"А вже осінь прийшла у мій сад..." (Із фольклористичного доробку Василя Сокола)

Наукові зацікавлення В. Сокола постійно виходять на ширші обрії -- предметом і об'єктом його дослідження стає уснопоетичний матеріал з теренів усієї України. Від студіювання карпатських легенд і переказів він переходить до вивчення народної прози, пов'язаної із загальноукраїнською історією. Перекази про княжу та козацько-гетьманську державу, про соціально-визвольні рухи XVII--ХІХ ст. фольклорист опублікував у збірнику «Історичні перекази українців» [29], що налічує 405 текстів, 105 з яких він увів у науковий обіг уперше. Матеріал записаний у різних місцевостях етнічної території України. Тут подано зразки українських історичних переказів від найдавніших часів до кінця XIX ст. В основі збірника -- тематична класифікація за хронологією. Фольклорні взірці відтворюють події історичних періодів: княжого, козацько-гетьманського, гайдамацького, опришківського. Особливу цінність становлять перекази про князя Ігоря, княгиню Ольгу («Як Вольга підпалила місто», «Загибель князя Ігоря та помста княгині Ольги»); про походження міст, гір, рік («Відки пішла назва Київ», «Гора Кийовець», «Річка Либідь»; «Переяслав»), про козаків, походження запорожців, їхній вигляд, характерництво; про могили, скелі та урочища, про Б. Хмельницького, І. Сірка, Семена Палія, І. Мазепу та ін. Рубрика переказів про соціальні та національно- визвольні рухи XVII--ХІХ ст. наповнена текстами про гайдамаків, про Устима Кармелюка, про опришків. За рецензіями, «книга має велике наукове і державотворче значення» [35, с. 121; 42]. Звернення автора до героїчного чину народу нині надзвичайно актуальне, оскільки наш час потребує саме геройства, героїчного духу, бо боротьба за Україну та її незалежність триває.

На основі усних джерел дослідник прагне з'ясувати роль і місце видатних осіб в історичному процесі, збагнути глибинну суть проблеми. У цьому плані новим вагомим кроком національної фольклористики стала монографія «Українські історико-героїчні перекази: структурно-семантичний та поетичний аспекти» [59]. Запропонована праця -- це, за словами Г. Дем'яна, «десятий скарб» фольклориста [21]. У ній висвітлюється історія України з погляду народу від найдавніших часів до початку ХХ ст. Ґрунтовне, багато в чому новаторське дослідження українського історико-героїчного епосу розкриває картину еволюції народних переказів.

В. Сокіл зробив значний внесок у створення цілісної картини української національної культури як узагальнених зусиль народу, його засягів у світовому розумінні і спеціально в художньому осмисленні. Дослідження «Українські історико-героїчні перекази: структурно-семантичний та поетичний аспекти» -- перша спроба в українській фольклористиці простудіювати ґенезу, структуру й поетику історико- героїчних переказів українців і вивести результати обстежуваних текстів на новий концептуальний рівень.

Аналізуючи різні концепції, В. Сокіл не просто сприймає без застережень будь-які класифікації, а розмірковує над ними, вступаючи в наукову дискусію з відомими дослідниками, задається окремими питаннями: куди, скажімо, згідно з Будапештською версією, віднести переказ про заснування Києва трьома братами -- до локальних (Sagen um Loka- litaten) чи ранньоісторичних («Fruhgeschichtliches»). Його цікавлять питання, чи існують у чистому вигляді народні оповідні твори тільки стосовно місцевостей чи соціального ладу, оскільки, на погляд дослідника, вони стосуються водночас й історичних осіб. Зважаючи на всі ці нюанси, фольклорист скрупульозно поставився до вибору об'єктивних критеріїв для систематизації, надто ж способів аналізу матеріалу. Концептуально осмисливши жанр як формо- змістову цілість, В. Сокіл представив свою працю на основі сучасних методів дослідження. Текстологічна фольклорна інтерпретація перебуває у центрі уваги дослідника, хоча й притягаються дані суміжних дисциплін -- історії, лінгвістики, інших наук.

Послідовно спираючись на методологічну базу класичної фольклористики (М. Костомарова, М. Драгоманова, І. Франка та ін.), В. Сокіл простежив фольклорну традицію, що зберегла відомості про видатних осіб, які жили і діяли на різних теренах України від княжих часів до ХХ ст. Поділяючи міркування попередників, дослідник наголосив, що історичні перекази віддзеркалюють загальнонаціональні інтереси цілого «народного організму» (М. Костомаров), які варто вивчати не тільки за збереженими писемними пам'ятками, але й за способами відношення до явищ свого життя, інакше -- погляд народу на своє власне життя» [59, с. 113].

Актуальність дослідження В. Сокола ще й у тому, що в ньому з'ясовуються важливі теоретичні питання, пов'язані з поетикою жанру. Істотна увага приділена функціональній природі жанру, зокрема ролі вимислу та його впливу на жанр, значення простору й часу. Докладно розглядається жанрова своєрідність естетичної категорії героїчного в історичних переказах, звернено увагу на систему художніх засобів.

Захопившись козацькою тематикою, В. Сокіл не міг оминути однієї з найтрагічніших подій в Україні -- знищення Запорозької Січі. З цією метою він зібрав та упорядкував збірник «Джерела про зруйнування Запорозької Січі» [26], приурочивши його 230-річчю з часу події. До книжки ввійшли писемні та усні джерела. Перші представляють різні розпорядження, грамоти, листи, які містять інформацію про підготовку та знищення козацьких вольностей. Усні матеріали розкривають етнопогляд на цю трагедію. У народних піснях і прозі показано нещадну боротьбу цариці із запорожцями, лейтмотивом якої є слова від імені цариці: «Не на теє, миле браттє, я Січ руйнувала, Ой щоб я вам ваші землі, клейноди вертала». Це відповідає духові царських задумів, які, до речі, відновлюються в сучасний період. «Зруйнували Запорожжє -- Буде колись треба!» -- йдеться в одній з пісень [26, с. 64]. Недаремно книжка В. Сокола викликала бурхливе обговорення на сайт- інтернеті, де висловлюються різні, часом протилежні позиції: одні позитивно сприймають опубліковані матеріали, виражають вдячність авторові за книжку, інші називають його «бандерівцем». Зацитуємо уривок одного з дописувачів: «Дякую! Джерела -- це завжди корисно. Спасибі за книгу. А напали на неї закомплексовані московським поглядом на історію або ще гірше -- яничари [...], чиї предки перейшли із «хохлів» у «москалі», не кажучи вже про українців, які просто забули мову предків» [70] і т. д. Головне, що видання В. Сокола не залишило байдужими читачів, заставило думати, розмірковувати, вивчати більше свою історію і звертатися як до писемних, так і до народнопоетичних джерел.

Новим етапом у науковій діяльності фольклориста стало здобуття докторату. 24 лютого 2005 року В. Сокіл підготував і захистив у Київському національному університеті ім. Т. Шевченка дисертацію на тему «Історико-героїчні перекази українців: ґене- за, структура, поетика», отримавши науковий ступінь доктора філологічних наук зі спеціальності «фольклористика» [43]. Це ґрунтовне фахове дослідження народної прози, в якому висвітлюється історія України з погляду етносу від найдавніших часів до початку ХХ століття. У ньому з'ясовуються важливі теоретичні та практичні питання, пов'язані з досліджуваним жанром. В. Сокіл суттєво поглибив історичні відомості про видатних осіб, які розглядаються, наголосив на питанні кореляції історичного й народнопоетичного, де важливе значення відіграє естетична категорія героїчного. Ця остання реалізується на рівні словотворчого увиразнення фольклорного мовлення, тропному, синтаксичному та стилістичному. Композиційні й фольклорні елементи мають істотний сенс у досліджуваному жанрі. Схвальні оцінки дисертації дали офіційні опоненти, доктори наук, професори Наталія Шумада (Київ), Наталія Малинська (Київ) та Володимир Буряк (Запоріжжя).

Незважаючи на здобуття високого наукового статусу, В. Сокіл не замикається в рамках кабінетного науковця, а й надалі поглиблено вивчає живу фольклорну традицію. 22--30 червня 2006 року працівники відділу фольклористики Інституту народознавства здійснили експедицію на Поділля у такому складі: В. Сокіл (керівник), О. Кузьменко, Н. Пастух, В. Козловський, О. Костик. Досвідчений фольклорист надавав фахові поради своїм молодшим колегам, до того ж проводив власні записи у Хмельницькій області Кам'янець-Подільського району (Китайгород, Привітне, Сілець), Дуна- євецького району (Сивороги); у Вінницькій області Мурованокуриловецького району (Курашівці), Шаргородського району (Перепільчинці), Барського району (Степанки, Каришків, Митки, Мань- ківці). Об'єктом його уваги була і фольклорна проза, і пісні, загальна кількість яких склала понад двісті зразків [6]. Щодо перших, то було зафіксовано близько ста текстів голодоморної тематики, у якій ідеться про напади на селян, знищення їхнього майна, рятування від смерті та масове вимирання людей («Як організували колгосп», «У труднощах жили», «Західна Україна врятувала», «Смертельна бевка» та ін.). З народнопісенного репертуару -- колядки та щедрівки («Що то Боже народження», «Добрий вечір тому, хто є в сім дому», «На ріці на Орданці»), веснянки («Йду кривого танця»), купальські («Ой на Івана Купайлиці») та низку інших різножанрових пісень.

В. Сокіл продовжував активно працювати в науковому плані: друкував статті у фахових журналах, готував до захисту здобувачів наукового ступеня кандидатів наук, керував важливими проектами. Враховуючи його значний доробок, 21 травня 2009 року йому присвоєно вчене звання професора зі спеціальності 10.01.07 -- фольклористика. У такий спосіб було офіційно визнано державою його високий рівень кваліфікації у цій галузі.

Дослідник щоразу звертається до витоків уснопоетичних джерел своїх краян. Його приваблюють мудрі й досвідчені респонденти, яких він зустрічав немало на своєму шляху. 2009 року В. Сокіл видав «Народні пісні з голосу Параски Павлюк» [38] -- збірник, укладений за матеріалами однієї співачки. Виконавиця пісень належить до неординарних постатей, яскравих носіїв фольклорної традиції. До книжки ввійшли балади, пісні-хроніки, родинно- та соціально-побутова лірика, пісні національно- визвольних змагань. Супроводжується збірник добротним і щирим вступним «Словом про Матусю» Степана Павлюка, академіка НАН України і передмовою В. Сокола «Із народнопісенного репертуару співачки».

Ученого постійно цікавлять актуальні питання української фольклористики. Це яскраво простежується в його розвідках. У статті «Концепція сучасних фольклорних видань» [50, с. 593--597] В. Сокіл порушив проблеми текстологічних засад в едиційній практиці, запропонував конкретні принципи упорядкування фольклорних публікацій: 1) тексти повинні подаватися з максимальним збереженням місцевої вимови та акцентуації; 2) вказувати на варіанти та паралелі; 3) супроводжуватися різними покажчиками. Таких вимог, вважає науковець, потрібно дотримуватися, «щоб усна словесність у всій своїй різноманітності промовляла до сучасних читачів у теперішньому орфографічному відтворенні, але не в спрощеному діалектному звучанні» [50].

Він глибше студіює своєрідний шлях осягнення дійсності в історико-героїчних переказах («Поетичний світ народної історичної прози») [56, с. 361 -- 380]. «Поетичний лексикон» жанру сприяє розкриттю фольклорної дійсності, зокрема через метафору, епітет, символ, персоніфікацію, паралелізм, гіперболу. Автор дійшов висновку, що вся система художніх засобів підпорядкована ідейно-естетичним запитам жанру і спрямована на возвеличення героя.

В. Сокіл керував блоком фольклористичних статей до «Малої енциклопедії українського народознавства». Сам він представив позиції, пов'язані з теорією фольклору («Жанр фольклорний», «Мотив у фольклорі», «Переказ», «Легенда», «Оповідання фольклорне»), а також про персоналії («Дмитренко Микола», «Дем'ян Григорій», «Дунаєвська Лідія», «Квітка Климент») [34, с. 725 -- 727, 730--731].

Цілісний цикл становлять статті, які розкривають тему голодоморів в Україні. Трагічні події ХХ століття як єдине ціле розглянув В. Сокіл у своїй студії «Голодомори в Україні: три ланки одного історичного ланцюга» [45, с. 91--101]. Ґрунтуючись на документальних писемних та усних джерелах, автор указав на причини та наслідки голодоморів. Основна ідея статті -- показати штучність створення тих жахливих подій, метою яких було винищення українського етносу, принаймні національно свідомої його частини, задля втілення Кремлем своїх імперських амбіцій -- заволодіння територією.

Термінологічні проблеми, пов'язані з явищем голодоморів в Україні, автор розглядає у статті «Наукова та народна термінологія про голодомори в Україні: постановка проблеми» [53, с. 910--916]. Він з'ясовує функціональні блоки суспільно-політичного характеру (голод, голодомор, голокост, геноцид) та фольклористичного (наратив, оповідання, переказ, меморат, фабулат), висловлює власну позицію щодо цих дискусійних питань.

Цікаві наукові спостереження на прикладі усних народних творів розкрив дослідник у статті «Психологізм наративів про голодомор» [57, с. 468-- 474], довівши на конкретних фольклорних оповіданнях, переказах, що голодомор найчастіше пов'язується з емоціями смутку, тривоги, страху, відчаю, болю і обмежує свободу людини.

У поетичну тканину наративів В. Сокіл заглиблюється у статті «Роль зменшено-пестливих слів у формуванні чуттєво-образної системи голодоморної тематики» [58, с. 257--264], де показує роль демінутивів як одного із засобів вираження експресії. Особливої ваги автор надає емоційним характеристикам назв спорідненості («матуся», «таточко», «діточки», «доця», «синочок»), найменуванню їжі («зернятко», «колосочки». «борошенце», «кусочок хлібця»), що становлять у народному лексиконі, за дослідженнями фольклориста, національну специфіку українського фольклору. Про формування образу (образи-персонажі, образи-речі, зорові, нюхові, дотикові) у фольклорній прозі голодоморної тематики йдеться у статті «Образи наративів про голодомор» [55, с. 1203--1208]. Дослідник акцентує увагу на емоційнийному стані виконавця під час розповіді.

Інноваційне спрямування з методології дослідження усної словесності на сучасному етапі продемонстрував науковець унікальною статтею «Невербальні засоби вираження в наративах про голодомор [54, с. 380--390]. У ній зосереджено увагу на ціннісних аспектах невербальної взаємодії -- міміці, жестах, акустичних способах передачі й сприйняття тексту (інтонації, ритмі, паузі). Усі ці компоненти в процесі комунікації співіснують у поєднанні із словесним текстом. У художній тканині наративів про голодомор вони увиразнюють зміст, властивий саме цьому фольклорному фонду. Неперевершене значення мають світлини, якими проілюстрована стаття. Усе це дає підстави говорити про фольклорний текст як живий, творчий організм.

Чимало наукових розвідок В. Сокола написано в етнокраєзнавчому аспекті, оскільки паралельно з основною роботою він викладає у Львівському інституті економіки і туризму. Професор намагається показати студентам багатство народних джерел, розкрити для майбутніх туризмознавців неписану і маловідому історію краю («Етнокраєзнавство в системі духовної культури українців») [46, с. 54--62].

Інформацію про княжі столиці львівського Опілля можна почерпнути з його статті «Княжі столиці львівського Опілля» [49, с. 56--61], центральне місце в якій відведено Стільську та Звенигороду на Львівщині, які мають неабияку туристсько- краєзнавчу пізнавальну вартість. Науковець представив сюжети фольклорної прози, виявив елементи, пов'язані з історичними реаліями, проаналізував специфіку образів. Фахово, з глибоким зацікавленням В. Сокіл розробив опришківську тематику в міжнародному контексті, яка активно побутує в Карпатському регіоні («Місцями українських опришків, польських та словацьких збійників: туристичний інтерес») [51, с. 23--27].

До слова, В. Сокіл викладав за сумісництвом не тільки в названому вищому навчальному закладі, а й в інших -- Львівському національному університеті імені Івана Франка, Львівському державному університеті внутрішніх справ, Інституті (зараз університет) фізичної культури. Він читав лекції, проводив семінарські заняття з фольклорної прози, джерелознавства, української культури, української мови. Чимало студентів під його керівництвом захистило дипломні та магістерські роботи.

Очолюючи відділ фольклористики в Інституті народознавства НАН України, вчений встиг чимало корисного зробити й у справі організації науково- дослідницької роботи. Головна його заслуга в тому, що істотно піднесено рівень відповідальності за якість і своєчасність виконання планових наукових робіт. Практично, як наголосив Г. Дем'ян, разом із фундатором сучасної української фольклористики на Донеччині професором Степаном Мишаничем та більшістю львівських науковців В. Сокіл рішуче виступив проти безперспективної тенденції деяких початківців «замотувати» український національний фактаж у павутиння російсько-польських та інших чужинецьких теорійок, за якими уже неможливо знайти і зрозуміти суть самого об'єкта дослідження. На жаль, на цей хибний шлях штовхали молодь і деякі високотитуловані недавнім колоніальним режимом адміністратори в наукових інституціях [25, с. 37]. І щоб позбутися таких звичок, котрі істотно позначилися також на літературі, знадобиться ще багато часу. Значно скоротити його зможуть тільки вчені, які не байдужі до долі рідної нації та її культури.

Постійно пам'ятаючи про шкоду, якої завдали українській науці заполітизовані ворожими асиміляторськими намірами дослідники, В. Сокіл допомагає вчасно зрозуміти це молодим науковцям і привчає їх до критичного підходу не тільки до відповідної літератури, а й до джерел. Вимогливо ставиться він і до наукових робіт, які подаються на розгляд у відділі. Кожну з них повністю перечитує сам, того ж вимагає і від працівників відділу, ґрунтовно аналізує, в індивідуальних розмовах з авторами та під час обговорення на засіданнях відділу і вченої ради Інституту народознавства висловлює принципові, але посутнісні застереження й поради, що істотно сприяють піднесенню їх наукового рівня.

Прикметною рисою роботи вченого з науковою молоддю є його уважність, скрупульозність, глибоке почуття відповідальності і особлива сумлінність. Набутим досвідом, знаннями та вміннями ділиться з колегами, активно розгорнувши виховання молодих наукових кадрів. Як керівник наукових робіт аспірантів В. Сокіл значною мірою посприяв багатьом почат- куючим фольклористам остаточно утвердитися в обраній галузі науки, краще оволодіти найновішими надбаннями дотичної теоретичної думки. І в цьому плані його діяльність має всеукраїнське значення.

Під керівництвом професора вчасно й успішно захистили кандидатські дисертації та здобули ступінь кандидата філологічних наук за спеціальністю «фольклористика» Лідія Яцків -- «Дитячі календарно- обрядові твори та поезія пестування з Бойківщини: типологія і локальна специфіка» (1998), Віталій Коз- ловський -- «Українська народна балада: естетичний аспект» (2007), Оксана Чікало -- «Пісні-хроніки: динаміка жанру» (2008), Марія Качмар -- «Українська етіологічна легенда: структурно-семантичний аспект» (2009), Марина Демедюк -- «Національна специфіка української народної казки» (2010), Галина Магас -- «Народнопісенні жанри Стрийщини: традиції та інновації» (2013). Авторитетний учений виступав опонентом на захистах кандидатських дисертацій Тамари Сабельникової «Особливості побутування народнопісенної необрядової лірики Донецького Приазов'я» (2000), Андрія Вовчака «Українська фольклористика у німецькомовних джерелах кінця ХІХ -- початку ХХ ст.» (2001), Василя Костика «Весняно-обрядовий фольклор Буковини» (2001), Ніни Бабич «Особливості побутування народнопісенної епіки на терені Донеччини (порівняльний аспект)» (2001), Тетяни Саварин «Лемківські весільні обрядові пісні в міжетнічному аспекті» (2003), Дмитра Жмундуляка «Народна пісенність Покуття: особливості сучасного функціонування» (2003), Олени Ганіч «Проблема походження української народної балади» (2007), Ксенії Бородін «Збірник «Piesni polskie i ruskie ludu galicyjskiego» Вацлава з Олеська в історії української фольклористики» (2009), Лілії Снігирьової «Українські народні історичні пісні: поетика тексту» (2010), В'ячеслава Шевчука «Легенди та перекази Поділля: мотиви, поетика» (2012). В. Сокіл виступив офіційним опонентом докторських дисертацій Миколи Дмитренка «Українська фольклористика другої половини ХІХ століття: методологічний дискурс» (2006), Ірини Павленко «Динаміка функціонування усної епічної традиції (на матеріалі Нижньої Наддніпрянщини») (2009), Наталії Ярмоленко «Український усний героїчний епос: динаміка структурної парадигми» (2011), Оксани Микитенко «Поховальні плачі у балканослов'янській фольклорній традиції: прагматика і семантика тексту. Етнопоетичні константи» (2012). Його відгуки максимально сконцентровані, глибоко продумані й проаналізовані. Фактично це проблемно-теоретичні наукові мініатюри, які суттєво розкривають конкретні досліджувані питання з української фольклористики.

Багато зусиль прикладає В. Сокіл особисто для популяризації усної словесності, наукових здобутків, читає лекції для студентів, учителів-філологів на курсах підвищення кваліфікації. Для дітей молодшого та шкільного віку підготував і видав згадуваний уже збірник «Як виник світ», очолював експедицію місцями козацької слави на Дніпропретровщині, учасниками якої були представники учнівської молоді.

Між своїми попередниками і сучасниками, як відзначив Г. Дем'ян, В. Сокіл зайняв поважне місце одного із найбільш заслужених учених-фольклористів, який зумів записати, скласифікувати, проаналізувати й опублікувати десяток збірників, підготувати ґрунтовні монографії, надрукувати сотню статей, повідомлень та рецензій. Цінність наукових праць дослідника передусім в об'єктивних засадах на тлі пошукової щирості в конкретному володінні багатством наукових реалій, розмаїтті наукових проблем і тематики, нарешті в уболіванні за долю рідної культури. До того ж, його шлях у науку не позначений сприянням авторитетних особистостей та владних структур. Навпаки, йому доводилося долати протидію не лише репресивних структур російсько-більшовицького окупаційного режиму, а й підпорядкованої їм освітянської адміністрації. Та Василь Сокіл зумів так налагодити свою діяльність, що кожна складова частина її стала корисною для української нації.

Українську науку дослідник збагатив власними досягненнями, надбаннями відповідної теоретичної думки як у загальнонаціональному, так і в міжнародному контексті, що вивело його в число провідних фольклористів. Неперевершене значення мають фольклорні збірники в його упорядкуванні. Як відомо, польові напрацювання виступають рушієм наукового процесу, адже лише володіючи достатньою кількістю текстів, записаних на різних часових відтинках, у різних ареалах, можна розробляти науково- теоретичні концепції, здійснювати панорамний огляд фольклорної спадщини народу. Матеріали В. Сокола є особливо цінними, бо вони оформлені за канонами української фольклористики: точне відтворення народнопоетичного зразка, врахування обрядового контексту, детальна паспортизація. Вагомим з цього погляду є надбання науковця в галузі пісенного та оповідного фольклору українців. Унесок його в цю галузь духовної культури великий і багатогранний. У його зібранні представлені всі види і жанри українського фольклору. Ці скарби народної мудрості в записах фольклориста відзначаються скрупульозною точністю передачі побутового звучання, високим рівнем мовно-стилістичного відтворення специфіки місцевих говірок. Збагачує їх і наявність відповідних приміток та коментарів, різноманітних покажчиків. Значну частину фольклорних матеріалів у записах В. Сокола, як ми зазначали, вже опубліковано, а не менше зберігається в архівах.

Підсумовуючи наукові здобутки В. Сокола, можна сказати, що учений перебуває на такому етапі свого життя, коли вже чимало зроблено, однак попереду ще багато незреалізованих проектів, планів, задумів. Він і надалі намагається «класти свою цеглину» в цю надзвичайно потрібну галузь української науки -- фольклористику, яка складає вагому частину національної культури.

Наполегливий, енергійний і відповідальний, В. Сокіл продовжує генерувати творчі ідеї, визначати перспективні напрямки досліджень відділу, серед яких масштабний проект створення фольклористичної енциклопедії України, актуальної і вкрай потрібної для науки справи. Водночас він запрошений як професіонал до виконання програми дослідження модерної історії та суспільства України імені Петра Яцика -- програми, створеної при Українському Католицькому Університеті у Львові, Львівському національному університеті ім. І. Франка та Канадському інституті українських студій Університету Альберти. У межах цього проекту готує черговий том зібрань творів і матеріалів Михайла Зубрицького, що міститиме автобіографію, щоденники, листи, особисті документи, бібліографію праць, а також студії про вченого. На вивершенні монографічне дослідження про голодомор, а ще -- кількатомне видання «Українських колядок і щедрівок». Активно студіює архівні матеріали про священичі родини у Волосянці з перспективою підготувати й опублікувати солідне видання про рідне село. У планах -- кількасотсторінковий «Епістолярій Тита Реваковича». Сподіваємося, його фахова потужність, цілеспрямованість і впевненість, невтомна праця сприятимуть досягненню наукових звершень, результати яких, без сумніву, стануть вагомими для української науки.

Література

4 Архів Інституту народознавства НАН України. Відділ фольклористики (далі -- архів ІН ВФ). -- Ф. 5. -- Од. зб. 79. -- Арк. 24--327 (Бойківщина. Т. 4: матеріали наукової експедиції 1979 року в зону будівництва водосховища на ріці Стрий. Народні пісні. Частина 2 / передрук текстів, географічний, іменний (виконавців і збирачів) та алфавітн. покажчик пісень Г.В. Дем'яна (рукописи).

5 Архів Інституту народознавства НАН України (далі архів ІН). -- Ф. 1. -- Оп. 2. -- Од. зб. 386. -- 318 арк. (Експедиційні матеріали. Волинь, 1993 / зап. В. Сокола (рукописи)).

6 Архів ІН. -- Ф. 1. -- Оп. 2. -- Од. зб. 386 а. -- 163 арк. (Експедиційні матеріали. Волинь, 1994 / зап. В. Сокола (рукописи)).

7 Архів ІН. -- Ф. 1. -- Оп. 2. -- Од. зб. 373. -- 65 арк. (Експедиційні матеріали з Гуцульщини. 1988 / зібр. В. Сокіл (рукописи)).

8 Архів ІН ВФ. -- Ф. 5. -- Оп. 2. -- Од. зб. 91. -- 160 арк. (Експедиційні матеріали з Бойківщини. 1991 / зібр. В. Сокіл (рукописи)).

9 Архів ІН ВФ. -- Ф. 5. -- Од. зб. 06. -- 210 арк. (Експедиційні матеріали з Поділля. 2006 / зібр. В. Сокіл (рукописи)).

10 Архів ІН. -- Ф. 1. -- Оп. 2. -- Од. зб. 417. -- 178 арк. (Записи усної словесності В. Сокола з Волині, Полісся та Опілля. 1995--1996 (рукописи)).

11 Архів ІН. -- Ф. 1. -- Од. зб. 354. -- 75 арк. (Записи топонімічних легенд і переказів українців Карпат. 1987 / зібр. В. Сокола. 1987 (рукописи)).

12 Архів ІН ВФ. -- Ф. 5. -- Од. зб. 82 А. -- 149 арк. (Народні пісні с. Верхнє Висоцьке та Либохора Тур- ківського р-ну Львівської обл. 1982 / зап. В. Сокола (рукописи)).

13 Архів ІН ВФ. -- Ф. 5. -- Од. зб. 82 Б. -- 97 арк. (Народні пісні с. Конюхів Стрийського р-ну Львівської обл. 1982 / зап. В. Сокола (рукописи)).

14 Архів ІН ВФ. -- Ф. 5. -- Од. зб. 80 А. -- 123 арк. (Народні пісні с. Мшанець, Грозьова, Плівка Старо- самбірського р-ну Львівської обл. 1980 / зап. В. Сокіл (рукописи)).

15 Архів ІН ВФ. -- Ф. 5. -- Од. зб. 84. -- 200 арк. (Народні пісні с. Яблунька, Манява, Гута Богород- чанського р-ну Івано-Франківської обл. 1984 / зап. Сокола (рукописи)).

16 Архів ІН ВФ. -- Ф. 5. -- Од. зб. 80. -- 121 арк. (Народні пісні с. Ясень Рожнятівського р-ну Івано-Франківської обл. 1980 / зап. В. Сокола (рукописи)).

17 Архів ІН. -- Ф. 1. -- Оп. 2. -- Од. зб. 444. -- 316 арк. (Усна словесність поліщуків-переселенців. 1998--1999 рр.) / зап. В. Сокола (рукописи)).

18 Архів ІН. -- Ф. 1. -- Оп. 2. -- Од. зб. 431. -- 158 арк. Фольклорні матеріали з Полісся. 1996 / зап. В. Сокола (рукописи)).

19 Атрошенко О.В. Сводная библиография к томам 1--5 / Атрошенко О.В, Валенцова М.М. // Славянские древности. -- М., 2012. -- Т. 5. -- 646--708.

20 Бріцина О. Прозові жанри фольклору в публікаціях останніх років / О. Бріцина // Народна творчість та етнографія. -- 2000. -- № 5--6. -- С. 129--134.

21 Василь Сокіл. Бібліографічний покажчик / упоряд. Галина Сокіл, Наталія Сокіл. -- Львів, 2005. -- 68 с.

22 Весільні пісні / упоряд., вступ. ст. та приміт. М.І. Шуб- равської. -- К. : Дніпро, 1988. -- 476 с.

23 Гузар З. Відрадне явище у фольклористиці та франкознавстві / З. Гузар, О. Рязанова // Франкова криниця. -- Дрогобич, 2004. -- 17 вересня. -- (Рецензія).

24 Дем'янГ. Десятий скарб Василя Сокола / Г. Дем'ян // За вільну Україну. -- 2004. -- 6 листопада.

25 Дем'ян Г. Зелений Клин. Щоденник експедиції 1991 року / Г. Дем'ян // Народознавчі зошити. -- 1999. -- № 3. -- С. 291--317.

26 Дем'ян Г. На поклик національного відродження / Г. Дем'ян // Народна творчість та етнографія. -- 2004. -- № 6. -- С. 38--42.

27 Дем'ян Г. Оригінальний внесок у франкознавство / Г. Дем'ян // Буковинський журнал. -- Чернівці, 2004. -- № 1. -- С. 284--286. -- (Рецензія).

28 Дем'ян Г. Родина вчених-фольклористів / Г. Дем'ян // Визвольний шлях. -- 2004. -- Кн. 4 (673). -- С. 32--44.

29 Джерела про зруйнування Запорозької Січі / зібр. та упоряд. В. Сокіл. -- Львів : Афіша, 2005. -- 128 с.

30 З гір Карпатських: Українські народні пісні-балади / упоряд., підгот. текстів, вступ. ст., приміт. та словник С.В. Мишанича. -- Ужгород : Карпати, 1981. -- 464 с.

31 Івашків В. Фольклорна поетична творчість українців Зеленого Клину. Народні пісні українців Зеленого Клину в записах Василя Сокола / Василь Івашків // Народознавчі зошити. -- 2000. -- № 6. -- С. 1203-- 1205. -- (Рецензія).

32 Історичні перекази українців / зібр. та опрацював В. Сокіл. -- Львів : М. Коць, 2003. -- 327 с.

33 Календарно-обрядові пісні / упоряд., вступ. ст. та приміт. О.Ю. Чебанюк. -- К. : Дніпро, 1987. -- 329 с.

34 Костомаров Н. Малорусские народные предания и рассказы / свод М. Драгоманова / Н. Костомаров // Русская старина. -- 1877. -- Кн. 5. -- С. 113-- 132. -- (Рецензія).

35 Ляшкевич ПА. Народнопоетичний образ Львова (Львів в українському фольклорі / зібр. та впоряд. В. Сокіл ; П.А. Ляшкевич, О.О. Стоколос-Ворончук. -- Львів : Афіша, 2006. -- 286 с.) // Вісник Львівського інституту економіки і туризму. -- Львів,

36 2007. -- № 2. -- С. 203--204. -- (Рецензія).

37 Львів в українському фольклорі / зібр. та впоряд. В. Сокіл. -- Львів : Афіша, 2006. -- 286 с.

38 Мала енциклопедія українського народознавства / за ред. С. Павлюка. -- Львів, 2007. -- 846 с.

39 Маслак Т. Історичні перекази українців / Т. Маслак // Народна творчість та етнографія. -- 2004. -- № 3. -- С. 119--122. -- (Рецензія).

40 Народна проза у записах Івана Франка / зібр та впоряд. В. Сокіл. -- Львів, 2006. -- 111 с.

41 Народні пісні з батьківщини Івана Франка / зібр. та упоряд. Василь Сокіл. -- Львів : Каменяр, 2003. -- 407 с.

42 Народні пісні з голосу Параски Павлюк / зібр. та упоряд. В. Сокіл. -- Львів, 2009. -- 208 с.

43 Народні пісні українців Зеленого Клину в записах Василя Сокола. Нотні транскрипції Лариси Лукашенко. -- Львів : Інститут народознавства НАН України, 1999. -- 271 с.

44 Писана керниця. Топонімічні легенди та перекази українців Карпат / зібр. і впоряд. В. Сокіл. -- Львів, 1994. -- 208 с.

45 Пісні родинного життя / упоряд., вступ. ст. та при- міт. Г.В. Довженок. -- К. : Дніпро, 1988. -- 359 с.

46 Садова'Л. Історичні перекази України / Л. Садова // Шлях перемоги. -- 2004. -- 7 липня. -- (Рецензія).

47 Сокіл В.В. Історико-героїчні перекази українців: ґене- за, структура, поетика : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. філол. наук : спец. 10.01.07 -- фольклористика / В.В. Сокіл ; Київськ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. -- К., 2005. -- 34 с.

48 Сокіл В. Волосянка / В. Сокіл // Сколівщина. -- Львів : Ін-т народознавства НАНУ, 1996. -- С. 347--364.

49 Сокіл В. Голодомори в Україні: три ланки одного історичного ланцюга / В. Сокіл // Народознавчі зошити. -- 2009. -- № 1--2. -- С. 91--101.

50 Сокіл В. Етнокраєзнавство в системі духовної культури українців / В. Сокіл // Краєзнавчі ресурси регіону у створенні сучасної туристичної інфраструктури для відпочинку та оздоровлення людей. Матеріали науково-практичної конференції (27 квітня 2007). -- Львів, 2007. -- С. 54--62.

51 Сокіл В. З гетьманського осідку: польові матеріали / Сокіл // Народознавчі зошити. -- 1995. -- № 6. -- 336--339.

52 Сокіл В. Із запорозьких вольностей: нотатки та матеріали / В. Сокіл // Народознавчі зошити. -- 2000. -- № 6. -- С. 1184--1186.

53 Сокіл В. Княжі столиці львівського Опілля / В. Сокіл // Визвольний шлях. -- 2005. -- № 5. -- С. 56--61.

54 Сокіл В. Концепція сучасних фольклорних видань / Сокіл // Народознавчі зошити. -- 1998. -- № 6. -- С. 593--597.

55 Сокіл В. Місцями українських опришків, польських та словацьких збійників: туристичний інтерес / В. Сокіл // Проблеми розвитку гірського туризму на транскордонних територіях Україна -- Польща та шляхи їх вирішення. Матеріали наукової конференції (31 жовтня 2007 року). -- Львів, 2008. -- С. 23--27.

56 Сокіл В. Народні легенди та перекази українців Карпат / В. Сокіл. -- К. : Наукова думка, 1995. -- 157 с.

57 Сокіл В. Наукова та народна термінологія про голодомори в Україні : постановка проблеми / В. Сокіл // Народознавчі зошити. -- 2011. -- № 6. -- С. 910--916.

58 Сокіл В. Невербальні засоби вираження в наративах про голодомор / В. Сокіл // Народознавчі зошити. -- 2011. -- № 3. -- С. 380--390.

59 Сокіл В. Образи наративів про голодомор / В. Сокіл // Народознавчі зошити. -- 2012. -- № 6. -- 1203 --1208.

60 Сокіл В. Поетичний світ народної історичної прози / В. Сокіл / / Українська культура: з нових досліджень. Збірник наукових статей на пошану С.П. Павлюка з нагоди його 60-ліття. -- Львів, 2007. -- С. 361--380.

61 Сокіл В. Психологізм наративів про голодомор / В. Сокіл // Література. Поетика. Фольклор. -- К., 2009. -- Вип. 31. -- С. 468--474.

62 Сокіл В. Роль зменшено-пестливих слів у формуванні чуттєво-образної системи голодоморної тематики / В. Сокіл // Література. Поетика. Фольклор. -- К., 2013. -- Вип. 38. -- С. 257--264.

63 Сокіл В. Українські історико-героїчні перекази: структурно-семантичний та поетичний аспекти / В. Сокіл. -- Львів, 2003. -- 320 с.

64 Сокіл В. Топонимические легенды и предания украинцев Карпат : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. филол. наук: спец. 10.01.07 -- фольклористика. -- Минск, 1990. -- 20 с.

65 Сокіл В. Фольклорна проза / В. Сокіл // Полісся України: матеріали етнографічного дослідження. -- Львів, 2003. -- Вип. 3. -- С. 241--248.

66 Українські перекази / зібр. М. Возняк ; післямова В. Сокола. -- К. : Абрис, 1993. -- 111 + V! с. -- (Репринтне відтворення видання 1944 р.).

67 Українці про голод 1932--1933. Фольклорні записи Василя Сокола. -- Львів : Інститут народознавства НАН України, 2003. -- 231 с.

68 Фольклорні матеріали з отчого краю / зібр. В. Сокіл та Г. Сокіл ; у ноти завела Л. Лукашенко. -- Львів : Інститут народознавства НАН України, 1998. -- 614 с.

69 Франко І. Знадоби до вивчення мови і етнографії українського народу / І. Франко // І. Франко. Зібрання творів : у 50-ти т. -- К. : Наукова думка, 1980. -- Т. 26. -- С. 180--204.

70 Ходили опришки : Збірник / передм., упоряд., приміт. та словник І.М. Сенька. -- Ужгород : Карпати, 1983. -- 384 с.

71 Щоденники експедиційної роботи Григорія Дем'яна / вступ. ст. та підгот. текст. В. Сокола // Народознавчі зошити. -- 2009. -- № 1--2. -- С. 32--90.

72 Юрків В. Писана керниця / В. Юрків // Бойківська думка (Сколе). -- 1995. -- 25 лютого. -- (Рецензія).

73 Як виник світ: легенди, колядки, балади / зібр., упоряд., і опрац. Василь Сокіл. -- Львів : Каменяр, 2001. -- 88 с.

74 Джерела про зруйнування Запорозької Січі / зібр. та упоряд. 'В. Сокіл. -- Львів, 2005 -- 128 с. [Електронний ресурс]. Режим доступу до ресурсу: http:// www. rutracher.org.ua.

Размещено на Allbest.ru