Населення західноукраїнських земель в етнополітичному та демографічному вимірах (1939-1950 рр.)

Четвертий розділ "Ідейно-політичні пріоритети західноукраїнського населення в умовах відновлення та утвердження радянського ладу" має три підрозділи. У першому - "Особливості військово-мобілізаційних акцій радянської влади 1944-1945 рр. на теренах Західної України" подається українознавчий погляд на зміни в ідейно-політичних пріоритетах населення західноукраїнських областей України в умовах завершення Другої світової війни і відновлення радянської влади. Відзначено, що режим застосував різні форми допомоги фронту: залучення населення до спорудження оборонних рубежів, аеродромів, відбудови мостів, доріг, запровадження фінансової державної позики, збір коштів на будівництво танкових колон та авіаескадрилей та ін. З'ясовано, що організація тотальної мобілізації до лав Червоної армії в західноукраїнському регіоні, окрім чисто військової, мала ще й політичну мету: знекровити соціальну базу УПА, підірвати й остаточно викоренити національно-патріотичні настрій місцевого населення. За підрахунками із західних областей України в Червону армію в 1944-1945 рр. було призвано близько 800 тис. осіб. Значна частина з них після відповідної політичної фільтрації та ідеологічної "обробки" була відправлена розрізнено у фронтові військові частини, частина - в трудову армію, на важкі фізичні роботи в тилові райони СРСР. Мобілізованих у діючу і трудову армію вихідців із західноукраїнських регіонів ще впродовж декількох післявоєнних років утримувалася на армійській службі, щоб не допустити масового поповнення УПА.

В другому підрозділі "Репресивно-каральні заходи проти українського руху опору" розкрито напрями і форми боротьби радянського режиму проти національно-визвольного руху: загальна мобілізація всього чоловічого населення призивного віку, стягнення у західноукраїнський регіон величезної кількості внутрішніх військ і спецпідрозділів, залучення загонів радянських партизан, створення в населених пунктах винищувальних батальйонів, груп спеціального призначення НКВС-НКДБ під виглядом загонів УПА, боївок СБ ОУН та ін. Серед найпоширеніших методів придушення українського підпілля застосовувалися: створення повсюдної агентурної мережі, провокаційні акції, підпали хат і садиб як засіб залякування населення, поголовне виселення жителів хуторів і віддалених поселень з метою остаточно підірвати соціальну базу загонів УПА, каральні операції, арешти, фізична ліквідація керівників ОУН. З'ясовано, що, незважаючи на це, збройні виступи відділів УПА тривали майже до середини 50-х років.

Третій підрозділ "Депортаційні акції тоталітарного режиму як механізм упокорення населення регіону" містить аналіз застосування радянською репресивно-каральною системою щодо жителів західних областей України перманентних масових примусових виселень та переселень, що трактувалися державними і партійними органами як "додаткові заходи по боротьбі з бандитизмом". Як свідчать документальні джерела, депортаційні плани були розроблені задовго до вступу Червоної армії в західноукраїнський регіон і стали засобом покарання та шантажу не тільки учасників ОУН та УПА, а й широких верств населення. Детально відпрацьовані практичні заходи і методи їх виконання продовжили депортаційну програму радянської влади на західноукраїнських землях 1939-1941 рр. В їхній основі були задекларовані принципи антизаконності, свавілля, суб'єктивізму, "революційної доцільності", силового придушення будь-якого інакомислення, які беззаперечно дотримувалися і реалізовувалися на практиці. Показано, що депортаційні акції продовжувалися аж до кінця 50 - початку 60-х рр. В результаті їх з території Західної України у віддалені райони півночі і сходу СРСР (Урал, Сибір, Середня Азія) було виселено 228 тис. осіб.

П'ятий розділ "Вплив повоєнних зовнішньополітичних акцій СРСР на населення західних областей Української РСР" складається з трьох підрозділів. У підрозділі 5.1 "Депортація українців з етнічних українських земель північно-західного порубіжжя" здійснено аналіз мотивів переселення українців з їх етнічних земель і польського населення з УРСР. Встановлено, що радянське і польське керівництво не володіло реальними даними про чисельність переселенців, свідченням чого стала непідготовленість обох сторін до їх розселення і облаштування. З'ясовано, що з метою прискорення виселення поляків з УРСР органи НКВС інспірували серію арештів і провокацій щодо польського населення. З іншого боку кордону розгорнулася широкомасштабна антиукраїнська кампанія польської комуністичної влади і польського підпілля, спрямована на примусове виселення українців з метою побудови мононаціональної держави у Польщі. На основі документальних джерел розкриті етапи і механізм депортації українського населення, незадовільні матеріально-побутові умови переселенців, причини їх масових переїздів зі сходу та півдня УРСР у західні області, етнополітичні наслідки Люблінської угоди 1944 р., одним з яких стала насильницька операція "Вісла" та реалізація плану асиміляції українського населення на території повоєнної Польщі.

У підрозділі 5.2 "Утвердження радянсько-польського кордону і його наслідки для населення західноукраїнських земель" досліджено процес демаркації державного кордону між СРСР і Польською Народною Республікою, яка призвела до нового виселення жителів прикордонної смуги західних областей України. Розглянута смуга відселень, показано опір місцевого населення, подано чисельність, національний склад і локалізацію розселення громадян. Проаналізовано хід і наслідки встановлення у 1951 р. постійного кордону між СРСР і Польщею, що завдало ще одного тяжкого удару українцям, оскільки значна територія українських етнічних земель знову ділилася третьою стороною і при цьому нехтувалися традиційна прив'язаність мешканців цих земель до своєї місцевості, тісні родинні, соціально-побутові та суспільно-політичні зв'язки.

У підрозділі 5.3 "Переселення до УРСР українців із Чехословаччини, Румунії, Болгарії, Франції та інших країн" вперше в українознавстві здійснено аналіз імміграційної політики радянської влади у післявоєнний період. Розкриті фактори проведення імміграційних акцій - політичні, економічні, духовні, етнопсихологічні, географічні, а також демографічні та родинно-сімейні. Розглянуто форми і методи здійснення переселення українців-емігрантів в Україну, показані матеріально-побутові, соціально-економічні і морально-психологічні умови облаштування і проживання переселенців у західних областях УРСР, їх намагання повернутися на залишені землі.

Розділ 6. "Етнодемографічні зміни в складі населення західних областей УРСР в 1944-1950-х рр." має два підрозділи. Підрозділ 6.1 "Етнополітичний аспект демографічних процесів та кадрової політики радянської влади на західноукраїнських землях" містить аналітику процесу денаціоналізації західноукраїнського населення, нівелювання особливостей регіону, насадження так званої інтернаціоналізації і радянізації духовного життя. Розкрито процес формування нової управлінської структури у статусі партійно-радянської номенклатури з числа осіб, надісланих до регіону із східних областей СРСР. Відзначено, що переважна більшість із майже стотисячної армії приїжджих партійних, радянських, господарських, прокурорсько-судочинських, культурно-освітніх працівників вважала себе у тимчасовому відрядженні й поводились відповідним чином. З'ясовано, що упродовж другої половини 1940-1950 рр. партійно-радянська політична номенклатура, займаючи командні посади, офіційно отримала монополію у сфері політики, державного управління, ідеології, економіки і культури, що негативно позначилось на настроях місцевих жителів.

У підрозділі 6.4 "Соціально-економічні чинники міграційних процесів та використання трудових ресурсів регіону" вперше викладено українознавче бачення державного механізму регулювання процесу переміщення трудових ресурсів. Розкриті мета, форми і методи мобілізацій, переселень, вербування працездатного населення для роботи у східних регіонах СРСР. З'ясовано, що розпорошення місцевої людності завдало західноукраїнському регіону відчутних демографічних втрат, призвело до значного зменшення чисельності корінних жителів, їх трудового та інтелектуального потенціалу. Доведено, що сплановані і штучно нав'язані тоталітарною системою аномальні міграційні процеси стали визначальним чинником негативних змін в етнічному складі населення регіону.

ВИСНОВКИ

У висновках викладені загальні підсумки дослідження та його результати, зроблені теоретичні узагальнення щодо українознавчого бачення тенденцій етнодемографічних процесів на західноукраїнських землях у період 1939-1950-их рр., які виносяться на захист, систематизовані повчальні уроки й актуалізовані проблеми подальших студій, сформульовано низку рекомендацій та пропозицій.

- На нинішньому етапі розбудови Української держави триває динамічний розвиток українознавства як інтегрованої системи наукових знань про Україну та українство. Домінуючим є погляд на українознавство як на об'єктивно існуючу систему, яка увібрала в собі історичні, філософські, літературно-лінгвістичні, етнографічні, правничі, культурологічні, природничо-географічні та інші знання про Україну та український народ, його етногенез, історію, культуру, мову, ментальність, кремішність і самобутність, національну і державницьку ідею.

- Змістовне і методологічне осягнення стану дослідження проблеми, порівняння праць учених материкової України та українознавчих центрів західної діаспори дали змогу визначити основні етапи і напрями вивчення теми, осмислити великий аналітичний матеріал попередників і сформувати підґрунтя як для пізнання загальних процесів у західноукраїнському суспільстві, так і для розуміння специфічних рис життєдіяльності населення регіону у 1939-1950-х рр. Особливість джерельного комплексу проведеного дослідження полягає в тому, що він включає всі види джерел, на яких ґрунтуються галузеві знання про Україну і українство. Українознавче джерело виступає як комплексний носій інформації про події і явища в долі населення західноукраїнського регіону 1939-1950-х рр., дає змогу системно реконструювати суспільні процеси, відбиваючи взаємообумовленість різних сфер життєдіяльності людей.

- Розчленування України внаслідок Версальської системи договорів і загарбання західноукраїнських земель Польщею, Румунією та Чехословаччиною було однією з причин постійної напруженості у міжвоєнній Європі у 1920-1930-ті рр. Населення західноукраїнських земель, позбавлене реального права самостійно вирішувати свою долю, під тиском суспільно-політичного, економічного і національно-духовного гніту, не змирилося з іноземною окупацією й вело безперервну боротьбу за своє визволення, що знаменувало появу і діяльність різних національних політичних партій, об'єднань та рухів.

- Включення західноукраїнських земель до СРСР та УРСР супроводжувалось встановленням радянської політичної моделі і тоталітарного режиму. Головним чинником корінної зміни політичного устрою регіону виступив зовнішній фактор - поділ сфер впливу між СРСР і Німеччиною та ідея світової революції. Радянська політична система, незважаючи на спротив західноукраїнського населення, була нав'язана без будь-яких суттєвих змін за заздалегідь відпрацьованим механізмом і сценарієм. З перших днів вступу Червоної армії на західноукраїнські землі поряд з оформленням і закріпленням нового політичного й територіально-адміністративного статусу розпочалося насильне утвердження радянської влади: уніфікація всіх сфер соціально-політичного і національно-культурного життя, управління економікою, руйнування усталених місцевих традицій та звичаїв, нехтування місцевими особливостями, кадрами та фахівцями, експансія керівних і управлінських працівників зі східних областей тощо. Докорінні соціальні перетворення торкнулися життя мільйонів людей, мали суперечливий характер і викликали неоднозначну реакцію різних верств населення. Тоталітарний режим прагнув повністю підпорядкувати своєму контролю й духовне життя західноукраїнського населення. Процес радянізації суспільства супроводжувався безжалісними політичними та каральними репресіями, масовими депортаціями "класового ворожого елементу". Насильницькі акції служили інструментом докорінної зміни політичної системи, перебудови всього суспільного життя, подолання спротиву населення регіону. Впродовж осені 1939 - червня 1941 рр. із Західної України було виселено, переселено, депортовано, примусово направлено на роботу у райони Крайньої Півночі СРСР, на Урал, у Сибір, Казахстан, у східні та південні області УРСР 13 відсотків населення краю.

- Трагічними для українського народу стали роки Другої світової війни, з перших днів якої західноукраїнські землі опинилися в епіцентрі воєнних дій. З чотирьох років німецько-радянської війни, яка двічі пройшлася смертоносним смерчем по західноукраїнських землях, збройне протистояння в регіоні тривало три роки й чотири місяці. Після захоплення Німеччиною українських земель вся система окупаційної адміністрації, накази, директиви, інструкції були спрямовані на здійснення масового геноциду, насилля, сваволі і кривавого терору. Тільки у таборах для військовополонених на території регіону було знищено 466 тис. осіб. Здійснення воєнного розбою доповнювалося запровадженням рабської праці і цивільного полону - вивезення людей як робочої сили в Німеччину. Протягом окупації до Німеччини було депортовано більше півмільйона юнаків та дівчат. Страшна тактика геноциду супроводжувалася винищенням цілих етнічних груп, які населяли українські землі. В результаті масових розстрілів євреїв (близько 520 тис. осіб) майже все єврейське населення західноукраїнських земель було винищене. Жертвами нацистів стали сотні тисяч українців, а також поляки, росіяни, чехи та представники інших національностей. Демографічні втрати західноукраїнського населення на час звільнення від німецьких окупантів становили майже 3 млн. осіб.

- Відчутних втрат зазнало населення Волині й Галичини у 1942-1944 рр. в результаті польсько-українського протистояння. Загострення українсько-польських стосунків на побутовому й політичному рівні значною мірою відбулося внаслідок провокаційних заходів німецького окупаційного режиму та радянського політичного керівництва. В ході міжетнічного конфлікту з обох сторін загинуло від 40 до 60 тис. осіб. Польсько-українське збройне протистояння знекровлювало і послаблювало сили у боротьбі проти справжніх ворогів держаної незалежності України і Польщі, зокрема у перші післявоєнні роки, коли було організовано примусову депортацію українців з Польщі, а поляків з України і прискорило насаджування тоталітарного режиму як на польських, так і на західноукраїнських землях.

- Цинічно-злочинна політика гітлерівських окупаційних властей викликала спротив широких мас західних областей України, який проявився у різних формах - партизанському русі, підпільній боротьбі, протидії воєнним, економічним і політичним заходам. Драматичною особливістю цієї боротьби був широкомасштабний опір окупантам з участю різних політичних рухів і напрямів, що набував збройних форм. За умов окупації західноукраїнських земель провідною політичною силою, навколо якої згрупувалась основна маса українського населення, була Організація українських націоналістів, керівництво якої на початковому етапі Другої світової війни хоча й припустилося стратегічних прорахунків щодо вибору головного союзника у боротьбі за державну незалежність України, в умовах запровадження гітлерівського геноциду на українських територіях стала на шлях непримиримої боротьби із загарбниками. У найкритичніші для українського народу періоди Другої світової війни, коли йому реально загрожувало фізичне знищення та усунення з політичної карти Європи, постала Українська Повстанська Армія, перетворившись за короткий час у багатотисячну військову силу, яка більше 10 років вела мужню боротьбу проти двох тоталітарних імперій, засвідчуючи не тільки героїзм українських повстанців, а й самовіддану підтримку їх широким загалом західноукраїнського суспільства. У нерівному протистоянні УПА втратила загиблими 100 тис. чоловік, тобто кожного четвертого з тих, хто зі зброєю в руках відстоював право народу на власну державу.

- Серед найгостріших питань організації збройного опору на окупованих гітлерівцями українських землях, які викликають дискусію в колі дослідників різних ідеологічних орієнтацій, залишається визначення характеру радянського партизанського руху, зокрема на західноукраїнських теренах. За свідченнями документальних джерел та найновіших історіографічних досліджень, до осені 1942 р. у західноукраїнських областях, незважаючи на сприятливі природні умови, радянського партизанського збройного спротиву практично не було. Більшість населення регіону відкрито проявляла антирадянські настрої і всіляко підтримувала осередки ОУН. Однак з кінця 1942 р. - початку 1943 р. суспільно-політична ситуація почала докорінно змінюватися під впливом незадоволення різних верств населення злочинним окупаційним режимом, а також невдач німецьких військ на східному фронті. На кінець 1943 р. активну боротьбу з гітлерівськими окупантами у Волинській і Рівненській областях вели в партизанських з'єднаннях, загонах і групах близько 20 тис. чол. Разом з тим, організувати радянський підпільний рух на території Галичини, пробитися у Дрогобицьку та Львівську області партизани не зуміли. Однією з причин цього була активна діяльність на згаданих територіях ОУН і УПА, які користувалися широкою підтримкою місцевого українського населення. Відзначаючи важливу роль радянського партизанського руху, слід зауважити, що він не був справою партійних функціонерів: у лавах партизанів носії офіційної ідеології - комуністи - становили лише 13,6 відсотків від загальної кількості бійців. Цей рух ґрунтувався, насамперед, на притаманному українському народу прагненні захистити свою землю від загарбників, що й створило сприятливі умови для розгортання різноманітних форм спротиву окупантам і поневолювачам.

- З перших днів вигнання німецьких окупаційних військ з українських територій партійно-радянські структури приступили до завершення остаточного відновлення на західноукраїнських землях тоталітарного режиму у всіх сферах - політико-правовій, військовій, економічній, духовній. На завершальному етапі війни людність Західної України була диференційована за соціально-економічними й політичними ознаками і її ставлення до перебудови суспільно-економічного життя, можливості зростання добробуту і соціального статусу змінювалось із плином ситуації в регіоні, втомою від кровопролиття й протистояння. Застосовувані політичні, адміністративні і соціально-економічні методи, раніше апробовані на решті населення Радянського Союзу, не зазнали істотних змін з періоду 1939-1941 рр. і з новою силою поширились на звільнені землі Західної України.

- Брутальним діям тоталітарного режиму протистояли ОУН та УПА. Саме їхня діяльність стала важливим політико-ідеологічним чинником і підтримувалася широкими верствами населення краю. Ось чому основні зусилля радянських каральних органів були спрямовані на фізичне винищення підпілля ОУН, збройних формувань УПА, придушення будь-яких проявів національної свідомості, переслідування віруючих за релігійні переконання. У своїй боротьбі проти повстанського руху радянський режим відверто зробив ставку на військову силу. Партійні органи були безпосередньо причетні до проведення "чекістсько-військових операцій" проти загонів УПА і підпільної мережі ОУН, до створення винищувальних батальйонів та провокаційних спецгруп НКДБ, проведення широких мобілізаційних заходів, пов'язаних з призовом у Червону армію і відбором на промислові роботи в східні регіони СРСР, переселенням та депортацією сотень тисяч жителів краю.

- Масові депортації стали однією з основних складових репресій, які чинилися проти населення західноукраїнських земель у післявоєнний період. Розробляючи і втілюючи в практику детальні інструкції про порядок виселення членів українського національно-визвольного руху, членів їх сімей та симпатиків, застосовуючи затримання й арешти заручників, кругову відповідальність населення, радянський тоталітарний режим всіма силами намагався придушити цей рух. Десятки тисяч селянських господарств з репресованих сіл були піддані примусовому внутрішньому переселенню в межах області, регіону. Всього від 1944 р. до середини 1950-х років у західних областях України радянські каральні структури репресували майже 500 тис. осіб, у тому числі було заарештовано понад 134 тис., вбито - більше 153 тис. осіб. Терор на західноукраїнських землях став органічною складовою радянського тоталітарного режиму. Він планувався і здійснювався на державному рівні і безпосередньо контролювався Москвою.

- Зухвалим нехтуванням елементарних прав сотень тисяч людей стала акція насильницького переселення українського і польського населення, що суперечило чинним міжнародним правовим актам. В цілому у повоєнні роки в процес вимушеного переселення було втягнуто близько двох мільйонів осіб - українців, поляків, чехів, словаків, євреїв, румун, болгар та ін.

- Особливість прискореного розвитку основних галузей промисловості, одержавлення сільськогосподарського виробництва, насаджування монополії марксистсько-ленінської ідеології полягала в тому, що все це здійснювалося головним чином надісланими у західноукраїнські області партійними функціонерами, фахівцями із східних регіонів. Вже на червень 1946 р. до Західної України прибуло 86 тис. 749 партійних, радянських, комсомольських працівників, спеціалістів промисловості, сільського господарства, системи освіти, охорони здоров'я, культурно-освітніх закладів. У переважній більшості вони не лише не знали мови, але й не намагалися враховувати місцеві умови, звичаї, традиції корінного населення. Силами цих людей значною мірою і здійснювалася так звана "соціалістична перебудова краю". З кожним роком кадровий потік із східних регіонів УРСР та СРСР невпинно зростав. Результатом такої кадрової експансії стало те, що у повоєнний період на західноукраїнських землях була сформована нова офіційна номенклатурна еліта, яка відрізнялася від попередньої своїм соціальним складом, освіченістю та ідеологією і яка контролювала всі сфери життя в регіоні. Одним з найпомітніших явищ "соціалістичних перетворень" стали насадження войовничого атеїзму, знищення за сценарієм Москви Української греко-католицької церкви у березні 1946 р. в Галичині та на Волині, а у 1949 р. на Закарпатті.

- У ході прискорення інтеграції західних областей УРСР в єдину адміністративну, політико-економічну та ідеологічну систему йшов владний перерозподіл трудових ресурсів і розпорошення вихідців з регіону по всій території СРСР. Використовуючи різні методи вербування, переселення, трудової мобілізації у період із 1944-1950-х років із західноукраїнських земель до східних регіонів УРСР і Радянського Союзу було переселено понад 700 тисяч жителів краю, що значно підірвало соціальний і виробничий його потенціал, призвело до істотного зменшення кількості корінного населення регіону.

Отже, встановлення і функціонування радянського тоталітаризму на західноукраїнських землях внесло докорінні зміни в усі сфери і форми життя населення, відчутно відбилося на його політичному, соціально-економічному, духовному й культурному розвитку, змінило його соціальну структуру, етнічний та чисельний склад.

Українознавчий аналіз етнополітичного та демографічного розвитку західноукраїнського населення, його участі у складних суспільно-політичних процесах 1939-1950-х років дає підстави запропонувати низку рекомендацій і побажань:

1. Незважаючи на багатоманітність регіонального та поліетнічного вимірів буття українського народу, окремішності розвитку та історичної пам'яті, попри законодавчо закріплений ідейно-політичний плюралізм назріла необхідність поліпшення координації діяльності центрів українознавства з метою підвищення їх ролі у формуванні патріотизму, відданості інтересам Української держави, національної свідомості громадян на основі ідей соборності і цілісності України, демократизму, релігійної толерантності, культурно-мистецького та духовного єднання.

2. Українознавство покликане дедалі активніше формувати офіційну позицію щодо оцінки ключових питань української історії, включаючи діяльність ОУН та УПА, вбачаючи в цьому важливий крок до досягнення злагоди та порозуміння в українському суспільстві. За умов творення правової Української держави оптимальним є вироблення на науковій основі правової оцінки історії та подій національно-визвольного руху, його учасників і противників.

3. Важливим засобом консолідації українського народу, національного примирення, переведення дискусійних проблем з емоційно-конфронтаційної в науково-правову площину, міжрегіонального порозуміння є вироблення узгоджених підходів до знакових подій української історії, включаючи й період Другої світової війни, підготовка ґрунтовного українознавчого дослідження особливостей українського визвольного руху в різних регіонах України.

4. Подальше розроблення етнонаціональних, демографічних та культурно-духовних аспектів розвитку населення західноукраїнських земель потребує додаткової роботи щодо виявлення і залучення нових джерел, особливо тих, що стосуються долі окремих родин та осіб, які зазнали репресій як з боку радянського тоталітаризму, так і німецького нацизму. На часі здійснення історіографічного синтезу знань про Україну та українців у часово-просторових вимірах, повніше використання надбань галузевих наук для створення узагальнюючих праць, підручників та навчальних посібників з українознавства

5. Назріла необхідність підготувати спільними зусиллями істориків, етнологів, правників, демографів, лінгвістів, психологів, соціологів, культурологів та представників інших наук комплексне українознавче дослідження про Західну Україну як унікальний регіон в історії етногенезу українського народу, його визвольних змаганнях за державність, соборність і самостійність України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Індивідуальна монографія:

1. Населення західноукраїнських земель: депортації, переселення, мобілізації, міграції (1939-1950-ті роки). - Київ: ВПЦ "Київський університет", 2007. - 275 с.

Рецензії:

2. Дубина М. Рецензуємо / М. Дубина // Інформаційний вісник Академії наук вищої освіти України. - Київ, 2007. - № 2 (35). - С. 27-28; Патриляк І. Трагедія нескореного регіону / І. Патриляк // Етнічна історія народів Європи. - Київ, 2007. - Вип. 23. - С. 157-159.

Колективні монографії:

3. Лето 1941. Украина: документы и материалы, хроника событий. - Киев: Вид. Україна, 1991. - 512 с., співавтори: В. Замлинський, В. Вашкевич, О.В. Денисенко та ін.

4. Діячі науки і культури України: нариси життя та діяльності. - Київ: Книги - ХХІ, 2007. - 464 с., - співавтори: О. Даниленко, Л. Іваницька, Н. Терес та ін.

Статті у фахових виданнях:

5. Етнічні українські землі першої половини 1950-х років в державній політиці СРСР і Польщі // Етнічна історія народів Європи. - Київ, 2001. - Вип. 11. - С. 78-81.

6. Історія західноукраїнських земель у науковій творчості В.О. Замлинського // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: збірка наукових праць та спогадів / НАН України, Інститут історії України, Відділ спеціальних історичних дисциплін. - Київ, 2001. - Число 6 (7), ч. 1. - С. 75-82.

7. Переселення українського населення з території Польщі на Волинь в 1944-1946 роках // Історія України: маловідомі імена, події, факти: збірник статей / НАН України, Інститут історії України, Головна редакційна колегія науково-документальної серії книг "Реабілітовані історією". - Київ, 2001. - Вип. 13. - С. 149-165.

8. Переселення українців з етнічних земель і польського населення з УРСР (1944-1946 роки) // Етнічна історія народів Європи: збірник наукових праць. - Київ, 2001. - Вип. 9. - С. 95-99.

9. Переселення українців з території Чехословаччини, Румунії, Франції і Болгарії в УРСР у повоєнні роки // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. - Київ, 2001. - Вип. 56. - С. 16-19.

10. Переселення українців з Чехословаччини в західні області УРСР у повоєнні роки // Історія України: маловідомі імена, події, факти: збірник статей / НАН України, Інститут історії України, Головна редакційна колегія науково-документальної серії книг "Реабілітовані історією". - Київ, 2001. - Вип. 14. - С. 142-149.

11. Західноукраїнські землі напередодні Другої світової війни // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. - Київ, 2002. - Вип. 62. - С. 51-53.

12. Населення Західної України у 1939-1941 рр.: депортації, заслання, вислання // Етнічна історія народів Європи: збірник наукових праць. - Київ, 2002. - Вип. 12. - С. 16-20.

13. Радянсько-польський договір 1951 р. про державний кордон і його наслідки для України // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. - Київ, 2001. - Вип. 59/60. - С. 103-105.

14. Сучасна українська історіографія про українсько-польське переселення 1944-1946 рр. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. - Київ, 2002. - Вип. 63. - С. 25-26.

15. Примусова депортація і насильницька система праці на західноукраїнських землях в роки окупаційного режиму // Етнічна історія народів Європи: збірник наукових праць. - Київ, 2005. - Вип. 19. - С. 21-24.

16. Становлення радянської тоталітарної системи в західноукраїнських землях. 1939-1941 рр. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. - Київ, 2005. - Вип. 77/79. - С. 136-138.

17. Західноукраїнські землі у перші дні німецько-радянського протистояння // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. - Київ, 2006. - Вип. 85/86. - С. 105-107.

18. Мобілізація населення західних областей України в Червону армію. 1944-1945 рр. // Часопис української історії: збірник наукових праць. - Київ, 2006. - Вип. 6. - С. 121-126.

19. Німецько-фашистський окупаційний режим на західноукраїнських землях // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. - Київ, 2006. - Вип. 85/86. - С. 44-46.

20. Нове дослідження з історії партизанського руху в Україні // Історичний журнал. - Київ, 2006. - № 3. - С. 118-120.

21. Радянський партизанський рух на західноукраїнських землях. 1941-1944 рр. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. - Київ, 2006. - Вип. 82/84. - С. 130-133.

22. Кадрова політика радянської влади на західноукраїнських землях в 1944-1950-х роках // Етнічна історія народів Європи: збірник наукових праць. - Київ, 2007. - Вип. 23. - С. 24-31.

23. Насильницьке виселення населення західноукраїнських земель у 1940-1950-х роках // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. - Київ, 2007. - Вип. 91/93. - С. 122-126.

24. Насильницьке виселення українців з їх етнічних земель. Операція "Вісла" // Часопис української історії: збірник наукових праць. - Київ, 2007. - Вип. 7. - С. 123-127.

25. Політичні й економічні чинники міграційних процесів у західних областях УРСР у 1944-1950-х рр. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. - Київ, 2007. - Вип. 91/93. - С. 60-63.

26. Польсько-українське військово-політичне протиборство у роки Другої світової війни // Етнічна історія народів Європи: збірник наукових праць. - Київ, 2007. - Вип. 22. - С. 23-27.

27. Репресивно-каральні заходи радянської влади проти національно-визвольного руху в західних областях України. 1944 - середина 1950-х років // Часопис української історії: збірник наукових праць. - Київ, 2007. - Вип. 6. - С. 110-117.

28. Операція "Вісла", як геноцид українців у Польщі // Ukraincy w najnowsrych driejach Polski (1918-1989) / рod redakcja Romana Drozda. - Warczawa: Tyrsa, 2005. - T. 2: Akcja "Wisla". - S. 57-64.

АНОТАЦІЯ

Сорока Ю.М. Населення західноукраїнських земель в етнополітичному та демографічному вимірах (1939-1950 рр.) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 09.00.12 - українознавство. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2009.

У дисертації на основі широкого кола документальних джерел, у тому числі ще не актуалізованих, з урахуванням праць українських та зарубіжних дослідників, власних напрацювань всебічно і системно досліджено етнодемографічні процеси в західних областях України у 1939-1950-х рр., зміни в чисельності, складі і структурі населення, його соціальний, культурний та духовний розвиток, участь у суспільно-політичному і господарському житті, в українському русі опору.

Здійснено системний аналіз змін суспільно-політичного, адміністративного устрою та їх вплив на склад і структуру населення західноукраїнських земель перед Другою світовою війною. Розкрито реакцію населення на включення регіону до складу УРСР - СРСР, на методи встановлення і функціонування радянського режиму. Досліджено масштаби насилля, масового терору, геноциду, здійснюваного окупаційними режимами щодо населення Західної України у 1941-1944 рр. Визначено місце і роль західних українців у національному опорі окупаційним режимам, переосмислена їх участь у радянському партизанському русі.

З'ясовано особливості відновлення та утвердження радянського тоталітарного режиму в післявоєнні роки, проаналізовано мотиви і механізм репресивно-каральних заходів радянського тоталітаризму щодо населення західних областей УРСР, показано методи і засоби тоталітарної ідеологізації регіону.

Розкрито геополітичні причини депортації українського населення з Польщі та польського з УРСР, простежено співвідношення суб'єктивних чинників переселенських процесів та зміни етнічного складу населення західноукраїнських земель, досліджено динаміку його чисельності.

На основі цілісного українознавчого бачення суспільно-політичних, духовно-культурних та етнічних процесів у складі населення західноукраїнських земель в умовах Другої світової війни та повоєнного лихоліття сформульовано конкретні висновки та низку пропозицій і рекомендацій, спрямованих як на подальше дослідження проблеми, так і на удосконалення етнодемографічної ситуації в регіоні.

Ключові слова: українознавство, історія, Західна Україна, населення, суспільно-політичні процеси, етнополітика, демографія, депортації, переселення, міграції, мобілізація, тоталітаризм, національно-визвольний рух, незалежність України.

АННОТАЦИЯ

Сорока Ю.М. Население западноукраинских земель в этнополитическом и демографическом измерениях (1939-1950 гг.) - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени доктора исторических наук по специальности 09.00.12 - украиноведение. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2009.

В диссертации на основе работ украинских и зарубежных исследователей, авторских наработок диссертанта, привлечения широкого круга документальных источников, в том числе ещё не актуализированных, всесторонне и системно исследованы общественно-политические процессы в западных областях Украины в 1939-1950-х гг. и их влияние на положение населения, его социальная, хозяйственная, культурная и духовная жизнь, демографические изменения.

Показана дискриминационная политика Польши и Румынии на западноукраинских землях, в процессе осуществления которой население региона подверглось ассимиляционным влияниям, ущемлению национальных прав и политических свобод. Показано, что в ответ на колониальную политику иностранных государств в крае развернулось мощное национально-освободительное движение, которое набрало качественно нового характера в период провозглашения государственной независимости Карпатской Украины, ее оккупации Венгрией и начала Второй мировой войны.

Раскрыт процесс включения региона в состав УССР-СССР, показаны методы установления и функционирования советского режима. Подчеркнуто, что оценка так называемого "воссоединения" западноукраинских земель в составе УССР и СССР относится к наиболее контраверсионным проблемам украиноведения, и ее следует рассматривать в контексте геополитических интересов СССР и Германии, учитывая при этом украинское национально-освободительное движение того времени. Анализируются причины, мотивы и последствия массовых репресивно-депортационных акций по отношению к западноукраинскому населению.

Исследованы масштабны насилия, массового террора, геноцида, осуществляемых оккупационными режимами по отношению к населению Западной Украины в 1941-1944 гг. Определено место и роль украинского национального сопротивления оккупационным режимам, переосмыслена сущность советского партизанского движения. Большое внимание уделено польско-украинским межнациональным отношениям в годы Второй мировой войны, проанализированы причины межэтнических конфликтов, их последствия и уроки.

Представлен украиноведческий взгляд на изменения в идейно-политических настроениях западноукраинского населения в условиях завершения Второй мировой войны, восстановления советской власти в регионе. Определено, что организация тотальной мобилизации в ряды Красной армии в западных областях имела, кроме военной, еще и политическую цель - обескровить социальную базу УПА, подорвать и окончательно искоренить основы национально-патриотических настроений местного населения.

Исследованы мотивы и механизм репресивно-карательных мер советского тоталитаризма по отношению к населению западных областей УССР. Выявлены методы и средства тоталитарной идеологизации региона.

Раскрыты геополитические причины депортации украинского населения из Польши и польского с УССР. Прослежено соотношение субъективных факторов переселенческих процессов и изменений этнического состава населения западноукраинских земель.

Исследовано динамику изменений численности населения. Установлено, что в ходе ускоренного интегрирования западнях областей УССР в единую административную, хозяйственную, политико-экономическую систему шло целенаправленное перераспределение и рассеивание трудовых ресурсов региона по всей территории СССР, что в конечном итоге значительно подорвало его социальный и производственный потенциал, привело к значительному уменьшению численности коренного населения Западной Украины.

Сформулировано цельное украиноведческое видение общественно-политических, духовно-культурных и этнических процессов на западноукраинских землях в условиях Второй мировой войны и послевоенные годы.

Ключевые слова: украиноведение, история, Западная Украина, население, общественно-политические процессы, этнополитика, демография, "советизация", депортации, переселения, миграции, мобилизация, тоталитаризм, национально-освободительное движение, независимость Украины.

ANNOTATION

Soroka Yu.M. Population of West-Ukrainian lands in ethnopolitical and demographic dimensions (1939-1950). - Manuscript.

A Doctoral Dissertation in History. Specialty 09.00.12. - Ukrainian Area Studies. Kyiv National Taras Shevchenko University. - Kyiv, 2009.

The thesis is a well-rounded, detailed and systematized research on ethnodemographic processes in the western regions of Ukraine covering the years 1939-1950, changes in the population ratio concerning its structure and composition, its social, cultural and spiritual development, the participation of people in social, political and economic life and in the Resistance movement in Ukraine. The research has been carried out with due regard to a wide range of documents, some of which have not been made known to the public up to now; the works of Ukrainian and foreign researchers, as well as the results of the author's own studies have been thoroughly considered.

In the thesis the changes in social, political and administrative structure have been analyzed as well as their influence on the structure and composition of the population of West-Ukrainian lands before World War Two. The study reveals the reaction of the population of the region to its inclusion into the structure of the Ukrainian SSR - USSR, to the methods of introduction and functioning of the Soviet regime. The author has investigated the policy of large scale violence, mass terrorism and genocide conducted by the occupational regimes against the population of Western Ukraine in the years of 1941-1944. The place and role of the people in the national Resistance movement against the occupational regimes is defined; the participation of West Ukrainian people in the Soviet guerrilla movement has been re-evaluated.

The peculiarities of revival and establishment of the Soviet totalitarian regime in the post-war years are elucidated; motives and mechanisms of the regime's repressive and punitive measures against the population of the western regions of the UkrSSR are analyzed; methods and means of totalitarian ideology imposition in the region are displayed.

Geopolitical causes of the Ukrainian people deportation from Poland and the Polish people deportation from the UkrSSR are revealed, correlation of subjective motives of the migration (immigration and emigration) processes and changes in the ethnic composition of the population of West Ukrainian lands are defined, the dynamics of the population ratio is analyzed.

On the basis of integrated Ukrainian-centered vision of the socio-political, cultural, religious and ethnic processes the thesis provides a thorough analysis of ethnic demographic and social changes in the composition of the population of Western Ukraine during World War Two and the post-war years of hardship; concrete conclusions have been made and a range of proposals and recommendations are put forward aimed at both a further investigation of the problem and improvement of the ethnic demographic situation in the region.

Key words: Ukrainian area studies; history; socio-political processes; ethnopolicy; demography; deportation; migration; immigration; emigration; mobilization; totalitarian regime; national-liberation movement.

Размещено на Allbest.ru