Відновлення і розвиток килимарських осередків у східних та центральних областях України

ВИСНОВКИ

Художнє ткацтво українського населення поряд з фольклором та багатьма видами народного декоративно прикладного мистецтва і досі становить важливу складову частину культури українського народу. Разом з тим як галузь народного декоративного мистецтва художнє ткацтво до цього часу вивчене недостатньо, воно ще не стало об'єктом спеціального наукового дослідження. Різноманітні за характером декоративного рішення тканини українців є життєдайним джерелом творчих пошуків народних майстрів та художників народних художніх промислів і промислових виробництв при розробці та мало серійного випуску, а також авторських виставочних робіт. 

Килимарство - така давня галузь ручного ткацтва, що археологи знаходять рештки килимових виробів та ткацьких знарядь і в античних містах та скіфських оселях. Відомі центри українського килимарства: Поділля, Волинь, Полтавщина, Київщина, Чернігівщина. Нині традиційним килимарством в Україні займаються 24 фабрики і художні майстерні. Обробка вовни, як і обробка льону та конопель, відома була українцям з часів трипільської культури, про що свідчать археологічні знахідки глиняних пряслиць.

Техніка килимарства збереглась до наших днів так само, як і підготовка вони до цього процесу. Спершу мили овець у річковій воді, потім обстригали з них вовну металевими ножницями. Робилось це навесні, коли минала небезпека приморозків. Настрижену вовну знежирювали, протираючи попелом, промивали, сушили і сортували. Потім сировину били і вичісували на дерев'яних гребнях (“драглах”). М'яку вовну пряли з кружеля веретеном так само, як і рослинну пряжу. Починалось снування і ткання, потім сукно збивали й валяли, поливаючи холодною чи гарячою водою залежно від ґатунку сукна. Грубе сукно били руками в ручних ступах, ногами в ночвах або у ступах дерев'яними молотками, тонке - у млинових водяних ступах. М'яке сукно йшло на виготовлення ліжників або ковдр. Довгий ворс складали у кошики, занурювали у водяний потік і, обертаючи, вичісували. Фарбування сукна і нанесення на нього візерунка виконувалось так само, як і на полотно, барвники були рослинного і тваринного походження (березова і вільхова кора - жовтий колір, сік дроку - зелений, сік материнки та личинки метелика з-під коріння суниць - червоний тощо); закріплювались кольори капустяним і огірковим розсолом або сироваткою.

Дослідження складової частини декоративного мистецтва України - килимових виробів Луганщини - в системі художніх промислів, виявлення та аналіз найбільш значних тенденцій розвитку традицій килимовиробництва, функціональної ролі, а також художніх особливостей дають змогу зробити певні висновки і узагальнення. Луганське килимовиробництво - яскравий цілісний художній феномен. Форми освоєння традицій килимарства можна розглядати як прямі, так і опосередковані. Головною окрасою килимових виробів Полтавщини був рослинний орнамент, який вільно розміщувався на темному або світлому фоні. Квіти візерунка -- дуже умовні, площинні. Кожний орнаментальний мотив -- ніби фрагмент розрізаної вздовж або впоперек квітки: троянди, тюльпана, жоржини чи їх бутонів. У музеях Полтавщини можна зустріти чимало старих килимів з рослинним малюнком.

Головні центри орнаментального килимарства на Буковині, Гуцульщині, Прикарпатті, Поліссі, Чернігівщині, Полтавщині, Київщині зберігають етноспецифіку, залишаючись джерелом натхнення для безліччі професійних художників.

Орнаментально-рослинні мотиви сільських килимів XVIII-XIX століть ускладнювались узагальненими сюжетно-фігуративними композиціями. Але пік трансформаціїї сюжетно-тематичного килима в гобелен, цю назву закріплюють за ним в Україні, припадає на 1920-1930 роки, коли в царині декоративного мистецтва працюють такі видатні митці, як Сергій Колос, Олександр Саєнко, Дмитро Шавикін, Михайло Дерегус. Зокрема, в ті роки зароджується, а незабаром зміцнюється і стає доволі плідною творча співдружність художників-професіоналів і народних майстрів, що виконують гобелени за картонами перших (кольоровими екскізами натуральної величини).

Особливістю мистецтва ХХ століття стали експерименти, пошуки (часто агресивні) руйнівних, новітніх технік, їх комбінацій. Було втягнуто у цей процес і килимарство. В створення гобеленів внесли об'єм. Так створення гобеленів розділилося на -

гобелен плаский, традиційний

гобелен об'ємний.

Гобелен в останній чверті ХХ століття здобуває все більше значення серед інших видів декоративного мистецтва в архітектурі, але розвивається не тільки під впливом народного килимарства, а й сучасного європейського мистецтва. В Україні в галузі гобелена працюють талановиті випускники Академій мистецтв Львова, Києва, Харкова. Вони виконують свої твори зазвичай самостійно у творчих майстернях, вкрай рідко користуючись послугами народних майстрів Решетилівської ткацької фабрики на Полтавщині, яка, на жаль, припинила своє існування, як і більшість вітчизняних художніх промислів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

килимарство орнамент колористика

Антологія краєзнавства Полтавщини. Науково-методичний посібник. /

За ред. П. І. Матвієнка. Полтава. ПО ІППО, 2002. -- 316 с.

Антонович Е., Захарчук-Чугай Р., Станкевич М. Декоративно-прикладне мистецтво. - Л.: Світ 1992

Афанасьєв-Чужбинський А. С. Поездка в Южную Россию: ч. 2 Очерки Днестра - сп. б., 1863

Академія наук Української РСР. Матеріали з етнографії та мистецтвознавства. Випуск VII-VIII, К. 1962, с. 33

Голубець М. Український килим. - Л., 1936

Гургула І. Народне мистецтво західних областей України. - К., 1966

Жук А. К. Сучасні українські художні тканини. - К., 1985

Жук А. К. Український радянський килим. - К.: Наукова думка, 1985

Запаско Я. Українське народне килимарство - К.: Мистецтво, 1973

Орнамент народних тканин західних земель України ХІХ і поч. ХХ ст.// Матеріали з етнографії та мистецтвознавства, Вип. V - К., 1959

Перлини народного мистецтва. Опішня. Решетилівка. Київ. -- "Мистецтво" -- 1972. -- 95 с.

Полтавська область: природа, населення, господарство. За ред. К. О. Маца. / Полтава. Полтавський літератор, 1998. -- 336 с.

Сидорович С. Й. Художня тканина західних областей УРСР - К.: Наукова думка, 1979

Фурман В. С. Полтавські самоцвіти: Фотонарис. -- Х.: Прапор, 1982. 46 с.

Українська радянська енциклопедія. Т. 8. Київ.: Головна редакція УРЕ. 1982. -- 527 с.

Щербаківський В. Українське мистецтво - К.: Либідь, 1995

Щербаківський В. Український килим - К., 1912

СПИСОК ІЛЮТРАЦІЙ

Ілюстрація А. Тканий килим вовняний.

Ілюстрація Б. Тканий килим вовняний. Квітковий орнамент.

Ілюстрація В. Тканий килим вовняний.

Ілюстрація Г. Тканий килим вовняний. Квітковий орнамент.

Ілюстрація Д. Ткане покривало.

Ілюстрація Е. Ткана плахта. Фрагмент.

Ілюстрація Є. Тканий килим.

Ілюстрація Ж. Ткане покривало.

Ілюстрації З. Гобелен.

Ілюстрації К. Гобелен.

ІЛЮСТРАЦІЇ

Ілюстрації З

Ілюстрації К.

Размещено на Allbest.ru