належне виготовлення лікарських засобів[12];

· Закон України від 04.04.1996 р. № 123/96-ВР «Про лікарські засоби».

Висновок та рекомендації

Стерильні лікарські форми є окремою групою лікарських препаратів, призначених для введення шляхом iн'єкцiй, iнфузiй та iмплантацiй в органiзм людини або тварини. До них вiдносяться стерильні водні і неводні розчини, суспензії, емульсії і сухі тверді речовини (порошки, пористі маси, таблетки), які розчиняються водою безпосередньо перед введенням. Дані препарати вводяться в організм за допомогою спеціальних пристроїв з порушенням цілісності шкірних покривів або слизистої оболонки.

Парентеральне застосування препаратів припускає порушення шкірного покриву, що пов'язано з можливим інфікуванням патогенними мікроорганізмами і введенням механічних включень. Тому стерильне виробництво в порівнянні з іншими галузями промисловості має специфічні особливості, що диктуються вимогами до ін'єкційних лікарських форм. Головні з них це відсутність механічних домішок, стерильність, стабільність, апірогенність тощо, а для деяких препаратів -- ізотонічність, осмоляльність або осмолярність, ізоіонічність, ізогідричність, в'язкість, що вказується у відповідній нормативно-технічній документації.

Даний спосіб введення лікарської речовини має ряд переваг, а саме: забезпечення швидкого ефекту і високу точність дозування; лікарська речовина оминає систему травлення, зокрема печінку, що запобігає впливу на неї ферментів, руйнуванню і зниженню активності речовини; також однією з переваг цього методу є використання лікарських засобів незалежно від стану хворого (непритомність, отруєння тощо). Проте не слід забувати й про недоліки ін'єкційного введення: нанесення травми пацієнту як фізично так і морально; необхідність залучення медичного персоналу; і не менш важливим є те, що введення ліків може викликати порушення тиску, рН середовища.

Сучасні технології і оснащення аптек дають змогу добиватися більшої стерильності і асептики в порівнянні з минулими роками. Проте, деякі методи все-ще є недосконалими.

Дослідження, які проводяться в галузі удосконалення технології ін'єкційних лікарських форм спрямовані на підвищення ефективності і якості продукції, що вимагає розв'язання основних проблем - це стабілізація, забезпечення відсутності механічних домішок у препаратах, оптимізація процесу одержання і його апаратурного оснащення.

На сьогоднішній день поширений хімічний метод стабілізації, що передбачає додавання різних допоміжних речовин-стабілізаторів до лікарських препаратів, що не являється оптимальним способом одержання стабільних ліків з біологічної точки зору. Тому слід звернути увагу на фізичний (технологічний спосіб стабілізації), що дозволяє отримати стійкі препарати без додавання будь-яких допоміжних речовин-стабілізіторів. З біологічної точки зору фізичний спосіб стабілізації найбільш раціональний і вимагає значного розширення досліджень у цьому напрямку.

Особливу увагу привертають комбіновані, інфузійні та полііонні препарати, які вимагають вивчення питань сумісності і стабільності. Стабільність інфузійних розчинів має комплексний характер і ґрунтується на підвищенні фізичної, хімічної та мікробіологічної стійкості.

На стабільність інфузійних розчинів впливають природне світло, наявність слідів кисню, важких металів, що викликають окисно-відновні процеси, якість таро-закупорювальних засобів - скляних флаконів, гумових пробок, полімерних упаковок.

Для стабілізації інфузійних розчинів слід запобігати хімічній взаємодії допоміжних і основних діючих речовин.

Розв'язання проблеми забезпечення відсутності механічних домішок в ін'єкційних препаратах здійснюється створенням ефективних фільтрів, а також удосконаленням методів контролю, якості фільтрату.

Також велике значення має дозування і упаковка, тому потрібно досягнути оптимізації технологічного процесу, апаратурного оснащення (дозування, закорковування) і покращення таро-пакувального матеріалу. Процес одержання, фільтрування розливання у флакони, закупорювання ін'єкційних препаратів необхідно проводити в умовах „чистих кімнат”. Контроль фільтрату і розчину у флаконах, в основному, здійснюється візуально.

Комплексне розв'язання основних проблем з урахуванням інших факторів, які впливають на стабільність препаратів, створення нормативно-технологічної документації, основаної на сучасних методах контролю якості дозволить одержати стабільні ін'єкційні лікарські форми високої якості.

розчин інфузія ін'єкція стерилізація

Список літературних джерел

1. Державна Фармакопея України / Державне підприємство „Науково-експертний фармакопейний центр” - 1-е вид. - Харків: РІРЕГ. 2001. - 556 с.

2. О.І. Тихонов, Т.Г. Ярних, „Аптечна технологія ліків” - Харків: РВП “Оригінал”. 1995. - 600с.

3. В.І. Кабачний, Л.К. Осипенко, Л.Д. Грицан та ін., „Фізична та колоїдна хімія” - Харків. 1999.

4. О.І. Тихонов, Т.Г. Ярных, „Технология лекарств” - Харьков, Изд-во НФАУ «Золотые страницы». 2002. - 704с.

5. Д.Н. Синев, Л.Я. Гуревич, „Технология и анализ лекарств” - Медицина. 1989.

6. О.І. Гризодуб, М.Г. Левін, Н.М. Асмолова, Ю.В. Підпружников та ін., „Контроль якості ін'єкційних розчинів: новий механізм утворення механічних включень” - Вісник фармації. 1994р. №1-2, 61-64с.

7. М.В. Стасевич, А.О. Милянич, І.О. Гузьова та ін., за ред. В.П. Новікова, „Обладнання технологічних процесів фармацевтичних та біотехнологічних виробництв” - Вінниця. 2012. - 408с.

8. А.И. Тихонов, Т.Г. Ярних, А.П. Гудзенко, „Учебное пособие по аптечной технологии лекарств” / Под ред. А.И. Тихонова - Xарьков: Основа. 1998. - 336с.

9. І.М. Перцев, О.Х. Пімінов, М.М. Слободянюк та ін., „Фармацевтичні та медико-біологічні аспекти ліків” - Вінниця. 2007.

10. В.Г. Марченко, С.А. Кравчук, „Современные проблемы и перспективы развития аптечного и промышленного производства инфузионных растворов в Украине” - Провизор. 2002. - №5. - 3-7с.

11. Д.І. Дмитрієвський, Л.І. Богуславська, Л.М. Хохлова, „Технологія лікарських препаратів промислового виробництва” - Вінниця. 2008. - 280с.

12. Міністерство охорони здоров'я України наказ №812 від 17.10.2012 „Про затвердження Правил виробництва (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки”.

Размещено на Allbest.ru

...