Синдром Снайдерса Блока-Кампо - нове генетичне захворювання, що спричиняє розлади нейророзвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Синдром Снайдерса Блока-Кампо - нове генетичне захворювання, що спричиняє розлади нейророзвитку

О. Ющук, І. Руда, В. Федоренко

Львівський національний університет імені Івана Франка

Синдром Снайдерса Блока-Кампо - це нещодавно відкрите генетичне захворювання, ключовими ознаками якого є прояви дитячої апраксії мовлення й інтелектуальної недостатності, а також цілий спектр інших розладів нейророзвитку (напр., порушення зору), опорно-рухового апарату (знижений тонус м'язів) та ін. Синдром Снайдерса Блока-Кампо спричиняють мутації в гені CHD3 (найчастіше de novo), що кодує CHD3 - хромодомен-геліказний ДНК-зв'язувальний білок 3 (chromodomain- helicase-DNA-binding protein 3). Однак трапляються й успадковані мутації в гені CHD3; в цьому разі у гетерозиготних за мутантним алелем гена CHD3 батьків синдром Снайдерса Блока-Кампо не проявляється (або цей прояв слабкий), проте у нащадків, які також гетерозиготні за мутантним алелем гена CHD3 і мають таку ж мутацію, синдром Снайдерса Блока-Кампо проявляється повною мірою. Цей феномен досі не пояснено. У літературі також описано два випадки осіб зі синдромом Снайдерса Блока-Кампо, у яких мутацію знайдено в гомозиготному стані. Переважна більшість описаних у літературі варіантів гена CHD3 є точковими міссенс замінами. CHD3 належить до білків ремодельєрів хроматину і є складовою комплексу ремоделювання й ацетилювання нуклеосом (NuRD), що важливо для регуляції експресії генів упродовж розвитку мозку. Ключовою ділянкою білка CHD3 є дводоменна ділянка з АТФ- залежною геліказною активністю. Хоча більшість описаних варіантів і локалізовані в ділянці гена, який кодує дводоменну ділянку з геліказною активністю, та чіткої кореляції між локалізацією мутації і важкістю фенотипу встановити не вдалося. В Україні досі немає задокументованих випадків синдрому Снайдерса Блока-Кампо. У цьому огляді ми ставимо за мету детально описати особливості синдрому Снайдерса Бло- ка-Кампо, його генетичні причини, що має полегшити ідентифікацію та генетичну діагностику випадків цієї патології, оскільки є маркери, що дають змогу запідозрити її ще у пренатальному періоді.

Ключові слова: синдром Снайдерса Блока-Кампо, генетичні синдроми, CHD3, апраксія, хромодоменний-геліказний ДНК-зв'язувальний білок 3

SNIJDERS BLOK-CAMPEAU SYNDROME: A NOVEL NEURODEVELOPMENTAL GENETIC DISORDER

O. Yushchuk, I. Ruda, V. Fedorenko

Ivan Franko National University of Lviv

Snijders Blok-Campeau syndrome is a recently discovered genetic disorder characterized by childhood apraxia of speech, delays in intellectual development, and a plethora of other neurodevelopmental disorders (e.g., vision disorders, muscle atony, etc.). In most cases, Snijders Blok-Campeau syndrome results from de novo mutations in the CHD3 gene, which encodes chromodomain-helicase-DNA-binding protein 3 (CHD3).

However, the literature also describes cases of inherited mutations in CHD3. In these cases, heterozygous parents carrying a mutant variant in the CHD3 gene may lack features of Snijders Blok- Campeau syndrome or exhibit a mild manifestation of the syndrome, while their offspring, carrying the same CHD3 mutations in heterozygous form, exhibit a complete set of features of Snijders Blok-Campeau syndrome.

This phenomenon has yet to be clearly explained. Only two cases of Snijders Blok-Campeau syndrome caused by homozygous CHD3 mutations have been described in the literature. Notably, the majority of described mutations in CHD3 are point missense mutations. CHD3 is a chromatin remodeling protein and a crucial component of the nucleosome remodeling and deacetylase (NuRD) complex, which is important for gene regulation during brain development. The two-domain region of CHD3 with ATP-dependent helicase activity is the most important part of the protein. Although the majority of mutations causing Snijders Blok-Campeau syndrome are found in the part of CHD3 encoding this region with ATP-dependent helicase activity, it has been impossible to draw a clear correlation between the localization of the mutations and the severity of the phenotype.

To date, no documented cases of Snijders Blok-Campeau syndrome have been reported in Ukraine. In this work, we aim to provide a comprehensive review of the features of Snijders Blok-Campeau syndrome to facilitate identification and genetic diagnostics of the syndrome.

Keywords: Snijders Blok-Campeau syndrome, genetic disorder, CHD3, chromodomain-helicase-DNA-binding protein 3

Дитяча апраксія мовлення (ДАМ) є розладом, за якого порушується комплекс рефлексів мовленнєвого апарату без інших помітних нейром'язових розладів; пацієнти із ДАМ або повністю не здатні до усного мовлення, або їхні здібності є обмеженими. Прийнято вважати, що в осіб із ДАМ порушення нейропланування і нейропрограмування часо-просторових властивостей послідовності рухів мовлення призводять до помилок у звукоутворенні та просодії (https://www.asha.org/practice-portal/clinical-topics/childhood- apraxia-of-speech/). Ознаки ДАМ варіабельні, а нейробіологічні механізми та генетичні причини цього порушення вивчені недостатньо. Однак у деяких випадках дане порушення спричиняють мутації в гені FOXP2 (forkhead box protein P2) [17]. F0XP2 кодує транскрипційний фактор родини F0X (forkhead box), критичний для нормального розвитку мозку, мовлення та синаптичної пластичності людини [19]. Окрім мутацій у гені FOXP2, є й інші генетичні причини ДАМ. Зокрема, нещодавній скринінг генетичних причин ДАМ серед 19-ти пробандів виявив новий ген CHD3 (chromodomain-helicase-DNA-binding protein 3), мутації в якому викликають ДАМ (траплялись у трьох пробандів) [10]. Один із виявлених пробандів із варіантом гена CHD3 послужив індекс-кейсом для формування когорти з 35 пробандів із рядом варіантів гена CHD3, в яких були характерні одноманітні фенотипові прояви. Комплекс ознак, спричинених мутаціями в CHD3, отримав назву синдрому Снай- дерса Блока-Кампо (ССБК, OMIM #602120), що було опубліковано в 2018 р. [31]. Згідно із базою даних OMIM, ССБК є автосомно-домінантним захворюванням. У подальших дослідженнях виявлено й інші випадки ССБК і розширено спектр мутацій, а також ознак, зумовлених ними, про що в деталях йтиметься нижче.

Білок CHD3 належить до CHD-родини (за деякими повідомленнями - підродини) АТФ-залежних комплексів ремоделювання хроматину (або ремодельєрів) [35]. Це мульти- доменні білки, для яких характерна наявність двох доменів-модифікаторів організації хроматину (хромодоменів) у N-термінальній ділянці, а також ділянки з геліказною активністю у складі Б№2-подібного АТФазного домена і С-термінального доменів [6, 24]. Відповідно до цих ознак родина й отримала назву хромодомен-геліказні ДНК-зв'язувальні білки. Дев'ять білків CHD-родини у людини поділяються на три підродини, для представників яких характерні унікальні комбінації функціональних доменів [34, 35]. Зокрема, CHD1 і CHD2 належать до першої підродини; це єдині OHD білки із чітко вираженим SANT/ SLIDE-подібним ДНК-зв'язувальним доменом [35]. Другу підродину утворюють CHD3, CHD4 і CHD5; у цих білків відсутній ДНК-зв'язувальній домен (позаяк вони функціонують у складі мультимерних комплексів), але наявні два домени типу PHD (plant homeodomain) [26]. До третьої підродини належать білки CHD6, CHD7, CHD8 і CHD9; у них також відсутній ДНК-зв'язувальний домен, але характерні консервативні C-термінальні BRK (BrahmaKismet [1])-домени [30]. Важливо, що варіанти генів CHD2, CHD6, CHD7 і CHD8 знайдено у пацієнтів із розладами аутистичного спектру (РАС), порушеннями інтелектуального розвитку й епілепсією [21]. Варіанти гена CHD7 пов'язують із розвитком синдрому CHARGE, що характеризується колобомою, дефектами серця, атрезією хоан, дефектами росту і розвитку, дефектами розвитку сечостатевої системи, аномаліями слуху та глухотою [5], а також синдрому Калмана, для якого властивий ідіопатичний гіпогонадотропний гіпогона- дизм [16]. Отже, значення білка CHD3 для інтелектуального розвитку не є унікальним.

Враховуючи час відкриття, сьогодні мало відомо про молекулярні механізми розвитку ССБК. Цікаво, що білок CHD3, за результатами двогібридного аналізу ряду білків людини, здійсненого у клітинах дріжджів, є одним із білків-партнерів FOXP2 [11].

Клінічна картина ССБК. Хоча розлади мовлення індекс-кейсу ССБК і послужили ініціатором для вивчення синдрому, та клінічна картина є ширшою (див. таблицю). Проте розлади мовлення є найважливішою клінічною ознакою ССБК. Експресивна складова мовлення порушена більше, ніж рецептивна складова. Окрім саме апраксії, зафіксовано такі ознаки як дизартрія, проблеми з оромоторними актами, затинання.

Загалом, у літературі станом на лютий 2024 р. описано 126 випадків ССБК [8, 9, 12, 13, 18, 20, 22, 25, 28, 31-33]. Для осіб із ССБК характерна інтелектуальна недостатність (IQ в межах 35-85) і затримка нейророзвитку; aутистичні ознаки, такі як стереотипна поведінка і часте плескання в долоні.

У осіб із ССБК спостерігають макроцефалію (хоч і описано рідкісні випадки мікроцефалії [31]), а результати МРТ показують збільшений об'єм спинномозкової рідини, зокрема, розширені шлуночки мозку [9, 31, 32]. Для обличчя характерні такі ознаки: широко розставлені очі, широкий і нависаючий лоб, набряки навколо очей, звужені очні щілини, зменшення щільності або кількості та/або зменшення діаметра бічних волосків брів, низько розміщені вуха, гіпоплазія середньої частини обличчя, тонка верхня губа, повні щоки та ін. [9, 28, 31, 32].

З боку опорно-рухового апарату спостерігається атонія, в'ялість зв'язок і гіпермо- більність суглобів (дисплазія сполучної тканини) [8, 9, 12, 18, 20, 22, 25, 28, 31-33]. Деяким особам із ССБК властиві вроджені вади серця [9]. Для багатьох осіб із ССБК характерна непевна хода [28]. Описано випадки пахвинних і пупкових гриж, крипторхізму [9, 28, 31, 32].

Перелік симптомів і їхня частота в осіб із ССБК, описаних у літературі; окремо подано інформацію для осіб із de novo варіантами гена CHD3, осіб із успадкованими варіантами та для гетерозиготних батьків-носіїв мутації

Часто трапляються такі порушення зору як короткозорість, далекозорість і косоокість, рідше - вади зору внаслідок порушень у зоровій корі, астигматизм [9, 28, 31, 32]. Рідкісні випадки епілепсії та конвульсій у новонароджених [9, 28], а також запізнення мі- єлінізації [9]. Описано випадки паркінсонізму в осіб старшого віку [31]. Принаймні у деяких випадках особи із ССБК демонструють ознаки гіперсоціальності [8]. Також в одному із випадків описано передчасне статеве дозрівання у пацієнтки жіночої статі, на додаток до м'яких проявів типових симптомів ССБК [18].

Патологічні зміни за ССБК, схоже, є незворотними; із даних літератури поки що незрозуміло, наскільки особи з ССБК піддаються реабілітації, а також як прояви синдрому впливають на тривалість життя [9, 31, 32].

Організація гена і білка CHD3. Ген CHD3 розташований на короткому плечі 17-ї хромосоми (17p13.1) (див. рисунок, а). Це ген завдовжки близько 28 тис. п. н., що складається зі 40 екзонів і 39 інтронів (рисунок, б). Ймовірно, найбільш важливий потенційний транскрипт гена CHD3 (NM_001005273) після сплайсингу має розмір 7,385 тис. п. н. (рисунок, в) і транслюється в білок (NP_001005273) розміром 2000 амінокислотних залишків (а. з.).

Доменна організація CHD3 (передбачена за допомогою CD-Search [23]) представлена 10-ма доменами (рисунок, г). У N-термінальній ділянці білка розміщений CHDNT домен, консервативний для усіх CHD-білків; роль його незрозуміла. Далі є два PHD-домени типу «цинковий палець», які беруть участь у розпізнаванні триметильованих N-термінальних ділянок гістонів H3 [14], тоді як наступна пара хромодоменів взаємодіє з цими ділянками H3 [24]. Центральними доменами CHD3 є SNF'2-подібні АТФазний і С-термінальний домени, які необхідні для АТФ-залежної ДНК-транслокації [29]. Відразу після SNF'2-подібного C-термінального домена розміщені два домени невідомої функції - DUF1087 і DUF1086. С-кінцевим доменом CHD3 є CHDCT2-домен, який, імовірно, відіграє регуляторну роль [3].

Види мутацій, що призводять до ССБК. Переважна більшість описаних варіантів гена CHD3, що призводять до виникнення ССБК, є варіантами de novo [31, 9]. Рідше спостерігається успадкування варіантів від гетерозиготних батьків [9, 32]. Для мутацій, що призводять до ССБК, не характерне менделівське успадкування. Часто батьки дітей із явним проявом ССБК самі є гетерозиготними носіями мутантного алелю гена CHD3, але мають слабкий і майже непомітний (або взагалі відсутній) фенотиповий прояв ССБК. Хоча їхні нащадки також є гетерозиготними носіями мутантного алеля гена CHD3, у них ССБК проявляється повною мірою [9, 32]. Таку варіабельність експресивності мутацій до сьогодні не пояснено. Висунуто припущення, що варіанти інших генів (успадкованих не від носія варіанта CHD3), неідентифіковані однонуклеотидні поліморфізми регуляторних ділянок геному тощо, створюють сприятливий генетичний фон для високої експресивності варіантів CHD3 [32].

Цікаво, що описано лише два випадки мутації гена CHD3 в гомозиготному стані у нащадків двох гетерозиготних носіїв (які були двоюрідними братом і сестрою) [13]. У них спостерігали важкий фенотиповий прояв зі значним порушенням інтелектуального розвитку, численними дизморфіями обличчя і тіла [13].

Серед варіантів CHD3 найчастіше спостерігають точкові міссенс-мутації в ділянках гена, що кодують SNF2-АТФазний і сусідній SNF2-С-термінальний домени (рисунок, г). Подібні міссенс-мутації трапляються і в інших ділянках гена CHD3 (рисунок, г), проте відсутність чіткої кореляції між ділянкою, де сталася мутація, і клінічним фенотипом не дає змоги охарактеризувати ті чи інші ділянки гена CHD3 як більш чи менш важливі для клінічного прояву ССБК [9, 32]. Рідше тапляються делеції, які не ведуть до зсуву рамки зчитування, а також заміни, інсерції чи делеції, що призводять до появи передчасних стоп-кодонів і трансляції вкорочених варіантів білка (рисунок, г). Найрідкіснішим класом точкових мутацій (описано лише два випадки) є мутації, які порушують донорний або акцепторний сайти інтронів (сплайс варіанти), ведучи до вирізання одного з екзонів під час сплайсингу (рисунок, б) [9, 31]. Нарешті, в одному випадку описано делецію завдовжки 0,5 млн п. н., включно з геном CHD3, у результаті якої було втрачено деякі інші важливі гени, тоді як у другому випадку описано велику (6,5 млн. п. н.) дуплікацію, що також включала CHD3 [9]. В обох випадках спостерігали більш складні клінічні фенотипи, а недостатність проведених досліджень не дала змоги повністю оцінити вплив таких хромосомних перебудов [9].

Розташування гена CHD3, його інтрон-екзонна організація, організація білка CHD3, а також мутації, які зафіксовані в осіб із ССБК: a - ідіограма 17-ї хромосоми людини, що показує G-комплекс поперечних міток (850 поперечних міток на гаплоїдний набір), на якій вказано розташування гена CHD3; б - інтрон-екзонна організація гена CHD3, де позначено дві описані мутації, що призводять до порушення сплайсингу мРНК [4, 16]; в - один із потенційних транскриптів CHD3 (NM_001005273) (кольорами показано ділянки, що кодують різні домени CHD3); г - схема доменної організації CHD3 (потенційна ізоформа Х1, NP_001005273), де показано мутації, описані в осіб із ССБК [4, 16-26]

Молекулярні основи патогенезу ССБК. Білок CHD3 входить до складу комплексу ремоделювання і деацетилювання нуклеосом, або NuRD (nucleosome remodeling and deacetylase). NuRD є мультимерним комплексом, у якому CHD білок (CHD3 або CHD4) відіграє роль АТФ-залежного молекулярного мотора, що ремоделює хроматин за допомогою ковзання нуклеосом [2]. У свою чергу, у ссавців NuRD є важливим регулятором експресії генів і бере участь у всіх стадіях розвитку мозку, починаючи з експансії клітин-попередни- ків нейронів, їхньої диференціації та міграції, в утворенні й підтримуванні синаптичних зв'язків [4]. Зокрема, NuRD із CHD3 бере участь у формуванні неокортексу, координуючи радіальну міграцію клітин-попередників нейронів і спеціалізацію шарів неокортексу [27]. Експерименти in vitro з варіантами CHD3, у яких реконструйовані клінічно-значущі мутації в 8№2-подібних АТФ-азному і С-термінальному доменах, показали, що клітинна локалізація таких білків не порушена, але вони мають помітно нижчу або відсутню АТФазну активність і порушену здатність до ремоделювання хроматину [31]. Таким чином, логічно припустити, що подібні мутації ведуть до порушення здатності CHD3 до АТФ-залежної ДНК-транслокації, а отже, і до нефункціональності CHD3-NuRD комплексу. Не відомо, як мутації в інших ділянках білка CHD3 впливають на його функції.

Згідно з базою даних OMA Orthology database (omabrowser.org), ортологи гена CHD3 наявні в більшості представників Metazoa. Проте даних експериментального вивчення ролі ортологів гена CHD3 майже немає. У модельному об'єкті Drosophila melanogaster делеція гена Chd3 (ортолога CHD3 людини) не мала впливу на життєздатність і фертильність, а по- ведінкові тести для таких мутантів не проводили [7]. Ортолог гена CHD3 в Caenorhabditis elegans - chd-3 - відповідає за диференціацію нейронів, а також за формування стравоходу і кишки [15]. Зрештою, мутантам Mus musculus із делеціями обох алелів Chd3 була властива часткова ембріональна летальність (частоту не встановлено) [36]. Поведінкові тести для таких мутантів не проводили. Виходячи з цих даних, наразі важко сформулювати оптимальну тваринну модель для вивчення ССБК.

Висновки

Комплекс діагностичних ознак ССБК сьогодні є добре описаним, що дає змогу використовувати такі симптоми як розлади мовлення, атонія м'язів і характерні дизморфії обличчя для ідентифікації ССБК. Застосування повноекзомного секвенування дає змогу виявити мутації в гені CHD3 для підтвердження діагнозу. Каріотипування не є ефективним методом діагностики ССБК, оскільки в літературі описано поодинокі випадки хромосомних аберацій, які спричиняють це захворювання. Для ССБК характерна варіабельна експресивність мутацій; відповідно, генотипування батьків пробанда має сенс проводити з метою виявити ймовірне гетерозиготне носійство під час планування наступної вагітності, незважаючи на те, що більшість описаних варіантів CHD3 виникали de novo.

Причини такої варіабельної експресивності незрозумілі. Також не зовсім зрозуміла кореляція між розташуванням мутації в білка CHD3 і фенотиповим проявом, як і роль CHD3-NuRD комплексу в розвитку мозку. Усі ці аспекти заслуговують на подальше експериментальне вивчення задля кращого розуміння молекулярних основ етіології ССБК і створення генно-терапевтичних підходів до лікування цього захворювання.

Список використаної літератури

синдром снайдерса блока-кампо

1. AllenM. D., BycroftM., Zinzalla G. Structure of the BRK domain of the SWI/SNF chromatin remodeling complex subunit BRG1 reveals a potential role in protein-protein interactions // Protein. Sci. 2020. Vol. 29. P 1047-1053. https://doi.org/10.1002/pro.3820.

2. Basta J., Rauchman M. The nucleosome remodeling and deacetylase complex in development and disease // Transl. Res. 2015. Vol. 165. P 36-47. https://doi.org/10.1016/_j. trsl.2014.05.003.

3. BouazouneK., MitterwegerA., Langst G. et al. The dMi-2 chromodomains are DNA binding modules important for ATP-dependent nucleosome mobilization // EMBO J. 2002. Vol. 21. P 2430-2440. https://doi.org/10.1093/emboj/21.10.2430.

4. Boulasiki P., Tan X. W., Spinelli M., Riccio A. The NuRD complex in neurodevelopment and disease: a case of sliding doors // Cells. 2023. Vol. 12. Р 1179. https://doi.org/10.3390/ cells12081179.

5. Brajadenta G.S., Bilan F., Gilbert-Dussardier B. et al. A functional assay to study the pathogenicity of CHD7 protein variants encountered in CHARGE syndrome patients // Eur. J. Hum. Genet. 2019. Vol. 27. P. 1683-1691. https://doi.org/10.1038/s41431-019-0465-7.

6. Clapier C.R., Iwasa J., Cairns B. R., Peterson C. L. Mechanisms of action and regulation of ATP-dependent chromatin-remodelling complexes // Nat. Rev. Mol. Cell. Biol. 2017. Vol.

18. P 407-422. https://doi.org/10.1038/nrm.2017.26.

7. Cooper M. T., Conant A.W., Kennison J. A. Molecular Genetic analysis of Chd3 and poly- tene chromosome region 76B-D in Drosophila melanogaster // Genetics. 2010. Vol. 185 (3). P 811-822. https://doi.org/10.1534/genetics.110.115121.

8. Coursimault J., Lecoquierre F, Saugier-Veber P. et al. Hypersociability associated with developmental delay, macrocephaly and facial dysmorphism points to CHD3 mutations // Eur.

J. Med. Genet. 2021. Vol. 64. P 104166. https://doi.org/10.1016ZJ.ejmg.2021.104166.

9. Drivas T. G., Li D., Nair D. et al. A second cohort of CHD3 patients expands the molecular mechanisms known to cause Snijders Blok-Campeau syndrome // Eur. J. Hum. Genet. 2020. Vol. 28. P. 1422-1431. https://doi.orgZ10.1038/s41431-020-0654-4.

10. Eising E., Carrion-Castillo A., Vino A. et al. A set of regulatory genes co-expressed in embryonic human brain is implicated in disrupted speech development // Mol. Psychiatry. 2019. Vol. 24. P. 1065-1078. https://doi.orgZ10.1038/s41380-018-0020-x.

11. Estruch S. B., Graham S. A., Deriziotis P, Fisher S. E. The language-related transcription factor FOXP2 is post-translationally modified with small ubiquitin-like modifiers // Sci Rep. 2016. Vol. 6. Р 20911. https://doi.org/10.1038/srep20911.

12. FanX.-Y. Snijders Blok-Campeau syndrome caused by CHD3 gene mutation: a case report // Zhongguo. Dang. Dai. Er. Ke. Za. Zhi. 2021. Vol. 23. P. 965-968. https://doi.org/10.7499/j. issn.1008-8830.2106091.

13. Goldfarb Yaacobi R., Sukenik Halevy R. A severe neurocognitive phenotype caused by bi- allelic CHD3 variants in two siblings // Am. J. Med. Genet. A. 2023. Vol. 194. Р e63503. https://doi.org/10.1002/ajmg.a.63503.

14. Iwase S., Lan F, Bayliss P. et al. The X-linked mental retardation gene SMCX/JARID1C defines a family of histone H3 lysine 4 demethylases // Cell. 2007. Vol. 128. P 1077-1088. https://doi.org/10.1016/j.cell.2007.02.017.

15. Kaser-Pebernard S., Pfefferli C., Aschinger C. et al. Fine-tuning of chromatin composition and Polycomb recruitment by two Mi2 homologues during C. elegans early embryonic development // Epigenetics Chromatin. 2016. Vol. 9. Р 39. https://doi.org/10.1186/s13072-016- 0091-3.

16. Kim H.-G., Kurth I., Lan F et al. Mutations in CHD7, encoding a chromatin-remodeling protein, cause idiopathic hypogonadotropic hypogonadism and Kallmann syndrome // Am. J. Hum. Genet. 2008. Vol. 83. P. 511-519. https://doi.org/10.1016/j.ajhg.2008.09.005.

17. Lai C. S., Fisher S. E., Hurst J. A. et al. A forkhead-domain gene is mutated in a severe speech and language disorder // Nature. 2001. Vol. 413. P 519-523. https://doi.org/10.1038/35097076.

18. LeBreton L., Allain E. P, Parscan R. C. et al. A novel CHD3 variant in a patient with central precocious puberty: expanded phenotype of Snijders Blok-Campeau syndrome? // Am. J. Med. Genet. A. 2023. Vol. 191. P 1065-1069. https://doi.org/10.1002/ajmg.a.63096.

19. Lennon P. A., Cooper M. L., Peiffer D. A. et al. Deletion of 7q31.1 supports involvement of FOXP2 in language impairment: clinical report and review // Am. J. Med. Genet. A. 2007. Vol. 143A. P 791-798. https://doi.org/10.1002/ajmg.a.31632.

20. Li Y., Wang X., Liu M. et al. [Clinical characteristics and genetic variant analysis of a child with Snijders Blok-Campeau syndrome] // Chinese J. Med. Genet. 2023. Vol. 40. P 402407. https://doi.org/10.3760/cmaj.cn511374-20221108-00768.

21. Liu C., Kang N., Guo Y, Gong P Advances in chromodomain helicase DNA-binding (CHD) proteins regulating stem cell differentiation and human diseases // Front. Cell Dev. Biol. 2021. Vol. 9. Р 710203. https://doi.org/10.3389/fcell.2021.710203.

22. Malinger G., Hoffmann C., Achiron R., BerkenstadtM. Prenatal diagnosis of Snijders Blok- Campeau syndrome in a fetus with macrocephaly // Fetal Diagn. Ther. 2021. Vol. 48. P 407410. https://doi.org/10.1159/000514326.

23. Marchler-Bauer A., Bryant S. H. CD-Search: protein domain annotations on the fly // Nucleic Acids Res. 2004. Vol. 32. P 327-331. https://doi.org/10.1093/nar/gkh454.

24. Marfella C. G. A., Imbalzano A. N. The Chd family of chromatin remodelers // Mutat. Res. 2007. Vol. 618. P 30-40. https://doi.org/10.1016/j.mrfmmm.2006.07.012.

25. Mizukami M., Ishikawa A., Miyazaki S. et al. A de novo CHD3 variant in a child with intellectual disability, autism, joint laxity, and dysmorphisms // Brain Dev. 2021. Vol. 43. P 563565. https://doi.org/10.1016/j.braindev.2020.12.004.

26. Murawska M., Brehm A. CHD chromatin remodelers and the transcription cycle // Transcription. 2011. Vol. 2. P 244-253. https://doi.org/10.4161/trns.2.6.17840.

27. Nitarska J., Smith J. G., Sherlock W. T. et al. A functional switch of NuRD chromatin remodeling complex subunits regulates mouse cortical development // Cell Rep. 2016. Vol. 17. P 1683-1698. https://doi.org/10.1016/j.celrep.2016.10.022.

28. Pascual P., Tenorio-Castano J., Mignot C. et al. Snijders Blok-Campeau syndrome: description of 20 additional individuals with variants in CHD3 and literature review // Genes (Basel). 2023. Vol. 14. Р 1664. https://doi.org/10.3390/genes14091664.

29. Ryan D. P., Owen-Hughes T Snf2-family proteins: chromatin remodellers for any occasion // Curr. Opin. Chem. Biol. 2011. Vol. 15. P 649-656. https://doi.org/10.1016/j. cbpa.2011.07.022.

30. Schuster E. F, Stoger R. CHD5 defines a new subfamily of chromodomain-SWI2/SNF2-like helicases // Mamm. Genome. 2002. Vol. 13. P 117-119. https://doi.org/10.1007/s00335-001- 3042-6.

31. Snijders Blok L., Rousseau J., Twist J. et al. CHD3 helicase domain mutations cause a neu- rodevelopmental syndrome with macrocephaly and impaired speech and language // Nat. Commun. 2018. Vol. 9. Р 4619. https://doi.org/10.1038/s41467-018-06014-6.

32. van der Spek J., den Hoed J., Snijders Blok L. et al. Inherited variants in CHD3 show variable expressivity in Snijders Blok-Campeau syndrome // Genet. Med. 2022. Vol. 24. P 12831296. https://doi.org/10.1016/j.gim.2022.02.014.

33. Varughese R. T., Cohen D. J., Kothare S. V., Maytal J. Prenatal external hydrocephalus in Snijders Blok-Campeau syndrome // Neurol. India. 2023. Vol. 71. P 863. https://doi. org/10.4103/0028-3886.383859.

34. WilsonM.-M., Henshall D. C., Byrne S. M., Brennan G. P. CHD2-related CNS pathologies // Int. J. Mol. Sci. 2021. Vol. 22. Р 588. https://doi.org/10.3390/ijms22020588.

35. Woodage T., Basrai M. A., Baxevanis A. D. et al. Characterization of the CHD family of proteins // Proc. Natl. Acad. Sci. USA. 1997. Vol. 94. P 11472-11477. https://doi.org/10.1073/ pnas.94.21.11472.

36. Xie J., Gao S., Schafer C. et al. The chromatin-remodeling enzyme CHD3 plays a role in embryonic viability but is dispensable for early vascular development // 2020. PloS One. Vol. 15 (7). Р e0235799. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0235799.

Размещено на Allbest.ru