Проблема європейської ідентичності в сучасному науковому дискурсі
Дискусійні питання щодо сучасного і майбутнього європейської ідентичності. Аналіз проблеми ідентичності, індивідуального, колективного та ментального вибору. Вплив процесів "космополітизації Європи" на зміну її ментальної та ідентичнісної карти.
| Рубрика | Краеведение и этнография |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 15.02.2018 |
| Размер файла | 62,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Британський суспільствознавець, класик студій з теорій націй і націоналізму Е. Сміт зазначив, що особливості європейської культури - спадщина римського права, юдео-християнська етика, ренесансний гуманізм та індивідуалізм, просвітницький раціоналізм і наука, мистецький і класицизм і романтизм, а передусім - традиції громадянських прав і демократії, що виникли в різні періоди і в різних місцях континенту, - створили спільну європейську культурну спадщину і сформували унікальний культурний простір, що переступив національні кордони і пов'язав різні національні культури спільними мотивами і традиціями. Таким чином протягом сторіч, незважаючи на численні розколи й відступи, мало-помалу сформувалась родина культур, що поділяли багато спільних елементів. «Це не запланована «єдність у розмаїтті», така люба офіційним прихильникам європейства, а багата споконвічна melange, суміш культурних принципів, форм і традицій, культурна спадщина, що створює чуття близькості між народами Європи», - виснововує теоретик29.
Гасло ЄС - «Єдність у розмаїтті» - увиразнює полікультурний і мультинаціональний характер, водночас акцентуючи завдання збереження й забезпечення співіснування окремих національних культур у межах глобалізованого світового суспільства, а також необхідність налагодження балансу між єдністю і розмаїттям існуючих у межах даного утворення культур. Каменем спотикання для діалогу культур різних націй і народів залишається суперечність між процесами збереження національних ознак культур та формування загальнолюдських культурних цінностей. У. Бек закликає взагалі забути про ідею існування чітко визначених культур, носієм яких є народ, що живе на певній території, вважаючи, що європейська культура може стати культурою різноманітностей чи уніфікованою культурою.
Разом з тим, сучасний глобалізм актуалізує ідею згортання національних, соціальних, конфесійних та інших ідентичностей перед обличчям глобальних світових проблем - глобального потепління, підвищення народжуваності, економічної глобалізації. У цих умовах постає проблема ідентифікації. Український дослідник О. Козуб звертає увагу на глобалізацію націоналізму, маючи на увазі розширення розуміння самого явища: «Нації тепер є не чітко обмеженими конкретними характеристиками (мова, територія, уклад життя - вони так само глобалізуються через універсальнення мов, культурний обмін, створення економічних, політичних, ідеологічних тощо об'єднань) групами індивідів; вони усукупнюються, охоплюючи усе людство та створюючи єдину планетарну націю. Цей феномен є логічною відповіддю на загальносвітові тенденції». Автор зауважує феномен цього явища - «реальний антипод космополітизму стає, по-перше, фактором, який є передумовою реалізації останнього, та, по-друге, є і його складовим елементом»30.
Звичайно безперспективно (чи то принаймні дивно) в умовах глобалізації говорити про закритість суспільства для сприйняття впливів ззовні для збереження в первісному вигляді власних вихідних ідентифікаційних ознак. Євроінтеграція та глобалізація викликала необхідність пристосовуватись до зростаючої культурної неоднорідності. Невипадково для багатьох інтелектуалів, «чия професія передбачає ідентифікувати світ», постали «питання креолізації, мішаниці, постмодерного попурі та того, що інші називали «культурною гібридизацією»31. Як зазначає З. Бауман, епоха глобалізації запропонувала новий вид цінностей - цінність «зрізаного якоря», тобто відсутності просторової й майнової прив'язки людини до місця і новий соціальний поділ на мобільних і немобіль- них «туристів і бродяг»32.
Відтак можна порушити ще одну проблему в розрізі формування «нової регіональної ідентичності» - проблема експансіонізму - у подвійному вимірі:
- прагнення поширити ідентифікаційні ознаки власної групи (етносу, нації, релігійної конфесії тощо) «центру» на інші групи всередині держави (наддержавного об'єднання), або
- на інші держави (поза ЄС), і домогтися їх сприйняття іншими групами (населенням інших держав) як власних ідентифікаційних ознак.
У процесі взаємодії етнічних культур виразно викристалізовуються чинники, що впливають на культурну дифузію. З одного боку, це ступінь інтенсивності контактів. З другого - це умови контакту. Вони можуть бути природними, але можуть бути і насильницькими. «Якщо є Чуже, - писав німецький філософ Б.Вальденфельс, - то воно постійно виявляє себе у той чи той спосіб і провокує певні відповіді»33. При цьому будь-яке насильницьке нав'язування культури неминуче викликає відторгнення і, подальший розвиток подій - надмірну акцентуацію власної самобутності, історичної пам'яті, мови. За таких обставин етнічна культура має здатність відповідати на дискомфорт, викликаний появою інноваційних елементів своєю внутрішньою перебудовою.
Етнічна культура завдяки певним нормам, цінностям, ідеалам формує свій особливий культурний соціум, свою форму соціально-культурного спілкування і декультурації, свої морально-етичні засади суспільного життя, включаючи власні типи мислення, ціннісні орієнтації, що спираються на притаманне конкретному етносу самобутнє світосприйняття. Однак це не спростовує можливостей діалогу між різними культурами, що має стимулювати процес їхнього саморозвитку, бо між ними постійно відбуваються процеси соціальної акультурації34. Діалог (як спільність культурологічних взаємодій) поступово формує їх загальні цінності. Як підкреслює Х. Ортега-і-Гассет, діалог при цьому набуває багаторівневого глибинного загальнолюдського характеру. Діалог культур, який базується на толерантності та взаєморозумінні, надає можливість збереження ідентифікаційних національних особливостей кожної із культур. Для розкриття системи взаємодії культур націй та народів В.Шейко пропонує виокремлення кількох рівнів взаємодії: по-перше, взаємодія на рівні мовному, вербальному, і, по-друге, на рівні діалогу різноманітних складових кожної із культур, тобто зовнішній і непрямий, складний внутрішній характер35.
Країни Західної Європи надають (зокрема в останній час й особливо, зіткнувшись з міграційними викликами) великої ваги створенню умов для конструювання міжкультурного діалогу між представниками традиційних для своїх країн культур. Йдеться про рівень сприйняття та ставлення. Роль акторів міжнародного діалогу визначається такими чинниками: 1) бажанням й готовністю вступати у діалог та вести його; 2) рівнем усвідомлення важливості безконфліктного співіснування представників різних народів й носіїв різноманітних культурницьких традицій; 3) рівнем інформованості про інші народи й культури; 4) рівнем культурної компетентності36.
Трансформація культурно-ціннісного досвіду минулого у сучасність можлива за допомогою концепції інтерсуб'єктивності. Вона передбачає визнання культурних епох, які досліджуються, і сама досліджується як вияв Іншості. За Х. Гадамером діалог є своєрідною аплікацією свого та чужого37. Як пише Цвєтан Тодоров, проблематику, пов'язану з поняттям іншості, можна укласти довкола трьох принципових осей: «По-перше, маємо справу з ціннісним судженням [аксіологічний план]: інший є добрий або поганий, люблю його чи ні [...], є щодо мене рівний чи в чомусь поступається мені [...]. По-друге, доходить до зближення щодо іншого або до віддалення від нього [праксеологічний план]: приймаю вартості того іншого, ідентифікую себе з ним чи пристосовую його до себе, проектую на нього мій власний образ. Окрім підпорядкування іншому та підпорядкування іншого існує ще третя можливість - нейтральність або байдужість. По-третє, ідентичність цього іншого мені відома, або ні (був би то план епістемологічний) - певна річ, не йдеться тут про якийсь абсолют, але про нескінченну градацію - від нижчих до вищих щаблів пізнання»38.
Характерно, що діалог культур одночасно базується на імперативах «чуже» та «своє». Світ минулого розглядається не через призму зовнішньо накладеної системи законів та закономірностей як способів осмислення історичного буття, а вживаючись у внутрішній світ історичних персонажів конкретної епохи, що постають співрозмовниками у діалоговій взаємодії з сучасністю. Г. Кнабе зауважує: «Живе єство культури і суспільне буття виявляється, проте не у цих загальних закономірностях, а в тих обумовлених своїм часом і тому неповторних взаємодіях «особистості» і «індивіда», які є характерними для кожної конкретної історично-культурної ситуації»39. Власне, такий пережитий із середини стан Іншого може спонукати до плекання етично-моральних вчинків: співчуття, співпереживання, співпричетності, співрозуміння. Історичний досвід пращурів розглядається з позицій культуроформуючого потенціалу сучасності, презентує нові обрії її поступу, зумовлює вихід на одвічні цінності людського буття. Людина, вдивляючись у пітьму віків, не лише пізнає Інший світ буття, але й зіставляє його зі своїм культурно-ціннісним світом, що зумовлює постійні взаємовпливи, перегукування історичних епох та засвідчує своєрідний конструктивний діалог поколінь різних часів.
Створення в пізнавальному процесі спільного аксіологічного поля є основою діалогу минулого і теперішнього, що сприяє вирішенню болючої проблеми нашого суспільства - примирення зі власною історією. Е. Сміт висловлює сумнів з приводу існування «хоч якихось спільних загальноєвропейських міфів і символів, які мали б значення й силу для жителів європейського континенту і могли б прислужитися їхньому об'єднанню», констатуючи, що в Європі існує занадто багато лакун, забагато зон виключення й нерозуміння. Залишаючись прихильником націоналізму, дослідник зазначає: «Найпотужніші «міфосимвольні комплекси» на європейському континенті набагато більше національні за походженням і контекстом, ніж загальноєвропейські...» 40. «Без спільних спогадів і значень, без усім зрозумілих символів і міфів, без святинь, церемоній і монументів, за винятком гірких нагадувань про голокости й війни, хто почуватиме себе європейцем у глибині свого єства, хто добровільно пожертвує собою заради настільки абстрактного ідеалу? Коротше кажучи, хто помре заради Європи?», - порушує питання Е. Сміт41.
Отже, для появи будь-якого типу колективної або особистої ідентичності має з'явитися образ «іншого» - «жало Чужого», послуговуючись основною робочою метафорою Б.Вальденфельса42, на тлі якого й відбувається процес самоідентифікації. На думку У. Бека, космополітизм виключає ієрархію відмінностей та всезагальну рівність, сприймає інших як відмінних, але одночасно рівних. «Інший» у даному випадку не сприймається із загрозою чи застереженням. Очевидно, що з огляду на існування чітко визначених кордонів ЄС «інший» автоматично з'являється за їх межами. Тому об'єктивною основою постання європейської ідентичності є дихотомія «ми-вони», яка виражається в протистоянні «ми - громадяни ЄС, а вони (ті, хто за кордоном) - ні».
На користь цього підходу можна навести думку Б. Гізена, який вважає, що процес створення будь- якої колективної ідентичності відбувається так: «Створення кордонів є першою стадією, тому що вони позначають різницю між внутрішнім та зовнішнім, чужим та своїм, рідним та нерідним, друзями та недругами, культурою та природою, просвітництвом та варварством»43. Підкреслимо також, що колективна ідентичність «європеєць», що ґрунтується на усвідомленні особливості географічного положення та відокремленості території Європи певними (нехай навіть уявними) кордонами, є укоріненою в історії субконтиненту та свідомості народів Європи. С.П. Карпов пише з цього приводу: «Поряд з формуванням націй одним із феноменів раннього нового часу було усвідомлення європейцями своєї культурно-політичної спільності. Поняття Європа стало актуальним на фоні відкриття нових континентів та знайомства з іншими цивілізаціями, релігіями та культурами. При всіх етнічних та конфесіональних відмінностях європейські народи об'єднувала спільність історичного походження, території, християнської віри, культурних та політичних традицій»44.
На думку більшості дослідників, до яких належать і автори наукової розвідки, на сучасному етапі нема змісту вести мову про європейську ідентичність в сенсі єдиної колективної ідентичності, яка замінює собою національні ідентичності країн-членів ЄС. Так, зокрема, українська дослідниця Н. Пелагеша висуває низку аргументів такої пози- ції45. По-перше, для зникнення європейської ідентичності країн-членів ЄС мають зникнути основні «породжувачі» національної ідентичності - кордони національних держав (щоб не було образу «іншого», який існує за кордоном), а така перспектива видається малоймовірною. Можемо констатувати, що в ЄС зникли тільки економічні кордони, а про зникнення державних (національних та адміністративних) говорити зарано, навіть за умов існування Шенгенської зони. По-друге, потрібна повна уніфікація соціокультурного простору ЄС - виникнення (конструювання) спільної історії, міфології, традицій (як це відбувалося за часів становлення національних ідентичностей європейських націй в межах їх територій). На даному етапі це є неможливим навіть теоретично. Отже, поява єдиної європейської ідентичності на зразок національної, тобто такої, яка замінить існуючі в ЄС національні ідентичності, наразі є неможливою. Водночас, європейська ідентичність існує як явище, породжене фактом існування ЄС та його кордонами46. Європейську ідентичність можна розглядати як одну із спроб конструювання ідентичності наднаціональної (з огляду поглиблення інтеграційних процесів та перетворення ЄС із об'єднання держав на наднаціональне утворення).
Перелік посилань
1. Neumann I. Russia and Central Europe's Constituting Other / I. Neumann // East European Politics and Societes. 1993. Vol. 7. N 2. P. 349.
a. Лісовський В. Інституалізація ідентичності в процесі розвитку територіально-політичних систем / В.Лісовський // Вісник СевНГУ. Сер.: Політологія: Зб.наук. праць / Редкол.: П.І.Артюх (відп. ред.) та ін. Севастополь: Вид-во СевНГУ, 2009. С. 141.
2. Szwed R. Konstruowanie tozsamosci europej- skiej / Robert Szwed // Dylematy tozsamosci zbio- rowych. Przyczynek do rozwazan nad tozsamosci^ ukrainsk^, polsk^ i europejsk^ / Rеdakcja: Robert Szwed. Lublin: KUL, 2007. S. 158.
3. Пелагеша Н. Україна у смислових війнах постмодерну: трансформація української національної ідентичності в умовах глобалізації: Монографія / Наталя Пелагеша. К.: НІСД, 2008. С. 66.
4. Delanty G. The idea of Cosmopolitan Europe: On the Cultural Significance of Euronpeanization / G.Delanty // International Review of Sociology. 2005. 15 (3) - P. 405 - 421.
5. Archibugi D. Cosmopolitan Democracy / D. Ar- chibugi, D.Held // Agenda for a New World Order, 1995. 200 p.
6. Серед українських дослідників безпосередньо чи опосередковано проблему вивчали О.Андреєва,
7. Гулай, А.Киридон, О.Козуб, М.Кузьменко, Т.Панченко, Н.Пелагеша, Ю.Подаєнко та ін.
8. Бек У. Космополитическое мировоззрение / Ульрих Бек. Космополитическое мировоззрение [Вступит. ст. В. Иноземцева]. М.: Центр исследований постиндустриального общества, 2008. 115.
9. Там само. С. 245.
10. Там само.
11. Там само. С.141.
12. Там само. С. 139-140.
13. Там само. С.247.
14. Там само. С.246.
15. .Там само. С. 253.
16. Там само. С. 257.
17. Хантингтон С. Кто мы?: Вызовы американской национальной идентичности / С. Хатингтон; пер. с англ. А. Башкирова. М.: АСТ: АСТ Москва, 2008. С. 38.
18. Панченко Т.В. Європейська ідентичність: ліберально-демократична та ізоляціоністська перспективи / Т.В.Панченко // Вісник Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна. № 949. Серія: Питання політології. 2011. Вип. 18. С. 192.
19. Див., напр.: Korzeniowska W. Polskie regiony - w swietle wybranych aspektow dziedzictwa kulturowego / Wieclawa Korzeniowska // Kultura, j^zyk i edukacja. T. 3 / Pod red. Roberta Mrozka. Katowice: Wydawnictwo Uniwersytetu Sl^skiego, 2000. S. 65 - 84.
20. Там само. С. 193.
21. Бусыгина И.М. Политическая регионалисти- ка: учеб. пособие / И.М.Бусыгина. М.: Университет; РОССПЭН, 2006. С. 162.
22. Карпо В. Етносепаратизм в Європі: теоре- тико-методологічний аспект / В.Карпо, Ю.Луцкова // На перехрестях світової науки: матеріали ІІІ міжнародної наукової конференції «Вікно в європейську науку» (Чернівці, 20-21 травня 2006 р.). Чернівці: вид-во «Прут», 2006. С. 219.
23. Пелагеша Н. Україна у смислових війнах постмодерну: трансформація української національної ідентичності в умовах глобалізації: Монографія / Н. Пелагеша. К.: НІСД, 2008. С. 60.
24. Там само.
25. Подаєнко Ю. Європа як космополітичний проект / Ю. Подаєнко // Сучасна українська політика. К.: Центр соціальних комунікацій, 2011. Вип. 22. С. 315.
26. Оганов А.А. Феномен маргинальности в культуре) / А.А.Оганов. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http: // ec-dejavu.ru/m-2/Marginal. html (доступ - 14.04.2015).
27. Кудрявцев А. Мусульмане во Франции / Кудрявцев // Россия и мусульманский мир. 2002. № 11. С. 155-168.
28. Гулай В.В. Особливості міжкультурних контактів в умовах міжетнічної конфліктної взаємодії / В.В.Гулай // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб.наук. пр. К.: Київський національний ун-т імені Тараса Шевченка Ін-т міжнародних відносин, 2009. Вип.83. Ч.1. С.133.
29. Сміт Е. Національна ідентичність / Е.Сміт / Пер. з англ. П. Таращук. К.: Основи, 1994. С. 181.
30. Козуб О. Принцип космополітизму як шлях до упорядкування екзистенціального світу людини в період цивілізаційних змін / О.Козуб // Вісник Харківського національного університету імені Н. Каразіна. № 917. Сер. Філософія. Філософські перипетії. Х., 2010. Вип. 42. С. 115-119.
31. Фрідман Й. Глобальна система, глобалізація та параметри модерності / Й. Фрідман //.Глобальні модерності / За ред. М. Фезерстоуна, С. Леша, Р. Робертсона; Пер. з англ. Т. Цимбал. К.: Ніка- Центр, 2008. С. 127-128.
32. Бауман З. Глобализация. Последствия для человека и общества / З. Бауман. М.: Изд-во «Весь мир», 2004. С. 143.
33. Вальденфельс Б. Топографія Чужого: студії до феноменології Чужого / Бернгард Вальденфельс. К.: ППС - 2002, 2004. («Сучасна гуманітарна бібліотека»). С. 6.
...Подобные документы
Культурно-історична спадщина як ключовий елемент розвитку історичної свідомості, чинник формування європейської єдності та утвердження об’єднавчих цінностей. Регіональні особливості розміщення цих об’єктів в Європі, їх використання для розвитку туризму.
курсовая работа [3,1 M], добавлен 13.11.2010Перелік держав, які входять до складу Північної Європи. Національний склад, міграція. Найбільші міста Фінляндії. Австрія, Угорщина, Німеччина, Польща, Словаччина, Чехія, Швейцарія. Вид територіального устрою Східної Європи. Трудова міграція у Франції.
реферат [33,3 K], добавлен 12.02.2015Наукова сутність проблеми географічного дослідження етнічного складу міського населення. Аналіз взаємозв’язку між містом та етносом. Вплив урбанізації на етнічні спільноти. Міста як центри консолідації етносу. Вивчення етнічного складу населення міста.
реферат [23,4 K], добавлен 10.03.2010Особливості історичного розвитку Росії. Політико-правова система, політичні процеси в Російській Федерації. Економічний розвиток Росії: сучасний стан, проблеми, перспективи. Геополітичний статус РФ, його вплив на формування зовнішньої політики держави.
контрольная работа [24,6 K], добавлен 03.10.2008Особенности славянского расселения. Проблема происхождения Древней Руси. Споры о происхождении Русской княжеской династии. Период древнеславянского единства. Образование древнерусского государства - наиболее важная и сложная научная проблема истории.
реферат [29,8 K], добавлен 14.03.2009Поселення та житло. Народний одяг, харчування. Побут і звичаї, сім’я. Феномен українського народу, що живе на перекресті шляхів в центрі Європи і впливає на політичні події на всьому континенті.
реферат [15,6 K], добавлен 23.04.2002Медико-демографические показатели состояния здоровья детей города Астрахани. Проблема сброса загрязненных сточных вод, утилизации отходов и содержания фтора в воде, почвах, продуктах. Промышленное загрязнение. Пути решения экологических проблем.
реферат [36,4 K], добавлен 23.02.2009Загальна характеристика, історія виникнення та розвитку міста Калуш. Політичне життя та економіка Калуша на сучасному етапі, демографічна ситуація в місті. Розробка шляхів та заходів для поліпшення економічного та соціального стану міста Калуша.
реферат [13,9 K], добавлен 05.03.2010Етнонаціональні процеси та рухи як чинник розвитку цивілізації. Наукове трактування термінів етнос і народ. Формування території сучасної Болгарії, походження та мовна приналежність болгар. Стан міжетнічних відносин на сучасному етапі розвитку країни.
курсовая работа [539,4 K], добавлен 31.08.2010Історіографія досліджень українського народного житла. Технічні і технологічні прийоми будівництва слобожанської хати, його семантичні особливості. Світоглядні уявлення слобожан, пов'язані із забудовою домівки та характеристика їхнього сучасного будинку.
реферат [73,2 K], добавлен 17.04.2011Етнічна специфіка греків Приазов'я (урумів-тюркофонів, румеїв-еллінофонів) в історичній ретроспективі в контексті етнокультурної взаємодії з іншими народами на матеріалі весільної обрядовості. Зміни в сучасному весільному ритуалі маріупольських греків.
реферат [33,3 K], добавлен 20.09.2010Виявлення та вивчення пам'яток історії і культури Криму часів античності та середньовіччя. Дослідження історії формування історико-культурної спадщини даного періоду. Оцінка сучасного стану, охорони та використання об’єктів дослідження в туризмі.
курсовая работа [63,5 K], добавлен 03.12.2010Історія народної вишивки в Україні. Геометричні (абстрактні) орнаменти слов'янської міфології. Витоки та особливості рослинних орнаментів. Вплив на характер орнаментальних мотивів різноманітних вишивальних швів. Техніка вишивання хрестиком, її види.
контрольная работа [20,0 K], добавлен 18.10.2010Поняття, сутність та значення патріотичного виховання для формування особистості. Умови використання меморіальних комплексів України. Пропозиції щодо туристичних маршрутів по меморіальним комплексам України з метою формування патріотичної свідомості.
курсовая работа [594,4 K], добавлен 29.12.2013Ознаки загальнонаціонального культуротворення в регіональній культурі полтавського краю. Посилення впливу в суспільстві місцевого українського дворянства, досягнення в освіті, культурі та мистецтві. Пропаганда національних ідей, просвітництва й освіти.
статья [27,2 K], добавлен 22.02.2018Залишки тваринного епосу в легендах про диких і хижих птахів та вплив на них апокрифічної літератури та спостережливості народу. Перекази найвідоміших легенд про ластівку, волове око, горобця, сорокопуда, зозулю, дятла, журавля, солов'я, яструба і сову.
реферат [45,0 K], добавлен 16.12.2010Ознайомлення з уманською картинною галереєю та краєзнавчим музеєм. Загальні відомості про дендрологічний парк "Софіївка". Позитивні та негативні сторони туристичних організацій Умані. Розробка заходів щодо покращення стану туристичних організацій.
отчет по практике [5,4 M], добавлен 28.08.2014Географічне положення Австралії з точки зору туризму. Клімат, моря, внутрішні води. Вплив флори і фауни на розвиток туризму. Характеристика політичного, економічного та історичного середовища Австралії. Особливості адміністративно-територіального устрою.
курсовая работа [57,1 K], добавлен 25.12.2013Стан наукової розробки проблеми історії розвитку гідроархеології Дніпра 1967-1997 р. та перспективи розвитку насьогодні. Дослідження конструкції корпусу хортицької бригантини та козацької чайки. Використання гідрографічних служб, підводних фотозйомок.
курсовая работа [51,8 K], добавлен 25.06.2008Чеські землі з кінця IX століття. Населення Чехії до початку XIII століття. Грунтувавання внутрішнього ладу на початках слов'янського права і побуту. Посилення приливу німецьких колоністів, а разом з тим вплив німецького права і побуту. Чеська історія.
реферат [20,1 K], добавлен 11.06.2008
