Етнокультурні процеси в Криму у III ст. до н.е. - IV ст. н.е. (за матеріалами ліпної кераміки)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Нацiональна академiя наук України

Iнститут археологiї

Автореферат

дисертацiї на здобуття наукового ступеня

кандидата iсторичних наук

Iсторичнi науки 07.00.04 - Археологія

Етнокультурні процеси в Криму у III ст. до н.е. - IV ст. н.е. (за матеріалами ліпної кераміки)

Власов Володимир Петрович

Київ 1999

Дисертацiєю є рукопис.

Робота виконана на кафедрi iсторiї стародавнього свiту i середнiх вiкiв Сiмферопольського державного унiверситету Мiносвiти України.

Науковий керiвник кандидат iсторичних наук, доцент Храпунов Ігор Миколайович, Сiмферопольський державний унiверситет, доцент кафедри iсторiї стародавнього свiту i середнiх вiкiв

Офiцiйнi опоненти: доктор iсторичних наук, старший науковий спiвробiтник Зубар Вiталiй Михайлович, Iнститут археологiї НАН України, провiдний науковий спiвробiтник вiддiлу античної археологiї

кандидат iсторичних наук Клочко Любов Степанiвна, Музей iсторичних коштовностей України - фiлiя Нацiонального музею iсторiї України, провiдний науковий спiвробiтник вiддiлу iсторiї ювелiрного мистецтва

Провiдна установа Харкiвський державний унiверситет, кафедра iсторiї стародавнього свiту i середнiх вiкiв, Мiнiстерство освiти України

Захист вiдбудеться 22 червня 1999 р. о 14.00 годинi на засiданнi cпецiалiзованої вченої ради Д 26.234.01 по захисту дисертацiй на здобуття наукового ступеня доктора iсторичних наук при Iнститутi археологiї НАН України за адресою:

254655, Київ-210, просп. Героїв Сталiнграду, 12.

З дисертацiєю можна ознайомитись в науковiй бiблiотецi Iнституту археологiї НАН України за адресою: м. Київ-210, просп. Героїв Сталiнграду, 12.

Автореферат розiсланий “18” травня 1999 р.

Вчений секретар спецiалiзованої вченої ради кандидат iсторичних наук Петрашенко В.О.

1. Загальна характеристика роботи

етнічний крим кераміка ліпний

Актуальнiсть теми. Кримський пiвострiв здавна був мiсцем, де переплiталися полiтичнi та економiчнi iнтереси рiзних держав, а також долi багатьох племен i народiв стародавнього свiту. Взаємодiя рiзноетнiчних варварiв - землеробiв та кочовикiв, а також їх контакти з грецькими колонiстами i, пiзнiше, з римлянами, iстотно вплинули на матерiальну та духовну культуру населення краю, а також його етнiчну iсторiю, обумовивши їх складний, синкретичний характер. Вiдзначена складнiсть, як i недостатнiсть iсторичних джерел, створювали, iснуючi й досi, значнi труднощi в розробцi деяких конкретних питань iсторiї Криму у ранньому залiзному вiцi. Це стосується i питання про етнокультурну належнiсть народiв, що тут мешкали, з яким нерозривно пов'язанi проблеми визначення часу та шляхiв проникнення на пiвострiв рiзних племен, а також характеру їх взаємовiдносин з мiсцевим населенням.

Данi писемної традицiї мiстять скупу, уривчасту та, iнколи, суперечливу iнформацiю про населення Криму, склад якого був найбiльш барвистим в сарматську епоху (III ст. до н.е. - IV ст.н.е.). Тому, щоб простежити змiни в етнiчному складi пiвострова, залучення iнших, головним чином археологiчних, джерел неминуче. За пiдсумками багаторiчних розкопок у науковiй лiтературi з'явилась значна кiлькiсть робiт, кожна з яких, так чи iнакше, торкається означеної теми. Розглядаючи етнокультурну ситуацiю в рiзнi хронологiчнi перiоди, дослiдники аналiзують, переважно, свiдоцтва писемних та епiграфiчних джерел, рiзноманiтнi археологiчнi знахiдки, а також данi антропологiї та поховального обряду. Проте, у переважнiй бiльшостi цих робiт вкрай незначною мiрою використанi результати дослiдження лiпної керамiки. Як одна з найбiльш масових категорiй артефактiв, що походять з розкопок варварських пам'яток Пiвнiчного Причорномор'я, лiпна керамiка до того ж є одним з найбiльш етнографiчних рiзновидiв артефактiв, якi значною мiрою вiдбивають етнiчну належнiсть їх виробникiв.

Завдяки зусиллям багатьох археологiв, зараз у загальному виглядi сформувалось досить адекватне уявлення про склад населення, що залишило окремi пам'ятки, а також мешкало в тих чи iнших регiонах Криму у сарматський час. Проте, порiвняння одержаних рiзними авторами висновкiв демонструє деяку розбiжнiсть поглядiв, що свiдчить про незавершеннiсть розробки проблеми, окремi аспекти якої ще залишаються дискусiйними або нез'ясованими зовсiм.

Таким чином, незважаючи на великий iнтерес науковцiв до етнiчної iсторiї пiвострова, icнуючий стан справ примусив нас знову звернутися до даної теми. З усiєї сукупностi джерел, за основне у дисертацiї обрано лiпну керамiку (далi - ЛК). Вибiр ЛК головним об'єктом вивчення пояснюється, по-перше, її етнографiчнiстю, а по-друге, тим, що бiльшiсть iснуючих робiт, присвячених ЛК Криму, написанi порiвняно давно i висвiтлюють, переважно, знахiдки 20-50 - рiчної давнини, якi походять, головним чином, з пам'яток пiзнiх скiфiв. У виданнях останнiх рокiв ЛК, звичайно, спецiально не розглядається зовсiм i в рiдкiсних випадках досить повно публiкується у контекстi загальної характеристики тої чи iншої пам'ятки. Разом з тим, розкопками останнього часу накопичено багато матерiалу, який iстотно розширює наше уявлення про кримський керамiчний комплекс i потребує самостiйного вивчення. У зв'язку з цим, набуває значення систематизацiя i комплексний аналiз старих та нових знахiдок. Такого спецiального узагальнюючого дослiдження з ЛК Криму III ст. до н.е. - IV ст.н.е., яке грунтується на солiднiй джерельнiй базi, досi не iснує. Крiм того, воно дає змогу конкретизувати, доповнити, а iнодi i повнiстю переглянути висновки щодо етнiчних iнтерпретацiй, якi склалися в науцi.

З рiзноманiтних глиняних предметiв, вироблених ручним способом, проаналiзовано найбiльш показовi в культурному вiдношеннi - посуд та деякi вироби специфiчного призначення (кришки, свiтильники та iн.). В основу роботи покладено матерiал iз досить добре вивченого скiфського Булганакського городища, а також ще не введенi до наукового обiгу знахiдки з некрополiв III-IV ст.н.е. Дружне та Нейзац (розкопки експедицiй Сiмферопольського державного унiверситету та Кримського вiддiлення Iнституту сходознавства НАН України пiд керiвництвом I.М. Храпунова), якi зберiгаються у фондах Кримського республiканського краєзнавчого музею. Крiм того, врахована вся опублiкована на сьогоднi ЛК з пам'яток пiзньоскiфської культури та могильникiв пiзньоримської доби. Беручи до уваги край малу чисельнiсть виданої ЛК III-IV ст.н.е., особливе значення набуває керамiчний комплекс, який складається з бiльш нiж 400 посудин, повнiстю розкопаного могильника Дружне, що надає йому, певною мiрою, значення еталонного.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацiя виконана пiд час навчання в аспiрантурi, в рамках планової теми кафедри iсторiї cтародавнього свiту i середнiх вiкiв Сiмферопольського державного унiверситету “Захiдна Євразiя у стародавностi та середньовiччi”.

Мета запропонованої роботи - вивчити накопиченi за останнi роки новi знахiдки ЛК, поряд з вже вiдомими, та на якiсно новому рiвнi знань висвiтлити етнокультурнi процеси, що вiдбувалися у середовищi варварського населення Пiвнiчно-Захiдного, Центрального та Пiвденно-Захiдного Криму у сарматський час. Особливу увагу буде придiлено подiям III ст.н.е., яке стало своєрiдним рубежем в iсторiї Криму i значною мiрою визначило його етнiчний склад у ранньому середньовiччi. В iсторiографiї цей рубiж розглядається таким чином: фахiвцi у галузi античної та скiфо-сарматської археологiї обмежують свої дослiдження першою половиною - серединою III ст.н.е. - датою загибелi Кримської Скiфiї, а перiод з другої половини столiття, пов'язаний з розповсюдженням некрополiв з iншою матерiальною культурою, знаходиться вже у компетенцiї медiєвистiв. Крiм того, окремi дослiдники розцiнюють некрополi III-IV ст.н.е. як пiзньоскiфськi i пов'язують фiнал iсторiї скiфiв iз вторгненням гунiв. В такiй ситуацiї нижня межа хронологiчних рамок роботи визначена III ст. до н.е., - часом виникнення кримського локального варiанту пiзньоскiфської археологiчної культури, що iснувала i в першi столiття н.е., а верхня - кiнцем IV ст.н.е., - перiодом гунської навали, яка суттєво змiнила етнокарту пiвдня Схiдної Європи i, вiрогiдно, спричинила припинення функцiонування багатьох некрополiв пiзньоримського часу в Криму. Зроблено це для того, щоб простежити, чи iснувала спадкоємнiсть мiж етносами двох епох, чи вiдбулась повна змiна населення пiвострову. Для досягнення поставленої мети визначенi конкретнi завдання:

- розробити методи та пiдстави вiдкритої, здатної до перевiрки класифiкацiї ЛК, а також сформулювати понятiйний апарат, що в нiй використовується;

- здiйснити порiвняльно-типологiчну класифiкацiю ЛК, що дослiджується, пiдiбравши до неї якомога повне коло аналогiй, особливо сарматського часу;

- визначити культурну атрибуцiю та питому вагу рiзнокультурної ЛК, а також зробити її хронологiчну систематизацiю;

- на пiдставi одержаних спостережень, залучивши iншi данi археологiчного та iсторичного рiвнiв, запропонувати iнтерпретацiю динамiки етнокультурної i загальноiсторичної ситуацiї в Криму (встановити етнiчну належнiсть народiв, що тут жили, визначити час, шляхи та iнтенсивнiсть проникнення до Криму рiзних племен, а також характер їх взаємовiдносин мiж cобою та мiсцевим населенням).

Наукова новизна полягає в зведеннi та аналiзi найбiльш повної вибiрки кримської ЛК, третина знахiдок якої публiкується вперше; розроблено класифiкацiю цiєї ЛК, яка спирається на об'єктивнi характеристики дослiдженних об'єктiв; на пiдставi їх вивчення видiлено 1 етнiчно нейтральну групу ЛК, а також 15 гетерогенних груп, якi спiввiдносяться з тими чи iншими етнокультурними компонентами; вiдтворено зв'язну, послiдовну картину етнiчної iсторiї Криму III ст. до н.е. - IV ст.н.е., в якiй були переглянутi або уточненi окремi попереднi позицiї, а також висловленi деякi новi мiркування щодо складу варварського населення пiвострова, яке фiксується археологiчно, часу первiсної появи i подальшого проникнення його окремих компонентiв, а також стосункiв мiж представниками рiзних етнiчних груп.

Практичне значення. Результати дослiдження стануть в пригодi археологам, якi займаються класифiкацiєю ЛК з пам'яток iнших регiонов Причорномор'я, вони можуть бути використанi для викладання iсторiї Криму та пiвдня України у середнiй школi, при розробленнi загальних i спецiальних курсiв, а також для проведення семiнарiв у вузах, при пiдготовцi науково-популярних видань та створеннi музейних експозицiй.

Особистий внесок здобувача. В статтях, опублiкованих у спiвавторствi з I.М. Храпуновим, О.Е. Молодцовим та С.А. Мульдом, а також у самостiйних дослiдженнях, автору належить розробка питань комплексного аналiзу ЛК з кизил-кобинських i пiзньоскiфських поселень, а також з могильника пiзньоримского часу та виявлення серед неї гетерогенних культурних елементiв, якi спiввiдносяться з тими чи iншими етнiчними групами.

Апробацiя результатiв. Окремi положення дисертацiї оприлюдненi на мiжнародних конференцiях, що вiдбувалися у м. Харковi (1995 та 1997 рр.), а також обговоренi на засiданнi вiддiлу античної та скiфо-сарматської археологiї Кримської фiлiї Iнституту археологiї НАН України (1997 р.).

Публiкацiї. Основнi результати дисертацiї викладенi у 9-ти статтях, опублiкованих у виданнях Кримської фiлiї Iнституту археологiї та Кримського вiддiлення Iнституту сходознавства НАН України, Мiнiстерства культури АР Крим, Бахчисарайського державного iсторико-культурного заповiдника, Харкiвського iсторико-археологiчного товариства, музею м. Рiмiнi (Iталiя), а також у тезах доповiдей згаданих конференцiй у Харковi i матерiалах мiжнародної конференцiї у м. Тирасполь (1994 р.).

Структура дисертацiї. Робота складається iз вступу, трьох роздiлiв та висновкiв (180 с.), списка використаної лiтератури (310 найменувань, с.181-203), списка скорочень (с.204), а також чотирьох додаткiв (с.205-263), один з яких iлюстрацiї (45 рис.).

2. Основний змiст дисертацiї

У вступi обґрунтовано актуальнiсть теми, сформульовано мету i завдання дисертацiї, означенi використанi джерела та хронологiчнi рамки роботи, а також наведено огляд стану вивчення ЛК з пам'яток Криму i висновки, яких дiйшли її дослiдники.

Роздiл 1 Методика дослiдження. Головне завдання цього роздiлу - вироблення пiдстав класифiкацiї ЛК, оскiльки вона є головною частиною первинного аналiзу будь-якої групи археологiчних знахiдок. Повноцiнна класифiкацiя передбачає облiк якомога бiльшої кiлькостi компонентiв, якi характеризують об'єкти що аналiзуються, але на практицi достатньо обмежитися видiленням найбiльш суттєвих характеристик основного джерела, котрi можуть стати об'єктивною пiдставою для його групування.

Традицiї виготовлення ЛК передавалися в особливостях технiки, технологiї, форми та орнаментацiї. Технiка виробництва посуду у давнину була досить примiтивна, а головне - одноманiтна, а вiдомостей про технологiю ЛК, як про етномаркiруючу ознаку, недостатньо i вони ще остаточно не з'ясованi. Тому, найбiльш суттєвими при етнокультурнiй атрибуцiї тих чи iнших виробiв залишаються їх форма та декор. При групуваннi ЛК використано морфологiчну класифiкацiю, яка базується на подiбностi та вiдмiнностi форми предметiв. Ураховуючи багаторiвневiсть поняття "форма", до морфологiчних вiднесенi такi його складовi як конструкцiя, абрис та зовнiшнiсть. Конструкцiя - розчленення (кiлькiсть элементiв) i конфiгурацiя (кiлькiсть i розмiщення точок перетинiв профiлю) об'єкту, якi є межами элементiв i вiдокремлюють, стосовно посуду, придонну частину вiд плеча, а плече - вiд горла. Абрис - перетини (ступiнь кривизни) контуру, а також розмiрнiсть рiзних елементiв конструкцiї об'єкту. Це досить важлива характеристика, яка конкретизує вiдомостi про морфологiю посудин, оскiльки, маючи однакову конструкцiю, вони можуть iстотно вiдрiзнятися за абрисом.

Описуючи форми посудин, якi умовно сходять до тiл обертання основних геометричних фiгур та їх комбiнацiй, застосовано термiни, що використовуються в геометрiї та стереометрiї, бо метафоричнi визначення викликають рiзнi, iнколи суперечливi асоцiацiї. У роботi вони iнколи все ж таки використовуються стосовно тих виробiв, назва яких стiйко укорiнилася у науковому лексиконi. Групуючи лiпний посуд, ми зiткнулися з тим, що чiтко видiлялися лише крайнi типи, якi рiзко вiдрiзнялися один вiд одного, але мiж ними розмiщувалися посудини немовби перехiдних форм. В такiй ситуацiї були введенi кiлькicнi параметри, якi базуються на вимiрi основних дiаметрiв i висот посудин та обчисленнi iндексiв, що найбiльш повно вiдображають пропорцiї їхньої форми. Використано 8 морфометричних параметрiв: дiаметр дна (d1), дiаметр тулубу (d2), який часто збiгається з максимальним дiаметром посудини (D), дiаметр основи горла (d3), дiаметр горла (d4), висота придонної частини (h1), висота плеча (h2), висота горла (h3) i загальна висота посудини (Н). Залежно вiд конструкцiї посудин кiлькiсть застосованих параметрiв може бути менша. Прийнятi з урахуванням введених параметрiв iндекси наведено окремо для кожної категорiї посуду, бо вони не завжди однаковi. Принципи класифiкацiї виробiв специфiчного призначення не так деталiзовано. Внаслiдок недостатньої розробленностi понятiйного апарату сучасної археологiчної науки, для правильного розумiння використаних у роботi термiнiв, що позначають складовi частини посудин, наведенi їх значення.

Загальна структура класифiкацiйної схеми така. Вся ЛК роздiлена на два вiддiли (посуд та вироби специфiчного призначення). У вiддiлах ЛК подiляється на категорiї. За формою дна, у деяких категорiях видiлено два роди посудин: круглодоннi та плоскодоннi, а з урахуванням кiлькостi елементiв конструкцiї вони роздiленi на види: одно-, двох- та трьохчастиннi. Далi посудини розподiляються за типами, якi є головною класифiкацiйною одиницею схеми. У роботi пiд типом розумiється група артефактiв однiєї категорiї, об'єднаних за їх подiбнiстю мiж собою i вiдмiнностям вiд артефактiв цiєї або iншої категорiї. Типоутворюючi ознаки для рiзних категорiй ЛК можуть бути загальними, а можуть i не збiгатися, тому типи видiлено за найбiльш мiнливими ознаками, а варiанти - за найбiльш статичними. Так, типи горщикоподiбних посудин видiленi за формою тулуба, пропорцiї якого можуть утворювати пiдтипи, а їх варiанти - за особливостями морфологiї горла (в окремих категорiях, наприклад глечикiв, за ознакою вiдносної висоти горла додатково видiленi пiдварiанти). Для мисок найбiльш мiнливою є верхня частина (краї), тодi як форма їх тулуба сходить, головним чином, до зрiзаного конусу i напiвсфери. У деяких категорiях типи можуть утворювати групи. Докладна характеристика категорiй ЛК та принципи їх класифiкацiї наведенi у Додатку Б.

З причини вiдсутностi повноцiнної iнформацiї про технологiю виготовлення посудин, ураховано тiльки їх фактуру. За якiстю обробки поверхнi видiленi технологiчнi групи (ТГ): 1 ТГ - лощена ЛК; 2 ТГ - пiдлощена або ретельно загладжена ЛК; 3 ТГ - слабо загладжена ЛК. Опис декору наведено паралельно iз описом морфологiчних типiв.

У вихiдний для класифiкацiї масив були вiдiбранi знахiдки з культурних нашарувань i комплексiв городищ, селищ та могильникiв Пiвнiчно-Захiдного, Центрального i Пiвденно-Захiдного Криму, а також пiдйомний матерiал, належнiсть якого до III ст. до н.е. - IV ст.н.е. не викликає сумнiву. Класифiкацiйну схему розроблено на пiдставi цiлих або археологiчно цiлих виробiв, а також уламкiв, що дають уяву про повну форму об'єкта. Черепки, збереженнiсть яких не задовольняє висунутим вимогам, та якi мають iндивiдуальнi особливостi морфологiї, включенi як доповнення класифiкацiї, але охарактеризованi поза її рамок i пiсля тих категорiй, до яких вони, найбiльш iмовiрно, вiдносяться. Незначну частину посуду реконструйовано графiчно, при цьому особлива увага придiлялася точностi визначення дiаметру вiнець (країв) та кута вiдхилу фрагментiв вiд горизонталi для з'ясування їх реальних пропорцiй. Проте, з причини iнколи сильної асиметричностi ЛК, окремi реконструкцiї можуть носити iмовiрний характер.

Роздiл 2 Класифiкацiя ЛК мiстить власне порiвняльно-типологiчний аналiз головного джерела дослiдження. Загальна кiлькiсть матерiалу, що увiйшов до колекцiї, налiчує 1499 екземплярiв (100%). Вiддiл “Посуд” (1334 екз./89%) складається з 14 категорiй: миски (21 основний тип), блюда (2 типи), тарiлки (7 типiв), сковороди (1 тип), плошки (2 типи), блюдця (1 тип), солонки (10 типiв), горщики (24 основних типи), корчаги (7 основних типiв), корчагоподiбнi cосудини (3 типи), глечики (15 основних типiв), ковшi (15 типiв), кухлi (19 типiв), келихи (19 основних типiв), канфари (2 типи) та амфориски (1 тип). Вiддiл “Вироби специфiчного призначення” (165 екз./11%) репрезентовано 5 категорiями: кришки (6 типiв), свiтильники (6 типiв), курильницi (5 типiв), чашi на нiжках-пiдставках (9 типiв) та кубiчнi чашi (3 типи).

Усiм класифiкованим об'єктам у широкому географiчному та хронологiчному дiапазонi було пiдiбрано аналогiї, однак певнiй частинi знахiдок аналогiв не виявлено.

У роздiлi 3 Населення передгiрського та гiрського Криму у III ст. до н.е. - IV ст.н.е., виходячи iз зроблених у попередньому роздiлi спостережень, з залученням iнших даних археологiчного та iсторичного рiвнiв, пропонується iнтерпретацiя етнiчної i загальноiсторичної ситуацiї в Криму. Порiвняння комплексу ЛК Криму III ст. до н.е. - IV ст.н.е. з аналогiчним матерiалом iз пам'яток територiї вiд Балтiйського до Чорного морiв та вiд Дунаю до Пiвденного Приуралля, Пiвнiчного Кавказу i Середньої Азiї, дозволяє видiлити в його складi 1 етнiчно нейтральну i 15 генетично рiзнорiдних груп. Вiдповiдно до своєї питомої ваги, вони розташованi у такий послiдовностi:

1) пiзньоскiфська ЛК, що склалася у скiфiв на стадiї осiлостi (326 екз./21,85%). Серед ЛК цiєї групи є форми як специфiчнi для пiзнiх скiфiв Криму (273 екз./18,25%) або Нижнього Приднiпров'я (19 екз./1,25%), так i спiльнi для населення двох регiонiв (35 екз./2,35%); 2) етнiчно нейтральна ЛК, що охоплює широко розповсюдженi форми i орнаментацiю, якi були властивi носiям багатьох культур скiфо-сарматської доби (294 екз./19,6%); 3) синкретична ЛК, яка поєднує керамiчнi традицiї рiзних культурно-iсторичних спiльностей (143 екз./9,55%); 4) ЛК, яка представлена тiльки в пам'ятках Центрального i Пiвденно-Захiдного Криму пiзньоримського часу (130 екз./8,7%); 5) ЛК, що продовжує скiфськi керамiчнi традицiї кiнця V-IV ст. до н.е. (89 екз./5,95%); 6) група сарматської ЛК (89 екз./5,95%); 7) ЛК кавказького походження (85 екз./5,65%); 8) ЛК, яку не вдається однозначно пов'язати з будь-якою iз видiлених груп (79 екз./5,25%); 9) ЛК, що вiдтворює форми античного гончарного посуду (63 екз./4,2%); 10) ЛК, яка має зв'язок з районами Нижнього Дону та Прикубання, де мешкало змiшане, але переважно меотське населення (54 екз./3,6%); 11) ЛК, властива для Європейського Боспору (51 екз./3,4%); 12) ЛК, яка знаходить паралелi у пшеворськiй, вельбаркськiй i черняхiвськiй культурах (35 екз./2,3%); 13) ЛК зарубинецького вигляду (28 екз./ 1,85%); 14) ЛК, що сформувалась у Нижньому Побужжi (15 екз./1%); 15) ЛК, прототипи якiй вiдомi у матерiальнiй культурi таврiв (14 екз./0,95%); 16) група, що пов'язується з фракiйською ЛК (3 екз./0,2%) (Додаток В).

ЛК, що не володiє етномаркуючими ознаками, далi в розрахунок не приймалась i при iнтерпретацiї джерела було придiлено увагу тiльки виробам культурно значущих груп, якi налiчують 1205 екземплярiв (100%). Хронологiчний розподiл ЛК, що надходить до цих груп, демонструє її нерiвномiрне часове iснування, тому наступним кроком роботи стала культурно-хронологiчна кореляцiя дослiдженного матерiалу, яка була проведена в межах бiльш дрiбних промiжкiв часу. У розвитку комплексу ЛК i, вiдповiдно, у етнiчнiй iсторiї Криму видiлено шiсть перiодiв.

I перiод (друга половина III - кiнець II ст. до н.е.) характеризується часом становлення кримського варiанту пiзньоскiфської культури, перетворенням скiфiв з кочовикiв-скотарiв на осiлих землеробiв, виникненням укрiплених поселень та стацiонарних могильникiв, а також консолiдацiєю скiфiв в межах нового державного об'єднання. До початкового етапу iсторiї пiзнiх скiфiв, який супроводжувався вiйськовими конфлiктами з Херсонесом i закiнчився втратою незалежностi скiфської держави пiсля поразки вiд вiйськ Понтiйського царства та Херсонесу, вiдносяться 75 екземплярiв (6,2%) ЛК.

Переважає пiзньоскiфська ЛК, серед якої кримськi зразки (36 екз./48%) домiнують над загальнопiзньоскiфськими (3 екз./4%). Друге мiсце посiдає група ЛК, що склалася у скiфiв наприкiнцi V-IV ст. до н.е. (16 екз./22,1%). Досить показовi вироби, якi поєднують таврськi та пiзньоскiфськi традицiї (5 екз./6,55%), хоча кiлькiсть власне таврського посуду невелика (3 екз./4%). Несподiваною для даного перiоду стала наявнiсть посуду, що знаходить паралелi в зарубинецькiй культурi (3 екз./4%). Зв'язок з античною керамiкою не дуже сильний. Вiн проcтежується у глечиках (2 екз./2,5%), один з яких вiдтворює у лiпнiй технiцi боспорськi кружальнi посудини, а також у створених скiфами на основi еллiнських зразкiв рожкових свiтильниках, що вiдрiзняються вiд своїх прототипiв (4 екз./5,1%). Присутнiсть рiдкiсної та специфiчної миски з вогнутими усередину стiнками (1,25%), як i ковша (1,25%), в якому поєднуються особливостi форми згаданої миски з практикою виготовлення типово пiзньоскiфскої категорiї посуду, обумовлено переселенням до Криму частини еллiнiзованого населення з Нижнього Побужжя. Один уламок (1,25%) не отримав надiйної культурної атрибуцiї.

Данi про культурну належнiсть комплексу ЛК I перiоду, дозволяють констатувати наступне. У другiй половинi III - наприкiнцi II ст. до н.е. панiвним етнiчним компонентом в Криму були нащадки кочових i напiвкочових скiфiв, що мешкали ранiше у степовому Дунай-Днiстровському межирiччi, Приднiпров'ї i Криму, таври та змiшаний тавро-скiфський етнос, що з'явився ще в VI-V ст. до н.е., у середовищi яких тривали процеси подальшої консолiдацiї в єдину етнiчну спiльнiсть. Спорiднене скiфам населення Нижнього Побужжя, а також латенiзованi носiї зарубинецької культури не склали скiлькi-небудь значної групи i, очевидно, повнiстю розчинилися в основнiй масi варварiв. Присутнiсть сарматiв за ЛК не простежується, отже, сарматського населення, яке б стабiльно проживало в цей час в Криму, не було.

II перiод (кiнець II - середина I ст. до н.е.) охоплює час перебування скiфського царства у залежностi вiд Понтiйської держави. Несприятливi обставини, викликанi “дiофантовими вiйнами”, обумовили малу кiлькiсть ЛК цього перiоду (29 екз./2,5%).

Як i ранiше, переважає пiзньоскiфська ЛК: кримська (5 екз./17,25%), загальнопiзньоскiфська (2 екз./6,9%). Однакове спiввiдношення мають групи посудин, властивi скiфам бiльш раннього часу, а також змiшаного тавро-скiфського вигляду (по 5 екз./ 17,25%). В цей перiод на городищах Булганак та Неаполь вперше з'являються реберкуватi курильницi (3 екз./10,35%), якi надiйно документують наявнiсть сарматiв. Кiлькiсть керамiки, що наслiдує античну незначна (2 екз./6,9%). Один з келихiв (3,4%) може дiагностувати початок проникнення до Криму меотiв, хоча не виключно, що його поява пов'язана iз сарматами. Група невизначеної ЛК складає 6 екз./20,7%.

Протягом II перiоду основний масив варварського населення складали скiфи, таври та їх нащадки, iнтегрованi в єдиний етносоцiальний органiзм, до складу якого в Центральному Криму увiйшло обмежене угрупування сарматiв.

III перiод (друга половина I ст. до н.е. - кiнець I ст.н.е.), до якого вiдноситься побутування 377 екземплярiв (31,3%) ЛК, характеризується потужним економiчним пiдйомом та вiйськово-полiтичною активiзацiєю пiзньоскiфського царства.

Лiдируючу позицiю займають групи скiфської ЛК: пiзньоскiфська кримська (129 екз./34,2%), та, що успадкувала норми середньоскiфського часу (44 екз./11,7%) i притаманна обом варiантам пiзньоскiфської культури (21 екз./5,6%). Вiдбувається помiтне зростання ЛК, що iмiтує гончарну грецьку (33 екз./8,75%), а також тiєї, що демонструє змiшення пiзньоскiфських та грецьких рис (24 екз./6,35%).

До наступної групи належить сарматська ЛК (32 екз./8,5%), яка практично вся наведена повнiстю новим набором виробiв. На пiдставi її датування видiлено два сплески активностi сарматської iнфiльтрацiї. Перший, що мав мiсце наприкiнцi I ст. до н.е. i не такий вiдчутний (10 екз./2,7%), був cпрямований у Центральний та Пiвнiчно-Захiдний Крим, а другий, бiльш масовий (22 екз./5,8%), який припадав на першу половину - середину I ст.н.е., охоплював ще й пiвденно-захiдну частину пiвострова. До вказаної групи примикає i невiдомий ранiше пiвнiчнокавказький орнаментований кухоль (0,25%) з кургану у Присивашшi, який пов'язується з проникненням до Криму сарматiв з Приднiпров'я-Приазов'я. Загалом, приплив сарматського населення мав двi тенденцiї. Наприкiнцi I ст. до н.е. вiдбувалося повне й мирне iнкорпорування сарматiв до складу жителiв пiзньоскiфських городищ, яке супроводжувалось виготовленням сiмбiозних скiфо-сарматських предметiв (3 екз./0,8%), а в першiй половинi - серединi I ст.н.е. однi групи сарматiв укорiнювались у пiзньоскiфське середовище, а iншi мешкали вiдокремлено (пiдкурганнi комплекси бiля Херсонесу та в Присивашшi). Це може свiдчити як про етнiчну неоднорiднiсть сарматських племен, так i про їх рiзнi вiдносини iз скiфами. Сарматськi переcування зачепили й меотське населення, чим i пояснюється присутнiсть у пiзнiх скiфiв ЛК, специфiчної для Подоння та Прикубання (17 екз./4,5%).

У I ст. до н.е. сталося помiтне зменшення кизил-кобинської ЛК (11 екз./2,9%). Одночас, спостерiгається “згасання” взаємодiї таврських та пiзньоскiфських традицiй (8 екз./2,1%), яке пiсля I ст.н.е. за керамiчним матерiалом не простежується. Iмовiрно, нанесенi скiфам поразки та “пiдкорення” Дiофантом союзних їм таврiв пiд час “дiофантових вiйн”, сприяли подальшому пiдсиленню процесу консолiдацiї двох етнiчних масивiв, що знайшло вiдображення у появi на зламi ер в епiграфiчних та писемних джерелах штучних етнонiмiв “тавроскiфи” та “скiфотаври”.

Зрiст вiдсоткового спiввiдношення i морфологiчне рiзномаїття ЛК зарубинецького вигляду (18 екз./4,7%), при вiдсутностi багатьох таких форм у приднiпровських скiфiв, дає пiдстави бачити в цьому iнфiльтрацiю в Крим частки мешканцiв Середнього Поднiпров'я. Населення, що прибуло, не склало замкненого анклаву, а iнтегрувалось в пiзньоскiфське оточення, iлюстрацiєю чого є солонки (2 екз./0,5%), якi демонструють синтез форми мисок, що зустрiчаються тiльки в зарубинецькiй культурi, з невластивими для них мiнiатюрними розмiрами.

Iнший, порiвняно з I перiодом, набiр виробiв в групi Побузької ЛК (5 екз./1,3%) свiдчить про мiграцiю частини нижньобузького населення i, можливо, ольвiополiтiв пiсля гетського розгромлення Ольвiї. Переселенська хвиля з Побужжя, як це вже було в III-II ст. до н.е., добре документується появою специфiчних для даного регiону гiперболоїдних мисок. Однак, ця нехитра, але показова форма, мабуть, внаслiдок “творчої переробки” пiзньоскiфськими керамiстами, трохи ускладнилась (2 екз./0,5%). Знахiдка на городищi Альма-Кермен однiєї з таких мисок дає пiдставу припустити, що частина побузьких мiгрантiв проникала тепер i в Пiвденно-Захiдний Крим. Очевидно, похiд Буребiсти розчистив шлях для розповсюдження на схiд елементiв фракiйської культури. Однак, про перебування фракiйцiв в Криму бiльш-менш впевнено можна говорити на основi лише трьох одноручних солонок (0,8%), а також фрагмента сковорiдки (0,25%), в якому поєднуються досить унiверсальна форма та фестоноподiбнi рельєфнi налiпи, що використовувались на фракiйськiй ЛК. При цьому, розповсюдження на пiзньоскiфських посудинах окремих мотивiв пластичної орнаментацiї, яка пов'язується з фракiйцями, не завжди означає пряму етнiчну присутнiсть гето-дакiв. Посудини з рiзноманiтними налiпами, цiлком iдентичними кримським, знайденi в Гаврилiвцi та Золотiй Балцi, що дає пiдставу пов'язувати їх появу з переселенням до Криму нижньоднiпровських скiфiв, котрих теж торкнувся спровокований гетами або (та) сарматами переселенський потiк, який фiксується й iншими знахiдками (2 екз./0,5%).

До числа синкретичного посуду, у виглядi якого вiдбитi змiненi пiзнiми скiфами гончарнi (античнi або меотськi) зразки, зарахованi два глечики (0,5%). Останнi 20 екземплярiв (5,3%) належать до ЛК, походження якої однозначно визначити важко.

IV перiод (кiнець I - середина II ст.н.е.). Пiдставою для його видiлення став факт припинення iснування практично усiх пiзньоскiфських поселень Пiвнiчно-Захiдного та деяких Центрального Криму, а також не дуже великi, але icтотнi змiни в структурi комплексу ЛК, який складається з 62 екземплярiв (5,1%).

Блок скiфської ЛК зберiгає панiвне становище. Пiзньоскiфськi кримськi зразки репрезентовано 25 виробами (40%), спадщиною середньоскiфського часу є 5 предметiв (8%), а спiльнi для пiзнiх скiфiв - 2 посудини (3,3%).

До сарматських вiднесено 10 екземплярiв (16,1%). До них також приєднується посуд, що має пiвнiчнокавказьке походження (3 екз./4,9%), але носiями чи виробниками якого теж були сармати. ЛК обох груп вiдображує приплив до Криму нового сарматського, але гетерогенного населення. Першi кочували до того у степах Поволжжя, а частина других - у Прикубаннi та Передкавказзi. До глибинних районiв пiвострова вони рухалися через Боспор, вiрогiдно, внаслiдок цiлеспрямованих дiй боспорських правителiв, якi були здiйсненi ними пiсля неодноразових пiдкорень скiфiв i таврiв. Cармати, що опинялись в Криму, практично повнiстю iнкорпорувалися у середовище пiзнiх скiфiв. Вони жили на одних поселеннях та ховали своїх небiжчикiв на одних могильниках. Цiкаво, що саме в цей перiод на Європейському Боспорi вперше з'являється типово пiзньоскiфський, а також зарубинецький посуд. Можливо, ця, поки ще поодинока, ЛК була зроблена окремими скiфами (тавроскiфами), полоненими пiд час вiйськових зiткнень, але не виключено, що вона свiдчить про бiльш рiшучi кроки боспорської влади, коли поряд з розселенням у Скiфiї союзних Боспоровi сарматiв, деякi групи таврiв та скiфiв, серед яких були i “зарубинцi”, переселялися на землi Боспору.

Поява невiдомих до цього чотиригранних чаш на високiй нiжцi, найбiльш чисельних у Золотiй Балцi, так само, як i iнших категорiй посуду (6 екз./9,7%), свiдчить про прибуття до Криму приднiпровських скiфiв, багато поселень яких в цей час припиняє своє iснування. Разом iз скiфами могло перебувати i зарубинецьке населення, оскiльки саме I - початком II ст.н.е. датується нижня половина горщика (1 екз./1,65%) з хвилястими налiпами, повнiстю iдентична цiлiй посудинi iз Суботовського могильника.

Античнi наслiдування представленi виробами, що склалися на межi ер (4 екз./6,5%). Але, у категорiї амфорискiв з'являються новi варiанти, до того ж цi посудини вiдомi тепер не у Пiвнiчно-Захiдному, а у Пiвденно-Захiдному Криму. Скорiш за все, це пов'язано iз загибеллю скiфських поселень пiвнiчно-захiдного узбережжя та переселенням частини їх жителiв у долину Альми i, зокрема, на Усть-Альмiнське городище.

Iснування “човноподiбного” свiтильника, а також сковороди з фракiйськими фестоноподiбними налiпами (2 екз./3,3%) на Калос-Лiменi, слiд розцiнювати як збереження привнесеної на зламi ер практики виготовлення таких виробiв з Побужжя.

Знахiдки гiбридних посудин, що поєднують пiзньоскiфськi, античнi та сарматськi особливостi, не дуже чисельнi (3 екз./4,9%). Культурну належнiсть останньої кришки (1,65%) визначити не вдалось.

V перiод (друга половина II - середина III ст.н.е.) у розвитку комплексу ЛК Криму припадає на заключний етап пiзньоскiфської культури. Етнокультурна атрибуцiя основної маси виробiв цього часу (157 екз./13%) не викликає особливих труднощiв.

Як i ранiше, перше мiсце посiдають групи, пов'язанi iз скiфами: пiзньоскiфська кримська ЛК (56 екз./35,6%), група, яка успадковує норми кiнця V-IV ст. до н.е. (10 екз./6,35%) та загальнопiзньоскiфська (4 екз./2,55%).

Досить велика питома вага посудин, якi об`єднують пiзньоскiфськi та сарматськi властивостi (11 екз./7%). Всi вони походять з пiзньоскiфських пам'яток, що свiдчить про посилення сарматського впливу. Це може свiдчити про подальшу сарматизацiю пiзньоскiфського суспiльства, але вiдбувалась i певна скiфiзацiя сарматiв, яка призвела до оформлення нової, достатньо монолiтної скiфо-сарматської етничної спiльностi з єдиними релiгiйно-iдеологiчними уявленнями.

На третiй позицiї розташована вперше видiлена група ЛК, що має прототипи в пшеворськiй, вельбаркськiй та черняхiвськiй культурах (10 екз./6,35%). Морфологiчна подiбнiсть такого рiдкiсного посуду, що фiксується майже одночасно на достатньо вiддалених територiях, навряд чи є випадковою. На наш погляд, це доводить присутнiсть в Криму носiїв вiдповiдних керамiчних традицiй - германцiв. За думкою багатьох дослiдникiв, вторгнення готського союзу, яке вiдбулось в серединi III ст.н.е., спричинило загибель пiзньоскiфських поселень. Цими подiями було б логiчно пояснити й появу в Криму вказаної ЛК. Проте, датування фрагментованої посудини з кремацiї №34 могильника Ай-Тодор, правомiрнiсть вiднесення якої до другої чвертi III ст.н.е. пiдтверджується i новiтнiми дослiдженнями, а також його подiбнiсть до цiлого горщика iз Тарпанчi дозволяє синхронiзувати обидва цi вироби i, враховуючи припущений час розгрому Неаполя i усiєї Кримської Скiфiї, вiднести до другої чвертi III ст.н.е. увесь посуд германського вигляду, що походить з пiзньоскiфських пам'яток.

Таким чином, вперше видiлена в кримських матерiалах римської доби група ЛК, що має витоки у пiвнiчно-захiдних культурах, може стати пiдставою для припущення про бiльш раннє, нiж це вважається, проникнення германських племен до Криму - приблизно, у другiй чвертi III ст.н.е., яке не знайшло вiдображення у писемних джерелах. Частина германцiв займала необжитi ранiше мiсця, а частина опинялася на пiзньоскiфських поселеннях, що й призвело до появи на них окремих посудин пшеворського, вельбаркського та черняхiвського вигляду. З цими варварами можна пов'язувати остаточне припинення життя на поселеннях скiфiв, але iснують аргументи на користь того, що цi вiдносини носили мирний характер. Наприклад, на городищах Альма-Кермен та Неаполь вiдомi ковш та келих (2 екз./1,3%), якi мають досить близьку, хоча i не повну морфологiчну подiбнiсть виключно з черняхiвськими та вельбаркськими посудинами. При цьому, келих прикрашений характерними для скiфiв дугоподiбними налiпами. Повної впевненостi немає, але можливо, що такий посуд мiг з'явитися внаслiдок синтезу пiзньоскiфських та германських традицiй.

Четверте мiсце подiляють рiвнi за чисельнiстю групи сарматської та нижньодонсько-прикубанської ЛК (по 8 екз./5,1%). З числа сарматських усi посудини, за винятком однiєї, з'являються вперше. Вихiдними районами їх розповсюдження були Нижнiй, Середнiй та Верхнiй Дон, а також Пiвнiчно-Захiдне Причорномор'я, звiдки частина сарматiв, можливо, прийшла разом з германцями. Серед меотської ЛК зберiгаються лише деякi старi форми, тодi як увесь iнший посуд - новий. З цього виходить, що частина ЛК даної групи могла бути виготовлена в Криму меотами, якi прибули сюди ранiше, але поява решти виробiв зумовлена черговою хвилею населення з Нижнього Подоння та Прикубання. Наступна - група пiвнiчнокавказької ЛК (7 екз./4,45%). Крiм одного кухля, увесь посуд представлено вперше. В 50% випадкiв вiн надiлений низькопосадженими ручками, якi вказують, що його виробники мають вiдношення до сарматського свiту.

До охарактеризованих вище груп примикає не дуже вагома, але географiчно близька ЛК Європейського Боспору (2 екз./1,3%). Поряд з тим, спостерiгається i зворотня картина. Зауважене для кiнця I - початку II ст.н.е. слабке розповсюдження на Боспорi пiзньоскiфської ЛК в даний перiод набуло дуже широкого масштабу. Окрiм рiзноманiтних мисок з ручками-упорами, на боспорських поселеннях та могильниках фiксую-ться невiдомi до того горщики, ковшi та кухлi, а такi властивi для скiфiв не тiльки Криму, але й Нижнього Днiпра вироби як чашi на високiй нiжцi з'являються навiть в Танаiсi та Горгiппiї. Поряд з ЛК, з II ст.н.е. на європейськiй, а з III ст.н.е. на азiатськiй частинах Боспору поширилися новi обряди та культи, що також пов'язуються з кримськими та приднiпровськими скiфами. Всi наведенi факти iлюструють масове проникнення у середовище боспорян нових груп населення, основу яких складали пiзнi скiфи. Iмовiрно, це сталося внаслiдок включення Кримської Скiфiї до складу Боспорського царства при Савроматi II та Рескупоридi III.

Трохи знизився вiдсоток ЛК зарубинецького вигляду (6 екз./3,85%). Увесь цей посуд вiдомий в Криму з рубежу ер, але на iнших пам'ятках. Це дає можливiсть спостерiгати локальнi мiграцiї населення, що покидало тi поселення, якi припинили iснування наприкiнцi I - початку II ст.н.е. Небагато поступаються попереднiй групи нижньобузької та приднiпровської пiзньоскiфської ЛК (по 4 екз./2,55%). Побузькi гiперболоїднi миски з'явилися вдруге пiсля 400-рiчної перерви (Неаполь, Альма-Кермен), а глечик зафiксовано вперше, до того ж на новому могильнику (Нейзац), де поєднуються сарматськi та германськi риси i першi поховання якого були здiйсненi наприкiнцi II - початку III ст.н.е. Жодного з виробiв пiзнiх скiфiв Нижнього Приднiпров'я (Неаполь, Альма-Кермен) ранiше вiдомо не було, тому поява ЛК обох розглянутих груп вказує на черговий приплив мiгрантiв з вiдповiдних районiв. Скорiш за все, з цими ж переселенцями пов'язана i знахiдка дворучного келиха (0,65%) з могили кiнця II - початку III ст.н.е. згаданого некрополя Нейзац, який не має собi аналогiй.

Зв'язок з грецькою керамiкою у даний перiод виражений найслабкiше (2 екз./1,3%). Так само це стосується i посудин скiфо-античного вигляду (3 екз./1,9%). Культурну належнiсть решти виробiв надiйно атрибутувати не можливо (19 екз./12,1%).

Етнокультурна ситуацiя перiоду характеризується подальшою реструктурiзацiєю населення Кримської Скiфiї. Сталося деяке зменшення скiфського компоненту, який, незважаючи на це, залишався переважаючим. До його складу були iнтегрованi носiї зарубинецької культури, якi проникли ще з рубежу ер. Другу позицiю утримували представники сарматського та меотського свiту, якi з'явились у Криму ранiше, а також проникали протягом даного перiоду. Цi колективи, переважно, вливалися до масиву пiзнiх скiфiв, але деякi племена, клани або громади сарматiв оселялися окремо. Зауважимо, що сарматами, частина яких прийшла на межi II - III ст.н.е. з Пiвнiчно-Захiдного Причорномор'я, були закладенi деякi некрополi у Центральному (Дружне, Нейзац, Перевальне) та Пiвденно-Захiдному (Озерне III, Суворово) Криму, що функцiонували i пiзнiше. Особливiстю їх раннiх поховань є практично повна вiдсутнiсть ЛК. Можливо, до потоку сарматiв, що переcувалися iз схiдних областей Причорномор'я, були залученi окремi представники боспорян. Частина сарматiв, очевидно, проникла в Крим у супроводi германцiв. Проте, серед мiгрантiв були i власне германськi контiнгенти, в тому випадку, якщо найбiльш раннє поховання у могилi №34 Ай-Тодора дiйсно датується другою чвертю III ст.н.е.

VI перiод (друга половина III - кiнець IV ст.н.е.). Бiля середини III ст.н.е. в Криму припиняють iснування пам'ятки пiзньоскiфської культури i поширюються некрополi з iншими, нiж у пiзнiх скiфiв, поховальними спорудами, обрядом та iнвентарем. Вiдзначенi змiни вiдбилися i на керамiчному комплексi, чисельнiсть якого для цього перiоду є найбiльшою (505 екз./41,9%). Уся ЛК цього часу походить з могильникiв, переважно, Центрального i, меншою мiрою, Пiвденно-Захiдного Криму.

Найбiльша група охоплює посуд, який не знаходить собi аналогiй (129 екз./25,6%). Друге мiсце посiдає ЛК пiвнiчнокавказького походження (74 екз./14,7%). Ще бiльш репрезентативно, порiвняно з минулим перiодом, подано групу ЛК, що сформувалася на Європейському Боспорi (49 екз./9,7%).

Скiфська ЛК втрачає лiдируюче становище, але не зникає зовсiм: пiзньоскiфський кримський посуд (24 екз./4,75%), посудини, що з'явились у скiфiв наприкiнцi V-IV ст. до н.е. (9 екз./1,8%), вироби, привнесенi пiзнiми скiфами Нижнього Днiпра (7 екз./1,35%) та загальнопiзньоскiфськi (3 екз./0,6%). Основну масу цiєї ЛК зустрiнуто в похованнях другої половини III ст.н.е. i їх наявнiсть в пiзньоримський час, а також в ранньосередньовiчну епоху свiдчить про збереження скiфського етнiчного компонента, у всякому разi, на початковому етапi функцiонування могильникiв.

Групу сарматської ЛК характеризують 36 екземплярiв (7,1%). Cармати, що їх виробляли, проникали до Криму з Поволжжя та Волго-Доння через Боспор, а також з Пiвнiчно-Захiдного Причорномор'я i району Приднiпров'я-Приазов'я через Перекопський перешийок. Трохи збiльшилися асортимент та кiлькiсть посуду, властивого мешканцям районiв Нижнього Подоння та Прикубання (28 екз./5,5%).

У вiдчутнiй кiлькiснiй та структурнiй змiнi комплексу ЛК, що спiввiдноситься з германцями (25 екз./5%), поряд з появою нових некрополiв з кремацiями та поширенням багатьох iнших германських речей, можна бачити другу хвилю германського проникнення, яка мала мiсце у серединi - на початку другої половини III ст.н.е. Саме до цього часу належать повiдомлення писемних джерел про появу на Боспорi боранiв, готiв та герулiв, а також приховування скарбiв на територiї Боспорського царства i у Пiвденно-Захiдному Криму.

В даний перiод вироблялось порiвняно багато ЛК, яка досить точно повторювала форми античного червонолакового столового посуду (20 екз./4%).

Групу Побузької ЛК (4 екз./0,8%) характеризують гiперболоїднi миски, присутнiсть яких треба пов'язувати з населенням, що прибуло до Криму у II-III ст.н.е.

В групi ЛК змiшаного характеру (66 екз./13%) особливо видiляється миска з трьома горизонтальними ручками-упорами. Вона iлюструє взаємодiю пiзньоскiфських керамiчних традицiй (особливостi форми посудини та її ручок) i привнесеної германцями практики виготовлення триручного посуду. Решта виробiв органiчно поєднала в собi риси кримської, сарматської, нижньодонсько-прикубанської, кавказької, германської та античної груп ЛК пiзньоримського часу. До останньої групи увiйшла ЛК, яка може бути зiставлена з декiлькома з видiлених вище груп (31 екз./6,1%).

Аналiз ЛК VI перiоду показує, що в складi i структурi населення Криму вiдбулися докорiннi змiни. У другiй половинi III-IV ст.н.е. його основу складали племена, що мешкали на Пiвнiчному Кавказi i яких ототожнюють з аланами. У глибиннi райони пiвострова алани прийшли з територiї Боспорського царства, де вони пробули деякий, але не дуже тривалий час. Разом з ними проникли i мешканцi нижньодонських та прикубанських поселень, а також частина боспорян. Переселенцi займали тi ж самi мiсця, на яких наприкiнцi II - першiй половинi III ст.н.е. улаштувалися окремi сарматськi колективи. Водночас з аланами з пiвночi до Криму вдерлися новi сарматськi та германськi племена, якi перебували до того мiж Дунаєм та Днiпром. З'єднавшись з аланами, вони стали найбiльш iмовiрними винуватцями загибелi пiзньоскiфських поселень. Деякi угруповання скiфiв, як i ранiше, знов мiгрували на Боспор. Окремi їх представники проникли до Херсонесу, а скiфське населення, що залишилось, було поглинуто своїми переможцями, якi сконцентрувалися у передгiрськiй та гiрськiй частинах пiвострова.

У подальшому вiдбувалося замирення загальної обстановки, яке супроводжувалось iнтенсивними етноiнтеграцiйними процесами мiж аланами, сарматами i германцями, що прибули, та мiсцевим скiфо-сарматським населенням. Це призводило до вiдносного нiвелювання материальної та духовної культури полiетнiчних варварiв, якому сприяв вплив пiзньоантичної цивiлiзацiї. Яcкравою iлюстрацiєю тому є збереження i неупорядкованне використання пiзньоантичними та середньовiчними авторами етнонiмiв “таври”, “скiфи”, “скiфотаври”, “готи”, “алани” i “готалани” для позначення мешканцiв Таврики, а також групи синкретичної та найбiльш чисельної, яка стала специфiчною виключно для Криму - ЛК пiзньоримського часу. У зв'язку з цим вiдзначимо, що порiвняння ЛК iз рiзних пам'яток другої половини III-IV ст.н.е. демонструє, з одного боку, її загальну схожiсть, а з другого - певнi вiдмiни в морфологiї та орнаментацiї, що дозволяє убачати в цьому рiзну родо-племiнну належнiсть її виробникiв i, вiдповiдно, колективiв, якi залишили тi чи iншi могильники.

Наприкiнцi IV ст.н.е., можливо, у зв'язку iз загрозою навали гунiв населення Центрального Криму пiшло зi своїх мiсць, припинивши використовувати некрополi Дружне, Нейзац та Перевальне. Воно влаштувалося в бiльш безпечних районах Головної гряди Кримських гiр, де виникли новi могильники з такою ж самою ЛК i поховальними спорудами. Концентрацiя у Пiвденному i Пiвденно-Захiдному Криму багатокомпонентного варварського масиву сприяла його подальшiй консолiдацiї, внаслiдок чого тут складалась вiдносно гомогенна культурно-iсторична спiльнiсть, яка визначила етнiчний склад Криму у ранньому середньовiччi.

Висновки

Пiдводячи пiдсумок дослiдженню ЛК Криму III ст. до н.е. - IV ст.н.е., можна констатувати, що обране джерело дiйсно мiстить у собi iнформацiю, яка дає змогу з досить високим ступенем вiрогiдностi виявляти рiзнi етнiчнi компоненти, що надходили до складу мешканцiв пiвострова у розглянутий час, а також визначати вiдносну питому вагу кожного з них в окремi хронологiчнi перiоди. Проте, отримати цю iнформацiю можна тiльки за умови вiдповiдного методичного пiдходу до матерiалу, що дослiджується. Застосування iнтуiтивно-вiзуальних методiв, без чiтко сформульованих пiдстав класифiкацiї та ознак типоутворення, притаманнi бiльшостi попереднiх робiт, часто призводить до викривлених, iнодi, помилкових висновкiв при вирiшеннi питань походження, розвитку та шляхiв розповсюдження окремих форм чи рiзновидiв орнаментацiї ЛК, а вiдповiдно, i їх етнокультурної належностi. Щоб уникнути вiдзначених негативних явищ, у дисертацiї було розроблено класифiкацiю, яка спирається на об'єктивнi характеристики ЛК, з введенням її кiлькiсних параметрiв. Внаслiдок цього, вдалося створити вiдкриту, спроможну перевiряти отриманi результати схему, що суттєво пiдвищує їх достовiрнiсть. Класифiкування ЛК, її датування, ретельний пiдбiр аналогiй та запроваджене на їх пiдставi культурно-хронологiчне групування матерiалу дало змогу запропонувати цiлiсну картину етнiчної iсторiї пiвострова.

З другої половини III ст. до н.е. до середини III ст.н.е. панiвним населенням були так званi пiзнi скiфи, до складу яких надходили не тiльки нащадки степових скiфiв, а й iншi народи. За еллiнiстичних часiв це були таври, мешканцi Нижнього Побужжя, греки, та латенiзоване населення зарубинецької культури. Наприкiнцi II - початку I ст. до н.е. в Криму з'являються сармати, угруповання яких хвилеподiбно проникали у кiнцi I ст. до н.е., першiй половинi I ст.н.е., особливо масово у кiнцi I - початку II ст.н.е., а також на рубежi II-III та в III-IV ст.н.е. Разом з ними у пiзньоскiфське середовище попадали й меоти. На зламi ер вiдбувається значна активiзацiя етнокультурних процесiв, обумовлена дiяльнiстю гетiв та сарматiв. Внаслiдок цього, в Криму фiксується прибуття “зарубинцiв” i скiфiв з Приднiпров'я, а також побужцiв та фракiйцiв з Пiвнiчно-Захiдного Причорномор'я. З кiнця I-II i, особливо у II-III ст. н.е. частина пiзнiх скiфiв переселяється до Боспору. Водночас, окремi групи боспорян опинились у глибинних районах пiвострову. Десь у другiй чвертi III ст.н.е. до Криму мiгрували германцi. З другої половини III ст. н.е., пiсля загибелi Кримської Скiфiї, яку спричинило вторгнення полiетнiчних варварiв, панiвним етносом пiвострова стали алани. Вони увiбрали в себе колективи германцiв, сарматiв, меотiв, боспорян та залишки старого пiзньоскiфського населення i цей барвистий масив склав основу середньовiчної кримської народностi.

За темою дисертацiї опублiковано 9 статей, основнi з них такi:

1. Позднескифское поселение Золотое Ярмо // Проблемы истории и археологии Крыма.- Симферополь: Таврия, 1994.- С.88-113. (у спiвавторствi з I.М. Храпуновим, О.Е. Молодцовим та С.А. Мульдом).

2. Раскопки кизил-кобинского поселения Шпиль // Археологические исследования в Крыму. 1993 год.- Симферополь: Таврия, 1994.- С.251-254. (у спiвавторствi з I.М. Храпуновим).

3. Кизил-кобинское поселение Шпиль // Проблемы археологии древнего и средневекового Крыма.- Симферополь: Таврия, 1995.- С.3-31. (у спiвавторствi з I.М. Храпуновим).

4. О хронологических рамках кизил-кобинской (таврской) культуры // Харьковский историко-археологический ежегодник “Древности” - 1996.- Харьков, 1997.- С.15-22.

5. Лепная керамика позднескифского Булганакского городища // Бахчисарайский историко-археологический сборник.- Симферополь: Таврия, 1997.- Вып.I.- С.204-303.

6. Подбойная могила с многократными погребениями из могильника Дружное // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии.- Симферополь, 1998.- Вып.VI.- С.239-255. (у спiвавторствi з I.М. Храпуновим).